Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Культура безпеки праці.
Статті в журналах з теми "Культура безпеки праці"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-25 статей у журналах для дослідження на тему "Культура безпеки праці".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
АБІЛЬТАРОВА, Е. Н. "КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ: АНАЛІЗ СТАНУ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 4 (18 квітня 2022): 3–10. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі формування культури безпеки професійної діяльності в майбутніх інженерів з охорони праці. Метою статті є дослідження стану формування культури безпеки професійної діяльності в майбутніх інженерів з охорони праці. Обґрунтовано теоретичну базу дослідження, визначено наукові праці, які роблять значний внесок у розвиток проблеми дослідження. У процесі здійснення науково-експериментальної роботи застосовано такі теоретичні та емпіричні методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури; систематизація та узагальнення результатів дослідження; опитування та анкетування студентів, викладачів закладів вищої освіти, які здійснюють професійну підготовку інженерів з охорони праці, інженерів з охорони праці виробничих підприємств та організацій; бесіди для вивчення стану формування культури безпеки професійної діяльності. Наведено результати опитування респондентів щодо розуміння поняття «культура безпеки професійної діяльності» та важливості володіння майбутніми інженерами з охорони праці культурою безпеки професійної діяльності. Представлено результати опитування студентів щодо володіння знаннями з питань загальної культури, культури охорони праці, культури праці, культури здоров’я; визначено їхні потреби у вдосконаленні професійних умінь, із виконанням задач професійної діяльності на засадах та принципах культури безпеки професійної діяльності. Здійснена самооцінка студентів своєї готовності до виконання задач професійної діяльності на принципах та пріоритету культури безпеки професійної діяльності. Узагальнено результати опитування респондентів щодо оцінювання ефективності форм формування культури безпеки професійної діяльності в майбутніх інженерів з охорони праці. Визначено проблеми, які заважають ефективному формуванню культури безпеки професійної діяльності. Зроблено висновок про необхідність проведення ґрунтовного та експериментального дослідження наукової проблеми формування культури безпеки професійної діяльності в майбутніх інженерів з охорони праці.
2
АБІЛЬТАРОВА, Ельвіза. "КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ: АНАЛІЗ ДЕФІНІЦІЇ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 178–85. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.26.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці. Мета статі – систематизація та аналіз наукової літератури щодо визначення понятійно- термінологічного апарату дослідження. У процесі здійснення наукового дослідження нами було застосовано метод аналізу загальнонаукової, філософської, культурологічної, соціологічної, психолого-педагогічної літера- тури, нормативно-правових документів, навчально-методичної документації закладів вищої освіти; семан- тичний та контент-аналіз, синтез, узагальнення та систематизація – для визначення суті поняття «куль- тура безпеки професійної діяльності». Методологічною основою дослідження проблеми формування культури безпеки професійної діяльності є теорії, концепції особистіcно-орієнтованого навчання, культурологічної та гуманістичної парадигм освіти, системного, культурологічного, аксіологічного, суб’єкт-суб’єктного, діяльнісного підходів. Автором детально аналізуються поняття «культура», «безпека», «професійна діяль- ність». Запропонована авторська редакція дефініції «культура безпеки професійної діяльності майбутньо- го інженера з охорони праці», яка визначена як інтегральна якість особистості фахівця, що виражається сукупністю професійних знань, умінь, навичок, професійно-особистісних якостей із профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, зниження рівня професійних ризиків; проявляється мотиваційно-ціннісним ставленням до особистої безпеки та безпеки всього колективу, створення безпечних і нешкідливих умов праці, безпечного здійснення професійної діяльності; характеризується високим ступенем відповідальності, самоорганізації та саморозвитку, заснованих на глибокому усвідомленні пріоритету безпеки під час розв’язання професійних завдань. Зроблено висновок про необхідність здійснення подальшого дослі- дження, спрямованого на вивчення та встановлення структурних компонентів культури безпеки професійної діяльності майбутніх інженерів з охорони праці.
3
T.N., Abiltarova. "ORGANIZATIONAL AND PEDAGOGICAL CONDITIONS OF FORMATION OF THE CULTURE OF SAFETY OF PROFESSIONAL ACTIVITY IN FUTURE OCCUPATIONAL SAFETY AND HEALTH ENGINEERS." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 95 (August 2, 2021): 78–85. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-95-11.
