Готові списки джерел за темами / Майно нерухоме / Статті в журналах
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Майно нерухоме.

Статті в журналах з теми "Майно нерухоме"

Автор: Grafiati
Опубліковано: 30 травня 2022
Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Майно нерухоме".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Тріпульський, Г. Я. "Деякі аспекти охорони та захисту нерухомого майна у цивільному процесі". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28 (26 липня 2021): 124–28. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i0.705.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті проаналізований механізм охорони та захисту нерухомого майна в Україні. Досліджена статистика звернень у зв'язку із вчиненням порушень у сфері права власності на нерухоме майно в період карантинних обмежень, викликаних COVID-19. Окрема увага приділена аналізу сучасних чинників-перешкод у розвитку цивільно-правового обігу у сфері нерухомості. Встановлено, що зупинення активності у цивільному обігу нерухомого майна пов'язане не тільки з кризовими карантинними обставинами, а й з такими чинниками, як: 1) відсутність надійного та доступного іпотечного ринку; 2) відсутність прозорого та доступного кредитування, в іноземній валюті в тому числі; 3) нестабільність законодавчого регулювання; 4) тривалий, складний та відносно дорогий судовий механізм захисту прав власності на нерухоме майно. Охарактеризована відмінність між охороною та захистом цивільних прав та встановлено, що у сфері цивільно-правових відносин з таким об'єктом, як нерухоме майно, ефективним є надійне створення умов для реалізації прав щодо нього, оскільки судовий захист є тривалим та неекономічним. Проаналізовано, що судова форма захисту прав власності, хоча і є найефективнішою формою щодо захисту прав власності, але сучасні інформаційні системи аналізу, контролю за об'єктами нерухомості дозволяють посилити охорону прав на нерухоме майно, створити умови ефективної реалізації прав власників. Досліджені деякі особливості між формою та способом захисту прав власності на нерухоме майно. Виокремлені актуальні інформаційні системи та сервіси, що є інструментами для попереднього аудиту об'єкта нерухомості. Окрема увага приділена аналізу електронізації державних та судових установ. Встановлено, що поєднання профільного юридичного аудиту за допомогою сучасних IT-сервісів з аналізом, контролем у разі застосування інформаційних сервісів судової влади та виконавчого провадження можуть мінімізувати наявні перешкоди в розвитку цивільно-правового обігу щодо такого об'єкта, як нерухоме майно, без довгоочікуваних стабілізацій іпотечної, кредитної та законодавчої сфер. Встановлено, що саме професійний юридичний аудит є запорукою надійної охорони прав власності, користування, інвестування у сфері цивільно-правових відносин з таким об'єктом, як нерухоме майно.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Кривенко, Ю. В. "ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЩОДО ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА МАЙНО РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(26) (28 листопада 2019): 54–57. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).11.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття присвячена питанням права власності на майно релігійних організацій. Релігійний вплив на суспільне життя стає останнім часом усе більш відчутним як у його позитивних, так і в негативних проявах. Зростає інтерес до релігії, з’являються нові парафії, громади, місії різних релігійних напрямів. Тривалий час питання права власності вирішувалося аж ніяк не на користь релігійних організацій. Натепер у власності релігійних організацій можуть бути будівлі, земельні ділянки, об’єкти виробничого, соціального, благодійного, культурно-просвітницького та іншого призначення, в тому числі, які визначенні як історично-культурна пам’ятка. Майно, яке в своїй діяльності використовують релігійні організації, залежно від того, хто є власником, можна поділити на дві частини: майно, яким володіють на праві власності релігійні організації, та майно, яке належить на праві власності державі, іншим юридичним та фізичним особам. Необхідно звернути увагу на майно релігійного призначення, яке належить релігійним організаціям. Нерухомим майном релігійного призначення є: культові будівлі із земельними ділянками, які до них належать, монастирські та інші культові комплекси, побудовані для здійснення та забезпечення богослужінь, молитовних і релігійних зібрань, інших релігійних обрядів і церемоній, а також будівлі професійної релігійної освіти. Рухомим майном релігійного призначення є предмети інтер’єру культових будівель або предмети, призначені для богослужбових та інших релігійних цілей. Майно релігійного призначення використовується у відповідності до призначення та зумовлює особливий правовий режим – на рухоме і нерухоме майно богослужбового призначення не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів. Слід зазначити, що законодавець більш детально регулює питання щодо нерухомого майна релігійного призначення, визначаючи історичну та культурну цінність, а от щодо рухомого майна релігійного призначення є низка питань, які потребують подальшого урегулювання.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Спесівцев, Д. С. "Визнання права власності на нерухомість у контексті вимоги закону про його державну реєстрацію: еволюція правозастосов-ного підходу". Прикарпатський юридичний вісник, № 3(32) (16 жовтня 2020): 26–30. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i3(32).598.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття містить результати наукового дослідження особливостей використання визнання права власності на нерухоме майно як способу захисту суб'єктивних цивільних прав в умовах вимоги закону про державну реєстрацію такого права. Автор порушує актуальну практичну проблему можливості використання такого способу захисту права власності тоді, коли право особи на відповідне майно не зареєстроване, хоча законом встановлюється обов'язковість його державної реєстрації. Причиною такої проблеми є положення чинного цивільного законодавства України, зокрема Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими встановлюється, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до закону, виникають із моменту такої реєстрації. Із цього мало б випливати, що відсутність державної реєстрації права власності на нерухому річ означає і відсутність факту виникнення відповідного права, а тому і можливості його визнання в судовому порядку. Звертаючись до сучасних цивілістичних розробок, а також окремих положень чинного цивільного законодавства України, автор обстоює позицію, що факти виникнення та переходу права власності на нерухоме майно мають місце до його державної реєстрації, у зв'язку із чим у разі порушення, невизнання або оспорювання такого права іншими особами до моменту його реєстрації наявні передумови для застосування такого способу захисту, як визнання права власності. Окрема увага у статті приділена аналізу позицій вищих судових інстанцій щодо порушеної проблеми, а також їхньої еволюції у процесі формування судової практики. Автор констатує, що визнання права власності на об'єкт нерухомого майна виступає чи не найефективнішим способом захисту такого права, що може бути використаний в умовах, коли державна реєстрація такого права не проведена. Його ефективність значною мірою підсилена внесенням змін до абзацу 12 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, а також чинними положеннями частини 2 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

