Статті в журналах з теми "Компетенція предметна"

У статті висвітлено одна із актуальних проблем навчання майбутніх логопедів – формування у них комунікативної компетенції. Охарактеризовано зміст поняття «комунікативна компетенція»; розкрито взаємозв’язок розвитку комунікативної та риторичної компетенцій майбутнього учителя; окреслено організація викладання навчального предмета «Риторика та культура мовлення корекційного педагога» щодо спрямування студентів до засвоєння комунікативно-мовленнєвих і риторичних умінь та навичок у межах предметно-спеціальної підготовки бакалаврів. Узагальнено роль і місце дисципліни в системі компетентносного підходу до професіональної підготовки спеціального педагога. Аналіз категорії «комунікативна компетенція» репрезентовано як лінгвістичний феномен, розкрито концептуальні основи і технологія її розвитку у вчителя-логопеда. На основі стандартів і освітньо-професійних програм проаналізовано зміст комунікативної бази професійної компетенції логопеда. Доведено, що культура мовлення є підґрунтям для розвитку загальної культури людини, а комунікативна компетенція формується в процесі професійної підготовки спеціаліста і системним виявом знань, умінь, здібностей і особистісних якостей, які дозволяють успішно вирішувати функціональні завдання в професійній діяльності. Поряд із теоретичним матеріалом, у статті подано систему вправ, практичні поради, які допоможуть внести відповідні корективи в поведінку учасників комунікаційного акту.

Стаття присвячена розв’язанню складної і багатогранної проблеми залучення учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності на уроках фізики як основи підвищення якості освітнього процесу в сучасних освітніх умовах. На основі опрацювання літературних джерел і з’ясування змісту базових понять дослідження (особистісно зорієнтований, діяльнісний і компетентнісний підходи, предметна компетенція і компетентність, метод і технологія навчання, освітні інновації) висвітлено сутність та основні принципи застосування інтерактивних технологій у навчанні фізики в загальноосвітній школі. Останні розглядаємо як системний спосіб організації навчально-виховного процесу, за якого гарантоване досягнення прогнозованих освітніх результатів досягається узгодженим поєднанням організаційних форм, методів і засобів навчання на основі активної взаємодії, рівності і взаємоповаги всіх його учасників. На основі узагальнення літературних джерел і передового педагогічного досвіду наведено різноманітні засоби, прийоми і способи активізації пізнавальної діяльності учнів у навчанні фізики. Встановлено, що розумово “переміщуючись” від однієї пізнавальної дії до іншої, від однієї задачі до іншої, учень залучається до активного процесу самостійного здобуття знань і таким чином здобуває власний досвід навчально-пізнавальної діяльності, що виступає обов’язковим та головним компонентом формування й оцінювання його предметної компетентності з фізики. Наведено організаційні форми, методи і прийоми роботи в умовах інтерактивного навчання фізики в загальноосвітній школі як елементів власного педагогічного досвіду. Доведено, що активний діалог і спільна діяльність усіх учнів класу у процесі засвоєння і застосування нових знань означає, що кожен з учасників освітнього процесу робить власний внесок і певний висновок; між ними відбувається обмін інформацією, знаннями, ідеями, емоціями, способами і досвідом діяльності. Така взаємодія сприяє підвищенню пізнавального інтересу учнів, розвитку їх інтелектуальних і творчих здібностей і загалом якості освітнього процесу з фізики. Ключові слова: мотивація, пізнавальний інтерес, діяльнісний підхід, метод навчання, технологія навчання, інтерактивна технологія навчання фізики, предметна компетентність учнів з фізики.

Нормативна модель компетенції слідчого судді в кримінальному провадженні зазнає постійних змін у напрямі розширення предмета відання цього суб’єкта кримінальної процесуальної діяльності. У зв’язку з цим актуальним видається дослідження теоретичних основ визначення компетенції суб’єкта владних повноважень, з’ясування відповідності чинної законодавчої моделі предмету відання слідчого судді меті та сутності його процесуальної функції, якою відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) є судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження. Мета статті полягає у встановленні об’єктивних критеріїв, які мають визначати предмет відання слідчого судді в кримінальному провадженні та його процесуальні повноваження, реалізація яких забезпечує виконання його кримінальної процесуальної функції та вирішення завдань кримінального провадження. Такі критерії повинні враховуватися законодавцем при подальшому удосконаленні нормативної моделі судово-контрольної діяльності, визначенні кримінальної процесуальної компетенції слідчого судді як суб’єкта, що забезпечує реалізацію засади змагальності під час досудового розслідування, дотримання прав і свобод учасників кримінального провадження при проведенні процесуальних дій, що їх обмежують, вирішення правових конфліктів, що виникають між учасниками кримінального провадження під час здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень. Для досягнення цієї мети автором виконано наукові завдання щодо з’ясування сутності категорії “компетенція”, її структурних компонентів та їх кореляційних зв’язків; встановлення тенденцій розвитку кримінального процесуального законодавства України в сегменті, що регулює компетенцію слідчого судді під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, та їх оцінки з позиції відповідності сутності його процесуальної функції. На підставі аналізу чинного кримінального процесуального законодавства України констатовано тенденцію до постійного розширення предмета відання слідчого судді; автор доходить висновку, що розширення меж судово-контрольної діяльності має здійснюватися з урахуванням чітких критеріїв, які дадуть змогу оптимально їх визначити. До них слід віднести мету процесуальної діяльності та правову природу кримінальної процесуальної функції слідчого судді. Зазначено, що безпідставне розширення предмета відання слідчого судді, яке нині має місце у зв’язку з прийняттям нових змін до КПК України в частині впровадження порядку залучення експерта для проведення експертизи лише за ухвалою слідчого судді, а також продовження слідчим суддею строків досудового слідства, призводить до невиправданого ускладнення досудового розслідування та порушення засади розум них строків, необґрунтованого збільшення навантаження на слідчих суддів, а також порушення балансу процесуальних можливостей сторін кримінального провадження щодо виконання поставлених перед ними завдань.

У статті на основі проаналізованого досвіду провідних фахівців визначено підходи до моделювання процесу формування акмеологічної компетенції майбутніх судноводіїв у процесі їх професійної підготовки. З’ясовано підходи до моделювання різних педагогічних систем професійної освіти майбутніх судноводіїв. Визначено основні складові акмеологічної компетенції та процесу формування компетенцій курсантів ВМНЗ, розкрито їх зміст і взаємозв’язок. Показано, що формування акмеологічної компетенції майбутніх судноводіїв є динамічним процесом, який детермінується зовнішніми і внутрішніми чинниками. Акмеологічні компетенції майбутніх судноводіїв репрезентовані як письмовий опис названого процесу, представлений за допомогою схематичного зображення розподілу змістовно-структурних його складових із відображенням ієрархічних (горизонтально-вертикального упорядкування) зв’язків між елементами. Виходячи з цього, формування акмеологічної компетенції майбутніх судноводіїв у процесі їх професійної підготовки визначено як формування актуального «акме» – тобто, такого індивідуально-соматичного, психофізіологічного і соціально-професійного стану особистості, який дозволяє досягати курсантам ВМНЗ найбільш високих показників у предметно-пізнавальній діяльності. Відповідно до цього буде формуватись «акмеологічна компетенція майбутніх судноводіїв», де основними завданнями виступатимуть: у когнітивній сфері – набуття акме-знань і акме-вмінь; в особистісній сфері – розвиток акме-якостей і акме-здібностей, формування акме-здатностей і акме-цінностей; у професійно орієнтованій сфері – вироблення саморегуляції емоцій та поведінки, саморефлексії, формування мотивації до неперервного самовдосконалення. А впровадження акмеологічного підходу в навчальний процес дозволить зорієнтувати професійну підготовку майбутніх судноводіїв на розвиток необхідних особистісних якостей; реалізувати контекстне навчання, сутність якого полягає у відтворенні за допомогою усієї системи дидактичних форм, методів і засобів предметного контексту майбутньої професійної діяльності.

У статті досліджуються питання змісту правової категорії арбітрабільності предмета спору під час розгляду і вирішення спорів у порядку міжнародного комерційного арбітражу. Автор вказує на доктринальне походження терміна арбітрабільності, що із часом поширився й у нормативній площині в межах законодавства окремих юрисдикцій. Наголошується, що об'єктивна арбітрабільність залежно від контексту може відноситись як до характеристики предмета конкретного спору чи категорії спорів, так і визначати допустимий предметний обсяг компетенції арбітражного суду в межах певної правової системи, чому й кореспондує відповідний термін «арбіт-рабільність» в його предметній, об'єктивній складовій. Вивчається значення арбіт-рабільності спору як передумови арбітражного розгляду загалом та передумови здійснення правозасто-совчої діяльності складом арбітражу зокрема. Так, автор стверджує, що належним чином встановлена неарбітрабільність спору (як арбітражем, так і державним судом) залежно від стадії арбітражного розгляду свідчить або про припинення арбітражного процесу у зв'язку з відсутністю у складі арбітражу компетенції на вирішення спору, або про скасування чи неможливість виконання арбітражного рішення у відповідній державі. Зважаючи на це та з огляду на завдання складу арбітражу постановити виконуване рішення, аналіз об'єкта спору на предмет його арбітрабільності є важливою передумовою арбітражного розгляду, однією із гарантій успішного визнання та приведення до виконання постановленого арбітражного рішення. Резюмується, що питання арбітрабільності предмета спору як передумови правозастосування в міжнародному комерційному арбітражі є багатоаспектним та потребує дослідження у взаємозв'язку таких складових елементів проблематики: 1) категорій спорів, що за законодавствами окремих держав визначаються як арбітрабіль-ні та неарбітрабільні; 2) аспектів визначення застосовного до арбіт-рабільності права; 3) встановлення суб'єктів, компетентних вирішувати питання арбітрабільності на різних стадіях арбітражного розгляду, при визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення.

У статті показано, що інтеграція як один з найважливіших засобів досягнення єдності повинна оптимально використовуватись у процесі навчання. Проблема цілісності знань є необхідним компонентом формування змісту освіти. Інтегративний підхід до викладання дисциплін натепер переходить від узгодження змісту освіти до глибокої взаємодії, обґрунтованої інтеграції знань, умінь та елементів мислення майбутнього фахівця. Проблема інтеграції змісту дисциплін досліджувалася хоча і широко, однак доволі однобічно. Зауважено, що засвоєння учнями наявної натепер системи і сукупності знань з основ наук є далеко не повним завданням школи. У статті акцентовано увагу на тому, що оволодіння мовою не є головною метою, самоціллю, а лише засобом у розумінні взаємозв’язків і взаємодій мови з іншими дисциплінами, оскільки мовні інтегровані курси реалізовують системний підхід до збагачення всіх значущих компонентів усного і писемного мовлення на предметному змісті дисципліни, що інтегрується. Особливо ефективними є курси, в яких різноманітна мистецька діяльність використовується як методологія навчання іноземної мови і дисципліни, що інтегрується. Наголошено, що інтегративні зв’язки не ламають структуру і специфіку кожного навчального курсу, а гармонійно поєднують їх у загальну систему знань, здібностей, навичок та ціннісних орієнтацій особистості. Тоді взаємозв’язок знань та інтегративні компоненти у змісті навчання будуть органічними частинами системи реально існуючих знань та реально існуючих між ними зв’язків. Обґрунтовано, що інтегративнi зв’язки між вивченням спеціальних дисциплін та іноземної мови спрямовані на удосконалення професійних знань студентів та розвиток мовного апарату з іноземної мови. Зроблено висновок, що за умов цілісного, інтегративного підходу до вивчення іноземної мови та спеціальних дисциплін відбувається перенесення навичок і вмінь пошуку інформації, сформованих під час навчання іноземної мови, в мовну діяльність рідною мовою. Засобами іноземної мови вдосконалюється загальна мовленнєва та предметна компетенція тих, хто навчається.

У статті розглянуто та обґрунтовано актуальні проблеми навчання природничої освітньої галузі за умов динамічності реформування сучасної системи освіти, де чітко виокремлюється проблема професіоналізму діяль- ності вчителя початкової школи. Метою роботи є розкриття сутності готовності майбутніх учителів початкової ланки освіти до формуван- ня у молодших школярів предметної природознавчої компетентності; характеристика практичного стану цього феномена; дослідження відповідності підготовки майбутнього вчителя вимогам Державного стандарту почат- кової ланки загальної освіти, адже підготовка майбутнього фахівця наразі має бути спрямована на здатність керувати освітнім та виховним процесом, на впровадження нових інтерактивних технологій у процес навчання дітей молодшого шкільного віку природничої освітньої галузі інтегрованого курсу «Я досліджую світ». Охарактеризовано та розкрито проблему формування природознавчої компетентності студентів – майбутніх вчителів початкової школи. Досліджується відповідність підготовки майбутнього вчителя вимогам нового Дер- жавного стандарту початкової загальної освіти (від 24 липня 2019 р. № 688). Визначено зміст природознавчих компетенцій за результатами теоретичного аналізу досліджень учених-методистів як минулого, так і сучасності. Особливу увагу приділено результативно-цільовій спрямованості початкової освіти. Пріоритетним підхо- дом природничої освіти визначено компетентнісний та обґрунтовано його безперечну перевагу над традицій- ним та інноваційним підходами. Предметну природознавчу компетентність розглянуто нами з позиції інтегра- тивного підходу та обґрунтовано методичні умови формування предметної компетентності учнів молодшого шкільного віку через системне набуття ними окремих предметних компетенцій на уроках інтегрованого курсу «Я досліджую світ».

У статті досліджуються особливості реалізації компетентнісного підходу до формування мисленнєвої діяльності майбутніх учителів музичного мистецтва у процесі музичного навчання загалом та під час удосконалення музично-інтонаційного словника. Компетенцію ми розуміємо як сукупність взаємопов’язаних якостей особистості, сукупність знань, умінь, навичок та способів діяльності. Також виокремлюємо поняття компетентність як володіння людиною відповідною компетенцією, що містить її особистісне ставлення до предмета діяльності. Компетентнісний підхід в освіті пов'язаний з особистісно-орієнтованим і діяльнісним підходами до навчання, оскільки ґрунтується на особистості індивіда та може бути реалізованим і перевіреним тільки в процесі виконання певного комплексу дій. Об’єм музичного мислення розглядається нами з точки зору розвиненості музично-інтонаційного словника майбутніх учителів, удосконалення якого створює основу для формування здібності поєднувати окремі музичні враження в цілісну картину музичного мистецтва, і творчого прояву учителя в музиці. Мислення як процес пізнання предметів або явищ включає пошук зв’язків: зовнішніх і внутрішніх, істотних і неістотних. У музичному мистецтві особливо важливий зв’язок явищ у русі, мінливості в співвідношенні звучних елементів. Інтонаційний словник розуміємо як “запас” музичних інтонацій, котрі сподобалися і запам’яталися.

Введение. Необходимость внедрения методов обучения, способствующих созданию мультиязыкового образовательного пространства в российских вузах, обусловлена стремлением российского высшего образования к повышению собственной конкурентоспособности на мировой арене. Одним из способов решения данной задачи выступает интегрированный предметно-языковой подход (Content and Language Integrated Learning, CLIL). Для своей успешной реализации подход требует дополнительной подготовки преподавателей инженерных образовательных программ, заключающейся в формировании необходимого набора компетенций, который в рамках данной работы определяется как CLIL-компетенция. Цель – определить понятие «CLIL-компетенция преподавателя инженерных образовательных программ», ее составляющие и критерии сформированности, а также предложить механизмы для ее формирования. Материал и методы. Использованы теоретические методы сравнительного анализа, синтеза и обобщения исследований зарубежных и отечественных авторов, посвященных изучению компетенций, необходимых для качественной реализации CLIL-обучения. Методом педагогического моделирования поэтапно описан процесс формирования CLIL-компетенции вузовского преподавателя инженерных образовательных программ и подходы к измерению уровня ее сформированности. Метод сравнительного анализа, синтеза и обобщения научно-методической литературы, описывающей мировые практики реализации CLIL-обучения, а также содержание экзамена TKT: CLIL, позволил определить наполнение курса повышения квалификации, направленного на формирование CLIL-компетенции. Результаты и обсуждение. Дано определение понятию «CLIL-компетенция преподавателя инженерных образовательных программ» на основе списка общекультурных, общепрофессиональных и профессиональных компетенций, необходимых для реализации CLIL-обучения. Разработаны критерии сформированности данной компетенции и их дескрипторы на основе дидактических принципов CLIL-подхода и содержания экзамена TKT: CLIL. Построена модель формирования CLIL-компетенции на базе курса повышения квалификации «Преподавание профильной дисциплины на иностранном языке на основе CLIL-подхода», разработанного на платформе Moodle. Заключение. Эффективная реализация CLIL-обучения, представляющего собой подход, способствующий созданию мультиязыковой образовательной среды современного российского вуза, сопряжена с необходимостью развития у преподавателей инженерных образовательных программ соответствующего набора знаний, умений и навыков, т. е. с необходимостью формирования CLIL-компетенции. Данная задача может быть решена в процессе повышения квалификации с использованием метода педагогического моделирования. Introduction. The need to introduce teaching methods contributing to the development of a multilingual educational space in Russian universities is due to the necessity of increasing competitiveness of Russian higher education. Content and Language Integrated Learning (CLIL) is one of the methods for solving this problem. However, its successful implementation requires additional training of subject teachers, which implies the development of a set of necessary competencies, which in the framework of this study is defined as CLIL-competence. The objective is to define CLIL-competence of a subject teacher, describe its components, assessment criteria, and propose the ways of its development. Material and methods. The theoretical methods of comparative analysis, synthesis and generalization foreign and domestic research on competencies necessary for the high-quality CLIL-training implementation are applied. Using the method of pedagogical modeling, development of the CLIL-competence of a subject teacher and approaches to measuring its level are described on a step-by-step basis. The method of comparative analysis, synthesis and generalization of scientific and methodological literature describing the world practices of implementing CLIL, and the content of the exam TKT: CLIL have determined the content of the advanced training course aimed to develop the CLIL-competence of a subject teacher. Results and discussion. The concept of “CLIL-competence of a subject teacher” has been derived on the basis of general cultural, general professional and professional competencies necessary for a subject teacher to implement CLIL. The criteria for assessing the level of this competence and their descriptors have been developed based on the didactic principles of CLIL and the content of the exam TKT: CLIL. A pedagogical model for developing the CLILcompetence of a subject teacher has been built on the basis of the advanced training course “Teaching a subject in a foreign language based on CLIL” developed on the LMS Moodle platform. Conclusion. The effective implementation of CLIL being an approach contributing to the creation of a multilingual educational environment of a modern Russian university is associated with the need to develop an appropriate set of knowledge, skills and abilities among subject teachers, that is, a CLIL-competence. This task can be solved in the process of professional development using the method of pedagogical modeling.

У статті розглядаються основні принципи компетентнісного підходу в сучасній освіті, етапи його становлення, склад мотиваційної компетенції в галузі навчання фахівців, характерологічні ознаки ключових компетенцій. Однією з головних науково-методичних проблем, що постають перед вишами в зв'язку з переходом на нові стандарти, за основу яких взято компетентнісний підхід, є розробка вітчизняної концепції компетентнісного навчання, змісту, типологій та рівнів самих компетенції в системі вищої професійної освіти. Багато положень компетентнісної освіти ще не стали предметом практичної педагогіки. Тому сьогодні для реалізації компетентнісного підходу необхідно спиратися на міжнародний освітній досвід і враховувати необхідність його адаптації до традицій і потреб країни. Перехід до компетентнісного підходу у вищій освіті дозволяє не просто накопичувати знання з дисциплін, які викладаються, а стимулює творче, креативне їх використання, що дозволяє студенту бути мобільним в освітньому середовищі, як країни, так і світу, а випускникові вишу стати затребуваним і конкурентноспроможним на ринку праці.

Введение. В процессе билингвального обучения школьники должны не только качественно усвоить содержание учебного предмета, но также преодолеть языковые затруднения. Учитывая взаимосвязь между речевой и математической деятельностью, раскрываются сущность и структура билингвальной математической компетенции, сформированность которой позволяет обучающимся-билингвам успешно усваивать программу основной школы в условиях национально-русского двуязычия. Также предложены некоторые пути формирования билингвальной математической компетенции, сосредоточенные на развитии культуры математической речи, а также обучении школьников применению поликультурных знаний. Цель – описать методику формирования билингвальной математической компетенции у обучающихся основной школы в условиях национально-русского двуязычия. Материал и методы. Были использованы теоретические методы сравнительного анализа, синтеза и обобщения содержания отечественной и зарубежной научно-методической литературы по теме исследования. Результаты и обсуждение. В ходе работы проанализированы исследования, которые указывают на тесную взаимосвязь между языком обучения и предметным математическим содержанием. Было установлено, что в условиях билингвального образования необходимо учитывать родной язык обучающихся. Кроме того, выявлено, что уровень владения родным и русским языками влияет на математические достижения обучающихся-билингвов. Данный анализ показал, что результатом билингвального обучения должен стать синтез определенных компетенций, обеспечивающий высокий уровень владения языком и глубокое освоение предметного содержания. Заключение. В ходе исследования уточнено понятие «билингвальная математическая компетенция», синтезирующее в себе предметный, специальные языковые (на родном и русском языках) и межкультурный компоненты. Была представлена система математических задач, которая направлена на развитие математической речи обучающихся, что обеспечивает формирование предметного и специальных языковых компонентов, а также уточнены понятия, которые должны быть заключены в сюжете текстовых математических задач для формирования межкультурного компонента билингвальной математической компетенции. Результаты данного исследования в дальнейшем послужат основой для проведения экспериментального исследования по проверке эффективности предложенных средств обучения, которые разработаны для формирования билингвальной математической компетенции. Introduction. In the process of bilingual education, pupils must not only master the content of the subject, but also overcome language difficulties. Taking into account the relationship between speech and mathematical activity, this article reveals the essence and structure of bilingual mathematical competence, the formation of which allows bilingual pupils to successfully learn the program of main school in the conditions of national Russian bilingualism. Some ways of forming bilingual mathematical competence focused on the development of the culture of mathematical speech, as well as teaching students to apply multicultural knowledge are also proposed. The aim of the article is to describe the methodology for the formation of bilingual mathematical competence in primary school pupils in the conditions of national Russian bilingualism. Material and methods. In this study, we used theoretical methods of comparative analysis, synthesis and generalization of the content of domestic and foreign scientific, pedagogical and methodological literature on the problem of research. Results and discussion. In the course of the work, we analyzed the research that indicates a close relationship between the language of instruction and the subject mathematical content. It was found that in the conditions of bilingual education, it is necessary to take into account students’ native language. In addition, it was found that the level of native and the Russian languages proficiency affects the mathematical achievements of bilingual pupils. This analysis led to the conclusion that the result of bilingual education should be a synthesis of certain competencies that provide a high level of language proficiency and deep development of the subject content. Conclusion. As a result of the research, the concept of bilingual mathematical competence is clarified, which synthesizes the subject, special language (in native and the Russian languages) and intercultural components. The system of mathematical tasks was presented, which is aimed at the development of mathematical speech of pupils, which ensures the formation of subject and special language components, and also clarified the concepts that should be included in the plot of text-based mathematical tasks for the formation of an intercultural component of bilingual mathematical competence. The results of this research will later serve as the basis for conducting an experimental study to test the effectiveness of the proposed training tools, which are designed to form a bilingual mathematical competence.

Анотація. У статті розглянуто підходи до трактування комунікативної компетентності. Зазначено, що комунікативна компетентність є складовою професійно-педагогічної компетенції викладачів англійської мови. Рівень сформованості знань, комунікативних навичок, умінь майбутніх фахівців здійснює визначальний вплив на здатність реалізувати їх у педагогічному процесі, встановленні контактів, вихованні сучасної молоді, успішної діяльності в бізнес-середовищі. З’ясовано загальні і відмінні риси у таких її складових як «компетенція» і «компетентність», «спілкування» і «комунікація». Наголошено на необхідності більш чіткого використання таких загальнонаукових визначень як «термін», «поняття», «категорія». Важливо розрізняти у внутрішній організації явища співвідношення понять «загальне» і «часткове». Саме воно характеризує розмежування змісту явища і форми його прояву не тільки в якості внутрішньої субординації, а й їх діалектичної взаємодії. Процес розвитку явища проявляється в нерозривності та взаємопереході однієї категорії в іншу. Зроблено висновок, що відсутність узгодженості в підходах вчених щодо трактування сутності, складових, співвідношення багатьох понять часто пов'язано із нечітким вирізненням у внутрішній організації явища співвідношення понять «загальне» і «часткове».

Данная статья рассматривает актуальные междисциплинарные вопросы гуманитарного знания, связанные с изучением и формированием языковой компетенции студентов, профессионально-ориентированному обучению иностранного языка и преподаванием профессиональных дисциплин с помощью иностранного языка. Статья раскрывает опыт создания интерактивного обучающего учебника по введению в программную дисциплину «Базы данных», описывается его структура, содержание и другие аспекты его разработки и практического использования. В статье представлен пример использования современной интерактивной технологии интегрированного предметно-языкового обучения CLIL с использованием образовательной платформы LMS MOODLE , а также раскрыты характеристики данной платформы, способствующие эффективному развитию профессиональных и лингвистических компетенций студентов. Особое внимание уделяется тому, что предметно-языковое обучение занимает в вузовской практике определенную нишу, формирующуюся отдельными преподавателями, одинаково владеющими как своей профессиональной дисциплиной, так и иностранным языком. В статье делается вывод о том, что в целом предметно-языковое интегрированное обучение является полезным и востребованным направлением, способствующим созданию условий для продуктивного освоения профессионально-значимой информации дисциплин различного цикла с помощью иностранного языка, созданию условий для самореализации и саморазвития человека.

У статті проаналізовано головні принципи сталого розвитку в контексті професійної підготовки майбутніх екологів. З метою формування професійної компетентності маґістра-еколога акцентовано увагу на впровадженні в навчальний процес предметних компетенцій. Такі компетенції розроблені на основі компетентнісно-діяльнісного підходу і з урахуванням вимог Галузевих стандартів вищої освіти України. По кожній дисципліні освітньо-професійної програми виділені ключові і професійні компетенції у контексті вирішення проблем переходу до сталого розвитку і принципів збалансованого природокористування. The article analyzes the main principles of sustainable development in the context of future environmentalists. In order to form professional competence of Master ecologist attention is focused on implementing a meaningful learning process competencies. These competencies are based on competency-active approach and taking into account the requirements of industry standards. For each discipline program for professional training we highlighted key and professional competence in the context of solving the problems of transition to sustainable development and the principles of well-adjusted use of natural resources.

Нікора А. О. Формування предметно-історичних компетенцій як результат навчальної діяльності учнів. У статті конкретизовано понятійний апарат компетентнісного підходу, уточнено перелік предметно-історичних компетенцій учнів та напрями їх набуття у процесі навчання історії.

Наукова стаття присвячена характеристиці повноважень Державної міграційної служби України як основного суб’єкта здійснення адміністративної процедури у сфері міграції. Доведено, що на ЦНАП мають покладатися повнова-ження в аспекті паспортного обслуговування населення. Коло компетенцій органів ДМС має бути зосереджене на наданні адміністративних послуг громадянам України, що виїжджають за кордон для постійного перебування, та іноземцям і особам без громадянства, що бажають мешкати в Україні. Такий розподіл повноважень дозволить кожному з названих органів сконцентрувати увагу на власній ділянці роботи відповідно до принципу предметної компетенції. Діяльність же державного підприємства «Документ» у цій галузі, на нашу думку, має бути припинена як потенційно корупціогенна. Виявлено суттєвий структурно-функціональний недолік в аспекті паспортизації населення, що проявляється у фактичному дублюванні функцій територіальними управліннями ДМС України та ЦНАП. Усунення цього недоліку прямо пов’язане з чіткім розподілом компетенцій між зазначеними суб’єктами. Функції з поточного обліку населення та здійснення відповідних адміністративних процедур оформлення (заміни) паспортів мають бути закріплені за ЦНАП, а функції з міграційного обліку та реалізації відповідних адміністративних процедур – за управліннями ДМС. Єдиним винятком мають стати лише процедури паспортизації громадян України, що мешкають на тимчасово непідконтрольних територіях. З огляду на актуальний стан речей цей аспект сьогодні прямо пов’язаний із питаннями національної безпеки, що виходять за межі компетенції місцевих органів публічної влади, тому паспортизація громадян України, що мешкають на тимчасово непідконтрольних територіях, має залишатися у віданні підрозділів центральних органів виконавчої влади, тобто управлінь ДМС.

Притаманна нашому часу інформатизація всіх галузей народного господарства зумовлює необхідність формування у майбутніх кваліфікованих робітників інформаційної компетенції, як складової професійної компетентності, що забезпечує ефективну діяльність випускника ПТНЗ в умовах інтенсивного використання інформаційно-комунікацій­них технологій. Формування інформаційних компетенцій безпосередньо пов’язано з інформатизацією освіти.Інформатизація освіти – упорядкована сукупність взаємопов’яза­них організаційно-правових, соціально-економічних, навчально-мето­дичних, науково-технічних, виробничих і управлінських процесів, спрямованих на задоволення інформаційних обчислювальних і телекомунікаційних потреб, що пов’язані з можливостями методів і засобів інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ) учасників навчально-виховного процесу, а також тих, хто цим процесом управляє та його забезпечує [3, 360]. Процес інформатизації освіти охоплено відповідною нормативно-правовою та законодавчою базою: Концепція інформатизації освіти (1984), Постанова Уряду України щодо забезпечення комп’ютерної грамотності учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів (1985), Закон України «Про концепцію Національної програми інформатизації»(1998) та ін.Проблемам інформатизації освіти присвячені праці Л. Білоусової, В. Бикова, І. Булах, Т. Волкової, Р. Гуревич, Ю. Дорошенка, М. Жалдака, С. Жданова, М. Кадемії, В. Кухаренка, С. Сисоєвої, М. Шкіля та ін. Інформаційно-комунікаційні технології, стрімко вдосконалюючись, нарощують свій освітній потенціал, проте практика навчання свідчить про відставання темпів впровадження новітніх досягнень зазначених технологій у реальний навчальний процес професійно-технічних навчальних закладів України. Однією з вагомих причин такого відставання є недостатність спрямованості навчального процесу у ПТНЗ на забезпечення всебічної підготовки майбутнього кваліфікованого робітника до свідомого й ефективного застосування інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності.Вивчення проблеми впровадження інноваційних виробничих технологій у процес підготовки кваліфікованих робітників поліграфічного профілю забезпечило можливість виявити суперечності між зростанням обсягів роботодавців до знань, умінь та професійних компетенцій в цілому, які необхідні конкурентоздатному фахівцю поліграфічної галузі та недостатньою модернізацією, відсутністю системи в оновленні змісту освіти в ПТНЗ. Педагогічна практика свідчить, що сьогодні ще далеко не всі навчальні заклади використовують у повному обсязі інформаційні технології з метою формування у випускників інформаційних компетенцій. Причини різні: відсутність відповідної матеріально-технічної бази (більшість ПК, які надані ПТНЗ за Державною програмою комп’ютеризації на сьогодні відносяться до застарілих моделей ); наявна кількість не відповідає потребам навчального процесу (при наявності 1 – 2 кабінетів не можливо повноцінно забезпечити загальноосвітню підготовку з предметів «Інформатика», «Інформаційні технології» та професійно-практичну підготовку з професій, які пов’язані з використанням комп’ютерної техніки у професійній діяльності); відсутність необхідних професійно-прикладних програмних продуктів (інноваційного дидактичного інструментарію); відсутність підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, лабораторних робіт щодо оволодіння комп’ютерними технологіями професійно-орієнтованого змісту для учнів ПТНЗ; відсутність затверджених на державному рівні комплексних завдань та контрольних робіт з перевірки знань і умінь, навичок учнів з використанням тестових технологій (кожен навчальний заклад розробляє свої форми діагностики, що не сприяє уніфікації та стандартизації в освіті); відсутність внутрішньої мотивації як в учнів так і в педагогічних працівників до ефективного застосування інформаційних технологій у процесі підготовки до професійної діяльності); не розуміння педагогічними працівниками та адміністрацією ПТНЗ цілей використання інформаційних технологій.Сьогодення вимагає від педагога професійної майстерності не просто надання учням певних знань, а навчання їх мисленню, структуруванню інформації та цілеспрямованому відбору необхідного. Викладач спецтехнології і майстер виробничого навчання мають разом нести учням не просто нові знання, а новий тип оволодіння інформацією. У зв’язку з цим, особливого значення набуває переорієнтація мислення сучасного педагогічного працівника на усвідомлення принципово нових вимог до його педагогічної діяльності, до його готовності щодо використання засобів ІКТ у професійній діяльності як провідної педагогічної умови у процесі вивчення учнями ПТНЗ інноваційних виробничих технологій.Вивчаючи зарубіжний досвід, ми виокремили основні педагогічні цілі використання інформаційних технологій [1], [6], [8]:1. Розвиток особистості учня, підготовка його до продуктивної самостійної діяльності в умовах інформаційного суспільства, що включає: розвиток конструктивного, алгоритмічного мислення на основі спілкування з комп’ютером; розвиток творчого мислення за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності; розвиток комунікативних компетенцій на основі виконання сумісних проектів; формування уміння самостійно приймати рішення у складних виробничих ситуаціях; розвиток навичок дослідної діяльності (при роботі з моделюючими програмами та інтелектуальними навчальними системами); формування інформаційної культури, умінь обробляти інформацію.2. Реалізація соціального замовлення, яке обґрунтоване інформатизацією сучасного суспільства: професійна підготовка фахівців в галузі інформаційних технологій на різних рівнях (кваліфікований робітник, бакалавр, спеціаліст, магістр); підготовка учнів засобами педагогічних та інформаційних технологій до самостійної пізнавальної діяльності.Соціальне замовлення для освіти – вимоги зі сторони суспільства і держави до змісту освіти і якостей особистості, яка формується в освітній системі [8, 270].3. Інтенсифікація усіх рівнів навчально-виховного процесу: підвищення ефективності і якості навчання за рахунок використання інформаційних технологій; виявлення та використання стимулів пізнавальної діяльності; поглиблення міжпредметних зв’язків у результаті використання сучасних засобів обробки інформації при вирішенні завдань з різних предметів.Виходячи із цілей інформатизації освіти, розширенням масштабів упровадження засобів інформаційно-комунікаційних технологій у професійно-технічні навчальні заклади формуються нові завдання, які передбачають: створення автоматизованих систем з розроблення комп’ютерно-орієнтованих програмно-методичних комплексів, підтримки наукових досліджень, моніторингу результатів впровадження педагогічних інновацій, оцінювання і моніторингу результатів навчальної діяльності, підтримки процесу навчання, інформатизації бібліотечних систем, інформаційно-аналітичних систем управління освітою і навчальними закладами [3, 362]. Отже, діяльність педагога професійної майстерності має бути спрямованою на системне вивчення, оволодіння і використання комп’ютерних технологій, як педагогічної умови, що дозволяє активізувати діяльність учнів у будь-якій предметній області та формувати інформаційну компетенцію майбутніх випускників.Сьогодні відбувається перегляд Державних стандартів професійної освіти, розробляються нові стандарти на основі професійних компетенцій, які включають в освітній простір не тільки кваліфікаційні характеристики випускників по професії (що повинен знати чи вміти випускник ПТНЗ), а й ті компетенції, які формують учня як конкурентоздатного фахівця на ринку праці. До числа таких компетенцій ми відносимо інформаційну компетенцію.Інформаційна компетенція формується при допомозі реальних об’єктів (комп’ютер, телевізор, телефон тощо) та самих інформаційних технологій (ЗМІ, електронна пошта, Інтернет, мультимедіа). В її структуру входять уміння та навички учнів по відношенню до інформації, яка міститься в навчальних предметах і оточуючому світі: самостійно шукати, аналізувати і відбирати інформацію, організовувати, перетворювати, зберігати та передавати її [5, с. 57].Сьогодні багато українських економістів і політологів вважають, що зростання закордонних інвестицій на внутрішньому ринку – це нові високі технології, сучасна організація виробництва, випуск якісної, конкурентоздатної продукції [7, 153]. Динамічні зміни у видавничо-полігра­фічній галузі в останнє десятиріччя підтвердили цю істину. На зламі століть техніка і технологія галузі зазнала значних якісних змін. Усі підприємства впроваджують сьогодні найсучаснішу комп’ютерну техніку, принципово нове обладнання і матеріали. Широке впровадження цифрових технологій сприяло інтеграції видавничих і поліграфічних процесів, створенню настільних видавничо-поліграфічних систем. Відбувся безповоротний технологічний стрибок, який докорінно змінив характер роботи працівників галузі, а отже і вимагає оновлення і зміст професійної освіти поліграфічного профілю.Маркетингове дослідження поліграфічних підприємств показало, що роботодавці відмовляються від робітників, які мають вузьку спеціалізацію, а володіння інформаційними технологіями вони відносять до складу ключових соціально-професійних компетенцій. Сучасний кваліфікований робітник має уміти самостійно вносити в систему своєї діяльності наростаючий потік інформації. Інформаційна насиченість видавничо-поліграфічної галузі потребує перебудови усього навчального процесу у ПТНЗ. Отже, у процесі підготовки кваліфікованих робітників поліграфічного профілю маємо враховувати, що інформаційні технології є джерелом отримання інформації про інноваційні виробничі технології; сформовані в учнів інформаційні компетенції надають вагомої переваги при працевлаштуванні у галузі та подальшому кар’єрному зростанні. Отже, інформаційна компетенція майбутнього робітника видавничо-поліграфічної профілю – це задана соціальним замовленням норма (вимога) до професійної підготовки учня ПТНЗ, необхідна для його якісної продуктивної діяльності у галузі в умовах інформатизації суспільства, розвитку науки, комп’ютерної техніки, різноманітних програмно-технічних засобів, ресурсів, виробництва, технологій.В якості прикладу розглянемо кваліфікаційні вимоги до інформаційних компетенцій випускника ПТНЗ за професією «Оператор комп’ютерного набору; Оператор комп’ютерної верстки»: технічна підготовка: технічна робота з комп’ютером, управління файлами (архівування, створення копій), робота із замовником, планування і нормування; технічне обслуговування: проектування технічної системи, адміністрування технічних систем, технічна підтримка; верстання: коректура тексту, попередній дизайн видання, верстання сторінки, корекції технологічного процесу; отримання зображення: робота із сканером, цифрове перетворення, редагування зображення; виведення даних: спуск полос і шпальт, пробні відбитки, монтаж, виготовлення форм.Отже, процес формування інформаційних компетенцій майбутніх поліграфістів ґрунтується на знаннях та навичках з п’яти основних галузей: системотехніки, отримання зображення, верстання, електронного чи графічного виводу, технічного обслуговування. Інформаційні компетенції поліграфістів передбачають наявність таких професійно-важливих якостей: гнучкість і динамічність мислення, здатність аналізувати ситуацію, відповідальність, високий рівень розвитку концентрації та стабільності уваги, швидкість сприйняття, кольоровідчуття, просторова уява, координація рухів, естетичний і художній смак, оперативне мислення та пам’ять, стійкість до зовнішніх перешкод, уміння розподіляти та переключати увагу [4, 284].Педагогічний колектив Міжрегіонального вищого професійного училища з поліграфії та інформаційних технологій має значний досвід у системному оновленні змісту поліграфічної професійної освіти з врахуванням: потреб суспільства; нової техніки; технологій; результатів праці; взаємовідносин між замовником, роботодавцем, працівником тощо. Розробка нового змісту навчання з використанням інформаційних технологій вимагає дотримання системного професійного аналізу, формування в учнів інформаційних компетенцій як професійно важливих якостей. Вагомим внеском в оновлення змісту освіти стала розробка галузевого електронного «Термінологічного довідника (для учнів ПТНЗ поліграфічного профілю, майстрів виробничого навчання, викладачів)» [9]. Електронний довідник складається з двох розділів. Перший розділ «Терміни та визначення понять» містить українські видавничі та поліграфічні терміни пов’язані з професійною видавничою діяльністю і технологією виробництва паперу, фарб тощо. Терміни упорядковано в алфавітному порядку. Тлумачне визначення термінів здійснено українською мовою, крім того, дається англійська та російська назва кожного терміна. У другому розділі авторами презентовано огляд напрямів та технологічних процесів видавничо-поліграфічної галузі українською і англійською мовами, розділ унаочнено рисунками і фотографіями (загалом 35 рисунків двома мовами). Електронний довідник «загорнуто» в систему електронного пошуку, – пошук в якій організований таким чином, що система сканує весь зміст намагаючись знайти в ньому хоча б щось схоже на запит. Використання такого сучасного засобу навчання як електронний довідник дозволяє впроваджувати нову форму організації навчання – E-learning. Поняття «E-learning» походить від термінологічного словосполучення (Electronic Learning) і означає електронне навчання (або Інтернет-навчання). E-learning – це надання доступу до комп’ютер­них навчальних програм (coursware) через мережу Інтернет чи корпоративні Інтернет-мережі. Синонімом E-learning є термін WBT (Web-based Training) – навчання через веб [8, 185]. Використання інноваційних засобів навчання, нових форм організації навчання на основі комп’ю­терних технологій вирішує завдання: збагачення знаннями та вміннями у галузі інформаційних технологій; розвитку стійкої пізнавальної мотивації, інтелектуальних та комунікативних здатностей учнів ПТНЗ.Окремо слід зазначити, що в умовах інформатизації освіти, в професійно-педагогічній діяльності вчителя, поряд із традиційними функціями, з’являється необхідність виконання нових, які пов’язані з його особистою ІКТ-компетентністю. ІКТ-компетентність вчителя – комплекс якостей особистості, що забезпечують її гнучкість і готовність швидко прилаштовуватися до будь-яких змін у професійній діяльності в умовах інформатизації освіти, використовувати продуктивні ідеї, напрацьовані в одній галузі, до іншої, а також стимулюючий потяг до самовираження [2, 10].Таким чином, формування інформаційної компетенції майбутнього робітника видавничо-поліграфічної галузі, як складової соціально-професійної компетентності залежить від багатьох чинників – починаючи з комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання, зокрема програмних засобів навчального призначення і закінчуючи ІКТ-компетентністю самих педагогічних працівників. На нашу думку, дослідження проблеми формування інформаційної компетенції майбутнього кваліфікованого робітника видавничо-поліграфічної галузі, як педагогічної умови впровадження інноваційних виробничих технологій у зміст освіти дасть змогу професійним навчальним закладам спрямувати психолого-педагогічне, методичне забезпечення навчального процесу в необхідному напрямі.

Статья исследует проблему соотношение наднациональности и суверенитета государств-членов международной организации. Вопрос о наднациональности международной организации не утрачивает своей актуальности в век глобализации, когда государства для достижения своих целей вынуждены передавать международным организациям определенный круг вопросов. После закрепления в договоре этот круг вопросов становится предметной компетенцией международной организации. Причем государства, не только определяют компетенцию международной организации, но и договариваются о распределении ее между органами организации. Поэтому производный характер компетенции даже наднациональной международной организации проявляется в том, что ее органы осуществляют свои полномочия в пределах, установленных учредительными договорами.

Предмет и цель исследования. Предметом статьи является проблема самооценки обучающимися старших классов владения исследовательской компетенцией. Цель исследования: теоретически обосновать и практически подтвердить подход к разработке инструментария проведения самооценки обучающимися старших классов владения компонентами исследовательской компетенции на материале математики. Методы. В исследовании использовались теоретические и эмпирические методы: анализ психолого-педагогической литературы; метод моделирования сценария самооценки; экспертный метод; корреляционный анализ. В экспериментальной апробации инструментария участвовало 25 школьников одиннадцатого класса. Результаты. Выделены этапы разработки инструментария для самооценки, которые реализованы при разработке инструментария самооценки компонентов исследовательской компетенции обучающихся. Проведена экспериментальная апробация инструментария. Выводы. В исследовании обосновано и подтверждено, что при наличии разработанного инструментария (сценария, оценочных материалов, четких инструкций и критериев) самооценка обучающимися компонентов исследовательской компетенции является адекватной.

Старєва А. М. Організаційно-педагогічні умови впливу предметно-методичної компетентності вчителя суспільствознавчих дисциплін на формування суспільствознавчих компетенцій учнів. У статті аналізується компетентнісний підхід до процесу навчання за новими державними освітніми стандартами (на прикладі освітньої галузі «Суспільствознавство»), визначаються організаційно-педагогічні умови впливу предметно-методичної компетентності вчителя суспільствознавчих дисциплін на формування суспільствознавчих компетенцій учнів.

Цель. В работе рассмотрены вопросы обучения иностранному языку в вузе как одного из компонентов профессионального образования. Предметом анализа является применения метода case study в процессе обучения иностранному языку профессионального и делового общения. Автор статьи ставит целью доказать необходимость применения метода анализа конкретной деловой ситуации в образовательном процессе.Методы и методология проведения работы. Основными методами исследования являются теоретический анализ литературы, опросы преподавателей и студентов, наблюдение за деятельностью преподавателей, анализ сформированности профессиональных компетенций у студентов.Результаты. В результате проведения теоретического анализа литературы, опросов преподавателей и студентов, анализа сформированности профессиональных компетенций у студентов можно сделать вывод о целесообразности использования метода анализа деловой ситуации, т.к. он позволяет оптимально сформировать необходимые профессиональные компетенции будущих специалистов.Область применения результатов. Исследование может представлять интерес для специалистов в области языкознания и педагогики. Результаты исследования могут быть применены как в теоретических исследованиях, так и при совершенствовании учебных курсов «Иностранный язык делового и профессионального общения».

В статье рассматривается процесс развития информационной компетенции обучающихся на уроках литературы. Сделан вывод о том, что перед филологическим образованием сегодня встает большое количество задач, среди которых: развитие у учащихся правильности подбора и анализа информации; развитие критического осмысления всей полученной из Интернета информации. Требования ФГОС и направленности работы с учащимися по предмету «Литература» формируют предпосылки и условия для успешного развития у учащихся умения работать с информацией. Информационная компетенция помогает совершенствовать разные личностные характеристики обучающихся, а также повышать уровень их критического и креативного мышления. Данные компетенции при изучении филологических дисциплин у школьников являются ориентиром познания мира, осознания творчества и активного осуществления как проектной, так и учебно-исследовательской деятельности. В рамках изучения филологических дисциплин учащиеся должны сформировать некоторую готовность к осуществлению будущей самостоятельной информационно-познавательной деятельности, которая раскрывает возможность грамотного ориентирования в имеющихся источниках информации; критического оценивания полученной информации; креативного и осмысленного интерпретирования информации, которая получена из разных источников; правильного применения современных информационно-коммуникационных технологий для разрешения определенных образовательных задач.

У статті представлена проблема визначення принципів підготовки майбутніх учителів початкових класів до їх інтегрованої професійної діяльності іноземною мовою. Наведено та порівняно принципоутворювальні системи підготовки майбутніх учителів різних профілів. Встановлено лінгводидактичні принципи організації підготовки майбутніх учителів початкових класів до інтегрованої професійної діяльності. Цими принципами є: 1) принцип процесуальної інтеграції викладання двох різнотипних предметів у єдиному процесі навчання; 2) принцип моти- вації професійної діяльності як в аспекті навчання образотворчого мистецтва молодших школярів, так і в аспекті вивчення іноземної мови як засобу викладання основного предмету; 3) принцип самореалізації вчителя в його високорівневій художній майстерності і безперешкодному володінні іноземною мовою в загальнонавчальних і соціально-комунікативній формах; 4) принцип високорівневої методичної компетентності педагога, заснованої на сукупності художньо-образотворчої, лінгвокомунікатівної і методичної компетенцій; 5) принцип рефлексивно- зумовленої самоосвіти, який проявляється в рефлексивній потребі пізнання нової інформації, у висуванні цілей самовдосконалення і способів їх досягнення; вивченні професійної літератури, в тому числі й іншомовної; спробі реалізувати свої професійні можливості в нових видах живопису й іншомовному коментуванні своїх дій; погли- бленні своїх теоретичних знань через різноманітні дослідні роботи; 6) принцип безпрервності освіти, який має прояв в набутті базових знань і умінь за дисциплінами, що вивчаються, та їх вдосконаленні протягом усього свідомого життя; 7) принцип готовності педагога до його професійної діяльності, який проявляється в здатності передачі учням своїх знань та умінь в галузі предмета, що викладається.

Актуальною є проблематика моделей реалізації, критеріїв кваліфікації та характерних особливостей наднаціональності як правової реальності, що супроводжує процес міжнародної інтеграції, яка відбувається на ціннісних засадах, inter alia, поваги до основоположних прав. Доцільно виокремити сутнісно типові для наднаціонального інтеграційного об’єднання ознаки, проаналізувати сучасну практику реалізації наднаціональної компетенції та вплив глобалізаційних процесів на неї, узагальнити визначені у доктрині та судовій практиці ознаки, й на цій основі дослідити феномен наднаціональності як сучасну правову реальність міжнародної інтеграції. Метою статті є висвітлення критеріїв кваліфікації наднаціональності як правової реальності, що супроводжує міжнародну інтеграцію, розкриття тенденцій її розвитку як чинника і прояву інтеграційних процесів. Значну увагу приділено особливостям наднаціонального механізму, здатного діяти, не заручаючись згодою держав-членів інтеграційного об’єднання у кожному окремому випадку. Наголошено, що поява терміна “наднаціональність” передувала її становленню на практиці. Більшість учених пов’язують її виникнення із європейською інтеграцією, вважаючи, що цей неологізм запроваджено у науковий обіг завдяки федералістському напряму європейської політико-правової думки, який є її концептуальною основою. Зазначено, що на відміну від участі держав у міжнародних організаціях, членство в інтеграційних об’єднаннях, зокрема в Європейському Союзі, зумовлює обмеження державами своїх суверенних прав, частину з яких вони йому передають. При цьому таке передання не може трактуватись як їхня втрата або втрата своєї суверенної ідентифікації, адже лише держава є носієм суверенітету. Йдеться про добровільне передання певних елементів внутрішньої компетенції держави та одночасну дію на її території національної і наднаціональної юрисдикцій, співвідношення яких визначається обсягом предметних/юрисдикційних повноважень наднаціональних інституцій, необхідних для регулювання, а на його основі – управління конкретними сферами діяльності. Зроблено висновки, що найбільш промовистим прикладом є обсяг і реалізація наднаціональної компетенції ЄС як головного архітектора наднаціональних механізмів, діяльність якого охоплює практично всі сфери, притаманні державі. Наголошено на тому, що в ЄС тісно переплелися елементи національного, міждержавного і наднаціонального регулювання, вказуючи на його самобутні унікальні особливості, що включають гнучкість підходів до застосування наднаціональності як практичного інструменту розвитку інтеграції. Запропоновано авторське визначення наднаціональності як політико-правової концепції передання державами на договірній основі інтеграційному об’єднанню частини суверенних прав, а також наділення його компетенцією щодо їхньої реалізації та прийняття у межах цієї компетенції обов’язкових рішень не лише для держав-членів,, а й, в окремих випадках, для фізичних і юридичних осіб, які перебувають під їхньою юрисдикцією. Встановлено, що наднаціональним інституціям ЄС передані для регулювання не власне матеріальні сфери, а лише певні їх складові з відповідним обсягом повноважень і саме від них залежить, наскільки активно та ефективно ЄС скористається наданими йому можливостями, що може стати предметом подальших наукових розвідок.

В работе обоснована возможность формирования исследовательской компетенции в процессе обучения математике; выявлена взаимосвязь составляющих исследовательской компетенции и результатов освоения предметной области «Математика» основной образовательной программы; обозначен методический потенциал предметного математического содержания в формировании исследовательской компетенции. Определяющим фактором в вопросе выбора средств формирования исследовательской компетенции является деятельностный подход к пониманию ее сущности, согласно которому исследовательская компетенция - результат деятельности в рамках специально сконструированных ситуаций. Ведущие характеристики исследовательской компетенции - способность создать продукт, обоснованность выводов, возможность выбора траектории исследования - позволили сделать выбор в пользу математической задачи как предметной основы для формирования исследовательской компетенции. В качестве средства ее формирования рассматривается конструирование обучающимися задач на основе решенной математической задачи. В работе обозначены реализованные на практике варианты конструирования на основе варьирования данных исходной задачи: замена данных объектов (или их частей) на искомые и наоборот; замена одних данных объектов другими; введение в условие задачи новых данных или искомых объектов; наложение специфических условий на данные (или их часть); обращение задачи. The paper substantiates the formation of research competence in the process of teaching mathematics; reveals the relationship between the components of research competence and the results of mastering the main educational program; indicates the methodological potential of the subject mathematical content in the formation of research competence. The determining factor in the choice of means of formation of research competence is an activityoriented approach to understanding its essence, according to which, research competence is the result of activities in the framework of specially designed situations. The main characteristics of research competence - the ability to create a product, the validity of conclusions and the ability to choose a research trajectory - made it possible to make a choice in favor of a mathematical problem as an objective basis for the formation of research competence. The author considers students’ designing new problems on the basis of a solved mathematical problem as the means of formation of research competence. The paper presents the design options implemented in practice based on varying the data of the original problem by replacing the data of objects (or their parts) with the desired ones and vice versa, by replacing some data objects with others, by introducing new data or desired objects into the problem statement, by imposing specific conditions on the data (or a part), and by transforming the problem.

Метою статті є демонстрація особливостей фахової комунікації, яка реалізується у музичному закладі вищої освіти за участі іноземних студентів. Об'єкт вивчення — фахова мовленнєва взаємодія музичного педагога та іноземних студентів з різними рівнями володіння мовою навчання. Предмет дослідження — комунікативна роль та характеристики третього учасника фахової мовленнєвої ситуації, у ролі якого діє іноземний студент. У дослідженні застосовано методи спостереження, аналізу та синтезу, зіставлення, узагальнення, а також описовий метод. Результати дослідження: оприявнено реальні комунікативні потреби, які формуються у процесі академічного фахового навчання і мають враховуватися в обґрунтуванні мовних та мовленнєвих компетенцій, необхідних іноземному студентові музичного ЗВО. Типологізовано фахові музично-педагогічні комунікативні ситуації. З'ясовано причини появи ситуації з третім активним учасником. Визначено роль і значення третього комуніканта та необхідні йому мовні компетенції. На підставі вивчення академічних комунікативних ситуації зроблено висновки про фактори, що зумовлюють успішність фахової взаємодії музичного/вокального педагога й іноземних студентів.

Панфілов О. Є., Калімбет А. Л. Адміністратив­но-правовий статус Кабінету Міністрів України: ха­рактеристика поняття та змісту. - Стаття. У статті досліджено поняття і сутність адміністра­тивно-правового статусу Кабінету Міністрів України, виокремлено та проаналізовано його складові частини з урахуванням сучасних правових реалій. Встановле­но, що адміністративно-правовий статус являє собою сукупність конкретно визначених суб’єктивних прав і обов’язків, які закріплюються за відповідним суб’єк­том визначеними нормативно-правовими актами та га­рантовані державою. Виокремлено структуру адміністративно-правового статусу Кабінету Міністрів України шляхом детермі­нування таких елементів, як: 1) нормативно-правова основа; 2) принципи функціонування; 3) мета та завдан­ня; 4) компетенція; 5) порядок формування; 6) порядок ухвалення рішень. Визначено, що нормативну основу діяльності Кабінету Міністрів України становлять акти загаль­ного характеру, які встановлюють основні положен­ня про органи виконавчої влади, і акти спеціального характеру, які конкретизують усі важливі аспекти діяльності Кабінету Міністрів України. Доведено, що метою функціонування Кабінету Мі­ністрів України як суб’єкта публічної адміністрації виділено забезпечення публічних інтересів, а також здійснення належного публічного адміністрування в тих сферах суспільних відносин, у межах яких його наділено повноваженнями. Завдання як елемент адміністративно-правого статусу спрямовано на конкретизацію мети та відображено на нормативно­му рівні. Встановлено, що компетенція Кабінету Міністрів України складається з таких трьох елементів, як: повноваження, предмет відання, функції. Визначено, що повноваження є сукупністю прав та обов’язків, якими наділено вищий орган виконавчої влади. Як предмет відання визначаються сфери суспільних відно­син, у межах яких можуть бути реалізовані закріплені за Кабінетом Міністрів України повноваження. Виділено, що функції як структурний елемент компетенції Кабінету Міністрів України можна по­ділити на соціально орієнтовані та внутрішньо орі­єнтовані. Визначено, що через соціально орієнтовані функції Кабінету Міністрів України функції виявля­ється основний сенс і зміст публічного адміністру­вання, реалізується його призначення щодо виконан­ня своїх обов’язків перед суспільством. Визначено, що внутрішньо орієнтовані функції Кабінету Міні­стрів України спрямовані всередину вищого органу виконавчої влади і здійснюються для забезпечення умов нормального функціонування цього органу, його належної самоорганізації та самозбереження.

Нікітіна О. О. Формування предметних математичних компетенцій молодших школярів засобами ТРВЗ. У статті розглянуто проблему формування предметних математичних компетенцій у молодших школярів. Розкрито значення нестандартних завдань для мотивації пізнавальної та пошукової діяльності учнів на уроках. Особливу увагу приділено технології ТРВЗ як одному із шляхів формування логічного мислення та розвитку творчого потенціалу учнів на уроках математики в початковій школі. Охарактеризовано зміст окремих методів ТРВЗ та наведені конкретні приклади завдань для учнів молодшого шкільного віку.

У статті розглянуто проблему іншомовної компетентності майбутніх фахівців із навігації і управління морськими суднами. Обґрунтовано ідею про те, що головна мета навчання іноземної мови полягає в оволодінні нею як засобом комунікації та опануванні іншомовною компетентністю, необхідною для професійної діяльності. Наведено аналіз поглядів дослідників стосовно сутності «компетенція», визначено те, що поняття компетентності значно ширше, оскільки воно розуміється комплексно та складається з різних компонентів: сукупності знань, умінь та навичок, необхідних для здійснення відповідної професійної діяльності, властивостей мотивації, ціннісних орієнтирів, готовності до дії, до оцінювання та рефлексії. Визначено, що іншомовна компетенція передбачає не лише наявність навичок та вмінь, але й адекватне їх використання в конкретній мовленнєвій ситуації. На основі сучасних педагогічних підходів та напрямів визначено структурні блоки іншомовної компетентності майбутніх фахівців із навігації і управління морськими суднами: аксіологічно-мотиваційний компонент, когнітивний та регулятивно-діяльнісний. Проаналізовано ключові елементи когнітивного компонента іншомовної компетентності майбутніх фахівців, що функціонують відповідно до особливостей мови та професійної діяльності фахівців. У статті з’ясовано специфіку англійської морської термінології, що зумовлює необхідність її врахування її в процесі навчання здобувачів освіти вищих навчальних закладів із метою формування їхньої іншомовної компетентності. У статті охарактеризовано лінгвістичні та педагогічні аспекти формування іншомовної компетентності. З’ясовано, що в процесі навчання морської англійської мови здобувачі освіти мають набути знання про лінгвістичні особливості англійської мови, що підходять для морського дискурсу/ тексту і комунікації та включають типову або часто використовувану технічну лексику і певні граматичні структури. Основну увагу в роботі акцентовано на лінгвістичних особливостях морської англійської мови, а також методології викладання цього навчального предмета для загальних і спеціальних цілей (з урахуванням специфіки когнітивних процесів у морській сфері) і має бути враховано у процесі формування іншомовної компетенції.

Статья представляет собой продолжение цикла работ авторов, посвященных проблемам оценки международной конкурентоспособности современных университетов. В статье анализируются предметные и отраслевые рейтинги, приводятся индикаторы и показатели глобальных рейтингов ARWU - FIELD по областям наук, ARWU - SUBJECT по тематическим областям, Shanghai Rankings Global Ranking of Academic Subjects, THE Subject Ranking по областям наук, QS World University Rankings by Faculty и QS World University Rankings by Subjectи и др. Представлены результаты, достигнутые российскими университетами в системе мировых отраслевых и предметных рейтингов мировой конкурентоспособности. Результаты, полученные в ходе проведения анализа, подтверждают предположение о том, что отраслевые и предметные рейтинги глобальной конкурентоспособности, позволяют учитывать специфику деятельности университетов, подтверждающих факт того, что российская система высшего образования имеет компетенции международного уровня в конкретных отраслях науки. Результаты проведенного анализа позволяют сделать вывод о необходимости более глубокого изучения факторов, влияющих на механизмы повышения конкурентных позиций российских университетов на мировом рынке образования. Результаты данного исследования могут быть интересны руководителям, преподавателям, научным сотрудникам, аспирантам российских и зарубежных вузов, а также всем интересующимся вопросами глобальной конкурентоспособности на мировом рынке образования.

Раскрывается сущность и содержание метапредметного подхода, направленного на обеспечение восхождения предметной познавательной деятельности обучающихся на надпредметный уровень. Метапредметное содержание общего образования является совокупностью надпредметных дидактических единиц («метапредметов», «первосмыслов»), а также методов осуществления метапредметной познавательной деятельности. Метапредметные результаты состоят из метапредметных знаний, метапредметных компетенций и универсальных учебных действий. Метапредметные знания являются знаниями более высокой степени абстракции в сравнении с предметными знаниями, относящимися к одной предметной области, такие знания могут быть получены только на основе сочетания знаний из нескольких предметных областей. Дано собственное определение понятия «метапредметные компетенции» – представляющие собой интегративные способности обучающегося приобретать метапредметные знания с помощью соотнесения знаний из нескольких предметных областей, а также на основе сочетания способов ведения метапредметной познавательной деятельности из нескольких сфер (познавательная, регулятивная, коммуникативная) формировать универсальные учебные действия. The meta-subject approach was introduced into the system of primary general education in 2010. However, until now there is no officially accepted definition of the term “metasubject content”. The purpose of this study was to reveal the essence and content of the metasubject approach, aimed at ensuring the raise of the subjective cognitive activity of students to the over-subject level. For this aim the author of the article studied the positions of leading scientific schools on the meta-subject content of general education, meta-subject competences and the meta-subject approach as a whole, made a content analysis of the key concepts, correlated the positions of representatives of leading scientific schools on a meta-subject approach with the requirements of the Federal State Educational Standard, and formulated own position on system-forming concepts. The meta-subject content of general education is a totality of over-subject didactic units (“meta-subjects”, “primary meanings”), as well as methods of conducting meta-subject cognitive activity. Meta-subject results consist of metasubject knowledge, universal learning activities and meta-subject competencies. Meta-subject knowledge refers to knowledge of a higher level of abstraction compared to subject knowledge related to one subject area. Meta-subject knowledge can be obtained only through a combination of knowledge from several subject areas. The author formulated his own definition of meta-subject competencies: meta-subject competencies are the learner’s integrative abilities to learn meta-subject knowledge based on correlation of knowledge from several subject areas, as well as to form universal educational actions based on a combination of different methods of conducting meta-subject cognitive activity from several areas (cognitive, regulatory, communicative).

У статті аналізується проблема реалізації компетентнісного підходу в процесі вивчення природничих предметів. Розглядаються основні поняття компетентнісного підходу – поняття “компетенції” і “компетентності”. Зосереджується увага на навчально-пізнавальній компетентності, як ключовій.

Рассматривается проблема повышения качества образовательного процесса. Разработана методика количественной и качественной оценки освоения модулей мультимедийного учебного комплекса на примере предмета «История», 5 класс. Адаптированы основные элементы концепции «менеджмента знаний» для оценки результатов обучения школьников на примере цифровой образовательной платформы. Предложены подходы к количественному и качественному измерению предметных компетенций и soft skills. Is devoted to the problem of improving the quality of the educational process. The methodology of quantitative and qualitative assessment of the development of modules of the multimedia educational complex on the example of the subject«History», 5th grade is developed. The main elements of the concept of «knowledge management» are adapted to evaluate the results of school students' learning on the example of a digital educational platform. Approaches to the quantitative and qualitative measurement of subject competencies and soft skills are proposed.

В современном мире в эпоху всеобщей информатизации и глобализации компьютерных технологий особое внимание уделяется повышению статуса иностранного языка как коммуникативного средства, обусловленного такими факторами, как расширение экономических, политических, дипломатических культурных связей между странами, развитие средств массовой коммуникации, межгосударственная интеграция в области образования и науки. Наряду с этим, повышаются и требования к уровню языковой подготовки будущих кадров во многих сферах деятельности. В таких крупных странах, как Россия, Великобритания, США, Япония и др. особое внимание уделено проблемам совершенствования иноязычной компетенции учащихся высших учебных заведений как будущих специалистов различных отраслей. При этом достаточно глубоко освещены вопросы касаемо профессионального мастерства специалистов (World Skills lnternational), образовательной системы в профессиональной сфере и оценивания языковых компетенций учащихся. В этой связи непременно нужно отметить важную роль информационно-коммуникационных технологий, имплементация которых в процесс обучения иностранному языку неизбежна и является объектом международных исследований. На сегодняшний день высокий уровень технического оснащения в образовательных учреждениях создают устойчивую почву для успешной имплементации ИКТ в образовательный процесс. Применение электронных образовательных ресурсов способствует раскрытию потенциала неограниченных возможностей обучения и положительно влияет на формирование иноязычной коммуникативной компетенции студентов, предоставляя возможность раскрыть социокультурные особенности языка в полной мере и получить достоверную информацию по тем или иным вопросам. Электронные ресурсы могут служить базой для создания информационно-предметной среды и способствовать самообразованию студентов, удовлетворяя их профессиональные и личные интересы и потребности. Применение учебных электронных ресурсов направлено в первую очередь на формирование коммуникативной компетенции студентов, а также на развитие коммуникативно-когнитивных умений осуществлять правильный поиск и отбор, производить анализ и синтез полученной информации.

В статье представлены результаты организации процесса оценивания информационно-аналитической компетентности курсантов и студентов по балльно-рейтинговой системе оценки. Рассмотренная в исследовании балльно-рейтинговая модель системы оценивания включает обоснование распределения рейтинговых баллов при текущем и промежуточном контроле; организацию этапов проведения мероприятий по диагностике и контролю сформированности образовательных результатов при изучении дисциплины «Информационные технологии в юридической деятельности»; позволяет диагностировать уровень сформированности информационно-аналитической компетентности (ИАК). В исследовании разработан инструментарий итоговой оценки показателей сформированности компетенций. Данной подход при оценивании образовательных результатов позволяет выделить критерии оценки и уровень сформированности компетенции на конкретном учебном предмете. В статье представлены результаты апробации балльно-рейтинговой системы мониторинга сформированности информационно-аналитической компетентности обучающихся, включающие организацию входного тестирования, текущей оценки сформированности планируемых результатов обучения и рубежный мониторинг (представленный в форме среднего балла), которая структурировано переводится в оценку уровня сформированности заявленных при изучении учебных предметов «Информатика и информационные технологии в профессиональной деятельности» и «Информационные технологии в юридической деятельности» компетенций. Основными измерениями показателей сформированности компетенций при использовании балльно-рейтинговой системы являются многостадийные полидисциплинарные практико-ориентированные задания. The article presents the results of the organization of the evaluation process of information-analytical competence of students by the point-rating assessment system; examined in study, the point-rating system of evaluation includes justification of the distribution of rating scores for the current and intermediate control; organization of the stages of events according to di-agnostic and monitoring of development of educational resulting in the study of discipline «Information technologies in legal activities»; allows you to diagnose the level of formation of information and analytical competence (IAC); the study developed a tool for the final assessment of indicators of competence formation. This approach to evaluating educational results allows us to identify the assessment criteria and the level of competence formation at a specific training facility. The article presents the results of testing the point rating system of monitoring of formation of information-analytical competence, including the organization of testing, current evaluation of the formation of expected learning outcomes and midterm monitoring presentation in the form of average score, which is translated into a structured assessment of the level of development stated in the study subjects «Informatics and informational technologies in professional activity» and "Information technology in juridical activity» competencies. The main dimensions of indicators of competence formation when using the score-rating system are multi-stage multi-disciplinary practice-oriented tasks.

У статті аналізуються адміністративно-правові аспекти реалізації компетенції Верховної Ради України в управлінні сектором безпеки. Встановлено, що компетенція Верховної Ради України в управлінні сектором безпеки, включає повноваження і предмети відання та просторові межі його діяльності. ЇЇ структурними елементами є повноваження, відповідальність, правові засоби, форми та методи реалізації прав і виконання обов'язків в управлінні сектором безпеки. Звернуто увагу на те, що компетенція Верховної Ради України встановлює обсяг і зміст її діяльності з одночасним розмежуванням її функцій і функцій інших суб'єктів як за вертикаллю, так і за горизонталлю управлінської системи сектору безпеки. Визначено, що Верховна Рада України має повноваження щодо призначення на посади (або надання згоди) чи на звільнення з посад окремих службових осіб сектору безпеки (наприклад, Голови Служби безпеки України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини). Встановлено, що Верховна Рада України має повноваження стосовно прийняття законів, що регламентують діяльність органів сектору безпеки, було прийнято Закони: «Про національну безпеку України»; «Про Раду національної безпеки і оборони України»; «Про Службу безпеки України» та ін. Аргументовано, що Верховна Рада України має повноваження щодо затвердження загальної структури, чисельності, та визначення функцій Служби безпеки України, а також Міністерства внутрішніх справ України. Крім того, Верховна Рада України надає законом згоду на обов'язковість міжнародних договорів та денонсацію міжнародних договорів України; визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики; здійснює реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в ЄС та в НАТО; здійснює контроль за сектором безпеки; затверджує Державний бюджет, в тому числі і виділення коштів на розвиток сектору безпеки. Зроблено висновок, що у деяких випадках повноваження Верховної Ради України в управлінні сектором безпеки досить докладно визначені в законодавстві, однак окремі з них фрагментарно, що вимагає вдосконалення його адміністративно-правового регулювання.

В статье рассматриваются особенности формирования межкультурной компетенции магистрантов в рамках учебного предмета «Деловой иностранный язык». Подробно описываются и анализируются условия обучения магистрантов дисциплине «Деловой иностранный язык», направленные не только на изучение основных правил написания делового письма и организацию делового общения на иностранном языке, но и на развитие межкультурной компетенции магистранта.

У статті уточнено методологічні підходи до розв’язання проблеми формування читацької компетентності школярів із низьким рівнем успішності під час вивчення української літератури та визначено методичні умови цієї роботи. З’ясовано зміст понять «учні з низьким рівнем навчальних досягнень», «компетенція», «компетентність» та подано їх тлумачення у площині методики навчання української літератури. Ключовими ідеями формування читацької компетентності «проблемних» учнів у ході вивчення художнього твору встановлено: необхідність урахування структури читацької компетентності як наукового підґрунтя розвивального навчання літератури; основними складниками читацької компетентності учнів є комплекс специфічних особистісних, когнітивних, естетико-комунікативних та ціннісних механізмів або сукупність визначених предметних компетенцій; діагностика реальних навчальних можливостей учнів як передумова індивідуалізації навчання; цілеспрямований розвиток особистісного потенціалу «неуспішних» учнів засобами мистецтва слова; потреба гуманізації педагогічних впливів; кореговане навчання літератури шляхом вивчення художнього твору в єдності думки та почуття; модельованість навчання літератури в напрямах корекції емоційно-вольових особливостей та розвитку пізнавальної сфери учнів; використання оптимального співвідношення методів навчання літератури, класифікованих за ознакою єдиного підходу до процесу навчання на методи організації, мотивації, контролю й самоконтролю читацької діяльності учнів із пізнавальними труднощами; технологізація корекційно-розвивальної роботи словесника на основі використання авторської типології навчальних завдань, спрямованих на підвищення ефективності читацької діяльності. Теоретичні положення проілюстровано на прикладі проєктування педагогічної допомоги для організації самостійного читання учнів, які мають низький рівень навчальних досягнень, специфіка якої полягає в розробленні орієнтовної системи запитань, що містить опорні вирази для ведення читацького щоденника такими учнями.

АНОТАЦІЯ У статті на основі аналізу наукової літератури визначено діяльнісні та психологічні компоненти процесу аудіювання, які обумовлюють успішність навчання нерідної мови іноземних студентів. Актуальність наукових пошуків підвищення результативності навчання іноземців обумовлюється чисельними труднощами лінгвістичного та екстралінгвістичного характеру, з якими стикається студент-початківець під час включення в нове освітнє середовище. Формування комунікативної компетенції аудіювання до рівня адекватного сприйняття та розуміння навчальної лекції є однією з нагальних потреб та умов успішності професійної підготовки іноземців. У статті розглядаються особливості функціонування процесів, за допомогою яких забезпечується успішність усного сприйняття інформації, та труднощі, що викликаються недостатнім рівнем сформованості цих механізмів для сприйняття повідомлення нерідною мовою. Авторами обґрунтовується виникнення найбільшої у порівнянні з іншими видами мовленнєвої діяльності психічної напруги та активної розумової діяльності студента під час аудіювання. На думку авторів, виокремлення складових процесу сприйняття усного повідомлення визначає вибір ефективної системи завдань та вправ для усунення невідповідності розвитку механізмів аудіювання та формування необхідних навичок та вмінь, враховуючи індивідуальні особливості та потреби студентів-іноземців. Автори також приходять до висновку, що побудова мовної підготовки повинна враховувати минулий особистий досвід мовних мігрантів та особистісні вподобання, які вони застосовують для набуття комунікативних компетенцій зокрема в аудіюванні. Зазначено, що завданням викладача є організація та управління навчальною діяльністю студента, орієнтація його діяльності на досягнення бажаного результату під час вирішення студентом спеціально організованих навчальних завдань різного ступеню складності, метою яких є засвоєння студентом предметних знань, практичних умінь, навичок, розвиток його особистості в цій діяльності та спілкуванні з іншими людьми. У статті наголошується, що послідовне формування аудитивних навичок та вмінь у відповідності до основ особистісно-діяльнісного підходу побудови процесу мовної підготовки є одним з ефективних способів досягнення необхідного рівня комунікативної компетенції в області аудіювання. Ключові слова: іноземні студенти, мовна підготовка, мовленнєва діяльність, аудіювання, аудитивні вміння, особистісно-діяльнісний підхід.

В роботі розглядається реалізація принципу наступності під час формування поняття про фізичні величини, що є важливим в системі формування ключових і предметних компетенцій учнів. Наведено опис етапів формування поняття про такі величини як довжина, маса,

В роботі розглядається реалізація принципу наступності під час формування поняття про фізичні величини, що є важливим в системі формування ключових і предметних компетенцій учнів. Наведено опис етапів формування поняття про такі величини як довжина, маса,

У статті висвітлено результати компаративного аналізу поглядів вітчизняних та зарубіжних учених, розглянуто теоретичні дослідження понять «професійна компетентність» та «професійна компетенція». Вказано на необхідність висвітлення сутності понять «компетентність», «компетенція». Досліджено погляди на сутність цих дефініцій з урахуванням культурного контексту, організаційної культури, соціокультурної практики та вимог раціоналістичного, пояснювального, поведінкового, функційного, багатомірного та цілісного підходів, які необхідні для розуміння характеру взаємодії знань, навичок і професійної діяльності. У статті зазначено, що вживання понять «компетентність», «компетенція» має синонімічний аспект; висвітлено зміни, які мали місце протягом кількох десятиліть щодо поняття «компетентність» у контексті ефективності життєдіяльності людини. Окреслено основу групування наукових підходів до розуміння терміну «компетенція», яке трактуємо як відповідне коло питань, в яких людина добре розбирається, має стійкі знання та певний досвід; як сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством та терміну «компетентності» як здатності відповідних фахівців в межах визначених за посадою повноважень застосовувати наявні (спеціальні) знання, уміння та навички з метою якісного виконання завдань та обов’язків, професійного та особистісного розвитку. З’ясовано несформованість єдиного тлумачення та надзвичайну різноманітність поглядів вітчизняних та зарубіжних учених на сутність понять «компетенція», «компетентність» залежно від контексту, необхідність урахування зв’язку між зростанням компетентності та системою цінностей. Зазначено, що найважливішими складовими терміну «компетентність» є здатність проводити аналіз явищ та ситуацій, ураховувати попередньо-набутий досвід, передбачати перешкоди, виявляти розумну ініціативу, особистісні характеристики, які можна змінювати й вдосконалювати.

Specialised lexis in a literary text and translator’s competences based on Polish translations of Russian crime novels by Alexandra MarininaThe article focuses on translator’s competences seen as a “product” created as a result of his/her activity. Competence assessment concerns specific components of the translator’s knowledge which, among others, include: knowledge of the subject matter presented in the translated work, general knowledge of the world, specialised knowledge as well as particular skills such as, for example, professional recoding of the message. The study is based on an analysis of translations of Alexandra Marinina’s crime novels. Специальная лексика в литературном тексте на материале польских переводов детективных романов Александры МарининойВ настоящей статье предметом нашего интереса является компетенция переводчика, воспринимаемая в контексте оценки текста, который является результатом его переводческой деятельности. Эта оценка касается компонентов переводческих знаний, в частности знаний о предмете перевода, а также энциклопедических и специальных знаний. Помимо прочего, учитываются здесь конкретные умения, такие как возможность профессионально передать сообщение с помощью определенного кода. В качестве материала для анализа были использованы польские переводы детективных романов Александры Марининой.

В статье исследуется проблематика федеративной композиции бюджетно-финансового суверенитета России. В связи с этим проанализирована действующая модель бюджетного федерализма России. На основе анализа выделены главные недостатки модели бюджетного федерализма России и причины их обуславливающие (напр., законодательное усмотрение). В качестве недостатков модели бюджетного федерализма России отмечены: излишняя централизованность федерального законодательства относительно урегулирования вопросов федеративных отношений, передача полномочий субъектам РФ без конституционно взвешенного финансового обеспечения, внесение изменений в федеральные целевые программы без учета в полной мере финансовых интересов субъектов, неясность и нечеткость в компетенции органов публичной власти по бюджетно-финансовым вопросам, «квазиосуществление» решений Конституционного Суда РФ - искажение законодателем на практике конституционно-правового смысла содержащихся в решениях предписаний. В качестве дискуссионного указан вопрос на предмет конституционности модели межбюджетного регулирования и так называемых «добровольных полномочий» субъектов РФ. В заключительной части статьи на основе проблематики указывается на необходимость последовательного укрепления суверенной государственности, гарантий федеративной целостности, содействию становлению относительной, объективно обоснованной независимости субъектов РФ и органов местного самоуправления. Также предлагается на нормативно-правовом уровне четко обозначить конституционно предопределенные функции и компетенцию всех уровней и органов публичной власти.

В статье представлены результаты концептуализации ключевых положений дискурсного подхода как современной дидактической технологии в обучении иностранному языку в вузе в целом и в дидактике перевода в частности. Знание и владение иностранным языком для участия в межкультурном диалоге оценивается автором в параметрах владения дискурсом как единством деятельности, действительности и соответствующих коммуникативных жанров и речевых форм. Автором осуществлен понятийный анализ ключевых категорий и предлагаются дефиниции конститутивных понятий - «дискурсивный подход», «дискурсный подход», «дискурсивная компетенция», «дискурс-компетенция», «дискурсная компетенция», что позволило концептуализировать содержательное пространство дискурсного подхода в языковом образовании и унифицировать специализированный предметный язык для его дальнейшего системного описания и методического моделирования. Как частный случай дискурсного подхода в языковом образовании рассматривается его проекция в дидактике перевода, содержательное пространство которого предстает в аналогичных концептуальных категориях. Специфика переводческой деятельности акцентирует специфичные компоненты в структуре дискурсной переводческой компетенции: владение жанровым многообразием текстов в дискурсивном пространстве профессионального перевод, владение технологиями транскодирования дискурсообразующих элементов переводимого текста, знание социальной реальности в актуальных сферах современной переводческой практики. The results of conceptualization of key provisions of discourse approach as a modern didactic technology in teaching a foreign language in a university as a whole and in didactics of translation in particular are presented in the article. Knowledge and proficiency in a foreign language for participating in intercultural dialogue is assessed by the author in terms of discourse mastery, where discourse is viewed as a consistency of activity, reality, and corresponding communicative genres and speech forms. The author carried out conceptual analysis of key categories - discursive approach, discourse approach, discourse competence, discursive skills, discourse knowledge, which allowed to substantialize the existential content of discourse approach in language education and unify a particular subject language for its further systemic description and methodological modeling. As a particular case of discourse approach in language education is considered its actualization in didactics of translation, the framework of which is determined by the same conceptual categories. Specificity of translation as professional practice emphasizes specific components in the structure of discourse translation competence: mastery in genre diversity of texts in the discursive area of professional translation, skills of transcoding technologies application (for rendering key discourse-forming elements of the translated text), knowledge of social reality in timely areas of modern translation practice.

В современной образовательной среде необходимо формировать систему социальных, культурных, профессиональных компетенций, которая позволит выработать корпоративную культуру, социальную свободу, отношение к выбранной профессии у нового поколения специалистов. Анализ складывающейся ситуации подводит к необходимости перемен в самой технологии подготовки кадров, реализуемой в сфере образования, и перемен в представлениях о самой образовательной системе. Выработка системы профессиональных компетенций должна стать частью долгосрочной политики ВУЗов. Психологи, педагоги и методисты должны объединить усилия и направить их на формирование полифункциональной дидактической системы, направленной на интеллектуальное развитие индивида, которое должно происходить на базе предметных знаний.