Добірка наукової літератури з теми "Колективний та індивідуальний ризик"

Проаналізовано стан хвостосховищ Придніпровського хімічного заводу. Для кожного населеного пункту, який перебуває під впливом хвостосховищ, виконано розрахункові оцінки індивідуальних і колективних дозових навантажень, які обумовлені виділенням в атмосферне повітря радону, продуктів його розпаду та радіоактивного пилу. Проведено ранжування хвостосховищ відповідно до ступеня небезпеки за внеском у формування колективної дози й ризику.

у статті досліджуються соціальні ризики цифрової трансформації суспільно-державного розвитку. Відзначається, що ризики сучасних цифрових інновацій у значній мірі закладені у філософсько-світоглядних, ідеологічних константах соціального розвитку сьогодення. Наголошується на невід’ємності онлайн-життя сучасної людини від її офлайн-відносин, у зв’язку із чим з кожним роком індивіду стає все складніше орієнтуватися в специфіці відповідної комунікації. Детально висвітлюється проблема забезпечення належного рівня соціальної відповідальності в умовах віртуалізації суспільного життя та основні передумови, необхідні для її вирішення. Робиться висновок, що основною передумовою забезпечення позитивних перспектив обмеженої цифровізації суспільних відносин є значне посилення рівня колективної та індивідуальної моральної свідомості.

Мета: підвищити ефективність хірургічного лікування хворих на рак ендометрія шляхом оптимізації діагностичної тактики та хірургічної профілактики тромботичних ускладнень у ранній післяопераційний період. Матеріали і методи. Обстежено 3 групи жінок: І – група 30 соматично здорових жінок; ІІ – контрольна група (група порівняння) – ретроспективно проаналізовано 120 карт стаціонарних хворих на рак ендометрія, яким виконано пангістеректомію в період 2010–2013 рр.; ІІІ – основна група жінок, хворих на рак ендометрія, яким виконували хірургічне втручання (пангістеректомію) – 147 хворих, які перебували на хірургічному лікуванні в 2014–2017 рр. Результати. На першому етапі нашого дослідження проаналізовано основні антропометричні характеристики обстежених жінок і ризик виникнення тромботичних ускладнень за шкалою J. Сарrіnі. В основній групі обстежених і в групі порівняння виявлено зростання ризику виникнення тромбоемболій порівняно з групою здорових осіб, що вказувало на високий і вкрай високий ризик їх виникнення на операційному етапі лікування. При вивченні гемостазіологічних показників в основній групі та групі порівняння у доопераційний, інтраопераційний і ранній післяопераційний періоди виявлено гіперкоагуляцію з ознаками внутрішньосудинного згортання, що проявлялась достовірним зниженням протромбінового індексу та скороченням ТЧ і АЧТЧ з одночасним підвищенням рівня ПЧ, ФГ, D-димеру. Ознаки гіперкоагуляції зростали під час операції та на 1–5 добу післяопераційного періоду і поступово знижувались до доопераційних значень, за винятком D-димеру, пік якого спостерігали на 8 добу післяопераційного періоду. Створено і впроваджено в практику охорони здоров’я алгоритм оптимізації діагностичної та хірургічної профілактики тромбоемболій у хворих на рак ендометрія з врахуванням ризику їх виникнення. Висновки. 1. Досягнуто зниження смертності в ранній післяопераційний період у хворих на рак ендометрія від тромбоемболії легеневої артерії з 4,17 до 0 % і післяопераційних тромботичних ускладнень – з 11,67 до 1,36 %. 2.Розроблено і впроваджено в клінічну практику алгоритм оптимізації діагностичної тактики та хірургічної профілактики можливих венозних тромбоемболічних ускладнень у хворих на рак ендометрія з урахуванням стану активності системи гемостазу та антропометричних даних і вмотивовано надано дієві практичні рекомендації.

У статті проаналізовані теоретичні засади розвитку творчих здібностей майбутніх фахівців із туризму щодо проведення анімаційних заходів у професійній діяльності в умовах закладів вищої освіти. Визначено основні підходи щодо розвитку творчих здібностей майбутніх фахівців із туризму: суб’єктивно-особистісний, системно-структурний, акмеологічний. Встановлено, що творчі здібності проявляються у відкритості до всього нового, прагненні і здатності до саморозвитку, самореалізації та самовдосконаленню; у готовності до ризику та нестандартним рішенням; у наявності творчого мислення, яке проявляється у вмінні висувати гіпотези, вмінні генерувати нові ідеї, вести багатоваріантний пошук, у гнучкості мислення. Наголошено, що для ефективного розвитку творчих здібностей майбутніх фахівців із туризму щодо проведення анімаційних заходів в професійній діяльності необхідно створити педагогічні умови, а саме: навчання на основі мотивації досягнень, інтерактивне навчання з використанням прийомів модерації, професійна спрямованість процесу навчання. Зазначено, що накопичення кожним студентом досвіду самостійної творчої діяльності передбачає активне використання на різних етапах виконання творчих завдань колективних, індивідуальних і групових форм роботи. Зроблені висновки, що розвиток творчих здібностей майбутніх фахівців із туризму щодо проведення анімаційних заходів у професійній діяльності має бути цілеспрямованим, методологічно обґрунтованим процесом, адже його метою є розвиток особистісних якостей та підвищення мотивації до навчання та професійної діяльності, що є вкрай актуальним в умовах сучасної вищої освіти. При цьому ефективність та результативність педагогічного здійснення забезпечується всією логікою побудови змісту навчального процесу, стилем навчання і виховання, відповідними організаційними формами квазіпрофесійної діяльності.

У статті розглядається проблематика формування та реалізації прав людини у місцевому самоврядуванні з погляду предмета муніципального права як галузі права України. Досліджено феноменологію муніципальних прав людини в контексті їхньої появи, розвитку й розуміння як нової константи національного муніципального та конституційного права. Наведено авторське визначення муніципальних прав людини та здійснено доктринальний аналіз підходів щодо тлумачення їхнього змісту, видів, принципів і форм реалізації. Мета статті полягає в обґрунтуванні концептуальних підходів до розуміння особливостей реалізації прав людини як у контексті організації та діяльності місцевого самоврядування, так і загальних процесів функціонування громадянського суспільства та правової державності, осмисленні чинників, факторів і закономірностей їхнього розвитку у контексті формування територіальних громад, аналізі процесів виокремлення муніципальних прав людини у системі муніципального права. Стверджується, що перепонами на шляху виокремлення та визнання наведених прав є термінологічна плутанина, відсутність єдиних методологічних підходів до визначення реальної і належної правосуб’єктності територіальної громади, її суб’єктного складу, а також нерішучість і відсутність реальних кроків у застосуванні нових науково-доктринальних напрацювань, що існують у сучасній доктрині муніципального права. Автори стверджують, що маючи закріплений у Конституції України індивідуальний, груповий, колективний правовий статус (людина-житель, людинагромадянин, людина-іноземець тощо, а також відповідні їм рольові позиції у територіальній громаді), людина суттєво доповнює його своїм муніципально-правовим статусом, що фактично веде до появи феноменології муніципальної людини

Мета роботи: розробка практичних рекомендацій із зменшення ризиків нецільового використання надходжень благодійної допомоги у військових частинах на підставі дослідження організаційно-правових аспектів обліку благодійних пожертв в умовах воєнного стану. Дизайн/Метод/Підхід дослідження: дослідження проводилося з використанням наступних загальнонаукових та спеціальних методів: метод аналізу і синтезу в їх системному поєднанні під час вивчення офіційних документів національної нормативно-правової бази; статистичні методи під час дослідження показників благодійної діяльності; абстрактно-логічний метод − для формулювання теоретичних узагальнень і висновків дослідження. Робота виконана особисто автором. Результати дослідження: статті досліджено організаційно-правові аспекти обліку надходжень благодійних пожертв у Збройних Силах України в умовах воєнного стану. Визначено, що допомога є благодійною у випадку одночасного дотримання критеріїв добровільності, цілеспрямованості та безкорисності. Встановлено, що благодійна допомога, з метою фінансового забезпечення потреб національної оборони держави, надається за рахунок благодійних пожертв фізичних та юридичних осіб, може здійснюватися як індивідуально, так і колективно, шляхом безоплатної передачі коштів та/або майна в натуральній формі. Акцентовано увагу на ризики нецільового використання благодійних пожертв у натуральній формі через суперечливість норм чинного законодавства. Теоретична цінність дослідження: Обґрунтовано доцільність визначення на нормативному рівні військовим формуванням повноважень із встановлення внутрішньовідомчими нормативно-правовими актами норм щодо отримання, використання, обліку та звітності благодійної допомоги, з урахуванням особливостей здійснення зазначених процесів в умовах ведення бойових дій. Практична цінність дослідження: полягає у розробці та формулюванні системних узагальнень та конкретних пропозицій щодо вдосконалення системи обліку та контролю руху благодійних пожертв у Збройних Силах України. Тип статті: науково-практична.

Стаття присвячена обґрунтуванню необхідності формування антитерористичної культури як системоутворювального чинника системи протидії тероризму. Дана проблема обумовлена складністю динамічного процесу, основу якого становлять глобалізація, науково-технічний прогрес, інформатизація, що супроводжується як традиційними небезпеками (соціальними та збройними конфліктами, політичною нестабільністю), так і появою нових викликів. Головними серед них стало поширення ідеології екстремізму та тероризму, підвищення рівня радикалізації населення (особливо молоді), збільшення кількості та масштабів терористичних загроз, що викликають дестабілізацію соціально-політичного стану в Україні.Необхідність формування антитерористичної культури було проаналізовано на науковому, нормативному, навчальному та емпіричному рівнях.Основу формування антитерористичної культури повинна складати концепція ОНП (обізнаність, навченість, поінформованість). Зазначена проблема є багатовекторною і вирішувати її доцільно шляхом реалізації трьох взаємопов’язаних та взаємодоповнювальних процесів: антитерористичного навчання, виховання та інформування. Було визначено три взаємопов’язані та взаємодоповнювальні рівні формування антитерористичної культури: індивідуальний, колективний та суспільний.Крім того, було вперше сформовано поняття антитерористичної культури як складової загальної культури – сукупність переконань, цінностей, зразків поведінки людини, суспільних відносин, притаманних особі, організації та суспільству в цілому, що базуються на неприйнятті ідеології тероризму, готовності протистояти терористичній діяльності та здатності забезпечити власну безпеку у випадку терористичного акту або під час проведення антитерористичної операції.У процесі дослідження автор дійшов висновку, що формування антитерористичної культури буде надійним заходом, спрямованим на подолання стрімкого поширення ідеології екстремізму та тероризму, підвищення рівня радикалізації населення (особливо молоді), збільшення кількості та масштабів терористичних загроз, що сприяють дестабілізації соціально-політичного стану в Україні

Вплив людських уявлень на сприйняття ситуації, проблеми, дії, яка викликає дію, що виливається всупереч інтересам і цілям інших людей, груп людей та призводить до конфлікту, а у подальшому до “публічного кон- флікту”. З розвитком інформаційного суспільства та інформаційних технологій, продуктом яких є інформація і знання, що стали інструментом при здійс- ненні вибору, вибору поведінки при виникненні та розв’язанні конфліктів. Інформація і знання сприяють формуванню ставлення суб’єкта конфлікту до об’єкта конфлікту. Саме володіння інформацією про об’єкт конфлікту та знання, зазвичай, визначають, яку стратегію поведінки вибере людина в кон- кретному конфлікті. Індивідуальний і колективний життєвий досвід дає ре- цепти оптимальної поведінки в конфліктах. Освіта й виховання індивіда, що ґрунтуються на отриманій освіті, може впливати на створення уявлень індивіда, які впливатимуть на прийняття рішень та обрання поведінки в різних ситуаціях, що будуть впливати на конфліктність — народження та розв’язання чи запобігання конфлікту. Тому важливо зробити освіту загальнодоступною, орієнтованою на інте- реси людей з урахуванням міжнародного права і принципу багатосторонніх відносин. Такі цілі розроблені і задекларовані в Цілях тисячоліття. Задекларовані Цілі тисячоліття мають досягти мети отримання та вико- ристання знань, вироблених та накопичених людством з вільним доступом до джерел інформації та її використання. Інформаційні комунікативні техно- логії дають можливість реалізовувати права і свободи людини, верховенства права, громадянського суспільства, та “можуть дати людству спосіб, яким вони можуть змінити діяльність, взаємини і життя людей і, отже, зміцнити впевненість у майбутньому” [7, р. 5], чим значно зменшать розвиток необ- ґрунтованих уявлень та сприятимуть запобіганню конфліктів.

У статті аналізуються масштаби поширення дитячої безпритульності та бездоглядності в Житомирській області в перше післявоєнне десятиліття. Розглядається також система заходів радянської влади для подолан- ня цієї соціальної проблеми, зокрема стан і умови функціонування в регіоні дитячих будинків. Зазначено, що після визволення області від німецьких окупантів проблема дитячої безпритульності поста- ла надзвичайно гостро, що було зумовлено низкою як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників. Її розв’язання великою мірою залежало як від уваги до неї відповідних державних органів, так і суспільства загалом, яке мало своєчасно реагувати на потреби таких дітей. У рамках вирішення цього завдання на порядку денному місцевої влади стояло питання становища дитячих будинків, які потребували серйозної допомоги. Місцева влада розуміла необхідність швидкого вирішення нагальних проблем дітей, про що свідчать її щорічні постанови протягом зазначеного періоду. Серед заходів, спрямованих місцевими органами влади на боротьбу з дитячою безпритульністю, можна назвати: облік безпритульних дітей, влаштування їх у дитбудинки та на індивідуальний і колективний патронат, організація інституту громадських інспекторів з боротьби з дитячою безпритульністю та бездоглядністю, виділення додаткових приміщень для облаштування дитячих будинків, а також забезпечення їх необхідним інвентарем і обладнанням, виділення дитячим будинкам від 20 до 30 га землі для організації допоміжного господарства тощо. Однак, як показала практика, заходи партійно-радянських органів влади щодо подолання дитячої безпритульності та бездоглядності здійснювалися бюрократичним способом, тому були малоефективними. Традиційно обласне керівництво головну причину такого стану справ убачало в халатному ставленні до роботи керівників дитячих будинків, неналежному контролі за цим процесом із боку партійних кураторів, зловживанні службовим становищем окремих чиновників тощо. Тому на початок 1950-х років проблема залишалася далекою від свого вирішення.

Мета роботи – оцінити інформативність сироваткової концентрації феритину у визначенні індивідуального ризику раннього клініко-неврологічного погіршення та прогнозуванні виходу гострого періоду спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу (ССВМК) на тлі консервативної терапії. Матеріал і методи. Проведено проспективне когортне порівняльне дослідження 88 пацієнтів у гострому періоді ССВМК на тлі консервативної терапії. Оцінку рівня неврологічного дефіциту здійснювали за шкалою коми Full Outline of Unresponsiveness та National Institute of Health Stroke Scale (NIHSS). Візуалізацію церебральних структур здійснювали методом комп’ютерної томографії. Впродовж 24 годин з моменту госпіталізації визначали вміст феритину та заліза в сироватці крові, загальну залізозв’язувальну здатність сироватки із наступним розрахунком коефіцієнта сатурації трансферину. Комбінованими клінічними кінцевими точками були раннє клініко-неврологічне погіршення (РКНП) та несприятливий вихід гострого періоду ССВМК у вигляді значення 4–6 балів за модифікованою шкалою Ренкіна на 21 добу захворювання. Статистичну обробку результатів здійснювали інструментами логістичного регресійного аналізу, ROC-аналізу, кореляційного аналізу. Результати. Пацієнти з несприятливими варіантами перебігу та виходу гострого періоду ССВМК мали вищу сироваткову концентрацію феритину в першу добу з моменту госпіталізації, при цьому даний показник прямо корелював із тяжкістю ураження церебральних структур. Установлено, що оцінка вмісту феритину в сироватці крові разом із нейровізуалізаційними показниками (вираженість латеральної дислокації серединних структур мозку, обсяг вторинного внутрішньошлуночкового крововиливу) у складі розробленої мультипредикторної логістичної регресійної моделі дозволяє прогнозувати РКНП із точністю 89,8 % (AUC±SE [95 % ДІ] = 0,94±0,03 [0,86–0,98], р<0,0001). Також розроблено високочутливу мультипредикторну логістичну регресійну модель, яка інтегрує прогностичну цінність сироваткової концентрації феритину з інформативністю клініко-нейровізуалізаційних показників (сумарний бал за NIHSS, обсяг вторинного внутрішньошлуночкового крововиливу) і дозволяє визначати індивідуальний ризик несприятливого виходу гострого періоду ССВМК на тлі консервативної терапії з точністю 87,5 % (AUC±SE [95 % ДІ] = 0,95±0,02 [0,89–0,99], р<0,0001). Висновки. Вміст феритину в сироватці крові хворих на спонтанний супратенторіальний внутрішньомозковий крововилив є інформативним додатковим показником для верифікації короткострокового прогнозу на тлі консервативної терапії.

Магістерська дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновку, переліку посилань з 26 найменувань, 4 додатки, і містить 19 рисунків, 35 таблиць. Повний обсяг магістерської дисертації складає 108 сторінки, з яких перелік посилань займає 3 сторінки, додатки – 16 сторінок. Актуальність теми. З точки зору безпеки трубопроводи мали хороший досвід у перевезенні небезпечних матеріалів, але зараз виникають декілька факторів, які дозволяють зробити висновок, що дотримання найкращих міжнародних стандартів трубопровідності може бути недостатнім для задоволення безпеки та екологічних очікувань суспільства. Основними чинниками, що ведуть до цього висновку, є: – трубопроводи зношуються, і записи показують, що ймовірність виникнення інцидентів на цих трубопроводах зростає; − трубопроводи працюють в районах, де щільність населення збільшилася. Недоліки трубопроводів, що містять деякі небезпечні матеріали, можуть становити серйозні ризики навіть з невеликих викидів. Враховуючи вищезазначене, Європейське співтовариство розробляє ініціативу з безпеки трубопроводів, яка, як очікується, вимагатиме демонстрації безпеки та стану трубопровідних систем у випадку безпеки. Для підвищення репрезентативності, змістовності та достатності інформації необхідно врахування більшої кількості початкових даних, інформації з різних джерел, а просторова прив'язка дозволяє зробити цю інформацію зручною для її сприйняття та використання при прийнятті рішення, саме цю задачу вирішуватиме розроблена система. Метою дослідження є створення методичної та алгоритмічної бази для ГІС-аналізу екологічних ризиків в результаті аварій на газо-нафтопроводах. Для досягнення поставленої задачі були сформульовані наступні завдання дослідження, що визначили логіку дослідження та його структуру: − проаналізувати критерії та показники екологічних ризиків аварій на трубопроводах; − проаналізувати сучасні інформаційні ГІС-технології в задачах моніторингу довкілля; − визначити розрахункові моделі оцінки екологічних ризиків в результаті аварій на газо-нафтопроводах; − спроектувати архітектуру системи ГІС-аналізу екологічних ризиків в результаті аварій на газо-нафтопроводах; − розробити програмне забезпечення для ГІС-аналізу екологічних ризиків в результаті аварій на газо-нафтопроводах. Об’єктом дослідження є інформаційні технології моніторингу довкілля. Предметом дослідження є інформаційні технології моніторингу екологічних ризиків. Методико-математичне забезпечення. Розв’язання поставлених задач виконувались з використанням наступних методико-математичних забезпечень: − індивідуальний ризик; − колективний ризик; − комплексні ризики; − збитки. Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в розробці системи ГІС-аналізу екологічних ризиків в результаті аварій на газо-нафтопроводах, що спрощує роботу працівників міністерства надзвичайних ситуацій.
Master's thesis consists of an introduction, five sections, a conclusion, a list of references from 26 denominations, 4 appendices, and have 19 figures, 35 tables. The full volume of the master's thesis is ?? pages, 3 of which is list of references, ?? – appendices. Topicality. From the safety point of view, pipelines have had good experience in the transport of hazardous materials, but now there are several factors that can lead to the conclusion that compliance with the best international pipeline standards may not be sufficient to meet the security and environmental expectations of society. The main factors leading to this conclusion are: − pipelines are wearing out, and records show that the probability of incidents occurring on these pipelines is increasing; − pipelines operate in areas where population density has increased. Disadvantages of pipelines containing some hazardous materials can pose serious risks even with small emissions. Taking into account the above, the European Community is developing a pipelines' safety initiative, which is expected to require demonstration of the security and status of pipeline systems in the event of a safety concern. In order to increase the representativity, content and sufficiency of information, it is necessary to take into account more initial data, information from different sources, and spatial binding allows making this information convenient for its perception and use when making a decision, this task will be solved by the developed system. The aim of the research is creation of methodical and algorithmic basis for GIS analysis of environmental risks as a result of accidents on gas and oil pipelines. To accomplish the task, the following research objectives were formulated, which determined the logic of the research and its structure: − analyze the criteria and indicators of environmental risks of pipeline accidents; − to analyze modern information technology GIS in the tasks of environmental monitoring; − to determine the estimated models of environmental risk assessment as a result of accidents on gas and oil pipelines; − to design the architecture of the system of GIS analysis of environmental risks as a result of accidents on gas and oil pipelines; − to develop software for GIS analysis of environmental risks as a result of accidents on gas pipelines. The object of research is the information technology of environmental monitoring. The subject of research is an information technology for monitoring environmental risks. Methodological and mathematical support. The solving of defined tasks was performed using the following methodological and mathematical support: − Individual risk; − collective risk; − complex risks; − losses. The practical value of research the work is to develop a system of GIS analysis of environmental risks as a result of accidents on gas and oil pipelines, which simplifies the work of the Ministry of Emergency Situations.

Конституція України, визнавши людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю, встановила широкий перелік прав людини і громадянина. Громадяни реалізують свої трудові права, вступаючи в трудові відносини з певним роботодавцем. У той же час із посиленням ринкових процесів в економіці і послабленням регулюючого й контролюючого впливу держави на трудові й пов’язані з ними відносини, роботодавцями стали частіше порушуватися трудові права працівників. Україна як демократична держава має наблизитися до визнаних у світі міжнародних стандартів у ᅠ сфері праці. Це спонукає її до ратифікації міжнародних нормативно-правових актів. Тобто взяти ᅠ зобов’язання привести своє національне законодавство у відповідність до міжнародних стандартів праці. Отже, коли Україна ратифікує певні міжнародні нормативно-правові акти у сфері праці, це означає, що вона їх визнає. Ці акти є підставою для розширення кола трудових прав працівників України, передбачених національним законодавством, що потребує розробки ефективного механізму їх захисту. Актуальність теми. На початку ХХІ ст. Україна належить до числа країн, у яких кількість трудових спорів є надзвичайно великою, а будь-які ознаки до їх зменшення відсутні. За роки незалежності загальне число справ у судах за позовами громадян про порушення трудових прав збільшилося в декілька раз. А це говорить про те, що порушення законодавства про працю мають масовий характер. Наукове дослідження трудових спорів про право у контексті порівняльного аналізу правових норм України та зарубіжних країн покликано допомогти вдосконалити вітчизняне законодавство в даній сфері і практику його застосування, а також сприяти вирішенню окремих теоретичних і практичних проблем у цій царині. Означене набуває ще більшої вагомості в умовах адміністративно-судової реформи, яка триває в нашій країні. Тому удосконалення механізму вирішення трудових спорів сторін – учасників трудових правовідносин є беззаперечною вимогою, без виконання якої неможливий розвиток економіки. Ступінь розробленості теми. Науково-теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних учених у сфері трудового права: Н.Б. Болотіної, В.Я. Бурака, В.С. Венедіктова, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, І.В. Зуба, М.І. Іншина, І.Я. Кисельова, В.М. Корельского, В.В. Лазора, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиця, М.І. Матузова, А.Р. Мацюка, В.С. Нерсесянца, Ю.П. Орловського, В.Д. Перевалова, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, П.М. Рабіновича, В.Г. Ротаня, В.С. Стефанюка, В. Н. Толкунової, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, В.І. Щербини, О.М. Ярошенка та ін. Окремі питання правового регулювання індивідуальних трудових спорів розкрито в працях С.В. Лозового, Л. Семенко та ін. Практика Європейського суду у розгляді індивідуальних трудових спорів висвітлена О.С. Боєвою, С.О. Верлановим та ін. Нормативну базу дослідження становлять Конституція та закони України, міжнародно-правові акти, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти, правові акти зарубіжних країн. Разом з тим вкрай обмаль наукових робіт, які б мали за предмет свого дослідження не загальні питання індивідуальних трудових спорів, а саме порівняльний аналіз трудових спорів про право за законодавством України і зарубіжних країн. Усе вищевикладене актуалізує теоретичну та практичну значимість дослідження за обраною темою. Мета і завдання дослідження. Мета дипломної роботи полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності й особливостей трудових спорів про право на основі здійснення порівняльного аналізу правових норм України та зарубіжних країн, у розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку таких правових норм, вдосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення і правозастосування. Для досягнення поставленої мети в роботі були поставлені наступні дослідницькі завдання: 1) охарактеризувати наукові підходи до визначення поняття та ознак трудових спорів; 2) розглянути наявні класифікації трудових спорів та наукові підходи до їх здійснення; 3) дослідити поняття і зміст права на захист трудових прав у законодавстві України та зарубіжних країн; 4) охарактеризувати судовий захист як один із національних способів вирішення трудових спорів; 5) з‘ясувати питання про способи міжнародно-правового захисту трудових прав; 6) проаналізувати організацію розгляду трудових спорів у зарубіжних країнах; 7) здійснити аналіз судової практики розгляду трудових спорів про право; 8) теоретично обґрунтувати перспективи удосконалення розгляду трудових спорів та напрями вдосконалення законодавства у сфері, що є предметом дослідження. Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення порівняльного аналізу правових норм України та зарубіжних країн, що стосуються трудових спорів про право. Предметом дослідження є трудові спори про право та порівняльний аналіз їх правового регулювання за законодавством України. В дипломній роботі використовувалися такі методи, як: формально-логічний, системно-структурний, логіко-семантичний і порівняльно-правовий. Формально-логічний у поєднані із системно-структурним методом надав можливості проаналізувати інститут судового захисту трудових прав громадян як цілісне правове явище, визначити місце судового захисту серед інших національних способів захисту трудових прав громадян і з’ясувати його місце в системі захисту міжнародного. За допомогою логіко-семантичного методу визначено поняття і юридичний зміст трудових спорів про право. Порівняльно-правовий метод використано для порівняння національного законодавства, яке регламентує розгляд трудових спорів про право, і законодавства промислово розвинених країн світу у цій царині. ᅠ Ступінь вирішення проблеми в дослідженні та практичне значення одержаних результатів. В дипломній роботі з урахуванням досягнень науки трудового права зроблена спроба проаналізувати стан законодавства щодо наукового визначення трудових спорів про право, практику їх вирішення за законодавством зарубіжних країн та України та запропоновано власне бачення структури і місця норм про механізм вирішення трудових спорів за законодавством України. Одержані результати можуть бути використані у науково-дослідній роботі - для подальших досліджень правозахисних механізмів держави й проблем правового регулювання вирішення трудових спорів; у правотворчості - у процесі підготовки змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів, а також їх проектів, які встановлюють заходи правового захисту трудових прав громадян; у правозастосуванні - з метою вдосконалення практики використання норм чинного законодавства судами при вирішенні трудових спорів про право.

Дисертація присвячена розробці науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо формування механізму управління кредитним ризиком банку в умовах значної волатильності зовнішнього середовища та обмеженості ресурсів для подолання наслідків реалізації таких ризиків. На основі узагальнення результатів наукових досліджень було визначено сутність понять “кредитний ризик банку”, “індивідуальний кредитний ризик банку”, “портфельний кредитний ризик банку”, розроблено авторську класифікацію видів кредитного ризику банку, систематизовано фактори, що визначають рівень кредитного ризику банку, проаналізовано основні показники, що характеризують рівень кредитного ризику банків України, та визначено склад зовнішніх і внутрішніх факторів, вплив яких слід ураховувати при формуванні механізму управління ним. Автором досліджено підходи до управління кредитним ризиком банку (процесний, системний, ситуаційний), на основі чого розроблено адаптивну модель механізму управління кредитним ризиком банку, а також надано розгорнуту характеристику методів управління кредитним ризиком банку та розроблено рекомендації щодо їх удосконалення. За результатами проведеного дослідження удосконалено методичне забезпечення моніторингу індивіду-ального та портфельного кредитного ризику банку та запропоновано процедуру прийняття рішень менеджментом банку за його результатами.
The thesis is devoted to the development of scientific and methodological approaches and practical guidelines on the mechanism of credit risk management in a volatility environment and limited resources to overcome its effects. Based on the generalization of research results was the essence of concepts “credit risk”, “individual credit risk of bank”, “portfolio credit risk”, the author developed a classification of credit risk the bank systematically the factors that determine the level of credit risk, the main indicators of credit risk exposure of banks of Ukraine, and determined the composition of external and internal factors, whose impact should be considered in the formation mechanism of management. The author investigated the approaches to the management of credit risk (process, system, situational), through which adaptive model of the mechanism of credit risk of the bank and provided a detailed description of methods of credit risk and developed recommendations for improvement. According to the results of the study improved methodical monitoring of individual and portfolio credit risk of the bank and proposed decision making management of the bank for its results.

В роботі автор поглиблює теоретичні засади управління вндивідуальним кредитним ризиком, досліджує науково-методологічні підходи до вирішення проблеми та надає рекомендації щодо управління індивідуальним кредитним ризиком.
В работе автор углубляет теоретические основы управления вндивидуальним кредитным риском, исследует научно-методологические подходы к решению проблемы и дает рекомендации по управлению индивидуальным кредитным риском.
In this work, the author deepens the theoretical foundations of individual credit risk management, explores scientific and methodological approaches to solving the problem and provides recommendations for individual credit risk management.

Важливу роль у стимулюванні відтворюваних процесів в економіці відіграє банківський кредит, який є джерелом забезпечення грошовими ресурсами як фізичних так і юридичних осіб. Тому, одним із найважливіших завдань банківського сектору є створення системи ефективного кредитування, адже саме кредитні операції є головним джерелом доходів. Але, водночас, кредитна діяльність є й головним джерелом ризиків, на які наражається кожний банк в процесі своєї діяльності. Отже, виникає необхідність мінімізації та своєчасної ідентифікації кредитного ризику на рівні окремого позичальника. Саме тому, удосконалення методів управління індивідуальним кредитним ризиком є актуальним питанням на сьогодні.
Important role in promoting replicable in the economy plays a bank loan, which is the source of financial resources both natural and legal persons. Therefore, one of the most important tasks of the banking sector is the creation of an effective lending credit because it is the main source of income. But at the same time, the credit activity is also a major source of risk faced by each bank's activities. Therefore, it is necessary to minimize and timely identification of credit risk at the individual borrower. Therefore, improving the management of individual credit risk is a key issue today.

Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних та практичних засад управління споживчими кредитами банку та розробка практичних механізмів його удосконалення. Предметом дослідження є науково-методичне забезпечення та механізм управління споживчими кредитами банку. Об’єктом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі управління споживчими кредитами банку.
The aim of work is to study the theoretical and practical bases of management of consumer credits of the Bank and development of practical mechanisms of improvement. The subject of research is the scientific methodological support and control mechanism in consumer loans of Bank. The object of research is the economic relations arising in the process of management of consumer credits of the Bank.

В роботі досліджено сутність, види та класифікацію індивідуального кредитного ризику банку; визначено фактори, які впливають на рівень кредитного ризику банку; сформовано систему управління кредитним ризиком банку; проаналізовано управління індивідуальним кредитним ризиком банку на прикладі АТ «Мегабанк» та розроблено пропозиції щодо вдосконалення процесу управління кредитним ризиком банку.

На основі огляду вітчизняних та іноземних джерел було досліджено поняття індивідуального кредитного ризику банку; доведено вплив економічного циклу на кредитування; на основі звітності банків України визначено циклічні галузі економіки; запропоновано розраховувати показник концентрації галузевого кредитування, на основі якого банк зможе коригувати свою кредитну політику враховуючи можливі коливання економічного циклу і, як наслідок, попереджувати настання наслідків кредитного ризику.
На основе обзора отечественных и иностранных источников было исследовано понятие индивидуального кредитного риска банка; доказано влияние экономического цикла на кредитование; на основе отчетности банков Украины определены циклические отрасли экономики; предложено рассчитывать показатель концентрации отраслевого кредитования, на основе которого банк сможет корректировать свою кредитную политику учитывая возможные колебания экономического цикла и, как следствие, предупреждать наступления последствий кредитного риска.
The concept of individual credit risk of the bank is investigated on the basis of review of domestic and foreign sources; the impact of the economic cycle on lending is proved; defined cyclical branches of economy based on the reporting of banks in Ukraine; it is proposed to calculate the indicator of the concentration of sectoral lending, on the basis of which the bank will be able to adjust its credit policy taking into account possible fluctuations of the economic cycle and, as a consequence, to prevent the onset of the effects of credit risk.

В даній роботі розглянута низка питань, які тісно пов’язані із кредитним ризиком банку, механізми управління індивідуальним кредитними ризиком. В практичній частині дипломної роботи було запропоновано вдосконалити скориногову модель оцінки кредитоспроможності позичальника та вдосконалити лімітування кредитного ризику.
In this paper a number of issues, which are closely linked with the Bank's credit risk management mechanisms of individual credit risk. In the practical part of the thesis was proposed to improve скориногову model for assessing the creditworthiness of the borrower and improve limited credit risk.

Метою дослідження є поглиблення теоретичних та практичних знань з управління кредитними ризиками у банках для подальшого застосування їх під час виконання конкретних практичних завдань; ідентифікація ключових проблем та розробка рекомендацій щодо його удосконалення.
The aim of the study is to deepen theoretical and practical knowledge of credit risk management in banks for future use during the implementation of specific practical problems; identification of key issues and development of recommendations for its improvement.