ПАРУСОВА, ГАЛИНА. "Відчуження майнових прав на приміщення у закінченому будівництвом об’єкті після прийняття його в експлуатацію: прояви недобросовісності чи законні механізми обороту майнових прав". Право України, № 2020/10 (2020): 217. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-10-217.

Повний текст джерела
Анотація:
Суперечливе нормативне визначення, особливості природи майнових прав, що відрізняє їх від предметів матеріального світу, відсутність системи їх обліку та державної реєстрації, сегментарне та поверхневе регулювання відчуження майнових прав на нерухомість тощо призводить до неоднакового розуміння їхньої сутності та змісту і допустимих меж обороту майнових прав. Усе це створює простір та умови для зловживань, породжує незадовільну практику відчуження майнових прав на приміщення у закінченому будівництвом об’єкті після прийняття його в експлуатацію, загрожує законному обороту нерухомого майна в Україні та призводить до інших негативних наслідків, таких як порушення прав суб’єктів, ухилення від сплати податків, тінізація активів тощо. Метою статті є розмежування майнових прав як об’єкта та змісту правовідносин для пояснення їхньої трансформації, зокрема у сфері будівництва нерухомого майна на етапі прийняття об’єкта в експлуатацію, задля впорядкування обороту майнових прав на нерухоме майно та встановлення його допустимих меж, обґрунтування необхідності створення і запровадження системи обліку та реєстрації майнових прав і їхніх суб’єктів та автоматизації такої трансформації у момент прийняття об’єкта в експлуатацію. Теоретико-методологічним підґрунтям дослідження є настанови герменевтики, “постнекласична” методологія, методологічні принципи діалектики та системного аналізу. У статті розмежовано майнові права як зміст та об’єкт правовідносин, досліджено питання їхньої трансформації, визначено фактори, що впливають на зміст майнових прав у сфері будівництва нерухомого майна, проаналізовано юридичну значущість моменту прийняття об’єкта в експлуатацію, зокрема для визначення моменту юридичного створення об’єкта нерухомого майна та набуття права власності на нього. Зроблено висновки щодо неможливості, за загальним правилом, обороту майнових прав на нерухоме майно після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, а також обґрунтовано необхідність розроблення та запровадження на державному рівні системи обліку та реєстрації майнових прав і їхніх суб’єктів та автоматизації процесу трансформації майнових прав у момент прийняття об’єкта в експлуатацію. Впорядкування обороту майнових прав на нерухоме майно потребує внесення системних змін у чинне законодавство України, створення та запровадження системи обліку та реєстрації майнових прав на нерухоме майно та автоматизації їх трансформації у момент прийняття об’єкта в експлуатацію. Це дасть змогу мінімізувати зловживання у сфері будівництва, забезпечить доступ усіх суб’єктів до повних і достовірних відомостей про об’єкти будівництва, майнові права на нерухоме майно та суб’єктів прав, створить додаткові гарантії для набувачів майнових прав, вирішить проблему подвійних відчужень і покращить економічну ситуацію у країні.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

СПАСИБО-ФАТЄЄВА, ІННА. "Значення державної реєстрації для набуття права власності на нерухомість". Право України, № 2000/11 (2020): 127. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-11-127.

