Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Коефіцієнт поглинання.
Статті в журналах з теми "Коефіцієнт поглинання"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-19 статей у журналах для дослідження на тему "Коефіцієнт поглинання".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Фесенко, О. М. "Особливості підсилення ІЧ-поглинання молекул α-GLY в ефекті SEIRA". Ukrainian Journal of Physics 57, № 3 (30 березня 2012): 296. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe57.3.296.
Повний текст джерелаАнотація:
На прикладі молекул α-Gly показано, що в ефекті SEIRA молекулярні групи підсилюються по-різному, найкраще підсилюються заряджені та з неподіленою парою електронів групи. Коефіцієнт підсилення ІЧ-поглинання для багатошарових плівок молекул α-Gly, осаджених на золото, зменшується зі збільшенням кількості шарів молекул і досягає 2–7 рази для різних молекулярних груп. Його можна збільшити у 3–12 разів для плівок, отриманих термічним вакуумним напиленням молекул α-Gly на поверхню золота порівняно з плівками, осадженими з водного розчину. При одночасному термічному напиленні α-Gly і золота спостерігається краще розділення смуг поглинання в ІЧ-спектрах. Показано, що при зниженні pH розчину до 2 відбувається підвищення коефіцієнта підсилення ІЧ-поглинання α-Gly на порядок, що дозволило зареєструватиобертони в тонких плівках гліцину (товщиною 250–275 нм).
2
С.В. Луньов, Ю.А. Удовицька, М.В. Хвищун, С.А. Мороз та В.Т. Маслюк. "ТЕХНОЛОГІЯ ОДЕРЖАННЯ ЧУТЛИВОГО ЕЛЕМЕНТА ДЛЯ ДАТЧИКА ІНФРАЧЕРВОНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ". Перспективні технології та прилади, № 14 (4 грудня 2019): 77–81. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2019-14-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Встановлено на основі вимірювань iнфрачервоної Фур’є-спектроскопiї та ефекту Холла, що основними типами радіаційних дефектів в опромінених електронами монокристалах кремнію є кисневмісні комплекси, до складу яких входить міжвузловий вуглець та легуюча домішка. Досліджувані монокристали кремнію в процесі вирощування за методом Чохральського легувались домішкою фосфору, концентрацією Nd=2,2·1016 см-3, та в подальшому опромінювались при кімнатній температурі потоком електронів 1·1017 ел./см2 з енергією 12 МеВ. Показано, що для таких технологічних умов вирощування та опромінення монокристалів кремнію потоком швидких електронів є досить ефективним утворення в об’ємі даних монокристалів А-центрів, додатково модифікованих домішкою фосфору (комплексів VOiP). Радіаційна обробка досліджуваних монокристалів кремнію дозволила підвищити їх коефіцієнт фоточутливості при кімнатній температурі більше як в 2 рази для довжини хвилі інфрачервоного випромінювання λ~11,6 мкм, що відповідає поглинанню радіаційними дефектами, яким належать комплекси CiOi (міжвузловий вуглець - кисень). Показано, що при температурах нижчих за кімнатну з’являється ще одна смуга поглинання при λ~11,3 мкм, що відповідає комплексам VOiP. Запропонована технологія одержання монокристалів кремнію може бути використана для створення на їх основі елементів інфрачервоної техніки для довжин хвиль λ~11,6 мкм та λ~11,3 мкм., які зможуть функціонувати в широкому діапазоні температур.
3
Levytskyy, T. R. "Ефективність застосування технологічної кормової добавки Гепасорбекс стосовно деяких мікотоксинів". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 48–54. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено вивчення ефективності застосування технологічної кормової добавки Гепасорбекс із функціональної групи речовини для зменшення забруднення кормів мікотоксинами в лабораторних умовах. Метою роботи було встановлення in vitro ефективності застосування кормової добавки Гепасорбекс шляхом підтвердження її здатності стримувати або знижувати поглинання мікотоксинів (фумонізинів та Т2 токсину). Ефективність специфічної дії кормової добавки визначали кількісно при різних значеннях рН, що імітують зміну кислотності середовища в травному каналі тварин. Дослідження проведено у два етапи: скринінговий – з використанням розчину мікотоксину та основний – з використанням кормової суміші, який містив мікотоксини. На скринінговому етапі кормову добавку Гепасорбекс вносили у буферні розчини, які містили відповідно фумонізини та Т2-токсин у кількості 200 мкг/г. В основному досліді досліджувану кормову добавку Гепасорбекс вносили у пробу кормової суміші з розрахунку 1, 2, 5 г/кг і ретельно гомогенізували пробу. Проведено визначення величини адсорбції (в кислому середовищі) та величину десорбції (в лужному середовищі). Критерієм оцінки ефективності був практичний коефіцієнт корисної дії, який обраховувався шляхом встановлення різниці між кількістю внесеного мікотоксину та кількістю адсорбованого мікотоксину після інкубації у кислому середовищі з врахуванням величини десорбції після інкубації у лужному середовищі. Встановлено, що при скринінгових дослідженнях практичний коефіцієнт корисної дії кормової добавки стосовно фумонізинів становив 78,0 %, стосовно Т2 токсину - 70,5 %. В основному досліді виявлено, що практичний коефіцієнт корисної дії кормової добавки в залежності від дози становив стосовно фумонізинів 69,1 – 72,3 %, стосовно Т2 токсину - 38,2 - 41,6 %. Отримані результати підтверджують те, що досліджувана кормова добавка володіє вираженими адсорбційними властивостями стосовно фумонізинів та Т2-токсину.
4
Хеджазі, Мехіеддін, Андрій Б. Вишнікін та Анна Д. Баланенко. "ЗЕЛЕНИЙ СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ГІДРОХЛОРИДУ ДРОТАВЕРИНУ У ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРЕПАРАТАХ З ВИКОРИСТАННЯМ УТВОРЕННЯ ІОННО-АСОЦІАТИВНОГО КОМПЛЕКСУ З ЕРИТРОЗИНОМ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 3 (7 листопада 2021): 467–75. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i3.242348.
Повний текст джерелаАнотація:
Для визначення гідрохлориду дротаверину був розроблений новий, простий і екологічний безекстракційний спектрофотометричний метод, який грунтується на прямій реакції з барвником флуоресцеїнового ряду еритрозином. Зміна кольору відбувається через утворення іонно-асоціативного комплексу (ІA) протонованої форми аналіту з моноаніонною формою еритрозину. Немає необхідності використовувати поверхнево-активні речовини для солюбілізації дрібнодисперсного осаду ІА або екстракції його токсичними органічними розчинниками. В спектрі поглинання з'являється нова батохромно зміщена смуга при 560 нм. Її походження пояснюється агрегацією аніонів барвника. Утворення малорозчинних ІА сприяє агрегації аніонів барвників. ІА повністю утворюється при pH 4.4 в середовищі ацетатного буфера через 3-5 хв. Оптична густина залишається незмінною протягом двох годин. За оптимальних умов реакції градуювальна крива була лінійною в діапазоні від 0,4 до 3 мкмоль л-1 з межею виявлення 0,10 мкмоль л-1 (40 мкг л-1) і коефіцієнтом кореляції 0,9996. Молярний коефіцієнт світлопоглинання ІA склав 3,8×104 моль-1 л см-1. Стехіометрія комплексів, що утворюються між дротаверином і еритрозином, отримана методом ізомолярних серій, склала 1: 1. Запропоновано новий простий метод розрахунку констант рівноваги, заснований на візуальному огляді і співпадінні експериментальних і розрахункових кривих, що описують залежність мольної частки ІA і інших частинок від pH розчину. Розрахована константа утворення IA 2×106 свідчить про його високу стійкість. Розроблений метод успішно застосований для визначення дротаверину в фармацевтичних препаратах.
5
Didukh, V. D., Y. A. Rudyak, A. B. Horkunenko та I. P. Kuzmak. "ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ МЕДИЧНОЇ ФІЗИКИ (ОПТИКА) (ЧАСТИНА 4)". Медична освіта, № 2 (20 серпня 2019): 162–70. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10359.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено історичні етапи розвитку оптики – розділу медичної фізики, в межах якої вивчається природа оптичного випромінювання (світла), досліджуються процеси випромінювання світла, його поширення в середовищі і взаємодія з речовиною, інтерференційні, дифракційні і поляриметричні явища. Розглянуто еволюцію знань людства про природу світла, фізичні основи дифракційних, інтерференційних, поляриметричних явищ, голографії, оптичні методи дослідження, а також світового значення відкриття, яке отримало назву «просвітлення оптики» українського фізика Олександра Смакули (1900–1983), уродженця с. Добриводи Збаразького району, що на Тернопільщині. Він винайшов спосіб покриття поверхні лінз оптичних пристроїв спеціальним тонким шаром певного матеріалу, що значно зменшував коефіцієнт відбитого світла від поверхні лінзи і набагато збільшував контрастність зображення.
Середньовічний філософ Роджер Бекон стверджував: «Оптика – прикраса всієї філософії, через яку, а не без неї, можуть бути показані всі інші науки».
Особливе місце в історії оптики займає вчення про зір. Давньоримський філософ Сенека писав: «Не все, однак, сягаємо оком, не все бачимо таким величним, яким воно є, але наш зір прокладає собі стежку для дослідження, закладає для нас підвалини пізнання правди, щоб від явного ми могли у своїх пошуках переходити до прихованого; віднаходити й те, що є давнішим від усього видимого світу».
У даній праці розглянуто історичні шляхи вчення про зір, етапи розвитку геометричної і хвильової оптики, фізичну природу оптичних явищ, оптичні методи дослідження медико-біологічних систем. Відзначимо, що випромінювання і поглинання світла розглядалися як неперервні процеси, проте в області коротких довжин хвиль спостерігалася невідповідність між існуючими теоріями і фізики заговорили про так звану «ультрафіолетову катастрофу». Тому-то необхідна була теорія, яка усувала б відповідні суперечності. Але про це вже буде сказано у наступній публікації.
6
Махновець Г.В., м.н.с., Мирончук Г.Л., док.ф.м.н., доц. та Піскач Л.В., к.х.н., доц. "ОСОБЛИВОСТІ ЗМІНИ СПЕКТРАЛЬНОГО РОЗПОДІЛУ КОЕФІЦІЄНТА ПОГЛИНАННЯ КРИСТАЛІВ TlGaSe2, ЛЕГОВАНОГО Cd". Перспективні технології та прилади, № 14 (4 грудня 2019): 88–93. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2019-14-15.
Повний текст джерелаАнотація:
В даній роботі розроблено технологічні умови росту кристалів, досліджено вплив зміни температури в інтервалі Т=100-300 К на зміну оптичних властивостей, що відбуваються в кристалах TlGaSe2 та TlGaSe2–CdSe, оцінено ширину забороненої зони при прямих та непрямих дозволених переходах, розраховано енергію Урбаха та параметр крутизни.
7
Glyva, V., О. Khodakovskyy та L. Levchenko. "ЗАСАДИ ПРОЕКТУВАННЯ ОБЛИЦЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ ГРАДІЄНТНОГО ТИПУ ДЛЯ ЕКРАНУВАННЯ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ПОЛІВ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, № 61 (11 вересня 2020): 111–14. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.3.111.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі розглянуто основні принципи проектування та вироблення матеріалів для екранування електромагнітних полів широко частотного діапазону. Призначення таких матеріалів - облицювання поверхонь великих площ. Сформульовано головні вимоги до таких матеріалів. Головними з них є: лицьова поверхня повинна мати електрофізичні властивості (діелектричну та магнітну проникності), мінімально можливі для забезпечення низьких коефіцієнтів відбиття електромагнітних хвиль. При цьому обов'язковим є одночасне забезпечення міцнісних характеристик, вогнестійкості, нетоксичності тощо. Вміст радіопоглинальної субстанції у прошарку шарової структури й закономірності зростання ефективної діелектричної (магнітної) проникності у бік підкладинки повинні забезпечувати широкосмуговість та ефективність матеріалу. Дисперсійна залежність повинна забезпечити рівномірне у заданому діапазоні частот поглинання електромагнітної енергії та її проходження від вхідної поверхні до підкладинки. Надано розрахунок необхідної товщини градієнтного матеріалу за заданого коефіцієнта відбиття, виходячи з максимальної та мінімальної довжин хвиль екранованого поля, магнітних проникності та товщин окремих шарів. Показано можливість виготовлення монолітного металополімерного екрана з поверхневим шаром з малою діелектричною проникністю за рахунок термооброблення поверхні матеріалу під час виготовлення. Показано можливість та надано технологічні рішення щодо створення монолітного металополімерного екрана з керованим градієнтом феромагнітної дрібнодисперсної субстанції у напрямку від лицьової поверхні до нижньої. Такий матеріал можливо застосовувати для керування співвідношень коефіцієнтів екранування високочастотних електромагнітних полів, електричних та магнітних полів наднизьких частот і супутнього екранування природного магнітного поля
8
Денисюк, Н. В., та В. Й. Мельник. "Оцінювання фітомеліоративної ролі зелених насаджень парків і скверів північного району міста Рівне". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 2 (4 червня 2020): 38–43. http://dx.doi.org/10.36930/40300207.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено фітомеліоративну роль парків і скверів найбільш антропогенно навантаженого північного району Рівного. З'ясовано, що в межах досліджуваного району налічується три парки і сім скверів, зелені насадження яких представлені 26 родинами, 46 родами, 80 таксонами з домінуванням родин Rosaceae Juss., Salicaceae Lindl. та Oleaceae Lindl. Встановлено, що у парках та скверах зростає 24 види дерев і кущів з пилозахисними властивостями, 42 види газостійких і середньогазостійких та 8 видів слабогазостійких, 34 види деревно-чагарникових рослин з фітонцидними властивостями. Виявлено, що найвищі показники затримання пилу мають Tilia cordata L., Salix alba L. та Syringa vulgaris L. і становлять 1,903±0,246; 0,876±0,357 та 0,862±0,073 мг/см2 листка відповідно. Найменше затримує пил Sorbus aucuparia L. (0,151±0,047 мг/см2 листка). У північному районі за рівня озеленення 13,6 % росте 55,3 % газостійких видів та 44,7 % – з фітонцидними властивостями, які виконують сануючі функції. З'ясовано, що баланс продукування кисню і поглинання вуглекислого газу зеленими насадженнями парків і скверів на досліджуваній території становить 2,3 тис. т О2 та 2,03 тис. т СО2 за рік відповідно. Виявлено, що для більшості об'єктів озеленення характерний порівняно високий показник коефіцієнта фітомеліоративної ефективності від 6,166 до 8,955. Низький показник з коефіцієнтом 1,069-1,768 встановлено тільки для трьох скверів, які мають спрощену структуру фітоценозів та недостатню кількість деревно-чагарникових рослин. Запропоновано рекомендації для підвищення фітомеліоративної ефективності зелених насаджень парків і скверів досліджуваного району міста.
9
Kovalevskyi, S. S. "ВПЛИВ ДЕРЕВОСТАНІВ ЛІСОСТЕПОВОЇ ПРИДНІПРОВСЬКОЇ ВИСОЧИНИ НА БАЛАНС ВУГЛЕЦЮ МІСТА БІЛА ЦЕРКВА". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 10 (29 грудня 2015): 60–64. http://dx.doi.org/10.15421/40251008.
Повний текст джерелаАнотація:
На підставі опрацювання комплексу математичних моделей множинних регресійних рівнянь конверсійних коефіцієнтів, а також за даними ВО "Укрдержліспроект", розраховано обсяги депонованого вуглецю у лісах колективних господарств за 2004-2014 рр. та державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" протягом 1984-2014 рр. Встановлено обсяги шкідливих викидів речовин від стаціонарних та пересувних джерел забруднення, за даними головного управління статистики у Київській обл. Оцінено здатність лісів щодо поглинання шкідливих викидів і покращення стану довкілля навколо міста Біла Церква.
10
Горбань, А. П., В. П. Костильов, А. В. Саченко, О. А. Серба, І. О. Соколовський та В. В. Черненко. "Залежності фотоелектричних характеристик кремнієвих сонячних елементів з тиловою металізацією від товщини". Ukrainian Journal of Physics 56, № 2 (16 лютого 2022): 161. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe56.2.161.
Повний текст джерелаАнотація:
Експериментально та теоретично досліджено товщинні залежності квантового виходу фотоструму та фотоенергетичних параметрів кремнієвих сонячних елементів з тиловою металізацією (СЕТМ). Мінімізацію швидкості поверхневої рекомбінації (ШПР) на освітленій поверхні в них досягнуто за рахунок створення шарів мікропористого кремнію. Запропоновано метод знаходження ШПР та довжини дифузії неосновних носіїв заряду з товщинних залежностей квантового виходу фотоструму в умовах сильного поглинання світла. Виконані дослідження дозволили встановити, що потоншення зразків СЕТМ за умовимінімізації ШПР дозволяє реалізувати достатньо великі значення ефективності фотоперетворення. Показано також, що узгодження експериментальних спектральних залежностей квантового виходу фотоструму в досліджених СЕТМ з теоретичними може бути досягнуте лише за умови врахування коефіцієнта відбиття світла від тилової поверхні.
11
КЕНДЗЕРА, О. В., Ю. В. СЕМЕНОВА, С. Т. ВЕРБИЦЬКИЙ, В. К. ЄГУПОВ та Ю. В. ЛІСОВИЙ. "ВПЛИВ ЛОКАЛЬНИХ ҐРУНТОВИХ УМОВ НА СЕЙСМІЧНІ КОЛИВАННЯ МАЙДАНЧИКА ТАШЛИЦЬКОЇ ГАЕС". Наука та будівництво 19, № 1 (10 травня 2019): 30–37. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v19i1.65.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи є дослідити вплив фільтруючих властивостей осадової товщі на сейсмічні коливання будівельних або експлуатаційних майданчиків, розміщених на території України. Проаналізовано вплив фізико-механічних властивостей осадової товщі на сейсмічний ефект на поверхні в межах території Ташлицької гідроакумулювальної електростанції (ГАЕС) при можливих сейсмічних впливах з різними максимальними піковими прискореннями, що з імовірністю 99% не будуть перевищені за найближчі 50 років. Перевірено твердження, згідно з яким, зменшення товщини осадового шару завжди покращує сейсмічні умови будівництва. Результати отримано шляхом моделювання реакції ґрунтової товщі на сейсмічні впливи з використанням програмного продукту ProShake. При моделюванні поведінка кожно-го шару сейсмогеологічної моделі ґрунтової товщізадавалася моделлю Кельвіна-Фойгта (в‘язкопружною). Кожний шар сейсмогеологічної моделі ґрунтової товщі характеризувався такими параметрами, як: товщина шару, густина, швидкості поздовжніх і поперечних хвиль, нелінійні залежності модуля зсуву і коефіцієнта поглинання від зсувної деформації. Використання при розрахунках залежностей модуля зсуву і коефіцієнта поглинання від зсувної деформації дозволяють врахувати нелінійну реакцію ґрунтової товщі на сейсмічні впливи. Показано, що зменшення товщини осадового шару під будівельним майданчиком не завжди зменшує значення параметрів сейсмічних впливів. Рентабельність з усунення верхнього пухкого осадового шару слід оцінювати у кожному конкретному випадку. Проектувальникам слід враховувати інформацію про фільтруючі властивості ґрунтової товщі під будівельним майданчиком, вибираючи параметрипроектованих споруд такими, що забезпечують їх максимальну стійкість при сейсмічних впливах. Зміна параметрів ґрунтових умов на будівельному майданчику може істотно вплинути на сейсмічний ефект на його поверхні. Отримані дані про фільтруючі властивості ґрунтової товщі на кожній із ділянок досліджуваної території, для якої визначаються кількісні характеристики сейсмічної небезпеки, дозволяють одночасно забезпечити стійкість проектованих об‘єктів та істотно зменшити вартість сейсмостійкого будівництва за рахунок уникнення резонансного підсилення осадовою товщею сейсмічних коливань на власних періодах проектованих споруд.
12
Malytskyy, D. V. "Prediction of Petroleum-Gas Content of Rocks Using Elastic Wave Velocity, Absorption Coefficients and Recurrence Relations." Nauka ta innovacii 2, no. 5 (September 30, 2006): 4–17. http://dx.doi.org/10.15407/scin2.05.004.
Повний текст джерела
13
Vinichuk, M. M. "Торій та уран у фракціях ґрунту та окремих видах макроміцетів бореальних лісових екосистем". Biosystems Diversity 20, № 2 (14 липня 2012): 10–17. http://dx.doi.org/10.15421/011222.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено вміст торію (Th) та урану (U) у фракціях ґрунту едафосфера, ризосфера, ризоплана, міцелії грибів та їх плодових тілах. Концентрація торію у фракції едафосфера, ризосфера та міцелії грибів суттєво не відрізняється (0,74–1,45 мг/кг сухої ваги), тоді як у фракції ризоплана вміст торію учетверо нижчий, ніж у загальній масі ґрунту – едафосфері. Концентрація урану у фракції едафосфера, ризосфера, ризоплана та міцелії грибів суттєво не відрізняється (3,11–9,36 мг/кг сухої ваги). Вміст обох природних ізотопів у плодових тілах грибів у 270 разів нижчий, ніж у загальній масі ґрунту: коефіцієнти біологічного поглинання урану та торію плодовими тілами грибів у середньому становлять 0,035 та 0,006 відповідно. Вміст торію та урану як у міцелії грибів, так і у плодових тілах зростає при підвищенні їх вмісту у ґрунті. У міцелії грибів верхнього (0–5 см) шару лісового ґрунту може бути зосереджено 2,0–5,0 та 1,4–2,7 % торію та урану від їх загального вмісту відповідно.
14
Panova, O. "ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ЕКРАНІВ У КОМПЛЕКСІ ЗАХОДІВ З НОРМАЛІЗАЦІЇ РІВНІВ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ СЕРЕДОВИЩА". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, № 65 (3 вересня 2021): 126–29. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2021.3.126.
Повний текст джерелаАнотація:
Найбільш ефективним засобом зниження рівнів електричних, магнітних та електромагнітних полів широкого частотного діапазону у виробничих та побутових умовах є їх екранування. Але у реальних умовах потребують корекції і інші фізичні фактори. Показано, що найбільш критичними з них є акустичний шум та аероіонний склад повітря. Це обумовлює необхідність здійснювати нормалізацію фізичних факторів на комплексній основі. Застосування у якості матриці для електромагнітного екрана пінолатексу і наповнювача з залізорудного концентрату дозволяє знизити рівні електромагнітних полів і акустичного шуму до нормативних значень. Навіть, для частотних смуг 31,5 Гц та 63 Гц за товщини екрана 10 мм індекси зниження шуму складають 15-20 дБ. Для частот 6-8 кГц цей показник складає 40-45 дБ, що прийнято для більшості виробничих умов. При цьому коефіцієнти екранування магнітних полів промислової частоти та електромагнітних полів ультрависоких частот відповідають нормативним вимогам. Показано, що головним фактором деіонізації повітря є електростатичні заряди, які накопичуються на полімерних повітрях, яке до того ж є причиною спрямованого руху дрібнодисперсного пилу. Перевагою латексу є відсутність електризації поверхні, що дозволяє застосувати його для облицювання поверхонь великих площ. При цьому він має пружні модулі, близькі за значеннями до модулів матеріалів, які традиційно застосовуються для шумопоглинання. Найефективнішим методом нормалізації та підтримання на нормативному рівні концентрацій аероіонів обох полярностей є застосування пристроїв штучної іонізації повітря. Для рівномірного розподілу аероіонів у об’ємі приміщень застосовують розсіюючі екрани. Перевагою екранів з латексу є відсутність часткового поглинання іонів під час розсіювань. Запропонований підхід з нормалізації рівнів електромагнітних полів акустичного шуму та концентрацій аероіонів, разом із застосуванням систем клімат-контролю дозволяє підтримувати на нормативному рівні увесь комплекс фізичних факторів виробничого середовища. Це найбільш актуально для приміщень об’єктів критичної інфраструктури (головних щитів керування, диспетчерських тощо)
15
Мороз, В. В., та Ю. А. Никитюк. "ВУГЛЕЦЕПОГЛИНАЛЬНА ЗДАТНІСТЬ СОСНОВИХ ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛІССЯ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (27 березня 2020): 90–99. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.01.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Згідно з підписаною Паризькою кліматичною угодою перед Україною постало завдання не допус-тити зростання глобальної середньої температури повітря більше 2,5 °C, аби уникнути збільшення посух, зникнення окремих видів рослин і тварин, всихань і захворювань деревних порід та ін. Для збе-реження та збільшення кількості природних поглиначів вуглецю науковці надають особливу увагу системі покращення управління лісовими, ґрунтовими та іншими природними ресурсами. Серед тридцяти головних лісотвірних порід в Україні сосна звичайна (Pinus silvestris L.) є найпоширенішою де-ревною породою, зокрема в Чернігівському Поліссі, її кількість становить 214,2 тис. га, що складає 61 % від усіх деревних насаджень. Для встановлення вуглецепоглинальної здатності соснових наса-джень Чернігівського Полісся в державних підприємствах: Городнянське ЛГ, Добрянське ЛГ, Корюківське ЛГ, Ніжинське ЛГ ми заклали тимчасові пробні площі (ТПП). Згідно з методиками П. І. Лакиди, А. А. Сторочинського, О. І. Полубояринова, А. С. Аткина, А. І. Кобзаря встановлено фітомасу соснових насаджень в абсолютно сухому стані та отримано конверсійні коефіцієнти, які дали змогу оцінити різницю між викидами СО2 та поглинанням вуглецю. Згідно з проведеним аналі-зом розподілу площ лісових ділянок під сосновими насадженнями в Чернігівському Поліссі щонайбі-льше займають соснові ліси IV категорії (експлуатаційні) їх частка складає – 64 %, тому їх вугле-цепоглинальна здатність є більшою. Проаналізовано кліматичні зміни за період 1968–2018 рр., вста-новлено тенденцію до зростання середньорічної температури повітря на 2,5 оС у регіоні досліджен-ня. З’ясовано, що соснові ліси Чернігівського Полісся щорічно поглинають 34,0 тис. т вуглецю з по-вітря, що приблизно становить 1,37–2,15 % від щорічних викидів вуглецю в атмосферне повітря, а це своєю чергою має позитивний вплив на стан навколишнього середовища в регіоні дослідження.
16
Бандура, Валентина Миколаївна. "Обґрунтування взаємодії електромагнітного поля надвисокої частоти з насінням ріпаку в процесі сушіння". Scientific Works 85, № 1 (31 серпня 2021). http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v85i1.2067.
Повний текст джерелаАнотація:
В харчовій промисловості, основному, використовуються технології конвективного сушіння зернових і олійних культур, що реалізовані в різноманітних за конструкціями сушарках: шахтних, стрічкових, барабанних, в яких передача теплоти до сировини реалізується за допомогою сушильного агенту, нагрітого повітря. Перспективним способом при організації процесу сушіння є технологія мікрохвильової обробки насіння, що має цілий ряд відмінностей від традиційних методів зневоднення. Нагрів за рахунок мікрохвильового опромінення забезпечує підведення енергії до об’єму матеріалу, а температурою нагрівання легко керувати.
У статті представлені теоретичні та експериментальні дослідження діелектричного нагріву насіння ріпаку в процесі сушіння в мікрохвильовому полі. Проаналізовано математичні моделі тепломасообміну, розроблені для моделювання процесів мікрохвильового сушіння, і обговорені діелектричні властивості олійних культур в залежності від вологості та температури. Принцип перетворення НВЧ - енергії в теплоту заснований на ефективному поглинанні вологою продукту, що нагрівається, підведеної до нього НВЧ - енергії. При цьому теплота, що генерується в усьому об’ємі оброблюваного продукту, і що підводиться в робочу камеру НВЧ - енергія практично повністю поглинається насінням. Інтенсивність нагрівання насіння ріпаку залежить від його діелектричних властивостей і напруженості мікрохвильового поля, що створює випромінювач.
Коефіцієнт діелектричних втрат насіння ріпаку в значній мірі залежить від вологовмісту,тобто вода відіграє основну роль в процесі поглинання енергії при діелектричному нагріві. Нелінійна залежність коефіцієнта діелектричних втрат від вологості обумовлена різноманітністю форм зв’язку вологи в насінні ріпаку. Зменшення значення коефіцієнта діелектричних втрат, з підвищенням температури ріпаку можна пояснити активними втратами води при нагріванні насіння.
17
Зоценко, Л. О., В. С. Кисличенко та О. І. Панасенко. "Дослідження технологічних параметрів сировини трави Ельшольції Стаунтона та трави Ельшольції війчастої для одержання екстрактів". Фармакологія та лікарська токсикологія 14, № 4 (2 листопада 2020). http://dx.doi.org/10.33250/14.04.245.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – визначення технологічних параметрів подрібненої рослинної сировини трави Ельшольції Стаунтона та трави Ельшольції війчастої (Патрена).Наведено результати дослідження технологічних параметрів подрібненої рослинної сировини: трави Ельшольціі Стаунтона (Elsholtzia Stauntonii Benth.) і трави Ельшольції війчастої (Патрена) (Elsholtzia ciliata, Elsholtzia Patrena Thunb.), що необхідні для розробки оптимальної технології отримання екстрактів у лабораторних і промислових умовах: вологiсть, питома, об’ємна та насипна густина сировини, пористiсть, порiзнiсть, вiльний об’єм шару, втрата в масі за висушування, зола загальна та зола нерозчинна в хлористоводневій кислоті, коефіцієнт поглинання. Також було визначено закономірність виходу екстрактивних речовин з обох видів сировини залежно від використаного екстрагента (вода, водно-спиртові суміші).Використовувались інструментальні та гравіметричні методи.У результаті проведених аналізів визначено наступні основні технологічні параметри трави Ельшольціі Стаунтона: питома густина – (1,26 ± 0,08) г/см3, об’ємна густина – (0,46 ± 0,03) г/см3, насипна густина – (0,078 ± 0,005) г/см3, пористість – (0,60 ± 0,04), порізність – (0,76 ± 0,04), вільний об’ємшару – (0,90 ± 0,05), зола загальна – (10,21 ± 0,61)%, зола нерозчинна в хлористоводневій кислоті – (0,58 ± 0,03) %, втрата в масі за висушування – (7,82 ± 0,23) %. Технологічні параметри трави Ельшольції війчастої: питома густина – (0,82 ± 0,05) г/см3, об’ємна густина – (0,30 ± 0,02) г/см3, насипна густина – (0,051 ± 0,003) г/см3, пористість – (0,39 ± 0,02), порізність – (0,52 ± 0,03), вільний об’єм шару – (0,75 ± 0,04), зола загальна – (8,75 ± 0,52) %, зола нерозчинна в хлористоводневій кислоті – (1,20 ± 0,07) %, втрата в масі за висушування – (6,59 ± 0,19) %.Домінуючий вихід екстрактивних речовин з трави Ельшольції Стаунтона спостерігався в разі використання 20 % етанолу як екстрагента, а з трави Ельшольції війчастої – води. Найкраща екстракція речовин з обох видів сировини досягається за співвідношення сировина:екстрагент 1:50.
18
Кураєва, Ірина, Тетяна Кошлякова, Катерина Вовк, Катерина Злобіна та Людмила Лемеш. "Біоіндикація забруднення паркових екосистем міста Києва важкими металами". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 47–53. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.232749.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати досліджень щодо впливу міського середовища на компоненти довкілля паркових екосистем Києва. Серед представників рослинності як індикаційних видів обрано Taraxacum officinale Wigg. (кульбабу лікарську) та Tilia cordata Mill. (липу серцелисту). Здійснено вимірювання вмісту важких металів (Cu, Pb, Zn, Ni, Mn, Cr та Cd) у зразках ґрунту та листя рослин у межах екосистем парків "Феофанія", Київського політехнічного інституту, Маріїнського, імені Пушкіна та "Нивки". Найвищий рівень забруднення ґрунтів важкими металами виявлено в межах майданчиків парків, розташованих поблизу автомобільних доріг і зупинок громадського транспорту. Найзабрудненішим парком виявився Політехнічний, а найменш забрудненим — "Феофанія". Високі рівні металів, виявлених у зразках ґрунту, не завжди збігалися з їх найвищими рівнями в біомасі листя досліджуваних рослин. З’ясовано, що за фітотоксикологічною класифікацією металів за коефіцієнтом біологічного поглинання (КБП) рослинами у межах досліджуваних паркових екосистем міста Києва Cu, Pb, Zn, Ni, Mn та Cr становлять переважно елементи низького поглинання (ІV класу небезпеки) за винятком Маріїнського парку, в межах якого Zn, за величиною КБП, належить до елементів помірного поглинання (ІІІ клас небезпеки). Отримані авторами ряди інтенсивності біологічного поглинання металів рослинами показали достатньо широкий діапазон для різних паркових екосистем, що підтверджує принцип екологічної конгруентності (відповідності), згідно з якою живі складові досліджених екосистем виробили відповідне пристосування, скоординоване абіотичним середовищем. Отримані авторами результати підтвердили необхідність залучення біогеохімічних даних для екологічної оцінки міського середовища та ранньої діагностики негативних змін, коли у рослинах ще не проявилися морфологічні та анатомічні відхилення від норми.
19
Kozak, I. V., L. V. Vronska, A. E. Demyd, and T. A. Hroshovyi. "IDENTIFICATION AND QUANTITATIVE DETERMINATION OF FLAVONOID IN AGRIMONIA EUPATORIA." Фармацевтичний часопис, no. 2 (July 4, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2017.2.7905.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Встановлення відповідності якісного складу флавоноїдів вітчизняних зразків трави парила звичайного вимогам, наведеним у ДФУ для квітучих верхівок парила та розробка методики кількісного визначення суми флавоноїдів у ній.Матеріали і методи. Для дослідження якісного складу флавоноїдів використано чотири вітчизняні зразки трави парила звичайного, в п’яти зразках проводили оцінку кількісного вмісту флавоноїдів. У роботі використано тонкошарову хроматографію при вивченні якісного складу і спектрофотометрію при визначенні кількісного вмісту флавоноїдів.Результати й обговорення. Проведені дослідження вказали на відповідність якісного складу флавоноїдів трави парила звичайного вимогам ДФУ для парила квітучих верхівок. Для встановлення тотожності трави парила звичайного запропоновано ідентифікувати флавоноїди методом тонкошарової хроматографії, змінивши пробопідготовку сировини. У розчин порівняння додатково слід вносити гіперозид, щоб однозначно ідентифікувати його на хроматограмі випробовуваного розчину. В електронних спектрах поглинання, отриманих для спиртових витягів (70 %, об/об) з трави парила звичайного в умовах комплексоутворення з алюміній хлоридом, максимум поглинання спостерігається в діапазоні 400-403 нм. Зважаючи на це, запропоновано методику кількісного визначення суми флавоноїдів у перерахунку на лютеолін або лютеолін-7-О-глюкозид, використовуючи значення питомих коефіцієнтів поглинання комплексних сполук вказаних флавоноїдів з алюміній хлоридом.Висновки. Ідентифікаційними маркерами трави парила обрано рутин, гіперозид, ізокверцитрин; передбачено можливість присутності кверцитрину та інших флавоноїдів з некверцетиновими агліконами і фенолкарбонових кислот у вигляді зон оранжевої, зеленої і блакитної флуоресценції на хроматограмі випробовуваного розчину. Вміст флавоноїдів у досліджуваних п'яти зразках знаходився у межах 0,90-1,46 % у перерахунку на лютеолін або 1,47-2,39 % у перерахунку на лютеолін-7-О-глюкозид. Відмінність значень вмісту для різних зразків пов'язується як з різними умовами зростання сировини, так і з невизначеністю поняття «трава». Тому є потреба у введенні національної частини в монографію ДФУ на парило, в якій передбачити застосування трави парила, а також ввести показник «Сторонні домішки» із критерієм граничного вмісту грубих стебел. Зважаючи на високий вміст і біологічну активність флавоноїдів, у монографії для трави парила слід запровадити визначення вмісту флавоноїдів.