Повний текст джерелаАнотація:
The article is devoted to the problem of forming the culture of safety of professional activity in future occupational safety and health engineers. Thepurposeof the article is to substantiate the organizational and pedagogical conditions for the effective formation of professional safety culture in future occupational safety and health engineers. Methods. The work is based on the works of scientists, who applied the principles and ideas of culturological, humanistic, axiological, activity, and personality-oriented approaches, used theoretical methods (analysis and systematization of scientific literature, comparison, generalization, and systematization of information), empirical methods (practical experience, expert evaluation, ranking, expert survey), methods of mathematical statistics. Results. The pedagogical conditions of effective formation of the culture of safety of professional activity (CSPA) in future occupational safety and health engineers are defined: formation of positive motivation to master CSPA; updating the content of professional training of occupational safety and health engineers taking into account CSPA component on the basis of interdisciplinary integration; use of innovative technologies of formation of CSPA in future occupational safety and health engineers; development of creative readiness of future occupational safety and health engineers to provide for safe activities. The implementation of the first pedagogical condition involves the creation of a positive attitude and motivation for safe behavior and health at work. To implement the second pedagogical condition, it is important to ensure the design of integrative content, which should contain the following components: labor, legal, organizational and managerial, ergonomic, health, communicative. In order to implement the third and fourth pedagogical conditions, it is topical to cover the application and implementation of innovative technologies, interactive teaching methods, and information and communication technologies, distance and mixed learning systems; investigation of social networks, blocks, sites of international organizations in the field of labor protection; creation of an atmosphere of creative development, self-learning and self-realization. Conclusions. It is established that ensuring effective pedagogical conditions for the formation of the safety culture in future professionals in the field of labor protection will improve the quality of their training in higher education institutions. It is concluded that further research requires consideration and experimental verification of the detected pedagogical conditions.Key words: safety culture, professional training, occupational safety and health engineer, pedagogical conditions, professional activity, labor protection methods. Стаття присвячена проблемі формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці. Мета статті полягає в обґрунтуванні організаційно-педагогічних умов ефективного формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці. Методи. Робота ґрунтується на працях учених, у яких застосовано принципи та ідеї культурологічного, гуманістичного, аксіологічного, діяльнісного та особистісно-орієнтованого підходів, використано теоретичні методи (аналіз та систематизація наукової літератури, порівняння, узагальнення та систематизація інформації), емпіричні методи (практичний досвід, експертне оцінювання, ранжування, опитування експертів), методи математичної статистики. Результати. Визначено організаційно-педагогічні умови ефективного формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці, такі як формування позитивної мотивації до оволодіння культури безпеки професійної діяльності; оновлення змісту професійної підготовки інженерів з охорони праці з урахуванням компонента культури безпеки професійної діяльності на основі міждисциплінарної інтеграції; використання інноваційних технологій формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці; розвиток творчої готовності у майбутніх інженерів з охорони праці до безпечної діяльності. Реалізація першої педагогічної умови передбачає створення позитивного ставлення та мотивації до безпечної поведінки та збереження здоров’я у процесі праці. Для впровадження другої педагогічної умови важливо забезпечити проєктування інтегративного змісту, який має містити такі компоненти, як працеохоронний, правовий, організаційно-управлінський, ергономічний, здоров’язберігаючий, комунікативний. Задля здійснення третьої та четвертої педагогічних умов акту-альними є застосування та впровадження інноваційних технологій, інтерактивних методів навчання, інформаційно-комунікативних технологій, систем дистанційного та змішаного навчання, соціальних мереж, блоків, сайтів міжнародних організацій у галузі охорони праці, створення атмосфери творчого розвитку, самонавчання та самореалізації. Висновки. Встановлено, що забезпечення результативних педагогічних умов формування культури безпеки у майбутніх фахівців у галузі охорони праці підвищить якість їх підготовки у вищому навчальному закладі. Зроблено висновок, що подальше досліджен-ня потребує розгляду та експериментальної перевірки визначених педагогічних умов.Ключові слова: культура безпеки, професійна підготовка, інженер з охорони праці, педагогічні умови, професійна діяльність, методика охорони праці.
4
Halaiko, N. V., та O. O. Stoliarenko. "Вплив соціальних та психологічних чинників на фінансову безпеку особи". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 4 (25 квітня 2019): 89–92. http://dx.doi.org/10.15421/40290419.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто підходи до трактування поняття "фінансова безпека особи" та подано власне тлумачення цієї категорії. Зазначено, що забезпечення фінансової безпеки особи має вагомий вплив на фінансову безпеку держави і навпаки. При дослідженні факторів впливу на фінансову безпеку особи, сконцентровано увагу на соціальних і психологічних чинниках. Розраховано інтегральний індекс фінансової безпеки особи. Для визначення цього узагальнюючого показника взято до уваги такі індикатори, як рівень прожиткового мінімуму, розмір оплати праці (середня заробітна плата), величина сукупних доходів на одну особу, розшарування населення за рівнем доходів (квінтильний коефіцієнт фондів) та розмір ВВП на душу населення, які досліджували в динаміці впродовж 2009-2018 рр. Встановлено чітку залежність між фінансовою безпекою особи та її психологічною безпекою, зазначено, що тут існує взаємозв'язок. Звернено увагу на те, що на фінансову та психологічну безпеку особи має вагомий вплив ставлення людини до грошей, її здатність до заощадження, пошуку джерел фінансування та досліджено чотири тенденції формування монетарної культури. Сформовано власні висновки та наведено основні напрями підвищення рівня фінансової та психологічної безпеки особи.
5
АБІЛЬТАРОВА, Ельвіза. "ПРОГНОСТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Human Studies Series of Pedagogy, № 45 (9 грудня 2021): 9–15. http://dx.doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці. Мета статті – обґрунтування перспектив формування культури безпеки професійної діяльності в закладах вищої освіти. Теоретико-методологічною основою дослідження є міжнародні та вітчизняні правові документи: Конвенція Міжнародної організації праці про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище, Резолюція Генеральної асамблеї Організації об’єднаних націй «Перетворення нашого світу: Порядок денний в області сталого розвитку на період до 2030 року», Концепція реформування системи управління охороною праці в Україні, Національна стратегія у сфері прав людини, Закон України «Про вищу освіту», а також міжнародні стандарти в галузі управління якістю, в галузі управління охороною здоров’я та безпекою праці, в галузі екологічного управління. Здійснено теоретичний аналіз науково-педагогічної літератури щодо визначення поняття «прогнозування», методів та етапів прогнозування. Автором обґрунтовано перспективні напрями вирішення означеної проблеми на трьох рівнях: загальнодержавному, регіональному, на рівні закладів вищої освіти. Основними прогностичними напрямами на загальнодержавному рівні вбачається розвиток і вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази в галузі забезпечення культури безпеки, фінансова підтримка наукових та педагогічних колективів щодо популяризації питань культури безпеки; на регіональному рівні пропонується підвищення обізнаності та інформування суспільства щодо культури безпеки, впровадження європейських стандартів безпеки праці, зарубіжного досвіду в галузі охорони праці та культури безпеки на виробництві; на рівні закладу вищої освіти передбачається створення в закладах вищої освіти сучасного безпечного освітнього середовища з пріоритетом безпеки праці та здоров’язбереження шляхом впровадження інноваційних технологій та методик навчання. Зроблено висновок про необхідність подальших досліджень теоретичних та методичних засад розвитку культури безпеки професійної діяльності у інженерів з охорони праці, основ формування, розвитку та виховання ціннісних орієнтацій у майбутніх інженерів з охорони праці у системі безперервної освіти.
6
Абільтарова, Ельвіза. "ПОЄДНАННЯ ТРАДИЦІЙНИХ ТА СПЕЦИФІЧНИХ ПРИНЦИПІВ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У МАЙБУТНІХ СПЕЦІАЛІСТІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 17 (27 грудня 2018): 27–34. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.17.27-34.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено актуальній проблемі професійної підготовки спеціалістів з охорони праці. Проаналізовано статистичні дані щодо виробничого травматизму на підприємствах і організаціях Криму. Особливу увагу зосереджено на значущості та важливості профілактичних заходів щодо попередження причин нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Обґрунтовано необхідність формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх спеціалістів з охорони праці. Зроблено висновок про те, що зазначена проблема вимагає пошуку та розробки нових методологічних підходів, дидактичних принципів.
У статті висвітлено результати теоретичних досліджень з проблеми застосування дидактичних принципів у навчально-виховному процесі. Автором наведено ґрунтовний аналіз наукових досліджень, поглядів учених щодо класифікації та змісту дидактичних принципів. Визначено та охарактеризовано загальнодидактичні (науковості; систематичності та послідовності; політехнічний принцип; професійної спрямованості; гуманізації; культурологічності) та специфічні (врахування інтеграційних процесів освіти у вищій школі; створення ефективного продуктивного середовища навчання; тісного взаємозв’язку навчання і виховання культури безпеки; включення в інноваційну діяльність; проектування індивідуальної освітньої траєкторії формування культури безпеки професійної діяльності; системної організації процесу формування культури безпеки професійної діяльності; пропаганди здорового способу життя) принципи формування культури безпеки професійної діяльності в майбутніх спеціалістів з охорони праці.
Зроблено висновок про необхідність подальших досліджень, що потребують обґрунтування та аналізу концептуальних підходів, організаційно-педагогічних умов оптимізації системи формування культури безпеки професійної діяльності в майбутніх спеціалістів з охорони праці. Стаття має міждисциплінарний характер, написана на стику педагогічних, психологічних та технічних наук.
7
В.І. Федорчук-Мороз та О.О. Вісин. "ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ОСВІТІ". Наукові нотатки, № 68 (30 січня 2020): 120–24. http://dx.doi.org/10.36910/6775.24153966.2019.68.19.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі увага приділена формуванню культури безпеки праці на основі ризик-орієнтованого підходу у професійній освіті. Розглянуто професійні компетентності кваліфікованого робітника, який працюватиме у потенційно небезпечних галузях господарювання. Показано необхідність викладання безпекових дисциплін у закладах професійної освіти.
8
Ліщук М. Є., к.с.-г.н., доцент та Московчук А. Т., к.е.н., доцент. "СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ В УКРАЇНІ: АНАЛІЗ СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВ ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ". Економічний форум 1, № 2 (17 травня 2020): 66–74. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-8.
Повний текст джерелаАнотація:
У матеріалах статті розглянуто стан системи управління охороною праці в України та перспективи її реформування. Здійснено аналіз виробничого травматизму. Зазначено, що загальна його динаміка за 2015-2019 роки є неоднозначною, проте стабільно зростає кількість смертельних нещасних випадків. Причинами такої ситуації може бути неефективність системи управління охороною праці.
Визначено стан імплементації міжнародних норм з охорони праці в національну нормативно-законодавчу базу: транспортування міжнародних норм здійснюється фрагментарно, переважно у формі наказів, що не дозволить комплексно реформувати усі аспекти безпеки і гігієни праці та знизить її впливовість. Охарактеризовано напрями удосконалення системи управління охороною праці з врахуванням ризикоорієнтованого підходу та законодавчих ініціатив з точки зору перспектив, загроз і недоліків.
Акцентовано увагу на тому, що результативність охорони праці залежить від мотивації учасників виробничого процесу. Зазначено, що більшість вітчизняних підприємств перебуває на другому рівні в культурі безпеки (за кривою Бредлі). Вони використовують контроль та примус до виконання необхідних правил. Це не дозволить розв’язати проблему, тому запропоновано поширювати колективну позитивну мотивацію, спрямовану на створення організаційних умов безпечної праці.
Виокремлено трансформаційні тенденції у сфері праці, які призведуть до змін у методах її охорони. Ними є технологічний прогрес, демографічна ситуація, кліматичні зміни і зміни організації праці. Окреслено основні напрями підвищення ефективності функціонування системи управління охороною праці в Україні, які врахують її недоліки та адаптують до перспективних змін.