Повний текст джерела
Анотація:
Державна реєстрація має істотне значення для набуття права власності на нерухоме майно та його захисту. В Україні існує законодавство про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, яке спирається на принцип внесення, тобто запроваджує титульну негативну систему. Відповідно, право власності на нерухомість має набуватися з моменту його державної реєстрації. Належне функціонування системи державної реєстрації прав на нерухоме майно має значення не тільки для приватних, а й для публічних відносин. Оскільки придбання нерухомого майна (набуття права власності на нього) є етапним, то кожному юридичному факту в юридичному складі має приділятися своє значення. При цьому якщо нерухомість придбавається за договором, то самому договору не може приділятися самодостатнього значення для набуття права власності. Таке значення має лише державна реєстрація права на майно, що в жодному разі не принижує чи не скасовує роль договору у набутті права власності. Метою статті є визначення моменту набуття права власності на нерухоме майно через його зв’язок із державною реєстрацією. В Україні давно назріла необхідність визначитися зі значенням державної реєстрації взагалі і для набуття права власності на нерухоме майно зокрема. Слід послідовно рухатися тим шляхом, як усі країни, в яких введена державна реєстрація прав, яка, на відміну від державної реєстрації правочинів, має не обліковий, а правовстановлюючий характер. Тлумачення закону, зокрема й вищими судовими органами при вирішенні спорів, має співвідноситися з системою державної реєстрації прав, до якої приєдналася Україна, і виходити з сутності та ідеї державної реєстрації, яка полягає у такому: всі права на нерухомість повинні бути зареєстровані; відо-мості державної реєстрації повинні бути достовірними, що має велике значення для цивільного обороту. Спори про право на нерухомість повинні вирішуватися у кожному конкретному випадку, спираючись на принципи правомірності, добросовісності та розумності,не встановленням судом правила про значення державної реєстрації та її ролі в набутті (моменту) права власності.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

СПАСИБО-ФАТЄЄВА, ІННА. "Значення державної реєстрації для набуття права власності на нерухомість". Право України, № 2000/11 (2020): 127. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-11-127.

Повний текст джерела
Анотація:
Державна реєстрація має істотне значення для набуття права власності на нерухоме майно та його захисту. В Україні існує законодавство про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, яке спирається на принцип внесення, тобто запроваджує титульну негативну систему. Відповідно, право власності на нерухомість має набуватися з моменту його державної реєстрації. Належне функціонування системи державної реєстрації прав на нерухоме майно має значення не тільки для приватних, а й для публічних відносин. Оскільки придбання нерухомого майна (набуття права власності на нього) є етапним, то кожному юридичному факту в юридичному складі має приділятися своє значення. При цьому якщо нерухомість придбавається за договором, то самому договору не може приділятися самодостатнього значення для набуття права власності. Таке значення має лише державна реєстрація права на майно, що в жодному разі не принижує чи не скасовує роль договору у набутті права власності. Метою статті є визначення моменту набуття права власності на нерухоме майно через його зв’язок із державною реєстрацією. В Україні давно назріла необхідність визначитися зі значенням державної реєстрації взагалі і для набуття права власності на нерухоме майно зокрема. Слід послідовно рухатися тим шляхом, як усі країни, в яких введена державна реєстрація прав, яка, на відміну від державної реєстрації правочинів, має не обліковий, а правовстановлюючий характер. Тлумачення закону, зокрема й вищими судовими органами при вирішенні спорів, має співвідноситися з системою державної реєстрації прав, до якої приєдналася Україна, і виходити з сутності та ідеї державної реєстрації, яка полягає у такому: всі права на нерухомість повинні бути зареєстровані; відо-мості державної реєстрації повинні бути достовірними, що має велике значення для цивільного обороту. Спори про право на нерухомість повинні вирішуватися у кожному конкретному випадку, спираючись на принципи правомірності, добросовісності та розумності,не встановленням судом правила про значення державної реєстрації та її ролі в набутті (моменту) права власності.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

Спесівцев, Д. "Ефективність способу судового захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно". Юридичний вісник, № 4 (30 жовтня 2020): 109–16. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1978.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття містить результати наукового дослідження ефективності як критерію застосування способу судового захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно. Встановлюється, що в умовах дії положень чинного цивільного, а також цивільного процесуального й господарського процесуального законодавства України ефективність розглядається як визначальний критерій застосування способу захисту в конкретній правовій ситуації. Водночас положення чинного законодавства України не розкривають чітко зміст критерію, що актуалізує необхідність його наукового осмислення, в тому числі в контексті способів захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно. У процесі дослідження автор звертається до сучасних лексикографічних джерел, які розкривають сутність ефективності як характеристики певного явища, а також до правових позицій вищих судових інстанцій із приводу відповідної властивості способу захисту суб'єктивних цивільних прав. Встановлюється, що ефективність способу захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно є комплексним поняттям, яке охоплює три компоненти: 1) належність способу захисту в цілому. У такому розумінні належність способу захисту розглядається як його відповідність характеру порушення. Ефективними в такому сенсі способами захисту права власності на об'єкти нерухомого майна є, зокрема, вінди-каційний, негаторний позови, позов про визнання права власності й інші, які взагалі можуть бути використані для захисту права власності;2) власне ефективність способу захисту, яка позначає здатність способу захисту досягти визначеної мети, зокрема не допустити порушення, припинити порушення, відновити порушене право або забезпечити відшкодування завданої шкоди в конкретній практичній ситуації;3) здатність відповідного способу захисту досягти найкомплексні-шого результату (ефекту) в конкретній правовій ситуації. В умовах, коли для захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно може бути використаний один із декількох способів захисту або одночасно декілька способів захисту, ефективним способом або комбінацією способів вважається той спосіб (комбінація способів), що здатен забезпечити досягнення найкомплекснішого результату.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Бєлкін, Леонід Михайлович, Марк Леонідович Бєлкін та Юлія Леонідівна Юринець. "ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ МАЙНОВОГО ПРАВА НА ОТРИМАННЯ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ". Часопис цивілістики, № 38 (7 вересня 2020): 32–38. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i38.364.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті висвітлюються особливості реалізації майнових прав на отримання майна у власність, з урахуванням практики правозастосування у цій сфері та судової практики. Наголошується, що на даний момент ці специфічні майнові права виявилися затребуваними. Зокрема, в такий спосіб здійснюються заходи щодо формування ліквідаційної маси банків, відносно майна, яке банк не зміг та/або не встиг оформити у власність самостійно. Крім того, інститут майнових прав використовується також під час інвестування в будівництво житла. Тому дослідження особливостей реалізації майнових прав на отримання майна у власність є актуальним. Судова концепція майнових прав на отримання майна у власність започаткована, зокрема, в Постанові від 25.05.2016 у справі № 6-503цс16 Верховного Суду України, де вказано, що «майнове право, яке можна визначити як право очікування, - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому». На підставі виконаних досліджень та наступної судової практики доведена наявність та необхідність у цивільному обороті специфічних майнових прав на отримання майна у власність, які слід визначити як сукупність пра-вомочностей щодо здійснення юридично значущих дій, спрямованих на отримання майна у власність, відповідно якого (майна) існують (визначені) вказані майнові права. Такий підхід повністю відповідає міжнародному стандарту широкого розумінню «майна» як права очікування (стаття 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Системно досліджені особливості реалізації майнових прав на отримання майна у власність, з урахуванням практики правозастосування у цій сфері та судової практики. Доведено, що вказані майнові права не є речовими правами на чуже майно і не підпадають під державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Кондратова, А. "Особливості спадкування прав на нерухоме майно". Підприємництво, господарство і право, № 10 (248) (2016): 4–8.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Спєсівцев, Д. С. "Проблема numerus clausus способів судового захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно". Актуальні проблеми держави і права, № 86 (23 вересня 2020): 217–22. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2447.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття присвячена розгляду проблеми застосування судом способів захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно в умовах спеціально-дозвільного типу правового регулювання діяльності суду зі здійснення правосуддя. Аналізуючи ст. 16 Цивільного кодексу України, автор звертається до проблеми numerus clausus (закритого списку) способів захисту суб'єктивних цивільних прав взагалі і суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно зокрема й осмислює її в контексті змін, внесених до ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 5 Господарського процесуального кодексу України. Автор зазначає, що діяльність суду зі здійснення правосуддя підпадає під спеціально-дозвільний тип правового регулювання, який дозволяє суду здійснювати лише ту юридичну поведінку, яка прямо визначена положеннями чинного цивільного законодавства України. У зв'язку з цим право суду визначати спосіб захисту цивільних прав, що не встановлений договором або законом, значно розширює межі судового розсуду. Водночас відповідний підхід виправданий в тих випадках, коли встановлені законом способи захисту не охоплюють всі можливі форми порушень суб'єктивних цивільних прав. При цьому суд відрізняється від інших суб'єктів правозастосування, зокрема, у зв'язку з тим, що має справу з випадками порушення суб'єктивних цивільних прав, що виходять за межі регулятивних моделей суспільних відносин. Порушення якраз і полягає в тому, що певною мірою воно має атиповий характер, не вкладається в запроваджену модель, є відхиленням від неї. Однак це не повинно бути перешкодою у захисті порушених прав.Висловлюється висновок, що внесення змін до абз. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України не спричинило абсолютного відходу від принципу numerus clausus способів захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно, а лише надало суду можливість застосування для захисту прав спосіб захисту, який не суперечить закону, в умовах коли закон або договір взагалі не встановлюють ефективного способу захисту відповідних цивільних прав. При цьому через спеціально-дозвільний тип правового регулювання діяльності суду малоймовірним у відповідній ситуації є визначення судом способу захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно, що взагалі не передбачений положеннями чинного цивільного законодавства України.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
11

