Статті в журналах з теми "Лабораторні випробування"

Основними методами діагностики у ветеринарній паразитології є лабораторні способи досліджень, багато з яких передбачають виявлення та диференціацію збудника інвазії. За різних паразитозів застосовують різноманітні методи діагностики, засновані на сучасних наукових досягненнях і накопиченому досвіді практикуючих фахівців. Відомо, що з метою діагностики більшості гельмінтозів використовують копроскопічні дослідження фекалій, що засновані на виявленні яєць паразитів із використанням флотаційних, седиментаційних або комбінованих способів. Водночас лабораторна діагностика пасалурозу кролів включає дослідження зіскобів з приа-нальної ділянки тіла, що пов’язано із циклом розвитку гельмінта, а дослідження фекалій у разі такої інвазії є неефективним. Метою досліджень було встановити ефективність наявних зажиттєвих методів лабораторної діагностики Passalurus ambiguus. Експериментальні дослідження виконували на базі лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавського державного аграрного університету та в умовах одноосібних селянських господарств Полтавської області. Проведено випробування трьох способів зажиттєвої лабораторної діагностики пасалурозу кролів із застосуванням: гліцерину, клейкої стрічки, флотації. Основним показником діагностичної ефективності кожного способу було значення інтенсивності інвазії. За результатами проведених досліджень встановлено, що найбільш чутливим методом зажиттєвої лабораторної діагностики пасалурозу у кролів виявився метод дослідження прианальної ділянки тіла із застосуванням клейкої стрічки. За допомоги цієї методики було виявлено 80 % інвазованих кролів. Нижчу чутливість показали методи із застосуванням гліцерину та метод Фюллеборна, де відповідно було виявлено 60 та 25 % інвазованих кролів. Високу діагностичну ефективність методу із використанням клейкої стрічки доведено за показниками інтенсивності інвазії. За цією методикою виявлено в середньому 5,94 яєць пасалурисів, що у 3,4 та 4,9 разів більше порівняно з методами із застосуванням гліцерину та Фюллеборна. Отримані дані експериментальних досліджень дозволяють рекомендувати спосіб із застосуванням клейкої стрічки як найбільш ефективний та ергономічний метод зажиттєвої лабораторної діагностики пасалурозу кролів.

Відповідно до "Плану випробувальних і дослідних робіт Дослідно-випробувальних лабораторій ГУ(У) ДСНС України в областях і м. Києві " між Науково-дослідним центром "Пожежна безпека" та дослідно-випробувальними лабораторіями проведено міжлабораторні порівняльні випробування зразків піноутворювача загального призначення. Проаналізовано отримані дані, що дало змогу виявити значні розбіжності в отриманих результатах між дослідно-випробувальними лабораторіями та випробувальним центром. Виявлено основні причини виникнення розбіжностей у результатах порівняльних випробувань шляхом проведення повторного раунду випробувань на базі УкрНДІЦЗ із застосуванням лабораторних піногенераторів з різними конструктивними особливостями. Проведено експериментальні дослідження з визначення кратності піни середньої кратності, отриманої за допомогою лабораторних піногенераторів з різними конструктивними особливостями за умови використання однакових зразків піноутворювача загального призначення. Встановлено, що в разі встановлення на різні піногенератори однакових сіток, кратність піни стає подібною у всіх піногенераторах. З'ясовано, що інші конструктивні відмінності піногенераторів на результати випробувань також впливають, тому в подальшому існує потреба в проведенні додаткових досліджень з визначення впливу інших конструктивних відмінностей піногенераторів на результати випробувань, а також потрібно провести аналогічні випробування із використанням піногенераторів інших дослідно-випробувальних лабораторій. Технічні рішення, направлені на вдосконалення конструктивних особливостей сіток піно генераторів, приведуть до створення кращої піни щодо її вогнегасних здатностей та підвищення її ефективності під час гасіння пожеж у лісах.

До створення підприємств для зберігання та переробки зерна в Україні із застосуванням тонкостінних металевих силосів, крім вітчизняних, залучені закордонні виробники, розрахункові передумови яких, щодо розроблення конструкції та проектування металевих силосів, не є загально доступними. При експлуатації мають місце не поодинокі значні осідання та крени фундаментів силосів, що не були передбачені проектом. Особливості проектування основ та фундаментів силосів з металевих конструкцій недостатньо відображені в чинних нормативних документах. За розрахунком, методом еквівалентного шару осідання варіантів фундаментів циліндричного силосу СМВУ 220, показано, що при кільцевому фундаменті в не завантаженому зерном силосі підлога корпусу силосу відокремлюється від фундаменту. За аналізом геометричних характеристик показано, що круглий фундамент сприяє зменшенню крену фундаменту та корпусу силосу в 1.3 рази порівняно із кільцевим фундаментом, а в залежності від грунтових умов може і більше. Розрахунком осадки фундаменту силосу СМВУ 220 показано, що при наявністі в основі суглинків м’якопластичних необхідні заходи щодо збільшення жорсткості фундаменту та жорсткості грунтів з проведенням розрахунків взаємного впливу поряд розташованих силосів та спільної роботи фундаментів і основи. Інженерно-геологічні вишукування мають включати обов’язкові лабораторні випробування модуля деформації грунтів, враховуючи циклічне навантаження та динамічний вплив. Фундаменти циліндричних силосів слід проектувати на круглій плиті, з розрахунковим армуванням кільцевої арматури у верхній зоні фундаменту та розраховувати як просторову систему «корпус силосу – фундамент – основа». В проектах силосів мають бути вказані допустимі осідання та крени силосів, а також режим первісного експлуатаційного навантаження і розвантаження силосів.

Мета – дослідити вплив сортових особливостей 23 районованих і перспективних гібридів спаржі лікарської на ріст і розвиток рослин за вирощування в умовах Лісостепової зони за без гребеневої технології на краплинному зрошенні. Методи – загальнонаукові, спеціальні польові багаторічні та короткострокові досліди, лабораторні, розрахункові, статистичні. Результати. На закладеному у 2019 р. полігоні екологічного випробування перспективних гібридів спаржі лікарської проведено оцінку росту і розвитку рослин І–ІІІ років вирощування за безгребеневої технології на зрошенні в умовах Лісостепової зони. За результатами фенологічних спостережень за фазами розвитку рослин 23 гібридів спаржі лікарської визначено гібриди з раннім, середнім і пізнім строками відростання, що дозволяє надавати виробництву рекомендації стосовно організації конвеєра безперебійного виробництва спаржі зеленої впродовж тривалого періоду. Початок відростання гібридів спаржі розпочинався за наступних середньодобової та мінімальної температур на поверхні ґрунту: ранні – > 10 ºС та -1- 0 ºС; середні – > 10 ºС та > 4 ºС; пізні – за стабільних температур > 15 ºС та мінімальної температури на поверхні ґрунту >5º С. З метою розробки моделі оптимального гібрида для виробництва спаржі зеленої в умовах в Лісостеповій зоні України за допомогою використання функцій кластерного аналізу проаналізовано індекси 27 показників оцінки росту й розвитку рослин І–ІІІ років вирощування. Завдяки цьому генотипи із подібною нормою реакції було кластеризовано на групи. Такі гібриди як Apollo (Walker Brothers Inc.), Gijnlim та Аvalim (Limgroup B.V), Guelph Equinox (OAC of the University of Guelph), Vittorio (Blumen) за рівнем врожайності суттєво перевищили гібрид Aspalim (контроль) та увійшли до спільного кластера. За допомогою методу множинного регресійного аналізу розраховано рівняння залежності врожайності від кількісних ознак рослин. Установлено, що врожайність спаржі зеленої ІІІ-го року вирощування має функціональні зв’язки з такими ознаками, як кількість та висота пагонів рослин спаржі в кінці І року вегетації.

У статті виконано короткий аналіз впровадження алгоритмів випробувань технічних засобів у акредитованих лабораторіях механічних та кліматичних видів впливів. Для сертифікації технічних засобів відповідно до вимог технологічних регламентів використовуються алгоритми та випробувальне обладнання, що дозволяють відтворити у лабораторних умовах механічні та кліматичні впливи. Дослідження процесів виконання робіт випробувальних лабораторій показали, що головна роль у забезпеченні контролю якості та безпеки продукції, що випускається на ринок, належить співробітникам. Саме співробітники лабораторій припускаються помилок у технологічних регламентах проведення механічних та кліматичних видів впливу на продукцію, що тестується. Для мінімізації впливу людського фактора розглянуто впровадження алгоритму релевантної інформаційно-комунікаційної технології блокчейна. Застосування алгоритму на основі технології блокчейн забезпечує не лише достовірність та загальнодоступність результатів випробувань, а також їхню захищеність від несанкційованого втручання співробітників у випробувальні процеси. Показано, що алгоритм на основі блокчейна дозволить виключити фальсифікацію результатів випробувань за рахунок того, що згенеровані мітки за перевіреними параметрами технічного засобу з перешкодостійкості і перешкодоемісії будуть автоматично зчитуватися з вимірювального обладнання і записуватись у відповідні блоки обробки запитів, систему управління серверами, що виготовила технічний засіб, який перевіряється. Алгоритм сертифікаційних випробувань на основі блокчейна може використовуватися регуляторами для спрощення процедури контролю та акредитації випробувальних лабораторій, виробниками продукції для скорочення витрат та відстеження процесів сертифікації технічного засобу та покупцями продукції для забезпечення їхньої довіри до сертифікованої продукції.

У статті здійснено огляд досліджень лікарських засобів для профілактики та лікування COVID-19, проведених протягом 2020 року та першої половини 2021 року в рамках глобальних ініціатив, які переважно були зосереджені на розробці вакцин і випробуваннях відомих ліків за новими показаннями.Безпрецедентно швидка робота була проведена з розробки вакцин проти COVID-19, що надало людству потужний інструмент для боротьби з хворобою.Результати багатоцентрових клінічних випробувань потенційних методів лікування COVID-19 на платформах «Solidarity», «Recovery», «ACTT» і деяких інших дозволили зробити висновки про відсутність клінічної користі від застосування гідроксихлорохіну та лопінавіру/ритонавіру в лікуванні госпіталізованих пацієнтів з COVID-19, здатність низьких доз дексаметазону зменшувати на третину смертність госпіталізованих пацієнтів з COVID-19 з важкими респіраторними ускладненнями (зниження ризику смерті та необхідності штучної вентиляції легенів, скорочення терміну перебування в лікарні), відсутність позитивного впливу аспірину та азитроміцину на виживаність госпіталізованих пацієнтів з COVID-19.Результати численних випробувань ремдесивіру (Veklury з Gilead Sciences Ireland UC) стали основою для його використання в США, Японії та ЄС за новими показаннями – лікування підозрюваного або лабораторно підтвердженого COVID-19 у дорослих, людей похилого віку та дітей старше 12 років з важким перебігом і необхідністю додаткового кисню, механічної вентиляції легенів або екстракорпоральної мембранної оксигенації.Низку лікарських засобів схвалено FDA для екстреного використання в США при COVID-19. Кілька лікарських засобів для лікування COVID-19 наразі розглядається ЕМА з використанням інструменту прискорення «Rolling Review».Подальші плани глобального співробітництва передбачають початок нового етапу дослідження ВООЗ «Solidarity» («Solidarity PLUS») у серпні 2021 року, в якому заплановано випробування трьох препаратів, схвалених за іншими показаннями (артесунат, іматиніб та інфліксимаб).Вважається, що ці препарати потенційно можуть знизити ризик смерті в госпіталізованих пацієнтів з COVID-19.Великі сподівання покладаються на пероральний противірусний препарат прямої дії молнупіравір (розробляється компанією MERCK у співпраці з Ridgeback Biotherapeutics).Результати досліджень потенційних засобів лікування COVID-19 і його ускладнень, проведених українськими вченими, дозволили МОЗУ затвердити нові показання в інструкції для медичного застосування лікарських засобів АМІЗОН® МАКС (АТ «Фармак»), Аміксин® IC (ТДВ «Інтерхім»), Квертин і КОРВІТИН® (ПАТ НВЦ «Борщагівський хімфармзавод»), Біовен (ТОВ «БІОФАРМА ПЛАЗМА») і внести відповідні зміни в протоколи надання медичної допомоги хворим на COVID-19.6 травня 2021 року Європейська Комісія оголосила про намір затвердити рішення щодо забезпечення масового виробництва та використання ліків від COVID-19 до листопада 2021 року для скорочення кількості госпіталізацій і подолання довгострокових наслідків захворювання.EMA вже здійснює огляд трьох лікарських засобів на основі моноклональних антитіл (комбінація моноклональних антитіл Regeneron і Celltrion, та Eli Lilly), які зменшують ризик госпіталізації та смерті на 87 %. ЄС сподівається, що до кінця 2021 року будуть видані дозволи на їхнє використання для лікування COVID-19.Все це дозволяє нам з оптимізмом дивитися в майбутнє.