9
Чичкань, Іван Васильович, Світлана Олексіївна Спасітєлєва та Юлія Дмитрівна Жданова. "ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКОВОГО ПОВОДЖЕННЯ У КІБЕРПРОСТОРІ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ З ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ". Information Technologies and Learning Tools 84, № 4 (28 вересня 2021): 354–75. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v84i4.3646.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі підготовки сучасних фахівців галузей знань 05 «Соціальні та поведінкові науки» та 07 «Управління і адміністрування» до безпекового поводження у кіберпросторі. Запропоновано методику створення мережевого навчального середовища з можливостями поетапної віртуалізації, переходу до хмарних технологій та дистанційної форми навчання. Розглянуто питання формування у студентів спеціалізовано-професійних знань та умінь з інформаційної та кібернетичної безпеки. Зважаючи на результати досліджень у психолого-педагогічній літературі та власний 10-річний досвід, визначено обсяг теоретичних та практичних знань для формування навичок та вмінь із захисту інформації в кібернетичному просторі. Сформульовано перелік вимог до рівня сформованості професійно значущих характеристик спеціаліста з економіки та управління у сфері захисту інформації. Обґрунтовано актуальність та доцільність формування сучасного мережевого навчального середовища з широким використанням відкритих освітніх ресурсів, мобільних додатків, хмарних технологій для підвищення рівня компетентності студентів з інформаційної та кібернетичної безпеки. Проведено порівняльний аналіз ресурсів відкритого інформаційно-освітнього простору, які можуть використовуватись як обов’язкові елементи навчальної дисципліни та залучатись для самостійної роботи студентів. Визначені критерії вибору відкритих навчальних ресурсів та запропонована методологія їх використання. Розглянуто форми організації навчального процесу, сучасні методи, інструменти та засоби навчання для мережевого навчального середовища закладу вищої освіти. Наведено шляхи реалізації запропонованої методики покрокового створення навчального середовища у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка в межах навчальних дисциплін «Інформаційна безпека», «Захист інформації», «Кібербезпека» та в Київському університеті імені Бориса Грінченка. Обґрунтовано, що використання інноваційних технологій навчання, відкритих навчальних ресурсів провідних навчальних закладів, хмарних та мобільних сервісів, пов’язаних із захистом даних, дозволяє підготувати фахівців з практичними навичками із захисту інформації, які є затребуваними на ринку праці.
10
Шумовецька, Світлана. "ВИМОГИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТІВ ЩОДО РІВНЯ І ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ОФІЦЕРА-ПРИКОРДОННИКА". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, № 3 (1 лютого 2020): 389–401. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.160.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито вимоги до професійної культури офіцера-прикордонника, викладені в окремих нормативно-правових документів, зокрема Законі України «Про державний кордон України», Кодексі поведінки працівників, до функціональних обов’язків яких належить здійснення управління кордонами, Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, Статуті Державної прикордонної служби з охорони державного кордону України, Стратегії розвитку Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на період до 2021 року, Відомчих стандартах культури прикордонної служби.
З’ясовано, що відповідно до вимог нормативно-правових документів, професійна культура представника прикордонного відомства ґрунтується на його готовності самовіддано служити Українському народові, зобов’язанні діяти в інтересах держави та відстоювати національні інтереси, професійному, сумлінному виконанні службових обов’язків згідно з Конституцією України, дотриманні принципів соціальної справедливості, визнанні пріоритету прав людини і громадянина. Вона передбачає здатність діяти соціально відповідально та свідомо на засадах патріотизму і державності, оперативно приймати обґрунтовані рішення щодо управління діяльністю прикордонного підрозділу в службовій та соціально-побутовій сферах, організації інформаційного забезпечення виконання оперативно-службових завдань, дотримання вимог Кодексу доброчесної поведінки та професійної етики, Відомчих стандартів прикордонної служби, постійну працю над підвищенням свого професійного рівня.
Особливі вимоги висуваються щодо дотримання прикордонником законності: визначено, що у своїй діяльності офіцер-прикордонники повинен дотримуватись принципів соціальної справедливості, визнавати пріоритет прав людини і громадянина. Свідченням високої професійної культури визначено також точне та своєчасне виконання покладених на офіцера-прикордонника професійних обов’язків з управління прикордонним підрозділом. Значну увагу документи приділяють також такій складовій професійної культури офіцера-прикордонника, як умінню взаємодіяти. Визначено, що офіцер-прикордонник повинен уміти обґрунтовувати та роз’яснювати прийняті ним рішення, забезпечити доброзичливе ставлення до населення, поважати честь та гідність інших людей.
11
Абільтарова, Е. Н. "КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ СФОРМОВАНОСТІ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ". Visnik Zaporiz'kogo naciohai'nogo universitetu. Pedagogicni nauki, № 1 (2020): 89–94. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-1-14.
Повний текст джерела
12
ГНИДЮК, Олександр. "НЕПЕРЕРВНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ОФІЦЕРІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 25, № 2 (1 липня 2021): 37–50. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v25i2.780.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено узагальнення результатів аналізу досліджень та публікацій, у яких вчені та автори пропонують підходи щодо вдосконалення освітнього процесу у військових закладах вищої освіти (ВЗВО), системи спеціальної фізичної підготовки, покращення ефективності занять з фізичної підготовки, оновлення освітньо-професійних програм, навчальних та методичних матеріалів із навчальних дисциплін, що стосуються фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки та особистої безпеки.Метою статті є узагальнення та класифікація результатів дослідження, у яких розглядаються різноманітні аспекти неперервної фізичної підготовки військовослужбовців сектору безпеки і оборони. Результати пілотного огляду масиву публікацій з проблеми дисертаційного дослідження дозволили класифікувати дисертаційні роботи, наукові статі та інші публікації до декількох груп. З’ясовано, що перша група охоплює наукові праці, у яких дослідники розглядають окремі аспекти фізичної підготовки майбутніх офіцерів та військовослужбовців Державної прикордонної служби України (ДПСУ). До другої групи увійшли наукові праці, у яких дослідники розглядають теоретичні і методичні засади навчання курсантів військових закладів вищої освіти різним видам спорту. Третя група умовно охоплює наукові праці, у яких дослідники розглядають різноманітні аспекти покращення стану здоров’я військовослужбовців засобами фізичної культури і спорту. До четвертої групи увійшли публікації, що охоплюють наукові праці, де дослідники розглядають методичні засади фізичної підготовки військовослужбовців. П’яту групу досліджень охоплюють публікації, у яких дослідники розглядають організаційно-методичні засади спеціальної фізичної підготовки військовослужбовців та формування умінь і навичок особистої безпеки. Ще одна група досліджень і публікацій – шоста, охоплює праці, у яких автори розглядають різноманітні аспекти вдосконалення фізичної підготовки фахівців правоохоронних органів і військових формувань.Узагальнення результатів огляду масиву публікацій з проблеми дисертаційного дослідження дозволяє перейти до наступного етапу дослідження – узагальнення особливостей та характеристики змісту фізичної підготовки курсантів і слухачів на тактичному та оперативно-тактичному рівнях в умовах традиційної системи військової освіти у ВЗВО ДПСУ.
13
Сливка Л. В. "ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В КОНТЕКСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ МАЦЄЯ ДЕМЕЛЯ (MACIEJ DEMEL; 1923‒2017)". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 48 (17 лютого 2021): 261–67. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi48.233.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено актуальній проблемі – вихованню дітей та молоді з метою плекання їхнього здоров’я. Зазначено, що творча спадщина польських науковців, освітян і громадсько-просвітницьких діячів у контексті цієї проблеми заслуговує на особливу увагу, оскільки її переосмислення відкриває нове бачення реалізації здоров’язбережувального виховання учнів у загальноосвітніх школах України. Висвітлено зміст деяких праць лікаря, педагога, професора наук про фізичну культуру, спеціаліста у ділянці фізичного виховання і педагогіки здоров’я Мацєя Демеля (пол. Maciej Demel; 1923‒2017) щодо визначення феномена здоров’язбережувального виховання як педагогічного процесу, його мети, завдань і технологій. Під цим кутом деталізовано змістове наповнення таких розвідок вченого: «Нотатка з національної конференції шкільної гігієни» («Notatka z Krajowej Konferencji Higieny Szkolnej»; 1960), «Здоров’язбережувальне виховання як педагогічна дисципліна» («Wychowanie zdrowotne jako dyscyplina pedagogiczna»; 1965), «Про здоров’язбережувальне виховання» (пол. «O wychowaniu zdrowotnym»; 1968), «Вчитель здоров’я. Життя і діяльність лікаря Станіслава Копчиньського. 1873 – 1933 – 1973» («Nauczyciel zdrowia. Życie i dzieło doktora Stanisława Kopczyńskiego. 1873 ‒ 1933 – 1973»; 1972), «Мета фізичного і здоров’язбережувального навчання та виховання» («Cele kształcenia i wychowania fizycznego oraz zdrowotnego»; 1975), «Педагогіка здоров’я» («Pedagоgika zdrowia»; 1980). Констатовано, що ці твори М. Демеля сприяли популяризації дефініції «здоров’язбережувальне виховання» (пол. wychowanie zdrowotne) у науковому просторі Польщі, у них репрезентовано теоретичне підґрунтя здоров’язбережувального виховання як педагогічного процесу, анонсовано умови, методи, форми та засоби його реалізації. Виявлено, що до тематичних блоків здоров’язбережувального виховання дослідник залучив особисту гігієну, гігієну оточення, гігієну харчування, гігієну праці та відпочинку, особисту безпеку та громадську безпеку, першу допомогу при нещасних випадках, загартування, оптимальну рухову та фізичну активність, яка застосовується свідомо згідно індивідуальної програми, а також, що дуже цікаво, основні правила використання послуг «служби здоров’я» (поліклінік, лікарень, шпиталів), активну співпрацю пацієнта із лікарем під час лікування та реабілітації та правила, пов’язані із фармакологічним лікуванням.
14
Abiltarova, Elviza. "THE CONCEPT OF FORMATION OF THE CULTURE OF SAFETY OF PROFESSIONAL ACTIVITY IN FUTURE OCCUPATIONAL SAFETY ENGINEERS." B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 46, no. 2 (2021): 29–37. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2021-2-46-29-37.
Повний текст джерела
15
Abiltarova, E. "METHODOLOGICAL APPROACHES TO THE FORMATION OF THE SAFETY CULTURE OF PROFESSIONAL ACTION AMONG FUTURE OCCUPATIONAL SAFETY AND HEALTH ENGINEERS." Transactions of Kremenchuk Mykhailo Ostrohradskyi National University 2 (April 28, 2021): 11–16. http://dx.doi.org/10.30929/1995-0519.2021.2.11-16.
Повний текст джерела
16
КУЗЬМЕНКО, Руслан, Ігор ДУФАНЕЦЬ, Олександр ЗЕЛЕНЮХ та Микола КОВБА. "АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ПІДХІД ДО ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «АВТОМОБІЛЬНА ТЕХНІКА В ТОМУ ЧИСЛІ АВТОМОБІЛЬНА ПІДГОТОВКА»". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 21, № 2 (12 вересня 2020): 87–104. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v21i2.422.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто можливості запровадження змін в організації вивчення практичної складової навчальної дисципліни «Автомобільна техніка в тому числі автомобільна підготовка» з врахуванням рівня підготовки слухачів, в факультативний спосіб.
Розкрито структуру навчального курсу, яка складається з теоретичної та практичної компоненти з визначенням компонентів які є обов’язковими для допуску до виконання практичних завдань. Вивчення теоретичної частини проходить під час проведення групових занять, подальше закріплення матеріалу під час самостійної роботи. Теоретична частина включає вивчення будови та експлуатації автомобіля, правил дорожнього руху, основ законодавства, охорони праці та навколишнього середовища, основ безпечного керування та безпеки дорожнього руху, правил надання першої допомоги при ДТП, професійної етики водія та культури водіння. Система дистанційного навчання Moodle, яка запроваджена в навчальний процес Національної академії сухопутних військ забезпечує більш ефективне вивчення теоретичного матеріалу.
Заняття з практичного водіння проводяться під керівництвом інструктора в складі 2-х осіб. Вправи водіння відпрацьовуються спочатку на майданчику, далі на дорогах з малою та великою інтенсивністю руху. Після засвоєння навчального матеріалу слухачі здають іспит, в разі успішної здачі якого отримують свідоцтво державного зразка. Серед слухачів, які навчаються, вже є особи з посвідченням водія. Що призводить до повторного вивчення ними навчального матеріалу, що є недоречним. Одним з шляхів вирішення такої ситуації є винесення частини навчального матеріалу за тіло навчальної дисципліни та проведення її у факультативний спосіб з врахуванням індивідуальних особливостей та здібностей до навчання слухачів. Проведено розрахунки існуючої схеми підготовки та моделювання альтернативної схеми вивчення навчальної дисципліни.
Запровадження такого підходу дасть можливість ефективніше організовувати вивчення навчальної дисципліни та економити матеріальні засоби.
17
Grushko, Iryna. "КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ У ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (8) (26 листопада 2020): 6–17. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-02-06-17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано процес концептуалізації наукової категорії національних інтересів у теорії міжнародних відносин. Зазначається, що концептуалізація національних інтересів означає процедуру теоретичної організації їх наукового пізнання з метою побудови відповідної теоретико-методологічної моделі дослідження і виділення сутнісних характеристик феномену та вироблення його понятійного апарату.
В якості основної гіпотези дослідження приймається припущення, що стан національних інтересів може виступати універсальним узагальнюючим критерієм національної безпеки. В основу формування цього критерію покладено такі базові характеристики держави: соціально-політичний лад, показники економічного розвитку, міжнародний розподіл праці, геополітичне становище, а також національні та культурні традиції. Використання порівняльно-історичного та діяльнісного методу наукового дослідження дало можливість прослідкувати еволюцію наукового пізнання національних інтересів та процес їх концептуалізації в самостійний науковий напрямок, яким стала американська школа сучасного реалізму. Доведено, що основні наукові дебати відбувалися раніше і продовжуються сьогодні у зв’язку з невирішеністю питання щодо об’єктивності національних інтересів. Автором відстоюється позиція, що національні інтереси є категорією об’єктивною, розбіжності в їх розумінні та оцінці обумовлюється різним сприйняттям загроз та можливостей їх попередження, а також різними оцінками допустимої ціни того чи іншого політичного рішення. Висвітлено особливості побудови національного інтересу на основі двох ключових елементів: перший - це постійна величина, якою виступає держава; другий - змінна величина, що залежить від конкретної історичної епохи. Основним функціональним призначенням першого є збереження фізичної, політичної і культурної самобутності держави, а другий залежить від подій і тенденцій у визначений момент розвитку держави.
18
Хассун, Мухамед Абдель Маджет. "ЕВОЛЮЦІЯ СТАНОВЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДИПЛОМАТИЧНОЮ ПОЛІТИКОЮ". Public management 23, № 3 (20 березня 2020): 178–85. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-178-185.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено аналіз еволюційних процесів становлення механіз- мів державного регулювання дипломатичною політикою. Обгрунтовано, що у зовнішніх відносинах між країнами однією із найстаріших та найважливі- ших управлінських інституцій політичної діяльності є інституція регулюван- ня дипломатичних відносин. З появою міждержавних зносин стародавнього світу як мирних, так і воєнних, політичні діячі античних Єгипту, Індії, Греції, Риму, Китаю та інших країн розвивали напрями вдосконалення державної політики у сфері дипломатичної діяльності. Розглядаючи державність Ста- родавньої Індії, у контексті розвитку механізмів публічного адмініструван- ня галуззю дипломатичних відносин зазначено, що використання у практиці міжнародної політики дипломатичних привілеїв та імунітетів є одним з най- давніших і загальновизнаних способів регулювання цієї діяльності у міжна- родному праві.
Доведено, що проблематика пошуку балансу в напрямі закономірностей розвитку механізмів публічного адміністрування у галузі дипломатичної діяльності порушувалась у Стародавньому Китаї раніше, ніж у європейських державах. Мистецтво дипломатичних відносин, як провідного інструмента- рію впровадження зовнішньополітичної стратегії, є важливим елементом по- літичної культури громади та невід’ємним інструментом безпеки державних інтересів. Констатовано, той факт, що сучасні історики та державні управлін- ці доводять, що у Давній Греції існували певні закономірності, які полягали в наявності доволі розвиненої і потужної системи регулювання зовнішньопо- літичної діяльності та, зокрема, дипломатичних відносин.
Зазначено, що в дипломатичній діяльності Стародавньої Індії заслугову- ють особливої уваги Закони Ману, які сягають 1 тисячоліття до нашої ери. Згідно з цими нормативно-правовими актами галузі дипломатичних відносин, уникнення військових дій та укладення миру залежали від мистецтва ведення переговорів дипломатичних послів. Відзначено, що принцип недоторканості представників дипломатичних відносин віддзеркалений і в цій державі.
19
Калакура, Ярослав. "Методологічні засади інформаційного менеджменту в умовах окупаційно-гібридної війни Росії проти України". Український інформаційний простір, № 1(7) (20 травня 2021): 69–84. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7948.1(7).2021.233878.
Повний текст джерелаАнотація:
З’ясовується сутність, принципи, функції та особливості менеджменту інформаційної діяльності в умовах інформатизації і глобалізації сучасного світу, ескалації окупаційно-гібридної війни Росії проти України як геополітичного реваншу, аналізуються її цілі, форми та методи щодо протидії дезінформації українського суспільства. На основі теорії інформаційного менеджменту, нормативно-правових документів, з урахуванням праць В. Бебика, В. Горбуліна, О. Матвієнко, Д. Дубова, О. Золотаря, І. Кресіної, В. Лизанчука, Є. Магди, Я. Малик, Є. Мануйлова, Ю. Палеха, М. Тимошика та ін. розглянуто методологічний інструментарій вироблення та реалізації єдиної і дійової державної політики в рамках національного та світового інформаційного простору, основоположні принципи, методи та засоби управління інформаційним процесом на загальнонаціональному, регіональному та місцевому рівнях з метою якісного, своєчасного, достовірного і ефективного інформування населення України, включаючи тимчасово окуповані території, а також зарубіжний світ.
Звернуто увагу на менеджмент інформаційної безпеки, зокрема «кібербезпеки» – захисту комп’ютерних систем від вірусів і хакерських атак, на забезпечення захищеності систем продукування, обробки і зберігання інформації, її конфіденційності. Значне місце відведено висвітленню діяльності новоствореного Центру протидії дезінформації в умовах активної фази російської окупаційно-гібридної війни, політики «керованого хаосу» в Україні з метою розмивання української ідентичності, почуття нації та народу, консервації стереотипів «молодшого брата», меншовартості та вторинності українців, домінування російської мови, культури та традицій. Обґрунтовано необхідність підвищення ролі традиційних та інноваційних інформаційних технологій, зокрема комп’ютерних і телекомунікаційних на тлі цифровізації країни, удосконалення способів перевірки правдивості інформації, боротьби з інформаційними фейками, кібернетичним тероризмом у державних і комунальних засобах масової інформації, у соціальних мережах та Інтернет.
Сформульовано низку пропозицій щодо подальших наукових досліджень у сфері інформаційного менеджменту, підвищення його значення в захисті національного інформаційного простору, розвінчування інформаційно-психологічних маніпуляцій російської пропаганди та її агентури в Україні.
20
А.Ю., Геворкян. "Формування основ культури інформаційної безпеки суспільства як фактор зміцнення національної безпеки". Bulletin of the National University of Civil Protection of Ukraine. Series: Public Administration, № 1(14)2021 (2021). http://dx.doi.org/10.52363/2414-5866-2021-1-20.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено вирішенню питань формування основ культури інформаційної безпеки суспільства, що є ключовим фактором зміцнення національної безпеки в мінливих умовах внутрішнього та зовнішнього середовища існування нашої країни. З’ясовано, що проблеми інформаційної безпеки неможливо вирішити тільки на державному рівні, тому що в процес користування інформаційнокомунікаційними технологіями залучені практично усі члени суспільства незалежно від їх соціального статусу та професійної спрямованості. Узагальнено наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів та зроблено визначення поняття «національна безпека». Систематизовані основні визначення поняття «інформаційна безпека». Наведено авторську дефініцію поняття «інформаційна безпека». Виокремлено місце системного підходу при дослідженні проблематики інформаційної безпеки. Надано узагальнене визначення поняття «культура інформаційної безпеки». Поставлені завдання державної культурної політики в сфері інформаційної безпеки суспільства. Визначені функції культури інформаційної безпеки суспільства та їх взаємозв’язок з національною безпекою країни. Розроблено комплексний проект формування сталої культури інформаційної безпеки українського суспільства. Зроблено висновок, що на сьогоднішній день процес формування основ культури інформаційної безпеки українського суспільства отримує принципово нову інтерпретацію, коли фактор безпеки стає якщо й не визначальним, то однозначно - одним з найважливіших, що обумовлює можливість існування та життєдіяльність нашого суспільства. Доведено, що включеність, та, що головніше, активна участь кожного суб'єкта в процеси інформатизації разом з постійним вдосконалення інформаційнокомунікаційних технологій повинна призводити до безпечного їх застосування в своїх інтересах, із запобігання деструктивних та шкідливих наслідків.
21
Антонова, Алевтина. "Формування культури безпеки праці у майбутніх інженерів-педагогів". Adaptive Management Theory and Practice Pedagogics) 11, № 21 (10 травня 2021). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0255-11(21)-03.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Комплекс глобальних проблем, викликаних стрімким технічним, економічним і соціальним розвитком людства, актуалізував на сьогоднішній день дилему - вижити або загинути. Науково-технічна революція відкрила широкі можливості для всебічного розвитку людини і, відповідно, зумовила зростання ролі людського фактора в житті суспільства. Вже сьогодні, в процесі трудової активності людини відбувається зміна декількох поколінь техніки. Ускладнення техніки вимагає від працівників постійного підвищення їх кваліфікації та оволодіння новими знаннями для подальшого вдосконалення. А це, в свою чергу, обумовлює необхідність гармонійного поєднання в кожному індивідуумі професійної компетентності з науковим світоглядом, соціальною відповідальністю і загальнолюдськими моральними цінностями. Ключовим в цьому процесі є формування гуманістичної, орієнтованої на загальнокультурні цінності світогляду особистості або так званого «безпечного типу людини». Все це пред'являє високі вимоги до рівня знань і компетентності сучасного здобувача вищої освіти, які можуть бути задоволені вдосконаленням системи підготовки фахівців і модернізації навчально-виховного процесу.
Стрімкий розвиток технологій вимагає відповідного удосконалення методик навчання безпеки професійної діяльності здобувачів вищої освіти і складу освітніх програм, які повинні враховувати не тільки сучасні вимоги науки і техніки, а й перспективи їх розвитку. Особливу увагу необхідно приділити змісту навчання і характеру встановлення міждисциплінарних зв'язків між загальноосвітніми, технічними і спеціальними дисциплінами. Культура безпеки повинна використовуватися як дієвий проект пробудження інтересу і виховання психофізіологічної і психосоціальної надійності кожної людини в процесі її індивідуальної життєдіяльності. В даний час важливо не тільки формування у здобувачів вищої освіти розуміння головних аспектів безпечної діяльності, а й прищеплення стійких навичок безпечних прийомів праці, формування культури безпеки на всіх рівнях виробничого процесу.
Життя є головною цінністю кожної особистості, а існування і розвиток людства є головною загальнолюдською цінністю, які неможливі без забезпечення необхідного і достатнього рівня безпеки.
Ключові слова: культура безпеки, небезпека, безпека, діяльність, техносфера, людський фактор, безпечна життєдіяльність.
22
Новікова, Ольга, та Надія Азьмук. "ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА В СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІЙ СФЕРІ: ВИКЛИКИ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ". Економіка та суспільство, № 30 (31 серпня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-30-30.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено концептуальні та правові засади становлення інформаційної безпеки у соціально-трудовій сфері в умовах переходу до цифрової економіки. Визначено основні передумови зниження інформаційної безпеки: розрив у цифрових навиках носіїв людського капіталу та недостатній рівень цифрової культури. Обґрунтовано виокремлення двох площин інформаційної безпеки у соціально-трудовій сфері: результат праці у цифровій формі та персональні дані. Основними ризиками у першій площині є незаконне заволодіння результатами праці та порушення авторських прав працівника, або виконавця замовлення. Друга площина характеризується неправомірним використанням персональних даних. Обґрунтовано необхідність виокремлення захисту персональних даних зайнятих через цифрові трудові платформи. Запропоновано стратегічні напрямки посилення інформаційної безпеки у сфері соціально-трудових відносин в умовах цифровізації національної економіки.
23
Абільтарова, Ельвіза. "НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ". Věda a perspektivy, № 2 (9) (25 лютого 2022). http://dx.doi.org/10.52058/2695-1584-2022-2(9)-123-131.
Повний текст джерела
24
Зброжек, Світлана. "МЕДИЧНЕ І ФАРМАЦЕВТИЧНЕ ЗАКОНОДАВСТВО: НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У ФІНЛЯНДІЇ". SSP Modern Pharmacy and Medicine 1, № 1 (22 серпня 2021). http://dx.doi.org/10.53933/sspmpm.v1i1.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснення професійної практики медичними працівниками безпосередньо пов’язане з реалізацією конституційного права людини і громадянина на охорону здоров’я, медичну допомогу і медичне страхування. Ефективна організація праці медиків є одним з основних факторів, що забезпечують охорону здоров’я населення і, як наслідок, зумовлюють соціальну стабільність у суспільстві. Мета: дослідити нормативно-правове регулювання діяльності працівників охорони здоров’я у Фінляндії з позиції медичного та фармацевтичного законодавства. Для досягнення поставленої мети використовували методи документального, нормативного та графічного методів аналізу. Діяльність працівників охорони здоров’я регулюється спеціальним Законом. Його мета — сприяти безпеці пацієнтів і підвищенню якості послуг охорони здоров’я шляхом забезпечення професійної підготовки та кваліфікації зайнятих в сфері охорони здоров’я осіб.
За професійну підготовку працівників сфери охорони здоров’я відповідає Міністерство освіти і культури. Загальне керівництво персоналом охорони здоров’я здійснює Міністерство соціального забезпечення та охорони здоров’я. Державна контрольно-наглядова служба соціального забезпечення та охорони здоров’я і регіональні управління органів державної влади здійснюють керівництво за діяльністю медичних працівників і нагляд за нею. У числі іншого вони розглядають скарги з приводу медичного догляду. Досліджено нормативно-правове регулювання діяльності працівників охорони здоров’я у Фінляндії з позиції медичного та фармацевтичного законодавства і виявлено, що Конституція Фінляндії не містить законоположень про здоров'я, однак вважається, що суспільство зобов'язано піклуватися про організацію належного медичного обслуговування.
25
Брижак, Надія, та Олена Мішкулинець. "Практика в літніх оздоровчих таборах як засіб формування професійної компетентності здобувачів вищої освіти". Adaptive Management Theory and Practice Pedagogics 9, № 17 (30 жовтня 2020). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0255-9(17)-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті здійснено аналіз проблеми підготовки здобувачів вищої освіти, майбутніх педагогів до практики в літніх оздоровчих таборах як засобу формування їхньої педагогічної компетентності; уточнено зміст понять «педагогічна практика», «професійна підготовка», «професійна компетентність», «літні оздоровчий табір». Аналіз літературних джерел з проблеми дослідження показав, що педагогічна практика (практика в літніх оздоровчих таборах) виступає обов'язковою складовою освітнього процесу педагогічних закладів освіти. Визначено, що мета підготовки студентів до роботи в літніх оздоровчих таборах полягає у розширенні професійно-педагогічних знань і досвіду самостійної організації життя і діяльності дитячого колективу, оволодіння методикою виховної роботи зі школярами різного віку в період літніх канікул. З’ясовано, що підготовка до практики в літніх оздоровчих таборах має системний характер і передбачає здійснення постійного психолого-педагогічного супроводу досвідченими викладачами-методистами, вожатими, керівниками дитячих оздоровчих таборів.
Встановлено, що підготовка здобувачів освіти має ґрунтуватися на таких компонентах: особистісний, теоретичний, практичний. Уточнено, що професійна компетентність складається з різних компонентів – компетенцій, які визначають готовність і здатність майбутнього вчителя до успішного виконання професійно-педагогічної діяльності.
Окреслено, що виховна робота в літніх оздоровчих таборах включає в себе поєднання відпочинку, праці, спорту з пізнавальною, естетичною, екологічною, оздоровчою діяльністю. Зміст, форми та методи роботи визначаються статутом, педагогічним колективом і будуються на принципах ініціативи й самодіяльності дітей та учнівської молоді, демократії і гуманізму, розвитку національних і культурно-історичних традицій, пріоритетності загальнолюдських духовних досягнень і цінностей.
З’ясовано, що у процесі роботи в літньому оздоровчому таборі студенти повинні проводити різні види й організаційні форми діяльності: конкурси, огляди, змагання з різних видів діяльності, які сприяють самовизначенню загонів, організаційно-громадську діяльність; виховні бесіди та правила з техніки безпеки; трудові справи, самообслуговування, чергування в їдальні, по табору, благоустрій території тощо.
Обґрунтовано, що вся робота в літньому оздоровчому таборі повинна бути ретельно спланована. Планування виховної роботи вимагає чіткої послідовності, системності та наступності. Це одна з найважливіших умов успішної організації літнього відпочинку школярів.
Ключові слова: практика в літніх оздоровчих таборах, літній оздоровчий табір, обов'язки студента-практиканта, професійна компетентність, здобувачі вищої освіти.