Статті в журналах: "Краса людини"

1

Тюріна, Т. Г. "ФЕНОМЕН ДУХОВНОСТІ: ДУХОВНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПІДХІД". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 95, № 2 (13 травня 2020): 201–13. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-95-2-201-213.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено людину як цілісну істоту, ієрархічну трирівневу структуру, єдність духу, душі й тіла, синтез двох начал: духовного, космічного, вічного і земного, смертного, мінливого. Розглянуто феномени «дух», «духовність», використовуючи релігійні, педагогічні та міждисциплінарні підходи. Визначено поняття «дух» як божественне начало в людині, а «духовність» – відповідний рівень розкриття та розвитку в неї Божого Духа згідно християнського віровчення. Охарактеризовано сутність і зміст понять «дух», «духовність» з погляду сучасної духовно-педагогічної науки (академік Г. Шевченко), яка визначає дух як животворящу силу, яка йде від Бога, а духовність – як ціннісний стрижень особистості. Дослідниця виділяє такі вищі духовні цінності людини, як істина, добро, краса, віра, надія, любов, мудрість, наслідування, які одухотворяють особистість, наближують її життя до ідеалу. Проаналізовано етапи самоодухотворення людини, що поєднують в собі духовне самопізнання та самовдосконалення тілесно-фізичної, душевної і духовної складових цілісної людини. Визначено та охарактеризовано еволюційні рівні розвитку духовності людини, які тісно взаємопов’язані і взаємообумовлюють одне одного: особистісна духовність, соціальна духовність, ноосферна (космопланетарна) духовність. Кожний наступний щабель розвитку духовності ґрунтується на попередньому, поступово еволюціонуючи із нього. Теоретично обґрунтовано, що духовність – це визначальний чинник еволюції людини і світу, оскільки, вдосконалюючись духовно, людина через свою інформаційно-енергетичну (духовно-душевну) складову гармонізуючим чином впливає на зовнішній світ, сприяючи його подальшій еволюції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Сокаль, Г. І. "Вербалізація концепту "краса людини" в текстах англомовної художньої літератури". Нова філологія, № 56 (2013): 75–78.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Nevmerzhitska, O. M. "Краса як головна естетична цінність українського національного світогляду в філософії першої половини ХХ ст." Grani 18, № 6 (23 квітня 2015): 51–54. http://dx.doi.org/10.15421/1715119.

Повний текст джерела

Анотація:

Серед множини проблем історії української філософії, що потребують поглибленого вивчення, однією з основних, на думку автора, є дослідження системи цінностей українського народу. Одному з таких питань і присвячена ця стаття, в якій проведено дослідження естетичних цінностей українського національного світогляду в філософії першої половини ХХ століття, зокрема, головної його естетичної цінності – категорії краси. Проаналізовано творчість визначних українських вчених, філософів і суспільних діячів, що, звертаючись до людської природи, властивості людини до естетизації життя, з різних сторін досліджували український національний світогляд, який виражає цінності, погляди та переконання більшості представників українського народу. Видатні мислителі, вивчаючи та досліджуючи політичні, моральні, релігійні, естетичні ідеали та цінності, дивились на світ української людини з позиції його аксіологічної цілісності. Вони намагалися зрозуміти сутність, причини виникнення та існування різноманітних культурних процесів, що відбувалися в межах українського етносу, осягнути, яким чином через уявлення про красу народ реалізовує своє прагнення до прекрасного. Беручи до уваги, що українська філософія досліджуваного періоду ще недостатньо вивчена, заглибившись у джерела сучасної філософської думки в Україні, автором зроблено висновок, що життя українського народу найбільшою мірою підпорядковувалося прагненню до прекрасного, яке охоплює всі сфери життєдіяльності української людини як у матеріальному, так і в духовному вимірах буття.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

A. Saranuk, I. Matvienko,. "Гедонізм у сучасному суспільстві (філософське усвідомлення)". Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (17 травня 2019): 36–44. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.3-4.03.

Повний текст джерела

Анотація:

Радість загострює нашу сприйнятливість до світу, дає змогу нам захоплюватися і насолоджуватися ним. Радісна людина бачить світ у його красі і гармонії, сприймає людей в їх кращих проявах. Вона схильна швидше діставати задоволення від об’єкта, насолоджуватися ним, ніж аналізувати і критично осмислювати його. Людина сприймає об’єкт таким, яким він є, не прагне поліпшити або змінити його. Вона сприймає об’єкт як частину світу, відчуває свою близькість, причетність до нього. Об’єкт сприймається людиною як продовження, розширення її власного «Я». Радість змушує людину з особливою гостротою відчути свою єдність зі світом. Радість – це не просто позитивне ставлення до світу і до себе, це своєрідний зв’язок між людиною і світом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Кунденко, Я. М., та М. О. Білостоцький. "ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ ЛЮДИНИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА". Історія та географія, № 57 (2020): 68–74. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.57.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті дається визначення поняття «цінність» та характеристика історичних етапів становлення духовних цінностей людини інформаційного суспільства. Виявлено, щодуховний розвиток особистості – процес індивідуально-особистісного залучення до духовної культури суспільства, оволодіння загальнолюдськими, соціокультурними, національними цінностями і досвідом людства в процесі духовно-практичної діяльності та самостійного творчого розвитку кожної особи. Проблема цінностей, в широкому значенні, завжди виникає в епохи знецінення культурної традиції та дискредитацій ідеологічних засад суспільства. Розуміння цінностей змінюється відносно різних історичних періодів розвитку культури. В період Античності відсутнє чітке розуміння своєрідності людини в світі, істина і цінність не відокремлені один від одного. В часи Середніх віків йшлося про релігійні цінності, оскільки людина існувала в ім'я Бога. Філософи Нового часу виділили розум як головну рису людини. Всепоглинаючий інтерес до істини затемнював проблему цінностей. В німецькій класичній філософії І. Кант «відокремив» істину, красу і благо. Істиною займається розум, а цінністю - розумна воля. Для філософів ХХ століття проблема цінностей виходить на перший план, тому що головною проблемою постає екзистенціальне буття людини та «людино-орієнтована» істина. Розподіл цінностей людини сучасного інформаційного суспільства проводиться щодо суб'єкта та способу поціновування: фізичні, які задовольняють базові потреби суб'єкта, спрямовані на чуттєво дану реальність, що має одиничний, безпосередній та матеріальний характер;соціо-психологічні, які задовольняють особливі, опосередковані та ідеальні потреби суб'єкта, спрямовані на метафізичну чи віртуальну реальність, що існує у свідомості людини; духовні цінності, які задовольняють всезагальні та трансцендентальні потреби суб'єкта за допомогою творчої діяльності узагальнюючого мислення по створенню естетичні ідеалів; релігійних уявлень; наукових теорій; філософських категорій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Тюріна, Т. Г. "ДУХОВНЕ ПРОБУДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ: ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ, УМОВИ ТА ЧИННИКИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, № 2(Ч.1) (28 вересня 2021): 197–209. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_1-197-209.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито поняття «духовне пробудження» особистості, використовуючи християнський, духовно-філософський, ноосферний і науковий підходи. Представлено авторське визначення цього поняття, де духовно пробуджена людина трактується як особистість з космопланетарним рівнем свідомості, носій духовності і духовних знань, активно діюча інформаційно-енергетична одиниця Всесвіту, через яку транслюються духовні космічні енергії. Головне призначення духовно пробудженої людини – одухотворяти світ, привносити у життя людства красу і гармонію, любов і добро, мир і істину, сприяючи його еволюції. Духовний саморозвиток, духовне зростання є вищим смислом її життя. Розглянуто образи духовно пробудженої людини та їх характерні особливості у творчості видатних вчених: філософів, психологів ХХ–ХХІ століття (А. Маслоу, М. Савчина, послідовників вчення В. Вернадського). Охарактеризовано умови, які сприяють духовному пробудженню особистості: духовний спосіб життя; пріоритет духовних цінностей; вміння керувати своїми емоціями, почуттями, думками, поведінкою; стійка самодисципліна; позитивна налаштованість особистості, установка на творчість, гармонізацію взаємостосунків зі світом; усвідомлене прагнення до духовного саморозвитку, самовдосконалення; духовно-моральний, особистісний, соціальний рівні зрілості; високий духовно-моральний і духовно-естетичний рівні розвитку; просвітлена свідомість, досягнення стану внутрішньої гармонії через молитву, медитацію та інші духовні практики. Визначено чинники духовного пробудження особистості: класична музика, література, поезія, мистецтво, спілкування з людьми високого духовного рівня, інформаційно-енергетична взаємодія з літературою духовного спрямування тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Безена, І. М. "Людина і її духовна краса (світоглядні філософії Василя Сухомлинського та Олеся Гончара)". Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, вип. 173, ч. 2 (2018): 16–21.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Безена, І. М. "Людина і її духовна краса (світоглядні філософії Василя Сухомлинського та Олеся Гончара)". Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, вип. 173, ч. 2 (2018): 16–21.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Fedorova, Alexandra. "Категорія «класичне» в масовому суспільному сприйнятті: історичний і сучасний погляд." Музичне мистецтво і культура, № 26 (25 квітня 2018): 52–62. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2018-26-52-62.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи полягає у визначенні категорії класичного як поняття в широкому сенсі слова в сучасній суспільній свідомості. Багатогранний зміст поняття «класичного» має на увазі можливість широкого використання як в області предметного і матеріального аналізу речей, так і для аналізу нематеріальних: духовних, естетичних, культурних та інших цінностей. Методи дослідження - історико-логічний, структурно - функціональний, які дозволили проаналізувати і розкрити основні сторони досліджуваної категорії. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про значення категорії класичного. Запропоновано якісні складові категорії класичного, відокремлено фактори, які формують смисловий зміст поняття «класичне»: 1. Гармонія; 2. Об'єктивна краса; 3. Ідеал; 4. Простота і доступність розуміння форми; 5. Зміст думки в певній формі; 5. Втілення реалістичної краси. Ряд чинників і визначень повинні бути присутніми при смисловому використанні слова «класичне»: 1. Закінчена творіння думки, предмета має видиму, яку було чути, відчутну і певну людиною (суспільством) форму як «класичне». 2. Незмінність існуючого «класичного» творіння, яке відноситься до певного часу створення. 3. Простота єдиної форми, в якій зібрано зміст всіх якісних складових визначення «класичного». 4. Історичний час існування «класичного» творіння. Висновки. Рамки використання терміна, який фактично є догматичним і прийнятим у світовій практиці, підкоряються потребам суспільства, і використовуються в сучасному просторі як частина культурної спадщини. Сутність категорії «класичне» двоїста: з одного боку, «зразковий» - це певний абсолют і ідеал, який було виміряно і затверджений історичним часом його існування, з іншого - це зразок, який дає можливість для подальшого творчого розвитку та створення нових зразків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Осіпенко, Н. С. "ОБРАЗ ЖІНКИ-РУКОДІЛЬНИЦІ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ (ЗА ТВОРАМИ І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «НАТАЛКА ПОЛТАВКА», Т. ШЕВЧЕНКА «НАЗАР СТОДОЛЯ», О. КОБИЛЯНСЬКОЇ «ЗЕМЛЯ»)". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 1 (17 вересня 2021): 253–58. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-35.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аналізу образу жінки-рукодільниці у творах І. Котляревського «Наталка Полтавка», Т. Шевченка «Назар Стодоля», О. Кобилянської «Земля». Розглядаються людські якості, які уособлюють найкращі риси жіночого характеру: доброту, сердечність і хазяйновитість. Особлива увага приділяється праці, що увиразнює людські чесноти та вдачу. У статті акцентовано увагу на жіночих образах літератури ХІХ століття, які різняться рівнем життя та поглядами. Як і в реальному світі, так і на сторінках художніх творів кожна героїня має свою долю. Відповідно до мети статті здійснено аналіз образу жінки-рукодільниці, яку розуміємо як жінку, що займається рукоділлям, у творах І. Котляревського «Наталка Полтавка», Т. Шевченка «Назар Стодоля», О. Кобилянської «Земля». У досліджені наведено приклади з художніх творів про життя і побут українських героїнь, описи дівчат-красунь у вишитому вбранні; сімейні звичаї і обряди, що супроводжуються використанням вишитих рушників, виготовлених самими дівчатами та жінками; охарактеризовано техніки шиття та процес вишивання. У результаті дослідження образів жінок-рукодільниць у творах І. Котляревського «Наталка Полтавка», Т. Шевченка «Назар Стодоля», О. Кобилянської «Земля» з’ясовано, що кожна героїня славилася високими естетичними вподобаннями, розвиненими трудовими навичками, опануванням технології виготовлення й оздоблення речей побуту, одягу. Усі ці якості позитивно впливали на їхній авторитет у суспільстві та протилежної статі. Статус «жінка-рукодільниця» додавав особистості поваги (подекуди навіть спостерігалося поклоніння таланту та трудолюбству), допомагав людині жити, виконувати складну справу життя, ушляхетнював душу, підіймав над посередністю, поліпшував емоційний стан, робив дівчину витонченою, був ознакою готовності до подружнього життя, моральної краси і досконалості. Аналіз жіночих образів у вищезазначених художніх творах дозволяє зробити висновок, що ідеалом для українських письменників була жінка- рукодільниця, берегиня, у якій гармонійно поєднуються працелюбність, зовнішня і внутрішня краса, високорозвинений естетичний смак.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Lukyanchenko, Olga. "Формування ціннісних орієнтацій майбутніх учителів початкової школи засобами мистецтва". Освітній простір України, № 14 (21 грудня 2018): 190–96. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.190-196.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розглянуто необхідність зміни форм та засобів формування ціннісних орієнтацій майбутніх вчителів початкової школи. Розкрито та схарактеризовано аксіологічні категорії, на яких базується сучасні принципи освітнього процесу в Новій українській школі, а саме: загальнолюдські морально-естетичні категорії (Краса, Добро, Істина); професійно-педагогічні (Людина (особистість), Колектив, Єдність). Визначено виховний потенціал різних видів мистецтва як універсального засобу формування ціннісних орієнтацій майбутніх учителів та доцільність використання класичних та сучасних творів мистецтва в процесі викладання дисциплін не мистецького профілю. Висвітлено приклади реалізації означеного підходу в процесі викладання дисципліни “Основи педагогіки зі вступом до спеціальності”.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Chaplinska, Iuliia, та Polina Kabanova. "Ризики кіберсоціалізації: сьгодення і недалеке майбутнє". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 47(50) (3 липня 2021): 160–79. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).220.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначаються поточні і можливі в перспективі психологічні ризики, пов’язані зпроцесом активного переходу сучасних цифрових технологій зі сфери наукових розробок уповсякденне життя людей. Основними завданнями дослідження були: якісний аналіз науковоїта науково-популярної літератури вітчизняних і зарубіжних авторів, представленняавторського бачення найбільш актуальних для сьогодення ризиків кіберсоціалізації тапрогнозування тих, з якими людство може зіткнутися в недалекому майбутньому. Зокрема,розглянуто вісімнадцять ризиків, які виявляються як на індивідуальному рівні або на рівнімалої групи, так і на загальносвітовому рівні, а саме: збіднення емоційної сфери людини,надмірна довіра до новітніх технологій, послаблення когнітивних функцій людини,психологічна залежність людей від техніки, загроза здоров’ю і блокування фізичногорозвитку, кіборгізація людського тіла, руйнування соціальних стосунків та віддалення людейодне від одного, переорієнтація емоційних прихильностей, спотворення уявлень просексуальне життя, викривлення уявлення про людську красу, нав’язування феномену«фальшивого життя», поширення кіберзлочинності, руйнування репутації, витіснення людей зробочих місць і заміна їх роботами, руйнування соціальної структури суспільства, посиленняінформаційної диктатури держави, парасоціальність та симулякризація політичних суб’єктів,загроза людському життю з боку роботів та штучного інтелекту. Разом з тим авторизауважують, що світовий технологічний ринок щороку випускає нову продукцію, яка може якполіпшити людське життя, так і зробити його складнішим, породити відтак новий витокпсихологічних ризиків. Тож опис представлених ризиків може втратити, на думку авторів,актуальність уже через кілька років. Представлений у роботі матеріал можна використовуватидля виховної роботи з неповнолітніми як у шкільному, так і в сімейному колі, длярозроблення практичних занять і тренінгів з медіаграмотності, а також для підготовки лекційз медіа- і кіберпсихології. Обмеження дослідження полягають у тому, що представлені ризикиє найбільш проблематичними на сучасному етапі розвитку суспільства або такими, щоможуть створити реальні проблеми в недалекому майбутньому. Подальші перспективипов’язуються з детальним вивченням психологічних аспектів взаємодії на рівні «людина-робот» (ставлення людей до кіборгізації власного тіла, ризиків роботизації суспільства нарівні медіаобразів, створених кіноіндустрією), з висвітленням актуального нині феноменусексроботів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Мішеніна, Тетяна Михайлівна. "Лінгвокогнітивна інтерпретація художньої творчості митця (на прикладі творів Юрія Мушкетика «Старий у задумі» і «Сльоза Офелії»)". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 14 (15 січня 2016): 246–60. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v14i0.227.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено розкриттю лінгвокогнітивних параметрів інтерпретації художньої творчості митця у доробку Юрія Мушкетика. Мистецький шлях розглянуто у співвідношенні з долею, переживання якої відбувається в рамках сакральних понять (віра, душа, дух, вічність, буття / небуття, діалектика), де душа художника переживає етапи пізнання, інтеракції, емпатії на рівні митець / інша людина / суспільство. Поняття краси, довершеності, гармонії – через уміння відчути майстром їх зміст на рівні внутрішнього світу – душі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Tsarenok, Andriy. "Вчення про Абсолютну Красу як ідейний базис візан- тійської естетики аскетизму". Multiversum. Philosophical almanac, № 7-8 (18 травня 2018): 93–104. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.7-8.06.

Повний текст джерела

Анотація:

Аналізуючи специфіку візантійської естетики аскетизму як, зокрема, джерела релігійно-естетичної традиції Київської Русі, автор статті доводить важливість ретельного дослідження онтологічного виміру християнського естетичного вчення – виміру, пов’язаного з осмисленням проблеми буття прекрасного в дійсності. Ознайомлення з естетичними ідеями видатних мислителів-аскетів Візантії (свв. Василія Великого, Григорія Богослова, Іоанна Златоуста, Григорія Нісського, Єфрема Сиріна та ін.) дає підставу визначати естетику аскетизму як теоцентричну онтологію прекрасного, наріжним постулатом якої виступає визнання Бога Найвищою Красою. Відповідно, шлях духовного подвигу в межах аскетикоестетичної традиції визнається шляхом до насолоди Абсолютно Прекрасним, прагнення до Якого властиве кожній людині.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Бурка, Наталія. "ОБҐРУНТУВАННЯ МЕЖ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ДЛЯ ЛІНГВО-КОГНІТИВНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 39–45. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-7.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті з погляду лінгво-когнітивних міждисциплінарних наукових пошуків на основі класичних надбань психології запропоновано новий підхід до розв’язання проблеми обґрунтування раціональних меж підліткового віку людини, що має забезпечити адекватне використання результатів лінгвістичних досліджень у суміжних із нею галузях знання. На підставі аналізу суперечливої взаємодії наслідків, що характеризують особливості онтогенезу та філогенезу підлітка як об’єкта лінгво-когнітивного розгляду сформульовано визначення особливостей його психологічного навантаження у взаємодії з макро- та мікросоціальним оточенням. Окреслено одночасну супервентну дію багатьох причин формування загальної поведінки підлітка на результати його комунікативної соціалізації та показано, що чинники, комплекси яких визначають характер саморозвитку його комунікативної практики, мають різну природу й вирізняються інтенсивністю їх дії на специфіку мовленнєвої поведінки. Шляхом системного зіставного аналізу змістового насичення концептуальних основ наукових праць Р. А. Абдурахманова, Б. Г. Ананьєва, Л. І. Божович, Л. Вовканич, С Крася, В. В. Давидової, І. В. Дубровіної, Е. Ериксона, І. С. Кона, В. Ф. Моргуна, Д. П. Сидоренка, М. М. Смирнягіної, Н. Ю. Ткачової й інших щодо питань установлення причин і меж підліткового віку людини, з’ясовано ступінь варіювання цих меж у психології. На цій підставі сформовано графічний образ площини альтернатив визначень меж підліткового віку людини в наукових працях із психології, за допомогою якого встановлено, що, по-перше, у лінгво-когнітивних дослідженнях доцільно визначати підлітковий вік людини межами від 8-ми років до 19 включно з подальшим його диференціюванням на початковий період (8–9–10–11 років), середній (12–13–14–15 років) і завершальний (16–17–18–19 років).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Лучанінова, О. П. "ПЕДАГОГІЧНА РЕФЛЕКСІЯ, АБО УРОКИ ВИХОВАННЯ ДЛЯ ЛЮДИНИ ХХІ СТОЛІТТЯ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 95, № 2 (13 травня 2020): 95–109. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-95-2-95-109.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наголошується на педагогічній рефлексії викладача сучасного закладу вищої освіти, яка є необхідним інструментом для осмислення методологічних основ викладання, культури взаємодії зі студентами, є елементом знання, самопізнання, духовного світу людини. Рефлексія на сьогодні є сучасною формою філософського осмислення знання, методом його отримання. Здійснена спроба окреслити міждисциплінарність проблеми педагогічної рефлексії в сучасних умовах. Міждисциплінарність передбачає комплекс розв’язання завдань: створення культурно-духовного центру у закладі вищої освіти, гармонію, духовності та культури, значення культурно-духовних цінностей у контексті дієвої, духовної педагогіки, об’єктивної потреби суспільства в конкурентоспроможному фахівцеві-особистості тощо. Автор наголошує на особистості викладача, його здатності до змін, бажання бути морально-духовним по-сучасному на тлі соціальної кризи, яка склалася у суспільстві до карантину й поглибилася під час нього. Наголошено, що тільки особистість може стати прикладом для особистості. Проводячи педагогічну рефлексію, автор зазначає, що приклад Людини ХХІ ст. сьогодні треба шукати не серед представників інших поколінь та часів, а він є серед нас, сучасників. Це має бути інноваційна особистість в усьому: в науці, наукових підходах до вічних проблем Добра, Краси; цілісна особистість, світоч у світі педагогічної науки та мистецтва, виховання для студентської молоді, яка керується у житті моральним кодексом, виховує студентів жити у злагоді зі своєю совістю й серцем, бачити прекрасне, тягнутися до нього. Наводяться проблеми виховання у вищій школі та шляхи їх подолання через пізнання студентом себе у боротьбі зі своїми недоліками; перебудова суспільної свідомості молоді через дієву педагогіку; здійснення красивих учинків відповідно до вищої етики; здійснення еволюції індивідуальної свідомості, прийняття відповідальності за свою індивідуальну еволюцію.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Мацько, В. "Концепція осяяння людини і світу: теорія платонізму в художніх творах П. Крата, Х. Якимчука, О. Копач". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, Вип. 19 (2008): 10–14.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Бежнар, Г. П. "ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ В РЕКЛАМІ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 32 (1 лютого 2022): 3–7. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1015.

Повний текст джерела

Анотація:

Бежнар Г. П. Гендерні стереотипи в рекламі: проблеми й перспективи. – Стаття. Реклама як частина масової культури впливає на наше сприйняття світу, інших людей і самих себе. Гендерні стереотипи, які активно використовуються в рекламі, настільки сильно впливають на людину, що у 2019 році у Великій Британії введено заборону на використання гендерних стереотипів, які можуть завдати шкоди, призвести до образи чи зневаги. Подібний крок визвав широкий резонанс і викликав чимало запитань. Метою статті є дослідження гендерних стереотипів у рекламі. Сьогодні, попри наявні зрушення в гендерному дискурсі, усе ще залишається живим уявлення про те, що жінки повинні використовувати свої знання та досвід у межах приватного, а чоловіки – публічного простору. Ці традиційні гендерні стереотипи створюються, зокрема, шляхом постійного, тривалого впливу рекламних образів на споживачів, що призводить до певних соціальних ефектів. Гендерна упе- редженість залишається помітною рисою XXI століття. Звичні образи жінок у великих ЗМІ – це «гламурне сексікошеня, свята мати, хитра відьма або жорсткий кор- поративний і політичний альпініст». Дослідники також стверджують, що більшість героїв і дійових осіб на телебаченні – це чоловіки, а чоловічий спорт набагато поміт- ніший, ніж жіночий, що потенційно завдає шкоди жіночій самооцінці. На міжнародному рівні реклама все ще відповідає традиційним гендерним уявленням. Негативними наслідками використання гендерних стереотипів у рекламі є обмежені соціальні ролі; система цінностей, яка базується лише на зовнішній красі; об’єктивація людини. Якщо засоби масової інформації зображують лише вузький діапазон ролей для чоловіків і жінок, то набір соціальних ролей, які люди вважають прийнятними для двох статей, зменшується. Необхідно зазначити, що сьогодні образи жінок і чоловіків виходять за межі сте- реотипного розуміння. Людство знаходиться в тому культурному моменті, коли все більше визнається, що традиційні способи гендерних репрезентацій уже не мають сенсу. Як зазначає М. Рокіта, якщо «виробники реклами не представлені повним спектром поглядів і цінностей, є ризик, що світ, створений у рекламі, увічнить стерео- типи». Ключем же до позитивних соціальних змін має стати «різноманітність у всіх сферах, включаючи маркетинг». Усвідомлення гендерної нерівності, визнання різних гендерних ідентичностей, можливість аудиторії активно спілкуватися з творцями реклами сприятимуть розширенню функціонального поля гендерних репрезентацій згідно з реаліями сучасного світу, що є надзвичайно важливим для розвитку суспільства на шляху гуманізму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

N.V., Romanova. "LANGUAGE REALIZATION OF AGGRESSION IN THE MIDDLE AGES (BASED ON THE EPIC POEM «KUDRUN»)." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Germanic Studies and Intercultural Communication, no. 1 (August 2, 2021): 93–100. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2021-1-14.

Повний текст джерела

Анотація:

This paper presents the topical issue of the role of aggressive domestic and foreign policy of the German rulers of the XIII century. According to the plot of the epic poem «Kudrun», at the heart of the aggressive domestic and foreign policy of the German rulers is a global conflict involving man and the world, people and their religious worldview, the hierarchy of relations of the individual, wildlife and descendants of the «elite», king, queen and the authority of the church, upbringing and education, the beauty of a young woman and the hostility of a man, the jealousy of a brave old king-father and the cruelty of an elderly woman-queen-mother, and so on. Oppositions are also found in the categories of «one’s own» and «foreign», good and evil, old and new, earthly and unearthly, material and ideal, perfect and imperfect, living and inanimate, free from slavery and enslaved, bodily, mental and spiritual, mind and emotions. There is a bifurcation of the whole objective world into its physical existence and meaning. At the same time, the ideal behavior of knights is transformed – the support of German kings. There are relationships – «knight – thief, robber», «knight – barbarian», «knight – animal». Aggressive human behavior as a social being has a moral character. In the question of immorality, the medial man is influenced by ancient psychology, paganism and Christianity. The aim of the article is to identify German language units with the meaning of aggression in the Middle Ages. The study used deductive, structural-semantic, logical-semantic, contextual analysis, the method of linguistic description and analysis of dictionary definitions. The results of the study include clarification of the concept of «aggression», tracing its semantic content in time, highlighting the system of language units such as word, proper name, phrase (free and permanent), sentence (simple, complex, complex, combined, supra-phrase unity) and elucidation of the peculiarities of the formation of the phenomenon. It has been proven that aggression can be natural or artificial. Natural aggression is characteristic of the element of water, wild animals and man as a biological being, artificial – man as a social being and supernatural beings who embody evil.Aggression correlates with gender, age and culture: a man is aggressive at any age and in any culture, a woman – only in old age, being in the status of a mother who wishes her child a happy fate and being a foreigner. We conclude that the concept of aggression in medieval Germany is associated primarily with extralinguistic factors (religion, domestic and foreign policy, social, economic and cultural-historical development), refracted verbally by the author of the epic poem «Kudrun».Key words: the Middle ages, aggression, man, animal, element, word, proper name, phrase, sentence. Статтю присвячено актуальній проблемі щодо ролі агресивної внутрішньої і зовнішньої політики германських можновладців ХІІІ ст. Згідно з фабулою епічної поеми «Кудруна», в підвалинах агресивної внутрішньої і зовнішньої політики германських можновладців лежить глобальний конфлікт, що включає в себе людину і навколишній світ, людей і їхній релігійний світогляд, ієрархію стосунків індивідуума, диких тварин і нащадків «еліти», авторитет короля, королеви й авторитет церкви, виховання й освіту, красу молодої жінки й ворожість чоло-віка, ревнощі сміливого літнього короля-батька й жорстокість літньої жінки-королеви-матері тощо. Опозиції виявляємо і в категоріях «свого» й «чужого», добра й зла, старого й нового, земного й неземного, матеріального й ідеального, досконалого й недосконалого, живого й неживого, вільного від рабства й поневоленого, тілесного, душевного й духовного, розуму й емоцій. Відбувається роздвоєння цілісного предметного світу на його фізичне буття і значення. Разом з цим трансформується ідеальна поведінка лицарів – опори германських королів. Виникають нові співвідношення – «лицар – злодій, розбійник», «лицар – варвар», «лицар – тварина». Агресивна поведінка людини як соціальної істоти має моральний характер. У питанні про аморальність медіальна людина перебуває під впливом античної психології, язичництва та християнства. Метою статті є виявлення німецьких мовних одиниць зі значенням агресивності в середні віки. В ході дослідження було використано дедуктивний, структурно-семантичний, логіко-семантичний, контекстуальний аналізи, метод лінгвістичного опису та аналіз словникових дефініцій. Результати дослідження охоплюють уточнення поняття «агресивність», простеження його смислового наповнення на часовому зрізі, виокремлення системи мовних одиниць як-от слово, власна назва, словосполучення (вільне й стале), речення (просте, складне, ускладнене, комбіноване, надфразова єдність) та з’ясування особливостей формування феномену. Доведено, що агресивність може бути природною та штучною. Природна агресивність характерна стихії води, диким тваринам і людині як біологічній істоті, штучна – людині як соціальній істоті та надприродним істотам, що втілюють у собі зло. Агресивність корелює зі статтю, віком і культурою: чоловік – агресивний у будь-якому віці та в будь-якій культурі, жінка – лише в літньому віці, перебуваючи в статусі матері, яка бажає своїй дитині щасливої долі та будучи іноземкою. Висновуємо, що поняття агресивності в середньовічній Німеччині пов’язане насамперед з позамовними чинни-ками (релігія, внутрішня і зовнішня політика, соціальний, економічний і культурно-історичний розвиток), заломленими автором епічної поеми «Кудруна» вербально.Ключові слова: середні віки, агресивність, людина, тварина, стихія, слово, власна назва, словосполучення, речення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Кацемір, Я. В. "СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ І МАРКЕТИНГОВЕ УПРАВЛІННЯ В ГОТЕЛЬНОМУ БІЗНЕСІ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 7 (29 червня 2021): 67–72. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.7.8.

Повний текст джерела

Анотація:

У сучасному світі з його прискореним ритмом життя значно змінилися і продовжують змінюватися переваги споживачів сфери гостинності. Сучасній людині вже мало просто безпечного даху над головою та елементарного комфорту, їй хочеться нових емоцій, нового досвіду, у результаті чого у неї загострюються почуття краси, історичної пам'яті, усвідомлення себе як члена певної спільноти і т. д., тому в сучасному просторі гостинності з'являються нові стратегії і бізнес-моделі розвитку та просування готельних брендів, що відповідають бажанням й інтересам лояльних споживачів, сприяють залученню сегментів ринку готельних послуг. У статті стверджується, що на сучасному ринку готельних послуг спостерігається взаємопроникнення компонентів різних стратегій. Кожен з учасників даного ринку сьогодні не обмежує себе традиційним форматом готельного бізнесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

L.M., Usyk. "MOTIVATORS OF SUBLIMATED EVALUATION SEMANTICS IN ENGLISH, GERMAN, RUSSIAN AND UKRAINIAN NAMES OF MEDICINAL PLANTS." South archive (philological sciences), no. 85 (April 12, 2021): 140–46. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-85-23.

Повний текст джерела

Анотація:

Purpose. The purpose of this article was to perform a cognitive onomasiological reconstruction of the semantic component, that is related to the sublimated estimation meanings inherent in motivators of English, German, Russian and Ukrainian medicinal plants’ names. The goal has been realized through several research stages: determining the quantitative and qualitative parameters of evaluative motivators in the body of the studied material, identifying their types, comparing the data obtained for related languages inside the language groups and generalizing across the language groups.Methods. The following methods were employed to achieve the goals of this research paper: comparative-historical method, namely, internal reconstruction to identify related evaluative motivators for the languages within their language groups, and semantic reconstruction to reveal the original motive of the phytonymic name; cognitive-onomasiological analysis has established the status of evaluative motivators in the onomasiological structures of plant nominations; the method of cognitive reconstruction has determined the stage of human cognitive activity at which the semantic component of sublimated evaluation is formed.Results. The mixed motivational type is prevailing for plant nominations with an evaluative semantic component, 93% прикладів в англійській і 91.5% прикладів фітонімів у німецькій мові, по 69% і 62% – в російській і українській). The results of the study have revealed that languages within language groups are characterized by mostly conjoint motivational parameters for phytonyms with the semantic component of sublimated evaluation. We could not identify modus-type motivators of aesthetic evaluation in English. The common feature for all the studied languages is the metaphorization of the concepts of ‘sun’, ‘gold’, ‘stars’, ‘female beauty’ to designate the names of medicinal plants with a semantic component of aesthetic evaluation. Ethical evaluation meanings in the motivators of phytonyms are formed through metaphorization of theological concepts.Conclusions. In all the studied languages, evaluative motivators are not a priority in the plant nomination process, instead, motivators referring to the objective features of the plants are more often selected. The universal parameters of the semantic component of sublimated evaluation for the languages of the Germanic and Slavic groups are the predominance of associative-terminal motivators in terms of quantitative indicators as compared to modus motivators. The emotional constituent of this type of evaluation in all the studied languages is less prominent as compared to evaluation types of lower levels, since evaluative meanings belonging to higher levels of cognitive activity are mostly based on the rational component.Key words: cognitive onomasiological reconstruction, aesthetic estimation, ethic estimation, modus designator, metaphoric designator. Мета. Здійснити когнітивно-ономасіологічну реконструкцію мотиваторів сублімованих оцінок (естетичних та етичних), виявлених в ономасіологічних структурах назв лікарських рослин в англійській, німецькій, російській та українській мовах. Реалізація поставленої мети передбачає визначення кількісних та якісних параметрів оцінних мотиваторів у корпусі дослідже-ного матеріалу, визначення їх типів, зіставлення отриманих даних всередині мовних груп і між мовними групами.Методи. Прийоми порівняльно-історичного методу: застосування прийому внутрішньої реконструкції дозволило виявити споріднені оцінні мотиватори всередині мовних груп, а прийом семантичної реконструкції дав змогу розкрити первісний мотив найменування. Когнітивно-ономасіологічний аналіз встановив статус оцінних мотиваторів в ономасіологічних структу-рах рослинних номінацій. Прийом когнітивної реконструкції визначив етап когнітивної діяльності людини, на якому форму-ється семантичний компонент сублімованих оцінок.Результати. Переважна більшість вивчених рослинних номінацій із оцінним компонентом семантики приналежні до змі-шаного мотиваційного типу (93% прикладів в англійській і 91.5% прикладів фітонімів у німецькій мові, по 69% і 62% – в російській і українській). Цілком очікувано, що результати вивчення виявили більше спільного у мотиваційному підґрунті фітонімів із семантичним компонентом сублімованої оцінки між мовами всередині мовних груп. Спільною для всіх вивчених мов характеристикою є метафоризація концептів «сонце», «золото», «зорі», «жіноча краса» у процесі мотивації назв лікар-ських рослин із семантичним компонентом естетичної оцінки. Значення етичних оцінок у мотиваторах фітонімів формуються за рахунок метафоризації теологічних концептів.Висновки. В усіх досліджених мовах оцінні мотиватори не є пріоритетними у процесі номінації рослин, натомість, пере-вагу мають мотиватори, що називають об’єктивну ознаку рослини. Універсальними параметрами семантичного компонента сублімованої оцінки для мов германської та слов’янської груп є переважання мотиваторів асоціативно-термінального типу за квантитативними показниками порівняно із мотиваторами модусного типу. Спільною для усіх досліджених мов є нижча ступінь виявлення емоційної складової в сублімованих оцінках порівняно із оцінками нижчих рівнів, оскільки оцінки вищих рівнів у більшій мірі оперті на раціональний компонент.Ключові слова: когнітивно-ономасіологічна реконструкція, мовна оцінка, етична оцінка, естетична оцінка, модусний мотиватор, метафоричний мотиватор.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Борзик, О. Б. "АСПЕКТНИЙ АНАЛІЗ ГЕНЕЗИ КАТЕГОРІЇ «ГАРМОНІЯ»". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (30 вересня 2020): 25–36. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-25-36.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аспектному аналізу ґенези категорії «гармонія». Установлено, що сучасне суспільство потребує професійних дій щодо окультурення, утвердження морально-ціннісних орієнтирів, сприяння самоусвідомленню того, що людина є гармонійною часточкою Всесвіту та відновлення гармонії у системі людина-людина-природа-суспільство. З’ясовано, що відповідно до специфіки певного напряму науки різні аспекти феномену «гармонія» безпосередньо чи опосередковано розкриваються філософією, психологією, етикою, естетикою та педагогікою. Аналіз наукової літератури засвідчив, що гармонія є філософською категорією, розуміння якої в кожному історичному часовому проміжку пов’язане з проблемами космології, гносеології, етики, базисом яких є естетичні ідеали та уявлення про особистість, суспільство та світобудову. Установлено, що вперше лексема «гармонія» зустрічається у міфології давніх греків. Доведено, що Античність сформувала раціоналістичну гармонію як пайдею, що відображає духовні, моральні, етичні й естетичні імплікації. Наголошено, що прихід епохи Нового часу надає естетичне пояснення явищу гармонії як прекрасного: результат зміни світогляду особистості, злиття внутрішнього світу в єдине гармонійне ціле шляхом вольової діяльності. З’ясовано, що у Новітньому часі розуміння гармонії набуває більш диференційного та структурованого вигляду, де простежуються не лише філософські, але й психологічні аспекти. Установлено, що наприкінці ХХ століття уявлення про гармонію піддається іронічному, деструктивному поштовху редукції, змінити які покликане ХІХ століття шляхом відновлення втрачених духовних, моральних істин. Доведено, що сучасні науковці розкривають поняття «гармонія» крізь призму благополуччя, краси та духовності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Султанова, Лейла. "ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 22 (26 червня 2020): 150–55. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.150-155.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано актуальність проблеми ціннісних орієнтацій майбутнього викладача закладу вищої освіти. Визначено сутність понять «цінності» та «ціннісні орієнтації». З’ясовано, що цінності складають основу ціннісних орієнтацій індивіда. У науковій літературі розрізняють матеріальні, суспільно-політичні, духовні цінності; позитивні і негативні цінності; цінності особистості, соціальних та професійних груп, національні, загальнолюдські цінності. Серед цінностей людського буття і культури при всьому розмаїтті найчастіше виділяють лише декілька, як правило, основних: людина, життя, добро, краса, істина, свобода тощо. Розкрито психолого-педагогічний аспект ціннісних орієнтацій. У публікації наголошується на тому, що дослідження передбачає лише вивчення змісту ціннісних орієнтацій майбутнього викладача закладу вищої освіти, але не виключається можливість змін у системі ціннісних орієнтацій майбутнього викладача під впливом організованого нами процесу формування та розвитку полікультурної компетентності.Описано методику визначення рівня ціннісних орієнтацій. Для цього використано методику «Ціннісні орієнтації» Мілтона Рокича (Milton Rokeach), який розрізняє два класи цінностей: термінальні та інструментальні. Здійснений якісний і кількісний аналіз системи ціннісних орієнтацій майбутнього викладача до та після реалізації чотирьох етапів формування полікультурної компетентності засвідчив ефективність розробленого та запропонованого нами змісту полікультурної освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Lytvyn, Olena. "FLORONOMENS IN THE COMPOSITION OF THE COMPARISONS AS A WAY OF NATURE AND PERSON’S BEAUTY VERBALIZATION IN THE LANGUAGE OF OLGA KOBYLYANSKA’." Naukovì zapiski Nacìonalʹnogo unìversitetu «Ostrozʹka akademìâ». Serìâ «Fìlologìâ» 1, no. 6(74) (June 27, 2019): 27–29. http://dx.doi.org/10.25264/2519-2558-2019-6(74)-27-29.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Апрєлєва, І. В., та М. С. Пивоваренко. "РОЛЬ МУЗИЧНО-РИТМІЧНОЇ ГІМНАСТИКИ У ПРОЦЕСІ МОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, № 3 (29 червня 2020): 17–27. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-17-27.

Повний текст джерела

Анотація:

Нині актуальності набувають проблеми освіти, розвитку й виховання дітей дошкільного віку. У статті обґрунтовано роль музично-ритмічної гімнастики як засобу морально-естетичного виховання дітей дошкільного віку, на сучасному етапі розвитку суспільства загалом і освіти зокрема. Здійснено аналіз провідних наукових праць й методичної психолого-педагогічної літератури відповідно до досліджуваної проблеми. У статті зауважено на взаємозв’язку таких виховних ліній, як-от: моральне, естетичне (музичне) й фізичне (ритмічне). Визначено сутність понять «моральне виховання», «естетичне виховання», «музично-ритмічне виховання». Зазначено, що в сучасних умовах розвитку освіти актуальною залишається проблема морально-естетичного виховання дошкільників засобами рухової активності, зокрема музично-ритмічної гімнастики. Адже саме використання музики як виховного засобу, забезпечить оптимізацію процесу інтеграції морального, естетичного й фізичного виховання. Як результат, це забезпечує гармонійний розвиток й виховання людини, у якої працюють уява, естетичні почуття, образне мислення, сформовані базові якості особистості. Також визначено зв’язок між оволодінням рухом та духовним розвитком. Адже особистiсть піднімається на вищий рівень духовного розвитку та культурний рiвень руху, коли вона сприймається та усвідомлюється iз самої митi започаткування. Оптимізації цього процесу сприяє доречно підібрана музика, що супроводжує заняття фізичними вправами. Таким чином, через сприймання музичного твору й відтворення його за допомогою виконання певних рухів відбувається виховання культури й краси руху, позитивних моральних якостей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Підлипська, Аліна Миколаївна. "Аполонійський модус балетної критики Акіма Волинського". Танцювальні студії 4, № 1 (2 липня 2021): 87–94. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.4.1.2021.236231.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – виявити сутність аполлонійського в балетній критиці й теорії Акіма Волинського. Методологія. На основі аналізу історіографії проблеми, першоджерел (критичні статті Волинського та його теоретична праця «Книга радінь»), застосування хронологічного й культурологічного підходів, порівняння діонісійсько-аполонійської концепції давніх греків та підходів до її тлумачення Волинського проведено науково об’єктивне дослідження. Наукова новизна. Уперше проаналізовано аполлонійські інтенції балетної критики й теорії Волинського. Висновки. На формування ідейно-естетичних основ балетної критики й теорії Акіма Волинського істотно вплинув Ф. Ніцше з ідеєю дихотомії аполлонійського й діонісійського та ідеєю надлюдини. Народження нової людини на початку ХХ ст. Волинський пов’язував зі шляхом від діонісійського – хаотичне, вакхічне, матеріальне, вседозволене, до аполлонійського – вольове, розумне, самодостатнє, духовне, ідеальне. Підґрунтям філософсько-історичного осмислення ґенези й розвитку класичного танцю Акім Волинський вважав культуру Давньої Греції; хоча світогляд давніх греків визначали два модуси буття – Хаос і Космос, їхнє мислення вирізняла внутрішня суперечливість як поєднання двох начал: ірраціонально-стихійного (діонісійського) і раціонально-гармонійного (аполлонійського). Класичний танець для Волинського – утілення ідеальної краси, продовження античної сакрально-танцювальної традиції. У критичних статтях він спонукає до пошуку сакрального початку в сучасних балетних постановках. Припускаємо, що, розробляючи теорію класичного танцю, Акім Волинський виходив з космогонічної концепції давньогрецького філософа Емпедокла, який надавав особливого значення стихіям вогню і землі. У Волинського дух уособлює вогонь (стрибок), а тіло – землю (партерні рухи).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

ПАВЛОВА, А. К. "ЕСТЕТИЧНИЙ ІДЕАЛ В АСПЕКТІ ВСЕОСЯЖНОГО ДОСВІДУ ГАРМОНІЗАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ ТРАДИЦІЙНОГО ЛІРО-ЕПОСУ)". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 3 (16 лютого 2022): 213–18. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.31.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті простежено концепти естетичного ідеалу в українському ліро-епосі, сутність естетичної любові в поетичній моделі фольклорного твору. На прикладі дум, балад, співанок-хронік виявлено ознаки відкритого та прихованого естетичного ідеалу. Цей феномен стає домінантою творчого процесу, оскільки митець у ході культуротворчості прагне наблизитися до омріяного й виплеканого уявою світу. Зокрема, в традиційному ліро-епосі ідеал розкривається на різних рівнях: у процесі текстотворення, виконання, сприйняття аудиторією, через розкодування певних символів, а також консекутивність. У формуванні естетичного ідеалу беруть участь численні екстралінгвістичні фактори. Особливого значення набуває модель мовленнєвої дії, що постає домінантною в різних зразках ліро-епосу: від історичних пісень, дум до балад і співанок-хронік. Чуттєве пізнання дійсності в фольклорному творі розкривається в специфічному плюралізмі поглядів на людину, цінності людського життя, і саме зіткнення цих поглядів під час подання події виводить на шлях розуміння справжньої сутності поняття «краса». Традиційний ліро-епос вияскравлюється своїм метафізичним простором, що відрізняється від усіх сфер людського життя. У ліро-епічному творі відображено події з певного естетичного досвіду, які соціально та історично зумовлені. Подія, що постає в центрі художньої моделі, може вийти на площину поліаспектної реалізації, розкриваючи дилему «прекрасне – потворне» та орієнтуючись на естетичне сприйняття. Образно-семіотична система сприяє осмисленню важливих сутностей життя, а сама зображувана в народному мистецтві подія виводить естетичну свідомість далеко за межі представлених явищ. Визначення сутності естетичного ідеалу в ліро-епосі дає підстави виокремлювати його в аспекті всеосяжного досвіду гармонізації, що постає і на рівні ціннісного сприйняття, і на рівні естетичної насолоди, і на рівні залучення нового знання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

СУКАЛЕНКО, Тетяна. "МОВНІ ОДИНИЦІ У ФОРМУВАННІ КОНЦЕПТУ «ЖІНКА» У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРІ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 47 (27 січня 2022): 199–205. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.27.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено спробу структурувати концепт «жінка», взявши за основу ієрархію елементів досліджуваної концептуальної структури, яка містить такі елементи: мікроконцепт «ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОВНІШНОСТІ», у межах якого розглянуто концептуальний аспект «Зовнішність»; мікроконцепт «БІОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ» (концептуальний аспект «Вік»); мікроконцепт «СОЦІАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛЮДИНИ». Концепт «жінка» у художньому дискурсі розкривають через численні описи психічних та емоційних станів жінок, шляхом описів їхньої комунікації тощо. Окрім того, зміст концепту реалізують мовні засоби на позначення зовнішніх характеристик жінки. У мовній картині світу українців репрезентація зовнішності жінки зреалізована шляхом опису естетичного параметра, що виражає уявлення українців про універсальну ознаку буття – красу, яку виділяють у процесі експресивно-естетичного освоєння дійсності, зумовлену емоційно-чуттєвою домінантою української етносвідомості. Об’єктом опису зовнішності жінки є її усмішка та погляд, постава, манера поведінки, волосся, вуста, руки тощо. У процесі аналізу з’ясовано, що важливою характеристикою жінки є її вік. У художньому дискурсі, що став об’єктом аналізу, виокремлено значну кількість мікроконтекстів, які містять характеристики жінок відповідно до їхнього віку. Щодо характеристик жінки відповідно до її соціальних ролей спостережено оцінювання за ознаками одружена / неодружена, дружина, дочка, мати. Мовні засоби, застосовувані письменниками для вербалізації цього структурного елемента концепту «жінка», містять паремії, що вказують на нерозривний зв’язок між подружньою парою, тим самим актуалізують концепт «чоловік», який є концептом-дуплетом для концепту «жінка». Здійснене дослідження дає підстави стверджувати, що концепт «жінка» у сучасному художньому дискурсі – явище багатоаспектне й багатокомпонентне.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Бовт, А. Ю. "ПЕРЕКЛАД ПОЕЗІЇ ЯК СКЛАДОВА ПРОЦЕСУ ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, № 2(Ч.1) (28 вересня 2021): 46–56. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_1-46-56.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито роль перекладу поезії в процесі духовного розвитку майбутніх перекладачів. Підкреслено, що духовний розвиток студентської молоді має бути пріоритетним завданням навчально-виховного процесу закладу вищої освіти. Актуальність дослідження обумовлена тим фактом, що важливість духовного розвитку майбутніх перекладачів є не просто суб'єктивною думкою, оскільки однією із загальних компетентностей, визначених в програмі підготовки фахівців з перекладу, є здатність зберігати та примножувати моральні, культурні, наукові цінності і досягнення суспільства. Виконання цього завдання неможливе без духовного розвитку, адже саме духовність надає молодим людям поштовх для пошуку шляхів вдосконалення навколишнього світу та самовдосконалення. Авторка наголошує на виховному потенціалі поезії як рушійної сили духовного розвитку особистості майбутніх перекладачів. Визначено, що в процесі художнього перекладу відбувається актуалізація однієї з потреб духовно розвиненої людини, а саме художньої потреби. Описано процес актуалізації творчого самовираження перекладача, який складається з трьох етапів: професійно-орієнтованого, професійно-практичного і професійно-творчого. Саме на останньому етапі відбувається активізація творчих здібностей і можливостей здобувача. Описано особливості Всеукраїнського студентського конкурсу перекладу «Художнє слово в світовій культурі», який щорічно проводиться кафедрою германо-романської філології та перекладу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Метою конкурсу є активне залучення студентів до креативної діяльності, розкриття їхнього творчого потенціалу, виховання відчуття краси слова і образної мови поетичних творів, одухотворення перекладацької праці. Наведено приклади та описано твори, які пропонуються для перекладу і мають високий художній потенціал, а також наповнені високодуховними і емоційно піднесеними образами, що сприяє духовному розвитку здобувачів - учасників конкурсу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Kasych, M. A. "ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ ПОЧУТТЯ ДОБРОТИ ЗА ДОПОМОГОЮ ЛІТЕРАТУРНИХ КАЗОК ОСКАРА ВАЙЛДА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (29 листопада 2019): 121–28. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-121-128.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається проблема морально-етичного виховання дітей, виховання в них почуття доброти. Розглянуто поняття доброти як найвищої, абсолютної загальнолюдської цінності. Авторка пропонує здійснювати процес виховання за допомогою мистецтва літератури. У статті обґрунтоване використання казок з метою виховання почуття доброти, оскільки казка – жанр літератури з високим дидактичним потенціалом. Розглянуто поняття казкотерапії як різновиду психологічної корекції. Авторка підкреслює перевагу використання літературних казок з метою морально-етичного виховання, оскільки на відміну від народної, авторська казка, хоч і успадковує з фольклору чіткий поділ героїв на позитивних і негативних, але образи героїв в авторських творах ˗ вже не типажі народних казок, а більш-менш складні характери, та й сюжети не зводяться до традиційних схем. Тому й система цінностей читача стає все більш складною і багатою, оцінки – менш категоричними, а уявлення про людину – багатограннішими. У статті запропоновано використовувати літературні казки Оскара Вайлда, оскільки в них переважають роздуми про співвідношення добра, зла і краси, вони відзначаються неймовірною фантазією і гуманістичним настроєм. Авторка наводить приклади завдань до літературних казок Оскара Вайлда, що покликані допомогти дітям відкоригувати поведінку, розвинути критичне та творче мислення, естетичні смаки. Ключовою ідеєю статті є процес виховання почуття доброти у контексті естетичного виховання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

КOZII, Оlhа. "РОЛЬ ХУДОЖНОЇ ДЕТАЛІ В РОМАНІ ДОННИ ТАРТТ «ЩИГОЛЬ»". Astraea 1, № 2 (2020): 24–37. http://dx.doi.org/10.34142/astraea.2020.1.2.02.

Повний текст джерела

Анотація:

«Щиголь» – це історія життя хлопчика, а потім дорослого чоловіка Теодора Деккера, що випадково отримує на зберігання шедевр живопису. Безцінний шедевр у такому контексті стає провідником, навіть поводирем у житті для осиротілого Тео, тримає його на плаву, не дає його серцю закритися для прекрасного. Картина таким чином стає героєм твору, а сам роман «Щиголь» у цьому світлі може розглядатися у якості твору про митця, оскільки не лише той, що створює шедевр, а й той, хто його належно сприймає, є справжнім митцем. В основі такого твору зазвичай лежить загострення конфлікту між мистецтвом та суспільством, в якому панує занепад моральності та духовності. Діловий світ зазвичай протиставляється світу краси й мистецтва. Центральною постаттю твору переважно виступає митець у широкому сенсі, що, прагнучи захистити власну творчу незалежність, шукає своє місце у світі. Дана розвідка присвячена одному розділу із великого роману Д.Тартт, в якому головний герой, тоді ще 10-річний хлопчик, чекає вдома на матір, яка (йому це невідомо) загинула під час вибуху у музеї. Письменниця, мов хірург, відділяє одну секунду очікування від іншої, деталь від деталі. Перед читачем постає не просто перелякана дитина, але глибокий жаль від втрати цілого світу – світу дитинства. Письменниця майстерно вживається у відчуття свого героя, разом із ним мандрує у часі спогадів, відстежує асоціативні зв’язки, які він вибудовує, просто геніально відчуває та змальовує захисні механізми психіки людини, що стикається із невідворотністю. Через таке дбайливе поводження авторки із художнім часом і простором найдоцільнішим способом дослідження видається аналіз «услід за автором».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Trinka, I. S., V. V. Kalnysh, N. I. Mudryk та O. V. Chyslitska. "Ціннісні орієнтації слухачів, як необхідна передумова формування компетентного військово-медичного фахівця". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 1 (19 квітня 2021): 75–86. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.1(2)-075.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Формування компетентного військово-медичного фахівця є процесом складним, який визначається не тільки сумою отриманих професійних знань, умінь та навичок, сформованих компетентностей, але й системою ціннісних орієнтацій, ціннісної самосвідомості молодого фахівця. Процес ціннісного виховання військового, військового медика зокрема, потрапляє до стратегічних інтересів нашої держави. Метою дослідження було виявити ціннісні орієнтації і життєві пріоритети у слухачів першого курсу УВМА для подальшого стимулювання їх розвитку або проведення корекції впродовж навчання в УВМА. Матеріали і методи. У дослідженні був використаний опитувальник з 18-ти тверджень щодо особистих ціннісних орієнтацій. Опитано 119 слухачів першого курсу УВМА. Статистичний аналіз даних проведено з використанням методів варіаційної статистики, кореляційного (коефіцієнт кореляції Спірмена), кластерного та покрокового дискримінантного аналізу з допомогою пакету програм STATISTICA 13.3. Ліцензія AXA905I924220FAACD-N. Результати. Аналіз виявлених ціннісних орієнтацій слухачів показує, що їм притаманні цілком природні особистісні цінності пересічної молодої людини (найважливішими цінностями у житті слухачів є фізичне і психічне здоров'я, щасливе сімейне життя, любов). Але вони не виявляють зацікавленості в розвагах, творчості, красі природи та мистецтва. Результати дослідження дають підстави зробити висновок, що молоді люди, які тільки починають навчатися в УВМА, почувають себе не надто впевненими в новому для них військовому середовищі. Експериментально отримані результати рейтингу ціннісних орієнтацій з допомогою кластерного аналізу методом k-середніх дали змогу виділити дві підгрупи з різним профілем пріоритетів з наближеним співвідношенням кількості осіб у першій та другій підгрупах як 1:2. За своїми ціннісними орієнтирами представників першої підгрупи можна охарактеризувати як активних, самостійних, незалежних у діях і судженнях, орієнтованих на особисте удосконалення, професійне зростання, розширення власного світогляду з дещо егоїстичним проявом своїх пріоритетів. Для підгрупи 1 пріоритетними цінностями на сучасному етапі життя є здоров'я (фізичне і психічне), продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил, здібностей), розвиток (робота над собою, постійне фізичне і духовне удосконалення, свобода (самостійність, незалежність в судженнях і вчинках), впевненість у собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч і сумнівів). Навчання в академії вони розглядають як майданчик для реалізації своїх життєвих планів. Вибрані представниками 2-ї підгрупи твердження дозволяють зробити висновки, що їх життєві цінності орієнтовані на здорове, сімейне, матеріально забезпечене, урівноважене життя. Військова служба може розглядатися як основа і необхідне джерело для забезпечення такого життя. Враховуючи, що активна життєва позиція, можливість творчої діяльності для них є неважливими, а цікава робота, можливість особистого розвитку, продуктивне життя з використанням свої здібностей і можливостей займають проміжне значення, можна припустити, що вони готові виконувати шаблонну роботу, підпорядковуватися наказам. Це люди «команди», для яких значимими є колектив, його принципи, громадська думка. Система ціннісних орієнтацій в цій підгрупі є стабільнішою, ніж в підгрупі 1, свідчить про потенційно кращу спроможність адаптації до змін зовнішнього середовища. Висновки. Система ціннісних орієнтацій слухачів перебуває на стадії її завершення. Особливу увагу при організації освітнього процесу слід приділяти формуванню у слухачів активної життєвої позиції, орієнтованої на відповідальне ставлення до власного професійного зростання та суспільного життя, формуванню національно-патріотичних почуттів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

СУКАЛЕНКО, Тетяна. "ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ В МОВІ СУЧАСНИХ ЗМІ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 48 (11 березня 2022): 174–83. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.23.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті уточнено зміст понять «гендер», «гендерний стереотип», наголошено, що гендерні стереотипи впливають на сприймання, запам’ятовування й інтерпретацію людиною інформації відповідно до сформованих у її свідомості уявлень про маскулінне та фемінне. Здійснено огляд праць українських та зарубіжних науковців з проблем вивчення гендерних стереотипів, визначено актуальні аспекти досліджень. У роботі гендерний стереотип витлумачено як узагальнене в культурі уявлення про приписувані жінкам або чоловікам риси зовнішності, характеру, статусно-рольові ознаки тощо. Розглянуто різні підходи дослідників до класифікації гендерних стереотипів у мові ЗМІ. Визначено мовні засоби вираження гендерних стереотипів у мові українських ЗМІ. Зосереджено увагу на описі зовнішніх та професійних характеристик осіб жіночої та чоловічої статі, гендерних ролей чоловіків і жінок. Наголошено, що поданий у медійному дискурсі опис зовнішності осіб чоловічої та жіночої статі відображає не лише світогляд автора, а й соціокультурні стереотипні уявлення про їхні зовнішні дані та моральні якості, особливості поведінки тощо. У текстах ЗМІ зовнішність жінок описують докладніше, ніж чоловіків. Краса жінки полягає в її природності, доглянутості, впевненості у собі. Із зовнішністю пов’язана риса сексуальної привабливості жінки. У сучасних медіа акцентовано увагу на тому, що в суспільстві зберігається стереотипне уявлення про жінку-матір та дружину, яка насамперед виховує дітей, займається побутом. Сучасні соціальні та політичні події зумовили з’яву нових гендерних ролей, зокрема жінки-воїна, жінки-військовослужбовця. У мові ЗМІ також відображено професійні характеристики жінки. Відповідно до стереотипних уявлень керівні посади посідають чоловіки. Жінка-керівник вважається винятком. Усі динамічні процеси всередині гендерного концептуального простору відбуваються внаслідок трансформацій та нового перерозподілу гендерних ролей між чоловіками й жінками. Медійний дискурс дає широкі можливості для подальшого вивчення гендерних стереотипів на тлі світових процесів гендерного розвитку, це й може слугувати предметом нових наукових студій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Островський, Олександр. "ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КУЛЬТУРИ ТА ФАХОВОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В.СУХОМЛИНСЬКОГО". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 331–41. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.413.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті значна увага приділяється ролі мови та літератури як засобу професійного і культурного спілкування, інтеграційній якості культурної та професійної майстерності особистості. Показано, що значний внесок у розвиток методики української мови зробив, великий і глибоко національний за духом, педагог В.Сухомлинський, який за всієї розмаїтості інтересів і енциклопедичності знань, був передусім учителем української мови й літератури і ставився до слова, як до головного інструменту освітнього процесу. У результаті вивчення творчої спадщини В.Сухомлинського з’ясовано, що педагог-новатор приділяв особливу увагу таким поняттям як «культура мовлення», «риторика», «етикет». Акцентується увага на вимогах В.Сухомлинського до культури спілкування та шляхах підвищення особистої культури мовлення вчителя, розвитку культури писемного та усного мовлення учнів у процесі навчальної та виховної діяльності. Учений вважав, що навички письма дитини мають бути доведені до напівавтоматичного рівня, а розумові сили учня повинні бути спрямовані на обмірковування викладу змісту та розуміння, а не на сам процес письма. Головне завдання вчителя-словесника, за його переконанням, – виховати в учня любов до рідної мови. Вчитель повинен зробити рідне слово основою духовного зростання учня. За переконаннями В.Сухомлинського рідна мова – одна-єдина для людини, тому її потрібно знати, берегти і збагачувати упродовж усього життя. Встановлено, що за В. Сухомлинським, письмо повинно стати засобом, ефективним інструментом освітньої праці. Розвитку особистості учнів сприяє розвиток культури писемного та усного мовлення і під керівництвом учителя учні повинні працювати творчо, поглиблювати, розвивати та застосовувати на практиці свої мовні знання. Письменними учні стають тоді, коли навчилися користуватися словом і готові вміло використовувати його як засіб висловлення свого ставлення до подій і краси навколишнього світу. Щодо рідної мови В.Сухомлинський занотовує: «Дві рідні мови – це так само безглуздо, якби ми намагалися уявити, що одну дитину народили дві матері. У дитини є одна мати. Рідна. До останнього подиху». Цими словами видатний педагог висловив своє педагогічне кредо, любов і повагу до рідної мови.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Петренко-Лисак, Алла. "ПАМ’ЯТЬ СПАЛЬНОГО МІКРОРАЙОНУ: (НЕ) ДЛЯ ТУРИСТІВ". City History, Culture, Society, № 1(12) (18 квітня 2021): 98–117. http://dx.doi.org/10.15407/mics2021.12.098.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття містить аналіз спального мікрорайону з позиції перспектив його трансформацій, як у минулому, так і в майбутньому. Звернуто увагу на спальні мікрорайони передусім пострадянських міст. Це явище розглянуто з економічного, культурного та просторового поглядів у контексті формування пам’яті про місце в місті та в повсякденному житті окремого соціального суб’єкта – мешканця мікрорайону в його біографічному значенні, як елементу ідентичності. Локальна ідентичність почасти має вагоміше значення для людини, ніж державна або національна. Мешканці поселень загалом досить позитивно оцінюють середовище свого повсякденного існування, ніж сторонні спостерігачі та аналітики, які іноді є доволі упередженими в оцінках. Потрібно формувати оптику аналізу не суто з позицій т. зв. найкращого досвіду, а із зануренням у специфіку місцевої історії та повсякденних життєвих практик. У статті проаналізовано елементи критики спальних районів з позиції адвокації: те, що тривалий час сприймали як негативну характеристику, переосмислено в ракурсі позитивних ефектів і перспектив реновацій. Адже справді є сенс трансформацій соціального простору спальних мікрорайонів, втім поміркованих, з увагою до елементів локального соціокультурного середовища. Зокрема, звернено увагу на той факт, що предикат «спальний» у сучасних реаліях уже не відповідає дійсності й поступово стає рудиментарним, адже так звані спальні мікрорайони перетворюються на житлові масиви, або, як їх називають, «великі житлові комплекси», які охоплюють дрібний бізнес і торгівлю, освітні заклади, спортивні та розважальні локації, розгалужені транспортні системи. Мікрорайони стають просторами широких можливостей для становлення та зміцнення локальних міських громад шляхом розвитку третіх місць – закладів і просторів, що формують комунікаційні зв’язки між місцевими мешканцями в контексті задоволення таких потреб, як дрібні закупівлі товарів, послуги з краси та відпочинку тощо. Спальні мікрорайони, що були сформовані переважно як «перші місця» (домівки), активно формують пам’ять місцевих – тих, хто проводить там досить значний час свого життя, задовольняє основні потреби комфортного відпочинку та вільного від роботи перебування. Тож, аналізуючи соціальну пам’ять, потрібно звертати увагу і на контексти буденності, які не менш важливі у формуванні ідентичності як складової ширшого контексту – історичної пам’яті.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Хлистун, Олена Сергіївна. "ГЛАМУР І МОДА: КУЛЬТУРОЛОГІЧНА РЕФЛЕКСІЯ". Питання культурології, № 37 (28 травня 2021): 93–102. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.37.2021.236003.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті — систематизувати та проаналізувати напрацювання щодо гламуру, зокрема його зв’язку з модою, фешн-індустрією, з акцентуацією на дисертаціях українських дослідників. Дослідження гламуру можна визначити актуальною практичною проблемою, яку повинне вирішувати суспільство, адже його проникнення в повсякденне життя порушує низку питань, які торкаються традиційного уявлення про красу, тілесність, естетику, мораль тощо. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових та спеціальних методах наукового пізнання. Принципи неупередженості, об’єктивності та достовірності уможливили всебічний аналіз об’єкта дослідження. Контент-аналіз дав змогу виявити та проаналізувати, а системний метод — систематизувати наявні напрацювання. Методи аналізу та синтезу дали змогу деталізувати основні напрями досліджень моди і гламуру. Наукова новизна. Проаналізовано основні напрями досліджень моди, гламуру та співвідношення цих понять у дисертаційних роботах українських науковців. Висновки. Можна зробити попередні висновки, що у сучасному суспільстві гламур стає своєрідною ідеологією, осучасненим результатом естетизації людиною свого відношення до себе, до інших людей та навколишнього світу. Найчастіше гламур пов’язують з модою, стилем, фешн-індустрією. На пострадянському просторі, зокрема в Україні, зростає наукове зацікавлення питаннями гламуру, моди, фешн-індустрії, проте дисертаційних досліджень вкрай мало. Так, можна зазначити мистецтвознавчі дослідження Р. Безуглої та В. Будяк, філософське — Я. Семко. Побічно гламуру торкаються у своїх дисертаційних роботах філософ В. Крилова та культуролог В. Яромчук. Водночас взаємозв’язок моди й гламуру й досі лишається недостатньо вивченим. Це потребує звернення уваги на окремі публікації, в яких проаналізовані різні аспекти гламуру, моди та фешн-індустрії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Кобринець, О. С., Л. В. Савицька та І. В. Безугла. "ФРАНЦУЗЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В ТУРЕЦЬКІЙ МОВІ". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 1 (17 вересня 2021): 96–103. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-13.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті йдеться про один із суттєвих ресурсів збагачення та розвитку будь-якої мови – запозичення з інших мов, розглядаються й аналізуються запозичення із французької в турецькій мові, наводяться численні приклади, аналізуються про- цеси адаптації французьких запозичень у турецькій мові. У всі часи люди спіл- кувалися і взаємодіяли один з одним, відбувалися обмін та взаємне збагачення досвідом, культурою, традиціями, зокрема й елементами мови. Наявність запо- зичень пояснюється багатьма чинниками, але найважливіші – це зв’язок історії мови з історією народу і країни взагалі, а також технічний прогрес. Виникнення перших французьких запозичень у турецькій мові спостерігається в ХVІ столітті, а наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, у період активної індустріалізації країни і модернізації суспільства, це явище набуває інтенсивності. Більшість запозичень із французької знаходимо в галузях науки, техніки, транспорту, професій, кулінарії, одягу, індустрії краси та серед абстрактних понять. Адаптація запозичених слів відбувається декількома способами: фонетичним, графічним, морфологічним або лексико- семантичним. Отуречення французьких лексем проходило здебільшого шляхом графічної адаптації. Фонетична та семантична адаптація були незначними. Як ми переконалися на прикладах, турецька мова запозичувала французькі слова, трансформувала їх відповідно до правил турецької орфографії, надавала граматичної тюркомовної інтерпретації з максимальним збереженням французької вимови. Іноді заради фонетичної гармонії спостерігаються явища соноризації або оглушення приголосних, додавання голосного або приголосного звука тощо. Семантична адаптація теж відбулася досить вдало, тому що лише деякі лексеми, за рідким винятком, змінили своє значення у процесі переходу до турецької мови. Багато французьких запозичень мають синоніми в турецькій і гармонічно співіснують у сучасній мові.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Сковронський, Д. М. "ФЕНОМЕН СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ У ТВОРЧОСТІ ФІЛОСОФІВ АНТИЧНОСТІ". Знання європейського права, № 2 (29 червня 2021): 26–29. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.198.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто феномен соціальної справедливості, що допомагає глибше зрозуміти сутність кожної епохи й її соціальних перетворень. Жодне політичне та ідеологічне спрямування не може обійти поняття справедливості, щоб не визначити свою точку зору з даного питання. Складність соціальних відносин у сучасному суспільстві підвищила увагу до питання справедливості. Ми стоїмо перед необхідністю, опираючись на позитивні тенденції минулого, відкинути все застаріле і здійснити реальні кроки на шляху модернізації суспільства. Тому варто надати йому форм, що відповідають сучасним об’єктивним інтересам народу. Ось чому сьогодні особливо актуальною є проблема справедливості. Однак потрібно враховувати, що ідеї та ідеали справедливості, як і всі інші, глибоко історичні. У них органічно поєднане те, що минає і неминуче, мінливе і стійке. Простежуючи історичний розвиток цих ідей, не можна пройти повз їх трактування у філософській творчості Сократа, Платона, Аристотеля. Уперше в історії суспільної думки Сократ поставив питання про раціональне пізнання принципу справедливості, а не про прийняття на віру якоїсь загальної істини, освяченої віковими традиціями. Ця істина – плід інтенсивної роботи розуму і серця. До неї треба дістатися. Її потрібно відкрити, а це до снаги лише мудрецеві. Аристотель зазначав, що уявлення про справедливість мають усі люди. Однак усі сприймають її по-різному.Мірило гідності та чеснот не всі бачать в одному і тому ж: громадяни демократичного суспільства бачать йогоу свободі, олігархи – у багатстві, аристократи – у доблесті і славі тощо. Звідси випливає, що розподільна справедливість не може мати універсальний характер, а залежить від суспільного устрою і від панівної системи соціальних цінностей. Стверджуючи зв'язок між чеснотою і мудрістю, звеличуючи красу розуму, свідомості, захищаючи ідею доцільності, Сократ, Платон, Аристотель у такий спосіб логічно довели суть та основи розуміння справедливості. Можнастверджувати, що вони заклали «наріжні камені» у фундамент європейської традиції філософського та соціологічного розроблення цієї життєво важливої проблеми.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

V.F., Kazibekova. "THE DYNAMICS OF STUDENTS’ PROFESSIONAL AND LIFE VALUES DURING TUITION IN HIGHER EDUCATION INSTITUTION." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 3 (October 22, 2021): 37–45. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-3-5.

Повний текст джерела

Анотація:

The article’s objective is to analyze the data of an empirical study of the dynamics of students’ professional and life values during their tuition at a higher education institution (HEI). The main tasks are related to the search for determinants that determine the dynamics and differences in professional and life values of modern students from the first to the fourth year.Methods: general scientific research methods: analysis of scientific periodicals and monographs, systematization of scientific sources, comparison and generalization of data, as well as psychodiagnostic methods.Results. There is no consensus in the definition of “value”. This concept covers the cultural, social and personal significance of the phenomena and facts of the surrounding reality. The set of values determines the semantic component of the orientation of the individual and is the basis of his attitude to the real world, to others, to himself. The results of the empirical study revealed differences in professional and life value orientations and motivational sphere of students-psychologists and students-mathematicians, which are as follows:– as significant in the values and accessibility of first-year psychology students prevails: love (spiritual and physical intimacy with a loved one), self-confidence (absence of internal contradictions, various doubts), freedom as autonomy in actions and deeds, well-being, happy family life. As for fourth-year psychology students, they are dominated by: active life, cognition (the prospect of expanding the range education, outlook, general culture, and intellectual development), as well as self-confidence (absence of internal contradictions) and freedom as independence in actions and deeds;– significant values and accessibility for first-year mathematics students were: interesting work, the beauty of nature and art, love, materially secure life and freedom as independence in actions. Fourth-year mathematics students are dominated by active life, confidence and freedom as independence in deeds and actions.Conclusions. There are differences in the professional and life values of psychology students and mathematics students. We believe that they are stipulated to the different levels and content of professional knowledge and skills that students acquire while studying in a higher education institution, age characteristics, level of professional training and specifics of professional orientation.Key words: dynamics, value, life values, professional values, educational motivation, semantic orientations. Метою статті є аналіз даних емпіричного дослідження динаміки професійних і життєвих цінностей студентів упродовж навчання у закладі вищої освіти (ЗВО). Основні завдання пов’язані з пошуком детермінант, що зумовлюють динаміку і відмінності у професійних і життєвих цінностях сучасного студентства від першого до четвертого курсу.Методи дослідження. Використано загальнонаукові методи дослідження: аналіз наукової періодичної і монографічної літератури, систематизація наукових джерел, порівняння та узагальнення даних; психодіагностичні методики.Результати. З’ясовано, що у визначенні поняття «цінність» немає єдиної думки, це поняття охоплює культурну, суспільну та особистісну значущість явищ і фактів навколишньої дійсності. Комплекс цінностей детермінує змістовий складник спрямованості особистості і виступає основою її ставлення до реального світу, до оточуючих, до самої себе. Результати емпіричного дослідження виявили відмінності у професійно-життєвих ціннісних орієнтаціях та мотиваційній сфері студентів-психологів та студентів-математиків, які полягають у такому: як значущі у цінностях та доступності студентів-психологів першого курсу переважають: кохання (духовна і фізична близькість з коханою людиною), впевненість у собі (відсутність внутрішніх протиріч, різних сумнівів), свобода як автономність у вчинках і діях, добробут, щасливе сімейне життя. Що стосується студентів-психологів четвертого курсу, то у них домінує: активне, діяльне життя, пізнання (перспектива розширення діапазону освіти, кругозору, загальної культури та інтелектуальний розвиток), а також упевненість у собі (відсутність внутрішніх протиріч) та свобода як незалежність у вчинках і діях. Значущими цінностями та доступними для студентів-математиків першого курсу виявилися: цікава робота, краса природи та мистецтва, кохання, матеріально забезпечене життя та свобода як незалежність у діях. У студентів-математиків четвертого курсу домінують активне, діяльне життя, впевненість та свобода як незалежність у вчинках і діях.Висновки. З’ясовано, що у професійних та життєвих цінностях студентів-психологів та студентів-математиків наявні відмінності. Визначено їх зумовленість різними рівнями і змістом професійних знань і умінь, якими оволодівають студенти під час навчання у закладі вищої освіти, віковими особливостями, рівнем професійної підготовки та специфікою професійної спрямованості.Ключові слова: динаміка, цінності, життєві цінності, професійні цінності, навчальна мотивація, смисложиттєві орієнтації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Yu.V., Moskvych. "SYNCRETISM OF THE SACRED IN ANNA BAGRYANA’S LYRICS." South archive (philological sciences), no. 86 (June 29, 2021): 22–27. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-86-3.

Повний текст джерела

Анотація:

The article presents an analysis of sacred syncretism as one of the leading motifs of the work of the modern Ukrainian writer Anna Bagryana. It is noted that the phenomenon of this transcendent phenomenon is interpreted by modern Ukrainian literature based on the aesthetic practices of postmodernism and traditionalism in culture.It is emphasized that Ukrainian poetry of the XXI century, having absorbed these opposite trends, uses them, on the one hand, to formalize the linguistic and communicative shell of the poem, on the other, to reflect the exclusivity of the national character, creating a type of new worldview not on differences, but on syncretism, the interpenetration of various trends, in which the whole diversity of the world is revealed.With the help of cultural, phenomenological, comparative-historical methods that study the philosophical perception of the sacred by the author, as well as using aesthetic, biographical approaches and psychoanalysis to understand the artistic world of her poems, the research has achieved its purpose: the eclectic nature of the sacred in the lyrics of Anna Bagryana is revealed.The article notes that, following the main trends of postmodernism, including the loss of the highest meaning of human life, reflection, relativism and internal confusion, the manner of presentation of the writer is also characterized by specific features: a certain theocentricity, religiosity, the desire to preserve spiritual values. In the conflict of these polarities, a synergistic transformation of the sacred matures, its so-called illogical form, characterized by the sublimity of the supernatural and at the same time its ordinariness.The results of the work are implemented tasks: the concept of the sacred in the poems of Anna Bagryana is clarified, its syncretism is revealed and the change in the aesthetics of the transcendent is reflected; the eclecticism of the feeling of the supernatural by the lyrical heroine is characterized; the protective function of the sacred in the artistic work of the poetess is analyzed. Conclusions. The sacred, which is a common motif of Anna Bagryana’s poetry, is perceived by her in the context of a scientific approach. This understanding implies a distinction between the human and otherworldly worlds. The traditional aesthetics of the sacred is based on beauty as a means of sensory-spiritual worldview, which led to the replacement of the material worldview with a value one. Postmodern stylistics reproduces the syncretism of the sacred, adding to its interpretation the illogical nature of used images, the search for new meanings, and internal expression. Recognizing the specifics of Ukrainian literature, which in modern social theory does not break with the achievements of previous eras, the writer retains the human-centered and imaginative richness of her lyrics.Key words: sacrum, eclecticism, postmodernism, tradition, symbolism. У статті подано аналіз синкретизму сакрального як одного із провідних мотивів творчості сучасної української письменниці Анни Багряної.Зазначено, що феномен цього трансцендентного явища сучасна українська література інтерпретує, виходячи з естетичних практик постмодернізму та традиціоналізму в культурі.Підкреслено, що українська поезія ХХІ ст., увібравши ці протилежні тенденції, послуговується ними, з одного боку, для оформлення мовно-комунікативної оболонки вірша, з іншого, щоб відобразити винятковість національного характеру, створюючи тип нового світовідчуття не на розбіжностях, а на синкретизмі, взаємопроникненні різних тенденцій, у якому розкри-вається вся багатоплановість світу.За допомогою культурологічного, феноменологічного, порівняльно-історичного методів, що досліджують філософське сприйняття сакрального авторкою, а також послуговуючись естетичним, біографічним підходами та психоаналізом для розуміння худож-нього світу її поезій, у розвідці досягнуто поставлену мету: розкрито еклектичну природу сакрального в ліриці Анни Багряної.У статті зауважено, що, наслідуючи основні тенденції постмодерну, серед яких втрата вищого сенсу життя людини, рефлексія, релятивізм і внутрішня розгубленість, манера викладу письменниці характеризується й специфічними рисами: певною теоцентричністю, релігійністю, прагненням зберегти духовні цінності. У конфлікті цих полярностей визріває синергетична трансформація сакрального, його т.зв. алогічна форма, що характеризується піднесеністю надприродного та водночас його буденністю.Результатами роботи є реалізовані завдання: з’ясовано поняття сакрального у віршах Анни Багряної, розкрито його синкретизм і відображено зміну естетики трансцендентного; схарактеризовано еклектику відчуття надприродного ліричною героїнею; проаналізовано захисну функцію сакрального в художній творчості поетеси.Висновки. Сакральне, яке є поширеним мотивом поезії Анни Багряної, сприймається нею в контексті наукового підходу. Таке розуміння передбачає розрізнення світу людського та потойбічного. Традиційна естетика сакрального ґрунтується на красі як засобі чуттєво-духовного світогляду, що спричинило заміну матеріального світосприйняття ціннісним. Постмодерна стилістика відтворює синкретизм сакрального, додаючи до його інтерпретації алогічність уживаних образів, пошук нових смислів, внутрішню експресію. Визнаючи специфіку української літератури, яка в сучасній соціальній теорії не пориває з надбаннями попередніх епох, письменниця зберігає антропоцентричність та образне багатство своєї лірики. Ключові слова: sacrum, еклектика, постмодерн, традиція,символізм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Алтухова, Анна, та Олена Шаповалова. "ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИЙ СМАК ЯК СКЛАДОВА ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ". InterConf, 27 грудня 2021, 119–26. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.21-22.12.2021.013.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлюються аналіз дефініції «естетичний смак» та «художній смак». Окреслені деякі питання наукових досліджень. Наголошено, що для вчителя естетично організоване середовище, краса людських відносин, вчинків, дій є невід’ємною характеристикою його професійної діяльності. Тобто як прояв певної соціально визначеної естетичної норми сфера і зміст діяльності вчителя вимагає наявності естетичного смаку. Зазначено, що художньо-естетичний смак є проміжною формою існування естетичного смаку, особливості якої визначені засобами і змістом професійної діяльності людини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Огар, Анна. "МОВНИЙ ОБРАЗ ЗЕМЛІ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ-ПАНОРАМИ М. МАТІОС «БУКОВА ЗЕМЛЯ»)". Рідне слово в етнокультурному вимірі, 17 вересня 2021, 53–62. http://dx.doi.org/10.24919/2411-4758.2021.211690.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано мовний образ землі у творі М. Матіос «Букова Земля». З’ясовано, що особливістю цього образу є його широкоаспектність, всеохопність. Земля охоплює все, що на ній відбувається. Образ землі особливий ще й тим, що авторка опускає багато традиційного семантичного наповнення лексеми-вербалізатора, натомість акцентує нові смисли, такі як богообраність, землецентричність, людинозорієнтованість. Найяскравіше землю характеризує діяльність на ній людини, вплив на яку має й земля. Беззаперечно, ключовим в образі є й компонент краса, однак образ землі – це симбіоз матеріального й духовного, конкретного й абстрактного, низького й високого.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Mialenko, Victoria. "Психологічні особливості конструювання образів ЛГБТ-людей у сприйнятті їхніх батьків та вчителів". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 46(49) (25 грудня 2020). http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi46(49).168.

Повний текст джерела

Анотація:

Зазвичай більшість людей оцінюють себе як толерантних. Розбіжність між декларуванням цього і реальними кейсами життя стала об’єктом нашого дослідження. Якісне дослідження з використанням глибинних інтерв’ю дало змогу проаналізувати та диференціювати образи гея, лесбійки і трансгендерної людини в сприйнятті батьків ЛГБТ-дітей та освітніх працівників. Батьки, на противагу вчителям, схильні ідеалізувати власних дітей, приписуючи їм надзвичайний розум, творчі здібності, досконалість та красу порівняно з їхніми гетеросексуальними однолітками. На нашу думку, це свідчить про незавершеність процесу прийняття власної дитини та її сексуальної орієнтації. Почасти батьки відтворювали звичні стереотипи щодо ЛГБТ-людей, наділяючи їх тими самими рисами, які зазвичай приписуються їм в масовій свідомості, проте почасти і відкидали ці стереотипи, визнаючи, що геї та лесбійки бувають дуже різними. Найменш стереотипізованим виявився образ трансгендерної людини. Можливо, це пов’язано з тим, що в масовій свідомості цей образ має доволі обмежені, фрагментарні та грубі зразки. Описи сімей, у яких є ЛГБТ-людина, доволі типові та узагальнені. Наявність будь-якої проблеми ніколи не прив’язується до сім’ї; можна припустити, що за такими інтерпретаціями приховується почуття провини батьків за те, що їхні діти виявилися «інакшими». Освітні працівники, характеризуючи образи ЛГБТ-людей, відтворюють поширені в масовій свідомості міфи і стереотипи щодо ЛГБТ-спільноти. Так, геї в їхніх описах переважно жіночні, лесбійки – маскулінні, трансгендери – театральні і буфонадні. Серед феноменів сприйняття ЛГБТ-людей учителями слід відмітити «невидимість» для них цих осіб і неусвідомлювану щодо них нетолерантність. «Невидимість» проявляється в тому, що, на думку частини освітян, у їхніх школах та містах ЛГБТ-осіб немає, а «неусвідомлювана» нетолерантність – в обов’язковому декларуванні особою своєї толерантності з необов’язковим дотриманням такої заяви. Основний напрям подальших досліджень передбачає розроблення соціально-психологічної тренінгової технології підвищення толерантності щодо ЛГБТ-осіб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Краса людини"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями