Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Лінгвістичні розвідки.
Статті в журналах з теми "Лінгвістичні розвідки"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Лінгвістичні розвідки".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
ФЕДУРКО, Марія, та Віра КОТОВИЧ. "МІКРОТОПОНІМІЯ ДРОГОБИЧЧИНИ: ОНОМАСТИЧНИЙ ТА ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ВИМІРИ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 48 (11 березня 2022): 68–75. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено мікротопоніми поселень Дрогобиччини. Мета розвідки – проаналізувати мікротопоніми двадцяти населених пунктів регіону, довести важливість збору, збереження та систематизації таких онімів. Наголошено, що назви невеликих географічних об’єктів є унікальними лексичними одиниць, оскільки їхнє творення залучає різні фактори: лінгвістичні, історичні, географічні, етнокультурні. Це зумовлено здатністю зберігати в собі різночасові елементи та відображати цілісну лінгвістично-географічну історію окремої території. З’ясовано, що назви частин сіл, лісів, орних та неорних полів, пасовищ, сінокосів, чагарників, берегів, доріг, стежок, горбів, гір, долин, заболочених місцевостей, балок, бродів, потоків, ставів, струмків двадцяти сіл регіону мотивовано апелятивами на позначення назв ландшафтів, назв, пов’язаних із землеробством і тваринництвом, апелятивами гідрографічного походження, флоролексемами. Значну частину мікротопонімів мотивовано онімами – антропонімами, ойконімами, гідронімами. Підкреслено, що мікротопоніми є невичерпним джерелом історичного минулого українського народу, містять цінну інформацію про розвиток краю, ландшафт, господарську діяльність, культуру, традиції. Закцентовано на важливості збереження та опису назв малих географічних об’єктів, позаяк це ще й сфера живого мовлення. Як одиниці цього мовлення мікротопоніми швидко реагують на зміну природних умов, більш рухливі, нестійкі, варіативні порівняно з назвами великих об’єктів. Через те їх потрібно фіксувати й досліджувати повсякчас, поки вони безпосередньо функціонують у живому мовленні. Актуальність статті зумовлена необхідністю подальшого комплексного вивчення мікротопонімії Дрогобиччини з дослідженням семантики та етимології мотивувальної бази. Це уможливить фахово проаналізувати творення й функціонування назв малих географічних об’єктів у лексичній системі української мови.
2
КОЛЬЦОВА, О. С. "КОНЦЕПЦІЯ ЛІНГВІСТИЧНОЇ БАЗИ ДАНИХ «ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ЕМОЦІЇ ЛЮДИНИ В АНГЛІЙСЬКІЙ ФРАЗЕОЛОГІЇ»". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 3 (16 лютого 2022): 118–24. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті опрацьовано концепцію лінгвістичної бази даних «Фундаментальні емоції людини в англійській фразеології» з опертям на вивчення емоційної картини світу. Успішна реалізація мети потребує виконання таких завдань: 1) схарактеризувати кваліфікаційні ознаки бази даних та окреслити її переваги порівняно з іншими файловими системами; 2) ознайомитись із досвідом створення фактографічних лінгвістичних баз даних у вітчизняній і закордонній фразеології; 3) визначити теоретико-прикладні засади укладання ЛБД «Фундаментальні емоції людини в англійській фразеології». Об’єктом дослідження постає база даних як упорядкована сукупність даних, призначених для зберігання, накопичення та обробки інформації за допомогою комп’ютерних технологій. Предметом розвідки є лінгвістична база даних «Фундаментальні емоції людини в англійській фразеології». При розробці лінгвістичної бази даних використано метод концептуального проєктування, метод суцільної вибірки, метод семантичних полів, методологічний прийом співвіднесення компонентів фразеологічної одиниці (ФО) зі знаками різних семіотичних галузей культури. Схарактеризовано кваліфікаційні ознаки бази даних та окреслено її переваги порівняно з іншими файловими системами. Окреслено досвід створення фактографічних лінгвістичних баз даних у вітчизняній і закордонній фразеології. Визначено теоретико-прикладні засади укладання зазначеної лінгвістичної бази даних. Стратегія створення лінгвістичної бази даних спрямована на багаторазове різноаспектне використання. Формат представлення фразеографічних даних у вигляді лінгвістичної бази даних дозволяє реалізувати новий підхід до вивчення емоційної картини світу.
3
Зайцева, М. О. "СТРАТАГЕМА АПЕЛЯЦІЇ ДО ЛОГІКИ ЯК ЗАСІБ ДИСКУРСИВНОГО ВПЛИВУ (ЗА ВИСТУПАМИ ПРОКУРОРІВ)". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 1 (17 вересня 2021): 75–80. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто стратагему апеляції до логіки в англійськомовному судовому дискурсі з погляду її впливу на реципієнтів. Це поняття безпосередньо пов’язане з поняттям стратегії. Однак, на відміну від неї, це поняття тільки починає займати свою нішу у працях учених. Актуальність статті зумовлена нестачею досліджень із цієї теми та глибокого аналізу цього явища в контексті постійного протистояння в сучасному інформаційному просторі. Дослідження проводиться на перетині кількох наукових і лінгвістичних парадигм: комунікативної, когнітивної, прагматичної і лінгвокультурологічної. Логіка розвитку цих напрямів сучасної лінгвістичної науки зумовила новизну цієї розвідки. Значну увагу приділено прикладному характеру дослідження. Основна мета цієї роботи – дослідити стратагему апеляції до логіки в англійськомовному судовому дискурсі з погляду її впливу на учасників судового процесу. Заявлено такі завдання: уточнити термінологічний апарат, задіяний у статті; з’ясувати типи переконливих аргументів, їхній вплив на учасників судового процесу; встановити мовні засоби, що виражають стратагему апеляції до логіки в дискурсі сторони звинувачення. У розвідці використано такі методи: лінгвістичне спостереження й аналіз, а також когнітивний метод, метод критичного аналізу дискурсу, метод прагматичного аналізу. Доведено, що зазначена стратагема виражена за допомогою аргументів глибинного та поверхневого рівнів. Глибинні аргументи виконують основну функцію логічного впливу – доведення правоти позивача. Такі докази обґрунтовують правдивість суджень, які, у свою чергу, переконують суд і присяжних. Лексичні засоби, які вербалізують аргументи глибинного рівня, об’єднані загальним смислом: «переконливість аргументів». Встановлено, що аргументи поверхневого рівня виконують другорядну функцію – функцію емоційного впливу для створення негативного іміджу відповідача та позитивного іміджу позивача: а) лексичні засоби з позитивною конотацією для створення образу позивача; б) лексичні засоби з негативною конотацією для створення образу відповідача. Разом вони утворюють ефективну тактику переконання, яка впливає на свідомість адресатів, приводить до зміни їхньої поведінки.
4
Томусяк, Аліна, та Людмила Томусяк. "ПОЛІПАРАДИГМАЛЬНА ПРИРОДА ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ В СУЧАСНИХ НАУКОВИХ РОЗВІДКАХ". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 69–72. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено з’ясуванню поліпарадигмальної природи художнього тексту та ролі людського чинника в сучасній лінгвістиці. Виявлено антропоцентричні тенденції, що домінують у сучасних дослідженнях тексту та відображено різноманітні підходи до тексту (семіотичний, лінгвістичний, комунікативний, когнітивний, прагматичний). Проаналізувано текст як комунікативний акт та виділено чотири аспекти при вивченні тексту – екстралінгвальний, когнітивний, семантичний і лінгвістичний. Розглянуто художній текст як авторський потік свідомості, зафіксований у мовній формі, яка відображає авторську позицію, його світобачення, погляди, міркування, емоції, оцінки, тобто його мовостиль. З’ясовано, що образ автора об’єднує всі елементи змісту і стилю художнього твору в текстове ціле.
5
Мельничук, Н. О. "ЕМОТИВНІ ПРИКМЕТНИКИ У ПРОСТОРІ ХУДОЖНІХ ТЕКСТІВ". Nova fìlologìâ 1, № 81 (23 червня 2021): 225–31. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-34.
Повний текст джерелаАнотація:
Системний підхід до вивчення лексики англійської мови викликає необхідність виявлення закономірностей функціонування її окремих компонентів. У сучасних дослідженнях із лексичної семантики застосування системного підходу у вивченні певних явищ надає особливої цінності результатам конкретних наукових розвідок у лінгвістиці. Власне врахування системності мови дозволяє проводити вивчення кожного семантичного об’єднання слів як невід’ємної частини загальної системи мови, що допускає можливість моделювання семантичних відношень у лексиці. У свою чергу, контрастивне дослідження елементів мови сприяє виявленню таких властивостей лексичної семантики, які відображають специфіку світобачення лінгвосоціумів, адже зміна парадигм окремих мовних одиниць уможливлює розгляд деяких лексичних і семантичних явищ у новому світлі, а також пояснення особливостей їх функціонування у мові. Сучасна лінгвістична наука характеризується пожвавленим інтересом до вивчення мови як соціокультурного феномену, а тому у центрі уваги багатьох лінгвістичних досліджень є людина та її роль в організації та використанні мови як засобу спілкування. Саме тут дедалі більше уваги приділяють емоційному фактору людини у мові, адже буття людини неможливо уявити без вираження нею емоцій у повсякденному житті засобами мови. У дослідженні особливостей функціонування ЛСП ад’єктивних емосемізмів як фрагмента англійськомовної картини світу цікавим видається спостереження за його спільними та відмінними рисами порівняно з індивідуально-авторською картиною світу письменника, яка відіграє важливу роль в антропоцентрично спрямованих лінгвістичних дослідженнях, адже її вивчення дає можливість розглянути світобачення народу – носія мови та його безпосереднього представника – людини. Аналіз особливостей художнього тексту, семантичний процес утворення якого є досить складним і неоднорідним за своєю природою, дозволяє виявити закономірності художнього мислення автора, яке розкривається через мову його текстів, відбір і художнє осмислення лексичних засобів із загальнонаціонального мовного фонду. Проблема є важливою для дослідження, адже емотивний прикметник характеризується складною семантичною структурою та виконує прагматичну функцію в мовленні.
6
Дудко, М. В., Ю. І. Полонський, Н. О. Королюк та О. А. Коршець. "Метод формалізації знань про процес планування маршруту польоту безпілотних літальних апаратів на основі інтервальних нечітких множин типу 2". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 3(65), (1 жовтня 2020): 36–42. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.65.05.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті пропонується підхід щодо формалізації знань про процес планування маршруту польоту безпілотного літального апарату на етапі планування повітряної розвідки за допомогою евристичних методів, які є найкращими з точки зору врахування практики, досвіду, інтуїції, знань осіб, що приймають рішення, при веденні повітряної розвідки. Розроблений метод дозволяє формалізувати фактори, що враховують тактичні умови проведення повітряної розвідки, вплив зовнішнього середовища на дальність польоту безпілотного літального апарату у вигляді лінгвістичних і інтервально-оцінюваних параметрів для кожного варіанту, які дозволяють врахувати невизначеність.
7
Пермяков, Олександр, Наталія Королюк, Анастасія Королюк та Людмила Коротченко. "НОВИЙ ПІДХІД ЩОДО ПЛАНУВАННЯ МАРШРУТУ ПОЛЬОТУ БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ НА ОСНОВІ НЕЧІТКИХ МНОЖИН". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 40, № 1 (9 червня 2021): 55–62. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-40-1-55-62.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті пропонується підхід по формалізації знань про процес планування маршруту польоту безпілотного літального апарату на етапі планування повітряної розвідки за допомогою евристичних методів, які є кращими з точки зору врахування практики, досвіду, інтуїції, знань осіб, які приймають рішення, при веденні повітряної розвідки. Застосування безпілотного літального апарату в умовах вимог і обмежень, льотно-технічних можливостей безпілотного літального апарату, наявність засобів ураження противника передбачає множину варіантів маршруту польоту, що обумовлює складність у прийнятті обгрунтованого рішення з побудови оптимального маршруту польоту. Як показує досвід практичного застосування безпілотного літального апарату, умови, вимоги, обмеження, що пред'являються до розвідувальних завдань, вплив зовнішніх факторів, облік найважливіших об'єктів для обльоту, можуть суперечити один одному, створюючи невизначеність при наданні пріоритету варіанту при плануванні. Розроблений метод формалізації знань про процес планування польоту безпілотного літального апарату на основі інтервальних нечітких множин типу 2 дозволяє формалізувати фактори, які враховують тактичні умови проведення повітряної розвідки, вплив зовнішнього середовища на дальність польоту безпілотного літального апарату у вигляді лінгвістичних і інтервально-оцінюваних параметрів для кожного варіанта. Запропонований підхід дозволяє сформувати область визначення лінгвістичних змінних, які використовуються для опису тактичних умов проведення повітряної розвідки і впливу зовнішнього середовища на дальність польоту безпілотного літального апарату, сформувати з множини найважливіших об'єктів повітряної розвідки найбільш значущих наземних об'єктів на основі оцінки ступеня недомінуемості елементів.
8
Попков, Д. О. "Етнічна ідентифікація в контексті проблематики суспільного розколу". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 26 (2 березня 2021): 71–76. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i26.908.
Повний текст джерелаАнотація:
Публікація опосередковує продовження наукової розвідки автора довкола проблематики розколотого суспільства та пошуків політико-інституційних засобів його консолідації з позицій нормативності неоднорідного стану сучасного суспільства і атрибутивності конфліктного складника для констатації суспільного розколу. У статті розглядаються співвідношення виокремлених за результатами дослідження прикладів громадянських конфліктів трьох примордіальних маркерів розмежування «свій – чужий»: етнічна, лінгвістична та релігійна належність. Доводиться правильність визначення таких ідентифікаційних маркерів і для випадків легального та «м’якого» політичного протистояння. З використанням історичних прикладів пояснюються причини «відкидання» поза сферу аналізу випадків розмежування таборів протистояння у громадянському конфлікті з інших підстав. Із застосуванням системної методології за допомогою аналогії побудовано спрощену модель гетерогенної системи «соціум-політія», яку пристосовано до порівняння із примордіальними ознаками розмежування шляхом використання концепту «соціальної взаємодії». Зафіксовано релевантні до атрибутів моделі гетерогенної системи «пошукові маркери» соціальної взаємодії. Проведено порівняльний аналіз визначень «етнічності» та обґрунтовано переваги запропонованого С. Широкогоровим підходу до цієї категорії. Показано зв’язок структури етнічності із атрибутами моделі гетерогенної системи та маркерами соціальної взаємодії. З використанням напрацювань етнології та етносоціології проаналізовані варіанти зіставлення етнічності з лінгвістичною та релігійною / конфесійною ідентичністю у політичному контексті із наведенням прикладів. Через дослідження етимології дефініції показано існування іманентного зв’язку між етнічністю та територією держави в контексті сутності сецесійних загроз останній станом розколу.
9
ЧЕТВЕРІКОВА, Олена. "ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕДІАТЕКСТУ В ЛІНГВІСТИЧНИХ РОЗВІДКАХ". Humanities science current issues 2, № 22 (13 травня 2019): 79–85. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.2/22.166964.
Повний текст джерела
10
Удовіченко, Г. М., та А. М. Горобей. "КАТЕГОРІЇ ОЦІНКИ В ЛІНГВІСТИЦІ ТА ФІЛОСОФІЇ". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 300–307. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-48.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто та проаналізовано наукові розвідки вітчизняних і закордонних учених-лінгвістів та філософів. Визначено відмінності між категоріями «оцінка» і «оцінність» у сучасній лінгвістиці, що зумовлено базовим характером цих категорій. Об’єктом дослідження є інтерпретація категорій «оцінка» та «оцінність» у теоретичних дослідженнях філософії та лінгвістики. Предметом наукового дослідження є такі мовні явища, як виразність, стильова закріпленість, емоційність, образність. Передумовами дослідження є наукові розвідки вітчизняних та зарубіжних учених- мовознавців та філософів. Науковою новизною цього дослідження є всебічний аналіз визначення понять «оцінка» та «оцінність». Практична цінність дослідження втілена у визначенні принципової різниці між категоріями виразності, емоційності та оцінки. Перспектива вивчення оцінюваних слів та фраз визначається теоретичними та практичними потребами, оскільки інтерес науковців до виявлення та опису засобів вираження категорії оцінки зріс. Мовна категорія оцінки – це відображення логічної категорії оцінки, яка виражає відношення суб’єкта до будь-якого предмета чи явища. Оціночна категорія має точку перетину з таким явищем, як порівняння, оскільки в оцінюваному акті завжди присутня кореляція з певним стандартом та модульність, у якій, як і в оцінці, є такі елементи, як об’єктивність, суб’єктивність, ставлення. Видатними рисами двох категорій оцінки є відсутність аксіологічних результатів у порівнянні та обмеження вираження модальності на рівні речення, тоді як оцінка може бути виражена елементами всіх мовних рівнів. Відкритим залишається питання про те, чи зараховувати до категорії оцінки лише оціночні судження, що виразно порівнюють об’єкт зі стандартними ознаками цього класу об’єктів, чи й твердження, які не містять явної оцінки, але мають деякі різновиди описової інформації про подію. Перспектива вивчення оцінних слів та словосполучень визначається теоретичними та практичними потребами, адже за останній час зріс інтерес учених до ідентифікації та опису засобів вираження категорії оцінки.
11
Tatsenko, Nataliia. "Новий метод дослідження у сучасних наукових лінгвістичних розвідках". Мiждисциплiнарнi дослiдження складних систем, № 15 (9 жовтня 2019): 21–33. http://dx.doi.org/10.31392/iscs.2019.15.021.
Повний текст джерела
12
Соловйова, Тетяна. "Розбудова теорії політичної лінгвістики в українському науковому просторі". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 18 (20 грудня 2018): 75–88. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v18i0.2129.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті репрезентовано найновіші здобутки в царині української політичної лінгвістики, що сприяли чи сприятимуть розбудові її теоретичних засад; акцентовано увагу на актуальних проблемах українськомовних політико-лінгвістичних розвідок, зокрема на дискусійних моментах у витлумаченні ключових лінгвополітологічних понять; з’ясовано специфіку сучасного політичного дискурсу; окреслено перспективні напрямки наукових лінгвістичних досліджень, зумовлені нинішніми суспільно-політичними реаліями в Україні.
13
Фурман, О. М. "ТРАКТУВАННЯ МУЛЬТИМОДАЛЬНОСТІ В СУЧАСНИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ СТУДІЯХ". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 315–20. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-50.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено вивченню феномену мультимодальності у сучасних вітчизняних та зарубіжних студіях. Акцентовано увагу на мультимодальному характері сучасної текстової комунікації. Здійснено огляд наукових робіт, присвячених лінгвістичному явищу мультимодальності. У процесі роботи досліджено витоки мультимодальності та окреслено новітні підходи до дослідження цього явища у сучасному комунікативному просторі. Висвітлено теоретичне підґрунтя мультимодальної лінгвістики. Систематизовано, порівняно та уточнено окремі трактування мультимодальності. Здійснено комплексний аналіз вищезазначеного лінгвістичного поняття. Мультимодальність розглянуто як процес і як результат взаємодії множинності семіотичних ресурсів (вербальних, невербальних та паравербальних), що залучаються до процесу комунікації. Виявлено велике різноманіття термінів на позначення текстів із негомогенними складниками, поліфонічність номінацій яких зумовлена широким спектром характерних особливостей таких текстів. Зосереджено увагу на диференціації термінів «полікодовість» та «креолізованість». Пояснено доцільність послуговування терміном «мультимодальність» на позначення текстів із гетерогенними складниками. У сучасній лінгвістиці мультимодальні тексти аналізують з урахуванням кількісної репрезентації вербальних та невербальних складників та ступеня їх кореляції. Досліджено, що трактування мультимодальності у сучасних лінгвістичних студіях є нечітким. Виявлено функціонування значної кількості наукових осередків у різних країнах світу, що вивчають мультимодальність комунікативної взаємодії. Наведено приклади онлайн- платформ, форумів, проектів тощо, основним напрямом досліджень яких є мультимодальна інтеракція спілкування. Окреслено основні напрями сучасних мультимодальних студій. Обґрунтовано перспективність полівекторних досліджень мультимодальної текстової комунікації та визначено перспективи подальших розвідок.
14
Ткач, Алла Василівна. "Видозміна мовних одиниць як лінгвістична універсалія у працях українських та зарубіжних учених". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 11 (13 листопада 2014): 131–37. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v11i0.376.
Повний текст джерелаАнотація:
Мова – складна, багатогранна і багатоаспектна величина, що перебуває в безперервному русі. Однією із природних її особливостей є видозміна мовних одиниць (явище варіантності). У статті розглянуто і проаналізовано погляди українських та зарубіжних лінгвістів на проблему варіювання слова, визначено перспективи подальших розвідок досліджуваного мовного явища.
15
K.O., Chumakova. "СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ТЕРМІНІВ ГАЛУЗЕЙ ФІЗІОТЕРАПІЇ ТА ЕРГОТЕРАПІЇ". South archive (philological sciences), № 83 (4 листопада 2020): 67–70. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-83-13.
Повний текст джерелаАнотація:
The article deals with the methods of term formation in the fields of physical therapy and ergotherapy which are currently gaining popularity in Ukraine. The research covers the structural and semantic features of the mentioned terminological units.The objective of the research is to study the structural features of these terms in the English language. The mentioned objective, in turn, requires the fulfillment of the following tasks:– to analyze the morphological characteristics which are typical for the researched terminological units;– to identify the main ways of their formation;– to identify the structural models used for the formation of the researched multicomponent terms.The methods applied in this research included both linguistic ones, such as: the continuous sampling method, the method of morphemic analysis and word-building analysis, structural and etymological analysis, and general scientific ones, namely: quantification method, systematization and classification, generalization.The results of the research are defined as: a) the creation of physio- and ergotherapeutic terms glossary; b) the overview of the term formation methods; c) the identification of the most common patterns used to form multicomponent terminological units in the studied fields.Conclusions. Over the past decades, terminological units have become the subject of numerous linguistic studies worldwide. Despite the fact that terminological units belong to the lexical system of the language and, therefore, the methods of their formation are the same as those used for common lexemes formation, the ratio of certain nomination processes can differ. The research demonstrated that the ratio of monolexeme terminological units and polylexeme physio- and ergotherapeutic terms is 20% to 75% respectively. The majority of monolexeme terms are formed by means of affixation. The majority of multicomponent terminological units consist of two elements, and the most frequent pattern is N + N. Abbreviated terms (5% of the total number of the researched terminological units) are used parallelly with their full forms. Статтю присвячено дослідженню способів творення терміноодиниць галузей фізичної терапії та ерготерапії, що наразі набувають популярності в Україні. Дослідження фокусується на структурних і семантичних характеристиках зазначених терміноодиниць.Метою наукової розвідки є дослідження структурних особливостей зазначених термінів в англійській мові. Для її досяг-нення у дослідженні необхідно виконати такі завдання:– проаналізувати морфологічні характеристики, які є типовими для досліджуваних терміноодиниць;– визначити основні способи їх творення;– визначити структурні моделі, що використовуються для творення мультикомпонентних термінологічних одиниць досліджуваної галузі в англійській мові.Методи, використані в дослідженні, включали як суто лінгвістичні (наприклад, метод суцільного вибору, метод морфем-ного та словотворчого аналізу, методи структурно-семантичного й етимологічного аналізу), так і загальнонаукові (наприклад, метод кількісних підрахунків, систематизацію та класифікацію, узагальнення).Результатами цього дослідження є: а) складання глосарію фізіо- та ерготерапевтичних термінів; б) огляд основних мето-дів їх творення в англійській мові; в) визначення найчастіше використовуваних моделей.Висновки. Упродовж останніх десятиліть терміносистеми привертають дедалі більшу увагу лінгвістів. Незважаючи на той факт, що терміноодиниці належать до лексичної системи мови (а отже, для них характерні ті ж способи творення, що застосовуються для творення загальновживаних лексем), співвідношення різних процесів номінації може відрізнятися. Серед досліджених термінів галузі фізіотерапії та ерготерапії в англійській мові 20% представлені монолексемними терміноодини-цями, тоді як 75% є мультикомпонентними термінами. Більшість термінів-слів утворено за допомогою афіксації. Більшість полілексемних одиниць складається з двох елементів, а найбільш уживаною структурою таких термінів є N + N. Абревіатури (5% загальної кількості досліджених терміноодиниць) вживаються паралельно з повними їхніми формами.
16
Невська, Ю. В. "ПОЕТИЧНА МОВОТВОРЧІСТЬ А. М. ПОПОВСЬКОГО". Лінгвістичні дослідження 1, № 54 (2021): 155–64. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2021.54.1.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвідку присвячено дослідженню лінгвістичної зреалізованості поетичного мислення А. М. Поповського як висококультурної, компетентної мовної особистості, носія елітарної мовної культури. Окреслено складники поетичної картини світу А. М. Поповського, досліджено його поетичну мовну особистість, виділено важливі для поета концепти, риси поетичного мовомислення й авторського словотвору. Установлено, що аналізована поезія має діалогічний вимір, експлікований у декількох типах адресатів. З’ясовано, що поезіям А. М. Поповського властивий осібний стиль, характерне органічне поєднання національного образного світу й власне авторського, філософськи осмисленого погляду на життя
17
Кевлюк, Ірина Володимирівна. "Структурно-семантична та етнокультурологічна характеристика соматизмів (на прикладі фразем із компонентом око)". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 8 (20 грудня 2012): 75–83. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v8i0.619.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюються питання особливостей функціонування фразем із соматичним компонентом у мовній картині світу та обґрунтовуються фактори, які впливають на їх утворення. Розглянуто структурно-семантичну та етнокультурологічну характеристику фразеологізмів із соматичним компонентом (на прикладі фразем із компонентом око); проаналізовано основні напрямки сучасних лінгвістичних розвідок, простежено перспективу розвитку етнокультурологічних досліджень фразеологічних одиниць із соматичним компонентом.
18
Сазонова, Я. Ю. "ДИСКУРС ЖАХІВ І ТЕКСТ ЖАХІВ: СПРОБА ТЕОРЕТИЧНОГО ВИОКРЕМЛЕННЯ". Лінгвістичні дослідження, № 52 (2020): 194–205. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.52.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвідка присвячена теоретичному обґрунтуванню понять дискурс жахів і текст жахів на засадах лінгвістичної прагматики й ставить за мету дослідити особливості текстів як каналів комунікації автора й читача в дискурсивному просторі жахів. Актуальність і перспективність дослідження зумовлені наявним попитом на теоретико-методологічне й практичне вивчення комунікативних процесів у різних дискурсах і формах. Запропонована спроба обґрунтування понять дискурс жахів і текст жахів дає передусім відповіді на питання існування критеріїв аналізу комунікації, ускладненої пристрасним компонентом. Ключові слова: дискурс жахів, дискурсивний простір, текст, комунікація, комунікативний смисл «страх».
19
Костанда, І. О. "СТИЛІСТИЧНА КОДИФІКАЦІЯ: ПОЯВА ТА РОЗВИТОК ТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ ТЕКСТУ В МОВАХ ВЕНЬЯНЬ І БАЙХУА". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 91–95. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним із центральних понять при розгляді проблем формування та нормування мов є поняття кодифікації, оскільки у процесі кодифікації досліджують і фіксують мовні норми, які уже потім розглядаються як іманентна властивість літературної мови. Система функційних стилів і стилістичних засобів їх вираження пронизує усі мовні рівні. З огляду на те, що літературній мові кожного народу у відповідні епохи властива своя власна система функційних стилів і стилістичних засобів, центром уваги нашої роботи є кодифікація функційних стилів і стилістичних засобів їхнього вираження у китайських мовах веньянь і байхуа. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення функційних стилів мов веньянь і байхуа, а також літератури зі стилістичної кодифікації давнього Китаю. Комплексний аналіз аспектів стилістичної кодифікації літератури давнього Китаю потрібен для того, щоб наочно проілюструвати відмінність та оригінальність стилів у мовах веньянь і байхуа, а також продемонструвати ідею наступності у формуванні означених вище мов. Розгляд функційних стилів, етапів їхнього формування та кодифікації допоможе показати важливість стилістичних аспектів для розвитку китайської мови та культури. Метою цієї наукової розвідки є дослідження функційних стилів мов веньянь і байхуа та процесів стилістичної кодифікації давнього Китаю. У роботі було використано зіставний метод, описовий метод для класифікації та інтерпретації досліджуваних мовних явищ, історичний і порівняльно-історичний методи. Предметом дослідження є головні функційні стилі мов веньянь і байхуа. Об’єктом дослідження є процеси кодифікації та формування головних функційних стилів мов веньянь і байхуа. Історія стилістичної кодифікації, дослідження форм літератури та видів тексту в мовах веньянь і байхуа надає важливий матеріал для дослідження та пояснення лінгвістичних явищ сучасної китайської мови. Усебічний аналіз історії та концепції стилістичної кодифікації традиційних форм літератури та видів тексту може покласти початок новим науковим розвідкам у галузі стилістики та перекладознавства.
20
МАКАРУК, Ольга. "ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МОВНО-МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ЗДОБУВАЧІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 6 (14 лютого 2022): 59–64. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.6.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зазначено, що проблема формування мовно-мовленнєвої компетентності в учнів початкових класів є нині актуальною в контексті вимог Нової української школи, переходу від знаннєвої освітньої парадигми до компетентнісної. У публікації висвітлено поняття мови й мовлення на основі аналізу лексикографічних праць, психологічних та лінгводидактичних джерел. Описано зовнішню усну, зовнішню письмову та внутрішню форми мовлення. У науково-методичній розвідці визначено основні психологічні процеси, які важливо враховувати під час формування мовно-мовленнєвої компетентності учнів початкової школи. Це увага, уява, мислення, пам’ять, сприймання й розуміння, властивості психіки (емоції, почуття), а також мовне чуття особистості, її досвід комунікації у реальному та віртуальному просторі. Уточнено зміст поняття «мовне чуття» як уміння користуватися мовними засобами відповідно до комунікативної ситуації на основі відчуттів, інтуїції. Окреслено види уваги: мимовільна, довільна, післядовільна, та види мислення: за ступенем новизни й оригінальності (репродуктивне (відтворювальне) і продуктивне (творче), за способом і формою діяльності (наочно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне (абстрактне). У процесі роботи над науковою розвідкою використовувалися такі методи дослідження: теоретичні: аналіз і синтез психологічної, педагогічної, лінгвістичної та методичної літератури з досліджуваної проблеми; аналіз нормативних документів Нової української школи, теоретичне осмислення, систематизація й узагальнення наукових здобутків у галузі лінгводидактики навчання мовно-літературної освітньої галузі НУШ; емпіричні: педагогічне безпосереднє й опосередковане спостереження за освітнім процесом під час вивчення мовно-літературної освітньої галузі в Новій українській школі; бесіди з учителями й учнями.
21
Каруник, К. Д. "УКРАЇНСЬКА МОВА В ШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ ПІДРУМУНСЬКОЇ БЕСАРАБІЇ НА ПОЧАТКУ 1920‑х РОКІВ". Лінгвістичні дослідження, № 52 (2020): 124–36. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.52.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвідка насвітлює деякі дотепер маловідомі сторінки румунської національної й освітньої політики на етнічно українських теренах у міжвоєнний період. Центральною є проблема дотримання мовних прав національних меншин у територіально розширеному по Першій світовій війні Румунському Королівстві, зокрема – мовних прав українців і використання української мови в освіті підрумунської Бесарабії. Дослідження здійснюється на засадах історичної соціолінгвістики й на матеріалі румунських і українських періодичних видань 1920–30-х рр. Історію питання доповнює й увиразнює текстологічний та лінгвістичний аналіз раритетного «Букваря», зладженого в Хотині 1921 р. для українських школярів. Ключові слова: історична соціолінгвістика, мовні права національних меншин, українська мова в освіті, українські букварі й читанки, румунська політика міжвоєнної доби.
22
ВІЛЬЧИНСЬКА, Тетяна Пилипівна, Галина Василівна БАЧИНСЬКА, Оксана Степанівна ВЕРБОВЕЦЬКА та Олександр Казимирович ВІЛЬЧИНСЬКИЙ. "ЛІНГВОКУЛЬТУРНА ПРИРОДА КОНЦЕПТУ «ВІДЬМА» В ЕТНОГРАФІЧНИХ ЗАПИСАХ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА (до 150-річчя від дня народження)". Мова, № 35 (29 липня 2021): 68–73. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237798.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальній проблемі сучасної лінгвістики – аналізу лінгвокультурної природи концептуальних одиниць в українській народно-мовній традиції. Метою запропонованої розвідки є визначення лінгвокультурної специфіки одного з важливих репрезентантів демонологічного простору, а саме етнокультурного сакрально-хтонічного концепту «відьма», предметом дослідження – його семантико-аксіологічні особливості. Робота виконана на матеріалі етнографічних записів про демонологію В. Гнатюка. У результаті дослідження виявлено основні концептуальні смисли та аксіологічні характеристики аналізованого концепту. Висновки. Встановлено, що концепт «відьма» в українській етнолінгвокультурі є полісемантичним, когнітивно багатогранним, більшою мірою негативно маркованим. Констатуємо, що осмислення подібних мовно-ментальних величин посідає важливе місце в сучасній лінгвістиці, оскільки актуалізує подальші наукові зацікавлення сакрально-хтонічними концептами, представленими в етнографічних джерелах. Потужним матеріалом у цьому плані вважаємо записи про демонологію В. Гнатюка, які ще потребують ґрунтовного аналізу. Водночас поліаспектний опис українського демонімікону може також стимулювати вивчення інших етнокультурних концептів у контексті ментальності і духовної культури українців.
23
Палатовська, О. В. "АРХІТЕКТОНІКА СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВОГО ДИСКУРСУ". Лінгвістичні дослідження, № 55 (2021): 175–79. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2021.55.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасному українському мовознавстві науковому дискурсу присвячено значну кількість наукових розвідок і методичних праць, у яких цей феномен постає як лінгвосеміотична діяльність людини, зреалізована в різних галузях теоретичного й практичного знання. Проте цікавість вітчизняних учених до вивчення наукової комунікації не слабшає, про що свідчать численні дослідження останнього десятиліття, присвячені лінгводидактичним, лінгвокогнітивним, комунікативно-функційним, соціокультурним та іншим особливостям наукового дискурсу (див. праці С. Бибик, В. Борисова, Л. Лисиченко, О. Маленко, Н. Мех, Г. Наєнко, С. Омельчука, О. Семеног, І. Серебрянської та ін.). Це можна пояснити низкою як екстралінгвальних, так і власне лінгвістичних причин:
24
Бондаренко, Аліна. "ПРИЙОМ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО КОМЕНТАРЯ ЯК ЕКСПЛІКАЦІЯ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ У КРИМСЬКОТАТАРСЬКІЙ МОВІ". Молодий вчений, № 3 (103) (31 березня 2022): 61–65. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-3-103-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена маловивченій у лінгвістиці та перекладознавстві темі потенціалу перекладацького коментаря як способу експлікації культурологічних особливостей. У роботі вперше було проаналізовано примітки перекладача, як один із шляхів компенсації смислових втрат в українсько-кримськотатарському художньому перекладі. Основний тип перекладацького коментаря сформульовано як лінгвокраїнознавчий, до якого увійшло вісім тематичних підрозділів: історичні реалії, побутові реалії, назви фольклорних творів, іншомовна лексика, власні назви та термінологія, просторічні і зневажливо-жаргонні слова, релігійні терміни та гра слів. У розвідці доводиться, що саме перекладацький коментар розкриває для реципієнта перекладу ті «цеглинки сенсу», що складають зміст висловлювання, які додатково інтерпретуються у свідомості носіїв кожної мови, і є одним з основних шляхів уникнення смислових втрат при перекладі.
25
ВІТЮК, Валентина. "ПРАВОПИСНЕ ПОРТФОЛІО ЯК ІНДИКАТОР ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТРАЄКТОРІЇ ФОРМУВАННЯ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОПИСНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 49–56. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зазначено, що в контексті актуальних вимог до професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів Нової української школи проблема формування та вдосконалення правописної компетентності студентів в умовах сьогодення набуває виняткової актуальності. У статті висвітлено питання забезпечення якості мовної освіти за допомогою технології портфоліо як однієї з ефективних форм накопичення та оцінювання індивідуальних досягнень студентів. Описано європейське мовне портфоліо: історію виникнення, структуру та зміст. Визначено правописне портфоліо як важливий компонент мовного портфоліо, як сучасну освітню технологію, в основу якої покладено особистісно орієнтований підхід до навчання, метод автентичного оцінювання результатів навчальної діяльності студентів у процесі вивчення правопису української мови, індивідуальну траєкторію вдосконалення правописної компетентності майбутніх фахівців Нової української школи. Проаналізовано значення правописного портфоліо для суб’єктів освітнього процесу: викладача й студента. Виділено структуру правописного портфоліо майбутнього учителя початкової школи. Запропоновано схему-зразок правописного портфоліо у системі лінгвістичної підготовки майбутніх учителів Нової української школи. У процесі роботи над науковою розвідкою використовувалися такі методи дослідження: теоретичні: аналіз і синтез під час опрацювання лінгвістичної, педагогічної та методичної літератури з досліджуваної проблеми; теоретичне осмислення й узагальнення досвіду викладачів і власного досвіду роботи для визначення стану робо- ти з формування правописної компетентності майбутніх учителів початкової школи; емпіричні: спостереження й аналіз занять з дисципліни «Сучасна українська мова з практикумом», «Практикум з українського правопису», бесіди з викладачами й студентами.
26
N.I., Yelnikova. "TROLLING IN UKRAINIAN-LANGUAGE MEDIA: LINGUISTIC ASPECT." South archive (philological sciences), no. 87 (September 29, 2021): 16–20. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-87-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Goal. The aim of the study is a comprehensive analysis of a special type of speech behavior-trolling. The article characterizes the phenomenon of trolling as a kind of deviant communication. It is noted that trolling occurs as a reaction to changes in the functioning of media platforms. There are differences between trolling and flame, flood, spam, holivar, hating, cyberbullying. The linguistic means of trolling expression in the Ukrainian-language media space are analyzed.Methods. To determine and describe the lexical-semantic structure of the studied trolling comments, the structural-contextual method was used; interpretive analysis made it possible to explain the meaning of the selected messages; contextual analysis helped to identify associative semantic features of textual comments; with the help of introspection it was possible to trace individual thoughts that arise during one’s own activity and are realized in the analysis of trolling comments.Results. The result of the investigation was the definition of trolling as an integral part of virtual communication, which is identified by a combination of specific methods, tactics and strategies of the communicator’s behavior. It is established that the behavior of trolls can be manifested in two forms – “thick” (“malicious”) and “thin” trolling. Phenomena that are often identified with trolling are characterized, although they have significant differences: flame, flood, spam, holivar, hating, cyberbullying. Linguistic analysis of trolling in Ukrainian-language media through language means on phonetic, lexical-semantic, grammatical, syntactic levels is carried out.Conclusions. During the study, it was found that one of the methods of detecting trolls in the Ukrainian-language media space is to establish emotional markers that are polarly opposite to most verbal units. Means of expressing the strategy of trolls can be traced at all language levels: at the lexical level it is possible to use pejorative vocabulary, in particular swear words, individual word formation, zoometaphors used with negative meaning. Graphic means of expression of trolling language are realized by reduplication of letters and punctuation marks.Key words: Internet, Internet communication, deviant communication, trolling, Internet troll. Мета. Метою дослідження є аналіз особливого типу мовленнєвої поведінки – тролінгу – на різних мовних рівнях (лексико-семантичному, графічному, граматичному). У статті охарактеризовано явище тролінгу як різновид девіантної комунікації. Зазначено, що тролінг виникає як реакція на зміни функціонування медіаплатформ. Зауважено відмінності між тролінгом і флеймом, флудом, спамом, холіваром, хейтингом, кібербулінгом. Проаналізовано мовні засоби вираження тролінгу в україн-ськомовному медіапросторі.Методи. Під час реалізації мети дослідження ми звернулися до описового методу, який передбачає сукупність процедур інвентаризації, класифікації та інтерпретації досліджуваних мовних явищ у синхронії. Для визначення лексико-семантичної структури досліджуваних тролінг-коментарів використовувався структурно-контекстуальний метод; інтерпретаційний аналіз дав змогу розтлумачити сенс відібраних повідомлень; контекстуальний аналіз допоміг виділити асоціативно пов’язані смислові ознаки текстових коментарів; за допомогою інтроспекції можна було простежити окремі думки, що виникають під час власної активності та реалізуються в аналізові тролінг-коментарів.Результати. Результатом розвідки стало визначення тролінгу невід’ємною складовою частиною віртуальної комунікації, що ідентифікується поєднанням специфічних методів, тактик і стратегій поведінки комунікатора. Установлено, що поведінка тролів може виявлятися у двох формах – «товстому» («злісному») і «тонкому» тролінгу. Охарактеризовано явища, що часто ототожнюють із тролінгом, хоча вони мають суттєві відмінності: флейм, флуд, спам, холівар, хейтинг, кібербулінг. Проведено лінгвістичний аналіз тролінгу в українськомовних медіа через мовні засоби на фонетичному, лексико-семантичному, граматичному, синтаксичному рівнях. Висновки. Під час дослідження було встановлено, що одним із методів виявлення тролів в українськомовному медіапросторі є встановлення емотивних маркерів, що полярно протилежні щодо більшості вербальних одиниць. Засоби вираження стратегії тролів простежуються на всіх мовних рівнях: на лексичному рівні можливе застосування пейоративної лексики, зокрема лайки, індивідуальної словотворчості, зоометафор, ужитих із негативним значенням. Графічні засоби вираження тролінгової мови реалізуються редуплікацією літер і пунктуаційних знаків.Ключові слова: Інтернет, інтернет-комунікація, девіантна комунікація, тролінг, інтернет-троль.
27
Яців, Зоряна. "ВАЛЕОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС: КОНСТИТУТИВНІ ПАРАМЕТРИ". Inozenma Philologia, № 133 (1 грудня 2020): 141–52. http://dx.doi.org/10.30970/fpl.2020.133.3178.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблематиці дослідження та конститутивним параметрам валеологічного дискурсу (ВД). Оцінено ступінь розроблення валеологічної проблематики в лінгвістиці та аргументо- вано доцільність оформлення нового типу дискурсу. Виявлено сфери реалізації валеологічного дис- курсу (освітня, адміністративна, інформаційна, технологічна), що уможливило його диференціацію на професійний валеологічний дискурс (ПВД) та професійно-непрофесійний валеологічний дискурс (ПНВД). Методом суцільної вибірки з електронних версій шести англомовних журналів відібрано корпус текстів для аналізу, які представлені жанрами статті, редакторської колонки, текстотипу “пи- тання/відповідь” (Q/A), рекламного оголошення, інтерв’ю та кулінарного рецепту. Запропоновано визначення ВД і окреслено його конститутивні параметри. З’ясовано проблематику дослідження дискурсу здорового способу життя. Окреслено перспективи подальших розвідок у цьому напрямі. Ключові слова: валеологічний дискурс, валеологія, здоров’я, здоровий спосіб життя, професійний валеологічний дискурс, професійно-непрофесійний валеологічний дискурс.
28
Вітюк, Валентина. "ПРОЄКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ПРАВОПИСНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 22 (26 червня 2020): 99–104. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.99-104.
Повний текст джерелаАнотація:
У контексті актуальних вимог до професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів Нової української школи зростає роль професійної лінгвістичної підготовки вчителя початкових класів. Мета статті – висвітлити сутність методу проєкту, описати види проєктів, етапи роботи над проєктом та можливості застосування його під час формування правописної компетентності студентів закладів вищої педагогічної освіти. Для реалізації мети були використані такі методи дослідження: теоретичні (аналіз і синтез під час опрацювання лінгвістичної, педагогічної та методичної літератури з досліджуваної проблеми; теоретичне осмислення й узагальнення досвіду викладачів-філологів і власного досвіду роботи для визначення стану роботи над формуванням правописної компетентності майбутніх учителів початкової школи; емпіричні (спостереження й аналіз занять з дисципліни «Практикум з українського правопису» для студентів спеціальності «Початкова освіта»). У статті розкрито різнотлумачення поняття, описано значення проєктної діяльності у процесі формування ключових і предметних компетентностей фахівців. У науковій розвідці проаналізовано найбільш поширені класифікації освітніх проєктів, охарактеризовано структуру методу проєкту в працях відомих українських педагогів і лінгводидактів, закцентовано увагу на оцінюванні рівня виконання проєкту студентами, укладено алгоритм роботи над проєктом для студентів, запропоновано зразок проєкту. У результаті аналізу проблеми дійшли до висновку про те, що в умовах модернізації вищої освіти, оновленні її змісту та структури особливої актуальності набувають нові форми й методи навчання, зокрема метод проєкту, який сприяє формуванню у студентів умінь і навичок самостійно здобувати знання, вміння застосовувати отримані правописні знання у конкретних комунікативних ситуаціях.
29
Городиловська, Г. П. "«ФАНАТИЧНО ВІДДАНА УКРАЇНІ»: ЖИТТЄВИЙ І НАУКОВИЙ ШЛЯХ ГАННИ НАКОНЕЧНОЇ В НІМЕЧЧИНІ". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 1 (17 вересня 2021): 54–62. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-7.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено життєвий і науковий шлях української вченої Г. Наконечної, яка в міжвоєнний період емігрувала до Німеччини, де жила й творила до кінця своїх днів. На основі різних джерел (архівних документів, спогадів сучасників, публікацій про вчену) з’ясовано, що професор Г. Наконечна – талановитий науковець, педагог і перекладач, яка залишила після себе цікаву лінгвістичну спадщину в різних царинах мовознавчої науки. Встановлено, що за хронологічним порядком життєвий шлях ученої можна поділити на такі три періоди: перемишльський (1896– 1915 роки); берлінський (1916–1944 роки); мюнхенський (1945–1994 роки). Виявлено, що найбільш продуктивним і багатим у наукових дослідженнях був берлінський період, який дуже позитивно відобразився на її кар’єрі. Окреслено мовознавчий доробок Г. Наконечної, який, на жаль, до цього часу є маловідомим для українців, оскільки з її працями здебільшого можна було ознайомитися лише в архівах. З’ясовано, що невелика, але дуже цінна частина документів зберігається в архіві Українського вільного університету в Мюнхені (Німеччина). Зазначено, що багаторічна наукова діяльність лінгвістки присвячена дослідженням з лексикографії, діалектології, лінгвогеографії та лінгводидактики. Головними працями вченої є перекладні словники, зокрема “Deutsch-Ukrainisches Taschenwörterbuch” (1939 рік), “Polnisch- Deutsch und Deutsch-Polnisch: mit einem Anhang der wichtigeren Neubildungen des Polnischen und Deutschen und Erläuterungen zur polnischen Aussprache” (1943 рік), монографія “Ukrainische Mundarten. Südkarpatoukrainisch (Lemkisch, Bojkisch und Huzulisch)” (1940 рік) (у співавторстві з Я. Рудницьким), навчальний посібник “Kurze deutsche Grammatik fur Ukrainer” (1941 рік), які є вагомим внеском вченої в українську лінгвістичну науку. Особливу увагу звернено на кропітку й сумлінну працю Г. Наконечної в царині української діалектології. Проаналізовано зразки діалектологічних анкет-питальників (квестіонарів), які мали велике значення для наукових розвідок авторки. Відзначено також активну громадянську позицію української вченої, яка була щирою патріоткою, «фанатично відданою Україні», служінню та розвитку якої вона віддала все своє життя.
30
Бігунова, Н. О. "ПРО НОРМАТИВНУ ШКАЛУ ОЦІНКИ". Nova fìlologìâ 1, № 81 (22 червня 2021): 25–32. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою розвідки є опис нормативної шкали оцінок. У статті доводиться, що існує позитивна, негативна та змішана оцінка. Авторка заперечує існування нейтральної оцінки й наводить свої спостереження, які доводять правомочність цієї тези. Матеріал аналізу становить вибірка із 750 контекстів вираження оцінки в англомовному літературному художньому дискурсі. Дослідження ґрунтується на загальнонаукових і спеціальних лінгвістичних методах. Серед загальнонаукових методів у роботі використано метод синтезу й аналізу та описовий метод. У межах спеціальних мовознавчих методів застосовано контекстуально- інтерпретаційний аналіз. В результаті дослідження автор доходить висновку, що категорія оцінки є ключовою в процесах як когніції, так і комунікації; вона корелює з прагмасоціолінгвальними характеристиками комунікантів і визначає їх мовленнєву поведінку. Оцінка характеризується вибірковістю: вона виокремлює та фіксує те, що важливо з кута зору того чи іншого суб’єкта оцінки. Сам факт оцінювання свідчить про те, що об’єкт оцінки потрапив у ціннісне поле певного суб’єкта. З нескінченного числа навколишніх явищ оцінюються ті, що значимі для суб’єкта на цей момент. На оцінній шкалі виокремлено опозицію «оцінність» – «безоцінність». Установлено, що, якщо об’єкт потрапляє у сферу інтересів індивіда, формулюється оцінка: позитивна, негативна, змішана. Наголошується, що оцінка не може бути нейтральною. Якщо суб’єкт заявляє про своє «нейтральне» або байдуже ставлення до об’єкта, це варто вважати показником негативного ставлення або прихованою (через ревнощі або заздрість) позитивною оцінкою. Доводиться, що норма в шкалі інтенсивності збігається не із серединою шкали, а з її позитивним полюсом, тим самим установлено, що шкала оцінок функціонує в мові як асиметрична.
31
КОСОВЕЦЬ, Маргарита. "КОМУНІКАТИВНІ ТАКТИКИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ МАНІПУЛЮВАННЯ В АНГЛОМОВНОМУ ДЕТЕКТИВІ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (23 вересня 2021): 181–92. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Пропонована стаття містить результати дослідження комунікативної стратегії маніпулювання та комунікативних тактик, які її реалізують. Матеріалом дослідження слугували англомовні детективні романи, в яких об’єктом вивчення вибрано персонажне мовлення: допити поліцейським свідків та підозрілих. Предметом дослідження є комунікативні тактики, якими послуговуються поліцейські для створення маніпулятивного впливу на допитуваних. Метою розвідки є когнітитивно-прагматичний ана- ліз комунікативних тактик, якими послуговуються детективи для створення маніпулятивного впливу на опитуваних. Дослідження ґрунтується на загаль- нонаукових та спеціальних лінгвістичних методах: методі синтезу й аналізу, методі спостереження, описовому методі, прагмалінгвістичному методі, когнітивному методі та контекстуально-інтерпретаційному аналізі. Запро- поновано розширити перелік критеріїв, які зумовлюють структурні та кому- нікативно-прагматичні особливості допитів, і додати критерій ступеня офіційності допиту, адже у фактичному матеріалі поліцейському часто вда- ється отримати необхідну інформацію саме тому, що він обіцяє не додавати її до справи, тобто має місце неофіційний допит. Когнітивно-прагматич- ний аналіз стратегічного плану детектива, персонажа детективного дис- курсу, уможливив створення власної класифікації комунікативних стратегій і тактик, якими послуговується той під час допитування свідків і підозрілих, намагаючись знайти вбивцю. Виявлено, що однією з головних комунікативних стратегій, до яких звертається детектив, є стратегія маніпулювання. Її екс- плікують комунікативні тактики провокування, попередження, погрози, шан- тажу, вмовляння та лестощів, кожна з яких маркована певними лексичними, морфологічними та синтаксичними засобами мови. Перспективою подальших досліджень є різнобічне вивчення лінгвальних механізмів здійснення маніпуля- тивного впливу на реципієнта у художньому дискурсі.
32
МЕЛЬНИЧУК, Наталія. "ЕМОТИВНІ ПРИКМЕТНИКИ НЕГАТИВНОЇ СЕМАНТИКИ В АНГЛІЙСЬКОМОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (23 вересня 2021): 273–83. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження присвячено вивченню особливостей лінгвальних презентацій емоційних станів за допомогою прикметників в англійськомовній картині світу. У роботі запропоновано дослідження семантичних особливос- тей англійських ад’єктивних емосемізмів негативної семантики, охаракте- ризовано основні групи та здійснено зіставний аналіз відповідно до їх семан- тичного наповнення. Мета цієї роботи полягає в установленні семантичних особливостей емотивних ад’єктивних одиниць негативної семантики в англій- ськомовній картині світу. Ад’єктивні емотивні одиниці, що є матеріалом цієї розвідки, були виокремлені відповідно до мети дослідження – вивчення їхніх семантичних особливостей – із загального вокабуляра прикметників сучасних англомовних лінгвістичних словників за допомогою дефініційного та компо- нентного аналізу. Природа прикметника передбачає можливість його дослі- дження з погляду суб’єкта, який під час вибору ад’єктива вибирає одну ознаку з багатьох, особливо це стосується емотивних прикметників, що мають само- стійне емотивне значення, виражаючи при цьому емоції, почуття та оцінку мовцем навколишньої дійсності. Оскільки словник відображає складну лек- сичну систему мови як сукупність взаємопов’язаних одиниць, що об’єднуються за принципом ієрархічності, його дефініції відповідають багатьом вимогам, найважливішими серед яких можна назвати вичерпність визначення та вра- хування семантичних, граматичних і лексичних властивостей слова, тобто його мовної та системної специфіки. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в роботі вперше здійснено комплексний аналіз семантич- них особливостей англійських ад’єктивних одиниць негативної семантики з їх розподілом на групи на основі наявності в їхній семантиці спільних емосем. Диференціація емотивних прикметників на угрупування слів із негативним значенням відображає особливості їх функціонування в англійськомовній кар- тині світу: ад’єктивні емосемізми негативної семантики становлять значну частину загальної лексики англійської мови та є її важливим компонентом.
33
ПОСЛАВСЬКА, Наталія. "ВЕРБАЛЬНІ МАРКЕРИ СУГЕСТІЇ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ ПОВІСТІ-КАЗЦІ Ю. ВИННИЧУКА «МІСЦЕ ДЛЯ ДРАКОНА»". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 48 (11 березня 2022): 145–51. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.19.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено вербальні маркери сугестії у творі Ю. Винничука «Місце для дракона» відповідно до мовно-психологічного та педагогічного впливу сучасної авторської казки на шкільну молодь. Актуальність розвідки зумовлена потребою ґрунтовних лінгвістичних напрацювань про вербальну сугестію у шкільних програмових творах із літератури. Тема має важливе значення для подальшого вивчення ролі мовленнєвого впливу на формування здорової, цілісної, зрілої інтелектуально-творчої особистості та на інформаційну безпеку українського соціуму. Вербальна сугестія як форма мовно-психологічного впливу спрямована на генерування в реципієнтові передбачуваних раціонально-ірраціональних настанов без критичного аналізу вхідної інформації за допомогою арсеналу словесних засобів. Автор вербально впливає на моделювання адресатом-читачем картини світу. Мовна сугестія містить закодовані послання, для адекватного розкодування яких потрібно володіти відповідними знаннями й досвідом. У противному разі хибне тлумачення непрямої номінації сугестії позбавляє адресата суб’єктності та створює ілюзію самостійного вибору, приймаючи чуже. Сугестію у художньому тексті оприявнюють насамперед через підтексти, які розкривають справжній сенс. Вербальні маркери сугестії допомагають виявити й декодувати його. Сугестивність виявлена на кожному зі структурних рівнів повісті-казки Ю. Винничука «Місце для дракона»: лексико-семантичному (метафора, антитеза, афоризм, епітет, порівняння), морфологічному, синтаксичному, фонетичному. Найвиразніше – на лексико-семантичному, найменше – на фонетичному. Найбільший вербальний вплив на реципієнта здійснюють лексико-семантичні засоби, інші є допоміжними, вони підсилюють сугестивну функцію тропів та експресивно-емотивних слів. У статті акцентовано на важливості нівеляції прямої номінації навіювання про непотрібність митця в тоталітарному світі та заміну її на цінність митця для себе й гуманного світу відповідно до правильного тлумачення непрямої номінації вербальної сугестії.
34
Журкова, О. Л. "СЛОВОСКЛАДАННЯ ТА СЛОВОЗЛИТТЯ ЯК СПОСОБИ УТВОРЕННЯ НЕОЛОГІЗМІВ ПАНДЕМІЇ COVID‑19 В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 85–90. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовується доцільність вивчення неологізмів сучасної англійської мови, що репрезентують концептосферу «пандемія COVID‑19». Актуальність дослідження пояснюється підвищеною увагою до впливу коронавірусу на лінгвістичні процеси, у тому числі появу загальномовних та оказіональних інноватів, які становлять не лише науковий інтерес, а й суспільно-соціальну вагу. У розвідці здійснюється спроба аналізу способів збагачення сучасної англійської мови коронавірусними мовними одиницями на прикладах неологізмів, відібраних з англомовних сайтів та Інтернет-видань британської та американської преси. Під неологізмами розуміються нові слова, що закріплюються в мові і створені актом номінації; можуть з’являтися для позначення нових понять або для позначення по-новому вже наявних понять. Дослідження практичного матеріалу доводить, що збільшення словникового складу англійської мови відбувається переважно через зміну значення наявних понять і шляхом словотворення. Крім того, виявлено, що серед неологізмів пандемії COVID‑19 переважають такі, що утворені способами словоскладання (compounding) і словозлиття (blending), тоді як найбільш продуктивними компонентами для новоутворених слів-блендів є coronavirus/corona, COVID, quarantine, lockdown. Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення лексичних одиниць-блендів, а спосіб словозлиття/блендингу переходить з розряду другорядних у категорію основних. Пандемійні бленди (контамінанти) не тільки називають нові поняття й реалії в стислій формі, а й виконують емотивну функцію, унаслідок чого інновати часто отримують негативне конотативне значення через несхвальне емоційне ставлення до пандемії як такої. Зазначимо, що пропонована стаття не претендує на вичерпність, оскільки пандемія COVID‑19 і досі триває, що спричиняє щоденну еволюцію нових слів.
35
Довбня, Людмила, та Тамара Товкайло. "ПОСТАТЬ ІВАНА ФРАНКА В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВОЗНАВЧОЇ НАУКИ". Society. Document. Communication, № 10 (9 січня 2021): 240–60. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-10-240-260.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено внесок І. Франка в історію становлення і розвитку українського мовознавства, здійснено аналіз мовознавчої спадщини великого вченого-енциклопедиста, митця художнього слова Івана Франка на тлі історичного процесу усталення мовних норм. Закцентовано увагу на його боротьбі за становлення, розвиток та нормалізацію української мови, зокрема її лексики, фразеологічного складу та за усталення фонетичного принципу українського правопису.
Аналізуються праці вченого, присвячені розгляду мови як національної самобутності, як елементу художньої творчості, а також окремих компонентів її структури. Наголошується на вивченні дослідником діалектів та лексичних норм української мови, дитячого мовлення, питань загального мовознавства тощо. Визначається персональний внесок І. Франка в історію української лінгвістичної науки.
У сучасному світі Іван Франко заслужено постає перед людством передусім як майстер українського слова, митець у сфері вітчизняного художнього поетичного і прозового письменства. Водночас власне цим не обмежувалася інтелектуальна праця великого Каменяра. Людина енциклопедичних знань і неординарних здібностей, Іван Франко створив вагоме підґрунтя для розвитку й функціонування української мови не лише власною мистецькою, а й науковою діяльністю: його перу належать мовознавчі праці, присвячені українському правопису, відстоюванню багатства української мови на народній основі, дослідженню територіальної специфіки української мови; значну увагу приділяв дослідник дитячому мовленню та питанням філософії мови. З огляду на потребу нормалізації сучасного українського правопису та огранення норм народнорозмовного мовлення з особливою актуальністю постає питання аналізу кращих традицій, що історично склалися в лінгвістичній спадщині світочів нації, до яких перш за все слід віднести Івана Франка.
Попри значний часовий проміжок, що відділяє нас від періоду, коли жив і творив Іван Франко, його напрацювання та ідеї залишаються на часі, з огляду на що варто окреслити внесок науковця в історію становлення та розвитку мовознавчої науки в Україні.
Наукове й духовне коріння національної величі славного сина українського народу І. Франка є безсумнівним. Будучи воістину велетом духу, безсмертний Каменяр залишив по собі неоціненний мистецький скарб для майбутніх дослідників слова. Виходець із народних глибин, він, будучи великим майстром слова, плекав любов до рідної мови, намагався долучитися до її першовитоків, усіляко звеличував, творив і відстоював українське слово, пророчачи йому велике майбутнє. Саме він створив наукове підґрунтя для витворення мовних норм на живій народній основі з урахуванням регіональної розмаїтості, для утвердження у правописі фонетичного принципу. Нині цей принцип є домінантним у сучасній українській орфографії. Послідовники І. Франка вдосконалювали його лексикографічні набутки, лексико-фразеологічні й діалектні вчення. Упродовж тривалого часу в мовознавчих колах велася дискусія з приводу можливості / неможливості розвитку в усталених словосполученнях переносних значень, одначе сучасна лінгвістика на великій кількості прикладів довела правильність Франкових висновків і в цій царині. В аспекті зіставлення ознак фразеологізму і слова сучасні вчені одностайно стверджують, що усталені мовні звороти, як і окремі слова, мають здатність до семантичної трансформації, і ілюструють це великою кількістю прикладів.
Перспективи подальших розвідок вбачаються авторами в опрацюванні та аналізі сучасного мовного матеріалу з опорою на започатковані І. Франком ідеї в різних мовознавчих сферах.
36
Hryshko, Yuliia. "Специфіка сприйняття читачами фонетичних оказіоналізмів у структурі сучасного поетичного дискурсу". PSYCHOLINGUISTICS 31, № 2 (16 березня 2022): 33–56. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2022-31-2-33-56.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. У статті наведені результати трьох психолінгвістичних експериментів. Метою цього дослідження стало з’ясування впливу специфічних лінгвістичних одиниць – фонетичних оказіоналізмів – на сприйняття сучасного українського поетичного дискурсу адресатами (читачами).
Методи. Основними методами відбору фактичного матеріалу обрано метод спостереження, метод суцільної вибірки, контекстуальний метод. Експериментальна частина дослідження включає методи вільного асоціативного експерименту, спрямованого асоціативного експерименту та метод семантичного диференціалу. Отримані результати оброблено за допомогою методу кількісних підрахунків.
Результати. Для лінгвістичного аналізу фонетичних оказіональних одиниць у сучасному українському поетичному дискурсі стимулом обрано найчастотніші фонетичні оказіоналізми у їх графічній актуалізації (загалом 16 різних зразків). До трьох експериментальних груп респондентів увійшли 105 студентів трьох полтавських ЗВО У результаті експериментів ми отримали 1684 реакції, із яких 1146 (68.0%) – позитивні, 300 (18.0%) – негативні, 238 (14.0%) – нейтральні. Найнижчий показник нейтральних реакцій є цілком умотивованим, оскільки фонетичні оказіоналізми є потужними інтенсифікаторами експресивності звукового тла в поетичному дискурсі.
Висновки. Фонетичні оказіоналізми мають позитивний вплив на сприйняття сучасного вербального дискурсу адресатами. Виняткова роль у декодуванні фонової інформації належить акустико-артикуляційним властивостям звуків. Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо у проведенні вільного асоціативного експерименту із залученням у якості респондентів представників різних соціальних та вікових груп населення, що дозволить встановити реальний стан культурних тенденцій у сприйнятті українцями сучасного мистецтва слова.
37
Полєжаєв, Ю. Г. "ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ПОЛІАСПЕКТНОГО ВИВЧЕННЯ". Nova fìlologìâ 2, № 81 (23 червня 2021): 82–88. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Інтегративний характер сучасної науки, опанування нових способів пізнання вможливили впровадження міждисциплінарних методів у мовознавчі дослідження. У статті представлено огляд наукових праць із проблем фразеології (к. ХХ ст. – донині), проаналізовано класичний і некласичний підходи до аналізу фразеологічної мікросистеми мови, визначено ефективність цих підходів для аналізу стійких виразів, з’ясовано переваги та обмеження наявних напрямів. Акцентовано на тому, що сучасна теорія фразеології формувалася під впливом різних підходів до тлумачення усталених виразів, класифікації одиниць та визначення об’єкта фразеології. Представники класичного підходу продовжують довготривалі дискусії стосовно термінологічної стрункості та критеріїв зарахування тих чи інших виразів до фразеологічної підсистеми. Типологічне та порівняльно-історичне мовознавство фокусує увагу на семантичній параметризації фразеологічних підсистем, історичній динаміці та джерелах їх формування. Лінгвокогнітивний, етнопсихолінгвістичний й лінгвокультурологічний аспекти дозволяють розглянути образні основи міжмовного ядра та специфічної фразеології, особливості втілення знань про світ у когнітивних і мовних структурах. Розкриття комунікативної потужності фразеологізмів, їх варіативності унеобхіднюють синергію когнітивного, лінгво-прагматичного та лінгво-стилістичного аспектів. Упродовж останніх років виявляється стійка тенденція до науково- прикладних досліджень у галузі фразеології, спрямованих на вдосконалення лінгвістичних баз даних у фразеологічній лексикографії та термінографії, а також комп’ютерної обробки багатослівних виразів. Систематизація чинних підходів і напрямів вивчення фразеології дозволяє дійти висновків про актуальність комплексного аналізу цих одиниць, розкриття їх семіотичного потенціалу, механізмів збереження вагомої культурної інформації в компактній формі. Міждисциплінарне вивчення фразеології забезпечить розуміння тенденцій формування фразеологічних систем, їх історичну динаміку, умови, чинники та механізми розвитку. Запропонована розвідка поглиблює уявлення стосовно сучасного стану та перспектив розвитку теорії фразеології.
38
Левченко, Тетяна. "ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛЕКСИКО-ТЕМАТИЧНИХ ГРУП У СОЦІАЛЬНИХ ДІАЛЕКТАХ". Society. Document. Communication, № 7 (19 листопада 2019): 75–92. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-7-75-92.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано функціонування лексико-тематичних груп у соціальних діалектах. Зокрема функціонування зоо‑ та фітоморфізмів у кримінальному арго на території України у 20-30-х роках минулого століття досі не було об’єктом комплексного дослідження, що зумовлює актуальність нашої розвідки. З огляду на це, наша мета полягає в аналізі найчисельнішої лексико-тематичної групи, яку представлено у кримінальному арго 20-30-х років ХХ століття зоо- та фітоморфізмами та в дослідженні процесу лексичної метафоризації і динаміки розвитку пропонованої групи лексики. Аналізуючи різні моделі перенесення, варто зазначити, що метафоризація фітоморфізмів здійснюється за подібністю, що сприймається органами відчуття (зором, слухом, дотиком, нюхом) і за схожістю емоційно‑психологічного сприйняття. Позитивні чи негативні емоції дають змогу поєднувати в одній назві реалії дійсності, що зумовлюють однаковий емоційний стан або характеризуються однаковим емоційним станом.
Охарактеризовано риси зоо- і фітоморфних перенесень, в яких яскраво виражена пейоративна маркованість. Риси, ознаки, властивості представників тваринного і рослинного світу спрямовуються на приниження гідності, підрив довір’я до людини. На позначення цього явища у лінгвістиці використовують термін «дисфемізм» або «какофемізм», які представляють троп, що полягає в заміні звичайної, нейтральної назви грубим, вульгарним словом або висловом з метою приниження об’єкта її позначення, для емоційного підсилення та увиразнення висловлення; іноді це є виявом мовної бравади, прагненням епатувати слухача. Таким чином визначено, що дисфемізми – це зоо- і фітоморфічні метафори стосовно людини, уживання грубих, лайливих, непристойних слів.
На основі аналізу наукової літератури і словників, які містять жаргонну лексику, зафіксовано тенденцію вживання арготизмів у певному тематичному спрямуванні, зокрема і тих, що є російськими відповідниками. Джерелом метафоричного вживання арготизмів виступають такі тематичні групи слів: а) назви тварин; б) назви рослин; в) назви частин тіла людини. Негативна оцінна конотація відіграє вирішальну роль у метафоричних значеннях кримінального арго. Лексико-тематична група зоо- та фітоморфізмів у кримінальному арго свідчить про матеріальні і духовні цінності кримінального світу і дає змогу побачити суспільні проблеми в цілому.
39
ШЕВЧУК, А. В., та А. І. ЯНОВЕЦЬ. "ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПАРАМЕТРА «ЗАГАЛЬНИЙ РОЗМІР» У ТЛУМАЧЕННЯХ ЗООНІМІЧНОЇ ЛЕКСИКИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 3 (16 лютого 2022): 239–43. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.35.
Повний текст джерелаАнотація:
Пропонована наукова розвідка присвячена питанню інтерпретації параметра «загальний розмір» у тлумаченнях зоонімічної лексики, вибраної із трьох авторитетних лексикографічних джерел сучасної англійської мови. У результаті дослідження виявлено, що, представляючи просторові характеристики об’єктів матеріального світу на мовному рівні, параметричні прикметники характеризуються, з одного боку, простотою інтерпретації та визначення їх значення. Віднесеність їх до емпіричних прикметників, що відбивають ознаки об’єктів, які сприймаються перцептивно, на перший погляд, робить їх семантику відносно прозорою та стійкою. З іншого боку, відсутність чітких фіксованих меж їх вживання, виразно сформованих стандартів порівняльних конструкцій дає можливість подальшого їх семантичного розвитку та девіації в інтерпретації розмірних характеристик об’єктів. Тому виявлення особливостей використання параметричних прикметників та лексичних конструкцій на позначення загальної величини референтних об’єктів реального світу є актуальною проблемою з погляду як теоретичного, так і практичного аспектів лексикографічного представлення лексем-зоонімів у різних типах лінгвістичних словників. Зокрема, зазначено, що дефініції зоонімів вводять інформацію про загальний розмір тварини на початку словникового визначення. У такому разі найбільшою частотністю володіють прикметники “large” та “small”, що вказують на загальне враження від тварини. Також спостерігаємо використання порівняльних конструкцій, у яких отримуємо вказівку на подібну тварину, що спрощує ідентифікацію референта читачем або ж додатково вносить дані про розмірне співвідношення. У чималій кількості дефініцій зоонімів опущено параметр «загальний розмір», однак це стосується переважно загальновідомих представників світу фауни, розпізнання яких людиною зазвичай не викликає труднощів. У статті обговорюються питання параметричної норми, стандарту, а також градуювання прикметників. Загалом визначено, що пропоновані прийоми лексикографічного опису зоонімічної лексики потребують удосконалення та уніфікованого підходу, оскільки автори словників часто не дотримуються принципів адекватності та достатності, що своєю чергою приводить до труднощів інтерпретації інформації, поданої у словниковій статті.
40
Довбня, Людмила, та Тамара Товкайло. "ВНЕСОК ВАСИЛЯ СІМОВИЧА В ІСТОРІЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВОЗНАВЧОЇ НАУКИ". Society. Document. Communication 12, № 12 (13 вересня 2021): 124–44. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-12-124-144.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується мовознавча спадщина славетної постаті, яка має причетність до становлення й розвою україністики, В. Сімовича. Попри час і суперечливі наукові констатації, вагомість його наукових суджень залишається актуальною до сьогодні і потребує подальших фахових досліджень. Зокрема, недостатньо висвітленими в науковій літературі є питання застосування надбань чеського структуралізму в українському мовознавчому контексті, окремі питання історичної фонетики та морфології, аспекти методики навчання рідної мови, зокрема її комунікативна спрямованість, які є на часі й нині.
Мета статті – висвітлити місце і роль філологічних надбань В. Сімовича в поступальному русі українського мовознавства й лінгводидактики.
Лінгвістичну діяльність непересічного вченого можна інтерпретувати у двох наукових площинах: історії української мови (історичної фонетики, історичної морфології, історії літературної мови) та сучасної української мови (лексикології, стилістики, культури мови, правопису тощо).
Надважливою є наукова позиція вченого щодо диференціації понять фонетики й фонології, де він чітко розрізняє суть і функції одиниць цих рівнів. Нереалізованою залишилася ідея В. Сімовича про паралельне функціонування в українській мові двох правописів: традиційного кириличного та нового, створеного на основі латиниці.
Коло наукових інтересів В. Сімовича охоплювало такі сфери: фонетику, орфографію, культуру мови, морфологію, історичну лексикологію та історію української мови. Заслуговує на увагу фахівців і створена вченим періодизація українського правопису.
В. Сімович відстоював системність у мові, акцентуючи на тому, що всі мовні факти є наслідками історичних процесів, які діють як певні закономірності. Він аналізує фонетику з огляду на дію мовних законів, морфологічні факти розглядає як явище системне. Звідси – потрактування ним історичних процесів, що було дійсно новітнім підходом у мовознавчій науці.
У науковій творчості В. Сімовича особливо плідним був чехословацький період, під час якого вчений проявив себе не лише як патріот України, а і як потужний мовознавець. Він засуджував мовне москвофільство, під яким розумів запозичення з інших мов не безпосередньо, а через російську, спотворюючи цим фонетичну, правописну і граматичну форми слова.
Заслуговують на увагу наукові розвідки вченого з історичної морфології української мови, зокрема аспекти становлення й розвитку іменників і прикметників.
Стосовно прикметникової історії він зауважує, що м’який різновид розвинувся пізніше від твердого.
Одним з аспектів наукових досліджень В. Сімовича була й лінгводидактика. Учений є автором навчальних посібників: «Поука для коректорів» (1916), «Коротенька українська правопись» (1917), «Як стати по українському грамотним» (1919), – розрахованих на широкий загал. У них висвітлювалися питання практичної фонетики, правопису, граматики. Дослідник мав оригінальний підхід до вивчення граматики української мови в школі: він наголошував на тому, що не варто бездумно зазубрювати граматичні правила, а слід формувати навички свідомого опанування практичного матеріалу. Ця теза суголосна із сучасним комунікативним підходом до вивчення мов.
Невід’ємною частиною інтелектуального доробку вченого є праці, присвячені аналізу українського красного письменства. Слушними є відгуки науковця про мовно-літературну ідіоспецифіку авторів, творча спадщина яких засвідчує рівень мовного розвитку суспільства першої половини ХХ ст. Глибоко поціновуючи лінгвістичну діяльність видатного вченого, слід зауважити, що його праці є потужним поштовхом для розвитку української мовознавчої науки, оскільки В. Сімович приділяв належну увагу як ретроспективному, так і перспективному її аспектам. У фокусі його дослідницької уваги перебували питання фонетики, орфографії, лексикології, культури мови, морфології, історичної лексикології та історії української мови.
41
I.S., Kazymir, and Poliova S.V. "LINGUOPHILOSOPHICAL BASIS OF CONTEXTUALITY IN THE STUDY OF OCCASIONAL SPEECH UNITS (ON THE MATERIAL OF THE ENGLISH LANGUAGE)." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Germanic Studies and Intercultural Communication, no. 1 (August 2, 2021): 72–77. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2021-1-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Language is commonly believed to be one of the dominant components in the philosophical ideology. The given article is aimed at revealing the linguistic and philosophical foundations of “contextuality” and “context” under the study of occasional speech units on the material of the English language from the standpoint of interdisciplinary holism. Interdisciplinarity is caused by the lack of a unified methodology for the study of contextual synonyms as global phenomena in newspaper and artistic discourses in the contemporary English.Lexical units on the basis of modern newspaper and artistic discourses are studied. “Contextuality” with a reference to modern explorations of linguistic philosophy is explicated. The study of contextual synonyms characterizes the role of linguistic and philosophical knowledge and outlines the prospects for further research in terms of linguosynergetics. The methodological basis contains a combination of general (analysis, synthesis, induction, deduction) and linguistic (componential, logical) methods. The epistemological interpretation of “contextualism” explains the fact that the context is based on pure experience and a priori structures. From the standpoint of anthropology, “contextuality” is composed of three components, which include a cognitive, behavioral and emotional components.There has been made an attempt to study contextual synonyms within the framework of Austin’s language pragmatism. It has been determined that the main prerequisites for contextuality are ready-made scripts and templates of a certain language community. The proposed article confines that the contextual synonyms are formed by the author’s intentions in the artistic style, while the situational synonyms on the material of the English periodicals are formed on the basis of collective beliefs or background knowledge. The main hypotheses of the British and American schools to understanding the concept of “context” are highlighted. Both schools singled the “cultural component” out. It has been substantiated that contextual synonyms activate the pragmatic effect in terms of a language game. The analyzed theoretical sources indicate that the rejection of structural logocentrism in favor of dynamism and linguistic ambiguity becomes a prerequisite for the study of speech phenomena in the realm of linguosynergetics.Key words: contextuality, context, cultural component, language game, pragmatism. Заведено вважати, що мова є одним із домінантних компонентів у філософській ідеології. Реферована стаття покликана розкрити лінгвофілософські підвалини поняття «контекстуальність» і «контекст» у процесі дослідження оказіональних мовленнєвих одиниць на матеріалі англійської мови в умовах інтер-дисциплінарного холізму. Міждисциплінарність викликається відсутністю уніфікованої методики до дослідження контекстуальних синонімів як глобальних феноменів на матеріалі англійської мови. У розвідці досліджуються лексичні одиниці на матеріалі сучасного газетного й художнього дискурсів. Експлікується термін «контекстуальність» з опертям на сучасні розвідки лінгвофілософії. Під час вивчення контекстуальних синонімів характеризується роль лінгвофілософського знання та окреслюються перспективи подальшого дослідження в розрізі лінгвосинергетики. Методологічне підґрунтя містить поєднання загальних (аналіз, синтез, індукція, дедукції) та лінгвістичних (компонентний, логічний) методів. Епіс-темологічне трактування «контекстуалізм» зводиться до того, що контекст ґрунтується на чистому досвіді й апріорних структурах. З позиції антропології «контекстуальності» сприяють когнітивний, поведінковий (біхевіористичний) та емоційний компоненти. У межах Остінського мовного прагматизму про-понується вивчення мовленнєвих феноменів – контекстуальних синонімів. Визначено, що основними пере-думовами контекстуальності є готові сценарії та шаблони певної мовної спільноти. У запропонованій статті з’ясовано, що контекстуальні синоніми, утворені авторськими інтенціями, притаманні радше художньому стилю, в той час, як ситуативні синоніми на матеріалі англомовної періодики утворюються на колективних уявленнях чи фонових лінгвокультурних знаннях. Викладено основні гіпотези британської та американської школи щодо розуміння поняття «контекст». Обидві школи орієнтувались на «культурний компонент». Обґрунтовано той факт, що контекстуальні синоніми є активізаторами прагматичного ефекту у вигляді мовної гри. Проаналізовані теоретичні джерела свідчать про те, що відмова від структурного логоцентризму на користь динамічності й мовної неоднозначності стає передумовою вивчення мовленнєвих феноменів у руслі лінгвосинергетики.Ключові слова: контекстуальність, контекст, культурний компонент, прагматизм, мовна гра.
42
Боговик, О. А. "ПАРЦЕЛЯЦІЯ ЯК ОДИН З ЕЛЕМЕНТІВ ЕКСПРЕСИВНОСТІ В СИСТЕМІ ІДІОСТИЛЮ РЕЯ БРЕДБЕРІ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРУ «451 ГРАДУС ЗА ФАРЕНГЕЙТОМ»)". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 1 (17 вересня 2021): 38–46. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-5.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто теоретичні аспекти явища парцеляції як синтаксичного прийому організації тексту. Аналізуються точки зору вчених-лінгвістів на особливості функціонування у мові парцельованих конструкцій. Акцентовано увагу на тому, що парцеляція як багатоаспектне явище вивчається у лексико-семантичній, граматичній, структурній, стилістичній, текстовій та інших площинах. У наукових лінгвістичних розвідках парцеляція характеризується як явище експресивного синтаксису та знаходить вираження у різних стилях мови. Однією з основних характеристик художнього дискурсу визначають його здатність формувати емоційно-цілісне сприйняття літературного матеріалу. Аналіз прозового роману-антиутопії, який написано у жанрі наукової фантастики, американського письменника Рея Бредбері «451 градус за Фаренгейтом» засвідчує, що парцеляція є одним з елементів індивідуально-авторської манери письменника. Причина вживання парцельованих конструкцій зумовлена жанром твору. Так, у художньому дискурсі зазвичай автор не лише описує факти та події, які відбуваються у житті його героїв, але й дає емоційну оцінку того, про що повідомляється. Звернено увагу на різні види парцельованих конструкцій та детально проаналізовано ті, які використано як інструмент досягнення експресивності. Окреслено основні функції, які відіграє парцеляція в ідіостилі письменника, такі як емоційна, описова, логічна, смислова та функція конкретизації сенсу повідомлюваного. Вживання парцельованих конструкцій у тексті полегшує сприймання тексту читачем, акцентує увагу на найголовнішому, допомагає відобразити настрій героїв твору. З’ясовано, що у романі Рея Бредбері «451 градус за Фаренгейтом» парцеляція є функціонально навантаженим засобом експресивного синтаксису, що відзначається виразністю, структурною варіативністю, яскравістю та переконливістю створюваних письменником образів. Парцеляція посилює зміст приєднуваного компонента, що допомагає уточнити та конкретизувати тему. Встановлено, що проаналізована конструкція розчленованого син
43
Рускуліс Л. В. та Механцева В. М. "ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ 10-11 КЛАСІВ (ПРОФІЛЬНИЙ РІВЕНЬ)". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (29 жовтня 2021): 35–41. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.246.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті з’ясовано, що одне з магістральних значень в шкільному курсі мови має вивчення лексичного рівня української мови; наголошено, що формування лексичної компетентності відбувається в системно-інтегративних зв’язках лексики з фонетикою, граматикою, орфографією та стилістикою, бо слово є явищем багатогранним; успішне засвоєння лексичного рівня української мови залежить від урахування специфічних підходів, принципів, закономірностей навчання та добору методів і прийомів навчання; потрактовано поняття «лексична компетентність» у розвідках науковців та визначено її як високий рівень засвоєння лексичного рівня української мови, уміння володіти лексичними засобами відповідно до ситуації мовлення, беззаперечне дотримання лексичних норм, оволодіння словниковим запасом української мови, повага до українського слова, активне використання власне української лексики; простудійовано основні положення програми з української мови для учнів 10-11 класів (профільний рівень), у якій за пріоритетне визначено формування лінгвокультурологічної, соціолінгвістичної компетентностей, що сприятиме формуванню лексичної компетентності сучасного учня шляхом усвідомлення ним мови як національного феномену; схарактеризовано домінантні завдання лінгвістичної (мовної) та соціокультурної змістових ліній; проаналізовано класифікацію лексичних вправ, до яких уналежнено: власне лексичні, що спрямовані на закріплення лексичних понять і формування вмінь тлумачити значення слова; лексико-граматичні вправи сприяють виявленню й установленню зв’язків між лексикою й граматикою, формуванню вмінь розрізняти лексичне й граматичне значення слова; лексико-орфографічні вправи забезпечують засвоєння й повторення особливостей написання слів та їхніх частин; лексико-стилістичні вправи забезпечують вироблення вмінь і навичок правильного відбору і вживання слів у мовленні відповідно до характеру й мети висловлювання; наведено приклади таких вправ і завдань до них, що передбачають аналіз слів-символів, вербалізацію концептів, вибудовування лексико-семантичного поля, обов’язковий інформаційно-комунікаційний супровід їх.
44
Бондарчук, Олена, та Наталія Лисецька. "КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД: ДО ПИТАННЯ ТРАНСФЕРУ КУЛЬТУРНО МАРКОВАНИХ ТЕКСТОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ (НІМЕЦЬКА ТА УКРАЇНСЬКА МОВИ)". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 33–39. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано культурно марковану лексику як одну з основних труднощів у перекладі. Зосереджено увагу на транслятології як окремій галузі сучасних перекладознавчих досліджень, визначено переклад як обʼємне поняття у тріаді «мова, текст, культура», описано транслятологію як дисципліну з погляду відмінностей лінгвістичного та концептуального перекладу. У науковій розвідці зосереджено увагу на концептуальному перекладі як способі передачі культури. Скопос постає основним важелем для визначення прийомів перекладу безеквівалентної лексики. Важливо передати не прочитане чи почуте, а сказане й подумане, враховуючи функцію, комунікативну мету вихідного тексту. Лінгвістичний переклад для виконання цього завдання є недостатнім, тому потрібно послугуватися перекладом концептуальним. Проблематика культурно маркованої лексики полягає у відмінностях мови-джерела та мови перекладу. Сюди належать як експліцитні, так і імпліцитні й інтертекстуальні культурні відношення в текстах. Особливу увагу приділено концепту як основному терміну лінгвокультурології та концептології. Наявність концепту у свідомості певної лінгвокультури свідчить про його культурологічну вагомість й актуальність для носіїв мови. Зіставляючи дві культури, виявляємо повні чи часткові лакуни та так установлюється специфіка певної мовної спільноти. Для розуміння й перекладу культурно маркованої лексики недостатньо просто знати лексику та граматику – потрібно мати певні компетенції в міжкультурній комунікації, володіти знаннями про традиції, звичаї, звички, типову поведінку носіїв мови. Коротко описано проблему неологізмів для трансляторів. Запропоновано кроки для дидактизації перекладу культурно маркованої лексики на теоретичних курсах і практичних заняттях із перекладу. Це опис, реконструкція, інтерпретація, визначення культурної значущості. Наведено кілька основних способів для передачі культурно маркованої лексики. У статті підкреслено вагомість перекладача як посередника між двома культурами та важливість рівня його професійності для адекватного та доцільного перекладу.
45
Швець, Т. А., та О. В. Швець. "СПЕЦИФІКА ВЕРБАЛІЗАЦІЇ КАТЕГОРІЇ ОЗНАЧЕНОСТІ/НЕОЗНАЧЕНОСТІ ЗАСОБАМИ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 338–43. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-54.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено виявленню специфіки вербалізації категорії означеності/ неозначеності у сучасній німецькій мові. Установлено, що проблема вербалі- зації категорії означеності/неозначеності, якій присвячено певну кількість нау- кових розвідок, не є достатньо розробленою саме на матеріалі цієї мови, тому потребує подальшого вивчення. У сучасних лінгвістичних студіях категорію означеності/неозначеності трактують як міру обізнаності мовців з об’єктами мовлення або текстову категорію. Категорію означеності/неозначеності можна зарахувати до мовних універса- лій, оскільки вона притаманна майже всім мовам. Є мови, що мають формальні маркери її вербалізації, і такі, в яких вони відсутні. У німецькій мові категорія означеності неозначеності має граматично виражений характер. Засобами її вербалізації є артиклі (як означені, так і неозначені). Використання означених артиклів дозволяє конкретизувати об’єкт, про який ідеться, представити його як такий, що відомий співрозмовникові за ситуацією або контекстом. Звернення мовців або авторів творів до неозначених артиклів подає змальову- ваний об’єкт як такий, що вперше постає перед індивідом, є одним із низки подібних до нього. Семантична функція означеного та неозначеного артиклів полягає в здатності ідентифікувати об’єкт (вербалізація категорії означеності) або зарахувати його до класу однорідних (вербалізація категорії неозначеності). У результаті проведеного дослідження встановлено: окрім форм означеного артикля, категорія означеності у сучасній німецькій мові вербалізується вка- зівними займенниками, що є засобом конкретизації об’єктів, про які йдеться, часу виконання запланованої дії, нагадування про вже відому особу тощо. До засобів вербалізації категорії означеності також належать присвійні займен- ники, що вказують на належність об’єкта певній особі. Засобами вербалізації категорії неозначеності є форми неозначеного арти- кля та неозначені займенники, що обмежують обсяг поняття, вираженого іменником, даючи неточну вказівку на ознаки об’єктів. Великими можли- востями у плані вербалізації категорії неозначеності володіє неозначено- особовий займенник «man», що слугує для позначення невідомого суб’єкта або групи невідомих осіб.
46
O.A., Bohovyk. "GEMINATION AS ONE OF THE PRINCIPLES TO VERBALIZE THE EXPRESSION OF CHARACTERS’ EMOTIONAL STATES (based on Ray Bradbury’s dystopian novel “Fahrenheit 451”)." South archive (philological sciences), no. 86 (June 29, 2021): 88–94. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-86-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Purpose. The task of this article is to study the use of gemination that is the stylistic device of repetition. It is used to depict the emotional states of the characters in the novel “451 degrees Fahrenheit” by the American writer Ray Bradbury. Until now this topic has not been examined thoroughly in scientific studies. It seems interesting to mark gemination as positive and negative one by means of the context that helps to acquire a certain expressive and evaluative judgment.Methods. The research is carried out using a descriptive method for cataloguing, systematization, and classification of factual material, as well as methods of theoretical generalization and analysis. The method of contextual analysis is used to clarify the role of expressive means in the text of the novel. This method is aimed at revealing the context, taking into account the author’s intention, and commented on the means of expression used by the writer. The application of these methods allows analyzing the use of the stylistic figure gemination as an expression of the characters’ different emotional states.Results. The article considers the theoretical aspects of repetition and stylistic devices which are based on its principle. In the novel, repetition functions as one of the principles to verbalize the expression of the characters’ emotional states. The views of linguists on the peculiarities of gemination’s functioning in the language are analyzed. The attempt to give the definition to this stylistic device is made. In linguistics, gemination is characterized as a phenomenon of the expressive syntax that has a contact location. The achievement of the influential effect is due to redundancy. Conclusions. The analyzed examples which are based on gemination mostly describe negative emotions. The number of examples in the novel where gemination is used to denote positive emotions is rather small. It is emphasized that such a distribution is not usual as it depends on the genre, the text’s general tone, and the context of the analyzed stylistic device.Key words: repetition, stylistic devices, expressive syntax, fiction, function, emotion. Мета наукової розвідки полягає в дослідженні вживання стилістичної фігури повтору гемінації, яку використано для зображення емоційного стану персонажів у романі американського письменника РеяБредбері «451 градус за Фаренгейтом», що до сьогодні не ставало предметом ретельних наукових студіювань. Цікавим видається позитивне та негативне маркування стилістичної фігури, яка залежно від контексту набуває певного експресивно-оціночного судження.Методи. Дослідження здійснено за допомогою описового методу – для інвентаризації, систематизації і класифікації фактологічного матеріалу, а також методів теоретичного узагальнення та аналізу. Для з’ясування ролі експресивного засобу в тек-сті роману було використано метод контекстуального аналізу, який спрямовано на розкриття контексту з урахуванням задуму автора та було прокоментовано виражальні засоби, якими послуговувався письменник. Використання зазначених методів дозволило здійснити аналіз уживання стилістичної фігури гемінація як виразника різних емоційних станів персонажів твору.Результати. У статті розглянуто теоретичні аспекти фігури мови повтору та стилістичних фігур, які засновані на його принципі. У тексті роману повтор функціонує як один із принципів вербалізації вираження емоційних станів персонажів. Детально проаналізовано ті з них, які використано як інструмент досягнення експресивності. Розглянуто точки зору вчених-лінгвістів на особливості функціонування гемінації в мові та зроблено спробу надати дефініцію зазначеному явищу. У науко-вих лінгвістичних розвідках гемінація характеризується як фігура експресивного синтаксису. Зазначене явище має контактне розташування, а досягнення впливового ефекту відбувається за рахунок надлишковості. Вживання гемінації у тексті привер-тає увагу читачів, акцентує увагу на найголовнішому, допомагає відобразити настрій та емоції героїв твору.Висновки. У статті звернено увагу на вживання стилістичних фігур, які засновано на принципі повтору і є семантико-стилістичною домінантою у творі письменника. Досліджувані приклади, які засновані на вживанні фігури мови гемінації, в основному описують негативні емоції. Кількість прикладів у романі, де гемінація вживається на позначення позитивних емоцій, складає незначну кількість. Наголошено, що такий розподіл не є закономірним, а залежить від жанру, загального тону твору та контексту аналізованої фігури. Ключові слова: повтор, стилістичні засоби, експресивний синтаксис, художній текст, функція, емоція.
47
O.A., Shkamarda. "INDIVIDUAL AND PERSONAL ASPECTS OF STANCETAKING IN THE ENGLISH INTERNET BLOG." South archive (philological sciences), no. 85 (April 12, 2021): 123–26. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-85-20.
Повний текст джерелаАнотація:
Purpose. The purpose of the research is to analyze the speech behaviour of the participants of interaction in the Internet blog and to single out different lexical and stylistic resources of the personal positioning module realization in the global network.Methods. The material of the study is based on the written online messages taken from the personal blog “In Pursuit of Happiness” of the popular American writer and TED conference (a conference devoted to spreading ideas connected with technology, entertainment, and design) speaker Britt Reints. The presented article is grounded in the methodological principles of the communicative and user-based approaches to language and speech, which have been actively developing in linguistics in recent years. The applied methods of discourse analysis, conversational analysis, linguistic, and stylistic analysis revealed personal aspects of subjective positioning in the discourse of a personal Internet blog.Results. The article summarizes the data of modern scientific research on the interpretation of the stancetaking phenomenon and defines the stance concept. It has been established that stances are based on the personal characteristics of a discourse participant, his / her individual traits, beliefs, preferences, judgments and assessments of the events of the actual reality. Thus, the study proves that stance is a social phenomenon, which embraces two main interdependent and interrelated modules: personal and interactional. The first one (personal) manifests individual characteristics of the subjects of discursive activity, such as physical features, personal mindsets, cognition, specific needs and interests, spiritual and moral-volitional qualities; the second one (interactional) provides the coherent cooperation between the sender of the message and its recipient, synchronizing their linguistic world view with the aim of the correct perception and interpretation of each other's stances.Conclusions. The article traces stable correlations between the individual and personal characteristics of the speaker / author of the written message and his / her positions in the discourse of the English Internet blog. Different lexical and stylistic resources activating the personal module of stancetaking in the global network have been singled out on the basis of the analysis of the speech behavior of the participants of communication in the blogosphere.Key words: position of the subject of discursive activity, stance, personality, subject of discursive activity, personal module of stancetaking. Мета. Мета наукової розвідки – проаналізувати мовленнєву поведінку учасників інтеракції в інтернет-блозі та виявити засоби актуалізації індивідуально-особистісного модуля позиціювання у глобальній мережі.Методи. Матеріалом для нашого дослідження послугували фрагменти інтернет-повідомлень, вилучені з популярного англомовного авторського блогу “In Pursuit of Happiness” («У пошуку щастя»), авторкою якого є американська письменниця та спікерка конфереції TED (від англ. Technology, Entertainment, Design – Технології, Розваги, Дизайн, конференція, присвяче-на «ідеям вартим поширення») Бріт Рейнтс. Представлена праця ґрунтується на методологічних засадах комунікативно-діяль-нісного підходу до мови й мовлення, який активно розвивається у лінгвістиці останніх років. Застосовані методи дискурс-аналізу, конверсаційного та лінгвостилістичного аналізу дали змогу виявити та описати індивідуально-особистісні аспекти суб’єктного позиціювання в дискурсі персонального інтернет-блогу.Результати. У статті узагальнено дані сучасних наукових розвідок щодо трактування феномену позиціювання та визна-чено поняття «станс». Установлено, що позиція суб’єкта дискурсивної діяльності базується на ознаках учасника дискурсу як особистості, його / її індивідуальних характеристиках, особистих переконаннях, уподобаннях, судженнях та оцінках подій навколишньої дійсності. Таким чином, дослідження засвідчує, що станс – це явище публічне, яке має два основних взаємоза-лежні і взаємопов’язані модулі: 1) індивідуально-особистісний, в якому проявляються особистісні характеристики суб’єктів дискурсивної діяльності, а саме фізичні дані, особливості світосприйняття та мислення, специфічні потреби та інтереси, духо-вні та морально-вольові якості та 2) інтеракційний, який забезпечує органічну взаємодію адресанта й адресата, синхронізуючи їхні мовні картини світу для сприйняття та інтерпретації позицій один одного.Висновки. У статті простежено стійкі кореляції між індивідуально-особистісними характеристиками мовця / автора пись-мового повідомлення та його / її позиціями у дискурсі англомовного інтернет-блогу. На основі аналізу мовленнєвої поведінки учасників комунікативної взаємодії у блогосфері виокремлено лексико-стилістичні ресурси активізації особистісного модуля позиціювання в мережі інтернет.Ключові слова: позиція суб’єкта дискурсивної діяльності, станс, особистість, суб’єкт дискурсивної діяльності, особис-тісний модуль позиціювання.
48
Kornovenko, Larysa, Наталія Іванова та Ольга Рижченко. "ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ ПОДАТКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В РОСІЙСЬКІЙ МОВІ". Мова: кодифікація, компетенція, комунікація, № 1(4) (30 червня 2021): 66–82. http://dx.doi.org/10.24025/2707-0573.1(4).2021.233118.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме Постановка проблеми. У сучасному мовознавстві відчувається посилення інтересу до історичних досліджень мови, особливо в галузі функціонування термінологічної лексики. Подібний аналіз мовних одиниць є актуальним для всіх гуманітарних наук, його значущість можна пояснити тим, що саме в мові відбиваються найважливіші за своїми наслідками зміни, що відбулися у світогляді і житті східних слов’ян, зокрема у формі та змісті семантичного класу слів, об’єднаних загальнокатегоріальним значенням «податок». Проблеми оподаткування й організації ефективного державного податкового контролю цікавили людство з давніх часів, сьогодні вони стали предметом вивчення переважно економічної науки та історії (Р. Бобринев, М. Буланже, О. Василик, Б. Греков, Л. Ларионов, Н. Міллер, Н. Нечай, О. Толкушкін). Є окремі розвідки щодо історії формування терміносистеми російської мови в історичному аспекті (В. Гончаров), однак, наскільки нам відомо, номінації, що слугують на позначення податків, ще не отримали комплексного висвітлення в лінгвістичній літературі. Мета нашого дослідження – аналіз номінацій, що утворюють семантичний клас слів зі значенням «податок, мито, побори». Вивчення специфіки їхньої семантики й функціонування в словниковому контексті дозволить з'ясувати низку питань, пов’язаних з історією формування податкової термінології в цілому. Методологія дослідження. Основними методами дослідження – описовий та порівняльно-історичний, за допомогою яких ми прослідковуємо зміни в означеній групі лексичних одиниць, було застосовано також елементи кількісного аналізу. На матеріалі 313 лексичних одиниць (номінацій на позначення податків та пов’язаних з податковою сферою), відібраних методом суцільної вибірки зі словників проаналізовано історичні зміни, які відбулися із зазначеною лексикою в процесі розвитку. Хронологічні межі охоплюють XI-XVII століття. Основні результати дослідження. Дослідження історії розвитку податкової терміносистеми російської мови має як теоретичне значення – усвідомлення того, як віддзеркалюється навколишній світ і реалії у соціумі під впливом різноманітних факторів, а також і практичне застосування, оскільки цей прошарок лексики стосується різних сфер політичного, культурного, економічного життя й недостатньо описаний лінгвістами. Проаналізовані нами номінації, що позначають різні податки, побори, повинності, одиниці податкової сфери, найменування осіб і територій, оподатковуваних і не оподатковуваних даниною, уможливили виділити шість функціонально-тематичних груп номінацій податкової терміносистеми. Аналіз кожної з груп дозволяє зробити висновки, що окремі номінації мали не одне, а кілька термінологічних значень (наприклад, данина). Багаточисельними виявилися найменування, що відображають родо-видові номінації зборів, данини, пені тощо. Найчастіше ці номінації поєднують два значення: побору і повинності, мита та збору, податку і плати, що засвідчує неврегульованість у сфері податкової термінології і лексичної системи у цілому. Нами репрезентовано продуктивні і непродуктивні способи словотворення номінацій, виявлено, що морфологічний спосіб творення зазначених слів є найбільш продуктивним. В системі податкової термінології зафіксовано явище синонімії та антонімії. Двослівні (складені) назви замінюються однослівними субстантивами (возовое від «мито з воза»; носовоiе «мито з носа судна»). Висновки і перспективи. Отже, численні найменування податкової терміносфери не увійшли до словникового складу сучасної російської літературної мови. Лише деякі з них (дань, оброкъ) можна зустріти в літературних творах, в яких описано подібні реалії («Подорож із Петербурга до Москви» О. Радищева, «Мертві душі» М. Гоголя, «Кому на Русі жити добре» М. Некрасова та інші); інші (дача, даръ) взагалі втратили значення «данини, податку». Перспективи вбачаємо у дослідженні функціональної динаміки номінацій податкової терміносистеми, а також з’ясуванні їхньої ролі у російській мовній картині світу. Ключові слова: історія мови, лексика, номінації на позначення податків, семантика, словотворча модель.
49
Засєкін, Сергій, Наталія Безуглова, Анастасія Гапон, Владислав Матюшенко, Ольга Подольська та Дар'я Зубчук. "Психолінгвальні аспекти перекладу словника LIWC". East European Journal of Psycholinguistics 5, № 1 (30 червня 2018): 111–18. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2018.5.1.zas.
Повний текст джерелаАнотація:
Останні досягнення в галузі комп’ютерних лінгвістичних та психологічних інструментів дослідження актуалізують не лише потребу поширення сфер їхнього застосування, а й застосування з носіями різних мов. Тому актуальним видається вивчення особливостей перекладу на основі з’ясування культурних відмінностей. Дослідження сьогодення в галузі перекладознавства визнають критичну роль, що її відіграють перекладацькі трансформації як психолінгвальні логічні операції, які тривають у голові перекладача. Ця розвідка вивчає шляхи адекватного відтворення українською мовою вибраних слів зі словника програми Linguistic Inquiry and Word Count (LIWC) 2015 (Pennebaker et al., 2015) на основі встановлення їхніх семантичних, прагаматичних та культурних аспектів значення. Найголовнішим висновком дослідження є те, що перекладачеві під час роботи слід удаватися до застосування низки перекладацьких трансформацій, як-от: диференціація, конкретизація, генералізація значення слова, а також транскодування, експлікація, калькування. Деякі мовні одниці, наприклад, із категорії ‘Leisure’, ‘Netspeak’ не перекладалися взагалі, зберігаючи їхню оригінальну англомовну форму, позаяк сьогодні носії англійської та української спільно вживають таку лексику в своєму мовленні. Перспективним видається дослідження способів перекладу словника LIWC на базі інших мов.
Література
References
Корунець, І. В. Теорія та практика перекладу. Вінниця: Нова книга, 2007.
Карабан, В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури [Текст]: у 2-х ч. Ч. 1., Ч. 2. Вінниця: Нова книга, 2004.
Кияк Т. Р. Функції та переклад термінів у фахових текстах// Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. № 32. С. 104-108.
Максімов С. Є. Практичний курс перекладу. К.: Ленвіт, 2010.
Pennebaker, J. W., Booth, R.J., Francis, M. E. (2007). Linguistic Inquiry and Word Count (LIWC): LIWC2007. Austin, TX: University of Texas at Austin.
Pennebaker, J.W., Boyd, R.L., Jordan, K., & Blackburn, K. (2015). The Development and Psychometric Properties of LIWC2015 . Austin, TX: University of Texas at Austin.
Pennebaker, J. W., Francis ME, Booth RJ. (2001). Linguistic Inquiry and Word Count (LIWC): LIWC2001. Mahwah: Lawrence Erlbaum Associates.
References (translated and transliterated)
Коrunets’, І. (2007). Teoriya ta Praktyka Perekladu [Theory and Practice of Translation]. Vinnytsia: Nova Knyha.
Кaraban, V. (2004). Pereklad Angliyskoyi Naukovoyi i Tekhnichnoyi Literatury [Translation of English Scientific and Technical Literature]. Volumes 1-2. Vinnytsia: Nova Knyha.
Kyiak, T. (2007). Funktsii ta pereklas terminiv u fakhovykh tekstakh [Functions and translation of terms in specialized texts]. Visnyk of Zhytomyr State University, 32, 104-108.
Maksimov, S. (2010). Praktychnyi Kurs Perekladu [Practical Course of Translation]. Kyiv: Lenvit.
Pennebaker, J. W., Booth, R.J., Francis, M. E. (2007). Linguistic Inquiry and Word Count (LIWC): LIWC2007. Austin, TX: University of Texas at Austin.
Pennebaker, J.W., Boyd, R.L., Jordan, K., & Blackburn, K. (2015). The Development and Psychometric Properties of LIWC2015 . Austin, TX: University of Texas at Austin.
Pennebaker, J. W., Francis ME, Booth RJ. (2001). Linguistic Inquiry and Word Count (LIWC): LIWC2001. Mahwah: Lawrence Erlbaum Associates.
50
Чорноус, Оксана. "Сучасні підходи до тлумачення мотиву номінації". East European Journal of Psycholinguistics 5, № 1 (30 червня 2018): 25–35. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2018.5.1.och.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються сучасні підходи до тлумачення терміну «мотив номінації», який останнім часом активно вживається в українській ономастиці. Автор з’ясовує семантичне наповнення понять «мотив» і «номінація», аналізуючи дефініції, запропоновані лінгвістами та психологами в лексикографічних працях, наукових розвідках. У результаті були виявлені такі істотні ознаки понять «мотив» і «номінація»: 1) ідеться про внутрішню усвідомлювану мовцем причину; 2) ця причина має особисту значущість для номінатора, є сферою його індивідуального зацікавлення; 3) внутрішня причина спонукає номінатора звернутися до ресурсів мови та обрати з-поміж готових лексем, що функціонують у мові, найбільш вдалий варіант або створити власний; 4) створюючи антропонім, мовець керується своїми смаками та вподобаннями, намагаючись досягти максимальної інформативності, милозвучності оніма. Порівнюючи їх із закладеними в дефініцію терміна «мотив номінації», автор робить висновок про деякі розбіжності, зокрема в деяких визначеннях мотив номінації інтерпретують як зовнішню екстралінгвістичну причину. Насамкінець на підставі чинного законодавства автор робить висновок про те, що термін «мотив номінації» може бути застосований до прізвищ як класу онімної лексики, зокрема в тих випадках, де творцем прізвища виступають представники державних органів або сам носій.
Література
References
Бабій Ю. Прізвища сучасної Середньої Наддніпрянщини: дис. на здобуття наук. ступеня кандидата філологічних наук: 10.02.01 «Українська мова». Миколаїв, 2007.
Булава Н. Сучасні українські прізвища північної Донеччини: дис. на здобуття наук. ступеня кандидата філологічних наук: 10.02.01 «Українська мова». Одесса, 2005.
Володіна Т.С. Полісемія лінгвістичних термінів (на матеріалі сучасної німецької мови). Мовні і концептуальні картини світу, 2014, 47(1), 229-237.
Єрмоленко С. Мовний смак, мода і культура мови. Мова і міжкультурна комунікація, 2014, 1, 6-16
Ільченко І. І. Антропонімія Нижньої Наддніпрянщини в її історичному розвиткові (Надвеликолузький регіон) : дис. на здобуття наук. ступеня кандидата філологічних наук: 10.02.01 «Українська мова». Запоріжжя, 2003.
Кочнева Е. Концептуальные основы подготовки студентов к проектированию будущей профессиональной деятельности. Нижний Новгород: НГПУ им. К. Минина, 2013.
Кубрякова Е. Номинативный аспект речевой деятельности. М.: Наука, 1986.
Телия В. Номинация. Языкознание. Большой энциклопедический словарь В. Ярцева (ред). М.: Большая Рос. энцикл, 2002. C. 336-337.
Торчинський М. Структура, типологія і функціонування онімної лексики української мови : дис. на здобуття наук. ступеня доктора філологічних наук: 10.02.01 «Українська мова». Київ, 2010.
References (translated and transliterated)
Babii, Yu. (2007). Prizvyshcha suchasnoi Serednoi Naddniprianshchyny [Surnames of Modern Middle Naddnieprianshchyna]. Ph.D. dissertation. Mykolayiv.
Bulava, N. (2005). Suchasni ukrainski prizvyshcha pivnichnoi Donechchyny [Modern Ukrainian surnames of northern Donetsk region]. Ph.D. dissertation. Odessa.
Volodina, T.S. (2014). Polisemiia linhvistychnykh terminiv (na materiali suchasnoi nimetskoi movy) [Polysemy of Linguistic Terms (Based on Modern German Language)]. Movni i Kontseptualni Kartyny Svitu, 47(1), 229-237.
Yermolenko, S. (2014). Movnyi smak, moda i kultura movy [Language taste, fashion and culture of speech]. Mova i Mizhkulturna Komunikatsiia, 1, 6-16.
Ilchenko, I. I. (2003). Antroponimiia Nyzhnoi Naddniprianshchyny v yii istorychnomu rozvytkovi (Nadvelykoluzkyi rehion) [The antroponomy of the Lower Dnieper area in it’s historical development]. Zaporizhzhia.
Kochneva, E. (2013). Kontseptual'nye osnovy podgotovki studentov k proektirovaniyu budushchey professional'noy deyatel'nosti [Conception of Students Training for Design of Future Professional Activity]. Nizhniy Novgorod: Nizhniy Novgorod University.
Kubryakova, E. (1986). Nominativnyy aspekt rechevoy deyatel'nosti [Nominative Aspect of Speech Activity]. Moscow: Nauka.
Teliya, V. (2002). Nominatsiya. Yazykoznanie [Nomination. Linguistics.] In: Bol'shoy entsiklopedicheskiy slovar' [Large encyclopedic dictionary], (pp. 336-337). V. Yartseva, (Ed). M.: Bolshaya Rossiyskaya Entsiklopedia.
Torchynskyi, M. (2010). Struktura, typolohiia i funktsionuvannia onimnoi leksyky ukrainskoi movy [Structure, typology and functioning of onymic lexemes in the Ukrainian language]. Doctor of Science dissertation. Kyiv.
Джерела
БПС – Большой психологический словарь / под. ред. Б. Мещерякова, В. Зинченко. СПб. : Прайм-Еврознак, 2003.
Бучко Д. Словник української ономастичної термінології / Д. Бучко, Н. Ткачова. Харків : Ранок-НТ, 2012.
Головин С. Словарь практического психолога / С. Головин. Минск: Харвест, 1998.
Дыдынский Ф. Латинско-русский словарь к источникам римского права / Ф. Дыдынский. Москва: Спартак, 1997.
ОТСП – Оксфордский толковый словарь по психологии [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.xn--80aacc4bir7b.xn--p1ai/словари/оксфордский-толковый-словарь-по-психологии/мотив
Подольская Н. Словарь русской ономастической терминологии / Н. Подольская. М.: Наука, 1978.
ПЭ – Психологическая энциклопедия / под. ред. Р. Корсини, А. Ауэрбаха. СПб: Питер, 2006.
СУМ – Словник української мови: в 11 т. / под. ред. І. Білодіда. К.: Наукова думка, 1970 – 1980.
Sources
BPS –Meshcheryakov, B. & Zinchenko, V. (Eds.). (2003). Bol'shoy psikhologicheskiy slovar' [The Great Dictionary of Psychology]. S.-Petersburg: Praym-Yevroznak.
Buchko, D. & Tkachova, N. (2012). Slovnyk Ukrainskoi Onomastychnoi Terminolohii [Dictionary of Onomastic Terminology]. Kharkiv : Ranok-NT.
Dydynskiy, F. (1997). Latinsko-russkiy Slovar' k Istochnikam Rimskogo Prava [Latin-Russian Dictionary of the Sources of Roman Law]. Moskva: Spartak.
OTSP – Oksfordskiy tolkovyy slovar' po psikhologii [Oxford Explanatory Dictionary of Psychology]. Retrieved from: www.xn--80aacc4bir7b.xn--p1ai/словари/оксфордский-толковый-словарь-по-психологии/мотив
PE – Korsini, R. & Auerbakh, A. (Eds.). (2006). Psikhologicheskaya Entsiklopediya [Psychological Encyclopedia]. S.-Petersburg: Piter.
Podol'skaya, N. (1978). Slovar' Russkoy Onomasticheskoy Terminologii [Dictionary of Russian Onomastics Terminology]. M.: Nauka.
Polovin, S. (1998). Slovar' Prakticheskogo Psikhologa [Dictionary of Practical Psychologist]. Minsk: Kharvest.
SUM – Bilodid, I. (Ed.). (1970-1980). Slovnyk Ukrainskoyi Movy: v 11 t. [Dictionary of the Ukrainian Language]. In 11 vol. Kyiv: Naukova Dumka.