Статті в журналах: "Компетенція мовленнєва"

1

Зінченко, В. М. "ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ МОВНО-МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ ПРОФІЛЬНИХ КЛАСІВ". Educational Dimension 31 (29 грудня 2011): 69–75. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4647.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено питання, які стосуються проблеми формування мовно-мовленнєвої компетенції учнів профільних класів, визначено сутність основних понять: мова, компетенція, мовленнєва компетенція, мовна компетенція, комунікативна компетенція.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Кіндрась, І. "Мовленнєва компетенція учнів у говорінні турецькою мовою у вищих навчальних закладах". Вісник Львівського університету. Серія філологічна, вип. 61 (2014): 238–43.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Мороз, О. Л. "СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ КОМПОНЕНТ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ФАХІВЦІВ МОРСЬКОЇ ГАЛУЗІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (30 грудня 2021): 190–200. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-190-200.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті описано соціокультурний компонент професійно-орієнтованої комунікативної компетенції фахівців морської галузі. Встановлено, що іншомовна комунікативна компетенція є багатокомпонентним утворенням, а отже, аналіз її структури сприяє визначенню шляхів її формування та удосконалення. Виокремлення в структурі професійно-орієнтованої комунікативної компетенції на ряду з ядерними периферійних компонентів уможливлює покращення рівня ефективності професійно-орієнтованого спілкування серед фахівців морської галузі. Встановлено, що мовленнєва культура комунікантів має важливе значення для досягнення мети комунікації, а тому у якості необхідного компоненту структури професійно-орієнтованої комунікативної компетенції мореплавців слід виокремлювати уміння встановлювати контакти з членами суднового екіпажу, представниками інших суден та берегових служб, уникати конфліктних ситуацій у спілкуванні, володіння службовим етикетом і культурою мови. У статті уточнено поняття міжкультурної комунікації та обґрунтовано використання терміну «соціокультурний» на позначення компоненту структури комунікативної компетенції майбутніх фахівців морської галузі. Необхідність виокремлення соціокультурного компоненту як окремої складової професійно-орієнтованої комунікативної компетенції зумовлена поширенням світової інтеграції та взаємодії різних культур. Встановлено, що до основних принципів формування соціокультурного компоненту ПОКК у вищому морському навчальному закладі належить виховання взаємного культурного розуміння та толерантності між представниками різних етнічних (мовних, релігійних, культурних) груп у професійному суспільстві (члени екіпажу, працівники порту, представники судновласника тощо). Метою формування соціокультурного компоненту професійно-орієнтованої комунікативної компетенції визнається розширення знань студентів щодо норм комунікативної поведінки представників різних народів та культур, мовного етикету, звичаїв, особливостей спілкування та розвиток таких особистісних якостей, як повага до інших, готовність визнавати іншого, толерантність, готовність до конструктивної взаємодії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

ДУЗЬ, Лариса Іванівна. "ТРЕТІЙ УЧАСНИК ФАХОВИХ КОМУНІКАТИВНИХ СИТУАЦІЙ У МУЗИЧНОМУ ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Мова, № 35 (29 липня 2021): 79–85. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237837.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є демонстрація особливостей фахової комунікації, яка реалізується у музичному закладі вищої освіти за участі іноземних студентів. Об'єкт вивчення — фахова мовленнєва взаємодія музичного педагога та іноземних студентів з різними рівнями володіння мовою навчання. Предмет дослідження — комунікативна роль та характеристики третього учасника фахової мовленнєвої ситуації, у ролі якого діє іноземний студент. У дослідженні застосовано методи спостереження, аналізу та синтезу, зіставлення, узагальнення, а також описовий метод. Результати дослідження: оприявнено реальні комунікативні потреби, які формуються у процесі академічного фахового навчання і мають враховуватися в обґрунтуванні мовних та мовленнєвих компетенцій, необхідних іноземному студентові музичного ЗВО. Типологізовано фахові музично-педагогічні комунікативні ситуації. З'ясовано причини появи ситуації з третім активним учасником. Визначено роль і значення третього комуніканта та необхідні йому мовні компетенції. На підставі вивчення академічних комунікативних ситуації зроблено висновки про фактори, що зумовлюють успішність фахової взаємодії музичного/вокального педагога й іноземних студентів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Kanevska, Olga B. "Дидактичний потенцiал лiнгвостилiстичного аналiзу тексту на уроках росiйської мови як iноземної". Educational Dimension 56, № 4 (29 березня 2021): 122–42. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v56i4.4377.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальною проблемою лінгводидактики є пошук нових методів і прийомів роботи з текстом, які ґрунтуються на текстоцентричному підході до мовної підготовки. У статті виявлено та схарактеризовано дидактичні можливості застосування лінгвостилістичного аналізу тексту на уроках російської мови як іноземної. Визначено причини необхідності роботи з текстом як із найвищою комунікативною одиницею: 1) твори різних стилів і жанрової приналежності використовуються на мовних уроках в якості дидактичного матеріалу при формуванні мовної компетенції; 2) до задач розвитку мовленнєвої компетенції відноситься навчання різних видів аналізу текстів; 3) на підґрунті тексту формується комунікативна компетенція. Виявлено цілі застосування тексту, в тому числі й художнього, на уроках російської мови як іноземної: 1) мовні та мовленнєві (збагачення словникового запасу; демонстрація можливостей граматичної системи; текст як стимул для дискусії); 2) соціокультурні (знайомство з культурою країни, мова якої вивчається; «культура, яку описує мова»); 3) етико-естетичні (гуманістичні та естетичні цінності; навички естетичного сприйняття художньої літератури). Установлено критерії відбору тексту як навчального матеріалу: відповідність тексту навчальним цілям; інформативність; доступність; культурологічна значущість; виховна спрямованість; когнітивна та етико-естетична цінність. Ефект повідомлення залежить не лише від смислу одиниць висловлювання, але й від контекстуального оформлення, від ідеї твору та замислу автора, авторських інтенцій. Лінгвостилістичний аналіз тексту, зокрема художнього, є важливим методом у методиці російської мови як іноземної: він уможливлює формування в тих, хто навчається, свідоме відношення до мовленнєвої діяльності, розвиток естетичних почуттів і смаків, засвоєння російської мови та російського мовлення в їх єдності, вдосконалення мовної, мовленнєвої та комунікативної компетенцій. Таке вивчення російської мови допомагає подолати сухість і штамп у викладанні мови, підвищити його виховний потенціал.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Аксьонова, Дар’я, та Юлія Кулінка. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ТА МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 16 (9 грудня 2021): 184–94. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.16.2021.246625.

Повний текст джерела

Анотація:

Стрімкі соціально-економічні зміни в суспільстві є рушійною силою для розвитку усіх сфер життєдіяльності людини та вимагають перебудови та удосконалення підходів та методів на всіх етапах освітнього процесу. Стаття присвячена проблемі теоретичних аспектів формування мовної особистості фахівців сфери обслуговування, висвітлюється актуальність проблеми виховання висококваліфікованого фахівця сфери обслуговування, перераховуються основні закони та нормативно-правові акти, які регулюють вимоки до підготовки фахівців сфери обслуговування. Розглянуто компетентнісний підхід до формування фахівців сфери обслуговування, як підґрунтя мовно культурного розвитку, виділені та охарактеризовані основні варіанти класифікацій компетентностей. Розкривається поняття мовного вміння та різні підходи до диференціації та стратегій спілкування. Аналізується комунікативна компетентність та основне коло вмінь, які вона охоплює. Досліджено лінгводидактичну літературу та зроблена порівняльна характеристика таких понять як «мовленнєва компетентність» та «мовна компетенція», визначена суть, структура та їх основні функції і структурні компоненти. У статті висвітлюється важливість володіння відповідними мовними нормами та навичками для формування професійної особистості фахівця сфери обслуговування, важливість комунікативної культури як засобу й умови формування професійної особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Степанова, Ольга Іванівна. "ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ В МАЙБУТНІХ ЛОГОПЕДІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «РИТОРИКА ТА КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ»". Інноватика у вихованні 1, № 12 (21 листопада 2020): 227–34. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.295.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено одна із актуальних проблем навчання майбутніх логопедів – формування у них комунікативної компетенції. Охарактеризовано зміст поняття «комунікативна компетенція»; розкрито взаємозв’язок розвитку комунікативної та риторичної компетенцій майбутнього учителя; окреслено організація викладання навчального предмета «Риторика та культура мовлення корекційного педагога» щодо спрямування студентів до засвоєння комунікативно-мовленнєвих і риторичних умінь та навичок у межах предметно-спеціальної підготовки бакалаврів. Узагальнено роль і місце дисципліни в системі компетентносного підходу до професіональної підготовки спеціального педагога. Аналіз категорії «комунікативна компетенція» репрезентовано як лінгвістичний феномен, розкрито концептуальні основи і технологія її розвитку у вчителя-логопеда. На основі стандартів і освітньо-професійних програм проаналізовано зміст комунікативної бази професійної компетенції логопеда. Доведено, що культура мовлення є підґрунтям для розвитку загальної культури людини, а комунікативна компетенція формується в процесі професійної підготовки спеціаліста і системним виявом знань, умінь, здібностей і особистісних якостей, які дозволяють успішно вирішувати функціональні завдання в професійній діяльності. Поряд із теоретичним матеріалом, у статті подано систему вправ, практичні поради, які допоможуть внести відповідні корективи в поведінку учасників комунікаційного акту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

САРАЄВА, Ірина. "МИСТЕЦЬКІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОСТОРІ ДОШКІЛЬНОГО ДИТИНСТВА". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 118–26. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-118-126.

Повний текст джерела

Анотація:

АНОТАЦІЯ У статті висвітлено зміст мистецької освіти дітей дошкільного віку із залученням їх до різних видів діяльності (образотворчої, музичної, художньо-мовленнєвої, театрально-ігрової). Мистецтво є складником культури, творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність, соціальний і виховний ефект якої відомий людям із глибокої давнини. З’ясовано поняття «художній образ» як універсальну категорію мистецтва, основний продукт художньої творчості, який слугує елементом взаємозв’язку між мистецтвом, життям і свідомістю. Теоретичне підґрунтя дошкільної освіти в системі мистецької освіти закладено Л. Виготським, М. Каганом, О. Комаровською, О. Рудницькою, І. Франком, А. Флієром та іншими вченими. У статті розкрито специфіку мистецьких видів діяльності дитини художньо-творчої спрямованості (образотворчу, музичну, художньо-мовленнєву, театрально-ігрову), які є підґрунтям для формування оцінно-контрольних дій як у процесі діяльності, так і за її результатами. Зазначено, що для розвитку творчого потенціалу дитини дошкільного віку важливо збагачувати емоційно-естетичний досвід засобами образотворчого мистецтва. З’ясовано, що образотворча діяльність не тільки свідчить про певні особливості психічного розвитку дитини, але й забезпечує його, стимулює пізнавальну активність, започатковує основи творчої діяльності. Висвітлено проблему художньо-творчої діяльності дітей дошкільного віку, визначено показники та критерії, за якими можна оцінювати художню творчість дітей; методи, прийоми керівництва та навчання дітей художньої діяльності. Зазначено, що образотворчо-мовленнєва діяльність як різновид художньо-мовленнєвої діяльності стимулює дітей до активного мовлення і формує образотворчо-мовленнєву компетенцію. Визначено види художньо-мовленнєвої діяльності, в яких мовленнєва творчість реалізується в різноманітних формах. Окреслені види діяльності мистецької освіти в дошкільному віці формують особистість дитини, розвивають її творчі здібності, інтуїтивно спрямовують прояви дитини до оцінно-контрольних дій. Ключові слова: мистецька освіта, художній образ, художня творчість, образотворча діяльність, художньо-мовленнєва діяльність, діти дошкільного віку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Степанова, Ольга Іванівна. "РИТОРИЧНІ ВМІННЯ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНО-МОВЛЕННЄВІОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 246–51. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.166.

Повний текст джерела

Анотація:

Матеріали статті відбивають одну з актуальних проблем підготовки майбутніх педагогів дошкільної освіти – розвиток комунікативно-мовленнєвої культури. У публікації репрезентовано аналіз категорії «комунікативно-мовленнєва культура» як лінгвістичного та соціопедагогічного феномену, розкрито концептуальні основи і технологія її розвитку в студентів під час навчання. У статті розкривається зміст формування комунікативно-мовленнєвої культури; окреслюється взаємозв’язок розвитку мовленнєвої та риторичної компетенції майбутнього педагога; висвітлюється організація викладання навчальної дисципліни «Культура мовлення та виразне читання» щодо спрямування студентів до засвоєння комунікативно-мовленнєвих умінь та навичок у межах предметно-спеціальної підготовки бакалаврів. Поряд із теоретичним матеріалом у статті подаються практичні поради, які допоможуть внести відповідні корективи в поведінку комунікантів. Відзначається, що в сучасних умовах спостерігається протиріччя: вимоги до сучасного учителя, вихователя, до його комунікативних якостей зростають, а реальний рівень випускників педагогічних професій залишається недостатнім. Значна увага приділяється аналізові шляхів розвитку комунікативно-мовленнєвої культури студентів вищих навчальних закладів. Важливим кроком вирішення цієї проблеми, на думку автора, є формування риторичних умінь у майбутніх педагогів закладів дошкільної освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Kalmykova, Larysa, Nataliia Kharchenko та Inna Mysan. "«Я-мова» i.e. «Індивідуальна мова»: проблема функціональної генералізації". PSYCHOLINGUISTICS 29, № 1 (28 квітня 2021): 59–99. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2021-29-1-59-99.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Представити консеквенцію функціональної класифікації мов світу, здійсненої за психолінгвістичними підставами; здійснити стислий опис індивідуальної мови людини як її мовленнєво-мовної здатності, проявленої в різних функціонально-мовних іпостасях; представити первинно і вторинно функціональну групу мов як засіб реалізації комунікативно-мовленнєвих потреб, мотивів та інтенцій індивідів з урахуванням функціонально-мовної різноманітності для забезпечення успішного мовленнєвого спілкування в мікро- і макросоціумі. Методи: функціональний аналіз; системний аналіз, узагальнення літератури; моделювання функціональної мовленнєво-мовної компетенції людини; виокремлення властивостей різних за вторинно функціональною спрямованістю видів індивідуальних мов; класифікація національних мов за їх функціональним призначенням; дослідницький синтез; формулювання висновків. Результати. Функціональні властивості індивідуальної мови як біопсихонейролінгвосоціального об’єкта можуть бути описані лише при зверненні до поняття “функції”. Функції мови людини багаточисельні, тому здійснено аналіз кожної з них і презентовано його результати. Висновки. Підставою для функціональної класифікації мов світу може виступати генеративна система й мовна компетенція (здібність) людини. Функціональна мовленнєво-мовна здібність людини може бути представлена як її функціонально-мовна метасистема з властивими їй функціями першої мови, нерідної мови (другої й іноземної), домінантної мови, внутрішньої мови, індивідуальної мови, метамови, мови перекладу, професійної мови та інших видів мов у процесах екстерналізації й інтерналізації. Функції мов світу змінюються відповідно до змін, які відбуваються в комунікативних рангах національних мов – показниках обсягу функцій у різних видах спілкування. Кількість функцій мови в індивідів збільшується залежно від факторів, які зумовлюють актуалізацію мовленнєво-мовної здібності (біологічні, генетичні), її реалізацію й удосконалення (середовищні, соціальні, онтогенетичні тощо).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Кощук, Вікторія. "ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У СТУДЕНТІВ АВТОТРАНСПОРТНОГО ФАХОВОГО КОЛЕДЖУ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ". Інноватика у вихованні 1, № 12 (21 листопада 2020): 269–75. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.316.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено практичний аспект реалізації проблеми формування іншомовної професійної комунікативної компетенції у студентів автотранспортного фахового коледжу у процесі вивчення англійської мови з досвіду роботи викладача вищої категорії Кощук В.М. З’ясовано, що комунікативна компетентність передбачає уміння співрозмовників співвідносити мовленнєве висловлювання з цілями і ситуацією спілкування, розуміння взаємостосунків між тими, хто спілкується, а також уміння правильно організувати мовленнєве спілкування з урахуванням культурних. Наведено приклади формування іншомовної професійної комунікативної компетенції у студентів автотранспортного фахового коледжу засобами навчальних дисциплін «Англійська мова», «Англійська мова за професійним спрямуванням», «Англійська мова (спецкурс)», що своєю чергою передбачають роботу з інформаційними ресурсами, розвиток мовлення на основі мовленнєвих ситуацій, дискусійних та рольових ігор, драматизації, роботи у режимі студент - студент тощо. Розкрито зміст позааудиторної діяльності з англійської мови у контексті формування іншомовної професійної комунікативної компетенції, що передбачає удосконалення умінь і навичок професійного мовлення відповідно до рівня В1, і ґрунтується на роботі гуртка «Think English».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Пастирська, І. Я. "ІНОЗЕМНА МОВА ЯК ОСНОВА ІНТЕГРАЦІЇ ДИСЦИПЛІН". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 39–44. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-06.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті показано, що інтеграція як один з найважливіших засобів досягнення єдності повинна оптимально використовуватись у процесі навчання. Проблема цілісності знань є необхідним компонентом формування змісту освіти. Інтегративний підхід до викладання дисциплін натепер переходить від узгодження змісту освіти до глибокої взаємодії, обґрунтованої інтеграції знань, умінь та елементів мислення майбутнього фахівця. Проблема інтеграції змісту дисциплін досліджувалася хоча і широко, однак доволі однобічно. Зауважено, що засвоєння учнями наявної натепер системи і сукупності знань з основ наук є далеко не повним завданням школи. У статті акцентовано увагу на тому, що оволодіння мовою не є головною метою, самоціллю, а лише засобом у розумінні взаємозв’язків і взаємодій мови з іншими дисциплінами, оскільки мовні інтегровані курси реалізовують системний підхід до збагачення всіх значущих компонентів усного і писемного мовлення на предметному змісті дисципліни, що інтегрується. Особливо ефективними є курси, в яких різноманітна мистецька діяльність використовується як методологія навчання іноземної мови і дисципліни, що інтегрується. Наголошено, що інтегративні зв’язки не ламають структуру і специфіку кожного навчального курсу, а гармонійно поєднують їх у загальну систему знань, здібностей, навичок та ціннісних орієнтацій особистості. Тоді взаємозв’язок знань та інтегративні компоненти у змісті навчання будуть органічними частинами системи реально існуючих знань та реально існуючих між ними зв’язків. Обґрунтовано, що інтегративнi зв’язки між вивченням спеціальних дисциплін та іноземної мови спрямовані на удосконалення професійних знань студентів та розвиток мовного апарату з іноземної мови. Зроблено висновок, що за умов цілісного, інтегративного підходу до вивчення іноземної мови та спеціальних дисциплін відбувається перенесення навичок і вмінь пошуку інформації, сформованих під час навчання іноземної мови, в мовну діяльність рідною мовою. Засобами іноземної мови вдосконалюється загальна мовленнєва та предметна компетенція тих, хто навчається.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

УШАКОВА, Наталія, та Ольга АРТЬОМОВА. "АУДІЮВАННЯ ЯК ОДИН ІЗ СПОСОБІВ НАВЧАННЯ НЕРІДНОЇ МОВИ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 395–404. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-395-404.

Повний текст джерела

Анотація:

АНОТАЦІЯ У статті на основі аналізу наукової літератури визначено діяльнісні та психологічні компоненти процесу аудіювання, які обумовлюють успішність навчання нерідної мови іноземних студентів. Актуальність наукових пошуків підвищення результативності навчання іноземців обумовлюється чисельними труднощами лінгвістичного та екстралінгвістичного характеру, з якими стикається студент-початківець під час включення в нове освітнє середовище. Формування комунікативної компетенції аудіювання до рівня адекватного сприйняття та розуміння навчальної лекції є однією з нагальних потреб та умов успішності професійної підготовки іноземців. У статті розглядаються особливості функціонування процесів, за допомогою яких забезпечується успішність усного сприйняття інформації, та труднощі, що викликаються недостатнім рівнем сформованості цих механізмів для сприйняття повідомлення нерідною мовою. Авторами обґрунтовується виникнення найбільшої у порівнянні з іншими видами мовленнєвої діяльності психічної напруги та активної розумової діяльності студента під час аудіювання. На думку авторів, виокремлення складових процесу сприйняття усного повідомлення визначає вибір ефективної системи завдань та вправ для усунення невідповідності розвитку механізмів аудіювання та формування необхідних навичок та вмінь, враховуючи індивідуальні особливості та потреби студентів-іноземців. Автори також приходять до висновку, що побудова мовної підготовки повинна враховувати минулий особистий досвід мовних мігрантів та особистісні вподобання, які вони застосовують для набуття комунікативних компетенцій зокрема в аудіюванні. Зазначено, що завданням викладача є організація та управління навчальною діяльністю студента, орієнтація його діяльності на досягнення бажаного результату під час вирішення студентом спеціально організованих навчальних завдань різного ступеню складності, метою яких є засвоєння студентом предметних знань, практичних умінь, навичок, розвиток його особистості в цій діяльності та спілкуванні з іншими людьми. У статті наголошується, що послідовне формування аудитивних навичок та вмінь у відповідності до основ особистісно-діяльнісного підходу побудови процесу мовної підготовки є одним з ефективних способів досягнення необхідного рівня комунікативної компетенції в області аудіювання. Ключові слова: іноземні студенти, мовна підготовка, мовленнєва діяльність, аудіювання, аудитивні вміння, особистісно-діяльнісний підхід.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

СУКАЛЕНКО, Тетяна. "СКЛАДНИКИ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 5 (30 грудня 2021): 118–23. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.18.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті уточнено зміст понять «комунікативна компетентність» і «мовленнєва компетентність», наголошено на тому, що комунікативна компетентність здобувача вищої освіти відображає рівень його духовного й культурного розвитку, формує світоглядні уявлення та цінності для успішної професійної самореалізації. Здійснено огляд праць українських та зарубіжних науковців із проблем вивчення комунікативної компетентності, визначено актуальні аспекти дослідження. Встановлено структуру комунікативної компетентності, у межах якої виділено мовну, дискурсивну, соціолінгвістичну, ілокутивну, стратегічну, мовленнєву компетенції. Увагу сфокусовано на мовленнєвій компетентності, яку визначено як інтегровану характеристику фахових та особистісних якостей здобувача вищої освіти, складниками якої є позитивна мотивація, володіння мовними знаннями, уміннями й навичками, необхідними для здійснення професійної діяльності. Розкрито мовний, соціокультурний, стратегічний і професійний компоненти комунікативної компетентності. Мовний компонент визначають знання, уміння, навички та здібності, завдяки яким здобувач вищої освіти будуватиме доречне мовлення відповідно до норм граматики й лексики. Соціокультурний компонент охоплює фонові знання, зокрема знання соціокультурних особливостей народу, мови, комунікативної поведінки. Стратегічний компонент комунікативної компетентності містить знання, уміння й навички, які допоможуть здобувачеві вищої освіти здійснювати ефективну комунікацію, застосовувати необхідні комунікативні стратегії та тактики. Професійний компонент містить здібності, якості, знання, уміння й навички здійснювати пошук професійно значущої інформації, визначати основне у фахових текстах, проводити презентації, опитування тощо. Охарактеризовано ключові складники комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти: обізнаність із різними комунікативними ситуаціями, здатність взаємодіяти з навколишнім світом, уміння контактувати з людьми, навички конструктивного спілкування. Визначено, що комунікативна компетентність особистості полягає у спроможності встановлювати й підтримувати контакти; це визначена система знань, навичок, умінь, позицій, думок і поглядів, за допомогою яких здійснюється ефективне спілкування. Зауважено, що для розвитку комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти необхідно розвивати навички управління комунікацією під час моделювання ситуацій спілкування, виконання спеціальних вправ, розроблення стратегій і тактик спілкування, аналізу очікуваних результатів, прогнозування поведінки комунікантів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Mosiy, I. M. "ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВИХ НАВИЧОК СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 3 (26 квітня 2018): 152–55. http://dx.doi.org/10.15421/40280331.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто важливість формування мовленнєвих навичок студентів у процесі викладання іноземної мови за професійним спрямуванням. З'ясовано, які методи, вправи та завдання потрібно застосовувати для розвитку мовленнєвих навичок. Описано приклади вправ і завдань, які дають змогу студентам мислити та формувати іншомовну професійну комунікативну компетенцію певної галузі та забезпечують зв'язок вивчення мови з реальним контекстом її застосування у фаховій діяльності, розвивають пізнавальну та професійну мотивацію студентів. Наголошено, що під час викладання іноземної мови за професійним спрямуванням передусім варто звертати увагу на формування мовленнєвих навичок студентів, які спрямовані на оволодіння майбутньою професією та підвищують рівень загальної та професійної культури, сприяють підготовці до міжкультурної комунікації. Проаналізовано, які методи, вправи та завдання, що пропонують на заняттях з іноземної мови за професійним спрямуванням, повинні мати проблемний характер та спонукати студентів до дискусії та висловлення власної думки. Вважають, що набуті знання піддаються змінам і щоб навчити студентів мислити, вчитися знаходити необхідну інформацію, самостійно вдосконалювати свої знання, які будуть необхідні в майбутній професії, потрібно застосовувати інноваційні методи навчання, а також важливо надати студентам можливість мислити, вирішувати проблеми, що активізує мовленнєву діяльність студентів. Зазначено, що для успішного формування мовленнєвих навичок студентів, потрібно підготувати ситуації, наближені до реально життєвих згідно з навчальною програмою, підштовхувати і мотивувати студентів, надавати їм впевненості, розширювати лексику, роблячи навчання захоплюючим та веселим, а також важливо, щоб отримані теоретичні знання у процесі навчання знайшли практичне застосування, щоб студент мав змогу розвивати й удосконалювати знання з іноземної мови та реалізовувати набуті навички іншомовної комунікації у майбутній професійній діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Біда, Олена, Тетяна Кучай та Олександр Кучай. "АНГЛОМОВНА ОСВІТА УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ – НЕОБХІДНІСТЬ СЬОГОДЕННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, № 2 (26 січня 2020): 41–50. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.30.

Повний текст джерела

Анотація:

Основною метою навчання іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетенції, що означає оволодіння мовою як засобом міжкультурного спілкування. У початковій школі створюються умови для ранньої комунікативно-психологічної адаптації школярів до нового мовного світу та для подолання подальших психологічних бар’єрів при використанні іноземної мови як засобу спілкування; для розвитку мотивації у подальшому оволодінні іноземної мови; формується елементарна комунікативна компетенція.У статті з’ясовано особливості і необхідності англомовної освіти учнів початкової школи, що є необхідністю сьогодення.Виокремлено види мовленнєвої діяльності, що охоплює зміст навчання іноземної мови. Показано основні види оцінювання з іноземної мови – поточне (непоурочне), тематичне, семестрове, річне оцінювання та підсумкова державна атестація. Запропоновано методичні рекомендації для ефективного іншомовного навчання учнів і для розвитку різноманітних здібностей дитини засобами іноземної мови у початковій школі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Sheremeta, L. P. "ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ КУРСУ «УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК ІНОЗЕМНА»". Медична освіта, № 3 (3 грудня 2019): 103–7. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10651.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано основні аспекти формування навичок діалогічного мовлення під час вивчення курсу «Українська мова як іноземна». Описано авторську методику засвоєння матеріалу, спрямовану на оптимальний відбір шляхів підвищення ефективності заняття. Подано методичні рекомендації щодо формування в іноземних студентів медичного профілю умінь і навичок діалогування. Обґрунтовано, що система навчання українського діалогічного мовлення іноземців передбачає засвоєння мовно-мовленнєвих знань з української мови та формування комунікативних умінь та навичок, актуальних для послуговування в україномовному середовищі. Доведено, що формування української мовленнєвої компетенції студентів-іноземців відбувається на основі мовної підготовки, що включає в себе вільне володіння професійною лексикою та обмін знаннями з медичних предметів, обговорення тем, дискутування з їх приводу. Проаналізовані аспекти навчання діалогічного мовлення сприятимуть оптимізації процесу навчання іноземних студентів у вищих навчальних закладах України та можуть бути використані при подальшій розробці нових методик оцінювання рівня професійної підготовки майбутніх працівників медичного профілю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Тарасюк, Інна. "Тестування та оцінювання мовленнєвої компетенції: німецький досвід". East European Journal of Psycholinguistics 6, № 1 (30 червня 2019): 76–81. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2019.6.1.ita.

Повний текст джерела

Анотація:

Оскільки навчання іноземної мови на сьогодні має абсолютно новий, сучасний підхід, оцінювання мовленнєвої компетенції повинно відповідати чітким міжнародним стандартизованим вимогам. Позаяк стаття має стислий інформативний характер, в її межах уточнено поняття оцінювання, як спонукання до відповідної мовленнєвої реакції або дії через чітко поставлені комунікативні завдання. У статті також відображено типи оцінювання, а саме формальне та неформальне, зовнішнє оцінювання та самоконтроль. Через те, що завжди важливо розуміти, з якою метою здійснюється оцінювання мовленнєвої компетенції, у статті виокремлено його функції, а саме: діагностування, сприяння, розпізнання прогресу, констатування досягнення цілей, встановлення рейтингу, виставлення оцінок, порівняння, мотивація та ін. Там, де дві особи, існують дві суб’єктивні картини об’єктивного світу: бачення ситуації тим, хто оцінює, і тим, кого оцінюють, то до уваги також взято психоемоційний аспект досліджуваного питання. Література References Ballweg, S. Drumm, S. Hufeisen, B. Klippel, J., Pilypaityte, L. (2013). Wie lernt man die Fremdsprache Deutsch? Deutsch Lehren Lernen. Band 2. München: Klett-Langenscheidt. Beurteilen im DaF-/DaZ-Unterricht Testen – Evaluieren – Prüfen Akten der Vierten Gesamtschweizerischen Tagung für Deutschlehrerinnen und Deutschlehrer 29. und 30. Juni 2012 – Universität Bern. M. Clalüna, B. Tscharner (Eds.). Impressum Käser Druck. Bolton, S., Glaboniat, M., Lorenz, H., Perlmann-Balme, M., Steiner, S. (2008). Mündlich: Mündliche Produktion und Interaktion Deutsch: Illustration der Niveaustufen des Gemeinsamen europäischen Referenzrahmens. München: Langenscheidt. Garme, B. (2005). Auf den Flügeln der Sprache: Ein diagnostisches Verfahren. In: Anforderungen an Verfahren der regelmäßigen Sprachstandsfeststellung als Grundlage für die frühe und individuelle Förderung von Kindern mit und ohne Migrationshintergrund. (pp. 241-260), K. Ehlich u.a. (Eds.). Bonn: BMBF. Grotjahn, R. (2010). Sprachtests: Formen und Funktionen. In: Handbuch Fremdsprachendidaktik. (pp. 211–215). W. Hallet, F. Königs (Eds.). Seelze-Velber: Kallmeyer. Grotjahn, R., Kleppin, K. (2015) Prüfen, Testen, Evaluieren Klett-Langenscheidt München. Kleppin, K. (2010): Fehleranalyse und Fehlerkorrektur. In: Deutsch als Fremd- und Zweitsprache: ein Internationales Handbuch (1.Halbband). (pp. 1060-1072). H.-J. Krumm (Ed.). Berlin: Mouton de Gruyter. Krumm, H.-J. (2001): Bildungsstandards und Kompetenzorientierung – Herausforderungen für das Fach Deutsch als Fremdsprache. In: Theorie und Praxis. Österreichische Beiträge zu Deutsch als Fremdsprache. Bd. 14/2010. (pp. 171–185). H.-J. Krumm, P. R. PortmannTselikas, (Eds.). Innsbruck: Studienverlag. Lengyel, D. (2010). Language Diagnostics in multilingual settings with respect to continuous procedures as accompaniment of individualized learning and teaching. Strasbourg: Council of Europe. Retrieved from: http://www.coe.int/t/dg4/linguistic/Source/Source2010_Forum Geneva/1_Diagnostic Lengyel_EN.pdf Roche, J. (2010) Fremdevaluation und Selbstevaluation. In: Handbuch Fremdsprachendidaktik. (pp. 228–231). W. Hallet, F. G. Königs. (Eds.). Seelze-Velber: Kallmeyer. Rumpf, H. (1996). Wirklichkeiten berühren. Umrisse einer neuen Lernkultur. Fragen und Versuche, 77, 8–22. Shohamy, E. (2001). The Power of Tests: A Critical Perspective on the Uses of Language Tests. Harlow: Pearson Education. Smit, R. (2008). Formative Beurteilung im kompetenz- und standardorientierten Unterricht. Beiträge zur Lehrerbildung, 26(3), 383–392. Studer, T. (2010). Kompetenzmodelle und Bildungsstandards für Deutsch als Fremd- und Deutsch als Zweitsprache. In: Deutsch als Fremd- und Zweitsprache. Ein internationales Handbuch. (pp. 1264–1271). H-J. Krumm, C. Fandrych, B. Hufeisen, C. Riemer (Eds.). Berlin: De Gruyter. Bd. 2, Art. 142. Van Avermaet, P., Gysen, S. (2008): Language Learning, Teaching and Assessment and the Integration of Adult Immigrants. The Importance of Needs Analysis. Strasbourg: Council of Europe. Retrieved from: http://www.coe.int/t/dg4/linguistic/MigrantsSemin08_MainDocs_ EN.asp.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Vlasenko, Olena. "МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЕЛЕМЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕНЕДЖЕРА". Psycholinguistics in a Modern World 16 (17 грудня 2021): 44–48. http://dx.doi.org/10.31470/10.31470/2706-7904-2021-16-44-48.

Повний текст джерела

Анотація:

Підготовка фахівців у галузі "менеджменту" вимагає від них оволодіння професійними компетенціями. Аналіз сутності професійної компетентності дозволив нам виділити три основні підходи до розуміння. Мова – ключовий елемент професійної компетентності. Рівень мовної компетентності визначає рівень якості виконання менеджером своїх обов'язків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Войцехівська, І. С. "Інформаційні технології у формуванні мовленнєвої компетенції майбутніх спеціалістів". Вивчаємо українську мову та літературу, № 6 (298) (2012): 2–6.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Задорожна, Ніна Олександрівна. "Формування професійної компетенції майбутнього вчителя української мови на заняттях з лінгводидактики". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 6, № 1 (16 жовтня 2011): 702–9. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v6i1.869.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Danylyuk, Serhiy S. "ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ ВПРАВ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЗАСОБАМИ ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЙ". Information Technologies and Learning Tools 44, № 6 (6 листопада 2014): 182–93. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v44i6.1114.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті запропоновано систему вправ із використанням інтернет-технологій з урахуванням таких критеріїв, як «специфіка сприйняття інформації в Інтернеті» й «домінантна роль формованої компетенції» у процесі формування професійної компетентності майбутніх фахівців. Так, зокрема, за критерієм «специфіка сприйняття інформації в Інтернеті» виокремлюють вправи, спрямовані на: сприйняття електронного тексту (тобто швидкочитання); структуроване сприйняття інформації; антиципацію (здогадування, передбачення) змісту інформації. У свою чергу, за критерієм «домінантна роль формованої компетенції» виокремлюють вправи, спрямовані на формування: мовленнєвої компетенції (критичне читання й аудіювання); компенсаторної компетенції (вправи на розвиток здатності й готовності долати дефіцит іншомовних знань, наприклад, під час читання й аудіювання); навчально-пізнавальної компетенції (уміння користуватися довідковою літературою, різними словниками, інтернет-ресурсами).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Лопатич, Рита Володимирівна. "Система вправ для розвитку логічної культури на заняттях іноземної мови". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 12 (5 травня 2015): 270–77. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v12i0.345.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Швецова, І. В. "ІНШОМОВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ: ПЕДАГОГІЧНІ ТА ЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 276–81. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-40.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто проблему іншомовної компетентності майбутніх фахівців із навігації і управління морськими суднами. Обґрунтовано ідею про те, що головна мета навчання іноземної мови полягає в оволодінні нею як засобом комунікації та опануванні іншомовною компетентністю, необхідною для професійної діяльності. Наведено аналіз поглядів дослідників стосовно сутності «компетенція», визначено те, що поняття компетентності значно ширше, оскільки воно розуміється комплексно та складається з різних компонентів: сукупності знань, умінь та навичок, необхідних для здійснення відповідної професійної діяльності, властивостей мотивації, ціннісних орієнтирів, готовності до дії, до оцінювання та рефлексії. Визначено, що іншомовна компетенція передбачає не лише наявність навичок та вмінь, але й адекватне їх використання в конкретній мовленнєвій ситуації. На основі сучасних педагогічних підходів та напрямів визначено структурні блоки іншомовної компетентності майбутніх фахівців із навігації і управління морськими суднами: аксіологічно-мотиваційний компонент, когнітивний та регулятивно-діяльнісний. Проаналізовано ключові елементи когнітивного компонента іншомовної компетентності майбутніх фахівців, що функціонують відповідно до особливостей мови та професійної діяльності фахівців. У статті з’ясовано специфіку англійської морської термінології, що зумовлює необхідність її врахування її в процесі навчання здобувачів освіти вищих навчальних закладів із метою формування їхньої іншомовної компетентності. У статті охарактеризовано лінгвістичні та педагогічні аспекти формування іншомовної компетентності. З’ясовано, що в процесі навчання морської англійської мови здобувачі освіти мають набути знання про лінгвістичні особливості англійської мови, що підходять для морського дискурсу/ тексту і комунікації та включають типову або часто використовувану технічну лексику і певні граматичні структури. Основну увагу в роботі акцентовано на лінгвістичних особливостях морської англійської мови, а також методології викладання цього навчального предмета для загальних і спеціальних цілей (з урахуванням специфіки когнітивних процесів у морській сфері) і має бути враховано у процесі формування іншомовної компетенції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Якубовська, М. С. "Дискурс взаємодії формування мовленнєвої компетенції і формуванням особистості студента: культурологічний аспект". Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, вип. 186 (2020): 187–90.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Якубовська, М. С. "Дискурс взаємодії формування мовленнєвої компетенції і формуванням особистості студента: культурологічний аспект". Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, вип. 186 (2020): 187–90.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

КРАПЧАТОВА, Ярослава, та Наталія НАЗАРЕНКО. "САМОКОНТРОЛЬ РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ АНГЛОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В АУДІЮВАННІ ЯК РЕФЛЕКСІЯ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (вересень 2020): 301–8. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-301-308.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття полягає в розгляді теоретичних передумов організації самоконтролю англомовної компетентності в аудіюванні для майбутніх перекладачів та уточнення таких понять: рефлексія, само- і взаємоконтроль, самооцінка, тестове завдання, а також обґрунтування використання тестового завдання як ефективного засобу для перевірки навичок та вмінь в аудіюванні. Визначено чотири рівні самоконтролю. І рівень. Студент припустився помилки, сам її не помічає й самостійно на неї не реагує; СК як механізм зіставлення, відсутній. ІІ рівень. Студент, який припустився помилки, самостійно її не виправляє, але після зауваження викладача робить це досить швидко. Зовнішній контроль викладача слугує запуском самоконтролю. ІІІ рівень. Студент самостійно реагує на припущену помилку, тобто включається самоконтроль. ІV рівень. Студент виправляє помилку в момент її виникнення, іноді навіть не закінчуючи помилкової дії. Повний прояв самоконтролю. У статті визначаються три види само- і взаємоконтролю рівня сформованості англомовної компетентності в аудіюванні. Прогностичний (планувальний), мета якого полягає в здійсненні мовної антиципації, передбаченні змісту аудіо тексту, у вмінні планувати аудитивну та навчальну діяльність, визначенні й аналізі зон труднощів, плануванні результатів діяльності, порівнянні майбутньої діяльності із запланованим результатом, оцінці прогнозуючої діяльності. Процесуальний (за процесом), завдання якого полягає в необхідності засвоєння еталонних мовленнєвих дій, які реалізуються в процесі аудіювання. Процесуальний самоконтроль є органічним компонентом мовленнєвої навички та формується паралельно і комплексно з нею. Ознакою сформованості такого самоконтролю в аудіюванні є рівень розуміння прослуханого. Результативний (підсумковий) – студент має засвоїти навчальні дії, спрямовані на перевірку рівня розуміння прослуханого, а саме, зіставлення отриманого результату мовленнєвої діяльності з еталоном, тобто контроль за результатом дії. Для визначення рівня сформованості англомовної компетенції в аудіюванні ми використовуємо тестові завдання, зокрема електронну тестову програму «Hot Potatoes», оскільки вона включає основні типи тестових завдань, що використовуються нами для самоконтролю, зручна й проста у використанні, легко наповнюється і доступна для викладача, який не володіє мовою програмування. Ключові слова: рефлексія, само- і взаємоконтроль, самооцінка, тестове завдання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Podanovska, Halyna. "СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА". Освітні обрії 49, № 2 (27 грудня 2019): 36–40. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.49.2.36-40.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено теоретичний аналіз понять «компетенція», «компетентність» та, зокрема, «комунікативна компетентність» особистості молодшого школяра в науковій парадигмі. Виявлено багатогранність цих термінів, що пояснюється актуальністю та водночас складністю підходів до їх вивчення. Охарактеризовано структуру комунікативної компетентності. Встановлено, що навчання української мови, літературного читання потребує комунікативного спрямування, щоб діти у процесі навчально-мовленнєвої практики навчалися використовувати мову, засоби спілкування для побудови усних і писемних висловлювань у певному стилі, ураховуючи обставини мовлення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Литвиненко, Ірина. "Роль інтеграції в навчанні англомовного читання студентів технічних спеціальностей". Освітній вимір 42 (13 листопада 2014): 41–46. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v42i0.2790.

Повний текст джерела

Анотація:

Литвиненко І. Ю. Роль інтеграції в навчанні англомовного читання студентів технічних спеціальностей. Статтю присвячено вивченню методики навчання англійської мови студентів технічних спеціальностей, зокрема на рівні читання за допомогою засобів інтеграції. У статті розглянуто особливості мовленнєвої компетенції та міжнародні вимоги до її рівнів, а також деякі лінгводидактичні засоби підвищення рівня англомовного читання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Кріба, І. "Поступ та виклики на шляху до вдосконалення іншомовної мовленнєвої компетенції студентів-міжнародників". Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія міжнародні відносини, вип. 32 (2013): 223–27.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Міщенко, О. "Методи формування усної мовленнєвої компетенції на уроках німецької мови засобами сучасних навчальних технологій". Педагогічна думка, № 3 (2011): 69–72.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Канюк, О. В. "Про роль мовленнєвої компетенції у формуванні культури іншомовного професійного спілкування майбутніх фахівців соціальної роботи". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія "Педагогіка. Соціальна робота", вип. 1 (40) (2017): 115–17.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

O.L., Moroz. "PECULIAR FEATURES OF PROFESSIONAL COMMUNICATIVE ACTIVITY OF FUTURE SEAFARERS." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 93 (February 23, 2021): 100–104. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-93-14.

Повний текст джерела

Анотація:

The article specifies the peculiarities of professional communicative activity of future seafarers. Professionally-oriented communicative competency is defined as a fundamental component of the professional training of seafarers which, in turn, suggests that the key objective of language training in higher maritime educational institutions is the formation and development of all the components of this complex phenomenon. It is argued that the development of the effective model of professionally-oriented communicative competency formation of future seafarers and the selection of the adequate teaching methodology is doomed to failure if all the aspects and peculiar features of professional communication are not taken into thorough consideration. It is determined that the peculiar features of maritime sphere specialists’ activity predetermine distinctive requirements to professionally-oriented communication of those working in shipping industry. It is proved that Maritime English can for sure be determined as professional sub-language because it, first of all, serves for the specific needs satisfaction of one certain, independent, self-sufficient area of human activity and, at the same time, it has distinctive peculiar features at each level of teaching-learning process.Extensive review and thorough analysis of statutory and requirements documents which are straightforwardly connected to the organization of the professional communication at sea provided for the conclusion that laconism, clarity and accuracy together with the zero tolerance towards the discrepancy are acknowledged as the key fundamental requirements to professional communication of seafarers, as the safety of navigation, human life and environment depend greatly on their timely, unambiguous and laconic communication. It is determined that because of the fact the professional communication usually occurs in the condition of press of time and psychological tension, the linguistic peculiarities of standard maritime phraseology are the following: the minimum use or even complete omission of the functional words, such as articles and auxiliary verbs (a/an, the, am/іs/are etc.). Besides, it is stated out that due to the possible interferences while communicating by means of radiotelephone and VHF it is recommended not to use the shortened forms which are so typical for common spoken English. And, finally, one more specific feature of the professional communication of future seafarers when using VHF is the requirement to use specific word markers to specify the type of the message or the end of the phrase or the conversation.Key words: professionally-oriented communication, professional sub-language, maritime phraseology, verbal markers, linguistic scope of the text. У статті визначено особливості професійно-мовленнєвої діяльності фахівців морської галузі. Професійно-орієнтована комунікативна компетенція визначається як важлива складова частина професійної підготовки морських фахівців, отже, ключовим завданням мовленнєвої підготовки у закладах вищої освіти є розвиток усіх складових частин цього феномена. Стверджується, що розроблення ефективної моделі формування професійно-орієнтованої комунікативної компетенції майбутніх фахівців морської галузі та підбір адекватної методики її викладання є неможливими без урахування усіх аспектів та осо-бливостей професійної комунікації. Визначено, що специфіка сфери діяльності представників морської галузі зумовлює певні вимоги до професійно-орієнтованого мовлення морських фахівців. Доведено, що морську англійську мову можна визначати як підмову спеціальності, оскільки вона, по-перше, обслуговує спеціальну, окрему, самодостатню галузь діяльності, а також має свої специфічні особливості на всіх рівнях вивчення.Ретельний аналіз нормативних документів, безпосередньо пов’язаних з організацією комунікації на морі, дав змогу дійти висновку про те, що стислість, ясність, точність та недопущення різнотлумачень є основними базовими вимогами щодо професійного мовлення фахівців морської галузі, адже від їх своєчасної, лаконічної і недвозначної комунікації залежить безпека судноплавства, життя людей та навколишнього середовища. З’ясовано, що, оскільки спілкування зазвичай відбувається в умовах дефіциту часу та психологічного напруження, то до суттєвих лінгвістичних особливостей стандартної морської фразеології належать перш за все мінімальне використання або навіть опущення вживання функціональних лексичних одиниць, таких як артиклі та допоміжні дієслова (a/an, the, am/is/are тощо). Крім того, визначено, що з огляду на можливі технічні перешкоди під час здійснення радіозв’язку та можливі шумові перешкоди під час особистого спілкування рекомендується уникати скорочених форм, які є типовими для повсякденного англомовного спілкування. Нарешті, особливістю професій-ного мовлення морських фахівців під час здійснення радіозв’язку є обов’язкове використання вербальних маркерів на позначення типу повідомлення та завершення фрази.Ключові слова: професійно-орієнтоване спілкування, підмова спеціальності, професійна фразеологія, вербальні маркери, лінгвістичне наповнення тексту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Лебєдєва, О. А. "ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ ІНШОМОВНИХ МОВЛЕННЄВИХ НАВИЧОК ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ТВОРІВ МАЛОЇ НІМЕЦЬКОМОВНОЇ ПРОЗИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 111–18. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-16.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто проблему підготовки сучасного філолога-германіста з точки зору вибору методів роботи з оригінальними літературними текстами жанру малої прози, які б ефективно сприяли формуванню іншомовних мовленнєвих навичок. З’ясоване місце оригінальних художніх творів в загальній конфігурації навчання іноземній мові та культурі. Виявлено значення впливу першого позитивного досвіду зустрічі з німецькомовною літературою у формі малої прози на подальше ставлення студентів до складних, обширних та високодиференційованих з огляду на їх зміст та форму оригінальних літературних творів. Висвітлено, що для досягнення позитивного впливу на формувння у студентів-філологів іншомовних мовленнєвих навичок через вивчення оригінальних літературних творів слід забезпечити безпосередній взаємозв’язок між прагматичною складовою частиною, з одного боку, та естетичною і етичною складовими частинами оригінальної художньої літератури іноземною мовою, з іншого. Встановлено, що таке узгодження виражається в необхідному корегуванні навчального процесу, тобто відбувається за умов включення до навчальної програми творів малої німецькомовної прози, попередньо дидактизованих викладачем. На цій підставі обґрунтовано, що робота з оригінальними літературними текстами під час вивчення іноземної мови повинна мати інтегруючий характер, який поєднує три предметні галузі: літературу, мову, країнознавство. З’ясована роль викладача у підвищенні мотивації здобувачів освіти в аспекті оволодіння мовою через досягнення цілей, що поєднують естетичний характер літературних текстів з іншокультурним аспектом. На окремому практичному прикладі продемонстровано, які форми можуть мати завдання до текстів на рівні осмислення конкретних навчально-методичних кроків їх реалізації, аби досягти мети всебічного розвитку філологічного розуміння оригінальної художньої літератури іноземною мовою та ефективного формування іншомовних мовленнєвих навичок. Зазначено, що, запроваджуючи розвиток іншомовних мовленнєвих компетенцій студентів через вивчення оригінальних літературних творів, викладач іноземних мов повинен одночасно сприяти розвитку соціальних компетентностей, бажанню спілкуватися та готовності до розмови, розвивати вміння робити судження, вчити критичній оцінці, формувати особистість, давати імпульс для роздумів та соціально орієнтованого спілкування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Гаманюк, Віта. "Нові акценти в мовній освіті: зміни в додатковому томі “Загальноєвропейських рекомендацій із мовної освіти”". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 21 (8 квітня 2022): 264–74. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v21i.4769.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено аналіз змін і доповнень до “Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти”, поштовхом до перегляду яких стали трансформації в суспільній площині, технічний прогрес та інформатизація суспільства. Акцентовано на появі в новій редакції дескрипторів до раніше лише побічно названих комунікативних дій, не описаних у вміннях (медіація), зокрема долучення online-комунікації як виду мовленнєвої діяльності, додавання рівня pre-А 1, проміжних рівнів А 2+, В 1+, В 2+, що сприятиме більш диференційованому визначенню рівня оволодіння мовою. На прикладах дескрипторів медіації й online-комунікації продемонстровано прогресію в описі умінь різних рівнів. Запропоновані зміни розглянуто крізь призму міжкультурної компетенції. Висновковано, що нові акценти дадуть змогу актуалізувати зміст мовної підготовки й підвищити її якість, проте водночас сприймаються як виклик для системи мовної освіти й методики викладання мов.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Карловас, О. А. "РОЗВИТОК МОВНОЇ СТІЙКОСТІ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ ЯК ІНДИКАТОР СФОРМОВАНОСТІ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (30 грудня 2021): 136–48. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-136-148.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто поняття мовної стійкості як риси індивідуальної та колективної мовної поведінки, важливої для збереження стабільності національної мови у двомовній ситуації нашої країни. Актуалізація питання розвитку мовної стійкості майбутніх філологів в умовах російсько-української двомовності східного регіону країни зумовлена основною метою навчання рідної мови в середній школі, яку будуть реалізовувати молоді спеціалісти, – формувати національно свідому, духовно багату мовну особистість, яка вмітиме вільно, комунікативно доцільно послуговуватись засобами рідної мови в усіх видах мовленнєвої діяльності, тобто забезпечувати належний рівень комунікативної компетенції. Аналіз мовознавчих студій засвідчив, що дотепер немає загальноприйнятого, виразного та чіткого визначення досліджуваного поняття мовної стійкості. В лінгводидактиці означену проблему розглядають з погляду формування національно-мовної / мовної / мовленнєвої особистості в умовах реалізації компетентнісного підходу до навчання української мови. Лінгвісти звертають увагу на необхідність розвитку мовної стійкості, зокрема у здобувачів вищої освіти, яка допоможе розв’язати проблему, що постає там, де процеси мовної асиміляції ставлять під загрозу існування національної мови. Переорієнтація означеної двомовності на поступове зростання груп ситуативних двомовців за рахунок російських одномовців з подальшим формуванням і розширенням україномовних середовищ дозволить надати мовному розвитку України зворотного напрямку, і вища школа має посісти одне з ключових місць у цьому процесі. Мовна стійкість є характерною рисою комунікативної поведінки мовної особистості, оскільки мова постає конструктом власної ідентичності, внутрішнім чинником позиції громадянина щодо своєї національної приналежності. У процесі вивчення мовознавчих дисциплін майбутні філологи долучаються до опосередкованої співвіднесеності з українською спільнотою, конструюючи завдяки мові національну ідентичність, яка постає перед людиною в ході формування національної самосвідомості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Бойко, Г. І. "ОСНОВНІ ЕТАПИ ОЦІНЮВАННЯ МОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ-ІНОЗЕМЦІВ 4-Х КУРСІВ ТЕХНІЧНИХ ВИШІВ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 90–95. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-13.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено основні етапи оцінювання мовної компетенції студентів-іноземців 4-х курсів технічних вишів з української мови як іноземної (УМІ). Зосереджено увагу на важливих проблемах організації проведення кваліфікаційних тестувань за всіма видами мовленнєвої діяльності, такими як слухання, письмо, читання і говоріння. Акцентовано увагу на чіткості і послідовності методики щодо кваліфікаційного іспиту з УМІ у НУ «Львівська політехніка», застосуванні та використанні посібника «Стандартизовані вимоги: рівні володіння українською мовою як іноземною А1-С2. Зразки сертифікаційних завдань, 2020». Посібник містить чіткий перелік комунікативних умінь і навичок до кожного рівня, а також у ньому наведені зразки сертифікаційних завдань, які стануть у нагоді викладачам української мови як іноземної, працівникам центрів україністики, іноземним громадянам, які мають намір підтвердити свій рівень володіння УМІ під час сертифікаційного іспиту. Стандартизовані вимоги є першим кроком до створення єдиної державної уніфікованої системи визначення рівнів володіння українською мовою. Запровадження в Україні Стандартизованих вимог з УМІ дає викладачам у цілому світі міцне підґрунтя, щоб розробляти чіткі й узгодженні навчальні програми, видавати сучасні підручники і словники, відкривати україномовні програми та мовні центри. Під час проведення кваліфікаційного іспиту викладачі кафедри іноземних мов орієнтуються на рівень С1 (високий) у випускників-іноземців НУ «Львівська політехніка», тому чітко слідують структурі проведення сертифікаційної роботи зі Стандартизованих вимог: читання (30 хв, 4 завдання), письмо (75 хв, 2 завдання), слухання (15 хв, 3 завдання), говоріння (15 хв, 2 завдання). Оцінювання: за кожну правильну відповідь – один бал. У статті наголошено, що стандартизовані вимоги до рівнів володіння українською мовою як іноземною – це стратегічний документ і для освітньої політики, і для мовної політики, і для міжнародної політики України, який посилює престиж української мови у світі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Lebyedyeva, O. A. "РЕФЛЕКСИВНИЙ КОМПОНЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ НА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ ІЗ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 1 (8 вересня 2021): 146–52. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-23.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто проблему професійної підготовки студентів- філологів із погляду розвитку здатності до рефлексії в контексті навчання німецької мови як другої іноземної, вибору методів усвідомлення власної та іноземної мови та культури, які б ефективно сприяли формуванню навичок іншомовної комунікації. З’ясовано, якою мірою процеси рефлексії мають бути інтегровані у навчання німецької мови у вищій школі та які переваги це може дати. Виявлено значення рефлексії в реалізації студентоцентрованого навчання, у підвищенні свідомості й автономності студента у власній навчальній діяльності. Висвітлено роль та місце мовної усвідомленості щодо іншомовних та іншокультурних явищ у навчанні комунікативного використання іноземної мови. Установлено, що іншокультурна рефлексія є основою для розширення індивідуального культурного досвіду як у рідній мові та культурі, так і у цільовій. На цій підставі обґрунтовано, що особливе значення має регулярне свідоме обговорення зі студентами іншомовних та іншокультурних явищ під час практичних занять із німецької мови, та виділено декілька етапів розвитку рефлексії під час занять, які пов'язані не лише з когнітивними вимогами, а й із мотивацією та ставленням студентів. На окремому практичному прикладі продемонстровано, які форми можуть мати сучасні інструменти у галузі самооцінки власних іншомовних компетенцій, що можуть бути використані студентами-філологами на практичних заняттях з німецької мови у вищій школі для досягнення освітніх цілей, контролю над власним процесом навчання та самооцінки. Зазначено, що наведені інструменти сприяють відпрацюванню техніки активного автономного навчання й є в тому числі потужним інструментом моніторингу і зворотного зв'язку для викладача, сприяють його власній рефлексії щодо ефективності навчального процесу. Установлено, що, використовуючи рефлексію як регулярний письмовий виклад власних думок німецькою мовою, студенти вчаться замислюватися над різними аспектами навчального процесу та навчального матеріалу і виражати власні думки німецькою мовою, що є ефективним способом сприяння процесу навчання мови і розвитку продуктивних мовленнєвих компетенцій і навичок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Malynovs'ka, O. L., та S. R. Mason. "Навчальні матеріали за професійним спрямуванням у системі викладання іноземної мови студентам лісотехнічного профілю". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 5 (31 травня 2018): 157–59. http://dx.doi.org/10.15421/40280531.

Повний текст джерела

Анотація:

Навчальна дисципліна "Іноземна мова за професійним спрямуванням" є важливою складовою системи підготовки майбутніх спеціалістів вищого навчального закладу технічного профілю, що зумовлено тенденцією до світової інтеграції, розширенням культурного та наукового обміну, росту міжнародного економічного співробітництва. Вона базується на активізації, систематизації та узагальненні лексико-граматичних знань, отриманих учасниками навчального процесу за попередні роки навчання (Malynovska & Mason, 2014a) і передбачає успішне оволодіння іншомовним лексико-граматичним та синтаксично-стилістичним матеріалом у межах навчальної програми "Іноземна мова". Вивчення цієї навчальної дисципліни – це складний та багатогранний процес, оскільки, з одного боку, передбачає оволодіння іноземною мовою як лінгвістичним явищем, а з іншого – використання іншомовних розумових форм і категорій у площині конкретної галузі та в її окремо окреслених професійних сферах. Представлено навчальні продукти для студентів НЛТУ України: навчальний посібник "Екосистема лісу" та "Німецько-український словник лісотехнічних термінів", які складено на основі фахово орієнтованого іншомовного матеріалу, що необхідний для формування комунікативної компетенції в усіх видах мовленнєвої діяльності відповідної галузевої тематики лісотехнічного профілю. Цей навчальний матеріал створено для вивчення навчальної дисципліни "Іноземна мова за професійним спрямуванням (німецька мова)" та з урахуванням основних положень Державної національної програми "Освіта" (Україна ХХІ століття), Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, а також з урахуванням активного використання у навчальному процесі мультимедійних засобів навчання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Hostra, Kateryna V. "Types and functions of precedent fenomena of culture in the linguodidactic context." Освітній вимір 55 (December 10, 2020): 199–214. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v55i0.4376.

Повний текст джерела

Анотація:

Мова – не лише структура, але й місце зберігання досвіду, мудрості, особливостей культури, історії народу. Тому питання функціонування та типології прецедентних феноменів культури, для яких зберігання вищевказаної інформації є одним із актуальних завдань як лінгвістики, так і лінгводидактики. У статті уточнено визначення поняття «прецедентний феномен культури». Установлено, що специфічними рисами прецедентних феноменів культури є їх мовленнєво-комунікативна сутність і національно-культурне, соціокультурне або історично-культурне семантичне навантаження. Виявлено, що до корпусу прецедентних феноменів культури входять такі їх різновиди, як: фразеологізми, паремії, назви культурно та історично значущих подій, об'єктів, власні назви, посилання на відомі художні та нехудожні тексти, лінгвокраїнознавчі об’єкти та ін. Прецедентними стають ті феномени культури, які використовуються носіями мови в різних ситуаціях спілкування, є зрозумілими для більшості членів соціуму та адекватно інтерпретуються й оцінюються ними. Установлено суттєві ознаки прецедентного феномену культури: метафоричність (переносне, символічне значення), маркованість, оціночність, економічність, імпліцитність, прагматичність, повторюваність, історична мінливість. Подано класифікації прецедентних феноменів культури на різних підставах: за формою вираження, за структурно-семантичними особливостями, за масштабом аудиторії, за джерелами їх походження. Узагальнено й уточнено функції, які виконують прецедентні феномени культури в комунікації та на які необхідно зважити у процесі іншомовного навчання: номінативна, ігрова, парольна, атракційна, іміджева, комунікативна, алюзійна, моделююча, лінгвопрактична, соціокультурна, діагностувальна. Рівень сформованості прецедентної компетенції, тобто вміння використовувати прецедентні феномени культури відповідно до цілей комунікації, з одного боку, а з другого – вміння сприймати та розуміти їх відповідно до комунікативної інтенції мовця, є важливим показником рівня сформованості вторинної мовної особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Бабіч, Ольга. "ВИКОРИСТАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОГО ТРЕНІНГУ ДЛЯ РОЗВИТКУ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, № 3 (1 лютого 2020): 17–31. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.67.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено особливості використання міжкультурного тренінгу для розвитку іншомовної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників, описано різновиди тренінгів, етапи проведення й прогнозовані результати. Тренінг у своїй структурі має три етапи: інформаційно-діагностичний, розвивальний та оцінювальний. Основною метою тренінгу комунікативних умінь є розуміння основних психологічних закономірностей комунікації, чинників, що впливають на її продуктивність, розвиток якостей і вмінь, необхідних для впевненого використання набутих знань. Під час проведення тренінгів проходить передача знань, розвиток і вдосконалення певних навичок, створення умов для самостійного пошуку учасниками способів вирішення завдань, що стоять перед ними. Діапазон методів, які використовуються, дуже широкий і включає інтерактивну взаємодію тренер-учасник, вправи в парах і малих групах, рольові ігри, групові дискусії, індивідуальні завдання, техніку мозкової атаки, відеотренінг, аналіз конкретних випадків, вирішення ситуаційних завдань. Завершується тренінг підведенням підсумків й аналізом результатів. Саме завдяки такому комплексному підходу тренінг є інструментом, головним завданням якого є сприяти підвищенню ефективності професійної діяльності. Після завершення тренінгу спостерігаються зміни у стилях міжособистісного спілкування учасників тренінгу. Вони стають відкритішими до співробітництва, дружелюбнішими, краще ставляться до навколишніх. Спостерігається тенденція до підвищення лідерських і домінувальних позицій, упевненості та незалежності. Використання тренінгу під час вивчення навчальних дисциплін «Іноземна мова» і «Іноземна мова за професійним спрямуванням» розвиває іншомовну комунікативну компетентність курсантів, що передбачає оволодіння усіма видами мовленнєвої діяльності, а саме: говоріння, слухання, читання та письмо. Курсанти покращують рівень іншомовної професійної компетенції, що сприятиме їх ефективній службовій діяльності в органах охорони державного кордону.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

МАКСИМЧУК, Лариса. "ІНШОМОВНА ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 27, № 4 (1 січня 2022): 121–33. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v27i4.914.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто способи іншомовної підготовки студентів ЗВО шляхом використання найбільш інноваційних педагогічних технологій у процесі навчання іноземної мови майбутніх фахівців певної галузі та відмови від усталених традицій і стереотипів навчання. Використання інтерактивних засобів навчання як інноваційних у процесі вивчення іноземної мови майбутніми фахівцями незалежно від напряму підготовки. У контексті нашого дослідження встановлено, що іншомовна підготовка студентів ЗВО передбачає володіння випускниками вузу сформованою мовною, мовленнєвою, соціокультурною та дискурсивною компетенціями на високому рівні, тому використання ефективних інноваційних технологій навчання іноземної мови стає пріоритетною потребою на ринку освітньо-виховних послуг і визначає напрями і способи опанування майбутніми фахівцями різних сфер діяльності, не лише необхідних професійних знань і вмінь, а й уміннями вільно висловлюватися іноземною мовою без суттєвої витрати часу на пошук адекватних мовних засобів у процесі досягнення ними професійних цілей. Нами проаналізовано форми та методи інтерактивних технологій у процесі іншомовної підготовки майбутніх фахівців різних спеціальностей до професійної комунікації, і визначено, що інтерактивне навчання найбільш відповідає особистісно орієнтованому навчанню, активізує пізнавальну діяльність, забезпечує високий рівень комунікативної підготовленості, сприяє перетворенню зовнішнього досвіду у внутрішній. Використання інтерактивних методів навчання в процесі вивчення іноземної мови студентами різних спеціальностей ЗВО є ефективним та сприяє формуванню комунікативних вмінь, навичок непідготовленого усного мовлення фахової тематики, колективного обговорення, перцептивності, пошуку рішень; розвиваються уміння вести бесіду на професійну тематику; мотивується оволодіння іноземною мовою професійно.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Drach, I. D., A. Z. Mykolenko та M. P. Tyshkovets. "МОВНА КАРТИНА СВІТУ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В МЕДИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ". Медична освіта, № 4 (14 лютого 2020): 79–83. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.4.10864.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто поняття мовної картини світу та концептуальної картини світу як компонентів лінгводидактики. На сучасному етапі розвитку методики викладання іноземної мови та результатів її засвоєння провідним визначається прагматичний підхід, який передбачає набуття певних компетенцій – конкретних мовленнєвих навичок, які дають змогу виконувати чіткі дії. Водночас на практиці вивчення іноземних мов не може обмежитися ні граматикою та лексикою, ні прикладними вміннями, тому доводиться говорити про необхідність формування «вторинної мовної особистості». Цей рівень передбачає оволодіння фоновими знаннями типового представника певної картини світу, мова якого вивчається і забезпечується формуванням соціокультурної орієнтованості – однією з обов’язкових складових успішного вивчення мови. Комунікативно достатній рівень оволодіння іноземною мовою досягається лише в результаті набуття, принаймні на початковому рівні, здатності сприймати навколишнє середовище крізь призму представників іншомовного соціуму. Ця навичка є необхідною також під час вивчення прикладних та фундаментальних дисциплін, проходження навчальної практики в іншій країні. Концептуальна картина світу традиційно розглядається як подібна для більшості людей і глибша за змістом, ніж мовна картина світу, що пов’язано з обмеженими можливостями мови у вираженні власних думок. Водночас структура мови визначає структуру мислення та спосіб сприйняття навколишнього світу. Тісна взаємодія мови і культури на заняттях з української мови як іноземної, іноземної мови для українських студентів може розглядатися в рамках лінгвокраїнознавчого підходу. Аналіз понять концептуальної та мовної картин світу показав, що урахування соціокультурної нетотожності у сприйнятті світу може реалізуватися шляхом використання лінгвокультурознавчого підходу, який передбачає ряд визначених критеріїв підбору навчального матеріалу та використання методик, які не лише констатують, але вводять у контекст.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

ПАВЛЮК, В. І. "ЦИФРОВІ ПЛАТФОРМИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ СТОРІТЕЛІНГУ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 3 (18 листопада 2021): 185–90. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.28.

Повний текст джерела

Анотація:

Сторітелінг як інструмент навчання заохочує молодших школярів до виразного читання та допомагає їм пере- давати свої думки та почуття чітко й зрозуміло, що є необхідним для опанування навичок повсякденного життя. Крім того, сторітелінг запускає механізм критичного мислення. У статті розглядається метод сторітелінгу як ефективний дидактичний ресурс у викладанні англійської мови у початковій школі. Розкривається сутність поняття «сторітелінг» та «цифровий сторітелінг», підкреслюється значення навчання англійської мови за допомогою методу сторітелінгу для формування мовленнєвої компетенції учнів початкової школи. Основна увага зосереджується на можливостях цифрових платформ на заняттях з англій- ської мови молодших школярів закладів середньої освіти. Досліджено можливості використання навчальних платформ у навчальному процесі молодших школярів, виокремлені переваги використання методу сторітелінгу та рекомендації щодо планування й проведення сторітелінгу для молодших школярів. Залучення цифрових техно- логій до навчальної діяльності в початковій школі відкриває нові можливості у навчанні іноземних мов у початко- вій школі. Зокрема, цифровий сторітелінг є ефективним методом для розвитку комунікативних навичок молодших школярів, оскільки такі види діяльності на занятті з англійської мови, як аудіювання історії, запис її елементів, відтворення чужої історії, навчають важливих мовленнєних навичок загалом. Метою статті є заохочення вчителів англійської мови до вдосконалення викладання англійської мови за іннова- ційними методиками навчання іноземних мов, зокрема і за допомогою цифрового сторітелінгу як методологічного ресурсу. У перспективі реалізація інших конкретних цілей для впровадження сторітелінга в навчальний план, покра- щення мотивації учнів до вивчення іноземних мов, розвиток критичного мислення учнів та творчого сприйняття за допомогою ігрових ситуацій, створення позитивної навчальної атмосфери у вивченні англійської мови тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Ходаківська, В. П., Н. М. Сеньків, Л. С. Степанчук, О. М. Приступко та Н. П. Завадська. "АНАЛІЗ СТАНУ СФОРМОВАНОСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАРМАЦЕВТІВ". Pedagogical Sciences: Theory and Practice, № 3 (10 січня 2022): 173–80. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-24.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасне динамічне суспільство, що безперервно змінюється, вимагає від системи освіти підготовки цілісної, варіативно мислячої, креативної особистості, котра здатна управляти інноваційною діяльністю, готова приймати самостійні компетентні рішення та нести за них відповідальність, володіє широкими комунікативними уміннями і навичками, що є компонентами важливої складової частини загальної культури людини – соціокультурної компетентності. Тому об’єктивною потребою сучасної освіти є пошук оптимальних шляхів організації навчально-виховного процесу та пошук раціональних складників змісту навчання та його структури. Без знань соціокультурного фону неможливо сформувати комунікативну компетенцію, навіть у обмежених рамках. Тільки культура у різних її проявах сприяє формуванню особистості. Соціокультурна компетентність повинна виступати як мета і результат підготовки майбутніх фармацевтів до соціокультурної взаємодії у світі та суспільстві. Робота присвячена питанням розвитку соціокультурної компетентності, розглянуто проблеми і перспективи її формування під час підготовки студентів-фармацевтів. У статті визначено роль соціокультурного компоненту у здобувачів освіти для уміння адаптуватися в колективі; визначати особисті цілі; виконувати різні функції під час навчання та на займаних посадах після отримання диплому; бути готовим до спілкування з представниками інших культур, що мають інші переконання; мати достатній рівень культури спілкування, мовленнєвий такт, культурну терпимість, почуття відповідальності, володіння технологією усунення конфліктів. У роботі виокремлено основні завдання, які необхідно реалізувати для покращення рівня сформованості соціокультурної компетентності студентів. Наведено результати експериментального дослідження обізнаності здобувачів освіти з цього питання. Аналіз сформованості соціокультурної компетентності студентів проводився на базі Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу. У дослідженні брали участь студенти, що навчаються за спеціальністю «Фармація, промислова фармація». Отримані результати дослідження дали змогу дійти висновку, що у процесі формування соціокультурної компетентності у студентів сформовані навички загалом на середньому рівні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

ЛИСЕНКО, Є. В. "НЕВІД'ЄМНІ СКЛАДНИКИ ІНТЕНСИВНИХ КУРСІВ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 4 (18 квітня 2022): 137–42. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.20.

Повний текст джерела

Анотація:

Останнім часом проблема проведення інтенсивних курсів з англійської мови для військовослужбовців Національної гвардії України перебуває в центрі уваги педагогів вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України, оскільки англійська мова є основним інструментом спілкування для військовослужбовців на міжнародній арені. Визначено, що, незважаючи на велику кількість праць, присвячених дослідженню різних аспектів мовної підготовки військовослужбовців Національної гвардії України, поки не надані характеристики якісних курсів для вивчення англійської мови військовослужбовцями у короткий проміжок часу. У статті розглянуто особливості викладання та організації інтенсивних курсів з англійської мови як необхідної складової частини сучасної освіти військовослужбовців Національної гвардії України. Обґрунтовано вплив інтенсивного навчання на формування вмінь та навичок військовослужбовців Національної гвардії України на курсах із вивчення англійської мови. Наведено аналіз досліджень із визначеної проблематики. Проведено спробу довести ефективність застосування інтесивного навчання для покращення методики викладання англійської мови на курсах із вивчення англійської мови. Виділено й описано характерні особливості реалізації інтенсивних курсів для військовослужбовців, а також роль і місце активного навчання у процесі вивчення англійської мови. Доведено, що успішне вивчення англійської мови на інтенсивних курсах – це сукупність різноманітних прийомів та методів, які спонукають військовослужбовців до мовленнєвої активності. Визначено роль викладача, атмосфери у групі, методів оцінювання як провідних та найефективніших елементів у методиці навчання англійської мови. Доведено доцільність використання цих елементів для підвищення якості навчання іноземних мов і формування корисних навичок військовослужбовців у процесі роботи з іншомовними матеріалами. Підкреслено інтерактивну комунікативну компетенцію викладача у процесі навчання. Визначено, що всі вказані у статті характеристики інтенсивного курсу допомагають підготувати військових фахівців з англійської мови, які вміють аналізувати та спілкуватися.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Раду, А. К., та С. С. Рашидова. "ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ПОКАЗНИКА ЇХ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, № 3 (29 червня 2020): 203–13. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-203-213.

Повний текст джерела

Анотація:

З огляду на те, що основним завданням сучасної шкільної освіти визначено формування в учнів ключових компетенцій, найважливішою з яких є комунікативна, акцентовано, що робота з формування і становлення особистості відбувається через спілкування і починається з розвитку мовлення уже в сім’ї, далі в дитячих освітніх установах, продовжується в загальноосвітній і старшій школах. У статті розглянуті особливості формування культури мовлення у молодших школярів як показника і складової культури спілкування. Доведено, що культура мовлення і культура спілкування не існують одна без одної. Культура мови передбачає дотримання мовцем вимог володіння правилами вимови і слововживання, вміння вдаватися до виразних мовних засобів з урахуванням цілей і завдань мови. Разом із тим, культура мовлення розкриває не тільки нормованість і багатство мови, а й загальну культуру людини, її вихованість, тактовність, толерантність до інших тощо, вона стає відображенням культури спілкування. Авторами представлено актуальний погляд на вивчаєму проблему в педагогічній науці; розкрито якісні характеристики культури мовлення; представлені практичні шляхи формування і розвитку мовленнєвої культури. Наголошено, що педагогічна робота по формуванню культури мовлення учнів молодших класів складається з розвитку мовного слуху; вироблення літературної вимови; поповнення словникового запасу; освоєння комунікативної і етичної сторони мови (Дерев’янко); і відбувається через певну систему завдань, вправ, методів і форм (деякі з них представлені в поданій статті). Зміст занять будується через: обговорення актуальних життєвих проблем; використання ігрових технологій; індивідуальну роботу і роботу в парі, в діалозі; завдання на пошук помилок, порівняння і зіставлення; творчі завдання на розвиток уяви, фантазії (створення казок, оповідань, творче читання тощо). Такі форми і методи сприяють не тільки розвитку пам’яті, а й логіки, аналітичного і образного мислення, вчать слухати, висловлювати думки, вчать взаєморозумінню, толерантності і співтворчості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

N.S., Duzhyk. "ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ: ФАКТОРИ ТА МЕТОДОЛОГІЯ". Collection of Research Papers Pedagogical sciences, № 95 (2 серпня 2021): 86–91. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-95-12.

Повний текст джерела

Анотація:

The purpose of this paper is to identify factors and methods enhancing the quality of learning in a university setting. It is pointed out that an overcritical attitude towards learners’ incompetent public performance may cause anxiety and hinder their learning. However, group participation facilitates developing students’ self-expression and life skills. Traditional views on teaching are evaluated with regard to the latest pedagogical trends.The methodology of the paper relies on observation of the educational process, theoretical analysis of common and emerging frameworks for teaching English as a second language in a university setting, as well as synthesis, and generalization of research literature findings.The paper demonstrates how a traditional framework for teaching English as a second language can be modified to accommodate learners’ needs and investigates how innovative methods and technologies affect teaching of a foreign language and development of students’ foreign language competence. It is shown that lessons incorporating pre-communicative and communicative activities can be structured differently. The key to successful learning by a group of students is to take into consideration the quality of tasks and to present materials in a flexible manner to the learners.Our examples are based on fundamental principles, such as a variety of tasks, repetition and internationalization of the content. For warm-up or pre-communicative activities, we choose tasks preparing students for speaking and building their language competence. A number of “silent” activities enable learners to perform more or less simultaneously in order to lay the foundation for their internal language representation in an atmosphere free from anxiety and distraction. After completing exercises, students are expected to utilize previously learned grammar and vocabulary in their speech.In conclusion, we reiterate that successful learning takes place when external and internal factors are accounted for. Modern technologies are an effective extension of in-class learning for improving students’ pronunciation, enriching their vocabulary, and developing their speaking and writing skills.Key words: foreign and second language learning, principles of learning, approaches, technology-enhanced learning, the sequence of tasks. Метою статті є визначення факторів і підходів, які сприяють підвищенню якості університетської освіти. Зазначено, що занадто критичне ставлення до неправильних відповідей студентів в аудиторії може спричинити бентежність та сповільнити навчання. Проте групова діяльність уможливлює розвиток самовираження та життєво важливих навиків. Традиційні погляди на навчання оцінюються з огляду на новітні тенденції.Методологія роботи ґрунтується на спостереженнях за навчальним процесом, теоретичному аналізі загальних та новітніх моделей навчання англійської мови як іноземної в університеті, а також на синтезі та узагальненні матеріалу.У статті показано, як можна модифікувати традиційну модель для вивчення англійської мови як іноземної, щоб задовольнити потреби здобувачів, та досліджено, як інноваційні методи та технології впливають на викладання іноземної мови та розвиток іншомовної компетенції студентів. Заняття, яке включає домовленнєвий етап та власне мовленнєвий етап, можна структурувати по-різному. Ключовий момент полягає у врахуванні характеру завдань та гнучкості у навчанні здобувачів.Наші приклади ґрунтуються на фундаментальних засадах, таких як різноманітність завдань, повторення та індивідуальне осмислення змісту. Для домовленнєвого епапу ми дібрали завдання, які готують студентів до мовленнєвої діяльності та формують їхню мовну компетентність. Низка завдань, які виконуються мовчки, має на меті відносно одночасне їх завершення, закладає основи внутрішньої мовної репрезентації в умовах, позбавлених бентежності та відволікання уваги. Очікується, що після виконання завдань студенти використовуватимуть засвоєну граматику та лексику у власному мовленні.У висновках наголошується на тому, що навчання є успішним, коли до уваги беруться зовнішні та внутрішні фактори. Сучасні технології є ефективним продовженням аудиторної роботи, яка дає змогу покращувати вимову, збільшувати словниковий запас, а також розвивати навики усного та письмового мовлення.Ключові слова: вивчення другої мови як іноземної, принципи навчання, підходи, цифрові технології навчання, послідовність завдань

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Kalmykov, Heorhii, Stefaniya Dobroskok, Diana Chyzhma, Irina Endeberia та Oksana Kyhtuik. "Комунікативна толерантність vs комунікативна інтолерантність як генеративна проблема". PSYCHOLINGUISTICS 30, № 1 (6 листопада 2021): 26–58. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2021-30-1-26-58.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. У статті з позицій постулатів і положень психолінгвістики обговорюються результати оцінки сучасних досліджень, присвячених комунікативній толерантності (КТ) та комунікативній інтолерантності (КІ) представників соціономічних професій. Мета. Метою статті є: (а) обговорення результатів систематичного огляду і системної оцінки сучасних досліджень з КТ, які презентують наукові погляди вчених з різних країн світу на цю проблему; (б) виявлення, наскільки в розвідках, які за своєю назвою претендують на вирішення проблеми КТ, справді розкривається мовленнєво-мовний аспект комунікації, що відноситься до компетенції психолінгвістики і слугує подальшому її розвитку як прикладної науки. Методи і методики. У процесі моніторингу сучасних досліджень з означеної проблематики використовувався комплекс теоретичних методів: (а) систематичний огляд і системний аналіз публікацій, надрукований в журналах, що входять у “Scopus” і “Web of Science”; (б) класифікація проаналізованих досліджень; (в) систематизація отриманих якісних показників і узагальнення результатів огляду й аналізу; (г) дослідницький синтез і формулювання висновків. Концепція дослідження містить низку психолінгвістичних положень, які висвітлюють авторське розуміння феноменів, що обсервуються, розкриває методологічні підходи, на яких ґрунтується методика цієї розвідки, і передбачає дослідницькі дії за евристичним, аналітичним і оціночним алгоритмами. Згідно з означеними алгоритмами методика дослідження реалізується за етапами: (1) пошуковий; (2) відбірковий; (3) аналітичний; (4) класифікаційний; (5) системоутворювальний; (6) оцінювальний; (7) узагальнювально-синтезувальний. Результати. У результатах дослідження висвітлюються різні підходи дослідників до КТ і КІ, висловлюється думка авторів цієї статті про релевантність / нерелевантність виконаних розвідок проблематиці комунікації, доцільність/недоцільність, здійснених дослідницьких процедур, підсумовуються результати аналізу й наданої оцінки, подаються дискусійні положення щодо неправомірного ототожнення окремими науковцями комунікації й інтеракції, комунікації і спілкування. Висновки. Здійснений систематичний огляд і системний аналіз дав змогу: (а) критично, за об’єктивними науковими (якісними) даними оцінити сучасні дослідження з КТ/КІ як такі, що неправомірно і необґрунтовано тлумачать комунікацію як інтеракцію, не звертаючись до властивих їй психолінгвістичних ознак; (б) презентувати власне наукове розуміння КТ / КІ як психолінгвістичних феноменів та визначити відповідні їм поняття. Ототожнення комунікації з ітеракцією (складовою спілкування) спричиняє нетермінологічне використання терміносполучень “комунікативна толерантність/комунікативна інтолерантність”, термінологічну неупорядкованість, підміну понять, зміщення акцентів в емпіричних розвідках комунікації в бік іншого предмету дослідження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

ІВАНЕНКО, Станіслав, та Валерія ТИЩЕНКО. "АНАЛІЗ ТЕСТУВАННЯ РІВНЯ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, № 1 (17 серпня 2020): 92–104. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.401.

Повний текст джерела

Анотація:

У сучасному освітньому процесі тестування є одним із компонентів навчання, об'єктивним засобом вимірювання й оцінки рівня знань, умінь та навичок студентів. У даному дослідженні приділена увага на розподіл тесту на певні субтести для контролю окремих видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмової мови) або аспектів мови (фонетики, граматики, лексики). Розглянуто дефініцію терміну «іншомовна підготовка» та розкрито роль тестування як засобу діагностики труднощів засвоєння матеріалу для студентів немовних спеціальностей Запорізького національного університету, як критерію оцінки ступеня навченості, об'єктивного способу прогнозування успішності навчання. Мета статті – довести ефективність застосування тестового контролю іншомовної підготовки студентів немовних спеціальностей Запорізького національного університету. Для досягнення мети, проведено тестування рівня іншомовної підготовки 643 студентів немовних спеціальностей 2 курсу 10 факультетів Запорізького національного університету. Представлений аналіз і узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури і інтернет-ресурсів, вивчення вітчизняних і зарубіжних навчально-методичних джерел, узагальнення досвіду викладання провідних фахівців у галузі іншомовної підготовки студентів немовних спеціальностей. Підтверджено, що під час оцінки якості іншомовної підготовки в умовах мовного тестування необхідно виділяти мету, завдання, спосіб виконання. Визначено професійну комунікативну компетенцію іноземної мови, як показника рівня сформованості професійно-орієнтованої в мовному сенсі особистості. Аналіз отриманих даних засвідчив, що різниця в результатах між факультетами за рівнями вказала на недостатню мотивацію, яка безпосередньо пов'язана з ефективністю навчання і, відповідно, здобуттям знань, набуттям вмінь і навичок студентами немовних спеціальностей Запорізького національного університету. Зосереджена увага на суперечностях, які заважають підвищенню якості викладання іноземних мов, і як підсумок, рівню засвоєння та мотивації до навчання. У висновку сформульовані теоретична і практична значущість статті. Наполягається на конститутивній взаємодії з кафедрою професійного спрямування, як засобу інтенсифікації процесу засвоєння знань у професійно-мовній сфері навчання. Перспективним напрямом вбачається мінімізація недоліків навчання іноземним мовам поза природним мовним середовищем за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій в контексті особистісно-орієнтованого підходу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Компетенція мовленнєва"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями