Добірка наукової літератури з теми "Контроль діяльності публічної адміністрації"

Стаття присвячена аналізу контрольної функції суб’єктів публічної адміністрації. Досліджено теоретико-правові засади реалізації функції контролю. Визначено сучасний стан та перспективи переоцінки основоположних принципів контрольної діяльності публічної адміністрації. Дієва участь широкого кола представників різних соціальних сфер – політиків, владних інституцій, науково-експертного середовища, громадянських об’єднань у здійсненні публічного адміністрування перетворює його у складний процес пошуку спільних рішень, досягнення консенсусу тощо. Сьогодні головними постають проблеми співвідношення адміністрування і політики, політичного контролю та державного управління, відповідальності і підзвітності держави своїм громадянам. Метою статті є дослідження сутнісних детермінант контролю як функції публічного адміністрування та принципів його реалізації. Встановлено, що метою контролю є виявлення помилок у процесі управління, їх своєчасне виправлення і недопущення повторення, а також забезпечення відповідності між поставленими цілями та фактичними діями учасників адміністративного права. Контроль як функція публічного адміністрування полягає у своєчасному виявлені та усуненні факторів, які заважають ефективному здійсненню публічного адміністрування та унеможливлюють забезпечення належного рівня правозастосовної діяльності. Практичного значення має поділ функцій публічного адміністрування в залежності від сфери їх застосування на загальні, спеціальні, допоміжні (обслуговуючі). Загальні функції властиві публічному адмініструванню незалежно від рівня управлінських структур. До загальних функцій публічного адміністрування належить функція контролю. В умовах необхідного розширення демократії, децентралізації влади державне управління реформується в публічне адміністрування, з характерними для нього властивостями широкого залучення громадськості, сервісного призначення й транспарентності.

За сучасних умов розвитку та функціонування державності особливої уваги потребує питання модернізації публічного адміністрування, активізації ролі органів публічної адміністрації. Це зумовлює доцільність підвищення ефективності системи контролю за діяльністю зазначених органів, розроблення заходів щодо вдосконалення нормативно-правового поля здійснення державного й публічного контролю за публічним адмініструванням. Проаналізовано змістове наповнення поняття «контрольна функція органів публічної адміністрації», яка є різновидом функції соціального контролю, що являє собою систему перевірки уповноваженими суб’єктами (державні органи, громадськість) діяльності органів і посадових осіб органів публічного адміністрування, ефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів задля ідентифікації порушень законодавчих норм і виявлення невідповідностей результатів поставленим завданням. Визначено основні заходи оцінювання забезпечення ефективності контрольних заходів, що здійснюється за такими етапами: визначення кількісних і якісних параметрів оцінювання ефективності контролю; оцінка компетентності контрольних органів або оцінка результативності внутрішнього й зовнішнього контролю; розроблення заходів підвищення ефективності управлінських рішень при реалізації внутрішнього контролю в організації, установі тощо (характерним є для стадії попереднього контролю). Для оцінки ефективності контрольної функції органів публічної адміністрації запропоновано такі критерії: якість і повнота, достовірність інформації, що надходить до контролюючих органів; своєчасність контролю, регулярність контролю, об’єктивність контролю, необтяжливість заходів контрольного характеру, оперативність і публічність результатів контролю.

Стаття присвячена дослідженню характеристик Національної поліції як суб'єкта публічної адміністрації. Встановлено, що до ознак, що характеризують Національну поліцію як суб'єкта публічної адміністрації, можна віднести такі: 1) це певним чином узгоджена і організована система, яку складають: центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції; 2) метою діяльності Національної поліції є забезпечення публічного інтересу - забезпечення належного рівня охорони прав і свобод людини, протидія злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку; 3) Національна поліція наділена винятковими владними повноваженнями для виконання публічних функцій; 4) компетенція Національної поліції поширюється на все суспільство та територію Української держави; 5) Національна поліція діє на основі комплексу способів впливу: правових, політичних, економічних, соціальних через застосування методів правового регулювання, типу узгодження, переконання, стимулювання, примус тощо. З'ясовано, що основною метою Національної поліції як суб'єкта публічної адміністрації є служіння суспільству, тобто забезпечення охорони прав і свобод людини, протидія злочинності, підтримання публічного порядку та безпеки лише заради людини, при цьому державні інтереси відходять на другорядний план. Звернуто увагу на функціональну ознаку Національної поліції як суб'єкта публічної адміністрації - обов'язкову взаємодію з інститутами громадянського суспільства, що має вираз у здійсненні громадського контролю за діяльністю Національної поліції та поданням звернень громадян до Національної поліції. Визначено, що розгляд і вирішення звернень громадян є однією з найбільш дієвих та ефективних заходів, який передбачає перевірку представниками громадськості відповідності діяльності Національної поліції встановленим законодавством цілям, завданням їх функціонування та дотримання ними у своїй діяльності конституційних принципів, зокрема забезпечення прав і законних інтересів людини та фундаментальних свобод, і на повагу до них. Встановлено, що громадський контроль за діяльністю органів Національної поліції спрямовано на дотримання під час професійної службової діяльності поліцейськими конституційних прав і свобод громадян та законність здійснення поліцейської діяльності в цілому.

У науковій публікації досліджуються актуальні питання співвідношення приватного та публічного інтересів у процесі реалізації митних режимів в Україні. Зазначається, що у процесі реалізації митних режимів публічний інтерес органів публічної адміністрації в особі Державної митної служби України полягає в забезпеченні належного митного оформлення переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України й ефективному здійсненні митного контролю дотримання норм Митного кодексу України й інших законодавчих актів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Водночас зазначеним публічним інтересам часто протистоїть приватний інтерес підприємців - суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності мінімізувати розмір митних платежів або ухилитися від належного митного оформлення та контролю переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Формулюється висновок про те, що чинне національне законодавство у сфері правового регулювання митних відносин потребує вдосконалення в напрямі забезпечення оптимального балансу між публічними та приватними інтересами. З огляду на нові виклики глобалізації та необхідність захисту національної економіки, створення нових робочих місць та підтримки національного виробника існує необхідність створення додаткових правових стимулів щодо розвитку митних режимів експорту, реекспорту та транзиту, а також переробки на митній території України. Особливу увагу органи публічної адміністрації повинні приділяти правовим засобам обмеження небажаного для національної економіки імпорту, застосовувати в необхідних випадках заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Відзначається, що ефективний захист публічних інтересів у процесі реалізації митних режимів в Україні є гарантією реалізації приватних інтересів громадян України як кінцевих споживачів товарів, які імпортуються в Україну, щодо безпечного та якісного рівня життя.

Розглянуто теоретико-методологічні засади громадського контролю представницьких органів влади в умовах децентралізації. Проведено аналіз зарубіжних наукових джерел, що дозволило виокремити широкий спектр досліджень громадського контролю представницьких органів влади та надало можливість систематизувати теоретико-методологічні засади формування та розвитку такого контролю за напрямами досліджень. Узагальнення сутності теорій, концепцій, підходів, шкіл зарубіжної науки продемонструвало широкий діапазон їх практичного застосування для діяльності публічних адміністрацій у побудові взаємовідносин з громадою в аспектах: самостійного прийняття рішень у сфері політики та розподілення ресурсів; формування сильних громад, які контролюють і координують дії по відношенню до держави; виборчого процесу та розподілення відповідальності; взаємодії з обраними в представницькі органи влади; здійснення влади; впливу об’єднань громадян на застосування законів і політики (публічної політики) на сфери життєдіяльності населення; участі громадськості та державних управлінців в плануванні та реалізації розвитку громади; впливу громадськості на кризи на місцевому рівні; соціальної роботи; процесу залучення громадян до процедури контролю тощо. Проведений аналіз наукових джерел продемонстрував відсутність у вітчизняній науковій думці теоретико-методологічних засад і теорій громадського контролю як явища і як процесу, зокрема за представницькими органами влади в умовах децентралізації. Здебільшого йдеться про форми, методи, технології, інструменти та процедури громадського контролю, які часто дорівнюються до методів залучення громадян у процес прийняття рішень на різних рівнях управління. Аналіз наукових поглядів на формування та розвиток контролю дав змогу узагальнити сфери громадського контролю представницьких органів влади, класифікувати їх за сферами публічного управління, а відповідно до змісту, сенсу та характеристик теорій, за сферами впливу на життєдіяльність населення. Продемонстровано, що громадський контроль представницьких органів влади — це одна з форм взаємовідносин публічної адміністрації з громадою.

У статті досліджено правові засади елімінації ко-рупційних ризиків із виконавчо-розпорядчої роботи публічної адміністрації в умовах трансформації правової системи відкритого суспільства. Встановлено, що доброчесне виконання публічною адміністрацією функцій у відкритому суспільстві передбачає її від-повідність природно-правовій вимірності управління й правотворення, контролю і примусу, зумовленість роботи потребами людини і соціального прогресу, збалансованість владою парламенту і судів, незалежність внутрішніх структур одна від одної у питаннях змістовного наповнення своєї діяльності, відповідно до законодавчо визначеної компетенції, єдність систе-ми органів, антикорупційну стресостійкість, універ-сальність вирішення усіх підвідомчих питань у рамках країни та поза нею щодо власних громадян та інших цінностей, професійну та добропорядну ефективність. Підкреслено, що сама наявність знань і високоякісно-го законодавства, яке відповідає правовим стандартам відкритих суспільств, має обов’язково супроводжуватись реалізацією цих знань і норм у діях всіх органів виконавчої гілки влади держави, інакше нація буде не-минуче слабшати до тих пір, поки не зникне як єдине ціле соціальне утворення. Підсумовано, що уникненню корупційних ризиків та зменшенню їхнього потенціа-лу сприяє використання тих конституційних моделей публічного адміністрування, що найбільш ефективні для конкретного історичного моменту часу та засновані на ідеї верховенства права, зокрема й незмінності фун-даментальних положень, які стосуються прав людини і загальноправових питань устрою публічної влади.

Автором статті було проведено дослідження ролі інститутів громадянського суспільства в діяльності пу-блічної адміністрації крізь призму українського та між-народного досвіду. По суті, інститути громадянського суспільства виступають інструментами, необхідними для забезпечення демократії в державі, представляють різні погляди, захищають інтереси громадян, беруть участь у політичних процесах тощо. Відповідно, інсти-тути громадянського суспільства задіяні в різних сфе-рах суспільних відносин, таких як: охорона здоров’я, правосуддя, фінанси, освіта, екологія, міжнародні від-носини, безпека, соціальна політика тощо. Автор наводить приклади правового регулювання відносин між інститутами громадянського суспільства та суб’єктами публічного адміністрування, акцентую-чи увагу на проблемах таких відносин. Серед основних із них: відсутність громадянської культури; слабке інформування людей про можливість впливати на дер-жавні та політичні процеси; брак довіри; правовий нігілізм; бюрократичні перешкоди. Інститути грома-дянського суспільства, в тому числі громадські орга-нізації, відіграють важливу роль у забезпеченні верхо-венства права. Цьому сприяють, зокрема, громадський контроль, аудит, правовий захист, аналіз та багато інших методів. Отже, вирішальним завданням публіч-ного адміністрування є сприяння діяльності інститутів громадянського суспільства різними способами.Автор робить висновок, що найважливішою переду-мовою верховенства права є формування громадян-ського суспільства, в якому гарантується вільний та всебічний розвиток кожної людини, функціонування демократичних інститутів, що забезпечують свободу слова та інформації, сила громадської думки і суспіль-ної моралі, вільні вибори, існування легальної опозиції та багатопартійності. Усе сказане вище робить узурпа-цію влади неможливою.Автор пропонує шляхи вирішення проблемних аспектів участі громадськості в публічному адміні-струванні, зокрема шляхом вдосконалення норматив-но-правової бази, забезпечення ефективного механізму оскарження, забезпечення прозорості механізмів уча-сті громадськості в публічному адмініструванні та їх спрощення, встановлення відповідальності суб’єктів публічного адміністрування за ухилення від сприяння участі інститутів громадянського суспільства в їхній діяльності та процесах прийняття рішень, якщо це передбачено законом тощо.

У статті розглядається проблематика законодавчого врегулювання загальної адміністративної процедури в Україні. Її актуальність зумовлена черговим етапом у доопрацюванні відповідного законопроекту та високою ймовірністю його ухвалення у середньостроковій перспективі. Метою статті є привернути увагу на саме призначення закону про загальну адміністративну процедуру, його місце серед інших законодавчих актів, основні новели законопроекту, що з’явилися протягом останнього року. Отже, у статті пояснюється, що закон про адміністративну процедуру покликаний врегулювати саме загальну адміністративну процедуру. Тобто це не кодекс, що має кодифікувати чи в інший спосіб систематизувати усе різноманіття про цедур розгляду та вирішення різних категорій адміністративних справ. Його основне призначення – визначати загальні принципи та стандарти спілкування публічної адміністрації з приватними особами. У ньому мають бути закріплені основні права особи, обв’язки адміністративного органу, механізми їх реалізації/виконання. Також у статті звертається увага на функціональне розуміння категорії “адміністративний орган”, на практичну цінність використання механізму нікчемності адміністративних актів. Особлива увага приділяється питанню суб’єкта розгляду скарг в адміністративному порядку. Зокрема, наголошується на всьому різноманітті таких суб’єктів: це і “класичний” вищий адміністративний орган, і орган виконавчої влади, що здійснює фаховий адміністративний контроль за законністю діяльності органів місцевого самоврядування у відповідній сфері делегованих повноважень. У кожному з випадків заохочується створення допоміжних колегіальних органів – комісій з розгляду скарг в адміністративному порядку, із можливістю залучення до їхнього складу представників громадськості. Головними висновками у питанні загальної адміністративної процедури в Україні є: потреба активізації науковців, викладачів та інших компетентних осіб до підготовки навчальних і тренінгових програм, а також подальше навчання усіх публічних службовців. Крім того, потрібною є наукова підтримка для практичних працівників задля своєчасного перегляду усього масиву законодавства, узгодження спеціальних (тематичних) законів із законом про адміністративну процедуру.

Правове регулювання захисту конфіденційної інформації завжди є актуальним і традиційно привертає увагу національної наукової спільноти та законотворців. З огляду на бурхливий розвиток інформаційних технологій, діджиталізацію ледь не всіх сфер суспільного життя постійно виникають нові ризики. В умовах динамічного розвитку інформаційних правовідносин ці ризики потребують швидкої і ефективної реакції законодавця, встановлення вимог щодо надання, використання та захисту персональної інформації, наприклад,при отриманні послуг в державних чи приватних організаціях. За таких обставин доцільним є вивчення та аналіз зарубіжного досвіду правового регулювання досліджуваної сфери. Австралія розпочала створювати відповідні нормативно-правові акти вже досить давно – понад тридцять років томута ефективно і своєчасно їх модернізує. Вона належить до числа країн, які досягли найкращих результатів у галузі охорони інформаційної приватності та захисту конфіденційної інформації. Наведені обставини зумовлюють доцільність дослідження австралійського законодавства і практики його застосування, з подальшим врахуванням положень, що довели свою ефективність, у процесі розвитку вітчизняної правової системи.

Джафарова О.В. Теоретико-правові засади дозвільної діяльності органів публічної адміністрації в Україні // Харківський національний університет внутрішніх справ: 25 років досвіду та погляд у майбутнє (1994–2019 рр.) : зб. тез доп. на міжнар. наук.-практ. конф. до 25-річчя створення ун-ту, Харків, 22 листоп. 2019 р. Харків, 2019. С. 152-153.
В тезах дозвільну діяльність варто розглянуто як один із основних правових інструментаріїв держави, який застосовується для забезпечення балансу (погодження) індивідуальних, групових та національних інтересів при збереженні пріоритету прав і свобод людини і громадянина. Виокремлено основні риси дозвільної діяльності органів публічної адміністрації. Досліджено основні принципи дозвільної діяльності органів публічної адміністрації.

У дисертації вирішено важливе наукове завдання оптимізації діяльності публічної адміністрації України на регіональному рівні в умовах її європейської інтеграції. Автором використана система загальнонаукових і спеціальних методів. Проаналізовано теоретичні основи, правові та категорійно-понятійні аспекти оптимізації діяльності публічної адміністрації, джерела та ступінь вивчення проблеми українськими і зарубіжними вченими. Удосконалено понятійний апарат оптимізації діяльності публічної адміністрації. З урахуванням європейських підходів та досвіду посткомуністичних країн обґрунтовано функції, напрями, принципи та інструменти оптимізації регіонального публічного управління в Україні.
The system of general scientific and special methods was used. Scientific works of national and foreign scholars, devoted to the problems of regional development and improvement of management on the regional level form the theoretical basis of the research. Law standard foundation of the scientific work is presented by the Constitution of Ukraine, laws of Ukraine, acts of the President of Ukraine, Cabinet Council of Ukraine, acts of the local state administrations and bodies of the local self-government. The continuous materials of local executive authority' bodies of Ukraine and other former communist countries became the empirical basis of the work. The professionalism assurance of state personnel is considered to be the precondition of the optimization of public administration activity. The tasks and main directions of the work with public servants under the circumstances of society transformation were chosen in accordance to the public administration effectiveness increase.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням проблем правового регулювання контрольно-наглядової діяльності у сфері надрокористування в Україні. Проведено дослідження історико-правових аспектів розвитку контрольно-наглядової діяльності у сфері надрокористування в Україні в різні історичні періоди. Розкрито юридичну сутність контрольно-наглядової діяльності у сфері надрокористування. Визначено поняття, сутність і структуру правового інституту контрольно-наглядової діяльності у сфері надрокористування. Проаналізовано систему суб’єктів здійснення контрольно-наглядової діяльності у сфері надрокористування в Україні. Розглянуто правові проблеми громадського контролю у сфері надрокористування. Досліджено діяльність органів публічної влади у сфері надрокористування та внесено пропозиції щодо їх удосконалення. Досліджено нормативно-правові акти ЄС у сфері надрокористування. Проаналізовано законодавство Республіки Італія у сфері надрокористування та особливості здійснення контрольно-наглядової діяльності у зазначеній сфері. Запропоновано шляхи вдосконалення здійснення контрольно-наглядової діяльності у сфері надрокористування шляхом формування спеціального підрозділу Гірничої поліції як органу контрольно-наглядової діяльності у сфері надрокористування, а також ухвалення нормативно-правового акту – «Положення про Гірничу поліцію України», у контексті адаптації законодавства України до законодавства ЕС, посилення ролі інституту контрольно-наглядової діяльності у сфері надрокористування. Показано, що одним із дієвих механізмів забезпечення дотримання норм законодавства у сфері надрокористування є заходи адміністративної відповідальності. Вносяться конкретні пропозиції щодо внесення змін до норм Кодексу про адміністративні правопорушення та законодавства про надра. Виокремлено чотири основні групи адміністративних деліктів за порушення законодавства у сфері надрокористування та здійснено їх класифікацію. Запропоновано розробити та прийняти низку нормативно-правових актів з метою удосконалення адміністративно-правового забезпечення контрольно-наглядової діяльності у сфері надрокористування та внесення змін до системи чинного вітчизняного законодавства.
Диссертация является комплексным научным исследованием проблем правового регулирования контрольно-надзорной деятельности в сфере недропользования в Украине. Проведено исследование историко-правовых аспектов развития контрольно-надзорной деятельности в сфере недропользования в Украине в разные исторические периоды. Раскрыто юридическую сущность контрольно-надзорной деятельности в сфере недропользования. Определены понятие, сущность и структура правового института контрольно-надзорной деятельности в сфере недропользования. Проанализирована система субъектов осуществления государственной контрольно-надзорной деятельности в сфере недропользования в Украине. Рассмотрены правовые проблемы общественного контроля в сфере недропользования. Исследована деятельность органов публичной власти в сфере недропользования и внесены предложения по их усовершенствованию. Исследованы нормативно-правовые акты ЕС в сфере недропользования. Проанализировано законодательство Республики Италия в сфере недропользования и особенности осуществления контрольно-надзорной деятельности в указанной сфере. Предложены пути совершенствования осуществления контрольно-надзорной деятельности в сфере недропользования путем формирования специального подразделения Горной полиции как органа контрольно-надзорной деятельности в сфере недропользования, а также принятия нормативно-правового акта – «Положение о Горной полиции Украины» в контексте адаптации законодательства Украины к законодательству ЕС, усиления роли института контрольно-надзорной деятельности сфере недропользования. Показано, что одним из действенных механизмов обеспечения соблюдения норм законодательства в сфере недропользования являются меры административной ответственности. Вносятся конкретные предложения по внесению изменений в нормы Кодекса об административных правонарушениях и законодательства о недрах. Выделены четыре основные группы административных деликтов за нарушение законодательства в сфере недропользования и осуществлена их классификация. Предложено разработать и принять ряд нормативно-правовых актов с целью усовершенствования административно-правового обеспечения контрольно-надзорной деятельности в сфере недропользования и внесения изменений в систему действующего отечественного законодательства.
The thesis is a comprehensive research of the issues of legal regulation of control and monitoring activity in the field of subsurface resources in Ukraine. The author has researched historical and legal facets of control and monitoring activity in the field of subsurface resources in Ukraine in different historical periods. The author has provided insights into control and monitoring activity in the field of subsurface resources. Definitions have been given to the concept, basic nature, and structure of the legal institute of control and monitoring activity in the field of subsurface resources. The author has analysed the system of entities controlling and monitoring the field of subsurface resources in Ukraine. The author has examined legal problems of civil control for control and monitoring activity in the field of subsurface resources. The research has been undertaken into the activity of government bodies in the field of subsurface resources and proposed improvements thereof. The author has researched the EU legislation in the field of subsurface resources, namely analyzing the Italian legislation in the field of subsurface resources and features of controlling and monitoring in the field. The author has proposed ways to improve controlling and monitoring activity in the field of subsurface resources by establishing a mining police unit as an entity for controlling and monitoring in the field of subsurface resources and by passing appropriate legislation for the said unit thus harmonizing the legislation of Ukraine to that of the EU and strengthening the legal institute for controlling and monitoring in the field of subsurface resources. The author has demonstrated that one of the active mechanism for enforcement of legislation in the field subsurface resources is administrative liability. The author has proposed amendments to the Administrative Offences Code and subsurface legislation. The author has defined four groups of tort in the field of subsurface resources and provided their classification. The author has proposed to draft and pass a number of bylaws with the aim of improving administrative and legal support to controlling and monitoring activity in the field of subsurface resources and amendments to the current legislation.

