Статті в журналах з теми "Кошти грошові"

У статті досліджено поняття грошових сурогатів та квазігрошей, їх співвідношення та перспективи використання для позначення відмінних від грошей засобів платежу, запропоновано авторське визначення поняття «грошовий сурогат». У закордонних наукових роботах термін «квазігроші» уживається набагато частіше за «грошовий сурогат», у вітчизняних джерелах ситуація протилежна, крім того, поняття грошового сурогату, на відміну від квазігрошей, закріплено і нормативно визначено як правовий інститут в українському законодавстві. Водночас у дослідницьких колах немає єдності як щодо змісту понять «грошовий сурогат» та «квазігроші», так і щодо форми їх існування, а також спостерігається відсутність усталеного підходу як до критеріїв віднесення чи не віднесення тих чи інших об'єктів до грошових сурогатів (квазігрошей), так і до переліку об'єктів, що охоплюються термінами «грошовий сурогат» та «квазігро-ші». Зазначені поняття можуть розглядатися і як тотожні, і як відмінні за своїм змістом. З огляду на відсутність об'єктивної необхідності для паралельного використання двох термінів із метою позначення одного явища, доцільно розмежувати зазначені терміни, закріпити за квазігрошима високоліквідні активи, що можуть бути швидко обмінені на грошові кошти, але водночас не використовуються як засоби платежу, а за грошовими сурогатами - об'єкти майнових прав, які використовуються для погашення грошових зобов'язань (як засіб платежу), але водночас не належать до грошових коштів. Хоча панівною функцією грошових сурогатів є функція засобу платежу, на відміну від грошових коштів, грошові сурогати позбавлені ознаки універсальності і можуть використовуватися для обмеженого кола платежів, якщо домовленість сторін або нормативний припис зумовлює прийняття отримувачем грошового сурогату взамін грошових коштів. Причини для появи грошових сурогатів можуть бути різними, від необхідності державних запозичень до цільових акцій або програм, але найчастіше поява грошових сурогатів пов'язана або з дефіцитом грошових знаків в економіці, або з виникненням нових засобів платежу, відмінних від грошей.

Картамишева О. Є., Сирота А. І. Переказ коштів як фінансова послуга. – Стаття. У даній статті досліджується сутність поняття «переказ коштів», яке не надав Закон України «Про платіжні послуги», прийнятий Верховною Радою України 30 червня 2021 року, а тільки розширив це поняття до платіжної операції. Така невизначеність, на думку фахівців Національного банку України, може мати несприятливі наслідки для відносин, які виникають при наданні фінансових послуг. В результаті дослідження автори дійшли висновків, що платіж – це елемент грошового зобов’язання, акт виконання обов’язку передачі боржником грошової суми кредитору з метою розрахунку. Причому до грошових зобов’язань відносяться не тільки зобов’язання за цивільними договорами, а й зобов’язання, що мають публічно-правовий (обов’язковий) характер (сплата податків, зборів тощо). Платіжна послуга, до якої законодавець відніс і грошовий переказ, є різновидом фінансових послуг, оскільки у даному випадку предметом цих правовідносин, фінансовим активом, виступають гроші. Складовою платіжної послуги виступає фінансова операція, платіжна послуга може може охоплювати декілька фінансових операцій. Автори звернули увагу на те, що грошові перекази можуть і не мати ніякого відношення до платежів, як погашення грошових зобов’язаннь, а мають на меті інші цілі – головним чином, соціально-економічні, інвестиційні, благодійні тощо. Тобто, не можна обмежувати поняття «грошовий переказ» тільки платежом як елементом грошового зобов’язання, оскільки перекази коштів мають на меті не тільки погашення грошових зобов’язань, а й мають на меті інші цілі. Тому автори вважають, що переказ коштів потрібно визначати не як платіжну, а як фінансову послугу, яка охоплює своїм поняттям і платіжну послугу. На думку авторів, грошовий переказ є фінансовою послугою, заснованої на договорі між отримувачем і надавачем фінансової послуги, і яка складається з фінансових операцій, здійснюваних визначених законом надавачем фінансових послуг по забезпеченню переміщення (руху) коштів між споживачем цієї послуги (ініціатором переказу) і отримувачем коштів (бенефіціаром) на користь якого зараховуються кошти або видаються йому у готівковій формі з метою забезпечення потреб (інтересів) суб’єктів цих правовідносин.

Стаття присвячена особливостям цивільно-правової відповідальності учасників інвестиційних відносин в будівництві. На підставі аналізу судових рішень та наукових праць учених-цивілістів автор робить висновок, що поняття грошових зобов'язань охоплює собою обов'язок сплатити грошові кошти як у межах договірних, так і в межах недоговірних зобов'язань. У статті автор відзначає, що збитки та їх розмір не мають правового значення для виникнення обов'язку боржника сплатити проценти та/або неустойку за порушення грошового зобов'язання. Автор детально аналізує протилежні позиції Верховного Суду в частині можливості одночасного стягнення пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання. Аналізує позиції учених із цього питання та обгрунтовує висновок про можливість одночасного стягнення пені та штрафу. Зокрема, застосування різних способів захисту дозволяє повністю або хоча б частково відновити майновий стан кредитора в інвестиційних відносинах. У цивільних відносинах, що виникають під час інвестування за допомогою механізмів фонду фінансування будівництва та фонду операцій із нерухомістю, мають місце суттєві особливості. Адже в управителя фонду фінансування будівництва існує ключовий обов'язок - ефективно здійснювати управління коштами інвестора з метою надання останньому об'єкта інвестування. Зазначений обов'язок не є грошовим. Натомість в управителя фонду операцій із нерухомістю під час настання відповідного строку виникає обов'язок викупити сертифікати фонду, тобто грошовий обов'язок. У статті автор розмежовує підстави та умови для відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій, які є спеціальною формою цивільно-правової відповідальності. Автор зазначає, що відновлення майнового стану учасника інвестиційного процесу не завжди пов'язується із цивільною відповідальністю для порушника. Повернення інвестованих коштів інвестору не є покладенням додаткового обов'язку для боржника. Цивільно-правовою відповідальністю для нього буде покладення додаткового обов'язку у вигляді відшкодування збитків або сплати штрафних санкцій.

Процедура банкрутства є необхідним елементом ринкової економіки, який у підсумку забезпечує задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника, що відбувається завдяки спеціальному механізму, який функціонує на підставі Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ). Для отримання зазначених результатів учасникам справи про банкрутство доводиться пройти тривалий шлях: від відкриття провадження у справі до досягнення необхідного результату (отримання коштів кредиторами, затвердження звіту ліквідатора або керуючого санацією тощо). У цьому контексті варто звернути увагу саме на тривалість процедури банкрутства, оскільки грошові кошти мають схильність до знецінення, що зумовлено інфляційними процесами у державі, або подекуди самі кредитори стають боржниками через нескінченно довгу процедуру банкрутства і неможливість отримати свої кошти. Метою статті є розроблення авторської класифікації строків у процедурі банкрутства. В основі справи про банкрутство завжди лежить матеріально-правовий інтерес учасників цієї процедури, задоволення якого здійснюється у межах судових процедур банкрутства, на підставі процесуальних норм КУзПБ і Господарського процесуального кодексу України. За результатами дослідження автор доходить висновку, що зважаючи на комплекс ний характер такої підгалузі господарського права, як банкрутство, у цій процедурі знаходить свій прояв велика кількість строків, що зумовлює необхідність їхньої класифікації за декількома критеріями. Строки у процедурі банкрутства пропонуємо класифікувати за такими критеріями: видом законодавства, яке регламентує такі строки (строки, передбачені загальним законодавством, і строки, передбачені спеціальним законодавством); характером правовідносин, у яких застосовуються строки у процедурі банкрутства (матеріальні, процедурні та процесуальні); залежно від наслідків застосування (загальні строки та присікальні строки у процедурі банкрутства).

Статтю присвячено дослідженню актуальних питань криміналістичної характеристики протиправної діяль ності щодо легалізації грошових коштів (майна), здобутих злочинним способом, та особливостям здійснення досудового розслідування. Зважаючи на те, що легалізація (відмивання) грошей або майна, здобутих злочинним способом, наразі стала глобальною загрозою економічній безпеці держави, дослідження обставин, які сприяють вчиненню вказаного кримінального явища, є надзвичайно важливим. Актуальність цього питання не викликає сумнівів, адже тіньова злочинна діяльність набула світового роз маху. Ще в недалекому минулому такі кримінальні правопорушення вчинялися, як правило, з метою вкладе них легалізованих коштів у певний вид підприємницької діяльності для отримання прибутку. Сьогодні грошові кошти або майно, здобуті злочинним способом, використовуються для фінансування тероризму, здійснення актів корупційного характеру, незаконного обігу зброї, викрадення людей тощо. Незважаючи на те, що цій тематиці присвячена значна кількість наукових досліджень, єдиного визначення поняття «тіньова економіка» немає, саме тому автором досліджено це поняття як вид діяльності, спрямованої на порушення податкового законодавства з метою отримання високих доходів та мінімальними витратами. Також вивчено питання взаємозв’язку легалізації коштів або майна, здобутих злочинним способом, із тіньовим сектором економіки. У роботі розглянуто поняття легалізації («відмивання») грошей (майна), проаналізовано склад цього кримі нального правопорушення, адже правильне визначення його складників забезпечує правильну кваліфікацію. Автор у своїй роботі розглянув історичний розвиток такого кримінального явища, як відмивання грошей, причи ни, умови скоєння кримінальних правопорушень у сфері економіки та наслідки такого виду злочинної діяльності. Також здійснено огляд міжнародного законодавства щодо розслідування легалізації коштів або майна, здобу тих злочинним способом, та напрями використання світового досвіду національними слідчими органами.

У статті визначено перелік обставин, що підлягають встановленню під час розслідування шахрайства у сфері банківських електронних платежів, та наведено їх характеристику. 2020 рік став точкою неповернення для всього людства, реальне життя буквально в один момент перетворилося на віртуальне, що потягнуло за собою перехід усіх сфер спілкування, співробітництва, торгівлі у світ інформаційних технологій та комп’ютерних систем. Відтепер грошові кошти виглядають як програмний код і все більше віддаляються від свого попереднього фізичного вигляду у формі купюр. Передбачувано, що кібер-шахраї одразу скористаються такою ситуацією і в найбільш різноманітні способи намагатимуться заволодіти коштами як звичайних громадян – фізичних осіб, так і юридичних осіб, їх персональними даними. Це правопорушення зазвичай кваліфікується за ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України. Аналіз останніх досліджень видатних науковців показує, що виявлення та розслідування злочинів у сфері банківських електронних платежів має стати одним із пріоритетних завдань для правоохоронних органів усіх країн. Особливу увагу стосовно цього питання слід приділити налагодженій взаємодії правоохоронних органів з банківськими установами. Було досліджено різні погляди про зміст обставин, що підлягають встановленню у розрізі специфіки кібер-шахрайства. У статті наведено характеристику таким обставинам, що підлягають встановленню, як матеріальні та електронні сліди злочину, наведено їх детальні приклади, місця отримання доступу до комп’ютерних систем, перераховано способи підключення до них, зазначено засоби, що були використані під час здійснення шахрайства, способи авторизації та верифікації шахраїв у мережу онлайн-банкінгу та обставини, що сприяли вчиненню шахрайства у сфері банківських електронних платежів.

The current trend in the management of large companies is implementation of the gender diversity measures. The existence of women at the top management became one of the growing issues recently, especially in corporate governance. The prevailing opinion is still that men are better and more deserving to hold the power of leaders in the company. But authors believe that this statement needs to be verified. The purpose of this study is to assess the impact of female CEO and CFO on cash holdings of Indonesian food and beverages companies. The data used in this study are the data from annual report of food and beverage companies listed on the Indonesia Stock Exchange for the 2016-2020 period. The company's cash holdings in this study are assessed on the basis of two indicators: a) the ratio of the cash and cash equivalents to the company's total assets; b) the ratio of the cash and cash equivalents to the company's net assets. The sample of the study is presented by 25 companies with 125 observations. For data analysis authors use the panel data regression analysis and the fixed-effect model. Microsoft Excel 2013, Stata/MP 16.0 and Reviews 10 software were used for data processing. The analysis results show that the female CEOs have a significant positive effect on the company's cash holdings, while female CFOs have no significant positive effect on the company's cash holdings. These results have the practical significance because they will help the business owner to make the right decision when he selects candidates for the position of CEO/CFO.

У статті доведено, що формування фінансової стратегії як основи стійкого та конкурентоспроможного розвитку у довгостроковій перспективі вимагає чітко побудованого алгоритму з врахуванням сучасних тенденцій. Встановлено, що під фінансовою стратегією в системі забезпечення конкурентоспроможності підприємства важливо трактувати загальний план окреслення точковості фінансових цілей та завдань на довгострокову перспективу через формування фінансових ресурсів у векторному напрямку фінансовою стійкості. Проведено теоретичний розбір сутнісного наповнення фінансової стратегії в процесі формування, реалізації та коригування з виділенням структурних елементів фінансової стратегії в частині результативності. Розроблено архітектуру формування фінансової стратегії в системі забезпечення конкурентоспроможності через матричний аналіз та фінансовий ефект. Доведено, що фінансова стратегія в частині результативності діє через принципи та етапність щодо формування і впровадження та працює за виведеним алгоритмом: Управління = капітал + активи + інвестиції + грошові кошти+ прибуток + ризики. Узгодженість та ефективність управління на кожному етапі створює вектор прибутковості в процесі гнучкої фінансової політики. В першу чергу, в систему закладають достатній обсяг фінансових ресурсів, методи ефективності використання капіталу, оптимізація його структури та швидке реагування й нейтралізація ризиків на довгострокову перспективу. Запропоновано матрицю вибору фінансової стратегії в частині ефективного стратегічного управління підприємства через синергію та дисбаланс з визначеним рівнем ефективності кожного структурного елементу та розраховано фінансовий ефект від вбудованих інноваційних інструментів у фінансову стратегію, який лише підсилить конкурентні позиції підприємства на ринку. Фактично, фінансова стратегія є тією основою, яка забезпечує векторне фінансове підґрунтя для фінансово-економічного розвитку в частині нарощення прибутковості. Її ефективність окреслюється моментами, за яких стратегічні цілі ґрунтуються на реальних фінансових показниках та можливостях підприємства, чіткій системі управління, гнучкості та прозорості.

Стаття присвячена подоланню негативного стану протиставлення майнових активів юридичних осіб та фізичних осіб – їхніх засновників. Лише за таких умов несприятливі наслідки банкрутства банку, які виникають значною мірою – як було зазначено вище – у результаті порушення державою умов контролю за платоспроможною роботою банків, може бути відновлений баланс у забезпеченні платоспроможної роботи господарюючих суб’єктів загалом, а інвестиційні процеси в Україні отримують потужний сигнал для нових капіталовкладень, адже економіко-правовою основою будь-яких капіталовкладень завжди виступає накопичення капіталів на поточних рахунках підприємств. В статті автори розглянули, що Національний Банк України та інші контролюючі органи в умовах законодавчого обов’язку підприємств, здійснюючи розрахунки у безготівковій формі та зберігаючи грошові кошти у банках, по суті, допускають ситуацію неспроможності банку. За таких умов ці органи мають розглядатися як такі, що не вжили всіх залежних від них заходів для належного контролю за діяльністю банку, що призвело до слабкості банку та подальшої його неліквідної роботи, переведення його у розряд проблемних. У статті окреслено також досвід ЄС, зокрема йдеться про Директиву 94/19 / ЄС Європейського Парламенту та Ради від 30 травня 1994 р. «Про системи гарантування вкладів», яка вимагає, аби всі держави-члени мали ті чи інші системи гарантування вкладів як мінімум на 90% від суми депозиту, щонайменше 20 000 євро на особу. Розглянуто досвід Ірландії і зазначено, що збільшення суми страхування на необмежену суму змусило багато інших країн ЄС, починаючи із Сполученого Королівства, відреагувати, збільшивши межу страхування депозитів, аби уникнути відтоку коштів до ірландських банків. Висвітлено, що нагальною потребою є відновлення балансу справедливого відшкодування шкоди у результаті неспроможності банків шляхом істотного перегляду черговості задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства банку.

У статті проведено аналіз складу активів пайового інвестиційного фонду як різновиду інвестицій. Зазначено, що можливість здійснення інвестиційної діяльності у формі інвестиційних фондів вперше на законодавчому рівні було закріплено в 1994 році. Наведено основні джерела правового регулювання створення та діяльності пайових інвестиційних фондів. Проаналізовано правову природу пайового інвестиційного фонду в контексті поняття майнового комплексу як об’єкта цивільних правовідносин. Зроблено висновок, що пайовий інвестиційний фонд не можна ототожнювати з майновим комплексом. Адже останній становить єдине ціле в розумінні використання в сукупності всіх елементів для певної мети. Активи пайового фонду можуть використовуватися шляхом їх вкладення в різноманітні об’єкти інвестиційної діяльності. Основою формування пайового фонду є матеріалізовані цінності, переважно грошові кошти, тоді як до складу майнового комплексу входять також нематеріальні активи у вигляді гудвілу, який включає ділову репутацію, прав інтелектуальної власності, прав користування ресурсами природного середовища тощо. Окрему увагу в статті присвячено борговим зобов’язанням, які входять до складу активів венчурного фонду. Зокрема, такий вид активу пайового фонду може призвести до порушення прав та інтересів інвесторів та третіх осіб. Автором наводиться приклад із судової практики, який наочно демонструє ризикованість віднесення до складу активів пайового фонду боргових зобов’язань. Обґрунтовано, що кредитор має право вимоги до боржника, яке можна трактувати як відкладену можливість отримати матеріальну вигоду в майбутньому. Але таку можливість не можна ототожнювати з реальними майновими активами. Адже право вимоги кредитора може бути не задоволено зі сторони боржника з об’єктивних чи суб’єктивних обставин. Робиться висновок, що боргові зобов’язання не можна відносити до активів інституту спільного інвестування у формі інвестиційного фонду.

Актуальність статті полягає в тому, що виявлення наявності або відсутності ознак злочину, а також необхідних обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у правоохоронній практиці здійснюється поетапно. Звідси у структурі окремої криміналістичної методики розслідування кримінальних правопорушень особливого значення набуває періодизація етапів розслідування. При цьому до поняття «етап розслідування» включається взаємопов’язана система дій, об’єднаних єдністю завдань, умовами розслідування, специфікою криміналістичних прийомів. У той же час, органи досудового розслідування під час розслідування кримінальних проваджень мають дотримуватися встановленого кримінальним процесуальним законом порядку. У теорії кримінального процесу діяльність органів досудового розслідування поділяється на етапи, які називаються стадіями кримінального процесу. Першою стадією є досудове розслідування, на якій виникають кримінальні процесуальні відносини між учасниками кримінального процесу. У статті доведена обов’язковість встановлення події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України), зокрема: факт учинення незаконного позбав- лення волі або викрадення людини із застосуванням насильства; шантажу; обману; погрози; вчинення щодо малолітнього або з корисливих мотивів, групою осіб, із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу; коло осіб, причетних до вчинення злочину (прізвище, ім’я, по батькові, рік, місяць, день і місце народження, громадянство, національність, освіта, сімейний стан, наявність судимості, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, стан здоров’я, рівень її фізичного і розумового розвит- ку, наявність співучасників, форма їх співучасті); мотив та мета вчинення злочину; обставини зникнення, викрадення; час, місце та спосіб зникнення, викрадення; умови повернення (грошові кошти, транспортний засіб, не- рухоме майно, певні послуги тощо), час, місце, сума та спосіб здійснення оплати (готівка, банківський переказ); вік потерпілого (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та загального розвитку дитини; вид та умо- ви утримання, наслідки, чи застосовувались погрози, зброя до потерпілого (вид та характер). На матеріалах практики підтверджено обов’язковість встановлення форми вини, мотиву і мети правопорушника (учасників зло- чинної групи).

Статтю присвячено дослідженню окремих аспектів фінансової безпеки держави, а також питань, пов'язаних із удосконаленням механізму відновлення функціонування банків. Наголошено на тому, що здійсненню сталої грошово-кредитної політики має сприяти злагоджена робота органів державної влади, перш за все Парламенту України, шляхом прийняття відповідних законодавчих актів. Аргументовано, що окремі правові норми сучасного банківського законодавства здатні завдати негативного впливу на фінансову безпеку країни через наявність в їхньому тексті окремих норм, що: 1) ігнорують охоронну функцію права, спрямовану на недопущення порушення законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, підриваючи, відповідно ідеологію правової держави, якою Україна визнана в тексті Основного Закону; 2) нівелюють систему правосуддя; 3) легалізують можливість поширення в Україні практики прийняття незаконних актів/рішень, зокрема, з боку НБУ; 4) обмежують коло осіб, права яких порушено внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, учасниками банку; а також способи захисту прав таких осіб - відшкодуванням завданої шкоди у грошовій формі за кошти Державного бюджету України, зокрема сформованого за кошти платників податків, зокрема клієнтів банку; тощо. Зазначено, що вольову частину дій чи бездіяльності органу влади реалізують відповідні посадові або службові особи, які мали б ужити всіх заходів із метою запобігання порушенню актів законодавства України та недопущення завдання шкоди правам і законним інтересам третіх осіб. З метою запобігання перекладенню тягаря відшкодування завданої учасникам банку шкоди у грошовій формі виключно на громадян України, які шляхом сплати податків і зборів беруть участь у формуванні Державного бюджету України, вбачається внесення змін до кодифікованого нормативно-правового акта.

В сучасних умовах господарювання кожне підприємство робить головний акцент на вирішенні питань стабільності функціонування та максимізації прибутку. Для того, щоб досягти поставлених цілей, потрібна правильно підібрана, чітка та ефективна політика управління активами підприємства, в яких значну роль відіграють оборотні кошти. Актуальність досліджуваної проблеми управління оборотними коштами зумовлена також тим, що від ефективності їх формування, регулювання та використання залежить оптимальність рівня ліквідності, платоспроможності, і, як наслідок, фінансової стійкості підприємства. Брак оборотних коштів ставить підприємство на шлях банкрутства, що змушує задуматись над удосконаленням системи управління ними. Нестача грошових коштів, так і їх надлишок чинять значний вплив на роботу підприємства, спричиняючи збої в виробництві чи постачанні сировини, чим зменшують очікуваний прибуток. Саме тому дуже важливим є прискорення залучення грошових оборотних коштів як із внутрішніх, так і з зовнішніх джерел. Кваліфіковане управління грошовими коштами дає можливість зацікавленим особам (зовнішнім і внутрішнім користувачам) приймати певні оптимальні управлінські рішення, які в майбутньому можуть суттєво вплинути на кінцевий результат фінансово-господарської діяльності підприємства

