Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Література сучасна.
Статті в журналах з теми "Література сучасна"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Література сучасна".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Кравець, Ольга. "Анімалістичні персонажі казок серболужицької письменниці Єви-Марії Чорнакец". Sultanivski Chytannia, № 9 (1 травня 2020): 94–102. http://dx.doi.org/10.15330/sch.2020.9.94-102.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються питання літератури для дітей та молоді, яка посідає вагоме місце в контексті кожної національної літератури. Щоразу активовується інтерес науковців до дитячої літератури як субсистеми художньої літератури. У корпусі лужицької дитячої літератури анімалістика займає важливе місце. Сучасний лужицький бестіарій презентований казками письменниці Єви-Марії Чорнакец, зокрема українськими перекладами «Мишка в хмарах» та «Зачарована сорока». Метою цього дослідження є на прикладі казок «Мишка в хмарах» та «Зачарована сорока» Єви-Марії Чорнакец показати її творчість як автентичної дитячої письменниці. Єва-Марія Чорнакец – одна з найвідоміших авторок у лужицькій дитячій літературі. Отож, важливо висвітлити казки письменниці як приклад анімалістики сучасної серболужицької дитячої літератури. Дослідницька методика. У статті використовується системний підхід із застосуванням описового методу, методу аналізу, психологічного методу та інтертекстуального аналізу. Ця дослідницька методика сприяла вивченню поняття авторської анімалістичної жанроформи, дозволила проаналізувати зооперсонажі казок Єви-Марії Чорнакец, їхні поведінкові моделі (зміни поведінки та вчинки персонажів). Результати. У дослідженні вивчається концепт функції літератури для дітей та молоді. Формується серболужицька парадигма дитячої літератури, зокрема, лужицький бестіарій як відносно молода постгуманітарна дисципліна. На основі двох прикладів, двох анімалістичних творів – ілюстрованих казок Єви-Марії Чорнакец досліджується казкова матриця, майстерність письменниці впровадити проблеми стосунків та екології в казкову структуру. Наукова новизна. Стаття пропонує вивчення казок «Мишка в хмарах» та «Зачарована сорока» Єви-Марії Чорнакец з погляду літературної анімалістики як відносно молодої дисципліни в дискурсі дитячої літератури з предметом вивчення та інтердисциплінарною методологією. Аналізується поняття справжнього тваринного світу в рамках анімалістичної жанроформи, а також ставлення до природи. Практична вартість. Стаття може використовуватись як матеріал для знайомства із дитячою серболужицькою літературою в Україні. Сучасна дитяча лужицька література представлена, насамперед, казками Єви-Марії Чорнакец. Казкарка є однією із найвідоміших авторок у сучасній лужицькій анімалістичній літературі для дітей.
2
Штейнбук, Фелікс. "ТОПОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ КОРЕЛЯТУ СТРАЖДАННЯ У ТВОРАХ СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ". Inozenma Philologia, № 133 (1 грудня 2020): 237–49. http://dx.doi.org/10.30970/fpl.2020.133.3187.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі нових підходів, побудованих на інтеграції можливостей тілесно-міметичного методу аналізу художніх творів і топології, а також на прикладі репрезентативних творів сучасної світової літератури, зроблено спробу визначити топологічний зміст такого тілесного кореляту, як корелят страждання. Доведено, що топос страждання на теперішньому етапі літературного роз- витку зазнає кардинальних змін аж до дисипації та діалектично зумовленого зникнення, але при цьому продовжує зберігати у собі суттєвий ідейно-художній потенціал, який забезпечує можливість сучасній літературі не втрачати філософської значимості, естетичної переконливості та емоційної сили. Натомість запропонований підхід виявляє неабияку дослідницьку перспективу, оскільки дає змогу результативно інтерпретувати не тільки вітчизняні, а й перекладні твори, і тому у майбутньому може бути поширеним на інші подібні кореляти. Ключові слова: сучасна світова література, тілесно-міметичний метод, корелят, топос, страж- дання, дисипація.
3
Куриленко, О. Є. "Сучасна іспанська література". Сучасні дослідження з іноземної філології, Вип. 8 (2010): 640–42.
Знайти повний текст джерела
4
Бежанова, О. "Сучасна література США: траєкторія розвитку". Всесвіт, № 3/4, 5/6 (1095/1098) (2020): 246–52.
Знайти повний текст джерела
5
Мельник, Наталя Георгіївна. "Криворіжжя і сучасна дитяча література". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 7, № 2 (20 листопада 2012): 205–15. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v7i2.669.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються особливості розвитку сучасної дитячої літератури на Криворіжжі, осмислюється тематичний діапазон та ідейний зміст творів письменників рідного краю. Особливу увагу звернено на виховне значення досліджуваних творів для дітей.
6
Polishchuk, Yaroslav. "Постмодерністський проєкт і сучасна українська література". Roczniki Humanistyczne 68, № 7 (13 серпня 2020): 115–28. http://dx.doi.org/10.18290/rh20687-8.
Повний текст джерелаАнотація:
Projekt postmodernistyczny a współczesna literatura ukraińskaPrzedmiotem rozważań autora jest zanikanie postmodernizmu jako doktryny filozoficznej i jako praktyk estetycznych. Z punktu widzenia współczesnej kultury ukraińskiej, która z trudem wychodzi z cienia uzależnienia kolonialnego, postmodernizm nie stał się zjawiskiem uniwersalnym. Zaistniał w latach 1986-1991 jako odpowiedź na popularny na Zachodzie światopogląd. Zmierzch postmodernizmu autor kojarzy z wydarzeniami z lat 2013-2014, które spowodowały ukształtowanie się nowego społeczeństwa ukraińskiego i kultury narodowej. Skutki owych wydarzeń – w mediach, w opinii publicznej, ale również w literaturze – podważają postulaty postmodernizmu, które w zaistniałych okolicznościach cechuje oczywista dysfunkcyjność. Postmodernistyczna gra oraz kompletny sceptycyzm mogą być, jak się okazało, nie tylko postawą niezależnego intelektualisty, ale także strategią pozorowania, maskującą doktrynę imperialną, podającą się za projekt liberalny. Odróżnienie pierwszego od drugiego bywa trudne, a czasami wręcz niemożliwe. Zarysowuje się zatem koniec postmodernizmu – profanacji ulegają jego główne zasady, co powoduje radykalnie różne interpretacje i oznacza potrzebę dekonstrukcji całego projektu. Dlatego teza o śmierci postmodernizmu ma swoje uzasadnienie na Wschodzie Europy. Czasowa i przestrzenna perspektywa ukraińska zaprzecza postmodernizmowi w jego zachodnim ujęciom, jednocześnie pobudza do poszukiwania alternatywnych modeli światopoglądowo-estetycznych. Ta sytuacja może jednak w swoisty sposób motywować ukraińskiego intelektualistę, odkrywając nowe horyzonty poznania. Zaprzeczając postmodernizmowi, literatura przywraca swój autorytet jako instytucja społecznie zaangażowana.
7
Томбулатова, І. І. "Сучасна українська література та футуризм: Інтерпретація одного роману". Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки, № 2 (2015): 143–49.
Знайти повний текст джерела
8
Галета, О. І. "Сучасна українська література в орігінальних та перекладних антологіях". Літературна компаративістика, Вип. 1 (2005): 285–97.
Знайти повний текст джерела
9
Павліч, Міхал. "Сучасна русиньска література по роцї 1989 на Словакії". Rocznik Ruskiej Bursy 15 (30 грудня 2019): 183–204. http://dx.doi.org/10.12797/rrb.15.2019.15.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Contemporary Rusyn Literature in Slovakia after 1989
The turbulent history of European nations in the 20th century culminates in 1989, the year of the Velvet Revolution, which has resulted in many positive changes for big as well as for small nations on the continent. In the history of Rusyn literature this period is called the Literature of the Third National Revival as it sees a significant increase in the number of writers, literary works and various publishing activities. The first part of the paper presents the socio-cultural situation of Rusyns in this period and possibilities of publishing literary texts in their language. The second part contains thematic and genre characteristics of the Rusyn literature in Slovakia after 1989. The last part is an interpretation of a poetry collection by Daniela Kapraľová which belongs to the most interesting works in the contemporary Rusyn literature in Slovakia.
10
Наєнко, М. К. "Сучасна українська література в слов"янсьскому (та іншому) світі". Компаративні дослідження слов"янських мов і літератур, Вип. 22 (2013): 254–64.
Знайти повний текст джерела
11
Павлишин, М. "Заклинання Центральної Європи: Геополітичний простір та сучасна українська література". Теоретичні REвізії, Вип. 1 (2008): 62–74.
Знайти повний текст джерела
12
Зайцева, Катерина. "СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ТА БІЛОРУСЬКА ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА ЯК ПРОБЛЕМА КОМПАРАТИВІСТИКИ". Studia Ukrainica Posnaniensia 2 (1 січня 2014): 63. http://dx.doi.org/10.14746/sup.2014.2.06.
Повний текст джерела
13
Pukhonska, Oksana. "Сучасна українська література в об’єктиві студій пам’яті: жіночі виміри". Studia Ucrainica Varsoviensia, № 9 (17 грудня 2021): 113–23. http://dx.doi.org/10.31338/2299-7237suv.9.9.
Повний текст джерелаАнотація:
The article is dedicated to a very important topic, which belongs not only to literature but also to Ukrainian history, culture and social life. Speaking about memory, we mean the experience of the past, which very often influences the main aspects of our modernity, in particular, if we are talking about traumatic experience of the history, which was not rethought and did not become a socio-cultural discourse. In the context of the mentioned research problem, the fact that women experience cruelty, humiliation, and injustice is one of those questions, which were not solved during the last decades of developing of democratic societies. Contemporary Ukrainian literature tries to find a solution of unfair reception of the past using a very important method of rethinking traumatic memory. That is why it becomes the subject of different researches, one of which is in the suggested article.
14
Baloyan, Marianna. "МОТИВ «ДВІЙНИЦТВА» В ОПОВІДАННІ ВАНА ВЕЙЛЯНЯ". Astraea 1, № 1 (квітень 2020): 36–47. http://dx.doi.org/10.34142/astraea.2020.1.1.02.
Повний текст джерелаАнотація:
За останні 30-35 років ставлення до Китаю і його культури у світі значно змінилося, збільшився також інтерес до китайської літератури, як спадкоємниці багатовікової літератури. З іншого боку, в силу культурноісторичних процесів у Китай складно проникали переклади західної літератури, й лише китайська література «Нового часу» відкрила для себе нові горизонти, сміливо зробивши крок від вкрай політизованого зображення реальності, світу соціоцентричного до світу персоноцентричного – світу людини, якій властиві тривога, відчуженість, страхи. Актуальність цього дослідження полягає в необхідності популяризації китайської літератури XXI століття, яка відрізняється від попередніх епох. Мета дослідження – продемонструвати трансформування літературного процесу в Китаї на сучасному етапі – тяжіння до Західної літератури XIX та XX століть, запозичення тем, образів і мотивів письменниками нового покоління. Тема «двійництва» або дисоціації особистості неодноразово розглядалася літературознявцями в творах західних авторів XIX і, головним чином, XX століття, нами ж робиться спроба вперше досліджувати цю тему в сучасній китайській літературі, знайти спільні з «західним» «двійництва» елементи. У цьому сенсі нашу увагу привернуло оповідання Вана Вейляня «Інший я». Автор розповідає про одного письменника, який особливо нічим не запам’ятався, що написав роман «Внутрішнє обличчя», і з самих перших рядків Ван Вейлянь вводить читача в таємничий світ. Ідея двійництва, дисоціації особистості, як праобразу, архетипу, в літературі, починаючи, головним чином, з М. В. Гоголя, що досягла свого апогею у Ф. М. Достоєвського, й у західній літературі, є прогресуючою літературною традицією ХХІ-го століття. Мотив двійництва запозичується також китайською літературою ХХІ століття, літературою молодих письменників, які стоять ближче до західної культури. Отже, нами зроблена спроба продемонструвати розвиток і зміну літературного процесу в сучасному Китаї, вплив Західної літератури на Новітню китайську літературу, зокрема запозичення мотиву «двійництва» Ваном Вейлянєм.
15
ЛИКТЕЙ, Людмила. "РОЗВИТОК МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН ЧЕРЕЗ ДИСТАНЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ". Освітні обрії 50, № 1 (15 березня 2020): 66–69. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.50.1.66-69.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано зміст методичної компетентності викладачів гуманітарних дисциплін педагогічних коледжів. Висвітлено основні методичні підходи щодо викладання навчальних дисциплін: методика української мови, українська мова за професійним спрямуванням, основи культури і техніки мовлення, сучасна українська мова, дитяча література з методикою навчання, іноземна мова за професійним спрямуванням (англійська, німецька, польська) тощо. Визначено роль методичної компетентності у професійному зростанні викладачів, котрі активно застосовують дистанційні та інноваційні технології навчання. Окреслено особливості впровадження дистанційних технологій навчання в сучасну систему освіти. Подано погляди науковців щодо впливу дистанційних технологій навчання на розвиток методичної компетентності викладачів гуманітарних дисциплін. Особливу увагу приділено питанню викладання навчальних дисциплін у педагогічних коледжах, їх обсягу, структурі і якості знань, умінь та навичок, що надаються дистанційно.
16
Пашков, К. В. "Сучасна європейська "література діалогу" між вірою й невір"ям та антиномії постсекулярної культури". Культура України, Вип. 37 (2012): 57–65.
Знайти повний текст джерела
17
Slonevska, I. B., and S. Yu Piroshenko. "Contemporary literature as an art representation of the phenomenon of „hybrid identity”." Bulletin of Luhansk Taras Shevchenko National University, no. 4 (335) (2020): 161–69. http://dx.doi.org/10.12958/2227-2844-2020-4(335)-161-169.
Повний текст джерелаАнотація:
The article considers the features of modern Western literature in postcolonial discourse. Emphasis is placed on researches that have formed the basis for understanding the phenomenon of multiculturalism in modern humanities. In this context, the concept of transculturation as a new worldview and a way of polemics with multiculturalism has been analyzed and the leading ideas have been singled out: „borderline identity”, hybridity, ambivalence, etc. The modern European literature is characterized as an artistic representation of the mentioned concepts, the so-called „borderline consciousness”, which underlies the hybrid worldview. The authors consider the phenomenon of cross-cultural (multicultural, transcultural) or postcolonial novel as one of the brightest phenomena of modern literary discourse. The dominant of creative work of cross-cultural authors is the identity crisis inherent in both the author and his or her character. In the proposed dimension, the work of immigrant authors in general and S. Rushdie’s novels in particular are considered as an artistic actualization of the theory of cultural hybridity, and the narrative of life „on the border” is defined as the most notable artistic strategy of modern literature.
18
Галазюк, Н. М., та О. М. Зелінська. "ТРАНСФОРМАЦІЯ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СУЧАСНИХ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 17(67) (29 грудня 2020): 62–72. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2020-17(67)-7.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасна наукова література представлена цілим рядом дослідницьких праць, пов'язаних з формуванням, трансформацією і зміцненням конструкції світової фінансової архітектури, проте вони нерідко носять безсистемний і миттєвий характер з явним політизованим відтінком. У зв'язку з цим, питання аналізу і системного концептуального осмислення перспектив розвитку світової фінансової системи на сучасному етапі розвитку глобальної економіки є різнорідними за своєю теоретико-методологічною основою: в науково-дослідному і експертному співтоваристві існують принципово неузгоджені теоретичні та практичні відмінності в підходах, що обумовлює необхідність в аргументації мети і завдань даного дослідження.
19
Гулєвіч, Олена Віталіївна. "ОБРАТНЫЙ ОТСЧЕТ (СОВРЕМЕННЫЕ ПИСАТЕЛИ О ТВОРЧЕСТВЕ)". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 1, № 97 (2021): 65–95. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2021.1.97.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Загадка творчості завжди хвилювала уми вчених. Іманентний інтерес до даної проблеми виявляють і читачі, тому що хороша книга часто стає життєвим орієнтиром, засобом самоаналізу, моделлю певної життєвої поведінки. До проблеми творчості звертаються й самі автори. Це трапляється не так вже й часто. Тим цінніше думки та ідеї, ними висловлені. У цьому випадку відбувається свого роду зворотний відлік. Дана стаття представляє спробу поглянути на літературну творчість в зворотній проекції «література – життя». Мета дослідження – представити поліфонію поглядів сучасних письменників на цілі творчості, процес письма і рецепції твору, сучасний літературний процес, розуміння свого місця в полiфонії письменницьких голосів сучасності. У статті виявлена своєрідність природи письменницького таланту; розкриті особливості рецепції творів сучасним читачем з точки зору письменників; показані особливості дихотомії відносин «письменник – текст» з позиції створення твору як зречення від тексту. У ході дослідження виявлено, що літератори визнають важливість адресата, при цьому ступінь навмисної орієнтації на читача різна. В цілому ж характерно розчарування письменників в сучасному читачеві з його потребами в легкому чтиві. Це один із зовнішніх страхів письменників. Є й внутрішні, які пов'язані з синдромом чистого аркуша і, безумовно, творчої кризи, яку письменники описувати уникають. При цьому вони вірять в письменництво як у порятунок душі від фізичної кінцівки. Ця впевненість породила новий сучасний підхід до рецепції твору. Так, продовжуючи ідеї представників рецептивної естетики, сучасні літератори вважають, що книга живе в свідомості читача не тільки під час читання, а й за межами активного сприйняття книги. Більш того, вона впливає також і на його буденне життя, і на світовідчуття як протягом активного періоду роботи свідомості над книгою, так i в післяактивну фазу. Це пояснює силу впливу книги на свідомість реципієнта, з одного боку, і визначає термін життя книги як об'єкта уваги реципієнта, з іншого.
20
Лавренчук, Володимир, та Марія Лавренчук. "СУЧАСНІ МОДЕЛІ ЛІТЕРТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ". New pedagogical thought 101, № 1 (11 березня 2020): 55–58. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-101-1-55-58.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зроблено спробу дослідити сучасні моделі літературної комунікації змісту літературної освіти в контексті Нової української школи. Дефініції «модель», «літературна комунікація» тлумачаться з точки зору сучасної методики навчання літератури. Дефініція «літературна комунікація» вживається у значенні «роблю спільним, зв’язую суб’єкт автора як адресанта мовлення», а читача – як адресата діалогу. Наводяться приклади компаративної та інтерпретаційної моделей навчання літератури. Літературний художній дискурс розглядається як модель інтертекстуальності та інтерпретації.
21
Zaitseva, Veronika. "Ілюстрування творів Івана Котляревського сучасними українськими художниками-графіками". ART-platFORM 2, № 2 (18 листопада 2020): 180. http://dx.doi.org/10.51209/platform.2.2.2020.180-196.
Повний текст джерелаАнотація:
Особливе місце в українській графіці завжди посідала книжкова графіка. Сучасний процес національного відродження актуалізує дослідження мистецької спадщини українських графіків, які оформлювали твори класиків української літератури. Зокрема актуальним у наш час є дослідження ілюстрування творів Івана Котляревського та характеристика специфіки стилістичних прийомів, засобів художньої виразності видатних українських майстрів книжкової графіки у сучасному художньому трактуванні його літературних образів. Методологія дослідження полягає в застосуванні загальнонаукових методів (аналізу та синтезу, індукції та дедукції, єдності історичного і логічного) та мистецтвознавчих методів (компаративний, типологічний, описовий). Досліджуючи ілюстрації до творів українських літературних класиків, зокрема І. Котляревського, можна зазначити, що в цих роботах засобами художньої виразності відображені водночас історія вітчизняної графіки та історія культурно-історичного поступу України. Малодослідженим матеріалом є приклади художнього оформлення творів І. Котляревського за весь період Незалежності України. Тому надзвичайно плідним об’єктом дослідження є роботи майстрів книжкової графіки в сучасній художній трактовці літературних образів Івана Котляревського. Аналіз досвіду нового осмислення творів Котляревського в незалежній Україні здійснено на основі вивчення робіт сучасних українських художників-ілюстраторів Івана Будза, Сергія Донця, Олени Зеркалій, Людмили Кириленко, Андрія Печенізького, Оксани Тернавської, Віктора Яременка. Літературна спадщина Івана Котляревського й досі хвилює творчу уяву художників, чиї роботи переконливо свідчать про невпинні пошуки відповідних образотворчих втілень, що вводять у сучасний вимір літературне слово поета.
22
Христо, Вікторія Олександрівна. "Генеза літературного постмодернізму: українська / західна модель". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 4 (11 грудня 2014): 112–17. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v4i0.1333.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено дослідження ґенези літературного постмодернізму. Особливу увагу приділено дослідженню його західної та української моделей, подано аналіз поглядів сучасних літературознавців стосовно феномену постмодернізму в сучасній літературі. Також автор розкриває основні характеристики та необарокові ознаки постмодерної літератури.
23
Kozyryeva, N. V. "Літературна творчість у вимірах філософсько-антропологічного аналізу". Grani 18, № 2 (11 січня 2015): 53–57. http://dx.doi.org/10.15421/1715039.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються специфічні особливості літературної творчості в усвідомленні людського буття. Аналізуються сутнісні риси антропологічного повороту в європейській гуманітарній думці ХХ ст. Такі риси вирізняються спробою визначити специфіку; основи та сфери власне людського існування; людської індивідуальності; творчих можливостей; виходячи із самої людини; спробою пояснити не лише її власну природу; а й смисл та природу навколишнього світу; водночас акумулюючи евристичні філософські; наукові; соціальноекономічні та гуманітарні ідеї. З’ясовується роль сучасної літературної антропології в осмисленні духовних; гуманістичних начал щодо існування людини в суспільстві глобалізаційних змін. Доводиться; що художня література є творчим продуктом; здатним самостійно окреслювати нові простори людського буття та «вписувати» їх в уже існуючу «топографію культури». Теорія літературної антропології; як окрема галузь знань; не зводиться до універсального методу у дослідженні розвитку художньої літератури. Сучасне суспільство динамічних змін спонукає не лише до переоцінки відносно усталених людських цінностей; а й до переосмислення місця і ролі людини в динамічних соціальноекономічних практиках та її здатності до власної культурної трансформації; що й характеризує літературну творчість.
24
Lysokon, Yu Yu. "Сучасні погляди на застосування в стоматології аутологічної, збагаченої тромбоцитами плазми". Clinical Dentistry, № 3 (8 листопада 2019): 40–45. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.3.10445.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Відомо, що використання власної крові для лікування різних захворювань почалося в стародавні часи з моменту зародження медицини. На даний момент застосування збагаченої тромбоцитами плазми (ЗТП) є одним з успішних напрямків тканинної інженерії і клітинної терапії у медицині. В еволюції термінології буває безліч різних варіантів назв збагаченої тромбоцитами плазми як кінцевого продукту. В клінічній практиці вважають, що стимулювальний ефект її можливий при концентрації тромбоцитів у ній не менше 1000 000/мкл. При ушкодженні тканин тромбоцити відіграють провідну роль у загоєнні й регенерації тканин завдяки вивільненню факторів росту. На основі відомостей у фаховій літературі показано високий потенціал терапії збагаченою тромбоцитами плазмою для регенерації кісткової тканини. Досі не виконали належних клінічних досліджень щодо ефективності терапії збагаченою тромбоцитами плазмою, які відповідали б усім сучасним критеріям. Терапія збагаченою тромбоцитами плазмою є перспективною галуззю в медицині та потребує наступних досліджень як новий ефективний і безпечний метод у лікарські практиці.
Мета дослідження – проаналізувати наукову літературу щодо ефективності застосування аутологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, для оптимізації лікування стоматологічних захворювань.
Матеріали і методи. У дослідженні застосовано бібліосемантичний та аналітичний методи дослідження.
Результати досліджень та їх обговорення. Під час виконання дослідження було проведено огляд та аналіз останніх даних вітчизняної та зарубіжної науково-медичних літератур щодо сучасних аспектів застосування аутологічної, збагаченої тромбоцитами плазми, при лікуванні стоматологічних захворювань, огляд основних методик для її виготовлення, переваги та недоліки її застосування.
Висновки. На основі проведеного аналізу доступної літератури ми зробили висновок про збереження значної актуальності удосконалення підходів щодо лікування основних стоматологічних захворювань збагаченою тромбоцитами плазмою. Тому питання сучасного застосування в стоматології аутологічної, збагаченої тромбоцитами плазми, залишаються актуальним і потребує подальшого вивчення.
25
Одрехівська, Ірина. "АНАЛІТИЧНА МОДЕЛЬ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЦЕПЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ІНОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ: УРОКИ УЧИТЕЛЯ ПРОФЕСОРКИ РОКСОЛАНИ ПЕТРІВНИ ЗОРІВЧАК". Inozenma Philologia, № 133 (1 грудня 2020): 173–83. http://dx.doi.org/10.30970/fpl.2020.133.3181.
Повний текст джерелаАнотація:
Ця стаття – це спроба розвинути і запропонувати системне та ґрунтовне переосмислення праць Р. П. Зорівчак на одну з головних тем її наукових пошуків – українсько-англійських літературних взаємин крізь призму художнього перекладу. Враховуючи концептуальні й історіографічні орієнтири розвідок дослідниці, а також “силові точки” в рецептивних студіях професорки – історія сприйнят- тя Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки і входження їхнього творчого досвіду завдяки англомовним інтерпретаціям у культурний простір Великобританії та США, Канади та Австралії, авторка представляє модель аналізу рецепції української літератури в цільовому культурному полі. Подана модель актуалізує п’ять аналітичних вимірів у вивченні рецепції перекладної літератури: аналіз інституційних структур, які диктують політику перекладу для культури-реципієнта; осмис- лення цільової історії культури, що полягає у розумінні естетичного горизонту читачів і впливу минулих практик на сучасні; аналіз вектору діалогічності цільової культури у певному часопросторі (диференціація чи солідаризація зі світовими літературними тенденціями загалом та вихідною літературою зокрема); вивчення персонологічного чинника в перекладі, а саме габітусу й світоглядної позиції перекладача; аналіз системи вибору, контекстуалізації та стратегій перекладу українських творів для культури реципієнта. Ключові слова: рецепція, переклад, українська література, культурний трансфер, перекладна література, перекладознавство, політика перекладу.
26
Гаманюк, Віта Анатоліївна. "Міжкультурні особливості художніх текстів сучасної німецької літератури". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 16 (27 жовтня 2017): 303–11. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v16i0.116.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано сучасну літературу Німеччини з позиції наявності в тих чи тих художніх доробках елементів, що засвідчують особливості мультикультурного співбуття представників різних мовних і етнічних спільнот. Визначено міжкультурний потенціал творів німецьких авторів, у яких попри відтворення типових життєвих ситуацій сучасної Німеччини простежується національна специфіка. Основний акцент зроблено на текстах, що належать до «інтеркультурної літератури»: Sachbücher, Migrantenliteratur (творах авторів-мігрантів, які мешкають у Німеччині, а також творах авторів німецького походження, які мають досвід довготривалого перебування у відмінних культурних контекстах) та Frauenliteratur.
27
Андреєва, О. "ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОЇ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ФОРМУВАННІ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКОЇ ЦІННОСТІ – ЛЮБОВІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, № 2(Ч.1) (28 вересня 2021): 6–14. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_1-6-14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтована ідея, що художня література наділена великою силою виховного потенціалу. Література є одним із найголовніших чинників впливу на формування та виховання загальнолюдських цінностей та якостей людини у будь-якому віці. Особливий інтерес представляє проблема виховання за допомогою сучасної зарубіжної літератури такої загальнолюдської цінності, як любов. У статті розглянуто цю цінність як зацікавленість та прагнення до культивації у своїй свідомості таких чеснот, як добро, духовність, творення, прийняття себе та іншої людини. Література – це віддзеркалення дійсності, особливостей суспільства країни, мислення та звичок народів. Письменник, митець споглядає та відтворює дійсність середовища через призму свого сприйняття у творі. Літературний твір – це засіб комунікації автора, представника суспільства, народу окремої країни з читачем. Значна роль в процесі формування студентської молоді належить засобам художньої літератури. Високий виховний потенціал художньої літератури та сучасної зарубіжної літератури обумовлений специфікою її змісту, засвоєння якого розвивається особистістю та збагачує її внутрішній світ знаннями духовних цінностей, переживаннями їх смислової значущості. Таким чином, ми, занурюючись у світ, що його зображує митець, сприймаємо, відчуваємо емоції, думки, настрої, тенденції та проблеми розвитку або деградації людини, представника суспільства, нації, носія менталітету. Мета статті – дослідити виховний потенціал сучасної зарубіжної літератури щодо виховання любові.
28
Кицан, Олена Вікторівна, та Сергій Миколайович Романов. "ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ". Information Technologies and Learning Tools 88, № 2 (29 квітня 2022): 86–102. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v88i2.4702.
Повний текст джерелаАнотація:
У сфері філологічних дисциплін сьогодні домінують традиційні підходи, попри загалом позитивне ставлення до інтеграції інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освітній процес. У мережі достатньо ресурсів (сайти, блоги, подкасти тощо) для методологічної підтримки навчання, тобто забезпечення надійної і продуктивної співпраці тандему викладач – студент. Літературні курси виявляють найбільшу опірність до технічних інновацій. Можливо, це варто пояснювати й тим, що художня література переважно асоціюється зі світом духовного, естетичного, емоційного, того, що важко уявити, а тим більше поєднати з прагматично-утилітарним кіберпростором. Насправді ж таке бачення проблеми хибне. Використання новаторських підходів здатне суттєво урізноманітнити навчання, наповнити його додатковими і навіть новими сенсами. Літературу як один із видів мистецтва найбільш повно можна осягнути в синтезі з суміжними галузями – музикою, малярством, театром, кіно, фотографією, навіть сферою кіберігор. У статті увагу зосереджено на можливостях упровадження ІКТ у лінійне, а для сучасної молодої людини, то й, по суті, однобічне «пласке» викладання літератури. Метою праці є вивчення й практичне застосування новітніх педагогічних стратегій, інтегрованих з ІКТ, які можна задіювати в розробленні навчальних курсів для студентів-філологів. На прикладі роману-антиутопії Дж. Орвелла «1984» розкрито можливості ІКТ, зокрема інтернет-інструменту розробки ментальних карт Popplet, сервісу LearningApps.org, інтернет-нотатника Penzu, соціальної мережі Фейсбук тощо. Апробований на заняттях зі студентами університету новий алгоритм вивчення зарубіжної літератури виявив здатність інтегруватися з традиційною моделлю навчання. У навчальному процесі визначено найбільш оптимальні інформаційні інструменти для кожного етапу роботи – лекційний курс, самостійна підготовка, семінарські заняття. Також ці інструменти дають широкий спектр можливостей для надійного закріплення і креативної реалізації читацького досвіду студентів.
29
Марченко, Тетяна Михайлівна. "Імагологічні аспекти наукової спадщини Л.Г. Фрізмана". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 2, № 96 (2020): 91–106. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2020.2.96.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу імагологічного змісту книги Л.Г. Фрізмана «Така доля. Єврейська тема в російській літературі» і є спробою осмислити внесок вченого в розвиток сучасної наукової проблематики, яка викликає інтерес у широкої аудиторії. Паралельно з використанням традицій, термінології та методології академічного літературознавства автор книги використав когнітивно-дискурсивні практики у вивченні величезного історико-літературного й художнього матеріалу. Особливості поєднання науковцем традиційних і сучасних наукових підходів розглянуті в пропонованій статті. Оскільки словесну творчість російських письменників представлено в книзі одночасно як естетичну і ментальну діяльність, акцентовано увагу на виявленні зв’язків між задумом та його конкретним втіленням в художній літературі, публіцистиці, епістолярії, інших парадигмах. Етнообраз єврея, тобто образ «іншого», вчений аналізує не тільки як художньо-естетичний феномен (сфера історичної поетики), але й в соціально-ідеологічному ракурсі. Російська словесність XIX–XX ст. розглядається як сфера функціонування і, одночасно, як джерело стереотипів, які різними каналами транслюються в суспільну свідомість і формують уявлення одного народу про інший. В статті показано роль Л.Г. Фрізмана у вивченні соціальних та ідеологічних факторів, які зумовили літературне міфологізування «єврейських стереотипів» в російській масовій свідомості. Матеріал, що зібрав науковець, дозволяє відтворити картину того, як різні варіанти «єврейського міфу», які виникли в межах єврейської теми російської літератури, актуалізувались на певних історичних етапах, набували стереотипного характеру, а потім долались, змінювались іншими. Основні акценти, розставлені авторитетним вченим, започаткували міцну основу для всіх подальших наукових звернень до вивчення єврейської теми в російській літературі.
30
СИДОРЕНКО, Ольга. "СУЧАСНА МІЛІТАРНА ПРОЗА ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ ФЕНОМЕН". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 48 (11 березня 2022): 167–73. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.22.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті окреслено основні особливості сучасної мілітарної прози як літературного феномену, що відрізняють її від воєнної прози минулого століття, передусім явища «лейтенантської прози». До них належить панівна ревізійна стратегія, відсутність цензурного та ідеологічного тиску з боку влади, стилістично-лексична, а також жанрова розмаїтість та унікальність. Обґрунтовано доцільність виокремлення у вітчизняній літературі особливого мілітарного типу дискурсу, що є значно ширшим поняттям, аніж мілітарна проза, оскільки включає в себе не лише тексти про активну фазу війни, а й художні твори, що їй передували, прогнозували майбутній соціально-політичний, ментальний, ціннісний конфлікти, попереджали про його загрозу, а також прозові твори, для яких збройне протистояння є лише тлом для розкриття інших нагальних суспільних тем і проблем. Доведено, що підставами для виділення мілітарного типу дискурсу, який є значно ширшим утворенням за традиційну «воєнну літературу», слід уважати особливий спосіб формування наративу (продовження традицій воєнної прози минулого століття в змалюванні побутових реалій воєнного часу й водночас принципово новий для воєнної літератури показ непривабливих, замовчуваних чи навіть табуйованих аспектів життя військових задля формування в читача власного, не нав’язаного ззовні ставлення до війни), миттєве реагування на сучасні суспільно-політичні події, багатство та розмаїтість жанрових утворень (активна жанрова дифузія на межі репортажистики, есеїстики, документалістики та власне художніх жанрових форм), особливості взаємодії тріади «автор-критик-читач» (врахування потреб і запитів різних груп, поколіннєвих генерацій реципієнтів), загальну оцінку та визнання суспільством, учасниками літературного процесу сучасної мілітарної прози (як на всеукраїнському, так і на міжнародному рівнях).
31
O.A., Mashchenko. "THE WRITINGS OF LEE YAN PHOU AND JADE SNOW WONG: TRADITION IMITATION VS. SHAPING THE NEW TRADITION." South archive (philological sciences), no. 87 (September 29, 2021): 66–70. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-87-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Purpose. The goal is to present the works of the first and second generation of Sino-American writers not as “duplication” and “imitating” the Euro-Atlantic literary tradition, but as creating the premise for the inception of new shapes (forms) of national literatures. Research methods – historical-literary, analytical, comparative. Results. American literature, written by authors of Asian descent, came to the attention of literary scholars when most of the writers whose prose modern literary theorists associate with the genesis of the Asian-American canon were practically forgotten. Some passages of their poetry and prose, written by the first and second generations of Asians in America, were presented only in the first anthologies of Asian-American literature published in the 70s of the 20th century. But a truly profound reevaluation and conceptual-theoretical evaluation of the work of American writers of Asian origin is taking place only now. The main goal of researchers of this motley wing of American literature at the turn of the 20th and 21st centuries, the implementation of which, by the way, is not always successful at the end, lies in the taxonomy of those features that distinguish its American literature. This segregation occurs through the search for ties – in which their historical and cultural experience is interwoven – with the genre, plot, narrative traditions of the literatures of their countries of origin. At the same time, it emphasizes its “secondariness”, “counterfeitness” in the general context of American literature leads to the fact that the works of American writers of Asian origin find themselves tensed between two universes – the Euro-Atlantic and South-East Asian literary and artistic traditions. Conclusions. This actually leads to the fact that any of the first Asian-American texts cannot be interpreted other than “covering old grounds”. Instead, literature, that, was born at the crossroads of traditions and cultures, should be set apart as one for which these traditions are nourishing sources, and not a model norm. This will make it possible to see in Lee Yan Phou’s as well as in Jade Snow Wong’s writings the beginning of a new tradition through the rethinking and deconstruction of both the Euro-Atlantic and South-East Asian ones.Key words: Asian-American, canon, Bildungsroman, literary tradition, image, templating. Мета – представити твори першого і другого покоління сіно-американських письменників не як «копіювання» і «імітацію» євроатлантичної літературної традиції, а як створення передумов зародження нових обрисів національних літератур. Методи дослідження – історико-літературний, аналітичний, компаративний. Результати. Американська література, написана авторами азійського походження, потрапила в поле зору літературознавців тоді, коли більша частина письменників, прозу яких сучасні теоретики літератури пов’язують з генезисом азійсько-американського канону, були практично забуті. Деякі уривки поезій і прози, написаних першим і другим поколінням азійців в Америці, були представлені лише в опублікованих у 70-х роках XX століття перших антологіях азійсько-американської літератури. Але по-справжньому глибока переоцінка і концептуально-теоретична оцінка творчості американських письмен-ників азійського походження відбувається тільки тепер. Основне завдання дослідників цього строкатого крила американської літератури на зламі XX–XXI століть, виконання якого, до речі, далеко не завжди в результаті успішне, полягає в реєстрації тих особливостей, які виокремлюють азійсько-американську літературу всередині американської літератури. Це виокремлення відбувається через пошук зв’язків, в які вплетений історико-культурний досвід, з жанровими, сюжетними, наративними традиціями літератур країн походження. Одночасно підкреслюється її «вторинність», «підробленість» у загальному контексті американської літератури. У результаті такого підходу твори американських письменників азійського походження виявляються затиснутими між двох всесвітів – євроатлантичної та південно-східноазійської літературно-художніх традицій. Висновки. Зроблено висновки, що це фактично призводить до того, що будь-який з перших азійсько-американських тек-стів не може бути інтерпретований інакше, ніж «повторення пройденого». Замість цього літературу, яка зароджувалася на перехресті традицій і культур, слід виокремлювати як таку, для якої ці традиції є живильними джерелами, а не зразком-нормою. Це дасть можливість побачити в творах Лі Ян Пхоу і Дж. С. Вонг не імітацію чи повторення, а початок нової літературної традиції через переосмислення і деконструкцію вже наявних – євроатлантичної та південно-східноазійської.Ключові слова: азійсько-американський, канон, Bildungsroman, імітація, образ, шаблонізація
32
Кеба, Олександр. "Рецепція грецької античності в сучасному англійськомовному романі". Sultanivski Chytannia, № 9 (1 травня 2020): 33–48. http://dx.doi.org/10.15330/sch.2020.9.33-48.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню рецепції сюжетів і образів давньогрецької міфології і літератури в сучасному англійськомовному романі. Метою статті є висвітлення основних тенденцій художньоестетичного осмислення античності та її зв'язку з сучасністю у творах письменників Великої Британії, США, Канади та інших країн. Дослідницька методика ґрунтується на використанні історикогенетичного, структурно-функціонального, міфокритичного та компаративного методів. У результаті дослідження встановлено, що сучасні англійськомовні автори, представники різних національних літератур звертаються до античної доби з метою акцентування актуальних проблем сучасності. Античний дискурс у новітній англійськомовній літературі позначений складністю й багатоплановістю, характеризується амбівалентністю як власне рецепції античних претекстів, так і їх накладання на суперечливі тенденції сучасного людського буття. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що порівняльно-типологічний аналіз романів «Пенелопіада» М. Етвуд, «Тягар» Дж. Вінтерсон, «Дім імен» К. Тойбіна, «Людське тавро» Ф. Рота, «Елізабет Костелло» Дж.М. Кутсі, «Таємна історія» Донни Тартт в інтертекстуальному аспекті досі не здійснювався. Матеріал і висновки статті можуть бути використані науковцями для подальшого дослідження місця античності в новітній літературі, особливостей ідейноструктурного функціонування античного інтертексту, а також при написанні кваліфікаційних робіт відповідної тематики у закладах вищої освіти.
33
ПРЄДЄІНА, Марія. "ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА РАЦІОНАЛЬНОСТІ НОВОГО ЧАСУ (НА МАТЕРІАЛІ «ДОН КІХОТА»)". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 41 (1 березня 2021): 298–312. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.41.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження деяких парадоксів новітньої раціональності (зникнення знання як підстави для дії та дія, незважаючи на її проблематичність), демонстрація проявів цих парадоксів у витоків сучасної, тоб- то Нового часу, раціональності. Методологія дослідження визначена такою історико-культурологічною роботою, як робота Мішеля Фуко «Слова та речі», що розуміється авто- ром статті як історізація раціональності та дослідження раціональності у широкому культурному контексті, тобто за межами «суворої» науки, зокрема в літературі, живопису. Наукова новизна. Показано своєрідне чергування літератури і філософії у вирішенні в тому числі гносеологічних проблем. Наприклад, до того як І. Кант поставив питання про світ явищ та світ речей самих по собі (в їх відношенні), це вже було досить талановито обіграно в художній літературі XVII століття. Більшість розмов Дон Кіхота та Санчо ведеться щодо визначення відношення явища до речі самої по собі, що, зрозуміло, не свідчить про надмірність досліджень І. Канта. Показані своєрідні переклички між нашим часом і часом зародження модерної раціональності Нового часу. Так, однією з прикмет нашого часу є створення сцени як дея- кого простору для відтворення псевдовідносин. Є навіть спеціальний термін «реляційна естетика», але саме сценою одержима іспанська література XVII століття, що й показано на матеріалі «Дон Кіхота»: або «порожній об’єкт» (Дульсінея) як підстава для дій Дон Кіхота порівняно з «піднесеним об’єктом» Славоя Жижека, або «парі Паскаля» та його сучасні інтерпретації. Словом, все те, чому не вистачає знання і що включає частку дурості. Висновки. Наша раціональність не позбавлена парадоксів, але саме парадокси стають прик- метами нашої раціональності в певні моменти історії, коли соціальна реальність, що виникає, ще не визначилася, водночас відсутнє адекватне знання про неї, тобто так чи інакше дово- диться користуватися досить незрозумілими образами.
34
Khmil-Chupryna, V. "Жанрова палітра публіцистичних матеріалів на літературну тематику". Communications and Communicative Technologies, № 20 (20 лютого 2020): 94–99. http://dx.doi.org/10.15421/292014.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено і проаналізовано форми опосередкованої реклами та промоції художньої літератури у ЗМК, до яких віднесено публіцистичні матеріали на літературну тематику. Розглянуто та охарактеризовано жанри репортажу, звіту, біографічного або портретного нарису, есе та блогу, зокрема відео- і фотоблогу. Визначено їх потенціал у популяризації читання та промоції літератури. Простежено жанрові трансформації публіцистичних матеріалів на літературну тематику, досліджено виникнення нових жанрів опосередкованої реклами, зокрема букстаграму. Метою статті є дослідження жанрової палітри публіцистичних матеріалів на літературну тематику та визначення їх ролі у промоції книжкової продукції та популяризації читання. На основі аналізу сучасної вітчизняної та зарубіжної наукової літератури з проблем читання доведено, що популяризація читання на сучасному етапі передбачає широке використання новітніх інформаційних технологій і впровадження нових форм і методів промоції книги. Також актуалізовано продуктивність засобів опосередкованого впливу на аудиторію, спрямованих на підвищення статусу читання як соціально-культурного інституту, формування позитивного іміджу людини, яка читає. Доведено потенціал ЗМК у популяризації читання і налагодженні ефективної комунікації між різноманітними соціальними інститутами, що беруть участь у цьому процесі. Наукова новизна розвідки полягає у комплексному дослідженні журналістських жанрів, що використовуються для висвітлення літературної тематики. Матеріалом дослідження стали сучасні публіцистичні матеріали літературної тематики українських інтернет-ЗМК. Результати дослідження можуть доповнити навчальні курси «Масова комунікація та інформація», «Журналістика», «Теорія соціальних комунікацій», «Теорія і практика видавничої справи», «Книжкові видання», а також бути задіяні для оптимізації роботи мережевих видань.
35
Drozdovskyi, Dmytro. "Містерія й карнавал як метаформи постпостмодерністського британського роману". Філологічний дискурс, № 9 (18 квітня 2019): 47–64. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2019.09.05.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про реалістичні тенденції, експліковані в сучасному британському романі. Розвинуто концепцію Б. Шалагінова про містерію й карнавал як два метажанри світової літератури. Доведено, що в англійському романі «Хмарний атлас» Д. Мітчелла репрезентовано карнавальні та містеріальні елементи, причому центральне місце посідає саме містерія, яка переживає занепад у літературах ХХ ст. З’ясовано, що в британській постпостмодерністській літературі відбувається співіснування двох зазначених метаформ. Окреслено світоглядну специфіку (пост)реалізму, експлікованого в сучасному романі Великої Британії. Наголошено на аспектах медикалізованого пізнання дійсності персонажами. Визначено, що оприявнені в романах конфлікти, соціальні непорозуміння, комунікативні девіації тощо зображені як приклади фізіологічних порушень персонажів («Дивний випадок із собакою вночі», «Угамуйте мене», «Субота»), а отже, сучасний британський роман акцентує на детермінації соціальних феноменів біологічними особливостями й фізіологічною специфікою літературних героїв.
36
ПУХОНСЬКА, Оксана. "ТРАВМАТИЧНИЙ ДОСВІД «ЧУЖОЇ» ВІЙНИ В РОМАНІ СЕРГІЯ ПАНТЮКА «ВІЙНА І МИ»". Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, № 46 (29 листопада 2021): 97–103. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття репрезентує коло гострих історичних і суспільних проблем, які відо- бражено в мистецтві художнього слова. Авторка аналізує явище травматичного впливу війни поза межами Батьківщини на особистість і пошук нею шляхів подолання власного болючого досвіду в часі й просторі без травми. Для ілюстрації цієї теми взято роман сучасного україн- ського автора Сергія Пантюка «Війна і ми». Цей твір є докладною репрезентацією проблеми поствоєнного травматичного стресового розладу, яка впродовж тривалого часу іґнорувалася на рівні й державної політики щодо ветеранів локальних воєн, і суспільством загалом. Ори- гінальність цього наукового задуму полягає як у непересічному об’єкті дослідження – літе- ратурне осмислення індивідуальної травми «чужої» війни та її проекція на модель поведінки окремої людини, цілого покоління або ж суспільства, так і в проблемному тлі самого роману: сюжет засновано на марґінальних у вітчизняному художньому тексті темах – війни в Нагір- ному Карабасі й Придністров’ї. Спроби персонажа примиритися з власним травматичним досвідом проявляються у двох напрямках. По-перше, він перманентно намагається повернутися в середовище такого самого болю, оскільки мирне життя провокує особливо складну душевну реакцію на світ та оточення. По-друге, автор застосовує до свого персонажа ефект самотерапії через літе- ратурні практики виписування пережитої кривди. Оскільки травма пов’язана із суттєвим підваженням цінності людського життя, то повернути її значення – завдання доволі складне. Проблему психологічної травми індивіда дослідниця розглядає також ширше – як проблему суспільну, культурну й історичну. Особливо актуальною ця проблема видається у світлі пост- тоталітарної інтерпретації культурних текстів, серед яких сучасна література займає досить активну позицію переосмислення травматичного радянського досвіду.
37
Vitіuk, Valentyna. "Культура мовлення як основа правописної грамотності майбутніх учителів початкової школи". Освітній простір України 17 (15 листопада 2019): 229–36. http://dx.doi.org/10.15330/esu.17.229-236.
Повний текст джерелаАнотація:
Автор статті наголошує на важливості мовно-мовленнєвої підготовки студентів педагогічних вишів на сучасному етапі модернізації вищої освіти в Україні у контексті концептуальних аспектів Нової української школи. У статті проаналізовано типові помилки у мовленні майбутніх учителів початкової школи. Описано суржик, молодіжний сленг, жаргонну лексику в мовленні студентів, висвітлено культуру спілкування в сучасних соціальних мережах. Презентовано сучасний стан інтернетного спілкування, названо поширені пунктуаційні анормативи, запропоновано соціальні мережі для вивчення української літературної мови. Проілюстровано використання ненормативної лексики на текстах художньої літератури сучасних українських письменників. Окреслено основні шляхи вдосконалення культури усного та писемного мовлення сучасної молоді. Автор статті наголошує, що студенти педагогічного факультету повинні досконало знати норми сучасної української літературної мови, уміти користуватися академічними лінгвістичними словниками української мови, стежити за правильністю усного та писемного мовлення.
38
Шахліна, Лариса. "Сучасний погляд на проблему синдрому «тріада жінки-спортсменки»". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (18 вересня 2021): 3–13. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.3-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Наведено аналіз наукової літератури про сучасне подання проблеми синдрому «тріада жінки-спортсменки». Розглядаючи питання в історичному аспекті, зазначимо, що в 1992 р. Американським коледжем спортивної медицини (ACSM) уперше було визначено тер-мін «тріада спортсменок» (Тhe female athlete triad) як синдром, що включає розлад харчової поведінки, аменорею та остеопороз. Таке рішення комісії ACSM було викликане збільшенням повідомлень у науковій медичній літературі про зростаючу частоту серед спортсменок порів-няно з неспортсменками порушень функцій репродуктивної системи в поєднанні з розладами харчової поведінки й зниженням кісткової маси. Протягом трьох десятиліть вивченню цього синдрому присвячено велику кількість наукових досліджень, здебільшого зарубіжних фахів ців. Мета. Представити класичну наукову характеристику синдрому «тріада жінки-спортсменки» і сучасні протиріччя в цьому питанні в практиці спортивної медицини. Методи. Аналіз наукової літератури. Результати. Більша частина фахівців схильна вважати, що «тріада» має місце серед спортсменок багатьох спеціалізацій. Складно погодитися із представниками спортивної меди-цини, у працях яких встановлено такий синдром у 5–72 % спортсменок, і уявити спортсменку, яка тренується з остеопорозом і страждає на нейрогенну анорексію – психоендокринні пору-шення. З часом у спеціальній літературі почали з’являтися сумніви щодо існування цьо го син-дрому. У 2015 р. групою експертів Міжнародного олімпійського комітету було внесено пропо-зицію про розширення терміна «тріада жінки-спортсменки» на більш всеосяжний – «відносний дефіцит енергії в спорті» (RED-S – «Relative Energy Deficiency in Sport). Новий напрям RED-S включає рівноспрямоване обстеження і чоловіків-спортсменів. Ключові слова: синдром «тріада жінки-спортсменки», анорексія, аменорея, остеопороз, «від-носний дефіцит енергії в спорті» (RED-S).
39
Бандровська, О. Т., та В. І. Хома. "РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ АПОКАЛІПТИЧНОГО СВІТУ В РОМАНІ МАЙКЛА ОНДАТЖЕ «АНГЛІЙСЬКИЙ ПАЦІЄНТ»". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 159–66. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-22.
Повний текст джерелаАнотація:
Постапокаліптична література вирізняється з-поміж інших художніх феноменів зверненням до специфічної теми – в якому світі та якому стані опиниться людство після глобальної катастрофи. Роман «Англійський пацієнт» сучасного канадського письменника Майкла Ондатже, який є постмодерністським історіографічним романом, звертається до комплексу проблем, пов’язаних із трансгресивним характером Другої світової війни та її наслідками. Репрезентовані в романі фізичні і психологічні травми війни, пам’ять про катастрофічні події та людські переживання дають підстави віднести роман М. Ондатже до літератури постапокаліпсису, яка на сьогодні є самостійним художнім феноменом. Доводиться, що в романі «Англійський пацієнт» М. Ондатже постапокаліптична проблематика є невід’ємною від постмодерністської поетики твору. Тому фрагментарність та нелінійність оповіді, бінарні структури простору (закритий простір вілли – відкритий простір пустелі) і часу (розрізнення/нерозрізнення минулого і теперішнього), невизначеність ідентичності та неоднозначність механізмів індивідуальної пам’яті персонажів є постмодерністськими поетологічними характеристиками твору. У статті окреслено художні параметри постапокаліптичного світу роману: своєрідність часопросторової організації твору та ідентичності персонажів. Показано, що проблемний комплекс пам’ять–спогад–травма є вагомим складником сучасної постапокаліптичної літератури. Наголошується, що в романі всі сюжетні лінії персонажів є варіаціями інтерпретації понять ідентичності, пам’яті і травми в добу постапокаліпсису. На прикладі центрального персонажа досліджено, як його часткова амнезія акцентує втрату ідентичності: немає імені, національності, чіткого минулого, а значить теперішнього і майбутнього. Отже, М. Ондатже на прикладі свого персонажа подає масштабний аналіз постапокаліптичної травми, яка є одночасно і фізичною, і душевною. Підсумовується, що «Англійський пацієнт» М. Ондатже як роман про постапокаліпсис сприяв формуванню традиції постапокаліптичної літератури в канадській літературі.
40
Герасимчук, П. О., Д. Б. Фіра та А. В. Павлишин. "ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ, ПОВ’ЯЗАНОЇ ІЗ ЗДОРОВ’ЯМ У МЕДИЦИНІ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 1 (22 травня 2021): 112–22. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.11882.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. За останні десятиліття в медичній практиці все більшу увагу приділяють оцінці «якості життя, пов’язаної зі здоров’ям» («health-related quality of life» – HRQOL). Аналіз показників якості життя дозволяє оцінити не тільки здоров’я та благополуччя населення, а і якість надання медичної допомоги та реабілітації хворих, їх ефективність та стан медицини в цілому. Мета дослідження – вивчити та проаналізувати вітчизняні та зарубіжні літературні джерела щодо сучасних методів оцінки якості життя пацієнтів у медицині в контексті розвитку науки. Матеріали і методи. Пошук літератури, що знаходиться у вільному доступі в друкованих виданнях, проводили в електронних бібліотеках та інформаційних ресурсах мережі «Інтернет», PubMed, Medline. З 238 знайдених тематичних статей, в огляд літератури включено 76 наукових публікацій. Отримані дані обробили та синтезували усі автори. Результати. Проведено огляд даних сучасної наукової медичної літератури з вивчення якості життя в медицині при окремих нозологічних формах захворювань. Найбільш раціональним методом оцінки якості життя на сучасному етапі вважається застовування в дослідженні стандартизованих опитувальників, що є необхідним для отримання результатів, які можуть бути порівняні між собою, незалежно від країни дослідження. На даний час відома значна кількість спеціальних опитувальників для таких нозологій, як цукровий діабет, бронхіальна астма, рак, судинна патологія тощо. Однак значна їх частка знаходиться в стадії розробки та адаптації для різних країн світу. Процес культурної адаптації опитувальників є надзвичайно складним і потребує тісної взаємодії міжнародних розробників, перкладачів, психологів з метою їх використання в різних етнічних та культурно-соціальних групах населення. Висновки. Проведений огляд літературних джерел дозволяє зробити висновок, що поняття «якість життя, пов’язана зі здоров’ям» (HRQOL) та його вивчення є новою сучасною методологією охорони здоров’я. Вона дозволяє оцінити результати лікування хворих, реабілітаційні програми та медико-соціальну адаптацію пацієнтів, доповнюючи традиційні методики як на індивідуальному, так і на груповому рівнях.
41
Шклярова, Т. П. "Проблеми сучасної сім'ї та неготовність батьків до статево-рольової соціалізації дітей". Освітній вимір 34 (13 січня 2012): 342–48. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v34i0.3620.
Повний текст джерелаАнотація:
Шклярова Т. П. Проблеми сучасної сім'ї та неготовність батьків до статево-рольової соціалізації дітей.
У статті здійснено аналіз виховного потенціалу сучасної сім’ї та виокремлено деякі проблеми, з якими сучасні батьки зіткнулися. До аналізу залучені наукові розвідки психологічної, педагогічної, соціологічної літератури зарубіжних та вітчизняних учених з цієї проблематики.
42
Захаров, Дмитро Миколайович. "Аналіз поняття «соціальний капітал» в літературі". Економіка, управління та адміністрування, № 3(97) (13 жовтня 2021): 23–29. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-3(97)-23-29.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено огляд існуючої літератури з різних аспектів, пов'язаних із соціальним капіталом (визначення, концептуальні рамки, емпіричні дослідження та інше), та проаналізовано економічну літературу щодо визначення соціального капіталу. Також були розглянуто основні механізми розповсюдження знань на основі соціального капіталу. Є кілька визначень соціального капіталу. Ці визначення можуть бути розділені на дві категорії: соціальний капітал є внутрішнім – як актив створений внаслідок партнерської взаємодії та всередині соціальної мережі, та/або зовнішнім – сформований через довіру до інституцій та під впливом соціальних норм в суспільстві. Сучасне трактування соціального капіталу зводиться до того, що це результат взаємозв’язків, який підсилює фінансовий, виробничий, людський, інтелектуальний та природний капітали, підвищує ефективність управління, активізує потенційні можливості підприємства. Аналіз визначень соціального капіталу та його форм вираження дозволив схематично відобразити взаємозв’язок між структурними елементами соціального капіталу: довіра, соціальна мережа та соціальні норми. Сучасна практика та вимоги інвесторів щодо інформаційної прозорості корпоративної звітності та підзвітності бізнесу обумовлена більш глибоким розумінням стратегії компанії та інструментів її реалізації, пояснює трансформацію підходів до формування корпоративної звітності. Відображення соціального капіталу в звітності набуває важливого значення, оскільки прямо впливає на підвищення прозорості, а відповідно і на ринкову вартість підприємства. Ефективне використання соціального капіталу дозволяє зменшувати трансакційні витрати і підвищувати фінансові показники бізнесу.
43
Protsailo, M. D., та O. M. Protsailo. "КУЛЬГАВА ДИТИНА, ОСНОВНІ АСПЕКТИ ДИТЯЧОЇ ОРТОПЕДІЇ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (5 березня 2020): 15–20. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.2.10917.
Повний текст джерелаАнотація:
Розлади ходи є одним з перших проявів захворювань опорно-рухового апарату дитини, з якими стикаються не тільки ортопеди, хірурги, а й терапевти та лікарі загальної практики. Незважаючи на успіхи сучасної ортопедії та стрімкий розвиток медицини в цілому, першопричину кульгавості інколи встановити надзвичайно важко, тому результати лікування є незадовільними. Це пов’язано з особливостями будови дитини та неправильним трактуванням суб’єктивних, об’єктивних даних обстежень, пізньою діагностикою захворювань. Тривають дискусії щодо діагностики, лікування та класифікації дегенеративно-дистрофічних захворювань кістяка дітей. Також залишаються актуальними питання ранньої діагностики, в тому числі й лікування, доброякісних і злоякісних пухлин кісток. Отже, метою цієї роботи є аналіз сучасної літератури щодо правильної оцінки розладів ходи з використанням сучасних діагностичних досягнень. Сучасним і перспективним напрямком діагностики є розробка ранніх маркерів захворювань на основі генетики, імунології, біохімії. Домінуючими методами обстеження дітей залишаються УЗД, МРТ, рентгенографія.
44
Balakireva, Victoria. "ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 19 (27 листопада 2018): 66–70. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2018.19.66-70.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета і завдання статті – вивчення проблеми та аналіз стану використання технологічного підходу у підготовці майбутніх учителів до організації трудового навчання молодших школярів. Для розв’язання завдань дослідження використано теоретичні методи: аналіз, систематизація та узагальнення психолого-педагогічної і навчально-методичної літератури з метою визначення стану і теоретичного обґрунтування проблеми використання технологічного підходу у підготовці майбутніх учителів до організації трудового навчання молодших школярів.
Автором обгрунтовано поняття «підхід», «технологія», «педагогічна технологія», «технологічний підхід». Схарактеризовано сучасні підходи до трактування поняття «педагогічна технологія». Встановлено, що сучасна педагогічна технологія охоплює коло теоретичних та практичних питань керування, організації навчального процесу, методів та засобів навчання. Розвиток педагогічної технології у світовому освітньому просторі можна умовно розділити на три етапи, кожен із яких характеризується перевагою тієї чи тієї тенденції. Оптимізація процесу реформування сучасної освіти пов'язана передусім з оновленням програмно-технологічного забезпечення, яке орієнтується на нові інформаційні, соціальні й освітні технології як пошук нових можливостей освітніх закладів у підготовці молодих людей до самостійного життя і діяльності, їхньому професійному та особистісному розвитку, що пов'язано із феноменом освітнього середовища.
45
Філіпчук, Наталія. "ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ В УКРАЇНІ У КОНТЕКСТІ ОСВІТИ ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 2, № 16 (28 листопада 2019): 49–56. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(16).2019.49-56.
Повний текст джерелаАнотація:
Зазначено, що сучасний музейний простір, що вибудований на основі принципів науковості, історизму, культуровідповідності, значно розширює пізнавальні можливості навчальних освітніх програм різного рівня, спрямованих на отримання нових знань, на формування особистості, здатної до критичного мислення, з активною громадянською позицією. Наголошено на важливості ролі музейних закладів, покликаних сприяти розв’язанню стратегічного завдання – творення української національної ідентичності. Наголошено, що музейні матеріали для педагога, учня, студента містять широку палітру культурно-історичних, морально-етичних, духовних, соціально-політичних, естетичних цінностей, ідей, поглядів, що акумулюються в життєтворчості видатних українців, представлених багатьма генераціями національних діячів у сферах науки, мистецтва, політики і державного будівництва, літератури. З’ясовано, що сучасна політична, соціальна, духовна, безпекова ситуація актуалізує впровадження цінностей української ідентичності, єдиної ідеологічної концепції утвердження національної ідеї. До таких дій спонукає необхідність реалізації положень багатьох нормативних, законодавчих документів. Сучасні музеї повинні мати спільну філософію діяльності – виховання громадянськості й патріотизму, формування національної свідомості, державної і особистої гідності, пізнання культурної спадщини, надбань науки, розвиток критичного мислення, творчих здібностей, громадянської активної позиції. Обгрунтовано, що узейна педагогіка має оптимальні можливості для формування у молоді таких необхідних якостей, як критичність, активність, креативність.
Ключові слова: музейна педагогіка, музей, національна ідея, національна ідентичність, громадянськість, сучасний музейний простір, пріоритети музейної педагогіки.
46
Пазяк, О. "Українська літературна критика. Сучасна реінкарнація". Дніпро, № 3 (2011): 166–67.
Знайти повний текст джерела
47
Пазяк, О. "Українська літературна критика. Сучасна реінкарнація". Дніпро, № 3 (2011): 166–67.
Знайти повний текст джерела
48
Barbe, A. M., A. M. Berbets, K. M. Barbe та O. M. Yuzko. "СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ПАТОГЕНЕЗ ЕКСТРАГЕНІТАЛЬНОГО ЕНДОМЕТРІОЗУ (Огляд літератури)". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (18 жовтня 2019): 13–20. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10494.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Ендометріоз – це хронічний доброякісний гормонозалежний стан, при якому за межами слизової оболонки матки відбувається розростання тканини, за морфологічними та функціональними властивостями ідентичної ендометрію. Наведені дані огляду літератури присвячені сучасним поглядам на патогенез екстрагенітального ендометріозу. В статті висвітлені теорії щодо етіології та патогенезу цієї патології, а також описані можливі механізми, які потенційно можна розглядати як ключ до патогенетичної терапії.
Ендометріоз виявляють у 50 % жінок з дисменореєю, у 50–80 % пацієнток із хронічним тазовим болем та у 25–40 % жінок із безпліддям, а в структурі гінекологічної захворюваності ендометріоз посідає третє місце після запальних процесів та міоми матки.
Враховуючи не надто високу ефективність лікування та значний відсоток рецидивування захворювання питання актуалізації поглядів на патогенетичні механізми з метою оптимізації лікувальної тактики ендометріозу й досі залишається актуальним.
Мета – провести аналіз літератури з метою виявлення сучасних поглядів щодо патогенезу екстрагеніатльного ендометріозу та можливі точки прикладання при розробці таргетної терапії.
Висновки. Найширше прийнятою теорією патогенезу ендометріозу є теорія ретроградної менструації Семпсона. Ця теорія припускає, що життєздатні фрагменти ендометріальної тканини дисемінуються в перитонеальну порожнину або в органи малого таза. Найімовірнішим еволюціонуванням даної теорії слід вважати теорію ангіогенезу на тлі імунної дисфункції, яка сприяє первинній імплантації ендометріоїдних ектопій та їх подальшому розвитку.
Сучасні дані літератури ставлять на чільне місце в становленні та розвитку уражень роль ангіогенезу, водночас має місце імунна дисфункція, яка, ймовірно, призводить до переважання ангіогенних факторів локально.
49
Bidasiuk, Nataliia, та Nataliia Sobol. "Американський футбол як культурна і мовна метафора". Філологічний дискурс, № 8 (28 вересня 2018): 128–33. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2018.08.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито суть поняття «американський футбол»та його метафоричного вживання у сучасній літературі у якості синоніма до слова «американець». На конкретних прикладах з художньої літератури, текстів пісень, газетних статей показано поповнення лексичного складу англійської мови іншими метафоризованими футбольними термінами. Акцентовано увагу на тому, що американський футбол – один із важливих складників американської ідентичності, як культурної, так і мовної.
50
ДАМІРЛІ, МЕХМАН. "Порівняльний фікх: предметна характеристика". Право України, № 2019/03 (2019): 95. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-03-095.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті простежується процес формування порівняльного фікха, на основі аналізу відповідної літератури розкриваються як класичні, так і сучасні традиції порівняльного фікха, дається предметна характеристика цієї дисципліни, виявляються її основні елементи та особливості. Зокрема, встановлюється, що порівняльний фікх охоплює лише порівняльні дослідження внутрішньоісламських традицій права і правової думки, передбачає порівняльне вивчення ісламських правових шкіл (мазхабів) і поглядів їх представників як на макрорівні, так і на мікрорівні. На рівні макропорівняння об’єктом є тексти, системи ідей різних мазхабів для встановлення їх фундаментальних харак теристик, а на рівні мікропорівняння – тексти, системи ідей окремих ученихюристів – представників мазхабів для з’ясування їхніх поглядів на одну й ту саму проблему. Порівняльний фікх повинен фокусуватися і на подібностях, і на відмінностях між судженнями, думками й свідченнями, прийнятими мазхабами загалом або їхніми представниками зокрема. Порівняльне вивчення фікха, як і сам фікх, складається з двох галузей, які досліджують відповідні частини фікха: 1) порівняльний фуру аль-фікх (фуру аль-фікх аль-мугаран) і 2) порівняльний усуль аль-фікх (усуль аль-фікх аль-мугаран). Якщо перший можна назвати порівняльним фікхом у вузькому сенсі, то другий – порівняльною теорією (і методологією) ісламського права. Як у класичній, так і в сучасній літературі представлені обидві ці галузі знань порівняльного фікха. Ще однією гілкою сучасної порівняльної теорії ісламського права претендує стати порівняльне вивчення ісламських правових теорій, причому не в сенсі принципів і методології виведення правил з основних джерел, а в сенсі концепції праворозуміння. Стверджується, що розробка порівняльного фікха була значним внеском у становлення порівняльно-правової науки мусульманських учених-юристів, накопичений досвід яких має особливе теоретико-методологічне значення для розвитку порівняльних досліджень систем теоретико-правових ідей на сучасному етапі.