Статті в журналах з теми "Лабораторні тварини"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Лабораторні тварини.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Лабораторні тварини".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Levshyn, O. A. "Моделювання дегенеративних змін у хребтових рухових сегментах поперекового відділу хребта в експериментальних тварин". TRAUMA 16, № 4 (1 жовтня 2015): 11–14. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.4.16.2015.79882.
Повний текст джерелаАнотація:
Доведено, що щільність кісткової тканини тіл хребців у поперековому відділі хребта вівці, свині й теляти в чотири рази вища, ніж у людини, що вказує на значно більше навантаження на поперековий відділ хребта в цих тварин порівняно з людиною. Існуючі експериментальні роботи доводять, що переважним об’єктом для моделювання дегенеративних змін у хребті є кролі, а також дрібні лабораторні тварини — щури та миші. Використовуючи їх, можна простежити розвиток вікових дегенеративних змін у міжхребцевих дисках у відносно короткі терміни, а також вивчити зміни в розташованих краніально і каудально суміжних хребтових рухових сегментах. У статті описано спосіб відтворення дегенеративних змін LV-LVI хребтових рухових сегментів поперекового відділу хребта у кролів.
2
Довгій, Ю. Ю., та П. М. Прус. "КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЕКТОСАНУ ХВОРИМ НА ПСОРОПТОЗ ВІВЦЯМ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2020): 210–15. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.26.
Повний текст джерелаАнотація:
Захворювання овець на псороптоз надзвичайно поширене і пов’язане зі сприятливими умовами для паразитів на шкірі цих тварин, а також скупченим утриманням овець. Клінічно псороптоз характе-ризується ураженням шкіри у вигляді алопецій з випадінням шерсті шматками, свербіжем, розвит-ком папулярного і пустулярного дерматиту, алергічних проявів на фоні схуднення та симптомів загальної інтоксикації. У досліді виявлена інтенсивність інвазії овець кліщами Psoroptes ovis становиладо 10 кліщів на 10 см2 шкіри. У гематологічних показниках уражених тварин виявили лейкоцитоз,еозинофілію, паличкоядерну нейтрофілію, лімфоцитопенію та моноцитоз. Це свідчить про розвитоксистемного реактивного запального процесу в організмі овець у разі псороптозу внаслідок інтокси-каційного впливу збудника й алергічної реакції тварини з метою блокади антигенів кліща. Визначенепригнічення реакцій клітинного імунітету уражених овець і активізація їх системи мононуклеарнихфагоцитів є закономірним процесом у боротьбі зі збудниками дерматозоонозів. Біохімічні парамет-ри хворих на псороптоз овець показали достовірні білірубінемію і наростання активності трансамі-наз (АСТ, АЛТ). Такі зміни визначають розвиток реактивного гепатиту та печінкової недостатно-сті, як наслідок токсичного впливу збудника на організм тварини. Застосування препарату «Екто-сан» для боротьби з псороптозом призвело до зникнення симптомів захворювання через 15 днів (ін-тенсефективність становить 75–80 % на 15-у добу та 100 % на 30-у добу). Лабораторні показникикрові стабілізувалися до контрольних упродовж періоду спостереження, окрім моноцитозу та кре-атинінемії. Останні визначають залишкові патологічні процеси внаслідок впливу препарату на орга-нізм тварини, котрі не зникають упродовж періоду спостереження. Також відбулося порушенняфільтраційної здатності нирок, супроводжене наростанням рівня залишкового азоту в сироватцікрові, що посилило інтоксикацію організму овець. Моноцитоз, визначений у перехворілих овець, є сві-дченням того, що у шкірі боротьба із запаленням не завершилась упродовж місяця спостережень.
3
Заморська, Т. М., Н. Г. Грушанська, В. М. Костенко та М. В. Дробот. "ДІАГНОСТИКА ГОСТРОЇ ДИХАЛЬНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ І НЕВІДКЛАДНА ТЕРАПІЯ ЗА НАБРЯКУ ЛЕГЕНЬ У КОТІВ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 4 (55) (10 травня 2022): 3–11. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.4.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Набряк легень – це загрозливий для життя стан, зумовлений проникненням плазми крові до альвеол та інтерстиційного простору. Кількість тварин з ознаками задишки, які надходять в клініку ветеринарної медицини поступово зростає, а початкові дії лікаря для стабілізації стану тварини мають вирішальне значення у виживанні пацієнта, тому тема досліджень є актуальною. Стаття присвячена питанням оцінки параметрів організму тварини, що можуть бути використані в протоколах щодо стабілізації критичних станів за набряку легень у котів. У досліджувані групи були включені коти з ознаками набряку легень, власники яких звернулись до клініки «Vet House» м. Вінниця у період 2018–2021 рр. Особливу увагу було приділено таким дослідженням: анамнестичні дані, результати клінічного огляду, особливості рентгенографічних змін, результати ультразвукової діагностики легень та серця, лабораторні показники крові. На початкових етапах прояву захворювання коти можуть взагалі не проявляти жодних симптомів, і виглядати абсолютно здоровими. Тому виявити та попередити даний патологічний стан дуже важко. Однак, під час клінічного огляду ветеринарним лікарем, можуть бути виявлені деякі ранні ознаки серцевих захворювань ще до появи будь-яких клінічних симптомів набряку легень. Усі свійські коти належать до групи ризику щодо розвитку серцево-судинних захворювань, однак деякі породи піддаються підвищеному ризику. До таких належать породи регдолл (і споріднені породи), породи мейнкун, сфінкс і рекс. Коти, яких годують неякісними кормами з дефіцитом таурину, також піддаються підвищеному ризику виникнення дилятаційної кардіоміопатії. Уроджені патології серця реєструються у котів нечасто, як правило це стеноз або недостатність клапана, відкритий артеріальний проток, тетрада Фалло, тощо. Набряк легень може бути спричинений різними факторами: серцево-судинні захворювання, обструкції верхніх дихальних шляхів, дія токсичних речовин, астма, сепсис, шок, удар електричним струмом, черепно-мозкова травма, метастатична неоплазія. Лікування котів із ознаками набряку легень є багатоступеневим, що передбачає на першому етапі стабілізацію пацієнта до встановлення остаточного діагнозу. Тварини з набряком легень незалежно від причини виникнення, потребують стандартизованих процедур напочатку стабілізації стану. Однією з переваг початкової стабілізації є те, що у лікаря з’являється час для розгляду відповідного діагностичного та наступного терапевтичного підходу.
4
Бордюгов, К. С., С. С. Бордюгова та В. С. Кот. "Різні методи визначення овуляції у собак". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (28 березня 2013): 116–19. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2013.01.31.
Повний текст джерелаАнотація:
В оглядовій статті проаналізовані сучасні методи встановлення овуляції у собак. Багато сук, яких вважають неплідними, – це нормальні, здорові, фертильні тварини, чия вигадана нездатність народжувати пов’язана з нерозумінням фізіології розмноження їх власниками. Спарювання повинне плануватися під час фертильного періоду або, краще, періоду запліднення. Ці періоди можуть бути встановлені за допомогою різних методів (клінічна оцінка, лабораторні та інструментальні методи), які ми розглянули й проаналізували.
The current methods for the determination of the ovulation in dogs are analyzed in a review article. A lot of female dogs who are considered infertile – are normal, healthy, fertile animals, whose alleged failure to give birth is connected with misunderstanding of the physiology of reproduction by their owners. Pairing should be planned during the fertile period or period of fertilization. These periods can be set with the help of different methods that we have reviewed and analyzed.
5
Soltani, R. E. "ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНО-ПОВЕДІНКОВИХ РЕАКЦІЙ У ЩУРІВ ПРИ МОДЕЛЮВАННІ В НИХ СИНДРОМУ АПНОЕ СНУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 63–68. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11811.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Синдром обструктивного апное-гіпопное під час сну (СОАГС) – патологічний стан зупинки вентиляції легенів у хворих понад 10 с; при цьому протягом 7- годинного сну апное-гіпопное реєструється не менше 30 разів. Він зумовлений періодичною обструкцією верхніх дихальних шляхів на рівні горла; при цьому на тлі збереження дихальних зусиль призупиняється легенева вентиляція та понижується насиченість крові киснем; у пацієнтів виникає груба фрагментація сну та надмірна денна сонливість. У хворих спостерігається суттєве погіршення якості життя, зумовлене інсомнічними розладами, та розвивається при цьому симптомокомплекс органічних порушень. Для глибшого вивчення патогенетичних механізмів СОАГС доцільно використовувати експериментальні моделі на дрібних лабораторних тваринах.
Мета дослідження – оцінити особливості емоційно-поведінкових реакцій у щурів при моделюванні в них синдрому апное сну.
Матеріали і методи. Дослідження проведено на 42-х білих безпородних щурах-самцях, які перебували на звичайному харчовому раціоні віварію. Для виключення випадкових впливів усі тварини перебували в однакових умовах і брали їх для досліду в один і той же час. З метою усунення коливань гормонального фону для експерименту брали нелінійних білих статевозрілих щурів-самців, маса яких була (200±10) г. Тварин поділили на 3 групи: першу – щури, у яких під барбітуровим наркозом моделювали синдром обструктивного апное-гіпопное сну (21 тварина), друга – щури, яким проводили барбітуровий наркоз (14 тварин), третя – інтактні тварини (7 щурів). Забезпечували тваринам медикаментозний сон, вводячи їх у наркоз. Для цього використовували 1% розчин натрію тіопенталу. Анестетик у дозі 60 мг/кг вводили внутрішньочеревно у ділянку гіпогастрію. Тварини інтактної групи отримували внутрішньочеревно еквівалентну кількість ізотонічного розчину NaCl. Проводили дослідження фізіологічної активності щурів за тестом Буреша у відкритому полі. Досліджували особливості емоційно-поведінкових реакцій у тварин, яким моделювали синдром обструктивного апное-гіпопное сну. Для цього сконструювали пристрій, який за допомогою електромагнітного затвору викликає дозоване за часом змикання двох планок, між якими фіксується латексна тонкостінна муфта, одягнута на мордочки тварин, проксимальна частина яких щільно прилягає до шкіри голови. Тварини при цьому знаходились у медикаментозному сні. Дослідження проведено на 4; 12 і 18 доби.
Результати. Під час моделювання інспіраторного апное внутрішньоплевральний тиск у них зростав у 5–6 разів. Досліджували емоційно-поведінкові реакції у 42 щурів за тестом «відкрите поле» з інтервалом у 3 дні, загальною тривалістю 18 днів. Виявили погіршення значень горизонтальної та вертикальної активності й показників вегетативного балансу на тлі проведеного наркозу та, особливо, при моделюванні у них синдрому обструктивного апное сну, що засвідчувало їхню здатність до погіршення адаптації, на відміну від інтактних тварин.
Висновки. Для поглибленого вивчення феномену обструктивного апное-гіпопное сну доцільно застосовувати запропоновану експериментальну модель інспіраторного перекриття ротового та носових просвітів тварин на (2,2±0,2) с протягом кожної хвилини сну під час наркозу. При моделюванні обструктивного апное-гіпопное сну в щурів відбуваються функціональні зміни – пониження емоційно-поведінкових реакцій та вегетативного балансу, що вказує на виражені порушення адаптаційних механізмів.
6
Підпала, Тетяна, Людмила Стріха, Наталя Шевчук та Євген Зайцев. "ОСОБЛИВОСТІ РЕГРЕСІЙНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ ОЗНАК У КОРІВ ГОЛШТИНСЬКОЇ ПОРОДИ РІЗНОЇ СЕЛЕКЦІЇ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 2 (45) (31 травня 2021): 121–26. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.2.18.
Повний текст джерелаАнотація:
У процесі дослідження використані загальноприйняті зоотехнічні методи (індивідуальний облік молочної продуктивності, відтворювальної здатності), лабораторні (визначення якісного складу молока), варіаційно-статистичний метод (регресійний аналіз). Матеріалом для дослідження були дані молочної продуктивності та відтворювальної здатності корів двох поколінь голштинської породи німецької (n=362) та української (n=350) селекції. Порівняльним аналізом встановлено, що корови голштинської породи німецької селекції характеризувалися нижчими коефіцієнтами регресії ознак молочної продуктивності, за винятком вмісту білка в молоці, ніж тварини голштинської породи української селекції. Разом з тим, спостерігаємо у них від’ємну регресійну залежність за вмістом жиру в молоці (bД/М = -0,182), що можна пояснити змінами, які відбуваються у процесі пристосування імпортованої худоби до нових технологічних умов експлуатації. У корів голштинської породи української селекції встановлено прямолінійну регресійну залежність ознак молочної продуктивності: надій за 305 днів лактації (bД/М = 0,274), кількість молочного жиру (bД/М = 0,279) і кількість молочного білка (bД/М = 0,258), кількість молочного жиру за лактацію (bД/М = 0,227) і за добу (bД/М = 0,295). Встановлено, що корови голштинської породи німецької селекції, не зважаючи на існування в дещо інших природно-кліматичних і кормових умовах, зберігають не лише високий рівень продуктивних ознак, а й відтворювальну здатність. За результатами регресійного аналізу встановлено наявність прямолінійної залежності як між селекційними ознаками, так і за окремими ознаками у споріднених групах тварин (дочки-матері). Це, в свою чергу, дозволило уточнити результативність селекції при формуванні високопродуктивного стада голштинської породи, яке відбувається шляхом завезення маточного поголів’я і використання бугаїв-поліпшувачів. Порівняльним аналізом коефіцієнтів регресії продуктивних ознак голштинських корів української селекції виявлено, що більше уваги надається підвищенню молочності у тварин і за рахунок цього відбувається збільшення кількості молочного жиру та білка у дочок, що походять від матерів різного рівня продуктивності. За результатами регресійного аналізу встановили, що селекцію молочної худоби голштинської породи на підвищення білковомолочності слід продовжувати, оскільки селекція на жирномолочність значно менше сприятиме збільшенню вмісту білка в молоці.
7
Ладика, Володимир Іванович, Юлія Миколаївна Павленко, Юрій Іванович Скляренко, Любов Миколаївна Ладика та Ірина Володимирівна Левченко. "ВПЛИВ ГЕНОТИПУ ЗА БЕТА-КАЗЕЇНОМ НА ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ МОЛОКА У ХУДОБИ БУРИХ ПОРІД". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 4 (47) (5 січня 2022): 7–12. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.4.2.
Повний текст джерелаАнотація:
У племінних стадах худоби лебединської та української бурої молочної порід проведені дослідження, метою яких було вивчити поліморфізм гену бета-казеїну та його вплив на якісний склад молока корів. Проведене генотипування 242 голів великої рогатої худоби вищеназваних порід. Визначення поліморфізму гену бета-казеїну проводили в генетичній лабораторії Інституту фізіології ім. Богомольця. Для проведення алельної дискримінації використовувалась система TagMan@Genotyping та набір праймерів та зондів. Встановлено, що частоти алелів А1 (0,308-0,313) та А2 (0,687-0,692)в локусі гену бета-казеїну у тварин різних порід відрізнялися. Вищою частотою бажаного алелю А2 відрізнялася популяція корів лебединської породи (0,692), а нижчою – української бурої молочної (0,687). Частота алелю А1 була найменшою у корів лебединської породи (0,308), а вищою – української бурої молочної породи (0,313). Відповідно частоти генотипів А1А1, А1А2 та А2А2 в залежності від походження різнилися. Бажаний генотип частіше зустрічався у тварин лебединської порід (51%). Гетерозиготний генотип більшою мірою був притаманний тваринам української бурої молочної породи (45%). Вищою частотою генотипу А1А1 характеризувалися тварини лебединської породи (13%). За даними генетико-статистичного аналізу встановлено надлишок в бета-казеїновому локусі гомозиготних варіантів А1А1 та А2А2. Нестачу гетерозиготного А1А2 виявлено у тварин лебединської породи. Між тваринами різних генотипів виявлена різниця за якісними характеристиками молока. У тварин різних порід вміст окремих компонентів молока змінювався не однаково залежно від генотипу за бета-казеїном, але ця різниця була статистично незначущою. За вмістом жиру та білка в молоці тварини всіх генотипів відповідали стандарту порід. Таким чином можна констатувати, що формування стад з генотипом А2А2 за бета-казеїном не матиме негативного достовірного впливу на продуктивні ознаки корів і таким чином забезпечить збереження високих якісних показників молока худоби стад нового типу. Невелика кількість піддослідних тварин на нашу думку стала однією з причин відсутності достовірної різниці між середніми значеннями вмісту складових молока корів різних генотипів за бета-казеїном.
8
Ladyka, Volodymyr, Yuriy Sklyarenko, Yuliya Pavlenko та Alyona Malikova. "ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА МОЛОЧНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ КОРІВ УКРАЇНСЬКОЇ БУРОЇ МОЛОЧНОЇ ПОРОДИ РІЗНИХ ГЕНОТИПІВ ЗА β-КАЗЕЇНОМ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 3 (42) (30 листопада 2020): 3–7. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.3.1.
Повний текст джерелаАнотація:
В останні роки суттєво зросли вимоги до якості молочної продукції, що у свою чергу вимагає використання в селекції генетичних маркерів і пошуку їхнього зв'язку з молочною продуктивністю тварин. Дослідження впливу генотипу корів української бурої молочної породи за бета-казеїном на показники їхньої молочної продуктивності проводили в племінному заводі Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН» Сумського району, Сумської області на поголів’ї української бурої молочної породи. Визначення поліморфізму гена бета-казеїну проводили в генетичній лабораторії Інституту фізіології ім. Богомольця НАН. Молочну продуктивність визначали за щомісячними контрольними доїннями. Вміст жиру та білку в молоці визначали у лабораторії Інституту тваринництва НААН на обладнанні фірми Bently. Тварини з генотипом А1А2 та А2А2 становили майже 90% досліджуваного поголів’я. За результатами досліджень нами встановлено, що тварини з бажаним генотипом А2А2 не поступаються за величиною надою тваринам з гетерозиготним генотипом А1А2 та гомозиготним – А1А1 як за першою, третьою, так і кращою лактаціями. За першою та кращою лактацією за вмістом жиру в молоці тварини з генотипом А2А2 поступалися тваринам інших досліджуваних генотипів, а за вмістом білка в молоці переважали їх. За кількістю молочного жиру корови з бажаним генотипом А2А2 поступалися тваринам з іншими генотипами за першою лактацією, але переважали їх за кількістю молочного білка. За кращою лактацією тварини з генотипом А2А2 переважали інших як за кількістю молочного жиру так і білка. Отримані результати підтверджують раніше отримані нами результати, що використання бугаїв-плідників з генотипом бета-казеїну А2А2 має покращувати господарсько-корисні ознаки нащадків, порівняно з бугаями інших генотипів (А1А2 та А1А1). Це буде сприяти підтриманню бажаного рівня молочної продуктивності та якості молока.
9
Мамченко, Віталій, Оксана Лавринюк та Вікторія Вечорка. "ОЦІНКА ТЕХНІКИ ГОДІВЛІ СЛУЖБОВИХ СОБАК В УМОВАХ НАВЧАЛЬНОЇ ЛАБОРАТОРІЇ КІНОЛОГІЇ ПОЛІСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 2 (45) (31 травня 2021): 103–7. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.2.15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведена оцінка техніки годівлі службових собак в умовах навчальної лабораторії кінології Поліського національного університету. Аналізуючи звіти лабораторії кінології, слід відмітити, що кількість та породний склад собак за останні 3 роки поступово збільшується і на кінець 2020 року становить: Німецька вівчарка – 10 голів, Середньоазіатська вівчарка – 4, Лабрадор – 4, Самоїд –2, Далматинець – 1 голова. Основу раціону для службових собак займають корми тваринного походження (субпродукти, м'ясо, молоко та молочні продукти, жир тваринний), рослинного походження (крупа вівсяна, ячмінна, пшоно, овочі), морська риба або морепродукти, мінеральні добавки (кісткове борошно, сіль кухонна), вітамінні препарати (тетравіт, катозал). В умовах навчальної лабораторії собаки харчуються двічі на добу – уранці і у вечері, приблизно за 1,5 години до виконання службових обов’язків і через 30-60 хвилин після роботи. Годівля собак залежить від розпорядку доби. Собакам, які охороняють територію у нічні часи годування проводять за 80-120 хвилин до роботи, а зранку після того, як їх зняли з охорони після відпочинку. Напування службових собак без обмежень. Результати дослідження крові доводять нам про те, що всі фізіологічні процеси в організмі тварин відбуваються нормально, без відхилень. При розрахунках економічної ефективності наведені дані говорять про те, що витрати на раціони годівлі тварин у періоді спокою на 2115 гривень менші, ніж у собак, які виконують службові обов’язки. Це пояснюється тим, що тварини, які залучені на охорону об’єктів, територій, витрачають значно більше енергії та потребують підвищену потребу у поживних речовинах (м'ясо, риба).
10
Амінов, Р. Ф., О. К. Фролов та А. С. Амінова. "Вплив гірудотерапії на репродуктивну функцію лабораторних щурів". Vìsnik Zaporìzʹkogo nacìonalʹnogo unìversitetu. Bìologìčnì nauki, № 1 (2 серпня 2021): 29–36. http://dx.doi.org/10.26661/2410-0943-2020-1-04.
Повний текст джерелаАнотація:
Згідно з останніми даними щодо ветеринарії та сільського господарства одним із важливих чинників зменшення поголів’я у тваринництві є порушення фертильності тварин. Тому актуальним завданням постає пошук різних методів, які сприятимуть зменшенню безпліддя. Особливу увагу привертають природні фактори, до яких належить і гірудотерапія – використання медичних п’явок, біологічно активні речовини яких мають широкий спектр терапевтичних ефектів. Тому метою нашої роботи стало дослідження впливу медичної п’явки на репродуктивну функцію самців щурів, які є загальноприйнятою моделлю в біологічних і доклінічних експериментах. Роботу виконано на 40 нелінійних білих самцях та 40 самицях щурів вагою 250–270 г і віком 6,5–7 місяців та їх новонародженому приплоді. Дослідження проводили на тваринах, які пройшли карантинний режим і не мали зовнішніх проявів захворювання. Для проведення дослідження на самцях було сформовано дві групи тварин – контрольну й експериментальну. Дослідним самцям після їх фіксації робили приставки на куприкову зону медичної п’явки Hirudo verbana із середньою вагою 1,1±0,2 г один раз на тиждень (двічі перед спарюванням і двічі після спарювання з інтактними самицями). Фіксуючі маніпуляції робили також із контрольними самцями, проте без приставок п’явок, після чого їх спарювали з інтактними самицями. Дослід із самцями тривав протягом 1 місяця, із самицями – до народження в них приплоду. У самців досліджували вагу тіла, лімфоїдних органів та надсім’яників, враховували загальну кількість сперматозоїдів і їх фертильність. В інтактних самиць визначали загальну кількість приплоду та їх вагу. Згідно з експериментальними даними в дослідних самців за гірудологічного впливу відбувається збільшення ваги тіла (на 16,8%) та лімфоїдних органів (тимус – на 23,0%, селезінка – на 11,5%) порівняно з контрольною групою тварин (р<0,05). Наші експериментальні дані доводять, що гірудологічний вплив також сприяв позитивній стимуляції показників репродуктивної функції самців: збільшувалася вага надсім’яників, кількість сперматозоїдів в еякуляті з паралельним зниженням морфологічно дефектних гамет серед них порівняно з інтактними тваринами. Стимуляція репродуктивних ознак у дослідної групи самців сприяла підвищенню фертильності в інтактних до гірудологічного впливу самиць, які народжували більший за кількістю й вагою приплід із майже нульовою їх смертністю.
11
Кручиненко, О. В., та А. Ю. Бридихіна. "ГЕМАТОЛОГІЧНІ ТА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ В КОТІВ І СОБАК ЗА НАЯВНОСТІ КТЕНОЦЕФАЛЬОЗУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 218–23. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.27.
Повний текст джерелаАнотація:
Найпоширенішим ектопаразитарним захворюванням серед котів і собак є ктеноцефальоз, якийвикликається блохами роду Ctenocephalides (C. W. Stiles & B. J. Collins, 1930). Однією з особливостейцієї інвазії є хронічний перебіг, що пов’язаний з постійним нападом бліх на тварину, який супрово-джується сильним свербежем, виникненням алопецій, розвитком екзем, дерматитів тощо. Доситьчасто за паразитування Ctenocephalides spp. реєструють алергічний дерматит, залізодефіцитнуанемію й виснаження інвазованих тварин. Дослідження проводили на базі лабораторії паразитологіїкафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрноїакадемії та в умовах клініки ветеринарної медицини ТОВ «Біоцентр» (м. Полтава). Метою дослі-джень було з’ясувати вплив ектопаразитів Ctenocephalides spp. на гематологічні й біохімічні показ-ники сироватки крові інвазованих котів і собак. У дослідах використовували собак та котів з показ-ником інтенсивності інвазії від 17 до 42 екз. комах на тілі тварини. У крові тварин визначали: кіль-кість лейкоцитів, еритроцитів, вміст гемоглобіну, лімфоцити, вміст моноцитів, еозинофілів, базо-філів і незрілих клітин, гранулоцити, та гематокрит. Було сформовано чотири групи тварин: двіконтрольні (клінічно здорові коти і собаки) та дві дослідні (уражені паразитичними комахамиCtenocephalides spp.). Результати проведених досліджень дали змогу з’ясувати, що кровосисні кома-хи негативно впливають на організм хворих тварин. У крові інвазовиних тварин реєстрували вірогід-не зниження кількості еритроцитів (Р<0,05), вмісту гемоглобіну (Р<0,01) та гематокриту. Водно-час показник кількості лейкоцитів зростав у крові хворих котів і собак (Р<0,01). У сироватці кровіхворих тварин визначали: вміст загального протеїну, креатиніну, сечовини, глюкози, активністьаланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та лужної фосфатази. За допомогою прове-дених досліджень з’ясували, що зміни з боку біохімічних показників сироватки крові хворих тваринвказували на наявність супутньої патології – гепаторенального синдрому, що проявлялось підвищен-ням вмісту загального протеїну, сечовини, креатиніну, активності АсАТ, АлАТ та лужної фосфата-зи (Р<0,01). Отримані результати розширюють відомі дані стосовно патогенезу за умови парази-тування бліх на котах і собаках, а також дозволять ефективно проводити лікування хворих тварин.
12
Нагорна, Л. В., та В. І. Рисований. "ПОШИРЕННЯ НЕОАСКАРОЗУ ТЕЛЯТ В УМОВАХ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2019): 218–23. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.28.
Повний текст джерелаАнотація:
Нематодози є нерозв’язаною проблемою в господарствах, які займаються вирощуванням великої рогатої худоби. Для молодняка великої рогатої худоби актуальним є інвазування неоаскарисами. Па-разитування неоаскарисів призводить до розладів органів травлення, появу бронхопневмоній парази-тарної етіології. Тварини відстають у рості та розвитку, а у разі високої інтенсивності інвазії ги-нуть. Метою нашої роботи було з’ясувати поширення неоаскарозу телят в умовах дрібних фермер-ських господарств Сумської області. Для досягнення мети необхідно було розв’язати такі задачі: провести лабораторне дослідження фекалій, здійснити аналіз впливу антропогенних чинників, тех-нологічних схем вирощування тварин, санітарно-гігієнічних умов у господарствах на поширення нео-аскарозу. Роботу виконували на базі лабораторії кафедри епізоотології та паразитології Сумського національного аграрного університету, а також в умовах фермерських господарств Сумської області. Дослідженню піддавали різні вікові групи молодняка, зокрема 1–3 міс., 4–5 міс. та 6–12 міс. Для копроовоскопії застосовували стандартизований метод флотації з розчином нітрату амонію за Г. О. Котельниковим та В. М. Хреновим. За результатами проведених досліджень встановлено по-ширення неоаскарозу телят в умовах фермерських господарств Сумської області. Середня екстен-сивність інвазії в обстежених господарствах становила 61 %. Зі 112 обстежених голів різних віко-вих категорій – 69 голів виявилися інвазованими неоаскарисами. Максимальний прояв хвороби в моло-дняка тварин відмічали у весняно-осінній період. З’ясовано, що у разі неоаскарозу телят показники екстенсивності інвазії з віком тварин зменшувалися. Максимально уражалися неоаскарисами теля-та у віці 1–3 міс. (ЕІ 84,8 %). У групі телят віком 4–5 міс. ЕІ була нижчою і становила 62,9 %. Най-нижчу ЕІ в обстеженого поголів’я молодняка великої рогатої худоби (25,8 %) було діагностовано у групі телят віком 6–12 міс.
13
Новицька, І. К., Н. В. Горбатовська, О. В. Третьякова та Г. В. Ніколаєва. "ВПЛИВ ГЕЛЮ ДЛЯ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ «ФІАЛКА» НА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ ТА ТКАНИН ПАРОДОНТУ В УМОВАХ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПАРОДОНТИТУ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 113, № 4 (28 травня 2021): 17–22. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-38-4-17-22.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Експериментальне вивчення на ток-сичній кальцій-дефіцитній моделі антиоксидантгих властивостей гелю для ротової порожнини «Фіал-ка».Матеріали та методи дослідження. Експерименти виконані на білих лабораторних щурах масою 160-180 г, яких утримували на стандартному раціоні. Експе-риментальне моделювання патології пародонту у піддослідних тварин на фоні токсичного кальцій-дефіцитного стану проводили за наступною схемою:- тваринам щоденно із питною водою давали розчин ЕДТА (2%) і три рази на тиждень вводили per os пре-парат «Варфарин Орион» фірми Орион Корпорейшн, Фінляндія (антагоніст вітаміну К) в дозі 5 мг/кг (у перерахунку на діючу речовину варфарин натрію – 0,01 мг/кг ) на протязі 30 діб. Було сформовано 4 гру-пи : 1 група – інтактні тварини (8 особин); 2 група – «модель» (8 особин); 3 група – «модель»+ починаючи з 7 доби щоденне, протягом 3 тижнів, нанесення на ясна гелю «Плацебо» (8 особин); 4 група – «мо-дель»+починаючи з 7 доби щоденне, протягом 3 ти-жнів, нанесення на ясна гелю «Фіалка» (8 особин). Тварин виводили з експерименту та досліджували рі-вень маркерів запалення – активність системи анти-оксидантного захисту: вміст малонового діальдегіду активність глутатіонпероксидази, глутатіонредук-тази, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази , супероксид-дисмутази та каталази , дієнову кон'югацію.Висновок. Застосована модель пародонтиту при су-місному введені препарату «Варфарин» та 2 % роз-чину ЕДТА викликала у тварин запальнi процеси у кровi та в тканинах пародонту, що підтверджуєть-ся змiнами системи про- і антиоксидантного захис-ту.Застосування гелю «Плацебо» не виявило достовірних позитивних ефектів по відношенню до тварин 2-ї групи. Застосування гелю для порожнини рота «Фіа-лка», показало достовірні позитивні загальнi та ло-кальні ефекти безпосередньо в тканинах пародонту, що виражалися у стабілізації показників системи антирадикального захисту.
14
Kozij, B., та O. Stepanjuk. "Автоматизована система обчислення раціонів годівлі сільськогосподарських тварин". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (7 березня 2017): 61–66. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7612.
Повний текст джерелаАнотація:
При обчисленні раціонів годівлі сільськогосподарських тварин необхідно використовувати значну кількість довідкового матеріалу. Сюди відноситься інформація про характеристики кормів та норми годівлі тварин. Пропонується зберігати цю інформацію у вигляді бази даних, яка утворена засобами табличного процесора MS Excel. База даних міститься у кількох таблицях. Структура бази даних передбачає наявність таких таблиць: таблиця еталонної бази даних про корми; таблиця робочої бази даних; таблиця кормових добавок; таблиця бази даних про норми годівлі тварин; таблиця з інформацією про максимально допустимі норми вмісту кормів в раціоні тварин. Таблиця еталонної бази даних є захищеною від випадкових змін і служить еталоном, з якого можна при потребі копіювати інформацію в таблицю робочої бази даних. Таблицю робочої бази даних можна актуалізувати, вносячи в неї для кожного корму зміни, що одержані в результаті лабораторних аналізів вмісту в кормі поживних речовин. Система містить розрахункову таблицю, яка призначена для формування раціону годівлі тварини певної статево-вікової групи за запропонованим алгоритмом. Користувач має можливість задавати вміст у раціоні кожного виду корму, враховуючи його поживність, у відсотках від загальної поживності раціону. При цьому попередньо в розрахункову таблицю за допомогою системи макросів вводиться інформація з таблиці бази даних про норми годівлі для даної тварини та інформація про максимально допустимий вміст кожного з кормів в обчислюваному раціоні.
15
Morar, I. K. "Морфологічні особливості грануляційної тканини лапаротомної рани при внутрішньочеревній гіпертензії в експерименті". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (15 лютого 2021): 29–35. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.4.11780.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: в експерименті на дрібних лабораторних тваринах дослідити вплив внутрішньочеревної гіпертензії на морфологічні особливості грануляційної тканини лапаротомної рани.
Матеріали і методи. Експеримент виконано на 102 лабораторних щурах, яким виконано серединну лапаротомію та зведено краї рани простими вузловими швами. Основну групу склали 72 тварини, яким створювали внутрішньочеревну гіпертензію. Групу порівняння склали 48 тварини без внутрішньочеревної гіпертензії. Забір біологічного матеріалу проводили на 1-у, 3-ю та 5-у доби після створення внутрішньочеревної гіпертензії.
Результати досліджень та їх обговорення. Створена внутрішньочеревна гіпертензія призводить до нерівномірного повнокров’я як м’язово-апоневротичного шару, так і грануляційної тканини, збільшення об’єму останньої, а також до переважання відсотка лімфоїдних клітин над фібробластами, що свідчить про затримку репаративних процесів у ділянці рубця. Особливістю венозного повнокров’я за створеної внутрішньочеревної гіпертензії є сладж еритроцитів у венулах та “порожні” артеріоли. Ступінь вираження патогістологічних змін, спричинених внутрішньочеревною гіпертензією, залежить від рівня внутрішньочеревного тиску та тривалості його дії.
16
Чечет, О. М., В. Л. Коваленко та О. С. Гайдей. "ДОКЛІНІЧНІ ВИПРОБУВАННЯ ПРЕПАРАТУ “БІОМАГН” НА ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИНАХ ТА З ВИКОРИСТАННЯМ КУЛЬТУРИ ІНФУЗОРІЙ TETRAHYMENA PYRIFORMIS". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (14 грудня 2021): 48–56. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i3.12581.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Токсикологічний контроль ветеринарних препаратів запобігає можливим порушенням обміну речовин, негативному впливу на органи і тканини, виникненню побічних дій та віддалених наслідків, створює передумови для визначення оптимальних терапевтичних доз, способів і термінів застосування, шляхів та часу виведення з організму, що, у свою чергу, сприяє розробці нових високоефективних конкурентоспроможних препаратів.
Мета дослідження – провести доклінічні випробування пробіотичного препарату “Біомагн”: визначити гостру токсичність, виявити його можливу шкідливість при одноразовому введенні в організм тварин і встановити токсичні й летальні дози.
Методи дослідження. Токсичність і шкідливість препарату визначали в дослідах на найпростіших тест-організмах інфузоріях тетрахімен піріформіс (Tetrahymena pyriformis) та на лабораторних тваринах (білих мишах). Гостру токсичність препарату “Біомагн” вивчали на білих безпородних нелінійних мишах живою масою (22,5±0,2) г, яких годували стандартним гранульованим кормом відповідно до норм правил годівлі. Токсикологічні дослідження проводили згідно з монографією “Доклінічні дослідження ветеринарних лікарських засобів” (І. Я. Коцюмбас та ін., 2006) і СОУ 85.2-37-736:2011 “Препарати ветеринарні. Визначення гострої токсичності”. Для визначення ступеня кумуляції досліджуваного засобу використовували метод Ю. С. Кагана i В. В. Станкевича.
Результати й обговорення. Під час досліджень встановлено, що імуномодулюючий пробіотичний препарат “Біомагн” на основі магнію хлориду, хітозану, суміші пробіотичних бактерій та ензимів не проявляє токсичних властивостей при взаємодії з інфузоріями впродовж 30 хв, тому що зберігається повна 100 % життєдіяльність особин культури тетрахімен, як і в контрольних пробірках. Як свідчать результати досліджень, гостра токсичність на лабораторних тваринах препарату “Біомагн” становить LD50 – 5000 мг/кг живої маси мишей. Під час клінічного спостереження за тваринами дослідних груп у всіх групах відхилень не виявлено, шкірний покрив гладкий, блискучий, відмови від корму не спостерігали, порушень роботи шлунково-кишкового тракту і центральної нервової системи в жодній із груп не відмічено, загибелі й захворювань не відзначено. Препарат “Біомагн” не має шкідливого впливу і стимулює покращення обміну речовин, що, у свою чергу, сприяє збільшенню маси тварин. Гематологічні показники периферичної крові мишей при застосуванні препарату достовірно не змінювались. Усі показники перебували в межах фізіологічної норми та залишалися такими до закінчення терміну експерименту, що вказувало на безпечність і нетоксичність досліджуваного засобу. За встановленими ознаками препарат віднесено до 4 класу щодо небезпечності. Композиція суміші пробіотичних бактерій Bacillus subtilis, Bacillus licheniformis, Enterococcus faecium, висушених продуктів ферментації мікроорганізмів Lactococcus Lactis, Bacillus subtilis, Bacillus licheniformis та магнію хлориду, хітозану, яка забезпечує нормалізацію обміну речовин тварин, впливає на підвищення загальної резистентності організму, стимулює роботу органів травлення.
Висновки. За результатами досліджень, проведених з метою визначення гострої токсичності препарату “Біомагн”, можна зробити висновок, що він не токсичний (СОУ 85.2-37-736:2011). Розведення препарату “Біомагн” у різних концентраціях є нешкідливими для найпростіших Tetrahymena pyriformis.
17
Кузнєцова, Лариса, Віктор Літус, Володимир Бабаджан, Алла Юркіна, Олег Назар, Тетяна Бондаренко та Олексій Кузнецов. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ІМУНІТЕТУ НА МОДЕЛІ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН (ЩУРИ) ПРИ ДІЇ СТАНДАРТИЗОВАНОГО ЕКСТРАКТУ ЛИСТЯ РЕЛІКТОВОГО ДЕРЕВА ГІНКГО ДВОЛОПАТЕВОГО". Immunology and Allergy: Science and Practice, № 3-4 (24 грудня 2020): 42–49. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2020.3-4-05.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. На відміну від численних випадків хвороби у людини, алергічна астма не розвивається в тваринному світі, тому виникає необхідність виявлення декількох характерних ознак астми у тварин.Матеріали і методи. На моделі БА досліджували дію на лабораторних тваринах стандартизованого екстракту листя реліктового дерева гінкго дволопа-тевого (СЕГД). Після 2-кратної сенсибілізації щурам з 1-ої по 24 добу вводили через рот водний екстракт СЕГД у дозі 20 мг/кг/добу. Після закінчення останньої інгаляції у імунізованих і інтактних тварин досліджували реакції клітинного і гуморального імунітету.Результати. Вивчали дослідження показників імунітету на моделі бронхіальної астми у лабораторних тварин (щури) при дії стандартизованого екстракту листя реліктового дерева гінкго дволопатевого (СЕГД). Дослідження фагоцитарної активності клітин периферичної крові щурів показало, що фагоцитарне число мало стійку тенденцію до зниження у тварин з модельованою алергією, як при проведенні експериментальної терапії, так і без неї. Використання препаратів СЕГД у період введення дозволяючої дози алергену сприяє зниженню сенсибілізації лабораторних тварин, що визначає перспективність клінічного використання препаратів при лікуванні хворих на бронхіальну астму.Обговорення. Проведення у сенсибілізованих тварин експериментальної терапії істотно знижувало активність продукції ФГМ, що може свідчити про певний десенсибілізуючий ефект від застосування препарату СЕГД.Висновки. Представлена модель алергії у бронхолегеневій тканині із застосуванням у вигляді алергену яєчного альбуміну відтворена і може служити базою для випробування нових антиалергічних засобів.
18
Омельченко, Г. О., Н. О. Авраменко, В. Ю. Волосовець, Н. Ю. Волосовець та О. М. Гоголь. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ І ЛІКУВАННЯ У СОБАК АЛОПЕЦІЇ Х". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (31 грудня 2021): 201–6. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.26.
Повний текст джерелаАнотація:
Алопеція X – захворювання собак недастатньо вивченої етіології, що характеризується симетричною незапальною алопецією без ознак свербежу, яка вражає голову та дистальні відділи кінцівок. Зважаючи на значне поширення зазначеної патології в різних країнах світу, зокрема і в Україні, важливим є вивчення окремих аспектів цієї хвороби у дрібних декоративних собак на території нашої держави. Метою роботи було вивчити особливості діагностики та терапевтичну ефективність різних схем лікування у разі появи алопеції Х у собак в умовах ветеринарної клініки «Зооветцентр», м. Шостки Сумської області. З метою встановлення діагнозу використано лабораторний метод діагностики – трихоскопію, який дав змогу встановити зміни у стадії росту волосся. Проведене лабораторне дослідження зразків сприяло виявленню стадії спокою волосяного фолікула (телоген), при цьому візуально корінь волосся втрачав пігмент, проксимально звужувався і набував вигляду «спису». Окрім того досліджено кров хворих тварин. При клінічному і біохімічному аналізах крові виявили незначне збільшення аланінамінотрансферази (АЛТ) (77,4±0,65 МО / л) та сечовини (13,05±0,37 ммоль / л). Для лікування в умовах клініки використано дві схеми. Перша схема включала застосування хворим тваринам препарату мелатонін (Melatonin, Bioveta) шляхом орального введення. Згідно з іншою схемою другій дослідній групі тварин застосовано мікроголкову терапію з використанням дермаролера для відновлення росту волосяного покриву. Встановлено, що застосування з лікувальною метою препарату мелатонін (Melatonin, Bioveta) частково відновило зростання волосяного покриву 50 % собак (6 із 12), за такої умови у 20 % спостерігали повне відновлення шерстного покриву через 8 місяців терапії. До того ж на фоні лікувальних заходів у дослідних тварин першої групи виявляли понад 52 % волосся у стадії анагену. Тоді як у 30 % собак ріст волосяного покриву попри застосування терапевтичних маніпуляцій так і не відновився. Застосування дермаролеру як засобу мікрогольчастої терапії дозволило відновити ріст волосся в 68 % випадків.
19
Ткачук, О. М., та Т. В. Ткачук. "Кролі як біологічна модель для експериментальних досліджень (огляд літератури)". Ukrainian Journal of Modern Toxicological Aspects 91, № 2 (15 вересня 2021): 109–14. http://dx.doi.org/10.33273/2663-4570-2021-91-2-109-114.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Провести аналіз та узагальнити дані сучасної літератури щодо використання кролів для лабораторних експериментальних досліджень та обґрунтувати перспектив їхнього подальшого залучення. Матеріали та методи. У роботі застосовані аналітичні методи: збір наукової інформації за проблемою, аналіз літературних даних бібліотек PubMed та наукове узагальнення одержаних результатів. Результати та висновки. Обґрунтовано принципи щодо перспектив подальшого використання кролів для проведення лабораторних експериментальних досліджень. Завдяки певним досягненням науки вже розроблено та впроваджено етичні альтернативні наукові методи тестування без залучення живих істот. Саме вони і допомагають отримати більш достовірні результати. Якщо в деяких наукових дослідженнях кролів вже не використовують, то щодо інших напрямків – навпаки з кожним роком зростає необхідність залучення цих ссавців для експериментів. І цьому є аргументоване пояснення. На даний час немає альтернативи використання кролів для виробництва антитіл, рекомбінантних білків. Тестування на лабораторних тваринах – кращий метод виявлення таких явищ, як рак і вроджені дефекти. Генетично модифіковані кролі – це нова перспектива для наукового пошуку. З розвитком нових технологій редагування геному, особливо CRISPR/Cas9 та його модифікацій, постала можливість з високою ефективністю одержувати набагато більшу кількість трансгенних тварин з точно заданими генетичними модифікаціями для розв’язання найрізноманітніших задач. Використання тварин в експериментах є критично важливим для деяких напрямків наукових досліджень, адже складність будови організму не може бути продубльована в культурі клітин або за допомогою комп’ютерних моделей. Ключові слова: кролі, утримання, тестування на тваринах, здоров’я людини.
20
Кравченко, С. О., В. В. Мельничук, Н. С. Канівець та Т. Л. Бурда. "ОСОБЛИВОСТІ ЕПІЗООТОЛОГІЇ САРКОПТОЗУ СОБАК У МІСТІ ПОЛТАВІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2020): 213–18. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Захворювання, спричинювані акариформними кліщами, стали справжньою проблемою для власни-ків домашніх тварин, зокрема й собак. Однією з таких хвороб є саркоптоз, що викликається саркоп-тіформним кліщем Sarcoptes scabiei var. canis, Gerlach, 1857. Незважаючи на значну кількість наяв-них лікарських засобів на ринку ветеринарних препаратів, що застосовуються для боротьби із сар-коптозною інвазією, кількість хворих тварин поступово збільшується, що свідчить про актуаль-ність вивчення окремих аспектів, пов’язаних із поширенням інвазії на певних територіях. Метою статті було з’ясувати рівень інвазованості собак саркоптозом на території м. Полтави. Робота виконувалася в умовах лабораторії паразитології кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи та клініки ветеринарної медицини «ФОП Локес-Крупка Т. П.» при кафедрі терапії імені професора П. І. Локеса Полтавської державної аграрної академії. З метою встановлення діагнозу проводили акарологічні дослідження собак за методикою В. О. Євстаф՚євої та ін., згідно з якою для розм’якшення та просвітлення зішкрібків зі шкіри застосовували суміш, що складалася з «Бішофі-ту» та гліцерину у співвідношенні 1 : 1, у якій зішкреби витримували упродовж 1–2 хвилин. Загалом досліджено 11 різних порід собак (декоративні, службові, мисливські) а також метисів і безпород-них, яких розділили на чотири вікові групи: молодняк віком до одного року, тварини у віці від 1 до 4 років, від 4 до 8 років та старші 8-ми річного віку. Акарологічні дослідження свідчать, що на те-риторії міста Полтави собаки інвазовані збудником саркоптозу. Показник ураженості в середньому становив 18,20 %. Варто зазначити, що саркоптозна інвазія в собак мала певні особливості. Вста-новлено, що тварини різних порід неоднаково інвазовані збудником саркоптозу. Найбільш ураженими виявилися тварини мисливських порід та безпорідні й метиси (ЕІ=38,46 та 36,76 % відповідно). Найменшого інвазування зазнають тварини декоративних порід (ЕІ=3,92 %). Окрім того, показник інвазованості собак також залежав від віку тварин. Встановлено, що собаки у віці від 1-го до 4-х років та від 4-х до 8-и років виявилися найбільш ураженими збудником саркоптозу (ЕІ=45,81 та 42,94 %, відповідно). Отже, отримані дані мають важливе наукове та практичне значення, адже доповнюють відомості з приводу епізоотичного стану щодо саркоптозної інвазії собак на території м. Полтави.
21
Євстаф’єва, В. О., та К. О. Горб. "ВПЛИВ ЕКТОПАРАЗИТІВ РОДУ CTENOCEPHALIDES НА ГЕМАТОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ІНВАЗОВАНИХ СОБАК". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2019): 215–20. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.03.29.
Повний текст джерелаАнотація:
Блохи – це паразитичні комахи, що відносяться до роду Siphonaptera. Всі вони мають практично однакову будову тіла і спосіб життя. Класифікують паразитів загалом за однією ознакою – виду тварини, на якому вони живляться. Серед популяції домашніх собак найбільш поширеними та адап-тованими до цього виду тварин є блохи роду Ctenocephalides. Їх паразитування може супроводжу-ватися алергічним дерматитом, залізодефіцитною анемією та виснаженням інвазованих собак. До-слідження виконували на базі лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії та в умовах ветеринарного сервісу «Vetexpert». Ме-тою досліджень було вивчити вплив збудників ктеноцефальозу на гематологічні показники інвазова-них собак залежно від інтенсивності інвазії. За результатами проведених досліджень встановлено, що кровосисні комахи негативно впливають на організм тварин, причому тяжкість перебігу хвороби залежить від інтенсивності інвазії. За паразитування до 15 екземплярів бліх на тілі тварини в їх крові достовірно (P<0,05) збільшується кількість лейкоцитів (на 12,3 %), що відбувається через збі-льшення кількості еозинофілів (на 36,7 %). Водночас незначно у крові інвазованих собак зменшується кількість еритроцитів (на 8,4 %) та вміст гемоглобіну (на 9,9 %), але ці зміни не мають достовір-них відмінностей. В умовах значної інтенсивності інвазії (16–47 екз. бліх на тілі тварини) в дослід-них собак виявляли ознаки анемії, про що свідчить достовірне (P<0,01) зменшення в їхній крові кіль-кості еритроцитів (на 17,5 %) та вмісту гемоглобіну (на 19,8 %). Одночасно зростає кількість лей-коцитів на 19,8 % (P<0,001). Показники лейкоформули характеризуються більш значними змінами у крові собак в умовах високої інтенсивності інвазії – збільшується кількість еозинофілів до 9,00±0,89 % (у 2,4 раза, P<0,01) та паличкоядерних нейтрофілів до 6,80±0,37 % (у 1,5 раза, P<0,05) порівняно з показниками у клінічно здорових тварин (3,80±0,80 та 4,40±0,81 % відповідно). Отримані дані розширяють уже наявні дані щодо патогенезу за умови ктеноцефальозу собак, а також дозво-лять ефективно проводити не тільки специфічну, але й симптоматичну терапію.
22
Семенов, К. А., Л. М. Степченко та Д. К. Семенов. "НАКОПИЧЕННЯ ГЛІКОЗАМІНГЛІКАНІВ ТА ОКСИПРОЛІНУ У КОЛІННОМУ СУГЛОБІ ЩУРІВ ПРИ РІЗНИХ СПОСОБАХ ВВЕДЕННЯ ПРЕПАРАТІВ З ГУМІНОВИМИ РЕЧОВИНАМИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, № 2 (26 травня 2022): 9–13. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.2.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Виявлення найбільш ефективного способу введення препаратів на основі гумінових речовин для активації накопичення глікозаміногліконів та оксипроліну в структурах колінного суглоба у лабораторних щурів. Матеріали методи. Експериментальне дослідження провели на 30 статевозрілих лабораторних самцях щурів. Тварини було розподілено на 6 груп: 1 – інтактний контроль, 2 – з питною водою «Гумілід АС-10» 5 мг/кг + щоденне втирання мазі 0,3 г «Гуміфарм», 3 – з питною водою «Гумілід АС-10» 5 мг/кг + електрофорез із 0,3 г мазі «Гуміфарм», 4 – з питною водою «Гумілід АС-10» 5 мг/кг, 5 – щоденне втирання мазі 0,3 г «Гуміфарм», 6 – електрофорез із 0,3 г мазі «Гуміфарм». Втирання або електрофорез із маззю здійснювали на лівий колінний суглоб. На 21 день щурів виводили з експерименту під тіопенталовим наркозом, виділяли ліві колінні суглоби, готували гомогенати, в яких проводили визначення глікозамінгліканів та оксипроліну. Наукова новизна. В експерименті на лабораторних тваринах доведена ефективність комбінованого способу введення препаратів, що містять гумінові речовини, без порушення цілісності тканин для активації накопичення глікозаміногліканів та оксипроліну в структурах колінного суглоба щурів. Результати. Проведене експериментальне дослідження встановило максимальне накопичення глікозамінгліканів у колінних суглобах лабораторних щурів після перорального введення Гумілід АС-10 у поєднанні з місцевим нанесенням мазі Гуміфарм шляхом втирання або електрофорезу. Рівень глікозамінгліканів після цих способів введення препаратів збільшився на 54,1 та 46,7 % відповідно. Тільки пероральне запровадження тваринам «Гумілід АС-10» підвищило цей показник у колінному суглобі на 16,0 %. Застосування лише місцевого введення препаратів сприяло збільшенню глікозамінгліканів у колінному суглобі щурів на 24,8 (втирання) та 29,3 % (електрофорез). Накопичення оксипроліну в колінних суглобах щурів після різних способів введення гумінових речовин мало такий самий характер. Рівень оксипроліну збільшився у тканині суглоба на 60,6 % після перорального введення + втирання мазі, на 47,5 після перорального введення + елетрофорез з маззю, на 12,1 % після перорального введення, на 40,7 % після втирання мазі та на 40,6 % після електрофорезу з маззю. Висновок. Найбільш доцільним способом активації накопичення глікозаміногліконів та оксипроліну в структурах колінного суглоба у лабораторних щурів під впливом гумінових речовин є пероральне введення «Гумілід АС-10» у поєднанні з місцевим використанням мазі «Гуміфарм» шляхом втирання або електрофорезу.
23
Levchuk, N. I., O. S. Lukashenia та O. I. Kovzun. "Експериментальне моделювання метаболічного синдрому, індукованого дієтою, у лабораторних тварин". Endokrynologia 26, № 3 (19 жовтня 2021): 298–310. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-3.298.
Повний текст джерелаАнотація:
Розуміння причин виникнення, діагностики, профілактики та лікування метаболічного синдрому (МС) залишається пріоритетним напрямком сучасної ендокринології. Це симптомокомплекс, який характеризується основними клінічними проявами — збільшенням маси тіла, порушенням толерантності до глюкози, дисліпідемією, артеріальною гіпертензією та інсулінорезистентністю (ІР). Наразі він є одним із найскладніших і найнебезпечніших захворювань, що передує виникненню цукрового діабету 2-го типу і розвитку серцево-судинних ускладнень, які є основними причинами смертності населення. Враховуючи стрімке зростання захворюваності впродовж останніх років у всіх країнах світу, виникає потреба в проведенні експериментів на тваринах із метою здобуття нових знань про механізми розвитку патологічного процесу та окремих її проявів, використання лікарських сполук для їх безпечного застосування та корекції цього стану. Для експериментального моделювання МС найчастіше надають перевагу дослідам на щурах або мишах. Цей огляд літератури присвячено порівняльному аналізу та короткому опису експериментального моделювання МС, індукованого дієтою, у гризунів. Розглянуто основні типи дієт (високожирова (ВЖД), високовуглеводна та висококалорійна комбінована (ВККД)) і висвітлено відмінності прояву патологічного стану за різних умов харчування у тварин залежно від їх виду, лінії, статі, віку, умов і тривалості експерименту. Було показано, що ступінь вираженості розвитку біохімічних і патоморфологічних змін, характерних для метаболічних порушень, залежить від типу та відсоткового вмісту компонентів дієти. Відтворення умов моделювання і неоднорідність прояву МС у тварин створює певні труднощі при обґрунтуванні отриманих наукових результатів відповідно до поставленої мети дослідження. Саме ці обставини привертають підвищений науково-практичний інтерес зі сторони дослідників.
24
Небилиця, М. С., та О. В. Бойко. "СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ ЗАБРУДНЮЮЧИХ ГАЗІВ ТА СПОСІБ РЕГУЛЮВАННЯ ТЕМПЕРАТУРНО-ВОЛОГІСТНОГО РЕЖИМУ ТВАРИННИЦЬКИХ ПРИМІЩЕНЬ". Effective rabbit breeding and fur farming, № 6 (22 березня 2020): 99–110. http://dx.doi.org/10.37617/2708-0617.2020.6.99-110.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи було розробити інноваційну систему моніторингу забруднюючих газів та спосіб регулювання температурно-вологістного режиму тваринницьких приміщень. Методи. Дослідження проводили в умовах технологічної лабораторії Черкаської ДСБ НААН і лабораторії ФОП «Онищенко Р.О.». Розроблення газоаналітичної та структурної блок-схем здійснювали шляхом узагальнення літературних даних за тематикою досліджень та виготовлення технічних креслень і робочої документації вимірювальних блоків та блоку керування. Проведено закупівлю складових елементів, монтаж і пуско-налагоджувальні роботи вимірювальної системи. Розроблено програмне забезпечення мікропроцесорної системи та спосіб регулювання температурно-вологістного режиму. Результати. Розроблено мультипараметричну систему моніторингу забруднюючих газів тваринницьких приміщень. Вона є автоматизованою, компактною і портативною. Основною частиною системи виступає мікроконтролер. Мультипараметрична система дозволяє оперативно здійснювати оцінку санітарно-гігієнічних умов утримання тварин для прийняття відповідних управлінських рішень. Теплокровні тварини характеризуються розвинутим гомеостазом температури тіла та інших фізіологічних параметрів організму. Занадто стабілізовані впродовж доби умови мікроклімату є причиною надмірного зніження тварин. У зв’язку з цим, в приміщенні для утримання ремонтного молодняку кролів циркадне коливання температури взимку має становити від 8 до 11°C, у перехідний період року від 13 до 16°C і влітку від 18 до 21°C. Аналогічно повинна змінюватися і відносна вологість повітря взимку від 62 до 74 %, у перехідний період від 60 до 72% і влітку від 58 до 70 %. Впродовж добового періоду, запрограмований мікропроцесор, через заданий проміжок часу (2 год.) з відповідним кроком (0,5 °C) задає сигнал необхідної температури та з відповідним кроком (2 %) задає сигнал необхідної відносної вологості повітря. Висновки. Перехід вітчизняного кролівництва на промислову основу сприяв запровадженню кліткового способу утримання тварин у приміщеннях з контрольованим мікрокліматом. Мультипараметрична вимірювальна система здійснює добовий моніторинг низки забруднюючих газів в автоматизованому режимі, що економить 200-224 люд./год. робочого часу в рік зоотехніка-технолога. Експлуатаційні затрати на одне дослідження компонента шкідливого газу в 2,5 рази менші, ніж хімічними методами. Впровадження циркадного ритму дозволяє забезпечити фізіологічні потреби тварин у ритмічних добових змінах температури і відносної вологості повітря тваринницького приміщення. Це дозволяє підвищити резистентність організму тварин, шляхом стимулювання роботи нервової та нейрогуморальної систем.
25
Salyha, N. O. "ДЕТОКСИКАЦІЙНІ Й АНТИОКСИДАНТНІ ВЛАСТИВОСТІ АМІНОКИСЛОТ У ЩУРІВ, ІНТОКСИКОВАНИХ НІТРИТОМ НАТРІЮ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (2 грудня 2020): 43–47. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i3.11475.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Зростаюче застосування азотних добрив є основним джерелом надходження нітратів і нітритів у навколишнє середовище. Нітрити в організмі тварин змінюють валентність заліза в гемоглобіні, перетворюючи його в метгемоглобін, який не здатен у легенях сполучатися з Оксигеном і перетворюватися в оксигемоглобін. Відповідно, втрачається основна функція гемоглобіну – зворотно зв’язувати Оксиген та доставляти його до тканин, внаслідок цього розвивається гіпоксія. Нітрати і нітрити є антиспазматичними отрутами. Деструктивний вплив нітратів і нітритів на організм зумовлений ініціацією вільнорадикальних процесів, що призводить до порушення клітинних мембран, зниження активності імунної системи.
Мета дослідження – вивчити вплив амінокислот на окремі показники антиоксидантної системи щурів за дії нітриту натрію.
Методи дослідження. Дослідження проводили на лабораторних білих щурах-самцях, яким внутрішньочеревно вводили нітрит натрію та додатково глутамінову кислоту і цистеїн. Тваринам згодовували стандартний комбікорм для лабораторних щурів. Їх утримували в клітках за стандартних лабораторних умов з 12-годинним циклом світла/12-годинним циклом темряви. Усі щури мали вільний доступ до стандартної дієти гризунів і води ad libitum. В еритроцитах крові визначали вміст відновленого глутатіону та ряд ензимів антиоксидантного захисту.
Результати й обговорення. Встановлено, що застосування нітриту натрію призводило до змін окремих показників системи антиоксидантного захисту. Досліджуваний токсикант викликав зниження вмісту відновленого глутатіону, активності глутатіонпероксидази і каталази в еритроцитах крові щурів. У тварин дослідних груп, які після досліджуваного ксенобіотика додатково отримували глутамінову кислоту і цистеїн, спостерігали менш помітні зміни порівняно з контрольною групою щурів.
Висновки. Досліджуваний токсикант призводив до зниження вмісту відновленого глутатіону, активності глутатіонпероксидази і каталази в еритроцитах крові щурів. Менш помітні зміни було зафіксовано у тварин дослідних груп, які додатково отримували досліджувані амінокислоти.
26
Grytcishin, L. E., L. S. Fira та P. H. Lykhatskyi. "АКТИВНІСТЬ ЦИТОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ЩУРІВ ЗА УМОВ ХРОНІЧНОЇ НЕОПЛАСТИЧНОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ПІСЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИТОСТАТИКІВ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (22 серпня 2019): 105–11. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10378.
Повний текст джерелаАнотація:
Штучно індуковані за допомогою певних канцерогенів пухлини у лабораторних тварин створюють можливість для дослідження різних аспектів канцерогенезу, які не можуть бути ефективно вивчені безпосередньо на людському організмі.
Мета –з’ясувати в динаміці зміни цитолітичних процесів за умов моделювання раку товстої кишки введенням 1,2-диметилгідразин гідрохлориду та після застосування цитостатика Кселоди.
Матеріал і методи. У щурів досліджували особливості розвитку цитолітичних процесів за умов індукованого раку товстої кишки, зумовленого введенням 1,2-диметилгідразину та після застосування цитостатика Кселоди. 1,2-диметилгідразин вводили підшкірно в дозі 7,2 мг 1 раз на тиждень впродовж 30 тижнів. Кселоду вводили внутрішньошлунково щоденно в дозі 134 мг/кг маси тіла тварини протягом 21 дня, починаючи відразу після 7-місячного моделювання онкопроцесу. Розвиток цитолітичних процесів оцінювали за активністю амінотрансфераз, лужної фосфатази та еритроцитарним індексом інтоксикації.
Результати. В умовах ДМГ-індукованої інтоксикації встановлено значне прогресуюче зростання активностей амінотрансфераз та лужної фосфатази у сироватці крові тварин протягом 7 місяців, а також підвищення відсотка проникності плазматичних мембран еритроцитів. Застосування Кселоди дещо посилювало зростання активності цих ензимів та еритроцитарного індексу інтоксикації, що вказує на відсутність позитивного впливу цитостатиків на мембранодеструктивні процеси в організмі тварин з неопластичною інтоксикацією.
Висновки. Отримані результати підтверджують гепатотоксичність цитостатика Кселоди, що потребує введення додаткових коригуючих чинників з метою усунення його побічної дії на печінку та стабілізації проникності клітинних мембран.
27
Лясота, В. П., та І. В. Сідніченко. "Доклінічні дослідження впливу препарату «Міковітам» на лабораторних щурах". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2013): 69–72. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2013.04.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Викладені дані щодо впливу «Міковітаму» на ме-таболізм білих щурів. Виявлено, що застосування у дозі 0,9 г Міковітаму сприяє зростанню вмісту гемо-глобіну на 2,7 %, еритроцитів – 4,4 %, загального білка – на 2,4 %, а також зростанню маси білих щу-рів на 10,4 % порівняно з тваринами контрольної групи. Різниці в концентрації глюкози, загальних ліпі-дів, холестеролу, активності амінотрансфераз не встановлено. Для активації рівня природної резис-тентності, обмінних процесів, інтенсивності росту пропонується вивчати вплив біологічно активної спо-луки як добавки до комбікорму сільськогосподарським тваринам.
In the article the data of Mikovitam influence on the metabolism of white rats are stated. It is established that application of Mikovitam in a dose of 0,9 g promotes increase in haemoglobin at 2,7 %, erythrocytes at 4,4 %, the total protein – 2,4 %, and also increases the weight of white rats on 10,4 % compared with animals of a control group. The differences in glucose, the total lipids and cholesterol concentration and aminotransferase activity were not established. It is offered to study bioactive compound, as a supplement to feed compound of a livestock for activation of natural resistance level, metabolic processes and growth intensity.
28
Kurylo, Kh I., A. S. Volska, I. M. Klishch та B. V. Zablotskyi. "ВПЛИВ ФІТОКОМПОЗИЦІЇ НА ОСНОВІ КОЗЛЯТНИКА ЛІКАРСЬКОГО І ГAЛEВIТУ НА МЕТАБОЛІЧНІ ЗМІНИ У ТВАРИН З ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЮ, IНДУКOВAНOЮ ДEКCAМEТAЗOНOМ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (6 лютого 2019): 99–106. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9821.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. В Україні та світі цукровий діабет 2 типу – одне з найбільш поширених хронічних захворювань, що характеризуються порушенням метаболізму, інсулінорезистентністю та відносною недостатністю інсуліну. Головна мета лікування данного захворювання – збереження функції β-клітин та зменшення інсулінорезистентності.
Мета дослідження – вивчити вплив фітокомпозиції на основі козлятника лікарського тa галевіту на метаболічні зміни в щурів з інсулінорезистентністю, iндукoвaнoю дeкcaмeтaзoнoм.
Методи дослідження. Експериментальні дослідження виконували на бiлиx нeлiнiйниx щypax-caмцяx шляхом підшкірного щодобового введення дексаметазону (“KRKA”, Словенія, 0,125 мг/кг) протягом 13-nb діб. Фітозасоби вводили профілактично перорально щодобово за одну годину до ін’єкції дексаметазону; тварини контрольної групи отримували відповідний об’єм ізотонічного розчину. Стaн вyглeвoднoгo oбмiнy оцінювали зa змiнaми рівня глікемії після проведення орального тесту толерантності до глюкози та за величиною інтегрального показника площі під глікемічними кривими – AUCglu (glicemic area under curve, AUCglu (ммoль/л∙xв); стан ліпідного обміну – зa змінами вмісту холестеролу, загальних ліпідів, триацигліцеролів крові; зміни оксидантно-антиоксидантного стану – зa вмicтoм ТБК-активних продуктів і відновленого глутатіону.
Результати й обговорення. Введення лабораторним тваринам дексаметазону викликало підвищення рівня глюкози, базальної глікемії, збільшення площі під глікемічними кривими в сироватці крові щурів. При тривалому введенні досліджуваних фітокомпозицій спостерігали відновлення толерантності до глюкози в щурів експериментальних груп. У тварин, яким вводили препарат порівняння “Арфа комбі” та фітокомпозицію на основі козлятника лікарського, відмічали, що на тлі глюкозного навантаження рівень глікемії був практично тотожним, а площа під глікемічними кривими була достовірно меншою порівняно з групою контрольної патології. У тварин контрольної групи спостерігали диcлiпiдeмiю, що вкaзyвало нa aктивaцiю лiпoлiзy в жиpoвiй ткaнинi тa пopyшeння yтилiзaцiї лiпiдiв y печінці. При застосуванні галевіту вміст холестеролу і триацилгліцеролів знижувався порівняно з використанням фітокомпозиції на основі козлятника лікарського, що пов’язано із самостійними гіпохолестеринемічними та гіполіпідемічними властивостями ліпосом. Peзyльтaти проведених дocлiджeнь вказують на можливість позитивного впливу фітокомпозицій на баланс показників оксидантно-антиоксидантної системи організму за умов зазначеної патології.
Висновки. При експериментальній дексаметазоніндукованій інсулінорезистентності у тварин досліджувані фітокомпозиції здатні запобігати порушенням вуглеводного і ліпідного обміну, коригувати порушення оксидантно-антиоксидантного балансу в тканинах організму шляхом збереження природних резервів внутрішньоклітинного антиоксиданту – відновленого глутатіону, що сприяє зменшенню проявів інсулінорезистентності і толерантності до глюкози в оральному тесті толерантності до глюкози.
29
Тамм, Т. І., В. В. Непомнящий, Е. А. Шакалова, Д. П. Полянський та І. В. Івахно. "Обґрунтування раціональної антибактеріальної терапії при гострій непрохідності кишечника (експериментальне дослідження)". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 60, № 2 (31 грудня 2019): 23–30. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2019.60.23-30.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Гостра кишкова непрохідність (ГКН) займає, за даними як вітчизняної, так і зарубіжної літератури, – 3-5 місце серед гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини. Багато авторів відзначають, що в післяопераційному періоді розвивається велика кількість ускладнень: нагноєння ран, неспроможність анастомозів, перитоніт, пієлонефрит, пневмонії.Мета дослідження: вивчити ступінь накопичення антибактеріальних препаратів у стінці кишки вище місця перешкоди на моделі експериментального обтураційного ілеусу.Матеріали та методи. Експеримент проведено на 28 лабораторних тваринах (щури), у яких сформована модель обтураційного ілеусу. Контрольну групу склали 4 тварини, у яких не проводили антибактеріальну те-рапію. У 8 тварин антибактеріальну терапію проводили метронідазолом, у 8 – цефтріаксоном і 8 – ципрофлок-сацином. Тварин виводили з експерименту через 12, 24, 36 і 48 год. У ці терміни виконували забір двох біоп-татів кишки, які розташовані на 1 см вище місця перешкоди. Перший фрагмент відправляли для гістологічного дослідження, другий – для визначення кількості антибактеріального препарату в стінці кишки методом висо-коефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ).Результати досліджень та їх обговорення. Згідно з хроматограмою, протягом доби відбувається кумуляція метронідазолу в стінці кишки вище місця перешкоди, досягаючи піку через 24 год експериментального обтура-ційного ілеусу, в подальшому концентрація метронідазолу в стінці кишки, незважаючи на продовження вве-дення, знижується і до 36 год. на хроматограмі препарат не визначається. Вивчення кількості цефтріаксону і ципрофлоксацину в стінці кишки на моделі обтураційного ілеусу показало так само зниження здатності запа-леної стінки до кумуляції цих препаратів у міру прогресування ілеусу. Слід зазначити, що в стінці запаленої кишки ці препарати знаходили навіть через 48 год в бактерицидних концентраціях. Встановлено, що через 12 год. існування обтураційного ілеусу у тварин, лікування яких здійснювали метронідазолом, стінка кишки була стоншена, і розміри її не перевищували 0,5 мм. Через 24 год. зміни в порівнянні з попередніми були незначні: товщина стінки залишалася 0,5 мм. Значні мікроскопічні зміни виникли через 48 год. Істотно збільшився на-бряк стінки, що зумовило її потовщення до 1 мм. Зміни відповідали флегмоні кишкової стінки, що підтвердже-но лейкоцитарною інфільтрацією у всіх її шарах. Через 48 годин в стінці кишки тварин, які отримували ципро-флоксацин і цефтриаксон, деструктивні зміни виявлялися однотипно у вигляді гнійного запалення.Висновки. У міру прогресування гнійного запалення в стінці кишки при обтураційному ілеусі відбуваєть-ся поступове зниження її здатності накопичувати цефтріаксон і ципрофлоксацин. Однак ці антибактеріальні препарати виявлені в бактерицидних концентраціях в стінці кишки через 48 год. Накопичення метронідазолу при обтураційному ілеусі в лікувальній концентрації відбувається в малозміненій стінці кишки протягом пе-рших 24 годин і носить короткочасний характер, що підтверджено результатами експерименту.Ключові слова: обтураційний ілеус, метронідазол, цефтріаксон, ципрофлоксацин, антибактеріальна терапія.
30
Чернявська, Т. О., та Н. О. Ізмайлова. "ЯКІСНИЙ СКЛАД МОЛОКА КОРІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЧЕРВОНО-РЯБОЇ МОЛОЧНОЇ ПОРОДИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2019): 111–16. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.03.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано результати досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців щодо по-родних особливостей якісного складу молока корів. Встановлено, що кожній породі характерні певні особливості вмісту в молоці жиру, білка та інших складових. Велику увагу науковці приділяють дос-лідженню вмісту в молоці соматичних клітин, які є показником захворювання корів на мастит. Тва-рини різних порід мають різні показники їхнього вмісту, а відповідно і стійкість до цього захворю-вання. Тому постійний моніторинг цих ознак – важливий захід, спрямований на підвищення конку-рентоспроможності молочного скотарства. Саме цим і обумовлені наші дослідження на поголів’ї української червоно-рябої молочної породи, яке утримується в ДП «ДГ АФ «Надія» ІСГПС НААН». Якісні показники визначали в лабораторії Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України на обладнанні фірми Bentley. В результаті проведених досліджень встановлено, що тварини української червоно-рябої молочної породи мають низький вміст жиру та білка в молоці, що залежить від віку корів. Корови-первістки поступалися за вмістом білка, казеїну, сухої речовини та сухого знежиреного молочного залишку повновіковим тваринам. Середній вміст соматичних клітин у молоці відповідав фізіологічній нормі. З віком у тварин збільшується вміст соматичних клітин. Між окремими якісними показниками молока встановлений зв'язок різного напряму та рівня достовірності. Позитивний зв'язок встановлений між вмістом у молоці жиру та білка, жиру та сухої речовини, білка та казеїну, білка та сухого знежиреного молочного залишку. З віком сила зв’язку збільшується. Між кількістю соматичних клітин у молоці та вмістом окремих його компо-нентів встановлений достовірний негативний кореляційний зв'язок. Подальше вдосконалення україн-ської червоно-рябої молочної породи повинно бути спрямоване на покращення якісного складу молока.
31
Матіюк, В. В., А. М. Саєнко, С. О. Усенко та В. І. Халак. "ПОЛІМОРФІЗМ ГЕНІВ RYRI, ESR, MC4R ТА LEP У МІКРОПОПУЛЯЦІЇ СВИНЕЙ ВЕЛИКОЇ БІЛОЇ ПОРОДИ УКРАЇНСКОЇ СЕЛЕКЦІЇ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 150–56. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.18.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі проведено генетико-популяційний аналіз поліморфізму генів RYRI, MC4R, LEP та ESR для великої білої породи свиней української селекції. Традиційні методи селекції, що засновані на оцінці тварин за власною продуктивністю та продуктивністю нащадків, не завжди забезпечують очікуваний генетичний прогрес. Досягнення молекулярної генетики останніх років, розробка систем ДНК-маркерів різних класів дають селекціонерам новий потужний інструмент для аналізу генотипів тварин, що дає змогу проводити відбір і підбір, зважаючи на об'єктивну генетичну інформацію. Особливо велика увага приділяється так званим SNP-маркерами, природа яких пов՚язана з однонукле-отидним поліморфізмом ДНК у структурній або регуляторній частинах генів, що беруть участь у контролі важливих господарських і біологічних ознак тварин. До таких генів належать RYRI, ESR, MC4R та LEP. ДНК-типування проводили в лабораторії генетики Інституту свинарства і АПВ. Для дослідження використано ДНК, яку виділено зі щетини свиней великої білої породи тварин агрофор-мування СГ ТОВ «Дружба-Казначеївка» в кількості 124 голови. ДНК-типування проводили з викори-станням техніки ПЛР-ПДРФ. У мікропопуляції великої білої породи існує певний поліморфізм за ге-нами ESR, MC4R та LEP. Усі дослідні тварини за геном RYRI мономорфні та мали генотип с.1843СС, варіант мутантного алеля був відсутній. Присутність значної частки алелю В-0,61, (61 %) та високих частот генотипів ВВ та АВ (0,42 та 0,38), які мають асоціацію з високими пока-зниками багатопліддя свиноматок, дозволяють відбирати тварин за бажаними генотипами для під-вищення багатопліддя у свиноматок у досліджуваній мікропопуляції. Досить високий рівень гомози-готних генотипів TT з частотою 0,85 гену лептину вплинув на можливість його використання в ма-ркерній селекції на цій вибірці тварин. Достатній рівень індексу поліморфного інформаційного зміс-ту PIC за генами ESR та MC4R свідчить, що проведення маркерної селекції на вибірці свиней великої білої породи СГ ТОВ «Дружба-Казначеївка» є можливим.
32
Herasymets, I. I., L. S. Fira та I. I. Medvid. "ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕПАТОПРОТЕКТОРНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ГУСТОГО ЕКСТРАКТУ ГРИБІВ ШИЇТАКЕ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (5 лютого 2020): 97–104. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i4.10845.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. У статті розглянуто питання щодо визначення динаміки лабораторних показників у сироватці крові та гомогенаті печінки щурів, уражених парацетамолом, і після корекції густим екстрактом грибів шиїтаке.
Мета дослідження – вивчити гепатопротекторні властивості густого екстракту грибів шиїтаке в експерименті на щурах з модельованим парацетамоловим гепатитом.
Методи дослідження. Дослідження проводили на білих щурах-самцях. Тварин поділили на 10 груп, кожна з яких включала 6 щурів. Гострий гепатит моделювали шляхом введення парацетамолу інтрагастрально в дозі 1250 мг/кг 1 раз на добу (протягом 2-х діб) у вигляді суспензії в 2 % розчині крохмального гелю. Для корекції токсичного ураження застосовували густий екстракт грибів шиїтаке, який вводили інтрагастрально за 2 год до введення парацетамолу та щоденно після ураження в дозі 150 мг/кг маси тіла. Препарат порівняння “Силібор” вводили за тією ж схемою, що й екстракт грибів шиїтаке, в дозі 20мг/кг маси тіла тварини. На 3-тю, 7-му і 10-ту доби від початку ураження проводили евтаназію щурів з використанням барбамілу натрію. Дослідженням піддавали гомогенат печінки та сироватку крові. Ступінь цитолізу гепатоцитів після введення коригувальних чинників оцінювали за активністю аланін- та аспартатамінотрансфераз, гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази і величиною тимолової проби.
Результати й обговорення. Виявлено виражений цитоліз гепатоцитів після введення щурам токсиканта на основі дослідження активності амінотрансфераз, гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази та величини тимолової проби. Застосування густого екстракту грибів шиїтаке сприяло нормалізації досліджуваних показників, що свідчило про гепато- та цитопротекторні властивості цього фармакологічного препарату.
Висновки. Отримані результати підтверджують порушення структурно-функціональної цілісності печінки, формування явищ цитолізу і холестазу в печінці після ураження щурів токсичними дозами парацетамолу. Виявлено позитивний вплив густого екстракту грибів шиїтаке на динаміку лабораторних показників у сироватці крові та гомогенаті печінки тварин за умов змодельованого парацетамолового гепатиту.
33
Chekhlova, O. V. "МОДЕЛЬ МІКРОАНГІОПАТІЇ КІНЦІВОК ПРИ СТРЕПТОЗОЦИНОВОМУ ДІАБЕТІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (12 лютого 2021): 166–70. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11769.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Залишається актуальною розробка моделей діабетичної мікроангіопатії кінцівок. Це ускладнення трапляється у всіх хворих з тяжким діабетом і, а за даними деяких дослідників, буває навіть при субкомпенсації у всіх пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу, і у 30 % – з цукровим діабетом 1-го типу.
Мета дослідження – оцінка адекватності до потреб клініко-фізіологічних досліджень експериментальної моделі мікроангіопатії кінцівок при стрептозоциновому діабеті.
Матеріал і методи. Експериментальні дослідження були проведені за умов хронічного експерименту на 50 статевозрілих щурах лінії Вістар масою 180–250 г. Після введення стрептозоцину з експерименту виключали тварин із підвищеною резистентністю до панкреатотропної токсичної дії за критерієм відсутності гіперглікемії, після чого впродовж 6 тижнів виводили по 2 тварини для проведення морфологічних досліджень. На 7 тижні виводили з експерименту ще 10 тварин для оцінки ефективності експериментальної моделі. За станом решти 10 тварин спостерігали впродовж ще трьох тижнів.
Під час експерименту проводили лабораторний моніторинг глюкозурії, ацетонурії, протеїнурії, рівня глікемії. Формування ДМА підтверджували морфологічним дослідженням м’яких тканин задніх лапок щурів.
Статистичну обробку проводили непараметричними методами за допомогою програмного забезпечення Statistica 10.0 (Dell StatSoft Inc., США).
Результати. Середня маса тварин, залучених до дослідження, склала (190,0±0,6) г при cv=2,9 %. У результаті аналізу розподілу значень вмісту глюкози крові у тварин після введення СЗТ, встановлено, що при амплітуді значень 9,9–17,0 ммоль/л в середньому цей показник склав (14,2±0,2) ммоль/л. Подальший аналіз показав, що ефективність моделювання ЕЦД становила 92 %, що є прийнятним для підгострого експерименту.
Висновки. Розроблена патофізіологічна модель діабетичної мікроангіопатії є адекватною до потреб клінічної фізіології. При діабетичній мікроангіопатії відзначається ремоделювання капілярного русла, що супроводжується зменшенням діаметра судин до (7,7±0,7) мкм, а також явищами периваскулярної інфільтрації та порушення лімфодренажної функції. Обговорюється доцільність розробки ефективних методів непрямої реваскуляризації, спрямованих на відновлення перфузії та зменшення проявів діабетичної мікроангіопатії.
34
Швець, В. А., та О. М. Гасюк. "РІВЕНЬ КОРТИЗОЛУ ТА ДИНАМІКА ПОВЕДІНКОВИХ РЕАКЦІЙ У МИШЕЙ ПІД ВПЛИВОМ ІНТЕРЛЕЙКІНУ-2 В УМОВАХ ФІЗИЧНИХ ТРЕНУВАНЬ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (2 вересня 2021): 95–102. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.11942.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Реакція гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи, що супроводжується збільшенням в крові кортизолу, адекватно величині фізичного навантаження, може слугувати важливим раннім індикатором перетренування і виникнення стресу. Стрес, у свою чергу, призводить до значних змін у центральній нервовій системі, що яскраво проявляється у поведінкових реакціях. Інтерлейкін-2 (ІЛ-2) може чинити одночасний вплив на регулювання гомеостазу в мозку та в імунній системі. ІЛ-2 ефективно використовується при лікуванні імуносупресії, викликаної стресом, і володіє стимулювальним та антидепресивним ефектами. Мета дослідження – оцінити вплив ІЛ-2 на рівень кортизолу та динаміку поведінкових реакцій у мишей при фізичному стресі. Матеріали і методи. Дослідження проводили на статевозрілих лабораторних мишах-самцях. Було сформовано п’ять дослідних та одну контрольну (без фізичних тренувань) групи тварин. Перша група отримувала інгібітор ІЛ-2 («Циклоспорин») (10 мг/кг), друга, третя та четверта групи – ІЛ-2 («Ронколейкін») у концентраціях 5000; 7500 та 30000 МО/кг відповідно, п’ята група– стерильний фізіологічний розчин. У якості фізичного тренування використовувався метод примусового плавання до повного виснаження з вантажем. Вміст кортизолу в сироватці крові визначали з використанням реагентів «Кортизол – ІФА». Поведінку тварин досліджували, використовуючи методику «відкрите поле». Результати. Стимуляція ІЛ-2 у високій концентрації призвела до суттєвого збільшення рівня кортизолу в сироватці крові мишей на 4-му та 6-му тижнях порівняно з контролем та попереднім періодом (р≤0,05). Тварини, яким вводили ІЛ-2 в середній концентрації, мали помірне збільшення рівня кортизолу, який зростав протягом усіх фаз адаптації до фізичного навантаження. Спостерігались достовірні відмінності порівняно з контролем (відповідно на 51,8 % – на 4-му, на 36,5 % – на 6-му тижнях, р≤0,05). У групі тварин з інгібуванням ІЛ-2 рівень кортизолу на 4-му тижні знизився порівняно з попереднім періодом (на 16 %, р≤0,05) з подальшим суттєвим підвищенням (на 110 %, р≤0,05). Групи тварин зі стимулюванням ІЛ-2 в низькій концентрації та без впливу препаратів продемонстрували підвищення рівня кортизолу порівняно з контролем на 4-му тижні та порівняно з попередніми показниками на 6-му тижні фізичних тренувань. Протягом усіх періодів експерименту була відзначена відмінність показників поведінкової активності в тесті «відкрите поле» залежно від періоду та впливу ІЛ-2 різної концентрації або ж його інгібування. Висновки. З’ясовано, що уведення ІЛ-2 впливає на концентрацію кортизолу в сироватці крові лабораторних мишей, які знаходились в умовах фізичних навантажень. У тварин, яким уводили ІЛ-2 в середній концентрації, не було значного підвищення рівня кортизолу. При уведенні малих концентрацій ІЛ-2 рівень кортизолу підвищувався із значним спадом у фазі відновлення. В умовах дії високих концентрацій ІЛ-2 рівень кортизолу підвищувався протягом усіх тижнів, із значним стрибком на останньому тижні фізичних тренувань. Тож середні концентрації ІЛ-2 мають стрес-протекторну дію в умовах фізичних навантажень. На моделі фізичного стресу в білих мишей показано, що уведення ІЛ-2 впливає на поведінку дослідних тварин. У середніх концентраціях ІЛ-2 призводить до зниження рівня тривожності, підвищення рухової активності тварин та активізації дослідницької поведінки.
35
Кравченко, С. О., В. В. Мельничук, Н. С. Канівець та Т. Л. Бурда. "ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК У МІСТІ ПОЛТАВІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 183–88. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.23.
Повний текст джерелаАнотація:
Демодекозна інвазія є однією з найпоширеніших акарозних хвороб серед собак незалежно від віку, статі та породи тварин. Відомо, що захворювання можуть викликати декілька видів кліщів, а саме Demodex canis (Leydig, 1859), Demodex injai (Desch & Hillier, 2003) та Demodex sp. cornei. Ці кліщі певною мірою відмінні між собою за морфологічною будовою, місцем локалізації, проте їх об’єднує виразний патогенний вплив, який вони чинять на організм собак. Переважно хвороба має хронічний перебіг і важко піддається лікуванню, тому завдає значних економічних затрат. Незважаючи на широке поширення демодекозу, багато питань епізоотології залишаються недостатньо вивченими, що ускладнює розробку заходів боротьби і профілактики цього захворювання в окремих регіонах. То-му мету цього дослідження – це необхідність з’ясувати розповсюдження демодекозу собак в умовах м. Полтави, закономірності вікової динаміки, а також порідної сприйнятливості. Роботу виконува-ли на базі лабораторії паразитології кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи та клініки ветеринарної медицини «ФОП Локес-Крупка Т. П.» при кафедрі терапії імені професора П. І. Локеса Полтавської державної аграрної академії. Діагноз на демодекоз встановлювали, засто-совуючи удосконалену методику В. О. Євстаф’євої та ін., з використанням суміші «Бішофіту» та гліцерину у співвідношенні 1 : 1. Акарологічне дослідження за дослідний період зробили 562 собакам дванадцяти порід (службові, мисливські, декоративні) та безпорідні, яких було розділено на п’ять вікових груп (собаки до одного року, від одного до трьох років, від трьох до шести років, від шести до дев’яти та собаки віком понад дев’ять років). Під час проведених досліджень встановлено, що собаки на території м. Полтави уражені збудником демодекозу Demodex canis, Leydig, 1859. Інвазо-ваність собак в середньому становила 7,29 %. Доведено, що вік тварин істотно впливає на показник інвазованості. Максимальну екстенсивність інвазії зареєстровано в собак двох вікових груп – тварин віком 1–3 роки та старше 9 років (ЕІ=33,49 та 29,14 % відповідно). Найменш ураженими були соба-ки до 12-ти місячного віку (ЕІ=18,45 %). За результатами досліджень встановлено, що показники екстенсивності демодекозної інвазії залежали від породних особливостей собак. Найбільш ураже-ними збудником демодекозу виявилися собаки мисливських порід та безпорідні тварини. У собак мис-ливських порід показник інвазованості сягав 41,46 %, натомість у безпорідних цей показник стано-вив 26,83 %. Тварини декоративних порід виявилися найменш сприйнятливими до захворювання, се-редня інвазованість у цій групі собак склала 12,21 %.
36
Vovkohon, A. "Вивчення показників нешкідливості модифікованого крохмалю на білих мишах". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 303–10. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.39.
Повний текст джерелаАнотація:
Крохмаль має широке використання в харчовій промисловості. Проте фізико-хімічні властивості дають змогу використовувати цей вуглевод в інших галузях народного господарства. Сорбційні властивості крохмалю дозволяють приєднувати до нього органічні сполуки в тому числі ензими та клітини мікроорганізмів. Крохмаль може виступати носієм для іммобілізації мікроорганізмів. Переваги крохмалю як носія полягають у його доступності, відновлюваності та відносно невисокій вартості. Для збільшення місткості крохмалю як носія в лабораторії НДІ харчових технології і технологій переробки продукції тваринництва Білоцерківського національного аграрного університету проведено комплекс робіт із його модифікації фізико-хімічними методами.
Використання модифікованого крохмалю як носія для іммобілізації клітин мікроорганізмів заквасок для кисломолочних продуктів передбачає вивчення його нешкідливості. Дані дослідження було проведено на лінійних мишах із масою тіла 19-21 г. Модифікований крохмаль дослідним тваринам водили внутрішньошлунково за допомогою металевого зонду. По завершенню досліду тварин забивали, відбирали тканини і органи для проведення біохімічних досліджень.
Експериментально встановили, що за внутрішньошлункового введення мишам по 0,3 см3 5,0 % та 10,0 % розчину модифікованого крохмалю захворювань та загибелі тварин протягом усього експерименту не відмічалось. Етологія тварин була аналогічною контрольним мишам. Введення підвищених доз модифікованого крохмалю не вплинуло на зовнішній вигляд печінки, селезінки, нирок та органів травлення тварин.
Дослідженнями показників білкового обміну було доведено, що активність аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази у печінці мишей, яким водили модифікований крохмаль вірогідно не відрізнялась від аналогічних даних у тварин, яким водили фізіологічний розчин. Різниця щодо вмісту загального білка у печінці та сечовини у крові дослідних і контрольних тварин не мала вірогідного характеру. Гемоглобін у крові мишей після внутрішньошлункового введення їм різних доз досліджуваного фактора був в межах фізіологічної норми.
37
Kovalenko, Lidiia, та Alexander Kovalenko. "Патоморфологічні зміни в організмі телят при протозоозах, заходи профілактики". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 4 (51) (28 грудня 2020): 11–18. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2020.4.2.
Повний текст джерелаАнотація:
За результатами ряду досліджень встановлений широкий спектр розповсюдженості протозоозів серед тварин, це питання розкривається в даній статті. Територіальне розташування Сумської області на Півночі України має особливі природно-кліматичні зміни, а це є одним із факторів виникнення та розповсюдженості криптоспоридіозу серед тварин. Криптоспоридіоз телят має широке розповсюдження в господарствах Сумської та Чернігівської областях. Екстенсивність інвазії у різних районах коливається від 12,4 % до 81,4 % та в середньому складає 41,23 % від обстеженого поголів’я. В різних територіально кліматичних зонах розташування господарств при обстеженні був майже однаковий рівень ураженості телят від 39,3 % до 81,4 %. При обстежені хворих тварин був виявлений збудник Cryptosporidium parvus.
Термін ураженості та розвиток інвазії у новонароджених телят залежить прямо-пропорційно від їх утримання та сезонності. Починаючи вже з четвертої доби від народження реєструється виділення ооцист. Максимальна кількість спостерігається на сьому добу і показник складав 50,8 + 0,47 % в зимовий період та від 29,6 + 0,25 % до 42,8 + 0,31 % в літню пору року.При ураженості криптоспоридіями у телят спостерігається два піка екстенсивності інвазії. Перший реєструється на п’ятий день з початку виділення збудника. На сьому добу встановлюється друга хвиля виділення ооцист. Тривалість виділення ооцист Cryptosporidium у телят складає до 21 доби від народження.
Ветеринарно-санітарні умови утримання тварин відіграють значну роль у розповсюдженні збудника криптоспоридіозу серед сприйнятливого поголів’я. Накопичення ооцист у зовнішньому середовищі, обумовлює постійна його циркуляція у тваринницьких приміщеннях по утриманню новонароджених телят.
При гематологічному дослідженні встановлена екстенс-ефективність препаратів кокцидіостатиків при комплексному застосуванні. При їх використанні в крові тварин, які підлягали лікуванню, збільшується кількість гемоглобіну, еритроцитів. Рівень лейкоцитів та показники лейкограми відповідають фізіологічній нормі в процесі видужання.
При лабораторній діагностиці використовували модифікований метод сегментації в розчині поверхнево-активних речовин. В якості засобів, які гальмують розвиток збудника, використовували комплексно препарат вітчизняного виробництва Бравітакокцид в дозі 1,5 г/10 кг маси тіла з вітаміном В1 та поєднували з препаратами, які стабілізують обмін речовин в організмі тварин.. Особливу увагу приділяли підготовці приміщень з утримання новонароджених телят, з попереднім дослідженням в лабораторних умовах, змивів з стін, станків, предметів побуту, на забрудненість ооцистами збудника C. Parvum та інших представників інвазійних збудників.
38
Lanycja, I. "Біологічна цінність посічених напівфабрикатів з борошном амаранту". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 80 (4 жовтня 2017): 80–82. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8016.
Повний текст джерелаАнотація:
Біологічна цінність продуктів харчування визначає міру відповідності їх нутрієнтного складу потребам організму людини. Було проведено визначення біологічної цінності посічених напівфабрикатів з борошном амаранту на лабораторних щурах за методом Bender A.E., Miller D.S. За результатами дослідження визначено коефіцієнти ефективності білка та показники хронічної інтоксикації внутрішніх органів тварин контрольної і дослідної груп.
Середньодобовий приріст живої маси та коефіцієнт ефективності білка дослідних щурів виявились вищими, ніж у дослідних. Однак достовірної різниці цих показників між групами піддослідних тварин не виявлено.
Інтеграційні показники хронічної інтоксикації внутрішніх органів контрольної і дослідної груп тварин різнилися незначно, що може свыдчити про відсутність в борошні амаранту речовин, що здатні накопичуватися в органах і тканинах тварин та викликати токсичні та алергічні реакції.
Посічені напівфабрикати з борошном амаранту позитивно впливають на лабораторних тварин і за біологічною цінністю не поступаються напівфабрикатам, виготовленим лише з натуральної м’ясної сировини.
39
Коваленко, С. О. "ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МОРТАЛЬНИХ ТА ВІТАЛЬНИХ МЕТОДІВ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ ХОРІОПТОЗУ У ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (31 грудня 2021): 221–26. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.29.
Повний текст джерелаАнотація:
Однією з найважливіших умов успішного та ефективного розвитку молочного та м’ясного скотарства, а також підвищення якості продукції є боротьба з паразитозами великої рогатої худоби. Серед ектопаразитозів тварин одним із найбільш поширених акарозів є хоріоптоз великої рогатої худоби, викликаний паразитуванням нашкірних кліщів Chorioptes bovis. Кліщі чинять механічний і токсичний вплив на шкіру, створюючи умови для розвитку секундарної мікрофлори. Також викликають подразнення нервових закінчень та атрофію сальних залоз шкіри. Епізоотологічне благополуччя можливе за умов проведення моніторингових досліджень з використанням ефективних, високочутливих методів виявлення збудників хоріоптозу. Метою досліджень було встановити у порівняльному аспекті ефективність існуючих вітальних та мортальних методів лабораторної діагностики Chorioptes bovis Gerlach, 1857. Експериментальні дослідження проводили на базі лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавського державного аграрного університету, а також в умовах ТОВ «Комишуватський молочний комплекс» Красноградського району Харківської області. Проведено випробування трьох вітальних способів (А. В. Алфімової; з використанням рослинної олії; із застосуванням бішофіту та гліцерину) та трьох мортальних способів (мацерації зіскрібків; компресорний; флотаційний) лабораторної діагностики хоріоптозу великої рогатої худоби. Основним показником діагностичної ефективності використаних способів було значення інтенсивності інвазії. За результатами проведених акарологічних досліджень встановлено, що найбільш чутливим вітальним методом лабораторної діагностики хоріоптозу великої рогатої худоби виявився спосіб мацерації зіскрібків. Цей метод перевищував ефективність компресорного способу на 59,85 % та флотаційний спосіб – на 67,01 %. Найбільш чутливим вітальним методом лабораторної діагностики хоріоптозу великої рогатої худоби виявився спосіб із застосуванням бішофіту та гліцерину. Цей метод перевищував ефективність способу із застосуванням рослинної олії на 7,97 % та способу А. В. Алфімової – на 59,05 %. Встановлено його високу діагностичну ефективність за наявності хоріоптозу порівняно із мортальним способом мацерації зіскрібків (на 35,05 %). Отримані дані дозволяють рекомендувати вітальний спосіб із застосуванням бішофіту та гліцерину для ефективної діагностики хоріоптозу великої рогатої худоби.
40
Щербакова, Н. С., та Ю. Ю. Максимова. "ВПЛИВ ТОКСИЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ НА ОРГАНОЛЕПТИЧНІ ПОКАЗНИКИ МОЛОКА". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2019): 153–58. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.19.
Повний текст джерелаАнотація:
Однією з найнебезпечніших форм забруднення продуктів харчування та навколишнього середови-ща є важкі метали, токсичні для людини і тварин. Ці речовини потрапляють в організм людини пе-реважно через їжу. З цієї причини важливо визначити джерела накопичення та забруднення і прос-тежити шляхи цих металів до сільськогосподарської продукції. Запобігання небезпечного впливу важких металів на здоров'я людини має ґрунтуватися на заходах, що охоплюють всю міграційну ланку, від зменшення накопичення металів у природному середовищі до контролю їх вмісту у продуктах харчування. Сільськогосподарські тварини є провідною ланкою в системі ґрунт-рослина-тварина-їжа, яка отримує різні органічні речовини й хімічні елементи, зокрема важкі метали з кор-мом і водою. Молоко є найбільш «сприйнятливим» до важких металів. Найбільш токсичними елеме-нтами є свинець, ртуть, кадмій, цинк і миш'як. Дослідження проводили 2019 року на базі Регіональ-ної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області. Всього було досліджено12 проб молока коров’ячого незбираного – по одній пробі з партії. При проведенні дослідження наорганолептичні показники звертали увагу на колір, смак, запах, консистенцію. Досліджуючи хіміко-аналітичні властивості, молока визначали масову концентрацію мікро- та макроелементів за допо-могою відповідних процедур випробувань та сучасних приладів. У результаті досліду хіміко-аналітичних властивостей встановили, що вміст ртуті (Hd) у досліджуваних пробах відповідає но-рмі. Вміст кадмію (Cd) у пробі № 2 становить 0,056 мг/кг, у пробі № 3 – 0,042 мг/кг, у пробі № 9 –0,047, а у пробі № 10 – 0,059 при гранично допустимому рівні 0,03 мг/кг, що на 86,6, 40, 56 та 96%більше норми відповідно. Показники по цинку (Zn) у досліджуваних пробах перебувають у межах но-рми. Вміст свинцю (Pb) у пробі № 2 становить 0,233 мг/кг, що на 133 % більше за норму. Вміст сви-нцю (Pb) у пробі № 3 становить 0,285 мг/кг, що на 185 % перевищує гранично допустимі рівні. Упробі № 9 вміст свинцю становить 0,249, а у пробі № 10 – 0,265, що на 149 % і на 165 % відповіднобільше за норму. Концентрація миш’яку (As) у досліджуваних пробах перебувають у межах норми.За органолептичними показниками всі досліджувані проби відповідали держвимогам ДСТУ3662:2018 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови».
41
Sushko, O. O., та R. Ya Iskra. "ВПЛИВ ЦИТРАТІВ ВАНАДІЮ ТА ХРОМУ НА СТАН ПРО/АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ В ПІДШЛУНКОВІЙ ЗАЛОЗІ ЩУРІВ З АЛОКСАНОВИМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (7 листопада 2019): 20–25. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i4.10534.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. За цукрового діабету посилюється оксидативний стрес, що є причиною виснаження антиоксидантної системи. Сполуки Ванадію та Хрому є антиоксидантами, тому можна розглядати їх в якості профілактичного застосування для уповільнення прогресування цукрового діабету та ризику ускладнень.
Мета дослідження – дослідити вплив цитратів ванадію та хрому на активність про/антиоксидантної системи у підшлунковій залозі щурів із алоксановим цукровим діабетом.
Методи дослідження. Дослідження проводилось на 32 лабораторних щурах лінії Вістар. Тварини були розділені на чотири групи. Щурі І (контрольної) та ІІІ групи вживали чисту воду без добавок; ІІ та ІV групи – споживали воду з цитратами ванадію, в кількості 0,5 мкг V/мл води, та хрому – 0,1 мкг Cr/мл води. У тварин ІІІ і IV груп викликали цукровий діабет шляхом внутрішньоочеревинного введення 5% розчину моногідрату алоксану у кількості 150 мг/кг маси тіла. Матеріалом для дослідження були гомогенати тканини підшлункової залози щурів. Визначали вміст продуктів пероксидного окиснення ліпідів: гідропероксидів ліпідів та ТБК-активних продуктів, а також активність ензимів антиоксидантного захисту: супероксиддисмутази, каталази, глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази та вміст відновленого глутатіону.
Результати й обговорення. За сумісної дії цитратів ванадію та хрому на інтактних тварин знижувався вміст ТБК-активних продуктів та вірогідне зростання активності ензимів антиоксидантного захисту. За експериментального цукрового діабету вміст продуктів пероксидного окиснення ліпідів зростав, однак відбувалось виснаження захисних можливостей системи антиоксидантного захисту. За попереднього введення цитратів ванадію та хрому до раціону щурів з експериментальним діабетом сприяло зростанню активності досліджуваних ензимів антиоксидантної системи до рівня контролю. Очевидно, мікроелементи ванадій та хром, як антиоксиданти, мають здатність бути акцептором вільних радикалів, і, відповідно, зменшувати оксидативний стрес у діабетичних тварин.
Висновки. За цукрового діабету гіперглікемія призводить до зростання продуктів ПОЛ та зниження показників антиоксидантного захисту. За сумісної дії цитратів ванадію та хрому у підшлунковій залозі діабетичних щурів нормалізувалися показники про/антиоксидантної системи.
42
Євстаф’єва, В. О., та Б. Ю. Голофаєв. "ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ ТОКСАСКАРОЗУ СОБАК У МІСТІ ПОЛТАВІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2019): 181–86. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.03.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Собаківництво наразі набуває важливого значення в різних галузях народного господарства. По-треби в розвитку службового, декоративного, спортивного та спеціального собаківництва зроста-ють, оскільки ці тварини − незамінні помічники людини. В усьому світі існує безліч різноманітних форм використання собак, одна з них – збагачення духовного світу людей. До того ж собаки беруть участь в охороні народногосподарських та інших об’єктів, зокрема державного кордону. Захоплення собаківництвом у містах призводить до скупчення великої кількості тварин на обмеженій території, а спільний вигул собак призводить до значного поширення інвазійних захворювань, зокрема нема-тодозів травного каналу тварин. До одного з найбільш поширеного гельмінтозу собак науковці від-носять токсаскароз. Дослідження виконували на базі лабораторії кафедри паразитології та вете-ринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії. Метою досліджень було вивчити особливості поширення токсаскарозу собак в умовах міста Полтави з урахуванням залеж-ності показників інвазованості від віку тварин, а також особливостей перебігу хвороби у складі мік-стінвазій травного каналу собак. За результатами копроскопічних досліджень встановлено, що то-ксаскароз собак є поширеною інвазією на території міста Полтави, середня екстенсивність інвазії становить 31,25 %. З’ясовано, що токсаскароз у собак переважно перебігає у вигляді моноінвазії (75 %). Мікстінвазії виявляли у 25 % хворих на токсаскароз тварин, де Toxascaris leoninа виявляли разом із кишковими нематодами видів Trichuris vulpis, Uncinaria stenocephala та найпростішими ор-ганізмами виду Isospora canis. У 70 % випадків встановлено двокомпонентні мікстінвазії, у 30% – трикомпонентні. Найчастіше в собак діагностували токсаскарозно-трихурозну асоціативну інвазію (40 % від загальної кількості хворих на мікстінвазії собак). Рідше виявляли токсаскарозно-унцинаріозну (20 %), токсаскарозно-трихурозно-унцинаріозну (20 %), токсаскарозно-ізоспорозну та токсаскарозно-трихурозно-ізоспорозну асоціативні інвазії (по 10 % відповідно). Визначено, що пока-зники екстенсивності токсаскарозної інвазії залежать від віку собак. Найбільш інвазованим T. leoninа був молодняк віком від 6 до 12 місяців, де середня екстенсивність інвазії сягала 46,51 %. Найнижчі показники екстенсивності інвазії реєстрували ву собак старших п’ятирічного віку (16,67 %). Отримані результати досліджень дозволять підвищити ефективність проведення лікувальних та профілактичних заходів за умови токсаскарозу собак з урахуванням особливостей перебігу та вікової динаміки інвазії.
43
Sachuk, R. M., S. V. Zhyhalyuk, Ya S. Stravsky, A. I. Chaykovska, O. A. Katsaraba та N. P. Boltyk. "Новий мінеральний препарат для ветеринарної практики «Кальфомін»". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 390–99. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.50.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено нову фармацевтичну композицію «Кальфомін», що включає макро- та мікроелементи у вигляді водорозчинних солей, а саме: Кальцій, Фосфор, Магній, Натрій, Калій, Ферум, Манган, Цинк, Кобальт та Купрум. Також до складу препарату входять незамінні амінокислоти – метіонін та лізин. Препарат застосовують для лікування та профілактики захворювань корів, свиней, овець і кіз, пов’язаних з порушенням метаболізму перерахованих нутрієнтів (післяродового парезу, рахіту у молодих тварин, остеомаляції у старих тварин). Лікарський засіб ефективний при алергіях, токсикозах, післяродовій гемоглобінурії, плямистій хворобі, кропив’янці, екзантемі, геморагічному діатезі, гематурії і міоглобінурії; парезі внаслідок дефіциту Кальцію або Фосфору різної етіології. Рекомендовано “Кальфомін” в якості допоміжної терапії при отруєннях Свинцем, Фтором або Щавлевою кислотою, а для птиці для покращення яйценосності. Препарат застосовують для збільшення приросту живої ваги тварин на відгодівлі, тощо.
При введенні лабораторним тваринам у шлунок, внутрішньоочеревно і підшкірно, встановлено, що препарат належить до IV класу токсичності згідно СОУ 85.2-37-736:2011 та ГОСТ 12.1.007-76, тобто відноситься до малотоксичних речовин. Отримано дані про суттєве підвищення уже на 3-тю добу загального Кальцію, неорганічного Фосфору, Цинку та Купруму у сироватці крові отелених корів, яким перорально задавали “Кальфомін”. А на 14-ту добу активність цих елементів уже була в межах фізіологічних норм. Пероральне введення коровам “Кальфоміну” в дозі 30 мл на 100 кг маси тіла протягом 10 діб після отелу запобігає післяродовому парезу. “Кальфомін” представляє інтерес для ветеринарної медицини і тому доцільно продовжити його подальше клінічне дослідження і стандартизувати показники його якості.
44
Довгій, Ю. Ю., В. Ю. Сеніченко, Д. В. Фещенко та І. В. Чала. "ВПЛИВ ВІТАМІННО-МІНЕРАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ НА МОЛОЧНУ ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ГЕМАТОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ КОРІВ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (27 червня 2019): 85–91. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Застосування кормових добавок природного та штучного походження в раціоні великої рогатоїхудоби – це поширений та ефективний спосіб підвищити продуктивність тварин і зміцнити їхнєздоров’я. На особливу увагу заслуговує можливість збагачення раціонів дійних корів вітамінно-мінеральними препаратами, доступними для більшості вітчизняних власників. Метою цієї науковоїроботи було дослідження впливу комплексу вітамінів, макро- та мікроелементів на молочну продук-тивність, морфологічні та біохімічні показники крові корів. Новизною досліджень є поєднання віта-мінного препарату «Солвімін Селен» з комплексом мінеральних елементів, що забезпечує активіза-цію основних метаболічних шляхів у лактуючих корів. За принципом аналогів було створено контро-льну та дослідну групи корів. У п’яти тварин з кожної групи на 1, 30 та 90 добу експерименту від-бирали кров для лабораторних досліджень. Корови контрольної групи утримувались на типовомураціоні. Тваринам дослідної групи до раціону щоденно додавали мінеральні солі (міді сульфат, цинкусульфат, кобальту хлорид, калію йодид) та препарат «Солвімін Селен» у кількості 6 г на голову уп-родовж 7 діб. На 90-ту добу від початку експерименту спостерігали збільшення молочної продукти-вності на 18,1 % та покращення морфологічних показників крові корів (кількості еритроцитів, лей-коцитів, сегментоядерних нейтрофілів), що свідчило про стимуляцію гемопоезу та факторів неспе-цифічного імунітету. Зміна біохімічних показників крові корів, особливо на 90-ту добу після застосу-вання вітамінно-мінеральних добавок, свідчила про покращення регуляції білкової, ліпідної та вугле-водної ланок обміну речовин. Зокрема у дослідних тварин відмічали підвищення вмісту загальногобілку, альбуміну, білірубіну загального, сечовини, каротину загального, холестерину та глюкози. Та-кож застосування вітамінно-мінеральної добавки сприяло стабілізації функції харчотравної систе-ми і профілактувало гіпотонію передшлунків.
45
Severynovs’ka, O. V., та К. І. Kasymova. "Вплив бджолиного пилку на центральну нервову систему тварин". Biosystems Diversity 16, № 1 (10 лютого 2007): 184–90. http://dx.doi.org/10.15421/010831.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено вплив бджолиного пилку на стан центральної нервової системи білих лабораторних щурів. Поведінкові реакції оцінювали у „відкритому полі”, запис біоелектричної активності проводили від лобово-тім’яної кори, дорсального гіпокампа та гіпоталамуса на стандартному електрофізіологічному устаткуванні. Показано, що бджолиний пилок, викликаючи збільшення абсолютних показників складових електричної активності мозку, знижує частку повільних низькочастотних компонентів і підвищує потужність швидких високочастотних. Це проявляється у підвищенні спонтанної рухової активності й розвитку орієнтовно-дослідної стратегії поведінки, що вказує на сприятливий вплив цього препарату на ЦНС
46
Zon, Illya, Gregory Zon, Ludmyla Ivanovska та Olga Truba. "Контамінація фекалій дрібних домашніх тварин Yersinia enterocolitica в містах України". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 1 (48) (27 лютого 2020): 16–22. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2020.1.3.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі представлені матеріали щодо результатів дослідження фекалій собак і котів на контамінацію збудником кишкового іерсиніозу. Лабораторні дослідження проводили за загальновизнаною методикою. Використані бактеріологічні, бактеріоскопічні серологічні та біохімічні методи досліджень з метою ідентифікації ізолятів. Показано, що Yersinia enterocolitica ізолюється в межах від 10 до 26.6% з фекалій собак та від 6,7 до 14,3% з фекалій котів, які відібрані з прибудинкових територій міст України. Культури Yersinia enterocolitica були представлені кількома біоварами, серед яких домінував біовар №1. Підняті питанні біобезпеки людини та дрібних домашніх тварин щодо розповсюдження збудника кишкового ієрсиніозу та формування локальних урбаністичних осередків інфекції. Домінуючим сероваріантом Y.enterocolitica, що контамінує собак і котів в Україні є О:9, менша частка припадає на О:6.30, і виявляються поодинокі випадки контамінації сероваром О:3.
47
Прийма, О. Б. "ДІАГНОСТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ УДОСКОНАЛЕНОГО СПОСОБУ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ СТРОНГІЛЯТОЗІВ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ КІЗ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (25 червня 2021): 206–12. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.26.
Повний текст джерелаАнотація:
Діагностика паразитарних хвороб тварин має свої особливості, а також є основною ланкою в системі заходів, спрямованих на боротьбу і профілактику інвазійних захворювань. Зажиттєва лабо-раторна діагностика стронгілятозів органів травлення жуйних тварин заснована на застосуванні копроовоскопічних флотаційних методів, ефективність яких неоднакова. Метою роботи було ви-вчити діагностичну ефективність удосконаленого способу копроовоскопії за наявності стронгіля-тозів органів травлення кіз. Дослідження виконували в лабораторії кафедри паразитології та іхті-опатології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. Проведено порівняння діагностичної ефективності копроовоскопічних флотаційних методів зажиттєвої лабораторної діагностики стронгілятозів травного каналу кіз. Запропоновано удосконалений спосіб діагностики стронгілятозів шлунково-кишкового тракту у кіз. За результа-тами проведених досліджень встановлено, що незалежно від експозиції фекальної суспензії, най-більш ефективним за показниками інтенсивності інвазії (за коливань від 311,76 до 532,50 яєць/г) виявився запропонований спосіб діагностики стронгілятозів органів травлення у кіз. За експозиції фекальної суспензії 5 хв. удосконалений спосіб виявився ефективнішим за методи Котельникова-Хренова на 35,85 %, Маллорі – на 21,95 %, Мельничука – на 20,75 %. За цієї експозиції з 20 хворих тварин позитивними виявлено за удосконаленим способом і методом Мельничука – 17 проб, за ме-тодом Котельникова-Хренова – 13 проб, за методом Маллорі – 15 проб. За умови експозиції 10 хв. показник інтенсивності стронгілятозної інвазії у процесі застосування удосконаленого способу становив 352,78 яєць/г, що перевищувало значення, отримані при використанні методів Котельни-кова-Хренова (на 28,19 %), Маллорі (на 20,79 %), Мельничука (на 19,69 %). Кількість виявлених позитивних проб, встановлених за допомогою цих методик, дорівнювала відповідно 18, 15, 17 та 18. За умови експозиції 15 хв. діагностична ефективність удосконаленого способу перевищувала загаль-новідомі методи копроовоскопії на 22,91–33,17 %. Найвищу кількість позитивних проб виявлено при застосуванні удосконаленого способу. Отримані дані підтверджують високу діагностичну ефекти-вність застосування запропонованої комбінованої флотаційної рідини як спосіб копроовоскопії за наявності стронгілятозів органів травлення кіз.
48
Горб, К. О. "ПОРОДНА СПРИЙНЯТЛИВІСТЬ ДОМАШНІХ СОБАК ДО ЕКТОПАРАЗИТІВ РОДУ CTENOCEPHALIDES (SIPHONAPTERA, PULICIDAE)". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2020): 164–69. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.20.
Повний текст джерелаАнотація:
У домашніх м’ясоїдних тварин реєструють хвороби, збудники яких можуть заражати не тільки собак і котів, але й інших тварин, а також людину. Найбільш відомими і поширеними ектопаразитами домашніх собак є блохи роду Ctenocephalides, небезпека яких пов’язана і з тим, що вони мо-жуть бути переносниками збудників багатьох інфекційних та інвазійних хвороб. Дослідження вико-нували на базі лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтав-ської державної аграрної академії та в умовах ветеринарного сервісу «VetExpert» (м. Полтава). Ме-тою досліджень було вивчити особливості сприйнятливості собак різних порід до збудників ктено-цефальозу. За результатами проведених досліджень встановлено, що показники екстенсивності ін-вазії собак коливалися в межах від 35,58 до 84,12 % за коливань інтенсивності інвазії від 14,57 до 27,54 екземплярів бліх на тварину. Найбільш сприйнятливими до Ctenocephalides spp. виявилися без-породні собаки та метиси, екстенсивність інвазії сягала відповідно 81,45 та 84,12 %, а середня ін-тенсивність інвазії – 27,54 та 21,37 екз./гол. Менш ураженими були собаки службових та мисливсь-ких порід, ЕІ – 51,66 та 41,41 % за ІІ – 18,40 та 16,23 екз./гол. Рідше діагностували ктеноцефальоз у собак декоративних порід, ЕІ – 35,58 % за ІІ – 14,57 екз./гол. Водночас собаки порід німецька вівчар-ка, середньоазіатська вівчарка, кавказька вівчарка, алабай, бурбуль, сибірський хаскі, коне-корсо, курцхаар, англійський бульдог, той-тер’єр, пудель та фокстер’єр виявилися найбільш ураженими Ctenocephalides spp., екстенсивність інвазії коливалася в межах від 57,73 до 83,19 %. Найменш ура-женими виявилися собаки порід ягтерєр та французький бульдог, ЕІ – 10,61 та 13,92 % відповідно. З’ясовано, що більш сприйнятливими до ктеноцефальозної інвазії є довгошерсті породи собак, де екстенсивність та інтенсивність інвазії сягає відповідно 70,60% та 20,24 екз./гол. Водночас корот-кошерсті собаки виявилися менш інвазованими збудниками ктеноцефальозу – 35,65 % та 13,00 екз./гол. Отримані дані щодо породної сприйнятливості собак до збудників ктеноцефальозу дають змогу більш ефективно планувати та проводити профілактичні заходи, зважаючи на особли-вості породи тварин.
49
Козопас, Н. М., та Г. В. Максимюк. "ПОКАЗНИКИ ФЕРТИЛЬНОСТІ ЩУРІВ ТА РІВEНЬ ЛЕПТИНУ В ПЛАЗМІ КРОВІ ЗА УМОВ ВПЛИВУ ВИСОКОКАЛОРІЙНИХ ДІЄТ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (23 лютого 2022): 59–63. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i4.12734.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Вплив ожиріння на плідність чоловіків є предметом багатьох досліджень, а молекулярні механізми, що лежать в основі цього взаємозв’язку, активно вивчає наукова спільнота. Лептин є пептидним гормоном, який в основному синтезується у жировій тканині та підтримує енергетичний гомеостаз організму. Крім того, він активно залучений у регуляцію репродуктивної функції через модуляцію гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної осі. Ймовірно, лептин можна розглядати як біомаркер, що поєднує метаболічний статус із репродуктивною системою організму.
Мета дослідження – оцінити вплив висококалорійних дієт на показники фертильності щурів-самців і рівень лептину в плазмі крові.
Методи дослідження. Дослідження було проведено на 30 білих нелінійних щурах-самцях масою 250–300 г, яких поділили на 3 групи по 10 тварин у кожній: щури контрольної групи (КГ) споживали стандартний корм; тварини дослідних груп отримували високожирову дієту (ВЖД) і дієту з високим вмістом жиру та цукру (ВЖЦД) відповідно. Утримували лабораторних тварин на зазначених раціонах протягом 7 тижнів. Після евтаназії щурів проводили їх морфометричні заміри, на основі яких обчислювали індекс Лі, тестикулярний коефіцієнт та коефіцієнт вісцерального жиру. Кров для дослідження забирали з хвостових судин тварин у еппендорфи з гепарином. Отриманий матеріал 5 хв центрифугували при 800 g, після чого відбирали плазму для подальших досліджень. Суспензію сперматозоїдів готували з каудальної частини епідидимісів яєчок. Розраховували загальну кількість статевих клітин та їх рухливість. Життєздатність сперматозоїдів досліджували шляхом їх фарбування флуоресцентним барвником пропідій йодидом. Концентрацію лептину в плазмі крові визначали методом імуноферментного аналізу.
Результати й обговорення. Утримування щурів на ВЖД і ВЖЦД протягом 7 тижнів суттєво не позначилося на прирості маси тіла. Індекс Лі незначно відрізнявся між дослідними групами (p=0,59). Однак коефіцієнт вісцерального жиру в групі ВЖЦД був на 40 % вищим порівняно з КГ (p=0,04). Не було виявлено істотної різниці між дослідними групами щодо кількості сперматозоїдів (p=0,72), рухливості (p=0,63) та життєздатності (p=0,87). Дієта з високим вмістом жиру і цукру спричиняла зростання концентрації лептину в плазмі крові щурів на 14 % від вихідних даних (p=0,01).
Висновок. Короткострокове перебування на раціоні з високим вмістом жиру і цукру викликає метаболічні зміни, на що вказує значне зростання відносної частки жирової тканини та рівня лептину в плазмі крові.
50
Khalak, Victor. "ВІДГОДІВЕЛЬНІ І М’ЯСНІ ЯКОСТІ МОЛОДНЯКУ СВИНЕЙ РІЗНИХ ГЕНЕАЛОГІЧНИХ ЛІНІЙ ТА ВНУТРІПОРОДНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ЗА ДЕЯКИМИ ОЦІНОЧНИМИ ІНДЕКСАМИ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 2 (41) (26 жовтня 2020): 75–80. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.2.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати оцінки відгодівельних і м’ясних якостей молодняку свиней великої білої породи різних генеалогічних ліній та внутріпородної диференціації за індексом Б. Тайлера, а також економічну ефективність їх використання. Дослідження проведено в умовах ТОВ «Агро-Еліта» Дніпропетровської області, м’ясокомбінату «Дніпро» та лабораторії тваринництва ДУ Інститут зернових культур НААН. Робота виконана згідно програми наукових досліджень НААН №30 «Свинарство». Контрольну відгодівлю молодняку свиней проводили в умовах господарства згідно «Методики оцінки кнурів і свиноматок за якістю потомства в умовах племінних заводів і племінних репродукторів» (М.Д. Березовський, І.В. Хатько, 2005). Оцінку молодняку свиней за відгодівельними і м’ясними якостями проводили з урахуванням наступних показників: середньодобовий приріст живої маси за період відгодівлі від 30 до 100 кг, вік досягнення живої маси 100 кг, довжина охолодженої туші, товщина шпику на рівні 6-7 грудних хребців, площа «м’язового вічка», маса задньої третини охолодженої півтуші. Комплексну оцінку тварин основного стада проводили за індексом відгодівельних і м’ясних якостей їх потомства (індекс Б. Тайлера) (цит. за П.А. Ващенко, 2019).Встановлено, що молодняк свиней підконтрольного стада за віком досягнення живої маси 100 кг, товщиною шпику на рівні 6-7 грудних хребців та довжиною охолодженої туші переважає мінімальні вимоги класу еліта в середньому на 5,47 %. Тварини лінії Славутич переважають ровесників ліній Сніжка і Чингіза за середньодобовим приростом живої маси на 1,97-7,00 %, віком досягнення живої маси 100 кг – 2,97-4,32 %, товщиною шпику на рівні 6-7 грудного хребця –10,48-16,14 %, площею «м’язового вічка» - 10,96-10,69 %, масою задньої третини охолодженої півтуші – 0,95-2,85 %, комплексним індексом відгодівельних і м’ясних якостей (індексом Б. Тайлера) – 8,47-17,65 %. Достовірну різницю з імовірністю Р<0,05-0,001 встановлено між тваринами класу М+ і М- за середньодобовим приростом живої маси за період відгодівлі від 30 до 100 кг (на 33,7– 45,0 г), площею «м’язового вічка» (на 1,0–4,8 см2), комплексним індексом відгодівельних і м’ясних якостей (індексом Б. Тайлера) (на 17,55–43,68 балів). За масою задньої третини охолодженої півтуші молодняк свиней класу М+ переважав ровесників класу М- на 0,6 кг (td=3,52; Р<0,01). Меншими показниками «вік досягнення живої маси 100 кг (на 3,6–10,2 доби) та «товщина шпику на рівні 6-7 хребців» (на 2,8– 5,9 мм) характеризуються молодняк свиней, у яких комплексний індекс відгодівельних і м’ясних якостей коливався у межах від 174,12 до 193,06 балів. Максимальну прибавку додаткової продукції за показником «середньодобовий приріст живої маси за період відгодівлі від 30 до 100 кг, г»» одержано від молодняку свиней генеалогічної лінії Славутич (+3,22 %) та клас розподілу за індексом Б. Тайлера М+ (+4,19 %). Вартість додаткової продукції, яку одержують від тварин зазначених груп дорівнює +777,06 – +1011,14 грн. / гол.