Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Ліпопротеїди.
Статті в журналах з теми "Ліпопротеїди"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-43 статей у журналах для дослідження на тему "Ліпопротеїди".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Martyniuk, L. P., та N. R. Makarchuk. "ВПЛИВ КЕЛТІКАНУ ТА ПОЛЯРИЗУЮЧОГО СВІТЛА НА ПОКАЗНИКИ ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ТА АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ З ДІАБЕТИЧНОЮ ПОЛІНЕЙРОПАТІЄЮ ТА ДИСЛІПІДЕМІЄЮ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (2 жовтня 2018): 91–98. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9284.
Повний текст джерелаАнотація:
У хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу відбувається порушення процесів перекисного окиснення ліпідів, внаслідок чого порушується нормальне функціонування мембранних структур клітин, посилюється їх деструкція, а це може бути фактором прогресування такого ускладнення, як діабетична полінейропатія (ДПН).
Метою дослідження було вивчення впливу комплексного лікування препаратом Келтікан та поляризуючим світлом на показники ПОЛ та АОЗ у хворих на цукровий діабет 2 типу з діабетичною полінейропатією і дисліпідемією.
Матеріал і методи дослідження. Обстежено 130 хворих на ЦД 2-го типу, ускладнений діабетичною полінейропатією. Пацієнти були поділенні на 4 групи: до 1 групи увійшли 32 пацієнти, які отримували стандартне лікування, 32 хворих 2 групи додатково отримували келтікан по 1 капсулі тричі на добу впродовж місяця. 35 діабетикам 3 групи додатково було призначено 12 лікувальних процедур поляризуючим світлом. 31 пацієнт 4 групи, окрім стандартного лікування, отримував келтікан та курс світлотерапевтичних процедур поляризуючим світлом одночасно.
Стан ПОЛ оцінювали за вмістом дієнових кон’югатів (ДК) і малонового діальдегіду (МДА). Активність антиоксидантного захисту (АОЗ) вивчали за концентрацією супероксиддисмутази (СОД), каталази та глутатіону відновленого (SH-група).
Для оцінки стану ліпідного обміну визначали рівні ХС (холестерину), фракцій ЛПВЩ (ліпопротеїди високої щільності), ЛПНЩ (ліпопротеїди низької щільності) і ТГ (тригліцериди).
Результати. Включення до стандартного лікування ДПН келтікану та поляризуючого світла має більш виражений вплив на показники ПОЛ та АОЗ, порівняно з стандартним лікуванням. Результати ліпідограми найбільше наближені до цільового рівня під впливом лікування у 4 групи.
Висновок. Включення до стандартної терапії ДПН у хворих з цукровим діабетом 2 типу і дисліпідемією препарату Келтікан та світлотерапевтичних процедур мало корегуючий вплив на показники ПОЛ і АОЗ.
2
Gromnatska, N. M., та S. K. Tkachenko. "Особливості ліпідного обміну в дітей із метаболічним синдромом". CHILD`S HEALTH, № 5.56 (11 вересня 2014): 15–20. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.5.56.2014.76238.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчені особливості ліпідного спектра крові в дітей із метаболічним синдромом. Під спостереженням були 139 дітей віком від 9 до 18 років, які сформували дві групи: 1-ша група — 85 дітей із метаболічним синдромом на тлі абдомінального ожиріння, 2-га група — 54 дитини з нормальною масою тіла. Проведена антропометрія, визначені рівні загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів високої щільності, холестерину ліпопротеїдів низької щільності, холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності, тригліцеридів, виміряний артеріальний тиск. Виявлено, що ознаками дисліпідемії були вірогідно підвищені рівні загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності, холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності, тригліцеридів і співвідношеня холестерин-не-ліпопротеїдів високої щільності, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності, індекс атерогенності, які слід використовувати як маркери в діагностиці метаболічного синдрому в дітей. Відносне підвищення холестерину ліпопротеїдів високої щільності, імовірно, слід вважати компенсаторною реакцією у відповідь на збільшення проатерогенних фракцій холестерину з метою їх нормалізації.
3
Petrova, Anna. "ОСОБЛИВОСТІ МЕЛАТОНІНУТВОРЮВАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ЕПІФІЗУ ТА ДИСЛІПІДЕМІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК 5 Д СТАДІЇ". Actual Problems of Nephrology 25 (19 березня 2020): 35–40. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2019.25-06.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: проаналізувати мелатонінутворювальну функцію епіфізу (МФЕ) та показники ліпідного обміну крові хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) 5 Д стадії та визначати взаємозв’язок дисліпідемії з МФЕ.Матеріал і методи: Обстежено 130 осіб (50 % чоловіки) у віці 58,5 [43; 66] років, що знаходяться на постійному лікуванні гемодіалізом. Усім хворим проведені клініко-лабораторні дослідження: загальний та біохімічний аналізи крові з визначенням рівня холестерину та його фракцій, визначено денний та нічний рівень мелатоніну в слині методом імуноферментного аналізу, проведено вимірювання офісного артеріального тиску (АТ).Результати та обговорення: Виявлено значну поширеність порушення МФЕ у хворих на ХХН 5 Д стадії та його взаємозв’язок з ліпідним спектром крові. Визначено негативний кореляційний зв’язок нічного рівня мелатоніну з загальним холестерином (ЗХ) (r = -0,26; p < 0,05), негативний кореляційний зв’язок з тригліцеридами (ТГ) (r = -0,27; p < 0,05) та позитивний кореляційний зв’язок з ліпопротеїдами високої щільності (ЛПВЩ) (r = 0,33; p < 0,05). Отримано позитивний зв’язок ЛПВЩ та денного рівня мелатоніну (r = 0,27; p < 0,05) За аналізом результатів дослідження ліпідного метаболізму у пацієнтів на гемодіалізі відзначена наявність підвищеної концентрації загального ЗХ, ТГ, фракцій ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) та низький вміст ЛПВЩ. Хворі з порушеною МФЕ в порівнянні з групою ІІ мають достовірно вищі рівні ЗХ, ТГ, ЛПНЩ та нижчі рівні ЛПВЩ.Висновки: Для хворих на ХХН 5Д ст., що лікуються методом гемодіалізу, притаманні виражені порушення ліпідного обміну (58%). У хворих на нирково – замісній терапії порушення ліпідного метаболізму асоційоване з мелатонінутворювальною функцією епіфізу, рівнями систолічного та діастолічного артеріального тиску, тривалістю артеріальної гіпертензії, рівнем гемоглобіну та тривалістю лікування гемодіалізу.
4
Khrystych, T. M. "Ліпідний спектр крові при хронічному панкреатиті за коморбідності з ішемічною хворобою серця: можливості корекції". GASTROENTEROLOGY, № 3.53 (1 вересня 2014): 56–63. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.3.53.2014.82120.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження. Оцінити значимість змін ліпідного спектра крові у хворих на хронічний панкреатит з ішемічною хворобою серця в патогенезі коморбідності даних захворювань і в динаміці лікування полікозанолом. Матеріали і методи. Дослідження проведене серед 22 пацієнтів (із них 10 пацієнтів із хронічним панкреатитом та дисліпідемією і 12 хворих із коморбідністю хронічного панкреатиту та ішемічної хвороби серця при синдромі ХСН I–II A-Б стадії II–III функціонального класу) і серед 10 практично здорових осіб. Чоловіків було 13, жінок — 9, віком від 31 до 69 років. Пацієнтам двох груп додатково до протокольного лікування призначали полікозанол по 10 мг 1 раз під час вечері, курсом до 3 місяців. Для вивчення особливостей ліпідного спектра крові визначали рівень загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів високої щільності, тригліцеридів (використовуючи реактиви фірми Lachema (Чехія), методом Златікс — Зака). Рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності визначали за допомогою розрахункового методу за формулою Фрідевальда (Friedewald) з урахуванням того, що концентрація тригліцеридів не перевищувала 4,5 ммоль/л. Крім цього, визначали холестерин ліпопротеїдів дуже низької щільності та індекс атерогенності, використовуючи загальноприйняті розрахункові методи. Результати. У хворих із поєднаним перебігом хронічного панкреатиту з ішемічною хворобою серця в більшості випадків має місце вірогідне (р < 0,05) підвищення показників загального холестерину, ліпопротеїдів низької і дуже низької щільності, тригліцеридів. При аналізі типів дисліпідемій встановлено, що частіше зустрічалися ІІа і ІІв типи (22 і 25 % відповідно), але при коморбідності частіше виявлявся ІІа і ІV тип дисліпідемій. У динаміці тримісячного лікування полікозанолом у хворих на хронічний панкреатит вірогідно підвищувалися показники холестерину ліпопротеїдів високої щільності і знижувалися показники тригліцеридів, що свідчить про гіполіпідемічний ефект препарату і про можливість використання його в поєднанні зі статинами з метою зменшення ризику кардіоваскулярних подій. Висновок. Коморбідність хронічного панкреатиту з ішемічною хворобою серця підвищує ризик прогресування дисліпідемії та атеросклерозу. Підтвердженням цього є підвищений індекс атерогенності у даній групі пацієнтів поряд із вираженістю порушень ліпідного спектра крові. Додаткове до курсового лікування призначення полікозанолу хворим із хронічним панкреатитом та дисліпідемією, а також у поєднанні з ішемічною хворобою серця сприяє зниженню і нормалізації деяких показників ліпідного спектра крові. Це дозволяє рекомендувати препарат для тривалого лікування даних груп пацієнтів, у тому числі в поєднанні зі статинотерапією.
5
Hlozhyk, Iryna. "Процеси вільнорадикального окиснення білків, зміни ліпідного профілю та функціонального стану печінки у щурів на тлі набутої інсуліно-резистентності, йододефіциту та інсулінорезистентності у поєднанні з йододефіцитом". Notes in Current Biology, № 2 (3 лютого 2022): 30–33. http://dx.doi.org/10.29038/ncbio.21.2.30-33.
Повний текст джерелаАнотація:
Йододефіцитні стани та інсулінорезистентність – це патофізіологічні процеси, які зумовлюють розвиток комплексу захворювань та порушень, тому детальне вивчення біохімічних механізмів їх виникнення та розвитку є надзвичайно актуальним. Метою цієї роботи було визначення вмісту продуктів окисної модифікації білків, показників ліпідного спектру та рівня амінотран-сфераз у щурів з інсулінорезистентністю, йододефіцитом та інсулінорезистентністю у поєднанні з йододефіцитом. У крові та гепа-тоцитах щурів визначали вміст продуктів окисної модифікації білків. У крові визначали вміст триацилгліцеролів, загального холес-теролу, ліпопротеїдів низької щільності та ліпопротеїдів високої щільності, активність аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази.Встановлено, що у крові та гепатоцитах щурів з інсулінорезистентністю, йододефіцитом та інсулінорезистентністю у поєд-нанні з йододефіцитом зростає рівень продуктів ОМБ. У крові тварин трьох дослідних груп зростає активність аспартатамінотран-сферази та аланінамінотрансферази, вміст холестеролу, триацилгліцеролів, ЛПНЩ, знижується вміст ЛПВЩ.
6
Shevchenko, T. S. "Зміни біохімічних показників крові хворої на трихуроз великої рогатої худоби в процесі лікування". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 138–46. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Серед основних галузей, що забезпечують населення м’ясними та молочними продуктами, значна частка припадає на скотарство. Перешкодою для успішного виробництва продукції цієї галузі є інвазійні захворювання великої рогатої худоби. Одним з таких захворювань є трихуроз великої рогатої худоби. Це захворювання спричиняється круглими гельмінтами роду Trichuris, які локалізуються у товстому відділі кишечника і призводять до анемії, виснаження, а інколи і до загибелі тварин. Тому детальне вивчення цього захворювання сприятиме розвитку молочного та м'ясного виробництва.
Дослідження проведені на теличках 6-12-ти місячного віку, хворих на трихуроз. У тварин досліджували зміни біохімічних показників сироватки крові у процесі застосування лікарських засобів. Телиці були розділені на 5 груп: 4 дослідні і 5-та – контрольна. Тваринам 1-ї та 2-ї групи застосовували препарат промектин 1% ін'єкційний, першій групі одноразово, другій – дворазово, з інтервалом 24 години. 3-й та 4-й групі застосовували препарат альбентабс-360, внутрішньо. Третій групі – одноразово, четвертій – дворазово, з інтервалом 24 години. Кров відбирали до задавання препаратів на 5-й та 10-й день після останньої дачі препарату.
До задавання лікарських засобів у сироватці крові хворих тварин відмічали зниження вмісту загального білку, альбумінів, азоту, сечовини, креатиніну, глюкози, кальцію, ліпопротеїдів та каротину. Також відмічалося підвищення активності АсАт.
Встановлено, що на 5 добу після останнього застосування препаратів у сироватці крові дослідних тварин вміст загального білку, альбумінів, креатиніну, кальцію, фосфору, ліпопротеїдів та каротину збільшився. Водночас спостерігалося зниження активності АсАт та АлАт у 1-й, 2-й та 4-й групах тварин, а у 3-й групі активність ферментів зросла.
На 10-й день після лікування, у 1-й, 2-й та 4-й групах відмічали подальші зміни біохімічних показників у сторону збільшення. Показники в цих групах досягли рівня фізіологічних меж. У 3-й групі, за одноразового застосування альбентабсу 360, відмічали зниження вмісту загального білку, альбумінів, глобулінів, креатиніну, неорганічного фосфору, ліпопротеїдів та активності лужної фосфатази. Активність АсАт та АлАт знизилася у 1-й та 3-й групах, а у 2-й та 4-й – зросла.
7
Podpriatov, S. Ye, S. S. Podpriatov, N. M. Starchak, N. M. Satsiuk та V. P. Korchak. "Кореляція компенсації цукрового діабету 2 типу зі змінами обміну ліпідів після виконання ілеодуоденопластики". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (16 січня 2020): 28–33. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.1.10733.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: оцінити зміни рівнів ліпідів у хворих на цукровий діабет 2 типу після виконання ілеодуоденопластики.
Матеріали і методи. Оцінку рівнів глюкози, глікованого гемоглобіну (ГГ), загального холестерину (ЗХ), тригліцеридів (ТГ), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), низької щільності (ЛПНЩ) та дуже низької щільності (ЛПДНЩ) у крові проведено у 45 хворих на цукровий діабет 2 типу до та після виконання операції ілеодуоденопластики. Чоловіків було 20, жінок – 25, середній вік (M±m) (27,4±9,5) року. Індекс маси тіла пацієнтів складав від 23,4 до 61,4 кг/см2.
З метою корекції глікемії 12 пацієнтів приймали таблетовані глюкозознижувальні засоби; ін’єкції інсуліну отримували 18 хворих, вперше виявлений цукровий діабет або інсулінорезистентність, ускладнену погано коригованою гіпертонією та серцевою недостатністю ІІ ступеня, діагностовано в 15. Середня (M±Ϭ) тривалість цукрового діабету склала (15,1±7,7) року.
Результати досліджень та їх обговорення. У всіх пацієнтів відмітили швидке і значне зниження рівня ЗХ, що, ймовірно, пов’язане з досягненням компенсації перебігу цукрового діабету 2 типу в ранній термін після виконання ілеодуоденопластики.
Встановлено, що у всіх пацієнтів утримання рівня ЗХ в межах рівня норми у віддалений термін після операції може бути підвалиною стабільності компенсації вуглеводного обміну.
Різноспрямованість змін ТГ та всіх досліджених ліпопротеїдів свідчить про відсутність їх безпосереднього зв’язку з регуляцією обміну вуглеводів.
8
Vasilchenko, V., O. Dunaevskaya, L. Korol, O. Kuchmenko, and N. Stepanova. "Activity 0f Lipoprotein-Associated Paraoxonase-1 Enzymes and Myeloperoxidase in Patients with Chronic Kidney Disease." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 4, no. 6 (October 13, 2019): 321–28. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs04.06.321.
Повний текст джерела
9
Sirchak, Ye S., S. M. Opalenyk та N. Yu Kurchak. "ОСОБЛИВОСТІ БІОІМПЕДАНСОМЕТРІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ ТА АТЕРОСКЛЕРОЗ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (25 квітня 2019): 121–24. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10061.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті описано та проаналізовано результати біоімпедансометрії у хворих на хронічний панкреатит та атеросклероз.
Мета – дослідити особливості біоімпедансометрії у хворих на хронічний панкреатит (ХП) та атеросклероз.
Матеріал і методи. У дослідження включено 60 хворих на ХП віком від 40 до 60 років. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб віком від 40 до 60 років. Залежно від наявності порушень у ліпідограмі всіх хворих було поділено на дві групи. До першої увійшли 28 хворих на ХП без атеросклеротичних змін, до другої – 32 хворих на ХП й атеросклероз. Всім пацієнтам було проведено дослідження ліпідного спектра крові з визначенням рівня загального холестерину плазми крові (ЗХ), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) і ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), коефіцієнта атерогенності (КА). Крім того, всім хворим було проведено біоімпедансне дослідження складу тіла з визначенням рівня жирової, м'язової, кісткової маси, рідини в організмі та обчисленням індексу маси тіла (ІМТ). Для інтерпретації результатів дослідження всіх хворих було поділено за статтю на підгрупи.
Результати. Отримані результати вказують на те, що у хворих на ХП та атеросклероз навіть при нормальному показнику ІМТ спостерігається ожиріння за результатами біоімпедансного дослідження складу тіла, що супроводжується тяжчим перебігом захворювання та несприятливим прогнозом. Тому до комплексу заходів із діагностики ХП необхідно включати не тільки визначення показників ліпідного обміну та ІМТ, а й дослідження складу тіла.
Висновки. В ході дослідження було виявлено дефіцит маси тіла за результатами біоімпедансного обстеження та ІМТ у хворих на хронічний панкреатит без атеросклеротичних змін. У хворих на хронічний панкреатит та атеросклероз було встановлено «приховане» ожиріння за результатами біоімпедансометрії при нормальному значенні ІМТ.
10
Пасієшвілі, Л. М., А. С. Марченко, А. В. Загребельська, Н. В. Малик та О. В. Карая. "РОЛЬ ОЖИРІННЯ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ТОПОГРАФІЇ ЖИРОВОЇ ТКАНИНИ В ПЕРЕБІГУ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2-ГО ТИПУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 147–50. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12480.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Жирову тканину на сьогодні розглядають як ендокринний орган у зв’язку з розвитком метаболічних порушень та поділяють її на два види – білу та буру. Ожиріння супроводжується змінами у ліпідному, білковому, вуглеводному та мінеральному обмінах, а також порушенням гормональної функції жирової тканини. Вважають, що саме білий жир визначає метаболічні зсуви та ураження органів-мішеней. Найнесприятливіший вплив ожиріння має на перебіг цукрового діабету (ЦД). Доведено, що надмірна вага – провокувальний фактор у розвитку ЦД. Мета – оцінити стан ліпідного та вуглеводного обміну у хворих ЦД 2-го типу з урахуванням стадії ожиріння та топографії жирової тканини. Матеріал і методи. Для діагностики ожиріння (ОЖ) застосовували класифікаційні критерії ВООЗ (1997) із визначенням індексу маси тіла (ІМТ) за формулою Кетле. Розподіл жирової тканини та відсоткове співвідношення вісцерального та підшкірного пулу жирової тканини досліджували за допомогою апарату OMRON BF511 (Японія). Стан ліпідного обміну оцінювали за вмістом загального холестерину сироватки крові, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів високої щільності та холестерину ліпопротеїдів низької щильності. Результати. Встановлено, що підвищення маси тіла супроводжується збільшенням обох складових жирової тканини, але здебільшого за рахунок вісцерального пулу, вміст якого зростає у 2,7 раза, проти підшкірної жирової тканини – збільшується у 1,8 раза. Перебіг ЦД 2-го типу призводить до порушення вуглеводного та жирового обмінів. Зміни в останньому корелюють зі стадією ожиріння та топографією жирової тканини. Висновки. Ожиріння у хворих ЦД 2-го типу відбувається на тлі збільшення вмісту жирової тканини здебільшого за рахунок вісцерального пулу. Виявлена пряма кореляційна залежність між стадією ожиріння та топографічним розподілом жирової тканини. ЦД 2-го типу супроводжується розвитком гіперліпідемії, вираження якої корелює з ІМТ та накопиченням вісцерального жиру.
11
Zuiev, K. O. "Особливості розподілу жирової тканини у хворих на цукровий діабет 2-го типу з ожирінням та артеріальною гіпертензією з супутньою дисліпідемією". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 7.63 (16 грудня 2014): 112–17. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.7.63.2014.77208.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвиток атерогенної дисліпідемії у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу й артеріальну гіпертензію є важливим фактором ризику серцево-судинних захворювань і часто асоціюється з ожирінням. Мета. Вивчити зв’язок між надлишковим відкладенням жиру в різних компартментах тіла зі змінами рівня ліпідів крові. Матеріали і методи. Обстежені 53 пацієнти (25 чоловіків) віком 55,90 ± 2,15 року з ЦД 2-го типу, гіпертонічною хворобою І–ІІ стадії 2-го ступеня й ожирінням І–ІІІ ступеня (45 ≥ ІМТ ≥ 30 кг/м2). Всім хворим визначався рівень ліпідів плазми крові і проводилося дослідження структури тіла за допомогою рент-генівської двофотонної абсорбціометрії з визначенням загальної маси жирової тканини (МЖТз), вмісту жиру в абдомінальній (МЖТа) і глютеофеморальній (МЖТг) ділянках. Був проведений регресійний аналіз взаємозв’язку показників ліпідного спектра й маси жирової тканини з урахуванням її розподілу. Результати. Рівень загального холестерину був статистично значимо асоційований із масою жирової тканини в абдомінальній ділянці (r = 0,27; p = 0,04). Рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) був позитивно асоційований з МЖТз (r = 0,34; p = 0,01). При цьому основний внесок у цю асоціацію робив абдомінальний компартмент, бо залежність ХС ЛПНЩ від МЖТа (r = 0,38) була статистично значущою (p = 0,01). Рівень тригліцеридів був позитивно асоційований із МЖТз (r = 0,49; p = 0,001), а також з МЖТа (r = 0,39; p = 0,01) і МЖТг (r = 0,32; p = 0,02). Рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПВЩ) був негативно асоційований із МЖТз (r = — 0,36; p = 0,01). Висновки. У хворих із ЦД 2-го типу з ожирінням і артеріальною гіпертензією розвиток атерогенної дисліпідемії з підвищенням рівня загального холестерину, тригліцеридів і ХС ЛПНЩ, а також зі зниженням рівня ХС ЛПВЩ пов’язаний із підвищенням загальної кількості жирової тканини, а також із надлишковим відкладенням жиру в абдомінальній ділянці.
12
Molodtsov, V. Ye, O. I. Fediv та G. Ya Stupnytska. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ АТОРВАСТАТИНУ ПРИ ПОЄДНАННІ АЛКОГОЛЬНОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ ТА АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (18 серпня 2020): 126–32. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11188.
Повний текст джерелаАнотація:
Останнім часом зросла кількість повідомлень щодо перспективності використання статинів при захворюваннях печінки. Завдяки низькій токсичності та високому рівню безпеки в клінічній практиці найчастіше використовується аторвастатин, у зв’язку з чим доцільним є дослідження результатів його застосування у хворих на алкогольну хворобу печінки (АХП) за її поєднання з артеріальною гіпертензією (АГ).
Мета – вивчити ефективність застосування аторвастатину у комплексній терапії АХП, поєднаної із АГ, шляхом визначення у крові показників функціонального стану ендотелію, системного запалення, оксидативного стресу, ліпідного та вуглеводного обмінів.
Матеріал і методи. В дослідженні взяли участь 62 хворих на алкогольну хворобу печінки. Усіх обстежених було поділено на дві групи. До першої (контрольної) групи увійшли 11 хворих на хронічний алкогольний гепатит (ХАГ) та 20 хворих на алкогольний цироз печінки (АЦП), яким проводилося загальноприйняте лікування. Другу (основну групу) склали 11 пацієнтів із ХАГ та 20 пацієнтів з АЦП, які на фоні традиційного лікування отримували аторвастатин (по 20 мг 1 раз на добу впродовж 3 місяців).
Визначали вміст у сироватці крові стабільних метаболітів монооксиду нітрогену (нітритів/нітратів), ендотеліну-1, молекул міжклітинної адгезії-1 (ICAM-1), С-реактивного білка, фактора некрозу пухлин-a, трансформувального фактора росту-b1, інтерлейкіну-10, 8-ізопростану та церулоплазміну. Досліджували також ліпідний спектр крові та деякі показники вуглеводного обміну.
Результати. У хворих на ХАГ та АЦП, поєднані з АГ, під впливом аторвастатину спостерігалося зниження рівня в сироватці крові ендотеліну-1, нітратів/нітритів, ICAM-1, С-реактивного білка, фактора некрозу пухлин-a, інтерлейкіну-10, трансформувального фактора росту-b1, 8-ізопростану, церулоплазміну, загального холестеролу, холестеролу ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеролів за одночасного зростання вмісту холестеролу ліпопротеїдів високої щільності.
