Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Креативна педагогіка.
Статті в журналах з теми "Креативна педагогіка"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Креативна педагогіка".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
КУШНІР, Катерина, та Тетяна РАСТРУБА. "КРЕАТИВНА ПЕДАГОГІКА В КОНТЕКСТІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА". Humanities science current issues 2, № 28 (24 липня 2020): 219–25. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.2/28.208679.
Повний текст джерела
2
Dubaseniuk, Oleksandra. "ПРОВІДНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ АКАДЕМІЇ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА З КРЕАТИВНОЇ ПЕДАГОГІКИ «ПОЛІССЯ» (УКРАЇНА)". UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century", № 1 (12 травня 2020): 60–68. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.1(1).2020.60-68.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються основні напрями діяльності Академії міжнародного співробітництва з креативної педагогіки «Полісся» (Україна) в умовах інтеграційних процесів. Креативізація майбутніх фахівців/учителів відбуваються поетапно, що передбачає: виявлення педагогічних передумов об'єктивної необхідності, яка усвідомлюється у вигляді відповідних потреби, бажання; організації проблемних професійно орієнтованих ситуацій. Обґрунтовано теоретико-методологічні основи креативної освіти; андрагогічні засади та культуротворчу діяльність Академії; проаналізовано наукові основи професійної підготовки креативних фахівців, педагогічні умо-ви впровадження креативного підходу у професійну підготовку майбутніх учителів, науково-методичне забезпечення креативного освітнього процесу у вищій школі. На основі проведених досліджень виділено впровадження креативного підходу у професійно-педагогічну підготовку майбутніх учителів: творча взаємодія викладачів та студентів у навчальному процесі при вирішенні професійно орієнтованих навчальних проблем; актуалізація розвивального потенціалу психолого-педагогічних дисциплін; активізація самостійної пізнавальної діяльності студентів; створення творчого, психологічно комфортного середовища у навчальному закладі; залучення майбутніх педагогів до науково-дослідної діяльності (розробка наукових проектів, робіт, наукових публікацій); співпраця з викладачами-науковцями у межах науково-педагогічної школи; залучення майбутніх учителів до процесу самооцінки особистісних та професійних досягнень. Доведено, що формуванню креативної особистості педагога у навчальному процесі сприяло: застосування нетрадиційних форм, методів, інноваційних технологій, тренінгів, розв’язання професійно орієнтованих задач, мікровикладання, ділові ігри «Учитель XXI століття», виконання дослідницьких проектів «Творча майстерність педагогів-новаторів», конкурси, дискусії про проблеми сучасної школи тощо. Представлено результати діяльності Академії.
3
Міщенко, С. П. "МІСЦЕ КРЕАТИВНОСТІ У ПРОФЕСІЙНОМУ ЗРОСТАННІ ПЕДАГОГА-МУЗИКАНТА". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 210–14. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-32.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті актуалізоване розуміння, що сьогодні одними з важливих напрямів реформування вищої освіти в Україні є гуманізація освітньої діяльності та спрямування навчально-виховного процесу ЗВО на формування творчої особистості майбутнього фахівця, створення умов для розкриття здібностей, талантів та обдарувань студентів. У ході вирішення проблеми пошуку місця креативності у професійній підготовці педагога-музиканта автор звертається до історичних основ виникнення цього поняття, досліджує перехід його з психології до педагогіки, аналізує існуючі концепції на наукові погляди на трактування поняття креативності. Автором доведено, що творча особистість – це креативна особистість, яка внаслідок впливу зовнішніх чинників набула необхідних для актуалізації творчого потенціалу додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності. У публікації зроблено висновок про те, що специфіка діяльності педагога-музиканта у своїй основі має креативний зміст. Творча діяльність педагога-музиканта зумовлює наявність у його структурі креативності як особистісної якості. Відомим є той факт, що педагог-музикант відноситься до категорії творчих особистостей, а тому його креативність можна трактувати як невід’ємну особистісну властивість, що дає йому змогу реалізувати творчий потенціал у практичній діяльності (музикуванні, співі, учителюванні тощо). Визначено, що креативність займає чільне місце в структурі особистості педагога-музиканта та є важливою для його педагогічної діяльності. Проаналізовані концепції і підходи до вивчення феномена креативності дали змогу вибрати серед професійних якостей педагога-музиканта креативність як одну з провідних та важливих. Автор наголошує, що педагогічна діяльність педагога-музиканта у своїй сутті є творчою, адже відзначається різноманітністю, складністю і специфікою предмета, що викладається. Вона має вміщувати вмотивованість до вибраної діяльності, розвинуті спеціальні здібності, інтелектуальну ініціативність та креативність як особистісну якість, що дасть змогу педагогу-музиканту самореалізуватися у творчості.
4
ДЕМЧЕНКО, Олена, та Михайло ВАЦЬО. "РОЗВИТОК КРЕАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОГО ВЕКТОРА РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 4 (26 листопада 2021): 64–73. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.4.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено актуальній темі формування креативної компетентності, розвитку творчого потен- ціалу майбутніх учителів початкових класів у процесі професійної підготовки в умовах євроінтеграції. Сучас- ні виклики, соціальне замовлення суспільства з виховання нового покоління «Z та Альфа» зумовлюють перео- смислення змісту і методів підготовки майбутніх учителів у вищій школі. Такі учні потребують креативного та інноваційного педагога, який може створити для них індивідуальну траєкторію особистісного зростання. Проаналізовано сутність поняття «креативна компетентність», яка є інтегративним утворенням, здатніс- тю реалізовувати професійні завдання на творчому рівні. У контексті формування креативної компетентності важливу роль відіграє розвиток творчих здібностей студентів, їх дивергентного мислення, педагогічної інтуї- ції, здатності нестандартно і швидко вирішувати педагогічні ситуації, схильності до педагогічної імпровіза- ції. Креативна компетентність майбутніх учителів початкових класів набувається на всіх етапах освітнього процесу у вищій школі. Представлено методичні особливості та досвід формування такої компетентності під час вивчення обов’язкових і вибіркових дисциплін, упровадження інноваційних форм і методів навчання, вико- ристання різних видів творчих завдань. Розвиток креативної компетентності студентів забезпечується під час організації творчо орієнтованої самостійної роботи здобувачів вищої освіти. Презентовано потенціал і можливості використання проєкту програми Еразмус+ Жан Моне Модуль (620252-EPP-1-2020-1-UA-EPPJMOMODULE620252- EPP-1-2020-1-UA-EPPJMO) у формуванні компонентів креативної компетентні студентів. Під час викладання у межах проєкту курсу «Підготовка майбутніх педагогів до впровадження європейського досвіду формування soft skills дітей дошкільного та молодшого шкільного засобами театральної діяльності» здобувачі вищої освіти виконують творчі завдання, спрямовані на підготовку до організації театральної діяльності дітей.
5
Лазарєв, Микола, Оксана Нефедченко та Олена Лазарєва. "ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАТЕГІЙ І ТЕХНОЛОГІЙ ЕВРИСТИЧНОЇ ОСВІТИ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПЕДАГОГІЦІ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології 9(103), № 9(103) (30 листопада 2020): 180–93. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.09/180-193.
Повний текст джерелаАнотація:
Основна стратегія евристичної освіти полягає у створенні умов для розвитку і творчої самореалізації особистості. Професійно-творча самореалізація майбутнього педагога включає становлення гуманістичних і креативних особистісних якостей, зокрема, професійно-творчих компетентностей. В евристичній освіті застосовується широкий діапазон інноваційних технологій – від найпростіших до складних і поліструктурованих, і найбільше місце серед них займають конструктивні та креативні технології й створені за їх допомогою особистісно значимі освітні продукти. Перспективними видаються такі напрями наукових розвідок, як знаходження способів суттєвої модернізації існуючих технологій лекцій, семінарських, практичних занять, перетворення педагогічної практики майбутніх учителів у спільну евристично-дослідницьку роботу досвідчених майстрів і майбутньої генерації педагогів.
6
Шимченко, Людмила. "САМОРЕАЛІЗАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ, ЯК ЗАПОРУКА ЕФЕКТИВНОГО ПРОФЕСІЙНО-ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ". Society. Document. Communication, № 7 (11 серпня 2019): 216–31. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-7-216-231.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розкрито вимоги до освіти в умовах формування інформаційної цивілізації та, відповідно, до педагогічної майстерності вчительсько-викладацького складу навчальних закладів всіх рівнів. Акцентується увага на творчо-креативній моделі вчителя нового покоління та системі їх підготовки. Професійно-педагогічна майстерність подається як форма прояву творчо-креативної моделі вчителя нового покоління, а самореалізація педагога – як механізм формування професійно-педагогічної майстерності.
Проаналізовано ефективне розвивальне середовище в педагогічних навчальних закладах, пов’язане з застосуванням проблемного викладання матеріалу, із застосуванням інноваційних форм ведення занять, орієнтованих на пошукову та дослідницьку діяльність, розвиток творчого мислення та креативність у вирішенні проблем. Акцентовано увагу на виробленні у студентів вмінь по проведенню нестандартних уроків, чим набувається педагогічна майстерність та гарантується подальша педагогічна самореалізація.
Педагогічно-наукова складова самореалізації майбутнього педагога набуває змісту ще й за рахунок педагогічної практики та участі в студентських предметних олімпіадах, написаннях наукових робіт на всеукраїнські та міжнародні конкурси – це закріплює в студентів переконаність у необхідності самореалізаційного заглиблення за рахунок використання в університеті розвивального середовища. Запропоновано механізми змістового наповнення розвивального середовища за рахунок використання інформаційних технологій, набуття навичок комунікаційних, продуктивних, автономіських, психологічних, моральних компетентностей.
7
Кабиш, Марина. "СУТЬ І СТРУКТУРА ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧА ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ДИСЦИПЛІН ЗАКЛАДУ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ". Professional Pedagogics 2, № 23 (20 грудня 2021): 108–18. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.23.108-118.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження визначається запитом суспільства на випереджальну педагогіку, що забезпечує становлення й розвиток майбутнього педагога як творчої особистості, компетентної, відповідальної, здатної здійснювати професійну діяльність на рівні світових стандартів, готової до постійного професійного зростання, соціальної та професійної мобільності. Мета: дослідження суті і структури педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти. Методи: вивчення наукових джерел – для з’ясування ступеня розробленості проблеми; узагальнення й систематизації – для формулювання власних поглядів на визначення сутності поняття «педагогічна майстерність викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти»; структурно-компонентний аналіз – для виокремлення компонентів педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти. Результати: визначено сутність і структуру педагогічного феномена «педагогічна майстерність викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти». Висновки: педагогічну майстерність викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти обґрунтовано як інтегративну комплексну властивість особистості, що ґрунтується на досконалій професійно-педагогічній компетентності, забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної діяльності за рахунок синтезу знань, досвіду, цінностей і якостей педагога та виявляється у творчому розв’язанні професійно спрямованих завдань опанування учнями системою знань з дисциплін загальноосвітньої підготовки задля розвитку ключових компетентностей майбутніх кваліфікованих робітників; виокремлено п’ять взаємозалежних та взаємообумовлених компонентів педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний, особистісно-рефлексивний, креативно-творчий); визначено перспективність подальшого обґрунтування педагогічних факторів та умов ефективного формування педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти.
8
Петришин, Л. Й. "Креативне середовище як педагогічна умова формування креативності майбутніх соціальних педагогів". Соціальна педагогіка: теорія та практика, № 2 (2013): 61–72.
Знайти повний текст джерела
9
КУШНІРЮК, СЕРГІЙ, ЛЮДМИЛА КРАВЧЕНКО та ЛЮДМИЛА КОНОВАЛЬСЬКА. "СЕНСОВИЗНАЧАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 115–24. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-115-124.
Повний текст джерелаАнотація:
Зміна соціальних цінностей і пріоритетів, що відбувається в суспільстві, докорінне та системне реформування загальної середньої освіти, побудова Нової української школи актуалізують необхідність здійснення трансформації моделей поведінки й соціального мислення у сфері освіти, переносу акцентів з авторитарних педагогічних методик на ціннісні методологічні платформи педагогіки партнерства. Педагогічна освіта в Україні повинна стати креативною, гуманістичною, людино- і культуро творчою. Нині гуманітарна складова недостатньо повно представлена в науковій освітянській літературі, чітко не сформульовані сенсовизначальні принципи, на яких повинна будуватись науково-методична і соціальна база педагогічної освіти в сфері фізичної культури й здоров’я людини. Метою роботи є дослідження й визначення основних сенсовизначальних принципів фізичної культури в Новій українській школі та окреслення можливих шляхів реалізації даних принципів в умовах трансформації системи освіти всіх рівнів. У статті показано, що результатом освіти в галузі фізичної культури та здоров’я людини має бути формування в учнів стійкої мотивації, здатності і бажання дотримуватися здорового способу життя, ціннісного ставлення до життя і здоров’я, сприяння їх фізичному, психічному, соціальному і духовному розвитку на засадах педагогіки партнерства. Визначені ціннісні методологічні платформи педагогіки партнерства спираються на спілкування, взаємодію та співпрацю між учителем, учнем і батьками з метою побудови життєвої здоров’язбережувальної та освітньої траєкторії дитини. Зміст освіти в галузі фізичної культури і здоров’я людини базується на формуванні компетентностей, потрібних для успішної самореалізації в суспільстві, відображає соціальний досвід матеріальних і духовних цінностей, створених людиною в процесі суспільно-історичної практики. З’ясовано, що формування єдиного європейського освітнього простору висуває певні вимоги не тільки до науково-освітнього потенціалу, але й до педагогічної майстерності, особистих й соціально-поведінкових якостей, іміджу педагогічних кадрів. У роботі досліджені сенсовизначальні принципи фізичної культури в Новій українській школі й робиться висновок, що фізична культура має стати основою для втілення нового способу життя, подальшого розвитку української нації. Підкреслюється велике значення для покращення освіти в галузі фізичної культури і здоров’я людини міжуніверситетських, регіональних і міжнародних контактів як викладачів, так і студентів, регулярний обмін досвідом на семінарах, конференціях і симпозіумах, мобільність студентів, аспірантів, викладачів, виконання ними спільних проектів, науково-дослідних програм. Ключові слова: Нова українська школа, сенсовизначальні принципи фізичної культури, педагогіка партнерства, імідж педагога, якість професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури й здоров’я людини.
10
Мосякова, І. Ю. "РОБОТА ІЗ ПЕДАГОГАМИ БАГАТОПРОФІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ЩОДО СТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙ: ЗАПОБІГАННЯ РИЗИКІВ В ОСВІТНЬОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 176–80. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-28.
Повний текст джерелаАнотація:
Керівники багатопрофільних закладів позашкільної освіти працюють над підвищенням рівня педагогів щодо створення інноваційного культурно- освітнього простору. У роботі аналізується становлення нового напряму освітнього менеджменту – ризик-менеджменту, наведено характеристики поняття «ризик», що неоднозначно сприймається у науці – і як дія, і як діяльність. У статті вказано на те, що у тому разі, якщо інновації у позашкільній освіті будуть мати великий вплив на вихованців закладів, за якість наданих освітніх послуг відповідальність несе педагогічний колектив на чолі із керівником. Автор наголошує на тому, що у відкритому світі позашкільна педагогіка збагачується новими цифровими технологіями, чим покращує виховне середовище, наповнюючи його новими принципами, формами, змістом та методами роботи. У статті доведено, що розповсюдження інновацій у позашкільних закладах освіти залежить від того, що відчувають, що роблять і про що мріють творчі педагоги. Розглянуто, як сприйняття педагогами інновацій може вплинути на їх участь у творенні інноваційного культурно-освітнього простору у багатопрофільних закладах позашкільної освіти. Наведено основні показники готовності педагогів до змін, яка включає когнітивну, психолого- педагогічну, організаційно-функціональну складові частини, а саме: знання концептуальних положень циклу інновацій, володіння знаннями про методи творення інновацій, знання основних положень педагогіки творчості, креативне мислення; обізнаність педагогів про важливість творення інновацій у закладах позашкільної освіти і супровід ризиків інноваційної діяльності, мотивація до творення інновацій, схильність до провадження змін із врахуванням законодавчих положень, толерантність до невизначеності; здатність застосовувати методи створення інновацій і враховувати ризики, що можуть з’являтися у закладах позашкільної освіти, здатність проводити аналіз інновацій у сфері позашкільної освіти, здатність планувати впровадження інновацій та проводити моніторинг оцінки впливу інновацій на процес надання освітніх послуг. Доведено, що у закладах позашкільної освіти має бути організовано цілеспрямовану підтримку ініціативних педагогів, повинні проводитися дискусії, тренінги з питань апробації новітнього педагогічного досвіду відповідно до кожного з наявних профілів.
11
Розман, І. І. "ПЕДАГОГІЧНА КОМПАРАТИВІСТИКА ТА ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ". Медична освіта, № 3 (16 грудня 2021): 97–100. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2021.3.12603.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зазначено, що з кінця 80-х рр. ХХ ст. національна педагогічна компаративістика почала позбавлятися комплексу меншовартості. Наголошено, що багато часу піддавалася критиці більшість представників зарубіжної педагогіки («апологети буржуазії» та проповідники «реакційних», «антинаукових рухів»), оскільки вони суперечили канонізованій марксистсько-ленінській педагогіці. Зауважено на працях відомих вчених, таких, як Д. Скільський, В. Кравець, К. Лучаковський, які здійснили вагомий внесок у розвиток української компаративістики. У 90-х рр. ХХ – на початку ХХІ ст. українська педагогічна компаративістика здійснила поступ у дослідженні педагогічних персоналій закордоння. На тлі вдосконалення її наукового інструментарію напрацьовано оптимальні методологічні підходи, які дозволяють комплексно, синтезовано, цілісно осмислювати їхні біографії, творчу спадщину та різні напрями суспільної діяльності, що допомагають за певним алгоритмом краще вивчити та дослідити біографію зарубіжних письменників. У статті розглядається роль педагогічної компаративістики та прийомів розвитку креативності на уроках зарубіжної літератури. Зазначено, що необхідно розвивати творчість учнів, використовуючи метод навчання, який допомагає фундаментальному засвоєнню матеріалу, розвитку уяви, самостійну та групову роботу у навчальному колективі. Заняття з використанням креативних методик дозволяють школярам розвивати навички уваги, а також мислити нестандартно. Зауважено на доброзичливому ставленні до учнів, формуванні толерантності до носіїв іншої культури на основі знайомства з життям своїх однолітків в інших країнах. Наголошено, що твори фольклору є доступним зразком художньої літератури. Зосереджена увага на формуванні початкових навичок комунікації, вихованні моральних і естетичних почуттів, розвитку творчої діяльності. Доведено, що уроки зарубіжної літератури є важливою складовою для формування читацької компетентності.
12
Бабак, А. І., та С. Є. Вольянська. "КРЕАТИВНЕ МИСЛЕННЯ – КЛЮЧОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА ХХІ СТОЛІТТЯ". Теорія та методика навчання та виховання, № 51 (2021): 18–23. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті порушено проблему формування креативного мислення здобувачів вищої педагогічної освіти. Автори розглядають креативне мислення як нестереотипне, нешаблонне, як здатність майбутнього педагога створювати новий навчальний контент, керуватися міждисциплінарним підходом у методичному забезпеченні освітнього процесу. У статті автори зосередили увагу на базових умовах формування креативного мислення у закладах вищої педагогічної освіти. Це: організація навчання з опорою на компетентнісний підхід, коли наголос робиться на підтримку і розвиток здатності до педагогічної діяльності; наскрізний характер процесу навчання, що передбачає єдність теоретичної й практичної готовності педагога до здійснення педагогічної діяльності. У статті наголошено увагу на тому, що партнерство з учасниками освітнього процесу так само значиме для формування здатності результативно діяти, ефективно розв’язувати проблеми у педагогічній діяльності з урахуванням соціальних, академічних ризиків і слабких сторін учасників освітнього процесу. Одним із шляхів вирішення проблеми є введення у цикл загальної підготовки здобувачів першого (бакалаврського) і другого (магістерського) рівнів вищої освіти навчальних дисциплін, які сприятимуть формуванню здатності здобувачів розв’язувати складні професійні задачі на рівні креативного мислення, використання міждисциплінарного підходу в забезпеченні якості навчання і викладання, підтримки, мотивування, психологопедагогічного супровіду в реалізації здобувачем індивідуальної освітньої траєкторії, індивідуальної програми особистісного та професійного розвитку. Авторами статті представлено досвід створення середовища розвитку креативного мислення через долучення до підготовки і проведення круглих столів онлайн навчання через дослідження здобувачів другого (магістерського) і третього (освітньо-наукового) рівнів вищої освіти. Наведено приклад формування чек-листа і загальні рекомендації до створення стендових доповідей та проведення дискусії у стилі G-A інтерв’ю. Перспективи подальших наукових розвідок полягають у розробленні практичних та методичних комплексів до навчальної дисципліни вільного вибору «Технології креативного мислення педагогів».
13
Нестеренко, Оксана Валеріївна. "Креативная педагогика в процессе индивидуализации дистанционного образования". New computer technology 5 (7 листопада 2013): 75–76. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v5i1.88.
Повний текст джерелаАнотація:
В докладе рассматриваются возможности влияния креативной педагогики на повышение результативности дистанционного образования за счет применения рефлексии, инновационных процессов, целеполагания учащихся.Одной из основополагающих задач образовательной политики является использование интеллектуального потенциала личности, стратегии интенсивного приобретения знаний. Сегодня остро стоит вопрос о повышении результативности образования, в свою очередь, эффективность обучения тесным образом связана с его индивидуализацией. В докладе рассматриваются возможности креативной педагогики в процессе индивидуализации дистанционного образования.Дистанционное образование отличается от традиционного очного и заочного обучения несколькими признаками. В частности тем, что социально-психологическая среда дистанционного образования в меньшей степени, чем традиционные виды обучения, регламентирует и дисциплинирует обучаемого [1].Встает вопрос о проблеме повышения влияния данной социально-психологической среды и, соответственно, поднятии мотивационной деятельности учащихся.Применение креативной педагогики к дидактическому и методическому обеспечению учебного процесса способствует более продуктивному усвоению учебного материала, повышает интерес к изучаемому предмету, поддерживает мотивацию обучения.Понятие креативности, в работах Е. Торренса, включает в себя повышенную чувствительность к проблемам, к дефициту или противоречивости знаний, действия по определению этих проблем, по поиску их решений на основе выдвижения гипотез, по проверке и изменению гипотез, по формулированию результата решения.Креативность – это категория, охватывающая творческие способности индивида. А ведь каждый человек, в своей степени, обладает творческим потенциалом. Таким образом, задача креативной педагогики состоит в том, чтобы разбудить этот потенциал, дав возможность получения наиболее продуктивных результатов обучения.Суть творчества заключается не столько в изменении и преобразовании объекта, сколько в преобразовании, изменении субъекта творчества, что возможно при внедрении знаний-трансформаций, позволяющих решать новые задачи, используя полученные ранее знания [1]. Таким образом, одной из основных задач продуктивного дистанционного образования является обучение технике интеллектуальной работы.Внедрение креативной педагогики в дистанционном образовании может проходить через создание учащимися индивидуальных образовательных траекторий, использование рефлексии, целеполагания, инновации.Одним из основных условий для возможности создания ИОТ является объединение педагогических и информационных технологий [2].Создание полноценного креативного образовательного движения в том его смысле, который предполагает активную реализацию личностного потенциала, невозможно без целеполагания.«Целеполагание в обучении – это установление учениками и учителем целей и задач обучения на определенных его этапах» [3]. В процессе образования, который будет личностно-ориентированным, целеполагание проходит через все этапы обучения, меняясь и выполняя функции мотивации деятельности учащихся, структурной стабилизации учебного процесса, диагностики результатов.Креативность дистанционного образования невозможна без инновации.Главным признаком инновации, является воплощение новых идей на практике. В ходе осуществления и распространения инноваций в сфере дистанционного образования будет происходить развитие современной образовательной системы дистанционного обучения – открытой, гибкой, индивидуализированной, созидающей знания, непрерывного образования человека в течение всей его жизни.Применение методов креативной педагогики в дистанционном образовании дает возможность улучшить качество обучения, добиться повышения индивидуализации образования, а как следствие, и его результативности. Достижение креативности в дистанционном образовании невозможно без использования блоков целеполагания, вопросов рефлексии, инновации.
14
Cобченко, Т. М. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Педагогіка та психологія, № 63 (квітень 2020): 159–67. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі підготовки майбутніх педагогів до інноваційної професійної діяльності. Місце інноваційної діяльності в організації сучасної вищої освіти зумовлено закономірним розвитком педагогічної теорії, зміною соціальних та політичних умов, які спрямовані на поліпшення якості освіти. Таким чином, ґрунтовні зміни в освіті вимагають змін та корегування фундаментальних основ педагогіки, освітніх процесів та технологій. Здійснення якісної професійної підготовки майбутніх вчителів вимагає необхідності розроблення та впровадження в освітній процес інноваційного інструментарію. У статті проаналізовано та узагальнено різноманітні дефініції «інновації» та «нововведення». Зокрема, зазначено, що інновації виникають тоді, коли є певна нова ідея, яка впроваджується, й цим самим тягне за собою істотні зміни та перетворення. Щодо поняття «нововведення» з’ясовано, що останнє є процесом, який має на меті змінити систему освіти, що здійснюється свідомо і навмисно, з метою поліпшення системи. Підкреслено, що у своєму розвитку нововведення має пройти певні етапи. Якщо якийсь з цих етапів не пройдений, то нововведення вважається незавершеним. Також виділено складники освітніх інновацій, а саме: педагогічний, науково-виробничий та соціально-економічний. Представлено та узагальнено погляди вітчизняних науковців щодо визначення готовності майбутніх педагогів до інноваційної педагогічної діяльності. Охарактеризовано структурні компоненти готовності до інноваційній діяльності: мотиваційний, когнітивний, рефлексивний, креативний. Окреслено показники, які визначають готовність педагога до інноваційної діяльності. Готовність майбутнього вчителя до інноваційної діяльності зумовлена дотриманням таких принципів: інтеграції, демократизації, диференціації та індивідуалізації освіти. Також визначено основні професійні та особисті якості, яких набуває майбутній вчитель у процесі підготовки до інноваційної педагогічної діяльності. Висновками та подальшими перспективами є виділення основних аспектів підготовки майбутніх педагогів до інноваційної педагогічної діяльності та розробка курсів за вибором «Інновації в освіті», «Педагогічні студії», метою яких є формування у здобувачів освіти потреб професійного розвитку та підготовка до професійної інноваційної діяльності.
15
Ivaniuk, Hanna, Olena Goroshko та Іnna Melnyk. "Психосемантичний зміст поняття «педагог» у мовній свідомості студентів педагогічних спеціальностей". PSYCHOLINGUISTICS 28, № 1 (8 листопада 2020): 59–82. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2020-28-1-59-82.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. У статті представлено результати емпіричного дослідження психосемантичного змісту поняття «педагог» у мовній свідомості студентської молоді.
Мета дослідження полягала у вивченні та порівнянні психосемантичного наповнення поняття «педагог» у мовній свідомості майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти та вчителів початкових класів.
Методи. Дослідження проводилось методами вільного асоціативного експерименту та семантичного диференціала зі студентами першого курсу бакалаврського освітнього рівня педагогічних спеціальностей.
Результати. За результатами дослідження встановлено, що у мовній свідомості студентів педагогічних спеціальностей асоціації на поняття-стимул «педагог» мають психосемантичний зміст, що характеризується емоційним та інтелектуальним наповненням. Асоціативне поле поняття «педагог» у мовній свідомості студентів спеціальностей «Дошкільна освіта» та «Початкова освіта» має деякі відмінності. Відповідно до результатів проведення семантичної інтерпретації отриманих асоціативних реакцій, розподілених нами за тематичними категоріями (емпатійні, інтелектуальні, діяльнісні, експресивні, креативні, вольові), визначено, що психосемантичний зміст поняття «педагог» у мовній свідомості майбутніх учителів початкових класів порівняно з майбутніми вихователями закладів дошкільної освіти має більш сильне інтелектуальне забарвлення. Результати аналізу центру і ближньої периферії асоціативних реакцій майбутніх вчителів початкових класів вказують на те, що вони схильні сприймати педагога як людину, яка насамперед спрямована на навчання дітей, вміє добре організувати навчальний процес і креативно діяти, є достатньо розумною та освіченою. Натомість студенти спеціальності «Дошкільна освіта» у поняття «педагог» вкладають психосемантичний зміст, що вказує на емоційне сприйняття ними професії педагога. Відповідно до аналізу центру і ближньої периферії асоціативних реакцій майбутні вихователі закладів дошкільної освіти схильні сприймати педагога як людину, яка спрямована на розуміння внутрішнього світу дітей, їхнє виховання.
16
Лунячек, В. Е. "Креативний підхід в педагогіці: управлінський аспект". Проблеми інженерно-педагогічної освіти, № 47 (2015): 81–87.
Знайти повний текст джерела
17
Філіпчук, Наталія. "ПРОБЛЕМА МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 17, № 1 (31 грудня 2020): 152–60. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(17).2020.152-160.
Повний текст джерелаАнотація:
В оглядовій статті актуалізовано проблему впровадження музейної культури в зміст сучасної освіти, адже музей розглядається як важливий соціальний інститут, носій духовних цінностей та ідей, необхідних для виховання людини. Зазначено, що музейна педагогіка стає суспільно важливою дисципліною як інтегрований, міждисциплінарний дискурс у багатофункціональній системі націєдержавотворчого процесу, зокрема національно-патріотичного виховання молоді. Громадянськість, патріотизм, національна ідентичність, українськість, європейськість – якісні характеристики, цінності, які слід виховувати й утверджувати в свідомості, переконаннях, поведінкових нормах суспільства. Проаналізовано європейську і вітчизняну практики педагогічно-просвітницької діяльності музейних інституцій на засадах культуроцентризму, діалогічної стратегії функціонування, якісної трансформації музейної політики, методології, комунікативної функції музейної педагогіки тощо. Наголошено, що у сучасній Україні музеї є значним, креативним і творчим доповненням до навчально-виховного і дослідницького потенціалу освіти. Важливим є використання педагогічною практикою виховного (державотворчого, націєтворчого, професійного, громадянського, естетичного, морального) потенціалу більшості музеїв. Автор доводить, що музейні матеріали відтворюють історичні події, життя і творчість видатних українців, представлених багатьма генераціями національних діячів у сферах науки, мистецтва, політики і державного будівництва, літератури, що дозволяє пізнати не лише своєрідність конкретної суспільної доби, але й формується відповідне емоційно-ціннісне ставлення до людини, народу, країни, культури, духовних сенсів. Окреслено завдання, які потребують негайного вирішення в контексті реформування освіти, зокрема у розбудові нової української школи (створити політико-правові, організаційно-педагогічні умови для доступу до культури).
Ключові слова: музейна педагогіка; музейна культура; духовні цінності; культуровідповідність; освіта; виховання; національна ідентичність.
18
Брякова, Ирина Евгеньевна. "Формирование нового типа педагога, обладающего креативной компетентностью". ГУМАНИТАРНЫЕ НАУКИ, № 05 (2021): 44–48. http://dx.doi.org/10.37882/2223-2982.2021.05.04.
Повний текст джерела
19
Левіна, І. А. "Формування креативно-проектувальної компетентності майбутніх учителів засобами мультимедійного навчального посібника з педагогіки". Проблеми сучасного підручника, Вип. 19 (2017): 166–75.
Знайти повний текст джерела
20
Уліщенко, А. "Розвиток креативних якостей педагога в системі підвищення кваліфікації." Освіта і управління 12, ч. 1 (2009): 126–30.
Знайти повний текст джерела
21
Ворона, Л. І. "ГУРТОК ЯК ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ПОЗАШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 9–14. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-01.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз дефініції «гурток» та розкрито теоретичні й методичні засади гурткової роботи. Автор акцентує увагу на тому, що саме гуртки посідають важливе місце в позашкільній діяльності. Саме гурткова робота є основною формою освітнього процесу в закладах позашкільної освіти. Гурток у позашкіллі має великі можливості у соціалізації дітей та підлітків. Автор зосереджує увагу на актуальності вивчення питання гурткової роботи в закладах позашкільної освіти, що зумовлена потребою впровадження в організацію роботи гуртка інноваційних та інтерактивних методів навчання, ігрової діяльності. Гурткова робота має великий потенціал для організації навчання, виховання та дозвілля, розвитку здібностей і вмінь дітей у вільний від навчання час та спрямовується на забезпечення потреб особистості у творчій самостійній діяльності за інтересами, стимулювання її творчого самовдосконалення та задоволення потреб дітей і молоді в особистісному й професійному самовизначенні відповідно до їх задатків і здібностей. Сучасна гурткова робота – це освітній процес, що дає можливість реалізувати замовлення особистості – бути всебічно розвиненою, креативною, мобільною, обізнаною, пристосованою до життя. Гурток – креативне середовище, що виховує та є мотиваційним фактором постійної спрямованості на творчість, сприяє формуванню в учнів мотивації до творчого самовираження як життєтворчості, гарантує позитивну емоційну насиченість освітньої діяльності, її орієнтацію на цінності та запити учнів; забезпечує активне співробітництво та співтворчість суб’єктів педагогічної взаємодії, взаєморозвиток педагога та вихованців. Виокремлено мету гурткової роботи – задовольняти потребу й цікавість дитини до певного виду діяльності, підтримувати та розвивати задатки, загальні та спеціальні здібності, активізувати творчість, своєчасно виявляти обдарованість, здійснювати допрофесійну підготовку.
22
Котов, Володимир. "СЦЕНІЧНИЙ ТАНЕЦЬ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти 1, № 14 (6 липня 2021): 168–75. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.14.2021.236464.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сценічний танець як засіб розвитку креативних умінь майбутніх учителів початкової школи. Виходячи з духовно-змістовного і естeтично-культурного аспектів, окреслено основні функції хореографічного мистецтва в контексті освітнього процесу вищого навчального закладу. Визначено зміст креативних умінь в професійній підготовці студентів-педагогів, а також роль хореографічної підготовки та провідні завдання, що постають перед майбутнім учителем початкової школи для реалізації поставленої мети. Запропоновано авторську розробку сценічного танцю «Кухарчуки», підготовлену разом зі студентами спеціальності 013 Початкова освіта.
23
Яковенко, Т. В. "Мотиваційна сфера як основа креативної діяльності майбутнього педагога професійного навчання". Ученые записки Крымского инженерно-педагогического университета, Вып. 41 (2013): 141–45.
Знайти повний текст джерела
24
Bryakova, I. E. "TEACHER`S CREATIVE COMPETENCE AS A NEW GROWTH VECTOR OF EDUCATION." Pedagogical IMAGE 13, no. 3 (2019): 309–20. http://dx.doi.org/10.32343/2409-5052-2019-13-3-309-320.
Повний текст джерела
25
Саидова, Хулкар, та Марзия Эргашева. "Талабаларда дизайнга оид билимларини креатив таълим асосида ривожлантириш методикаси". Общество и инновации 2, № 5 (25 жовтня 2021): 116–22. http://dx.doi.org/10.47689/2181-1415-vol2-iss5-pp116-122.
Повний текст джерелаАнотація:
Ушбу мақолада креативлик ва педагогик креативлик тушунчаларининг моҳияти, дизайнга оид композитция тушунчалари, педагогнинг креативлик бпотенсиали, креативлик потенсиалининг таркибий асослари ҳамда потенсиали даражасини аниқловчи мезонлар ҳақида фикр юритилган. Шунингдек таълим жараёнида талабаларда креатив таълим технологиялари моҳияти ёритилган.
26
Сологуб, А. І. "САМООРГАНІЗАЦІЯ - ЗАСІБ САМОРОЗВИТКУ УЧНЯ І СТУДЕНТА". Educational Dimension 29 (19 травня 2022): 338–42. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4964.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано саморозвиток особистості з філософської і психологічної позицій. Виявлено чинники переорієнтації педагогів на засади креативно-педагогічної парадигми. Висунуто пропозиції відмовитися від домінуючого застосування пояснювально-ілюстративного методу навчання і відповідній йому типології уроків, тому, що в таких умовах учень і студент позбавляється творчої діяльності. Розроблено педагогічну систему навчання самоорганізації учнів (технологій самотворення особистості). Апробовано посібник «Особистий проект студента», що передбачає включення студентів у розробку і оволодіння власною системою самоорганізації: самоменеджмент, самомоніторинг, самоосвіта, особисте життя.
27
ЛІ, ЯНЬ. "КИТАЙСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЖИВОПИС ЯК ЗАСІБ ТВОРЧОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 3 (17 листопада 2021): 39–45. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено поняття «творча самореалізація майбутнього вчителя образотворчого мистецтва» як ціле- спрямований процес розкриття професійних і педагогічних здібностей особистості в освітньому процесі з метою досягнення високих результатів у художній і педагогічній діяльності. Визначено, що зміст творчої самореаліза- ції майбутнього вчителя визначається напрямом художнього мистецтва. Доведено, що написання картин у про- цесі освоєння олійним живописом має посилатися на індивідуальні особливості художника, його творчу уяву і креативне мислення. Наведено результати аналізу наукових праць китайських дослідників (Ван Цін, Нін Тін, Лі Сіньхань, Пан Вей, Сунь Ке, Чень Сяофей, Чинь Сяофей). Виявлено тенденцію оновлення змісту викладання китайського олійного живопису, запозичення нових технік у європейських художників. Зазначено, що завдяки оцінці китайських і зарубіжних творів класичного олійного живопису майбутні художники навчаються створюва- ти правильні естетичні концепції, покращувати особистісні характеристики, оволодівати художнім стилем. Про- те майбутні художники, захоплюючись творами іноземних художників, недостатньо усвідомлюють значущість і переваги традиційної китайської культури, погано відчувають «дух» китайського олійного живопису, що від- бивається на полотнах картин. Автором виокремлено постать відомого художника і педагога Лю Хайсу, який став фундатором Шанхайської академії образотворчих мистецтв. Творча самореалізація Лю Хайсу стала прикладом для його послідовників. Визначено причини, що заважають творчій самореалізації майбутніх учителів образот- ворчого мистецтва. Уточнено педагогічні методи, що використовуються в професійній підготовці майбутніх учи- телів цієї галузі. Запропоновано вибіркову дисципліну «Творча самореалізація майбутніх педагогів-художників засобами китайського олійного живопису» для майбутніх учителів образотворчого мистецтва.
28
Маттиев, Илхом, та Каромат Шодиярова. "Талабаларда саломатликни асрашга йўналтирилган тафаккурни шакллантиришга хизмат қиладиган шакллар, воситалар, методлар". Общество и инновации 2, № 1/S (15 грудня 2020): 314–18. http://dx.doi.org/10.47689/2181-1415-vol2-iss1/s-pp314-318.
Повний текст джерелаАнотація:
Ушбу мақолада талабаларда саломатликни асрашга йўналтирилган тафаккурни шакллантиришга хизмат қиладиган шакл, восита, методлар, креатив ёндашув ва илғор инновацион педагогик қарашларни амалиётга жорий этиш, конструктив-профилактик технологиялар, тизимлашган ва интеграциялашган моделлар,соғломлаштириш жараёни механизмлари ва уларни шакллантириш ҳақида сўз юритилади
29
Садова, І. І. "ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО СТИЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ". Educational Dimension 29 (19 травня 2022): 78–86. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4910.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкрито сутність поняття «інноваційний стиль діяльності вчителя». Визначено структуру готовності вчителя до інноваційного стилю діяльності: мотиваційний, когнітивний, креативний і рефлексивний компоненти. Виявлено рівні сформованості професійної діяльності майбутніх учителів початкових класів. З’ясовано педагогічні умови ефективного формування інноваційного стилю учителів впродовж їх професійної діяльності. Запропоновано впровадження нових активних методик викладання педагогічних дисциплін у ВНЗ в процесі підготовки вчителів: діалогу, дискусій, ділових ігор, дебатів, моделювання ситуацій.
30
Масич, В. В. "Формування продуктивно-творчої компетентності майбутніх інженерів-педагогів в умовах інтегрованого креативно-розвивального освітнього простору". Проблеми інженерно-педагогічної освіти, № 60 (2018): 4–10.
Знайти повний текст джерела
31
Zamelyuk, Mariia, and Alla Khomyarchuk. "INTERVENTION OF PEDAGOGY OF PARTNERSHIP BY MEANS OF CREATIVE STUDIOS "PUPPET WORKSHOP"." Education and Development of Gifted Personality, no. 4(83) (2021): 66–69. http://dx.doi.org/10.32405/2309-3935-2021-4(83)-66-69.
Повний текст джерела
32
Човча, І. В. "Умови формування креативних здібностей майбутніх інженерів-педагогів у контексті особистісно-орієнтованого навчання". Гуманітарний форум НТУ: часопис студентських наукових праць, Вип. 2 (2015): 37–39.
Знайти повний текст джерела
33
Човча, І. В. "Умови формування креативних здібностей майбутніх інженерів-педагогів у контексті особистісно-орієнтованого навчання". Гуманітарний форум НТУ: часопис студентських наукових праць, Вип. 2 (2015): 37–39.
Знайти повний текст джерела
34
Қулиева, Шаҳноза, Ориф Узоқов та Камола Холматова. "Талабаларнинг креатив қобилиятларини шакллантиришда технологик таълимнинг узвийлигини таъминлаш-педагогик муаммо сифатида". Общество и инновации 2, № 6 (19 січня 2022): 222–29. http://dx.doi.org/10.47689/2181-1415-vol2-iss6-pp222-229.
Повний текст джерелаАнотація:
Maқoлaдa узвийлик тушунчаси берилган бўлиб, узлуксиз таълим тизимининг ҳар бир турида ўқувчилар билими, кўникма ва мaлaкaлaригa қўйиладиган талабларнинг ўзаро боғлиқлиги ва ўқув материалининг муайян кетма-кетликда, тизимли жойлаштирилиши, билимларни ўзлаштириш жараёнининг қонуниятлари келтирилган.
35
Чураев, В. И. "Роль профессионально-креативной компетентности педагога дополнительного образования в обеспечении качества его деятельности". Образование. Наука. Научные кадры, № 2 (2011): 210–12.
Знайти повний текст джерела
36
Малишевський, Олег. "ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ У КОНТЕКСТІ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 17, № 1 (31 грудня 2020): 67–77. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(17).2020.67-77.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню практичного аспекту формування професійної мобільності майбутніх інженерів-педагогів. У статті здійснено аналіз практичної підготовки формування професійної мобільності здобувачів вищої освіти з урахуванням результатів психолого-педагогічних праць вітчизняних та зарубіжних науковців. З’ясовано, що організація практичної підготовки інженерів-педагогів зорієнтована з урахуванням потреб ринку праці.Акцентовано на перевагах контекстного та технологічного підходів у процесі практичної підготовки майбутніх фахівців професійної освіти. Визначено, що в організації освітнього процесу високий потенціал мають когнітивно зорієнтовані технології (діалогічні методи навчання, лекції-конференції, мультимедіа лекції, семінари-дискусії, семінари-«круглі столи», проблемне навчання тощо), особистісно зорієнтовані технології (інтерактивне навчання; креативні, інтелектуально-творчі, рольові, імітаційні, ситуативні ігри; тренінги тощо), діяльнісно зорієнтовані технології (контекстне навчання; організаційно-ділові ігри; метод проєктів, зокрема науково-дослідні проєкти, кейс-метод, пізнавально-пошукові завдання тощо). Доведено, що впровадження таких технологій сприяє реалізації практичної підготовки фахівців: інтенсифікації, підвищенні ефективності та якості освітнього процесу; диференціації навчання; системну інтеграцію предметних завдань; професійно-особистісному зростанню, самореалізації і самовдосконаленню.З’ясовано, що одним із найбільш ефективних шляхів підвищення практичної підготовки формування професійної мобільності майбутніх інженерів-педагогів є забезпечення міжгалузевої інтеграції, яка виступає індикатором якості професійної підготовки. Теоретичні дослідження спрямовують подальший науковий пошук на впровадження системи формування професійної мобільності майбутніх інженерів-педагогів.
Ключові слова: практична підготовка, професійна мобільність, інженери-педагоги, міжгалузева інтеграція.
37
ЧЕКАН, Оксана, та Віра САНТО. "ДИДАКТИЧНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Acta Paedagogica Volynienses, № 5 (30 грудня 2021): 67–75. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено дидактичну модель формування професійної компетентності майбутніх вихователів дітей дошкільного віку засобами комп’ютерних технологій. Модель обіймає три етапи: когнітивно-збагачувальний, продуктивно-діяльнісний, креативно-інформаційний. Метою першого етапу було уточнення знань студентів про функції і роботу з комп’ютером у власній і навчальній діяльності та ознайомлення їх із методикою використання комп’ютера в майбутній професійній діяльності. Метою другого – продуктивно-діяльнісного – етапу було озброєння майбутніх вихователів уміннями та навичками самостійної роботи з комп’ютерними програмами професійної спрямованості. Метою третього – креативно-інформаційного – етапу було максимальне занурення студентів в активну самостійну творчу комп’ютерно-інформаційну діяльність як в умовах ДНЗ, так і на педагогічній практиці в ДНЗ. До кожного із модулів наведено приклади фрагментів заняття зі студентами, портфоліо з фахових методик та портфоліо з теми «Використання комп’ютерних технологій у дошкільному закладі», фрагменти розвивальних комп’ютерних ігор для дітей старшого дошкільного віку за допомогою мережі Інтернет та їх аналіз тощо. Наведені етапи дидактичної моделі щодо формування професійної компетентності майбутніх вихователів дітей дошкільного віку засобами комп’ютерних технологій включають у себе реалізацію педагогічних вимог. На когнітивно-збагачувальному етапі було реалізовано першу педагогічну умову – інформатизацію викладання фахових дисциплін у процесі професійної підготовки майбутніх вихователів дітей дошкільного віку засобами комп’ютерних технологій. На продуктивно-діяльнісному етапі реалізувалася така педагогічна умова, як наявність відповідного інформаційного середовища на факультетах дошкільної освіти. На третьому, креативно-інформаційному, етапі було реалізовано таку педагогічну умову, як індивідуалізація та інтенсифікація використання комп’ютерних технологій у навчально-виховному процесі ВНЗ. Зроблено висновок, що матеріали спецкурсу «Методика навчання дітей дошкільного віку комп’ютерної грамоти», що спрямовані на усвідомлення студентами різноманітних можливостей використання комп’ютерних технологій у педагогічному процесі сучасного ДНЗ, ефективно вплинули на підготовку студентів.
38
Belova, E. A. "Creative pedagogy — 30: Three dimensions for dimension of non-dimensional." Alma mater. Vestnik Vysshey Shkoly, no. 1 (January 2020): 23–30. http://dx.doi.org/10.20339/am.01-20.023.
Повний текст джерела
39
Kominarets, Tatiana. "Актуальність компетентнісного підходу в сучасному освітньому процесі у руслі педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського". Освітній простір України, № 14 (21 грудня 2018): 13–21. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.13-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальності компетентнісного підходу в сучасній українській освіті в порівняння і зв’язку з класичною педагогікою В.Сухомлинського. Метою сучасної світа є формування у учня вміння і бажання вчитися впродовж иття, працювати в команді, здатність до самозміни і саморозвитку на основі рефлексивної самоорганізації. Компетентнісний підхід, який лежить в основі Концепції Нової української школи, Державного стандарту початкової школи, дозволяє ефективно вирішувати зазначені завдання, використовуючи при цьому сучасні педагогічні технології.Школа має стати не підготовчим етапом до життя, а самим життям; сприяти становленню особистості, як творця і проектувальника власного життя.До важливих умов, які сприяють повноцінному розвитку дітей, В. Сухомлинський відносить відповідність методів навчання, структури уроку, взагалі всіх організаційних та психолого-педагогічних елементів навчальній меті уроку, його освітньовиховним і розвивальним завданням та змістуОсобливість у використанні інтерактивних методів полягає в тому, що освітній процес відбувається за умови постійної активної взаємодії учнів та направляючої, корегуючої ролі педагога. Це – співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами процесу.Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, креативно мислити, приймати продумані рішення, виховуються ємпатія та толерантність по відношенню до оточуючих. Застосовування активних форм занять в значній мірі сприяють формуванню компетентнісного підходу в навчанні. Однією з ключових цінностей визначеної діяльності є розвиток творчого і критичного мислення, набуття досвіду та інструментарію дослідницької діяльності, самостійного пошуку, тобто орієнтація не стільки на знання, скільки на набуття учнями позитивного досвіду самостійної роботи.Спрямовуючи освітній процес на формування життєвих і предметних компетентностей у учнів, згідно Державного стандарту початкової освіти, педагог формує навички практичного використання здобутих під час навчання знань та вмінь. Зазначені компетенції дають можливість дитині орієнтуватись у соціумі та вирішувати проблеми, які ставить перед ним життя.
40
Ткаченко, Ірина, та Андрій Ткаченко. "КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВНЗ". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 69–72. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються основні принципи компетентнісного підходу в сучасній освіті, етапи його становлення, склад мотиваційної компетенції в галузі навчання фахівців, характерологічні ознаки ключових компетенцій. Однією з головних науково-методичних проблем, що постають перед вишами в зв'язку з переходом на нові стандарти, за основу яких взято компетентнісний підхід, є розробка вітчизняної концепції компетентнісного навчання, змісту, типологій та рівнів самих компетенції в системі вищої професійної освіти. Багато положень компетентнісної освіти ще не стали предметом практичної педагогіки. Тому сьогодні для реалізації компетентнісного підходу необхідно спиратися на міжнародний освітній досвід і враховувати необхідність його адаптації до традицій і потреб країни. Перехід до компетентнісного підходу у вищій освіті дозволяє не просто накопичувати знання з дисциплін, які викладаються, а стимулює творче, креативне їх використання, що дозволяє студенту бути мобільним в освітньому середовищі, як країни, так і світу, а випускникові вишу стати затребуваним і конкурентноспроможним на ринку праці.
41
Товканець, Ганна. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 18, № 2 (25 грудня 2020): 115–22. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(18).2020.115-122.
Повний текст джерелаАнотація:
Оглядову публікацію присвячено проблемі підготовки майбутніх педагогів до виховання дітей-сиріт в умовах соціальних трансформацій. В статті обгрунтовано напрями підготовки майбутніх педагогів до виховання дітей-сиріт в умовах соціальних трансформацій. Визначено готовність майбутніх педагогів до роботи з дітьми-сиротами як особистісне утворення, що передбачає наявність професійно важливих якостей та характеризується спрямованістю на успішну взаємодію з вихованцями. Підкреслено, що напрямами професійної підготовки майбутніх педагогів в умовах соціальних трансформацій є: акцент на розробку програм соціального виховання в освітніх навчальних закладах, врахування активно-діяльнісної природи дитини-сироти, її прагнення до участі в ціннісно-значимій, креативно-дослідній, індивідуально-комфортній життєдіяльності; спрямування соціально-педагогічної діяльності на формування адекватних ціннісних орієнтацій, соціального досвіду, установок на досягнення соціально-психологічного комфорту; вивчення законодавчо-нормативного забезпечення; впровадження конструктивних ідей зарубіжного досвіду утримання дітей-сиріт з акцентуванням проблем щодо створення оптимальних умов для підтримки соціально незахищених категорій дітей як одного з найважливіших завдань сьогодення. Окреслено практичний аспект у підготовці майбутнього вчителя до соціально-педагогічної взаємодії з дітьми-сиротами: формування умінь і навичок здійснення педагогічних операцій, сукупність яких складає процедуру технологічного процесу освітньої діяльності; виявлення, оцінки та ранжування проблеми, з’ясування чинників, що обумовили її виникнення; спрямування практичного навчання на здійснення аналізу взаємодії, для вироблення програм дій, складання змістовної бази для уточнення мети та завдань, визначення організаційних форм і методів соціально-педагогічної роботи з дітьми-сиротами; реалізація намічених програмою заходів соціально-педагогічного впливу в означений час і терміни, зіставлення і порівняння результатів з критеріями успішності соціально-педагогічної діяльності; підготовка до здійснення контролю, аналізу підсумків діяльності, виявлення чинників, які сприяють позитивному вирішенню завдань соціально-педагогічної діяльності з дітьми-сиротами і проектуванню шляхів усунення недоліків тощо.
Ключові слова: професійна підготовка, майбутній педагог, виховання дітей-сиріт.
42
Кононко, Олена Леонтіївна. "ОСОБИСТІСНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА: ЗМІСТ, СТРУКТУРА, УМОВИ ФОРМУВАННЯ". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 75–84. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.187.
Повний текст джерелаАнотація:
У матеріалах висвітлено концептуальний та технологічний підходи до проблеми формування особистісної компетентності майбутніх педагогів дошкільної освіти. Їх актуальність обумовлюється браком теоретичних та експериментальних досліджень означеного напряму, трансформацією морально-духовних цінностей сучасної молоді, затребуваністю закладами вищої освіти інформації щодо шляхів ефективного формування у майбутніх педагогічних кадрів особистісної компетентності як складного і вкрай важливого феномену. Під «особистісною компетентністю» розуміється інтегральна характеристика майбутнього фахівця, яка засвідчується його здатністю свідомо мотивувати, організовувати, регулювати, контролювати та адекватно оцінювати результативність своєї життєдіяльності й вкладених в неї особистісних зусиль, творчо й соціально прийнятно самовиражатися, уміло розв»язувати проблеми, реалізовувати свої потенційні можливості, орієнтуватися на духовні цінності, набувати індивідуального досвіду, домагатися життєвого успіху.. Критеріями оцінки типу сформованості особистісної компетентності слугували: міра реалізації майбутнім педагогом дошкільної освіти свого інтелектуального, емоційно-ціннісного, соціально-морального, вольового та рефлексивного потенціалів; прояви творчої активності, висока продуктивність навчальної та педагогічної діяльності, задоволеність життям. Схарактеризовано чотири типи особистісної компетентності: продуктивно-креативний, продуктивно-реконструктивний, продуктивно-відтворювальний та деструктивний. Умовами ефективного формування соціальної компетентності у закладі вищої освіти виступають: розвиток рефлексивних рис особистості, адекватного Я-образу; формування цілісної реалістичної картини світу, наукового світогляду та смислу життя; вправляння в умінні довіряти особистісному досвіду; виховання системи духовних цінностей; забезпечення балансу соціальних та індивідуальних потреб, професійних та особистих інтересів; прищеплення корисних звичок.
43
Бриль, Марина. "Соціально-психологічний тренінг як форма занять з молодшими школярами в умовах дитячої медіастудії". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T1 (2019): 28–41. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-28-41.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено результати теоретично-практичного узагальнення досвіду організації соціально-психологічного тренінгу як форми проведення занять із молодшими школярами в умовах дитячої телевізійної студії. Зазначено, що тренінг як педагогічна технологія поєднує в собі риси інструменту розвитку потенціалу особистості, дидактичний набір технік та пізнавальні функції. Під час тренінгових занять у людини формуються важливі вміння: самостійність у прийнятті рішень, креативне та критичне мислення, уміння визнавати та виправляти помилки, вдало комунікувати з іншими людьми, впевненість. Більшість комплексу рис (розвиток процесів пізнавальної сфери; тренування волі; збагачення досвіду соціальної поведінки, поява стійких ціннісних орієнтацій, внутрішнього плану дій, рефлексії; розвиток естетичних почуттів; зростання самооцінки) може ефективно формуватися в рамках організованої позанавчальної виховної діяльності, ґрунтуючись на інтересах самої дитини, які виявляються під час роботи. Зміни в особистості відбуваються завдяки використанню засобів психологічного впливу. При цьому тренінг виступає не просто набором методичних та дидактичних засобів, а представляється формою тренінгу психіки учасників. Соціально-психологічний тренінг розвитку особистості дитини молодшого шкільного віку розглядається як запланований процес, призначений надати знання та навички, розвинути здібності та властивості дитини. Однією з найважливіших цілей такого тренінгу є націленість на саморозвиток, внутрішня активність дитини. Усвідомлення виявлених протиріч у розвитку спонукає дитину до самозростання, зняттю комунікаційних та інших бар’єрів, що заважають оптимальному розвитку. Головним завданням соціально-психологічних тренінгів стає підтримка дитини та надання поштовху для розвитку, розкриття її креативності, допомога у визначенні напрямків роботи над собою, розвиток комунікативних навичок. Для цього потрібно креативне середовище. Сучасне становлення загальної соціально-психологічної системи медіаосвіти викликало появу різних форм підготовки дитини до взаємодії зі світом. Медіастудія представляє таку соціальну модель. Медіастудія – це креативне середовище, в якому здійснюється особистісний та допрофесійний розвиток, формування початкових компетентностей для здобуття майбутніх професій у медіасфері та загальної підготовки дитини до майбутнього дорослого життя в інформаційно насиченому соціумі. Медіастудія для всіх учасників виступає своєрідною моделлю соціальної взаємодії, формою дитячо-дорослого соціального співтовариства, в якому важливим під час усіх занять, а особливо під час проведення соціально-психологічних тренінгів із молодшими школярами, є психологічний супровід та підтримка дорослого.
44
Завгородня, Тетяна. "ФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 22 (26 червня 2020): 189–93. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.189-193.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано науковий доробок вітчизняних та зарубіжних дослідників з проблеми формування підприємницької компетентності особистості, зокрема учнів; розкрито сутність цієї дефініції, її критерії та показники, описано досвід формування підприємницької компетентності в здобувачів закладів загальної середньої освіти зарубіжних країн. Результати аналізу психолого-педагогічних праць засвідчили, що значне місце в сучасній освіті відводиться дослідженню проблем компетентнісного підходу в загальноосвітніх закладах освіти, намагання визначити основні компетентності в освітніх програмах як орієнтир визначення науково-методичного забезпечення якості підготовки випускників. Тому сьогодні проблемі реалізації компетентісного підходу в закладах освіти присвячені праці вітчизняних й зарубіжних науковців (М. Альберт, Д. Адамсон, Е. Бобінська, С. Бондар, І. Галяміна, П. Друкер, С. Гончаренко, М. Крейн, С. Клепко, Т. Матвеєва, Г.Назаренко, О. Проценко, К. Рендол, М. Романова, О. Романовський, Г. Селевко, О.Сулаєва, Ю. Татур, M. Товкало, С. Шишов, Д. Шеферд, Р. Шиян, В. Ягупов та ін.). Зазначено, що успішному розв’язанню цієї проблеми сприяє розробка на рівні ЄС та окремих країн нормативно-правової бази; переходу шкільної освіти до компетентнісної моделі; насичення змісту навчальних дисциплін і форм виховання матеріалом, який уможливить краще підготувати майбутнє покоління до подальшого життя, сформувати особистості майбутніх креативних підприємців; реалізація цілісного, комплексного творчого підходу педагога до організації та проведення процесів навчання й виховання, урахування вікових та особистісних особливостей учнів. проблема компетентнісного підходу до загальної середньої освіти є актуальною у світовому масштабі, а її успішне розв’язання уможливить краще підготувати прийдешнє покоління до подальшого життя, сформувати у випускника розвинене критичне мислення, готовність до інноваційної діяльності, комунікативні навички та вміння працювати в команді, а відтак вдало побудувати власну кар’єру. Подальшого дослідження вимагають (з-поміж іншого) питання підготовки майбутніх педагогів до здійснення формування підприємницької компетентності учнів загальноосвітніх закладів.
45
Marchii-Dmytrash, Tamara. "Сучасний стан реалізації принципу наступності у підготовці дітей дошкільного віку до навчання в школі". Освітній простір України 17 (22 листопада 2019): 147–53. http://dx.doi.org/10.15330/esu.1.147-153.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано сучасний стан реалізації принципу наступності у підготовці дітей до навчання в школі. Акцентовано на важливості особистісного розвитку дитини, зосередженості навчально-виховного процесу на потребах її навчання і виховання. Конкретизовано і розмежовано поняття “підготовка до школи”, “готовність до школи” та “шкільна зрілість”. Визначено, що однією з важливих якостей педагога в контексті реалізації принципу наступності є вміння діагностувати – доброзичливо, цілеспрямовано, вибірково спостерігати за дитиною у різних видах діяльності, використовуючи індивідуальні навчальні, ігрові завдання, в яких будуть проявлятися специфічні риси її особистості (навчальні уміння, мотивація, витривалість, пам’ять, самоорганізація, креативний підхід до вирішення завдань), а також узагальнювати факти, нагро-маджувати й аналізувати дитячі роботи упродовж тривалого часу.
46
Қўйсинов, О. А. "conditions and stages of development of professional and pedagogical creativity of future teachers." Education and innovative research, no. 3(3) (June 30, 2021): 111–17. http://dx.doi.org/10.53885/edinres.2021.40.33.015.
Повний текст джерелаАнотація:
Мақолада бўлажак ўқитувчиларнинг касбий-педагогик ижодкорлигини ривожлантиришнинг педагогик ва психологик шарт-шароитлари ҳамда босқичлари мазмун моҳияти очиб берилган. Бўлажак ўқитувчининг ўз касбий фаолиятини самарали амалга ошириши учун шахсий сифатлар талқини ҳамда психологик холатлар ёритилган. Шунингдек, бўлажак ўқитувчининг касбий тайёргарлиги жараёнида касбий-педагогик ижодкорлик компетентлигини ривожлантиришнинг шартлари ҳамда ижодкорлик кўникмаларини ривожлантиришнинг репродуктив, продуктив, қисман изланувчан ва креатив даражаларда ижодкорлик кўникмаларини шакллантириш масалалари ёритилган. В статье раскрыта сущность содержания педагогических и психологических условий и этапов развития профессионально-педагогического творчества будущих учителей. Освещается трактовка личностных качеств и психологических условий, позволяющих будущему учителю эффективно осуществлять свою профессиональную деятельность. Также охвачены условия развития профессионально-педагогической творческой компетентности в процессе профессиональной подготовки будущих учителей и формирования творческих навыков на репродуктивном, продуктивном, частично исследовательском и творческом уровнях творческих способностей. The article reveals the essence of the content of pedagogical and psychological conditions and stages of development of professional and pedagogical creativity of future teachers. The article covers the interpretation of personal qualities and psychological conditions that allow a future teacher to effectively carry out his professional activities. It also covers the conditions for the development of professional and pedagogical creative competence in the process of professional training of future teachers and the formation of creative skills at the reproductive, productive, partly research and creative levels of creative abilities.
47
Асанбаева, Анаркул, та Нуркыз Джекишева. "Использование технологии проблемного обучения на занятиях русского языка". Vestnik Bishkek Humanities University, № 48 (1 липня 2019): 70–71. http://dx.doi.org/10.35254/bhu.2019.48.2.
Повний текст джерелаАнотація:
Аннотация: данная статья посвящена раскрытию одной из методик в преподавании русского языка как проблемное обучение. Сделана попытка анализа проблемного обучения в системе высшего образования. Приводятся характеристики проблемного обучения, его положительные стороны, а также его возможности. Ключевые слова: проблемное обучение, педагогика, теория обучения, креативное мышление. Аннотация: Бул макала орус тилин окутуу боюнча ыкмалардын бири болгон көйгөйгө негизделген окутууну чагылдырган. Жогорку билим берүү системасында көйгөйгө негизделген окутууну талдоо аракети, анын жакшы жактарын, ошондой эле өз мүмкүнчүлүктөрүн мүнөздөлүшү каралат. Түйүндүү сөздөр: көйгөйгө негизделген окутуу, билим берүү, билим берүү теориясы, чыгармачылык менен ой жүгүртүү. Annotaion: This article is devoted to the disclosure of one of the methods in teach- ing the Russian language as a problematic study. An attempt is made to analyze prob- lem-based education in the higher education system. The characteristics of problem ed- ucation, its positive aspects, as well as its capabilities are given. Key words: problem-based learning, pedagogy, learning theory, creative thinking.
48
Osadchenko, Inna, and Mar``yana Kovalchuk. "PSYCHO-DIDACTIC PROBLEMS OF INNOVATIONAL ACTIVITIES OF THE TEACHER IN THE CONTEXT OF THE USAGE OF MODERN CREATIVE EDUCATIONAL TECNOLOGIES." Pedagogìčnij časopis Volinì 2(5), no. 2017 (2017): 90–95. http://dx.doi.org/10.29038/2415-8143-2017-02-90-95.
Повний текст джерела
49
Корольова, Л. М. "Педагогічна практика як інструмент впливу на ефективну підготовку майбутніх учителів початкових класів до розвитку креативних здібностей у молодших школярів." Bulletin of Alfred Nobel University. Series "Pedagogy and Psychology", № 15 (2018): 130–35. http://dx.doi.org/10.32342/2522-4115-2018-0-15-130-135.
Повний текст джерела
50
Микуланинець, Леся Михайлівна. "ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ МИХАЙЛА СВІТЛИКА У РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ ЗАКАРПАТТЯ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 44 (25 червня 2021): 73–78. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235321.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – охарактеризувати принципи викладацької діяльності Михайла Світлика, розкрити його педагогічний вплив на розвиток професійної музичної освіти Закарпаття кінця ХХ – початку ХХІ століття. Методологія дослідження полягає в застосуванні низки підходів: біографічного – для опанування творчих засад М. Світлика; аналітичного – для осмислення літератури за темою статті; історичного – для осягнення еволюції мистецького навчання на Закарпатті; системного – для студіювання елементів української культури; теоретичного – для підбиття підсумків дослідження. Наукова новизна – вперше у національній гуманітаристиці поданий комплексний аналіз викладацької практики М. Світлика, розкрите її значення у поступі музичної освіти Закарпаття. Висновки. У публікації доводиться твердження: в другій половині ХХ століття професійна освіта Закарпаття пройшла інтенсивний шлях, що насамперед пов’язаний із Ужгородським музичним училищем ім. Д. Задора та діяльністю М. Світлика. Майстер сформував власну дидактичну концепцію, основану на глибокому інтелекті, активізації аналітичного потенціалу особистості; усвідомленні логіки художнього мислення, природній музикальності; поєднанні раціональних й емоційних аспектів підготовки фахівця, розвитку його здібностей; культурологічному й психологічному поступі вихованців; оснащенні їх знаннями та методами студіювання; застосуванні творчих завдань; домінуванні креативної атмосфери в групах; підтримання індивідуальних досягнень студентів; виробленні потреби вдосконалюватися протягом життя. Практика М. Світлика демонструє реалізацію багатогранного обдарування особистості, що зуміла титанічною працею визначити вектор мистецьких студій краю. Принципи викладацької діяльності М. Світлика заклали підґрунтя педагогіки його учнів, які продукують власні авторські методичні системи, здійснюють пошуки інноваційних засобів навчання, сприяють еволюції музично-теоретичної освіти краю.