Дисертацію присвячено вивченню контролю як гарантії законності діяльності публічної адміністрації з позицій адміністративно-правової науки. Сформульовано визначення та сутність категорії «методологія дослідження контролю», визначено її рівні. Проаналізовано наукові погляди щодо сутності і змісту контролю та суміжних категорій. Через застосування онтологічного та гносеологічного підходу з’ясовано сутність і зміст державного та громадського контролю; виділено наукові підходи щодо вивчення державного та громадського контролю в їх взаємодії та взаємозв’язку на сучасному етапі. Досліджено етимологію, генезис, зміст контролю діяльності публічної адміністрації як об’єкту наукового аналізу. Розкрито поняття принципів контролю діяльності публічної адміністрації, їх генезис, специфіку та різновиди. Запропоновано визначення поняття суб’єктів контролю діяльності публічної адміністрації, їх ознаки та класифікаційні критерії. Обґрунтовано уніфікацію процедур контролю діяльності публічної адміністрації. Визначено поняття державної та громадської експертизи як форми контролю діяльності публічної адміністрації, їх принципи, процедури проведення, спільні та відмінні риси. Розкрито поняття публічних та громадських слухань як форм контролю діяльності публічної адміністрації, їх принципи, особливості та стадії.

Горбунов А. С. Кваліфікований електронний підпис та правові засади його використання в діяльності суб’єктів публічної адміністрації в Україні : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Р. О. Кукурудз. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 82 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається із 82 сторінок, містить 75 джерела використаної інформації. Розвиток глобальних комунікацій зумовив появу нової сфери взаємовідносин, предметом якої є електронний обмін даними. У такому обміні можуть брати участь органи державної влади, комерційні та некомерційні організації, громадяни. Проблема збереження електронних документів від копіювання, модифікації, а також підробки вимагає для свого вирішення специфічних засобів і методів захисту. Одним із них є кваліфікований електронний підпис (КЕП), який за допомогою спеціального програмного забезпечення підтверджує достовірність інформації документу, його реквізитів і факту підписання конкретною особою. Застосування КЕП дозволяє значно скоротити час руху документів. Підписані електронним підписом, вони передаються через Інтернет або локальну мережу протягом декількох секунд. Усі учасники електронного обміну документами дістають рівні можливості, незалежно від їх віддаленості один від одного. Метою кваліфікаційної роботи є концептуальні правові засади використання кваліфікованого електронного підпису в діяльності суб’єктів публічної адміністрації в Україні та особливості адміністративно-правових відносин, які виникають при використанні КЕП Об’єктом дослідження цієї кваліфікаційної роботи є адміністративно-правові відносини використання кваліфікованого електронного підпису.
EN : Qualification work consists of 82, pages, contains 75 sources of information used. The development of global communications has led to the emergence of a new area of relationships, the subject of which is electronic data interchange. Public authorities, commercial and non-commercial organizations, and citizens may participate in such an exchange. The problem of saving electronic documents from copying, modification, and forgery requires specific tools and methods of protection. One of them is a qualified electronic signature (QES), which with the help of special software confirms the accuracy of the document, its details and the fact of signing by a specific person. The use of QES can significantly reduce the time of document movement. Signed with an electronic signature, they are transmitted over the Internet or a local network within seconds. All participants in the electronic exchange of documents get equal opportunities, regardless of their distance from each other. The purpose of the qualification work is the conceptual legal basis for the use of qualified electronic signatures in the activities of public administration in Ukraine and the features of administrative and legal relations that arise when using QES. The object of study of this qualification work is the administrative and legal relations of the use of a qualified electronic signature.

Тарановський В. І. Повноваження органів публічної адміністрації у сфері використання та охорони земель житлової та громадської забудови : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник О. Г. Бондар. Зaпорiжжя : ЗНУ, 2020. 103 c.
UA : Робота викладена 103 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 72 джерела. Метою охорони земель є забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони навколишнього середовища. Охорона земель передбачає вирішення наступних основних завдань: запобігання деградації та порушення земель та інших несприятливих наслідків господарської діяльності; створення механізму обліку і перевірки екологічного стану земель, а також забезпечення власників землі, землевласників, землекористувачів та орендарів екологічними нормативами режимів оптимального використання земельних ділянок. Використання земель має здійснюватися способами, які забезпечують збереження екологічних систем, здатності землі бути засобом виробництва в сільському господарстві і лісовому господарстві, основою здійснення господарської та інших видів діяльності. Забезпечення раціонального використання та охорони земель проголошено ст. 5 ЗКУ принципом земельного законодавства. При визначенні цілей і завдань охорони земель треба виходити з того, що мета – це кінцевий результат діяльності людини, попереднє ідеальне уявлення про який і бажання її досягти зумовлюють вибір відповідних засобів і системи специфічних дій по його досягненню, а завдання – конкретні шляхи досягнення сформованої мети, засоби її реалізації. У зв'язку з цим, як зазначалося вище, головна мета охорони земель - це збереження землі як основи життя і діяльності народів, що проживають на відповідній території. Безпосередньо з цією метою пов'язана й необхідність зберігати землю як найважливіший природний об'єкт, здатність землі бути засобом виробництва в сільському і лісовому господарстві, основою здійснення господарської та інших видів діяльності. Метою дослідження є вивчення та дослідження компетенції органів публічної адміністрації в сфері використання і охорони землі житлових і громадських забудов. Об'єкт дослідження - правовідносини, що виникають у сфері використання та охорони земель житлових і громадських забудов на території України. Предметом дослідження є конкретні повноваження органів публічної адміністрації в позначених видах діяльності.
EN : The work is outlined in 103 pages of printed text. The list of links includes 72 sources. The purpose of land protection is to ensure their rational use, reproduction and increase of soil fertility, other beneficial properties of the land, preservation of ecological functions of the soil cover and environmental protection. Land protection envisages the following main tasks: prevention of degradation and disturbance of land and other adverse effects of economic activity; creation of a mechanism for accounting and verification of the ecological status of land, as well as providing land owners, landowners, land users and tenants with the environmental standards of the optimal land use regimes. Land use should be carried out in ways that ensure the conservation of ecological systems, the ability of land to be a means of production in agriculture and forestry, the basis of economic and other activities. Ensuring the rational use and protection of land proclaimed Art. 5 of the Law on Land Law. In determining the goals and objectives of land protection, we must proceed from the fact that the goal is the end result of human activity, the preliminary ideal idea of ​​what and the desire to achieve it determine the choice of appropriate means and system of specific actions to achieve it, and the task - specific ways to achieve the goal , the means of its implementation. In this regard, as noted above, the main purpose of land protection is to preserve land as the basis of life and activities of peoples living in the respective territory. The need to preserve land as the most important natural object, the ability of the land to be a means of production in agriculture and forestry, as a basis for carrying out economic and other activities, is directly related to this purpose. The purpose of the study is to study and investigate the competence of public administration bodies in the area of ​​land use and protection of residential and public buildings. The object of study is the legal relations arising in the area of ​​use and protection of land of residential and public buildings in the territory of Ukraine. The subject of the study is the specific authority of public administration bodies in the indicated activities.

Семенова С. С. Удосконалення моніторингу і контролю результатів діяльності в органах публічної влади : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 281 "Публічне управління та адміністрування" / наук. керівник О. О. Фурсін. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 114 с.
UA : В кваліфікаційній роботі розглянуто теоретико-методологічні засади моніторингу і контролю результатів діяльності в органах публічної влади. Розглянуто особливості формування управління моніторингу і контролю результатів діяльності в органах публічної влади. Певна увага приділяється виявленню перспектив і недоліків моніторингу і контролю результатів діяльності в органах публічної влади.
EN : The theoretical and methodological principles of monitoring and control of results of activity in public authorities are considered in the qualification work. Features of formation of management of monitoring and control of results of activity in public authorities are considered. Some attention is paid to identifying prospects and shortcomings of monitoring and control of performance in public authorities.