Висновок. Застосування аторвастатину у комплексному лікуванні хворих на алкогольну хворобу печінки (хронічний алкогольний гепатит та алкогольний цироз печінки), поєднану з артеріальною гіпертензією, приводить до покращання функціонального стану ендотелію, зниження інтенсивності системного запалення та оксидативного стресу на тлі зменшення проявів дисліпопротеїнемії.
13
Shlyakhova, N. V., S. I. Turchina та G. V. Kosovtsova. "Вплив гіпоандрогенемії на складові метаболічного синдрому в підлітків із затримкою статевого розвитку". Endokrynologia 25, № 4 (14 грудня 2020): 310–15. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-4.310.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета — дослідити вплив гіпоандрогенемії (ГА) на формування компонентів метаболічного синдрому (МС) у хлопців із затримкою статевого розвитку. Матеріал і методи. Комплексне дослідження проведено у 55 хлопців 14-18 років із клінічними ознаками затримки статевого розвитку та лабораторно підтвердженим зниженим рівнем тестостерону (<12,0 нмоль/л) (основна група). Групу порівняння становили 44 практично здорових однолітки із нормальним рівнем статевого дозрівання. Оцінювали статевий та фізичний розвиток хлопців. Визначали рівні загального тестостерону (ЗТ) та естрадіолу (Е 2), сексстероїдзв’язуючого глобуліну (СЗГ), загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), рівень натще глюкози та імунореактивного інсуліну в сироватці крові. Розраховували співвідношення (Т/Е 2), індекс вільного андрогена (ІВА); показники холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) та коефіцієнту атерогенності (КА), індекс інсулінорезистентності НОМА. Статистичний аналіз виконано в програмі SPSS17.00. Результати. У підлітків із ГА зниження рівня ЗТ поєднувалось із достовірними зменшеннями співвідношення Т/Е 2 (40,35±28,02 ум.од., р<0,05) та ІВА (22,08±6,05 ум. од., р<0,05) на тлі зниження рівня СЗГ (28,11±3,64 нмоль/л, р<0,05). За індивідуального аналізу у 23,6% хворих із ГА діагностовано ознаки інсулінорезистентності (ІР). Встановлено, що хлопці з ГА мали вірогідно більші показники ЗХС (4,91±0,17 нмоль/л, р<0,05), ТГ(1,15±0,12 нмоль/л, р<0,05) та ХС ЛПНЩ (2,65±0,19 нмоль/л, р<0,05) порівняно зі здоровими однолітками. Доведено наявність негативних зв’язків рівнів ЗТ, СЗГ із вмістом ЗХС та позитивного зв’язку Е 2 із ЗХС, які не залежали від віку та індексу маси тіла (ІМТ). Висновки. Низькі рівні ЗТ у хлопців вже в підлітковому віці асоціюються з порушеннями ліпідного профілю, які можуть бути предиктором формування МС. Підлітки з ГА потребують динамічного спостереження та комплексного лікування, спрямованого на покращення репродуктивного потенціалу та попередження прогресування метаболічних порушень.
14
MAKSYMETS, T. A., and E. Ja SKLYAROV. "Serum Levels of Adipokines and their Correlations in Patients with Coronary Artery Disease and Obesity." Experimental and Clinical Physiology and Biochemistry 2018, no. 3 (October 15, 2018): 102–7. http://dx.doi.org/10.25040/ecpb2018.03.102.
Повний текст джерела
15
Nasonova, T. I. "Диференціально-діагностичні критерії початкових цереброваскулярних порушень у хворих з метаболічним синдромом". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 3.73 (6 липня 2015): 145–50. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.3.73.2015.78327.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчали особливості цереброваскулярних порушень у хворих з метаболічним синдромом (МС) порівняно з пацієнтами без ознак МС. Спостерігали 80 пацієнтів з хронічною ішемією мозку та початковими проявами недостатності кровопостачання мозку з ознаками МС та без нього. Пацієнтам проводилось клініко-неврологічне обстеження, обстеження серцево-судинної системи, дуплексне сканування брахіоцефальних судин з кольоровим картуванням потоку. Визначали показники крові, сечі, глюкози крові, гемокоагуляційні властивості, коефіцієнт атерогенності, С-реактивний білок, білірубін, АЛТ, АСТ, загальний холестерин, тригліцериди, ліпопротеїни низької та високої щільності, глікозильований гемоглобін (HbA1с). Проводили нейропсихологічне тестування за Монреальською шкалою оцінки когнітивних функцій (МоСА). Виявлено порушення когнітивних функцій у хворих із МС за шкалою МоСА, що є найбільш чутливою при легких та помірних порушеннях когнітивних функцій, показано, що при початкових порушеннях кровопостачання мозку немає суттєвої різниці в змінах когнітивних функцій між пацієнтами з ознаками МС та без них; у групах пацієнтів з дисциркуляторною енцефалопатією І ст. між хворими з ознаками МС та пацієнтами без МС відзначаються відмінності щодо когнітивних функцій. Виявлено обернений кореляційний зв’язок між показниками глікозильованого гемоглобіну та когнітивними функціями за шкалою МоСА (r = –0,44; p < 0,05).
16
Kryuchko, T. O., O. A. Pylypenko та I. M. Nesina. "Метаболічний синдром як основа розвитку неалкогольної жирової хвороби печінки в дітей з ожирінням". CHILD`S HEALTH, № 4.55 (15 липня 2014): 21–25. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.4.55.2014.76101.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: визначення взаємозв’язку між наявністю й поширеністю основних компонентів метаболічного синдрому та розвитком неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) у пацієнтів дитячого та підліткового віку.Матеріали та методи. Обстежено 39 дітей віком від 7 до 17 років. Основну групу (n = 23) становили діти, у яких на фоні вираженого ожиріння було діагностовано НАЖХП, до групи порівняння ( n = 16) увійшли пацієнти з аліментарним ожирінням.Результати. В обстежених дітей та підлітків із НАЖХП на фоні ожиріння найбільш поширеним компонентом метаболічного синдрому була інсулінорезистентність, що відмічалася в 56,5 % дітей, 43,5 % пацієнтів мали прояви артеріальної гіпертензії, дисліпідемія за рахунок зниження фракції загального холестерину ліпопротеїдів високої щільності відмічалася у 43,5 % випадків, гіпертригліцеридемія — у 34,7 %. Повна форма метаболічного синдрому з п’яти компонентів була виявлена майже в кожного четвертого пацієнта (24,5 %) із НАЖХП, у 31 % хворих відмічалася наявність чотирьох компонентів, усі інші діти (44,5 %) мали різні комбінації з двох-трьох компонентів метаболічного синдрому.
17
Коpolovets, І. І., P. Shtefanich, P. Berek, Z. Gerteliova, P. О. Boldizhar та V. V. Rusyn. "Порівняння вмісту біомаркерів запалення у пацієнтів при стенозі сонних артерій та вивчення його змін залежно від прогресування атеросклерозу та виникнення атеросклеротичних ускладнень". Klinicheskaia khirurgiia, № 1 (28 січня 2018): 38–40. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.01.38.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Вивчити рівень гомоцистеїну та ліпопротеїн-асоційованої фосфоліпази А2 (Lp-PLA2) у пацієнтів при атеросклеротичному ураженні сонних артерій, оцінити його зв’язок з морфологічними змінами атеросклеротичної бляшки, ступенем стенозу та вираженістю симптомів захворювання.
Матеріали і методи. Проаналізовані зміни біомаркерів у 130 пацієнтів за симптомного та асимптомного перебігу стенозу сонних артерій залежно від його ступеня та структури атеросклеротичної бляшки.
Результати. Виявлене достовірне збільшення рівня Lp-PLА2 у пацієнтів за симптомного стенозу внутрішньої сонної артерії (ВСА) та за його асимптомного перебігу за наявності м’якої атеросклеротичної бляшки. Концентрація гомоцистеїну не залежала від структури атеросклеротичної бляшки.
Висновки. При порівнянні вмісту гомоцистеїну та Lp-PLA2 у пацієнтів при атеросклеротичному ураженні сонних артерій доведено, що вміст Lp-PLA2 є більш інформативним діагностичним критерієм для виявлення пацієнтів з можливим виникненням гострого порушення кровообігу головного мозку. Підвищення рівня Lp-PLA2 у пацієнтів при симптомному стенозі ВСА є свідченням нестабільності атеросклеротичної бляшки.
18
Pasechko, N. V., L. V. Naumova, T. I. Krytskyy, N. I. Yarema, I. P. Savchenko, A. O. Bob, I. V. Smachylo та ін. "ВПЛИВ ГІПОТИРЕОЗУ НА ДИНАМІКУ МЕТАБОЛІЧНОГО І ГОРМОНАЛЬНОГО СТАТУСУ В ЧОЛОВІКІВ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (22 серпня 2019): 149–53. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10384.
Повний текст джерелаАнотація:
Порушення в ендокринній системі у чоловіків з гіпотиреозом сприяють розвитку гіпогонадизму і послабленню фертильності внаслідок очевидного зв’язку репродуктивних гормонів і сперматогенезу.
Мета дослідження – оцінити гормональний статус, метаболічні й антропометричні показники у чоловіків активного репродуктивного віку з первинним гіпотиреозом.
Матеріал і методи. Проведено порівняльний аналіз гормональних, антропометричних і метаболічних показників 60 чоловіків з гіпотиреозом і 25 чоловіків без гіпотиреозу (контрольна група).
Результати. Встановлено, що для групи чоловіків з гіпотиреозом, порівняно з контрольною групою, характернішими були підвищення загального холестерину та ліпопротеїдів низької щільності, а також зниження рівня тестостерону та підвищення фолікулостимулювального гормону, тоді як рівень інших репродуктивних гормонів, таких як естрадіол та лютеїнізуючий гормон, не змінювався. Вважають, що у чоловіків, хворих на гіпотиреоз, зниження рівня тестостерону та підвищення фолікулостимулювального гормону є первинними індикаторами, які свідчать про розвиток функціонального гіпогонадизму, що призводить до зниження лібідо, еректильної дисфункції та субфертильності.
Висновки. У чоловіків з гіпотиреозом виявлено зниження вмісту тестостерону і підвищення рівня фолікулостимулювального гормону в крові на 63 %, порівняно з контрольною групою. У 97 % чоловіків з гіпотиреозом спостерігали підвищення в крові вмісту загального холестерину і холестерину ліпопротеїнів низької щільності.
19
Haiduk, T. A., L. R. Shostakovych-Koretska та O. I. Haiduk. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ГІПЕРТРОФІЇ МІОКАРДА ЛІВОГО ШЛУНОЧКА ТА ДИСЛІПІДЕМІЇ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 вересня 2020): 61–65. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11584.
Повний текст джерелаАнотація:
Гіпертрофія лівого шлуночка (ГЛШ) є важливим клінічним станом, що істотно впливає на розвиток серйозних кардіоваскулярних подій і модифікується як гемодинамічними, так і негемодинамічними чинниками. Проведені епідеміологічні дослідження переконливо довели наявність зв’язку між порушеннями ліпідного обміну і розвитком серцево-судинних захворювань. У зв’язку з цим раннє виявлення ГЛШ у дітей та підлітків і визначення чинників, що впливають на її розвиток, є важливим для профілактики серцево-судинних захворювань у дорослому віці.
Мета – визначити взаємозв’язок між змінами в ліпідному профілі сироватки крові у дітей та підлітків з артеріальною гіпертензією (АГ) та ГЛШ.
Матеріал і методи. Обстежено 118 підлітків з різними формами АГ – стабільною, лабільною формами і прегіпертензією у віці 12–17 років, госпіталізованих у дитяче міське кардіопульмонологічне відділення в зв’язку з підвищенням артеріального тиску при його разовому вимірюванні на амбулаторному етапі.
Результати. Встановлено високу частоту гіпертрофії міокарда лівого шлуночка у дітей і підлітків з артеріальною гіпертензією (33,9 %). Виділено дві групи підлітків з АГ із урахуванням наявності або відсутності ГЛШ. Виявлено взаємозв’язок між наявністю дисліпідемії і гіпертрофією міокарда лівого шлуночка.
Висновки. Наявність дисліпідемії у дітей з АГ збільшує ризик розвитку ГЛШ в 2–4 рази, причому найбільший вплив має підвищення рівнів тригліцеридів і ліпопротеїдів дуже низької щільності, зниження рівня холестерину високої щільності в сироватці крові. У дітей та підлітків з АГ та прегіпертензією необхідно визначати ліпідний профіль сироватки крові.
20
Mitchenko, O. I., V. Yu Romanov, O. Yu Kulyk та L. V. Yakushko. "Взаємозв’язок між лептинорезистентністю та серцево-судинним ризиком у хворих із гіпертонічною хворобою та метаболічним синдромом". HYPERTENSION, № 3.41 (21 липня 2015): 51–58. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.41.2015.80659.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи було вивчити взаємозв’язок між лептинорезистентністю та серцево-судинним ризиком у хворих із гіпертонічною хворобою (ГХ) та метаболічним синдромом (МС). Обстежено 160 пацієнтів із ГХ II стадії та МС. У 84 пацієнтів визначали рівень SOB-R-рецепторів, серед них 43 жінки та 41 чоловік, які були поділені на клінічні групи залежно від порушень вуглеводного обміну. Виявлено, що у хворих із ГХ і МС лептинорезистентність за показниками вільного лептинового індексу асоціюється із зростанням виявлення факторів серцево-судинного ризику. Установлено корелятивний зв’язок між вільним лептиновим індексом і факторами серцево-судинного ризику, такими як окружність талії, індекс маси тіла, холестерин, тригліцериди, холестерин ліпопротеїдів високої щільності, та глюкозою та рівнем артеріального тиску в жіночих та чоловічих групах. Визначено, що обрахування серцево-судинного ризику у хворих із ГХ та МС за стандартною шкалою SCORE не дозволяє максимально виділити когорту хворих із високим серцево-судинним ризиком, оскільки не враховує вплив на його рівень надлишкової маси тіла та порушень вуглеводного обміну. Додаткове використання шкал SСOREBMI, PROCAM, FRAMINGHAM, DRS дозволяє оптимізувати виявлення хворих із високим і дуже високим кардіометаболічним ризиком. Установлено, що в пацієнтів із ГХ, МС та цукровим діабетом високий ризик ускладнень за шкалою IRIS II асоціювався з найбільшими проявами лептинорезистентності за визначенням вільного лептинового індексу, що становив 5,45 ± 1,09 у групі жінок та 4,5 ± 1,6 у групі чоловіків, що дозволяє використовувати вільний лептиновий індекс для оптимізації раннього виявлення ускладнень у хворих із цукровим діабетом.
21
Pankiv, V. I. "Безпечність та клінічна ефективність застосування комбінованого препарату метформіну пролонгованої дії та глімепіриду". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 3.51 (10 березня 2013): 25–29. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.3.51.2013.84313.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовується раннє призначення комбінації цукрознижувальних препаратів, які впливають на різні ланки патогенезу цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. Метою дослідження була оцінка динаміки показника глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) наприкінці періоду спостереження порівняно з початковим рівнем, а також визначення додаткових параметрів ефективності, безпечності і переносимості препарату Дуглимакс виробництва «Кусум Фарм» (Україна) в терапії хворих на ЦД 2-го типу. Матеріали і методи. Під спостереженням перебували 35 хворих на ЦД 2-го типу, які були розділені на 2 групи. У пацієнтів першої групи (16 осіб) рівень HbA1c не перевищував 8,0 %. Другу групу сформували 19 хворих із ЦД 2-го типу і рівнем HbA1c від 8,0 до 10,0 %. Результати дослідження. Нормалізація глікемії на тлі прийому Дуглимаксу призвела до зменшення показника HbA1c у пацієнтів як першої, так і другої групи. Зниження маси тіла сприяло зменшенню показника окружності талії (ОТ). В обох групах хворих виявлена тенденція до зниження вмісту ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ). Результати проведеного клінічного дослідження свідчать про відсутність розвитку гіпоглікемічних станів у пацієнтів на тлі прийому Дуглимаксу протягом періоду спостереження. Висновки. Призначення комбінованої протидіабетичної терапії препаратом Дуглимакс впродовж 24 тижнів призводить до істотного зниження рівня HbA1c і досягнення цільових показників вуглеводного обміну у хворих на ЦД 2-го типу. На тлі нормалізації вуглеводного обміну використання комбінованої терапії сприяє помірному зменшенню маси тіла й величини ОТ, зменшенню вмісту ЛПНЩ у сироватці крові. Відзначається добра переносимість і високий ступінь безпечності препарату Дуглимакс упродовж періоду спостереження.
22
Solomenchuk, T. M., V. L. Lutska та N. B. Kuz. "ЕФЕКТИВНІСТЬ КАРДІОРЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОГО ГОСТРОГО КОРОНАРНОГО СИНДРОМУ ЗАЛЕЖНО ВІД СТАТУСУ КУРЦЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 вересня 2020): 148–57. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11597.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті представлені результати дослідження метаболічного профілю та функціонального стану хворих, які перенесли гострий коронарний синдром (ГКС), на етапі санаторно-курортної кардіореабілітації залежно від статусу курця.
Мета – провести порівняльну оцінку динаміки показників метаболічного статусу та функціонального стану хворих, які перенесли гострий коронарний синдром (ГКС), на етапі санаторно-курортної кардіореабілітації залежно від статусу курця.
Матеріал і методи. Обстежено 62 пацієнти віком 42–78 років (середній вік 56,61±1,35), які проходили програму кардіореабілітації після перенесеного ГКС. З них I група – курці (n=34, середній вік (54,94±1,6) років), II група – хворі, які не курили (n=28, середній вік (58,64±1,4) років). Визначали основні показники ліпідного, вуглеводного обміну та системного запалення, а також фізичну активність за допомогою тесту 6-хвилинної та дистанційної ходьби в 1 та 24 доби кардіореабілітації. Програма санаторно-курортного лікування включала дозовану лікувальну ходьбу, фізичні тренування (ФТ) та лазеротерапію на кубітальну вену в поєднанні з оптимальною медикаментозною терапією (ОМТ).
Результати. На початку реабілітаційної програми у хворих I групи, порівняно з ІІ групою, виявлено достовірно вищі середні значення загального холестерину (ЗХС) ((5,88±1,17) ммоль/л (I) проти (5,29±0,95) ммоль/л (II)), холестерину ліпопротеїдів низької густини (ХС ЛПНГ) ((3,95±0,96) (I) проти (3,64±0,93) ммоль/л (II)), тригліцеридів (ТГ) ((3,08±0,51) (I) проти (2,67±0,56) ммоль/л (II)), коефіцієнта атерогенності (КА) (4,65±1,51 (I) проти 3,87±1,01)), С-реактивного протеїну (СРП) ((5,36±0,55) (I) проти (4,95±0,43) мг/мл (II)), фібриногену (ФГ) ((3,61±0,53) (I) проти (3,54±0,44) г/л (II)), глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) ((6,10±0,36) (I) проти (5,74±0,30) % (II)) та нижчий рівень ХС ліпопротеїдів високої густини (ХС ЛПВГ) ((1,08±0,22) (I) проти (1,15±0,17) ммоль/л (II)). Проведений аналіз показників після проходження програми реабілітації показав позитивну динаміку у двох групах, а саме: зниження ЗХС – на 18,1 % (I) та 17,3 % (II), ХС ЛПНГ – на 22,1 % (I) та 20,1 % (II) (р<0,05), ТГ – на 32,8 % (I) та 19,9 % (II) (р>0,05), КА – на 36,8 % (I) проти 34,2 % (II) (р<0,05), HbA1c – на 4,1 % (I) та 5,8 % (II) (р>0,05), СРП – на 15 % (I) (р<0,05) та 14 % (II) (р>0,05), ФГ – на 24,1 % (I) та 18,4 % (II) (р<0,05), і збільшення ХС ЛПВГ – на 16,6 % (I) та 12,1 % (II), (р<0,05). Після проведеної програми кардіореабілітації у курців, що перенесли ГКС, переважає ФК 1 – 58,8 % (р<0,05), а у групі некурців ФК 2 – 57,1 % (р<0,05), в той же час реабілітаційні хворі зі звичкою куріння продовжують залишатися у ФК 3 – 11,8 % (р<0,05) проти 0 % (р<0,05) у некурців.
Висновки. У курців, що перенесли ГКС, спостерігаються суттєвіші розлади ліпідного обміну атерогенного характеру, вуглеводного обміну та системного запалення. Після проходження програми кардіореабілітації спостерігається позитивна динаміка метаболічного профілю у пацієнтів обох груп, проте з більш вираженою позитивною динамікою в групі курців.
Наприкінці програми реабілітації серед хворих із статусом курця частка пацієнтів з ФК 1 виявилась більшою, порівняно з некурцями. Однак, у групі курців зі стартовим ФК 3 позитивних змін щодо функціональної здатності не відбулось, тоді як серед пацієнтів-некурців наприкінці реабілітації хворих з ФК 3 зареєстровано не було.
23
Kupnovytska, I. G., та N. M. Romanyshyn. "ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВЕЛОЕРГОМЕТРІЇ І ЛІПІДНИЙ СКЛАД КРОВІ У ХВОРИХ НА СТАБІЛЬНУ ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ ЗАЛЕЖНО ВІД КІЛЬКОСТІ УРАЖЕНИХ КОРОНАРНИХ АРТЕРІЙ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 жовтня 2019): 92–100. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10529.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Серед кардіальної патології ішемічна хвороба серця (ІХС) займає провідну позицію. Тривала ішемія міокарда, незалежно від соціально-економічного розвитку країни, є причиною смертності та інвалідизації населення. Основними доведеними факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань є гіпер- та дисліпідемія й абдомінальне ожиріння.
Мета – проаналізувати гемодинамічні та ергометричні показники серця за даними велоергометрії (ВЕМ), ліпідний склад крові та оцінити антропометричні дані у пацієнтів із стабільною ІХС залежно від кількості уражених коронарних артерій (КА).
Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 62 хворих на стабільну ІХС з стенокардією напруги функціонального класу (ФК) ІІІ із серцевою недостатністю (СН) ІІА ФК ІІІ із збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ). Серед обстежених переважали чоловіки – 52 особи (83,9 %). Середній вік пацієнтів становив (61,2±1,2) року. Клінічні групи поділені на підгрупи залежно від кількості уражених КА: у 16 (25,8 %) хворих за даними коронароангіографії (КАГ) виявлено односудинне ураження, а в 46 (74,2 %) пацієнтів – кількасудинне.
Результати. Доведено, що коронарний та міокардіальний резерви і скоротлива здатність міокарда за даними ВЕМ виявилися зниженими в обох підгрупах спостереження, проте вираженими ці зміни були у випадку ураження двох і більше КА (р<0,05). Антропометричні показники – індекс маси тіла (ІМТ) та обвід талії – перевищували нормативне значення у 42 (67,7 %) хворих (р<0,001), причому в пацієнтів із ураженням двох і більше КА ці зміни були більш виражені, ніж у пацієнтів з ураженою однією КА (р<0,05).
Кількість холестерину загального (ХСЗ), тригліцеридів (ТГ), ХС ліпопротеїдів низької та високої щільності (ХС ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ) в сироватці крові достовірно відрізнялися у обох групах пацієнтів (р<0,05).
24
Sokolova, L. K., V. M. Pushkarev та M. D. Tronko. "Предіабет і метаболічний синдром. Характеристика і маркери". Endokrynologia 26, № 2 (9 липня 2021): 179–87. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-2.179.
Повний текст джерелаАнотація:
Метаболічний стан, що передує розвитку цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) — предіабет, який характеризується резистентністю до інсуліну та первинною або вторинною дисфункцією β-клітин. У це поняття входять такі зміни вуглеводного обміну, як порушення глікемії натщесерце і порушення толерантності до глюкози. Біомаркерами предіабету є: рівні HbA1c та глікованого альбуміну; стан толерантності до глюкози; 1,5 ангідроглюцитол; фруктозамін. Нові маркери включають: адипонектин; фетуїн A; ліпопротеїн α; тригліцериди (ТГ); рівні ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), низької щільності (ЛПНЩ) та дуже низької щільності; співвідношення ТГ/ЛПВЩ та ЛПНЩ/ЛПВЩ; загальний рівень холестерину; церамід; феритин; асоційовані з лектином серинові протеази; тромбоспондин 1; ацил-карнітини; мікроРНК; С-реактивний білок; фібриноген; інтерлейкін 18 (IL‑18). Фактори ризику розвитку предіабету: близькі родичі з ЦД2; етнічна приналежність; серцево-судинні захворювання (ССЗ); гіпертонія; вміст холестерину ЛПВЩ та ТГ; у жінок синдром полікістозних яєчників; фізична неактивність; наявність сильного ожиріння; чорний акантоз та/або папіломи на шкірі. Метаболічний синдром (МС) — це сукупність факторів ризику, які визначають схильність до розвитку ЦД2 та ССЗ. Визначено 5 факторів ризику МС: високий рівень ТГ; низький вміст ЛПВЩ-С; високий артеріальний тиск та висока концентрація глюкози натщесерце або раніше виявлений ЦД2. Додатковими чинниками є гіпертонія; наднизький рівень ЛПВЩ-С; центральне ожиріння; високе співвідношення талії до стегна та мікроальбумінурія. Пізніше були запропоновані, як можливі додаткові чинники МС: гіперурикемія, мікроваскулярна ангіна та підвищенийрівень інгібітора активатора плазміногену. Зважаючи на глобальність предіабету, високі показники прогресування ЦД2 та підвищений ризик мікро- і макроваскулярних ускладнень та смерті, зусилля, зосереджені на запобіганні прогресування діабету та його ускладнень мають вирішальне значення. Для профілактики та затримки діабету виявились ефективними активація способу життя і медикаментозна терапія.
25
Bezrodny, V. B. "Вплив добового ритму артеріального тиску, прозапальних і метаболічних факторів серцево-судинного ризику на розвиток гіпертензивної нефропатії у хворих на гіпертонічну хворобу". HYPERTENSION, № 3.35 (1 травня 2014): 54–58. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.35.2014.82722.
Повний текст джерелаАнотація:
Із метою визначення взаємозв’язку функціонального стану нирок із добовим профілем артеріального тиску (АТ), показниками вуглеводного та ліпідного обміну у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) були обстежені 98 хворих на ГХ II–III стадії, 1–2-го ступеня.Усім пацієнтам проводили офісне вимірювання та добове моніторування АТ. Визначали вміст ліпідів, сечової кислоти та рівень С-реактивного протеїну (СРП) у плазмі крові, а також швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) за кліренсом ендогенного креатиніну та мікроальбумінурію.Установлено, що у хворих на ГХ погіршення функціонального стану нирок асоціюється з порушенням добового ритму АТ за типом non dipper, збільшенням варіабельності систолічного АТ (САТ) за добу, хронічним гемодинамічним перенавантаженням протягом доби: найбільш тісний кореляційний зв’язок ШКФ установлено з середньонічними значеннями САТ за всі періоди доби та з середньодобовим діастолічним АТ (r = –0,384, p < 0,001). У хворих на ГХ виявлено достовірну обернену кореляцію ШКФ з індексом НОМА (r = –0,417; р < 0,001), умістом інсуліну й глюкози в плазмі крові натще (r = –0,248, р < 0,05; r = –0,397, р < 0,001 відповідно) та рівнем інсуліну на 60-й хвилині глюкозотолерантного тесту (r = –0,308; р < 0,001). За допомогою багатофакторного регресійного аналізу встановлено, що факторами, пов’язаними незалежно від рівня АТ зі зниженою ШКФ у хворих на ГХ, є СРП (β = –0,285, р < 0,01), загальний холестерин (β = –0,249, р < 0,03), мікроальбумінурія (β = –0,242, р < 0,05) та індекс НОМА (β = –0,238, р < 0,05).Підвищення рівнів сечової кислоти, тригліцеридів та СРП у плазмі крові у хворих на ГХ пов’язано з поглибленням проявів гіпертензивної нефропатії (зниження ШКФ та підвищення рівня мікроальбумінурії).Гіпертензивна нефропатія у хворих на гіпертонічну хворобу асоціюється з порушеннями ліпідного обміну — підвищенням у плазмі крові рівнів загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності та тригліцеридів.
26
Сірчак, Є. С., В. Є. Барані, С. С. Сірчак та О. Ю. Рего. "ДОЦІЛЬНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПРЕПАРАТУ L-БЕТАРГІН У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ ТА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (29 квітня 2021): 119–24. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.12002.
Повний текст джерелаАнотація:
На сьогодні цукровий діабет (ЦД), як і хронічний панкреатит (ХП), є серйозною медико-соціальною проблемою в зв᾽язку зі збільшенням поширеності і прогресуючою тенденцією до їх зростання.
Мета – вивчити клініко-лабораторну ефективність використання амінокислотного комплексу L-Бетаргін у хворих на ЦД 2-го типу та ХП.
Матеріал і методи. Обстежено 76 хворих на ЦД 2-го типу та ХП. Хворих, залежно від призначеного лікування, поділили на дві групи: І група (n=40) обстежених хворих отримувала лише базисне лікування (БЛ); ІІ групі (n=36) обстежених пацієнтів додатково до БЛ призначали амінокислотний комплекс L-Бетаргін по 10 мл 3 рази на добу протягом 1 місяця. Усім обстеженим пацієнтам проводили загальноклінічні дослідження, а також визначення вітамінного забезпечення та рівня гомоцистеїну.
Результати. Проведена терапія виявилась ефективнішою за впливом на динаміку клінічних проявів у хворих ІІ групи, які додатково отримували амінокислотний комплекс L-Бетаргін. При цьому диспептичні прояви зменшились у 4,7 раза, тоді як у хворих І групи – лише у 2,6 раза (р<0,01). Додаткове призначення амінокислотного комплексу до БЛ у обстежених хворих сприяло більш вираженій позитивній динаміці показників вуглеводного обміну. Встановлено статистично достовірне зниження рівня HbA1c (до (6,02±0,16) %), інсуліну (до (11,33±0,84) Од/л), С-пептиду (до (6,14±0,50) нг/мл), індексу НОМА-IR (до 4,08±0,26) у хворих переважно ІІ групи. Додаткове призначення L-Бетаргіну також приводить до статистично достовірного зниження рівнів загального холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів низької щільності (р<0,05) та підвищення вітамінів групи В, що супроводжується зниженням показника гомоцистеїну у хворих на ЦД 2-го типу та ХП.
Висновки. Комплексна терапія із використанням препарату L-Бетаргін є ефективним методом для корекції клінічних та лабораторних порушень (показників ліпідного, вуглеводного обмінів, вітамінного забезпечення та рівня гомоцистеїну в сироватці крові) у хворих на ЦД 2-го типу та ХП.
27
Палагіна, І. А. "ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА АНТИГІПЕРГЛІКЕМІЧНОЇ ТА АНТИОКИСЛЮВАЛЬНОІ АКТИВНОСТІ МЕТАБОЛІТІВ СУКЦИНАТВМІСНОГО АНТИДІАБЕТИЧНОГО ЗАСОБУ". Problems of Endocrine Pathology 76, № 2 (10 червня 2021): 86–92. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2021.2.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Новий вітчизняний антидіабетичний засіб розроблено на основі β-фенілетиламіда 2-оксисукцинанілової кислоти (β-ФЕАОСАК). Основним механізмом його дії є пригнічення оксидативного стресу, стимуляція біоенергетичної активності мітохондрій та зниження неферментативного глікозилювання. Метаболітами першої фази біотрансформації β-ФЕАОСАК є 2-гідроксифеніл- (2-ГФСА) і β-фенілетилсукцинамід (β-ФЕСА), які можуть відігравати певну роль у механізмі антидіабетичної дії цієї сполуки.
Мета дослідження — оцінити антиокислювальний та антигіперглікемічний потенціал 2-гідроксифеніл- та β-фенілетилсукцинаміда порівняно з їх вихідною сполукою – β-фенілетиламідом 2-оксисукцинанілової кислоти.
Антигіперглікемічну активність сполук визначали в тесті толерантності до глюкози на щурах, яким вводили 2-ГФСА і β-ФЕСА перорально в дозах 17 мг/кг м.т., 18 мг/кг м.т, які еквімолярні ефективній дозі β-ФЕАОСАК, що дорівнює 25 мг/кг м.т. Рівень глікемії оцінювали за показниками базальної глікемії та площі під глікемічною кривою. Дослідження антиокислювальної активності метаболітів β-ФЕАОСАК проведено in vitro на суспензії жовточних ліпопротеїдів шляхом визначення вмісту активних сполук, що реагують з тіобарбітуровою кислотою, у системі з антиоксидантом та без нього. Досліджені концентрації сполук в інкубаційному середовищі знаходились в діапазоні 25–500 мкМ. β-ФЕАОСАК служила сполукою порівняння, яку застосовували у таких же концентраціях.
Встановлено, що 2-ГФСА та β-ФЕСА, як і β-ФЕАОСАК, не проявляють антигіперглікемічної активності в тесті толерантності до глюкози. Метаболіти β-ФЕАОСАК in vitro в умовах їх ізольованого надходження демонструють помірно виражений антиокислювальний ефект, який за умов їх комбінованої дії посилюється та має адитивну залежність у певному діапазоні концентрацій. За ступенем антиоксидантної активності β-ФЕСА достовірно перевершує інший метаболіт в діапазоні концентрацій 100–250 мкМ. Проте обидва метаболіти, навіть при сумісному впливі, поступаються за ступенем сумарної антиокислювальної активності β-ФЕАОСАК, яка є їх вихідною сполукою.
Отже, метаболіти першої фази біотрансформаціі β-фенілетиламіда 2-оксисукцинанілової кислоти 2-гідроксифенілсукцинамід та β-фенілетилсукцинамід, не виказують антигіперглікемічної активності, але in vitro проявляють антиоксидантну дію та роблять певний внесок у прояв антиокислювального ефекту їх вихідної сполуки.
28
Локес-Крупка, Т. П., Т. Л. Бурда та М. І. Цвіліховський. "ВПЛИВ РАЦІОНІВ НА РОЗВИТОК НАДМІРНОЇ МАСИ ТІЛА СОБАК ПОРІД СЕРЕДНЬОГО РОЗМІРУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2019): 224–32. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.29.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені дані стосовно впливу надмірної та ненормованої годівлі свійських собак поро-ди мопс за умови вживання раціонів різних класів на метаболізм ліпідів і білків, а також на характе-ристики вгодованості. Вибір породи зумовлено як поширеністю мопсів як домашніх улюбленців у на-селення України, так і схильністю цих тварин до надмірного споживання корму, а отже до накопи-чення надмірної маси тіла. Упродовж чотирьох місяців проведений експеримент щодо впливу дозо-ваності раціонів різних класів (натуральний, промислові раціони супер-преміум та економ класів) на зміни зовнішнього вигляду тварин (відкладання абдомінального жиру) та стан метаболізму білків та жирів свійських собак породи мопс. На початку дослідження, через два місяці та через чотири місяці проводили клінічні дослідження, оцінку вгодованності, біохімічні дослідження сироватки крові (визначення в сироватці крові вмісту загального білка та його фракцій, тригліцеролів, холестеролу загального, ліпопротеїдів високої, низької та дуже низької густини), отримані дані обробляли ста-тистично. У результаті надмірної неконтрольованої годівлі в собак зареєстрували наявність гіпер-протеїнемії, що проявлялося підвищенням рівня загального білка в сироватці крові усіх 3-х груп тва-рин у 1,13, 1,16 та 1,12 раза, відповідно. Аналіз протеїнограми показав, що підвищення вмісту зага-льного білка в сироватці крові виникав за рахунок підвищення рівня білків фракції альбумінів у 1,15, 1,28 та 1,14 раза, відповідно. У разі застосування раціону економ класу у вільному доступі на тлі гіперпротеінемії та зростання маси. У сироватці крові собак достовірно підвищилась концентрація тригліцеролів та ЛПДНГ у 1,31 раза, холестеролу загального та ЛПНГ у 1,26 та 1,57 раза, відповід-но. Важливим є відсутність достовірних змін щодо рівня ЛПВГ у сироватці крові собак, що свід-чить про відсутність компенсаторного посилення зворотного шляху холестеролу з тканин і стінок судин у печінку. У собак, які утримувалися на раціоні 3 (натуральний), наприкінці І-го етапу експе-рименту не було встановлено негативних змін морфометричних показників, а також показників об-міну білків і ліпідів, як і в разі вживання раціону 1. По закінченню ІІ-го етапу експерименту як мор-фометричні (зростання маси тіла в 1,14 раза), так і біохімічні показники собак зазнавали певних змін: зростав уміст білків; рівень тригліцеролів, холестеролу загального та ЛПВГ збільшувався в 1,31, 1,23 та 1,23 раза, відповідно. Такі зміни метаболізму в подальшому можуть спричинити роз-виток ожиріння та іншої супутньої внутрішньої патології. Одержані результати є важливими для сучасної ветеринарної практики як елемент експериментально-доказової науки, що дозволить вести ефективну просвітницьку діяльність серед населення з профілактики ожиріння в собак.
29
Koreniev, M. M., L. F. Bohmat, V. V. Nikonova, O. M. Nosova та I. M. Bessonova. "Метаболічні та гемодинамічні особливості артеріальної гіпертензії у підлітків залежно від маси тіла". HYPERTENSION, № 1.39 (3 квітня 2015): 36–44. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.1.39.2015.80399.
Повний текст джерелаАнотація:
Останніми роками особливу увагу зосереджено на проблемах, що пов’язані з розвитком метаболічних порушень, ролі провідних факторів ризику несприятливого прогнозу перебігу артеріальної гіпертензії (АГ), але таких досліджень серед дітей і підлітків недостатньо. Проведено комплексне обстеження 142 юнаків з АГ з уперше встановленим діагнозом у віці 13–18 років. У контрольну групу включений 21 практично здоровий підліток з нормальними артеріальним тиском (АТ) та масою тіла. Фізичний розвиток оцінювався з урахуванням антропометричних параметрів та індексу маси тіла. Виділено три підгрупи підлітків з АГ з огляду на індекс маси тіла. Проведено добове моніторування артеріального тиску, ехокардіографію, вивчалися параметри вуглеводного та ліпідного обміну та рівень сечової кислоти. Статистична обробка матеріалу проведена на IBM PC/Pentium 4 з використанням пакета прикладних програм SPSS 17.0.Показники добового профілю АТ дещо відрізнялись за типами, але лише в підлітків з АГ й ожирінням реєструвалися всі відомі патологічні типи добового профілю АТ. При оцінці індексу часу гіпертензії залежно від маси тіла виявлено, що в пацієнтів із групи з АГ з нормальною масою тіла як удень, так і вночі реєструвався лабільний характер систолічної та діастолічної гіпертензії. У юнаків з АГ та надлишковою масою тіла (НМТ) у денний час показники часу гіпертензії знаходились у межах норми, а вночі відбувалось підвищення до лабільних значень, така сама тенденція була характерна і для підлітків з АГ та ожирінням. Аналіз морфофункціональних характеристик серця в підлітків з АГ та надлишковою масою тіла встановив достовірне потовщення міокарда лівого шлуночка (ЛШ), як задньої стінки (р < 0,01), так і міжшлуночкової перегородки (р < 0,05), істотне збільшення діаметра аорти (р < 0,05). Порожнини ЛШ, правого шлуночка і лівого передсердя також були розширеними порівняно з аналогічними розмірами юнаків контрольної групи та підлітків з АГ та нормальною масою тіла. У юнаків з АГ та ожирінням були ще більші розміри лівого та правого шлуночків (р < 0,001 та р < 0,01), кореня аорти (р < 0,01), а також найбільший показник індексу маси міокарда лівого шлуночка (р < 0,01). При вивченні показників загальної гемодинаміки у юнаків з АГ залежно від маси тіла виявлено тенденції до формування гіпокінетичного варіанта гемодинаміки за рахунок зниження хвилинного об’єму та підвищення загального судинного опору як у пацієнтів з АГ та НМТ, так і в підлітків з АГ й ожирінням. При вивченні ліпідного спектра крові в юнаків з АГ встановлено, що рівень загального холестерину, тригліцеридів та коефіцієнт атерогенності в підлітків з АГ і НМТ, а також ожирінням суттєво зростав порівняно зі значеннями групи контролю та юнаків з АГ та нормальною масою тіла (р < 0,05; р < 0,01). А показники холестерину ліпопротеїдів високої щільності були істотно знижені. У цих же групах підлітків встановлено підвищення рівня імунореактивного інсуліну, до того ж його рівень збільшувався зі зростанням маси тіла. Інсулінорезистетнність різного ступеня виявлялась значно частіше у підлітків із НМТ (67,3 %) та ожирінням (77,5 %) і значно рідше — у підлітків з АГ та нормальною масою тіла (40,0 %) (р < 0,01). У пацієнтів з АГ з нормальною та надлишковою масою тіла середні значення урикемії достовірно не відрізнялись (р > 0,1), але в юнаків з АГ й ожирінням показники були достовірно вищі порівняно з такими в осіб з АГ й надлишковою масою тіла (р < 0,05). Вважають, що порушення метаболізму пуринів, вуглеводів та ліпідного спектра крові як в осіб з АГ, так і з АГ та ожирінням необхідно розглядати з позицій формування дисфункції ендотелію. Процент приросту діаметра артерії після реактивної гіперемії в підлітків з АГ і нормальною масою тіла досяг 14,2 %, що відповідає нормальним значенням, але в 40,9 % підлітків цей показник був нижчим за 10 %. При проведенні проби з нітрогліцерином встановлено, що діаметр плечової артерії через 5 хвилин після його прийому в групі з АГ й нормальною масою тіла становив 0,52 см, що відповідало 23,8 % приросту, у пацієнтів з АГ і НМТ — 0,50 см, тобто 11,1 % приросту від вихідних значень, а у юнаків з АГ і ожирінням — 0,52 см, що становило лише 15,5 % приросту. Крім того, через 10 хвилин після проби з нітрогліцерином у пацієнтів з АГ і НМТ продовжувався приріст діаметра плечової артерії (+4,05 %) на відміну від юнаків з АГ і нормальною масою тіла та з АГ і ожирінням, у яких відбувалось зменшення діаметра плечової артерії (на –5,81 та –3,83 % відповідно), що є нормальною реакцією на виведення нітрогліцерину з кровообігу.Таким чином, у підлітків з АГ при підвищенні індексу маси тіла збільшується частота та глибина ендотеліальної дисфункції (у пробах ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилатації), що тісно корелює з порушеннями в ліпідному спектрі крові, вуглеводному та пуриновому обміні. Виділено компоненти, що є найбільш значущими у формуванні ендотеліальної дисфункції у підлітків з АГ та надмірною масою тіла й ожирінням, а саме порушення метаболізму ліпідів, пуринів та інсулінорезистентність.
30
Solomenchuk, T. M., та A. O. Bedzay. "ПРОАТЕРОГЕННІ МЕТАБОЛІЧНІ РОЗЛАДИ ТА ОЦІНКА СИСТЕМИ ПЕРОКСИДАЦІЇ ЛІПІДІВ У КУРЦІВ, ХВОРИХ НА НЕСТАБІЛЬНУ СТЕНОКАРДІЮ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 27, № 3 (10 жовтня 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2016.v27.i3.6781.
Повний текст джерелаАнотація:
<p>РЕЗЮМЕ. Обстежено 68 хворих на нестабільну стенокардію (НС), з яких 23 жінки курці, 24 жінки, які не курили і не зазнавали пасивного впливу куріння та 21 чоловік-курець. У жінок-курців, порівняно з жінками, які не курили та чоловіками-курцями, спостерігалось зростання показників загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїдів низької густини (ХС ЛПНГ), холестерину ліпопротеїдів дуже низької густини (ХС ЛПДНГ), тригліцеридів (ТГ) та активності ПОЛ, а вміст ХС ЛПВГ був нижчим, ніж у жінок-некурців та чоловіків-курців. Рівень церулоплазміну (ЦП) був вищим у чоловіків-курців, ніж у жінок-курців і некурців, в яких рівень ЦП був практично однаковий.</p>
31
Pasechko, N. V., L. V. Radecka, N. I. Yarema, A. O. Bob, I. V. Smachylo, M. Ye Gavriluk, T. I. Kryckyi, Z. P. Mandzii та G. I. Osinchuk. "ДЕЯКІ КЛІНІЧНІ АСПЕКТИ ЛІПІТЕНЗІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (2 серпня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i2.8634.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є оцінка ефективності сучасної антигіпертензивної терапії у поєднанні зі статинотерапією та урсодезоксихолевою кислотою (УДХК) у хворих з ліпітензією (артеріальна гіпертензія (АГ) та гіперхолестеринемія).Матеріал і методи. Обстежено 36 пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) ІІ стадії, 2–3 ступенів, та гіперхолестеринемією, яким на фоні терапії діфорсом, аторвакором, урсохолом проводили комплексне клінічне дослідження, моніторування артеріального тиску (АТ) та ліпідного метаболізму.Результати. Результати моніторування свідчать про сприятливий вплив вказаного лікування на добовий профіль АТ: через 2 місяці терапії зареєстровано достовірне зниження середньодобового систолічного та діастолічного АТ. Під впливом аторвастатину та урсохолу поліпшилися показники ліпідного обміну, що проявлялось достовірним зниженням рівня загального холестерину та холестерину ліпопротеїдів низької щільності, тенденцією до зростання вмісту ліпопротеїдів високої щільності.Висновки. У статті обґрунтовано поєднане використання антигіпертензивної терапії, статинотерапії та урсохолу у хворих з ліпітензією, особливо у клінічних випадках, при яких необхідно обмежити дозування статинів, з точки зору поліпшення прогнозу хворих на ГХ за рахунок синергізму антигіпертензивного та ліпідознижувального потенціалу і плейотропних ефектів цих препаратів, дія яких направлена на сповільнення прогресування ГХ і атеросклерозу.
32
Opalenyk, S. M., та E. S. Sirchak. "ПОРУШЕННЯ ЛІПІДНОГО ПРОФІЛЮ У ХВОРИХ З ХРОНІЧНИМ ПАНКРЕАТИТОМ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (13 травня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i1.7218.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті описано та проведено аналіз дисліпідемічних порушень у хворих на хронічний панкреатит.Мета дослідження – виявити та дослідити зміни ліпідного спектра крові при хронічному панкреатиті (ХП) в залежності від зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози.Матеріал і методи. Нами було проведено 13С–змішаний тригліцеридний дихальний тест (13С–ЗТДТ) та 13С–амілазний дихальний тест (13С–АДТ) для виявлення зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози (ЗСН ПЗ). Зміни ліпідного профілю крові ми визначали за наявністю порушень у ліпідограмі (визначенням вмісту загального холестерину плазми крові (ЗХ), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) і ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), коефіцієнта атерогенності (КА)).Результати. У майже половини пацієнтів виявлено порушення ліпідного спектра крові у вигляді зростання ЛПНЩ, ЛПДНЩ, ЗХ, ТГ, КА та зниження рівня ЛПВЩ. Доведена залежність між зростанням ЗСН ПЗ та дисліпідемічними порушеннями у хворих на ХП, а саме – тяжчий перебіг захворювання з вираженішою ЗСН ПЗ та, відповідно, гіршим прогнозом. Встановлено, що перебіг ХП із супутніми атеросклеротичними змінами супроводжується зниженням сумарної концентрації 13СО2 в кінці дослідження до (16,3±0,7) % (р<0,05) при проведенні 13С–ЗТДТ та (6,9±1,2) % (р<0,05) при проведенні 13С–АДТ відповідно.
33
Sirchak, E. S., та S. M. Opalenik. "СТРАТИФІКАЦІЯ МОДИФІКУЮЧИХ ФАКТОРІВ РИЗИКУ АТЕРОСКЛЕРОЗУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (26 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i4.8357.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті описано та проаналізовано вплив основних модифікуючих факторів ризику атеросклерозу у хворих на хронічний панкреатит.Мета дослідження – виявити та дослідити наявність факторів ризику атеросклерозу у хворих на хронічний панкреатит в поєднанні з дисліпідемією.Матеріали і методи. Всім хворим було проведено 13С-змішаний тригліцеридний дихальний тест (13С–ЗТДТ) та 13С-амілазний дихальний тест (13С–АДТ) для виявлення зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози (ЗСН ПЗ). Атеросклеротичні зміни діагностували вимірюючи товщину шару "інтиму-медіа" у сонній артерії та за наявністю порушень в ліпідограмі (визначенням вмісту загального холестерину плазми крові (ЗХ), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) і ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), коефіцієнта атерогенності (КА)).Результати. У всіх хворих було виявлено ЗСН ПЗ та результатами 13С-ЗТДТ та у майже половини за результатами 13С–АДТ. У всіх пацієнтів було виявлено порушення ліпідного спектру крові у вигляді гіперхолестеринемії, гіпертригліцеридемії, підвищення коефіцієнта атерогенності. Доведено, що ожиріння чи недостатня маса тіла не може слугувати в якості критерія визначення ступеня ЗСН ПЗ чи важкості атеросклеротичних порушень у хворих на ХП в поєднанні з атеросклерозом. Встановлено, що 13С-ЗТДТ є методом вибору для ранньої діагностики ЗСН ПЗ при ураженні ПЗ. За допомогою методів тестування, анкетування та опитування виявлено вагомий вплив модифікуючих факторів ризику атеросклерозу на перебіг ХП.
34
Присяжнюк, В. П. "ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ БІОХІМІЧНИХ, ЛІПІДНИХ, ПРО- Й АНТИОКСИДАНТНИХ ПАРАМЕТРІВ КРОВІ У ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНУ ЖИРОВУ ХВОРОБУ ПЕЧІНКИ". Вісник наукових досліджень, № 4 (23 грудня 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.4.5634.
Повний текст джерелаАнотація:
<p>Вивчено вікові особливості окремих біохімічних, ліпідних, про- й антиоксидантних параметрів крові у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки. Обстеженим пацієнтам властиве вікове зростання рівня глюкози крові, активності загальної лактатдегідрогенази та лужної фосфатази, що асоціювалося з клінічними особливостями перебігу захворювання. У таких хворих достовірного вікового зростання зазнавали концентрації загального холестеролу, триацилгілцеролів та холестеролу ліпопротеїдів дуже низької щільності. У пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки відзначали вікове зменшення вмісту відновленого глутатіону в крові.</p>
35
Shved, M. I., M. Ya Beniv, L. V. Levytska та L. V. Tsuglevych. "ВПЛИВ ОСНОВНИХ ФАКТОРІВ РИЗИКУ НА ПЕРЕБІГ ІНФАРКТУ МІОКАРДА У ХВОРИХ ІЗ НАДМІРНОЮ МАСОЮ ТІЛА". Вісник наукових досліджень, № 1 (27 квітня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.1.7250.
Повний текст джерелаАнотація:
Основними факторами ризику інфаркту міокарда, що сприяють виникненню та погіршують перебіг захворювання, є артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, малорухливий спосіб життя, порушення ліпідного обміну та цукровий діабет 2 типу, особливо при їх поєднанні.Мета дослідження – дослідити особливості поширення основних факторів ризику серцево-судинної патології, їх вплив на перебіг та частоту розвитку ускладнень інфаркту міокарда у хворих із надлишковою масою тіла жителів Тернопільської області.Матеріали та методи. Обстежено 76 хворих на інфаркт міокарда віком від 39 до 85 років, яких методом конвертів поділили на 3 дослідні групи: перша група – 33 пацієнтів із інфарктом міокарда з надмірною масою тіла, друга група – 13 пацієнтів з інфарктом міокарда та з ожирінням І ст., третя – 10 хворих на інфаркт міокарда та з ожирінням ІІ–ІІІ ст. Контрольну групу склали 20 пацієнтів із нормальною масою тіла.Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що найбільш поширеними факторами ризику серед хворих виявились артеріальна гіпертензія (у 97 % пацієнтів із надмірною масою тіла та у 100 % хворих з ожирінням) та цукровий діабет 2 типу (у 24 % хворих із надмірною масою тіла та у 60 % пацієнтів з ожирінням). Одночасно у хворих на інфаркт міокарда з надмірною масою тіла частіше, ніж у пацієнтів із нормальною масою тіла, зустрічались підвищення найбільш атерогенного класу – холестерину ліпопротеїдів низької щільності та зниження антиатерогенного класу холестерину ліпопротеїдів високої щільності. У пацієнтів з ожирінням ІІ–ІІІ ст. достовірно частіше спостерігалась гіпертригліцеридемія (р=0,003).Висновки. Аналіз катамнезу засвідчив, що найчастішими ускладненнями у хворих на інфаркт міокарда з надлишковою масою тіла виявились серцева астма, набряк легень, гостра аневризма лівого шлуночка та епістенокардитичний перикардит.
36
Urbanovych, A. M., G. I. Susyk та M. O. Urbanovych. "ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВТОРИННОЇ ДИСЛПІДЕМІЇ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (2 серпня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i2.8637.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті описано та проаналізовано показники атерогенності ліпідного спектра крові у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу залежно від наявності чи відсутності у них серцево-судинних ускладнень.Мета дослідження – уточнення атерогенності ліпідного спектра крові у хворих на ЦД 2 типу із артеріальною гіпертензією (АГ), ішемічною хворобою серця (ІХС), коморбідністю цих захворювань та без серцево-судинних ускладнень.Матеріал і методи. До дослідження включено 265 хворих на ЦД 2 типу, які були поділені на групи залежно від наявності чи відсутності у них серцево-судинної патології. Аналіз ліпідного спектра сироватки крові здійснювали за наступними показниками: загальний холестерин (ЗХС), тригліцериди (ТГ), холестерин ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), холестерин ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) та ліпідними співвідношеннями ТГ/ХС ЛПНЩ, ХС ЛПНЩ/ХС ЛПВЩ, ТГ/ХС ЛПВЩ, вмістом неетерифікованих жирних кислот (НЕЖК).Результати. У всіх обстежених групах хворих на ЦД 2 типу виявлено зміни ліпідограми, характерні для атерогенного профілю обміну ліпідів, які включали в себе гіпертригліцеридемію, підвищення рівня ХС ЛПНЩ та зниження рівня антиатерогенного ХС ЛПВЩ. При цьому найбільш вираженими були зміни у ліпідограмі хворих на ЦД 2 типу із АГ та ІХС.Характерною особливістю ІХС та коморбідності АГ і ІХС у хворих на ЦД 2 типу, порівняно із групою хворих на ЦД 2 типу без серцево-судинної патології, є статистично значуще збільшення вмісту НЕЖК у крові.Результати проведеного аналізу інтегральних показників атерогенних та антиатерогенних фракцій ліпідів продемонстрували, що у хворих на ЦД 2 типу із серцево-судинними ускладненнями спостерігаються вірогідно підвищені значення співвідношень ТГ/ХС ЛПВЩ та ХС ЛПНЩ/ХС ЛПВЩ. Відповідно, ці показники мають прогностичне значення у розвитку атеросклеротичного ураження судин.
37
Sklyarov, E. Y., O. M. Bochar та L. E. Lapovets. "ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ЛЕПТИНУ, АДИПОНЕКТИНУ ТА ІНТЕРЛЕЙКІНУ-6 ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ САРТАНІВ, СТАТИНІВ ТА УРСОДЕЗОКСИХОЛЕВОЇ КИСЛОТИ У ПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ, ПОЄДНАНОЮ З ОЖИРІННЯМ ТА НЕАЛКОГОЛЬНИМ СТЕАТОГЕПАТИТОМ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 1, № 3 (2 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v1.i3.7820.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи було оцінити динаміку клініко-лабораторних показників у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, поєднаною з ожирінням та неалкогольним стеатогепатитом при комбінованій терапії сартанами, статинами та урсодезоксихолевою кислотою (УДХК).Матеріали та методи. Обстежено 50 пацієнтів із ІІ-ІІІ стадією артеріальної гіпертензії, яких розділено на дві групи. Хворим першої групи призначали телмісартан (20 мг), аторвастатин (20 мг) та УДХК (10 мг/кг) 1 раз на добу. Пацієнтам другої групи призначали олмесартан (10 мг), аторвастатин (20 мг) та УДХК (10 мг/кг) 1 раз на добу. Проведено оцінку клініко-гемодинамічної та лабораторної ефективності комбінації цих препаратів через 12 тижнів лікування.Результати досліджень. Призначення впродовж 12 тижнів комбінації аторвастатину та УДХК в комплексній терапії з олмесартаном або телмісартаном у пацієнтів обох груп відзначено достовірне зниження усіх гемодинамічних показників, суттєве зменшення рівнів холестерину (p<0,01), ліпопротеїдів низької щільності (p<0,05) та аланінамінотрансферази.Також така схема лікування призводила до зниження рівнів інтерлейкіну-6 та лептину в обох групах, однак, зміни рівня лептину виявилися статистично недостовірними за рахунок значного діапазону показників. Відзначено достовірне підвищення концентрації адипонектину (до 25,94±0,65 мкг/мл) у першій групі, що свідчить про прямий вплив телмісартану на рівень адипонектину.Висновки.Призначення комбінації сартанів (телмісартану або олмесартану) в поєднанні з аторвастатином та урсодезоксихолевою кислотою впродовж 12 тижнів пацієнтам з артеріальною гіпертензією, поєднаною з ожирінням та неалкогольним стеатогепатитом, має позитивний вплив на загальний стан хворих за рахунок підтримання оптимального артеріального тиску, зменшення суб'єктивних скарг та покращення гемодинаміки серця.Така комбінація лікарських препаратів покращує показники ліпідного спектру крові (за рахунок зменшення рівнів загального холестерину (p<0,01) та ліпопротеїдів низької щільності (p<0,01)), знижує рівні лептину та інтерлейкіну-6 (p<0,01)Комбінація телмісартану з аторвастатином та урсодезоксихолевою кислотою у пацієнтам з артеріальною гіпертензією, поєднаною з ожирінням та неалкогольним стеатогепатитом призводить до достовірного зростання рівня адипонектину (p<0,01).
38
Bochar, O. M. "ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ НА ТЛІ ОЖИРІННЯ ТА НЕАЛКОГОЛЬНОЇ ЖИРОВОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ ЗАЛЕЖНО ВІД ГЕНДЕРНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ". Вісник наукових досліджень, № 2 (17 серпня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.2.7823.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні у структурі загальної смертності на частку серцево-судинних захворювань (ССЗ) припадає 62,5–63,4 %. Зокрема, не менш ніж 75–80 % випадків смерті від ССЗ пов’язані з атеросклеротичним ураження кровоносних судин, а саме: з артеріальною гіпертензією (АГ), інфарктом міокарда, інсультом.Мета дослідження – провести порівняльну оцінку антропометричних, інструментальних та лабораторних показників у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, поєднаною із ожирінням та неалкогольним стеатогепатитом залежно від гендерних особливостей.Матеріали і методи. Обстежено 110 хворих, яких поділили на групи за гендерною ознакою. Чоловіків було 42 (38,2 %), жінок – 68 (61,8 %). Пацієнтам проведено антропометричні та низку інструментальних і лабораторних досліджень.Результати досліджень та їх обговорення. Порівнюючи антропометричні показники, виявлено, що за зростом, масою та окружністю талії достовірно переважали чоловіки. Однак за середнім значенням ІМТ не встановлено достовірної різниці між чоловіками та жінками, відповідно (32,94±0,54) кг/м2 у чоловіків проти (34,32±0,41) кг/м2 у жінок. За даними ехокардіографії відзначено гіпертрофію лівого шлуночка і лівого передсердя однаково у чоловіків і жінок, що корелює зі зростанням індексу маси тіла однаково у них. Середні рівні загального холестерину, ліпопротеїдів високої щільності, ліпопротеїдів середньої щільності та тригліцеридів, як і рівень загального білірубіну, серед чоловіків і жінок вірогідно не відрізнялися. Відзначено певні відмінності рівнів печінкових трансаміназ. Середнє значення АЛТ у чоловіків становило (1,97±0,82) ммоль/(год·л), у жінок – (0,64±0,05) ммоль/(год·л). Рівень АСТ теж був вищий у чоловіків ((1,74±0,81) ммоль/(год·л) проти (0,53±0,02) ммоль/ (год·л), що вказувало на частіше виникнення стеатогепатиту саме у них. У жінок середня концентрація лептину становила (45,63±9,06) нг/мл і була вищою, ніж у чоловіків (35,94±8,12) нг/мл. Показники рівня інтерлейкіну-6 серед жінок і чоловіків достовірно не відрізнялися і становили (8,46±1,02) пг/мл і (7,98±0,86) пг/мл відповідно. За результатами 13С-метацетинового дихального тесту швидкість метаболізму серед жінок і чоловіків достовірно не відрізнялася.Висновки. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, поєднаною з ожирінням та неалкогольним стеатогепатитом, не відзначено гендерних відмінностей при антропометричних обстеженнях, при ультрасонографії серця і печінки, а також у ліпідограмі. Діагностовано достовірне підвищення середніх значень рівнів печінкових трансаміназ у чоловіків, що вказувало на частіше виникнення в них стеатогепатиту. В жінок відзначено достовірне підвищення рівня лептину.
39
Pyvovar, S. "Модель несприятливого перебігу серцевої недостатності з урахуванням тиреоїдного статусу хворих". Медицина сьогодні і завтра 82, № 1 (11 березня 2020). http://dx.doi.org/10.35339/msz.2019.82.01.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Обстежено 157 пацієнтів із серцевою недостатністю (СН) – перенесеним інфарктом міокарда, у яких визначали предиктори несприятливого перебігу захворювання залежно від тиреоїдного статусу. При госпіталізації проведено стандартизоване оцінювання стану, визначено показники внутрішньосерцевої гемодинаміки, клінічного й біохімічного аналізів крові, рівні гормонів щитоподібної залози. Установлено, що ризик повторної госпіталізації хворих на СН із приводу декомпенсації захворювання зростає за перевищення оптимальної точки поділу для сироваткового рівня вільного трийодтироніну ≤ 2,07 пмоль/л. Відносний ризик повторної госпіталізації хворих із СН протягом 2 років при рівні вільного трийодтироніну ≤ 2,07 пмоль/л становить 2,224 [1,363–3,630] (p<0,05). За допомогою автоматичного регресійного аналізу побудовано модель повторної госпіталізації пацієнтів із СН у зв’язку з декомпенсацією захворювання протягом 2 років. До неї ввійшли такі показники: маса тіла, рівень вільного трийодтироніну, наявність нетоксичного зобу, рівні холестерину ліпопротеїдів низької щільності й загального холестерину, відносний вміст гранулоцитів у крові, концентрація вільного тироксину. За даними ROC-аналізу, ризик розвитку повторної госпіталізації хворих із СН у зв’язку з декомпенсацією захворювання зростає при перевищенні оптимальної точки поділу для значення рівняння регресійної моделі ≥ 1,321 ум. од. У зв’язку з тим що зниження сироваткового рівня трийодтироніну впливає на перебіг СН, можна припустити доцільним використання його значення ≤ 2,07 пмоль/л як предиктора несприятливого перебігу захворювання.
40
Аравіцька, М. Г. "ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ДЛЯ ХВОРИХ ОЖИРІННЯМ ІІІ СТУПЕНЯ ЗА ДИНАМІКОЮ МЕТАБОЛІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ". Art of Medicine, 5 січня 2020, 6–11. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.4.12.6.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Цілі: визначення динаміки показників метаболізму у пацієнтів із ожирінням під впливом програми фізичної терапії.
Методи. Обстежено 74 особи з ожирінням ІІІ ступеня. За величиною реабілітаційного комплаєнсу вони були поділені на групу порівняння (низький рівень) та основну групу (високий рівень). Групу контролю склали 63 особи з нормальною масою тіла. Оцінювали антропометричні показники (маса, індекс маси тіла, співвідношення обхватів талії та стегон); параметри вуглеводневого (вміст глюкози в крові натще та після глюкозного навантаження) та ліпідного (концентрація холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів високої щільності, лептину) обмінів; розраховували індекс вісцерального ожиріння. Запропонована програма фізичної терапії включала підтримку реабілітаційного комплаєнсу, збільшення фізичної активності, зміну стилю харчування, рефлексотерапію, масаж, психокорекцію.
Результати. Було досягнуто статистично значущого покращення щодо вихідних показників досліджуваних параметрів осіб основної групи. Втрата маси тіла становила більше 20%, індекс маси тіла досяг параметрів ожиріння І ступеня, зменшився ступінь абдомінального ожиріння. Відбулися позитивні зміни в концентраціях глюкози натще, відновилась чутливість тканин до глюкози; знизились параметри атерогенності; покращився індекс вісцерального ожиріння та рівень лептину. У пацієнтів із низьким рівнем комплаєнсу позитивних змін досліджуваних показників не виявлено.
Висновки. Внаслідок впровадження програми визначено статистично значуще у порівнянні із вихідним результатом покращення досліджуваних показників обміну ліпідів та глюкози на фоні покращення антропометричних параметрів. Проте рівня параметрів осіб із нормальною масою досягнуто не було, що свідчить про потребу тривалішої, ніж 1 рік, програми реабілітації осіб із ожирінням ІІІ ступеня.
41
Бабак, О. Я., К. О. Просоленко, В. І. Молодан, Г. Ю. Панченко та К. А. Лапшина. "Особливості порушень вуглеводного й ліпідного обмінів при неалкогольній жировій хворобі печінки та її коморбідності з артеріальною гіпертензією". Медицина сьогодні і завтра 83, № 2 (17 грудня 2020). http://dx.doi.org/10.35339/msz.2019.83.02.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено особливості вуглеводного й ліпідного обмінів за коморбідності неалкогольної жирової хвороби печінки та гіпертонічної хвороби або ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії, оцінено основні фактори, що впливають на ці показники. Обстежено 269 пацієнтів: 60 – із неалкогольною жировою хворобою печінки, 121 – із коморбідністю такої і гіпертонічної хвороби, 88 – із її коморбідністю із ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією, середній вік пацієнтів – (48,07±10,81) року. Контрольна група – 20 здорових осіб, порівнянних за віком і статтю із хворими. Оцінювали антропометричні дані й артеріальний тиск. Визначали концентрацію ліпідів крові, амінотрансферази, гамма-глутамілтранспептидази, інсуліну, глікозильований гемоглобін та інші біохімічні показники крові, інсулінорезистентність за індексом HOMA, швидкість клубочкової фільтрації. Використовували ультразвукове дослідження. Виявлено, що для пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки незалежно від її коморбідності з гіпертонічною хворобою або ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією характерні порушення вуглеводного й ліпідного обмінів. Коморбідність спричинює посилення цих змін, що відіграє важливу роль у патогенезі захворювань. Показники тригліцеридів та індексу НОМА достовірно вищі за коморбідності як із гіпертонічною хворобою, так і з ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією. Показники ліпопротеїдів низької щільності достовірно вищі за коморбідності з ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією. Показники вуглеводного й ліпідного обмінів тісно пов’язані з показниками артеріального тиску, індексами маси тіла й талія / стегно, маркерами ураження печінки, нирковою функцією, а також тривалістю захворювання. Спектр кореляційних зв’язків є різним у хворих з ізольованою неалкогольною жировою хворобою печінки та за її коморбідності. За коморбідності характерними є кореляційні взаємозв’язки між показниками вуглеводного й ліпідного обмінів, з одного боку, та показниками артеріального тиску й ниркової функції – із другого. Дані зміни свідчать про найбільший проатерогенний потенціал у хворих із коморбідним перебігом хвороби, що в поєднанні з порушеннями вуглеводного обміну призводить до значного зростання кардіоваскулярного ризику й цукрового діабету 2-го типу.
42
Кондратюк, Віталій, та Аліна Стахова. "ЕНДОТЕЛІАЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ У ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ: ВНЕСОК РЕЗИСТЕНТНОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ". InterConf, 20 травня 2021, 249–66. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.7-8.05.2021.028.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначення ендотеліальної дисфункції (ЕД) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) дозволяє спрогнозувати і попередити настання важких кардіо-васкулярних подій, а також розвиток резистентності до антигіпертензивних препаратів. Так, як системне запалення лежить у патогенезі як АГ, так і ревматоїдного артриту (РА) за рахунок участі в окислювальному стресі та ЕД, дослідження спільних ланок коморбідних патологій дозволить обгрунтованіше призначати лікування. Метою дослідження є вивчення ендотеліальної функції у хворих на резистентну артеріальну гіпертензію (РАГ) у поєднанні з РА. Обстежено 179 осіб, проводили лабораторне обстеження, офісне вимірювання АТ, добове моніторування АТ (ДМАТ) упродовж 24 годин до та після терапії та пробу Целермайера. У хворих на РА в поєднанні з РАГ притаманне часте виявлення порушення ендотеліальної функції (ЕФ) як при оцінці часу відновлення вихідного діаметру плечової артерії (ЧВВД), так і ендотелій-залежної вазодилатації (ЕЗВД). Порушення ЕФ за ЧВВД у 1,4 рази частіше виявляється при РА та РАГ ніж окремо при РА та АГ (χ²=3,8 та χ²=4,7, р<0,05), а частота зниження ЕФ за ЕЗВД при РА та РАГ у 1,3 рази більш поширена ніж пи РА та АГ (χ²=3,9, р<0,05), у 1,4 рази ніж при РА (χ²=5,1, р<0,05) і у 2,3 рази ніж при АГ (χ²=20,1, р<0,001). У структурі порушення ЕФ за ЕЗВД хворих на РА та РАГ парадоксальна вазоконстрикція (ПВК) у найпоширеніша (р<0,05. Порушення ЕФ визначається високою активністю РА: з підвищенням рівня СРБ та DAS28-СРБ ПД зменшується (r=-0,61 та r=-0,49 відповідно, p<0,01). Високий рівень СРБ тісно асоціювався із розвитком порушення ЕФ, а саме зменшення ПД (ВШ=1,09, 95 % ДІ 1,02-1,16, р=0,02). При зниженні рівнів ліпопротеїнів низької та високої щільності, а не загального холестерину, знижується судинна реактивність (r=0,27 та r=0,29 відповідно, p<0,05). При збільшення офісного та добового ДАТ у хворих на РА та РАГ зменшується ПД (r=-0,26 та r=-0,29 відповідно, p<0,05). Таким чином, для хворих на РА та РАГ притаманний вищий рівень артеріального тиску, особливо, діастолічного, який може призвести до більш швидшого розвитку ендотеліальної дисфункції. У структурі порушення ендотеліальної функції переважає парадоксальна вазоконстрикція, яка збільшується при підвищенні активності РА. Погіршення функції ендотелію у пацієнтів з РА та РАГ прискорюється при збільшенні рівня ліпопротеїдів високої та низької щільності.
43
Nesterak, R. V. "APPLICATION OF “PROGRAM OF CLINICAL-PSYCHOLOGICAL REHABILITATION BY OPTIMIZATION OF THE INTERNAL PICTURE OF HEALTH” IN PATIENTS AFTER ACUTE CORONARY SYNDROME." Art of Medicine, October 30, 2019, 47–55. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.3.11.47.
Повний текст джерелаАнотація:
Abstact. Objective. To analyze the effectiveness of the “Program of clinical-psychological rehabilitation by optimization of the internal picture of health” of patients after acute coronary syndrome at the stage of rehabilitation.
Materials. There were examined 120 patients STEMI with conservative treatment and thrombolytic therapy. Clinical-anamnestic characteristics of patients, psychometric methods, laboratory and instrumental data were analyzed. Traditional rehabilitation measures and rehabilitation with optimization of the internal picture of health were applied according to the “Program”.
Results of the study. Indices of anxiety levels were high at the beginning of the observation, regardless of the used therapeutic method. A month later, the reduction of the reactive anxiety levels was found in the traditional treatment group with the optimization of IPH (p<0.05). Positive dynamics of the lipid profile was revealed. Quality of life index was low at the beginning of treatment according to all scales of SAQ questionnaire. However, after 6 months of treatment, higher quality of life was reported according to most scales in patients who were performed thrombolytic therapy and the combination of traditional treatment with optimization of the internal health picture.
Conclusions. Application of the “Program of clinical-psychological rehabilitation by optimization of the internal picture of health” in patients after acute coronary syndrome improves the state of functional recovery of patients, making the clinical course of the rehabilitation period, indices of physical and psychological state better, contributes to the reduction of levels anxiety and to the correction of dyslipidemia manifestations.
Резюме. Мета. Проаналізувати ефективність «Програми клініко-психологічної реабілітації шляхом оптимізації внутрішньої картини здоров'я» хворих після гострого коронарного синдрому на етапі реабілітації.
Матеріали. Обстежено 120 пацієнтів на гострий коронарний синдром (ГКС) з елевацією сегмента ST, які були розподілені у групи з консервативним лікуванням та проведенням тромболітичної терапії з подальшим стентування коронарних артерій. Аналізували клініко-анамнестичні характеристики хворих, лабораторні та інструментальні дані, проводили анкетування за “Шкалою оцінки рівня реактивної (ситуативної) та особистісної тривожності» Спілберга-Ханіна; якість життя за Сіетлським опитувальником. Застосовували традиційні реабілітаційні заходи та реабілітацію з оптимізацією внутрішньої картини здоров'я за «Програмою клініко-психологічної реабілітації кардіологічних хворих шляхом оптимізації внутрішньої картини здоров'я».
Результати дослідження. У групі хворих, яким проведена тромболітична терапія виявлено більший чоловіків у віці 45-59 років, а у групі консервативного лікуванні вік пацієнтів був 60-74 роки та більше 75 років. Показники рівні реактивної та особистісної тривожності були високі на початку спостереження не залежно від застосованого методу лікування. Через місяць відмічалося зменшення рівнів реактивної тривожності, проте більш значимими ці зміни були у групі традиційного лікування з оптимізацією ВКЗ (р<0,05). Виявлено позитивну динаміку ліпідного профілю, із зниженням атерогенних фракцій ліпопротеїдів. Показник якості життя були низькими на початку лікування за усіма шкалами опитувальника SAQ. Проте, через 6 місяців лікування вищу якість життя за більшістю шкал відмічали у пацієнтів, яким проведено тромболітичну терапії із стентуванням коронарних артерій та поєднання традиційного лікування з оптимізацією внутрiшньої картини здоров’я.
Висновки. Застосування «Програми клініко-психологічної реабілітації шляхом оптимізації внутрішньої картини здоров'я» у хворих після гострого коронарного синдрому покращує стан функціонального відновлення пацієнтів, покращуючи клінічний перебіг реабілітаційного періоду, показники фізичного і психологічного стану, сприяє зниженню рівнів особистісної та реактивної тривожності та до корекції проявів дисліпідемії.