Хорошаєв, Є. С. "Запровадження податку на нерухоме майно в Україні". Часопис Київського університету права, № 1 (2008): 126–33.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
12

Торбас, О. О. "Правові проблеми попередження рейдерства у функціонуванні діяльності реєстру речових прав на нерухоме майно". Ірпінський юридичний часопис, № 2(4) (6 квітня 2021): 301–8. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.2(4).2020.301-308.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті досліджено поняття рейдерства, проблеми, що призводять до можливості заволодіння майном іншої особи, шляхи подолання рейдерства на законодавчому рівні. Проаналізувавши проблеми рейдерства в діяльності Реєстру речових прав на нерухоме майно, досліджено останні зміни в законодавстві для подолання рейдерства. Зовсім недавно країна почала активну боротьбу у цьому напрямі. Серед останніх позитивних змін було ліквідовано основну його передумову – комунальні підприємства, реєстратори яких допускали найбільшу кількість порушень. Боротьба з рейдерством повинна мати комплексний характер. У питанні протидії рейдерству мають об’єднатися парламент, уряд, бізнес і громадськість.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
13

Teremetskyi, V. I., та S. A. Maliar. "Правова природа самочинного будівництва як комплексної категорії: питання теорії та практики". Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs 95, № 4 (24 грудня 2021): 166–78. http://dx.doi.org/10.32631/v.2021.4.14.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті досліджено правову природу самочинного будівництва у співставленні публічного інтересу щодо забезпечення сталості цивільного обороту, введення до нього якомога більшої кількості майна шляхом усунення певних дефектних правових режимів, а також приватних інтересів власників земельних ділянок, забудовників та інших учасників цивільного обороту (замовників, підрядників, пайових інвесторів тощо). Виокремлено підхід до визначення сутності самочинного будівництва як способу набуття права власності на певне нерухоме майно, яке має окремі дефекти у процедурі легітимації, а також із точки зору поведінкового та об’єктового сприйняття вказаного правового явища.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
14

Спєсівцев, Д. "Конститутивні та перетворювальні властивості рішення суду як правового засобу захисту суб’єктивних цивільних прав на нерухоме майно". Юридичний вісник, № 3 (6 жовтня 2020): 118–24. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1931.

Повний текст джерела
Анотація:
Статтю присвячено розгля-ду конститутивних та перетво-рювальних властивостей рішення суду в механізмі захисту суб’єк-тивних цивільних прав на нерухоме майно.Аналізу піддано теоретич-ні положення двох протилежних наукових концепцій щодо правової природи рішення суду як правово-го засобу захисту суб’єктивних цивільних прав. Автор зазначає, що нині в цивілістичній науці спосте-рігається поступове збільшення прихильників наукової концепції, у рамках якої рішення суду розгляда-ється як юридичний факт, тобто обставина правової реальності, що здатна конституювати або тран-сформувати інші обставини, зокре-ма спричиняти виникнення, пере-хід або припинення суб’єктивних цивільних прав на нерухоме май-но. Противники такого наукового погляду відстоюють позицію, що рішення суду не наділене здатні-стю спричиняти відповідні юридич-ні наслідки, а лише наділяє харак-тером безспірних певні обставин правової реальності. У рамках такого підходу здійснюються спро-би вивести рішення суду за межі його розуміння як юридичного фак-ту з одночасним обґрунтуванням його правозастосовної природи.Звертаючись до положень чин-ного цивільного законодавства України, що визначають порядок визнання недійсними оспорюваних правочинів, автор демонструє про-яв конститутивних та перетво-рювальних властивостей судових рішень на прикладі конкретної ситуації із судової практики, пов’я-заної з визнанням договору купівлі-продажу нерухомості недійсним. Підкріплюючи свою позицію аргу-ментами, автор зазначає, що у разі визнання правочину щодо нерухомості недійсним у судовому порядку відбувається «згортання» юридичних наслідків, а не конста-тація факту, що відповідні наслід-ки ніколи не наставали. У зв’язку із цим унаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухо-мого майна відбувається його при-пинення у набувача і виникнення у відчужувача. При цьому відновлю-ється чинність відповідної правової підстави набуття права власності набувачем.Також установлюється, що судові рішення про визнання пра-ва власності на нерухоме майно можуть як підтверджувати обста-вини правової реальності, зокрема належність права власності пози-вачу, так і спричиняти виникнення права власності у певної особи.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
15

Лисенко, А. М., І. В. Лисенко та Г. М. Гаряєва. "Здійснення права приватної власності на окремі види нерухомого майна за законодавством України". Law and Safety 79, № 4 (14 грудня 2020): 122–29. http://dx.doi.org/10.32631/pb.2020.4.19.

Повний текст джерела
Анотація:
Проаналізовано проблеми здійснення права приватної власності на нерухоме майно за законодавством України. На підставі дослідження конституційних і цивільно-правових норм, а також наукових праць із цієї тематики окреслено загальні засади та принципи реалізації власником своїх майнових прав щодо нерухомого майна, яке йому належить. Оскільки майнові права всіх суб’єктів правовідносин є не лише основою економічного розвитку всього суспільства, а й потужним фактором становлення кожної особистості в нашій державі, створення, ухвалення та застосування справедливих норм здійснення права приватної власності буде запорукою гармонійного соціально-економічного підґрунтя для кожного громадянина нашої держави.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
16

Дулько, А. М. "НАПРЯМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО В УКРАЇНІ". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 1 (25 травня 2017): 59–67. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.1.2017.59-67.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розроблено концептуальні засади оподаткування нерухомого майна та обґрунтовано доцільність застосування триступінчатої методики оподаткування трансферу нерухомого майна у вигляді спадщини або дарування. Досліджено використання ставок оподаткування нерухомості в зарубіжних країнах з метою їх імплементації в Україні. Визначені основні напрями оптимізації оподаткування нерухомого майна та запропоновано ставки податку для земель сільськогосподарського призначення.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
17

Лекарь, Сергій. "Світовий досвід у справлянні податку на нерухоме майно". Економіст, № 6 (2008): 23–27.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
18

Гринько, П. О. "Деякі аспекти захисту прав неповнолітніх на нерухоме майно". Проблеми законності, Вип. 107 (2010): 244–48.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
19

Німак, М. "Правовстановлюючий документ на нерухоме майно в нотаріальній практиці". Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: Юридичні науки, № 894 (2018): 81–90.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
20

Мартинюк, О. А. "Проблеми державної реєстрації речових прав на нерухоме майно". Часопис Київського університету права, № 3 (2014): 175–77.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
21

Ємельянова, І. "Щодо запровадження єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно". Земельне право України: теорія і практика, № 7 (2010): 16–18.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
22

Кручок, Н. "Реєстрація іпотек у Державному реєстрі прав на нерухоме майно". Вісник Національного банку України, № 4 (182 ) (2011): 27–29.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
23

Цопіна, Н. Л. "Правові колапси державної реєстрації речових прав на нерухоме майно". Юриспруденція: теорія і практика, № 6 (80) (2011): 25–29.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
24

Марусенко, Р. І. "Реформування системи реєстрації прав на нерухоме майно: завершення чи початок ?" Українське комерційне право, № 14 (2015): 40–50.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
25

Барц, Я. Є. "Еволюція правового регулювання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно". Держава та регіони. Право, № 4 (2010): 150–54.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
26

Безсмертна, Н. "Публічність як один із принципів речових прав на нерухоме майно". Юридичний радник, № 3 (2007): 41–44.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
27

Вінниченко, Т. "Податок на нерухоме майно - одна з новел Податкового кодексу України". Студентський юридичний журнал, № 2 (2011): 63–68.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
28

Мірошниченко, А. М. "Вдосконалення правового забезпечення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно". Українське комерційне право, № 14 (2015): 51–60.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
29

Погрібний, С. "Захист права власності на нерухоме майно: окремі питання судової практики". Право України, № 5 (2011): 77–86.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
30

Мовчан, Д. М. "Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно як адміністративна процедура". Проблеми законності, Вип. 93 (2008): 126–30.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
31

Кот, О. "Деякі проблеми визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно". Право України, № 5 (2011): 136–41.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
32

Барц, Є. Ц. "Порівняльно-правовий аналіз національних систем реєстрації прав на нерухоме майно". Бюлетень Міністерства юстиції України, № 8/9 (вересень) (2011): 59–64.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
33

Антонюк, О. "Юрисдикція справ про скасування наказів Міністерства юстиції України щодо скарг у сфері державної реєстрації речових прав". Юридичний вісник, № 2 (25 серпня 2020): 115–21. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1712.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті досліджено питання судової юрисдикції справ про скасування наказів Мін'юсту щодо скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Проаналізовано правові позиції Верховного Суду щодо зазначеного питання та конкретизовано обставини, що визначають приналежність зазначених справ до цивільної, господарської і адміністративної юрисдикції. Установлено, що участь Мін'юсту та державного реєстратора як співвідповідача у справі, в якій оскаржується наказ Мін'юсту, не є достатньою ознакою адміністративної юрисдикції. Якщо відповідний позов подано для вирішення спору з іншою особою щодо речового права, то участь цих суб'єктів публічного права не змінює приватноправовий характер спору. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється. Не належить до адміністративної юрисдикції спір, в якому необхідно надати правову оцінку правомірності як оскаржуваного наказу Мін'юсту, так і набуття права на нерухоме майно та відповідних реєстраційних дій. Якщо порушення своїх прав позивач убачає у наслідках рішення Мін'юсту та (або) державного реєстратора, які він уважає неправомірними, а ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, то визнання таких рішень незаконними є способом захисту цивільних прав та інтересів, а справа належить залежно від суб'єктного складу до цивільної або господарської юрисдикції. Якщо спір стосується виключно здійснення державної реєстрації речового права, а не законності фактів, що були підставою для вчинення реєстраційних дій, то він не є спором про право та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. У такому разі об'єднання в позовній заяві вимог про поновлення реєстраційних записів і скасування наказу Мін'юсту не виключає адміністративної юрисдикції спору, оскільки поновлення реєстраційних записів є наслідком визнання незаконним і скасування такого наказу. Справи за позовами державних реєстраторів щодо скасування наказів Мін'юсту (зокрема, щодо застосованої до позивача санкції за допущені порушення) належать до адміністративної юрисдикції.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
34

Oliinyk, Iryna. "ЕВОЛЮЦІЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО В УКРАЇНІ". Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України, № 2 (28 листопада 2019): 84–91. http://dx.doi.org/10.36030/2664-3618-2019-2-84-91.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
35

Бондар, І. В. "Зміна суб"єкта реєстрації прав на нерухоме майно: перевага чи недолік?" Юриспруденція: теорія і практика, № 10 (84) (2011): 19–21.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
36

Слободянюк, С. О. "Основоположні засади (принципи) інституту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно". Бюлетень Міністерства юстиції України, № 11 (157) (2014): 83–90.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
37

Овчарук, С. "Інститут державної реєстрації речових прав на нерухоме майно через призму конституційності". Вісник прокуратури, № 12 (2007): 74–79.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
38

Gostieva, O. Yu. "PROPERTY TAX: RESEARCH TRENDS AND INNOVATIONS." Economics and Law, no. 1 (May 5, 2016): 79–83. http://dx.doi.org/10.15407/econlaw.2016.01.079.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
39

Nimak, Mariya. "Title deed on real estate in notarial practice." Visnik Nacional’nogo universitetu «Lvivska politehnika». Seria: Uridicni nauki 2018, no. 894 (May 22, 2018): 81–90. http://dx.doi.org/10.23939/law2018.894.081.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
40

Шаперенков, К. В. "Договір простого товариства як підстава виникнення права власності на новостворене нерухоме майно". Держава і право, Вип. 42 (2008): 416–22.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
41

Soroka, R. S., та M. P. Soroka. "РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В УМОВАХ БЮДЖЕТНОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 7 (24 вересня 2015): 210–15. http://dx.doi.org/10.15421/40250732.

Повний текст джерела
Анотація:
Бюджетна децентралізація місцевих органів влади є однією з основних економічних реформ в країні. У рамках бюджетної децентралізації уряд прагне забезпечити фінансову автономію місцевих бюджетів, змінивши з 2015 р. порядок розподілу податкових і неподаткових надходжень між державним та місцевими бюджетами. Додаткові кошти можна буде залучити за рахунок нових джерел доходів, що спрямовуються безпосередньо в місцеві бюджети. По-перше, це податок на нерухоме майно, по-друге – акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, по-третє – в бюджети об'єднаних територіальних громад зараховуватимуть 60 % податку на доходи фізичних осіб.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
42

Pavlova, Olena, Kostiantyn Pavlov, Anna Yushchak та Anna Quran. "РИНОК НЕРУХОМОСТІ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 4, № 24 (31 грудня 2020): 54–62. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-04-54-62.

Повний текст джерела
Анотація:
Формування ринку будь якого типу нерухомості, як однієї із галузей економіки держави є самостійним видом діяльності, що має на меті в першу чергу забезпечення об'єктивною та достовірною, а також доступною інформацією осіб, які приймають рішення про проведення тих або інших операцій на ринку нерухомості. Завдання створення зазначеної інформаційно-кадастрової системи ринку нерухомості є необхідним для вирішенням такої проблеми на рівні нашої держави, оскільки індикатори зазначеного ринку, відображають загальний стан економіки країни. Недарма, завжди глобальні світові кризи практично у всіх країнах світу починалися саме з моменту падіння цін на нерухоме майно.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
43

Goncharenko, M. "ЗМІНИ ДО БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА В ПЕРІОД КАРАНТИНУ: ВПЛИВ НА ФІНАНСОВУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТЕРИТОРІЙ". Theory and Practice of Public Administration 2, № 69 (26 травня 2020): 167–74. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.02.20.

