Добірка наукової літератури з теми "Комунікативна компетентність фахівця"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Комунікативна компетентність фахівця".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Комунікативна компетентність фахівця"
1
Красновська І. П. "Теоретичне обґрунтування комунікативної компетентності майбутніх моряків". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (12 лютого 2021): 157–63. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.122.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто й уточнено поняття комунікативної компетентності морських фахівців, а також обґрунтовано важливе значення комунікативної компетентності морського фахівця в професійній діяльності.Зазначено умовний поділ процесу становлення трьох історичних періодів вивчення комунікативної компетентності. Наприкінці 60-х – на початку 70-х років XX століття було зроблено перші спроби визначити комунікативну компетентність у межах уміння застосовувати лінгвістичну компетентність у різноманітних ситуаціях. Поступово сутність і структуру комунікативної компетентності було розширено та наповнено новим змістом. Від 80-х років минулого століття комунікативна компетентність аналізується вченими з урахуванням психологічного підґрунтя особистості. Починаючи з 2000 рр. активно впроваджують комунікативний підхід в освітніх закладах із професійною підготовкою фахівців різних галузей.Проаналізовано науковий доробок вітчизняних і зарубіжних дослідників Ю. Ємельянова, Л. Петровської, М. Пентилюк, Д. Хаймза, Н. Хомського, С. Савіньона, М. Свейна щодо сутності даного поняття. У своїх працях вони доводять, що під комунікативною компетентністю слід розуміти застосування вербальних та невербальних засобів спілкування під час навчання та виховання з метою взаємодії з людьми в різних соціально-побутових ситуаціях. Комунікативні компетенції, які базуються на знаннях, вміннях, навичках, способах комунікативної діяльності і проявах емоційно-ціннісного ставлення до неї, є складовими основи комунікативної компетентності.На основі аналізу наукової літератури запропоновано визначення поняття «комунікативна компетентність» морських фахівців. Виявлено, що вона є ключовою компетентністю робітників морського профілю, оскільки особливість специфіки професії вимагає постійного контакту між людьми та виконання ними щоденних обов’язків.
2
Лосієвська, Ольга. "Концептуалізація процесу розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутніх фахівців-гуманітаріїв". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т3 (2021): 117–24. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-117-124.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено концептуалізацію процесу розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутніх фахівців-гуманітаріїв. Запропоновано концептуальне соціально-психологічне обгрунтування процесу розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутнього фахівця гуманітарного профілю. Показано, що комунікативна компетентність не є спектральним набором певних компетенцій, а являє собою складну ієрархічну систему взаємозалежних, мінливих у часі компетенцій, різні рівні якої характеризують напрямки розвитку професійної траєкторії майбутнього фахівця-гуманітарія. При цьому комунікативні компетенції професіоналізму, як системні утворення та як функціональні системи, підпорядковуються у своєму системогенезі і у своєму функціонуванні та розвитку системно-генетичним законам та компетентнісній парадигмі професійної діяльності гуманітарного профілю. Чим більше безліч одиничних або елементарних комунікативних компетенцій, тим більшою є потужність безлічі потенційних композиційних компетенцій, з яких формуються компетентнісні новоутворення – функціональні системи, що забезпечують професійну успішність фахівця-гуманітарія, тим більшим стає потенціал комунікативних компетенцій професіоналізму майбутнього фахівця гуманітарного профілю. Ключові слова: майбутні фахівці гуманітарного профілю, компетенції професіоналізму, комунікативні компетенції, комунікативні компетенції професіоналізму, соціально-психологічні технології розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму.
3
Haliyash, N. B., N. A. Bilkevych та N. V. Petrenko. "ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ СКЛАДОВОЇ ПРОФЕСІЇ ЛІКАРЯ". Медична освіта, № 2 (15 серпня 2019): 67–74. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10346.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті сформульовано сучасну концепцію професійної (медичної) комунікативної компетентності та запропоновано підходи для її ефективної імплементації в систему підготовки медичних кадрів.
Комунікативна компетентність медика розглядається як інтелектуально й мотиваційно обумовлена соціально-професійна характеристика, що базується на комунікативних здібностях, вміннях і знаннях та дозволяє лікарю самостійно й відповідально реалізовувати ефективні й адекватні комунікативні дії в конкретних ситуаціях міжособистісної взаємодії. Оволодіння комунікативною компетентністю в медицині передбачає засвоєння таких складових елементів, як ініціація спілкування, збір інформації, роз’яснення та планування діагностичних і лікувальних процедур, завершення розмови, застосування різних комунікативних методик тощо. Традиційно засвоєння навичок спілкування відбувалося після вивчення низки розрізнених теоретичних предметів на практиці за механізмом наслідування стилю поведінки лікарів-викладачів, які слугували взірцем. Втім, на сьогодні такий підхід має низку недоліків. Сучасний міжнародний досвід показує, що оволодіння даною компетентністю повинно починатися ще до початку роботи в клініці та вимагає виділення окремого циклу занять для формування початкових навичок спілкування, що і було впроваджено в 2018–19 навчальному році в ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України», а також видано посібник «Комунікативні навички в медицині» для забезпечення теоретичної та методичної бази формування комунікативної компетентності студентів.
У сучасних умовах висококваліфікований фахівець, задля конкурентоспроможності на ринку праці, повинен досконало володіти комунікативними навичками. Здатність до ефективної комунікації є набутою, тому її необхідно розвивати та тренувати. Для досягання відповідності зростаючим вимогам щодо рівня володіння комунікативними навичками необхідна оптимізація навчальних програм та використання спеціальних педагогічних підходів при підготовці фахівців медичного профілю як на додипломному, так і на післядипломному рівні. Доцільним є розробка та впровадження наскрізної програми з медичної комунікації, що забезпечить методичний та системний підхід для трансформації теоретичних знань та початкових навичок спілкування у повноцінну комунікативну компетентність майбутнього фахівця медичного профілю.
4
Забіяка, Ірина, та Світлана Лобанова. "МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ТЕХНІЧНОГО ТА ГУМАНІТАРНОГО ПРОФІЛЮ У КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ". Інноватика у вихованні 2, № 11 (30 травня 2020): 120–27. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i11.220.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено проблемні питання формування та розвитку міжкультурної комунікативної компетентності у майбутніх фахівців технічного та гуманітарного профілю у контексті глобалізації освітнього простору. На підставі узагальнення основних наукових понятійно-категоріальних ознак досліджуваного феномену, міжкультурну комунікативну компетентність майбутнього фахівця технічного та гуманітарного профілю трактовано як інтегративну, динамічну, здатну до саморозвитку професійно-особистісну якість, що забезпечує успіх у розв’язанні завдань міжкультурної комунікації, адаптацію та самореалізацію фахівців технічного та гуманітарного профілю в іншомовному суспільстві. Розглянуто поняття «міжкультурна комунікативна компетентність», означено її структуру та основні складові, що мають бути закладені в основу її формування. Розкрито сутнісні характеристики структурних складових міжкультурної комунікативної компетентності та її компоненти як інтегративної якості особистості майбутнього фахівця. Обґрунтовано особливості формування міжкультурної комунікативної компетентності у майбутніх фахівців у процесі вивчення іноземних мов та визначено педагогічні технології, що забезпечують ефективне її формування.
5
Лосієвська, Ольга. "Соціально-психологічні аспекти дослідження процесу розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутнього фахівця гуманітарного профілю". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)T.1 (2021): 172–83. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-172-183.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наголошується, що навчання у системі вищої освіти, передбачаючи інтенсифікацію процесу професійного становлення майбутнього фахівця гуманітарного профілю, має значний ресурс розвитку його комунікативних компетенцій професіоналізму. Експериментально визначено, що комунікативна компетентність не є спектральним набором певних компетенцій, а являє собою складну ієрархічну систему взаємозалежних, мінливих у часі компетенцій, різні рівні якої характеризують напрямки розвитку професійної траєкторії майбутнього фахівця-гуманітарія. При цьому комунікативні компетенції професіоналізму, як системні утворення та як функціональні системи, підпорядковуються у своєму системогенезі і у своєму функціонуванні та розвитку системно-генетичним законам та компетентнісній парадигмі професійної діяльності гуманітарного профілю. Розроблено системний програмно-цільовий проект соціально-психологічного супроводу процесу розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутнього фахівця гуманітарного профілю та визначено основні умови його ефективної реалізації. Ключові слова: майбутні фахівці гуманітарного профілю, компетенції професіоналізму, комунікативні компетенції, комунікативні компетенції професіоналізму, соціально-психологічні технології розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму.
6
Жигаренко, Ігор, та Наталія Завацька. "Результативно-змістовні параметри особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічної галузі". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 1(54) (2021): 162–72. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-54-1-162-172.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито результативно-змістовні параметри особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічної галузі. Визначено діагностичні маркери мотиваційно-ціннісної (мотиваційні диспозиції особистості (потреби, мотиви, установки, ціннісні переживання), генеративність, просоціальна мотивація (орієнтація на альтруїзм), як основа професійної спрямованості особистості фахівця, та її взаємозвʼязок з ціннісними орієнтаціями і рівнем емоційного інтелекту); компетентнісно-функціональної (професійна компетентність (соціально-перцептивна, соціально-психологічна, аутопсихологічна, комунікативна складові); специфіка особистісно-професійного саморозвитку та його звʼязок з самоефективністю, психологічною і комунікативною компетентністю, а також з рефлексією, саморегуляцією і самоставленням; параметри самоактуалізації; рефлексивні і регулятивні особливості фахівця; рівень і структура професійного вигорання (емоційне виснаження, напруженість у роботі, професійний перфекціонізм, професійний розвиток та самовдосконалення, інтегративний індекс вигорання тощо));конативно-стильової (специфіка індивідуального стилю професійної діяльності за стильовими (відмінності складу компонентів, умов і параметрів діяльності, ієрархія механізмів адаптації) і рівневими (діапазон параметрів, кількісний склад компонентів і характер їх взаємозвʼязків) характеристиками; процесуальні показники діяльності за блоками професійної діяльності, професійного спілкування, особистості фахівця;рівні професійної культури; самооцінка індивідуального стилю діяльності за параметрами оригінальності і надситуативності, взаєморозуміння та можливостей корекції стилю діяльності) складових особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю. Проведено аналіз результативно-змістовних параметрів особистісно-професійної адаптації та виокремлено стадії (емпірично-репродуктивну, адаптивно-евристичну, результативно-продуктивну) цього процесу на різних етапах професіоналізації фахівців соціономічного профілю. Ключові слова: фахівці соціономічного профілю, особистісно-професійна адаптація, результативно-змістовні параметри особистісно-професійної адаптації, соціально-психологічні ресурси особистісно-професійної адаптації.
7
Жигунова, Вікторія. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, № 1 (12 червня 2021): 154–67. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.696.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються різні підходи щодо трактування принципу професійної спрямованості у навчанні. Визначається поняття “професійна спрямованість” та аналізується принцип професійної спрямованості в іншомовній підготовці майбутніх фахівців з міжнародної інформації. Визначаються такі поняття, як інтереси, знання, життєвий досвід та уміння вчитись як складові професійної іншомовної підготовки майбутніх фахівців-міжнародників. Розглядаються поняття: “компетентнісний підхід”, “компетентність”, “професійна компетентність” та “іншомовна компетентність”. Представлено умови розвитку професійної компетентності, взаємозв’язок між комунікативною культурою суб’єкта, що вивчає іноземну мову, та його іншомовною компетентністю, якої він набуває у процесі засвоєння мови. Автор зазначає, що іншомовна професійна компетентність складається з компетенції лінгвістичного рівня, компетенції соціолінгвістичного рівня та компетенції прагматичного рівня. Продано відношення компонентів іншомовної професійної компетентності у її структурі. Детально аналізуються компоненти іншомовної компетентності. Виділяється поняття “іншомовна комунікативна компетенція” як професійно-важлива риса особистості фахівця з такими компонентами: лінгвістичний, соціокультурний, стратегічний, професійний. Сформованість іншомовної готовності майбутніх фахівців з міжнародної інформації розуміється як сукупність послідовних педагогічних впливів на її мотиваційно-орієнтаційний, когнітивно-інтегративний та ситуативно-діяльнісний компоненти та визначаються критерії сформованості цих компонентів. Виділяються чотири рівні сформованості іншомовної компетентності: низький, середній, достатній та високий.
8
Dronenko, V. V. "ДОСЛІДЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ". Медична освіта, № 4 (24 вересня 2018): 41–47. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2018.4.9249.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – діагностика комунікативної компетентності майбутніх лікарів.
Основна частина. Успішність фахівця в медицині визначається професійними знаннями й навиками, досвідом і лікарською етикою, а також вмінням реалізувати їх у власній діяльності за рахунок певних особистісних якостей. У структурі комунікативної компетентності ми виокремлюємо комунікативний самоконтроль, толерантність, емпатію, бажання допомогти й орієнтацію на соціальну користь, прагнення до співпраці. У статті описані основні теоретичні підходи до визначення поняття “комунікативна компетентність майбутнього лікаря”, представлено результати діагностики цього особистісно-професійного утворення, описано орієнтовний зміст комунікативних тренінгових вправ для студентів медичного ВНЗ. Наголошено на необхідності формування навиків активного слухання, емпатії, продуктивних стратегій самопрезентації лікаря для успішного виконання своїх професійних обов’язків, для створення довірливих взаємин між лікарем і пацієнтом, для формування авторитету медика.
Висновок. Доведено, що цілеспрямована систематична робота з формування комунікативної компетентності майбутнього лікаря впливає на зміни типів комунікативних реакцій, розвиток емпатії, комунікативного самоконтролю студентів медичного університету.
9
Forostyuk, Tetiana. "ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ СУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ". HUMANITARIUM 45, № 2 (3 липня 2020): 147–53. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-45-2-147-153.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено проблему формування комунікативної компетентності в майбутніх учителів початкової школи в процесі фахової підготовки. Проаналізовано наукові праці з проблеми. Узагальнено сучасні підходи до розв’язання актуальної проблеми сьогодення.У статті обґрунтовується думка про те, що підготовка майбутнього фахівця початкової школи буде найефективнішою, якщо здійснювати її з урахуванням компетентнісного підходу та особливостями формування комунікативної компетенції. Комунікативно-діяльнісний підхід у процесі фахової підготовки майбутніх учителів початкової школи сприяє ефективному формуванню комунікативної компетентності студентів, які в майбутньому зможуть формувати комунікативну компетентність учнів, готовність спілкуватися українською мовою в повсякденному спілкуванні, любов до рідного слова, інтерес і повагу до історичного минулого українського народу, до української мови.Досліджено сутність поняття «комунікативна компетентність», а також «комунікативна компетенція». Розглянуто визначення понять у науковій літературі.Розкрито й доведено необхідність використання ефективних методів, засобів і прийомів у процесі фахової підготовки майбутніх учителів початкової школи, зокрема на уроках української мови. Здійснено спробу узагальнити умови формування комунікативної компетентності в майбутніх учителів початкової школи в процесі фахової підготовки. Проаналізовано педагогічний досвід. Звертається увага на важливість упровадження в практику підготовки майбутнього вчителя інноваційних технологій, методів, прийомів, які сприятимуть формуванню комунікативної компетентності майбутніх учителів початкової школи. Пропонуються цікаві вправи та завдання, зокрема з української мови, які будуть ефективними під час формування комунікативної компетентності в майбутніх учителів початкової школи.Розглядається вербальне спілкування та невербальні засоби спілкування, етикет у спілкуванні. Звертається увага на можливі помилки в мовленні та спілкуванні. Пропонуються шляхи формування комунікативної компетентності майбутнього вчителя та учнів початкової школи, що сприятимуть ефективній комунікації.
10
Аксьонова, Дар’я, та Юлія Кулінка. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ТА МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 16 (9 грудня 2021): 184–94. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.16.2021.246625.
Повний текст джерелаАнотація:
Стрімкі соціально-економічні зміни в суспільстві є рушійною силою для розвитку усіх сфер життєдіяльності людини та вимагають перебудови та удосконалення підходів та методів на всіх етапах освітнього процесу. Стаття присвячена проблемі теоретичних аспектів формування мовної особистості фахівців сфери обслуговування, висвітлюється актуальність проблеми виховання висококваліфікованого фахівця сфери обслуговування, перераховуються основні закони та нормативно-правові акти, які регулюють вимоки до підготовки фахівців сфери обслуговування. Розглянуто компетентнісний підхід до формування фахівців сфери обслуговування, як підґрунтя мовно культурного розвитку, виділені та охарактеризовані основні варіанти класифікацій компетентностей. Розкривається поняття мовного вміння та різні підходи до диференціації та стратегій спілкування. Аналізується комунікативна компетентність та основне коло вмінь, які вона охоплює. Досліджено лінгводидактичну літературу та зроблена порівняльна характеристика таких понять як «мовленнєва компетентність» та «мовна компетенція», визначена суть, структура та їх основні функції і структурні компоненти. У статті висвітлюється важливість володіння відповідними мовними нормами та навичками для формування професійної особистості фахівця сфери обслуговування, важливість комунікативної культури як засобу й умови формування професійної особистості.
Дисертації з теми "Комунікативна компетентність фахівця"
1
Горбач, І. О., та Наталія Вікторівна Середа. "Риторична підготовка студентів-психологів". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/43696.
Повний текст джерела
2
Вяхк, І. А., С. О. Медведєва, И. А. Вяхк, С. А. Медведева, I. A. Viakhk та S. O. Medvedieva. "Модель формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців у галузі інформаційних технологій". Thesis, Вінницький національний аграрний університет, 2013. http://ir.lib.vntu.edu.ua/handle/123456789/2995.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті обґрунтовується запропонована автором модель формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців у галузі інформаційних технологій. Однією із запорук успішного втілення моделі є дотримання таких педагогічних умов: системне навчання змісту спеціальності іноземною мовою, моделювання професійної діяльності майбутніх фахівців у галузі інформаційних технологій засобами іноземної мови, реалізація принципів змішаного навчання у навчально-методичних матеріалах.The article highlights the author’s model of forming the foreign language communicative competence of future specialists in the sphere of information technologies. One of the keys to successful implementation of the model is to meet such pedagogical terms as: system learning of special purpose content in foreign language, simulation of professional activity of future specialists in IT sphere by means of foreign language, realization of principles of blended learning in teaching aids.
3
Гринюк, Світлана Петрівна. "Формування іншомовної професійно-комунікативної компетенції майбутніх фахівців військової галузі". Thesis, Військова освіта і наука: сьогодення та майбутнє : XV міжнар. наук.-практ. конф. – К.: КНУ, 2019. – С. 5-7, 2019. http://er.nau.edu.ua:8080/handle/NAU/41041.
Повний текст джерелаАнотація:
Нині діяльність військових установ в сучасних умовах спрямована на підвищення якості військово-професійної підготовки майбутніх військових фахівців, формування і розвиток їх загальної та професійної культури. Відтак, високий рівень володіння іноземними мовами (насамперед, англійською мовою) стає інструментом посилення особистісного потенціалу майбутніх фахівців військової галузі, підвищення їх професійної компетентності.
4
Самодурова, О. С. "Культура професійного мовлення". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/15985.
Повний текст джерела
5
Грень, Лариса Миколаївна, та Т. С. Грицаєнко. "Роль самоуправління у формуванні ділового спілкування у процесі навчання у ВНЗ". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/43060.
Повний текст джерела
6
Руденко, Лариса Анатоліївна. "Комунікативна компетентність як чинник професійної адаптації фахівців соціального захисту". Thesis, 2018. http://hdl.handle.net/123456789/4736.
Повний текст джерела
7
Ячменьова, Наталія Валентинівна. "Розвиток комунікативних якостей фахівців із соціального захисту в місцевому самоврядуванні". Магістерська робота, 2019. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/2838.
Повний текст джерелаАнотація:
Ячменьова Н. В. Розвиток комунікативних якостей фахівців із соціального захисту в місцевому самоврядуванні : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 281 "Публічне управління та адміністрування" / наук. керівник І. О. Кудінов. Запоріжжя : ЗНУ, 2019. 77 с.UA : Мета рoбoти полягає у діагностиці комунікативних якостей фахівців соціального захисту. Об’єкт дослідження – є професійне спілкування фахівців системи соціального захисту. Предмет дослідження – комунікативні якості фахівців системи соціального захисту як умова професійного спілкування. Методи дослідження: аналіз, синтез, порівняльний, історичний, логічний, класифікації, описовий, опитування. Гіпотеза: структура комунікативних якостей фахівців соціального захисту є багаторівневою та складно ешелонованою. В різноманітті комбінаторних форм її можна виокремити два еталонні архетипи – продуктивний та непродуктивний. Висновки: 1. Структура комунікативних якостей фахівця соціального захисту має чотири рівні: базовими елементами першого є комунікативні здібності та уміння ставити себе на місце того хто звертається; другого – уміння слухати, дружелюбність, доброзичливість; третього – здібності невербальної комунікації ; четвертого – статусно-рольові ознаки. 2. Серед фахівців соціального захисту домінують два комунікативні архетипи – із професійно сформованими (продуктивний тип) і несформованими комунікативними якостями (непродуктивний тип). Переважна більшість відноситься до другого типу. Головними рисами останнього виступають ситуативна спрямованість на партнера, високий контроль емоцій, що заважає повному сприйняттю людини.
Тези доповідей конференцій з теми "Комунікативна компетентність фахівця"
1
Зозуля, Ірина Євгеніївна. "Розвиток іншомовної дискурсивної компетенції іноземних студентів". У ІІ Міжнародна науково-практична конференція. Bila Tserkva National Agrarian University, 2021. http://dx.doi.org/10.33245/20-05-2021-37-39.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто проблему формування іншомовної дискурсивної компетенції студентів вищої школи в процесі навчання українській мові як іноземній. Обґрунтовано важливість розвитку різноманітних підходів щодо проблеми іншомовної підготовки майбутніх фахівців технічної сфери в умовах освітнього середовища університету. Зазначено, що навчання іноземній мові повинно відбуватися в межах особистісноорієнтованого, комунікативно спрямованого і професійно-діяльнісного підходів у системі мовної професійно-орієнтованої підготовки студентів за умови впровадження в освітній процес інноваційних технологій навчання українській мові як іноземній. Доведено, що ефективність навчання монологічному мовленню як типу дискурсу залежить в першу чергу від рівня сформованості дискурсивної компетентності студентів. Ключові слова: дискурсивна компетенція, українська мова як іноземна, іноземний студент, міжкультурна компетентність, метод навчання.