Статті в журналах з теми "Література факту"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Література факту.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Література факту".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Salii, A. V. "Філософія та література: шлях до діалогу". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 6 (5 липня 2018): 46–50. http://dx.doi.org/10.15421/171883.
Повний текст джерелаАнотація:
Основна увага у матеріалі звертається на сфери взаємовпливів між філософією та художньою літературою. Вказується на те, що можливості взаємодії між цими течіями диктуються не лише культурними орієнтирами, але й соціально-історичними передумовами. Автор намагається довести, що література може бути джерелом філософствування, але при цьому філософія осмислює літературу. Це призводить до формування особливих дисциплінарних утворень, які мають здатність якісно переосмислювати і перебудовувати саму практику писання і практику філософствування. Але одночасно ми розуміємо і приймаємо той факт, що сучасність не надає нам підстав виводити який-небудь спільний знаменник під літературою і філософією. Адже існують такі літературні практики, які будуть дуже близькими до філософії і неначе з нею зживатимуться, але існує і величезна кількість філософських практик, які будуть так само близькими до літератури. У статті доводиться, що взаємодія філософії та художньої літератури відбувається в усі історичні періоди, змінюються тільки формат та механізми такої взаємодії.
2
Лебедь, Юлія. "ОБРАЗ ЖІНКИ В ТВОРІ «ОДИНАДЦЯТЬ ХВИЛИН» П. КОЕЛЬО". Молодий вчений, № 4.1(104.1) (30 квітня 2022): 27–30. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-104.1-7.
Повний текст джерелаАнотація:
Художній образ – одна з найбільш багатогранних і складних естетичних категорій, яка є об’єктом аналізу низки гуманітарних наукових дисциплін; при цьому в кожному випадку змінюється ракурс розгляду, розуміння і витлумачення цієї категорії. Образ жінки в мистецтві особливий, один із найголовніших у літературі. Мета статті – проаналізувати специфіку жіночого образу в творі П. Коельо «Одинадцять хвилин». Сьогоднішні наукові дослідження про літературу практично оминають думку про те, що література є мисленням художніми образами, а інтерпретація художнього твору – це майже завжди інтерпретація образної, тобто ідеальної дійсності. Літературно-теоретичні дослідження другої половини ХХ ст. позначені потужним впливом герменевтичних і постструктуралістичних, а останнім часом – і постмодерністичних ідей; предметом дослідження в них, як правило, є специфіка, структура та художня семантика різного типу висловлювань. При цьому ігнорується той факт, що мовна специфіка дискурсу є лише формою існування художнього світу. Адже кожен літературний твір – це система макро- і мікрохудожніх образів, що репрезентують найважливіші ідейно-естетичні сенси літературного твору.
3
Świetlicki, Mateusz. "Białe plamy pamięci. Nieopowiedziana historia Wielkiej Wojny w twórczości Marshy Forchuk Skrypuch." Slavica Wratislaviensia 172 (July 23, 2020): 111–22. http://dx.doi.org/10.19195/0137-1150.172.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Тема першої світової війни не з’являється в сучасній українській літературі для моло-дих читачів, хоча війна була важливою темою в радянській дитячій літературі до 1991 року. Відсутність таких публікацій дивує, враховуючи той факт, що пам’ять про своєрідний український досвід цих травматичних подій можна знайти в канадсько українській дитя-чій літературі, головним чином у Марши Форчук Скрипух. Незважаючи на популярність письменниці серед північноамериканських читачів, її твори не перекладені українською мовою і практично невідомі серед українських читачів і літературознавців. У цій статті я зосередився на творах на тему Першої світової війни у Скрипух і паказав, як вона ділиться „пам’яттю другого покоління” (second-generation memory) про міграцію до Канади та інтернування українців в Канаді. Застосування перспективних досліджень пам’яті дозво-лить мені також прочитати канадсько українську дитячу літературу як потенційне джерело „пам’яті другого покоління” для молодих українських читачів.
4
Заоборна, М. С. "ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ВИМІРИ ДИХОТОМІЧНОЇ ПРИРОДИ МОТИВУ ЯК ТЕКСТОВОЇ КАТЕГОРІЇ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЛІТЕРАТУРИ ФАКТУ". Лінгвістичні дослідження 1, № 54 (2021): 76–88. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2021.54.1.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття побудована як метакоментар до тексту художньої біографії Віктора Шкловського «Лев Толстой» в аспекті проблеми породження тексту як поетапного процесу. Запропоновано теоретичний конструкт осмислення тексту мемуарного дискурсу під радикалом схоплення мотиву створення художнього тексту. На тлі розуміння мотиву як пов’язаного з особистістю автора імпульсу до текстотворення проблема мотиву актуалізується як проблема авторської свідомості, що перетворює життєвий матеріал на сюжет. У цьому плані виявляється дихотомічна природа категорії мотиву, яка координує закорінені в смисловій архітектоніці особистості письменника глибинні мотиви із ситуативними як опредмеченими пристрастями, що формуються певною ситуацією.
5
Oniskova, O. V. "Vaccination: myths and facts (review of literature)." PERINATOLOGIYA I PEDIATRIYA, no. 3(63) (October 15, 2015): 51–54. http://dx.doi.org/10.15574/pp.2015.63.51.
Повний текст джерела
6
Казмірчук, Олег, Олександр Курчаба та Галина Єрко. "НАЦІЄТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ: КОРИФЕЇ В СУСПІЛЬНІЙ СВІДОМОСТІ УКРАЇНЦІВ". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 98–102. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зроблена спроба проаналізувати потенціал історичної пам’яті про театр корифеїв у контексті утвердження цінностей та ідеалів української нації у XXI столітті. Зауважено на потребі збереження та популяризації кращих зразків культурної спадщини України з огляду на глобалізаційні процеси та їх виклики. Розглянуто три напрями, за якими доцільно здійснювати повернення в національну пам’ять здобутків корифеїв. У першому напрямі, науковому, охарактеризовано основні академічні опрацювання цієї темати- ки за останнє десятиріччя – численні публікації та монографії, зокрема дослідження українського вченого- літературознавця А. Новикова про засновника нового українського театру М. Кропивницького. Другий напрям – художньо-літературний – висвітлює характерні форми й жанри образної інтерпретації життя і діяльності митців українського театру кінця XIX століття. Зосереджено увагу на сучасних підходах – появі «літератури факту» як методу письменства про добре відомий факт, що показаний у новому авторському висвітленні. Серед таких поодиноких зразків наголошено на роботах лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Г. Гусейнова – «Господні зерна» та «Незаймані сніги». Третій напрям – кінематографія – окреслено як перспективний та потрібний канал популяризації спадщини корифеїв, однак поки не розроблений. З’ясовано актуальність кінематографічного відображення мистецької тематики, зокрема про родину Тобілевичів, яка дала Україні знаних театральних діячів, про творчий дует і сімейну пару М. Садовського і М. Заньковецької, про батька нового українського театру М. Кропивницького. Визначено загальноосвітній, виховний та об’єднавчий потенціал спадщини корифеїв у кристалізації ціннісних орієнтирів української нації.
7
Солодовнікова, Х. "Право на інформацію про походження: закордонний досвід". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 262–69. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1950.
Повний текст джерелаАнотація:
У науковій літературі здебільшого дискутується питання щодо права на інформацію дитини про походження, тоді як сучасний закордонний досвід, зокрема Німеччини, свідчить про те, що повний доступ до цього права має належати людині після 16 років, оскільки німецька доктрина права обґрунтовує, що саме у цьому віці людина більшою мірою психологічно готова до сприйняття такої інформації, а отже, набуває розширених можливостей щодо соціальної, правової тощо його реалізації.
Що ж до інформації про походження дитини, то науковці і практики вважають, що вона є основним елементом дитячої індивідуальності (children's identity). Так, на думку Дж. ван Б'юрен, є, по суті, визнанням факту її існування, включаючи не тільки сімейні зв'язки дитини, її ім'я та громадянство, а й расову, статеву та релігійну належність.
В основі такого підходу до права на знання походження лежать повага до особистості, визнання гідності особи, що ґрунтуються на праві особистої ідентичності та праві на особистий розвиток. Зокрема, за результатами аналітичних розвідок було встановлено той факт, що це право є складовою частиною людської гідності.
Визначення походження дитини від своїх батьків необхідне для встановлення місця і ролі дитини як особистості у суспільстві й як суб'єкта у правовідносинах, особливо в сучасних умовах, коли спостерігається зростання числа розлучень; зміни в структурі традиційних сімейних відносин, що зумовлені різноманітністю форм сімейних стосунків і форм батьківства (включаючи монобатьківські сім'ї, фактичні шлюбні відносини, одностатеві шлюби), а також при народженні дитини поза шлюбом, під час усиновлення дитини, під час виховання дитини вітчимом чи мачухою, використання допоміжних репродуктивних технологій, залучення донора чи сурогатної матері.
8
Слюзко, Тетяна Романівна, та Петро Іванович Ульшин. "Використання аналітичної геометрії при вивченні стереометрії шкільного курсу". Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 13, № 2 (4 вересня 2015): 57–64. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v13i2.772.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядаються історичні факти розвитку координатно-векторного методу і застосування його для розв’язування стереометричних задач в геометрії.
Мета: показати наступність між шкільним курсом геометрії і геометрією вищої школи.
Завдання: 1) висвітлити історичні факти, що призвели до розвитку координатно-векторного методу в аналітичній геометрії; 2) показати використання досліджуваного методу при вивченні геометрії та розв’язуванні задач.
Об’єкт дослідження: процес вивчення учнями геометрії.
Предмет дослідження: використання координатно-векторного методу для розв’язання геометричних задач.
Результати: виявлено ефективність координатно-векторного методу при розв’язуванні стереометричних задач.
Методи дослідження: аналіз історичної і науково-методичної літератури, координатний і векторний методи.
Висновки: розглянуто історичні факти, що послугували розвитку координатного і векторного методів, виявлено переваги використання координатно-векторного методу при розв’язуванні стереометричних задач в шкільному курсі геометрії та геометрії вищої школи.
9
Kotvitska, A. A., I. V. Кubarieva, A. V. Volkova, G. E. Boldar та A. V. Cherkashyna. "ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРАВА В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ПРАВА УКРАЇНИ". Фармацевтичний часопис, № 4 (30 листопада 2020): 89–97. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.4.11542.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Визначення місце фармацевтичного права в системі права України, аналіз його предмета, методу та системи на підставі загальнотеоретичних розробок про галузь права та законодавства.
Матеріали і методи. Дослідження проведено на основі опрацювання наукової та навчальної літератури, нормативно-правових актів. Використано методи аналізу, синтезу, узагальнення, системно-структурний, формально-логічний, порівняно-правовий, тлумачення правової норми.
Результати й обговорення. Встановлено, що у вітчизняній спеціальній літературі спостерігається недостатня кількість праць, присвячених вивченню юридичної природи фармацевтичного права. Обговорення цієї проблеми більш активно здійснюється зарубіжними науковцями, ніж українськими. Привертає увагу факт відсутності єдиного підхіду до розуміння предмета та методу фармацевтичного права. Ці питання іноді висвітлюються у загальнотеоретичних роботах у рамках наукової дискусії про можливість існування комплексних галузей права в системі права. Зроблено висновок, що вчені не досягли загальної точки зору щодо галузевої належності фармацевтичного права та законодавства. Частина дослідників вважають фармацевтичне право складовою частиною (підгалуззю) медичного або економічного (господарського) права, а інші визначають як самостійну комплексну галузь права або законодавства.
Висновки. Обґрунтована наукова позиція про те, що в сучасних умовах склалися підстави вважати фармацевтичне право самостійною комплексною галуззю права, предметом якої виступають управлінські, майнові та немайнові відносини, що виникають під час здійснення фармацевтичної діяльності, для регулювання яких використовуються методи субординації (імперативний) та координації (диспозитивний). Запропоновано поділ системи фармацевтичного права на Загальну та Особливу частини, розкрито інститути кожної з них.
10
Demidenko, G. V. "Роль апеліну у розвитку глюкометаболічних порушень (огляд літератури та власних досліджень)". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 4.60 (15 липня 2014): 103–11. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.4.60.2014.76689.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізована фізіологічна та патогенетична роль адипокіну апеліну, ендогенного ліганду апелінових (APJ або APLNR) рецепторів, у розвитку глюкометаболічних порушень. Установлені кореляційні залежності апеліну від компонентів вуглеводного обміну підтверджують факт впливу на глюкометаболічні прояви. Неоднозначні дані щодо рівня апеліну при синдромі інсулінорезистентності, предіабеті, цукровому діабеті 2-го типу, артеріальній гіпертензії потребують подальшого ретельного вивчення. Виявлено тісну асоціацію апеліну з розвитком цукрового діабету 2-го типу та предикцією кардіоваскулярних подій в осіб із метаболічним синдромом.
11
N.O., Svynarenko, and Dobrunova L.E. "THE SITUATION OF EDUCATORS IN THE KHARKIV REGION DURING THE HOLODOMOR OF 1932–1933: ACHIEVEMENTS, DIFFICULTIES AND PROBLEMS (HISTORIOGRAPHICAL AND SOURCE STUDIES ASPECTS)." South Archive (Historical Sciences), no. 36 (February 18, 2022): 32–38. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2021-36-5.
Повний текст джерелаАнотація:
The aim of the work is to analyze the domestic scientific and journalistic literature devoted to the characteristics of the state of education during the Holodomor of 1932–1933 in Ukraine on the example of Kharkiv region. To achieve it, the most widely used methods are historical-comparative and hermeneutic.Results. The process of studying the state of education and the role of educators during the Holodomor of 1932–1933 in modern domestic journalistic literature is considered. It was revealed that the most thorough local lore studies on the history of the state of education during the Holodomor of 1932–1933 in the Kharkiv region belong to T. Polishchuk. Fragmentary information and mentions about the living conditions of educators of Kharkiv region in 1932–1933 were found in the local lore works of L. Isaiv, I. Skotar, V. Strilets, I. Putria and other researchers.Conclusions. The biggest problem in the study of the situation of educators in 1932–1933 in Kharkiv and Kharkiv region is that there is no historiographical aspect of thorough works that would comprehensively consider and analyze both the achievements and problems of educators. In the journalistic literature, descriptions of pictures of socio-economic life of educators often lack specifics, the facts are presented separately, some information needs further study and explanation, at least because modern realities and living standards of that time are extremely different. Modern scientific and journalistic literature reports on the obvious achievements of educators in the early 1930s: the steady increase in literacy, the law on compulsory secondary education, the expansion of the network of secondary, vocational and higher education institutions. However, no thorough work devoted to comprehensive coverage of the historiography of this issue has been found.To describe the holistic picture of the situation of educators in 1932–1933 in Kharkiv and Kharkiv region, further research requires expanding the source base of this problem, historical assessments of various researchers, as well as biographies of prominent educators and the uniqueness of their teaching methods.Key words: publicist literature, famine of 1932–1933, archive materials, Kharkiv region, historiography, historiographical sources. Метою роботи є аналіз вітчизняної наукової та публіцистичної літератури, присвяченої характеристиці стану освіти в роки Голодомору 1932–1933 рр. в Україні на прикладі Харківської області. Для її досягнення найбільше застосовувалися такі методи, як історико-порівняльний і герменевтичний.Результати. Розглянуто процес дослідження стану освіти та ролі освітян у роки Голодомору 1932–1933 рр. у сучасній вітчизняній публіцистичній літературі. Виявлено, що найґрунтовніші краєзнавчі дослідження з історії стану освіти в роки Голодомору 1932–1933 рр. на Харківщині належать Т. Поліщук. Фрагментарні відомості та згадки про умови життя освітян Харківщини в 1932–1933 рр. знайдено у краєзнавчих роботах Л. Ісаїва, І. Скотаря, В. Стрільця, І. Путрі та інших дослідників.Висновки. Найбільшою проблемою в дослідженні становища освітян у 1932–1933 рр. у місті Харкові та на Харківщині є те, що ґрунтовних праць, у яких би комплексно розглядалися й аналізувалися як здобутки, так і проблеми освітян, в історіографічному аспекті немає. У публіцистичній літературі, в описах картин соціально-економічного життя освітян часто бракує конкретики, факти подаються розрізнено, деяка інформація потребує додаткового вивчення й пояснення хоча би тому, що сучасні реалії та стандарти життя того часу надзвичайно різняться. У сучасній науковій і публіцистичній літературі повідомляється про очевидні здобутки освітян на початку 30-х рр. ХХ ст.: невпинне зростання рівня грамотності населення, дію закону про обов’язкову середню освіту, збільшення мережі закладів середньої, професійно-технічної та вищої освіти. Однак ґрунтовних робіт, присвячених усебічному висвітленню історіографії зазначеного питання, не знайдено.Для опису цілісної картини становища освітян у 1932–1933 рр. у Харкові та на Харківщині подальших досліджень потребує розширення джерельної бази зазначеної проблеми, історичні оцінки різних дослідників, а також біографії видатних освітян та унікальність їхніх методик навчальної і виховної роботи.Ключові слова: публіцистична література, голод 1932–1933 рр., матеріали архівів, Харківська область, історіографія, історіографічні джерела.
12
Васильєва М. В. "ІСТОРИЧНИЙ ФАКТ І ПОДІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА: ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ". International Academy Journal Web of Scholar 2, № 9(39) (30 вересня 2019): 25–32. http://dx.doi.org/10.31435/rsglobal_wos/30092019/6692.
Повний текст джерелаАнотація:
The article deals with Ukrainian literature for children and youth on a historical topic from the time of Kiev Rus to the present. Historical- adventure and historical-biographical works have been analyzed. An overview of the historical topic in literature for young readers in the works of writers of the Ukrainian diaspora is given. The main genre varieties of contemporary literature for children and youth of historical direction can be seen in the works of A. Bachinskyi, Ye. Bilousov, O. Havrosh, A. Kokotiukha, Zirka Menzatiuk, V. Rutkivskyi (e.g. biographical, adventure, detective, fantasy, fiction works). It is emphasized that works on historical themes often do not have a clear focus, they can be considered for a multi-age reader, both adult and child.
13
Polonchuk, Vasil, Mikhail Sinishin та Vadym Torichnyi. "Зміст моделювання оперативно-службової діяльності прикордонного загону в умовах виникнення ситуацій техногенного характеру під час особливого періоду". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 12, № 1 (1 березня 2022): 198–203. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2022.12.1.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: полягає в аналізі змісту моделювання у секторі безпеки та оборони для українського суспільства.
Дизайн/Метод/Підхід дослідження: основними методами дослідження виступали: пошуково-бібліографічний (з метою систематизації та впорядкування інформаційної основи); системний та предметний аналіз (для уточнення змісту ключових понять з проблеми дослідження); аналіз стану проблеми у Державній прикордонній службі України; аналіз наукової та методичної літератури, словниково-довідникової літератури; аналіз змісту (суттєвих ознак) у визначенні понять “модель” (відображення певного факту, об’єкту та відносини певного середовища у вигляді дещо спрощеного, унаочненого матеріального представлення), “моделювання” (процедура створення певного аналітичного опису щодо вивчення окремих сторін, частин об’єкту у певних взаємозв’язках і відношеннях, що полегшує об’єднання одиничних та загальних елементів), “надзвичайна ситуація” (ситуація, що виступає викликом соціальним уявленням про певний (припустимий) стан справ, цінності, безпеку держави).
Результати дослідження: підтверджено що моделювання є передовий метод оптимізації оперативно-службової діяльності прикордонного загону у мирний та воєнний час, сутність понять моделювання та надзвичайна ситуація.
Теоретична цінність полягає у компіляції популярних наукових поглядів із проблеми дослідження.
Практична цінність визначено особливості моделювання оперативно-службової діяльності прикордонного загону в умовах виникнення ситуації техногенного характеру під час особливого періоду.
Майбутні дослідження: аналіз специфіки імітаційного моделювання у Державній прикордонній службі України.
Тип статті: теоретична.
14
НЕЧИПОРЕНКО, Віолета. "ПРОЦЕС НЕОЛОГІЗАЦІЇ КОНТАМІНАНТУ BREXIT У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (23 вересня 2021): 306–15. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.27.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено питання, пов’язані із сучасними тен- денціями англійського словотвору. На нинішньому етапі розвитку мови кон- тамінація є одним із популярних засобів утворення нових лексичних одиниць, що передусім пояснюється екстралінгвістичними чинниками: необхідністю створення спеціальних механізмів переробки й ущільнення інформації. Акту- альність дослідження зумовлена тим фактом, що сьогодні контамінанти репрезентують особливий шар лексики, який динамічно розвивається, що й засвідчує активне використання цієї словотвірної моделі у мові реклами, медіадискурсі, сучасній англомовній літературі. Окрім того, вивчення особли- востей функціонування і розвитку новоутворення Brexit у сучасній англійській мові є своєчасним, суголосним із наявними лінгвокультурологічними і пере- кладознавчими розвідками. Мета статті – здійснити теоретично обґрун- тований синхронно-системний аналіз контамінованого словотвору в сучас- ній англійській мові на матеріалі лексеми Brexit та її похідних. Досягнення зазначеної мети передбачає розв’язання таких завдань: 1) продемонстру- вати автономність контамінації як словотвірної моделі; 2) виявити основні причини появи контамінанту Brexit; 3) продемонструвати, що контамінація як словотвірна стратегія є найефективнішим способом компресії інформації в межах однієї лексеми. Зростання кількості контамінантів у лексиконі пояснюється тим фак- том, що контамінація (блендінг, телескопія), поєднуючи найкращі риси двох продуктивних способів англійського словотвору, скорочення і словоскладання, дає змогу передати максимум смислового змісту за рахунок мінімальних фор- мальних (звукових, графічних) витрат. Високий ступінь компресії інформації, що спостерігається за контамінації, сприяє продуктивності цього способу словотворення. Лексема Brexit аналізується за критеріями, яким має відпові- дати нове слово, щоб увійти у літературну мову і бути кодифікованим. Аналіз електронних словників та Інтернет-видань засвідчив факт інституалізації бленду Brexit в англійському лексиконі. Окреслено перспективи подальших нау- кових розвідок.
15
Згурський, А., Я. Закаблуцький та С. Федоренко. "Аналіз впливу психосоціальних факторів на результат фізіотерапевтичного втручання при болю в нижній частині спини". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (20 грудня 2021): 106–9. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.106-109.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Мета. На основі аналізу сучасних наукових та клінічних досліджень проаналізувати вплив психосоціальних факторів на результати фізіотерапевтичного втручання при болю в нижній частині спини. Методи. Аналіз та узагальнення зарубіжних даних спеціальної науково-методичної літератури, що стосуються основних підходів до процесу фізичної терапії болю в нижній частині спини; синтез та узагальнення. Результати. Проведений аналіз останніх наукових робіт показав, що існує багато досліджень, які описують вплив психосоціальних факторів на відновлення пацієнтів з неспецифічним болем у попереку. Кінезіофобія, катастрофізація уникнення страху мають прогностичні значення в розвитку хронічного болю. Однак існує обмежена кількість робіт стосовно впливу психосоціальних факторів на результат фізичної терапії та відповідність пацієнтів певним методам фізичної терапії. Враховуючи значний вплив на стан пацієнтів таких психосоціальних факторів, як кінезіофобія, катастрофізація, уникнення страху, необхідно володіти достатніми навиками, щоб вміти виявляти їх. Це дозволить на ранніх етапах виявляти пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку хронічного болю і застосовувати відповідні багатокомплексні методи терапевтичного втручання з можливим залученням інших спеціалістів. Оскільки основними тригерами болю у таких пацієнтів можуть бути саме психо-соціальні фактори, це може суттєво впливати на результат фізіотерапевтичного втручання. У літературі можна знайти достатньо рекомендацій до застосування скринінгових інструментів психосоціальних факторів для визначення прогностичних факторів ризику болю в нижній частині спини. Однак подібні інструменти дозволяють лише класифікувати пацієнтів на підгрупи за факторами ризику і не допомагають у визначенні та застосуванні певних методів фізичної терапії, враховуючи важкість стану пацієнта. Зважаючи на ці факти, виникає необхідність сконцентруватися на дослідженнях, які будуть спрямовані на вивчення застосування можливих методів та підходів фізичної терапії відповідно до визначених прогностичних факторів ризику болю в нижній частині спини. Ключові слова: фізична терапія, реабілітація, неспецифічний біль у попереку, хронічний біль у попереку, психосоціальні фактори.
16
Tsyhanovska, Nataliia, Viacheslav Honchar, Vadym Danilyan, and Svitlana Piatysotska. "Cybersports education in Ukraine: current state and development prospects." Слобожанський науково-спортивний вісник 1, no. 26 (March 31, 2022): 9–13. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2022-1.002.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: на підставі вивчення наукової літератури на інтернет-джерел проаналізувати сучасний стан кіберспортивної освіти в Україні та визначити перспективи її розвитку. Матеріал і методи: матеріалом дослідження є наукова література та інтернет-джерела, в яких висвітлюється актуальний стан кіберспорту та кіберспортивної освіти в Україні. Методи дослідження: аналіз, узагальнення та систематизація даних; історичний, логічний, проблемно-пошуковий, прогностичний. Результати: Кіберспорт являє собою перспективну спортивну та економічну галузь, в основі якої лежить використання комп’ютерних ігор. Водночас кіберспорт представляє собою новий соціокультурний феномен, що потребує осмислення філософів, культурологів, психологів та мистецтвознавців. Перевагою кіберспорту є можливість організації змагань у дистанційному режимі, що дозволяє задіяти більшу кількість глядачів. Останній факт робить кіберспорт досить привабливим для потенційних спонсорів та рекламодавців. Розвиток кіберспорту потребує залучення професійних кіберспортсменів із відповідно розвиненими когнітивними здібностями та психологічними якостями, а також інших фахівців, що забезпечують постійну та безперебійну організацію, проведення та висвітлення спортивних е-змагань на належному рівні (тренерів, психологів, менеджерів, фахівців із коучингу, брендингу, зв’язків із громадськістю, коментаторів, аналітиків, маркетологів, режисерів-постановників тощо). В університетах Європи, Америки, Азії освітні програми, спрямовані на отримання освіти в галузі кіберспорту досить різноманітні та представлені у достатній кількості. На відміну від закордонних закладів вищої освіти, вітчизняні ЗВО практично не пропонують освітніх програм, які відповідають потребам ринку кіберспорту. Тому кіберспортивна освіта в Україні є перспективним освітнім напрямом, що відповідатиме сучасним потребам ринку праці та запитам потенційних роботодавців. Висновки: Кіберспортивна освіта в Україні є перспективним освітнім напрямом, що відповідатиме сучасним потребам ринку праці та запитам потенційних роботодавців. Водночас вона потребує визначення реальних потреб ринку вітчизняного кіберспорту задля розробки та впровадження актуальних освітніх програм, спрямованих на підготовку фахівців зазначеної галузі. Отримана інформація дозволить розробити та запропонувати нові освітні програми, які дозволять українському кіберспорту посісти належне місце на світовій арені.
17
Rudenko, Olexandr. "Українська школа вокального мистецтва: традиції та сучасність." Музичне мистецтво і культура, № 26 (25 квітня 2018): 246–55. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2018-26-264-255.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті — дослідити основні віхи розвитку української вокальної школи, зокрема факти діяльності духовно розвинутих особистостей у докласичний та класичний період становлення українського вокального мистецтва. Наукова новизна роботи полягає у виявленні ґенезу тогочасного вокального новаторства, що мала вплив на посткласичні тенденції розвитку мистецтва співу. Методи дослідження. Для досягнення зазначеної мети використано метод вивчення наукової літератури з досліджуваної проблеми та ретроспективний аналіз ідей музичного виконання у різні історичні періоди. Висновки. Навчання мистецтву співу, вивчення фактів традиційності та сучасності у розвитку практичних аспектів вокального навчання — це кропіткий, але необхідний процес, спрямований на формування, збереження та примноження самобутньої музичної національної культури.
18
Олещук, О. М., та Г. Я. Лой. "Механізми реалізації кардіопротективних ефектів метформіну (огляд літератури)". Фармакологія та лікарська токсикологія 14, № 5 (29 грудня 2020): 299–307. http://dx.doi.org/10.33250/14.05.299.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз літератури, присвяченої кардіопротективним ефектам протидіабетичного лікарського засобу – метформіну. Серцево-судинні ускладнення є найпоширенішою причиною смертності в пацієнтів з цукровим діабетом. Діабетичне ураження серця найчастіше проявляється у вигляді ішемічної хвороби серця, автономної кардіальної нейропатії та діабетичної кардіоміопатії.Діабетична кардіоміопатія характеризується апоптозом, гіпертрофією та фіброзом, а також кардіальною дисфункцією та визначається як функціональні та структурні зміни в міокарді, незалежні від судинних чи серцевих захворювань. Ішемічна хвороба серця в хворих на діабет зустрічається частіше, ніж у популяції, а наслідки інфаркту міокарда є значно важчими, що пов’язано з надмірним ремоделюванням серцевого м’яза. Кардіальна автономна нейропатія є предиктором виникнення аритмій, дисфункції міокарда, а також асоціюється з підвищеним рівнем смертності.Метформін є препаратом вибору з точки зору ефективності та безпеки для стартової фармакотерапії цукрового діабету та залишається лікарським засобом першої лінії для більшості пацієнтів.Метформін покращує чутливість рецепторів до інсуліну та зменшує інсулінорезистентність, яка є провідною патофізіологічною ланкою розвитку цукрового діабету 2 типу. Як наслідок, знижується маса тіла, гіперінсулінемія та гіперглікемія. Окрім гіпоглікемічного, він спричиняє інші важливі ефекти, зокрема, покращує кардіальну функцію та зменшує ризик інфаркту міокарда. Метформін чинить позитивний ефект на діяльність серця, що зумовлено прямим впливом на клітинний метаболізм, ендотеліальну функцію, активність тромбоцитів і гомеостаз кальцію, модулює фактори ризику атеросклерозу, підвищує толерантність міокарда до ішемії-реперфузії та попереджує розвиток серцевої недостатності. Препарат проявляє виражені кардіопротективні ефекти in vivo та in vitro в умовах стресу, захищаючи міокард від гіпертрофічного, апоптичного, фібротичного ремоделювання тазапалення, репрограмує експресію фетальних генів, які піддаються дисрегуляції внаслідок цих патологічних змін у міокарді. Більшість досліджень показують, що метформін проявляє свої кардіопротективні властивості шляхом активації аденозинмонофосфат-активованої протеїнкінази, проте відомо також про незалежний від активності цього ферменту механізм дії метформіну в кардіоміоцитах.Дедалі очевиднішим стає той факт, що аденозинмонофосфат-активована протеїнкіназа є далеко не єдиною мішенню в механізмі дії метформіну. Відомо про FохО1-залежний механізм антиапоптотичного ефекту препарату. Тому актуальною залишається проблема пошуку молекулярних і генетичних мішеней у механізмі кардіопротективної дії метформіну, що дозволить краще зрозуміти та розширити показання до застосування даного протидіабетичного засобу.
19
Мороз, Світлана Анатоліївна, Олександр Георгійович Романовський, Володимир Михайлович Мороз, Світлана Миколаївна Домбровська, Лариса Миколаївна Грень та Аліна Леонідівна Помаза-Пономаренко. "ДИСТАНЦІЙНА ФОРМА ЗДОБУТТЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ: АНАЛІЗ ДУМКИ СТУДЕНТІВ ЩОДО ЯКОСТІ, ПЕРЕВАГ І НЕДОЛІКІВ". Information Technologies and Learning Tools 79, № 5 (28 жовтня 2020): 276–95. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v79i5.3340.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття містить результати аналізу наукової літератури щодо проблематики використання інформаційно-комунікаційних технологій у системі дистанційної освіти, а також напрямів вирішення питань забезпечення якості здобутої у її межах вищої освіти. Переважна більшість наукових досліджень, особливо в межах вітчизняної наукової думки, була виконана за допомогою теоретичних методів наукового пізнання та зосереджувалась на теорії, системі, законах, ідеях та парадигмах знань щодо дистанційної освіти та її якості. Такий підхід дещо звужує фокус розгляду відповідного феномену, адже питання практики функціонування окремих елементів відповідної системи залишаються відкритими для подальших наукових пошуків. На відміну від вітчизняних учених зарубіжні дослідники зосереджують свою увагу на вирішенні питань ефективності функціонування системи дистанційної освіти та використовують для цього суто емпіричні методи дослідження. З огляду на брак висвітлення у вітчизняній науковій літературі здобутих за допомогою емпіричних методів наукового пізнання результатів досліджень феномену якості вищої освіти в системі дистанційної форми її здобуття та факт існування запиту з боку суб’єктів державного управління розвитком системи вищої освіти, так само як і з боку адміністрацій закладів вищої освіти, на результати таких наукових пошуків, авторами публікації пропонуються до уваги та подальшого обговорення результати аналізу проведеного у 2018/19 навчальному році опитування студентів «Ставлення до дистанційної освіти та оцінювання її якості». Стаття містить результати аналізу відповідей респондентів щодо очікуваної якості здобутої в межах дистанційної форми навчання вищої освіти. Отримані авторами результати подаються через призму умовного порівняння якості вищої освіти, здобутої в системі денної та заочної форм навчання. Крім того, у статі висвітлено результати оцінювання студентами значущості основних переваг та недоліків дистанційної форми навчання, за результатами аналізу яких було опрацьовано пропозиції щодо можливості підвищення якості вищої освіти в межах дистанційної форми її здобуття, а також напрямів удосконалення змісту та практики реалізації державної політики щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій в освіті.
20
МАЛАНІЙ, Олена. "УКРАЇНІКА ОЛЕКСАНДРА ДЕЙЧА – АВТОРА ПОВІСТІ ПРО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ «ЛОМИКАМІНЬ»". Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, № 46 (29 листопада 2021): 64–72. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про видатного українського письменника, вченого, пере- кладача, мистецтво- та літературознавця, який народився, виріс і здобув освіту у Києві на помежів’ї культур та мов (української, єврейської та російської), Олександра Йосиповича Дейча. Увагу звернено на культурне оточення, у якому формувався світогляд О. Дейча, виник інтерес та проявилися любов і повага до української літератури, театру. З’ясовано біогра- фічні факти, пов’язані з його зацікавленістю життєтворчістю українських письменників, зокрема Лесі Українки. Простежено творчі та дружні зв’язки, які послугували підґрунтям для перекладів творів української літератури та її популяризації на світовому рівні: знайомство з М. Старицьким, М. Заньковецькою, родиною Косачів, дружба та співпраця з М. Рильським, Лесем Курбасом. Виявлено умови та етапи з’яви, формування та розвою «українського кон- тексту» в творчій спадщині та науковій і перекладацькій діяльності О. Дейча. Проаналізовано «україніку» О. Дейча, його російськомовні переклади, статті, спогади, есеї про представни- ків української культури: І. Котляревського, Т. Шевченка, В. Стефаника, Лесю Українку, Леся Курбаса, М. Куліша та ін. Особливу увагу приділено листуванню та дружбі з М. Рильським. Акцентовано на дослідженнях про самого О. Дейча, на жаль, сьогодні ще нечисленних і малопо- мітних. У статті перераховано найбільш значущі книги й переклади авторства О. Дейча, які становлять неабиякий інтерес для дослідників української літератури. Наголошено на необ- хідності глибокого осмислення наукової та творчої спадщини людини, яка, володіючи енцикло- педичними знаннями, будучи інтелектуалом і видатним ученим своєї доби (1893 – 1972 рр.), у непростих умовах радянського часу присвятила себе збереженню української культурної спадщини й промоції української літератури поза межами України; розставлено відпо- відні акценти крізь часові та ідеологічні нашарування, які заважали доброму імені вченого зайняти почесне місце в історії розвитку української культури. Цим умотивовано актуаль- ність розвідки.
21
Дрогомирецька, Христина. "РОЛЬ «ІМПЕРАТОРА» ТА «МІСТА-СТОЛИЦІ» ЯК СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ У СИМВОЛІЧНИХ РИТУАЛАХ У РОМАНІ САЛМАНА РУШДІ «ФЛОРЕНТІЙСЬКА ЧАРІВНИЦЯ»". Sultanivski Chytannia, № 8 (21 червня 2019): 51–62. http://dx.doi.org/10.15330/sch.2019.8.51-62.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. У статті розглянуто роль «імператора» і «міста-столиці» у конструюванні символічної структури роману Салмана Рушді «Флорентійська чарівниця». Дослідницька методика. Особливості моделювання топосу в романі Рушді означено на основі концепції хронотопу Михайла Бахтіна. У статті також використано ідеї П’єра Бурдьє, Мішеля Фуко і Ґі Дебора щодо міста як певної соціальної структури, для розвитку якої важливі виконання ритуалів. Результати. Місто в романі «Флорентійська чарівниця» проаналізовано як соціальну структуру і символічну систему, яка провокує ієрархічні зв’язки, що вибудовуються у межах конкретного топосу «міста-столиці». Ієрархія столиці як «капіталу» імперії найяскравіше відображена в імператорському палаці: імператор є хранителем капіталу і тим, хто розподіляє «блага». Проте поява дзеркальних образів-двійників із суміжними функціями приводить до кризи розрізнення і домінування ототожнення, а відтак руйнування цілісності соціальної системи. Наукова новизна. Твори Рушді здебільшого розглядають крізь призму мультикультуралізму, досліджуючи проблеми взаємин рідної та чужої культур, а також способи поєднання історичного факту і художнього вимислу, проте у цій науковій розвідці важливим було розробити інший вектор дослідження, що дозволяє розкрити приховані смисли авторського художнього світу. Практичне значення. Матеріал статті може бути використаний при подальшому вивченні творчості Рушді і новітньої британської літератури.
22
Юдов, Микола, Фадель Альмуваїл, Оксана Білецька та Іван Мандзій. "Особливості сценічного бою в театрі та кіно". Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво 4, № 2 (28 жовтня 2021): 163–82. http://dx.doi.org/10.31866/2616-759x.4.2.2021.243266.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – здійснити порівняльний аналіз особливостей використання бойових мистецтв на театральній сцені та в кінематографі. Методологія дослідження базується на історичному, структурно-аналітичному, компаративному та мистецтвознавчому підходах. Новизна дослідження. Зважаючи на світову та вітчизняну сценічну та кінематографічну практику, порівняно особливості застосовування в них бойових мистецтв. Висновки. Мистецтво сценічного бою у своїй основі ґрунтується на військових бойових мистецтвах, що підтверджують як літературні першоджерела, так і факти з біографій видатних акторів-виконавців бойових сцен у кіно. Техніка виконання сценічного бою передбачає використання прийомів з різних видів бойових мистецтв, однак на користь створення більшої виразності та забезпечення підвищення рівня безпеки для виконавців. До особливостей виконання бойових сцен у театрі можемо зарахувати обмежений простір для виконання бойових прийомів, зумовлений розмірами сценічного майданчика; домінування візуального сприйняття глядачем сцени бою фактично з єдиного ракурсу – глядацької зали; оскільки ігрова сцена бою у виставі, як правило, займає небагато часу, від виконавців не вимагають уміння досконало виконувати значний перелік прийомів сценічного бою; на постановку бойової сцени актори театру зазвичай мають значно більше репетиційного часу, ніж актори кіно; театральні актори не мають право використовувати дублі, тобто в них є лише одна спроба виконати поставлене завдання. Під час постановки бойових сцен у кінематографі здебільшого немає обмежень у просторі, сцену можна знімати в будь-якому ракурсі, а в разі невдалого виконання бойового трюку завжди можна відзняти ще один дубль, до того ж сцену можна прикрасити спецефектами та комп’ютерною графікою. У кінематографі в актора має бути чудова фізична підготовка, він має вміти користуватися значною кількістю різноманітної зброї та володіти широким діапазоном навичок з бойових мистецтв, незважаючи на той факт, що є каскадери, які здатні виконати те, що не вміє актор. Популярність актора залежить від рівня його виконавської майстерності та, зокрема, володіння мистецтвом сценічного бою.
23
Semenyshyn, Mykola. "REVIEW OF THE TEXTBOOK "CRIMINOLOGY" UNDER THE EDITORIAL OFFICE OF DOCTOR OF LAW, PROFESSOR V. V. CHERNEY, ACCORDING TO THE SCIENTIFIC EDITORIAL OFFICE DOCTOR OF LAW, PROFESSOR O. M. DZHUZHA." Ukrainian polyceistics: theory, legislation, practice 2, no. 2 (2021): 178–79. http://dx.doi.org/10.32366/2709-9261-2021-2-2-178-179.
Повний текст джерелаАнотація:
Заслуговує на увагу і той факт, що обговорюваний підручник – це не сукупність готових «рецептів», як подолати злочинність: він містить не тільки загальні підходи до розуміння проблем злочинності, а також практичні й тестові завдання, перелік питань до іспиту (заліку), список рекомендованої літератури. Усе це сприятиме поглибленому оволодінню студентами, курсантами і слухачами кримінологічними знаннями як під час семінарських та практичних занять, так і в ході самостійної роботи, яка в сучасному навчальному процесі має важливе значення під час вивчення курсу «Кримінологія». Підготовлений підручник із навчальної дисципліни «Кримінологія» відповідає чинним вимогам щодо такого виду робіт і буде корисним, зокрема, співробітникам правоохоронних органів для підвищення рівня їхніх знань у сфері запобігання окремим видам злочинів та може бути використаним у процесі перепідготовки й підвищення кваліфікації юридичних кадрів.
24
Поливач, Євген Юійович. "СУДОВА ПРАКТИКА У СПОРАХ ПРО ЗАХИСТ АВТОРСЬКИХ ПРАВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПРИ ПОРУШЕННІ УМОВ ЛІЦЕНЗІЙНИХ ДОГОВОРІВ". New Ukrainian Law, № 5 (29 листопада 2021): 139–45. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.5.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена висвітленню питання захисту майнових прав творців комп’ютерних програм у судовому порядку в разі порушення умов авторських (ліцензійних) договорів, адже часто трапляються випадки використання комп’ютерних програм фізичними особами, організаціями та підприємствами без ліцензії, усупереч чинному законодавству, яке покли- кане регулювати відносини між автором і особами, які використовують твір. Мета наукової роботи полягає у проведенні аналізу сучасного стану захисту й охорони майнових прав автора, його правонаступників на комп’ютерні програми на прикладі судової практики. Позивачами даної категорії справ є: автори творів, їхні спадкоємці й особи, які набули права на твори відповідно до договору чи закону (суб’єкти авторського права, їхні право- наступники); виконавці творів, їхні спадкоємці й особи, які набули суміжні права відповідно до договору чи закону щодо виконань [10]. Відповідачами є користувачі (набувачі) автор- ських прав, які використовують твір за ліцензійним договором або авторським договором. Позивач зобов’язаний довести факт наявності в нього авторського права і суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем, розмір шкоди, завданої відповідачем. Суду варто виходити з наявності матеріально-правової презумпції авторства. Відповідач, який заперечує проти позову, зобов’язаний довести дотримання вимог Закону № 3792–XII під час використання ним об’єкта авторського права і суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та частиною 4 статті 433 Цивільного кодексу України комп’ютерні програми охороняються як літературні твори [3]. Також у судовій практиці, зокрема в постанові Верховного Суду України № 5 від 4 червня 2010 року зазначено, що комп’ютерні програми охороняються як об’єкти авторського права, а саме як літературні твори. Відповідна правова охорона застосовується і до комп’ютерних програм незалежно від способу їх вираження відповідно до норм статті 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів.
25
МЕЛЬНИКОВИЧ, Ірина. "ЕКОНОМІЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (13 квітня 2022): 99–104. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Автор акцентує увагу на тому, що економічне виховання здатне збагатити соціально-комунікативний і пізнавальний розвиток дітей старшого дошкільного віку. Шляхом такого пізнання навколишнього світу під керівництвом вихователя здійснюється глибока розумова робота дитини, яка добровільно виконує правила, що сприяє збереженню енергії та здоров’я. На основі опрацювання вітчизняної та зарубіжної наукової літератури вказано на такі можливості взаємодії дитини з реальним світом у фінансовому контексті: навчання на основі запитів; розвиток критичного мислення; врахування різновиду підходів у вирішенні проблем; міжпредметний зв’язок на основі діяльнісного підходу; використання рольової гри та моделювання; кооперативне навчання для глибокого переживання; використання дитячої літератури; використання дитячого удавання/соціально-драматичного дійства; залучення сімей та громади. У статті підкреслено, що ефективність економічної освіти можна досягти завдяки її безперервності та логічності, що забезпечується поетапністю даного процесу. Головною ідеєю є те, що в процесі економічного виховання у дівчат та хлопчиків дошкільного віку збагачується словниковий запас, з’являється здоровий інтерес до грошей, долаються страхи бути переможним, активніше проявляється бажання взаємодіяти та досягати встановленої мети. Економічне виховання в умовах закладів дошкільної освіти розглядається як педагогічний процес цілеспрямованої дії педагогів, що спрямований на формування обізнаності дівчат і хлопчиків дошкільного віку щодо елементарних економічних понять, знань про вартісний, раціональний та споживчий зміст життєдіяльності людини. Щодо економічного виховання в сім’ї зазначено, що важливим є не лише факт залучення дитини до економічної підсистеми, а і характер такого залучення.
26
Плюшкін, А. Ю. "ПІДСТАВИ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ ІЗ ВИЯВЛЕННЯ ТА РОЗШУКУ МАЙНА, НА ЯКЕ МОЖЕ БУТИ НАКЛАДЕНО АРЕШТ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, № 9 (9 серпня 2021): 57–61. http://dx.doi.org/10.36477/2616-7611-2021-09-08.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена встановленню підстав здійснення слідчим та прокурором заходів із виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт. У статті здійснено детальний аналіз законодавства та наукової літератури щодо визначення термінів «виявлення майна» та «роз- шук майна», їх співвідношення між собою. Зазначене дозволило стверджувати, що виявлення та роз- шук активів мають перед собою одну й ту саму мету, однак зазначені терміни необхідно розмежову- вати, оскільки під виявленням необхідно розуміти встановлення факту існування активів, які можуть арештовані, а під розшуком – встановлення місцезнаходження активів з метою арешту, так і вже арештованих активів. Сформульовано думку, що підстави для здійснення заходів із виявлення та розшуку майна з метою накладення арешту передують безпосередньо підставам для арешту майна, визначеним у ч. 2 ст. 170 КПК України. Визначено та зроблено висновок, що підставами для здійснення слідчим та прокурором заходів із виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт, є здійснення досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до його закінчення та існування фактів можливого арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду пока- рання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
27
Волкова, Д. "ПОНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СТАТУСУ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ ЗА ЧАСІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ". Юридичний вісник, № 1 (14 квітня 2022): 21–26. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2298.
Повний текст джерелаАнотація:
Автор констатує, що конституційне право є профілюючою галуззю права України, а тому навряд чи будь-яке галузеве дослідження – як конституційно-правове, так і таке, що проводиться в межах іншої галузі – є можливим без звернення до положень конституційного законодавства, без розробок фахівців з конституційного права. Не є виключенням і дослідження правового статусу релігійних організацій. У зв’язку з цим, у статті наголошується на тому факті, що питання конституційного (конституційно-правового) статусу релігійних організацій в Україні за часів незалежності майже не аналізувались. А також в українській юридичній літературі неможливо знайти поняття терміну «конституційний статус релігійних організацій». Підкреслено, що розробки у цьому напрямі є важливим науковим завданням з огляду на те, що важливим практичним завданням є подальше удосконалення конституційного законодавства у цій сфері. Доведено, що традиційно в українській юридичній літературі проблематиці релігійних організацій приділяється небагато уваги. Особливо це стосується конституційно-правових досліджень. Автор пропонує пов’язати це з тим, що протягом тривалого часу конституції (насамперед, радянські) майже взагалі не відображали проблематику церкви, та релігії. В якості аргументів наводяться відповідні положення Конституцій УРСР 1919 р., 1929 р., 1938 р. та 1978 р. За допомогою герменевтичного методу проаналізовано, які елементи у сукупності характеризують конституційний статус релігійних організацій в Україні та на підставі проведених узагальнень запропоновано визначення поняття «конституційний статус релігійних організацій в Україні» – це встановлені положеннями конституційного законодавства права, обов’язки та юридична відповідальність релігійних громад, поза залежності від наявності або відсутності у них державної реєстрації, управлінь і центрів, монастирів, релігійних братств, місіонерських товариств (місій), духовних навчальних закладів, а також об'єднань, що складаються з вищезазначених релігійних організацій.
28
Довбня, Людмила, та Тамара Товкайло. "ВНЕСОК ВАСИЛЯ СІМОВИЧА В ІСТОРІЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВОЗНАВЧОЇ НАУКИ". Society. Document. Communication 12, № 12 (13 вересня 2021): 124–44. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-12-124-144.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується мовознавча спадщина славетної постаті, яка має причетність до становлення й розвою україністики, В. Сімовича. Попри час і суперечливі наукові констатації, вагомість його наукових суджень залишається актуальною до сьогодні і потребує подальших фахових досліджень. Зокрема, недостатньо висвітленими в науковій літературі є питання застосування надбань чеського структуралізму в українському мовознавчому контексті, окремі питання історичної фонетики та морфології, аспекти методики навчання рідної мови, зокрема її комунікативна спрямованість, які є на часі й нині.
Мета статті – висвітлити місце і роль філологічних надбань В. Сімовича в поступальному русі українського мовознавства й лінгводидактики.
Лінгвістичну діяльність непересічного вченого можна інтерпретувати у двох наукових площинах: історії української мови (історичної фонетики, історичної морфології, історії літературної мови) та сучасної української мови (лексикології, стилістики, культури мови, правопису тощо).
Надважливою є наукова позиція вченого щодо диференціації понять фонетики й фонології, де він чітко розрізняє суть і функції одиниць цих рівнів. Нереалізованою залишилася ідея В. Сімовича про паралельне функціонування в українській мові двох правописів: традиційного кириличного та нового, створеного на основі латиниці.
Коло наукових інтересів В. Сімовича охоплювало такі сфери: фонетику, орфографію, культуру мови, морфологію, історичну лексикологію та історію української мови. Заслуговує на увагу фахівців і створена вченим періодизація українського правопису.
В. Сімович відстоював системність у мові, акцентуючи на тому, що всі мовні факти є наслідками історичних процесів, які діють як певні закономірності. Він аналізує фонетику з огляду на дію мовних законів, морфологічні факти розглядає як явище системне. Звідси – потрактування ним історичних процесів, що було дійсно новітнім підходом у мовознавчій науці.
У науковій творчості В. Сімовича особливо плідним був чехословацький період, під час якого вчений проявив себе не лише як патріот України, а і як потужний мовознавець. Він засуджував мовне москвофільство, під яким розумів запозичення з інших мов не безпосередньо, а через російську, спотворюючи цим фонетичну, правописну і граматичну форми слова.
Заслуговують на увагу наукові розвідки вченого з історичної морфології української мови, зокрема аспекти становлення й розвитку іменників і прикметників.
Стосовно прикметникової історії він зауважує, що м’який різновид розвинувся пізніше від твердого.
Одним з аспектів наукових досліджень В. Сімовича була й лінгводидактика. Учений є автором навчальних посібників: «Поука для коректорів» (1916), «Коротенька українська правопись» (1917), «Як стати по українському грамотним» (1919), – розрахованих на широкий загал. У них висвітлювалися питання практичної фонетики, правопису, граматики. Дослідник мав оригінальний підхід до вивчення граматики української мови в школі: він наголошував на тому, що не варто бездумно зазубрювати граматичні правила, а слід формувати навички свідомого опанування практичного матеріалу. Ця теза суголосна із сучасним комунікативним підходом до вивчення мов.
Невід’ємною частиною інтелектуального доробку вченого є праці, присвячені аналізу українського красного письменства. Слушними є відгуки науковця про мовно-літературну ідіоспецифіку авторів, творча спадщина яких засвідчує рівень мовного розвитку суспільства першої половини ХХ ст. Глибоко поціновуючи лінгвістичну діяльність видатного вченого, слід зауважити, що його праці є потужним поштовхом для розвитку української мовознавчої науки, оскільки В. Сімович приділяв належну увагу як ретроспективному, так і перспективному її аспектам. У фокусі його дослідницької уваги перебували питання фонетики, орфографії, лексикології, культури мови, морфології, історичної лексикології та історії української мови.
29
Sierikov, V. A. "Етимологія поняття «віртуальне»". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 9(137) (4 серпня 2016): 22. http://dx.doi.org/10.15421/171674.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуто широкий спектр використання поняття «віртуальне» в різних науках. Продемонстровані особливості фундації поняття «віртуальне» та контекст його використання в різні епохи від Античності до Нового часу. Зокрема, розглянуте питання формування поняття «virtus» з морфеми «vir», широка варіативність перекладу цього поняття з латинської на російську мову, особливості та контекст його використання в працях Августа Октавіана, Марка Туллія Цицерона, Публія Вергілія Марона та Августіна Блаженного. Досліджені тенденції зміщення природи поняття «virus» від людської до божественної в працях схоластів Середньовіччя. Розглянуто особливості повернення категорії віртуального до наукової літератури епохи Ренесансу та Нового часу на прикладі праць Галілео Галілея, Миколи Кузанського, Йоганна Бернуллі та Жозефа-Луї Лагранжа. Відзначено, що широке розповсюдження поняття «virtual»досягнуте за рахунок здобутків фізиків початку ХХ століття. В кінці статті розглядається сучасний спектр перекладу поняття «virtual»на базі різноманітних англо-російських словників. Зроблено висновок про те, що з плином часу поняття «virtus» як базова основа формування поняття«virtual» не відкидало застарілі значення, а, навпаки, лише розширяло спектр варіацій поняття. Цей факт знаходить відображення в сучасному різноманітті конотацій поняття «virtual».
30
Сафончик, О., та О. Шамота. "ОСОБИСТІ НЕМАИНОВІ ПРАВА ЧОЛОВІКА І ЖІНКИ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ У ФАКТИЧНИХ ШЛЮБНИХ ВІДНОСИНАХ". Юридичний вісник, № 2 (5 липня 2021): 54–61. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2142.
Повний текст джерелаАнотація:
Незважаючи на значну розпов- сюдженість фактичних шлюбних відносин в українському суспільстві, законодавство України поки не забезпечує достатнього правового регулювання цих відносин, а доктрина національного права не надає вичерпних пояснень задля чіткого розуміння відмінностей між «фактичним шлюбом» та «зареєстрованим шлюбом». Відтак ціла низка проблем потребує юридичного вирішення та зумовлює актуальність дослідження.
Дослідивши наукові праці українських дослідників у сфері права, дійдемо висновку, що для позначення цього явища в юридичній літературі використовується широкий спектр термінів, зокрема «фактичне подружжя», «подружжя де-факто», «фактичні шлюбні відносини», «незареєстрований шлюб», «конкубінат», «співжиття» тощо. Крім того, також вживається хибний, на нашу думку, термін «цивільний», або «громадянський» шлюб у розумінні незареєстрованих державою шлюбних відносин.
Зустрічаємо також визначення, що «фактичні шлюбні відносини» - це «особисті немайнові відносини, а також відносини щодо спільно набутого майна та взаємного утримання між жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі між собою та в будь-якому іншому шлюбі». Однак чи можемо ми розраховувати на те, що такі відносини будуть забезпечуватись та захищатися на належному рівні. Тому питання врегульованості особистих немай- нових правовідносин «фактичного подружжя» й досі лишається відкритим, та потребує конкретизації і подальшого втілення.
31
Slusarevskyy, Mykola, та Iryna Revera. "Немає людини - немає проблеми". Проблеми політичної психології 20 (14 вересня 2017): 3–18. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol20-year2017-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовується потреба переходу від умоглядних тверджень до конкретно-наукового розроблення проблеми впливу трагічних подій радянського минулого на масову психологію та поведінку сучасних українців. На думку авторів, обов’язковим проміжним кроком на цьому шляху має стати висунення придатних для емпіричної перевірки наукових гіпотез. Робиться спроба запропонувати гіпотетичний конструкт, що поєднує масові політичні репресії 30-х років ХХ ст. з фактами побутової злочинності в посттоталітарних суспільствах і зразками сучасної масової культури. Як факти побутової злочинності розглядаються замовні вбивства, що скоюються заради вирішення пересічними громадянами життєвих проблем; як зразки масової культури аналізуються телесеріали, що мимохіть “підказують” такий спосіб вирішення життєвої проблеми. При цьому констатується принципова відмінність ставлення до вбивства у видовищних практиках масової культури і класичних творах художньої літератури, які, засуджуючи вбивство як найтяжчий злочин, засвідчують водночас наявність у масовій психології тенденцій прийнятності побутової злочинності як способу вирішення життєвих проблем. Припускається, що, маючи опертя в масовій психології, політичні репресії 1930-х років справили на неї “зворотний” деструктивний вплив, посиливши та поглибивши згадані тенденції. Висувається також припущення, що інспіроване політичними репресіями трансгенераційне вкорінення стереотипів побутової злочинності відбувається, з одного боку, безпосередньо (за допомогою каналів міжпоколінної комунікації), з другого – за посередництвом масової культури, яка теж обтяжена психологічними наслідками масових політичних репресій. Здійснено мисленнєвий експеримент, що продемонстрував можливість операціоналізації запропонованого гіпотетичного конструкта і, отже, його емпіричної перевірки.
32
Myronyuk, Ivan, та Mariana Dub. "ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ТА ДІЄЗДАТНОСТІ СТУДЕНТОК З ОЖИРІННЯМ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 34 (5 лютого 2020): 53–60. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.53-60.
Повний текст джерелаАнотація:
Стан здоров’я студентської молоді залежить від багатьох чинників, серед яких важливе місцезаймає здоровий спосіб життя та систематичні заняття фізичними вправами. У теперішній час невикликає сумнівів факт позитивного впливу фізичних вправ на стан фізичного і психічного здоров’я,поліпшення діяльності серцево-судинної, дихальної та інших систем й підтримку оптимального рівня розвитку фізичних якостей людини. Визначити характерні особливості фізичної активності та рухової дієздатності студенток з ожирінням. Під час дослідження використовували теоретичний аналіз фахової науково-методичної літератури методи визначення рухової активності, рухової дієздатності, математичної статистики. Встановлено, що студентки з ожирінням характеризуються малорухомим способом життя, що обумовлено дефіцитом фізичних навантажень. Порівняльний аналіз рівня рухової активності студенток за типами ожирінням показав відсутність статистично значущих (p>0,05) відмінностей між величинами компонентів рухової активності у студенток із ожирінням глютеофеморального типу в порівнянні зі студентами із ожирінням абдомінального типу, за виключенням тривалості перебування в сидячому положенні, яке в студенток з абдомінальним типом ожирінням виявилося статистично значуще (p<0,05) більшим, порівняно зі студентками з глютеофеморальним типом ожиріння. Доведено, що 11,1% студенток з ожирінням глютеофеморального типу мають оптимальний, 23,3% допустимий, а 33,3% менше за критичний рівнем рухової дієздатності. Встановлені характерні особливості рухової активності та рухової дієздатності є передумовою для побудови комплексної програми фізичної реабілітації, спрямованої на корекцію ваги тіла студенток з абдомінальним та глютеофеморальним типами ожиріння.Ключові слова: рухова активність, рухова дієздатність, ожиріння, студентки.
33
Риб’як, В. В., та А. В. Коваль. "ОНЛАЙН ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ РОБОТИ З АНГЛОМОВНОЮ ЛЕКСИКОЮ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 100, № 1 (28 квітня 2021): 155–65. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-155-165.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовується доцільність використання онлайн технологій для розвитку лексичної компетенції у межах викладання курсу англійської мови професійного спрямування. Незважаючи на той факт, що у науковій літературі формуванню лексичної компетенції присвячені десятки наукових праць, в умовах дистанційного навчання перед викладачами англійської мови професійного спрямування постають нові виклики, а саме: які засоби є ефективними для оволодіння словниковим запасом іноземної мови в умовах позаудиторних занять, та яким чином здійснювати контроль сформованості навичок використання англійської лексики у сфері професійного спілкування. У статті наводиться системний аналіз можливостей сучасних веб-додатків для роботи з англійською термінологією за фахом, розглядаються варіанти їх застосування для створення тренувальних вправ, а також для розробки гнучкої системи контролю та перевірки засвоєння лексичних одиниць за фахом майбутньої спеціалізації. У роботі узагальнюється досвід практичного застосування веб-додатків під час дистанційного навчання з майбутніми військовослужбовцями, наводиться система опрацювання одних і тих же лексичних одиниць на різному етапі їх засвоєння: від впізнавання та співвідношення із відповідником рідної мови до використання у певному контексті.
У статті обґрунтовано доводиться, що веб-додатки є ефективним засобом формування лексичної компетенції. Вони доступні та достатньо зручні у застосуванні. Крім явних переваг щодо опанування іноземною термінологією використання зазначених веб-додатків, сприяє розвитку навичок самостійної роботи у студентів, а також навичок самоорганізації та вміння керувати власним часом.
34
Верховцева, І. Г. "САМОВРЯДУВАННЯ СІЛЬСЬКИХ ОБИВАТЕЛІВ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.: УРОКИ ДЛЯ СЬОГОДЕННЯ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 4 (15 квітня 2022): 8–15. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.2.
Повний текст джерелаАнотація:
Вперше у науковій літературі з метою актуалізації історичних уроків у контексті реалізації в Україні реформи місцевого самоврядування узагальнено досвід функціонування в українських губерніях у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. системи громадського управління селом. Наголошено, що, за задумами реформаторів, які спиралися на відповідний європейський досвід, залучення до управління селом його мешканців мало сприяти становленню в Російській імперії локальної демократії та поступовому запровадженню в ній народовладдя. Авторка наголошує: оскільки, за Конституцією України, місцеве самоврядування покликане бути виявом народовладдя, аналіз вказаного історичного досвіду слугуватиме осмисленню концептуальних засад реформи публічного управління з його складником – місцевим самоврядуванням – та чималої кількості практичних проблем останнього. На думку дослідниці, попри суперечливий та перехідний (транзитивний) характер громадського управління селом, загострює потребу всебічного вивчення його здобутків, прорахунків і негативних явищ той факт, що станово-територіальні громади сільських обивателів відіграли неабияку роль у поваленні на початку 1917 р. імперської влади та розпаді країни. З огляду на це, авторка звертає увагу на проблему відчуження мешканців сучасних територіальних громад від влади, проводить історичні паралелі й порівнює засади функціонування інституту сільських старост півторасотрічної давнини із засадами функціонування інституту старост у територіальних громадах нині, окреслює завдання розбудови інфраструктури місцевого самоврядування, необхідності створення виважених відносин між органами місцевого самоврядування й органами адміністративної вертикалі України. Резюмується щодо необхідності сприяти комунікації центральної влади з мешканцями регіонів через органи місцевого самоврядування.
35
Sidelkovskiy, A. L. "Шкала вираженості екстрапірамідного тонусу". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL 17, № 6 (10 січня 2022): 23–26. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.17.6.2021.242232.
Повний текст джерелаАнотація:
Відомо, що прогресування нейродегенеративних захворювань значно обмежує повсякденну побутову й професійну активність хворих, суттєво впливаючи на функції, пов’язані з пересуванням, самообслуговуванням і когнітивним контролем. Незважаючи на значний прорив науки в галузі нейровізуалізації і патогенетичної терапії, діагностика й лікування цієї категорії пацієнтів залишається складним, а іноді й важко вирішуваним завданням. Один з базових принципів ідентифікації порушень функції нервової системи реалізується шляхом використання спеціалізованих індексів, тестів і шкал. Ці діагностичні маркери знаходять своє широке застосування в неврологів, лікарів фізичної і реабілітаційної медицини, ортопедів, ерготерапевтів, фізичних терапевтів, допомагаючи експертам визначити не лише факт наявності патології, але й еволюцію розвитку тих чи інших ознак захворювання з можливістю подальшого своєчасного динамічного контролю, що має особливе значення в реабілітології. Серед пацієнтів з руховими порушеннями окрему групу, що потребує реабілітаційної допомоги, становлять хворі з екстрапірамідними розладами. На жаль, питання лапідарної діагностики екстрапірамідних розладів залишаються актуальними і сьогодні. У доступній спеціалізованій науково-практичній літературі нам не вдалося виявити зручну шкалу для вимірювання вираженості екстрапірамідного тонусу з метою оцінки дієвості медикаментозного й комплексного немедикаментозного відновного лікування. Pекомендована до практичного застосування Шкала вираженості екстрапірамідного тонусу дозволить неврологам оволодіти нескладним, але разом з тим дієвим інструментом, що полегшує ранню ідентифікацію і визначення стадії розвитку дегенеративних захворювань нервової системи, які супроводжуються специ-фічною зміною м’язового тонусу, а фахівцям у галузі нейрореабілітації дасть надійний орієнтир, що вказує на правильність обраного шляху відновного лікування.
36
Вайцеховська, О. Р. "ПРАВОВА ПРИРОДА ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ З КРАЇНАМИ-ЧЛЕНАМИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, № 10 (18 листопада 2021): 97–102. http://dx.doi.org/10.36477/2616-7611-2021-10-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню механізмів фінансування Міжнародного валютного фонду. На підставі проаналізованої наукової літератури з даної проблематики висвітлено спектр діаметрально різних поглядів на правову природу фінансування МВФ, а саме механізм фінансування МВФ розглядається науковцями як: 1) кредит; 2) відсутність кредитних відносин, оскільки має місце купівля валюти; 3) міжнародний договір; 3) відсутність договірних відносин, оскільки міжнародна угода між МВФ і країною, якій надається фінансування, не укладається. Проаналізовано нормативно-правове підґрунтя та умови надання фінансової допомоги Фонду кра- їнам-членам. Проілюстровано організаційно-правові особливості процедури отримання валютних коштів на прикладі фінансування України, висвітлено основний зміст таких документів, як Лист про наміри та Меморандум про економічну та фінансову політику. Визначено, що механізми фінансування МВФ: 1) ані формально, ані структурно не належать до системи міжнародних договорів, а виступають особливим правовим механізмом у формі односто- ронніх рішень щодо надання фінансування країні-члену; 2) за змістом домовленостей не належать до кредитних договорів, а є купівлею-продажем відповідної валюти (але за функціональним призначенням подібні до кредитних договорів). Встановлено, що, незважаючи на відсутність юридично оформленого індивідуального кредитного договору між МФВ і країною-членом, практика відносин свідчить, що цей факт не зменшує ймовір- ність виконання відповідних зобов’язань з боку країн через такі чинники: 1) зобов’язання, що виплива- ють із механізмів фінансування, виконуються як такі, що випливають зі Статуту МВФ; 2) автори- тет МВФ як центральної інституції в міжнародному валютному правопорядку; 3) репутаційні ризики у випадку порушення країною умов механізму фінансування.
37
ТРОФИМОВА, Л. Є. "АНАЛІЗ ДЕЯКИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЦЕСІВ СТРУКТУРОУТВОРЕННЯ У БУДІВЕЛЬНИХ КОМПОЗИТАХ". Наука та будівництво 18, № 4 (9 травня 2019): 38–43. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v18i4.55.
Повний текст джерелаАнотація:
Нині накопичений значний об'єм результатів експериментальних досліджень структурних змін в різноманітних дисперсіях, що служать основою для отримання більшості будівельних матеріалів. Аналіз зібраної інформації показав, що існує ціла категорія стрибкоподібних явищ, наочною ілюстрацією яких служать N- та S-перегини на кінетичних, реологічних і інших графічних залежностях. Слід підкреслити, що вид таких нетривіальних графіків подібний до геометрії стандартних кривих стаціонарних станів. Ця подібність і зумовлює можливість залучення топологічних моделей типу «складка» і «зборка» для вивчення різних аномальних ефектів. Необхідно також відмітити, що окрім N- та S-залежностей існує ряд інших ознак («прапорів»), що вказують на застосовність методів теорії катастроф до дослідження тих або інших процесів, за яких ініціюється виникнення розривів в розвитку системи. Розпізнавання відмічених вище особливостей дозволяє встановити наявність і тип катастрофи, стандартизована структура якої полегшує виявлення чіткихзакономірностей і тим самим визначає напрями оптимізації різних ситуацій як дослідницького, так і прикладного характеру. У цій роботі показано, що експериментальні факти і закономірності достовірно тлумачаться в рамках запропонованої концепції. Розглянуті процеси структуроутворення дисперсних систем, що твердіють, з позицій синергетики та теорії катастроф. Запропоновано для виявлення загальних закономірностей поведінки подібних систем використовувати топологічний підхід, що базується на можливостімоделювання переходу плавних кількісних змін у радикальні якісні. На основі аналізу результатів досліджень, що наведені у літературі, виділена група кривих кінетики структуроутворення, екстремальна форма яких подібна геометрії простішої катастрофи «складка». Побудовані та проаналізовані просторові моделі, що описують кінетику твердіння дисперсій. Показано, що погодження між експериментальними та модельними кінетичними кривими виражається не тільки у зовнішній збіжності характеру залежностей, але і в їх логічному узагальненні.
38
Гапон, Леся. "ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ ЯРОСЛАВА-БОГДАНА РУДНИЦЬКОГО В КАНАДІ ЯК ФЕНОМЕН ДОБИ ІДЕОЛОГІЧНОГО ПРОТИСТОЯННЯ". Актуальні питання іноземної філології, № 12 (22 червня 2021): 52–58. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано праці Я. Рудницького канадського періоду (1949–1995 рр.) – доби ідеологічного протистояння радянської та західної систем – з метою виявлення впливу наукової позиції вченого діаспори на розвиток окремих галузей сучасної української лінгвістики. Стисло схарактеризовано наукову діяльність Я. Рудницького в Канаді, висвітлено погляди мовознавця на роль славістів діаспори в період тоталітарного тиску на україністику в СРСР. Продемонстровано вагому роль ученого в боротьбі за збереження правописних норм харківського правопису як у середовищі емігрантів, так і в материковій Україні. Наведено факти особистої участі Я. Рудницького в наукових дискусіях та громадсько-політичних акціях стосовно необхідності повернення в українську абетку літери “ґ”, відновлення окремих відмінкових форм та транслітерації іншомовних запозичень. Доведено стійку позицію Я. Рудницького щодо підтримки української наукової термінолексики, утвореної на базі питомих слів за українськими дериваційними моделями. Значну увагу приділено соціолінгвістичному напряму канадських мовознавчих студій автора стосовно умов розвитку української мови в УРСР. Окреслено ключові аспекти концепції “лінґвіциду”(мововбивства), автором якої є Я. Рудницький, висвітлено основні “лінґвіцидні” фактори, наголошено на важливості використання вченим можливостей демократичної системи Заходу в процесі виборювання права української мови на самостійний розвиток і державний захист. У дослідженні використано біографічний метод, метод аналізу лінгвістичної літератури, зіставний та актуалізаційний методи. Погляди автора подані в порівнянні із висновками сучасних українських дослідників. Опис лінгвістичних процесів стосовно особливостей становлення і розвитку української соціолінгвістики, наукової термінології та правописних норм відтворено з урахуванням впливу на них історичних та соціокультурних чинників доби ідеологічного протистояння радянської та західної систем із проєкцією на сьогодення.
39
Левон, Світлана Борисівна. "ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПУБЛІЧНИМИ ЗАКУПІВЛЯМИ". Науковий вісник: Державне управління 3, № 5 (15 вересня 2020): 150–64. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-150-164.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі систематизації сучасних наукових підходів до виокремлення суттєвих характеристик та чинників запровадження закупівельної діяльності держави в ринковій економіці уточнено зміст понять «державні закупівлі», «публічні закупівлі», «прок’юремент», «система управління публічними закупівлями».
На основі порівняльного аналізу літературних джерел встановлено, що державні або публічні закупівлі (government procurement, public procurement) – це закупівля товарів, робіт і послуг за замовленням держави для задоволення суспільних потреб. В Україні ці два терміни зазвичай використовують як синоніми. У державах із федеральним устроєм під державними закупівлями іноді мається на увазі закупівельна діяльність лише центрального уряду, а під публічними закупівлями – закупівельна діяльність усіх суб’єктів публічної влади. Зважаючи на той факт, що уряди країн усього світу намагаються вирішити задачу поліпшення функціонування системи закупівель як з точки зору правової форми, так і з позицій практичної застосовності. У зв'язку з цим надзвичайно важливим є питання формулювання принципів реалізації системи публічних закупівель.
Детальний аналіз наукової літератури дав змогу виокремити низку підходів до визначення сутності системи управління державними/публічними закупівлі, а саме: функціональний, організаційний (інституційний), системний.
Зроблено висновок, що управління публічними закупівлями повинно діяти в рамках управління соціальним і економічним розвитком як держави, так і певного регіону. Діюча система управління публічними закупівлями потребує постійного удосконалення з метою пошуку найбільш раціональної та прийнятної для нашої економіки моделі розвитку державно-закупівельної діяльності. При розробці необхідного нормативно-правового супроводу реалізації Стратегії реформування публічних закупівель («дорожню карту») необхідно враховувати уточнений понятійно-категоріальний апарат дослідження системи управління у зазначеній сфері відносин та закріпити його у положеннях чинного законодавства.
40
Білий, О. "Вина суб'єктів господарювання як умова відповідальності за безпеку продукції". Юридичний вісник, № 3 (4 лютого 2020): 175–81. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.961.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті приділяється увага вині як умові господарсько-правової відповідальності за безпеку продукції. Здійснено науковий пошук змісту концепту «вина» в сфері безпеки продукції. Серед низки наявних у науковому обігу тлумачень поняття «вина» виявлено, що в його основі перебуває удавана воля суб'єк- та господарювання, а не механічно складене волевиявлення працівників, з яких формується трудовий колектив і саме цей фактор є ключовим для виокремлення у товаро-продовольчій сфері. Розглянуто оціночне розуміння поняття «вина» в межах поведінкової та психологічної концепцій а також згруповані в юридичній літературі доктринальні погляди щодо вини суб'єкта господарювання як умови відповідальності. Надана юридична характеристика вини у сфері безпеки продукції шля- хом виявлення структури, змісту, форми, сутності, ступеню та обсягу. Роз’яснено, що структура вини проявляється через дії, мотив та волевиявлення суб'єкта господарювання. Встановлено, що домінуючим моментом змісту вини є вольовий. Формою вини є випадок коли товаровиробник (оператор ринку) має вчиняти протиправне діяння в сфері товаровиробництва свідомо та з власної волі. Загострена увага на психо-емоційному стані працівника під час процесу товаровиробництва як складника сутності вини як умови господарсько-правової відповідальності за безпеку продукції. Встановлено, що в сфері безпеки продукції ступінь вини формують належні умови праці суб’єктів господарювання, факт дотримання чи недотримання санітарно-гігієнічних норм, рівень заробітної плати. З’ясовано, що вина супроводжується непрямим умислом, а ціною помилки при виробництві продукції є життя і здоров’я споживача. Розглянуто принцип презумпції вини у сфері безпеки продукції. Наостанок відмічено, що «умови» є частиною більш широкого поняття «підстави» і тому їх не можна ототожнювати.
41
ред, тех, Д. С. Трофименко та Д. О. Федоренко. "ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ РОЗУМІННЯ ПРАВОВОЇ ПРИРОДИ ЦИФРОВОГО КОНТЕНТУ". Знання європейського права, № 1 (27 березня 2022): 43–47. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.313.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті авторами констатовано факт відсутності дефініції цифрового контенту у вітчизняному правовому полі, що спричиняє суперечні підходи щодо визначення його правової суті та місця в системі об’єктів цивільного права. Натомість встановлено, що законодавство країн-членів Європейського Союзу сформувало уніфікований підхід до законодавчого визначення поняття цифрового контенту, яким визнається набір цифрових даних, що дозволяє ототожнювати його з цифровою інформацією. У ході дослідження з’ясовано, що в юридичній літературі цифровий контент розглядається в декількох аспектах: як інформація або об’єкт інтелектуальної власності,
що має своїм наслідком визнання подвійної правової природи цифрового контенту, відповідно до якої йому притаманні ознаки речі та нематеріальних благ, на які поширюються майнові та особисті немайнові права автора.
Вбачається, що такий підхід нівелює основні проблемні аспекти вирізнення цифрового контенту з-поміж інших сучасних об’єктів цивільних прав: охоплення собою різноманітного спектру благ, які існують у різних сферах людської життєдіяльності, різні цілі використання інформаційного ресурсу, втіленого в цифровому контенті та його багатоманітне функціональне призначення. Поширення правового режиму речі на цифровий контент є таким, що суперечить його правовій природі і став можливим лише за умов використання юридичної фікції.
Авторами запропоновано розглядати цифровий контент у якості речі de jure. Зроблено висновок, що цифровий контент є нематеріальним благом, яке існує у цифровому вимірі, може втілюватися в об’єктивній реальності на різноманітних носіях, представляє інтерес для учасників цивільних правовідносин, має споріднену правову природу як з цифровою інформацією, так і об’єктами авторського права, однак наразі потребує розроблення власного правового режиму регулювання правовідносин.
42
Kokareva, Svetlana, Boris Kokarev та Eduard Doroshenko. "Аналіз стану опорно-рухового апарату висококваліфікованих футболістів на початку 2-го підготовчого періоду річного макроциклу". Physical education, sports and health culture in modern society, № 4(44) (29 грудня 2018): 64–68. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-04-05-64-68.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Усе більш актуальним завданням спортивної підготовки сьогодення стає розробка адекватних засобів ефективного відновлення працездатності організму спортсменів після тренувальних і змагальних навантажень. Загальновідомо, що під час тренувань і змагальної діяльності вони можуть досягати критичних величин. Отже, оптимізація системи комплексного відновлення спортсменів є основою для збереження високого рівня працездатності й запобігання негативним наслідкам перенапруження під час тренувальних і змагальних навантажень. Мета дослідження – визначення функціонального стану опорно-рухового апарату (ОРА) висококваліфікованих футболістів на початку 2-го підготовчого періоду річного циклу підготовки. Методи дослідження – аналіз науково-методичної літератури, тестування гнучкості, стабілометрія, методи математичної статистики. Результати роботи. Установлено, що на початку 2-го підготовчого періоду річного циклу підготовки піддослідні спортсмени характеризувалися «низьким» або «нижчим від середнього» рівнем показників гнучкості. Показано, що у футболістів високої кваліфікації рівень статичної опороспроможності в цьому періоді річного макроциклу відповідав значенням «середнє» та «нижче від середнього», так само, як і показники суглобової рухливості. Виявлено факти вестибулярних і пропріоцептивних порушень, які суттєво впливають на функцію рівноваги. Висновки. Згідно з результатами рухових тестів та гоніометрії низький рівень функціонального стану ОРА футболістів після виходу із зимової відпустки свідчать про нееластичність або скороченість (спазмування) м’язів і зв’язкового апарату, що є однією з ознак їх хронічного перенапруження. Чинним дослідженням підтверджено раніше отримані експериментальні дані про зниження стабілометричних показників, що характеризують стабільність вертикальної пози, нестабільність суглобів нижніх кінцівок, наявність вестибулярних і пропріоцептивних порушень; розширено уявлення про заходи попередження та нівелювання негативних наслідків перевантаження ОРА висококваліфікованих футболістів. Рекомендовано включати до підготовчої й завершальної частин навчально-тренувальних занять коригувальні та профілактичні вправи за наявними методиками міофасциального розслаблення (МФР), які сприятимуть нормалізації функціонального стану ОРА й зниженню ризику травматизму.
43
Palasiuk, B. M. "ДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ФІЗИКИ У ВИЩОМУ МЕДИЧНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ". Медична освіта, № 4 (14 лютого 2020): 98–102. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.4.10866.
Повний текст джерелаАнотація:
Важливою складовою базової підготовки майбутнього медика залишається медична та біологічна фізика, оскільки саме у процесі вивчення цього предмета здійснюється розвиток природничо-наукового мислення студентів. Медична фізика вивчається на першому курсі вищого медичного закладу. На початку вивчення матеріалу студенти повинні володіти фундаментальними теоріями з фізики, які розглядалися у середніх навчальних закладах. Сформована у них наукова та фізична картина світу за шкільні роки під час вивчення природничих наук у виші лише розширюється та поглиблюється. Таким чином реалізується принцип наступності вивчення фізики у системі неперервної освіти. Специфіка дидактичного підходу до вивчення фізики в медичному університеті значною мірою зумовлена тим, що для спеціаліста-фізика основним є фізична суть явищ природи, а для фахівця-медика об’єктом дослідження є людина. Для фахівців медичної галузі фізика виступає як фундаментальна природничо-наукова дисципліна, і для них головним є вміння використовувати знання фізики при розв’язанні фахових проблем. Викладачі кафедри підготували нову навчально-методичну літературу для дисциплін, які викладаються на кафедрі. У нових навчальних посібниках приділено багато уваги практичному аспекту можливого використання набутих знань у майбутній діяльності лікаря, відображено останні досягнення фізичної науки в галузі медичної діагностики та лікування. Однією з форм проведення практичних занять на кафедрі є використання елементів проблемного навчання. Створення проблемних ситуацій активізує пізнавальну діяльність студентів на занятті. У професійній діяльності лікаря важливу роль відіграє вміння правильно діагностувати захворювання. В основі більшості діагностичних методів лежать фізичні закони, теорії, наукові факти, а також фізичні властивості об’єктів і закономірності перебігу фізичних явищ, тому виникає необхідність навчати майбутнього лікаря діагностичної діяльності уже на етапі вивчення медичної фізики. У цьому аспекті застосовуємо компетентнісний підхід, у рамках якого закладаються основи діагностичних компетенцій.
44
Фарима, М. М. "ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ТОРГІВЛІ ДІТЬМИ АБО ІНШОЇ НЕЗАКОННОЇ УГОДИ ЩОДО ДИТИНИ". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 462–71. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.52.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено, що Кримінальний процесуальний кодекс України регламентує використання спеціальних знань, що застосовують під час розслідування торгівлі дітьми або іншої незаконної угоди щодо дитини у таких формах: залучення спеціаліста до проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; залучення експерта і проведення експертизи; надання консультацій спеціалістом. Доведено, що найпоширенішою формою застосування спеціальних знань у кримінальних провадженнях, розпочатих у зв’язку з торгівлею дітьми або іншої незаконної угоди щодо дитини, є залучення експерта та проведення експертизи. Розглянуто такі з них: криміналістичні (почеркознавча, технічна експертиза документів; трасологічна, дакти- лоскопічна; фототехнічна; відео-, звукозапису; матеріалів, речовин та виробів; молекулярно-генетична; комп’ютерно-технічна; психологічна; мистецтвознавча; медичні (експертиза тілесних ушкоджень; експертиза статевих станів). З’ясовано, що у науковій літературі немає однозначного вирішення питання щодо форм використання спеціальних знань у процесі розслідування торгівлі людьми. Проте ми поділяємо думки деяких авторів, які до основних форм застосування спеціальних знань і технічних засобів у межах розслідування аналогічних злочинів відносять: 1) безпосереднє використання суб’єктом кримінально-процесуальної діяльності при виконанні своїх процесуальних функцій щодо збирання, дослідження й оцінки доказів; 2) участь спеціалістів при провадженні слідчих (розшукових) дій (СРД); 3) призначення і провадження судових експертиз. Визначено, що основною метою проведення судової експертизи є сприяння повному і швидкому розслідуванню злочинів, встановленню істини у кримінальному провадженні, дослідження певних об’єктів і явищ, отримання необхідних відомостей для встановлення обставин, що мають значення для прийняття правильних та обґрунтованих рішень, а також отримання таких нових фактичних даних, які досі ініціаторам проведення експертизи не були відомі та які іншим способом встановити неможливо. Загалом, експертиза проводиться для виявлення тих фактичних даних, які можуть підтвердити або спростувати факти, що мають юридичне значення.
45
Пекар, А. "Неправомірне використання позначень суб’єкта господарювання: зміст і склад делікту". Юридичний вісник, № 1 (7 серпня 2020): 391–97. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1660.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячено вирішенню наукової задачі конкретизації змісту та складу делікту у формі неправомірного використання позначень суб'єкта господарювання на підставі аналізу наукової літератури, законодавства та практики його застосування. На підставі проведеного аналізу уточнено зміст неправомірного використання позначень суб'єкта господарювання як недобросовісної конкуренції у формі використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності. Такі дії призводять до змішування діяльності порушника та потерпілого суб'єкта господарювання; порушують права та законні інтереси як суб'єктів господарюван-ня-конкурентів, так і споживачів, торгові та інших чесні звичаї у господарській діяльності. Конкретизовано склад делікту у частині суб'єктів правопорушення, вини та причинно-наслідкового зв'язку між спричиненою шкодою та діянням. До суб'єктного складу делікту віднесено самозайнятих осіб, котрі займаються незалежною професійною діяльністю. Зазначено, що наявність шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діянням залежить від обраної суб'єктом форми та способів захисту. За неюрисдикційної форми захисту сам факт правопорушення є підставою для притягнення до відповідальності. У такому разі діє презумпція винуватості порушника та потребують оцінки об'єктивні критерії добропорядності, розумності, справедливості. Такі самі критерії оцінки зазначених елементів складу делікту є доцільними у разі оскарження рішення органів АМКУ про притягнення до відповідальності за ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у судовому порядку. Юрисдикційна форма захисту прав споживачів і потерпілого суб'єкта господарювання, самозайнятої особи з метою компенсації завданих деліктом збитків передбачає наявність всіх елементів складу делікту. Тобто склад делікту може бути як матеріальним, так і формальним.
46
Омельяненко, Г. А., Ф. Ф. Товстопятко, О. В. Бессарабова та О. О. Сухорущенко. "КІК-АЕРОБІКА ЯК НЕТРАДИЦІЙНА ФОРМА ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ШКОЛЯРІВ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 1 (27 вересня 2021): 58–64. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-1-08.
Повний текст джерелаАнотація:
Дефіцит фізичної активності, що характеризує сучасне життя, викликає дискомфорт в організмі дитини, що зростає. Аналіз шкільних програм із фізичного виховання вказав на той факт, що в наш час немає реальної можливості здійснити важливий принцип системи фізичного виховання – забезпечити диференційований та індивідуальний підхід до учнів з урахуванням стану їхнього здоров’я, фізичного розвитку й фізичної підготовленості. Саме тому в більшості випускників середньої школи рівень розвитку рухових здібностей не відповідає тим вимогам, які висуває суспільство до фізичної підготовленості молодого покоління. Мета дослідження – визначити вплив нетрадиційних форм фізичної культури, які спрямовані на підвищення фізичного стану школярів. Об’єкт дослідження – фізичне виховання дітей середнього шкільного віку. Суб’єкт дослідження – хлопці середнього шкільного віку. Предмет дослідження – показники функціонального стану серцево-судинної системи й системи зовнішнього дихання, фізичної підготовленості дітей середнього шкільного віку. Методи дослідження: теоретичний аналіз науково-методичної літератури за темою дослідження; педагогічний експеримент; педагогічні спостереження; тестування фізичної підготовленості; методи оцінки функціонального стану серцево- судинної системи й системи зовнішнього дихання; методи математичної статистики. Результати дослідження. Вихідні значення показників фізичної підготовленості й системи зовнішнього дихання школярів середніх класів на початку дослідження відповідали рівням: нижче за середній, середній і вище за середній. Рівень функціонального стану серцево-судинної системи відповідав низькому та середньому рівням. Наприкінці дослідження виявлена більш висока ефективність занять із застосуванням кік-аеробіки в експериментальній групі порівняно з контрольною, на відміну від якої застосування парного Т-тесту Стьюдента показало, що різниця значень до та після експерименту є статистично достовірною в експериментальний групі за всіма тестами. Висновки. Упровадження кік-аеробіки як нетрадиційної форми фізичної культури школярів середніх класів засвідчило свою ефективність, що підтверджено приростами відповідних показників.
47
Moskalenko, Nataliya, Antonina Polyakova та Olga Mykytchyk. "Методичні основи організації рухової діяльності дітей молодшого дошкільного віку залежно від рівня фізичного стану". Physical education, sports and health culture in modern society, № 2(46) (30 червня 2019): 28–34. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-02-28-34.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Останнім часом особливе занепокоєння викликає факт зниження здоров’я дітей дошкільного віку. Підвищення рівня фізичного стану дітей молодшого шкільного віку значною мірою залежить від оптимального рухового режиму в закладах дошкільної освіти. Його змістом є комплекс організаційних форм фізичного виховання (фізкультурні заняття, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня, активний відпочинок, самостійна рухова діяльність дитини), який використовується в педагогічному процесі закладів дошкільної освіти. Мета статті – науково обґрунтувати організаційно-методичні підходи до організації рухової діяльності дітей молодшого дошкільного віку в умовах закладів дошкільної освіти різного типу для підвищення рівня їхнього фізичного стану. Дослідження проводили протягом 2013–2014 років у закладах дошкільної освіти комбінованого типу, санаторного типу, компенсуючого типу та загального розвитку. Розроблені організаційно-методичні підходи реалізовували в таких формах організації роботи з фізичного виховання в умовах роботи закладів дошкільної освіти: фізкультурних заняттях, фізкультурно-оздоровчих заходах у режимі дня, активному відпочинку, самостійній руховій діяльності дітей у режимі дня. Методи дослідження – теоретичні (аналіз й узагальнення науково-методичної літератури та інтернет-джерел); педагогічні (спостереження, експеримент). Результати. Визначено форми роботи та види рухової діяльності для оптимізації фізичного стану дітей 3–4 років у закладів дошкільної освіти різного типу. Організація процесу рухової активності дітей в умовах закладів дошкільної освіти передбачає такі компоненти: організовані форми рухової активності дітей, комплексний підхід до методів регулювання рухової активності, різноманітність рухів в організованих формах рухової діяльності, самостійна рухова активність, міжвікова ігрова взаємодія. Висновки. Обґрунтовані організаційно-методичні підходи до організації раціонального рухового режиму дітей 3– 4 років у закладів дошкільної освіти різного типу. Запропонована модель оптимізації рухової активності дітей молодшого дошкільного віку не замінює й не виключає обов’язкових занять фізичними вправами відповідно до державних програм виховання та розвитку дитини.
48
Радкевич, Валентина, Олександра Бородієнко, Вікторія Кручек та Олександр Радкевич. "РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ ПАРТНЕРСТВА У ПІДГОТОВЦІ ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ". Professional Pedagogics 2, № 21 (21 січня 2021): 69–82. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.69-82.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність: у системі підготовки педагогів для професійної (професійно-технічної) освіти бракує взаємодії між суб’єктами цього процесу, стейкхолдерами та іншими зацікавленими сторонами, що зумовлює її невідповідність потребам ринку праці, знижує якість освіти. Разом з тим, сформованість професійних компетентностей викладачів визначає не лише якість підготовки здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти, але й усієї системи, що спрямована на забезпечення економіки країни кваліфікованими робітничими кадрами. Механізми управління професійною підготовкою викладачів для закладів професійно-технічної освіти (ПТО) потребують перегляду та вдосконалення. Одним з інструментів розв’язання цієї проблеми є управління на основі партнерства та стандартизації. Тому дослідження сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти заради розроблення нових механізмів управління підготовкою є надзвичайно актуальним. Мета: аналіз сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти. Методи: аналіз наукової літератури, законодавчо-нормативних документів – для вивчення сучасних тенденцій в управлінні професійною підготовкою педагогів; метод опитування (анкетування з використанням веб-сервісу GoogleForms), метод експертного оцінювання, порівняльний аналіз – для з’ясування сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти. Результати: представлено результати опитування викладачів закладів вищої освіти, які здійснюють підготовку здобувачів за спеціальністю «Професійна освіта», здобувачів вищої освіти, педагогів та керівників закладів професійної освіти. Висновки: опитування засвідчило факт недосконалості існуючої системи підготовки педагогів професійного навчання, зокрема: несистемної співпраці усіх суб’єктів освітнього процесу та потенційних роботодавців, недостатньої практичної та професійної спрямованості навчання, невідповідності вимогам ринку праці, віддаленості від виробничих умов, затеоретизованості навчання, невикористання усіх потенційних можливостей співпраці з міжнародними організаціями, центрами зайнятості, професійними спілками. Для посилення якості підготовки необхідне впровадження нових механізмів управління цією підготовкою, вдосконалення методики навчання, організації практичного навчання здобувачів освіти та системи підвищення кваліфікації через налагодження тісної співпраці, розширення партнерських відносин між закладами професійної (професійно-технічної), вищої освіти та з іншими зацікавленими сторонами.
49
Христич, Н. С., та Т. В. Заболотна. "ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПТУ “LOVE” В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНІВ «ІСТОРІЯ КОХАННЯ» ЕРІКА СІГАЛА ТА «ДЕЛІРІУМ» ЛОРЕН ОЛІВЕР)". Nova fìlologìâ 2, № 81 (23 червня 2021): 184–92. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-27.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті викладено результати порівняльного аналізу концепту LOVE у романах американських письменників. Лінгвістичний аналіз було здійснено на матеріалі романів «Історія кохання» Еріка Сігала та «Деліріум» Лорен Олівер. На думку автора, концепт LOVE слугує актуальним об’єктом наукового дослідження тому, що кохання в лінгвокультурному просторі є передусім нестійким вербальним вираженням, що із часом змінюється. Підтверджується думка, що концепт LOVE є базовим емоційним концептом мовної картини світу людини та вербалізується лексемою “love”; має три аспекти: понятійний, ціннісний і образний. Автор зосереджує своє дослідження на понятійно-образному змісті концепту LOVE. Досліджується той факт, що лексеми, які маніфестують почуття між закоханими, вступають одна з одною в тісні системні відношення, які розглядаються як синонімічні. Такі синонімічні ряди у класичному романі «Історія Кохання» створено лексемами “love”, “intimacy”, “likeness”, “sociality”, “friendship”, “support”, “reconciliation”, “understanding”. У романі-дистопії (антиутопія) «Деліріум» концепт LOVE вербалізується лексемами “sickness”, “stress”, “heart disease”, “anxiety”, “depression”, “insomnia”, “disorientation”, “distraction”. Концепт LOVE зображується як складне структурно-смислове, ментальне утворення, що базується на понятійній основі та втілюється в семантиці мовних одиниць, що позначають захворювання. Автор уважає, що такі засоби вербалізації є деформацією традиційного понятійно-образного змісту концепту LOVE, пояснює це особливостями роману-дистопії, який належить до жанру літератури, створеної за принципом негативності. Автор досліджує рухливість та семантичну ємність вербального наповнення концепту LOVE, у яких яскраво виражена оцінна конотація, що забезпечує можливість будувати мовну картину світу. Матеріал дослідження засвідчив, що із часом концепти змінюють свій понятійно-образний зміст, проте саме поняття лексеми “love” залишається більш стійким; воно зафіксоване в лексикографічних джерелах. Вивчення концепту LOVE у царині лінгвокульторологічних студій виявило потребу системного підходу до їх дослідження як складного базового емоційного явища – з виявленням ядерних та периферійних зон.
50
Полуніна, Л. В. "Особливості тактики проведення слідчих (розшукових) дій під час розслідування незаконного збирання та розголошення комерційної або банківської таємниці." Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 195–98. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).544.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема розкриття та здійснення досудового роз-слідування, зокрема, і проведення слідчих (розшуко-вих) дій у кримінальних провадженнях, розпочатих за фактами незаконного збирання з метою викори-стання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю суб’єкта господарської діяльно-сті, а також розголошення комерційної таємниці, без-перечно є. Вона зумовлена відсутністю достатніх пра-вових знань з організації та методики розслідування, тактики проведення слідчих (розшукових) дій слідчи-ми органами, а також відсутністю юридичної літерату-ри та наукових розробок із цієї тематики.У статті частково розкрито та проаналізовано першо-чергові слідчі (розшукові) дії, які необхідно проводити при отриманні інформації про факти незаконного збиран-ня з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю. Водночас у статті виокремлені типові слідчі ситу-ації, характерні для початкового етапу розслідування незаконного збирання та розголошення комерційної або банківської таємниці, та встановлено, що черговість слідчих (розшукових) дій у кримінальних проваджен-нях, розпочатих за фактами незаконного збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю або банківську таємницю, а також розголошення комерційної або бан-ківської таємниці, їх послідовність залежить від кон-кретної слідчої ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування.Вперше визначено, які саме слідчі (розшукові) дії необхідно проводити в першу чергу в процесі розсліду-вання незаконного збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю або банківську таємницю. Розглянуто про-цесуальний порядок та тактику їх проведення.Проведення вказаних слідчих (розшукових) дій із дотриманням наукових рекомендацій та врахуванням певних тактичних особливостей сприятиме отриманню криміналістично значимої доказової інформації вже на початковому етапі розслідування незаконного зби-рання та розголошення комерційної таємниці.