Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Лідери.
Статті в журналах з теми "Лідери"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Лідери".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Filipenko, Larisa. "ПРОФЕСІОНАЛІЗМ В ПОЛІТИЦІ ТА ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО". Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 3, № 1 (8 липня 2020): 251–62. http://dx.doi.org/10.15421/342026.
Повний текст джерелаАнотація:
У даній роботі аналізуються два основних напрямки вивчення професійних і особистісних якостей політичних діячів. В першу чергу це підхід, який би розглядав політика як представника певної елітарної групи, яка сформувала його погляди, професійні якості, цілі і способи їх досягнення. Інший підхід робить акцент на феномені політичного лідерства. В даному контексті аналізуються можливості лідера впливати на формування і зміни політичної системи, а також його здатності зібрати навколо себе групу однодумців.Метою даної роботи є визначення правомірності даних підходів на прикладі відомих політичних лідерів ХХ-ХХІ століть. В результаті проведеного аналізу професійних і особистісних якостей відомих політичних діячів, можна обґрунтовано припустити, що обидва існуючих підходи мають право на існування і це підтверджується численними історичними прикладами, зокрема ХХ-ХХІ століть. У разі відносної внутрішньодержавної та міжнародної стабільності, як правило, політичні лідери рекрутуються з тих чи інших еліт суспільства.У кризових ситуаціях в суспільстві виникає потреба в харизматичних лідерах, схильних до авторитарних методів управління, що, безумовно, є загрозою демократичним принципам побудови суспільства і може призвести до авторитаризму. Незважаючи на суперечливість вимог до професійних якостей політика, висунутих різними теоретичними концепціями, можна стверджувати, що наявність стійких морально-етичних принципів для політика є обов’язковою вимогою, бо без цієї складової всі його професійні якості не принесуть суспільству бажаних результатів.
2
Пестушко, Валерій. "Нові лідери автомобілебудування". Географія та основи економіки в школі, № 4 (2009): 19.
Знайти повний текст джерела
3
Штанько, Людмила. "Лідери груп - помічники вчителя". Всесвітня література в середніх навчальних закладах України, № 1 (2008): 57–59.
Знайти повний текст джерела
4
Штанько, Людмила. "Лідери груп - помічники вчителя". Всесвітня література в середніх навчальних закладах України, № 1 (2008): 57–59.
Знайти повний текст джерела
5
Zelman, O. M. "Виборчі технології та політична реклама як інструмент становлення політичного лідера". Grani 19, № 1 (20 грудня 2015): 30–34. http://dx.doi.org/10.15421/1716005.
Повний текст джерелаАнотація:
Описано та проаналізовано процес становлення політичного лідера за допомогою використання виборчих технологій, зокрема політичної реклами. Досвід американських спеціалістів у галузі реклами показує можливості ефективного застосування методик, що були успішно використані в сфері комерційної реклами в США першої половини ХХ століття. Особливої актуальності питання виборчих технологій набуває в контексті виборів в Україні. Політичні лідери часто не знаходять підтримки серед населення. Справа в тому, що їх месиджі, адресовані електорату, часто не відповідають потребам останнього. Досвід майже кожної виборчої кампанії говорить тільки про зовнішній аспект застосування виборчих технологій. Це надто мало і надто примітивно для здобуття голосів політичним кандидатом чи конкретною політичною силою. Стратегія виборчих технологій є настільки часто використовуваною, що останнім часом не знаходить належної підтримки та оцінки з боку електорату. Значна частина коштів, що йде на побудову образу політичного лідера, викидається на вітер. Це в кращому випадку, а в гіршому – працює як антиреклама. Політтехнологи невміло використовують медіаресурси. В політичній рекламі це призводить до викривлення каналів комунікації між політичним лідером та електоратом. Проаналізовано практику проведення виборчих кампаній та використання виборчих технологій спеціалістами у галузі реклами в період першої половини ХХ в США. Розглянуто перевірені методики, котрі спрацювали в свій час. Вони є класичними і можуть бути адаптованими як елементи сучасних виборчих технологій.
6
Verbovska, L. S. "ЛІДЕРИ ОТГ - АГЕНТИ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ В УМОВАХ ЗМІН". Actual problems of regional economy development 1, № 14 (28 лютого 2020): 208–13. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.208-213.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розкриваються важливі аспекти якості регіонального лідера в об’єднаних територіальних громадах. До них віднесено: формування команди однодумців, вміння працювати в команді, долучати команду до процесу навчання, здійснювати постійний аналіз власного досвіду. За результатами дослідження встановлено, що розвиток громад залежить від лідерів ОТГ, які створять умови для комфортного і безпечного проживання в ОТГ. Розглянуто важливі навички членів команди, що впроваджують зміни.
7
Бортников, Сергій. "Із правоохоронців - у лідери громади". Віче, № 13/14 (2008): 23.
Знайти повний текст джерела
8
Пестушко, Валерій. "Лідери з відновлюваних джерел енергії". Географія та основи економіки в школі, № 1 (2006): 49.
Знайти повний текст джерела
9
Пестушко, Валерій. "Лідери з відновлюваних джерел енергії". Географія та основи економіки в школі, № 1 (2006): 49.
Знайти повний текст джерела
10
Василів, Володимир Богданович, та Людмила Іванівна Безтелесна. "ВЕБАНАЛІТИКА ЯК ЗАСІБ ОЦІНЮВАННЯ І ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ". Information Technologies and Learning Tools 85, № 5 (1 листопада 2021): 323–43. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v85i5.3918.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасному інформаційному світі діяльність університетів демонструється на вебсайтах, а оцінювання індикаторів їх роботи та змісту дає можливість визначати конкурентні переваги та шляхи їх формування. На основі рейтингу Webometrics та інструментів вебаналітики проведений детальний аналіз сайтів окремих українських та зарубіжних університетів за перший квартал 2020 року. Відібрані для дослідження 10 університетів, зокрема 5 зарубіжних за принципом територіальної близькості до України та національного лідерства та п’ять українських, з яких чотири - лідери. За результатами рейтингу університети України значно відстають не лише від світового лідера, але й сусідніх держав, що свідчить про незначні конкурентні переваги їх у глобальному та регіональному науково-освітньому просторі. Результати технічного аналізу сайтів засвідчили, що в українських університетах надто низька індексація сайтів навіть у порівнянні з зарубіжними, що територіально наближені. Відставання складає в рази, а зі світовим лідером - Гарвардським університетом – тисячі разів. Серед українських університетів лідером є КПІ ім. І.Сікорського, індексація сайту якого в 1,5-3 рази випереджає інші досліджувані. Проведений зовнішній аудит сайтів засвідчив, що сукупне відвідування сайтів десяти відібраних університетів, є меншим від світового лідера. Доведено, що важливо оцінювати час, який користувачі проводять на сайтах, та кількість відмов від перегляду сайтів. Для нарощування конкурентних переваг університетам варто збільшувати глибину перегляду сайтів, покращити зручність та простоту використання, розміщувати цікавий контент, оптимізувати сторінки, додавати інтерактивні елементи. Аналіз джерел трафіку засвідчив, що для забезпечення його зростання українським університетам необхідно підвищувати видимість сайту за ключовими словами в пошуку. Це вимагає збирання широкого семантичного ядра, оптимізації наявних сторінок і створення нових, додавання якісних та унікальних статей. Вказано на важливість посилань не тільки з інших сайтів, але й користувачів соціальних мереж. Запропоновано університетам якісно наповнювати сайти для розширення пошукового трафіку. Визначено, що це може бути ключовим індикатором в оцінці роботи працівників служби маркетингу. Проведений демографічний аналіз користувачів, який дає змогу глибше пізнати аудиторію і розробляти ефективні заходи маркетингу і ремаркетингу.
11
Рудич, Ф. М. "Політичні лідери ХХ сторіччя. Конрад Аденауер". Трибуна, № 1/2 (2017): 25–28.
Знайти повний текст джерела
12
Завгородня, Ю. В. "КІБЕРКОНФЛІКТИ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПОЛІТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 32 (3 лютого 2022): 144–48. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1040.
Повний текст джерелаАнотація:
Завгородня Ю. В. Кіберконфлікти як елемент політичних технологій в інформаційному просторі. – Стаття.Протиборство сучасних політичних акторів набуває нових форм та проявів. Впливові політичні лідери виходять за територіальні межі окремих країн, політичних організацій та міжнародних громадських об’єднань та стають не лідерами окремих регіонів чи країн, а світовими флагманами політичного та державного управління. Сучасна світова спільнота здійснює суттєвий вплив на бачення громадян під час вибору нового політичного лідера країни або окремого регіону, області чи міста, що формує новітні форми поглядів, думок та завоювання популярності політичними лідерами. А тому в сучасних формах взаємодії між суб’єктами політики пріоритетні відкриті переговори, які доступні для публічного суб’єктивного сприйняття. Демократичне суспільство здійснює аналіз політичних форм взаємодії, оцінює та робить власні висновки щодо подальших індивідуальних та стратегічних глобальних дій у суспільстві.Оскільки тренди та пріоритети в суспільстві змінюються, змінюється політична форма активності з метою зацікавлення більшої кількості громадян. Сучасний напрям публічної взаємодії та також іпротиборства суб’єктів політики – інтернет-простір, за допомогою якого політичні діячі все частіше говорять про власні досягнення та поразки або не дороблені справи опонентів. Істотно впливає на спроможність власного самовираження як суб’єкта політико-правових ефективна структура кіберпростору як дієвого механізму для політичної активності та впливу на свідомість громадян, через пропаганду суб’єктивних ідеологічних поглядів, які обстоюють інтереси зацікавлених груп, регіонів або індивідів, які матеріально спроможні залучати інформацію в маси та формувати план ефективного політичного розвитку. Така діяльність є новим чинником дії політичних технологій, які набувають новітніх форм прояву у зв’язку зі зміною публічних локацій для політичних акторів.
13
Бик, Т. ""Лідери для майбутнього: нова парадигма Римського клубу". Відповідальна економіка, Вип. 1 (2009): 139–40.
Знайти повний текст джерела
14
Рудич, Ф. М. "Політичні лідери XX сторіччя. Франклін Делано Рузвельт". Трибуна, № 3/4 (2017): 21–27.
Знайти повний текст джерела
15
Бик, Т. ""Лідери для майбутнього: нова парадигма Римського клубу". Відповідальна економіка, Вип. 1 (2009): 139–40.
Знайти повний текст джерела
16
Мартиненко, Алла Петрівна. "Хмарні технології для навчальних закладів". New computer technology 13 (25 грудня 2015): 46–50. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v13i0.882.
Повний текст джерелаАнотація:
Цілі дослідження: дослідження хмарних рішень, що пропонують навчальним закладам провайдери-лідери у сфері хмарних технологій. Завдання дослідження: детально розглянути переваги й недоліки хмарних засобів щодо використання у навчальному процесі ВНЗ. Об’єкт дослідження: навчальний процес ВНЗ. Предмет дослідження: використання хмарних технологій у навчальному процесі ВНЗ. Використані методи дослідження: аналіз наукових публікацій. Результати дослідження. На основі аналізу наукових публікацій визначено переваги та недоліки хмарних технологій в освіті у порівнянні з традиційним використанням інформаційних технологій. Досліджено хмарні рішення, що пропонують навчальним закладам провайдери-лідери у сфері хмарних технологій: Microsoft Office 365, Windows Azure Platform, Google Apps Education Edition, jПарус – Навчальний заклад. Основні висновки і рекомендації. Хмарні технології мають значні перспективи у освітній галузі.
17
Махновський, С. С. "Лідери студентського самоврядування і сучасні університетські комунікативні практики". Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки, Вип. 9 (2009): 51–54.
Знайти повний текст джерела
18
Махновський, С. С. "Лідери студентського самоврядування і сучасні університетські комунікативні практики". Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки, Вип. 9 (2009): 51–54.
Знайти повний текст джерела
19
Катіс, Крістос. "ІННОВАЦІЙНА ПРОГРАМА PROFLEC-CY ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ОСВІТНІХ ЛІДЕРІВ: РЕЗУЛЬТАТИ ОЦІНЮВАННЯ УЧАСНИКІВ". Social Work and Education 8, № 1 (2 квітня 2021): 106–15. http://dx.doi.org/10.25128/2520-6230.21.1.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження зумовлена потребою у визначенні ефективності програм для підготовки лідерів у сфері освіти як головних рушіїв змін та вдосконалення у школах. У статті представлені результати оцінювання впровадження інноваційної програми розвитку лідерів у сфері освіти «Професійне навчання через зворотній зв’язок та коучинг» (PROFLEC) у Греції. Програма включала забезпечення учасників діагностичним інструментарієм CPSM-CY, надання індивідуального зворотнього зв’язку, наставництво впродовж навчального дня та організацію групових зустрічей для консультування учасників.
Проведене дослідження мало на меті оцінити ефективність програми на всіх етапах її реалізації. Його результати засвідчили, що загалом оцінка програми зацікавленими сторонами за результатами проведеного анкетування та інтерв'ю була позитивною. Учасниками також були визначені умови, необхідні для ефективної реалізації кожного з її елементів. За результатами проведеного дослідження встановлено, що зворотній зв’язок та консультування як стратегії, що сприяють рефлексії над діями, сприяють професійному та особистісному розвитку педагогів, вдосконаленню їх практичної діяльності та діяльності навчального закладу вцілому. Встановлено, що педагоги-лідери, володіючи необхідними знаннями, при створенні відповідних можливостей, можуть ефективно впливати на вирішення професійних проблем.
20
Траверсе, О. О. "Політичні керівники та лідери України: друга половина XX ст." Держава і право, Вип. 37 (2007): 670–75.
Знайти повний текст джерела
21
Скалацька, О. В. "ПОЛІТИЧНІ ЛІДЕРИ ПРО ПАНДЕМІЮ COVID-19: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКІЙ ВИМІР". Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 2, № 21 (2020): 74–84. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2020.21.2.07.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуто соціально-філософський вимір звернень політиків на початку пандемії Covid-19. Зазначається, що новим каналом політичної комунікації є соціальні мережі, які містить низку переваг встановлення зворотного зв’язку з електоратом. Акцентується увагу на тому, що пандемія Covid-19 стала викликом для сучасного суспільства, проблемою, яка трансформувала традиційні соціальні практики та встановлені норми суспільного життя. Встановлено, що політики, як і інші лідери думок роз’яснювали необхідність впровадження нокдауну та соціальної ізоляції, соціальної дистанції для запобігання збільшення кількості захворювань новим вірусом.
22
Maksymets, Vira, та Mariia Orel. "Маніпулятивні технології формування політичних промов В. Путіна". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (3) (26 квітня 2018): 55–60. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-01-55-60.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано інструмент маніпулювання впливом на аудиторію та досліджено промови політичного лідера В. Путіна як засіб маніпулятивного впливу на формування думки масової аудиторії. Установлено, що маніпулювання є розповсюдженою формою міжособистісного спілкування, яка розкриває вплив на партнера зі спілкування задля досягнення своїх прихованих мотивів. До інструментів маніпулювання можна віднести мову, емоції, повтори, зміни темпу, дроблення, однонаправлене прийняття рішення, скорочення контакту. Результат аналізу дослідження використання маніпулятивних технологій як вплив на масову аудиторію дають підставу виокремити завдання кожної визначеної мовної технології у формуванні масової опінії в політичних відносинах. Варто враховувати також і те, що мовні маніпулятивні технології є частиною великого процесу координування свідомості людей і спрямовування їхнього рішення в потрібному для оратора напрямі. Саме тому в більшості випадків ці маніпулятивні стратегії важко відрізнити. Питання щодо того, як уникнути маніпулювання, залишається відкритим. Із погляду мови, протистояти цьому не можливо. Але багато що залежить від адресата, який сприймає текст. У цій статті проаналізовано політичні промови В. Путіна та доведено, що політичні лідери використовують різноманітні засоби маніпулювання, приділяючи особливу увагу мовному. Таким чином уживаючи всі маніпулятивні технології, щоб аудиторія неусвідомлено підлаштовувалися під рішення оратора.
23
Кульчицький, С. "Три фази комунізму. Як радянські лідери планували настання "світлого майбутнього"". Український тиждень, № 1/2 (633/634), 11-16.01.2020 (2020): 56–59.
Знайти повний текст джерела
24
Odarchenko, K. Y. "Специфіка горизонтальних та вертикальних зв’язків у політичній комунікації в Україні на тлі процесу партійного будівництва: політологічна теорія та вимоги до українського політичного контексту". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 11(139) (15 жовтня 2016): 39. http://dx.doi.org/10.15421/1716119.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються специфіка горизонтальних та вертикальних зв’язків у політичній комунікації в Україні на тлі процесу партійного будівництва. Охарактеризовано політико-модернізаційну здатність українських політичних партій, яка полягала в тому, що лідери опозиційного політичного табору, замість реальних політичних змін політичної системи, пристосовувались до старої, кланово-олігархічної, а громадський сектор не зміг ні виділити зі свого середовища нових політичних лідерів, ні створити масовий рух, на основі його постала б нова організована політична сила. Встановлено, що у демократичному суспільстві комунікація є ефективною, якщо вона не тільки є технічно сучасною, інтерактивною, двосторонньою, але й відповідає іншим демократичним вимогам - таким, як правовий і моральний контроль суспільства над діяльністю ЗМІ, забезпечення справжнього плюралізму думок, прямий контакт між відправниками й одержувачами інформації, децентралізація інформаційних каналів, повага до свободи слова й конфіденційності приватного життя. Резюмовано, що політична комунікація в Україні має відійти від директивного мислення та забюрократизованої політичної свідомості. Інакше симуляція ефективної та результативної для країни і регіонів політичної комунікації може перетворитися на щоденний політичний, комунікаційний фарс у публічному просторі.
25
Stavchenko, S. V. "Стабільність і кризовість у соціально-політичному розвитку". Grani 18, № 4 (2 березня 2015): 69–73. http://dx.doi.org/10.15421/1715081.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкривається зміст концептів «криза» і «стабільнсть» у контексті соціальнополітичного розвитку. Поняття «криза» і «стабільність» є контроверсивними, взаємовиключними. Криза – це нестабільність, а стабільність – це відсутність кризи. Показано, що місцем розгортання політичної кризи є політична система, яка є нелінійною системою, що динамічно розвивається. Поняття кризи позначає нестабільний стан системи, який характеризується невизначеністю та непередбаченістю. По відношенню до зовнішнього середовища системи криза – це розлад взаємовідносин системи з середовищем внаслідок переходу системи на інші фази її розвитку. Визначається, що рівновага і стійкість, з одного боку, і кризова втрата рівноваги сил між основними акторами, що веде до нестійкості інститутів, з іншого боку утворюють два потенційні «полюси», які і обумовлюють «енергетику» політичного процесу, вектори його змін. На цей процес впливають тип країни та її інституційна організація. У цілому політична криза проявляється в дисфункціях політичних інститутів, а також характеризується втратою легітимності інституційних та змістовних елементів політичної системи. Легітимність можуть втрачати лідери, політичні еліти, політичні лідери та навіть основний закон країни (у випадку революції, наприклад). Індикаторами політичної кризи слугують параметри політичної системи, які відповідають за відновлення політичної системи. Порушення в системоутворюючих параметрах означають, що в системі назріває криза.
26
Lavrenyuk, I. O. "Інститут партійного лідерства у системі партієтворення сучасної України". Grani 18, № 8 (25 червня 2015): 22–28. http://dx.doi.org/10.15421/1715150.
Повний текст джерелаАнотація:
У даній статті на основі опрацювання теорії й практики партійного будівництва в Україні досліджується роль партійного лідера у здійсненні політичного процесу й партієтворення, реалізації політичної влади, розвитку політичної свідомості та формуванні сучасної політичної еліти нашої держави. Стверджується, що партійний лідер – це авторитетна, визнана в своєму політичному середовищі особа, обрана керувати партією, і здатна консолідувати громадян навколо спільної мети, найефективніше репрезентувати інтереси конкретної соціальної групи. Вказується, що визначальною рисою явища партійного лідерства є те, що за умов сталого політичного розвитку та незворотності демократичних перетворень в Україні склад лідерів політичних партій фактично виступає потужним кадровим резервом для вищих державних органів, структур місцевого самоврядування та інших управлінських інститутів. Процес партієтворення як невід’ємна складова політичного процесу характеризує певну сторону, механізм дії системи свідомості, культури у сфері суспільного життя, яка стосується діяльності політичних партій. Закономірною складовою сучасної політичної еліти є партійна еліта – керівне коло осіб у політичній партії на чолі з її лідером, які безпосередньо причетні до прийняття стратегічних рішень, визначення політичного курсу цієї сили, а також її участі в політичному процесі. Досліджуються класифікаційні моделі вітчизняних партій та інститутів партійного лідерства. Пропонується оцінка рівня співвіднесення розвитку партійних лідерів та загальної динаміки громадянського суспільства в Україні. Вказується, що на даний час кардинальної зміни української партійної еліти ще не відбулося. Водночас має місце тривала еволюція інституту партійного лідерства – досить важкий процес внутрішніх і зовнішніх, об’єктивних та суб’єктивних, економічних, політичних ы соціальнопсихологічних чинників розвитку. Для цієї еволюції загалом присутні всі сприятливі умови, адже наразі жодна політична сила країни не заперечує базових демократичних засад її розвитку.
27
Качаєва, Марина Володимирівна. "Пошук та синтез противірусних агентів серед похідних азотистих гетероциклів". Visnik Nacional noi academii nauk Ukrai ni, № 5 (24 травня 2021): 61–68. http://dx.doi.org/10.15407/visn2021.05.063.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про ряд нових синтезованих азотовмісних гетероциклічних сполук і дослідження їх активності проти вірусів, що спричиняють опортуністичні інфекції (цитомегаловірус людини, вірус папіломи людини, поліовірус і поліомавірус людини). Виявлено найактивніші сполуки — так звані структури-лідери, які характеризуються високим рівнем інгібування вірусної реплікації та значною селективністю дії щодо цитомегаловірусу, поліовірусу та папіломавірусу. Вивчено залежність їх активності від структури.
28
Lavrenyuk, I. O. "Інститут партійного лідерства у системі партієтворення сучасної України". Grani 18, № 10 (25 червня 2015): 48–54. http://dx.doi.org/10.15421/1715196.
Повний текст джерелаАнотація:
У даній статті на основі опрацювання теорії й практики партійного будівництва в Україні досліджується роль партійного лідера у здійсненні політичного процесу й партієтворення, реалізації політичної влади, розвитку політичної свідомості та формуванні сучасної політичної еліти нашої держави. Ствер-джується, що партійний лідер – це авторитетна, визнана в своєму політичному середовищі особа, обрана керувати партією, і здатна консолідувати громадян навколо спільної мети, найефективніше репрезентувати інтереси конкретної соціальної групи. Вказується, що визначальною рисою явища партійного лідерства є те, що за умов сталого політичного розвитку та незворотності демократичних перетворень в Україні склад лідерів політичних партій фактично виступає потужним кадровим резервом для вищих державних органів, структур місцевого самоврядування та інших управлінських інститутів. Процес партієтворення як невід’ємна складова політичного процесу характеризує певну сторону, механізм дії системи свідомості, культури у сфері суспільного життя, яка стосується діяльності політичних партій. Закономірною складовою сучасної політичної еліти є партійна еліта – керівне коло осіб у політичній партії на чолі з її лідером, які безпосередньо причетні до прийняття стратегічних рішень, визначення політичного курсу цієї сили, а також її участі в політичному процесі. Досліджуються класифікаційні моделі вітчизняних партій та інститутів партійного лідерства. Пропонується оцінка рівня співвіднесення розвитку партійних лідерів та загальної динаміки громадянського суспільства в Україні. Вказується, що на даний час кардинальної зміни української партійної еліти ще не відбулося. Водночас має місце тривала еволюція інституту партійного лідерства – досить важкий процес внутрішніх і зовнішніх, об’єктивних та суб’єктивних, економічних, політичних ы соціально-психологічних чинників розвитку. Для цієї еволюції загалом присутні всі сприятливі умови, адже наразі жодна політична сила країни не заперечує базових демократичних засад її розвитку.
29
Костишин, Роман Степанович. "ВОЛОДИМИР КОХАН – ВІЙСЬКОВИК, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ, ПОЛІТИК (1920 – 1930-ті рр.)". Військово-науковий вісник, № 35 (11 травня 2021): 31–43. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.35.2021.31-43.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано основні напрями військової та громадсько-політичної діяльності Володимира Кохана в 1920–1930-х роках крізь призму суспільно-політичних процесів у регіоні. Акцентовано увагу на особливостях формування його світогляду, зокрема показано, що підґрунтя виразної національно-патріо-тичної свідомості Володимира Кохана заклали родинні цінності, а також просвітні, громадські установи Галичини, які вели активну освідомлювальну роботу серед українського населення регіону. Розглянуто внесок політика в діяльність Української військової організації (УВО), виокремлено коло його однодумців, серед яких – майбутні лідери національно-державницьких партій Галичини, національно-культурних організацій краю. Відзначено, що, пере-буваючи в УВО в період національно-визвольних змагань, польсько-української війни 1918–1919 рр., він доклав чимало зусиль для захисту національно-культурних, соціально-політичних прав українців Галичини. З’ясовано, що в середині 1920-х років, будучи членом Української партії національної роботи (УПНР), він виступив одним з активних прихильників утворення Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО). Схарактеризовано організаційно-політичну працю відомого політика, на конкретних прикладах проілюстровано боротьбу одного з лідерів української націонал-демократії за піднесення національної свідомості українців Галичини. Крізь призму політичної біографії В. Кохана показано складне переплетення політичних, соціальних і національ-них аспектів українського суспільно-політичного руху в досліджуваний період.У загальних рисах схарактеризовано парламентську працю В. Кохана у вищому законодавчому органі Польщі. Доведено, що починаючи із 1928 р., партійна діяльність для одного з лідерів націонал-демократів відійшла на другий план, поступаючись парламентській роботі. Акцентовано вагу на організаційних здобутках у Фронті національної єдності (ФНЄ).
30
Haliuk, I. B., та L. S. Verbovska. "КОМУНІКАЦІЙНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ НА ЗАСАДАХ ЛІДЕРСТВА". Actual problems of regional economy development 1, № 17 (30 листопада 2021): 75–83. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.75-83.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню питання комунікаційного лідерства як інструмента забезпечення ефективної управлінської праці в організації, яка базується на взаємодії «керівник – підлеглий». Авторами проаналізовано змістове наповнення основних категоріальних термінів, які лежать в основі комунікаційного лідерства, а саме комунікативних здібностей та комунікативної компетентності, на основі чого сформовано розуміння комунікативної компетентності лідера. На основі деталізації основних характеристик комунікативної компетентності лідера, представлених у літературі як напрацювання вітчизняних та зарубіжних теоретиків та практиків, та розгляду специфіки комунікативного лідерства при практичній роботі з командою авторами доповнено основний перелік комунікативних компетентностей лідера ще однією, а саме здатністю вибору працівників, які мають спільні цінності та подібні життєві позиції, розвитку навичок спільної взаємодії у членів команди на основі єдності життєвих поглядів задля досягнення цілей організації.
Авторами визначено специфіку командної комунікації як визначальної складової в процесі досягнення ефективності спільної роботи та отримання бажаних командних результатів. Зокрема, у статті проаналізовано можливість максимізації рівня ефективності взаємодії «лідер – член команди» на основі урахування основних постулатів, які повинні використовуватись лідером задля активізації зацікавленості до комунікаційних процесів у команді. Дані постулати включають розуміння, насамперед, лідером бажаного результату комунікації, подальшого забезпечення вмотивованості працівників до ефективної командної взаємодії та комунікації, розуміння сенсів усіх процесів, що мають місце в організації.
На основі проведеного дослідження авторами зроблено ряд висновків, основним серед яких є розуміння, що ефективність комунікаційного лідерства визначається здатністю керівника до системного сприйняття процесів, які мають перебіг у організації з метою побудови адекватної комунікаційної структури, яка обов’язковим чином повинна відповідати організаційній структурі. Лише в такому випадку можна досягнути синергетичного ефекту комунікаційної взаємодії в організації.
31
Переверзєва, А. В., та А. О. Осаул. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ РЕГІОНУ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ". Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, № 2 (50) (12 серпня 2021): 79–82. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню особливостей формування інвестиційного клімату на регіональному рівні в умовах поглиблення зовнішніх викликів та економічної нестабільності. На основі аналізу виокремлено чинники, які формують інвестиційний клімат регіону, та згруповано їх за двома напрямами за критерієм розмежування яких є незмінність/змінність у часі: перша група чинників потребує тривалого періоду для реалізації змін – «жорсткі» чинники та друга група – зміни можливі протягом нетривалого періоду часу – «м’які» чинники. Доведено, що на сучасному етапі інвестиційний клімат у регіоні більшою мірою визначається «м’якими» чинниками, які визначать інституціональне середовище для інвестування. Оцінка інвестиційного клімату регіонів України дозволила згрупувати регіони за критерієм інвестиційної привабливості, а саме: регіони-лідери (найвищий рівень інвестиційної привабливості); «наздоганяючі» регіони (мають менший рівень загальноекономічного потенціалу порівняно з лідерами, але наближені до них); регіони середнього рівня розвитку (мають середній рівень інвестиційних ризиків); аутсайдери (низький рівень інвестиційної привабливості та активності). Автори виокремили п’ять груп факторів, які формують інвестиційний клімат: рівень розвитку продуктивних сил та стан інвестиційного ринку; політична воля влади та правове поле держави; стан фінансово-кредитної системи і діяльність фінансових посередників; статус іноземного інвестора; інвестиційна активність населення. На основі аналізу зазначених факторів сформовано чотири типи середовищ, які є фактично складовими інвестиційного клімату: політико-правове середовище; соціально-культурне середовище; економічне середовище; інституціонально- інфраструктурне середовище.
32
Агрес, О. Г., та Ю. М. Томашевський. "BANCASSURANCE ЯК ВИГІДНА МОДЕЛЬ СПІВПРАЦІ БАНКІВ І СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 5 (4 липня 2020): 13–21. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.5.2020.13-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано «bancassurance» як процес співпраці банків і страхових компаній. Досліджено ефект цієї кооперації – продаж страхового захисту разом з банківськими продуктами. Виділено переваги та недоліки bancassurance для обох суб’єктів такої співпраці. Виявлено важливий аспект щодо утворення bancassurance – нові канали дистрибуції страхових компаній. Проаналізовано стан ринку банківсько-страхового співробітництва у розвинених країнах Європи. Визначено проблемні моменти розвитку bancassurance в Україні. Перелічено компанії-лідери українського ринку банкострахування. Вказано на причини недостатнього розвитку bancassurance в Україні. Запропоновано напрями подальшого розвитку bancassurance в Україні.
33
Паянок, Т. М., та А. І. Кричфалушій. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ НА ХЛІБОПЕКАРСЬКЕ ВИРОБНИЦТВО УКРАЇНИ". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 5 (4 липня 2020): 139–47. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.5.2020.139-147.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі виділені загальні проблеми хлібопекарського виробництва. На основі показників фінансово-господарської діяльності за 2014 і 2018 роки детально проаналізовано вплив політичної кризи на підприємства малого та середнього бізнесу. Для цього застосовано програмний продукт IBM SPSS STATISTICS, а саме кластерний і статистичний аналізи. Отриманий результат показує, що за п’ять років воєнного протистояння ситуація кардинально погіршилася для всіх підприємств. Навіть лідери серед малого та середнього бізнесу є збитковими. Політична криза має великі негативні економічні наслідки для всіх видів діяльності.
34
Kotukh, Ye. "ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ТА РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ КІБЕРБЕЗПЕКИ". Theory and Practice of Public Administration, № 4 (67) (26 листопада 2019): 40–47. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.04.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто організаційний механізм та способи боротьби з кіберзагрозами. Проаналізовано досвід зарубіжних країн щодо залучення суб’єктів публічно-управлінських відносин до кібербезпеки через різні закони та регламенти дій. Визначено переваги та недоліки електронного уряду та його потенціал у протидії кіберзлочинам. Доведено, що більш ефективною відповіддю національної та регіональної політики на виклики кібербезпеки має стати утворення публічно-приватних партнерств. Саме в такому форматі лідери публічного та приватного секторів, а також громадянське суспільство можуть вживати заходів для посилення співпраці в кіберпросторі задля забезпечення відповідного складника національної безпеки України.
35
Гармс, Ребекка. "Лідери ЄС та США повинні чітко показати, що не приймають політики зигзагів Путіна". Український тиждень, № 31 (351) (2014): 36–37.
Знайти повний текст джерела
36
Гармс, Ребекка. "Лідери ЄС та США повинні чітко показати, що не приймають політики зигзагів Путіна". Український тиждень, № 31 (351) (2014): 36–37.
Знайти повний текст джерела
37
Abramova, Alla, Maksym Marych та Liubov Popova. "КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ БАНКІВСЬКИМИ УСТАНОВАМИ В УКРАЇНІ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2 (18) (2019): 181–89. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-2(18)-181-189.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено дослідження стану кредитного забезпечення комерційними банками інноваційного розвитку економіки України, а саме: проаналізовано динаміку кредитного забезпечення інноваційних змін, встановлено залежність ВВП України від обсягу банківських кредитів під час фінансування інноваційної діяльності, а також вплив окремих тарифних, облікових, нормативних факторів на показники кредитування інновацій. Представлено банки-лідери у сфері фінансування інновацій у країні. У результаті проведеного дослідження встановлено основні тенденції банківського кредитування інновацій в Україні та запропоновано авторське бачення грошово-кредитних, фіскальних, законодавчих, адміністративних та інших заходів сприяння та активізації банківського кредитного забезпечення цього напряму розвитку економічної активності в Україні.
38
Матвієнко, О. М. "Жінки-лідери політичних партій і блоків на виборах до Верховної Ради України V скликання". Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, № 2 (2007): 126–32.
Знайти повний текст джерела
39
Матвієнко, О. М. "Жінки-лідери політичних партій і блоків на виборах до Верховної Ради України V скликання". Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, № 2 (2007): 126–32.
Знайти повний текст джерела
40
Матвієнко, О. М. "Жінки-лідери політичних партій і блоків на виборах до Верховної Ради України V скликання". Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, № 2 (2007): 126–32.
Знайти повний текст джерела
41
Смоляк, П. О. "Лідери і послідовники діючих наукових шкіл кафедри педагогіки Національного університету біоресурсів і природокористування України". Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія "Педагогіка, психологія, філософія", Вип. 277 (2017): 238–47.
Знайти повний текст джерела
42
Смоляк, П. О. "Лідери і послідовники діючих наукових шкіл кафедри педагогіки Національного університету біоресурсів і природокористування України". Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія "Педагогіка, психологія, філософія", Вип. 277 (2017): 238–47.
Знайти повний текст джерела
43
Chuikova, E. V. "Роздвоєння особистості лідера як чинник розвитку масового психозу: природа і методи впливу на натовп". Grani 19, № 3 (19 лютого 2016): 26–31. http://dx.doi.org/10.15421/1716055.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається тема природи, технології і методу впливу лідера на масу людей. Вивчаються особливості особи лідера і технології, які підпорядковують людей його впливу. Це технологія ланцюгової реакції, коли носій психічного вірусу заражає ним людей зі слабким психічним імунітетом. Існує певний соціальний шар з певним вихованням, що легше за інших підлягає психічному зараженню. Але елементами цього ланцюга виступають сторонні структури підсвідомого для особи лідера. Архетип Тіні у свідомості лідера активує аналогічні архетипи Тіні у свідомості людей з деструктивними схильностями. Ці особливості впливу вказують, чому саме характер і кінцевий результат такого впливу деструктивний. Таким чином, тільки проблемний лідер, нездатний володіти собою повною мірою, тому що ним володіє архетип Тіні, здатний за принципом ланцюгової реакції впливати на натовп і створювати масовий пси- хоз. Отже, лідер з роздвоєнням особи, що підпорядкований архетипу Тіні, просто заражає своїм особовим психозом масу слабких, безвільних і одночасно деструктивних людей зі схильністю до дисоціації особи. Соціальний шар, який легко підкоряється лідерові з роздвоєною свідомістю, - це сільські мешканці, які переїхали до міста і знаходяться в стані дезорієнтації, слабкої волі, поганого виховання, деструктивності, без критичного мислення, з обмеженим мисленням.
44
Костиря, О. В. "Лідерство в багатонаціональному екіпажі: вимоги Міжнародної морської організації". Прикарпатський юридичний вісник, № 4(33) (25 листопада 2020): 122–27. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i4.635.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті вимоги Міжнародної морської організації до лідерства й керівництва (менеджменту) в морських екіпажах, які мають свої особливості й відрізняються від менеджменту берегових організацій.
Відповідно до вимог переглянутої Міжнародної Конвенції зі стандартів підготовки, дипломування моряків і несення вахти й однойменного Кодексу (ПДНВ-95), суднові спеціалісти операторського рівня (вахтові офіцери-судноводії та механіки) повинні не лише мати відповідні професійні знання та практичні навички, але й вміти піклуватися про здоров'я, безпеку підлеглих і членів екіпажу, забезпечувати виконання чинних дисциплінарних правил, підтримувати в судновому колективі обстановку взаєморозуміння, доброзичливості, взаємовиручки, дотримання громадських норм і людських відносин.
Основними нормативними документами, що визначають систему порозуміння на судні, є Міжнародний кодекс з управління безпекою - МКУБ, що вимагає впровадження на судні Системи Управління Безпекою (СУБ) і Кодексу ПДНВ-95, що визначає рівні взаємин.
Формальне лідерство на судні існує на різних рівнях. Опис таких рівнів наведено в Конвенції ПДНВ 78/95.
Рівні відповідальності визначені на трьох рівнях (levels):1. Управління (management): означає рівень відповідальності, пов'язаний із:а) роботою як капітана, старшого помічника капітана, старшого механіка або 2-го механіка;б) забезпеченням того, що всі функції в межах визначеної сфери відповідальності виконуються належним чином. Це особи, які відповідають за виконання обов'язків екіпажем.Рівні відповідальності визначені на трьох рівнях (levels):1. Управління (management): означає рівень відповідальності, пов'язаний із:а) роботою як капітана, старшого помічника капітана, старшого механіка або 2-го механіка;б) забезпеченням того, що всі функції в межах визначеної сфери відповідальності виконуються належним чином. Це особи, які відповідають за виконання обов'язків екіпажем.2. Експлуатація (operational): означає рівень відповідальності, пов'язаний із:а) роботою на посаді вахтового помічника капітана або вахтового механіка суден із періодично безвахто-вим обслуговуванням машинного відділення або роботою радіооператора на морському судні;б) здійсненням безпосереднього контролю за виконанням усіх функцій у межах визначеної сфери відповідальності відповідно до належних процедур і під контролем особи, що працює на рівні управління в цій сфері відповідальності. Це помічники капітана, механіки, радисти, особи, що забезпечують навігаційну, машинну вахту або радіовахту, виконання робіт з обслуговування судна, вантажних операцій.3. Допоміжний (support) рівень: означає рівень відповідальності, пов'язаний із виконанням призначених завдань, обов'язків, або відповідальності на морському судні під контролем особи, що працює на рівні експлуатації або управління. Це рядовий склад, що бере участь у несенні навігаційної або машинної вахти, вахти в порту, у вантажних операціях, обслуговуванні судна тощо.
Капітан судна є стратегічним і командним лідером -керує всім судном. Рівень командний - це коли лідер відповідає за екіпаж у цілому або підрозділ на судні (капітан, старший помічник - палуба, старший механік - машина). Операційний лідер (помічники капітана, механіки) відповідає за частину суднової організації - вахту, суднові роботи. Кожному командному лідерові підпорядковуються декілька операційних. Для успіху організації важливо, щоб сильні лідери були на всіх трьох рівнях. Вони повинні спільно працювати як лідерська команда.
45
Laricheva, Irina. "ПРО РОЗВИТОК ДНІПРОВСЬКОЇ СТРУННО-СМИЧКОВОЇ ШКОЛИ XX – ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ В КОНТЕКСТІ МУЗИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ". HUMANITARIUM 45, № 2 (3 липня 2020): 64–72. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-45-2-64-72.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті науково обґрунтовано етапи розвитку Дніпровської струнно-смичкової школи XX–початку XXI століття у контексті музичної педагогіки. Розроблено періодизацію феномену регіональної музичної освіти, визначені лідери школотворення. З початку ХХ століття до 1950-х років відбувається ранній етап регіоналізації Дніпровської струнно-смичкової школи, що характеризується перенесенням на регіональний ґрунт педагогічних традицій Московської та Петербурзької струнно-смичкових виконавсько-педагогічних шкіл. Упродовж другого етапу (1960-ті рр. ХХ ст. – 1991 р.) відбувається стабілізація регіональної своєрідності Дніпровської струнно-смичкової школи. У третій період зрілого школотворення в діяльності Дніпровської струнно-смичкової школи (1992–2018 рр.) зростає методичний, науковий, виконавський ресурс регіональної підготовки фахівців-музикантів, а школа набуває власного обличчя і неповторності.
46
Drozdova, Maryna. "ДИНАМІКА УЯВЛЕНЬ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ПРО ІДЕАЛЬНОГО ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА". Проблеми політичної психології 22 (1 грудня 2019): 180–97. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol22-year2019-39.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлено результати авторського емпіричного дослідження підсвідомих уявлень студентської молоді про ідеального політичного лідера. Такі уявлення, що є невід’ємним складником побутової політичної свідомості, можна вивчати за допомогою проєктивної методики Л. Сонді. Крім цих уявлень, методика дає змогу виявляти латентні особливості настановлень (які насправді є очікуваннями) власне виборців. Дослідження проводилося 2003 р. серед студентів м. Чернігів (n = 120) і 2019 р. серед студентської молоді двох регіонів України – Донбасу (м. Старобільськ, n = 60) та Північного Сходу (м. Чернігів, n = 67). Його метою було вивчення динаміки молодіжних уявлень про ідеального політичного лідера протягом певного періоду та актуальних на сьогодні регіональних особливостей цих уявлень. Виявлено певну динаміку уподобань чернігівської студентської молоді щодо ідеального лідера. Зокрема показано, що нині молоді громадяни поряд із «фемінінними» політичними лідерами (яких здебільшого обирали півтора десятиліття тому) віддають перевагу ще й «маскулінним», а саме: активним, рішучим, владним. Портретні вибори чернігівської молоді і Донбасу засвідчили прояв низки спільних тенденцій: в обох групах популярним виявився портрет екстравертованого, емоційного, активного, рішучого, готового до суперництва лідера; усі найпопулярніші портрети були чоловічими. Поряд із тим у виборах представників сходу України (старобільських студентів) також простежувалися настановлення (очікування) «етико-гуманістичного» та «активно-агресивного» типів, тоді як серед чернігівців – «еротично-гуманістичного». Отримані результати можуть становити інтерес не тільки для політичної психології (виявлення специфіки буденної політичної свідомості й регіональних політичних субкультур), а й для психодіагностики, в аспекті адаптації тесту Л. Сонді або створення нової спеціалізованої політико-психологічної методики. Перспективним напрямом подальших досліджень видається вивчення специфіки підсвідомого (ірраціонального) сприймання політичних лідерів представниками інших регіонів країни, а також інших вікових груп.
47
Pavlenko, Olha. "Професійна підготовка фахівців з електроніки у США: організація та мережа закладів вищої освіти". Педагогічний дискурс, № 27 (21 листопада 2019): 84–95. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2019.27.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття висвітлює питання організації закладів вищої освіти (далі – ЗВО) США та окреслює особливості мережі закладів, які здійснюють професійну підготовку фахівців з електроніки на освітніх рівнях «бакалавр» та «магістр». Розглянуто особливості підходів до класифікації ЗВО США. Наведено кількісні показники контингенту студентів в залежності від типу ЗВО та визначено три найпопулярніші типи американських ЗВО серед студентів. На основі порівняльного аналізу бази «Електрична та електронна інженерія» трьох світових систем ранжування закладів освіти з’ясовано кількісну та територіальну характеристику ЗВО, визначено заклади-лідери з підготовки фахівців з електроніки та охарактеризовано типи та структурні особливості ЗВО США. Встановлено, що серед досліджуваних закладів, половина знаходиться у державній власності, що зумовлене основним призначенням державних закладів – забезпечувати масовість освіти, а певна структурна неоднорідність підрозділів ЗВО США зумовлена їх високим рівнем інституційної автономії.
48
Baula, O. V. "ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙ ТА АКТИВІЗАЦІЇ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ". Actual problems of regional economy development 1, № 17 (30 листопада 2021): 49–58. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.49-58.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є моніторинг зарубіжного досвіду комерціалізації інновацій та активізації інтеграційних процесів у інноваційній сфері. Для виконання окресленої мети у процесі дослідження використано методи формалізації, аналогій, аналізу, порівняння. Інформаційною базою дослідження є матеріали Європейської комісії, матеріали монографій, наукових статей вітчизняних і зарубіжних вчених, аналітичних оглядів.
Проведено систематизацію праць вітчизняних та зарубіжних вчених з метою наведення комплексного трактування інновації в сучасних умовах господарювання. Проаналізовано рейтинг країн світу за Глобальним індексом інновацій у 2015-2021 рр. (ТОП-20 та Україна). Досліджено спектр практичних засобів та інструментів задля забезпечення інноваційного розвитку та підвищення рівня комерціалізації інновацій, що застосовують країни світового економічного простору. Оцінивши передовий досвід активізації інноваційної діяльності зроблено висновок про те, що першочерговим завданням, яке вирішують країни-інноваційні лідери є побудова інноваційного ланцюга від генерації ідеї до її реалізації в підприємницькому середовищі.
У статті здійснено узагальнення зарубіжного інтеграційного досвіду фінансового, організаційного і нормативно-правового забезпечення комерціалізації інновацій, а також окреслено заходи даного спрямування, що можуть бути адаптовані для впровадження у вітчизняну інноваційну практику.
Науковою новизною отриманих результатів є обґрунтування прямого впливу комерціалізації інновацій на конкурентоспроможність країни, уточнено трактування дефініції «інновації» акцентуванням на необхідності їх постійності та безперервності продукування, а також на оптимальності інноваційно-управлінської інфраструктури на мікро-, макро-, мезо- та мегарівнях. Виокремлено із передового зарубіжного досвіду країн – інноваційних лідерів заходи підвищення рівня комерціалізації інновацій для інтегрованих структур (наука, держава, бізнес), що сприятимуть підвищенню ефективності усього ланцюга створення інноваційного продукту у вітчизняній практиці.
Одержані результати дослідження можуть бути використані при формуванні заходів інноваційної політики щодо формування стратегічних напрямів підвищення рівня комерціалізації інновацій.
49
Туз, О. С. "ЗДАТНІСТЬ ДО ЛІДЕРСТВА МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 99, № 6 (24 грудня 2020): 184–94. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-99-6-184-194.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу теоретичних основ лідерства як соціального феномену. Розкрито проблему лідерства в сучасному суспільстві. В аналізі лідерства автор звернулася до реалізації його в такому соціальному інституті українського суспільства як прикордонна служба. Автором представлено у статті декілька визначень «лідерства» в науковій та побутовій сфері. Здійснено аналіз основних концепцій щодо походження лідерства в суспільстві: харизматична теорія (пояснює лідерство як особливий набір якостей лідера, що спонукають інших до продуктивнішого виконання своїх дій; згідно з теорією лідером неможливо стати, тобто лідерські якості є вродженими); синтетична теорія (позиціонує лідерство як процес організації міжособистісної взаємодії та управління лідером цим процесом, тобто лідерство є результатом спільної діяльності людей); ситуаційна теорія (розглядає лідерство як результат ситуаційних факторів та відповідність між цими ситуаціями та лідером); біхевіористична теорія (зосереджена на поведінковій теорій, тобто основна увага приділяється діяльності та діям особи, а не психічним характеристикам чи внутрішньому стану; згідно із теорією лідером можна стати через навчання, спостереження, діяльність); трансакційна теорія (заснована на аналізі взаємної вигоди від стосунків між лідером і послідовниками, на отриманні вигоди або ресурсів послідовниками від лідера та відсутності в них глибинної внутрішньої мотивації); трансформаційна теорія (сконцентрована на відвертій прихильності до лідера та глибинній внутрішній мотивації); теорія впливу (виступає як чергова спроба проаналізувати владу особистості не на основі певної посади, а особистих якостей, форм поведінки). Подано перелік праць вітчизняних та зарубіжних вчених, котрі займались вивченням різних аспектів лідерства.
50
Гончаренко, Владислав. "Дослідження соціально-психологічного клімату футболістів на етапі попередньої базової підготовки". Слобожанський науково-спортивний вісник K, № 6 (30 грудня 2019): 26–28. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2019-6.025.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: вивчити особливості соціально-психологічного клімату спортсменів, які займаються футболом на етапі попередньої базової підготовки. Матеріал і методи: аналіз науково-методичної літератури, методика «Соціометрія» Дж. Морено. Дослідження проводились серед спортсменів віком 12–13 років у кількості 14 осіб, які займаються футболом на етапі попередньої базової підготовки. Результати: теоретично доведено необхідність пошуку нових шляхів ефективної міжособистісної взаємодії у команді футболістів на етапі попередньої базової підготовки. Висновки: дослідження соціометричного статусу гравців показало, що в команді є два яскраво виражені лідери, навколо яких формується колектив. Варто звернути увагу, що є аутсайдери та повністю ізольовані гравці і решта колективу не бажає з ними взаємодіяти для досягнення результату. Розроблено методичні рекомендації для тренерів з метою формування «сприятливого» соціально-психологічного клімату у команді футболістів на етапі попередньої базової підготовки. Ключові слова футболісти, соціометричний статус, міжособистісна взаємодія.