Підвищення рівня надійності і збільшення ресурсу машин та інших об’єктів техніки можливо тільки за умови випуску продукції високої якості у всіх галузях машинобудування. Це вимагає безперервного вдосконалення технології виробництва і методів контролю якості покриттів. У даний час все більш широкого поширення набуває 100%-вий неруйнівний контроль покриттів на окремих етапах виробництва. Для забезпечення високої експлуатаційної надійності машин і механізмів велике значення має також періодичний контроль їх стану без демонтажу або з обмеженим розбиранням, який проводиться при обслуговуванні в експлуатації або при ремонті.Висока якість машин, приладів, устаткування – основа успішної експлуатації, отримання великого економічного ефекту, конкурентоспроможності на світовому ринку. Тому комплекс глибоких знань і певних навичок в області контролю якості покриттів є необхідною складовою частиною професійної підготовки фахівців з машинобудування.Існуючі методики викладання інженерних дисциплін, як правило, не відповідають змінам у розвитку суспільства. У зв’язку з невеликим обсягом годин, що приділяються на вивчення дисципліни, й сучасними високими вимогам до рівня підготовки фахівців такий курс необхідно ввести не традиційним способом, а з використанням інформаційних технологій. Для цього:– студенти повинні мати попередню комп’ютерну підготовку;– викладач повинен розробити відповідну технологію навчання.Відомо [1], що під технологією навчання мається на увазі системна категорія, орієнтована на дидактичне застосування наукового знання, наукові підходи до аналізу й організації навчального процесу з урахуванням емпіричних інновацій викладачів і спрямованості на досягнення високих результатів у розвитку особистості студентів.Суть пропонованої технології полягає у створенні модульного середовища навчання (МСН) «Контроль якості покриттів» і впровадженні його у процес навчання, що забезпечує систематизацію навчання й формалізацію інформації. Метою технології є індивідуалізація навчання, а визначеність МСН полягає в її алгоритмічній структурі. Тому зміст МСН розроблений у вигляді систематизуючої ієрархічної схеми, куди увійшли основні розділи робочої програми курсу. Структура МСН складається з наступних блоків:1. «Методичне забезпечення дисципліни», у якому пропонуються відповідні дії, що сприяють засвоєнню інформації на заданому рівні:– першоджерела;– робоча програма;– робочий план;– опис дисципліни;– загальні методичні вказівки;– методичні вказівки до вивчення лекційного матеріалу;– методичні вказівки до виконання самостійної роботи;– методичні вказівки до виконання лабораторних робіт;– методичні вказівки до виконання домашнього завдання №1;– методичні вказівки до виконання домашнього завдання №2;– зразок титульної сторінки домашнього завдання.2. «Лекції», у якому представлені html-файли відповідного лекційного матеріалу, контрольні питання й тести до кожної теми:– дефекти і фізико-хімічні властивості покриттів;– оцінка механічних властивостей покриттів; класифікація видів і методів неруйнівного контролю (НК); візуально-оптичний, радіохвильовий і тепловий види НК;– вихореструмовий і радіаційний види неруйнівного контролю покриттів;– магнітний та електричний види НК покриттів;– акустичний метод НК покриттів;– НК покриттів проникаючими речовинами;– технологічні випробування покриттів;– методи і засоби статистичного контролю якості; автоматизація контролю якості покриттів.Викладання лекцій проводиться у режимі комп’ютерної презентації.3. «Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу» з тестами.Відомо, що викладач у процесі своєї роботи повинен не тільки передавати студентам певний об’єм інформації, але і прагнути сформувати у них потребу самостійно здобувати знання, застосовуючи різні засоби, зокрема комп’ютерні. Чим краще організована самостійна пізнавальна активність студентів, тим ефективніше і якісніше проходить навчання. Тому деякі матеріали, що відносяться до лекційних тем, пропонуються для самостійного вивчення. При цьому організований доступ студентів до розділів МСН без звернення за допомогою до викладача. При необхідності подальшого використання матеріалів МСН можна копіювати ресурси, компонувати, редагувати і згодом відтворювати їх.4. «Лабораторні роботи» з інструкціями з техніки безпеки при виконанні робіт у лабораторіях і при роботі на персональному комп’ютері й з тестами до кожної теми:– вплив товщини покриття на міцність деталі;– контроль мікротвердості покриттів;– моделювання технологічних випробувань покриттів;– контроль внутрішніх напружень покриттів;– вплив дефектів покриття на якість деталі;– корозійний та електрохімічний контроль якості покриттів;– використання х– та s–діаграм для визначення причин погіршення якості покриттів.5. «Домашні завдання» (умова з варіантами даних і методичні вказівки до виконання, зразок оформлення):– оцінити вплив мікротвердості покриття на міцність деталі;– оцінити вплив корозії покриття на міцність деталі.Для ефективного використання МСН необхідне його планомірне включення в учбовий процес. Тому ще на етапі тематичного планування були розглянуті варіанти можливого використання усіх модулів МНС.Для розвитку розумової діяльності студентів і виховання у них пізнавальної активності самостійну роботу потрібно добре методично забезпечити. У свою чергу, ефективність самостійної роботи студентів багато в чому залежить від своєчасного контролю за її ходом. Тому для оцінки ефективності використання ІКТ у учбовому процесі створена система визначення якості навчання і на її основі побудовані тестові процедури оцінки знань з усіх тем курсу. Перевірку і контроль знань студентів можна здійснити як під час занять, так й інтерактивно. Основними перевагами програми автоматизованого контролю знань є:– випадковий характер вибору тестових завдань, порядок проходження завдань і відповідей, що сприяє об’єктивності оцінок;– представлення варіантів відповідей у вигляді формул і малюнків, що дозволяє розширити коло текстових завдань;– диференційована оцінка кожного варіанту відповіді, що забезпечує детальний аналіз результатів тестування.Комп’ютерне тестування дозволяє [2] розширити можливості проведення індивідуально адаптованих процедур контролю і коректування знань конкретних тем, підвищити об’єктивності контролю знань студентів, забезпечити можливість проведення їх попереднього самоконтролю, підвищити рівень стандартизації вимог до об’єму і якості знань та умінь.Розв’язування експрес-тестів проходить під час лабораторних занять протягом фіксованого проміжку часу. Крім режиму контролю передбачений режим навчання.Важливим елементом навчання є використання моделюючих програм у процесі навчання. У цьому випадку студенти самостійно задають різні параметри задачі, що дає можливість детальніше перевірити характер поведінки моделі за різних умов.Особливістю МСН є застосування комп’ютерного моделювання для лабораторних робіт, оскільки постійні бюджетні проблеми останніх років виключають придбання необхідних установок і приладів. Моделювання контролю якості покриттів дозволило істотно наситити заняття експериментальним і теоретичним змістом. При цьому учбові і учбово-дослідницькі задачі розв’язуються як з формуванням практичних навиків у вивченні фізичних явищ, так і дослідницького мислення, а розроблені методичні вказівки дозволяють разом з типовими лабораторними роботами виконувати роботи евристичного змісту. І, що особливо важливо, використання ІКТ, методів комп’ютерного моделювання дозволяє істотно розширити можливості лабораторних робіт.Використання електронних лабораторних робіт дозволяє більш повно реалізувати диференційований підхід у процесі навчання, ніж роботи і завдання на паперових носіях. Це пов’язано з можливістю включення в роботи необхідної кількості завдань різного рівня складності або об’єму. Істотною перевагою є можливість легко адаптувати наявні роботи до нових версій програм, що з’являються [3].Домашні завдання також виконуються з використанням САПР: на етапі побудови 3D моделі деталі з покриттям студенти працюють в SolidWorks; потім, перейшовши до реальної конструкції, використовують SimulationXpress і SolidWorks Simulation (додатки для аналізу проектних розв’язків, повністю інтегровані в SolidWorks). Оформлення робочої документації досягається засобами Microsoft Office. Така організація роботи дозволяє у процесі навчання побудувати модель контролю якості покриттів на якісно новому рівні й підготувати студентів до використання сучасних інструментаріїв інженера.В SolidWorks Simulation студенти виконують наступне:– прикладають до деталей з покриттями рівномірний або нерівномірний тиск в будь-якому напрямі, сили із змінним розподілом, гравітаційні та відцентрові навантаження, опорну та дистанційну силу;– призначають не тільки ізотропні, а й ортотропні та анізотропні матеріали;– застосовують дію температур на різні ділянки деталі (умови теплообміну: температура, конвекція, випромінювання, теплова потужність і тепловий потік; автоматично прочитується профіль температур, наявний в розрахунку температур, і проводиться аналіз термічного напруження);– знаходять оптимальний розв’язок, який відповідає обмеженням геометрії та поведінки; якщо допущення лінійного статичного аналізу незастосовні, застосовують нелінійний аналіз– за допомогою аналізу втоми оцінюють ефект циклічних навантажень у моделі;– при аналізі випробування на ударне навантаження вирішують динамічну проблему (створюють епюру і будують графік реакції моделі у вигляді тимчасової залежності);– обробляють результати частотного і поздовжнього вигину, термічного і нелінійного навантажень, випробування на ударне навантаження й аналіз втоми;– будують епюри поздовжніх сил, деформацій, переміщень, результатів для сил реакції, форм втрати стійкості, резонансних форм коливань, результатів розподілу температур, градієнтів температур і теплового потоку;– проводять аналізи контактів у збираннях з тертям, посадок з натягом або гарячих посадок, аналізи опору термічного контакту.Змінюючи при чисельному моделюванні деякі вхідні параметри, експериментатор може прослідити за змінами, які відбуваються з моделлю. Основна перевага методу полягає у тому, що він дозволяє не тільки поспостерігати, але і передбачити результат експерименту за якихось особливих умов.Метод чисельного моделювання має наступні переваги перед іншими традиційними методами [4]:– дає можливість змоделювати ефекти, вивчення яких в реальних умовах неможливе або дуже важке з технологічних причин;– дозволяє моделювати і вивчати явища, які передбачаються будь-якими теоріями;– є екологічно чистим і не представляє небезпеки для природи і людини;– забезпечує наочність і доступний у використанні.Але щоб приймати технічно грамотні рішення при роботі з САПР, необхідно уміти правильно сприймати і осмислювати результати обчислень. Цілеспрямований пошук шляхом ряду проб оптимального або раціонального рішення у проектних задачах набагато цікавіший і повчальніший для майбутнього інженера, ніж отримання тільки одного оптимального проекту, який не можна поліпшити і ні з чим порівняти.При великій кількості варіантів проекту аналіз машинних розрахунків дозволяє виявити основні закономірності зміни характеристик проекту від варійованих проектних змінних і сприяє тим самим швидкому і глибокому вивченню властивостей об’єктів проектування.Упровадження сучасних САПР для контролю якості покриттів не тільки забезпечує підвищення рівня комп’ютеризації інженерної праці, але й дозволяє приймати оптимальні рішення. При створенні і використанні таких систем сучасний інженер повинен мати навички роботи з комп’ютерними системами, уміти розробляти математичні моделі формування параметрів оцінки якості покриттів.У цих умовах молодий інженер не має достатнього резерву часу для надбання на виробництві необхідних навичок моделювання складних процесів і систем – він повинен одержати такі навички у процесі навчання у вузі. Таким чином, йдеться про володіння прийомами постановки і розв’язування конструкторсько-технологічних задач сучасними методами моделювання.

Однією з найважливіших умов успішного та ефективного розвитку молочного та м’ясного скотарства, а також підвищення якості продукції є боротьба з паразитозами великої рогатої худоби. Серед ектопаразитозів тварин одним із найбільш поширених акарозів є хоріоптоз великої рогатої худоби, викликаний паразитуванням нашкірних кліщів Chorioptes bovis. Кліщі чинять механічний і токсичний вплив на шкіру, створюючи умови для розвитку секундарної мікрофлори. Також викликають подразнення нервових закінчень та атрофію сальних залоз шкіри. Епізоотологічне благополуччя можливе за умов проведення моніторингових досліджень з використанням ефективних, високочутливих методів виявлення збудників хоріоптозу. Метою досліджень було встановити у порівняльному аспекті ефективність існуючих вітальних та мортальних методів лабораторної діагностики Chorioptes bovis Gerlach, 1857. Експериментальні дослідження проводили на базі лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавського державного аграрного університету, а також в умовах ТОВ «Комишуватський молочний комплекс» Красноградського району Харківської області. Проведено випробування трьох вітальних способів (А. В. Алфімової; з використанням рослинної олії; із застосуванням бішофіту та гліцерину) та трьох мортальних способів (мацерації зіскрібків; компресорний; флотаційний) лабораторної діагностики хоріоптозу великої рогатої худоби. Основним показником діагностичної ефективності використаних способів було значення інтенсивності інвазії. За результатами проведених акарологічних досліджень встановлено, що найбільш чутливим вітальним методом лабораторної діагностики хоріоптозу великої рогатої худоби виявився спосіб мацерації зіскрібків. Цей метод перевищував ефективність компресорного способу на 59,85 % та флотаційний спосіб – на 67,01 %. Найбільш чутливим вітальним методом лабораторної діагностики хоріоптозу великої рогатої худоби виявився спосіб із застосуванням бішофіту та гліцерину. Цей метод перевищував ефективність способу із застосуванням рослинної олії на 7,97 % та способу А. В. Алфімової – на 59,05 %. Встановлено його високу діагностичну ефективність за наявності хоріоптозу порівняно із мортальним способом мацерації зіскрібків (на 35,05 %). Отримані дані дозволяють рекомендувати вітальний спосіб із застосуванням бішофіту та гліцерину для ефективної діагностики хоріоптозу великої рогатої худоби.

У статті проведено аналітичний огляд стану та можливостей акредитованих лабораторій для випробувань в Україні. Розглянуто тенденції розвитку засобів вимірювальної техніки. Визначено чинники, які впливають на розвиток напрямків застосування засобів вимірювальної техніки для проведення випробувань продукції в акредитованих лабораторіях України. Сформульовано основні перспективні напрямки застосування засобів вимірювальної техніки для проведення випробувань продукції у акредитованих лабораторіях України.

Охарактеризовано стічні води коксохімічних підприємств. На дільниці біохімочищення ПРАТ «ЮЖКОКС», м. Кам’янське, проведено експеримент із очищенням стоків від полютантів глауконітом. Рекомендовано до впровадження запатентовану конструкцію флотатора з перегородками. Ефективність очищення від фенолів запропонованим способом становить 35,7 %, роданідів – 32,1 %, загального амоніаку – 57,2 %, смолистих речовин – 95,0 %. В лабораторних умовах показано можливість пролонгованої дії глауконіту з катіонним флокулянтом (до чотирьох циклів) з ефективністю вилучення фенолів до 50 % та смолистих речовин – до 95,37 %. Запропоновано механізм очищення стоків глауконітом з катіонним флокулянтом. При утилізації осаду з флотатора встановлено можливість використання технології геотекстильних контейнерів. В результаті досліджень зменшено показник зневоднення шламу з 92 % до 50 % вологості осаду. Проведено фізико-механічні дослідження при використанні глауконітового осаду як добавки до асфальтобетонної суміші в лабораторії ПП «Сегмент», м. Кам’янське. В результаті випробувань встановлено, що асфальтобетонна суміш з додаванням добавки глауконітового осаду відповідає вимогам ДСТУ БВ 27-119:2011 «Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний. Технічні умови».

В роботі проведено аналіз сучасного стану існуючої лабораторної бази бортових інформаційно-вимірювальних комплексів та реєструючих систем, які застосовуються для збору, обробки, відображення параметрів і характеристик дослідних зразків озброєння та військової техніки різного функціонального призначення, їх складових частин з метою контролю функціонування, контролю змін параметрів та визначення помилкових дій екіпажів на об’єкти випробувань. Метою статті є аналіз сучасного стану лабораторної бази бортових інформаційно-вимірювальних комплексів і реєструючих систем та визначення загальних вимог до систем бортових вимірювань для проведення випробувань озброєння та військової техніки різного функціонального призначення. Методом проведення дослідження є системний аналіз. Розглянуто характеристики означеного обладнання та варіанти розміщення і комутації у складі дослідного зразка. Визначено основні параметри для автомобільної та бронетанкової техніки, які підлягають реєстрації (вимірюванню) за допомогою бортових інформаційно-вимірювальних комплексів. Запропоновано варіант конфігурації бортової реєструючої системи на основі модулів та інтерфейсів фірми Racelogic Adas. За результатами проведеного аналізу зроблено висновки щодо використання засобів реєстрації і систем бортових вимірювань, для проведення випробувань озброєння та військової техніки різного функціонального призначення науково-дослідними лабораторіями Збройних Сил та підприємств промисловості України. Отримані результати дослідження доцільно застосовувати при обґрунтуванні загальних вимог до сучасної універсальної системи бортових вимірювань для проведення випробувань озброєння та військової техніки різного функціонального призначення.

Вступ. Токсикологічний контроль ветеринарних препаратів запобігає можливим порушенням обміну речовин, негативному впливу на органи і тканини, виникненню побічних дій та віддалених наслідків, створює передумови для визначення оптимальних терапевтичних доз, способів і термінів застосування, шляхів та часу виведення з організму, що, у свою чергу, сприяє розробці нових високоефективних конкурентоспроможних препаратів. Мета дослідження – провести доклінічні випробування пробіотичного препарату “Біомагн”: визначити гостру токсичність, виявити його можливу шкідливість при одноразовому введенні в організм тварин і встановити токсичні й летальні дози. Методи дослідження. Токсичність і шкідливість препарату визначали в дослідах на найпростіших тест-організмах інфузоріях тетрахімен піріформіс (Tetrahymena pyriformis) та на лабораторних тваринах (білих мишах). Гостру токсичність препарату “Біомагн” вивчали на білих безпородних нелінійних мишах живою масою (22,5±0,2) г, яких годували стандартним гранульованим кормом відповідно до норм правил годівлі. Токсикологічні дослідження проводили згідно з монографією “Доклінічні дослідження ветеринарних лікарських засобів” (І. Я. Коцюмбас та ін., 2006) і СОУ 85.2-37-736:2011 “Препарати ветеринарні. Визначення гострої токсичності”. Для визначення ступеня кумуляції досліджуваного засобу використовували метод Ю. С. Кагана i В. В. Станкевича. Результати й обговорення. Під час досліджень встановлено, що імуномодулюючий пробіотичний препарат “Біомагн” на основі магнію хлориду, хітозану, суміші пробіотичних бактерій та ензимів не проявляє токсичних властивостей при взаємодії з інфузоріями впродовж 30 хв, тому що зберігається повна 100 % життєдіяльність особин культури тетрахімен, як і в контрольних пробірках. Як свідчать результати досліджень, гостра токсичність на лабораторних тваринах препарату “Біомагн” становить LD50 – 5000 мг/кг живої маси мишей. Під час клінічного спостереження за тваринами дослідних груп у всіх групах відхилень не виявлено, шкірний покрив гладкий, блискучий, відмови від корму не спостерігали, порушень роботи шлунково-кишкового тракту і центральної нервової системи в жодній із груп не відмічено, загибелі й захворювань не відзначено. Препарат “Біомагн” не має шкідливого впливу і стимулює покращення обміну речовин, що, у свою чергу, сприяє збільшенню маси тварин. Гематологічні показники периферичної крові мишей при застосуванні препарату достовірно не змінювались. Усі показники перебували в межах фізіологічної норми та залишалися такими до закінчення терміну експерименту, що вказувало на безпечність і нетоксичність досліджуваного засобу. За встановленими ознаками препарат віднесено до 4 класу щодо небезпечності. Композиція суміші пробіотичних бактерій Bacillus subtilis, Bacillus licheniformis, Enterococcus faecium, висушених продуктів ферментації мікроорганізмів Lactococcus Lactis, Bacillus subtilis, Bacillus licheniformis та магнію хлориду, хітозану, яка забезпечує нормалізацію обміну речовин тварин, впливає на підвищення загальної резистентності організму, стимулює роботу органів травлення. Висновки. За результатами досліджень, проведених з метою визначення гострої токсичності препарату “Біомагн”, можна зробити висновок, що він не токсичний (СОУ 85.2-37-736:2011). Розведення препарату “Біомагн” у різних концентраціях є нешкідливими для найпростіших Tetrahymena pyriformis.

Мета роботи: Провести лабораторні дослідження впливу засобів ураження на додаткову та основну броньову перешкоду та отримати статистичні дані, які дозволять побудувати поліноміальну залежність впливу кінетичної енергії засобу ураження на корпус бойових броньованих машин. Дизайн/Метод/Підхід дослідження: Для оцінювання стійкості додаткового бронювання обрана методика дослідження параметрів пробою з реєстрацією ударного імпульсу, що дозволяє проводити експрес-оцінку опору матеріалів деформуванню й руйнуванню при наскрізному пробитті. Лабораторне дослідження було проведено за допомогою балістичного маятника, балістичного ствола, вимірювача швидкості та іншого необхідного лабораторного устаткування. Результати дослідження: За допомогою лабораторного обладнання отримані статистичні дані, які дозволять, в подальшому, побудувати поліноміальну залежність впливу кінетичної енергії засобу ураження на броньову перешкоду та корпус бойової броньованої машини. Теоретична цінність дослідження: Під час випробувань буде перевірено і підтверджено теоретичні підходи або їх спростовано щодо ефективності використання додаткового захисту, а саме додаткової броньової перешкоди, а побудовані поліноміальні моделі дадуть можливість вибирати оптимальні параметри додаткового бронювання. Практична цінність дослідження: Результати дослідження можуть бути використані при створенні додаткового захисту бойових броньованих машин від засобів ураження кінетичної дії до 14,5мм. Оригінальність/Цінність дослідження: Побудована в результаті багатофакторного експерименту закономірність впливу засобів ураження на броньову перешкоду вперше враховує: відстань від броньової перешкоди до броні, кут зустрічі засобу ураження із броньовою перешкодою та товщину додаткової броньової перешкоди. Обмеження дослідження/Майбутні дослідження: Це дослідження відкриває шляхи для майбутніх досліджень стійкості броньової перешкоди до засобів ураження. Отримані результати можуть бути використані для визначення впливу засобів ураження, а саме кулі 7,62 мм, 12,7 мм, 14,5 мм на додаткову броньову перешкоду, що дасть можливість визначати мінімально-необхідний рівень додаткового бронювання. Тип статті: / Paper type: практичний.

При обстеженні на мастит із застосуванням даних анамнезу, клінічних методів і досліджень проб молока в тестах з мастидином і відстоювання 261 корови ферми у 57 (21,84 %) виявили ура-ження запаленням молочних залоз. У 5-ти (1,92 %) корів були клінічно виражені форми маститу, а у 52 (19,92 %) – прихована форма. В досліді на 24-х коровах, хворих на прихований мастит, та 6 кліні-чно здорових (контроль) випробувано розчин Полтавського бішофіту шляхом застосування внутрі-шньо і шляхом втирання у шкіру ураженої запаленням частини вим’я та гель проти прихованого ма-ститу, виготовлений у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Лабораторія натуральних тех-нологій (м. Полтава). В період застосування препаратів у двох циклах, в кожному з яких по 7 разів із22–24-годинним інтервалом, та із 7-и добовим інтервалом між ними корови були клінічно здоровими.По три корови у групах, яким застосували препарати, не мали ознак прихованого маститу на сьомудобу досліду в першому циклі, а решта – лише на шосту-сьому добу – у другому. У корів, яким засто-сували розчин Полтавського бішофіту в першому циклі порівняно з контролем спостерігали вірогіднепідвищення у крові кількості еритроцитів (р<0,05–0,001) і гемоглобіну (р<0,05–0,01), а в сироватцікрові – іонів магнію (р<0,05). До застосування препаратів і після застосування їх у першому циклі укрові корів виявили вірогідно підвищену кількість лейкоцитів, яка перебували в межах норми лише удругому циклі. У всіх тварин досліду, включаючи і контролі, було порушеним співвідношення «кальцій: фосфор» через нестачу кальцію і надлишок фосфору. Можливо, що через це частині корів довелосязастосовувати РПБ у другому циклі. Найбільш зручним у використанні був препарат із РПБ у формігелю. Застосування РПБ і препаратів, виготовлених на його основі при прихованому маститі корівмає перспективу, але потребує подальшого випробування в господарствах із різними умовами годівлі,догляду і технологіями виробництва молока.

Вступ. На відміну від численних випадків хвороби у людини, алергічна астма не розвивається в тваринному світі, тому виникає необхідність виявлення декількох характерних ознак астми у тварин.Матеріали і методи. На моделі БА досліджували дію на лабораторних тваринах стандартизованого екстракту листя реліктового дерева гінкго дволопа-тевого (СЕГД). Після 2-кратної сенсибілізації щурам з 1-ої по 24 добу вводили через рот водний екстракт СЕГД у дозі 20 мг/кг/добу. Після закінчення останньої інгаляції у імунізованих і інтактних тварин досліджували реакції клітинного і гуморального імунітету.Результати. Вивчали дослідження показників імунітету на моделі бронхіальної астми у лабораторних тварин (щури) при дії стандартизованого екстракту листя реліктового дерева гінкго дволопатевого (СЕГД). Дослідження фагоцитарної активності клітин периферичної крові щурів показало, що фагоцитарне число мало стійку тенденцію до зниження у тварин з модельованою алергією, як при проведенні експериментальної терапії, так і без неї. Використання препаратів СЕГД у період введення дозволяючої дози алергену сприяє зниженню сенсибілізації лабораторних тварин, що визначає перспективність клінічного використання препаратів при лікуванні хворих на бронхіальну астму.Обговорення. Проведення у сенсибілізованих тварин експериментальної терапії істотно знижувало активність продукції ФГМ, що може свідчити про певний десенсибілізуючий ефект від застосування препарату СЕГД.Висновки. Представлена модель алергії у бронхолегеневій тканині із застосуванням у вигляді алергену яєчного альбуміну відтворена і може служити базою для випробування нових антиалергічних засобів.

Метою статті є визначення особливостей стандартів США, які визначають вимоги щодо метрологічного забезпечення випробувань озброєння та військової техніки на основі їх аналізу. Для міністерства оборони США розробка і впровадження документів по стандартизації здійснюється за програмою оборонної стандартизації Defense Standardization Program в рамках діяльності з управління стандартизацією Standardization Management Activities. Документи зі стандартизації включають 5 видів. У США метрологічне забезпечення озброєння та військової техніки для всіх видів військ регламентовано десятками стандартів, серед яких виділено 4 основних: MIL-STD-1839D, MIL-HDBK-1839A, DI-QCIC-80278C, MIL-STD-810D. Метрологічне забезпечення випробувань за стандартом MIL-STD-810G, представлене в узагальненому вигляді, регламентує вимоги до випробувального і вимірювального обладнання, інтервалів калібрування та сумарної похибки (або невизначеності вимірювань) випробувального та вимірювального обладнання. Згідно стандартів США все обладнання, що має метрологічні характеристики, розділене на 4 види, які об'єднані в дві групи, а саме: 1) випробувальне, вимірювальне та діагностичне обладнання (Test, Measurement, and Diagnostic Equipment (TMDE); 2) вбудоване обладнання для випробувань (Built-in-Test Equipment (BITE)). Зведені вимоги до калібрування та вимірювання (Calibration and measurements requirements summary (CMRS)) MIL-HDBK-1839A деталізують вимоги: щодо вимірювальної системи, підсистеми або обладнання; TMDE; до стандартів та обладнання калібрування, які необхідні для забезпечення метрологічної простежуваності всіх вимірювань через окремі військові відомчі метрологічні та калібрувальні програми до затверджених національних стандартів. Військовий стандарт MIL-STD-810G регламентує ряд стандартних параметрів для великої кількості лабораторних випробувань військової продукції, що дозволяє визначити стійкість широкого переліку обладнання до різних впливів. Визначені за результатами аналізу стандартів США особливості потрібно враховувати при розробці нормативних документів з метрологічного забезпечення випробувань в Збройних Силах України.

У статті розглянуто правове забезпечення експертної діяльності у сфері технічного регу- лювання. До науково-технічної експертизи у сфері технічного регулювання, яке визначено як правове регулювання відносин у сфері визначення та виконання обов’язкових вимог до характеристик продукції або пов’язаних з ними процесів та методів виробництва, а також перевірки їх додержання шляхом оцінки відповідності та/або державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції чи інших видів державного нагляду (контролю), ми від- несли добровільну та обов’язкову оцінку відповідності, добровільну сертифікацію а також випробування для визначення однієї чи кількох характеристик об’єкта оцінки відповідності згідно з процедурою. Також до науково-технічної експертизи у сфері технічного регулюван- ня варто віднести експертизу нормативно-правових актів (технічних регламентів) та норма- тивних документів (стандартів, кодексів усталеної практики й технічних умов). Суб’єктом, який проводить експертизу (оцінку відповідності), виступає орган з оцінки відповідності, а саме орган (підприємство, установа, організація чи їх структурний підрозділ), що здійснює діяльність з оцінки відповідності, включаючи калібрування, випробування, сертифікацію та інспектування, а також у проведенні експертиз бере участь випробувальна лабораторія. У сфері технічного регулювання до технічних регламентів застосовується правова експерти- за, оскільки вони є нормативно-правовими актами. Стандарти є нормативними документами, а їх експертизу здійснює Національний орган стандартизації. Крім того, до нормативно-пра- вових актів та нормативних документів у сфері технічного регулювання може бути засто- сована в різних випадках: антикорупційна, наукова, науково-технічна, патентна, правова, технічна, технологічна, економічна, екологічна та інші види експертиз.

При заміщенні живої свині органною моделлю кишки людини зі свинячого органокомплексу для потреб експерименту незрозумілою є повноцінність збереження діелектричних властивостей стінки кишки та можливості утворення в ній субстрату електрозварного з’єднання. Мета – визначити відповідність обраної органної моделі потребам лабораторного етапу відпрацювання умов створення міжкишкового анастомозу з застосуванням методу електрозварювання, замість проведення гострого експерименту на тварині. Матеріал і методи. Дослідили особливості зміни товщини, імпедансу та утворення субстрату електрозварного з’єднання в тканинах тонкої кишки діаметром 24–27 мм та товстої кишки діаметром 27–31 мм. Органною моделлю слугував органокомплекс свині. Його охолоджували до 4 ºС та протягом 6–10 годин доставляли до лабораторії. Там біоімітатор занурювали у теплий (26–32 ºС) розчин 0,9 % NaCl на 10–20 хв. Отримані показники порівняли з отриманими в гострому експерименті на свині масою 45 кг, за згодою комітету з біоетики. Створили 8 електрозварних анастомозів на тваринній моделі та 52 на органокомплексі. Ззовні на електроди прикладали тиск 2,1 Н/мм2 або 3,0 Н/мм2. Подавали імпульсну високочастотну напругу, що рівномірно зростала від 80 В до 120 В впродовж 0,2 секунди. Ділянку з’єднання кишки видаляли для гістологічного дослідження. Результати. Під зовнішнім стисненням ми відзначили подібність еластичності та щільності, на межі еластичності. У живої тварини була вища об’ємна резистентність м’язового шару, але динаміка стоншання – тотожною, що свідчить про подібність структурної міцності шарів тканини. У первинному імпульсі імпеданс плавно знижувався, після чого плавно зростав. У наступному імпульсі імпеданс миттєво падав, а потім майже лінійно зростав впродовж всього імпульсу. Подібна форма реактивності імпедансу стабілізувалася з другого імпульсу в 92,3 % проб на органокомплексі та 96,2 % – на тварині. В усіх дослідженнях утворювалось щільне з’єднання внаслідок коагуляційних змін пучків гладеньком’язових волокон та колагенових волокон неоднорідної глибини, але з утворенням суцільної безперервної структури. Висновки. Динаміка стиснення, перебіг електрозварного імпульсу крізь тканину та структура електрозварного анастомозу при використанні органокомплексу були такими ж, як і під час гострого експерименту на тварині. З огляду на синергійність впливу на тканини кишки при створенні електрозварного анастомозу, розробка технології його створення потребує проведення численних експериментальних досліджень. Враховуючи відтворення у дослідженій органній моделі базових механічних та електричних характеристик живої тканини та очікуваних морфологічних електрозварних перетворень можна зробити висновок, що існує можливість повноцінного заміщення тваринної моделі на цій стадії розробки та проведення тривалого лабораторного експерименту.

Наведено результати лабораторних випробувань модельної конструкції багатопустотної плити перекриття. По відношенню до серійної плити, геометричні розміри моделі зменшені в два рази, але, виходячи з технологічних міркувань, плита має не 6, а 5 пустот. Виконано порівняння отриманих результатів з результатами комп'ютерного моделювання та розрахунку в програмних комплексах SOFiSTiK і ЛІРА-САПР. Результати розрахунку методом скінчених елементів в двох різних програмних комплексах незначно відрізняються від експериментальних даних тільки до початку тріщиноутворення. Згинальний момент від навантаження, яке відповідає початку утворення тріщин в експерименті, відрізняється на 1,36% від значення, отриманого в результаті комп'ютерного розрахунку, а прогин - на 5,9%. А при фактичному руйнівному навантаженню, отриманому в експерименті, згинальний момент перевищує аналогічну величину, визначену чисельно, в 3, 15 рази, а прогин - в 5,2 рази. Це свідчить про те, що лінійна модель, закладена при комп'ютерних розрахунках, є абсолютно неприйнятною після початку тріщиноутворення. Процес утворення тріщин експериментального зразка плити почався при навантаженні 16,6 кН, що склало 59% від фактичної величини руйнівного навантаження.

Підвищення ефективності перетворення енергії сонячного випромінювання в електроенергію сонячними елементами є основним завданням сонячної енергетики. А сучасний інтерес до проектування і експлуатації фотоелектричних батарей на основі сонячних елементів призводить до оцінювання їх основних експлуатаційних характеристик. Для контролю якості та ефективності сонячного елемента на виробництві або в лабораторних умовах необхідно точно виміряти його вольт-амперну характеристику, яка є основним джерелом інформації про параметри та характеристики сонячного елемента, таких як коефіцієнт корисної дії, максимальну потужність, струм короткого замикання, напругу холостого ходу, струм і напругу при максимальній потужності, коефіцієнт форми тощо. При проектуванні фотоелектричних батарей великих площ, наземного або космічного застосування, виникають труднощі у визначенні різних втрат, таких як комутація фотоелементів, їх не ідентичність, нерівномірності температури і освітленості фотоелектричних батарей. Зазвичай ці втрати враховують введенням у математичну модель різних коефіцієнтів. Експериментальні дослідження в напрямку більш точного визначення всіляких втрат в фотоелектричних батареях призводять до не окупності та ускладнення проведення таких експериментальних досліджень. Для проектування і випробування фотоелектричних батарей великих площин авторами пропонується підхід, який оснований на побудові вольт-амперних характеристик фотоелектричних батарей. Запропонований підхід дозволяє з визначенням воль-амперної характеристики окремого сонячного елемента або груп фотоелектричних перетворювачів, получити моделі при різних рівнях освітленості і температури з характерними параметрами фотоелектричних батарей будь-якої площі. Авторами проведено експериментальне підтвердження запропонованої методики, а також порівняння з іншими експериментальними дослідженнями. В методиці визначені перехідні коефіцієнти математичної моделі, а також розписані особливості застосування запропонованого підходу. Бібл.6, рис. 2.

Досліджено електроліз розчинів NaCl у проточних системах. Показано, що для мінімізації перетворення гіпохлориту в хлорат на аноді та відновлення іонів гіпохлориту на катоді слід проводити електроліз з мінімальною швидкістю перемішування розчину відносно електродів. Видалення мембрани з комірки приводить лише до незначного зниження виходу за струмом гіпохлориту натрію в межах 1–3 % і незначного підвищення рН розчину, що позитивно впливає стабільність розчину. Вихід за струмом хлоратів не змінюється. Позитивним ефектом є зменшення напруги на комірці, що покращує енергетичну ефективність синтезу натрію гіпохлориту. В разі сили струму 2 А і використання двох проточних комірок за об'ємної швидкості потоку 8.7 л/год можна синтезувати високочистий розчин натрію гіпохлориту, що містить 500 мг/л NaClO і 0.6 мг/л NaClO3. Виходи за струмом натрію гіпохлориту та хлорату становлять 78 та 0.2 % відповідно. Електрохімічний реактор з трьома проточними елементами ємністю 9.2 л/год за струму 3 А дозволяє постійно отримувати розчин, що містить 1000 мг/л NaClO і не більше 6 мг/л NaClO3. Розроблені прототипи електролізерів успішно пройшли етапи лабораторних та експериментальних випробувань.

Постановка проблеми. У підготовці майбутніх фахівців в області математики курс чисельних методів відіграє значну роль, оскільки при його вивченні студенти опановують способи і засоби розв’язування тих математичних задач, що виникають на практиці і непідвласні строгим методам чистої математики.Курс чисельних методів можна розглядати як своєрідний “місток” між логічно вивіреними математичними теоріями і реальністю. Аналізуючи чисельні методи, легко помітити, що вони часто являють собою прямий наслідок з теорем чистої математики, їхню проекцію на практичні задачі. Серед них є методи настільки прості й очевидні, що їх можна вивести не з теоретичних посилок, а попросту спираючись на здоровий глузд чи геометричну інтерпретацію задачі. Однак, є і такі методи, що вражають уяву оригінальністю і своєрідністю ідеї, нестандартністю підходу до розв’язування задачі.Постановка курсу чисельних методів являє собою досить складну проблему. Це зумовлено низкою факторів, з яких наведемо основні.Теоретична частина курсу досить важка для сприйняття студентами, оскільки обґрунтування чисельного методу, з одного боку, вимагає широкого залучення апарату чистої математики з різних її областей; з іншого боку, математична основа чисельних методів ґрунтується на оцінках, що не завжди виглядають досить переконливими. Більш того, багато з них студент повинен прийняти на віру, тому що їхнє послідовне виведення виходить за межі навчального курсу і найчастіше навіть не наводиться в підручниках.Усе сказане вище ускладнюється ще і тією обставиною, що поряд з теоретично встановленими нормами застосування того чи іншого методу існують і практичні правила – “неписані закони”, що не мають строгого обґрунтування, але якими проте зручно і доцільно керуватися на практиці. Згідно з цими правилами встановлюється реальна сфера дії чисельного методу, що звичайно виходить за рамки тієї, котра визначена теорією; умови застосовності методу одержують конкретизацію з врахуванням реальних технічних можливостей, а для контролю обчислювального процесу й оцінювання досягнутої точності рішення задачі пропонуються досить прості прийоми і співвідношення.Використання практичних правил дозволяє додати процедурі застосування чисельного методу технологічність. Разом з тим, недоведеність практичних правил залишає деякий сумнів у їхній правомірності, усунути який дозволяє лише досвід багаторазового контрольованого застосування чисельного методу – той самий досвід, що і породив ці правила.Слід зазначити також, що світ чисельних методів надзвичайно різноманітний, кожен з них має свою специфіку, свою область ефективного застосування, тому основною задачею обчислювача є правильний вибір методу, найбільш придатного для розв’язування поставленої конкретної задачі, вміле сполучення різних методів на різних етапах її розв’язування, для чого вимагаються не тільки і не стільки теоретичні знання в галузі чисельних методів, скільки інтуїція, що здобувається в міру нагромадження знову ж такі особистого досвіду застосування цих методів.Таким чином, курс чисельних методів, у силу свого явно вираженого практичного характеру, з необхідністю має спиратися на лабораторний практикум, якість постановки якого значною мірою визначає результати навчання за курсом у цілому.Метою даної роботи є висвітлення цілей, способу і результатів реалізації навчально-дослідницького лабораторного практикуму з чисельних методів.У стандартній постановці лабораторний практикум з чисельних методів зводиться до виконання розрахунків, необхідних для розв’язування задачі за відомим алгоритмом. Використання засобів обчислювальної техніки дозволяє цю роботу полегшити або автоматизувати, однак, у будь-якому випадку, коли це використання здійснюється на рівнях, що не виходять за рамки виконання обчислень або програмування, діяльність студента зводиться до відтворення алгоритму методу і кропіткої роботи з числами, що фактично призводить до заміщення змістовної задачі рутинною роботою.У такому режимі за час, що відводиться на вивчення курсу, вдається лише випробувати окремі методи на прикладі розв’язування якої-небудь однієї задачі. У такому усіченому і, можна сказати, збитковому виді курс чисельних методів утрачає свою привабливість і внутрішню красу і, цілком природно, виявляється нудним і нецікавим для студентів.Наше глибоке переконання полягає в тому, що істотних змін у постановці курсу чисельних методів і, як наслідок, у математичній підготовці студентів, можна досягти лише перетворенням лабораторного практикуму на цикл навчальних досліджень. При цьому дуже істотними є дві обставини: навчальні дослідження не вкрапляються окремими епізодами в тканину практикуму, а складають сутність кожної лабораторної роботи; використання обчислювальної техніки здійснюється на рівні середовища підтримки професійної математичної діяльності.Перша обставина змушує переглянути весь курс, надавши лекціям характеру тематичних оглядів, а практикуму – систематичності, що є необхідною умовою для поетапного розвитку, поглиблення й ускладнення навчальних досліджень студентів з опорою на набутий досвід такої діяльності та дослідницькі уміння і навички, які формуються.Необхідно відзначити, що епізодичне використання навчальних досліджень у лабораторному практикумі за принципом "час від часу" недоцільно. Практика показала, що в такому випадку студенти не усвідомлюють суті запропонованих їм завдань, а недостатній рівень дослідницьких умінь привносить у їхню діяльність елементи хаотичності і безсистемності. В решті більш привабливою формою проведення практикуму для більшості студентів виявляється звична робота за інструкціями.Що стосується другої обставини, то орієнтація вузівського навчального процесу на використання сучасного професійного комп’ютерного інструментарію, а не на навчальні пакети, представляється найбільш доцільної. Така орієнтація, з одного боку, сприяє формуванню в студентів стійких навичок використання комп'ютера в професійних цілях, з іншого боку – визначає досить високий рівень постановки навчальних досліджень, відразу відтинаючи рутинну роботу.Професійні пакети підтримки математичної діяльності, що одержали широке поширення, не розраховані на застосування в навчанні. Вони забезпечують розв’язання широкого кола стандартних математичних задач, залишаючи схованими від користувача використані для розв’язання методи. Разом з тим, такі пакети оснащені досить потужними і зручними вбудованими засобами, що дозволяють розширити функції пакета, у тому числі і такі, котрі пристосовують його для використання з метою навчання.Для постановки навчально-дослідницьких робіт з курсу чисельних методів нами був узятий за основу пакет MathCAD, засобами якого був розроблений комплект динамічних опорних конспектів (ДОК’ів), що підтримують виконання таких робіт із усіх тем курсу. Таким чином, фактично студенту була надана віртуальна лабораторія для проведення обчислювальних експериментів.Вибір пакета MathCAD зумовлений тим, що він широко застосовується для розв’язування прикладних задач математики і разом з тим йому притаманні такі якості, що дозволяють використовувати його в навчанні: можливість створення динамічної екранної сторінки, вільне переміщення курсору по екрану, досить розвинена вбудована мова і т.д. Створення ДОК’а в середовищі MathCAD зводиться до розробки програми, що реалізує алгоритм відповідного чисельного методу, і інтерфейсу, зручного для введення даних задачі і відображення на екрані процесу і результатів роботи алгоритму. Математичні можливості пакета були використані для оцінювання якості отриманих результатів.Кожен ДОК орієнтований на роботу з одним з чисельних методів і надає можливість багаторазових випробувань цього методу на різних задачах з виведенням на екран результатів у числовій і графічній формі. Проводячи навчальне дослідження, студент здійснює серію таких випробувань і на підставі спостереження за обчислювальним процесом, шляхом аналізу його характеристичних показників робить висновки.Необхідно відзначити, що задачі, розв'язувані студентом у ході навчального дослідження, істотно відрізняються від тих, котрі складають суть традиційної лабораторної роботи. Так, наприклад, при дослідженні чисельних методів розв’язування рівнянь студенту пропонується встановити, який критерій варто обрати для оцінки близькості знайденого наближення до шуканого значення кореня рівняння – точність, з якою це наближення задовольняє рівняння, чи точність, з якою це наближення повторює попереднє. У кожному дослідженні студенту пропонується вирішити такі задачі: експериментально оцінити порядок і швидкість збіжності методу; виділити основні фактори, що впливають на ці характеристики; встановити область ефективного застосування методу.При дослідженні, наприклад, інтерполяційних формул, де, на перший погляд, усе ясно – чим більше вузлів інтерполяції, тим вище ступінь полінома, точніше наближення, – студент має переконатися в тому, що далеко не завжди це й справді так. Для досягнення потрібної точності іноді доцільно змінити тактику: замість нарощування вузлів використовувати дроблення проміжку інтерполяції. Студенту пропонується побудувати найкраще можливе наближення функції на відрізку по заданій на ньому обмеженій кількості її значень. Як варто розпорядитися цими даними? Який спосіб інтерполяції дасть найбільш надійний результат? Вивчаючи питання про точність відновлення значення функції в проміжній точці таблиці за інтерполяційними формулами, студент експериментально встановлює правило для вибору тих табличних значень, на які варто спиратися для мінімізації похибки і т.д.Для того, щоб діяльність студента була осмисленої, націленою і забезпечувала досягнення прогнозованого навчального ефекту, нами було розроблено методичну підтримку практикуму у виді планів-звітів з кожної лабораторної роботи.Плани-звіти виконані за єдиною схемою і складаються з двох частин – інформативної й інструктивної. В інформативній частині повідомляється тема роботи, її ціль, програмне забезпечення роботи, наводиться характеристика вхідних і вихідних числових і графічних даних.Інструктивна частина містить порядок виконання роботи, де позначені і зафіксовані її ключові моменти. Для орієнтації студента на виконання дослідження йому спочатку пропонується ланцюжок відповідним чином підібраних питань. Деякі з них адресовані до інтуїтивних уявлень студента про досліджуваний метод, інші – на те, щоб наштовхнути його на думку про можливу помилковість таких уявлень. У ході обмірковування запропонованих питань студент одержує можливість зорієнтуватися в проблемі, усвідомити її та вибудувати робочу гіпотезу дослідження.Уся наступна – основна – робота студента спрямована на перевірку, уточнення, конкретизацію гіпотези. Ця робота виконується за запропонованим планом, що визначає окремі етапи дослідження, задачі, що розв’язуються на кожному етапі, експериментальний матеріал, який потрібно отримати, форму його подання і т.д. У міру просування практикуму інструкції студенту все менш деталізуються, здобуваючи характер рекомендацій. Деякі експерименти він повинний продумати, поставити і здійснити самостійно.Для виконання кожної з лабораторних робіт підібрані індивідуальні варіанти комплектів задач, на яких пропонується випробувати метод для отримання експериментального матеріалу, що відповідає меті роботи. При бажанні студент може доповнити ці комплекти задачами за власним вибором.Завершальним етапом дослідження є підведення його підсумків. Це пропонується зробити у вигляді висновків, контури яких з більшим чи меншим ступенем виразності намічені в плані-звіті. Підказки допомагають студенту зафіксувати результати роботи, структурувати їх, дозволяють звернути увагу на ті моменти дослідження, що можуть залишитися непоміченими.Виконання запланованого дослідження дає студенту досить глибоке розуміння властивостей і специфіки застосування досліджуваного методу, і це повинно знайти відображення в "творі на вільну тему": придумати таку практичну задачу, для якої найбільш ефективним інструментом рішення є саме досліджуваний метод.Зазначимо, що плани-звіти надаються студентам як у друкованому виді, так і в електронній формі. Остання використовується паралельно з ДОК’ом під час проведення лабораторної роботи, що зручно для перенесення експериментальних даних з ДОК’а в заготовлені таблиці, для підготовки звітних матеріалів.Висновки. Досвід впровадження описаного практикуму в навчальний процес на фізико-математичному факультеті Харківського національного педагогічного університету дозволяє зробити наступні висновки. Курс чисельних методів набув більшої значимості у формуванні математичної культури студентів, було істотно розширено коло апробованих методів і коло розглянутих задач. Навчальні дослідження, при наявності відповідного програмного і методичного забезпечення, а також при певній наполегливості викладача виявилися цілком посильною і результативною формою навчальної роботи студентів.

Розроблено методику дослідження експлуатаційно-економічних показників та показників якості роботи для існую-чих та проектованих машинних агрегатів при виконанні механізованих технологічних операцій в реальних природно-клі-матичних умовах. Сучасні дослідження показують, що на сьогодні фактично вичерпаний потенціал землі і сортів сільськогосподарсь-ких культур (крім генномодифакованих, а вони заборонені на сьогодні у Європі) у зростанні врожаю і сьогодні людство повинно боротись за збільшення врожайності за рахунок забезпечення потреб рослин – якості виконання технологічних операцій. Якість виконання технологічної операції – це до 30% формування врожаю. Якість кожної технологічної операції формує загальну якість технологічного процесу та впливає на кінцевий результат – на якість, кількість і собівартість продукції. Неякісно виконану технологічну операцію неможливо ні переробити, ні компенсувати, надолужити високою які-стю послідуючих технологічних операцій. Сучасні методи інформаційних технологій дозволяють значно спростити та здешевити результати оцінки ро-боти машинних агрегатів. Визначальним в цій ситуації є інструмент, завдяки якому отримуються данні для обробки, аналізу та прийняття рішення. Мова йде про методику, яка використовується для отримання інформації. Результат розрахунку, отриманий у лабораторних умовах, повинен відповідати результату хронометражних спостережень у виробничих умовах. Саме такою є розроблена нами математична модель і комп’ютерна програма «Машинний агрегат», алгоритм якої реалізований в середовищі Microsoft Office Excel. Дана програму проходить польові випробування спільно з ЛКМЗ та Елворти. Основною умовою для проведення розрахунків повинна бути достовірна база даних. Розроблена методика дозволяє виконати глибокий аналіз експлуатаційно-економічних та якісних показників вико-ристання машинного агрегату в будь-яких природно-кліматичних умовах як для існуючих так і проектованих агрегатів.

Створення електрозварного міжкишкового анастомозу є очікуваною новою технологією. Упровадження результатів досліджень у спеціалізованому інструменті вимагає попереднього вивчення змін у місці електрозварювання. Мета досліджень – на основі стендових досліджень із прототипом спеціалізованого інструмента установити вимоги до інструментів для створення електрозварного з’єднання в міжкишковому анастомозі для клінічних випробувань. Матеріали і методи. В умовах гострого експерименту на свині та лабораторних досліджень на органокомплексах виконали 98 серій досліджень із лінійними та циркулярними електродами. Джерелом електрозварювальних імпульсів були адаптовані клінічні апарати ЕК-300М1 та ЕКВЗ-300 “Патонмед”. Тиск втрати герметичності порівнювали з тиском, який визначали ми раніше, для скобкового анастомозу – (24,2±3,2) мм рт. ст. Результати досліджень та їх обговорення. Моделювали розташування кишки в циркулярному анастомозі та стискали електродами в діапазоні від 2,0 до 3,0 Н/мм2. Застосовували напругу до 140 В, струм – до 5 А. У 32,4 % спостережень виявлено ділянки від 1/3 до 1/4 довжини кола, із менш щільним з’єднанням, або розрізали струмом. Середня міцність анастомозу в дослідженні склала (36,2±12,3) мм рт. ст., діапазон міцності нещільних ділянок – 12–34 мм рт. ст. При тиску 3,0 Н/мм2 розподіл ефектів електрозварного струму в тканинах був рівномірним. Висновки. Розміри електродів, величина та межі стиснення тканини, функціональний стан стінки кишки, відведення пари та фіксація від розмикання є чинниками стабільної щільності тканини між електродами, перебігу електрозварного струму та досягнення характеристик електрозварного міжкишкового з’єднання, прийнятних для клінічного впровадження.

Визначені основні параметри системи пожежогасіння арсеналів, складів зберігання боєприпасів та вибухових речовин та шляхи її удосконалення. Останнє дало змогу провести розрахунки кількості та перелік елементів модернізації системи пожежогасіння. Запропоновано функціональну модель модернізованої автоматичної системи пожежогасіння на складах та арсеналах, яка повинна включати комплекс заходів щодо створення додаткових водоймищ, інженерного обладнання території місць зберігання вибухопожеженебезпечних речовин та технічних пристроїв автоматичного пожежогасіння з підвищеними витратами вогнегасної речовина, що провинні працювати в автономному режимі. Особливостями роботи є опис створеної експериментальної установки на випробу-ванні якої у на лабораторних умовах було підтверджено ефективність запропонованої функціональної моделі модернізованої автоматичної системи пожежогасіння. Аналіз попередніх результатів розрахунків та випробувань підтверджують, що протипожежний захист вибухонебезпечних речовин у місцях їх постійного або тимчасового зберігання, обслуговування та підготовки до транспортування необхідно удосконалити шляхом модернізації системи вцілому. А саме створенням додаткових земельних укріплень, пожежних водоймищ на території зберігання, застосуванням модернізованих автоматизованих систем пожежогасіння в яких використовувати порохові акумулятори тиску. На етапі виникнення пожежі система автоматичного пожежогасіння повинна забезпечити збільшенні витрати води на 30%. Надані пропозиції щодо створення умов для ліквідації пожежі на складах і арсеналах при роботах пов’язаних зі зберіганням або утилізацією вибухопожеженебезпечних виробів та речовин термін зберігання та застосу-вання яких закінчився шляхом створення ї застосування резервних пожежних водоймищ на небезпечній території. Визначені напрямки удосконалення системи сигналізації про виникнення пожежі та запропоновано використання автоматичної системи пожежогасіння, яка є енергонезалежною, завадостійкою, простою в експлуатації

Серед гельмінтозів гусей досить поширеними є інвазії, спричинені нематодами, що паразитуютьу шлунково-кишковому тракті птиці, до яких належить і трихостронгільоз. Лікувально-профілактичні заходи повинні виконуватися, зважаючи на особливості життєвого циклу трихо-стронгілюсів та бути спрямовані на ефективне знищення їх на різних стадіях розвитку. Серед нихнайбільш дієвими є проведення дезінвазії об’єктів птахівництва. Метою досліджень було встановити дезінвазійні властивості сучасних дезінфікуючих засобів відносно яєць нематод Trichostrongylus tenuis. Проведено експериментальне випробування в лабораторних умовах дезінфек-тантів за різних експозицій та концентрацій: віросану (ТОВ «БіоТестЛаб», Україна), дезсану (ТОВ «Бровафарма», Україна) та гермециду-ВС (ТОВ «Ветсинтез», Україна). Основним показником дії дезінфікуючих засобів відносно яєць нематод було значення їх дезінвазійної ефективності. Результати проведених досліджень свідчать про високий рівень дезінвазійної ефективності дезсану (94,87–100 %) відносно яєць трихостронгілюсів у 1–2 % концентраціях за експозицій 10, 30 та 60 хв. При використанні 0,5 % розчину дезсану його дезінвазійна ефективність залежно від експозиції ко-ливалася від 49,35 до 85,47 %. Засіб віросан проявив високий рівень дезінвазійної ефективності в концентрації 0,25 % за експозиції 60 хв. (91,26 %) та в концентрації 0,5 % за експозиції 10, 30 та 60 хв. (100 %). Незадовільний рівень дезінвазійної ефективності віросан проявив у 0,1 % концентрації за експозицій 10 та 30 хв. (41,60–53,63 %). Цей дезінфектант у концентрації 0,1 % (експозиція 60 хв.), 0,25 % (експозиція 10 та 30 хв) показав задовільний рівень дезінвазійної ефективності віднос-но яєць нематод (60,43–82,74 %). Засіб гермецид-ВС проявив високий рівень дезінвазійної ефективності (100 %) у концентраціях 0,25 % (експозиція 30 та 60 хв.) і 0,5 % (експозиція 10–60 хв.). Незадовільний рівень дезінвазійної ефективності (39,22–52,02 %) виявлено при застосуванні гермециду-ВС у концентрації 0,1 % (експозиція 10 та 30 хв.), а задовільний (63,06–84,63 %) – у концентраціях 0,1 та 0,25 % за експозицій 60 та 10 хв. відповідно. Отримані дані дозволяють реко-мендувати дезінфектанти віросан, дезсан та гермецид-ВС для дезінвазії об’єктів довкілля та птахівничих приміщень у боротьбі та профілактиці за наявності трихостронгільозу гусей.

У статті наведено результати аналізу сучасного стану виробництва сої. Виявлено кращі компанії-виробники насіння сої в Україні. Показано, що серед національних наукових селекційних установ, високий рейтинг мають Наукова селекційно-насінницька фірма «Соєвий вік», Національний науковий центр Інститут землеробства НААН, Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення НААН та Полтавська державна аграрна академія МОН. Надано показники врожайності сої в усіх областях України через глобальні зміни клімату необхідно випробовувати сорти різного еколого-географічного походження у виробничих умовах, встановлювати їхні особливості та господарсько-цінні ознаки, які характеризують відповідність до конкретних кліматичних зон України. За результатами аналізу багаторічних метеоспостережень встановлено, що кліматичні характеристики Полтавської області, яка розташована в Лісостепу України, стали більш посушливими. Проаналізована динаміка показників валових зборів сої в Полтавській області за період 2002–2020 рр. на тлі кількості опадів за вегетаційний період. У сучасних умовах ринкових перетворень та інноваційних процесів у агропромисловому комплексі залишаються проблеми з подальшою стратегією розвитку та підвищення ефективності національної системи насінництва сої в Україні. Зменшується кількість паспортизованих господарств із виробництва насіння сої в Україні. У науково-дослідній лабораторії «Селекції, насінництва та сортової агротехніки сої» Полтавської державної аграрної академії створено сорти сої Алмаз, Антрацит, Адамос, Александрит, Аквамарин, Авантюрин, які занесені до Державного Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Представлені показники сільськогосподарської придатності цих сортів та їхні переваги. Сорти полтавської селекції вирізняються посухостійкістю, стійкістю до хвороб і шкідників, не вилягають, при достиганні насіння боби не розтріскуються. Особливістю сортів є швидка віддача вологи на час достигання насіння, високий вміст протеїну та олії. Ці сорти є гарантованими попередниками для озимих культур у Степу і Лісостепу України. За результатами виробничого випробування в умовах ФГ «Грига», що в Полтавському районі Полтавської області, встановлено, що сорти ПДАУ добре конкурують з новими сортами іноземної селекції

У роботі наведено результати експериментальних досліджень з визначення дезінвазійної ефективності хімічного хлорвмісного засобу вітчизняного виробництва Дезсан НВФ «Бровафарма» (Україна). Дослідження здійснені на базі лабораторії паразитології кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавського державного аграрного університету. У дослідах було використано неінвазійні та інвазійні тест-культури яєць нематод роду Trichuris збудників трихурозу овець (Trichuris оvis, T. skrjabini та Т. globulosa). Випробування препарату Дезсан на яйцях гельмінтів здійснювали в концентраціях 0,5, 1,0, 1,5 та 2,0 % за експозицій 10, 30 та 60 хвилин. Проведеними дослідженнями встановлено, що досліджуваний дезінфектант володіє дезінвазійними властивостями щодо неінвазійної та інвазійної тест-культури яєць нематод видів Trichuris оvis, T. skrjabini та Т. globulosa. Доведено неоднакову стійкість яєць трихурисів різних видів до дії випробовуваного засобу у дослідах in vitro. Високий рівень дезінвазійної ефективності препарат Дезсан проявляв відносно неінвазійних та інвазійних тест-культур яєць: T. оvis в 1,0‒2,0 % концентраціях за експозиції 10–60 хв (ДЕ – 92,94–100,00 %) та 1,0 й 1,5‒2,0 % концентраціях за експозицій 30, 60 хв й 10‒60 хв відповідно (ДЕ – 90,63–100,00 %); щодо тест-культур яєць T. skrjabini в 0,5 й 1,0‒2,0 % концентраціях за експозиції 60 хв й 10‒60 хв відповідно (ДЕ – 91,03–97,44 %) та 1,0‒2,0 % концентраціях за всіх експозицій (ДЕ – 91,01–100,00 %); щодо тест-культур яєць Т. globulosa в 0,5 % й 1,0‒2,0 % концентраціях за експозицій 30 й 10‒60 хв відповідно (ДЕ – 91,30–100,00 %) та 1,0 % й 1,5‒2,0 % концентраціях за експозицій 30–60 хв, й 10–60 хв (ДЕ – 90,91–100,00 %). Встановлено, що засіб вітчизняного виробництва Дезсан згубно діяв на яйця трихурисів і призводив до їх загибелі за рахунок деструктивної дії складових компонентів препарату на оболонку, сам зародок паразитів, кришечки яєць трихурисів. Отримані нами дані дозволяють рекомендувати Дезсан як дезінвазійний засіб для боротьби та профілактики трихурозу у вівчарських господарствах незалежно від виду гельмінтів, що паразитують у тварин.

Мета. Розробка умов консервування, технологічних параметрів та режимів стерилізації харчових продуктів в асортименті, для нових видів полімерної споживчої тари для конкретного теплового обладнання. Методика. Для вимірювання міцності закупорювання або тиску розгерметизації тари, який виникає при стерилізації за рахунок теплового розширення продукту застосовували стандартний мембрано-компенсаційний метод. Розробка режимів стерилізації консервів виконувалася відповідно до вимог діючої інструкції, яка включає аналітичний розрахунок режиму, що забезпечує вироблення промислово-стерильних консервів, лабораторне випробування підібраного режиму і його виробничу перевірку. Для аналітичного розрахунку режимів стерилізації, враховують зміну температури продукту під час стерилізації. Для практичного застосування використовують спосіб розрахунку, заснований на аналітичному порівнянні еквівалентності нормативної летальності з фактичною даного режиму стерилізації, у точці продукту, яка найменш прогрівається під час теплової обробки консервів. Будь-який з методів розрахунку режиму спирається на дані по термостійкості певного штаму мікроорганізмів тест-культури, які повинні гарантувати промислову стерильність консервів. Результати. Проведено дослідження, в результаті яких отримані значення важливого технологічного параметра тари - міцності закупорювання, для чотирьох нових видів полімерної упаковки; визначені оптимальні значення цього показника, без яких неможливо провести якісний процес герметизації упаковки, тобто забезпечити цілісність тари. Показник міцність закупорювання, також дозволив визначити фізичний параметр процесу тепловій стерилізації - протитиск у обладнанні, якій дає змогу забезпечити відсутність фізичного браку консервів. Розроблено науково-обґрунтовані параметри, режими високотемпературної стерилізації для м'ясних, рибних, овочевих продуктів, перших та других обідніх консервованих страв в сучасних полімерних видах споживчої упаковки, що дасть підприємствам можливість випускати консервовані якісні продукти, безпечні у використанні, з високою харчовою цінністю. Наукова новизна. В роботі використовували такі нові види полімерної споживчої упаковки для фасування харчових продуктів, як комбінована металева банка з полімерної кришкою, полімерна напівжорстка тара з кришкою з фольги з нанесенням термопласту, СPET тара, реторт-пакети. Матеріал, з якого виготовлена тара містить необхідний бар'єрний термостійкий шар, що забезпечить її стійкість до високих температур стерилізації і гарантує тривалий термін зберігання консервів. Практична значимість. Одержані результати дослідження технологічних показників міцності закупорювання полімерної тари, режимів стерилізації певного асортименту консервованих продуктів можуть використовуватися більшістю підприємств харчової промисловості, так як цей вид тари сьогодні актуальний на ринку як у виробників продукції, так і у споживачів.

Однією з найбільш травматичних галузей в Україні залишається вугільна. В аварійній ситуації органи дихання працівників та рятівників потребують захисту від дії отруйних речовин та пилу, для чого використовуються саморятівники шахтні ізолюючі на хімічно зв’язаному кисні. Зазна- чені апарати мають низку недоліків, одним із яких є нагрівання елементів саморятівника та вдихува- ної газодинамічної суміші під час експлуатації. Для зниження температурних показників науковцями пропонується використання в саморятівниках тепловологообмінника з насадкою з декількох шарів металевих сіточок або тампона плутаних металевих тонких ниток («мочалка»), а також розгалу- жених перфорованих теплогазорозподільників, що зазвичай виготовляються з алюмінію – матеріалу з високим коефіцієнтом теплопровідності. Метою роботи є отримання прутків з міді марки М1 з уні- кальним комплексом фізико-механічних властивостей для вдосконалення конструкції саморятівників шахтних ізолюючих на хімічно зв’язаному кисні. Комбінованою деформацією прутків з міді марки М1 отримано високі значення показників механічних властивостей зі збереженням теплопровідності, як у вихідному (недеформованому) стані. Запропоновано спосіб комбінованої пластичної деформації роз- тягуванням з одночасним крутінням зі зміною напрямку обертання на протилежний. За результатами випробувань вибрана найрезультативніша схема деформаційної обробки мідних прутків. Деформовані за вибраною схемою прутки з міді марки М1 запропоновано використовувати під час виготовлення теплогазорозподільників і тепловологообмінників для вдосконалення конструкції саморятівників шах- тних ізолюючих на хімічно зв’язаному кисні. Подальші дослідження в означеному напрямі планується спрямовувати на розроблення конструкції теплогазорозподільників і тепловологообмінників саморя- тівників з використанням деформованих за визначеною схемою прутків з міді марки М1 та випробу- вання удосконалених апаратів в умовах акредитованих лабораторій.

Діагностичні дослідження є важливим компонентом у комплексі заходів, що спрямовані на досяг-нення епізоотичного благополуччя з паразитарних захворювань тварин. На сьогодні у світі розроб-лено значну кількість способів та методів діагностики, які поділяють на посмертні та зажиттєві. Серед останніх – якісні та кількісні. Необхідно зазначити, що кількісні способи діагностики інвазій-них захворювань тварин дають змогу об’єктивно оцінити рівень ураженості організму конкретнимзбудником. Тому розробка ефективних та ергономічних способів кількісної копроовоскопічної діагно-стики залишається актуальним питанням. У зв’язку з вищенаведеним мета проведених дослідженьполягала у визначенні ефективності загальновідомих та удосконаленого способів копроовоскопічноїдіагностики нематодозів травного каналу овець. Роботу виконували в умовах лабораторії кафедрипаразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії.Експериментальним шляхом встановлено, що удосконалений спосіб кількісної копроовоскопічної діа-гностики нематодозів травного каналу овець виявився ефективнішим порівняно зі способом прото-типу. За числом позитивних проб на 14,3 % та за кількістю виявлених яєць нематод у досліджуванійпробі на 18,5 %. Високі показники діагностичної ефективності підтверджувалися в умовах виробни-чих випробувань при порівнянні удосконаленого способу зі способами аналогами та прототипу (Сто-лла, 1959; Трача,1992; Ляшенко й ін., 2012 та Taylor et al., 2015). За показниками кількості позитив-них проб спосіб був ефективнішим на 8,0–44,0 %. За мінімальними та максимальними показникамикількості виявлених яєць нематод у 1 г фекалій на 14,3–80,9 % та 4,4–90,5 % відповідно. За показни-ком середньої кількості яєць нематод у пробі порівняно зі способами аналогами: Ляшенко й ін. − на86,9 %, Трача – на 37,9 %, Столла – на 27,7 % та способом прототипу – на 5,9 %. Аналізуючи процесмікроскопії препаратів, виготовлених різними способами, встановлено, що найбільш зручними длядослідження виявилися зразки, виготовлені за удосконаленим способом. У полі зору мікроскопа вияв-ляли найменшу кількість сторонніх решток та пухирців повітря, які не заважали процесу мікроско-пії та проведенню підрахунку інвазійних елементів.

Діагностика паразитарних захворювань у тваринництві є надзвичайно важливою складовою ком-плексу протиепізоотичних заходах, які спрямовані на досягнення ветеринарного благополуччя та створення високопродуктивних стад тварин. Нині як в Україні, так й світі в цілому, науковцями ро-зроблено та впроваджено у практику ветеринарної медицини велику кількість способів зажиттєвої копроскопічної діагностики. За своїми характеристиками вони поділяються на якісні та кількісні. Останні є більш зручними, адже дозволяють конкретно встановити показник інвазованості органі-зму тим чи іншим збудником паразитарного захворювання. Тому метою проведених досліджень було охарактеризувати діагностичну ефективність деяких сучасних способів копроовоскопічної діагнос-тики за гетеракозу та амідостомозу гусей. Роботу виконували в умовах лабораторії кафедри пара-зитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії. У дос-ліді порівнювали сучасні способи копроовоскопічної діагностики, які є запатентованими на терито-рії України. Зокрема, було випробувано способи Сорокової (патент України на корисну модель № 141225), Манойло (патент України на корисну модель № 108380); Натяглої (патент України на корисну модель № 111568) за гетеракозної та амідостомозної інвазії гусей. Дослідженнями встано-влена висока діагностична ефективність способу Сорокової (2020), згідно якого в якості флотацій-ної рідини використано комбінований розчин з кальцієвої (Ca(NO3)2) та аміачної селітри (NH4NO3). Зокрема, спосіб виявився ефективнішим за кількістю позитивних зразків як за амідостомозу, так і за гетеракозу гусей. Використана методика перевищувала показники діагностичної ефективності способів Манойло (на 26,67 і 35,71 % відповідн) та Натяглої (на 6,67 й 21,43 % відповідно). Спосіб Сорокової виявився ефективнішим за показником кількості виявлених яєць в зразку. За гетеракозної інвазії порівняно зі способами Натяглої та Манойло – на 13,98 та 27,56 % (р<0,05) відповідно. За амідостомозної інвазії спосіб Сорокової виявився ефективнішим порівняно зі способами Натяглої та Манойло на 10,69 та 30,42% (р<0,01). Таким чином, отримані дані розширюють вибір кількісних копроовоскопічних методів діагностики для лікарів ветеринарної медицини при проведенні діагнос-тичних заходів у гусівничих господарствах.

У статті розглянуто питання правового регулювання підготовки фахівців для сфери технічного регулюван-ня. Встановлено, що технічне регулювання – це правове регулювання відносин у сфері визначення та виконанняобов’язкових вимог до характеристик продукції або пов’язаних із ними процесів і методів виробництва, а такожперевірки їх додержання шляхом оцінки відповідності та/або державного ринкового нагляду і контролю нехар-чової продукції чи інших видів державного нагляду (контролю). До складових елементів технічного регулюваннябуло віднесено: розроблення технічних регламентів, стандартів, кодексів усталеної практики, технічних умов;проведення визначеними суб’єктами (як державними, так і недержавними) оцінки відповідності, сертифікації,метрологічного забезпечення, державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції чи інших видівдержавного нагляду, а також діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, державнихустанов щодо адміністративно-правового регулювання сфери дотримання якості та безпечності продукції, робіті послуг. З огляду на міжгалузевий характер сфери технічного регулювання вона вимагає залучення для роботифахівців різного профілю – як технічних спеціальностей, так і юристів, фахівців у сфері екології, стандартизації,оцінки відповідності та сертифікації, метрології, котрі залучаються до розробки технічних регламентів, норма-тивних документів, а також проведення відповідних випробувань продукції. Визначено, що підготовка фахівціву сфері технічного регулювання повинна бути комплексною. Програма підготовки має включати системний під-хід із наданням поглиблених знань із технічного регулювання, оцінки відповідності, сертифікації, стандарти-зації, метрології, екологічної безпеки та правознавства. Крім того, підготовка кваліфікованих фахівців вимагаєне тільки вивчення загальних теоретичних основ спеціальності, а й набуття практичних знань і навиків. Одниміз основних питань підготовки фахівців із технічного регулювання є проходження практичної підготовки (ста-жування). Набуті під час стажування навики допомагають дипломованому фахівцю у подальшій роботі, а такожу виконанні наукових досліджень, у тому числі дисертаційних. Зроблено висновок, що під час підготовки фахів-ців із технічного регулювання у закладах вищої освіти необхідно системно запроваджувати практику проведен-ня стажування з відривом від навчання в установах, підприємствах та організаціях різних напрямів діяльності(таких як випробувальні та сертифікаційні лабораторії, підрозділи стандартизації, метрологічні установи тощо).

Однією з найнебезпечніших форм забруднення продуктів харчування та навколишнього середови-ща є важкі метали, токсичні для людини і тварин. Ці речовини потрапляють в організм людини пе-реважно через їжу. З цієї причини важливо визначити джерела накопичення та забруднення і прос-тежити шляхи цих металів до сільськогосподарської продукції. Запобігання небезпечного впливу важких металів на здоров'я людини має ґрунтуватися на заходах, що охоплюють всю міграційну ланку, від зменшення накопичення металів у природному середовищі до контролю їх вмісту у продуктах харчування. Сільськогосподарські тварини є провідною ланкою в системі ґрунт-рослина-тварина-їжа, яка отримує різні органічні речовини й хімічні елементи, зокрема важкі метали з кор-мом і водою. Молоко є найбільш «сприйнятливим» до важких металів. Найбільш токсичними елеме-нтами є свинець, ртуть, кадмій, цинк і миш'як. Дослідження проводили 2019 року на базі Регіональ-ної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області. Всього було досліджено12 проб молока коров’ячого незбираного – по одній пробі з партії. При проведенні дослідження наорганолептичні показники звертали увагу на колір, смак, запах, консистенцію. Досліджуючи хіміко-аналітичні властивості, молока визначали масову концентрацію мікро- та макроелементів за допо-могою відповідних процедур випробувань та сучасних приладів. У результаті досліду хіміко-аналітичних властивостей встановили, що вміст ртуті (Hd) у досліджуваних пробах відповідає но-рмі. Вміст кадмію (Cd) у пробі № 2 становить 0,056 мг/кг, у пробі № 3 – 0,042 мг/кг, у пробі № 9 –0,047, а у пробі № 10 – 0,059 при гранично допустимому рівні 0,03 мг/кг, що на 86,6, 40, 56 та 96%більше норми відповідно. Показники по цинку (Zn) у досліджуваних пробах перебувають у межах но-рми. Вміст свинцю (Pb) у пробі № 2 становить 0,233 мг/кг, що на 133 % більше за норму. Вміст сви-нцю (Pb) у пробі № 3 становить 0,285 мг/кг, що на 185 % перевищує гранично допустимі рівні. Упробі № 9 вміст свинцю становить 0,249, а у пробі № 10 – 0,265, що на 149 % і на 165 % відповіднобільше за норму. Концентрація миш’яку (As) у досліджуваних пробах перебувають у межах норми.За органолептичними показниками всі досліджувані проби відповідали держвимогам ДСТУ3662:2018 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови».

Біоетика – не лише новий напрямок в науці, але й інша сфера філософського пізнання життя та його збереження на Землі. В роботі розглянуто проблеми етико-правового регулювання сучасних біомедичних досліджень, де одним із методів вивчення та опису об’єктів навколишнього середовища є експеримент. Він є ключовим інструментом практики, без якої неможлива теорія. Враховуючи темпи розвитку сучасної науки та загалом світу, актуальною є тема вивчення принципів регулювання біомедичних досліджень та їх удосконалення. У статті також висвітлено основні принципи використання людей та тварин у біомедичних дослідженнях. Пояснено чому так важливо посилити гуманізацію цього процесу. Висновки: дуже важливо запобігати жорстокому поводженню з будь-якими біологічними об’єктами в контексті вирішення біоетичних та правових проблем, пов’язаних із реалізацією принципу гуманізму та захистом прав живих організмів. Сучасна наука та практика доклінічних та клінічних випробувань повинні бути залучені до цієї проблеми з метою вдосконалення та універсалізації процесу медико-біологічних досліджень in vitro. Мета статті – вивчити основні міжнародно-правові принципи використання організмів у біомедичних експериментах, а також визначити основні проблеми з цього питання та окреслити шляхи їх вирішення. Оглянути сучасний стан етико-правового регулювання, принципів та правил проведення експериментальних медико-біологічних досліджень. На сьогоднішній день міжнародне співтовариство прийняло достатньо правових актів, що регулюють належне проведення біомедичних доклічнічних та клінічних досліджень з біологічними об’єктами, в тому числі спеціально вирощених для таких досліджень організмів (в лабораторії). Останнім часом як у національному законодавстві європейських країн, так і в міжнародному законодавстві спостерігаються тенденції посилення їх захисту у галузі біомедичних досліджень. В статті приведено приклади знущання, і як наслідок прямого порушення основних принципів біоетики – поваги до автономності та гідності людини, Доведено, що основна задача біоетики – збереження життя та здоров’я кожного організму. Обов’язковим є як на міжнародному, так і на національному рівнях прийняття програм розвитку та підтримки наукового вивчення впровадження біосистем in vitro у практику досліджень. На національному рівні необхідно криміналізувати порушення міжнародних стандартів проведення біомедичних досліджень з використанням організмів, посилити інші види відповідальності та створити спеціальну систему державних органів, відповідальних за політику їх використання у біомедичних цілях та здійснення контролю в цій області. Ключові слова: біоетика, медична етика, мораль, регулювання, біомедичні дослідження.

Постановка проблеми. Соціально-психологічна адаптація підвищує адап- тивність особистості, тобто міру її пристосованості до життя в соціумі. Варіант соці- ально-психологічної адаптації, при якому особистість може частково змінюватися в ото- ченні та водночас залишатися сама собою, що забезпечує конгруентність і комфортність психологічної рівноваги особистості, є оптимальним для успішної професійної соціалізації майбутнього фахівця, зокрема психолога. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Здат- ність особистості долучатися до адаптивної соціальної поведінки, розуміти інших людей та керувати їх поведінкою, пов’язана із соціальним інтелектом. Для розвитку теорії соці- ально-психологічної адаптації особистості важливість має вивчення Я-концепції особисто- сті. З соціальним інтелектом майбутнього фахівця співвідносяться всі види професійної компетентності. Формулювання мети статті. Мета – розкрити особливості соціаль- но-психологічної адаптації студентів-психологів у процесі їх професійної соціалізації. Виклад основного матеріалу. Соціальний інтелект, як інтегральна інтелектуальна здатність, що визначає успішність спілкування та соціальної адаптації, об’єднує і регулює пізнавальні процеси, пов’язані з відображенням людини як партнера по спілкуванню або групи людей, діагностувався тестом соціального інтелекту Дж. Гілфорда і М. О’Саллівена. Експеримен- тальна група досліджуваних складалася з двох груп, у яких реалізовано формувальні впливи (по 24 особи у кожній), та двох контрольних груп, – загалом 96 осіб. Із демографічних показ- ників, бралися до уваги стать та вік випробуваних. Статистична обробка отриманих ре- зультатів здійснювалася за допомогою методів математичної статистики в програмах Excel та SPSS – 17. Для статистичного аналізу використовувалися U-критерій Манна-Уіт- ні для незалежних і W-критерій Уілкоксона для залежних вибірок. Навчання проводилося в форматі аудиторних занять (лекційних чи лабораторних) за програмою, теоретична основа якої – інтерактивні технології та методи, що реалізують принципи навчання дорослих та акцентовані на розвиток соціального інтелекту. Відбір методів, реалізованих у даній про- грамі, здійснювався на основі: сучасних досліджень у галузі загальної, вікової та педагогічної психології; концепції саморегуляції діяльності та активності суб’єкта; теорій психологічної травми, механізмів психологічного захисту, сучасних теоретичних і емпіричних досліджень соціального та емоційного інтелекту; положень суб’єктного підходу; методологічних і ме- тодичних аспектів реалізації спецкурсів для студентів старших курсів та організації соці- ально-психологічного тренінгу. Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, розвиток соціального інтелекту студентів ефективно здійснювати через створення сприятливого освітньо-культурного середовища з урахуванням особистісних характерис- тик майбутнього фахівця, передусім таких як: попередній соціокультурний досвід, ціннісні орієнтації та смисложиттєві орієнтири студентів, мотиваційні чинники, які є основою роз- витку здатностей до соціально-психологічної адаптації, в основі якої показники соціального інтелекту. Зазначені показники забезпечують адаптацію незалежно від типу соціальної ор- ганізації, в якій доведеться працювати майбутнім психологам, оскільки вони є універсальни- ми. Відповідно, виходячи з отриманих даних, варто конструювати зміст освітніх програм підготовки фахівців таким чином, щоб вони сприяли передусім розвитку їх адаптивних здат- ностей, бо вони є оновою опанування на практиці професійних компетентностей: комуніка- тивних, особистісних, технологічних.

Сучасні інформаційні потоки вимагають інтенсивного оновлення. Очевидно, що керуватися в навчанні повнотою викладання матеріалу в такій ситуації безглуздо. Змінюється основна мета навчання – не засвоєння суми знань, а розвиток особистості і формування її активного мислення. Сьогодні виграє той, хто здатний швидко опанувати нове і головний стрижень цього процесу – керовану самостійність. У зв’язку з цим викладачі повинні створювати відповідні умови та надавати допомогу в організації розвиваючої навчально-пізнавальної діяльності, без чого не може бути забезпеченою компетентність і висока кваліфікація спеціаліста в галузі його професійної діяльності.Перебудова системи вузівської підготовки висококваліфікованих спеціалістів для держави в умовах переходу до ринкової економіки має забезпечити реальне підвищення якості знань студентів. В сучасній системі багаторівневої вищої освіти: бакалавр – спеціаліст – магістр актуальність використання нових технологій навчання безумовна.Популярною сьогодні є модульно-рейтингова система навчання. На всесвітній конференції ЮНЕСКО у Токіо (1972 рік) модульна система була рекомендована як найбільш придатна для неперервної освіти. Наша вища школа вже має досвід використання модульних систем, починають вони приживатися і в середній школі. Тому широкий обмін досвідом, який допоможе вдосконалити, відшліфувати і пристосувати до ефективнішого застосування в “виробництві” якісних спеціалістів необхідний.Модульно-рейтингова технологія навчання покликана, насамперед, внести такі зміни в організаційні засади педагогічного процесу у вищій школі, які б забезпечили суттєву його демократизацію, створили умови для дійсної зміни ролі студента у навчанні (перетворення його з об’єкта в суб’єкт цього процесу), надали б навчально-виховному процесу необхідної гнучкості, сприяли б запровадженню принципу індивідуалізації навчання.Набутий досвід і результати навчання за модульною технологією доводять можливість організації процесу вузівського навчання на принципово нових засадах.Модульна система організації навчального процесу спрямовує викладачів і студентів на постійну творчу працю, активізує мотиваційну сферу і нові стимули до навчання, руйнує “непорушність” споруди лекційно-семінарської системи навчання, пропонуючи справжній демократизм вищої освіти, право на вільне, особистісне волевиявлення кожного студента і викладача.Принцип модульності має на увазі цілісність і завершеність, повноту і логічність побудови одиниць учбового матеріалу у вигляді модулів. В сучасній педагогічній практиці зустрічаються досить різнозмістовні означення модуля, що обумовлено різними підходами і глибиною занурення в психолого-педагогічний процес. Багаторічний досвід використання модульно-рейтингової системи привів до такого варіанту означення модуля.Модуль – логічно завершена частина курсу, в якій розглядається фундаментальне поняття (закон, явище) і яка супроводжується добіркою практичних занять, пакетом ретельно обраних форм та змістів контролю, а також розробленою сіткою рейтингових оцінок. На наш погляд, модуль – це скоріше частина процесу навчання, а не лише частина теоретичного курсу.За змістом модуль – це великий розділ курсу в якому розглядається одне фундаментальне поняття, або група споріднених, взаємопов’язаних понять. При необхідності модуль можна поділити на блоки.За метою модуль може бути інформаційним, систематизаційним, координуючим, інтерпретаційним, таким, що порушує проблему. Цей перелік, очевидно, визначається специфікою курсу і може бути як розширеним так і скороченим. В практичній роботі визначення цієї мети відіб’ється на добірці форм контролю що до цього модуля, які ми обговоримо нижче.За формою модуль – це інтегрований навчальний процес, складений з різних видів навчання (лекції, практичні, лабораторні, різноманітні види контролю, завдання для самостійної роботи), підібраних з урахуванням їх доцільності для засвоєння даного модуля, які підкорені загальній темі або актуальній науково-технічній проблемі.За принципом модуль відповідає на два запитання: що досліджується і як досліджується. Щодо першого, то модуль забезпечує формування фундаментальних понять, які випливають з теоретичних розробок, спостережень або експерименту, розглядуваних у курсі. Такі фундаментальні поняття створюють базу для системи знань про ті чи інші природні або соціальні явища. З другого боку, матеріал модуля показує, якими методами можна вести дослідження природних та соціальних явищ. Очевидно, що обидві позиції пов’язані між собою, бо тими чи іншими методами можна відкрити нові явища та встановити нові фундаментальні поняття, а використання теоретичних та інструментальних методів не можливе без фундаментальних досліджень. Такі дилеми вирішує викладач, який створює модульний образ курсу керуючись своїм досвідом.За дидактичним забезпеченням модуль потребує чіткого розподілу базового матеріалу на: а) лекційний, б) той що студент буде вивчати самостійно, в) той, що буде вивчатися на практичних або лабораторних заняттях. Перед викладачем постають завдання:– визначити напрямок самостійної роботи студента;– дати студенту необхідні вказівки та поради;– забезпечити незалежне навчання студента у межах програми, коли він користується свободою вибору як матеріалу так і способу засвоєння.Модульна система вимагає перегляду програмного матеріалу та при необхідності об’єднання ряду тем в єдину логічно-замкнену систему. Модульне формування курсу дає можливість перерозподілу часу між окремими темами навчальної дисципліни та є одним з ефективних шляхів інтенсифікації навчального процесу. Велике значення має відповідність кількості виділених модулів до регламенту семестру. Процес виділення модулів великою мірою пов’язаний з досвідом викладача та специфікою курсу.Відокремлюють початкові або базові модулі, що розглядаються на початку курсу, і такі, що є їх продовженням і одночасно основою для наступних модулів. Модулі можуть бути полівалентними, тобто такими, які є базою для двох або більше наступних та моно валентними, як основа для одного наступного модуля. Ми використовуємо змістовий аспект модульного навчання, хоча в реальному процесі форма і зміст модуля об’єднані, синтезовані в єдиний модуль процесу навчання.Організація навчального процесу має бути такою, щоб створити умови, за яких студент не може не діяти самостійно. В психолого-педагогічній літературі самостійна робота визначається як специфічна форма діяльності у процесі навчання. Специфічність такої форми діяльності полягає у зближенні психології мислення та психології навчання.Модульний підхід долає роз’єднаність елементів процесу навчання, об’єднує їх в єдине ціле. Модуль можна розглядати як завершену інформаційно-операційну дозу навчального матеріалу. Такий підхід вимагає інтенсифікації процесу навчання через активізацію самостійної роботи студентів. Викладач бере участь у самостійній роботі, в структурі якої є три елементи: завдання-виконання-контроль. Виконання – центральний елемент, який здійснюється безпосередньо і лише студентом в зручний для нього час.Проблема організації та активізації самостійної роботи зводиться до вирішення таких питань:– у бюджеті часу студента потрібно вивільнити достатньо часу для самостійної роботи;– студента потрібно поставити в умови коли у нього з’явиться потреба самостійно опрацювати матеріал.Очевидно, що ефективність самостійної роботи залежить від якості модульної структури курсу, максимально чіткої організації контролю, раціонального планування часу і відповідного матеріально-технічного забезпечення навчального процесу.Викладач має передбачити декілька варіантів завдань, щоб стимулювати здатність творчого вибору студента у роботі. При проведенні контролю не варто допускати захист роботи одночасно декількома студентами. Така практика знижує відповідальність студента за свою роботу.Самостійна робота – це система організації умов, які забезпечують керування навчальною діяльністю студента без викладача, метою чого є формування навичок, вмінь та активних знань, що забезпечать в подальшому творчий підхід до своєї професійної роботи.Мета самостійної роботи двоєдина: формування самостійності як риси особистості та засвоєння знань, умінь та навичок. Під умінням можна розуміти можливість виявляти, виділяти та класифікувати об’єкти за істотними ознаками; зіставляти, аналізувати та узагальнювати інформацію; здійснювати пошук; порівнювати поточне інформаційне уявлення з еталоном, вибирати еталонну гіпотезу і розробляти її; приймати рішення щодо принципів та програм дій; здійснювати дії за програмою та проводити у разі необхідності корекцію цих дій.До самостійної роботи відноситься опрацювання конспектів лекцій, читання і конспектування додаткової літератури, підготовка до виконання лабораторних робіт, самостійне розв’язування задач, підготовка до лекцій, семінарських і практичних занять, підготовка курсових і дипломних робіт, підготовка до колоквіумів, контрольних робіт, екзаменів та інших форм поточного та підсумкового контролю знань.Самостійну роботу слід розглядати, як діяльність студента по оволодінню необхідними для майбутньої професії знаннями, уміннями і навичками; діяльність спонукувану пізнавальними потребами, самостійно організовану для виконання завдань і здійснювану у відсутності викладача, але зорієнтовану ним.Проблема організації і активізації самостійної роботи пов’язана з фактом докорінної переорієнтації учбових годин і створенням банку контрольних завдань для кожного модуля і інформаційно-методичних матеріалів.Для здійснення такої системи навчання викладач повинен розробити методичну документацію, яка дозволить студентові успішно працювати самостійно. Особливість методичних матеріалів у багатоваріантності рекомендацій для студентів. Контроль самостійної роботи при застосуванні переважно діалогових форм вимагає педагогічної майстерності викладача і значного часу. Спілкування із студентами становить суттєвий аспект формування спеціаліста високого рівня, оскільки в процесі обміну думками відбувається засвоєння глибинних постулатів навчальної дисципліни.Всі модулі об’єднуються в календаризований графік навчального процесу, який доводиться до студента в перші дні семестру. При формуванні модуля потрібно визначити його мету, форму, принцип, та дидактичне забезпечення. Мета модуля може бути досить різноманітною. У практичній роботі визначення такої мети відбивається на добірці форм контролю щодо цього модуля. Наприклад, якщо мета модуля інформаційна, то форми контролю мають активізувати процес запам’ятовування.Щодо принципу, то модуль повинен відповідати на два запитання: що? і як? В першому разі матеріал модуля забезпечує формування фундаментальних понять курсу які випливають із спостережень теоретичних розробок або експерименту. Тому при викладенні матеріалу потрібно знайти способи яскравого виділення саме тих понять, які і створять таку базу. У другому випадку матеріал модуля показує, якими методами можна вести дослідження за природними чи соціальними явищами. Очевидно, обидва випадки пов’язані між собою, бо тими чи іншими методами можна відкривати нові явища і встановлювати нові фундаментальні поняття, а використання теоретичних та інструментальних методів в свою чергу не можливе без фундаментальних досліджень. Такі проблеми вирішує викладач, який створює модульний образ курсу, керуючись своїм досвідом.Серед елементів педагогічної системи вищого навчального закладу важливе місце займають контроль знань, вмінь і навичок, а також організація зворотного зв’язку, як засіб управління навчально-виховним процесом. Основними функціями контролю є: повторення і узагальнення навчального матеріалу, позитивна мотивація і стимулювання навчання, виховання студентів, управління навчальною діяльністю та облік знань, умінь і навичок.Повторення буває двох видів: пасивне і активне. Природно, що підготовка до різних контрольних заходів створює умови для закріплення знань і підвищення якості навчання в цілому. Функція оцінки, як відомо не обмежується лише констатацією рівня навченості. Оцінка – важливий засіб позитивної мотивації, стимулювання учня, впливу на особистість студента. Саме під впливом об’єктивного оцінювання у студентів створюється адекватна самооцінка, критичне ставлення до своїх досягнень. Важливе значення має морально-психологічний клімат у студентському колективі.Важливою функцією контролю є управління, тобто забезпечення зворотного зв’язку між викладачем і студентами, одержання викладачем об’єктивної інформації про ступінь засвоєння навчального матеріалу, своєчасне з’ясування недоліків і прогалин у знаннях. Лише за таких умов можливе регулювання і корекція навчально-виховного процесу. Інформація про якість роботи студентів і способи її одержання повинні задовольняти ряду вимог. Важливими принципами контролю є:– плановість, тобто проведення відповідно до навчального плану і графіку навчального процесу;– систематичність – відповідність розкладу (календарному графіку) контролю;– об’єктивність – наукова обґрунтованість оцінювання успіхів і недоліків у навчальній діяльності студентів;– економність – контроль не повинен забирати багато часу у викладачів і студентів, а забезпечувати аналіз роботи і ґрунтовну оцінку за порівняно невеликий строк;– простота – відсутність потреби у складних пристроях, а при використанні технічних засобів, доступність будь-якому викладачеві і студентам;– гласність – полягає перш за все у проведенні відкритих випробувань всіх студентів за одними і тими ж критеріями, рейтинг кожного студента має наочний, порівнюваний характер.Одна з головних тенденцій розвитку вищої освіти – індивідуалізація навчання. Індивідуалізація навчання у вузі повинна забезпечувати розвиток здібностей усіх студентів, змагальність у навчанні, виділення груп сильних і слабких студентів.Задається мінімальний темп засвоєння матеріалу, необхідний для успішного навчання. Студент має можливість певною мірою вибирати методи звіту: контрольні ігри, доповідь на семінарському занятті, захист опорного конспекту, захист реферату, брифінг, фізичні диктанти, захист кросвордів, колоквіум, контрольну роботу, захист навчаючої програми, бесіда з відкритим підручником, тестування, постановка або модернізація лабораторної роботи, постановка лекційних демонстрацій, участь в науково-дослідній роботі (доповідь, стаття, участь в олімпіаді), тощо.Невід’ємною частиною пропонованої системи є рейтингова система оцінки знань. Така система оцінки знань базується на підрахунку загальної суми балів, яку студент отримав за результатами виконання всіх видів навчальної роботи, передбаченої графіком навчального процесу. Названу суму балів прийнято називати індивідуальним кумулятивним індексом студента (ІКІ). Ідея такого індексу передбачає багатоступеневий принцип оцінки роботи студента при поточному контролі знань і оптимальну об’єктивність при підсумковому контролі.Важливою структурною одиницею такої системи оцінок є рейтинговий коефіцієнт, яким підкреслюється вагомість тієї чи іншої форми контролю знань. Немає значення цифра коефіцієнту і взагалі цифровий зміст рейтингової сітки, має значення збалансована система цієї сітки. Обрання форм контролю залежить від специфіки навчальної дисципліни. Остаточний індивідуальний кумулятивний індекс виводиться, як сума всіх поточних за семестр.Викладач при контролі повинен перевірити глибину і міцність знань, вміння логічно мислити, синтезувати знання по окремим темам, правильно користуватися понятійним апаратом.До календаризованого плану навчання входить перелік знань та умінь, які повинен набути студент під час навчання. Навчальний процес повинен стимулювати студента систематично, активно, самостійно поповнювати знання, вміти користуватися науковою літературою, орієнтуватися в потоці інформації з обраної спеціальності, вміти користуватися довідниковою літературою, розвивати навички науково-дослідницької роботи, вміти застосовувати знання на практиці (розв’язок задач, виконання лабораторних досліджень, виконання індивідуальних завдань, курсових і дипломних робіт).Модульно-рейтингова система повинна давати можливість студенту вибирати форми контролю. Всі форми контролю поділяються на варіативні та інваріантні. Варіативні форми контролю дають студенту можливість проявити свої уподобання. Для студентів, які проявляють підвищений інтерес до певних розділів навчальної програми пропонуються завдання підвищеної труднощі, які оцінюються і вищими рейтинговими коефіцієнтами. Такий студент може бути звільнений від частини варіативних завдань.Студент може в індивідуальному темпі працювати над програмним матеріалом, але темп повинен бути не повільнішим,