Статті в журналах: "Концепція національна"

1

Ткач, Іван. "Концепція дослідження проблем забезпечення воєнно-економічної безпеки держави". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 4, № 2 (30 квітня 2018): 3–13. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2018.4.2.1.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті проведеній аналіз економічних систем суспільства. Розроблено концептуальні засади дослідження сучасної економічної системи суспільства. Дана концепція дає змогу із застосуванням системного підходу в науковому пізнанні виділити певні логічні ланцюжки взаємодії складових суспільного устрою у відповідній субординації. Встановлено, що інтегральним результатом економічної діяльності економічної системи суспільства є стан добробуту громадян, в кінцевому вимірі – кожної людини, як головного чинника економічного розвитку. На підставі даної концепції розроблено Концептуальні засади дослідження проблем національної безпеки держави. Запропоновані концептуальні засади розвивають, розкривають і розширюють потенційні можливості методології економічних систем і є першим прикладом застосування ідей цієї методології для дослідження прикладних, практично-значимих для держави проблем, таких як національна безпека держави. Розвиваючи розглянуті концептуальні засади запропоновано концепцію дослідження воєнно-економічної безпеки держави з позиції економічної детермінанти. Запропоновані вперше підходи до побудови концепцій дослідження проблем сучасної економічної системи суспільства, національної безпеки держави і забезпечення воєнно-економічної безпеки держави з позиції економічної детермінанти, які продовжують пошуки у науковому і практичному економічному середовищі у напрямку уточнення, переосмислення і оптимізації категорії “Економічна система суспільства” і її прикладного застосування для забезпечення національної безпеки держави.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Danylyuk, Tatyana. "УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ПРИКАРПАТТЯ ЯК ЧИННИК НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 21 (27 листопада 2019): 60–64. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.21.60-64.

Повний текст джерела

Анотація:

Українознавство, його складник народна педагогіка, зокрема усна народна творчість, слугують вагомим чинником виховання любові до рідного краю, малої Батьківщини, яка формує високі патріотичні почуття – любові до України, розуміння важливості не тільки любити рідну країну, а й уміти відстояти її незалежність тощо. Цю проблему актуалізують базові державні документи (Закон України «Про освіту»; Закон України «Про позашкільну освіту»; Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді; Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах; Концепція позашкільної освіти й виховання; Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року та ін.), у яких наголошується, що стрижнем системи виховання учнівства є національна ідея, патріотизм, що передбачають формування любові й готовності до захисту Батьківщини, громадянського обов’язку, інтересу і прагнення до збереження національної історії, культури, традицій та поваги до культурних цінностей інших народів. Усна народна творчість, як i ввесь змiст навчання та виховання в початковій школi, здатна сприяти нацiонально- культурному вiдродженню України. Це стосується насамперед повернення тих культурних цiнностей Прикарпатського краю, які за доби радянського тоталітаризму активно не використовувалися в навчально-виховному процесі, нині вони спроможні збагатити освітній процес початкової школи своїм регіональним колоритом, стати важливим чинником формування та розвитку національної самосвiдомостi юних українцiв. Мета дослідження – проаналізувати теоретичні засади використання засобів народознавства / гуцульщинознавства в навчально-виховному процесі сучасної початкової школи, схарактеризувати систему роботи з патріотичного виховання учнів Яворівської ЗОШ І-ІІІ ст. Косівського району Івано-Франківської області на уроках, позаурочній діяльності, позашкільній діяльності, спрямовану на створення етнонасиченого середовища.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Lysenko, V. S. "Галичина в месіанській візії Ю. Пілсудського". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 7 (21 вересня 2017): 39. http://dx.doi.org/10.15421/171794.

Повний текст джерела

Анотація:

Розкрито ґенезу месіанської візії Ю. Пілсудського, яка полягала у пояснені історичних першопричин відродження Речі Посполитої та встановлення її гегемонії у Центрально-Східній Європі. З’ясовано, що ця візія сформувалася під впливом історичних процесів, які стали знаковими для польського народу, його ментальності та світогляду; вона містить такі елементи, як польська національна ідея та концепція національного гегемонізму. Встановлено, що відродження власної незалежної держави – першочергове завдання, яке ставив перед собою Ю. Пілсудський. У процесі реалізації цього завдання було сформовано концепції, які пояснювали необхідність відродження польської держави. Однією з них стала месіанська візія країни, яку омивали б Балтійське та Чорне моря. Особливе місце у цій візії посідає Східна Галичина, що розглядалася політиком як «польський П’ємонт», тобто як центр політичного відродження. У концепції пояснювалася історична приналежність до польського народу регіону, що став оазою формування національної ідеї та політичним центром відродження Речі Посполитої. Встановлено, що месіанська концепція Ю. Пілсудського носила гегемоніальний характер, оскільки мала на меті возвеличення польського етносу над українським, нівелюючи при цьому інтереси останнього, що в умовах загострення польсько-українських міжетнічних відносин призводило до конфліктно-конфронтаційної взаємодії та подальших антагонізмів у відносинах між народами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Сабадуха, В. "Українська національна ідея та концепція особистого буття". Мандрівець, № 6 (102) листопад - грудень (2012): 4–14.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Сабадуха, В. "Українська національна ідея та концепція особистого буття". Мандрівець, № 6 (102) листопад - грудень (2012): 4–14.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

ГРИЦЕНКО, Лариса, Ірина КРИЦЬКА та Андрій ЦИНА. "ЗМІСТ, СТРУКТУРА ТА КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УЧНІВ У ТРУДОВОМУ НАВЧАННІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 146–54. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-146-154.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються питання створення універсальної наукової та дієвої системи формування громадянської відповідальності учнів у трудовому навчанні. Мета дослідження – на основі цілісного наукового аналізу розкрити сутність, зміст, структуру та концептуальні засади формування громадянської відповідальності учнів у трудовому навчанні. Проаналізовано зміст ключових понять дослідження «формування», «відповідальність», «громадянськість», «громадянська відповідальність» як провідних складових феномена «формування громадянської відповідальності». Під останнім розуміється тривалий період онтогенезу, зумовлений інтегративними вимогами й особливостями вияву на оптимальному рівні таких складників життєдіяльності особистості: суспільно-активна життєва позиція; самостійність, наполегливість, самоаналіз, самоконтроль та самоорганізація у суспільних відносинах; виконання громадянських норм і цінностей; чесність, совість, обов’язок; готовність відповідати за власні вчинки; привласнення норм і принципів суспільної моралі; національна і планетарна свідомість. Науково обґрунтовано концептуальні підходи до формування громадянської відповідальності учнів 5-9 класів на засадах їхньої ефективності для пояснення та прогнозування шляхів формування її складових: концепція виховання в соціально значущих видах діяльності А. Макаренка; концепція морально-духовної ціннісної спрямованості виховання громадянськості особистості В. Сухомлинського; психодинамічна теорія особистості З. Фрейда; гуманістичний напрям у теорії особистості А. Маслоу; поведінкова теорія особистості Дж. Уотсона та Б. Скіннера; діяльнісна теорія особистості О. Леонтьєва, А. Брушлинского. Наукова новизна пропонованого концептуального підходу до формування в учнів громадянської відповідальності полягає у поясненні та прогнозуванні цього процесу шляхом визначення та інтеграції цінних принципів і підходів у перевірених практикою і часом структурних концепціях розвитку особистості. Практичне значення дослідження визначається можливістю розробки, за обґрунтованими концептуальними засадами, та впровадженням у практику освітньої діяльності загальноосвітніх навчальних закладів системи методів формування громадянської відповідальності учнів у трудовому навчанні. Результати дослідження можуть бути використані при укладанні освітніх програм, навчально-методичної літератури з трудового навчання у загальноосвітніх навчальних закладах. Ключові слова: громадянська відповідальність, формування, концепція, розвиток особистості, трудове навчання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Загородня, Алла. "Реформування середньої освітив добу незалежності: система профільного навчаннястаршої школи". New pedagogical thought 103, № 3 (14 грудня 2020): 17–20. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-103-3-17-20.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено питання організації профільного навчання, стратегічні завдання реформування освіти, зокрема ланки загальної середньої освіти. Визначено мету та завдання профільного навчання. Наведено перелік нормативних документів, що регламентують реформи освіти й загальної середньої освіти в Україні, як-от: постанова Кабінету Міністрів України «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і12-річний термін навчання» (2000 р.), Національна доктрина розвитку освіти (2001 р.), Концепція профільного навчання у старшій школі (2003 р.), закон «Про загальну середню освіту» (2017 р.), Національна стратегія розвитку освіти на період до 2021 року (2013 р.), План пріоритетних дій Уряду до 2020 року (2017 р.) тощо. Окреслено пріоритетні завдання щодо запровадження профільного навчання в шкільну освіту України, які наведені в даних документах. Визначено особливості процесу профілізації змісту навчання у старшій загальноосвітній школі. Означено принципи, на яких ґрунтується профільне навчання, зокрема: фуркації, варіативності й альтернативності, наступності та неперервності, гнучкості, діагностико-прогностичної реалізованості. Проаналізовано навчальні плани сучасних закладів загальної середньої освіти України. Продемонстровано зміни щодо системи загальної середньої освіти профільної школи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Sadchykova, Iryna. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ОБҐРУНТУВАННЯ СУТНОСТІ КАТЕГОРІЇ «ІНФРАСТРУКТУРА»". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(24) (2020): 155–69. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-4(24)-155-169.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті ґрунтовно здійснено ретроспективне дослідження сутності та значення категорії «інфраструктура» з позиції застосування різних концепцій та підходів. Були розглянути такі основні концепції: концепція наклад-них витрат, інституційна концепція, концепція економічного зростання, маркетингова концепція, розподільна концепція, логістична концепція. Розгляд цієї категорії відбувався під призмою таких наукових підходів: інституціонального, ресурсного, галузевого, системного та структурно-функціонального, а також горизонтального та вертикального. Аналіз цих підходів показав, що всі вони є актуальними та правильними, оскільки поняття «інфраструктура» є комплексним, багатоаспектним та складним і характеризує відносини, що виникають у процесі забезпечення розвитку окремих господарських систем в рамках національної економіки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Пирожков, Сергій Іванович. "Про Національну доповідь НАН України «Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз»". Visnik Nacional noi academii nauk Ukrai ni, № 5 (24 травня 2022): 45–55. http://dx.doi.org/10.15407/visn2022.05.045.

Повний текст джерела

Анотація:

На розгляд Президії НАН України представлено Національну доповідь «Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз», яку було підготовлено фахівцями установ Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України. Автори Національної доповіді зробили спробу в сучасних геополітичних умовах обґрунтувати концепцію національної стійкості (резильєнтності) як стійкості цивілізаційної суб’єктності країни, визначити стратегію забезпечення збалансованості розвитку та успішної протидії зовнішнім і внутрішнім загрозам, у тому числі гібридним. Досліджено питання взаємодії національної резильєнтності і національної безпеки держави, поставлено проблему інституційного забезпечення стратегії національної резильєнтності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

МОРОЗОВ, Анатолій, та Вікторія ГРОН. "БАЧЕННЯ СУТНОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТОТАЛІТАРИЗМУ НА СТАДІЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНІЙ АНГЛОМОВНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ". Східноєвропейський історичний вісник, № 22 (27 березня 2022): 240–50. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.22.253734.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження полягає у з’ясуванні економічних та ідейно-політичних засад трансформації поняття “тоталітаризм” на сучасному етапі. Методологічне підґрунтя роботи сформоване на основі принципів системності, об’єктивності, всебічності та історизму. Дослідження здійснювалося шляхом застосування методів індукції й дедукції, аналізу і синтезу, абстрагування, а також порівняльного, проблемно-історичного та ретроспективного методів. Наукова новизна: відштовхуючись від підходів, поширених в англомовному сегменті наукової літератури з питань глобалізації, було здійснено комплексне зіставлення вказаного поняття з поняттям національної держави, а також розглянуто потенційну можливість розвитку нових форм тотального контролю політичних суб’єктів над соціумом. Висновки. Проведене дослідження робить цілком очевидним, що глобалізація – це процес становлення, розвитку і трансформації системи односторонніх переваг у контексті перманентної капіталістичної конкуренції та вибіркової модернізації. Наразі згадані переваги дедалі більше концентруються у фінансовому й інформаційному секторах. Розвиток електронних засобів контролю й комунікації, з одного боку, багаторазово посилює офіційну здатність провідних держав світу наглядати за природним і механічним рухом населення. З іншого – сприяє загальному обмеженню державних повноважень вказаною функцією та прискорює міжнародний грошовий обіг за межами урядових компетенцій, що особливо послаблює позиції політичних режимів країн, які розвиваються. Паралельно з деградацією національного суверенітету відбувається піднесення наднаціонального корпоративного та субнаціонального етнічного кластерів. При цьому, разом з реальною владою сюди ж з національного рівня перетікає потенційна здатність витворювати радикальні тоталітарні форми. Інакше кажучи, традиційним уявленням про одноосібне тоталітарне й інституційне демократичне управління протиставляється концепція субрегіонального, національного та наднаціонального контролю. Ключові слова: тоталітаризм, глобалізація, національна держава, “неспроможна держава”, суверенітет, транснаціональні корпорації, конкуренція, міграція, технічний прогрес

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Стрюк, М. П. "Досвід США в системі управління сектором безпеки і оборони". Актуальні проблеми держави і права, № 87 (5 листопада 2020): 172–78. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i87.2815.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті йдеться про нормативні засади й доктринальні документи, які визначають основні пріоритети та принципи, що використовуються під час реалізації зовнішньої та внутрішньої політики Сполученими Штатами Америки у сфері національної безпеки і оборони. Зазначаються принципи, які сформулювались в США під час Холодної війни з Радянським союзом (пріоритет усунення військових загроз США та союзників, принцип стримування та залякування супротивників США в засадни-чих документах, принцип переваги жорстких дій у вирішення конфліктів, які можуть загрожувати національній безпеці США). Акцентовано увагу, що після розпаду Радянського союзу загроза пов-номасштабної військової агресії проти США постає в документах на другий план, а на перший виходять тероризм, економічні та екологічні проблеми. Наголошується, що в США, окрім доктринальних та концептуальних документів, щодо сектору безпеки і оборони діє закон 1947 р. «Про національну безпеку», який чітко визначає процедурні аспекти взаємодії та повноваження усього інституту сектору безпеки і оборони. Вказуються основні відмінності та зміст понять «концепція», «доктрина», «стратегія» в теорії державного управління сектором безпеки і оборони. Наголошується, що в США існують загальні елементи та закономірності щодо цілей Стратегії національної безпеки у вигляді фундаментальних інтересів США: забезпечення національної безпеки, процвітання та свободи американських громадян, доктрини про національні інтереси в розумінні кожного президента, визначення цілей та завдань, місця США у світовому порядку, визначення завдань, які будуть реалізовуватись суб'єктами сектору національної безпеки та оборони США. Наводяться в дослідженні відмінності щодо основних засад стратегій національної безпеки від адміністрацій Б. Обами 2010 р. та 2015 р., а також Д. Трампа 2017 р. Наводяться особливості механізму прийняття управлінських рішень у відповідності до законодавства у сфері безпеки і оборони США.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Попко, В. В. "ПРИНЦИП КОМПЛЕМЕНТАРНОСТІ У МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ". Актуальні проблеми держави і права, № 82 (19 грудня 2019): 164–74. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i82.17.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджується принцип комплементарності юрисдикцій у міжнародному кримінально-му праві, зокрема співвідношення юрисдикцій національних і міжнародних кримінальних судових органів, що останнім часом активно обговорюється у доктрині міжнародного кримінального права. Увагу автора привертає формування принципу комплементарності, його моделі, концепція, втілен-ня у міжнародно-правових актах та діяльності органів міжнародної юстиції у зв’язку зі зростанням транснаціональної злочинності. Автор розглядає моделі співвідношення міжнародної та національ-ної юрисдикцій, що складись у міжнародних відносинах у зв’язку із діяльністю органів міжнародної кримінальної юстиції. Автор розглядає концепції «горизонтальної», «вертикальної» та «паралель-ної» комплементарності стосовно взаємодії національних судів держав і Міжнародного кримінального суду. Особлива увага приділяється моделі, що базується на принципі комплементарності, який закрі-плений у Римському статуті Міжнародного кримінального суду, що обумовило детальний аналіз норм Римського Статуту, які стосуються даних відносин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Ільченко, Олександр, та Богдан Ільченко. "ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Молодий вчений, № 4 (92) (30 квітня 2021): 256–59. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-55.

Повний текст джерела

Анотація:

Національна безпека є одним з найголовніших умов існування та функціонування держави та суспільства. Стаття присвячена концепції національної безпеки України, та її ролі у визначенні напрямку розвитку держави, розглянуто важливість національної безпеки на основі аналізу походження суспільства. Визначено роль концепції національної безпеки України яка є основоположним та системоутворюючим документом, що відображає генеральний план щодо забезпечення безпеки нації, без створення якого вироблення дієвих засобів гарантування національної безпеки країни практично неможливе. У статті на основі теоретичних положень досліджено як внутрішньодержавні так і зовнішні чинники, що негативно впливають на стан національної безпеки України, запропоновано шляхи їх усунення, розкрито ключові питання щодо необхідності створення нової концепції національної безпеки та загального реформування сектору національної безпеки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Філіпчук, Наталія. "ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ В УКРАЇНІ У КОНТЕКСТІ ОСВІТИ ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 2, № 16 (28 листопада 2019): 49–56. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(16).2019.49-56.

Повний текст джерела

Анотація:

Зазначено, що сучасний музейний простір, що вибудований на основі принципів науковості, історизму, культуровідповідності, значно розширює пізнавальні можливості навчальних освітніх програм різного рівня, спрямованих на отримання нових знань, на формування особистості, здатної до критичного мислення, з активною громадянською позицією. Наголошено на важливості ролі музейних закладів, покликаних сприяти розв’язанню стратегічного завдання – творення української національної ідентичності. Наголошено, що музейні матеріали для педагога, учня, студента містять широку палітру культурно-історичних, морально-етичних, духовних, соціально-політичних, естетичних цінностей, ідей, поглядів, що акумулюються в життєтворчості видатних українців, представлених багатьма генераціями національних діячів у сферах науки, мистецтва, політики і державного будівництва, літератури. З’ясовано, що сучасна політична, соціальна, духовна, безпекова ситуація актуалізує впровадження цінностей української ідентичності, єдиної ідеологічної концепції утвердження національної ідеї. До таких дій спонукає необхідність реалізації положень багатьох нормативних, законодавчих документів. Сучасні музеї повинні мати спільну філософію діяльності – виховання громадянськості й патріотизму, формування національної свідомості, державної і особистої гідності, пізнання культурної спадщини, надбань науки, розвиток критичного мислення, творчих здібностей, громадянської активної позиції. Обгрунтовано, що узейна педагогіка має оптимальні можливості для формування у молоді таких необхідних якостей, як критичність, активність, креативність. Ключові слова: музейна педагогіка, музей, національна ідея, національна ідентичність, громадянськість, сучасний музейний простір, пріоритети музейної педагогіки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

ВІЛЬЧИК, ТЕТЯНА, та ВІКТОРІЯ СВЯТОЦЬКА. "Міжнародні стандарти адвокатури: проблеми імплементації у національну правову систему". Право України, № 2019/12 (2019): 54. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-12-054.

Повний текст джерела

Анотація:

Вітчизняна правова система приводиться у відповідність до правових стандартів міжнародного та регіонального рівнів, що дедалі більше підштовхує Україну орієнтуватися на міжнародні та регіональні (європейські) правові стандарти, які, зі свого боку, слугують еталонами, загальновизнаними й уніфікованими зразками. Орієнтація на міжнародні стандарти прав людини та їхній захист є запорукою повноцінної реалізації низки правових реформ, які відбуваються в Україні впродовж останніх років, і особливо це стосується такого найважливішого правозахисного інституту, як адвокатура. Сьогодні Україна стоїть на шляху втілення нової національної правової ментальності, невід’ємною частиною якої є впровадження міжнародних і європейських стандартів орга нізації та діяльності адвокатури як концепції оптимальних загальновизнаних міжнародною юридичною (адвокатською) спільнотою зразків її організації та діяльності. Метою статті є дослідження ролі міжнародних та європейських стандартів адвокатури у вітчизняній правовій системі та необхідність їх подальшого запровадження на шляху євроінтеграції України. Встановлено, що нормативна база, в якій закріплені національні стандарти адвока тури, неповністю відповідає правовим актам, що закріплюють міжнародні та регіо нальні (європейські) стандарти адвокатури. Авторки доходять висновку, що національна адвокатура потребує подальшого удосконалення правового регулювання з урахуванням міжнародних і регіональних (європейських) стандартів організації та діяльності. Формування національних стандартів адвокатури повинно відбуватися з урахуванням не тільки міжнародних і регіональних (європейських) стандартів, а й пропозицій як окремих адвокатів, так і професійних адвокатських об’єднань та правозахисних організацій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Bychuk, I. O. "Генезис української національної ідеї у поглядах С.Дністрянського". Grani 18, № 4 (10 березня 2015): 6–11. http://dx.doi.org/10.15421/1715070.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено, що націоналістичний напрям в українській суспільній думці базувався на ідеї беззастережного визнання права кожної нації на державну незалежність. Одним з фундаторів націоналістичного напряму в Україні, який поставив проблематику українського націоналізму на науковий ґрунт, був Станіслав Дністрянський. Він виразно сформулював національнодержавну концепцію, в основу якої поклав оригінальну теорію суспільного зв’язку та своє розуміння національної ідеї. С.Дністрянський стверджував, що домінантою процесу національного творення має стати формування національної свідомості українського народу у спосіб творення ефективних громадських інституцій, а вже потім – логічне й закономірне здобуття державної незалежності. Він поширював поняття «свідомого суспільного зв’язку» лише на ту націю, в основі консолідації якої знаходилися національна самосвідомість і ментальні особливості, котрі нівелюють всі станові, династичні та релігійні відмінності, сприяючи формуванню єдиної національної ідеї, яка скеровує народ на протидію чужинцям і об’єднує розпорошені народні елементи в державній соборності. У своїй теорії суспільних зв’язків С.Дністрянський поєднував право народів на самовизначення із самовизначенням держав на основні національної ідеї та національної території. Він обґрунтував право державного самовизначення українців на їхній етнічній території на підставі національних демократичних традицій і теорії права народів на самовизначення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Гавриченко, Д., О. Козирєва, Т. Попова та Л. Сергієнко. "МЕХАНІЗМ ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙ". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (31 березня 2022): 125–33. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3674.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Доведено та обґрунтовано необхідність фінансових змін у системі охорони здоров’я у процесі впровадження сучасних реформ. Метою статті є визначення ефективних напрямів механізму фінансування сфери охорони здоров’я в Україні в умовах трансформації системи та її реформування. Досліджено основні положення нормативно-правового забезпечення фінансування охорони здоров’я України в умовах трансформації системи охорони здоров’я (Національна стратегія реформування системи охорони здоров’я на 2015—2020 рр., Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», Концепція реформи фінансування системи охорони здоров’я). Визначено фінансові можливості країни для реформування фінансового забезпечення системи охорони здоров’я України. Установлено особливості фінансування первинної медичної допомоги державним і місцевими бюджетами. Проведено аналіз державних витрат на охорону здоров’я в Україні, аналіз державного фінансування у сфері охорони здоров’я в розрізі надання видатків за напрямами, аналіз обсягів державних субвенцій, аналіз витрат на первинну медико-санітарну допомогу за останні п’ять років. Запропоновано сукупність напрямів удосконалення фінансового механізму охорони здоров’я України на державному та регіональному рівнях управління, упровадження яких дозволить підвищити результативність державного управління та уникнути ризиків, які зумовлені сучасними реформами і трансформацією цієї сфери. Ключові слова: фінансування, охорона здоров’я, бюджет, реформа, видатки, субвенція. Формул: 0; рис.: 5; табл.: 0; бібл.: 15.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Теленик, С. С. "Поняття та зміст державної системи захисту критичної інфраструктури". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(31) (3 вересня 2020): 112–20. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).577.

Повний текст джерела

Анотація:

Повноцінне забезпечення національної безпеки неможливе без повноцінного функціонування державної системи захисту критичної інфраструктури. Проте за відсутності чітковизначеного йзаконодавчо закріпленого розуміння сутності цієї системи, розпорошеності правових норм регулювання діяльності щодо її захисту суттєво знижується ефективність заходів, що вживаються. Стаття має на меті на засадах системного підходу узагальнити погляди на питання та представити авторську концепцію поняття і змісту зазначеної системи. Автор статті говорить про різницю підходів на рівні «Концепції створення державної системи захисту критичної інфраструктури», затвердженої Наказом Кабінету Міністрів України, та проекту Закону «Про критичну інфраструктуру та її захист». Внаслідок порівняльного аналізу цих документів автор встановлює, що творці «Концепції» орієнтувалися на функціональний, а проекту Закону - на суб'єктно-об'єктний підхід. Це призводить до того, що «Концепція» інтерпретує ключове поняття через «комплекс заходів», а проект Закону України - через «систему суб'єктів». Дослідник пропонує своє визначення, яке поєднує обидва представлені підходи. На його розуміння, державна система захисту критичної інфраструктури - це складна соціально-технічна система, покликана сформулювати та реалізувати державну політику у сфері охорони та забезпечити стійкість критичної інфраструктури шляхом застосування відповідними суб'єктами комплексу ефективних управлінських, правових, наукових, інженерних, організаційних і кадрових заходів. У візуальній формі сутність концепції представлена у вигляді схеми, яка містить потенціал для значного вдосконалення законодавства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Дрогобицький, Ігор, та Роман Романів. "ГЕРОЇКА НАЦІОНАЛЬНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ 1918–1919 рр. У ФОРМУВАННІ ІДЕЙНОГО ПІДҐРУНТЯ ЗБРОЙНОГО ЧИНУ ОУН (б) У ГАЛИЧИНІ (друга половина 1943 р. – початок 1944 р.)". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 32 (27 грудня 2019): 186–92. http://dx.doi.org/10.15330/gal.32.186-192.

Повний текст джерела

Анотація:

У матеріалах статті йдеться про тяглість традиції національної державотворчої боротьби у 20–40-х рр. ХХ ст. Представлено окремі аспекти використання етосу визвольних змагань українських збройних формацій 1917–1921 р. Організацією українських націоналістів (бандерівців) у Галичині в період Другої світової війни. Окреслено особливості вжитку керівництвом націоналістичного крила вітчизняного національно-визвольного руху Опору героїки військового чину національних мілітарних формацій періоду Західно-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки для створення ідеологічного підґрунтя процесу розгортання власних збройних сил – Української Народної Самооборони та Української Повстанської Армії. Простежено паралелі у означенні кінцевої мети збройної боротьби нації. Вказано також на відмінності у концепції та тактичних засобах осягнення національного суверенітету. Відзначено, що дослідження представленої теми уможливлюють глибше сприйняття загалом вітчизняного соціуму процесу відстоювання національних прав, а, зокрема, державної незалежності. У ході висвітлення теми зроблено акцент на використанні матеріалів підпілля та джерел мемуаристичного характеру.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

БАТРУН, Ірина. "ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ НУШ". Acta Paedagogica Volynienses, № 5 (30 грудня 2021): 76–83. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.12.

Повний текст джерела

Анотація:

Розвиток особистості громадянина України, формування інноватора і патріота з метою збереження цілісності вітчизняної держави передбачає формування громадянських якостей. Формування патріотизму в українському суспільстві залишається першочерговим як для держави, так і для системи освіти загалом. Заклади освіти є державно-громадськими установами, які організовують свою діяльність на ґрунті національної культури і національних традицій, які за змістом, формами роботи відповідають національно-культурним потребам України, її розвитку як суверенної держави. Отже, національно-патріотичне виховання є важливою складовою частиною сучасного освітнього процесу. Формування здатності людини, громадянина до активної діяльності у справах суспільства, держави на основі усвідомлення своїх прав та обов’язків із гармонійним поєднанням національно-патріотичних почуттів розглядається як громадянськість. Формування громадянських якостей взаємопов’язано із поняттям патріотизму, що сьогодні ототожнюється із захистом національних інтересів, наведенням порядку, забезпеченням соціальної справедливості. Патріотизм несе в собі повагу до інших народів, країн, їхньої культури. Повага до своєї країни, до її національних традицій, історії і багатої культури є основою будь-якого виховання. У 2017 році почалися реформи в загальній середній освіті – початок реалізації Концепції «Нова українська школа». Це реформа шкільництва Міністерства освіти та науки, яка передбачала створення школи, де діти будуть навчатися через діяльність. У 2017–2018 навчальному році 100 шкіл тестували новий стандарт, з 2018–2019 року усі перші класи навчаються за ним. Шкільне середовище в умовах НУШ має виховували дітей у дусі патріотизму, глибокого розуміння історії свого народу, національної ідентичності, самобутності. Завдання педагогів полягає в тому, щоби слова «Україна», «патріотизм» набували для дитини особливого сенсу. Важливим напрямом є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів − Герба, Прапора, Гімну. Важливим аспектом національно-патріотичного виховання та формування громадянськості є повага та любов до державної мови. Мовне середовище завжди впливає на формування учнягромадянина, патріота України. Багато поколінь українців боролись за незалежність України, яка стала реальністю 24 серпня 1991 року. Сьогодні нашій державі ще тільки 30 років. Відзначаючи і вшановуючи своє державне тридцятиріччя, важливо у дитячому шкільному просторі провести його цікаво, привертаючи увагу до знакових подій і до постатей знакових наших сучасників, які активно брали участь у розбудові України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Донченко, О. І. "ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ІДЕЇ ГЕТЬМАНЩИНИ В ПЕРІОД НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ". Kyiv Law Journal, № 1 (11 травня 2022): 12–20. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2022.1.2.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Метою дослідження є здійснення історико-правового аналізу політико-правових ідей Гетьманщини в період національно-визвольної війни, зокрема зміст державницької концепції Б. Хмельницького. Методологічною основою дослідження стало поєднання загальнонаукових і спеціально-юридичних методів і прийомів наукового пізнання, зокрема застосування історичного методу у взаємозв’язку із методом аналізу дозволило охарактеризувати гетьманські статті і договори, а застосування системно-структурного методу у взаємозв’язку із методом аналізу дозволило визначити основні характерні риси політичної думки зазначеного періоду, зміст державницької концепції Б. Хмельницького. За допомогою системного підходу державницьку концепцію Б. Хмельницького в зазначений період досліджено крізь призму ідеї політичної автономії, ідеї спадкової монархічної влади та ідеї захисту православної віри. Порівняльно-правовий метод у взаємодії із історичним аналізом застосовано при аналізі наукової літератури вітчизняних авторів щодо зазначеної теми, а метод комплексного аналізу та узагальнення дозволив сформулювати висновки проведеного дослідження. Здійснено аналіз державницької концепції Б. Хмельницького в зазначений період крізь призму ідеї політичної автономії, ідеї спадковості влади та ідеї захисту православної віри. Доведено, що в зазначений період, перебуваючи в умовах складного геополітичного становища, безперервної війни, невирішених нагальних проблем та постійного пошуку потенційних союзників, послідовно формується власна українська політична думка. Її характерними рисами виступають ідеї політичної автономії в існуючих відносинах васалітету, ідеї спадкової монархічної влади як оптимальна і найбільш прийнятна форма організації влади та ідеї захисту православної віри. Виявлено, що на формування вітчизняної політичної думки в період національно-визвольної війни впливають західноєвропейські політико-правові вчення, погляди та ідеї, зокрема концепції просвітницького абсолютизму, поняття про суспільний договір та ідея національної держави. Обґрунтовано необхідність подальшого дослідження історичних передумов та специфіки впливу західноєвропейських ідей на формування політико-правових ідей Гетьманщини в період Руїни.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Баранова, Наталія Миколаївна. "ДОСЛІДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ ТРАДИЦІЇ ЯК ЕСТЕТИЧНОГО ФЕНОМЕНА". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 25 (25 листопада 2019): 46–52. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i25.880.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті здійснено теоретичне осмислення національно-культурної традиції як естетичного феномена. Обгрунтувавши засадничі принципи сучасного дослідження проблеми і здійснивши всебічний аналіз, в статті систематизовано досвід вітчизняної та зарубіжної наукової думки, включаючи історичну традицію та сучасний стан щодо естетичної реконструкції такого феномена як національно-культурна традиція. Теоретичний матеріал трансформувався в дослідження особливостей естетичної інтерпретації національно-культурної традиції. Мета дослідження полягає в філософсько-теоретичному аналізі естетичних засад національно-культурної традиції, в репрезентації її своєрідності як естетичного феномена. Національна культура розглянута як цілісна система, багатогранність і різнобічність якої дозволяє глибше розуміти особливості етнічного світосприйняття та світорозуміння. Обгрунтовано, що естетичний аналіз національно-культурної традиції можливий лише в тому випадку, якщо самі естетичні категорії розглядаються в системі, тобто в єдності та взаємозв’язку. Методологічна основа дослідження побудована на міждисциплінарному інтегруванні філософських, естетичних, культурологічних, мистецтвознавчих, психологічних та історичних концепцій. Переосмислення класичної теоретичної філософсько-культурної моделі поєднано з використанням методології феноменолого-екзистенціалістської традиції, герменевтики, негативної діалектики. У роботі також використано й метод біографічного аналізу, який застосовано для дослідження проблеми крізь призму життя та творчості окремих історичних постатей. Обгрунтована парадигмальна роль етноестетичних категорій для збереження самототожності національних культур впродовж їх історичного розвитку. Показано, що національно-культурна традиція кожного народу є результат взаємодії мінливого соціального середовища та відносно незмінного психічного складу (характеру), духовного світу цього народу. Обгрунтовано, що урахування релігійних уявлень, які склалися історично, а також великої кількості пов’язаних із ними традицій, які стосуються внутрішнього світу людей, означає, визнання важливої, хоча й не фатальної ролі цих чинників у долях народів (націй).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

ФРІС, ПАВЛО. "Кримінально-правова ідеологія і кримінально-правова політика". Право України, № 2020/02 (2020): 52. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-02-052.

Повний текст джерела

Анотація:

Ситуація, що склалася із чинним кримінальним законодавством України, повинна бути визначена не інакше, як кризова. Кількість змін та доповнень до чинного Кримінального кодексу України за 18 років сягнула критичної межі. Водночас слід визнати, що дуже часто ці зміни та доповнення обумов лені вузькоклановими, політичними, кон’юнктурними інтересами, часто є непроду маними, такими, що не тільки не сприяють вирішенню питань боротьби із посяганнями на найважливіші суспільні відносини, блага та інтереси, а й, навпаки, завдають шкоду цій діяльності. На жаль, за роки існування незалежної Української держави не була створена національна ідея загалом, не сформована національна ідеологія, незважаючи на те, що у 1991 р. відбулася зміна суспільно-економічної формації, яка обумовлювала таку необхідність. Як наслідок, не була сформована національна правова ідеологія і така її складова, як кримінально-правова ідеологія. Тому чинне кримінальне законодавство України зберігає ідеологічні нашарування, які були притаманні кримінальному праву Української Радянської Соціалістичної Республіки, воно залишається великою мірою побудованим на кримінально-правовій ідеології часів існування Радянського Союзу. Усе це спричинено тим, що в основі сучасної національної кримінально-правової політика немає національної кримінально-правової ідеології та кримінальноправової доктрини і концепції. Кримінально-правова ідеологія, яка являє собою складову (елемент) правової ідеології загалом, зі свого боку, є елементом кримінально-правової правосвідомості. Вона – комплекс систематизованих, скоординованих кримінально-правових ідей, теорій, концепцій, положень та принципів, що перебувають між собою у відповідному підпорядкуванні і мають на меті формування бажаного для суспільства (окремої соціальної групи) кримінального законодавства, практики його застосування, формування у кримінально-правовій правосвідомості позитивної оцінки кримінально-правової боротьби зі злочинністю, обґрунтованих вимог до її вдосконалення.Кримінально-правова ідеологія – це самостійний політико-правовий феномен, який виконує функцію визначення ролі та меж поширення кримінального права в питанні унормування поведінки членів суспільства в їх підпорядкуванні найважливішим загальновизнаним правилам поведінки, цінностям та інтересам. Метою статті є розроблення підходів до розуміння кримінально-правової ідеології, її місця в системі правової політики, поняття і місця кримінально-правової доктрини в структурі кримінально-правової ідеології, поняття ідеології кримінальноправової політики та засад формування концепції кримінального законодавства України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

ЮРЧЕНКО, О. В. "ФЕНОМЕНИ НАЦІЇ І НАЦІОНАЛІЗМУ ТА ЇХНІЙ ЗВ’ЯЗОК ІЗ ОСВІТОЮ І ВИХОВАННЯМ У МОДЕРНІСТСЬКІЙ КОНЦЕПЦІЇ Е. ҐЕЛНЕРА". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 3 (17 листопада 2021): 96–103. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Роботу присвячено аналізу поглядів одного з найвизначніших представників модерністського напрямку осмис- лення концепції нації та націоналізму Е. Ґелнера, який зробив визначний внесок у становлення теоретичної думки у цій галузі. Показано, що основним принципом, який захищав науковець, був принцип збігу політичної і наці- ональної одиниць. Суверенну державу Е. Ґелнер визнавав необхідною умовою розвитку націоналізму, оскільки вона уможливлює існування структур, які створюють націю. Е. Ґелнер акцентував увагу на вирішальному значен- ні соціально-економічних чинників для появи націоналізму. З огляду на тематику цього дослідження особливу увагу приділено гелнерівському осмисленню феномену націоналізму у координатах освітньо-виховної системи та культури загалом. Показано, що Е. Ґелнер, послідовно виділяючи фактори творення майбутньої нації в історичному контексті, обумовлені освітою, виокремив такі: виникнення писемності, зміни світогляду, забезпечення державою дотримання права на загальну та гарантовану владою освіту, поширення єдиної культури через школи та університети, стандартизованість освіти, забезпечення потреб системи освіти за рахунок держави. Підкреслено, що науковець надавав вирішального значення можли- вості держави утримувати систему освіти й підтримувати її високий рівень задля творення і розвитку політичної нації, виховання національної свідомості. Зазначено, що Е. Ґелнер виокремив чинники формування нації і розвиток націоналістичних рухів в умовах бездержавності. Серед підстав, які уможливили ці процеси, науковець виокремив такі: самовідтворюваність куль- тури на місцевому рівні, яка дозволяє забезпечити передачу соціального досвіду; виховання традиційних норм поведінки; тяглість культури; наукове вивчення народної спадщини; масове поширення освіти; організація освіт- нього та наукового середовища, які стимулюють зростання національної свідомості; культурно-національне само- визначення інтелігенції; боротьба народу за національні права; розвиток місцевого самоврядування і поширення комунікації у суспільстві. Підкреслено, що через певний час головною метою зусиль національної інтелігенції і народу стає створення національної державності, або, принаймні, прагнення до неї. Підкреслено, що ці положен- ня ілюструють український досвід національного будівництва. У роботі обґрунтовано, що підходи Е. Ґелнера до проблеми походження нації та націоналізму, формування національної свідомості через освітні інститути є актуальними й донині та підтверджують свою ефективність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Луцький, Олександр. "ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ РОЗРОБКИ НОВОЇ КОНЦЕПЦІЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 85, № 2-3 (11 квітня 2022): 156–64. http://dx.doi.org/10.32453/3.v85i2-3.891.

Повний текст джерела

Анотація:

З прийняттям рішення Ради національної безпеки і оборони України “Про Стратегію воєнної безпеки України” розпочато новий етап удосконалення оборонних можливостей України. Підкреслено, що Стратегічний курс України спрямований на інтеграцію в НАТО. Підписана 10 листопада 2021 року в місті Вашингтон Хартія стратегічного партнерства США–Україна – стратегічний документ, який на десятиліття визначає, за якими напрямами розвиватимуться відносини між Україною і Сполученими Штатами. У цьому документі заявлено про рішучість поглиблювати стратегічне партнерство шляхом розширення двостороннього співробітництва в політичному, безпековому, оборонному, економічному, енергетичному, науковому, освітньому, культурному, гуманітарному напрямах та сфері розвитку. Сполучені Штати та Україна підтвердили життєво важливі національні інтереси щодо незалежної та демократичної України. Зміцнення спроможності України захищатися від загроз її територіальній цілісності та поглиблення інтеграції України до євроатлантичних інституцій є взаємопов’язаними пріоритетами. У цьому процесі чітко визначено місце Державної прикордонної служби України в секторі безпеки і оборони, необхідність імплементації в систему підготовки персоналу ДПСУ відповідних стандартів НАТО, що обґрунтовує необхідність розробки нової Концепції підготовки персоналу Державної прикордонної служби України. У статті у загальному вигляді розкрито постановку проблеми, понятійний апарат, стисло проаналізовано дослідження щодо сучасного стану геополітичного положення України, законодавчих актів та технологічні аспекти питання розробки концепцій. Розкрито структуру Концепції та її положення, а також окремі етапи розробки положень Концепції, які доцільно імплементувати, ґрунтуючись на результатах оцінювання та порівняння можливої взаємосумісності зі стандартами НАТО.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

СЕРДЮК, Сергій, та Олег БОРОВИК. "КОНЦЕПЦІЯ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 28, № 1 (17 травня 2022): 166–92. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v28i1.984.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено проєкт Концепції трансформації освітньої підготовки персоналу Державної прикордонної служби України. Запропонований варіант Концепції сформовано на основі аналізу системи освітньої підготовки персоналу в Державній прикордонній службі України, чинного варіанта реалізації освітньої підготовки у відомчому вищому військовому навчальному закладі, чинних моделей підготовки здобувачів освіти в навчальних закладах прикор-донного відомства, а також проблем, що потребують розв’язання в кожному з них. У Концепції наведено нормативно-правову базу (стратегічні документи у сфері національної безпеки, на підставі вимог яких вона сформована), окреслено стан освітньої підготовки персоналу в Державній прикордонній службі України та проблеми, що потребують розв’язання. Концепція містить шляхи і способи розв’язання проблем, мету, строки й очікувані результати її реалізації, прогноз впливу на ключові аспекти діяльності зацікавлених сторін. У Концепції окреслено питання використання фінансових ресурсів для її реалізації. Концепція сформована на основі законів України в галузі освіти та національної безпеки, указів Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, Статутів Збройних Сил України. Для її обґрунтування враховані сучасні тенденції розвитку освіти і військової освіти в Україні. В основу Концепції покладено такі базові положення: підготовка військовослужбовців Державної прикордонної служби України відбувається на основі професіоналізації військової освіти згідно зі стандартами НАТО, гармонізації співвідношення складових військової освіти та уніфікованих програм підготовки персоналу прикордонних служб країн ЄС; удосконалення системи курсової підготовки офіцерського, сержантського та старшинського складу, у тому числі на курсах лідерства, передбачає оптимізацію переліку та змісту курсів підвищення кваліфікації; удосконалення освітнього процесу в закладах освіти ДПСУ здійснюється в межах державних стандартів освіти. Реалізація Концепції може забезпечити досягнення візії сил оборони зразка 2030 року.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Братусь, Г. А., І. І. Каліна та Ю. В. Мазур. "КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 4 (63) (22 лютого 2022): 15–22. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/63-2.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено поняття «концепція», «концептуалізація» та «концепція управління інноваційним розвитком», що означає систему взаємопов’язаних, логічно побудованих та обґрунтованих ідей інноваційного розвитку на різних рівнях, спрямованих на вирішення проблем та завдань науково-технічної політики України шляхом дотримання принципів, застосування відповідних інструментів (способів, методів, планів), які структуровані та мають наукове та практичне значення. Розроблено концепцію управління інноваційним розвитком в Україні, метою якої є позначення універсально можливих на даний момент стратегічних векторів, формування бачення інноваційного розвитку в дослідницькому режимі, а також визначення способів організації знань на різних рівнях управління у системі науково-технічної політики України. Концептуалізація основних аспектів управління інноваційним розвитком передбачає визначення специфічних принципів: орієнтації, ясності, систематизації, оптимальності, евристичної, значимості. Із метою ефективного використання інструментів інноваційного розвитку в умовах поглиблення інтеграційних процесів в України запропоновано сучасні підходи: парадигмальний, функціональний, результативний, інформаційно-відтворювальний, системний, процесно-орієнтований.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Аніщенко, Олена. "КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, № 15 (20 січня 2020): 20–39. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(15).2019.20-39.

Повний текст джерела

Анотація:

Викладено авторську «Концепцію розвитку неформальної освіти дорослих в Україні», розроблену на основі напрацювань автора у складі робочої групи з розроблення проекту «Концепції розвитку освіти дорослих в Україні» (травень – вересень 2019 р.). Документ має сприяти: визнанню на рівні держави, регіонів і громад, індивідуальному рівні важливості й необхідності розвитку неформальної освіти дорослих (НФОД); розвитку неформальної освіти як невід’ємної складової національної системи освіти; підтримці освітніх ініціатив закладів неформальної освіти щодо особистісного і професійного зростання різних категорій дорослих. Наголошено, що НФОД передбачає цілеспрямований процес навчання, виховання й розвитку дорослих шляхом реалізації варіативних освітніх програм, надання додаткових освітніх послуг у приватних і державних закладах освіти, установах, громадських та інших організаціях, на підприємствах тощо. Акцентовано увагу на необхідності забезпечення відповідності ринку освітніх послуг і ринку праці, використання ресурсів неформальної та інформальної освіти через визнання результатів попереднього навчання, поширення дистанційних форм навчання тощо. Підкреслено доцільність узгодження та гармонізації освітньої діяльності провайдерів освітніх послуг у сфері неформальної освіти дорослих. Обґрунтовано нагальність розроблення, затвердження та впровадження регіональних програм, стратегій, стратегічних планів розвитку освіти дорослих, в яких необхідно передбачити розвиток неформальної освіти як її невід’ємної складової. Підкреслено доцільність створення розгалуженої мережі закладів неформальної освіти, у тому числі й центрів освіти (і навчання) дорослих. Акцентовано увагу на взаємодоповнюваності формальної, неформальної та інформальної освіти дорослих. Ключові слова: освіта дорослих; неформальна освіта дорослих; концепція; концепція розвитку неформальної освіти дорослих в Україні; центри освіти і навчання дорослих.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Frolov, A. Yu. "Напрямки формування державної політики запровадження ринку зелених облігацій в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (14 лютого 2020): 146–53. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.01.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є аналіз напрямів формування державної політики запровадження ринку зелених облігацій в Україні, а також обґрунтування найбільш оптимального з них, такого, що відповідатиме особливостям національних умов, можливостей, потреб і пріоритетів. Науковою новизною є сформовані в результаті дослідження наукові пропозиції щодо формування державної політики запровадження ринку зелених облігацій в Україні. Висновок. Запровадження ринку зелених облігацій в Україні потребує формування цілісної і послідовної державної політики, гармонізованої з міжнародним законодавством. Прийняття урядом концепції та плану дій із запровадження ринку зелених облігацій здатне забезпечити інтегральне концептуальне бачення організації такого ринку та уникнути зайвих зволікань у процесі нормативно-правового закріплення ключових заходів реалізації державної політики в цій сфері. Концепцією мають визначатися напрямки і механізми формування національної моделі ринку зелених облігацій, що дозволить залучати інвестиції в екологічно чисті проекти, а також правові передумови для запровадження такого ринку в Україні, підвищення його інвестиційної привабливості. Планом заходів із реалізації концепції мають встановлюватися порядок та строки розроблення проектів законів та інших нормативно-правових актів, організаційних заходів для різних складових державної політики у сфері запровадження ринку зелених облігацій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

АБІЛЬТАРОВА, Ельвіза. "ПРОГНОСТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Human Studies Series of Pedagogy, № 45 (9 грудня 2021): 9–15. http://dx.doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.1.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемі формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці. Мета статті – обґрунтування перспектив формування культури безпеки професійної діяльності в закладах вищої освіти. Теоретико-методологічною основою дослідження є міжнародні та вітчизняні правові документи: Конвенція Міжнародної організації праці про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище, Резолюція Генеральної асамблеї Організації об’єднаних націй «Перетворення нашого світу: Порядок денний в області сталого розвитку на період до 2030 року», Концепція реформування системи управління охороною праці в Україні, Національна стратегія у сфері прав людини, Закон України «Про вищу освіту», а також міжнародні стандарти в галузі управління якістю, в галузі управління охороною здоров’я та безпекою праці, в галузі екологічного управління. Здійснено теоретичний аналіз науково-педагогічної літератури щодо визначення поняття «прогнозування», методів та етапів прогнозування. Автором обґрунтовано перспективні напрями вирішення означеної проблеми на трьох рівнях: загальнодержавному, регіональному, на рівні закладів вищої освіти. Основними прогностичними напрямами на загальнодержавному рівні вбачається розвиток і вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази в галузі забезпечення культури безпеки, фінансова підтримка наукових та педагогічних колективів щодо популяризації питань культури безпеки; на регіональному рівні пропонується підвищення обізнаності та інформування суспільства щодо культури безпеки, впровадження європейських стандартів безпеки праці, зарубіжного досвіду в галузі охорони праці та культури безпеки на виробництві; на рівні закладу вищої освіти передбачається створення в закладах вищої освіти сучасного безпечного освітнього середовища з пріоритетом безпеки праці та здоров’язбереження шляхом впровадження інноваційних технологій та методик навчання. Зроблено висновок про необхідність подальших досліджень теоретичних та методичних засад розвитку культури безпеки професійної діяльності у інженерів з охорони праці, основ формування, розвитку та виховання ціннісних орієнтацій у майбутніх інженерів з охорони праці у системі безперервної освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Ільєнко, Андрій, Євгеній Шупік та Євгеній Шатілов. "ЕКСПОЗИЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ УКРАЇНИ ЯК ВТІЛЕННЯ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВНИЦЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ ВІЙСЬКОВОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ". Воєнно-історичний вісник 42, № 4 (25 травня 2022): 49–61. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-42-4-49-61.

Повний текст джерела

Анотація:

У даній статті автори аналізують структуру і наповнення експозиції Національного військово-історичного музею України (НВІМУ) у контексті відповідності актуальній державницькій концепції української військової історії та її практичного значення у сфері національно-патріотичного виховання військовослужбовців та молоді. Дослідники розглянули роль і значення музейних установ сучасної України в цілому, акцентуючи увагу на особливій ролі військових музеїв у сфері національно–патріотичного виховання. Визначено, що в експозиції музею втілено національні і державницькі підходи до військової історії України, висвітлено ключові етапи військового будівництва крізь призму українського державотворення. Ключові слова: музей, НВІМУ, воєнна історія, експозиція, Українська революція, АТО, ООС, збройний конфлікт на Сході України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

ІВАНИШИН, Петро, Ірина ДМИТРІВ та Ян ҐЖЕСЯК. "КОНЦЕПЦІЯ КУЛЬТУРНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ У ТВОРЧОСТІ ДМИТРА ДОНЦОВА: ОСНОВНІ АСПЕКТИ". Східноєвропейський історичний вісник, № 18 (30 березня 2021): 118–26. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.18.226509.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Мета дослідження ‒ розглянути окремі важливі пропедевтичні аспекти тлумачення вісниківської культурно-націоналістичної концепції, звертаючись до досвіду основоположника вісниківської традиції – відомого філософа, публіциста, редактора Дмитра Донцова. Методологія дослідження.З огляду на мету і завдання дослідження, методологічна база виразно інтердисциплінарна. У роботі використовується гносеологічний потенціал націософії як філософії національного буття, націології як теорії нації, герменевтики як теорії та практики інтерпретації та постколоніалізму як інтерпретації культурних явищ з позиції анти- і постімперської свідомості. Наукова новизна полягає в тому, що на основі націософсько-геременевтичного узагальнення та робочого дефініціювання поняття культурного націоналізму запропоновано пропедевтичне окреслення цього феномена в дискурсі основоположника вісниківської традиції Дмитра Донцова. Висновки. У студії висвітлено поняття культурного націоналізму взагалі та окреслено найважливіші елементи концепції культурного націоналізму в межах ідеології вольового націоналізму Д.Донцова. Йшлося про культурні виміри понять націоналізму та національної ідеї, національної ідентичності та національного імперативу. Докладнішого висвітлення потребують також інші елементи концепції мислителя: естетики, традиції, історіософії, національного способу інтерпретації, релігії, системи вартостей, національної Церкви, релігійності націоналізму, цивілізаційного вибору українства, національного ідеалу та ін. Донцовська концепція має виняткове історико-генетичне значення, оскільки визначальним чином вплинула на постання ідейного базису таких унікальних культурно-історичних феноменів в межах доби між світовими війнами, як вісниківство та організований націоналізм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Grechaninov, Viktor. "ПРО КОНЦЕПЦІЮ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ СФЕРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 3(25) (2021): 179–86. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2021-3(25)-179-186.

Повний текст джерела

Анотація:

Керівництвом держави неодноразово видавались документи про створення та об'єднання в мережу ситуаційних центрів (СЦ) в різних органах влади, підвищення їх взаємодії та координації діяльності, цифрової трансформації в секторі безпеки і оборони (СБО). Але на прикладі проведення автоматизації управління в ЗС України ми не бачили стратегії побудови дієвої мережі СЦ в СБО. Потрібна сучасна Концепція цифрової трансформації в СБО України. В статті розкриті складові цієї Концепції та підходи до її створення і застосування, які дозволять провести інформатизацію цієї сфери, забезпечити її надійне функціонування і захист.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Федорова, Анна. "БЕЗПЕКОВІ КОНЦЕПЦІЇ: МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ГРОМАДСЬКОСТІ". Public management 25, № 5 (29 грудня 2020): 256–68. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-256-268.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто концепції національної безпеки, національного ін- тересу, загальної безпеки, соцієтальної безпеки, доповідь ПРООН “Нові ви- міри безпеки людини”, концепцію “Human Security”, Стратегію національ- ної безпеки України “Безпека людини — безпека країни” та ін. З’ясовано, що потреба в безпеці має об’єктивний характер, оскільки всі люди вразливі, незалежно від їх фізичних даних, володіння багатством, вла- дою, іншими ресурсами. Потребу в безпеці неможливо задовольнити пов- ністю. Вона присутня завжди і вимагає постійної до себе уваги, оскільки у різних ситуаціях людей підстерігають найрізноманітніші загрози. Безпека реалізується на індивідуальному, колективному (груповому), державному та громадському рівнях. На підставі аналізу концепцій безпеки з’ясовано зміщення пріоритетів у цій сфері — від ідеї воєнізованої охорони державних кордонів до ідеї підви- щення безпеки повсякденного життя людини як універсального запиту на дотримання прав і свобод людини, запиту на свободу від насильства, пере- слідувань та страху. Встановлено, що стан безпеки асоціюється із здійсненням функції за- хисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави або з її результатами. При цьому безпека розглядається як результат складного процесу забезпечення безпеки, як безперервно реалізується завдання, пов’я- зане з підтриманням оптимальних параметрів життєдіяльності об’єкта, пе- редбаченням і протидією різним загрозам. Доведено, що діяльність із забезпечення безпеки, протидії загрозам передбачає створення складної системи забезпечення безпеки, яка досяга- ється через системно організовану діяльність щодо запобігання, усунення та ліквідації зовнішніх і внутрішніх загроз за допомогою міждержавних організацій, органів публічної влади, державних, громадських та інших організацій та об’єднань, громадян, які беруть участь у забезпеченні без- пеки. Встановлено, що забезпечення безпеки життєдіяльності людини зале- жить від рівня правової культури, свідомості та відповідальності кожного члена суспільства, взаємодії органів публічної влади з громадянським су- спільством для організації превентивних заходів щодо виникнення потен- ційних загроз.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

ЮЩИК, ОЛЕКСІЙ. "Юридична доктрина України: актуальність і науково-методологічні основи". Право України, № 2021/02 (2021): 13. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-02-013.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемі актуальності та методологічним основам формулювання і реалізації юридичної доктрини в сучасній Україні. Мета статті полягає у визначенні поняття юридичної доктрини України і методологічних засад формування її змісту у зв’язку з поняттям національної ідеї України. Обґрунтовується необхідність доктринального визначення національної ідеї України та розкривається поняття і методологічні основи юридичної доктрини України. У статті зазначається, що існуючі у світі системи позитивного права на сучасному етапі розвитку вимагають їх пристосування до потреб демократії, а норми права мають орієнтуватися на критерії, установлені філософською доктриною сучасної епохи. Відзначено наявність кризи управління на засадах старих підходів у сучасному світі та необхідність змін національних держав через відмову їх від принципу “розділяй і владарюй” і переходу державного управління на начала протилежного принципу управління – об’єднання людства в одно ціле, зі зростаючим забезпеченням у суспільстві соціальної справедливості. Розкривається значення у цьому контексті національної ідеї як конкретного орієнтиру національного розвитку країни, що набуває значення національної цілі та, водночас, необхідної умови – теоретичного засобу для здійснення перетворень. Зроблено висновок, що універсальною національною ідеєю сучасності стає розбудова незалежних, суверенних, демократичних, соціальних, правових національних держав, і що залежно від конкретно-історичних умов кожної держави ця універсальна ідея набуває специфічного змісту, своєї особливої національної ідеї для кожної країни. Визначено наукове поняття юридичної доктрини як діалектичної єдності загального, особливого та окремого, а саме: загальнодоктринальних підходів, спеціальнодоктринальних ідей і концепцій та конкретно-доктринальних положень і рішень. Стверджується, що юридична доктрина України – це системне уявлення про комплекс не перетворення політичної та правової систем України на науковій основі; той проєкт, який поєднує різні ідеї перетворень “під прапором” національної ідеї України, розвиваючи її на основі наукового методу сходження від абстрактного до конкретного. Юридична доктрина – не програма чи план розвитку країни, а проєкт юридичного механізму публічної влади, який є тільки однією зі складових програми (плану) розвитку країни. Як така складова вона визначає зміст правової політики. Визначено поняття юридичного механізму публічної влади. Наведено схематичну характеристику методологічних основ юридичної доктрини України як розгортання її поняття відповідно до методу сходження від абстрактного до конкретного, що дає змогу усвідомлення її поняття.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

СИДОР, ВІКТОРІЯ. "Амбівалентність концепцій права власності на землю: фактичне право, юридична абстракція чи відповідальність?" Право України, № 2020/05 (2020): 106. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-05-106.

Повний текст джерела

Анотація:

Поступальний розвиток доктрини земельного права України неможливий без перегляду існуючих концепцій права власності на землю, відносин і зв’язків людини з землею, що відображають основний зміст процесів збалансованого соціально-економічного та екологічного розвитку. Сучасні виклики, пов’язані з перспективою скасування мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, утворенням латифундій і зняттям обмежень щодо суб’єктного складу власників, потребують конструктивного та адекватного реагування. Метою статті є аналіз існуючих у країнах загального та континентального права підходів до розуміння права власності на землю, а також викладення власного бачення найбільш прийнятної для правової системи України концепції з урахуванням національної стратегії сталого розвитку держави та особливого статусу землі як основ ного національного багатства. У дослідженні проаналізовано емпіричний підхід країн загального права у розумінні права власності на землю. Охарактеризовано властиву країнам континентального права абстрактну концепцію сприйняття власності на землю як юридично визнаного і закріпленого факту. Авторка доходить висновку, що законні інтереси різних суб’єктів земельних відносин нерідко можуть суперечити одне одному, тому важливого значення набуває здатність земельного законодавства забезпечити баланс цих інтересів. Це досягається завдяки втручанню держави з метою додержання принципу пріоритету публічних інтересів над приватними. Раціональний і справедливий розподіл суспіль ної користі землі досягається через встановлення державою певних обмежень власників землі та землекористувачів, спрямованих на забезпечення добробуту всіх громадян. Обґрунтовано перспективність концепції права власності на землю як взаємної відповідальності громадянина і держави, оскільки право власності на землю як обмежений природний ресурс завжди пов’язане з соціальними потребами та обов’язками.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Moroziuk, О., B. Dubrovets та V. Nevmerzhytsky. "Особливості правового забезпечення виділення особливо цінних для збереження лісів в Україні". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 13 (2 листопада 2015): 144–48. http://dx.doi.org/10.15421/411520.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано чинне національне законодавство та ратифіковані Україною міжнародні конвенції щодо особливо цінних для збереження лісів (ОЦЗЛ). Визначено, що концепція ОЦЗЛ частково реалізована у чинній нормативно-законодавчій базі ведення лісового господарства у вигляді категорій і підкатегорій захисності лісів. Здійснено порівняння категорій та підкатегорій ОЦЗЛ з об’єктами природно-заповідного фону України. Встановлено, що відсутність у національному законодавстві відповідних нормативних положень або неузгодженість різних законів та інших законодавчих актів і підзаконних документів щодо визначень особливо цінних для збереження лісів і господарювання в них, гальмує ефективне використання концепції ОЦЗЛ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Хлівнюк, Тетяна. "ОЦІНКА ВПЛИВУ ІММІГРАЦІЇ НА СОЦІАЛЬНУ ДЕРЖАВУ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ТА ПРАКТИЧНИЙ ВИМІР". Litopys Volyni, № 25 (10 грудня 2021): 126–30. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.21.

Повний текст джерела

Анотація:

Аргументовано, що в останні два десятиліття на порядок денний у країнах із розвиненим інститутом соціальної держави вийшли нові виклики, пов’язані із солідарністю з іммігрантами. Це зумовлено, з одного боку, появою нових масштабних конфліктів на планеті, а з іншого – зниженням стійкості соціальної держави, одним зі завдань якої є сприяння інтеграції трудових мігрантів та біженців. Проаналізовано основні підходи до співвідношення соціальної держави та імміграції: концепцію «нової ліберальної дилеми» та концепцію «шовінізму соціального забезпечення», або «націоналізму соціальної держави». Відзначено, що концепція «нової ліберальної дилеми» передбачає, що: 1) сильна соціальна держава базується на сильній солідарності громадян, зокрема й до іммігрантів; 2) водночас стійкість інституту соціальної держави є під загрозою, коли спільнота стає більш різноманітною; 3) наслідком значної різноманітності спільнот держав соціального типу й надання соціальних прав іммігрантам стало поступове зниження підтримки громадянами ідеї соціальної держави. Змістом дилеми є невизначеність неоліберальних і соціал-демократичних політиків у виборі між відкритістю до іммігрантів та потребою зберегти сильні національні системи соціального забезпечення. Наголошено на особливостях концепції «шовінізму соціального забезпечення», яка обмежує соціальні права іммігрантів або ж (у м’якшій версії концепції) передбачає надання соціальних гарантій виключно за умови відповідності певним критеріям. Відзначено, що: 1) у докризовий період еволюції соціальної держави (поч. 1960-х – сер. 1970-х років) під впливом активної деколонізації мігрантам було надано деякі (обмежені) соціальні права, однак діяльність інституту соціальної держави спрямовувалася передусім на потреби громадян цих держав; 2) у 1970-х роках завдяки право- захисному руху зросли перспективи розширення соціальних прав іммігрантів; 3) із 1990-х років тенденція розши- рення соціальних прав іммігрантів була призупинена. Це пояснюється входженням інституту соціальної держа- ви в глибоку кризу й одночасним збільшенням чисельності іммігрантів-біженців, інтеграція яких потребувала значних затрат; 4) кілька останніх криз (фінансова криза 2008 р., європейська міграційна криза 2015 р., корона- криза 2020–2021 рр.) посилили уразливість мігрантів. Доведено, що кризові явища у функціонуванні соціальної держави мають комплекс причин і не звужені виключно до впливу імміграції на соціальну сферу життєдіяльності розвинених держав.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Блага, А., та О. Мартиненко. "Концепція перехідного правосуддя в Україні". Юридичний вісник, № 4 (5 лютого 2020): 30–35. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.941.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено процес впровадження концепції перехідного правосуддя до сфери інтересів національних вчених-правників. Автори відзначають, що існуючі підходи до подолання наслідків збройного конфлікту (концепція побудови миру, реформа сектору безпеки, перехідне правосуддя) реалізуються в Україні фрагментарно. Однак, на жаль, цілісне законодавче бачення їх змісту, способів реалізації, а також їх потенційної взаємодії в державному управлінні ще не встановлено. Автори віддають перевагу концепції перехідної правосуддя, тому стаття знайомить професійну аудиторію з поняттям, змістом, історією становлення та основними напрямами перехідного правосуддя: кримінальне переслідування, репарації, оприлюднення правди та інституційні реформи. Акцентовано увагу на необхідності розробки національної моделі перехідного правосуддя для подолання наслідків збройного конфлікту. Автори аналізують діяльність академічної спільноти та експертів громадських організацій протягом 2014-2019 років, що дозволяє розробити пакет рекомендацій державним органам у сфері здійснення перехідного правосуддя. Рекомендації включають такі аспекти, як: запобігання безкарності та ефективне розслідування воєнних злочинів, відновлення правових зв’язків та надання правовової допомоги цивільному населенню окупованих територій, документування процесу збройного конфлікту, реконструкція історичної правди, надання компенсації жертвам війни. У статті робиться висновок, що формування сфери наукових досліджень, спрямованих на впровадження принципів перехідного правосуддя, є фактом української юридичної науки, що має місце. Автори роблять акцент на таких перспективних сферах юридичної діяльності, як: інклюзивний розвиток української моделі перехідного правосуддя; розробка інформаційної стратегії комунікації з цільовими групами щодо принципів, цінностей та світового досвіду перехідного правосуддя; розробка так званої «дорожньої мапи» реалізації перехідного правосуддя; детальне опрацювання питань щодо притягнення до відповідальності воєнних злочинців, запровадження часткової амністії для деяких категорій учасників бойових дій, здійснення люстраційних процесів, відновлення прав жертв війни

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Воропаєва, Тетяна. "ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСТВА НАУКОВЦЯМИ ЦЕНТРУ УКРАЇНОЗНАВСТВА КНУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА". Молодий вчений, № 1 (89) (29 січня 2021): 249–55. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-49.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена 20-ій річниці заснування Центру українознавства у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Автор висвітлює особливості феномена українства крізь призму постатей і подій. У статті представлені результати теоретичних і емпіричних досліджень групи «Етнологія» в рамках основних науково-дослідних проєктів Центру українознавства. Упродовж 2000–2021 років співробітники Центру українознавства продовжили дослідження, які були розпочаті в рамках Інституту українознавства Київського університету. Ці дослідження були присвячені вивченню особливостей української ментальності та базових цінностей українського народу, відмінностей між «типовими українцями» і «типовими росіянами», колективної ідентичності та уявлень громадян України про сучасну національну ідею. Було продовжено вдосконалення категоріального апарату сучасного українознавства, а також розробка теоретико-методологічних засад етногенезу й етнічної історії українців. Цікаві результати були отримані під час розробки концепції походження українського народу, концепції українського націєтворення, а також у процесі вивчення національного характеру українського народу. Співробітниками групи «Етнологія» у рамках науково-дослідних тем було: 1) проаналізовано діяльність багатьох історичних особистостей від Аскольда, княгині Ольги, князя Володимира Святославича до В. Стуса, В. Чорновола, Л. Костенко, Є. Сверстюка та ін.; 2) запропоновано нове концептуальне бачення структури предметного поля українознавства, а також виокремлено основні структурні компоненти цього предметного поля; 3) доведено, що предметне поле українознавства дозволяє окреслити в межах цієї інтегративної науки внутрішній міжгалузевий контур, в межах якого можна коректно вивчати будь-які виміри українського світу; 4) уточнено визначення понять «етнічна картина світу», «національний образ світу», «цілісний світогляд»; 5) визначено поняття «когнітивна культура» і «конативна культура» українського народу; 6) уточнено специфіку становлення «українського Ми» та процесів розвитку етнічної й національної самосвідомості українського народу; 7) досліджено особливості культурогенезу й культуротворення на українських землях; 8) проаналізовано специфіку етнонімів «Русь» і «Україна»; 9) досліджено антропологічні особливості українського народу; 10) запропоновано науково обґрунтовану концепцію походження, становлення і розвитку українського народу; 11) запропоновано нове концептуальне бачення основних етапів і перспектив українського націєтворення, а також етапів цивілізаційного поступу українства; 12) проаналізовані базові цінності та основні чинники консолідації українства у постколоніальну добу; 13) визначено російську агресію як російсько-український міждержавний збройний конфлікт неоколоніального типу; 14) проаналізовано трансформації колективної ідентичності громадян України, починаючи з 1991 р.; 15) обґрунтувано стратегію «розумної сили» як основи для припинення збройного конфлікту в Україні та реінтеграції окупованих територій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Dubovich, Ion, Adamovsky Alexander, Khrystyna Vasylyshyn та Vitaliy Soloviy. "Сучасні моделі екологізації економіки: поняття, єдності, суперечності та напрями взаємодії". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 17 (25 жовтня 2018): 158–64. http://dx.doi.org/10.15421/411831.

Повний текст джерела

Анотація:

Звернено увагу на особливості виникнення та формування сучасних моделей економіки. Наведено поняття та розглянуто єдності, відмінності та напрями взаємодії між різними економіками: екологічною, зеленою, синьою, коричневою, інклюзивною трансформаційною, замкнутого циклу (або циркулярною), біоекономікою, економікою екосистем та біорізноманіття й фізичною економією. Визначено, що ключовим інструментом втілення загальновизнаної у світі концепції сталого розвитку є екологічна економіка. Розглянуто зв’язок між концепціями «зелена економіка» і «сталий розвиток» та з’ясовано, що «зелена економіка – це орієнтована на результат концепція, спрямована на досягнення конвергенції між трьома складовими сталого розвитку», однак стратегії переходу до «зеленої економіки» потребують ґрунтовнішого розроблення економічних важелів на рівні як національних економік, так і окремих секторів. Обґрунтовано необхідність формування нового еколого-економічного мислення та ментальності суспільства, шлях до яких лежить через екологізацію освіти. Визначено спільну мету сучасної економіки, яка полягає у подоланні суперечностей між екологічною та економічною системами, збереженні якості довкілля і раціональному використанні природних ресурсів. З огляду на імплементацію законодавства Європейського Союзу щодо охорони та збереження навколишнього природного середовища в Україні, обґрунтовано перспективні напрями екологізації освіти і розвитку сучасних моделей економіки. Визначено перспективи подальших досліджень, які полягають у визначенні кращих моделей екологізації економіки та розробленні теоретико-методологічної основи, спрямованої на забезпечення практичної реалізації визначених моделей економіки в Україні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Кінаш, Н. Б. "НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА ТА ЗАХИСТ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ". Прикарпатський юридичний вісник, № 38 (5 листопада 2021): 8–13. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i38.886.

Повний текст джерела

Анотація:

Кінаш Н. Б. Національна безпека та захист грома-дянства України: реалії сьогодення, перспективи май-бутнього. – Стаття.У статті з'ясовано, що однією з основних причинзменшення чисельності населення України є тим-часова окупація національної території, а також за-значено, що акт агресії Російської Федерації протиУкраїни призвів та призводить до набуття громадя-нами України альтернативного громадянства іншоїдержави, що також є загрозливим викликом у сферінаціональної безпеки. Політика держави у сфері реа-лізації захисту громадянства за обставин тимчасовоїокупації частини державної території України вима-гає концентрованого дуалізму, зокрема концептуаль-но-національного та конструктивно-міжнародногопідходів. Установлено, що у нинішніх умовах захистгромадянства України є об’єктивною реакцією суве-ренної держави на зовнішні виклики. Це передбачаєрозроблення Концепції правової політики державиу сфері захисту громадянства за обставин тимчасо-вої окупації частини державної території Українивід загроз національній безпеці, вироблення новоїта вдосконалення чинної нормативно-правової базиу цій сфері, а також судової системи, зокрема шля-хом ратифікації Статуту Міжнародного криміналь-ного суду. Участь України у міжнародних урядовихорганізаціях та приєднання до міжнародних угоднадає низку можливостей для використання міжна-родної правозахисної мережі як додаткового дієвогоінструментарію впливу на захист громадянства за об-ставин тимчасово окупованої території України, щозначно підвищує здатність та результативність йогореалізації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Ліпчевська, Інна. "УПРОВАДЖЕННЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ ДО ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У 1–4 КЛАСАХ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ З НАВЧАННЯМ МОВАМИ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН". Ukrainian Educational Journal, № 4 (24 грудня 2021): 189–97. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2021-4-189-197.

Повний текст джерела

Анотація:

Публікацію присвячено питанню впровадження компетентнісного підходу до вивчення української мови як державної у школах з навчанням мовами національних меншин. У статті представлена концепція формування україномовної комунікативної компетентності на засадах узгодження цілеспрямованого свідомого вивчення української мови (на доступному для учнів початкової школи рівні) та практики спілкування у контексті навчальних і життєвих мовленнєвих ситуацій, з урахуванням особистісно-орієнтованого та культурологічного підходів до формування вторинної мовної особистості учня. Висвітлено її педагогічний та психологічний аспекти. Розглянуто специфіку впровадження зазначеної концепції у початковій освіті та наведено відповідний приклад практичної імплементації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Околович, Іван, та Іван Кутняк. "СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ХУДОЖНЬО-ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ". Молодий вчений, № 8 (96) (31 серпня 2021): 52–55. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-8-96-11.

Повний текст джерела

Анотація:

Встановлено особливості використання концептуальних положень музичного виховання в художньо-освітньому просторі нової української школи; розкрито зміст історично сформованих концепцій музичного виховання; виявлено вимоги нової української школи щодо розбудови художньо-освітнього простору. У процесі розвитку проблема музичного виховання зазнала модифікацій: від пріоритету ідеї про здійснення музичної освіти на основі національної фольклорної спадщини з використанням релятивної сольмізації (за З.Кодаєм) і до вимоги концепції Нової української школи про зв’язок музичної освіти із загальноосвітньою метою формування життєво необхідних компетенцій як особистісно набутих здатностей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Korotkov, D. S. "Концепція «м’якої сили» в контексті зовнішньополітичної стратегії України". Grani 18, № 3 (11 лютого 2015): 13–17. http://dx.doi.org/10.15421/1715051.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено основні принципи та концептуальні підходи поняття «сили». Відзначається, що сучасні глобалізаційні процеси у світі (політичні, економічні) впливають і на появу нових дефініцій сили. Аналізуються основні теоретичні концепції міжнародних відносин «жорстка сила» й «м’яка сила» та можливості їх використання у зовнішньополітичної стратегії України. Вивчаються причини появи концепції «м’якої сили», серед яких: кінець «холодної війни»; формування багатополярної міжнародної системи. Це призводить до зміни природи самої сили, в основному роблячи стратегію «м’якої сили» більш потенційною. Звертається увага на актуальність проблеми сутності концепції «м’якої сили» та можливості її використання у зовнішній політиці України, в її науковому політичному дискурсі. Анексія Криму 2014 р. та воєнний конфлікт з Росією вплинув на майбутнє впровадження цієї концепції, потенціал якої вже вичерпано. Помаранчева революція 2004 р. та Революція гідності 2014 р. це знакові події сучасної України та головний інструментарій стратегії «м’якої сили». Ці явища сформували позитивний імідж України в країнах європростору і є необхідність обмеження використання цієї концепції (інформаційно та фінансово) та надавати пріоритет іншої «жорсткої сили». Стверджується, що концепція «м’якої сили» ефективна тільки в країнах із значним військовим та економічним потенціалом. Події в Україні показують, що для забезпечення своєї національної безпеки для держав «другого ешелону» пріоритетним є формування своєї військової могутності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

БІЛАК, МИРОСЛАВА. "Подвійні стандарти застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини судами України". Право України, № 2018/02 (2018): 170. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-02-170.

Повний текст джерела

Анотація:

У судовій практиці існує неоднакове розуміння місця й ролі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі – Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у правовій системі України, що призводить до негативних наслідків для захисту прав і свобод людини та громадянина. Одні суди зазначають, що джерелом права в Україні є тільки рішення ЄСПЛ у справах проти України, натомість другі – що також рішення, ухвалені проти інших держав. В одних справах суди застосовують правові позиції ЄСПЛ, коли вбачають, що застосування національного законодавства призведе до порушення вимог Конвенції. В інших справах суди не приймають аргументи сторін щодо необхідності застосування правових позицій ЄСПЛ, мотивуючи це тим, що національне законодавство передбачає інший порядок вирішення справ. Мета статті полягає у тому, аби довести, що Конвенція як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили стосовно норм національного законодавства повинна застосовуватись тією мірою, якою права і свободи людини та громадянина, що закріплені в Конституції України, кореспондують із відповідними конвенційними правами, а також аргументувати, що рішення ЄСПЛ, ухвалені у справах як проти України, так і проти інших держав, можуть використовуватись судами як авторитетне обґрунтування на користь правових позицій, що визначаються національними судами, та є джерелом права в Україні і не вимагають їх законодавчого визнання. Конституційний рівень Конвенції разом із практикою ЄСПЛ відводить їй особливе місце в національній системі права і судовій практиці України, які обмежені верховенством Конституції України. Конвенція як правовий стандарт захисту прав людини і громадянина має бути врахована так, як права людини, що закріплені в Конституції України, співвідносяться із Конвенцію. Правові позиції ЄСПЛ, які є індивідуальними з погляду фактичних обставин справи та їх правової кваліфікації з позицій національного права, унеможливлюють їхнє автоматичне використання у конкретній справі в межах інших національно-правових систем. Вони формують правовий стандарт, який дає пояснення, чому саме так було вирішено конкретну справу, тобто те, що ми називаємо “судовим прецедентом” (stare decisis) чи концепцією “усталеної судової практики” (jurisprudence constante), у будь-якому разі невід’ємно пов’язані з актом, який інтерпретується. Практика ЄСПЛ має авторитетне значення при тлумаченні законодавства національними судами, тому в ієрархії джерел права акти ЄСПЛ перебувають на тому самому рівні, що й Конвенція, оскільки є її продовженням, так само як і норми чинного законодавства України, тлумаченням яких займаються національні суди. Зокрема, правовий стандарт, що створюється Конституційним Судом України шляхом тлумачення Конституції України, стає її невід’ємною частиною. Відповідно, правові стандарти ЄСПЛ чи будь-якого іншого суду присутні на всіх рівнях ієрархії нормативно-правових актів у межах різних національних правових систем. Тому рішення ЄСПЛ, ухвалені у справах як проти України, так і проти інших держав, є джерелом права в Україні і не потребують їх “додаткового” законодавчого визнання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Кононенко, П. "Концепція національної системи освіти." Освіта і управління 12, ч. 1 (2009): 24–32.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Кононенко, Петро. "Концепція національної системи освіти". Українознавство, № 2 (2008): 131–36.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Колоїз, Жанна Василівна. "Афоризми Ліни Костенко як транслятори загальнолюдських цінностей і національних пріоритетів". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 11 (13 листопада 2014): 210–32. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v11i0.387.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено афористичний корпус, репрезентований творчим доробком Ліни Костенко; ідеться про афоризми як універсальний спосіб створення мовної картини світу, наповнення її глибоким філософським змістом. Афористичні висловлення розглядаються як ціннісні транслятори світогляду автора, його соціалізації й водночас як орієнтири, здатні вплинути на свідомість індивідуума, скорегувати його поведінку й діяльність, покликані сприяти реалізації сутнісних сил людини, її моральному вдосконаленню, духовному збагаченню, особистісному розвиткові. Національна картина світу репрезентується через актуалізацію в межах афористичних висловлень концептів, що транслюють пріоритети національних інтересів України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Rudyk, V. K. "РОЛЬ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ У ФОРМУВАННІ СУЧАСНОЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ". Actual problems of regional economy development 1, № 15 (4 листопада 2019): 152–58. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.152-158.

Повний текст джерела

Анотація:

Висвітлюються питання визначення ролі і місця системи пенсійного страхування у формуванні фінансової системи України, її вплив на розвиток національної економіки. Особлива увага приділяється вивченню фінансових взаємовідносин національної пенсійної системи з основними сферами фінансової системи держави в умовах проведення пенсійної реформи. Досліджено взаємовідносини державних фінансів із системою пенсійного страхування, виявлено основні аспекти впливу цих двох складових фінансової системи один на одного. Проаналізовано нове вітчизняне пенсійне законодавство, відмічено роль системи пенсійного страхування на сучасному етапі проведення пенсійної реформи. Дана оцінка формуванню і розвитку фінансових відносин системи пенсійного страхування із фінансовим ринком, який виступає важливою сферою фінансової системи. Акцентовано увагу на ролі міжнародних фінансових інститутів у формуванні і розвитку національних пенсійних систем європейських країн, проаналізовано їх важливі законодавчі документи, що стосуються реформування сфери пенсійного забезпечення. Визначено, що за їхньої ініціативи розробляються основні стратегії, концепції, програми розвитку національних пенсійних систем, з врахуванням глобальних ризиків, що виникають перед суспільством. Звернуто увагу на пріоритетність комбінованих пенсійних систем, які поєднують державні солідарні пенсійні програми, а також обов'язкові та добровільні накопичувальні елементи. Україна також формує такий тип національної пенсійної системи, в основу якого покладено принципи пенсійного страхування. Обгрунтовано, що фінансовий потенціал системи пенсійного страхування сприятиме розвитку національної економіки країни.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Концепція національна"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями