Статті в журналах з теми "Комісив"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Комісив.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Комісив".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Іонова, О. М., та С. Є. Лупаренко. "НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОЇ КОМІСІЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ В УКРАЇНІ (1922–1932 рр.)". Теорія та методика навчання та виховання, № 49 (2020): 43–55. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.49.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Державно-громадський характер розвитку сучасної системи освіти передбачає поєднання діяльності держави та громадськості (комісій, комітетів, рад, громадських товариств) у соціокультурному забезпеченні дітей. З огляду на це доцільним є вивчення досвіду діяльності організацій, що вдало розв‟язували освітні, соціальні і культурні проблеми дитинства, зокрема Центральної комісії допомоги дітям, яка діяла в Україні протягом 1922-1932 рр. з метою об‟єднання зусиль соціуму в боротьбі з дитячою безпритульністю, покращенні побуту дитячих закладів, громадського харчування тощо. Метою дослідження є висвітлення напрямів діяльності Центральної комісії допомоги дітям. Використано загальнонаукові (історико-педагогічний аналіз, узагальнення, ретроспективний, хронологічний), історико-структурний, порівняльно-зіставний, ретро-праксиметричний, проблемно-цільовий і прогностичний методи наукового пізнання. З‟ясовано групи дітей, з якими працювала Центральна комісія допомоги дітям (діти з губерній, охоплених голодом; безпритульні діти; діти безробітних батьків; діти – повні сироти; діти з руху юних ленінців; діти членів комітетів незаможних селян; діти, які залишили дитячі будинки за віком; хворі діти). Узагальнено основні напрями діяльності Центральної комісії допомоги дітям, а саме: утримання дитячих установ; надання дотацій та підтримка відділів народної освіти, охорони здоров‟я, округів, юних ленінців; реевакуація дітей; надання індивідуальної допомоги; індивідуальне патронування дітей; боротьба з дитячою безпритульністю; охорона материнства і дитинства. Визначено джерела надходжень коштів до Центральної комісії допомоги дітям, зокрема: податки та інші місцеві збори; добровільні збори і відрахування; продаж марок, значків, прапорів, газет і брошур; прибутки від підсобних підприємств; внески і відрахування осередків товариства «Друзі дітей»; лотереї і казино; кошторисні асигнування відділу охорони здоров‟я і відділу народної освіти; кошти робочих та різних організацій; збір із нетрудового населення. Виокремлено перспективи впровадження педагогічно цінного досвіду діяльності Центральної комісії допомоги дітям в сучасну освітню практику, а саме: забезпечення комплексного підходу до розв‟язання соціальних й освітньо- 44 культурних проблем дітей з боку закладів освіти, педагогів, батьків, громадських організацій; посилення співпраці держави і громадських організацій у справі соціокультурного забезпечення дітей; усвідомлення дорослими цінності дитинства і дитини; підвищення вимог до педагогів; налагодження взаємодії закладів освіти з батьками.
2
Martynenko, N. "ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ ДЛЯ РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ". Theory and Practice of Public Administration 2, № 69 (26 травня 2020): 257–65. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.02.31.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зосереджено увагу на заходах, що вживались розвиненими країнами – членами Європейського Союзу для визначення шляхів довгострокового розвитку пенсійних систем. Проаналізовано стан виконання найбільш важливих для розвитку пенсійної системи України завдань, що були окреслені в Концепції подальшого проведення пенсійної реформи. Запропоновано створити Міжвідомчу комісію для проведення комплексного оцінювання пенсійної системи, визначення подальших напрямів, засобів, інструментів і механізмів її розвитку. Визначено завдання Комісії.
3
Мороз, А. М., Н. О. Похлєбіна та В. А. Хобін. "Інформаційно-аналітична система приймальної комісії ОНАХТ як основа автоматизованого управління формування контингенту студентів". Automation of technological and business processes 12, № 4 (30 грудня 2020): 36–42. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v12i4.1933.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню автоматизації процесу формування контингенту студентів (ФКС) у ході поточної вступної кампанії у Одеській національній академії харчових технологій. Розглянуто основні цілі та завдання, що виконує приймальна комісія закладу вищої освіти. Розглянуто практичне застосування автоматизованої інформаційно-аналітичної системи (ІАС). Наведено процеси, що відбуваються в інформаційно-аналітичній системі. Виділені особливості системи як об'єкта управління. Представлена розроблена інформаційна система, що забезпечує наскрізну автоматизацію управління роботою приймальної комісії на прикладі Одеської національної академії харчових технологій. Описано функціонування автоматизованої системи приймальної комісії (ПК) закладу вищої освіти. Наведено повний алгоритм дій, що виконує секретар відбіркової комісії з моменту прийняття заяви або документа до оголошення рейтингу та формування списків на зарахування. Представлено зовнішній вигляд основних інтерфейсів автоматизованого робочого місця оператора, його функції и задачі. Створено систему логування та контролю доступу до функцій автоматизованої інформаційно-аналітичної системи, що складається з декількох рівнів допуску, що забезпечує безпеку і цілісність даних, розділяє користувачів на операторів і адміністратора. Інформаційно-аналітична система управління розглянута як система з автоматизованою технологією отримання результатів організації, документаційного оформлення. Наведено структурні схеми інформацйної системи та її підсистем, що дозволяє детально розглянути кожну розроблену функцію та її можливості.
4
Скиба, В. Я., та В. С. Іванов. "АНАЛІЗ РОБОТИ ЕКСПЕРТНОЇ ПРОБЛЕМНОЇ КОМІСІЇ МОЗ ТА НАМН УКРАЇНИ «СТОМАТОЛОГІЯ» ЗА 2019 РІК". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 110, № 1 (27 травня 2021): 93–96. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-35-1-93-96.
Повний текст джерелаАнотація:
Згідно Наказу МОЗ та НАМН України №322/41 від 13.05.2014 р. «Про зміни до Переліку експертних про-блемних комісій МОЗ та НАМН України та їх голів» у 2019 році продовжувала працювати Експертна про-блемна комісія МОЗ та НАМН України «Стоматоло-гія», головою якої є професор, доктор медичних наук Скиба В.Я.За минулий рік відбулося 2 засідання ЕПК МОЗ та НАМН України «Стоматологія» (Протоколи №№62, 63). За цей час надійшли на розгляд матеріали 1 нау-ково-дослідної роботи, 29 інформаційних листів, 28 нововведень та 2 методичних рекомендацій.
5
Кисільова, Т. О. "Пересувні рентгенівські апарати у Першій світовій війні 1914 – 1918 років (український контекст)". Studies in history and philosophy of science and technology 29, № 1 (8 лютого 2021): 90–96. http://dx.doi.org/10.15421/272011.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто новий тип рентгенівських кабінетів, що виник під час Першої світової війни – рухомі. Початок Першої світової війни створив широке поле діяльності для рентгенологів, але не всі медичні заклади, тим більш новоутворені лазарети поблизу лінії фронту, були оснащені рентгенівськими кабінетами. В цей період на території України проблемами рентгенологічної допомоги опікувалася київська громадська організація «Комісія Допомоги Пораненим Рентгенівськими Дослідженнями» (Київська рентгенівська комісія). За її ініціативою в квітні 1915 р. було створено перший рухомий кабінет. Повний комплект устаткування для рентгенівського дослідження розміщувався на кінному візку та розгортався у приміщенні медичного закладу-замовника. Необхідною умовою виклику кабінету була наявність лікаря відповідної кваліфікації. Як показало дослідження, послуги кабінету мали значний попит і його функціонування було цілком успішним.
Для потреб фронту під керівництвом Київської рентгенівської комісії було сформовано ще 8 рухомих рентгенівських кабінетів, з яких дві рельсові станції та 6 кабінетів на кінних візках. Кожна рельсова рентгенівська станція складалася з двох залізничних вагонів (пасажирського та товарного) і мала повне оснащення для виконання досліджень, незначних ремонтних робіт та проживання персоналу. Однак характер роботи евакуаційних шпиталів, відсутність фахівців з рентгенології та слабке залізничне сполучення не дали змоги повністю використати значний потенціал станції. Отже, цей проект виявився недосконалим та неефективним.
6
Ставнійчук, М. "Окремі проблеми новітнього конституційного процесу у світлі висновків європейської комісії "за демократію через право" (Венеціанська комісія)". Право України, № 8 (2012): 146–53.
Знайти повний текст джерела
7
Владишевська, В. "Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури як суб’єкт доступу до професії адвоката". Юридичний вісник, № 3 (4 лютого 2020): 38–43. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.933.
Повний текст джерелаАнотація:
Конституція України закріплює право кожного на професійну правничу допомогу, делегуючи цю функцію інституту адвокатури. Для формування високоморальних та професійних представників адвокатської спільноти має суттєве значення забезпечення законності, прозорості, відкритості, рівності усіма суб’єктами та на всіх етапах доступу до адвокатської діяльності. Автором здійснено порівняльно-правове дослідження правового статусу учасників процедури набуття статусу адвоката, які наділені відповідним комплексом прав, обов’язків та повноважень щодо забезпечення та реалізації права на доступ до професії адвоката в Україні та в країнах пострадянського простору. Одним із органів адвокатського самоврядування, який безпосередньо бере участь у формуванні кадрового складу адвокатури, є кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури. Таким чином, статтю присвячено комплексному дослідженню питання місця і ролі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у світлі набуття права на заняття адвокатською діяльністю. Проаналізовано чинне законодавство в частині доступу до професії адвоката, порядку організації, складення та оцінювання кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні. Метою статті є комплексне дослідження місця й ролі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, як суб’єкта доступу до адвоатської діяльності в Україні та аналогічних органів адвокатського самоврядування країн пострадянського простору, серед яких: Азербайджанська Республіка, Російська Федерація. На основі вивчення зарубіжного досвіду автором надано пропозиції щодо вдосконалення законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність щодо порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, складення цього іспиту та оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю.
8
Vatseba, T. S. "ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ І ТУРУ ОЛІМПІАДИ З ЕНДОКРИНОЛОГІЇ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ". Медична освіта, № 1 (12 липня 2018): 64–67. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.9220.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – підвищення мотивації студентів до участі в наукових змаганнях та представлення власного досвіду проведення І туру олімпіади з ендокринології в ІФНМУ.
Основна частина. Проведено І тур олімпіади з ендокринології в ІФНМУ. Через інформаційний сайт університету повідомлено про оголошення конкурсу серед учасників. Створена компетентна комісія з професорсько-викладацького складу кафедри. Визначена структура конкурсу: відповіді на теоретичні питання (однакові для всіх учасників), комп’ютерний тестовий контроль підвищеної складності “Невідкладні стани в ендокринології”, практичні навики біля пацієнтів. Кожним членом комісії проведене незалежне оцінювання рівня піготовки учасників відбіркового туру. Переможцями визначені студенти з отриманими максимальними балами. Здобуте призове ІІ місце в ІІ турі олімпіади з ендокринології одного з переможців І відбіркового туру – винагорода за працю для студентів та гордість для університету.
Висновок. Олімпіада – механізм формування кадрового потенціалу в різних сферах людської діяльності. Проведення І туру олімпіади в ІФНМУ з ендокринології в рівнозначних умовах для учасників за описаною структурою – важливий досвід та шлях до вдосконалення конкурсних змагань.
9
О. А. Шинкарук. "Актуальні проблеми медичного і наукового забезпечення в олімпійському спорті". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (21 травня 2019): 16–27. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.1.16-27.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним з основних напрямків реалізації олімпійської підготовки в Україні є вдосконалення системи медичного забезпечення спортсменів; організація збалансованого харчування і відновлювальних заходів залежно від рівня навантаження в процесі тренування; профілактика застосування допінгових препаратів у спорті. Особливого значення у вирішенні проблемних питань наукового та медичного супроводу надає Міжнародний олімпійський комітет, наукова та медична комісія якого постійно здійснює моніторинг проблем спортивної медицини, науково-методичного та медичного супроводу. Мета дослідження – на основі аналізу діяльності наукової і медичної комісії МОК, організацій, що відповідають за науковий та медичний супровід, виявити актуальні проблеми медичного і наукового забезпечення. Методи дослідження: аналіз спеціальної наукової літератури та даних Інтернет, матеріалів наукової і медичної комісії МОК, зіставлення, порівняння, систематизація та узагальнення. Результати. Досліджено актуальні проблеми спортивної медицини, характерні для сучасного спорту, що розглядаються Медичною і науковою комісією МОК за 2003–2018 рр.: психічне здоров’я спортсменів високого класу; важкі травми колінного суглоба у дітей; застосування харчових добавок спортсменами високого класу; управління болем у спортсменів високого класу; проблеми здоров’я внаслідок насиченого спортивного календаря; відносний дефіцит енергії в спорті (RED-S) за межами тріади жінок-спортсменок; переслідування і зловживання в спорті; вагітність у спорті; зміна статі і гіперандрогенізм; профілактика і лікування хронічних захворювань; струс мозку в спорті; здоров’я і працездатність у спорті; здоров’я і придатність молоді до рухової активності та спорту; використання плазми, збагаченої тромбоцитами (PRP) в спортивній медицині; спортивне харчування; періодична оцінка здоров’я спортсменів високого класу; голодування і спорт; травми коліна; астма у елітних спортсменів; молекулярна основа травм сполучної тканини і м’язів в спорті; сексуальні домагання і зловживання в спорті; спортивна підготовка перспективних талановитих дітей; тріада жінок-спортсменок; раптова серцево-судинна недостатність і смерть у спорті; зміна статі спортсменів.
10
Pistrakevych, Olena. "СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ (НА ПРИКЛАДІ КРАЇН ВИШЕГРАДСЬКОЇ ГРУПИ)". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (9) (9 лютого 2021): 160–74. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-160-174.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено національні стратегії розвитку штучного інтелекту в країнах Вишеградської групи, прийняті за рекомендаціями Європейської Комісії в контексті Стратегії розвитку штучного інтелекту в ЄС. У 2018 р. Європейська Комісія на конференції Digital Day 2018 об’єднала міністрів та представників країн ЄС для заохочення співпраці у галузі штучного інтелекту, блокчейну, охорони здоров’я та інновацій, спираючись на прогрес, досягнутий на шляху створення єдиного цифрового ринку, на якій зокрема європейські країни підписали Декларацію про співробітництво в галузі штучного інтелекту. Польща, Чехія, Угорщина та Словаччина прийняли спільну позицію щодо штучного інтелекту та його потенціалу для розвитку економіки Європейського Союзу, розробивши та впровадивши національні стратегії, аналіз яких дає змогу виявити основні тенденції та механізми реалізації цифрової політики окремих країн ЄС. Кожна з зазначених країн, починаючи з 2018 року почала свій шлях у сфері штучного інтелекту, розробляючи та реалізуючи національні стратегії розвитку штучного інтелекту, враховуючи власні реалії та пріоритети. Разом з тим ці країни спільно працюють на досягнення загальноєвропейських цілей, що передбачає успішну цифрову трансформацію Європи; перехід до кліматично нейтральної, кругової та стійкої економіки з цифровим суверенітетом ЄС; проведення цифрової політики, яка надає людям та бізнесу змогу рухатися назустріч орієнтованому на людину, стійкому та процвітаючому цифровому майбутньому.
11
Довжук, Ігор. "ІСТОРИК ОЛЕКСАНДР ГРУШЕВСЬКИЙ: ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТУ". Society. Document. Communication, № 8 (6 лютого 2020): 120–33. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-8-120-133.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються окремі аспекти наукової діяльності Олександра Сергійовича Грушевського, зокрема, його науково-організаційна і педагогічна робота, а також здобутки в галузі архівознавства, історії України, етнографії.
Зазначено, що Олександр Грушевський першим порушив питання про необхідність проведення архівної реформи і зробив перші кроки до розроблення такого проекту. Згідно з цими планами, загальне керівництво, координацію теоретичних досліджень і практичних робіт у галузі архівної справи мав здійснювати бібліотечно-архівний відділ Народного міністерства освіти УНР, яким керував Олександр Сергійович. При цьому відділі створювалися археографічна комісія для розроблення теоретичних проблем архівознавства, наукова бібліотека, редакція спеціалізованого часопису «Пам’ятки». Учений заклав основи загальної архівної реформи в Україні (1918 р.), що передбачали створення Національного архіву Української держави в Києві та губернських архівів і комісій на місцях.
Вражає не тільки науково-організаційна та педагогічна діяльність Олександра Грушевського. Він є автором понад 100 наукових праць, присвячених історії України, історіографії, етнографії, історії літератури.
Науково-організаційна й педагогічна діяльність Олександра Грушевського була припинена в серпні 1933 р. – його звільнено зі всіх посад у ВУАН. 9 серпня 1938 р. він був заарештований. За участь в антирадянській націоналістичній організації О. Грушевському визначили міру покарання – п'ять років заслання.
Олександр Сергійович Грушевський, як і його брат Михайло Сергійович, також значною мірою прислужився українській науці, у тому числі в таких галузях як: історія України, етнографія, археографія, архівознавство.
12
Максимович, А. М. "ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ КОМІСІЇ ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ". Знання європейського права, № 1 (27 квітня 2021): 84–90. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.178.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зроблено спробу з’ясувати особливості адміністративно-правового статусу Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування. Обґрунтовано, що необхідність дослідження особливостей адміністративно-правового статусу Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування викликана також тим, що така категорія відображає специфіку організації та діяльності Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування особливо в контексті посилення її ролі у застосуванні дисциплінарних стягнень до працівників Державного бюро розслідування. У сучасній адміністративно-правовій науці тематика дослідження функціонування Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування належить до малорозроблених та невизначених. Тому усвідомлення теоретичних і практичних аспектів адміністративно-правового статусу Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування зумовлює потребу у проведенні спеціалізованих наукових досліджень у цій сфері. Наведено визначення поняття «адміністративно-правовий статус Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування», запропоновано виокремлювати структурні елементи у складі такого статусу, охарактеризовано їх зміст. Визначено, що під адміністративно-правовим статусом Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування слід розуміти правове положення осіб у складі Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування, що визначається за допомогою закріплення у чинному адміністративному законодавстві мети її утворення та організації діяльності, завдань, функцій, компетенції та відповідальності, що дозволяє їй бути повноцінним учасником адміністративно-правових, у тому числі і службових відносин. Основними структурними елементами адміністративно-правового статусу Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування є: мета її утворення; завдання, функції, компетенція та юридична відповідальність. Істотною рисою названих структурних елементів адміністративно-правового статусу Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування є урегульованість спеціальними нормами адміністративного права, їх самостійність (кожен з них має власне призначення), відносна стабільність у часі, взаємозв’язок і взаємозалежність один від одного.
13
Баран, Назарій, та Оксана Гнаткович. "КЛАСИФІКАЦІЯ ТА СПЕЦИФІКА СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ КОМІКСІВ". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 37–42. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-7.
Повний текст джерелаАнотація:
В наш час індустрія графічних романів та коміксів є невід’ємною частиною сучасного простору масової культури, а кількість ґрунтовних досліджень даної продукції є вичерпною. Більшість дослідників індустрії графічних творів розглядають хронологію вітчизняних коміксів у контексті історії закордонних продуктів, уникаючи їхнього детального розгляду та встановлення класифікації. У цій статті розглянуто специфіку українських коміксів, з’ясовані причини їх формування, спираючись на тенденцію створення графічних творів іноземних країн. Простежено жанрову різнотипність і різноманітність характерів коміксів України та розглянуто явище Революції Гідності як зміну вектору розвитку індустрії коміксів. Також стаття містить спробу встановлення уніфікованого класифікування вітчизняної графічної продукції та хронологічного порядку їх випуску.
14
Отенко, Павло. "ФЕНОМЕН ЮРИДИЧНОЇ СИЛИ АКТІВ М’ЯКОГО ПРАВА КОМІСІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 2, № 8 (13 липня 2021): 151–57. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.2.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Наукова стаття присвячена питанню юридичної сили сучасних актів м’якого права Комісії Євро- пейського Союзу. Автор підкреслює, що юридична сила актів м’якого права Комісії ЄС є комплексним поняттям, яке складається з трьох різноманітних видів юридичних ефектів: створення «латентних» обов’язків для відповід- них адресатів, інтерпретаційний та практичний юридичні ефекти. Беручи до уваги сталу прецедентну практику Суду Справедливості Європейського Союзу, з метою визначення справжньої юридичної сили актів м’якого права Комісії ЄС, необхідно застосовувати підхід, відповідно до якого «зміст акта превалює над формою акта». Дове- дено, що акти м’якого права Комісії ЄС можуть покладати «латентні» обов’язки на Держав-членів шляхом визна- чення різноманітних систем нагляду безпосередньо в положеннях таких актів. Автор зазначає, що акти м’якого права Комісії ЄС також мають інтерпретаційний ефект, який знаходить своє зовнішнє відображення у створенні єдиного підходу до праворозуміння та правозастосування положень Договорів ЄС та базових законодавчих актів ЄС в межах правопорядку ЄС. Визначено, що практичний ефект актів м’якого права Комісії ЄС проявляється в обмеженні власних дискреційних повноважень Комісії, а також допомагають Державам-членам, юридичним та фізичним особам уникнути застосування штрафних санкцій та ініціювання судових проваджень.
15
Шовкопляс, Г. М. "СПЕЦИФІКА КОНТРОЛЮ НА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЗАЛЕЖНО ВІД ВИДУ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ: ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (22 липня 2020): 156–62. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.672.
Повний текст джерелаАнотація:
Важливість державного регулювання ринку небанківських фінансових послуг пов'язана насамперед із необхідністю забезпечення єдності ринку, відкритості такого ринку, нагляду за функціонуванням небанківських фінансових установ і захисту прав споживачів небанківських послуг. У зв'язку з цим було здійснено реформування системи органів державного регулювання на ринку фінансових послуг. Повноваження щодо здійснення контролю на рику будуть розподілені між двома органами - Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку України, а такий орган, як Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України, буде ліквідовано. Національний банк України буде регулювати та контролювати діяльність банків, страхових компаній, лізингових компаній і суб'єктів господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають право надавати послуги фінансового лізингу, факторингових компаній, кредитних спілок, бюро кредитних історій, ломбардів, інших фінансових установ. У сферу відповідальності Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку входитиме регулювання недержавних пенсійних фондів і фондів фінансування будівництва, фондів операцій із нерухомістю. Проблема створення принципово нової моделі нагляду та контролю за діяльністю фінансових установ на ринках фінансових послуг в Україні обговорюється протягом тривалого часу. І та модель, яка є зараз потребує певних коректувань. Але жодна модель не буде ефективною, якщо її не адаптувати до реалій країни. Тому постає питання про потрібність нової моделі регулювання, яка поєднує всі контролюючі функції в єдиному наглядовому органі - Національному банку України з частковим застосуванням поділу повноважень із новоствореним органом щодо пруденційного нагляду.
16
Yakymchuk, Maryna. "ВПЛИВ ЄВРОСКЕПТИЦИЗМУ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНСТИТУЦІЙ ЄС". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (8) (26 листопада 2020): 258–75. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-02-258-275.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У цій статті визначено та проаналізовано ознаки євроскептицизму в інституціях ЄС. Зокрема, охарактеризовано елементи опозиції до ЄС у Європейській Раді, Європейській комісії, Європейському парламенті та Раді Європейського Союзу, а також в інших допоміжних органах ЄС. Значну увагу приділено вивченню політичних поглядів Глав держав та урядів, які входять до Європейської Ради. Дослідження показало, що, попри членство у проєвропейських партіях, лідери, переважно, держав Центрально-Східної Європи мають зв’язки з Росією і критикують політику організації, що послаблює інтеграцію. Також у статті проаналізовано ідеологію політичних партій та груп, які входять до Європарламенту. Зауважимо, що кількість євроскептиків у Європарламенті не змінилася, проте між ними не спостерігається посилення комунікації та співробітництва. Це свідчить про зниження рівня євроскептицизму у парламенті. Крім того, охарактеризували політичні погляди комісарів та їх прихильність до ідей євроскептицизму. І визначили, що Європейська комісія залишається найбільш проєвропейською інституцією ЄС. У статті також розглянули євроскептицизм у Раді ЄС. Проаналізувавши рівень опозиції до ЄС в урядах держав‑членів, визначили, що сумніви щодо політики ЄС, які спостерігаються в урядах держав‑членів, уповільнюють співпрацю. Однак, складно стверджувати про негативний вплив євроскептицизму на посилення співробітництва, а тим більше прослідкувати зростання опозиції в інституціях ЄС. На прояви євроскетицизму в європейських інституцій впливають також економічна ситуація, адаптованість законодавства та ситуація на міжнародній арені. У зв’язку з цим, євроскептицизм в інституціях варто розглядати не як загрозу європейській інтеграції, а лише як фактор уповільнення співпраці, що сприяє адаптації держав до нових вимог організації.
17
Yesipenko, Yu, L. Yermakova, T. Murzina, O. Petrenko та O. Yatsenko. "Механізм імплементації програм міжнародної технічної допомоги в аспекті керування проектним циклом". Nuclear and Radiation Safety, № 1(57) (13 березня 2013): 58–63. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2013.1(57).11.
Повний текст джерела
18
Смичок, Є. М. "Презумпція правомірності рішень платника податків у практиці адміністративних судів". Прикарпатський юридичний вісник, № 3(32) (16 жовтня 2020): 54–58. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i3(32).603.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено детальному аналізу правової природи презумпції правомірності рішень платника податків як одного з вихідних положень податкового законодавства, змістовні аспекти якого розвивалися в межах судової практики. Так, автором було сконцентровано увагу на специфічних рисах презумпції правомірності рішень платників податків. Відповідні риси встановлюються на основі дослідження, серед іншого, практики Європейського суду з прав людини та Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія). Як дослідницьке завдання автором визначено специфіку взаємозв'язків судової доктрини презумпції правомірності рішень платника податків з іншими судовими доктринами, а саме: доктриною ділової мети, доктриною добросовісності платника податків тощо. Проведено розмежування судової доктрини презумпції правомірності рішень платника податків від доктрини добросовісності платника податків. Зазначено, що презумпція правомірності рішень покликана забезпечити правову визначеність у податковому правозастосуванні, саме тоді, коли закон передбачає неоднозначне трактування прав і обов'язків учасників податкових відносин. У статті проаналізовано актуальну судову практику, у рамках якої сформовано основні концептуальні вимоги даного презумптивного положення податкового законодавства. Встановлено, що суди розглядають презумпцію правомірності рішень платника податків як спеціальне правило, яке встановлює вимогу, відповідно до якої суб'єкти правозастосування повинні трактувати всі нормативно обумовлені сумніви на користь платника податків. Підкреслюється, що саме презумпція правомірності рішень перебуває в нерозривній єдності з вимогами принципу правової визначеності. Сам принцип правової визначеності є елементом принципу верховенства права. Саме дане вихідне положення забезпечує прогно-зованість правозастосовної практики. Принцип-пре-зумпція правомірності рішення платника податків є специфічним інструментом (техніко-юридичний прийом), який дозволяє забезпечити реалізацію інтересів платника податків у разі фактичної невизначеності алгоритмів правозастосування.
19
Кожевніков, В. О. "Порівняльно-правовий аналіз статусу антимонопольних органів України та іноземних держав у системі органів публічної адміністрації". Актуальні проблеми держави і права, № 89 (28 квітня 2021): 28–36. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i89.3186.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена особливостям адміністративно-правового статусу антимонопольного органу в системі органів державної влади за законодавством України та зарубіжних країн. Запропоновано типологізацію антимонопольних органів залежно від впливу вищих органів виконавчої влади (Уряду або Президента залежно від різновиду республіканської форми правління). Аналіз адміністративно-правового статусу антимонопольних органів іноземних держав дає можливість виділити два основних види інституційної побудови антимонопольного органу. У першому випадку конкурентне відомство є центральним органом виконавчої влади, який є підзвітним та підконтрольним вищому органу виконавчої влади (Уряду або Президенту). Здебільшого, але не завжди, це одноосібний орган (Міністерство, служба), керівник якого призначається за загальною процедурою призначення міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади. У другому випадку, як це має місце і в України, антимонопольний орган не входить до складу Уряду (або Кабінету Президента), прямо не підзвітний вищому органу виконавчої влади. Акцентовано увагу на процедурах призначення та звільнення керівництва антимонопольного органу, взаємовідносинах конкурентного відомства з вищими органами виконавчої влади держави. Проаналізовано правозастосовчу практику діяльності конкурентного відомства Європейського Союзу – Європейської Комісії під час надання дозволів на концентрацію у стратегічних сферах економіки Європейського Союзу, де посилюється міжнародна конкуренція з боку Китайської Народної Республіки. Розглянуто вітчизняну судову практику оскарження указу Президента України про звільнення члену Антимонопольного комітету України. Окреслено питання ролі антимонопольних органів та Уряду у сфері контролю за допустимістю державної допомоги суб’єктам господарювання. З урахуванням вітчизняної судової практики та федерального законодавства США (зокрема, федерального закону США «Про Федеральну торгову комісію») надано пропозиції щодо вдосконалення порядку звільнення Першого заступника, заступників Голови Антимонопольного комітету України, державних уповноважених Антимонопольного комітету України.
20
Дубовик, С. "Документування діяльності виборчих комісій". Вісник Центральної виборчої комісії, № 1 (2006): 24–25.
Знайти повний текст джерела
21
Рудик, С. ""Перший комісар" Шевченкової могили". Науково-інформаційний вісник Академії наук вищої освіти України, № 3 (92), травень - червень (2014): 79–81.
Знайти повний текст джерела
22
Відейко, М. Ю. "Організаційний експеримент: Трипільська комісія". Археологія і давня історія України, Вип. 9 (2012): 84–92.
Знайти повний текст джерела
23
Єременко, І. "Комісія із соціального страхування". Кадровик України, № 4 (2007): 50–57.
Знайти повний текст джерела
24
Myshchak , I. M. "Сучасні проблеми та перспективи удосконалення Конституції України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (21 липня 2021): 40–47. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.04.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є виокремлення тих проблемних і дискусійних положень, які або не були остаточно вирішені під час ухвалення Основного Закону, або потребують змін з огляду на сучасний стан розвитку держави та суспільства.
Наукова новизна полягає в аналізі конституційних норм і думок фахівців та виокремленні тих положень Конституції України, які потребують змін або уточнення в сучасних умовах трансформації політичної та правової системи України.
Висновки. Більшість фахівців-конституціоналістів погоджується, що потенціал чинної Конституції України не вичерпано, вона продовжує успішно діяти й забезпечує основи державного правопорядку та гарантії захисту прав людини і громадянина. Окремі критичні зауваження на адресу Основного Закону пов’язані не стільки з його нормами, скільки з політичною кон’юнктурою. Крім того, не ухвалено ряд законів, прямо передбачених Конституцією України, багато законів не приведено у відповідність до її норм, що істотно впливає на якість сприйняття самого Основного Закону, як і неналежний рівень виконання його положень не лише громадянами, а й органами державної влади та місцевого самоврядування, низький рівень правосвідомості та правової культури. Всі ці фактори в цілому посилюють громадську думку про необхідність реформування конституційних норм і вирішення таким чином назрілих правових проблем.
Особливістю внесених до Конституції змін є те, що вони фактично відображають політичні та суспільні настрої, однак належним чином не відпрацьовані фахівцями-правниками, що створює чергові приводи для невдоволення окремими змінами. Варто відзначити, що в Україні практично весь період незалежності діяли спеціальні комісії, створені для фахового опрацювання змін до Основного Закону. Проте ні Національна Конституційна Рада, ні Конституційна Асамблея, ні Конституційна комісія, ні, навіть, нинішня Комісія з питань правової реформи так і не затвердили остаточного варіанту напрацьованих ними змін.
Окремі проблемні положення Конституції України, зокрема щодо статусу Криму, питань мови, державних символів, землі, були очевидними ще під час її ухвалення, однак прописані як компромісні. Крім того, за роки незалежності суспільний розвиток держави висунув на порядок денний ще ряд важливих аспектів, які можуть стати предметом внесення змін до Конституції. Серед таких реформ, здійснення яких потребує внесення змін до Основного Закону, передусім варто відзначити судову, децентралізацію, чіткий розподіл повноважень між гілками влади й забезпечення балансу стримувань і противаг, а також розширення конституційних прав і свобод людини та громадянина із забезпеченням чітких гарантій їх дотримання. Однак і цей перелік не є вичерпним, оскільки подальший суспільний розвиток виносить на порядок денний нові питання, які потребуватимуть правових гарантій і врегулювання, у тому числі й на рівні Конституції України.
25
Захарченко, П. П. "СЛОВНИК 1926 Р.: МАНІФЕСТАЦІЯ ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВНИЧОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ". Ірпінський юридичний часопис, № 3 (25 лютого 2021): 13–21. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.3.2020.13-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджується діяльність правничої комісії на чолі з Агатангелом Кримським, що була створена Всеукраїнською академією наук 1919 р. Встановлені біографічні дані окремих упорядників російсько-українського словника правничої мови, серед яких абсолютну більшість становили українські юристи. Завершеним результатом роботи комісії став вихід словника, що з’явився у світ 1926 р.
26
Халупська, Н. "Структурно-змістова специфіка американських коміксів". Сучасний погляд на літературу, Вип. 12 (2009): 48–58.
Знайти повний текст джерела
27
Богашов, О. "Функції системи виборчих комісій України". Вибори та демократія, № 3 (17) (2008): 12–18.
Знайти повний текст джерела
28
Музика, М. П. "Формування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури". Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична, вип. 1 (2017): 229–35.
Знайти повний текст джерела
29
Томин, О. "Оподаткування операцій за договором комісії". Вісник податкової служби України, № 1 (2003): 22–26.
Знайти повний текст джерела
30
Дерманович, С. "Венеціанська комісія не робить ультиматумів". Часопис Парламент, № 4 (2009): 34–35.
Знайти повний текст джерела
31
Шаповал, В. "Десятирічна діяльність Центральної Виборчої Комісії". Вибори та демократія, № 4 (2007): 96–103.
Знайти повний текст джерела
32
Матяш, І. Б. "Новини Українсько-угорської комісії істориків". Український історичний журнал, № 4 (523), липень - серпень (2015): 229–31.
Знайти повний текст джерела
33
ЛЮБЧЕНКО, ПАВЛО. "Проблемні аспекти адміністрування процесу всеукраїнського референдуму". Право України, № 2020/08 (2020): 121. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-08-121.
Повний текст джерелаАнотація:
Народовладдя здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Реалізація народного суверенітету залежить від ефективності правового регулювання форм прямої демократії. Це зумовлює необхідність теоретичних досліджень, вивчення зарубіжного досвіду організації та проведення референдумів, розроблення дієвої моделі функціонування цього інституту. Відсутність такого закону позбавляє народ можливості скористатися закріпленим Конституцією України правом брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах. Метою статті є формулювання прикладних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання повноважень органів адміністрування референдуму на осно ві осмислення наявної практики діяльності Центральної виборчої комісії (ЦВК), окружних і дільничних комісій із референдуму. Розглянуто практику організації всеукраїнського референдуму в Україні в 1991 та 2000 рр. Проаналізовано рішення ЦВК щодо реєстрації ініціативних груп і відмови в їхній реєстрації за період із 2000 р. до сьогодення. Сплеск активності щодо проведення всеукраїнського референдуму спостерігався у 2005–2006 рр. Тоді було зареєстровано 109 ініціативних груп щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. У 2001 р. ЦВК прийняла 13 постанов про відмову в реєстрації ініціативних груп всеукраїнського референдуму, у 2005 р. – 15, у 2006 р. – 137, у 2007 р. – 11, у 2008 р. – 8, у 2009 р. – 17, у 2010 р. – 3, у 2011 р. – 20. Переважна більшість постанов ЦВК про відмову в реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму були прийняті у зв’язку з невідповідністю поданих документів вимогам Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”. Серед найбільш поширених порушень: участь у зборах громадян України для утво рення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою осіб, які не досягли 18-річного віку, неправильне оформлення документів, несвоєчасне їх подання до ЦВК. Водночас були випадки, коли в доволі схожих ситуаціях ЦВК приймала абсолютно протилежні рішення. Така практика роботи органу адміністрування референдуму не може вважатися допустимою, адже це може призводити до зловживань та обмеження права громадян ініціювати всеукраїнський референдум. Досить поширеною є практика винесення на всеукраїнський референдум взаємо виключних питань, що не відповідає вимогам Кодексу належної практики з питань референдуму Венеційської комісії, згідно з яким питання референдуму повинні мати процедурну придатність у трьох аспектах: єдність форми, єдність змісту та єдність ієрархічного рівня. Запропоновано на законодавчому рівні закріпити за ЦВК повноваження перевіряти питання, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум, на процедурну та предметну придатність. На сучасному етапі державотворення для реального забезпечення народовладдя необхідне: а) якісне нормативно-правове регулювання процесу ініціювання референдумів, їх підготовки та проведення; б) визначення процедури внесення референдних ініціатив, реєстрації ініціативних груп, перевірки конституційності питань, які виносяться на референдум; в) створення умов для всебічного обговорення громадськістю змісту питань, що виносяться на референдум, і наслідків їх затвердження (схвалення); г) здійснення контролю за проведенням агітації та фінансуванням кампанії; ґ) належне спостереження, підрахунок голосів і встановлення результатів референдуму; д) об’єктивний і неупереджений розгляд судами справ у спорах щодо організації референдумів.
34
Krykhovetskyi, I. "ВПЛИВ СЕРВІТУТНОГО ПИТАННЯ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ГАЛИЦЬКОГО СЕЙМУ". Juridical science, № 6(108) (4 квітня 2020): 12–19. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкриваюся особливості нормотворчої діяльність Галицького крайового сейму в господарській сфері, зокрема при вирішення, так званого «сервітутного питання». Сервітутні землі – це ліси та пасовища, права на користування якими належали поміщикам. Для розгляду сервітутних справ були задіяні Крайова комісія у справах викупу і врегулювання поземельних повинностей Галицького намісництва, Крайове губернаторство (1772–1854 рр.), а пізніше Галицьке намісництво (1854–1921рр.). Сервітутне питання викликало гострі дебати у Галицькому крайовому сеймі. У 1870-1880-х рр. Галицьким сеймом було створено законодавчу базу для становлення приватної власності. Водночас із проникненням у село ринкових відносин місцеві дідичі отримали можливість збагачення за рахунок використання сервітутів, а поміщикам дало привід для подання позовів за «самовільне» випасання худоби та вирубку лісу. Більшість сервітутних прав були закріплені за поміщиками у 1893–1894 рр. постановами Галицького сейму. Ці постанови передбачали створення у комісій, що займалися оформленням документів на право користування лісами, водоймами та пасовищами великими землевласниками. Натомість селянським громадам пропонувалися компенсації, які переважно були мізерними. Сервітутне право включало в себе також право на вилов диких тварин та риби. Це право було зосереджене у руках великих землевласників і закріплене Ловецьким законом 1871 р. Закон викликав політичні протистояння у Галицькому сеймі та показав наявність конфлікту інтересів на національно-соціальному рівні. Встановлено, що сервітутне питання в основі мало національний конфлікт по лінії польський поміщик – український селянин, тому незважаючи на активність українських депутатів у даному напрямі, на практиці право земельного сервітуту вирішувалося на користь польської заможної верстви Галичини. Це ставало джерелом напруги, приводило спочатку до спроб законного вирішення питання: шляхом надсилання до Крайового сейму скарг, прохань ґмінні, судових процесів між селянськими громадами та панськими маєтками. В подальшому, неврегульованість сервітутного питання мало як негативні економічні наслідки, оскільки зумовлювало скорочення поголів’я худоби селянством, так і правові, оскільки стало причиною збільшення чисельності неправомірних дій українських селян стосовно сервітутів.
35
Німчук, В. В. "Українська ономастична комісія: сьогодення і перспективи". Повідомлення Української ономастичної комісії. Нова серія, Вип. 1 (16) (2012): 6–13.
Знайти повний текст джерела
36
Німчук, В. В. "Українська ономастична комісія: сьогодення і перспективи". Повідомлення Української ономастичної комісії. Нова серія, Вип. 1 (16) (2012): 6–13.
Знайти повний текст джерела
37
Войчук, О. "Договір комісії - угода про надання послуг". Вісник податкової служби України, № 30 (2002): 42–47.
Знайти повний текст джерела
38
Prykhodko, Lyudmyla. "Cultural Policy of the Comission of the European Union." Archivi Ukraїni 3, no. 324 (September 30, 2020): 7–31. http://dx.doi.org/10.47315/archives2020.324.007.
Повний текст джерела
39
Vilchinsky, O. V. "Administrative and legal status of administrative commissions." Legal position 2 (2018): 41–45. http://dx.doi.org/10.32836/2521-6473-2018-2-41-45.
Повний текст джерела
40
Siromskyi, Ruslan. "Діяльність Комісії прав людини Світового Конгресу Вільних Українців (1970-1980-ті роки)". Eminak, № 3(31) (1 жовтня 2020): 234–42. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2020.3(31).454.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі архівних документів та опублікованих спогадів проаналізовано діяльність Комісії прав людини Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ), спрямовану на привернення уваги до порушення прав людини в Українській РСР у 1970-х – 1980-х роках. З цією метою простежено причини утворення цієї структурної одиниці СКВУ, її склад і напрямки роботи. Встановлено, що основні зусилля Комісії прав людини були спрямовані на інформування світової громадськості про факти недотримання прав людини в УРСР шляхом публікації відповідних матеріалів, організації масових заходів (маніфестацій, прес-конференцій), скеровування звернень до міжнародних правозахисних організацій та державних діячів країн Заходу з проханнями встати на захист переслідуваних українських дисидентів.
41
Назаренко, В. "Сторони договору комісії у сфері зовнішньоекономічної діяльності". Підприємництво, господарство і право, № 10 (2007): 87–91.
Знайти повний текст джерела
42
Нестуля, С. І. "Софійська комісія Всеукраїнської Академії наук (1921 рік)". Історична пам"ять, № 1/2 (2000): 176–82.
Знайти повний текст джерела
43
Бережна, К. В. "Європейська комісія в інституційному механізмі Європейського Союзу". Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції, Вип. 6 (2015): 11–17.
Знайти повний текст джерела
44
Бережна, К. В. "Європейська комісія в інституційному механізмі Європейського Союзу". Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції, Вип. 6 (2015): 11–17.
Знайти повний текст джерела
45
Мосійчук, С. "Особливості валютного законодавства щодо виконання договорів комісії". Вісник податкової служби України, № 1/2 (2001): 117–20.
Знайти повний текст джерела
46
Ставнійчук, М. "Виборчі комісії як орган управління виборчим процесом". Вісник Центральної виборчої комісії, № 1 (2006): 14–17.
Знайти повний текст джерела
47
Десятов, Дмитро. "Дидактичні умови використання коміксів на уроці історії". Історія в школі, № 5/6 (2008): 18–22.
Знайти повний текст джерела
48
Бережна, К. В. "Європейська комісія в інституційному механізмі Європейського Союзу". Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції, Вип. 6 (2015): 11–17.
Знайти повний текст джерела
49
Солоіденко, Г. "Бібліографічна комісія ВУАН та її незавершена діяльність". Бібліотечний вісник, № 3 (245) (2018): 18–22.
Знайти повний текст джерела
50
Omelchuk, V. V. "Участь духовенства у кодифікації судочинства Гетьманату першої половини ХVІІІ ст." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (3 грудня 2017): 13–19. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.06.02.
Повний текст джерела