Повний текст джерела
Анотація:
Статтю присвячено систематизації загроз для місцевих бюджетів, спричинених змінами до бюджетного та податкового законодавства в період карантину, аналізу можливих втрат доходів, а також розробленню рекомендацій з мінімізації фіскальних ризиків та недопущення розбалансування бюджетів місцевого самоврядування. Досліджено зміни, що прямо вплинули на дохідну частину місцевих бюджетів, зокрема звільнення суб’єктів господарювання від плати за землю та податку на нерухоме майно в березні, а також зменшення обсягу цільових субвенцій із державного бюджету. Проаналізовано можливий вплив зниження підприємницької активності та спаду економіки в період карантину на фінансову конкурентоспроможність територій. Запропоновано заходи із забезпечення збалансування місцевих бюджетів у період карантину.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
44

Рачинський, Р. М. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 23 (11 листопада 2019): 108–20. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v23i0.605.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті досліджено сутність поняття інформаційно-аналітичного забезпечення. Роз­глянуто форми подання інформації контролюючим органам (періодично або за письмовим запитом). Досліджено порядок періодичності подання інформації такими суб'єктами: орга­нами місцевого самоврядування; центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; органами внутрішніх справ; органами державної статистики; Дер­жавною митною службою; Національним банком України, банками та іншими фінансовими установами; Пенсійним фондом України. Досліджено спосіб отримання інформації контро­люючими органами за їх запитом, вивчено підстави надсилання платникові податку запиту щодо надання інформації. Виявлено проблеми щодо захисту інформації, що міститься в інформаційних ресурсах.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
45

Скок, Л. "Нотаріус як спеціальний суб"єкт здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно". Юриспруденція: теорія і практика, № 10 (84) (2011): 52–58.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
46

Кальніченко, А. "Новий порядок набуття прав на земельні ділянки та розміщене на них нерухоме майно". Землевпорядний вісник, № 12 (2011): 11–13.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
47

Панасюк, В. "Види надання в оренду військового майна". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 328–34. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1958.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті досліджуються види нада оренду військового майна. За основу дослідження взято визначення військового майна відповідно до законів України «Про Збройні сили України», «Про господарську діяльність у Збройних силах України»; визначення оренди майна відповідно до чинного і попереднього законодавства про орендні відносини. З урахуванням Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 та особливостей господарської діяльності у Збройних силах України уточнено, що надання в оренду військового майна - це вид економічної діяльності з передання у строкове платне користування певного такого майна, яке здійснюється для провадження підприємницької та іншої діяльності у межах і в порядку, встановлених законом. Проведено загальний аналіз наукових досліджень щодо надання в оренду майна у цілому і військового зокрема. Представлено аналіз судової практики щодо оренди військового майна (постанови Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 911/747/17, від 28.02.2018 у справі № 924/247/17, від 03.07.2018 у справі № 916/559/17, від 08.08.2018 у справі № 916/146/15-г, від 22.05.2018 у справі № 908/1064/17), виявлено проблемні питання. Виокремлено кілька критеріїв поділу надання в оренду військового майна, основним серед яких з урахуванням особливостей військового майна є об'єкти оренди (рухоме і нерухоме військове майно). Обґрунтовано доцільність виокремлення ще одного критерію, який має значення для правового режиму економічної діяльності з надання в оренду військового майна, яким є суб'єктний склад такої діяльності. Досліджено підходи до суб'єктного складу таких відносин у науковій літературі та законодавстві, запропоновано види надання в оренду військового майна за цим критерієм. Результатами дослідження є пропозиції щодо поділу надання в оренду військового майна як виду господарської (економічної) діяльності на такі види: а) залежно від об'єкта оренди: надання в оренду нерухомого військового майна (земельних ділянок, оренда будівель та інших капітальних споруд та оренда речей, на які режим нерухомої речі може бути поширений, повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти); надання в оренду рухомого військового майна (автомобілів, інших наземних транспортних засобів та устаткування, водних транспортних засобів та устаткування, повітряних транспортних засобів та устаткування, будівельних машин та устаткування, офісних машин та устаткування, включаючи обчислювальну техніку, інших машин та устаткування тощо); б) залежно від суб'єктного складу діяльності: надання в оренду військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних сил України. Наголошується, що подальші наукові розвідки необхідно присвятити дослідженню та доопрацюванню правового режиму запропонованих видів нада ння оренди військового майна, уточненню суб'єктного складу такої діяльності.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
48

МАРТИНЮК, Н. М. "ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД НАДАННЯ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО". Право.ua, № 3 (2020): 180–85. http://dx.doi.org/10.32782/law.ua.2020.3.27.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
49

Овчарук, С. "Зарубіжний досвід організації державного регулювання реєстрації речових прав на земельні ділянки і нерухоме майно". Підприємництво, господарство і право, № 9 (2007): 11–15.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
50

Барц, Я. Є. "Проблеми державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в правовому регулюванні сучасного майнового обігу". Бюлетень Міністерства юстиції України, № 1 (123) (2012): 92–98.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Також вас можуть зацікавити добірки на тему "Майно нерухоме" для інших типів джерел:
Дисертації
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії