Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Конкурентне становище.
Статті в журналах з теми "Конкурентне становище"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-19 статей у журналах для дослідження на тему "Конкурентне становище".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Бойчук, І. В. "ВПЛИВ КОМПЛЕКСУ МАРКЕТИНГУ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КОНКУРЕНЦІЇ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 60 (3 липня 2020): 68–74. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-60-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено обґрунтуванню теоретичних положень та поданню практичних рекоменда-цій щодо визначення впливу комплексу маркетингу та окремих його елементів на вдосконалення діяльності під-приємства в умовах посилення конкуренції для отримання ним конкурентних переваг на ринку. Актуальність дос-ліджуваної теми пов’язана з тим, що в умовах сьогодення можливості маркетингової діяльності суб’єктів еко-номіки суттєво залежать від їхнього вміння якісно формувати маркетинг-мікс і підбирати окремі його складові для забезпечення швидкого реагування на конкурентне середовище. На основі узагальнення наукових публікацій і з врахуванням прикладних умов реалізації стратегічних підходів підприємств на засадах конкуренції виявлено, що вона є потужним інструментом формування цивілізованих ринків і змушує підприємців розширювати власне ви-робництво, покращувати якість продукції, знижувати собівартість товарів, орієнтуватися на соціально-економічні запити сучасного споживача. Зазначено, що саме комплекс маркетингу розглядають як основу органі-зації управління підприємством і прийняття зважених рішень з орієнтиром на врахування ринкового попиту і стану конкурентної боротьби. Доведено, що для забезпечення цілісного характеру маркетингового впливу на ринкове становище фірми потрібно розглядати предмет конкуренції з позицій товару (послуги) і з погляду спо-живача, чим обумовлений вибір різних методів конкурентної боротьби для привернення потенційної клієнтури. Обґрунтовано, що зважені рішення про структуру та наповнення маркетингового комплексу базуються на кра-щому розумінні потреб цільового споживача і тих критеріїв, якими він керується, приймаючи рішення про вибір однієї з конкуруючих пропозицій. Серед критеріїв вибору товару клієнти аналізують економічні та психологічні параметри, які напряму пов’язані з формуванням конкурентного маркетинг-міксу. Вказано на необхідність роз-робки товарної політики фірми з орієнтацією на набір товарів і послуг, які пропонуються цільовому ринку; їхню якість, кількість і відповідність потребам споживачів; додаткову користь, яку вони пропонують клієнту на противагу товарам-конкурентам; частоту оновлення номенклатури, упаковку і бренд продукції загалом. Запро-поновано враховувати рівні “товарної цибулини” при виборі маркетингової стратегії продукту для узгодження стратегічних рішень і тактичних дій щодо визнання товару цільовим ринком і забезпеченні його конкуренто-спроможності. Процес визначення ціни на товар як елементу маркетингу необхідно узгоджувати зі стратегіч-ними цілями діяльності підприємства, попитом на його продукцію, ціновою політикою основних конкурентів, рівнем доходів населення й іншими важливими чинниками оточуючого середовища. Особлива увага приділяється типу конкурентного ринку, що визначає специфіку цінової поведінки на ньому і стає основою розробки комплексу маркетингу. На цій основі рекомендовано формувати маркетингову політику ціноутворення та використовува-ти ціновий фактор як ефективний засіб конкурентної боротьби. Показано вагомість місця як складової комплек-су маркетингу, що забезпечує систему збуту товарів і гарантує доступність продукції для потенційних спожи-вачів. Запропоновано створення такого виду корисності для цільової клієнтури, як зручність місця купівлі това-ру, що забезпечить реалізація маркетингової стратегії розподілу та збуту на більш високому рівні в порівнянні з фірмами конкурентів. Доведено доцільність проштовхування продукції підприємства на основі інформування, переконання і впливу на рішення про купівлю, з фокусуванням на її перевагах над конкуруючими товарами. В скла-ді маркетингової стратегії просування потрібно враховувати співвідношення її важливих елементів, а саме: реклами, заходів із стимулювання збуту, персонального продажу і пропаганди. Окремо розглянуто вплив на кон-курентні позиції підприємства рекламування товарів як важливого засобу комунікації з цільовою аудиторією. Визначено специфіку застосування різних засобів стимулювання збуту, особистого продажу і PR-заходів із вра-хуванням потреб споживачів і рівня їхньої прихильності. Вказано на важливість забезпечення балансу всіх скла-дових комплексу маркетингу в діяльності підприємства, що є підґрунтям для сильних позицій підприємства і формування конкурентних переваг, що має практичну цінність. Запропоновано поєднувати методи цінової і неці-нової конкуренції в маркетинговій діяльності.
2
Шульга, М. О. "РОЗРОБЛЕННЯ НАПРЯМІВ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 135–41. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.23.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті оцінено управління конкурентоспроможністю та конкурентні переваги підприємства. З проведеної оцінки видно, що підприємство має такі конкурентні переваги, як: якість продукції, відомість серед споживачів, цінова політика та ступінь охоплення ринку. Завдяки цим перевагам підприємство утримує високі конкурентні позиції. Ключовим етапом був аналіз конкурентоспроможності продукції та самого підприємства, який проводився за допомогою побудови Матриці БКГ, багатокутника конкурентоспроможності та розрахунку комплексного коефіцієнта конкурентоспроможності. Аналіз показав, що послуги підприємства є конкурентними майже на всіх етапах свого життєвого циклу і приносять стабільний дохід. Аналіз конкурентоспроможності підприємства показав, що комплексний коефіцієнт конкурентоспроможності з кожним роком збільшується і в 2020 році становив 2,45, тим самим зміцнюючи позиції підприємства на ринку і серед конкурентів. На основі цього аналізу розроблено напрями підвищення конкурентоспроможності підприємства.
3
Моісєєв, Ю. О. "До питання правового регулювання економічної конкуренції у сфері біржової торгівлі". Прикарпатський юридичний вісник, № 1 (2 липня 2021): 42–46. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1.729.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз впливу процесів глобалізації та концентрації на розвиток біржового ринку України, акцентовано увагу на посилення конкуренції серед учасників біржової торгівлі в сучасних умовах ринкової економіки.
На підставі аналізу різних думок, висловлених ученими-економістами та юристами, зроблено висновок про необхідність розглядати як першочергове завдання удосконалення правового забезпечення процесу формування та розвитку конкурентних відносин у сфері біржової торгівлі.
Автором досліджено особливості формування правової основи захисту економічної конкуренції у сфері біржової торгівлі, наведені приклади та надана змістовна характеристика таких видів правопорушень конкурентного законодавства, як зловживання монопольним становищем та антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання під час проведення біржових торгів.
У статті проведено аналіз практики антимонопольних органів щодо виявлення та попередження порушень конкурентного законодавства у сфері біржової торгівлі шляхом проведення моніторингу біржового ринку, застосування до правопорушників відповідних санкцій, а також надання рекомендацій щодо усунення наслідків правопорушення.
Пропонується удосконалення механізму правового регулювання конкурентних відносин учасників біржової торгівлі на основі побудування системи злагодженої співпраці та координації між антимонопольними органами та біржами щодо втілення принципів та реалізації положень національної конкурентної політики в Україні.
На підставі дослідження обґрунтовано положення щодо необхідності правового закріплення у біржовому законодавстві спеціальних норм, присвячених регулюванню конкурентних правовідносин у сфері біржової торгівлі, як ключової засади формування та розвитку конкурентної моделі біржового ринку України.
4
Боровік, Л. В. "СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 3 (9 листопада 2020): 50–59. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.3.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств є надзвичайно складним завданням, оскільки їхня господарська діяльність перебуває під впливом багатьох чинників, які діють за певних умов із різною інтенсивністю і характеризуються багатовекторністю. Найважливішими чинниками конкурентних переваг аграрних підприємств у регіоні є: ресурсний потенціал; фінансове становище; кон'юнктура на ринку сільськогосподарської продукції; інноваційно-інвестиційний, технічний, технологічний, інфраструктурний, кадровий та соціальний потенціал. Організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств повинен включати такі заходи державної підтримки: науково-технічну та інноваційно-технологічну політику; інвестиційну, цінову, податкову, фінансово-кредитну, зовнішньоекономічну, антимонопольну, антикримінногену, антикорупційну політику. Держава повинна на законодавчому рівні підтримувати розвиток інтеграційних процесів, сприяти відновленню зрошуваної та дренажної систем у регіоні, здійснювати контроль над використанням земельних і водних ресурсів.
5
Вовк, М. В. "УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 63 (1 жовтня 2021): 52–56. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-63-08.
Повний текст джерелаАнотація:
У даній публікації висвітлено найважливіші питання функціонування системи управління якістю на підприємстві. Проаналізовано вплив системи управління якістю продукції на її конкурентоспро-можність. Досліджено розвиток системи управління якістю продукції, а також обґрунтовано принципи фор-мування та функціонування систем якості, які впливають на конкурентоспроможність самого підприємства. Доведено, що в системі широкомасштабної глобалізації зміцнення конкурентоспроможності набуває надзви-чайно важливого значення, адже не завжди керівники підприємств здатні швидко адаптуватися до сучасних мінливих умов бізнес-середовища, що становить велику загрозу подальшому ефективному функціонуванню підприємства. Для цього проаналізовано сучасні концепції управління якістю, основні принципи системи управ-ління якістю, а також зовнішні і внутрішні чинники, які впливають на якість продукції. Обгрунтовано, що першочергове завдання, яке постає перед керівництвом підприємства, - це розробка заходів щодо впроваджен-ня на практиці сертифікованої системи якості. Це забезпечить вищий рівень довіри у споживачів і партнерів у порівнянні з іншими підприємствами, тим самим зміцнивши його конкурентні позиції на ринку. Також пока-зано, які переваги вітчизняним підприємствам дає дане впровадження на практиці. Запропоновано основні напрями покращення управління якістю продукції на підприємствах через імплементацію системи управління якістю, яка відповідає стандартам ISO, та вико-ристання в практиці вітчизняних підприємств інтегрованих систем управління якістю. Це, в свою чергу, зміцнить конкурентні переваги підприємства через застосування системного і процесного підходів до управління підприємством, залучення інвестицій в інтелектуальний капітал, забезпечить підприємству високу ринкову позицію, а отже і сприятиме розвитку регіонів, де такі підприємства розташовані.
6
Nebesnyi, R. V. "Виробництво акрилової кислоти: порівняння промислового та нових перспективних методів її одержання". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 11 (27 грудня 2018): 108–11. http://dx.doi.org/10.15421/40281120.
Повний текст джерелаАнотація:
Виконано порівняльний огляд основних перспективних методів одержання акрилової кислоти. Показано, що значного розвитку з огляду на доступність сировинної бази набув метод одержання акрилової кислоти з гліцерину (побічного продукту виробництва біодизелю), а також способом ферментації біомаси. Окрім цього, показано, що вдосконалення каталізаторів альдольної конденсації оцтової кислоти з формальдегідом в акрилову кислоту робить цей метод її синтезу одним із найбільш конкурентних. Встановлено, що модифікація поруватої структури B–P–W–V–Oх/SiO2 каталізаторів процесу альдольної конденсації є дієвим способом впливу на їхні каталітичні властивості. Оптимальним розміром пор B–P–W–V–Oх/SiO2 каталізаторів є 11–16 нм. В оптимальних умовах (температура 380 °С, час контакту 8 с) вихід акрилової кислоти в процесі альдольної конденсації оцтової кислоти з формальдегідом становить 68 % за селективності її утворення 91 %. Розроблений каталізатор також є ефективним у процесі окиснювальної конденсації метанолу з оцтовою кислотою. Особливістю цього методу є те, що в процесі утворюються одночасно два цінні продукти – акрилова кислота та метилакрилат. Сумарний вихід акрилатів становить 54,7 % за селективності їх утворення 80,1 % (температура 400 °С, час контакту 8 с). Розглянуто перспективи використання новітніх Se-вмісних каталітичних систем на мікрогелевій основі для низькотемпературного синтезу акрилової кислоти та метилакрилату з акролеїну.
7
Дацій, Надія. "ГЛОБАЛЬНІ ПРОЦЕСИ ЯК СТИМУЛ РОЗВИТКУ КРАЇНИ ТА ПРИКОРДОННИХ РЕГІОНІВ". Public management 19, № 4 (29 травня 2019): 94–106. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-94-106.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано, що формування і реалізація політики відкри- тості української економіки передбачає пошук шляхів взаємовигідного міжнародного економічного співробітництва, захист інтересів національно- го ринку від несприятливого впливу світової кон’юнктури, підтримку віт- чизняних товаровиробників, здійснення заходів поміркованого протекціо- нізму.
Визначено, що гобалізація актуалізує для регіонів та локальних спільнот необхідність визначення та розвитку стійких конкурентних переваг як кри- терію їх життєздатності в умовах глобальної конкуренції. Перетворюючи традиційні локальні ресурси на глобальні, глобалізація обумовлює поста- новку проблеми конкурентоспроможності регіону як його здатності відповідати на виклики глобального середовища шляхом створення та захисту унікальних локальних конкурентних переваг.
Обґрунтовано, що формування та реалізація політики відкритості укра- їнської економіки передбачає пошук шляхів взаємовигідного міжнародного економічного співробітництва, захист інтересів національного ринку від не- сприятливого впливу світової кон’юнктури, підтримку вітчизняних товаро- виробників, здійснення заходів поміркованого протекціонізму.
Доведено, що утворення зв’язків прикордонних регіонів у глобальному просторі пояснюється розширенням повноважень місцевих органів влади у міжнародних, зокрема, зовнішньоекономічних зв’язках. При цьому, в рамках глобалізації прикордонні регіони забезпечують інфраструктуру для перемі- щення товарів, капіталів та робочої сили. Як наслідок, покращується еко- номічне становище в тих регіонах, які були периферійними територіями і відставали у розвитку.
Визначено, що важливим компонентом міжнародної економічної діяль- ності регіону є розвиток багатосторонніх форм економічного співробіт- ництва прикордонних регіонів сусідніх країн. Така робота починається зі встановлення пріоритетних напрямів співробітництва на базі визначення інтересів господарюючих суб’єктів. Значущість розвитку таких зв’язків пояснюється важливими інфраструктурними функціями прикордонних регіонів в міжнародній економічній діяльності держави: контролюючи- ми, бар’єрними, контактними та розподільчими. Утворення міжнародних зв’язків прикордонних регіонів пояснюється розширенням повноважень місцевих органів влади у міжнародних, зокрема, зовнішньоекономічних, зв’язках. При цьому, в рамках глобалізації прикордонні регіони забез- печують інфраструктуру для переміщення товарів, капіталів та робочої сили.
8
Докучаєв, Олег Володимирович, Марія Вікторівна Бондарчук та Катерина Андріївна Кучинська. "Тенденції забезпечення воєнної безпеки у воєнно-технологічній сфері. Світовий досвід інноваційної діяльності". Озброєння та військова техніка 32, № 4 (26 грудня 2021): 20–25. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2021.4(32).20-25.
Повний текст джерелаАнотація:
У даній роботі авторами розглядається одна з суттєвих складових воєнної безпеки держави − воєнно-технологічна безпека, або воєнна безпека у воєнно-технологічній сфері. Показано, що суть воєнно-технологічного компонента воєнної безпеки полягає в забезпеченні паритету не сили, а безпеки. Особлива увага надається питанням світового досвіду з інтенсифікації інноваційної діяльності в оборонному комплексі держави. Показано, що повноцінне врахування загальносвітових тенденцій з розвитку інноваційної сфери оборонно-промислового комплексу та критичне використання позитивного досвіду розвинених країн, насамперед, США становить безперечний практичний інтерес для розвитку вітчизняного ОПК. Звичайно, при цьому необхідне повне врахування особливостей інноваційної сфери України, її інноваційної культури та основних конкурентних переваг. Матеріали статті можуть бути корисними для фахівців оборонної галузі України на первинних етапах формування заходів з забезпечення сучасного рівня воєнної безпеки держави.
9
Люлін, П. В., та М. В. Богач. "СТРУКТУРНА БІОРІЗНОМАНІТНІСТЬ ПАРАЗИТОЦЕНОЗІВ КИШКОВОГО КАНАЛУ ІНДИКІВ СХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (25 червня 2021): 220–28. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.28.
Повний текст джерелаАнотація:
Екологічний та антропогенний вплив разом зі змінами форм господарювання, концентрація пого-лів’я птиці призводять до порушення гомеостазу в біотопах паразитарних систем, біорізноманіт-ності паразитоценозів кишкового каналу. Метою досліджень було з’ясувати особливості поширен-ня, структурну біорізноманітність збудників паразитоценозів кишкового каналу індиків Східного регіону України. За результатами досліджень визначено структурну біорізноманітність паразито-ценозів кишкового каналу індиків у птахогосподарствах Східного регіону України. Виявлено 15 видів збудників, із них 8 видів – представники найпростіших типів Apicomplexa, Zoomastyophora та 7 видів гельмінтів: 5 видів представників класу нематода, 2 види класу цестода. Встановлено вплив техно-логій вирощування і систем утримання індиків на загальну інвазованість, біорізноманітність пара-зитоценозів, визначені видові індекси (ВІП %) та кореляційні взаємозв’язки між компонентами паразитоценозів. За умови промислової технології вирощування індиків у клітках паразитоценоз формували 5 видів еймерій – ВІП – 100 %, середня ЕІ – 28,78 %; при утриманні на глибокій незмінній підстилці у структурі паразитоценозу частка еймеріозу становила ВІП – 87,8%, аскаридіозу – 10,04 %, гетеракозу – 2,15 % із загальної інвазованості – ЕІ 42,76 %. За умови традиційної екстенси-вної технології вирощування індиків з використанням вигулів та випасів (фермерські підсобні госпо-дарства) загальна інвазованість індиків становила ЕІ – 77,87 %, зокрема моноінвазії – 48,2 %, дво- три- чотири- і більше компонентні інвазії відповідно 25,48 %; 3,64 %; 0,56 %. За формування паразитоценозів кишкового каналу індиків виявлено дуже високу кореляцію між еймеріозом і трихомонозом, між гістомонозом і аскаридіозом, гетеракозом, капіляріозом і райєтинозом, а також між аскаридіозом та гетеракозом, капіляріозом і райєтинозом (0,972–0,999) та дуже слабка кореляція між еймеріозом та гістомонозом, аскаридіозом, гетеракозом і райєтинозом (0,023–0,193). Крім того, має місце слабка від’ємна кореляція між гістомонозом та трихоманозом, трихоманозом та аскаридіозом і гетеракозом (-0,132), що свідчить про наявність сенергетичних (високий рівень кореляції) і конкурентних (слабка та від’ємна кореляція) взаємозв’язків між компонентами паразитоце-нозів кишкового каналу.
10
Кононенко, Валерій, Тетяна Тарахонич та Леонід Тимченко. "СТАЛИЙ РОЗВИТОК, ІННОВАЦІЇ ТА БЕЗПЕКА НА СТОРІНКАХ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА". Science and Innovation 18, № 1 (14 лютого 2022): 124–33. http://dx.doi.org/10.15407/scine18.01.124.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Пріоритетними напрямами розвитку науки є фундаментальні наукові дослідження з найбільш важливих проблем соціуму й природи, що забезпечує конкурентоспроможність України у світі та сталий розвиток суспільства й держави.Проблематика. Попри чисельні загрози територіальної цілісності, економічної, екологічної безпеки держави, глобальних проблем, пов’язаних зі зміною клімату, воєнними конфліктами, поширенням COVID-19 тощо, вітчизняна наука на достойному рівні відповідає на зазначені виклики. Серед здобутків української науки можна назвати Енциклопедію міжнародного права, яка є єдиним на пострадянському просторі виданням такого рівня й обсягу та другою в світі після енциклопедії Макса Планка (Max Planck Encyclopedia of Public International Law).Мета. Проаналізувати висвітлення таких категорій як сталий розвиток, екологія, інновації та безпека на сторінках Енциклопедії міжнародного права.Матеріали й методи. Застосовано формально-юридичний метод аналізу текстів нормативно-правових актів, а також статистичні методи структурування та порівняльного аналізу актів законодавства. Також використано загальнонаукові методи пізнання — системний і структурний підходи, аналіз і синтез, індукцію й дедукцію.Результати. Екстенсивне економічне зростання призводить до погіршення екологічної ситуації та виснаження ресурсів, що, в свою чергу, вимагає все більш інтенсивних — (технологічних) методів видобутку, які є ще небезпечнішими для довкілля, або екстенсивних підходів — охоплення нових територій, витіснення конкурентів. Така ситуація на разі становить загрозу національній територіальній, екологічній та економічній безпеці.Висновки. Дослідження таких понять як сталий розвиток, екологія, інновації та безпека на сторінках Енциклопедії міжнародного права виявило міжнародну тенденцію сприймати їх не як окремі категорії, а у взаємозв’язку та взаємозалежності.
11
ОЛЬХОВА, Наталія. "ОРГАНІЗАЦІЯ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ЗАСОБАМИ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 98–106. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито актуальність питання формування компетенцій інформаційно-комунікаційних технологій майбутніх педагогів на етапі університетської підготовки. Питання окреслено в межах дво- сторонньої аксіологічної дихотомії: з одного боку, окреслено актуальність інформаційно-комунікаційних технологій для опанування здобувачем педагогічної професії предметних знань відповідно до напряму підготовки, орієнтації випускника педагогічного вишу в сучасному соціокультурному просторі інформа- ційної ери, конкурентності на ринку праці. З іншого боку, наголошується принципова роль компетенцій інформаційно-комунікаційних технологій майбутнього вчителя для якісного педагогічного супроводу учнів середньої школи. Мета поточного дослідження полягала в окресленні сучасного стану організації фахо- вої підготовки майбутнього вчителя засобами сучасних інформаційних технологій у контексті загаль- ної тенденції до інформатизації сучасного освітнього простору. Методологія дослідження: використа- но методи спостереження, опису, комплексного аналізу, функціонального й системного аналізу, метод порівняння, абстракції та узагальнення. Новизну дослідження становить ґрунтовний аналіз наявної нор- мативно-правової бази щодо необхідності формування компетенцій інформаційно-комунікаційних техно- логій учителя та учня середньої школи. Водночас простежено наскрізне відтворення ідей цифровізації освітнього простору й навчально-професійної діяльності в нормативно-правових і наукових джерелах із теми. Результати дослідження дають змогу дійти висновку, що інформаційно-комунікаційні техноло- гії стають невід’ємним чинником та інструментарієм здобуття освіти та якісної орієнтації суб’єктів освіти в навчальному просторі, а заразом і конкурентної позиції випускника педагогічного закладу вищої освіти на ринку педагогічної праці. Акцентується також на ролі університету у формуванні установок на вдосконалення первинно здобутих у межах університетської освіти навичок інформаційно-комуніка- ційних технологій, що відповідає тенденціям безперервного навчання та досягається через планомірне й цілеспрямоване інституційне підвищення кваліфікацій інформаційно-комунікаційних технологій та удо- сконалення компетенцій інформаційно-комунікаційних технологій через самоосвіту педагога. Подальші дослідження з теми можуть стосуватися аналізу й узагальнення передових практик організації фахової підготовки майбутнього вчителя засобами сучасних інформаційних технологій.
12
Velychko, V. O., A. V. Hrymak, L. V. Kurilas та T. Ye Senyshyna. "Маркетингова складова виробництва ветеринарних препаратів за функціонування системи управління". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 426–32. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.54.
Повний текст джерелаАнотація:
Якість продукції для ветмедицини, яку виробляють вітчизняні підприємства, її конкурентоспроможність, сьогодні на жаль, ще не є сильним і безапеляційним показником окремих підприємств. В той же час, необхідно визнати, що реформи, які проводяться у державі орієнтують виробників продукції, в т. ч. і для ветеринарної медицини до переоцінки своїх застарілих тенденцій в сторону удосконалення виробництв, що забезпечувало б виробництво якісної і безпечної продукції для ветмедицини, йдеться в першу чергу про ветеринарні препарати, застосування яких ефективно забезпечувало б благополуччя тваринництва, птахівництва і інших галузей, сприяло збереженню здоров'я людей і екологічної рівноваги природнього середовища. Та й на самих підприємствах ветмедицини прийшло розуміння того, що саме впровадження ефективних систем управління якістю продукції спроможне забезпечити стійке становище підприємств як у сфері виробництва так і на ринку продукції для ветмедицини. Звичайно, впровадження ефективної системи управління якістю вимагає високого професіоналізму, освоєння сучасних методів і технологій, а головне відповідного рівня кваліфікації персоналу. Це сприятиме тому, що вже сам процес розробки нових ветеринарних препаратів, відповідно і їх апробації та виробництво буде базуватися на основних принципах системи якості, яка гарантуватиме, що вироблена продукція виробляється і контролюється відповідно до чіткого дотримання вимог нормативно-технічної документації і стандартів.
Ринок продукції для ветмедицини уже орієнтує виробників на виробництво якісної, ефективної і конкурентоспроможної продукції, по-новому, з врахуванням зарубіжного досвіду розглядати контакти з усіма суб'єктами, які причетні до виробництва і поставок в обіг ветеринарних препаратів. В цьому важлива роль відводиться маркетингу, який супроводить виробництво, допомагає його організувати і управляти не тільки виробництвом, а й збутом виробленої продукції. Саме маркетинг може давати відповідні на ситуацію на ринку, планування асортименту продукції, її характеристики, оцінки конкурентів, формує пропозиції і аналізує споживацький попит. Зрозуміло, що якість ветеринарних препаратів забезпечується комплексом заходів, в т. ч. і принципами ринку. Основні із них, зокрема і механізми контролю якості ветпрепаратів регламентовані в Законах України «Про ветеринарну медицину», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про захист прав споживачів», «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної і небезпечної продукції», ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з виробництва ветеринарних препаратів, «Положення про реєстрацію (перереєстрацію) ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок в Україні». Основні параметри цих документів уже враховуються при гармонізації законодавчих і нормативно-регламентуючих документів України.
13
Білявська, Л. Г., та Ю. В. Білявський. "СУЧАСНИЙ СТАН НАСІННИЦТВА ЖИТА ОЗИМОГО В УКРАЇНІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (25 червня 2021): 67–73. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати аналізу сучасного стану виробництва посівного матеріалу жита озимого посівного [озимого] (Secale cereale L.). Найбільшими 10-ма виробниками насіння жита озимого у світі є Німеччина, Росія, Польща, Білорусь, Данія, КНР, Україна, Туреччина, Іспанія, Австрія. Наведена середня врожайність жита озимого у країнах за 2017–2019 рр. Так, в Україні площі під житом становили 2004 р. – 740 тис. га, 2018 р. – 150 тис. га. За останні 12 років відбулося динамічне оновлення сортового складу. У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2019 рік міститься 40 сортів жита озимого, з яких 21 сорт української селекції та 19 сортів іноземної селекції, на 2021 рік – вже 56 сортів та гібридів. Відмічена чітка тенденція до збільшення сортів іноземної селекції – від 6 % до 47 %. Водночас конкуренто-спроможність сортів української селекції переважає. Лідерами з вирощування жита озимого в Україні є Житомирська, Волинська, Чернігівська, Рівненська, Київська, Сумська, Хмельницька та інші області. Найважливішими умовами зростання врожайності культури є широке впровадження у виробництво найкращих сортів і поліпшення якості посівного матеріалу в обсягах, потрібних для регіонів. Виробництво високоякісного насіння жита базується на врахуванні генно-біологічних та господарсько-цінних особливостей сорту, ґрунтово-кліматичних умов вирощування та інших факторів. Насінництво жита озимого передбачає концентрацію виробничих процесів у паспортизованих насінницьких господарствах, кількість яких в Україні поступово зменшується. Ці господарства здійснюють виробництво кондиційного насіння для забезпечення повної потреби в ньому сільськогосподарських виробників товарного зерна. Для суб’єктів насінництва в нашій країні створено модель сертифікації, рівні умови та можливості для всіх компаній-виробників (національних й іноземних), що гарантує їм статус виробника комерційного продукту. Аналіз сортового складу насінницьких посівів жита озимого свідчить про переважання сортів української селекції – понад 80%, але їхня частка неухильно зменшується. Використання репродукційного насіння в насіннєвих господарствах сприяє погіршенню отриманої продукції під впливом біологічного та механічного засмічення, пошкодження хворобами, шкідниками, низького рівня агротехніки. Шляхом добре організованого насінництва можна уповільнити цей процес, але зупинити його досить важко.
14
Богданенко, Анатолій. "АНТИКОРУПЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ВАЖЛИВІСТЬ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ВИХОВАННЯ". Public management 22, № 2 (26 лютого 2020): 15–24. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-15-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Головними деструктивними наслідками процвітання коруп- ції в державі є такі негативні явища: порушення принципу верховенства права; недовіра суспільства до влади; корупція в інституціях публічної влади, яка зводить до нуля економічні реформи і є причиною зменшен- ня притоку іноземних інвестицій, порушує принципи рівності та соціаль- ної справедливості тощо. В Україні існує багато проблем стосовно такого явища, як корупція, адже українське законодавство має більш деклара- тивний характер. Саме тому розробка та впровадження заходів антико- рупційного спрямування має стати першочерговим завданням на шляху до становлення України як правової держави.
Сьогоднішній стан цього антисоціального явища у державі є такий, що сфера корупції стає конкурентом держави у здійсненні управління суспільством, а сучасні організаційні норми і соціальний ефект корупції створюють загрозу національній безпеці країни. За умов відсутності ефективної системи контролю на різних рівнях, втрати результативного державного керівництва, корупція загрожує національному суверенітету і територіальній цілісності нашої держави.
Світова практика свідчить, що найбільшого ефекту боротьби з коруп- ційними діями дає поєднання ефективної системи протидії корупції на державному і міжнародному рівнях у поєднанні з нормативно-правовим забезпеченням. Розгляд корупції як одного з найсерйозніших перешкод для економіч- ного та політичного розвитку країни, усвідомлення того факту, що вона становить загрозу національній безпеці, породжує необхідність створен- ня системи антикорупційного виховання як окремого компонента систе- ми виховання. Просвітництво і виховна робота з формування у громадян антикорупційного світогляду є частиною антикорупційної державної по- літики щодо усунення причин і умов, що породжують і живлять корупцію в різних сферах життя.
Важливою складовою у формуванні антикорупційного світогляду є ви- користання потенціалу виховної роботи в закладах освіти. З огляду на те, що основною метою антикорупційного виховання є формування грома- дянської свідомості, то найбільш сприятливим для його інтеграції середо- вищем є соціальні дисципліни: суспільствознавство, історія, політологія, етика та ін.
Очікуваний результат антикорупційного виховання — це особистість, наділена знаннями про небезпеку, яку представляє собою корупція для добробуту суспільства і безпеки держави, яка не мириться з виявами ко- рупції та здатна і бажає усунути це явище.
15
Овсієнко, Наталія. "ОПТИМІЗАЦІЯ ІНСТРУМЕНТАРІЮ МАРКЕТИНГОВОЇ ПОЛІТИКИ КОМУНІКАЦІЙ ДІЯЛЬНОСТІ БРЕНДУ". Економіка та суспільство, № 24 (23 лютого 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-24-47.
Повний текст джерелаАнотація:
Суспільство постійно еволюціонує завдяки комунікації. І розвиток наукових технологій, безперечно, сприяє цьому процесу. Сьогоднішній світ – це світ інновацій та відкритої конкуренції. Тому кожна фірма, за словами Портера, «повинна спробувати поставити себе в таке становище, за якого вона, ймовірно, буде сприймати і найкращим чином реагувати на імперативи конкурентної переваги». Для досягнення такої конкурентної переваги підприємства повинні зосередити свої зусилля на вдосконаленні комунікації та інноваціях. Це повинно привести до формування готовності функціонування в умовах підвищеної конкуренції, реалістичного розуміння навколишнього середовища і того, як його поліпшити. Інформація та комунікації відіграють дуже важливу роль в здатності і можливості підприємства впроваджувати інновації і успішно надавати конкурентні відповіді за допомогою пропозицій по створенню доданої вартості для своїх клієнтів. Оскільки комунікація настільки суттєво відображається на здатності фірми впливати на себе, своїх клієнтів, постачальників та суміжні галузі, настав час маркетинговим комунікаціям оновити власну теорію та підвищити рівень розуміння їх розширених здібностей.
16
"Приймак Н.С., Іванова Н.С., Маловичко С.В. VRIO-АНАЛІЗ ЯК ІНСТРУМЕНТ ОЦІНКИ СТРАТЕГІЧНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЗМІН". TRADE AND MARKET OF UKRAINE, № 48 (2) 2020 (23 грудня 2020): 69–75. http://dx.doi.org/10.33274/2079-4762-2020-48-2-69-75.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Метою статті є обґрунтування можливостей застосування VRIO-аналізу при проведенні стратегічного аналізу ресурсів підприємства системою менеджменту змін. Методика. У процесі дослідження використано сукупність загальнонаукових методів та прийомів дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, групування, індукція, дедукція, метод аналогій, рейтингування та експертного оцінювання. Теоретико-методологічна база дослідження містить положення теорії менеджменту, стратегічного управління, стратегічного аналізу, а також теорії змін. Результати. У дослідженні на підставі аналізу стратегічного потенціалу гірничовидобувних підприємств та акумульованого на ринку рівня унікальних стратегічних можливостей змін виконано обґрунтування напрямків реалізації стратегічних змін ПрАТ «ЦГЗК» із застосуванням можливостей VRIO-аналізу. Встановлено, що досліджуване підприємство є аутсайдером ринку за критерієм реалізації стратегічних можливостей змін (отриманий коефіцієнт реалізації становить 0,292) та має потенціал стратегічних змін, рівний 80 %. Авторами виконано обґрунтування стратегії змін, яка має базуватися на виробничій та фінансовій функціональних стратегіях, які за результатами VRIO-аналізу формують конкурентні переваги та сильні сторони діяльності. Ключові слова: зміни, управління стратегічними змінами, стратегія, зовнішнє середовище, стратегічні можливості змін, стратегічний потенціал змін, VRIO-аналіз.
17
Моісеєнко, Т. Є., О. О. Корогодова, Н. О. Черненко та Я. І. Глущенко. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 19 (22 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.19.2021.240442.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті, на основі критичного аналізу наявних трактувань понять «інтелектуальна власність» та «право інтелектуальної власності», викладено авторське бачення концептуальних основ формування сутності дефініції зазначених категорій. Акцентовано увагу на тому, що узагальнення наявних теоретичних підходів до дослідження питань, пов'язаних з формуванням та розвитком системи прав інтелектуальної власності, вдосконалення категоріально-понятійного апарату та розроблення рекомендацій для покращення соціально-економічного становища суспільства з метою формування довгострокових конкурентних переваг національної економіки в сучасних умовах посилення протекціонізму окремих країн на засадах глобалізації є досить актуальним. У результаті дослідження набули подальшого розвитку положення щодо формування системи захисту прав інтелектуальної власності. У роботі проведено ґрунтовний аналіз методичних підходів зарубіжних та вітчизняних науковців до визначення певних елементів інтелектуальної власності. Виокремлено загальні засади формування поняття «інтелектуальна власність» із застосуванням історично-логічного підходу, а також складники становлення системи захисту прав інтелектуальної власності. З метою поглиблення наявних підходів щодо дослідження зазначених питань проаналізовано загрози та можливості, що створюються коштом впровадження системи захисту прав інтелектуальної власності на всіх рівнях: локальному, інтернаціональному, глобальному. Наведено структурно-логічну схему об'єктів інтелектуальної власності. Авторами зазначено, що з точки зору соціально-економічних відносин особливий інтерес ставлять питання обговорення та визначення прав інтелектуальної власності, їхня зміна трактувань та можливостей з плином часу, зв'язок прав інтелектуальної власності зі змінами в економіці та інноваційній системі під впливом технологічних нововведень, а також соціально-політичні аспекти та етичні питання, які вони порушують. Авторами зроблено удосконалення теоретичних засад та запропоновано узагальнення інструментів понятійно-категоріального апарату інтелектуальної власності як соціально-економічного інституту.
18
Ткаченко, Наталія. "ЦИФРОВІЗАЦІЯ В ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЛЯХ". Вісник Університету банківської справи, № 3(39) (29 грудня 2020). http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x3(39)2020225600.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто основні електронні сервіси та цифрові технології в публічних закупівлях, які створені на основі аналізу великих даних та дозволяють контролюючим фінансовим органам та громадським організаціям аналізувати порушення розпорядників коштів, виявляти конфлікт інтересів між учасниками торгів, оцінювати ознаки корупції. Досліджено структуру електронних майданчиків у системі публічних закупівель за очікуваною вартістю закупівель, вплив електронних публічних закупівель на підвищення рівня конкуренції на торгах та показники успішності публічних закупівель. Установлено, що 94 % усіх закупівель здійснюються на 4-х з 20-ти електронних майданчиків, що підключені до електронної системи публічних закупівель. Застосування цифрових технологій вплинули на прозорість публічних закупівель, що дозволило удвічі підвищити рівень конкуренції на відкритих торгах, але залишається низьким (приблизно 2,8 учасника) у порівнянні з європейськими країнами, де середній рівень конкуренції становить 5,4 учасника; 43 % конкурентних понадпорогових процедур електронних закупівель в Україні є неуспішними, з яких у 86 % спричинено відсутністю конкуренції. Запропоновано напрями цифровізації публічних закупівель в Україні: запровадження електронних форм таких документів, як тендерна документація, договір про закупівлю; звуження точок дотику для уникнення повтору інформації в шаблонах електронних документів; автоматичне попередження про ризик-індикатори помилок замовників торгів на етапі планування закупівель та виконання договору; інтеграція ІТ-системи ProZorro з ІТ-системами Міністерства фінансів та Держказначейства. Запропоновано модель такої інтеграції, яка включає API «Реєстр договорів», API «Виконання договору», календар оплати та інформацію про заборгованість оплати при виконанні договору про закупівлю.
19
Тітомир, Людмила, Каріна Жовтяк та Анастасія Савенко. "РОЗВИТОК ГОТЕЛЬНИХ МЕРЕЖ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ РОЗШИРЕННЯ В МІСТІ ОДЕСА ТА ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Економіка та суспільство, № 32 (26 жовтня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-32-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальним питанням у пошуку новітніх шляхів у розширенні готельних мереж, які стосуються сучасних готелів та вітчизняних у місті Одеса включаючи і її область. Розвиток готельних мереж в місті Одеса і області не заважаючи на особливість економіко-географічного розташування, розвинену інфраструктуру як культурну, так і транспортну, а також стрімку відвідуваність туристами за останні роки, готельні мережі міста та області на сьогоднішній день знаходиться на низькому рівні, порівняно із іншими великими містами. Це знеособлює загальний розвиток індустрії гостинності та сферу обслуговування, втрачається престижність та пізнаваність готелів, зростають конкурентні переваги у інших міст України, викуповуються земельні ділянки в центральній частині міста, в курортних та рекреаційних зонах під забудову багатоквартирних споруд, торгівельних підприємств, тим самим забравши місця для створення майбутніх, нових готельних мереж в Одесі та області. Така ситуація негативно позначиться і на нові майбутні робочі місця для жителів міста, що сприятиме лише їхньому виїзду для пошуку нових робочих місць за кордоном. При цьому місто не отримає майбутніх прибутків на оподаткування за рахунок готельних надходжень, що негативно сприятиме економіці та розвитку міста у культурних, розважальних місцях. Перспективний напрям розвитку ринку готельних послуг становить формування національних та регіональних (вітчизняних) готельних мереж, які об’єднані в торговельні марки зі стабільно високим рівнем обслуговування. Найбільш затребувані два сегменти готельного господарства. Перший сегмент – це готелі економкласу (дві-три зірки), цільову аудиторію яких становлять іноземні та вітчизняні гості, що подорожують із культурно-пізнавальними, лікувально-оздоровчими цілями та для відпочинку або розваг. Другий сегмент – фешенебельні готелі (чотири-п’ять зірок), розташовані у центральній частині міста. Їхню цільову аудиторію становлять гості із діловими цілями по вирішенню власних робочих питань. Основні вимоги до таких готелів полягають у наданні гостям розширеного переліку бізнес-послуг. Таким чином пошук нових шляхів для створення готельних мереж національних, регіональних (вітчизняних) відновить динаміку у індустрії сфери гостинності міста Одеса включаючи і її область.