Статті в журналах з теми "Концепт ВІЙНА"

В статті розглянуті наукові публікації з досвіду протистояння проти гібридних загроз держав світу, на основі даних матеріалів визначені цілі, зміст гібридної війни та сформульовано її визначення. Поява і розвиток нових стратегічних факторів породило концепт гібридної війни як стратегії протистояння між державами, який неможливо в чистому вигляді віднести ні до війни, ні до миру. Термін “гібридна війна” вперше надано в воєнних документах США і Великобританії на початку ХХI сторіччя. В сьогоднішніх війнах і збройних конфліктах, як на теренах України так і в інших регіонах світу проявляються домінуючі важливі риси та характеристики війн майбутнього. Вони все більше набуває гібридного (“комбінованого”) характеру. На даний час досвід АТО і ООС, показує, що ми зіткнулися з війною гібридного характеру, яку не можемо закінчити традиційними методами.

У статті здійснено епістемологічний аналіз концепту гібридної війни. Показано, що його поширення можна пояснити лише позанауковими факторами, аналіз яких і здійснений у даному тексті. Розглянуто західний, російський і український дискурси «гібридної війни». У статті показано, що концепт «гібридної війни» сформувався у США. З’явившись як технічний термін, це словосполучення за Дж. Буша-мол. стало складовою частиною обґрунтування експорту демократії. Методологічною основою такої зміни стала концепція модернізації.В Росії дискурс гібридної війни є реактивним стосовно Заходу і охоронним по відношенню до діючої влади.В Україні офіційними ідеологами створена справжня метафізика гібридної війни. У ній внутрішнім компонентом концепції є цивілізаційний підхід. Це переводить військовий конфлікт між Росією і Україною в русло ціннісного конфлікту, який неможливо раціонально розв’язати.У статті виявлено, що епістемологія «гібридної війни» занурена в інтереси правлячих класів консолідованого Заходу, Росії та України. Реально за ним стоїть явище, яке в статті пропонується називати «буржуазним бланкізмом». Його виникнення пов’язане з появою такого соціального прошарку, як транснаціональна буржуазія. В її середовищі склалося переконання, що бажані для себе зміни можна викликати в будь-якій країні, інвестувавши для цього достатні кошти. Людські ресурси для таких заходів знаходяться в середовищі прекаріату, позбавленого реальних життєвих перспектив.

Стаття є спробою дослідження провідних складників концептосфери хронотопу війни в книзі малої прози сучасної української письменниці та перекладачки Катерини Калитко «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки» на прикладі циклу оповідань із середньовічно-лицарською темпоральністю та оповідання «Мартин», в якому художньо висвітлено сучасну війну на Сході України. Концептний аналіз оповідань дозволяє простежити, яким чином сучасна війна концептуалізується в хронотопі художніх творів покоління українських письменників, передусім Катерини Калитко, та як це позначається на особливостях творчої манери, індивідуального стилю авторки, а також способах взаємодії з читачем. Мета роботи – виявити та дослідити провідні компоненти концептосфери хронотопу війни в книзі короткої прози Катерини Калитко «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки».Методи. В основі дослідження – методи біографічного, порівняльного, герменевтичного аналізу.Результати. З’ясовано, що для творчості сучасної письменниці характерне концентроване смислове та вербальне напо-внення хронотопічних концептів, їх герметичність і водночас зовнішня простота. Концептосфера війни в аналізованій збірці складається з концептів води (субконцепти дощу, зливи, річки, моря), субконцептів кам’яного простору (стіни, кам’яної брили та фортеці) та субконцептів-символів національної ідентичності (материнської мови, дерева черешні). Традиційні національні концепти в художньому світобаченні авторки трансформуються та зазнають несподіваних способів переосмислення, що є яскравим індикатором глибоких зсувів у соціальному, духовному, філософському та творчому мисленні письменниці.Висновки. Концептуальними домінантами авторського хронотопу в збірці малої прози К. Калитко є простір землі як притулку в умовах війни не лише як збройної агресії, а і як протиріччя та дисгармонії всередині самої людини, що спричинені усвідомленням своєї інакшості, загубленості, відстороненості й відкинутості соціумом. Моделювання метафоричного та фантасмагорійного часу та простору для письменниці є чи не єдиною адекватною стратегією опису абсурдності війни, як явища у загальнолюдському масштабі: через закладені в оповіданнях багатошарові сенси, переосмислення та конструювання тра-диційних і самобутніх, новаторських, суто авторських концептів хронотопу авторка наголошує на антигуманності будь-якого воєнного конфлікту, що загострює й до того складну екзистенцію людей, переконаних у власній інакшості, несумісності з тією географією, в якій з певних причин вони змушені перебувати.Ключові слова: війна, концепт, субконцепт, художній час/простір, ідіостиль. The article studies the leading components of the conceptosphere of the chronotope of the war in the book of the small prose of the modern Ukrainian writer and translator K. Kalytko “The Land of All Those Lost, or Little Scary Tales” on the example of the cycle of short stories with medieval and chivalrous temporality, and the short story “Martyn”, which artistically enlightens the current war in the East of Ukraine.Purpose of the work is to identify and study the leading components of the conceptosphere of the chronotope of war in the book of short prose by Kateryna Kalytko “Land of the Lost, or Little Scary Tales”.Methods. The study is based on the methods of biographical, comparative, hermeneutic analysis.Results. Short prose of a modern writer is characterized by a concentrated semantic and verbal content of chronotopic concepts, their tightness and at the same time external simplicity. The conceptual sphere of war presented through the concept of water (subconcepts of rain, river, sea), subconcepts of stone space (wall, stone block) and fortress) and subconcepts-symbols of national identity (mother tongue, cherry trees). Traditional national concepts in the author’s artistic worldview are transformed and undergo unexpected ways of rethinking, which is a clear indicator of deep shifts in the social, spiritual, philosophical and creative thinking of the writer.Conclusions. The conceptual dominants of the author’s chronotope short prose by K. Kalytko are the space of the earth as a refuge in conditions of war not only as armed aggression, but also as contradictions and disharmony within man himself, caused by the realization of his otherness, loss, alienation and rejection. Modelling metaphorical and phantasmagoric time and space for the writer is almost the only adequate strategy for describing the absurdity of war as a phenomenon on a universal scale: through the multilayered meanings embedded in the stories, rethinking and constructing traditional and original, innovative, purely authorial concepts – some military conflict, which exacerbates the already complex existence of people convinced of their own otherness, incompatibility with the unelected geography in which for some reason they are forced to be.Key words: war, concept, subconcept, artistic time/space, idiostyle.

Introduction. The article is devoted to the analysis of lexical and stylistic features of modern Ukrainian language sports media discourse. The study was performed taking into account certain principles of cognitive linguistics, according to which the concept BASKETBALL as a part of the conceptosphere SPORT can be interpreted as a target concept in the process of semantic shift and the formation of secondary nomination in sports comments.Methods. The research uses a general scientific descriptive method and sampling method, as well as some techniques of conceptual analysis, methods of metaphorical modeling and lexical and stylistic analysis.Results. According to the results of the study, live broadcasts with a total duration of about 14 hours were analyzed, accompanied by a Ukrainian-language or bilingual (with the participation of a Ukrainian-speaking commentator and a Russian-speaking specialist) commentary. A number of metaphorical verbalizers of the concept BASKETBALL have been recorded and characterized, which are divided into four types according to semantic differentiation – anthropomorphic, artefact, sociomorphic and natural-morphic. Within each of the types, the collected illustrative material is classified on the basis of a specific donor concept, which caused a semantic shift in associations or similarity, and divided into metaphorical models that reflect the specifics of the metaphorization mechanism, pointing to the correlated source-concept-goal pair. The semantic expediency of metaphorical verbalization of the concept BASKETBALL and stylistic functions performed in sports commentary are explained.Conclusions. Metaphorical verbalization of the concept of BASKETBALL in Ukrainian-language sports media discourse is typical for textual support of broadcasts of other sports. Based on the separation of the common seven, which caused the metaphorical transfer, the models “basketball– man”, “basketball – artifact”, “basketball – rest”, “basketball – war”, “basketball – history”, “basketball – culture”, “basketball – crime”, “basketball – nature”, which form the basis of the figurative component of sports comments.Key words: vocabulary, media discourse, metaphor, sports commentary, stylistic device. Вступ. Статтю присвячено аналізу лексико-стилістичних особливостей сучасного українськомовного спортивного медіадискурсу. Дослідження виконано з урахуванням окремих засад когнітивної лінгвістики, відповідно до яких концепт БАСКЕТБОЛ як частину концептосфери СПОРТ можна трактувати концептом-ціллю у процесі семантичного зрушення та формування вторинної номінації у спортивних коментарях цього виду спорту. Методи. У дослідженні застосовано загальнонаукові описовий метод та метод вибірки, а також окремі прийоми концептуального аналізу, методи метафоричного моделювання та лексико-стилістичного аналізу. Результати. За підсумками проведеного дослідження проаналізовано прямі трансляції загальною тривалістю близько 14 годин, що супроводжувались українськомовним або білінгвальним (за участі українськомовного коментатора та російськомовного фахівця) коментарем. Зафіксовано та схарактеризовано низку метафоричних вербалізаторів концепту БАСКЕТБОЛ, що розподілені за чотирма типами відповідно до змістової диференціації: антропоморфного, артефактного, соціоморфного та приро-доморфного. У межах кожного з типів зібраний ілюстративний матеріал класифіковано на основі визначеного концепту-джерела, що за асоціаціями чи подібністю спричинив семантичне зрушення, та поділено на метафоричні моделі, які відбивають специфіку механізму метафоризації, вказуючи на корелятивну пару концет-джерело – концепт-ціль. Пояснено семантичну доцільність метафоричної вербалізації концепту БАСКЕТБОЛ та стилістичні функції, виконувані у спортивному коментарі. Висновки. Метафорична вербалізація концепту БАСКЕТБОЛ в українськомовному спортивному медіадискурсі є типовою для текстового супроводу трансляцій різних видів спорту. На підставі виокремлення спільної семи, що спричинила метафоричне перенесення, визначено моделі «баскетбол – людина», «баскетбол – артефакт», «баскетбол – відпочинок», «баскетбол – війна», «баскетбол – історія», «баскетбол – культура», «баскетбол – кримінал», «баскетбол – природа», які становлять основу образної складової спортивних коментарів. Ключові слова: лексика, медіадискурс, метафора, спортивний коментар, стилістичний засіб.

Стаття присвячена дослідженню мовних засобів об’єктивації концепту FRIEDEN та встановленню його основних концептуальних ознак. У роботі систематизовано дані лексикографічних джерел – тлумачних, синонімічних і етимологічних словників та встановлено сукупність мовних засобів, що передають зміст концепту і утворюють його номінативне поле: ключове слово-репрезентант концепту, похідні номінації концепту, спільнокореневі слова, синоніми, словникові дефініції, сталі словосполучення, до складу яких входить ім’я концепту. Концепт FRIEDEN належить до універсальних концептів, у якому можна виокремити три виміри: він може стосуватися мирного співіснування різних держав, народів (глобальний, міждержавний вимір), гармонійного співіснування з оточенням (соціальний вимір) та внутрішнього спокою і гармонії людини (індивідуальний вимір). На основі етимологічного аналізу визначено етимологічну ознаку концепту FRIEDEN, яка лежить в основі його формування: «стан бережного, доброзичливого ставлення до інших», що трансформувався в сучасних дефініціях у стан гармонії та злагоди із самим собою та оточенням. На основі аналізу словникових дефініцій імені концепту та дистрибутивного аналізу встановлено основні ознаки концепту FRIEDEN, які відносимо до його понятійного компонента: життя / стан внутрішнього та міждержавного співіснування без насилля та війни; стан гармонії, згоди; стан незворушного, безтурботного спокою; мирний договір, домовленість між сторонами; стан, що характеризується певною тривалістю, територією поширення. Досліджуваний концепт FRIEDEN виявив тісний зв'язок із бінарно протиставленим концептом KRIEG. Встановлено важливе значення концепту FRIEDEN як для суспільства, так і для окремих особистостей. Мир є великою цінністю, яка, однак, може мати відносний характер, про що свідчать окремі лексичні одиниці, що слугують об’єктивації концепту та мають негативну конотацію, що може бути пов’язаним із місцем цього концепту в ціннісній картині світу та його взаємодією з іншими морально-етичними цінностями народу.

W artykule przedstawiono analizę konceptu “wojna” w autorskim obrazie świata znanej ukraińskiej pisarki, poetki i eseistki Oksany Zabużko. Analizy dokonano na przykładzie zbioru utworów publicystycznych „I znowu włażę do czołgu…”, który został poświęcony wydarzeniom Rewolucji Godności oraz wojnie, toczącej się na Ukrainie od 2014 roku. Scharakteryzowano główne werbalizatory konceptu oraz jego semantykę, która obejmuje przede wszystkim znaczenia autorskie.

Мета дослідження. Виявити та описати способи вербалізації феномену концептуальної метафори СПОРТ – ВІЙНА у матеріалі спортивних ресурсів ЗМІ, а також визначити особливості її функціонування. Методи. За допомогою лінгвокогнітивного та кількісного аналізів репрезентативної вибірки китайськомовних текстів спортивного дискурсу, домінантним концептом яких був СПОРТ, була визначена наступна система метафоричних моделей: СПОРТ – ВІЙНА, СПОРТ – ТЕАТР, СПОРТ – СІМ’Я, СПОРТ – ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ. Частка спортивної лексики, яка пов’язана з концептуальною метафоризацією загалом, складає 22.0%, в рамках яких найбільший відсоток (17.5%) припадає на метафоричну модель СПОРТ – ВІЙНА. Основним методом емпіричного дослідження метафоричної моделі СПОРТ – ВІЙНА було обрано метод метафоричного моделювання. Увагу акцентовано на визначенні основних моделей концептуальної спортивної метафори, які мають фреймово-слотову структуру, та виявлено мовні засоби їх відтворення. Результати. Вивчено структуро-семантичні властивості спортивної метафори, джерелом експансії якої є поняттєва сфера ВІЙНА. Здійснено структурний аналіз фреймів, в яких спортивні події та їх учасники представлено як воїнів на полі бою, що прагнуть перемоги, які є метафоричним переосмисленням безапеляційної жаги до перемоги. З’ясовано, що метафорична модель СПОРТ – ВІЙНА в китаємовному спортивному дискурсі представлена трьома основними фреймами: «Військові дії», «Результати війни», «Воїни». У межах кожного фрейму виділено основні слоти та описано їх лексичне наповнення. Визначено комунікативні функції метафоричної моделі СПОРТ – ВІЙНА в китаємовному спортивному дискурсі, а також з’ясовано причини її активізації. Висновки. Фреймово-слотова структура метафоричної моделі СПОРТ – ВІЙНА, представлена в китаємовному медійному дискурсі, відображає стійке бажання та волю до перемоги та абсолютне несприйняття поразки, і свідчить про активізацію використання досліджуваної метафоричної моделі в період зростання глобальної гегемонії Китаю. З’ясовано, що в об’єктивації концептів поняттєвої сфери СПОРТ для відображення перемоги китайських гравців переважають позитивно-оцінні метафори військових дій, її учасників та результатів протистояння, а негативно-оцінні метафори – при поразці супротивників. Не зважаючи на те, що спортивні змагання – це подія мирного характеру, однак такі екстралінгвістичні характеристики як боротьба на межі людської витривалості, емоційне протистояння, максимальна самовідданість заради перемоги – це причини того, що саме у військових термінах переважно окреслюються спортивні події. Відтак, феномен метафоричної концептуалізації ВІЙНИ у китайському спортивному дискурсі є беззаперечним і визначається паралінгвістичними особливостями військових дій та спортивних змагань, які, не зважаючи на візуальну відмінність, мають певну концептуальну схожість

В статті розглядаються особливості концепту гібридної війни, описуються її основні технології та домінуючі дискурси, загальні контури можливих політичних стратегій та управлінських рішень щодо зміцнення національної безпеки відповідно до викликів гібридної війни. Гібридна війна розглядається як специфічний різновид соціально-політичних конфліктів; визначається сутність гібридної війни. Показано, що гібридна війна, як тип соціально-політичного конфлікту міждержавного рівня, розвивається як поступова ескалація з використанням тактики «керованого хаосу», активізацією антинаціональної, антисоціальної мобілізації в різних формах. Військова фаза гібридної війни розгортається на піку соціально-політичного конфлікту з метою примушення країни-жертви до миру на умовах країни-агресора. У випадку ефективного досягнення поставлених цілей в результаті використання технологій гібридної війни, держава-агресор може виступити в ролі миротворця у розв’язаному нею ж соціально-політичному конфлікті. В іншому випадку, держава, що є агресором може застосувати класичні засоби збройної агресії на території держави-жертви конфлікту. Проаналізовані особливості дискурсу «гібридної війни» в країнах, що входять у різні цивілізаційні ареали. Показана неузгодженість дискурсів щодо інтерпретації гібридної війни, намічені шляхи подолання зазначеної неузгодженості. На думку авторів, найбільш перспективною у поясненні сутності та витоків гібридної війни в суспільно-політичних та управлінських науках є лінія аналізу з акцентом на її класовій природі. На основі емпіричних досліджень масової свідомості в зоні військового конфлікту на Донбасі робиться висновок про переважно класове визначення характеру війни мешканцями Донбасу. Обгрунтовано, що для постконфліктного врегулювання суспільного життя, розбудові демократичних інституцій пояснення війни на цивілізаційний основі має небезпечні, репресивні інтенції для прав та свобод людини. Обгрунтована наявність історичних витоків, аналогів та протоформ гібридної війни, що спростовує тезу про унікальність подій 2014 року на Донбасі.

Representation of the fear of deathin modern Russian war literatureThis article is focusing on one of the relevant problems of modern war prose, “people in the face of death” through the lens of anthropology and culture history. The concept of war itself is accompanied with a discussion of a number of existential issues, the fear of death in war is reviewed as the state in which a human recognizes the real possibility of his non-existence, something that absorbs and disintegrates the human. The fear of non-existence in this case is not a result of thoughts of natural life cycle, but of the recognition of inevitability of one’s demise as living through one’s own finality, eschatology. The constant presence of the Reaper in war changes the protagonists worldview, shows the fragility of human life, makes them live every moment differently and at the same time devalues life in and of itself. This is what makes the issue of human behaviour at Death’s door relevant. Each and every instance of encountering death creates different reactions, however, the fear of non-existence, its measurement or lack thereof is an indicative of individuality, readiness in the wake of eternity. The opposition of existence and non-existence is expanded through defining a specific and described category of non-existence, which is presented as a special kind of Death’s cultural ontology, the roots of which go into Russian modernism, albeit without characteristic romanticizing of it. Dominant in such mortality are the fear of “the void”, “finality of all being”, bearing in the context of modern prose a diverse spectrum of axiological connotations. The fear of non-existence is also viewed from the point of being afraid of being God-forsaken in case of a global historic disaster, which can only be combatted with recognition of infinite universe and infinity of one’s inner universe, of eternal life and of endless mercy of God.Репрезентацiя страху смертіутворах сучасної російської літератури про війнуУ статті розглядається одна з актуальних проблем сучасної прози про війну: особистість перед обличчям смерті в культурно-історичному та антропологічному контексті. Концепт „війна”, повязаний з осмисленням цілого ряду екзистенціальних проблем, страх смерті на війні досліджується як стан, в якому людина усвідомлює можливість свого не-буття, як дещо поглинаюче і розвтiлюче в людині людину. Страх не-буття породжується не думкою людини про те, що все має тимчасовий характер, а його усвідомленням неминучості власної загибелі, це пережита людиною власна кінцівка, есхатологія. Відчуття постійної присутності смерті на війні змінює уявлення героїв про світ, показує крихкість людського життя, змушує по-особливому відчувати кожну його мить і одночасно знецінює життя як акт існування. Тому так гостро постає питання про поведінку людини перед обличчям смерті. Кожен факт зіткнення індивідуума зі смертю породжує різні реакції, але страх не-буття, його міра або його відсутність уявляє собою маркер індивідуальності, її готовності зустрічі з вічністю. Характер опозиції буття — не-буття поширюється за рахунок введеної і маркованої графічно категорії не-буття, що постає особливим типом культурної онтології смерті, витоки якого криються в російському модернізмi, однак без характерної для нього романтизації. Домінантами такого типу мортальності є страх порожнечі, кінцівки всього сущого, що володіють в контексті сучасної прози різноманітним спектром аксиологiчних конотацій. Страх не-буття розглядається як страх богооставленостi людини в ситуації глобальної історичної катастрофи, протистояння з яким можливо через усвідомлення нескінченності світу і людини, через віру у вічне життя, в безмежну милість Бога.

У статті здійснюється спроба виокремити концепт війни та миру у президентських промовах Володимира Зеленського та Дональда Трампа та зробити порівняння цих позицій. Для аналізу використовуються інавгураційні промови та промови на Генеральній Асамблеї ООН у вересні 2019 року. Загальний висновок в результаті роботи полягає в тому, що за наповненістю промови двох президентів є досить схожими за стилістикою та трансльованими меседжами, хоча, звичайно, і мають відмінності.

Попов В. Ю., Попова О. В. Επιστημη – science – wissenschaft: до проблеми культурно-філософської визначеності поняття «наука». – Стаття.У статті здійснено аналіз ґенези та інтерпретацій поняття «наука» в давньогрецькій, латинській, французькій, британській та німецькій культурно-філософських традиціях. Показано, що відмінності в розумінні цього поняття пов’язані з соціально-історичними і духовно-релігійними особливостями розвитку цих національних культур. Зокрема, проаналізовано сенс та значення давньогрецького поняття “επιστημη”, показано його відмінності від концептів “δόξα” та “τέχνη”. Вказано на провідну роль розуміння επιστημη Аристотелем та вплив його інтерпретації на латинсько-середньовічний концепт “scientia”. У статті доводиться, що сучасного тлумачення поняття «наука» набуло після першої наукової революції. Унаслідок докорінної зміни картини світу відбувся переворот у розумінні науки як головного знаряддя осягнення світу та його підкорення. У статті показано основні відмінності в критеріях науковості знання в британській, французькій та німецькій парадигмах. Вказано на експериментальне підтвердження, логічне обґрунтування та систематичність як три головних критерії європейської раціональності. У роботі простежуються виникнення та трансформації поняття “Wissenschaft” в німецькому науковому лексиконі. Вказано на докорінні відмінності між європейською наукою – science – та німецьким поняттям “Wissenschaft”, що охоплювало як природниче, так ігуманітарне знання. У роботі аналізується специфіка розуміння Wissenschaft-науки в концепціях І. Канта, В. Дільтая, В. Віндельбанда, Е. Гуссерля. Стверджується, що саме широке розуміння науковості, тісний зв’язок з освітою – Bildung, уособленням якої є університет Гумбольдта, та державна підтримка зі збереженням академічної свободи призвели до розквіту німецької науки наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. У статті вказується, що зовнішні соціально-політичні події (поразки в світових війнах, панування тоталітарного режиму) та внутрішні суперечності призвели до втрати німецькою наукою лідерських позицій. У роботі вказується, що в сучасному глобалізованому світі відбувається уніфікація розуміння науки та критеріїв науковості. Цьому сприяє домінування США в наукових дослідженнях, що призводить до формування єдиної мови наукового спілкування та єдиних технократично-інструментальних підходів до науки як провідної сили технічного та соціального прогресу.

У статті розглянуто набуток новітньої історичної науки про ментальний вимір української соборності у другій половині ХІХ – першій третині ХХ століття. З’ясовано, що у чималій кількості історичних синтез про ґенезу української соборності загалом, дослідження місця та ролі соборності у розвитку етноментальної ідентичності українців представлені досить скромно. Виявлено, що історики розглядають українське національно-культурне відродження як період активного формування ідеї та інституційного оформлення української соборності не лише у територіальному, але й у ментальному вимірах. Зазначено, що з-поміж етапів розвитку концепту соборності на ментальному рівні історики називають політизацію національного руху у другій половині ХІХ ст., зустріч східних і західних українців на фронтах Великої війни, проголошення Акта Злуки 1919 року, інтеграцію українських земель у політиці українізації 1920-х років.

Стаття подає аналіз концепту пам'яті у творчості поетки-лауреатки США Наташі Третевей. Дослідження з’ясовує основних сюжетів її книг з проблемами підліткового віку, характеризуючи широкий діапазон поетичних форм і засобів ліричного вираження. Розвідка показує місце історії етнічних меншин континенту (рабів змішаної раси колоніальної Мексики, афро-американських солдатів Громадянської війни, повій-квартеронців із Нового Орлеану початку ХХ століття та темношкірої домашньої обслуги ХХ століття) у творчості поетки. Визначено вплив окремих етапів особистісного становлення на вибір тем ліричних полотен Н. Третевей. Звернуто увагу на питання персональних спогадів у формуванні простору національної та етнічної пам’яті у США. Визначено, що конструкт пам’яті у поетичних збірках Наташі Третвей неминуче приводить читача до знайомства з її історією дорослішання на півдні Сполучених Штатів.

У статті вперше розглянуто літературне функціонування військового покоління Українських Січових Стрільців у літературно-мистецькому журналі «Світ», який виходив у Львові впродовж 1917 і першої третини 1918 року під редакцією молодомузівця і хорунжого УСС Миколи Голубця. З’ясовано, що часопис розвиває літературно-ідейну концепцію, започатковану стрілецтвом у журналі «Шляхи», означену формулою «Тим, що впали», представляючи низку творів меморіальної тематики, що відповідає засадам «духу епохи» січового стрілецтва. Творчі зусилля стрільців скеровані в руслі піднесення стрілецької слави, стрілецького характеру, документально-мемуарні форми переважають над власне художніми. Хронотоп України у художній візії стрілецтва – простір пам’яті, польові цвинтарі, що акумулюють досвід національної боротьби, національні цінності, стрілецька ж колективна могила – космотвірна точка і центр нової України визволеного «Завтра». Артикульовано проблему наслідків катастрофи війни у громадському та приватному житті на третій рік війни, до розкриття подробиць редакція підійшла цілеспрямовано. Концепт труни дозволяє структурувати світобудову зовні і потрактовувати образ світу художньо. Ліричний герой стрілецького світу поміж екстремами «ерос – танатос» в силу власної стрілецької світоглядної налаштованості в руслі трагічного оптимізму скерований усе-таки до еросу, інстинкту життя, хоча усвідомлює незворотність деяких змін, редукцію приватного світу, внутрішні екзистенційні переміни після межових ситуацій, зміну інших людей навколо і світу в цілому, навіть смерть краси. При цьому стрілецька поезія збагачується негромадянськими мотивами, зокрема інтимним, пейзажно-філософський, медитативними інтонаціями. Стрілецька критика функціонує не лише як засіб підтримки стрілецького літературного продукту і духу стрілецької епохи, але і як мотиватор розвитку стрілецької літературної діяльності, спрямований у бік так званої «літературної індустрії», «літературного виробництва» (П. Бурдьє), тобто демонструє поєднання ідеалістичного історичного підходу і соціологічного.

У стаатті висвітлено особливості художнього моделювання морально-етичної проблематики відомого українського письменника, науковця Віталія Мацька. На матеріалі повісті «Вбите коріння», кількох збірок поезій доведено, що етика є наукою про мораль, хоча моральних концептів у чистому вигляді немає. В. Мацько своєю творчістю доводить, що мораль заторкує усі сфери життя, різні аспекти і види діяльності людини. Основоположними є етичні категорії, наче два полюси, антитетичні пари, антоніми такі як правда – кривда, користь – шкода, честь – безчестя, справедливість – несправедливість, любов – ненависть, щастя – нещастя тощо. Вони увиразнені у творчості письменника завдяки широкому застосуванню зображально-виражальних засобів, стилістичних фігур і є центральними домінантами зображення в літературному творі морально-етичних проблем. Встановлено, що автор через власне глибоко філософське та образне світосприймання змальовує у своїх творах тяжкі випробування, які випали на долю українського народу: голодомор, репресії, війна, глобальна аварія на ЧАЕС та її наслідки, складні життєві людські колізії минулого і сьогодення.

Анотація. У статті увагу зосереджено на тому, чи доречно дефініювати поняття «Український світ» з врахуванням дійсної ситуації та наявності в сучасній Україні різних конфесій, що можуть самовизначатись варіативно. Українські академічні релігієзнавці вже звертались до теми «Українського світу» та ситуативно застосовували цей термін в своїх попередніх розвідках. Але осмислюючи позначуване ним, науковці усвідомили, що сам термін «Український світ» потребує більш чіткого визначення. Адже трапляються випадки, коли самому терміну відмовляють в автономності, в наявності у нього дійсного змісту, вважаючи його дзеркальним відображенням «Русского міра». Так само є спроби спростувати дійсність предмету, цим терміном позначуваного. Також є актуальною і проблема усвідомлення «українського світу» релігійними суб’єктами поліконфесійної України, адже деякі з них визначаються в інших світоглядних парадигмах, з інтерпретації яких «Український світ» може й не сприйматись очевидністю. Тому автори ретельніше окреслюють обсяг та зміст поняття «Український світ» в релігійних вимірах. Стаття задовольняє пізнавальну потребу в системному релігієзнавчому аналізі, завдяки якому вдається з’ясувати, яким чином співвідносяться релігійні та конфесійні суб’єкти з культурно-бутійним локусом «Український світ». «Український світ» як поняття має власну сенсово-змістовну структуру, яка відповідає структурі того феномену, який ми цим поняттям позначаємо. Тож у обсяг поняття «Український світ» потрапляють ключові параметри українського ціннісно-смислового універсуму, український історіографічний дискурс, сформульовані українською мовою та висловлені українською культурою світоглядні системи координат, у яких визначається сучасний український громадянин та держава Україна. Різні церкви та релігійні інституції, присутні в сучасній Україні, мали б самовизначатись в координатах «Українського світу». Однак деякі церкви та релігійні інституції співвідносять себе швидше з іншими культурно-бутійними, історично-суспільними локусами. Відповідно таке самовизначення в інших координатах призводить до того, що ці церковні інституції оцінюють сучасні події та й саму державу Україна крізь оптику інших світоглядних вимірів та поводять себе як представники (агенти впливу всередині України) інших локацій. Найпроблематичнішою з таких виявляється історіографічно-ідеологічна локація «Русского міра». Адже ця імперська ідеологема намагається спростувати «Український світ» як адекватне поняття з повноцінним змістом та обґрунтовує сучасну загарбницьку війну Кремля проти України.

У сучасному стані «гібридної війни» дуже важливо деконструювати загарбницьку ідеологію, що просувається російськими ЗМІ, через аналіз витоків доктрини «русский мир», звернення до формування ідеологічного концепту «Москва – Третій Рим», на основі якого формувалась месіанська ідея богообраності російського народу. На думку авторки, міф про божественне походження російського самодержця та месіанську роль російського народу є свідомим ідеологічним конструктом, який будувався на основі гібридного співіснування політичного та релігійного в державницькій системі. У статті аналізується, в який спосіб московські ідеологи маніпулювали текстами власних святих та вчених, обертали релігійні ідеї на службу царизму, йшли всупереч догматиці православ’я. Проілюстровано, як поняття «месіанство» стало еластичним світським конструктом, а «Месія» був замінений на образ «самодержця». На основі виявлених відмінностей у трактуванні месіанства в його первісному варіанті, у християнстві та у російському форматі, авторка доходить висновку про онтологічну несумісність російського месіанства та канонічного православ’я.

У статті вперше проаналізовано естетику трагічного, оприявнену у мемуарній повісті О. Гай-Головка «Поєдинок з дияволом». Автор на підставі власного життя розкриває трагічні події, що склалися після 9 травня 1945 року, коли радянські війська перемогли гітлерівську Німеччину у Другій світовій війні, а спецслужби заходилися виловлювати українців, які не хотіли повертатися в СРСР, де панував авторитарний режим, утискувались права і свободи людини. Доведено, що естетику трагічного автором репрезентовано на рівні трьох категорій: опосередкованій, безпосередній і екзистенційній. У повісті розгортання естетичних принципів трагічного змодельовано на свідомому рівні діалектичної єдності суспільного та індивідуального концептів у формі своєрідного діалогу автора з читачем.

У статті проаналізовано особливості художньої спадщини маловідомої української письменниці ІІ половини ХІХ століття Ганни Барвінок. Осмислено християнську складову прозової спадщини белетристки. Виокремлено тематичні аспекти прозописьма, що базується на розумінні ключових питань, пов’язаних з релігійною мораллю та ментальною культурою українського суспільства означеної доби, увиразнено характер архетипних образів, що пов’язані з християнськими традиціями українців. Окреслено художні шукання авторки, визначено засоби та прийоми побудови твору. Зроблено акцент на концептах серце, душа, вірна любов. Доведено, що основу світоглядних уявлень письменниці та її героїв формує своєрідний симбіоз релігійно-християнських знань. Загалом звернено увагу на художню й філософську площину майстерності, що дозволяє ідентифікувати талант Ганни Барвінок на самодостатньому ідейно-художньому рівні.

В статті розкрито особливості комунікаційного менеджменту в сучасних умовах. Розвиток комунiкацiйних тeхнологiй є актуальною характеристикою інформаційного суспільства. Формуються та розвиваються нові концeпти, такі як комунікаційний менеджмент в кризових ситуаціях, репутаційний менеджмент, бренд-менеджмент, новинний менеджмент, комунікаційна підтримка лобістської діяльності, комунікативна компетентність, комунікаційний аудит, комунікаційна безпека, нейтралізація маніпулятивних технологій, комунікаційний менеджмент і управління конфліктами, управління за допомогою невербальних і паравербальних комунікацій, інформаційні війни. Автором проаналізовано визначення предмету комунікаційного менеджменту, зроблений висновок про відсутність єдиного науково-методичного підходу для розкриття змісту поняття комунікаційний менеджмент. Звернуто увагу, що сутність комунікаційного менеджменту має дуальну природу: комунікаційний менеджмент розглядається як самостійна прикладна професійна діяльність щодо практичного використання комунікаційних засобів, методів, інструментів, механізмів, що забезпечують формування та ефективний розвиток усіх видів капіталу організації. З другого боку, комунікаційний менеджмент – це наука, яка вивчає розділ управління щодо взаємодії і взаємозв'язку елементів в часі і просторі, які формують і ефективно використовують всі види капіталу організації, базуються на законах обміну інформацією з метою розвитку організації.

Проведені в Україні реформи судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів актуалізують для науковців завдання з аналізу їх правового забезпечення на предмет функціональності та ефективності відповідних правових інститутів. Дана стаття присвячена висвітленню особливостей правового регулювання визнання та виконання рішення іноземного суду в Україні в контексті оновлення національного законодавства. Метою статті є висвітлення особливостей правового регулювання та сучасних тенденцій розвитку в Україні інституту визнання та виконання рішення іноземного суду. Наукова новизна полягає в комплексному аналізі законодавства України з питань визнання та виконання рішення іноземного суду, зокрема у проекціях визначення його головних ознак як інституту права (міжнародного цивільного процесу України), особливостей його розвитку, у тому числі під впливом європейських правових стандартів, тенденцій і практики формування транснаціонального виконавчого процесу, а також проблемних аспектів правового регулювання у світлі останніх законодавчих оновлень. Висновки. Згідно з новою концепцією, втіленою у Цивільному процесуальному кодексі України в редакції 2017 року, інститут визнання та виконання рішення іноземного суду є самостійним інститутом міжнародного цивільного процесу України. Поряд із традиційним підходом визнання та виконання рішення іноземного суду в рамках зобовʼязань за міжнародними договорами, обовʼязковість яких визнана Верховною Радою України, закріплюється широкий концепт принципу взаємності (вважається, що взаємність існує, оскільки не доведено інше). Такий підхід відповідає загальній тенденції зближення судової практики різних держав (головним орієнтиром виступає, насамперед, право ЄС) і формування засад транснаціонального виконавчого процесу. Відповідно, він потребує послідовного втілення на рівні правового забезпечення усіх механізмів визнання та виконання рішення іноземного суду, у тому числі попередньої відомчої оцінки клопотання про визнання та виконання рішення іноземного суду на предмет його прийнятності для судового розгляду. Особливістю інституту визнання та виконання рішення іноземного суду в Україні в умовах «гібридної» війни є встановлення через існування викликів та загроз національній безпеці певних застережень щодо задоволення клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, що може загрожувати інтересам України.

Питання розвитку музичного мистецтва української діаспори є не- від’ємною частиною національної музичної культури та освіти. Різ- номанітні соціальні й економічні труднощі, дві світові війни, полон, примусові вивезення, панування більшовицького тоталітарного режиму й стали тими історичними підставами для еміграції. Життя діаспори укладалося так, що частина українських емігрантів, зокрема й митців, змушена була рятуватися виїздом за кордон. Більшість тих, хто осе- лився у США та Канаді, згодом стали невід’ємною складовою части- ною населення цих країн. Саме північноамериканська українська діаспо- ра належить до найбільш організованої національної меншини у світі з високим рівнем освіти і культури. Провідна роль у цьому доволі склад- ному процесі належить українським митцям, зокрема піаністам, праця яких сприяла розквіту української музичної культури. Мета роботи полягає в розкритті історичних передумов появи українських піаністів на теренах Північної Америки. Методологія дослідження спирається на хронологічний та історичний методи, що дає змогу детально окрес- лити періоди становлення української діаспори в часовій послідовності. Наукова новизна полягає у більш глибокому вивченні передумов появи піаністів у діаспорі, їхнього життя та побуту, способів виживання, праці та, головне, мистецької діяльності. Висновки. Загалом усе багат- ство соціальних, освітніх, культурних та мистецьких надбань україн- ської діаспори Північної Америки засвідчує, що, незважаючи на доволі складні матеріальні та соціальні умови, музиканти-переселенці постій- но підтримували музичну складову частину свого буття на чужині. У процесі розвитку музичного мистецтва та освіти діаспори вагому роль відіграли митці, зокрема й піаністи, творчі здобутки яких мають важливе історико-культурне значення не лише для національного, а й світового мистецького простору, а їхня яскрава педагогічна, концерт- на діяльність й активна громадянська позиція сприяють утвердженню української культури серед чужоземного населення.

In the article, Serhiy Zhadan’s play “Bread Armistice” is considered from the standpoint of postcolonial criticism as a metaphorical illustration of the blurred identity that manifested itself during the war in eastern Ukraine, which began in 2014.Purpose: to analyze the text of the play to reflect the painful points of identity of modern Ukrainian society and the artistic resources of its future construction, to fit the analyzed text of Serhiy Zhadan into broader global and domestic humanitarian contexts.Methods. The leading methodology is postcolonial critique, which in combination with the traditional analysis of artistic text and aesthetic practices allows us to talk about the artistic construction of a new postwar Ukrainian identity, taking into account the world humanitarian experience of the XXI century and its Ukrainian contexts. Results. Contemporary Ukrainian artists, through their artistic practices, are actively involved in the process of reflecting the cracks and fissures of Ukrainian civic identity and are involved in the analysis of the causes and consequences of internal identification crises. Most of them successfully combine creativity and social activities aimed at building a real, not a fictitious civil dialogue about meanings and values, and not about money and propaganda, and Serhiy Zhadan belongs to this cohort. Being a native of the Ukrainian East, through his own work he resists active attempts to split Ukraine humanitarianly into West and East (or West, East and Center) and implements artistic attempts to switch the conversation of intellectuals from the discourse of division (they) to the discourse of self-identification, – complex, heterogeneous, with different previous experience, which should not be shared if it is reflected and spoken). In various art projections, the artist analyzes various aspects of the crisis of Ukrainian identity, with which neither the official Ukrainian government nor the public and media spheres worked, as well as the specifics of its front lines: the result was a complete disorientation of many “little people” in geoculture, modern geopolitics identification of own affiliation / non-affiliation. Serhiy Zhadan contrasts the artificial East cultural concept of Donbass with the Ukrainian East marker in the play (with an emphasis on the Ukrainianness of this territory, not on its geographical coordinates), thus creating a futurological projection of the future national-civil dialogue. The artist deliberately offers in his register of protagonists decentralized “little people”, that is, mostly those in whom Ukrainians can recognize themselves and with whom Ukrainians can identify themselves – “non-heroes” who must gradually learn the values of liberal democracy and realize their own, subjective responsibility for their choice – that is, to learn to be involved in the fate of their country through the identification of belonging to it. The artist models a vision of how the scattered fragments of the old Ukrainian identity should be directed not to fictitious centers, but carefully collected and, taking into account the reflection of all our internal crises, involved in the positive construction of a new Ukrainian identity.Conclusions. The author of the play “Bread Armistice” Serhiy Zhadan through artistic modelling of the mutilated Ukrainian identity in the temporarily occupied territories of Ukraine joins an important and promising intellectual discussion on the strategic priorities of Ukrainian society after deoccupation, formats of future social dialogue and avoidance of uncertainty and reciprocity. formation of post-war Ukrainian identity.Key words: geoculture, postcolonial discourse, hybrid war, identity, frontier, identity crises. У статті п’єсу Сергія Жадана «Хлібне перемир’я» розглянуто з позицій постколоніальної критики як метафоричну ілю-страцію розмитої української ідентичності, яка рельєфно проявилася під час війни на Сході України, розпочатої 2014 року. Мета: шляхом аналізу тексту п’єсивідрефлектувати закладені в ній больові точки ідентичності сучасного українського суспільства та художні ресурси її майбутнього конструювання, вписати аналізований текст Сергія Жадана у ширші світові та внутрішні гуманітарні контексти. Методи. Провідною методологією є постколоніальна критика, яка у сполученні із традиційним аналізом художнього тек-сту й естетичних практик дозволяє вести мову про художнє конструювання нової повоєнної української ідентичності з урахуванням світового гуманітарного досвіду ХХІ століття та його українських контекстів. Результати. Сучасні українські митці через свої художні практики активно задіяні у процеси рефлектування розламів і тріщин української громадянської ідентичності та долучаються до аналізу причин і наслідків внутрішніх ідентифікаційних криз. Більшість із них успішно сполучають творчість та суспільну діяльність, спрямовану на розбудову реального, а не фіктивного громадянського діалогу про смисли і цінності, а не про гроші та пропаганду, і Сергій Жадан належить саме до цієї когорти. Будучи сам виходцем з українського Сходу, він через власну творчість протистоїть активним спробам гуманітарного розколювання України на Захід і Схід (або Захід, Схід і Центр) і реалізує художні спроби переключити розмову інтелектуалів з дискурсу розділення (вони/ми) на дискурс самоідентифікації (лише ми – складні, неоднорідні, з різним попереднім досвідом, який не має розділяти, якщо буде відрефлектованим та проговореним). У різних художніх проєкціях митець аналізує різноманітні аспекти кризи української ідентичності, з якими не працювали ані офіційна українська влада, ані публічна та медійна сфери, а також специфіку її фронтирних зон: наслідком стала повна дезорієнтованість великої кількості «маленьких людей» у геокультурі, сучасній геополітиці та ідентифікації власної приналежності/неприналежності. Штучному геокультурному концепту «Донбас» Сергій Жадан протиставляє у п’єсі маркер український Схід (причому з акцентом саме на українськості цієї території, а не на її географічних координатах), відтак створює футурологічну проєкцію майбутнього національно-громадянського діалогу. Митець свідомо пропонує у регістрі свої дійових осіб саме децентрованих «маленьких» людей, тобто переважно тих, в кому можуть впізнати себе і з ким можуть ідентифікувати себе українці – «не-герої», які мають поступово навчитися цінностям ліберальної демократії та усвідомлювати власну, суб’єктну відповідальність за свій вибір – тобто навчи-тися причетності до долі своєї країни через ідентифікацію приналежності до неї. Митець моделює візію того, як розпорошені уламки української ідентичності різних часів та епох мають бути скерованими не до фіктивних центрів, а дбайливо зібрані та, з урахуванням рефлексії усіх наших внутрішніх криз, долучені до позитивного конструювання нової української ідентичності.Висновки. Автор п’єси «Хлібне перемир’я» Сергій Жадан через художнє моделювання понівеченої української ідентичності на тимчасово окупованих територіях України включається у важливу та перспективну інтелектуальну дискусію щодо стратегічних пріоритетів українського суспільства після деокупації, форматів майбутнього суспільного діалогу та уникнення зон невизначеності та взаємного несприйняття у формуванні повоєнної української ідентичності. Ключові слова: геокультура, постколоніальний дискурс, гібридна війна, ідентичність, фронтир, кризи ідентичності

Барт, Р. (1989). Избранные работы: Семиотика: Поэтика. Москва: Прогресс. Гаєвська, Н. Линченко, М. (2009). Добро і зло в романі Уласа Самчука «Марія». Наукові записки, 85, 123–129. Данилевич, М. (2000). Український образ світу у трилогії У. Самчука «Волинь». Тернопіль: ТДПУ. Джиоева, А. (2019). Традиции семейного романа в отечественной прозе ХХ столетия. Автореф. дис. канд. філол. наук. Москва. Режим доступу https://www.dissercat.com/content/ traditsii-semeinogo-romana-v-otechestvennoi- proze-khkh-stoletiya. Элиаде, М. (1999). Избранные сочинения: Очерки сравнительного религиоведения. Москва: Ладомир. Женетт, Ж. (1998). Фигуры:в 2-х т. Т.1: Палимпсесты. Литература во второй степени. Москва: Изд-во им. Сабашниковых. Затонский, Д.В. (1972). Искусство романа и ХХ век. Москва: Художественная литература. Ильин, И.П. (1999). Интертекстуальность. Современное литературоведение (страны Западной Европы и США): концепты, школы, термины. Москва: INTRADA. 204–210. Кристева, Ю. (2000). Бахтин, слово, диалог и роман. Французская семиотика: От структурализма к постструктурализму. Москва: ИГ Прогрес. 427–457. Кононенко, В. (1991). Словесні символи в семантичній структурі фраземи. Мовознавство.6, 30–36. Копситянська, Н. (2012). Час і простір у мистецтві художнього слова. Львів: ПАІС. Лотман, Ю. (1970). Структура художественного текста. Москва: Искусство. Мегела, І. (2008). Угорський роман 20–30 років ХХ століття. Проблематика. Жанрова структура. Форма оповіді. Київ: Видавець Карпенко В.М. Никольський, Е. (2009). К вопросу о специфике жанра – семейной хроники и его зарождении в русской классической литературе. Вопрос языка и литературы в современных исследованиях: Кирилло-Мефодиевские чтения. Москва. Плетенчук, Н. (2011). Художній феномен сакралізації волинського макротопоса в прозі Уласа Самчука. Питання літературознавства. 83. 163–171. Порохняк, Н. (2009). Роман сімейна-хроніка та сімейний наратив. Волинь філологічна: текст і контекст. 222–230. Самчук, У. (1993). Волинь: Роман: у 3 ч. Т.1: Куди тече та річка. К.: Дніпро. Самчук, У. (1993). Волинь: Роман: у 3 ч. Т.1: Війна і революція. К.: Дніпро. Фатеева, Н. (1998). Типология интертекстуальных элементов и связей в художественной речи. Изв. АН: сер. “Литературы и языки”. 5, 25–38. Шевчук, В. (1992). Улас Самчук та його волинська сага. Українська мова і література в школі. 11–12, 30–32. Bart, R. (1989). Yzbrannye raboty: Semyotyka: Poetyka. Moskva: Prohress. [In Russian]. Hayevsʹka, N, Lynchenko, M. (2009). Dobro i zlo v romani Ulasa Samchuka «Mariya». Naukovi zapysky. 85, 123–129. [In Ukrainian]. Danylevych, M. (2000). Ukrayinsʹkyy obraz svitu u trylohiyi U. Samchuka «Volynʹ». Ternopilʹ: TDPU. [In Ukrainian]. Dzhyoeva, A.(2019) Tradytsyy semeynoho romana v otechestvennoy proze ХХ stoletyya. Avtoref. dys. kand. filol. nauk. Moskva. Retrieved from https://www.dissercat.com/content/traditsii-semeinogo-romana-v-otechestvennoi-proze-khkh-stoletiya [In Russian]. Eliade, M. (1999). Izbrannyye sochineniya: Ocherki sravnitel’nogo religiovedeniya. Moskva: Ladomir. [In Russian]. Zhenett, ZH. (1998). Figury:v 2-kh t. Vol.1: Palimpsesty. Literatura vo vtoroy stepeni. Moskva: Izd-vo im. Sabashnikovykh [In Russian]. Zatons’kiy, D.V. (1972). Iskusstvo romana i ХХ vek. Moskva: Khudozhestvennaya literatura. [In Russian]. Il’in, I.P. (1999). Intertekstual’nost’. Sovremennoye literaturovedeniye (strany Zapadnoy Yevropy i SSHA): kontsepty, shkoly, terminy. Moskva: INTRADA. 204–210 [In Russian]. Kristeva, Yu. (2000). Bakhtin, slovo, dialog i roman. Frantsuzskaya semiotika: Ot strukturalizma k poststrukturalizmu. Moskva: IG Progres. 427–457. [In Russian]. Kononenko, V. (1991). Slovesni symvoly v semantychniy strukturi frazemy. Movoznavstvo 6, 30–36. [In Ukrainian]. Kopsytyansʹka, N. (2012). Chas i prostir u mystetstvi khudozhnʹoho slova. Lʹviv: PAIS. [In Ukrainian]. Lotman, Yu. (1970). Struktura khudozhestvennogo teksta. Moskva: Iskusstvo [In Russian]. Mehela, I. (2008). Uhorsʹkyy roman 20-30 rokiv ХХ stolittya. Problematyka. Zhanrova struktura. Forma opovidi. Kyiv: Vydavetsʹ Karpenko V.M. [In Ukrainian]. Nikol’s’kiy, Ye. (2009). K voprosu o spetsifike zhanra – semeynoy khroniki i yego zarozhdenii v russkoy klassicheskoy literature. Vopros yazyka i literatury v sovremennykh issledovaniyakh: Kirillo-Mefodiyevskiye chteniya. Moskva. [In Russian]. Pletenchuk, N. (2011). Khudozhniy fenomen sakralizatsiyi volynsʹkoho makrotoposa v prozi Ulasa Samchuka. Pytannya literaturoznavstva. 83. 163–171. [In Ukrainian]. Porokhnyak, N. (2009). Roman simeyna-khronika ta simeynyy naratyv. Volynʹ filolohichna: tekst i kontekst. 222–230. [In Ukrainian]. Samchuk, U. (1993). Volynʹ: Roman: u 3 ch. Vol.1: Kudy teche ta richka. Kyiv: Dnipro. [In Ukrainian]. Samchuk, U. (1993). Volynʹ: Roman: u 3 ch. T.1: Viyna i revolyutsiya. Kyiv: Dnipro. [In Ukrainian]. Fateyeva, N. (1998). Tipologiya intertekstual’nykh elementov i svyazey v khudozhestvennoy rechi. Izv. AN: “Literatury i yazyki” 5, 25–38. [In Russian]. Shevchuk, V. (1992). Ulas Samchuk ta yoho volynsʹka saha. Ukrayinsʹka mova i literatura v shkoli. 11–12, 30–32. [In Ukrainian].

The research has a purpose of revealing the specifics of the German emotional concept SEHNSUCHT on the basis of corpus-based method being one of the fragments of contrastive linguo-cultural (language-and-culture oriented) analysis of specific linguo-cultural (language-and-culture) concepts. The tested method includes two research procedures: 1) establishing relevant senses of the concept SEHNSUCHT and identifying their basic sense clusters by contrastive translation analysis of concordances built on the basis of the word query Sehnsucht; 2) determining the emotional concepts that can serve as the representatives of the concept SEHNSUCHT in the target linguo-cultures (languages and cultures). The latter procedure includes processing the co-occurrent profile of the word query Sehnsucht. This profile is an up-to-date definition of the lexeme Sehnsucht. By extrapolating the basic semantic features of this definition on the cognitive features of the concept SEHNSUCHT, the main concept representatives of the latter have been determined. It has been revealed that the basic emotional senses of the concept SEHNSUCHT (‘striving’, ‘desire’, ‘wish’, ‘longing’, ‘mourning for a person one loses’, ‘passionate attraction’ and others) create the following sense clusters: 1) ‘intensive inner affection’; 2) ‘passionate (sexual) affection’; 3) ‘striving for life changes (alternatives)’; 4) ‘longing (nostalgia) for life changes (alternatives)’; 5) ‘mourning (grief) for another person, often with no hope’. Based on the linguistic corpus statistic data as of the frequency of co-occurrent-like forms, co-occurrents and left- and right-hand collocates of the word query Sehnsucht, the co-occurrent profile of the word was developed. With the help of the relevant definition of the lexeme Sehnsucht studied on the basis of the co-occurrent profile, the basic concept representatives of the concept SEHNSUCHT, i.e. PASSION, DESIRE, SADNESS, were revealed. These concepts can facilitate an adequate transfer of the specific concept SEHNSUCHT to the target languages and cultures, provided no adequate analogue exists. The tested method may be also applied in psycholinguistic studies aimed at mental and verbal categorization of specific emotions. References Adolphs, S. (2006). Introducing Electronic Text Analysis: A practical guide for language and literary studies. London: Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203087701 Bahn, D., Kauschke, Chr., Vesker, M., & Schwaryer, G. (2018). Perception of Valence and Arousal in German Emotion Terms: A Comparison between 9-year-old Children and Adults. Applied Psycholinguistics, 39(3), 463–481. https://doi.org/10.1017/S0142716417000443 Belica, C. (2011). Semantische Nähe als Ähnlichkeit von Kookkurrenzprofilen. In A. Abel & R. Zanin (Hrsg.), Korpora in Lehre und Forschung (pp. 155–178). Bozen-Bolzaro: Freie Universität. Bloch, R. (1967). Über die Bedeutung der Todessehnsucht für psychogene Störungen des Ernährungstriebes. Zeitschrift für Psychosomatische Medizin und Psychoanalyse, 13(1), 63–69. Citron, F., Weekes, B. S., & Ferstl, E. C. (2014). How are Affective Word Ratings Related to Lexicosemantic Properties? Evidence from the Sussex Affective Word List. Applied Psycholinguistics, 35, 313–331. doi:10.1017/S0142716412000409 Cowen, A. S., & Keltner, D. (2017). Self-report Captures 27 Distinct Categories of Emotion Bridged by Continuous Gradients. Proceedings of the National Academy of Sciences, 114(38), 7900–7909. https://doi.org/10.1073/pnas.1702247114 DKW. (1997). Der kleine Wahrig. Wörterbuch der deutschen Sprache. Gütersloh: Berstelsmann Lexikon. Du, S., Tao, Y., & Martinez, A. M. (2014). Compound Facial Expressions of Emotion. Proceedings of the National Academy of Sciences, 111(15), 1454–1462. https://doi.org/10.1073/pnas.1322355111 DWDS Digitales Wörterbuch der deutschen Sprache. Retrieved from: http://www.dwds.de/ressourcen/korpora/ Edgar, A., & Sedgwick, P., (eds). (2007). Cultural Theory: The Key Concepts. London: Routledge. Garnham, A. (1985). Psycholinguistics: Central Topics. London & New York: Methuen. Gawda, B. (2019). The Structure of the Concepts Related to Love Spectrum: Emotional Verbal Fluency Technique Application, Initial Psychometrics, and Its Validation. Journal of Psycholinguistic Research, 48, 1339–1361. https://doi.org./10.1007/s10936-019-09661-y Izard, C. E. (2011). Forms and Functions of Emotions: Matters of Emotion–Cognition Interactions. Emotion Review, 3, 371–378. https://doi.org/10.1177/1754073911410737 Каліщук Д., Лазука О. Особливості вербалізації концепту freedom в американському політичному дискурсі доби «холодної війни». East European Journal of Psycholinguistics, 2015. Т. 2, № 1, С. 52–58. Kotter-Grühn, D., Scheibe, S., Blanchard-Fields, F. & Baltes, P. B. (2009). Developmental Emergence and Functionality of “Sehnsucht” (Life Longings): The Sample Case of Involuntary Childlessness in Middle-aged Women. Psychology and Aging, 24(3), 634–644. https://doi.org/10.1037/a0016359 Kövecses, Z. 1990. Emotion Concepts. New York: Springer. Kulpina, V., & Tatarinov, V. (2018). Dictionary of Linguoculturology Terms as a Solution to the Current Research Problem. Open Journal for Studies in Linguistics, 1(1), 15–20. doi.org/10.32591/coas.ojsl.0101.02015k Kuperman, V., Estes, Z., Brysbaert, M., & Warriner, A. B. (2014). Emotion and Language: Valence and Arousal Affect Word Recognition. Journal of Experimental Psychology: General, 143, 1065–1081. doi:10.1037/a0035669. LCC Leipzig Corpora Collection: Deutsches Nachrichten-Korpus basierend auf Texten gecrawlt 2018. Retrieved from: http://corpora.uni-leipzig.de/de/res?word=Sehnsucht&corpusId=deu_newscrawl-public_2018 Levenson, R. W. (2011). Basic Emotion Questions. Emotion Review, 3, 379–386. https://doi.org/10.1177/1754073911410743 Ling. (2002). Sistema Elektronnyih Slovarey [System of Electronic Dictionaries]. ABBYY Lingvo 8.0. Software House. Lomas, T. (2016). Towards a Positive Cross-cultural Lexicography: Enriching Our Emotional Landscape through 216 “Untranslatable” Words Pertaining to Well-being. The Journal of Positive Psychology, 11(5), 546–558. doi: 10.1080/17439760.2015.1127993 Маслова, В. А. Когнитивная лингвистика. Минск: ТетраСистемс, 2005. Mayer, S., Scheibe, S. & Riediger, M. (2008). (Un)Reachable? An Empirical Differentiation of Goals and Life Longings. European Psychologist, 13(2), 126–140. doi: 10.1027/1016-9040.13.2.126 Mizin, K., Letiucha, L., & Petrov, O. (2019). Deutsche linguokulturelle Konzepte im Lichte der germanisch-ostslawischen Kontraste: Methode zur Feststellung von spezifischen bzw. einzigartigen Bedeutungen. Germanoslavica, 30(1), 49-70. Mizin, K., & Letiucha, L. (2019). The Linguo-Cultural Concept TORSCHLUSSPANIK as the Representative of Ethno-Specific Psycho-Emotional State of Germans. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 25(2), 234–249. doi: 10.31470/2309-1797-2019-25-2 NWDTEL. (1993). New Webster’s Dictionary and Thesaurus of the English Language. Danbury CT: Lexicon Publications. Power, M. (2010). Emotion-Focused Cognitive Therapy. Chichester: Wiley. Scheibe, S., Freund, A. M., & Baltes, P. B. (2007). Toward a Developmental Psychology of Sehnsucht (Life Longings): The Optimal (Utopian) Life. Developmental Psychology, 43(3), 778–795. doi: 10.1037/0012-1649.43.3.778 Scheibe, S., Blanchard-Fields, F., Wiest, M. & Freund, A. M. (2011). Is Longing only for Germans? A Cross-cultural Comparison of Sehnsucht in Germany and the United States. Developmental Psychology, 47(3), 603–618. https://doi.org/10.1037/a0021807 Spiegel Online. (2004, October 25). “Habseligkeiten” ist schönstes deutsches Wort [“Belongings” is the most beautiful German word]. Retrieved from http://www.spiegel.de/kultur/gesellschaft/0,1518,324670,00.html Stillings, N. A., Chase, Chr. H., Weisler, S. E., Feinstein, M. H., Garfield, J. L., Rissland, E. L., & Weisler, S. W. (1995). Cognitive Science: An Introduction. Cambridge, MA: MIT Press. https://doi.org/10.1002/acp.2350030113 Talmy, L. (2007). Foreword. In M. Gonzalez-Marquez, I. Mittelberg, S. Coulson & M. J. Spivey (Eds.), Methods in Cognitive Linguistics (pp. 11–21). Amsterdam: John Benjamins. Vater, H. (2006). On the Mental Lexicon. Studi Linguistici e Filologici Online, 4(1), 175–204. Воркачев С. Г. Любов как лингвокультурный концепт. М.: Гнозис, 2007. Wierzbicka, A. (1999). Emotions Across Languages and Cultures: Diversity and Universals. Cambridge: Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9780511521256 References (translated and transliterated) Adolphs, S. (2006). Introducing Electronic Text Analysis: A practical guide for language and literary studies. London: Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203087701 Bahn, D., Kauschke, Chr., Vesker, M., & Schwaryer, G. (2018). Perception of valence and arousal in German emotion terms: A comparison between 9-year-old children and adults. Applied Psycholinguistics, 39(3), 463–481. https://doi.org/10.1017/S0142716417000443 Belica, C. (2011). Semantische Nähe als Ähnlichkeit von Kookkurrenzprofilen. In A. Abel & R. Zanin (Hrsg.), Korpora in Lehre und Forschung (pp. 155–178). Bozen-Bolzaro: Freie Universität. Bloch, R. (1967). Über die Bedeutung der Todessehnsucht für psychogene Störungen des Ernährungstriebes. Zeitschrift für Psychosomatische Medizin und Psychoanalyse, 13(1), 63–69. Citron, F., Weekes, B. S., & Ferstl, E. C. (2014). How are affective word ratings related to lexicosemantic properties? Evidence from the Sussex Affective Word List. Applied Psycholinguistics, 35, 313–331. doi:10.1017/S0142716412000409 Cowen, A. S., & Keltner, D. (2017). Self-report captures 27 distinct categories of emotion bridged by continuous gradients. Proceedings of the National Academy of Sciences, 114(38), 7900–7909. https://doi.org/10.1073/pnas.1702247114 DKW. (1997). Der kleine Wahrig. Wörterbuch der deutschen Sprache. Gütersloh: Berstelsmann Lexikon. Du, S., Tao, Y., & Martinez, A. M. (2014). Compound facial expressions of emotion. Proceedings of the National Academy of Sciences, 111(15), 1454–1462. https://doi.org/10.1073/pnas.1322355111 DWDS Digitales Wörterbuch der deutschen Sprache. Retrieved from http://www.dwds.de/ressourcen/korpora/ Edgar, A., & Sedgwick, P., (Eds). (2007). Cultural Theory: The Key Concepts. London: Routledge. Garnham, A. (1985). Psycholinguistics: Central Topics. London & New York: Methuen. Gawda, B. (2019). The Structure of the Concepts Related to Love Spectrum: Emotional Verbal Fluency Technique Application, Initial Psychometrics, and Its Validation. Journal of Psycholinguistic Research, 48, 1339–1361. https://doi.org./10.1007/s10936-019-09661-y Izard, C. E. (2011). Forms and functions of emotions: Matters of emotion–cognition interactions. Emotion Review, 3, 371–378. https://doi.org/10.1177/1754073911410737 Kalishchuk, D., & Lazuka, O. (2015). Osoblyvosti verbalizatsii contseptu freedom v amerykanskomu politychnomu dyskursi dobu “kholodnoyi viyny” [Verbalizing the Concept of Freedom in the Cold War U. S. Political Discourse]. East European Journal of Psycholinguistics, 2(1), 52–58. Kotter-Grühn, D., Scheibe, S., Blanchard-Fields, F. & Baltes, P. B. (2009). Developmental emergence and functionality of “Sehnsucht” (life longings): The sample case of involuntary childlessness in middle-aged women. Psychology and Aging, 24(3), 634–644. https://doi.org/10.1037/a0016359 Kövecses, Z. 1990. Emotion Concepts. New York: Springer. Kulpina, V., & Tatarinov, V. (2018). Dictionary of Linguoculturology Terms as a Solution to the Current Research Problem. Open Journal for Studies in Linguistics, 1(1), 15–20. doi.org/10.32591/coas.ojsl.0101.02015k Kuperman, V., Estes, Z., Brysbaert, M., & Warriner, A. B. (2014). Emotion and language: Valence and arousal affect word recognition. Journal of Experimental Psychology: General, 143, 1065–1081. doi:10.1037/a0035669. LCC Leipzig Corpora Collection: Deutsches Nachrichten-Korpus basierend auf Texten gecrawlt 2018. Retrieved from http://corpora.uni-leipzig.de/de/res?word=Sehnsucht&corpusId=deu_newscrawl-public_2018 Levenson, R. W. (2011). Basic emotion questions. Emotion Review, 3, 379–386. https://doi.org/10.1177/1754073911410743 Ling. (2002). Sistema Elektronnyih Slovarey [System of Electronic Dictionaries]. ABBYY Lingvo 8.0. Software House. Lomas, T. (2016). Towards a Positive Cross-cultural Lexicography: Enriching Our Emotional Landscape through 216 “Untranslatable” Words Pertaining to Well-being. The Journal of Positive Psychology, 11(5), 546–558. doi: 10.1080/17439760.2015.1127993 Maslova, V. A. (2005). Kognitivnaya lingvistika [Cognitive Linguistics]. Minsk: TetraSistems. Mayer, S., Scheibe, S. & Riediger, M. (2008). (Un)Reachable? An empirical differentiation of goals and life longings. European Psychologist, 13(2), 126–140. doi: 10.1027/1016-9040.13.2.126 Mizin, K., Letiucha, L., & Petrov, O. (2019). Deutsche linguokulturelle Konzepte im Lichte der germanisch-ostslawischen Kontraste: Methode zur Feststellung von spezifischen bzw. einzigartigen Bedeutungen. Germanoslavica, 30(1), 49-70. Mizin, K., & Letiucha, L. (2019). The Linguo-Cultural Concept TORSCHLUSSPANIK as the Representative of Ethno-Specific Psycho-Emotional State of Germans. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 25(2), 234–249. doi: 10.31470/2309-1797-2019-25-2 NWDTEL. (1993). New Webster’s Dictionary and Thesaurus of the English Language. Danbury CT: Lexicon Publications. Power, M. (2010). Emotion-Focused Cognitive Therapy. Chichester: Wiley. Scheibe, S., Freund, A. M., & Baltes, P. B. (2007). Toward a developmental psychology of Sehnsucht (life longings): The optimal (utopian) life. Developmental Psychology, 43(3), 778–795. doi: 10.1037/0012-1649.43.3.778 Scheibe, S., Blanchard-Fields, F., Wiest, M. & Freund, A. M. (2011). Is longing only for Germans? A cross-cultural comparison of Sehnsucht in Germany and the United States. Developmental Psychology, 47(3), 603–618. https://doi.org/10.1037/a0021807 Spiegel Online. (2004, October 25). “Habseligkeiten” ist schönstes deutsches Wort [“Belongings” is the most beautiful German word]. Retrieved from http://www.spiegel.de/kultur/gesellschaft/0,1518,324670,00.html Stillings, N. A., Chase, Chr. H., Weisler, S. E., Feinstein, M. H., Garfield, J. L., Rissland, E. L., & Weisler, S. W. (1995). Cognitive Science: An Introduction. Cambridge, MA: MIT Press. https://doi.org/10.1002/acp.2350030113 Talmy, L. (2007). Foreword. In M. Gonzalez-Marquez, I. Mittelberg, S. Coulson & M. J. Spivey (Eds.), Methods in Cognitive Linguistics (pp. 11–21). Amsterdam: John Benjamins. Vater, H. (2006). On the Mental Lexicon. Studi Linguistici e Filologici Online, 4(1), 175–204. Vorkachev, S. G. (2007). Lyubov’ kak lingvokul’turniy kontsept [Love as a Linguocultural Concept]. Moscow: Gnozis [in Russian]. Wierzbicka, A. (1999). Emotions Across Languages and Cultures: Diversity and Universals. Cambridge: Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9780511521256