Прийнятний рівень ризику при проведенні бункерування визначається тими витратами, які готове нести суспільстводля досягнення безпеки. Оптимальність співвідношень залежить від рівності між витратами на забезпечення безпеки і ціною збитків від аварій [1]. При обгрунтуванні вимог до рівня ризику необхідно враховувати як прийняту концепцію аварійності і травматизму, так і накопичений до теперішнього часу досвід при експлуатації засобів водного транспорту [2]. Звідси випливає необхідність визнати об'єктивно існуючі ризики, зокрема при проведенні бункерування, і навчитися їх нормувати, застосовуючи такі способи: вибір величини показників ризику відповідно значень, які встановлено в морській галузі; обґрунтування оптимальних за обраними критеріями кількісних показників ризику.Склад заходів можна оцінити рішенням оптимізаційної задачі –при мінімальних витратах, вибрати такий набір заходів, впровадження яких знижує ймовірність аварії до допустимого (заданого) рівня. При вирішенні задачі прийнято, що кошти виділяються на покращення шести найбільш значних факторів, що включають як безпеку обладнання і технологій, так і факторів діяльності людини, які мають найбільший вплив на безпеку проведення процесу бункерування: готовність технічних засобів бункерування, підготовка персоналу, проведення технічного обслуговування, ремонт, резервування обладнання, якість прийняття рішень при бункеруванні [3]. Визначено вартісні характеристики мір впливу на фактори безпеки бункерування. Була розроблена багатофакторна модель оцінювання грошових витрат на міри впливу на безпеку бункерування. Імітаційне моделювання грошових витрат здійснювалось за допомогою рівномірного розподілу випадкових величин на заданому проміжку, а також нормального розподілу з заданими параметрами (математичним сподіванням та середнім квадратичним відхиленням).Ключові слова: безпека бункерування, фактори безпеки, багатофакторна модель оцінювання грошових витрат, імітаційне моделювання грошових витрат.

В статті досліджено економічну сутність дефініції «фінансове забезпечення підприємства». Обґрунтовано, що фінансове забезпечення підприємства розглядається науковцями переважно в контексті складових (методів, функцій) фінансового (фінансово-кредитного) механізму, і пов’язане з мобілізацією та використанням підприємством фінансових ресурсів, які формуються у вигляді грошових фондів чи в не фондовій формі. Авторами узагальнено власне бачення сутності даної дефініції, як діяльності суб’єкта господарювання, пов’язаної з мобілізацією фінансових ресурсів із внутрішніх і зовнішніх джерел, їх розподілом та ефективним використанням на забезпечення безперебійної поточної роботи підприємства та фінансування його розвитку. Виділено фактори впливу на фінансове забезпечення діяльності та розвитку малих підприємств, з урахуванням специфіки їх діяльності, які згруповано у шість груп: масштаби діяльності; виробничий процес; активи, менеджмент; персонал; стійкість. Основними формами фінансового забезпечення суб’єктів бізнесу в сучасних умовах господарювання виокремлено самофінансування, банківське кредитування, лізингове фінансування, інвестування, бюджетне фінансування, фінансування з різноманітних грошових фондів. Встановлено, що основними джерелами фінансування діяльності малих приватних транспортних фірм є власні кошти, зокрема нерозподілений прибуток та поточні зобов’язання і забезпечення. Позиковий капітал таких фірм переважно носить короткостроковий характер і складається з кредиторської заборгованості та інших поточних зобов’язань, які можна віднести до стійких пасивів. Проаналізовано сучасні умови фінансового забезпечення розвитку малих приватних транспортних підприємств в Україні. Визначено критерії для прийняття фінансових рішень, а також переваги і недоліки застосування різних форм фінансування оновлення основного капіталу приватних транспортних фірм.

Розвиток інформаційних технологій призвів до виникнення нового виду розрахунків – електронних, які умовно можна виділити в окремий вид розрахунків. Мета статті – розглянути основні ознаки, притаманні електронним розрахункам. Наукова новизна. Наводиться перелік ознак, узагальнених автором самостійно: - електронні розрахунки здійснюються за допомогою мережі Інтернет із використанням специфічного програмного забезпечення; - для здійснення електронних розрахунків може бути використано фіатні кошти, електронні гроші, інші фінансові активи, криптовалюти тощо; - електронні розрахунки здійснюються віддалено; - мають на меті бути якомога більш наближеними до моментальних або дуже швидких; - наявність додаткового суб’єкта – провайдера, який забезпечує їхнє виконання. Висновки. Таким чином, ми можемо запропонувати власне визначення поняття розрахунків у сфері електронної комерції як умовного виду розрахункових зобов’язань акцесорного характеру із використанням готівкових, безготівкових коштів, електронних грошей, криптовалют, фінансових активів, відмінних від грошових коштів, а також квазівалютних систем, що здійснюються із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та виникають внаслідок необхідності погашення грошового боргу за основним зобов’язанням у межах укладеного електронного правочину. Електронним розрахункам властиві численні підвиди, кожен з яких необхідно розглядати та відповідно регулювати із врахуванням його специфіки. Ознаками розрахунків у сфері електронної комерції є електронна форма записів даних та застосування електронних засобів для фіксації і передачі цих даних за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем. Можна виділити традиційні (за обов’язковою участю банківських установ) електронні розрахунки та нетрадиційні (без обов’язкової участі фінансових установ, у т.ч. банків). Окремо наголосимо, що досі на рівні урядової фінансової політики та позиції Національного банку України не розроблено системних підходів до використання більшості нетрадиційних електронних розрахунків, зокрема криптовалют (хоча ще у 2017 році на розгляд Верховної Ради України надійшли два проекти Закону України «Про обіг криптовалюти в Україні», а 14.09.2018 р. до парламенту внесено законопроект про регулювання оподаткування операцій з криптовалютами. Гострим залишається й питання налагодження ефективного механізму реалізації електронних розрахунків через використання нетрадиційних електронних розрахунків, що буде предметом подальших наших досліджень.

Анотація. У статті проаналізовано специфіку проведення змагань з футболу за участю інтернованих вояків Української галицької армії (УГА), які змагались із чеськими спортсменами як на таборових майданчиках, так і на футбольних стадіонах провінційних міст Чехословаччини протягом 1919–1922 рр. Значною мірою це стало можливим завдяки діяльності у таборах інтернованих американської благодійної організації YMCA (Young Men’s Christian Association), яка не шкодувала коштів для гуманітарних потреб інтернованих. Це стосувалось й розвитку ігрових видів спорту та взагалі активного дозвілля таборян, за-для чого YMCA облаштувала спортивні зали (пристосовуючи для цього окремі бараки), а також щедро купувала різне спортивне знаряддя. Завдяки її грошовим внескам для команд купували спортивну форму та потрібне для проведення футбольних матчів устаткування (м’ячі, сітки на ворота тощо). Крім того, на кошти YМСА таборові команди мали можливість проводити зустрічі з чеськими футболістами на виїзді. До розвитку футболу активно долучалась і спортивна секція Культурно-просвітного кружка (як в Німецькому Яблонному, так і Йозефові), заходами якої у таборах організовувались спортивні свята та численні змагання за участю місцевих чеських спортклубів, а зароблені під час їх проведення кошти передавались на потреби таборян-спортсменів. Вагу і значення спортивних вправ, і зокрема футбольних змагань, розуміло й командування інтернованих частин УГА, забезпечуючи зі свого боку максимально можливе сприяння командним видам спорту в таборі. Ігрові види спорту, і зокрема, футбол, суттєво прислужились для зміцнення здоров’я інтернованих, насамперед гравців таборових команд, та дарувало наснагу і гарний настрій не тільки спортсменам, а й чисельному гурту глядачів та вболівальників, додаючи позитивних емоцій у їх непростому таборовому існуванні. Разом з тим футбольні матчі успішно виконували комунікаційно-адаптаційну функцію, дозволяючи українцям ближче пізнати мешканців найближчих до табору чеських міст і призвичаїтись до ритму та способу їхньго життя. Також футбольні змагання створювали міцну основу для чесько-українського міжнаціонального порозуміння та суттєво полегшували для частини вояцтва УГА інтеграцію у чеський соціум. Ключові слова: футбол, команда, матч, спортивний клуб, гравці, інтерновані вояки-українці, табір.

Анотація. Гарантування захисту фінансових інтересів інвесторів у житлове будівництво є актуальною проблемою для України, оскільки інвестиції громадян у житлове будівництво не захищені жодним економічним механізмом. Наявні законні шляхи фінансування будівництва об’єктів нерухомості нездатні повною мірою захистити інтереси громадян у цій сфері та забезпечити прозоре залучення коштів. Проведений аналіз динаміки обсягів упродовж 2012—2020 років дав змогу зафіксувати тенденцію до зниження обсягів будівництва житла, зумовленої зростанням цін на нерухомість, підвищенням процентних ставок за іпотечними кредитами, а найбільше — погіршенням фінансового стану населення внаслідок поширення коронавірусної пандемії COVID-19. У процесі аналізу виявлено суттєву різницю між обсягами введеного в експлуатацію і розпочатого будівництва житла, що свідчить не лише про зниження платоспроможного попиту на вітчизняному ринку житлової нерухомості, а також імовірність збільшення кількості недобудованого житла і поглиблення фінансових ризиків громадян, які вклали гроші в зазначене житло на початковому етапі його будівництва. Розроблено підхід до зміцнення фінансової безпеки громадян у процесі житлового будівництва, який базується на укладенні договорів інвесторами не із забудовником, а з фінансовою установою, яка контролює хід будівництва і перераховує кошти відповідно до графіка виконаних робіт. Обґрунтовано впровадження системи довгострокових житлових депозитів, що передбачає державне фінансове стимулювання їхніх власників у формі додаткових премій до процентної ставки. Це дасть можливість накопичувати житлові заощадження на рахунках, які будуть використані для поліпшення житлових умов. Сформульовано пріоритети державної політики, спрямованої на захист фінансових інтересів домогосподарств на ринку житлової нерухомості в Україні: формування бази даних із достовірною і прозорою інформацією про діяльність забудовників та її ретельний аналіз з метою недопущення виникнення проблемних об’єктів житлового будівництва; залучення банків, страхових компаній та інших фінансових посередників до участі у фінансуванні житлового будівництва шляхом розроблення відповідних депозитних, кредитних і гарантійних продуктів; упровадження системи довгострокових житлових депозитів, що передбачає державне фінансове стимулювання їхніх власників у формі додаткових премій до процентної ставки; створення гарантійних механізмів для виплат компенсацій інвесторам житлового будівництва в разі банкрутства забудовника; запровадження обов’язкового страхування відповідальності забудовників при фінансуванні об’єктів житлового будівництва; здійснення інвентаризації проблемних незавершених об’єктів житлової нерухомості та розроблення фінансових механізмів для забезпечення їх добудови і введення в експлуатацію; окреслення правових механізмів для гарантування державою майнових прав на об’єкти незавершеного будівництва та майбутні об’єкти нерухомості, у які вкладено кошти громадян. Ключові слова: домогосподарства, житлове будівництво, індивідуальні інвестори, фінансова безпека, фінансування житлового будівництва. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 3; бібл.: 17.

Стаття присвячена аналізу норм діючого законодавства та судової практики щодо питань аліментних зобов’язань, а саме обов’язку батьків утримувати дитину, зокрема, виплачувати аліменти. Проаналізовано порядок визначення розміру аліментів, порядок їх стягнення, випадки припинення обов’язку сплачувати аліменти на дитину. Окрема увага приділена можливості укладення договору між батьками на утримання неповнолітньої дитини, який може передбачати як грошову, так і натуральну форму виплати аліментів (або ж комбінацію цих двох форм). Той з батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно. Встановлено, що мінімальний розмір утримання, визначений у законі, не достатньо виконує свою функцію забезпечення прав дітей - його слід підвищити у сучасних економічних умовах. Разом з тим, зайвим було б встановлення в законі утримання у частці від заробітку, адже у випадку надзвичайно маленького доходу дитина не буде отримувати необхід- них для існування коштів, а у випадку великих доходів є висока вірогідність того, що вони будуть йти не тільки на забезпечення дитини. Визнання аліментів, одержаних на дитину власністю дитини, що дає їй можливість брати участь у їх використанні або самостійно розпоряджуватися аліментами на її утримання є можна розцінювати як додаткову гарантію того, що кошти не будуть використані не за призначенням. Зроблено висновок про те, що відносини між батьками та дітьми щодо утримання останніх повинні підлягати більш ретельному регулюванню. На відміну від відносин подружжя, найважливіший суб’єкт цих відносин - дитина, що беззаперечно потребує підвищеного захисту та підтримки. З аналізу судової практики виходить, що суди у більшості випадків стають як раз на захист інтересів дітей, відмовляючи у позовних вимогах тільки у крайніх випадках, коли вони є абсолютно не обґрунтованими чи неможливими.

Проаналізовано можливості удосконалення професійної під- готовки кадрів органів місцевого самоврядування з урахуванням реалізації принципу децентралізації. Запропоновано шляхи удосконалення підготовки фахівців органів місцевого самоврядування, передбачено розширення права територіальних громад на вибір не лише вищого навчального закладу, який готуватиме фахівців, а й професійних програм, за якими готуватимуться фа- хівці для певної територіальної громади. Проведений аналіз дає підстави виокремити важливі елементи профе- сіоналізації кадрів органів місцевого самоврядування як основу формування децентралізації в Україні, а саме: 1) у чинному законодавстві слід передбачити виділення коштів територі- альним громадам на професійне навчання, підвищення кваліфікації посадо- вих осіб місцевого самоврядування. Це надасть можливість громаді обрати, яких саме фахівців для цієї місцевості потрібно підготувати; 2) необхідно прийняти нормативно-правовий документ, який би передба- чав формування реальної потреби у професійному навчанні та підвищенні кваліфікації кадрів органів місцевого самоврядування з урахуванням прове- деного моніторингу в потребі саме у таких професійних кадрах; 3) надати територіальним громадам права обирати вищий навчальний за- клад, який готуватиме саме тих фахівців, яких потребує даний регіон (на- селення, громада). Крім того, слід передбачити організацію на базі кому- нальних навчальних закладів мобільних постійно діючих курсів підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування із залученням будь- яких фахівців з усіх регіонів України за потреби у таких курсах; 4) з метою посилення ролі територіальної громади слід передбачити її право обирати не тільки вищий навчальний заклад, а й навчальні програми, які потрібні для фахівців, що працюватимуть у цій місцевості; 5) передбачити обов’язок фахівців, які отримали освіту за гроші територі- альної громади, відпрацювати в цій громаді протягом 5 років або повернути гроші за професійне навчання; 6) передбачити кошти на фінансування талановитої молоді за кордоном за умови відпрацювання після закінчення навчального закладу певного часу на території України. Таким чином, система підготовки та підвищення кваліфікації кадрів органів місцевого самоврядування має залежати від потреб регіону в пев- них компетентностях таких фахівців, а також кількості таких фахівців, що, своєю чергою, можна зробити, якщо надати право територіальній громаді здійснювати моніторинг потреби в кадрах та право громад замовляти про- фесійне навчання або підвищення кваліфікації. Крім того, потрібно надати право територіальним громадам обирати не лише вищий навчальний заклад, де здійснюють підготовку кадрів органів місцевого самоврядування, а й на- вчальні програми, за якими здійснюватиметься така підготовка.

У статті досліджено випадки пограбування жертв Голокосту у трьох невеликих містечках Західної Волині: Дубровиці, Корці й Костополі. Такі дії, окрім фінансування німецької мілітарної машини та збагачення німців, слугували легітимації геноциду й серед місцевого населення, його заохоченню до колаборації. На поведінку частини населення під час організації злочину в Костополі, Корці та Дубровиці впливали економічні чинники. Вже на початковому етапі Голокосту мешканці цих містечок долучилися до грабунку єврейських сусідів під час погромницьких акцій наприкінці червня – на початку липня 1941 р. У процесі створення гетто відбувалися стихійні пограбування помешкань жертв і «легалізована» нацистською окупаційною владою торгівля їхнім майном (переважно одягом і побутовими речами). У період існування гетто в Костополі, Дубровиці та Корці тутешнє населення (переважно селяни) активно долучилося до нерівноцінних торгових обмінів із єврейськими бранцями. В обмін на одяг, взуття, прикраси та гроші селяни приносили євреям їжу. Коли кошти закінчувалися, євреї пропонували свою працю в обмін на їжу. Таку взаємодію значно легше було організувати бранцям гетто відкритого типу в Корці та Дубровиці. Голод у гетто був найстрашнішим тоді, коли в мешканців закінчувалися цінні речі, за які можна було вимінювати продовольство, а селяни втрачали інтерес надалі приносити їжу. На етапі знищення гетто в усіх трьох містечках відбувалися стихійні пограбування будинків убитих євреїв. Після ліквідаційних акцій щоразу розпочиналася торгівля єврейським майном (переважно одягом, меблями й нерухомістю). «Легалізовану» нацистською окупаційною владою торгівлю у Дубровиці та Костополі здійснювали працівники міських управ (це були переважно місцеві українці). Найбільшу вигоду мали сусіди євреїв (українці й поляки), що мешкали у цих містах і довколишніх селах. У Корці торгівлю майном убитих євреїв контролювала районна управа, а участь у ній брали переважно місцеві українські селяни. Окрім фізичних осіб, у цьому районі участь у придбанні меблів і будинків жертв Голокосту брали й українські організації (сільські філії товариства «Просвіта», українські школи тощо). Доля тих євреїв, яким вдалося утекти з гетто або місць розстрілів, залежала від ставлення місцевого населення. Мешканці довколишніх сіл по-різному ставилися до жертв, які мусили переховуватися поза межами гетто. Зокрема, селяни і містяни в нечисленних випадках безкорисливо переховували жертв (поведінка рятівників), надавали прихисток або їжу, допомагали євреям з метою отримання якихось зиску (використання жертв Голокосту як робочої сили, нерівноцінні обміни їжі на матеріальні цінності), переховували за гроші або інші цінності, видавали представникам окупаційної влади жертв в обмін на матеріальну вигоду (яка зазвичай вимірювалася такими дефіцитними у воєнний час товарами, як керосин, спиртні напої, сіль і цукор) і навіть брали активну участь у виявленні місць переховування євреїв як за винагороду, так і незначні кар’єрні преференції. Як засвідчують спогади жертв Голокосту, значна частина українських і польських селян вибудовували різноманітні моделі взаємодії з жертвами Голокосту саме з метою отримати вигоду. В одних випадках це допомагало жертвам вижити (допомога в обмін на матеріальні речі). В інших – призводило до катастрофи. Хай там як, а «праведна» поведінка траплялася значно рідше, ніж та, що була мотивована економічним зиском

The article is devoted to the study of theoretical and practical aspects of the risks that accompany the activities of economic actors in the cryptocurrency market (both mining and trading) at the micro­ and macro­economic level at the beginning of the third decade of the XXI century. The risks associated with the functioning of economic entities in the market of cryptocurrency coins and such risks are the following: lack of legal regulation on the cryptocurrency market and insurance of owners of assets stored on crypto wallets; use of malware in order to access assets rotating on the cryptocurrency market; hacking attacks on cryptocurrency wallets and exchanges in order to steal cryptoassets; loss of assets deposited into accounts of cryptocurrency exchanges in case of bank-ruptcy or closure of these exchanges; loss of the password used to access the crypto wallet; loss of a secret personal PIN code, which is the key to access funds deposited into the crypto wallet at the exchange and used to transfer assets (cryptocurrencies or fiat currencies) to other crypto wallets or a bank card; erroneous transaction due to one number or letter mistake when transferring from one crypto wallet to another or error (when entering bank card number), when transferring funds from crypto wallet to bank card, a mistake of one or more numbers is possible and funds will be transferred to the wrong addressee, in both cases it is impos-sible to cancel the transaction and funds are lost irrevocably; significant volatility in the value of cryptocurrencies, because of which an investor can go bankrupt. It was revealed that the functioning of the cryptocurrency market is also associated with risks to the national economy and security: monetary policy (reduction of control over monetary circulation due to the replacement of national fiat currency with cryptocurrency coins and the loss of the central bank monopoly on the emission of money and reducing the country's income from seigniorage due to mining cryptocurrencies), financial stability (because of the threat of the outflow of deposits from the banking system and replacing them with investments in cryptocurrencies, the possibility of replacing traditional banking, as well as the possibility of avoiding taxation and shadowing the economy) and national security. It has been proven that the intensive activity of an economic entity associated with mining, trading, investing or other economic activities in the cryptocurrency market requires significant theoretical and practical training of the individual and patience and faith in the future of cryptocurrency market activity because of the probability of losing savings invested in cryptocurrencies or investments.Keywords: risk, cryptocurrency, cryptocurrency market, crypto coin, crypto wallet, Bitcoin, Ethereum, cyberattack. Статтю присвячено дослідженню ризиків, які супроводжують діяльність ринку криптовалют, як майнінгу, так і трейдингу. Охарактеризовано ризики, з якими пов’язане функціонування ринку криптовалют, і такими ризиками є: відсутність правового регулювання та страхування власників криптогаманців; використання шкідливих програм та здійснення хакерських атак на криптогаманці і біржі криптовалют; утрата активів, розміщених на рахунках криптовалютних бірж, у разі банкрутства чи закриття цих бірж; утрата паролю від криптогаманця чи втрата секретного персонального PIN­коду, що є ключем доступу до коштів, розміщених на криптогаманці на біржі; помилкова транзакція (через помилку на одну цифру чи букву) під час переказу з одного криптогаманця до іншого (також під час переказу грошових коштів із криптогаманця на банківську картку можлива помилка на одну чи кілька цифр, і кошти будуть переказані не тому адресанту, якому вони передбачалися); значна волатильність вартості криптовалют. Виявлено, що функціонування ринку криптовалют пов’язане з ризиками для національної економіки: монетарної політики, фі-нансової стабільності, інвестиційної та банківської діяльності. Доведено, що активна діяльність економічного суб’єкта, пов’язана з майнінгом, торгівлею, інвестуванням чи іншою економічною діяльністю на ринку криптовалют, вимагає значної теоретичної і практичної підготовки особи через імовірність утратити заощадження, вкладені у криптоферми чи інвестиції.Ключові слова: ризик, криптовалюта, крипторинок, криптомонета, криптогаманець, Bitcoin, Ethereum, хакерська атака.

Реформа системи вищої освіти завдяки цілеспрямованій праці Міністерства освіти і науки та вузів дала позитивні результати, але ще не вирішила головного завдання – підвищення якості підготовки спеціалістів, які потрібні державі і суспільству для творчої професійної діяльності в період науково-технічного прогресу людства і ринкових відносин.Головною причиною цього, на мій погляд, є те, що розвиток системи освіти тісно пов’язаний з економічними проблемами держави та національними особливостями суспільства, а ми намагаємось розв’язати освітянські проблеми за іноземним зразком, забуваючи що, наприклад, в Америці, звідки взято найбільше запозичень, цивілізована ринкова економіка, в якій визначальними є закони та справа. В них життєвий успіх спеціаліста визначається рівнем його підготовки у вузі, а недоукам не дають роботи на власних фірмах навіть батьки. У нас життєвий успіх спеціаліста у великій мірі залежить від зв’язків, причому ця “хвороба” так укоренилася, що сприймається за нормальні речі. Дане явище потрібно якнайшвидше ліквідувати, бо воно сильно гальмує прогресивний розвиток.В порівнянні з економікою передових капіталістичних держав, економіка України має інші проблеми. Там її основою є новітні технології з використанням сучасної техніки і головним для них є знайти ринки збуту для конкурентноспроможної продукції. В нас же головною проблемою є необхідність технічного переозброєння більшості галузей промисловості і сільського господарства, тому що на одиницю продукції (в більшості низької якості) відносно світових показників набагато вищі витрати енергоносіїв та сировини.Зрозуміло, що ці проблеми можуть успішно вирішувати спеціалісти високої кваліфікації, які підготовлені до творчої професійної діяльності по створенню ефективних технологій та машин для їх реалізації. Рівень кваліфікації спеціаліста будь-якого профілю, а особливо це стосується підготовки сучасних інженерів, залежить від рівня його базової фундаментальної підготовки, яка є наріжним каменем технічної освіти. За всіх часів дана теза була постулатом і ніким не спростовувалась. Тим більш вражаючим є той факт, що роль фундаментальних дисциплін в навчальному процесі постійно знижується. Щоб переконатися в цьому, достатньо порівняти обсяги годин, що відводяться на їх викладання в недалекому минулому з нинішніми. Але ж ми хочемо, щоб наші випускники мали рівень кваліфікації не нижчий за рівень спеціалістів, що випускають кращі закордонні вузи!Проведений порівняльний аналіз навчального навантаження з математики, фізики і хімії для різних напрямків підготовки у нас і в деяких закордонних вузах також засвідчує, що питома вага майже з усіх фундаментальних дисциплін в них приблизно в два рази більша, ніж у нас. Деякі відхилення маємо в Краківській гірничій академії, але в Польщі зовсім інша система середньої освіти. В них дванадцятирічна середня освіта, причому в технічних ліцеях чи гімназіях, наприклад, учні вже вивчили матаналіз, який в нас студенти вивчають протягом першого курсу. Крім цього, в них має місце тісний зв’язок фундаментальних дисциплін з майбутньою професією. В австрійських і німецьких вузах, наприклад, назва дисциплін звучить так: математика для машинобудівників, чи електриків, чи економістів. Точно так само і фізика та хімія читаються відповідно до обраної спеціальності. Тут, на мою думку, йдеться про питання державної ваги і його треба вирішувати на відповідному рівні. Не принижуючи значення інших наук, необхідно все ж наголосити, що саме фундаментальні дисципліни формують основи наукового світогляду кожної людини, саме фізика, хімія і математика складають основу науково-технічного прогресу людства.Також треба визнати, що у справу погіршення фундаментальної освіти значний “внесок” робить і середня школа, в якій рівень знань учнів, наприклад, з фізики і хімії, вже опускається до критичної межі. Одним із каталізаторів такого становища стала відміна вступного іспиту з фізики на переважну більшість факультетів багатьох технічних університетів. Цей сигнал чітко зрозуміли вчителі, учні і їхні батьки. В результаті вузівські викладачі, а пізніше і викладачі інших технічних дисциплін, в розпачі від низького рівня знань фундаментальних дисциплін своїх студентів. Вони за перші семестри намагаються ліквідувати прогалини шкільної освіти, але це, як правило, не вдається. Пізніше такі студенти отримують дипломи інженерів, деякі вступають до аспірантури та стають викладачами, тобто колесо виродження все більше розкручується. Те, що в даний час відбувається із шкільними і вузівськими програмами фундаментальних дисциплін, є копіюванням нашою освітою чужих методик і ідей. Але саме наші спеціалісти, які навчались математики, фізики і хімії за традиційними програмами, є бажаними в різних зарубіжних наукових центрах, які працюють в галузі фізики плазми, твердого тіла, квантової електроніки, тощо. Тому не варто відкидати те позитивне, що напрацьовано десятиріччями і яке давало нам Нобелівських лауреатів та здобутки світового рівня у різних областях знань, технологій і техніки.Треба відзначити, що одне із найгостріших питань, які обговорювались на загальних зборах Відділення фізики і астрономії НАН України – низький рівень освіти з фізики у школах і вузах країни. До Президента України і уряду відповідне звернення підписали сорок дійсних членів та членів-кореспондентів НАН України. Як же покращити фундаментальну підготовку фахівців? Відомо, що тепер вузи мають значні автономні права і варто ними скористатися, не чекаючи рішень “згори”. В нашому національному університеті нафти і газу завдяки правильному розумінню ситуації з боку ректора, відомого у світі вченого в області механіки машин, академіка Української нафтогазової академії, професора Крижанівського Є.І., зроблені відповідні кроки щодо виправлення ситуації та покращення викладання фундаментальних дисциплін, без яких не може бути повноцінного інженера, який би успішно конкурував на міжнародному ринку праці. Два роки тому Вченою Радою університету було створено інститут фундаментальної підготовки, який згідно Положення є навчально-методичним, навчально-організаційним і науково-дослідним підрозділом університету на правах факультету для практичного втілення концепції вищої багатоступеневої інженерно-технічної освіти на базі глибоких фундаментальних знань з вищої математики, фізики і хімії. До складу інституту входять три кафедри фундаментальних наук, на черзі створення іще двох кафедр. Сьогодні можна констатувати, що створення такого інституту було необхідним і корисним, так як кафедри фізики, вищої математики і хімії вирішують спільні питання та об’єднані однією метою – покращити базову фундаментальну підготовку фахівців. Викладачі мають можливість обмінюватись досвідом своєї роботи, бо знаходяться на одному рівні, тоді як раніше були в певній мірі на другорядних ролях, оскільки кафедри відносились до різних факультетів, які більше розв’язують задачі спеціальної підготовки.Дуже важливим моментом у діяльності інституту була участь в організації і проведенні VIII науково-методичної конференції, на якій обговорювались питання фундаментальної підготовки фахівців і на яку були запрошені викладачі з інших вузів та вчителі шкіл і коледжів. При підготовці до конференції виконано значний об’єм роботи по вивченню і порівнянню навчальних планів різних спеціальностей у нашому університеті та багатьох європейських технічних вузах. Цей аналіз було покладено в основу рекомендацій, які затвердила наша Вчена Рада і які стали програмою діяльності інституту. Так, враховуючи неможливість перегляду навчальних планів спеціальностей в сторону збільшення аудиторних годин на вивчення фізики, математики, хімії, інформатики і програмування ми змістили акцент при їх викладанні в сторону профілізації навчального процесу в залежності від потреб профілюючої кафедри, тобто змінили зміст робочих програм дисциплін. Також на кафедрах інституту запроваджено керовану і контрольовану самостійну роботу, тобто йде мова про індивідуалізацію навчального процесу, оскільки світ на початку ХХ1 століття надзвичайно швидко змінюється, – вперше в історії розвитку людства покоління теоретичних ідей і машин змінюються в часі швидше, ніж покоління людей, а тому потрібно навчити студентів, майбутніх фахівців, самостійно знаходити необхідні знання в морі інформації що нас оточує для досягнення певного освітнього рівня. Для реалізації даного напрямку роботи потрібно змінити роль викладача: замість передавача певної суми знань студенту, він повинен стати координатором навчального процесу, консультантом, керівником навчання. Зауважу, що зміна функцій викладача – це довготривалий процес по підвищенню фахового рівня професорсько-викладацького складу.Проведений аналіз показав, що в нас є недостатнє забезпечення студентів навчально-методичною літературою. Тому в інституті сформовано єдиний план підготовки і випуску підручників, навчальних посібників, конспектів лекцій, електронних посібників тощо, а також створені творчі колективи, які повинні якнайшвидше забезпечити всіх студентів необхідними дидактичними матеріалами українською мовою.Дуже важливим напрямком діяльності інституту є налагодження співпраці і зв’язків наших кафедр із спорідненими кафедрами технічних вузів України. До речі, це один із шляхів більш швидкого забезпечення методичною літературою студентів внаслідок обміну, а також підвищення кваліфікації викладачів.Розв’язанню проблеми покращення фундаментальної підготовки майбутніх фахівців сприяє використання нових інформаційних та телекомунікаційних технологій проведення навчального процесу з використанням відповідних технічних засобів (аудіо- і відеоапаратури, комп’ютерів, телебачення, мережі Інтернет та ін.). Для цього потрібно використовувати як мізерні бюджетні кошти, так і залучати кошти різних фондів під проекти навчально-методичного характеру. Адже саме отримання грантів у великій мірі допомагає зміцнювати матеріально-технічну базу кафедр.Також хочу зачепити іще одне болюче питання вищої школи. З метою виживання зараз у вузах ми маємо поряд із студентами, які навчаються за рахунок бюджетних коштів, так званих контрактників. Це добре, але борючись за гроші ми намагаємось зберегти більшість студентів, що веде до зниження якості навчання. У даній ситуації кафедри фундаментальної підготовки в найгіршому становищі, тому що перед ними постає завдання виправлення браку середньої школи і відбору студентів для їх подальшого навчання. В нашому університеті знайдено вихід з даної ситуації: в навчальний процес впроваджено модульну технологію в поєднанні з визначенням рейтингу студентів. Було проведено п’ять науково-методичних конференцій, результати роботи яких дозволили розробити і вдосконалити “Положення про систему поточного, підсумкового контролю і оцінювання знань та визначення рейтингу студентів”. Треба відзначити, що через консерватизм характеру людини, все нове важко приживається. Але завдяки саме волі ректора Крижанівського Є.І. дана система організації і проведення навчального процесу працює, стимулюючи систематичну і самостійну роботу студентів протягом всього семестру. Вона підвищує об’єктивність оцінки знань, активізує навчальну діяльність та розвиває творчі здібності студентів, а результати екзаменаційних сесій та висновки більшості викладачів стверджують, що впровадження даної технології навчання є виправдане і сприяє підвищенню фахового рівня спеціалістів.Аналізуючи етапи і тенденції розвитку фундаментальної підготовки в технічному вузі приходимо до висновку, що зараз, коли створені нові форми і методи управління навчальним процесом, потрібен перехід до нових принципів формування змісту. Тому, створюючи нові інтенсивні технології навчання, треба зберегти глибокі традиції нашої фундаментальної підготовки та поєднати їх із здоровим прагматизмом заходу, тобто додати їй прикладну спрямованість. Це потребує координації зусиль викладачів різних предметів, великих затрат часу, тому що ці технології повинні базуватись на ідеї синтезу усіх дисциплін та принципу фундаментальності освіти, які об’єднують закономірності процесу пізнання і повинні враховувати ментальність нашого народу.

Стаття присвячена дослідженню теоретичних аспектів організації та забезпечення обліку, а також методики планування етапів аудиторської перевірки грошових коштів на підприємстві. В статті розглянуто різні підходи науковців, до визначення поняття організації обліку та методів аудиту грошових коштів, також розглянуто підходи до суті поняття «грошові кошти». Визначено суть недосконалості та проблематику існуючих підходів при застосуванні у поточній господарській діяльності підприємства та зазначено головний недолік, що не дає можливості їх ефективного застосування. Наведено зразок тесту внутрішнього контролю готівково-розрахункових операцій, програми аудиту готівково-розрахункових операцій з (виділенням методичних прийомів проведення і організації), визначено типову класифікацію коштів підприємства та головні джерела інформації під час їх обліку та аудиту, запропоновано типові для використання робочі документи аудитора, що максимально враховують всі можливі аспекти.

Актуальним аспектом в сучасних умовах є продовження реформування системи бухгалтерсь-кого обліку в Україні за міжнародними стандартами, що пов’язано з інтеграційними процесами на всіхрівняє функціонування економічних суб’єктів та державної політики й її регулювання. В даної публіка-ції проведено дослідження та проаналізовано підходи до визначення сутності категорій «оборотні ак-тиви» та їх елементів – «грошові кошти», «запаси», «дебіторська заборгованість» за матеріалами пуб-лікацій вчених та національними та міжнародними стандартами, визначено спільні риси та відмінності,в тому числі у складі елементів, підходів в їх оцінки, аспектів відображення у фінансової звітності. До-сліджено підходи до класифікації оборотних активів за різними ознаками, цілями управління, та струк-турними елементами. Підкреслено, що в сучасних умовах функціонування підприємств важливим єтака класифікація оборотних активів, що спряє їх ефективному управлінню, платоспроможності підп-риємства, збільшення ліквідності його активів, зменшення ризиків та підвищення ефективності вико-ристання оборотного капіталу, що вкладено в його оборотні активи.

Мета. Мета статті – поглиблення концептуальних положень нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення на основі аналізу методології економіки землекористування, закладеної в основу Методик нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (1995 р., 2016 р.), для більшої відповідності сучасному етапу агрогосподарювання в умовах формування ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення. Методологія / методика / підхід. У статті на основі діалектичного методу пізнання використано методи: абстрактно-логічний – при систематизації публікацій, присвячених питанню використання та оцінки земель сільськогосподарського призначення; аналізу, синтезу, порівняння – при аналізі та порівнянні теоретико-методичних положень, покладених в основу офіційних Методик нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення 1995 та 2016 років; метод узагальнення – при формуванні висновків; графічний метод – для візуалізації характеристик землі як триєдиного засобу виробництва; розрахунково-конструктивний – при розробці методичних підходів до визначення диференційного рентного доходу та нормативної грошової оцінки землі та розрахунку значення нормативної грошової оцінки орних земель кращої та гіршої якості для природно-кліматичної зони Лісостеп Сумської області. При написанні статті використовували наукові праці вітчизняних і закордонних вчених за період 1995–2020 рр., а також дані офіційних сайтів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Державної служби статистики України. Результати. Обґрунтовано концептуальні положення удосконалення методичних основ нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, що дають можливість системно та комплексно врахувати у вартісній оцінці землі її характеристики як засобу праці, предмету праці та просторового базису, зокрема запропоновано методичні підходи до визначення диференційного рентного доходу та нормативної грошової оцінки землі, які базуються на використанні набору культур і терміну ротації сівозміни. Розрахована в статті грошова оцінка земель орних земель кращої та гіршої якості для природно-кліматичної зони Лісостеп Сумської області з урахуванням запропонованих положень, значення якої більш повною мірою відповідає сучасному етапу агрогосподарювання в умовах формування ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення. Оригінальність / наукова новизна. Запропоновано концептуальні положення удосконалення методичних основ нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, зокрема: використовувати набір культур науково обґрунтованої сівозміни для оцінки земель; здійснювати повторні оцінки земель після закінчення терміну ротації сівозміни й на підставі результатів оцінки застосовувати компенсаційні виплати за підвищення родючості або штрафи за погіршення родючості; запропоновано методичний підхід до визначення диференційного рентного доходу на основі порівняння нормативної урожайності та доходу від виробництва культур сівозміни на кращих і гірших за родючістю землях; запропоновано при визначенні абсолютної ренти враховувати не лише дані про витрати на орендну плату та підтримку державою сільського господарства, а й дані про потребу в коштах на фінансування землевпорядкувальних і землеохоронних робіт; окремою статтею виокремити кошти на підтримку галузі тваринництва, що сприятиме дотриманню сівозмін і збереженню родючості ґрунту. Практична цінність / значущість. На основі пропозицій щодо удосконалення нормативної грошової оцінки землі розраховано нормативну грошову оцінку орних земель для природно-кліматичної зони Лісостеп Сумської області, яка більш точно відповідає цінам на землю в західних країнах і може бути застосована в умовах функціонування ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення.