Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Краєзнавчі дослідження.
Статті в журналах з теми "Краєзнавчі дослідження"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Краєзнавчі дослідження".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Zemskyi, Iurii, Valerii Diachok та Ihor Zhurba. "ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ КРАЄЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У МІЖНАРОДНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ ТУРИСТИЧНОЇ АГЕНЦІЇ «ПОДІЛЬСЬКІ МАНДРИ» НА ДІЛЯНЦІ ПОДІЛЬСЬКОЇ НАДДНІСТРЯНЩИНИ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (4) (25 жовтня 2018): 116–26. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-02-116-126.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз інформаційного забезпечення туристично-екскурсійної діяльності студентської туристичної агенції «Подільські мандри» на ділянці Подільського Наддністров’я. Завдання цього дослідження – з’ясувати ретроспективу становлення та значення краєзнавчого туризму; визначити найефективніші форми дослідження й популяризації українських національно-культурних традицій та історико-краєзнавчих пам’яток Подільського краю; дослідити генезис становлення краєзнавчого туризму на засадах історичного джерелознавства; з’ясувати практичне застосування краєзнавчих розвідок у діяльності туристичної агенції «Подільські мандри». Краєзнавчі дослідження Поділля за допомогою туризму можна розподілити на теоретичні, пов’язані з напрацюванням науково-методичних засад територіальної організації активного відпочинку, і прикладні, основною метою котрих є створення рекомендацій для активізації туристичної діяльності в регіоні. Зазначимо, що основним методом дослідження до 50–60-х рр. XX ст. був описовий метод. Також у роботі застосовували методи аналізу й синтезу, картографічний. Зазначимо, що в статті продемонстровано інформаційні можливості нововиявлених історичних джерел, зокрема щоденникові записи мандрівки подільського архієрея Димитрія, пов’язаної з ревізією православних парафій Подільської єпархії в 1889 р., у яких висвітлено його мандрівку поселеннями Поділля й Бессарабії, що розміщуються вздовж Дністра. Використання даних історичних джерел під час організації екскурсійної діяльності туристичної агенції «Подільські мандри» враховуються в плані розвитку міжнародного туристичного співробітництва. Отже, у результаті дослідження з’ясовано ретроспективу становлення та значення краєзнавчого туризму; визначено найефективніші форми дослідження й популяризації українських національно-культурних традицій та історико-краєзнавчих пам’яток Подільського краю; досліджено генезис становлення краєзнавчого туризму на засадах історичного джерелознавства; з’ясовано практичне застосування краєзнавчих досліджень у діяльності туристичної агенції «Подільські мандри».
2
Брижак, Надія Юріївна. "Стан готовності майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи". Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 8 (23 листопада 2013): 236–43. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v8i1.199.
Повний текст джерелаАнотація:
Під готовністю до краєзнавчої роботи Т. М. Міщенко розуміє інтегральну властивість особистості педагога, основними структурними компонентами якої є мотиваційно-ціннісні установки вчителя на реалізацію функцій краєзнавства як засобу зв’язку виховання з життям, а також сукупність професійно значущих знань та вмінь [3].На думку О. В. Бондаренко, готовність майбутнього учителя до краєзнавчої роботи з учнями як складова більш загального поняття «готовність учителя до педагогічної діяльності» є складним особистісним утворенням, що охоплює краєзнавчу спрямованість, позитивну мотивацію, професійно важливі риси особистості, краєзнавчі знання, вміння й навички, оцінку, адекватну самооцінку та рефлексію результатів власної праці, забезпечуючи ефективність краєзнавчої роботи [1].У дослідженнях С. М. Танани готовність майбутніх учителів початкових класів до організації краєзнавчої роботи розглядається, як складне соціально-педагогічне утворення, що містить у собі комплекс індивідуально-психологічних якостей особистості та систему професійно-педагогічних знань, умінь і навичок організації краєзнавчої роботи на основі усвідомлення значущості шкільного краєзнавства як засобу соціалізації особистості [4].М. І. Кузьма-Качур під готовністю майбутніх учителів початкових класів до шкільного краєзнавства розглядає цілісне явище, що складається із взаємопов’язаних, скріплених переконаннями морально-вольових якостей особистості, соціально значущих мотивів, способів поведінки, знань, умінь і навичок [2].У межах нашого дослідження під готовністю майбутнього учителя до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи будемо розуміти особистий стан майбутнього учителя, з певними краєзнавчими знаннями, вміннями, навичками та переконаннями у необхідності організовувати краєзнавчу роботу з учнями початкової школи.Вдосконалення процесу підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи вимагав врахування певних передумов, до яких віднесено такі:– сформованість у майбутніх учителів мотивів оволодіння теоретичними знаннями та практичними уміннями і навичками краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у процесі фахової підготовки за напрямом підготовки 6.010102 «Початкова освіта», що визначається у освітньо-кваліфікаційній характеристиці;– аналіз краєзнавчої роботи у навчально-виховному процесі з учнями початкової школи, що дав змогу спрямувати визначення стану готовності майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у двох напрямах: навчальному та виховному.З метою оптимізації навчально-виховного процесу та підвищення його ефективності на шляху формування готовності майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи було проведено констатувальний етап експерименту протягом другого навчального семестру 2011-2012 р. на базі Мукачівського державного університету та Хмельницького національного університету із студентами, які навчаються за напрямом підготовки 6.010102 «Початкова освіта» (галузь знань 0101 «Педагогічна освіта»). Загалом у експерименті взяло участь 136 майбутніх учителів.За допомогою методів анкетування, тестування, бесід та спостережень здійснювалось вивчення місця і ролі краєзнавчої роботи у системі підготовки майбутніх учителів початкової школи, а також визначення стану їх готовності до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи.Спочатку було визначено наскільки сформовані мотиви оволодіння теоретичними знаннями та практичними уміннями і навичками краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у майбутніх учителів.Як показало дослідження (таблиця 1), майбутні учителі надають перевагу мотивам стати висококваліфікованим фахівцем, сумлінно вивчати будь-які дисципліни, інтерес до конкретних краєзнавчих фактів (43,7%; 37,9%; 21,4%), 4, 5 та 6 рангове місце відповідно займають мотиви – прагнення отримати високі бали, поглибити уже набуті краєзнавчі знання та інтерес до особистості викладача як людини та науковця. Отримані результати дають змогу стверджувати про не сформованість стійких мотивів у майбутніх учителів до краєзнавчої роботи. Це вказує на необхідність посилити вплив на мотиваційну сферу в процесі підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи.Визначення стану готовності майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у виховному напрямі було проведено під час педагогічної практики студентів (136 осіб) педагогічного факультету Мукачівського державного університету ІІ курсу, які навчаються за спеціальністю 6.010102 «Початкова освіта». Одним із завдань педагогічної практики було провести виховний захід у одному з класів початкової школи за однією із тем: «Та земля мила, де мати народила», «Чи знаєш ти свій край?», «Легенди нашого краю», «Вулицями рідного міста (села)», «Мій рідний край», «Рід, родина, рідня», «Моя рідна вулиця», «Пам’ятаймо героїв», «Люби і знай свій рідний край», «Люди, які прославили мій край», «Сторінки історії мого міста (села)».Таблиця 1Мотиви підготовки до краєзнавчої роботи майбутніх учителів з учнями початкової школи Мотиви підготовки до краєзнавчої роботи у майбутніх учителів з учнями початкової школиРангове місце%Звичка сумлінно вивчати будь-які дисципліни27,9Інтерес до конкретних краєзнавчих фактів321,4Прагнення стати висококваліфікованим фахівцем143,7Можливість використовувати набуті краєзнавчі знання, уміння та навички для майбутньої діяльності не за фахом86,8Відсутність інших, більш цікавих справ, ніж навчальні заняття93,4Інтерес до краєзнавчих досліджень78,8Прагнення поглибити уже набуті краєзнавчі знання517,5Інтерес до особистості викладача як людини та науковця69,1Прагнення отримати високі бали420,6 Вимоги до проведення виховного заходу краєзнавчого змісту майбутніми учителями з учнями початкової школи полягали у наступному: чітке формулювання назви виховного заходу та розуміння майбутнім учителем його краєзнавчої мети; планування основних етапів виховного заходу та визначення завдань кожного з них; організація підготовки заходу у відповідності до поставленої краєзнавчої мети; визначення оптимального змісту краєзнавчого матеріалу; вибір найбільш раціональних методів і прийомів виховного впливу краєзнавчого матеріалу на учнів на кожному етапі заходу; чіткість виховного заходу, оптимальний його темп і ритм; різноманітність і творчий характер діяльності учнів початкової школи; взаємозв’язок заходу з попередніми та наступними формами позакласної роботи з учнями.Оцінка виховного заходу краєзнавчого змісту проведеного майбутніми учителями з учнями початкової школи включала такі показники:– аналіз готовності майбутнього учителя до проведення виховного заходу краєзнавчого змісту: мета і завдання виховного заходу; урахування рівня вихованості учнів початкової школи при визначенні мети і завдань; місце виховного заходу краєзнавчого змісту у загальній системі виховної роботи початкової школи;– аналіз процесу підготовки виховного заходу краєзнавчого змісту: роль класного керівника; роль учнівського активу; забезпечення дружної та злагодженої роботи колективу в процесі підготовки виховного заходу краєзнавчого змісту; роль учнівських органів самоврядування; надання тактовної допомоги учням; рівень участі дітей у підготовці виховного заходу краєзнавчого змісту; аналіз правильності розподілу обов’язків; строки виконання, облік;– аналіз проведення виховного заходу краєзнавчого змісту:а) організація (готовність дітей до проведення заходу, оформлення приміщення, обладнання, наочність, використання ТЗН, структурна схема виховного заходу, чіткість, організованість, злагодженість, майстерність, дозування часу і раціональність його використання, участь представників громадськості);б) зміст виховного заходу краєзнавчого змісту (актуальність краєзнавчої теми, краєзнавча спрямованість, логічність, раціональність у доборі краєзнавчих фактів, їх осмислення, глибина висновків, зв’язок з життям класу, школи, села, міста, району; добір питань, що хвилюють школярів);в) методика проведення виховного заходу краєзнавчого змісту: (врахування вікових особливостей школярів; можливість відвертого обміну думками; характер діалогу; стимулювання учнів до дискусії, до вироблення компромісної думки);г) психологічний аналіз (поведінка учнів, їх активність, зацікавленість, ставлення до краєзнавчого заходу; поведінка вчителя, його тон, ставлення до учнів, педагогічний такт, повага до самостійності думок, пропозицій, рішень учасників);– результати: досягнення мети виховного заходу краєзнавчого змісту; чи є краєзнавчий захід цілісним, системним; які частини виховного заходу вдалися краще, які гірше. Загальні висновки. Рекомендації.Кожний показник оцінки виховного заходу краєзнавчого змісту проведеного майбутніми учителями з учнями початкової школи був оцінений високим, достатнім, задовільним або низьким рівнем готовності, характеристику яких подано у таблиці 2.Таблиця 2Характеристика рівнів готовності кожного показника Рівень готовностіХарактеристика показникависокийпоказник сформований, чітко вираженийдостатнійпоказник виражений, але рідко проявляється неефективнозадовільнийпоказник сформований слабконизькийпоказник не сформований Отримані результати занесені у таблицю 3.Таблиця 3Результати стану готовності майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у виховному напрямі Показники оцінки виховного заходу краєзнавчого змісту проведеного майбутніми учителями з учнями початкової школиРівні готовності (136 МУ)ВисокийДостатнійЗадовільнийНизькийК-стьМУ%К-стьМУ%К-стьМУ%К-стьМУ%готовність майбутнього учителя до проведення виховного заходу краєзнавчого змісту862316,94331,66245,5організація процесу підготовки виховного заходу краєзнавчого змісту42,93223,55641,24432,4проведення виховного заходу краєзнавчого змісту53,72921,35439,74835,3результат42,92316,94230,96749,3Середній показник53,72719,949365540,4Примітка. К-сть МУ – кількість майбутніх учителів Аналіз даних таблиці 3 дав змогу встановити, що стан готовності майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у виховному напря
3
Шипко, Л. "Краєзнавчі дослідження Михайла Бережкова". Київська старовина, № 2 (348) (2011): 123–33.
Знайти повний текст джерела
4
Дубель, І. М. "ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНИХ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКІВ У СИСТЕМІ КРАЄЗНАВЧИХ ЗНАНЬ ТА КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, № 4 (30 вересня 2019): 79–87. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-79-87.
Повний текст джерелаАнотація:
Переживаючи перехід від індустріальної моделі економіки до «економіки послуг», вітчизняна краєзнавча освіта має при цьому враховувати світову практику та існуючі тенденції: глобалізацію культури та туристифікацію українського простору, підготовку фахівців-краєзнавців через компетентнісну модель навчання, діджиталізацію освітнього процесу, збільшення дослідницької роботи студентів тощо. Розуміючи міждисциплінарну природу краєзнавчих знань, умінь та навичок, ми повинні комплексно дослідити сучасний процес їх формування, виокремити ключові суб’єкти цього процесу та дослідити їх вплив один на одного. Саме через такий структурний аналіз ми можемо здійснити спробу обґрунтування корекції форм та змісту освітніх програм краєзнавчого циклу у вищих навчальних закладах задля приведення їх у відповідність до актуальних вимог часу та суспільства.
У статті розглянуто поняття «краєзнавчі компетентності» у контексті його міждисциплінарної структури. Обґрунтовано цілісність та взаємообумовленість «краєзнавчих компетентностей» як єдиного інтегрального поняття. Досліджено актуальну специфіку функціональних взаємозв'язків між секторами формування краєзнавчих знань. Виділено та пояснено значення структурних секторів у процесі формування краєзнавчих компетентностей у студентів закладів вищої освіти (ЗВО): предметний, дидактичний, науково-педагогічний та глобалізаційно-полікультурний. Коротко проаналізовано роль та значення глобалізаційно-полікультурного блоку краєзнавчих знань у майбутньому розвитку краєзнавства як трансдисциплінарного науково-освітнього напрямку, окреслено поле майбутніх досліджень у цьому аспекті.
Ключові слова: краєзнавство, краєзнавчі компетентності, компетентнісна модель, краєзнавчі знання, міждисциплінарність, вища освіта.
5
Шипко, Л. "Краєзнавчі дослідження Михайла Миколайовича Бережкова". Студії з архівної справи та документознавства 19, кн. 2 (2011): 100–107.
Знайти повний текст джерела
6
Конта, Р. "Краєзнавчі дослідження І. Франка: історіографічні інтерпретації". Краєзнавство, № 3/4 (96/97) (2016): 17–25.
Знайти повний текст джерела
7
Дяченко, Вікторія. "ОЛЕКСАНДР ЦИНКАЛОВСЬКИЙ У ПАМ’ЯТІ ВОЛИНЯН". Litopys Volyni, № 25 (10 грудня 2021): 7–11. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено постаті знаного волинезнавця, археолога, історика Олександра Цинкаловського. Указано, що його ім’я тривалий час знали лише фахівці та інтелігенція. Проживаючи у Польській Народній Республіці, займаючись краєзнавчою тематикою, він не міг розраховувати на визнання комуністичної влади. Лише з 1990-х років про нього заговорили на Волині, а його твори отримали визнання. Стверджено, що одним із важливих складників пам’яті про вченого є перевидання його творів. Основні знакові праці «Княжий город Володимир» та «Стара Волинь і Волинське Полісся (краєзнавчий словник – від найдавніших часів до 1914 р.)» неодноразово були надруковані у незалежній Україні. Авторитет Олександра Цинкаловського засвідчує проведення низки наукових конференцій, присвячених його постаті. Одним із вагомих складників вшанування волинезнавця слід уважати проведення численних вечорів пам’яті та виставок у музейних установах Волині. Указано, що іменем Олександра Цинкаловського названо вулиці у містах Ковель та Володимир-Волинський, які пов’язані з особою краєзнавця. У статті авторка не оминула факту, що у цих містах ім’я дослідника носять загальноосвітні середні школи. Ушануванням та визнанням на державному рівні є заснування обласної премії імені Олександра Цинкаловського за вагомий внесок у дослідження рідного краю. Стверджено, що меморіалізація пам’яті вченого (через меморіальні дошки та пам’ятні знаки) є теж важливим складником повернення його імені у край, історію якого той вивчав усе своє життя. Серед інших форм активізації пам’яті про вченого авторкою виокремлено документальні фільми. Указано на різноманітні вікторини та краєзнавчі маршрути як спосіб уведення постаті Олександра Цинкаловського у пам’ять молоді. Окрему увагу звернено на родинну пам’ять про історика, яку зберігає та передає прийдешнім поколінням Наталія Грабарчук-Цинкаловська.
8
Волошінська, Н. "Краєзнавчі ресурси Національної історичної бібліотеки України (за результатами дослідження)". Бібліотечна планета, № 4 (90) (2020): 10–14.
Знайти повний текст джерела
9
ГОРБАНЬ, Галина. "ДОСВІД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ УНІВЕРСАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ ім. І. ФРАНКА З ПИТАНЬ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ НАУКОВОГО ДОРОБКУ АКАДЕМІКА ВОЛОДИМИРА ГРАБОВЕЦЬКОГО". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 31 (28 грудня 2018): 28–31. http://dx.doi.org/10.15330/gal.31.28-31.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюється багатолітня співпраця Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка з професором В. Грабовецьким. Розглядається питання популяризації досліджень місцевої історії та життя видатних історичних постатей України та Івано-Франківщини через використання авторського фонду В. Грабовецького. Вивчаються різноманітні бібліотечні форми (книжкові виставки, презентації нових видань, творчі зустрічі), тематичні бібліографічні видання та інтернет-ресурси, створені фахівцями обласної книгозбірні, ознайомлення краян з науковим доробком вченого через засоби масової інформації.
Ключові слова: бібліотека, Володимир Грабовецький, популяризація, краєзнавчі дослідження, Івано-Франківщина, бібліотечні форми, бібліографічні видання, інтернет-ресурси.
10
Овдійчук, Лілія. "Літературне краєзнавство у фаховій підготовці майбутніх учителів української мови та літератури: інтеграційний аспект". New pedagogical thought 105, № 1 (17 травня 2021): 91–96. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-105-1-91-96.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про літературне краєзнавство як складову історико-літературних дисциплін. Дослідниця розкриває особливості інтеграційного вивчення літературного краєзнавства у процесі підготовки майбутніх учителів української мови і літератури, визначає принципи, методи та засоби інтеграції у процесі вивчення авторського курсу «Літературне краєзнавство». У статті репрезентовано авторські літературно-краєзнавчі дослідження: післямови та передмови до перевидань раритетних книг, статті про творчість рівненських письменників за персоналіями. Їх систематизовано й запропоновано як авторський спецкурс для студентів спеціальності «Українська мова та література» й уведено до навчального плану бакалаврів 2020 року вступу. Вивчення тематичних блоків («Книговидавнича діяльність рівненської «Просвіти»: краєзнавчий аспект», «Жанрово-стильові різновиди прози письменників Рівненщини. Драматургія», «Олександр Купрін і Рівненське Полісся», «Поетична Рівненщина») відбувається із застосуванням міждисциплінарної інтеграції через змістовий (внутрішньо- і зовнішньопредметний) та діяльнісний аспекти. Основну увагу зосереджено на різних формах ознайомлення студентів із літературно-краєзнавчими матеріалами. Доведено, що у процесі такого освоєння літературно-краєзнавчого матеріалу у студентів формується інтеграційно-літературознавча компетентність.
11
Королько, А. "Покуття: історико-краєзнавчі дослідження (90-ті роки XX - початок XXI ст.)". Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, Вип. 21 (2012): 436–48.
Знайти повний текст джерела
12
Литвин, Микола, та Тамара Литвин. "ІСТОРИК ПОЗА РОБОЧИМ СТОЛОМ: ІВАН КРИП’ЯКЕВИЧ (1886–1967)". Problems of humanities. History, № 7/49 (20 липня 2021): 269–84. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.7/49.236609.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Мета дослідження. У статті реконструйовано повсякденне життя та побут відомого історика, краєзнавця, бібліофіла і колекціонера, академіка АН УРСР Івана Крип’якевича, який у радянську добу очолював важливу соціогуманітарну установу – Інститут суспільних наук АН УРСР, науковці якого досліджували історію та культуру, етнолінгвістичні процеси західного регіону. Показано родинне оточення вченого – працю та зацікавлення його дружини і дітей, краєзнавчі подорожі вченого в Карпати, околицями Львова, Жовкви та Рогатина. Стверджено, що вчений цікавився класичною музикою, фольклором, природним середовищем Високого замку та львівських парків. Показано його співпрацю з фотографами, колекціонерами екслібрисів, громадськими діячами на ниві дослідження та збереження пам’яток історії, культури та природи рідного краю. Розкрито толерантну і доброзичливу атмосферу, яку створював директор Інституту суспільних наук АН УРСР у колективі, де організовувалися сатиричні вечори і творчі зустрічі з письменниками Львова. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності та верифікації. Висновки. Як свідчать документи та спогади сучасників, вчений не терпів повсякденної суєти, чвар, інтриг, нашіптувань. Керівник установи був зорієнтований на формування в Інституті відчуття дружної творчої сім’ї, атмосфери доброзичливості, шанобливого ставлення до співробітника незалежно від звань і посад, реалізовуючи працю колективу не примусовими, диктаторськими методами, а логікою вчинків. За будь-яких умов у принципових питаннях львівський історик завжди мав свою позицію і послідовно її відстоював, був вірним професійному покликанню й намагався використати найменшу можливість зробити щось корисне для науки, народу, своєї родини.
13
Литвин, К. "Внесок Костянтина Карпинського в краєзнавчі дослідження Чернігівщини (кінець XIX - початок XX століття)". Матеріали до української етнології, Вип. 12 (15) (2013): 58–63.
Знайти повний текст джерела
14
Kazmyrchuk, Mariia. "New studies on Local History of the Manorial Estates Culture in Ukraine." Ethnic History of European Nations, no. 63 (2021): 128–43. http://dx.doi.org/10.17721/2518-1270.2021.63.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Based on an analysis of contemporary literature, this article reviews areas of new Ukrainian studies on local history of the manorial estates culture in Ukraine. This study began at the end of XIX century and took place during the Soviet period continuing today. Today a lot of publications belong to professional historians and local historians but previous years this topic was explored mostly by art critics and architects. Now there are several trends in this field: 1) the biographical and personal historiographic; 2) the socio-economic; 3) related to local lore and cultural heritage studies; 4) the complex. Representatives of the biographical and personal historiographic trend conduct genealogical studies of Ukrainian culture figures who lived in manorial estates creating a unique cultural world at the end of XVII – the beginning of XX centuries. Usage of numerous archival documents and focus on one or a few famous persons of Ukrainian estate culture are the features of this trend. The second socio-economic approach to the Ukrainian estate culture studies covers analysis of nobleman’s and landlords’ estates, in particular, focusing on their economic indicators and social impact. The third trend related to local lore and cultural heritage studies is represented by real enthusiasts are museum historians, journalists and specialists in monument studies who explores and popularizes the domestic cultural heritage, supports transformation of manorial estates to museums and pays attention to recovering of abandoned sites. These scholars apply results of their practical activity in actualization, protection and public usage of manorial estates cultural heritage. The last complex trend considers a manorial estate as a holistic system. Its representatives focus on complex studies of components and a whole cultural universe of Ukrainian manorial estates.
15
Боднарук, І. М. "ОСНОВНІ НАПРЯМИ МУЗИЧНО-КРАЄЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 94, № 1 (4 березня 2020): 51–59. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-94-1-51-59.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито актуальність дослідження процесу музично-краєзнавчої діяльності педагога у закладі вищої освіти. На основі аналізу наукових джерел визначено зміст поняття «музично-краєзнавча діяльність». Виділено та охарактеризовано основні напрями такої діяльності: науково-дослідницький, навчально-методичний, організаційно-виховний, музично-просвітницький. З’ясовано, що музично-краєзнавча діяльність викладача повинна проводитися систематично та носити комплексний характер.
Описано багаторічний досвід роботи колективу кафедри музики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича в галузі музичного краєзнавства. Особливо відзначено ґрунтовну та різнопланову музично-краєзнавчу діяльність засновника і першого завідувача кафедри музики, народного артиста України, відомого композитора та диригента, професора Андрія Миколайовича Кушніренка та доцента кафедри музики Олександра Васильовича Залуцького.
Зроблено висновки, що музично-краєзнавча діяльність педагога сприяє підвищенню його загальної музичної культури, розвитку творчих здібностей, організаційних і дослідницьких умінь; дозволяє зробити музичне мистецтво рідного краю ефективним засобом виховання особистості кожного студента.
16
Каліщук, Оксана. "ІСТОРИЧНА ТОПОГРАФІЯ ДАВНЬОРУСЬКИХ, ПІЗНЬОСЕРЕДНЬОВІЧНИХ ТА РАННЬОМОДЕРНИХ МІСТ УКРАЇНИ ЯК ІСТОРІОГРАФІЧНА ПРОБЛЕМА". Litopys Volyni, № 25 (10 грудня 2021): 39–43. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропонована розвідка являє собою спробу аналізу досліджень з історичної топографії міст України впродовж ХІХ – перших десятиліть ХХІ ст. Студія є спробою узагальнення вже опублікованих досліджень істориків, стану вивчення проблеми в історіографії. Авторкою стверджено, що найактивніше вчені вивчають проблеми історичної топографії таких потужних міських центрів, як Київ та Львів. Указано на особливості розгляду проблем історичної топографії залежно від часового та територіального вимірів. Показано особливості студій історичної топографії міст Галичини, Волині, Поділля. Рання історія українських міст залишається слабо вивченою через фрагментарність та лаконічність писемних джерел. Краєзнавчі нотатки дають змогу до певної міри зафіксувати зміни у забудові населеного пункту і, як наслідок, по-перше, реконструювати локалізацію опублікованих знахідок, а по-друге, виділити серед загалу топонімів назви, пов’язані з планувальною структурою. З’ясовано значення для дослідження різноманітних напрямів територіальної історії. Указано на відсутність у вітчизняній історіографічній традиції компаративних досліджень історичної топографії й у межах України, і європейських міст. Виокремлено аспекти історичної топографії українських міст середньовіччя та раннього нового часу, які потребують подальшого наукового вивчення. Стверджено, що дослідження історичної топографії середньовічних та ранньомодерних українських міст повинно здійснюватися винятково на комплексному аналізі історичних джерел. Використання джерел різних типів та видів (писемних, картографічних,) робить успішним реконструювання міського простору. Результати наукових досліджень дають змогу стверджувати, що врахування археологічних джерел дає можливість дати відповідь на ті питання, які не відтворено в інших джерелах.
17
Щербина, Н. "Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині у другій половині ХХ століття: тенденції та напрямки". Краєзнавство, № 1/2 (98/99) (2017): 25–38.
Знайти повний текст джерела
18
Королько, А. "Історико-краєзнавчі дослідження з вивчення Покуття (90-і рр. XX - початок XXI ст.)". Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка, Вип. 11 (2010): 248–62.
Знайти повний текст джерела
19
V.P., Rudenko, and Grek K.V. "PROFESSOR MYRON KORDUBA’S GEOGRAPHICAL STUDIES IN UKRAINIAN TOPONYMY." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Geographical Sciences, no. 15 (January 19, 2022): 27–38. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-7391/2021-15-3.
Повний текст джерелаАнотація:
Professor Myron Korduba’s (1876–1947) contribution to geographical studies of Ukrainian toponymy is highlighted. The scientist accentuated that the local folk pronunciation should be the basis and the prerequisite of the authenticity of different forms of geographical names. According to the “Dictionary of Ukrainian Language”, toponymy is a “set of geographical names of settlements, mountains, plains, lakes, rivers, forests, etc. certain territory” (Білодід та ін., 1979). Professor’s “Materialy do geografichnogo slovnyka Halychyny i Bukovyny” (“Materials to geographical vocabulary of Galicia and Bukovyna”) available with the section of manuscripts of Vasyl Stefanyk Lviv National Scientific Library are given scrupulous analysis. Said materials contain as follows the alphabetical index of vocabulary positions, materials to the collection of topographical names, map of settled localities, toponymic descriptions collected by different people. The whole variety of geographical names of the Galician and Bukovynian settlements is reduced to three “big communities”: names that possess regional nature; names that originate from proper names; other (smaller) groups of names. The regional names of settlements are characterized by such attributes as their appearance, local specificity, disposition with respect to the suburb, hydrographical specificity, soil quality, means of communication, plant (flora) or animal (fauna) specificities. The proper names of settlements possess nominative or adjectival “appearances” as follows: nominative names ending in -ичі, -иці; adjectival names ending in -ь, -ів, -ин; nominative names ending in -івці, -инці; nominative names ending in -івка. The other (smaller) groups of settlement names include colonization, fortification (defensive), occupational, newcomer encouragement, forest, church, tavern, jocular and habitation names.It is substantiated that geographical names of settlements, rivers, mountains, forests, etc. should be presented as used by the local population. It is stated that M. Korduba organized and collected the organization and collection of rich material to the geographical dictionary of Galicia and Bukovina, which includes topographic names, maps and dialectal names of their settlements; developed a detailed classification of geographical names of settlements in Galicia and Bukovina has been developed, covering three main “communities” (local history, personal and others) and 21 “smaller” groups of names of settlements.Key words: professor Myron Korduba, geographical studies of settlements, Ukrainian toponymy. Висвітлюється внесок професора Мирона Кордуби (1876–1947 рр.) у географічні дослідження української топоніміки. Зазначається, що основою, запорукою автентичності форм географічних назв, як стверджував учений, є місцева народна вимова. В академічному «Словнику української мови» поняття «топонімія» визначене як «сукупність географічних назв населених пунктів, гір, рівнин, озер, річок, лісів і т. ін. певної території» (Білодід та ін., 1979). Тому детально аналізуються зібрані Мироном Кордубою рукописні «Матеріали до географічного словника Галичини і Буковини», що зберігаються у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника. Ідеться про алфавітний список словникових позицій, матеріали до збірки топографічних назв, карти населених пунктів, топонімічні описи, які здійснили різні особи. Усе різноманіття географічних назв осель Галичини й Буковини вчений зводить до трьох «великих громад»: назви, що мають краєзнавчий характер; назви, які походять від особових імен; інші (менші) групи назв осель. Краєзнавчі назви осель характеризуються такими прикметами, як зовнішня форма оселі, теренова чи краєвидна ознака, положення щодо околиці, гідрографічні прикмети, якість ґрунту, засоби комунікації, рістня (флора), звірня (фавна). Особові назви осель мають іменникову або прикметникову «постаті»: іменникові назви на -ичі, -иці; прикметникові назви, що закінчуються на -ь, -ів, -ин; іменникові назви на -івці, -инці; іменникові назви на -івка. Інші (менші) групи назв осель включають колонізаційні, фортифікаційні (оборонні), службові, вільготні, лісові, церковні, коршмарські, жартівливі, осельничі назви населених пунктів.Обґрунтовано, що географічні назви населених пунктів, річок, гір, лісів тощо необхідно подавати так, як їх вживає місцеве населення. Констатовано, що М. Кордуба здійснив організацію та зібрав багатий матеріал до географічного словника Галичини й Буковини, що включає топографічні назви, картосхеми і діалектні топоназви їх населених пунктів; розробив розгорнуту класифікацію географічних назв осель Галичини та Буковини, що охоплює три основні «громади» (краєзнавчі, особові та інші) і 21 «меншу» групу назв населених пунктів.Kлючові слова: професор Мирон Кордуба, географічні дослідження осель, українська топоніміка
20
Заєць, Тарас. "МУЗЕЇ ПОЛТАВЩИНИ: ІСТОРИЧНІ НАДБАННЯ". Young Scientist, № 12 (88) (30 грудня 2020): 26–29. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-6.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню музейних закладів Полтавщини як осередків історичних надбань української культури. Здійснено наукову розвідку щодо етапів формування музейної мережі на Полтавщині. Обґрунтовано доцільність дослідження музеїв окремих регіонів, які відображають історико- культурні процеси в Україні. У статті розглянуто діяльність наступних закладів: Полтавський краєзнавчий музей, Кременчуцький краєзнавчий музей, Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви», Хорольський районний краєзнавчий музей, Національний музей-заповідник українського гончар- ства в Опішні, Полтавський музей авіації і космонавтики. Доведено, що дослідження широкоспекторної діяльності музеїв сприяє всебічному вивченню історії та культури Полтавщини, популяризує національну спадщину, примножуючи культурні надбання, що, в свою чергу, формує високо свідоме суспільство.
21
N.O., Svynarenko, and Dobrunova L.E. "THE SITUATION OF EDUCATORS IN THE KHARKIV REGION DURING THE HOLODOMOR OF 1932–1933: ACHIEVEMENTS, DIFFICULTIES AND PROBLEMS (HISTORIOGRAPHICAL AND SOURCE STUDIES ASPECTS)." South Archive (Historical Sciences), no. 36 (February 18, 2022): 32–38. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2021-36-5.
Повний текст джерелаАнотація:
The aim of the work is to analyze the domestic scientific and journalistic literature devoted to the characteristics of the state of education during the Holodomor of 1932–1933 in Ukraine on the example of Kharkiv region. To achieve it, the most widely used methods are historical-comparative and hermeneutic.Results. The process of studying the state of education and the role of educators during the Holodomor of 1932–1933 in modern domestic journalistic literature is considered. It was revealed that the most thorough local lore studies on the history of the state of education during the Holodomor of 1932–1933 in the Kharkiv region belong to T. Polishchuk. Fragmentary information and mentions about the living conditions of educators of Kharkiv region in 1932–1933 were found in the local lore works of L. Isaiv, I. Skotar, V. Strilets, I. Putria and other researchers.Conclusions. The biggest problem in the study of the situation of educators in 1932–1933 in Kharkiv and Kharkiv region is that there is no historiographical aspect of thorough works that would comprehensively consider and analyze both the achievements and problems of educators. In the journalistic literature, descriptions of pictures of socio-economic life of educators often lack specifics, the facts are presented separately, some information needs further study and explanation, at least because modern realities and living standards of that time are extremely different. Modern scientific and journalistic literature reports on the obvious achievements of educators in the early 1930s: the steady increase in literacy, the law on compulsory secondary education, the expansion of the network of secondary, vocational and higher education institutions. However, no thorough work devoted to comprehensive coverage of the historiography of this issue has been found.To describe the holistic picture of the situation of educators in 1932–1933 in Kharkiv and Kharkiv region, further research requires expanding the source base of this problem, historical assessments of various researchers, as well as biographies of prominent educators and the uniqueness of their teaching methods.Key words: publicist literature, famine of 1932–1933, archive materials, Kharkiv region, historiography, historiographical sources. Метою роботи є аналіз вітчизняної наукової та публіцистичної літератури, присвяченої характеристиці стану освіти в роки Голодомору 1932–1933 рр. в Україні на прикладі Харківської області. Для її досягнення найбільше застосовувалися такі методи, як історико-порівняльний і герменевтичний.Результати. Розглянуто процес дослідження стану освіти та ролі освітян у роки Голодомору 1932–1933 рр. у сучасній вітчизняній публіцистичній літературі. Виявлено, що найґрунтовніші краєзнавчі дослідження з історії стану освіти в роки Голодомору 1932–1933 рр. на Харківщині належать Т. Поліщук. Фрагментарні відомості та згадки про умови життя освітян Харківщини в 1932–1933 рр. знайдено у краєзнавчих роботах Л. Ісаїва, І. Скотаря, В. Стрільця, І. Путрі та інших дослідників.Висновки. Найбільшою проблемою в дослідженні становища освітян у 1932–1933 рр. у місті Харкові та на Харківщині є те, що ґрунтовних праць, у яких би комплексно розглядалися й аналізувалися як здобутки, так і проблеми освітян, в історіографічному аспекті немає. У публіцистичній літературі, в описах картин соціально-економічного життя освітян часто бракує конкретики, факти подаються розрізнено, деяка інформація потребує додаткового вивчення й пояснення хоча би тому, що сучасні реалії та стандарти життя того часу надзвичайно різняться. У сучасній науковій і публіцистичній літературі повідомляється про очевидні здобутки освітян на початку 30-х рр. ХХ ст.: невпинне зростання рівня грамотності населення, дію закону про обов’язкову середню освіту, збільшення мережі закладів середньої, професійно-технічної та вищої освіти. Однак ґрунтовних робіт, присвячених усебічному висвітленню історіографії зазначеного питання, не знайдено.Для опису цілісної картини становища освітян у 1932–1933 рр. у Харкові та на Харківщині подальших досліджень потребує розширення джерельної бази зазначеної проблеми, історичні оцінки різних дослідників, а також біографії видатних освітян та унікальність їхніх методик навчальної і виховної роботи.Ключові слова: публіцистична література, голод 1932–1933 рр., матеріали архівів, Харківська область, історіографія, історіографічні джерела.
22
Барабаш, Вікторія, Людмила Глєбова та Микола Тупчієнко. "НАУКОВЕ ОПРАЦЮВАННЯ ДОКУМЕНТІВ ОСОБИСТОГО АРХІВУ ІСТОРИКА, КРАЄЗНАВЦЯ С. І. ШЕВЧЕНКА". Society. Document. Communication 12, № 12 (13 вересня 2021): 34–52. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-12-34-52.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження визначається загальними проблемами комплектування фондів музеїв та наукового дослідження музейних предметів, які надходять та зберігаються в музейних фондах. Це обумовлено низкою таких факторів, як підвищення ролі музеїв у вихованні здобувачів вищої освіти; підвищення суспільного інтересу до пам’яток історії; удосконалення форм і методів роботи задля прискорення темпів розвитку і підвищення рівня музейної справи, зростання популярності музеїв.
Класифікація і систематизація музейних предметів має на меті встановити їх взаємозв’язки. Класифікація полягає у розподілі на групи за ознаками спорідненості й відмінності всього обсягу потрібних музею матеріалів. Така класифікація здійснюється за розробленими самим музеєм класифікаційними схемами й охоплює і наявні в музеї предмети, і ті, у придбанні яких зацікавлена установа. Таким чином класифікація виявляє певні прогалини в музейних зібраннях.
У фондах Кіровоградського обласного краєзнавчого музею зберігається низка документів, які дають змогу уточнити та конкретизувати біографію визначного вченого краєзнавця та громадського діяча С. І. Шевченка, а також поглибити уявлення про його творчу спадщину. У даному дослідженні проаналізовано основні віхи громадської та наукової діяльності відомого історика; проведено історіографічний аналіз проблеми комплектування музейних фондів; визначено основні класифікаційні ознаки документів архівного фонду в музеях; здійснено науково-фондове описування, класифікацію та систематизацію документів персонального архіву відомого історика, краєзнавця Сергія Шевченка, які автор у 2015 році передав до фондів Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. Досліджені документи погруповано на три фонди: основний, науково-допоміжний, обмінний. До кожного фонду застосована класифікація і групування за тематикою, хронологією і станом збереження.
23
Барабаш, Вікторія, Людмила Глєбова та Микола Тупчієнко. "НАУКОВЕ ОПРАЦЮВАННЯ ДОКУМЕНТІВ ОСОБИСТОГО АРХІВУ ІСТОРИКА, КРАЄЗНАВЦЯ С. І. ШЕВЧЕНКА". Society. Document. Communication 12, № 12 (13 вересня 2021): 14–33. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-12-14-33.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження визначається загальними проблемами комплектування фондів музеїв та наукового дослідження музейних предметів, які надходять та зберігаються в музейних фондах. Це обумовлено низкою таких факторів, як підвищення ролі музеїв у вихованні здобувачів вищої освіти; підвищення суспільного інтересу до пам’яток історії; удосконалення форм і методів роботи задля прискорення темпів розвитку і підвищення рівня музейної справи, зростання популярності музеїв.
Класифікація і систематизація музейних предметів має на меті встановити їх взаємозв’язки. Класифікація полягає у розподілі на групи за ознаками спорідненості й відмінності всього обсягу потрібних музею матеріалів. Така класифікація здійснюється за розробленими самим музеєм класифікаційними схемами й охоплює і наявні в музеї предмети, і ті, у придбанні яких зацікавлена установа. Таким чином класифікація виявляє певні прогалини в музейних зібраннях.
У фондах Кіровоградського обласного краєзнавчого музею зберігається низка документів, які дають змогу уточнити та конкретизувати біографію визначного вченого краєзнавця та громадського діяча С. І. Шевченка, а також поглибити уявлення про його творчу спадщину. У даному дослідженні проаналізовано основні віхи громадської та наукової діяльності відомого історика; проведено історіографічний аналіз проблеми комплектування музейних фондів; визначено основні класифікаційні ознаки документів архівного фонду в музеях; здійснено науково-фондове описування, класифікацію та систематизацію документів персонального архіву відомого історика, краєзнавця Сергія Шевченка, які автор у 2015 році передав до фондів Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. Досліджені документи погруповано на три фонди: основний, науково-допоміжний, обмінний. До кожного фонду застосована класифікація і групування за тематикою, хронологією і станом збереження.
24
MUZYCHKO, Oleksandr. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВОЛИНІ У ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ (ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)". Наукові зошити історичного факультету Львівського університету / Proceedings of History Faculty of Lviv University, № 19-20 (1 жовтня 2019): 171–81. http://dx.doi.org/10.30970/fhi.2019.19-20.2340.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета студії – дослідити питання про зв’язки у галузі історичної науки між двома віддаленими одна від одної українських земель: Волині та Південної України. Певні елементи цієї теми наявні у дослідженнях деяких наших попередників, але комплексно тема не розглядалася. У студіях південноукраїнських істориків Волинь фігурувала в історико-краєзнавчих нарисах туристичного типу, загальному контексті досліджень соціяльно-правового устрою Великого князівства Литовського, у працях, спеціяльно присвячених історії Волині, що було відображено і в їх назвах.
25
Kravets, Michael. "МОДЕЛЬ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО КРАЄЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". HUMANITARIUM 45, № 2 (3 липня 2020): 169–76. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-45-2-169-176.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтована чітка послідовність процесу моделювання підготовка майбутніх учителів фізичної культури до краєзнавчої діяльності. Розкривається мета побудови авторської моделі, дослідження дієвості та ефективності її створення. Обґрунтовуються цільовий, змістовий і результативний блоки моделі. Визначаються критерії підготовки майбутніх учителів фізичної культури до краєзнавчої діяльності на засадах компетентнісного підходу: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний які розкривають ефективність застосування системи підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої діяльності. Конструювання моделі відображає вибір методів, форм і засобів навчання що забезпечить формування краєзнавчої компетентності майбутніх учителів фізичної культури. Обґрунтовані інноваційні педагогічні технології (диференційоване та індивідуальне навчання студентів; застосування в освітньому процесі контекстного навчання, що забезпечує інтеграцію відповідних компетентностей; упровадження в освітній процес інформаційно-комунікаційних технологій; поєднання навчання студентів з науково-пошуковою діяльністю; організація спільної навчально-дослідної роботи викладачів і майбутніх учителів; творчо-проблемні, ігрові методи, дослідження рольових моделей соціальної взаємодії, презентація ідей, проектні технології тощо). У моделі представлені рівні сформованості краєзнавчої компетентності майбутніх учителів фізичної культури (низький середній, високий).
26
Омельяненко, Г. А., О. В. Бессарабова та С. О. Новицька. "ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ В УЧНІВ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 2 (3 листопада 2021): 41–45. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-2-06.
Повний текст джерелаАнотація:
Погіршення стану здоров’я дітей відбувається на тлі напруженої санітарно- епідемічної ситуації у країні, забруднення довкілля, зниження життєвого рівня багатьох сімей, неналежної медичної допомоги, нездорового індивідуального способу життя. Низький рівень здоров’я дітей великою мірою також зумовлений відсутністю свідомого ставлення до власного здоров’я, розуміння його значення для себе, свого майбутнього, для суспільства. Це й зумовлює необхідність активізації мотивації молоді до здорового способу життя. Мета – дослідження ефективності формування мотивації до здорового способу життя в учнів середнього шкільного віку засобами спортивно-оздоровчого туризму. Об’єкт дослідження – фізичне виховання дітей середнього шкільного віку. Суб’єкт дослідження – хлопці середнього шкільного віку. Предмет дослідження – показники фізичної підготовленості дітей середнього шкільного віку. Методи дослідження: аналіз і узагальнення науково-методичних джерел за темою дослідження; педагогічні спостереження; педагогічний експеримент; анкетування, опитування, методика визначення рівня фізичної підготовленості, визначення рівня сформованості здорового способу життя школярів; методи математичної статистики ( оброблення результатів дослідження). Результати дослідження. Залучення дітей до туристської діяльності здійснювалось за програмою роботи кружка «Спортивно-оздоровчий туризм». Навчальна програма включала в себе поняття підготовки та проведення туристських походів різних видів та ступенів складності; знайомство з видами туристського спорядження як для здійснення походів, так і для участі в туристських змаганнях; основи топографії – уміння «читати» карту, складати план місцевості; гігієни туриста та правил поведінки на природі. Значна увага приділялася краєзнавчій роботі – вивченню та дослідженню природи, історії, культури та туристських можливостей рідного краю, удосконаленню фізичної підготовки та загартуванню організму, здоровому способу життя. Висновки. Під час дослідження визначено ефективність оздоровчого туризму у процесі формування здорового способу життя в учнів середнього шкільного віку.
27
Стецик, Юрій. "ПАРАФІЯЛЬНИЙ ЛІТОПИС СЕЛА ДОРОЖІВ ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ВИВЧЕННЯ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ". Problems of humanities. History, № 7/49 (20 липня 2021): 91–102. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.7/49.234426.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Мета дослідження – проаналізувати інформаційний зміст парафіяльного літопису, виокремивши основні тематичні частини. Методологія дослідження базується на використанні аналітичної та синтетичної критики джерел. Для встановлення об’єктивності інформації проведено її верифікацію із оригіналами текстів документів, які згадуються у літописі. Наукова новизна вбачається у запровадженні до широкого обігу окремих фрагментів літопису, які допомагають висвітлити деякі сторони повсякденного життя селянства. Висновки. Парафіяльний літопис дорожівської парафії є унікальною документальною пам’яткою 30-х рр. XX ст., в якій відображенні як історичні, так і географічні, етнографічні та мовознавчі матеріали. Поєднання як усних, речових, так і писемних краєзнавчих джерел дає змогу привідкрити окремі сторони буденного життя дорожівської парафіяльної людності: народні вірування, звичаї, пісні, прислів’я, тип господарювання, особливості одягу та харчування. Зафіксований краєзнавчий матеріал допомагає визначити, які фактори сприяли розвитку чи занепаду населеного пункту. З’ясовано, що започатковане парафіяльне літописання розвивалося нетривалий час, оскільки прихід радянської влади (вересень 1939 р.) та її остаточне утвердження (серпень 1944 р.) зупинив процес укладення подальших описів, а започаткував переслідування національно свідомих українських патріотів, ліквідацію культурно-освітніх установ. Радянська адміністрація намагалася контролювати укладення церковної документації шляхом видання довідок про смерть односельчан дорожівською сільською радою, які мали слугувати підставою для внесення парохом запису до метричних книг померлих парафіян. Із середини XX ст. виконавчі органи сільських рад починають переймати від парафіяльної канцелярії повноваження щодо укладення цивільних реєстрів (про народжених, одружених і померлих) та видачі документів державного зразка (замість церковних метрик запроваджуються державні свідоцтва про народження, шлюб, смерть).
28
КОРКАЧ, Cвітлана. "ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧІ АСПЕКТИ ПЕРЕЯСЛАВСЬКОЇ ШЕВЧЕНКІАНИ В ДОСЛІДЖЕННЯХ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ." Humanities science current issues, № 25 (24 вересня 2019): 13–18. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.0/25.178931.
Повний текст джерела
29
Бенедюк, Валентина, та Роман Качаровський. "КРАЄЗНАВЧІ МОЖЛИВОСТІ ШКІЛЬНИХ МУЗЕЇВ ПРИКОРДОННИХ ГРОМАД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 2-3 (12 квітня 2021): 683–87. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.151.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено правову базу функціонування шкільних музеїв Волинської області. Окреслено їх головні завдання, зокрема як об’єктів краєзнавства, виділено окремі типи шкільних музеїв, що створені у прикордонних територіях Волинської області з Польщею та Білоруссю. Деталізовано їх геопросторове розміщення у розрізі територіальних громад та районів краю. Зосереджено увагу на проблемних питаннях функціонування музеїв та запропоновано шляхи їх вирішення.
30
Копилець, Є. "Інтегративний потенціал краєзнавчих географічних досліджень учнівської молоді". Проблеми безперервної географічної освіти і картографії, Вип. 24 (2016): 53–57.
Знайти повний текст джерела
31
Chalii, Liudmyla, та Vadym Kindrat. "Місце спортивно-оздоровчого туризму в системі фізичної активності студентів закладів вищої освіти". Physical education, sports and health culture in modern society, № 2(42) (26 липня 2018): 91–95. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-02-91-95.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Розглянуто проблему використання спортивно-оздоровчого туризму як засобу підвищення рухової активності студентів. Мета та методи дослідження. Мета дослідження – пошук резервів фізичної активності у формах спортивно-оздоровчого туризму. Використано такі методи наукового дослідження, як аналіз науково-методичної літератури, опитування та узагальнення, теоретичне прогнозування. Результати роботи. Досліджено роботи сучасних дослідників і науковців, пов’язані з вивченням спортивно-оздоровчого туризму. Аналіз науково-методичної літератури дав підставу з’ясувати, що спортивно-оздоровчий туризм – ефективний засіб для фізичного розвитку, формування функціональних резервів людського організму; він доступний для людей із різною фізичною підготовкою та дає змогу покращити багато показників здоров’я людини. З’ясовано, що спортивно-оздоровчий туризм незамінний у пропаганді здорового способу життя. Виявлено форми туристської діяльності, що користуються популярністю в студентської молоді: одноденні подорожі та прогулянки, нескладні походи з ночівлею, екскурсії. Запропоновано низку заходів спортивно-оздоровчого туризму, що можливо запровадити в позааудиторну роботу зі студентами й, таким чином, частково розв’язати проблему недостатньої фізичної активності. Висновки. У результаті опитування студентів педагогічного факультету Рівненського державного гуманітарного університету виявлено першочерговий інтерес та, відповідно, мотивацію до здійснення одноденних туристичних подорожей до цікавих краєзнавчих об’єктів або з навчальною метою. Отримані дані свідчать на користь досить поширеної й доступної форми туристської діяльності у вигляді одноденних походів, що десятиліттями використовуються в практиці навчальних закладів і не втратили своєї актуальності для сучасних студентів.
32
Кость, С. "Львів як об"єкт краєзнавчих досліджень Карела Запа". Проблеми слов"янознавства, Вип. 59 (2010): 216–21.
Знайти повний текст джерела
33
Кость, С. "Львів як об"єкт краєзнавчих досліджень Карела Запа". Проблеми слов"янознавства, Вип. 59 (2010): 216–21.
Знайти повний текст джерела
34
Khachaturov, Artemii, and Iryna Kochetkova. "THE JEWISH COMMUNITY OF BILA TSERKVA: HISTORY AND MODERNITY (LOCAL STUDIES)." GEOGRAPHY AND TOURISM, no. 63 (2021): 44–52. http://dx.doi.org/10.17721/2308-135x.2021.63.44-52.
Повний текст джерелаАнотація:
Purpose of the study. The purpose of the work is a comprehensive study of the local history of the main trends in the historical development and the current state of the Jewish community in the city of Bila Tserkva. Research methodology. It is based on a combination of historical and geographical approaches using the methods of local history analysis and synthesis of secondary information. Research results. The Jewish people, who lived on the territory of modern Ukraine, for a long time were subjected to oppression and persecution. Since the era of Bohdan Khmelnitsky and until the fall of the Soviet Union, various restrictions and prohibitions were imposed on the ethnos under study. Despite this, the territory of the Ukrainian state became home to many Jewish generations: shtetls were created everywhere, dynasties of Hasidic tzaddiks were formed, and the like. One of the places that has undergone a significant influence of the activities of the Jewish community is the city of Bila Tserkva. This work reflects the main milestones in the formation and development of the Jewish community in the Bila Tserkva, identifies the main factors that influenced the system of settlement of the people in the city. On the basis of literary sources, including the works of O. Starodub, S. Burlaka, E. Chernetsky, the connections of the studied people with the toponymy of the city, which over the centuries took root in its system, were analyzed. In addition, the influence of the Jewish ethnos on the formation of a modern architectural ensemble was revealed, in particular the buildings of the Market Square, the choral synagogue, the city hospital, etc. This work also reveals the special role of the cemetery as an ethnocultural attribute of the town. The study also highlights current trends in the development of the Jewish community in the city: an analysis of its activities, its main social programs and relationships is carried out. Scientific novelty. During the times of the Soviet Union, full-fledged studies of the characteristics of the life of the Jewish people on the territory of Ukraine were almost not carried out, especially little attention was paid to the local history analysis of local settlements. Since independence, the number of such works has increased significantly, however, there are still significant blank spots. In this work, for the first time, a comprehensive study of the Jewish community of the Bila Tserkva is carried out. Disclosed, previously unknown aspects of local history, and the peculiarities of the life of the ethnic group in the conditions of modern Ukraine. Practical significance. The results of this work can be used for further regional studies of the Bila Tserkva region and Porosya, and as important materials for studying the characteristics of the life of the Jewish population in Ukraine. In addition, the publication can draw attention to the current state of Jewish communities, the degree of preservation of objects of the spiritual and material heritage of the people.
35
Лазурко, Лідія. "СТВОРЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЧАСОПИСУ «PRZEWODNIK NAUKOWY I LITERACKI» У ЛЬВОВІ (70-ті рр. XIX ст.)". Problems of humanities. History, № 8/50 (28 грудня 2021): 41–56. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.8/50.240959.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Мета дослідження – показати на підставі історіографічних джерел (історичних досліджень та матеріалів часопису) як відбувалося становлення редакційної політики часопису «Przewodnik Naukowy i Literacki», що видавався у Львові практично протягом усієї доби автономії. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні загальнонаукових і спеціально-історичних методів. Дотримано принципи історизму, об՚єктивності та ціннісного підходу до досліджуваних явищ. Коректність вивчення джерельної бази забезпечена застосуванням евристичного методу. Використання історико-генетичного, історико-типологічного та історико-системного методів дало змогу достовірно відтворити і прослідкувати за розвитком феномену наукового часописання в Галичині і отримати коректні висновки. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в історіографії досліджуються передісторія та історія становлення та організації львівського журналу «Przewodnik Naukowy i Literacki», значну частину змісту якого займали історичні дослідження. Висновки. Часопис «Przewodnik Naukowy i Literacki», додаток до урядової «Gazety Lwowskiej», що видавався в Східній Галичині рекордно тривалий час – з 1873 до 1919 р. – мав також і тривалу передісторію. Починаючись ще у 50-х рр. XIX ст. як статистично-краєзнавчий додаток, видання трансформовувалося і через два десятиліття стало помітним явищем польської науки та культури. Часопис під керівництвом Владислава Лозінського швидко переріс свої межі і став чинником розвитку польської культури в східногалицькому краї, залишаючись впродовж 70 – початку 80-х рр. XIX ст. важливим джерелом поширення інформації про інтелектуальні здобутки в середовищі зростаючого числа місцевої інтелігенції. Характеризуючи початковий період існування часопису, зазначимо також, що у цей час зміст видання віддзеркалював стан тодішньої польської історіографії.
36
Климчук, Л. "Газетні видання Поділля як складова документальної забезпеченості краєзнавчих досліджень". Вісник Книжкової палати, № 9 (158) (2009): 30–31.
Знайти повний текст джерела
37
Тарасюк, Марина. "ВОЛИНСЬКЕ ПОВСЯКДЕННЯ ЛИТОВСЬКОЇ ДОБИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 41–46. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Історія повсякденності є нині популярним напрямом наукових розвідок в українській історіографії. З’ясовано, що предметом історії повсякдення є все, що оточує людину щодня: гігієна, одяг, житло, харчуван- ня, дозвілля, виробнича практика та будь-які взаємодії з іншими членами суспільства. Студії охоплюють два рівні дослідження: матеріальне життя та нематеріальне (соціальне). Основне завдання напряму – це розгляд пересічних людей, які могли не впливати на глобальну історію, але, без сумніву, відчували на собі її тиск. Зокрема, напрям використовується під час вивчення середньовічного суспільства. У зв’язку з цим у статті зроблено спро- бу з’ясувати ступінь дослідження (у цьому разі волинського) повсякдення литовської доби та окреслити основні компоненти буденності, які висвітлені в новітній історіографії. Таке узагальнення дасть змогу визначити сфери щоденного, які вдається реконструювати, та такі, що залишаються науковою перспективою. З’ясовано, що з моменту становлення людинознавчої історії сучасна українська історіографія збагатилася дослідженнями таких компонентів повсякденного життя, як гардероб, житло, виробнича практика волинян (матеріальний вимір) та з історії взаємостосунків у громадському та приватному життях, контактів між миря- нами та церквою (нематеріальний вимір або, інакше кажучи, соціальний). Встановлено, що історія волинського повсякдення литовської доби та окремі його складники аналізуються, зокрема, в розвідках краєзнавчих археологів та соціальних істориків. Через незначну представленість у науковій літературі потребують більшої уваги вче- них дозвілля волинян, їхня система харчування, житлові умови. Після аналізу усіх компонентів буденності надалі вдасться сформувати цілісне уявлення науковців про цей відрізок часу, а це, зі свого боку, сприятиме розумінню середньовічного світу ізсередини.
38
Цимбала, О. С. "Теоретико-методологічні принципи краєзнавчих досліджень у науковій спадщині М. Голубця". Гілея, Вип. 116 (№ 1) (2017): 75–78.
Знайти повний текст джерела
39
Адамович, Сергій. "ЗЛОЧИНИ НАЦИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ В м. КАЛУШІ (1941–1944 рр.)". Українознавчі студії, № 19 (26 березня 2018): 213–27. http://dx.doi.org/10.15330/ukrst.19.213-227.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті детально проаналізовано злочинну діяльність нацистськогорежиму проти єврейського та українського населення на території містаКалуша та Калуського району в роки Другої світової війни, яка кваліфікованаміжнародними правовими організаціями як злочини проти людства. Автор наоснові матеріалів Галузевого державного архіву Управління Служби безпекиУкраїни в Івано-Франківській області, Державного архіву Івано-Франківськоїобласті, спогадів жертв нацистських репресій та досліджень краєзнавців відстежує хронологію, форми та методи, за допомогою яких гітлерівці винищувалиєврейське населення міста та району. У статті на конкретних прикладах знищення євреїв Калуша та регіону продемонстровано нелюдськість нацистськогототалітарного режиму.Окрім опису знищення єврейського населення, у дослідженні детальнопроаналізовано боротьбу проти нацистів молодих українських націоналістів, якінавчалися в Калуській торговельній школі, арешти їх гестапівцями, перебігслідства та розстрілів юнаків. Участь у підпіллі учнів торговельної школи сталаще одним прикладом самовідданої боротьби Організації українських націоналістів проти гітлерівської Німеччини.Автор у статті з’ясовує роль і значення колабораціоністів з нацистськоїкримінальної поліції в знищенні мирного населення, а також пошуків їх в післявоєнний період радянськими спецслужбами та понесеної злочинцями кримінальноївідповідальності. Окрему увагу в науковій статті присвячено розшукам місцьзлочинів нацистів та їх прислужників, які сьогодні мали б працювати як місцяпам’яті для відвернення в майбутньому приходу до влади антилюдськихтоталітарних режимів.
40
Місостов, Т. Ю. "РОЛЬ ОРГАНІВ ЗЕМСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ ГУБЕРНІЙ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ В ОРГАНІЗАЦІЇ МІСЦЕВИХ КРАЄЗНАВЧИХ ЦЕНТРІВ ТА РОЗГОРТАННІ ДОСЛІДЖЕНЬ З ЛОКАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ." Історія та географія, № 56 (2019): 16–21. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2019.56.02.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу ролі земських органів самоврядування Харківської, Полтавської та Чернігівської губерній в організації та подальшому розвитку історико-краєзнавчих осередків в даних губерніях, а також внеску місцевих земств у роботу з вивчення локальної історії в Лівобережній Україні. Висвітлені та проаналізовані факти фінансової допомоги або безпосередньої участі земств у створенні та утриманні окремих музеїв, вчених архівних комісій та інших осередків регіональної історії. Розглянуто окремі напрями земської діяльності, що сприяли здійсненню краєзнавчих наукових розвідок та експедицій, популяризації історії краю на шпальтах місцевої преси, улаштуванню археологічних з’їздів та етнографічних виставок та, в цілому, розгортанню історикокраєзнавчого руху в губерніях Лівобережжя.
41
Kutsenko, Serhii, Igor Opatskiy та Nataliia Pyzhianova. "«Нічого в житті не зрікаюсь» (життєвий шлях та інтелектуальна біографія Ольги Діденко)". Eminak, № 4(28) (31 грудня 2019): 100–108. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2019.4(28).346.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлено життєвий шлях та інтелектуальну спадщину відомої уманської краєзнавиці, активної діячки пам’яткоохоронного руху другої половини ХХ ст., поетеси та громадської активістки Ольги Петрівни Діденко (1916-2010). Простежено процес формування поглядів О. Діденко, її найближче інтелектуальне оточення й основні досягнення у дослідженні історії Уманщини. Розглянуто інтелектуальну спадщину О. Діденко: опубліковану та підготовлені, але неопубліковані матеріали з етнографії, історії українського мистецтва та результати багаторічних археологічних експедицій.
42
Рябчикова, Ф. "Організація краєзнавчих досліджень у науковому доробку В. Кравченка (1920–1931 рр.)". Краєзнавство, № 2 (79) (2012): 87–94.
Знайти повний текст джерела
43
Блажкевич, А. "Дослідження розвитку краєзнавчої бібліографії Галичини як об"єкт генезису регіонального наукового руху наукової молоді". Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Вип. 27 (2010): 371–83.
Знайти повний текст джерела
44
Желєзко, А. "Координаційні центри краєзнавчих досліджень в Україні в 20-х роках XX ст." Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія 6 : Історичні науки, вип. 4 (2007): 104–11.
Знайти повний текст джерела
45
Продан, Любов. "Підготовка майбутнього сучасного вчителя початкових класів засобами краєзнавчого музею". Освітній вимір 43 (11 грудня 2014): 239–43. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v43i0.2759.
Повний текст джерелаАнотація:
Продан Л. А. Підготовка майбутнього сучасного вчителя початкових класів засобами краєзнавчого музею.
У статті йдеться про шляхи успішної професійної підготовки вчителів початкових класів засобами краєзнавчого музею. Охарактеризовано види роботи у краєзнавчому музеї ВНЗ, які використовуються викладачами під час роботи зі студентами. З’ясовано значення краєзнавчого музею у формуванні особистості вчителя. Досліджено, які завдання пробуджують у студентів інтерес до краєзнавчої роботи, розвивають у них дослідницькі навички, ініціативу та творчість.
46
Сергій, Ольговський, та Пустовалов Василь. "НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА В НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАПОВІДНИКУ «ХОРТИЦЯ». СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 35 (6 лютого 2021): 195–202. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v35i0.400.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядаються історія вивчення острова Хортиці, його природно-культурний потенціал, виникнення та етапи становлення заповідника на його території. Проаналізовано узагальнюючі роботи різних авторів із досліджуваної теми. Помітний внесок у вивчення острова і в розвиток заповідника зробили Д. Яворницький, Я. Новицький, О. Добровольський, В. Пешанов, Р. Юра, Н. Козачок, В. Іллінський, С. Пустовалов, М. Остапенко, Д. Кобалія та ін. Автори доходять висновку, що в історії вивчення о. Хортиці виділяються етапи: краєзнавчий, загальнонауковий та етап дослідження о. Хортиці в рамках заповідника.
Виявляється популярність заповідника, з’являються популярні природничі та історико-культурні публікації. Проведена робота та виділені етапи стануть у нагоді при подальшому плануванні роботи заповідника.
47
Молчанов, В. Б. "І.І. Ярмошик. Волинь в історико-краєзнавчих дослідженнях ХІХ-ХХ століть. - Житомир. - 2006. - 216 с." Український історичний журнал, № 3 (2007): 216–20.
Знайти повний текст джерела
48
Непомнящий, А. А. "Основні напрями історико-краєзнавчих і бібліографічних досліджень в Автономній Республіці Крим (1991-2000)". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, вип. 63/64 (2002): 21–22.
Знайти повний текст джерела
49
Краснобокий, Ю. М., та І. А. Ткаченко. "ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ В ОСВІТНІЙ ГАЛУЗІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (29 квітня 2021): 181–89. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-27.
Повний текст джерелаАнотація:
У пропонованій статті об’єкт дослідження складає системний підхід у галузі освіти; предметом дослідження є системний аналіз освітнього процесу з підготовки вчителів природознавчих дисциплін для закладів середньої освіти; мета роботи – продемонструвати можливості методу системного підходу (системного аналізу) для наукового обґрунтування складових та їх змісту освітньо-професійних програм на прикладі підготовки інтегрованого вчителя природознавства. Для досягнення поставленої мети використовувалися методи узагальнення результатів наявних публікацій різних авторів у науково-педагогічних виданнях та авторських напрацювань з експериментального впровадження означеної проблематики у педагогічну практику. У статті освітня галузь аналізується як складна ієрархічна система, якій притаманні емержентність, самоорганізація, відкритість, взаємо- залежність від ринку освітніх послуг тощо. Спираючись на методологію системного підходу, система освіти розглядається як цілісна єдність, що складається з таких підсистем, як органи управління освітою, науково-дослідні інститути, підвідомчі МОН, мережа дошкільних закладів, мережа закладів середньої освіти, мережа закладів професійно-технічної освіти, мережа закладів позашкільної освіти, мережа закладів вищої освіти тощо. Із виникненням об’єктивної необхідності модернізації (реформування) цих підсистем варто враховувати, що вони складаються з певних взаємозалежних елементів, наприклад: органи управління освітою – це центральний (МОН), регіональні (обласні), місцеві; дошкільні заклади – це дитячі ясла і садки; заклади середньої освіти – це школи, гімназії; заклади профтехосвіти – це ліцеї, училища, коледжі, технікуми тощо; заклади позашкільної освіти – це об’єднання дітей (учнів) за інтересами; заклади вищої освіти – це інститути, академії, університети. Обираючи в якості предмета психолого-педагогічних або ж науково- методичних досліджень функціонування перерахованих елементів системи освіти (за певних умов, які здебільшого визначаються межами автономності), їх теж можна розглядати як підсистеми, адже вони об’єднують у собі, наприклад, такі елементи: органи управління освітою – відповідні департаменти, управління, відділи тощо; НДІ МОН – профільні лабораторії цих інститутів; дитячі ясла, садки – групи дітей за віком; заклади загальної середньої освіти – класи учнів; об’єднання дітей за інтересами – це «станції»: юних техніків, юних натуралістів, моделістів, краєзнавців, слідопитів тощо; університети – факультети, кафедри. У результаті проведеного дослідження показано, що застосування системного підходу до аналізу системи освіти та до процесу підготовки учителів освітньої галузі «Природознавство» на основі відповідної освітньо- професійної програми, як визначеної системної цілісності, що складається з окремих підсистем і елементів, дає можливість методологічно і методично науково обґрунтовано забезпечити планування, організацію і реалізацію відповідного освітнього процесу.
50
Orlyk, Vasyl. "Топографія знахідок в Україні монет держави Тевтонського ордену в Пруссії та її Лівонського відділення (зведені відомості по областях)". Ukrainian Numismatic Annual, № 1 (21 грудня 2017): 37–74. http://dx.doi.org/10.31470/2616-6275-2017-1-37-74.
Повний текст джерелаАнотація:
Процес становлення та розвитку зв’язків українських середньовічних земель з державою Тевтонського ордену в Пруссії відображений переважно у писемних джерелах, зокрема документальних, другої половини ХІІІ ст. – початку XVI ст. Проте такі зв’язки мали залишити слід не лише в писемних джерелах. Подібні зв’язки, навіть якщо вони часом були і епізодичними, залишають в культурних шарах поселень достатню кількість нумізматичних джерел, у даному випадку тевтонських монет, загублених у свій час їхніми власниками. Метою статті є вивчення та введення до наукового обігу корпусу нумізматичних джерел, які відображають зв’язки українських середньовічних земель з державою Тевтонського ордену в Пруссії. Основними нумізматичними джерелами є монетні знахідки, поряд із власне монетами та матеріалами й інструментами монетного карбування. Саме монетні знахідки дозволяють не лише поглибити існуючі на сьогодні уявлення про грошовий обіг і торговельні взаємовідносини, але й часом змінити усталені стереотипи. Звернемося до проблеми участі монет держави хрестоносців – держави Тевтонського ордену в Пруссії, у грошовому обігу на теренах середньовічної України. Монети Тевтонського ордену зустрічаються в Україні як поодинокі знахідки, так і у складі грошових та грошово-речових скарбів. Дана проблема знайшла певне відображення в науковій літературі. Перші відомості про такі знахідки з’являються у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., зокрема у працях К. Страшкевича, у матеріалах Археологічних з’їздів. В українській радянській історіографії ігнорувалася участь тевтонських монет в грошовому обігу українських середньовічних земель, а також знахідки цих монет в Україні. В останні десятиліття відбуваються процеси переосмислення історичного минулого. Не стало винятком і вивчення проблем історії держави Тевтонського ордену в Пруссії, в тому числі й взаємин цієї держави хрестоносців з правителями і населенням середньовічної України. У сучасній українській історіографії деякі аспекти проблеми знахідок монет держави Тевтонського ордену в Пруссії на території України відображені у працях Г. Івакіна, А. Позіховського та Р. Шуста, С. Демидко, О. Погорільця і С. Стопенчука, А. Шестопала, Р. Саввова, В. Орлика та ін. Окрім згаданих праць дослідників, відомості про знахідки в Україні монет держави Тевтонського ордену в Пруссії містяться у різнопланових джерелах: архівних документах, музейних колекціях, свідченнях краєзнавців та матеріалах форумів скарбошукачів. Дослідження знахідок монет держави Тевтонського ордену в Пруссії на території сучасної України дозволяє зробити висновок про зв’язки (переважно економічні) її середньовічних земель з Тевтонським орденом і про присутність орденських монет у грошовому обігу на українських теренах у XIV – XV ст. Порушена нами проблема потребує подальшої наукової розробки. Перш за все, ґрунтовного вивчення нумізматичних колекцій Національного музею історії України, обласних та районних краєзнавчих музеїв, звітів Інституту археології НАН України, опублікованих документів XIV – XV ст., фондів Центрального державного історичного архіву України в містах Києві та Львові, а також міських архівів Торуня, Гданська, Калінінграда (Кенігсберга) та ін. Таким чином, для подальшого комплексного дослідження зв’язків українських середньовічних земель із державою Тевтонського ордену в Пруссії необхідно використовувати різнопланові джерела, в тому числі й нумізматичні, серед яких топографія знахідок монет, безперечно, посідає вагоме місце.