Статті в журналах: "Когнітивні трансформації"

1

Онищук, О. В. "Динаміка трансформації когнітивних стратегій в умовах інформаційного плюралізму". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 26 (2 березня 2021): 32–36. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i26.902.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізується зміст понять «когнітивна стратегія» та «когнітивна схема» в ракурсі проблем, які виникають через активний вплив інтернет-мережі на медіареальності на когнітивні структури людини та модифікації картини реальності. Показано, що когнітивні стратегії і схеми в інформаційному просторі сучасності зазнають потужного впливу мережі та медіа, під впливом останніх змінюються комунікативні, аксіологічні, соціальні та екзистенційні виміри людини. Наголошується, що когнітивні зміни відбуваються шляхом створення нових ментальних структур або трансформації вже наявних, а практики репрезентування реальності в медіа та мережі прямо корелюються з фундаментальними онто-антропологічними проблемами людини, як-от самоідентифікація, вибір рольових моделей поведінки, стилю думок, діяльності та ін. Розглянуто особливості взаємодії людини з медіареальністю та інтернет-мережею і те, як останні впливають на когнітивні здібності людини. Наголошено, що когнітивні стратегії залежать від рівня самосвідомості людини, від характеру її інформаційних взаємодій, ціннісної ієрархії, установок. Обґрунтовано, що дуже часто такі впливи несуть у собі маніпулятивні інтенції, які стимулюють споживацтво, некритичність, безвідповідальність та ін. Встановлено, що однією з ключових імплікацій інформаційних ресурсів є їхня всеохопність, а людські можливості сприйняття та обробки інформації обмежені. Саме це співвідношення між інформаційними ресурсами та когнітивними здібностями і визначає динаміку соціальних взаємодій, структуру життєвого світу людини загалом. Тому перспективною бачиться стратегія формування динамічної стійкості та рівноваги завдяки балансу стійких і динамічних елементів, а також розвиток критичного аналітичного мислення в поєднанні із застосуванням оптимальних комунікативних стратегій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

A.R., Dudok. "ENGLISH PREFIXAL VERBS: SEMANTIC TRANSFORMATIONS AND COGNITIVE MECHANISMS." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Germanic Studies and Intercultural Communication, no. 1 (August 2, 2021): 52–58. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2021-1-8.

Повний текст джерела

Анотація:

The article analyzes the phenomenon of semantic transformations and cognitive mechanisms of creating English prefixal verbs’ meanings on the material of English explanatory dictionaries. It is noted that modern English prefixal verbs show a productive semantic potential for the creation of meanings, and therefore are an effective means of nomination, a verbalized way of thinking and reflecting the linguistic picture of the world. The influence of the studied phenomena on the associative perception of recipients has been clarified and the peculiarities of the expressive emotional potential of prefixal meaning-making, their implicit filling revealed. It is claimed that in the process of semantic transformations of the prefix verb new numerous sendes are actualized, new deep semantic layers are opened, which fill the prefix verb with extraordinary meaning. It is revealed that there is a generalized, core meaning of the prefix verb (invariant, common to all), and others are its variants, id. est. numerous variable senses. The article emphasizes that in practical application, as a derivative and cognitive-semantic mechanism, metaphor and metonymy play the role of simplifying, saving and highlighting the generalized invariant meaning of the English prefix verb. Semantic transformations in metaphor and metonymy, which are part of prefixal verbs, are interpreted as a cognitive mechanism that forms new senses on the basis of associative implications. The idea is put forward that before the basis, the prefix does not merge into a single phonetic-morphological complex with formative inflections, but has its own autonomous (invariant) meaning with its inherent meaning-making paradigm. The article reveals new meanings of prefixal verbs and their senses, which arose as a result of semantic transformation or rethinking of existing nominations. It is proved that the essence of the process of metaphorization, metonymization of English prefixal verbs is to change the primary meaning of the word by including in its semantics new differential semes that modify senses. It is concluded that the prefix derivation of a verb preserves and transmits the same semantic load as common vocabulary, because the prefix always includes a word or term in a certain matrix of the scheme, so its semantic load is specific and clear.Key words: prefixal verbs, semantic transformations, cognitive mechanisms, meanings, metaphor and metonymy, lexical-semantic load, expressive-emotional potential. У статті проаналізовано феномен семантичних трансформацій і когнітивних механізмів творення смислів англійських префіксальних дієслів на матеріалі англомовних тлумачних словників. Зазначено, що сучасні англійські префіксальні дієслова виявляють продуктивний семантичний потенціал творення смислів, отже, є ефек-тивним засобом номінації, вербалізованим способом мислення та відбиття мовної картини світу. З’ясовано вплив досліджуваних явищ на асоціативне сприйняття реципієнтів і розкрито особливості експресивно емоційного потенціалу префіксального смислотворення, їх імпліцитного наповнення. Стверджується, що в процесі семантичних трансформацій префіксального дієслова актуалізуються нові численні смисли, відкриваються нові глибинні семантичні пласти, що наповнюють префіксальне дієслово неординарним змістом. Виявлено, що існує узагальнене, стрижневе значення префіксального дієслова (інваріант, спільне для всіх), а інші – його варіанти, тобто численні змінні смисли. У статті акцентується на тому, що в практичному застосуванні як дерива-тивний і когнітивно-семантичний механізм метафора й метонімія виконують роль спрощення, економії та виділення узагальненого інваріантного значення англійського префіксального дієслова. Семантичні трансформації в метафорі й метонімії, що входять до складу префіксальних дієслів, трактуються як когнітивний механізм, що формує нові смисли на основі асоціативних імплікацій. Висунуто ідею, що, передуючи основі, префікс не зливається в єдиний фонетико-морфологічний комплекс із формоутворювальними флексіями, а має своє автономне (інваріантне) значення з притаманною йому смислотвірною парадигмою. У статті розкрито нові значення префіксальних дієслів та їх смислів, що виникли в результаті семантичної трансформації чи переосмислення наявних номінацій. Доведено, що сутність процесу метафоризації, метонімізації англійських префіксальних дієслів полягає в зміні первинного значення слова шляхом включення до його семантики нових диференційних сем, які модифікують смисли. Зроблено висновок, що префіксальна деривація дієслова зберігає та передає те саме семантичне навантаження що й загальновживана лексика, адже префікс завжди включає слово чи термін у певну матрицю схеми, тому його семантичне навантаження конкретне й чітке.Ключові слова: префіксальні дієслова, семантичні трансформації, когнітивні механізми, значення, метафора й метонімія, лексико-семантичне навантаження, експресивно-емоційний потенціал.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Nazarevich, Victoria, та Iryna Boreychuk. "ФІЛОСОФСЬКИЙ КОМПОНЕНТ ПСИХОЛОГІЇ «ІНШОГО» В СИСТЕМІ ОСТРАКІЗАЦІЇ СЕРЕДОВИЩА". HUMANITARIUM 42, № 1 (14 листопада 2019): 120–30. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-42-1-120-130.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті зроблено спробу визначити філософський компонент розуміння образу «іншого» та систематизувати соціально–психологічні, філософські уявлення про відчуження як механізм остракізації в групі. Розглянуто особливості психологічної трансформації ксенофобного реагування на «іншого» як об’єкта остракізації. На прикладі аналізу навчального простору розкрито остракізм як акт або систему ігнорування / виключення окремих осіб та головний елемент прояву ксенофобії. Проаналізовано поняття «іншого» в системі наукових знань у рамках філософського феномену ксенофобії та визначено його як порушення гомеостазу соціальної групи, що стає причиною нової атрибутивної поведінки. Здійснено спробу аналізу теоретичних моделей та особливостей реагування особистості на «іншого», таких як заперечення, незацікавленість, критика, упередження, уникнення, неприйняття, зрада, стигматизація, зневага, залишення, образа, залякування та різні дрібні образи. Досліджено систему образів з метою розкриття поняття остракізму в психологічній науці як акту або системи ігнорування, виключення окремих осіб. Показано, що незважаючи на відсутність словесних принижень і фізичних нападів, його прояви є болючими та загрожують психологічним потребам (приналежності, почуття власної гідності, контролю і осмисленості існування); що викликає різні психічні, афективні, когнітивні і поведінкові реакції. Зроблено висновки, що сприйняття / несприйняття «іншого» виступає підґрунтям суспільної ідентифікації та категоризації в рамках філософського розгляду феномену ксенофобії. Процес трансформації «чужого» на «іншого» передбачає пізнання та сприйняття його не тільки конкурентом і супротивником, але й партнером і співрозмовником, що є складним соціально адаптаційним утворенням та потребує системного супроводу в суспільстві.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

E.D., Akhmedova. "REPLACEMENT OF ENGLISH FICTION SIMILE MAPPINGS IN UKRAINIAN TRANSLATIONS." South archive (philological sciences), no. 87 (September 29, 2021): 78–84. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-87-12.

Повний текст джерела

Анотація:

The purpose of the article is to establish correlations between the presence or absence of cultural specificity of a source-text simile and its replacement with a target-text simile based on a different cognitive model. The paper rests on D.Tartt’s and M. Atwood’s novels and their translations.Methods. The research employs structural-semantic translation analysis, which allows identifying translation transformations, and cognitive translation analysis, which allows constructing cognitive propositional models of the source-text and target-text fiction similes and reveal if they are culturally specific. A simile is defined as an explicit conceptual metaphor, after G. Lakoff and M.Johnson. Cognitive propositional model of the simile is “A is like B”, where “A” and “B” are the target and source domains/concepts respectively. The research addresses the concepts of translation procedure, translation transformation and translation strategy. A translation procedure is conceived as a process of solving a translation problem, a translation transformation – as converting a text unit from one language to another and a translation strategy – as a translator’s general plan of action. Translation transformations are studied as specific linguistic instantiations of translation procedures.Results. The study differentiates between idiomatic, non-idiomatic and allusive conventional similes. It has been revealed that replacement of English fiction simile mappings applies to idiomatic, non-idiomatic and allusive similes and is embodied in the Ukrainian language by culturally specific idiomatic similes.Conclusions. Replacement of fiction simile mappings is carried out by means of lexical-grammatical transformation of holistic substitution, which serves the strategy of domestication. The domestication strategy is compulsory if the translator is limited in making decisions by linguistic and cultural specificity of the English simile, as in the case of idiomatic similes, and it is optional in the case of non-idiomatic or allusive similes that are devoid of linguacultural specificity.Key words: allusive simile, cognitive translation analysis, idiomatic simile, non-idiomatic simile, translation procedure, translation strategy. Мета статті полягає у встановленні кореляцій між наявністю/відсутністю культурної специфіки порівняння тексту оригі-налу і використанням перекладачем процедури його заміни на порівняння, що базується на іншій когнітивній моделі. Робота виконана на матеріалі романів Д.Тартт та М. Етвуд та їхніх українських перекладів.Методи. У дослідженні використано структурно-семантичний перекладацький аналіз, що дозволяє виявити способи і трансформації перекладу і когнітивний перекладацький аналіз, що лежить в основі побудови когнітивних пропозиціональ-них моделей художніх порівнянь в оригіналі і перекладі, і дозволяє встановити, чи є вони культурно специфічними. Порівняння розглядається як експліцитна концептуальна метафора за Дж.Лакоффом та М.Джонсоном, когнітивна пропозиціональна модель якого має такий вигляд: «А є як Б», де «А» є доменом цілі, а «Б» – доменом джерела. У дослідженні визначаються поняття перекладацької процедури, способів/трансформацій перекладу та стратегій перекладу. Перекладацька процедура роз-глядається як процес вирішення перекладацької проблеми, способи/трансформації перекладу – як перетворення текстової одиниці з однієї мови на іншу, а стратегія перекладу – як загальний план дій перекладача. Способи/трансформації перекладу вивчаються як специфічне мовне втілення перекладацькоїпроцедури.Результати. У ході дослідження були розмежовані ідіоматичні, неідіоматичні та алюзивні конвенціональні порівняння. Визначено, що перекладацька заміна когнітивних моделей англомовних художніх порівнянь поширюється на ідіоматичні, неідіоматичні та алюзивні порівняння і втілюється в українській мові культурно специфічними ідіоматичними порівняннями.Висновки. Заміна когнітивних моделей порівнянь здійснюється за допомогою лексико-граматичної трансформації цілісної заміни, яка реалізує стратегію одомашнення. Стратегія одомашнення є примусовою, якщо перекладач є обмеженим у прийнятті рішень лінгвокультурною специфікою англомовного порівняння, як у випадку з ідіоматичними порівняннями, або факультативною, як у випадку з неідіоматичними або алюзивними порівняннями, які не є лінгвокультурно маркованими. Ключові слова: алюзивне порівняння, ідіоматичне порівняння, когнітивний перекладацький аналіз, неідіоматичне порівняння, перекладацька процедура, стратегія перекладу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Уманец, Н. А. "РИЗИКИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ В УМОВАХ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, № 3 (29 червня 2020): 244–55. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-244-255.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті говориться про кризи соціалізації молоді в умовах інформаційного суспільства. Нова модель соціалізації молоді знаходиться на етапі становлення. Глобалізаційні процеси відбиваються на цій соціальній групі в першу чергу. Зміна цінностей, особливостей та способів спілкування, що породжені цифровою революцією, сприяли посиленню індивідуалізації соціальних практик. Зростання складності соціального життя супроводжується інтенсифікацією процесів обміну інформацією і підвищенням потреби людей в ній. Адаптуючись до нових умов існування, сучасна людина змушена трансформувати свої когнітивні стратегії й встигати обробляти більшу кількість інформації за коротший проміжок часу. Лінійне, бінарне мислення замінюється нелінійним. Сьогодні людина все частіше мислить яскравими образами, брендами, рекламними текстами, не маючи цілісної картини. Під тиском інформаційного потоку змінюється свідомість людини, її мова, процес мислення, комунікативні якості особистості. Змінюється співвідношення традиційних та нових форм в структурі практик читання сучасної молоді. Розглядається процес кіберсоціалізації особистості, який набуває значущості в умовах трансформації соціокультурного середовища і ціннісної системи. Акцентується увага на системі освіти як ключовому інституті у забезпеченні соціального розвитку молоді. Актуальність цієї проблематики пов'язана з розвитком віртуального комунікативного простору соціальних мереж і появою у сучасної молоді потреби в соціальних мережах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Бочелюк, Віталій. "ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ КОГНІТИВНОЇ СФЕРИ". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 62 (лютий 2020): 81–107. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.62.05.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю пояснення наслідків цифрової трансформації суспільства та забезпечення ефективної взаємодії людини та інформаційних технологій. Мета статті: зважений критичний аналіз уявлень про еволюційно-значущі трансформації когнітивної сфери внаслідок формування людини в діджиталізованому середовищі. Методи дослідження включають: історичний аналіз наукових та суспільних уявлень про цифрове покоління, порівняння даних емпіричних досліджень щодо формування когнітивних процесів під впливом цифрового середовища; систематизація та тлумачення літературних даних про особливості поведінки людини в цифровому середовищі: оцінка рівня розвитку цифрової компетентності у представників різних поколінь. Результати дослідження показали, що ідея «цифрового покоління» основана на теорії знаряддєво-знакової опосередкованості вищих психічних функцій та імпліцитних уявленнях про розрив поколінь, обумовлений зміною життєвого контексту. Хоча емпіричні дані не підтверджують цю гіпотезу, вона поширена в психолого-педагогічній спільноті. Діджиталізація створила нові соціально-культурні умови, в яких розгортається формування особистості. Цифрове середовище виступає: а) середовищем соціалізації, в якому відбувається самоідентифікація та самоздійснення особистості та б) продуктом інтелектуально-творчої діяльності людини, засобом, що опосередковує процеси спілкування та діяльності, при освоєнні якого відбувається когнітивний та особистісний розвиток людини. Визначальними ознаками поведінки людини в цифровому середовищі, що зумовлюють формування когнітивних функцій є: легкий доступ до знань, зовнішня пам’ять, гіпертекстова організація інформаційних потоків, багатозадачність, інформаційна перевантаженість, мобільність, якісні та кількісні зміни комунікації. Дослідження цифрової компетентності у студентсько-викладацькому середовищі не виявило вікових відмінностей; на формування цифрової компетентності впливає інтенсивність та спрямованість діяльності, яку людина здійснює за допомогою ІТ. На основі отриманих результатів складено перелік завдань та перспективних напрямків дослідження когнітивної сфери в контексті цифрової психології.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Блискун, Олена, Наталія Завацька, Олександр Савчук, Олена Броведер та Олена Шелест. "Соціально-психологічні основи процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т2 (2021): 394–403. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-394-403.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито концептуальні соціально-психологічні основи дослідження процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму; визначено процесуальну і змістовну складові процесу реінтеграції військовослужбовців та виокремлено його компоненти (стратегічно-цільовий, змістовний, організаційно-діяльнісний, оціночно-прогностичний); на основі системи принципів системно-інтегративного та генетико-моделюючого підходів виявлено соціально-психологічну специфіку процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму, повʼязану з особливостями мотиваційних та когнітивних психічних станів; соціальними механізмами інтеріоризації і трансформації цінностей; соціальним самопочуттям (когнітивно-оцінною, мотиваційно-ціннісною, емоційно-поведінковою складовими) та субʼєктивним соціальним благополуччям (соціальною помітністю, соціальною дистантністю, емоційним прийняттям, соціальним схваленням, соціальними переконаннями); параметрами ідентичності (за когнітивним, емотивним, конативно-діяльнісним, ціннісно-орієнтаційним компонентами) та соціально-психологічної зрілості (за особистісним, рефлексивним, функціональним компонентами); визначено інтеграційні показники результативності процесу реінтеграції військовослужбовців за параметрами її соціально-психологічної спроможності/неспроможності; виокремлено систему параметрів, критеріїв і рівнів соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму, яка включає когнітивний, емоційно-оцінний, світоглядний, поведінковий компоненти; виявлено особливості соціального простору і соціальних комунікацій в аспекті проблеми реінтеграції військовослужбовців, артикульовані його дискурсивними вимірами; розкрито змістовно-процесуальні засади побудови і реалізації системи соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму з використанням методичної, ресурсної та організаційної її складових, основу якої складали інтегративно-інваріантні психотехнології розвитку соціально-психологічної спроможності військовослужбовців та підвищення її соціального потенціалу; визначено основні складові ефективної реалізації системи соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму. Ключові слова: військовослужбовці, реінтеграція, соціально-психологічне забезпечення процесу реінтеграції, сучасний соціум.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Задорожна І.П. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ АУДИТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (30 жовтня 2021): 84–92. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.259.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано сучасні підходи до формування іншомовної аудитивної компетентності учнів/студентів та визначено можливості оптимізації процесу навчання. Зроблено висновок про доцільність диференційованого розвитку психічних процесів (сприйняття, мислення, пам’ять, увага), психологічних механізмів (мовленнєвий слух, внутрішнє промовляння, ймовірнісне прогнозування, осмислення, оперативна пам’ять, механізм розрізнення та ідентифікації), а також механізмів смислової обробки інформації (механізм еквівалентних замін, перекодування, компресія, розширення (використання фонових знань), трансформації (заміна граматичних чи синтаксичних структур)); формування відповідних аудитивних навичок (особливо лексичних і фонетичних) та вмінь, а також інтегрованого їх розвитку, в тому числі у взаємозв’язку з іншими мовленнєвими уміннями та уміннями використовувати компенсаторні, когнітивні та метакогнітивні стратегії; розвитку рефлексивної самооцінки учнів/студентів, у тому числі із використанням листів для самооцінювання, розроблених на основі сучасних джерел, які допомагають визначити причини помилок в аудіюванні, пов’язані з процесами декодування, конструювання змісту аудіо чи відеофрагменту, некоректного вживання компенсаторних і метакогнітивних стратегій, з подальшим їх усуненням, а отже й автономії учнів/студентів від часткової до умовно повної залежно від віку та індивідуальних особливостей; зосередження уваги на інтенсивному, інтерактивному та особливо на екстенсивному та автономному аудіюванні з метою розвитку автономії учнів/студентів, яка є необхідною умовою формування готовності навчатися впродовж життя. Встановлено, що перспективними напрямами подальших досліджень є аналіз можливостей реалізації різних видів аудіювання в умовах змішаного та дистанційного навчання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Бозоян, Микола, та Олена Блискун. "Психологічні особливості розвитку соціальної зрілості майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т3 (2021): 35–44. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-35-44.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито психологічні особливості розвитку соціальної зрілості майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції. У дослідженні застосовано методи спостереження, бесіда, анкетування, методи аналізу документів та експертних оцінок, стандартизовані та проєктивні методи дослідження, за допомогою яких розкрито особливості мотиваційних та когнітивних психічних станів майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції; визначено соціальні механізми інтеріоризації і трансформації цінностей майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції; виокремлено чинники ефективності процесу реінтеграції майбутніх правоохоронців у показниках ідентичності та соціальної зрілості; виявлено вплив соціального самопочуття та субʼєктивного соціального благополуччя на успішність процесу реінтеграції. Зʼясовано вплив соціального самопочуття (когнітивно-оцінної, мотиваційно-ціннісної, емоційно-поведінкової складових) та субʼєктивного соціального благополуччя майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції (соціальної помітності, соціальної дистантності, емоційного прийняття, соціального схвалення, соціальних переконань) на успішність процесу реінтеграції. Проведено диференціацію чинників ефективності процесу реінтеграції майбутніх правоохоронців у показниках її ідентичності (за когнітивним, емотивним, конативно-діяльнісним, ціннісно-орієнтаційним компонентами) та соціально-психологічної зрілості (за особистісним, рефлексивним та функціональним компонентами). З метою реалізації принципу комплексності в оцінці результату реінтеграції майбутніх правоохоронців задіяно інтеграційний показник соціально-психологічної спроможності/неспроможності особистості, як багатокомпонентне утворення, що характеризує рівень розвитку особистості. Ключові слова: майбутні правоохоронці, соціальна зрілість, реінтеграція, соціально-психологічне забезпечення розвитку соціальної зрілості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Стащук О.В. та Мартинюк Р. "СПЕЦИФІКА ЗАСТОСУВАННЯ КОГНІТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В СУЧАСНІЙ БАНКІВСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Економічний форум 1, № 3 (25 вересня 2021): 134–38. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-19.

Повний текст джерела

Анотація:

Інтенсивний технологічний розвиток суспільства справляє суттєвий вплив не лише на зміну структури виробничих відносин, але й істотно впливає на трансформацію фінансової і, зокрема, банківської системи. При цьому внаслідок ускладнення мережевих технологій, які вже давно використовуються для забезпечення функціонування онлайн-банкінгу, виникають можливості переведення усього комплексу обслуговування клієнтів банку у сферу дистанційного обслуговування. Інновації, пов’язані з використанням когнітивних технологій та штучного інтелекту, дають змогу трансформації традиційних автоматизованих систем дистанційного банківського обслуговування клієнтів в новий технологічний та інформаційний вимір, наслідком чого є формування цифрового банкінгу. При цьому, поточні тенденції свідчать, що переорієнтація банківських послуг в цифрові технології відбувається достатньо швидкими темпами, наслідком чого є скорочення мереж банківських відділень – обслуговування клієнтів відбувається онлайн та за допомогою спеціалізованих терміналів, кожен з яких за своїм функціоналом здатен замінити до десяти працівників. В статті розглянуто сучасну специфіку формування нової системи банківського обслуговування, котре пов’язане із застосуванням когнітивних технологій та штучного інтелекту і має своїм наслідком формування нових принципів взаємодії та трансформації систем «клієнт – банк» в цифровий банкінг. Визначено, що впровадження таких технологій у банківську діяльність дозволяє банкам суттєво економити на утриманні окремих відділень та скорочувати чисельність персоналу, задіяного в обслуговування клієнтів. Досліджено, що перехід до цифрового банкінгу значно збільшує потребу в забезпеченні інформаційної безпеки клієнтів банку, оскільки більшість їхніх операцій з рахунками відбувається через мережу і є потенційно вразливими до недоброчесних дій. Відтак, можна зробити висновок, що інтенсивне впровадження цифрових технологій в банківську діяльність є неможливим без забезпечення належної системи інформаційної безпеки з боку банківських установ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Проскуріна, Н. М. "Трансформація регіональної промислової політики когнітивно-інформаційного типу". Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія "Економіка", вип. 1/2 (2016): 17–24.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Рубанець, О. М. "Когнітивний підхід і його трансформації в сучасних умовах". Філософські проблеми гуманітарних наук, № 1 (29) (2019): 5–8.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Кованда, Оксана. "Особистісні деструкції осіб з суїцидонебезпечними станами". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T2 (2019): 92–99. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-92-99.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті враховуючи показники самооцінки, оцінки продуктивності інтервалів життя, соціально-психологічної адаптованості, рівня суб’єктивного контролю, антиципаційної спроможності (прогностичної компетентності), копінг-поведінки та її стратегій, особливостей інтраперсональних відносин, а також параметрів соціальної підтримки, були визначені інтраперсональні та інтерперсональні показники особистісних деструкцій. Інтраперсональні показники вказують на неадекватність та нестійкість самооцінки, фрустраційну напруженість, емоційну нестійкість, неузгодженість різних аспектів «Я» (цілісності, інтегрованості), несбалансованість локусу контролю, підвищену ригідність й конформність, звужений діапазон сприйняття можливостей самореалізації, неоптимальну життєву програму, відсутність гнучкості, недостатній рівень розвитку прогностичної компетентності у поєднанні з умовно-конструктивним копінгом, орієнтованим на емоції, схильність до пасивних стратегій поведінки (пасивне підпорядкування умов оточення, пасивне очікування зовнішніх змін). Інтерперсональні показники визначаються недостатністю психологічної (емоційної, когнітивної) підтримки, обмеженою соціальною мережею підтримки, низьким рівнем соціальної інтеграції. Соціально-психологічна програма подолання особистісних деструкцій була побудована на принципах системності; єдності діагностики й корекції; динамічності, комплексності; діяльнісного принципу корекції, та складалася з консультативно-діагностичного, корекційно-тренінгового, аналітико-синтетичного блоків, із застосуванням гуманістичного, екзистенціального і когнітивно-біхевіорального підходів й механізмів інтеріоризації, рефлексії, опосередкування. Завдання програми вирішувалися на інтраперсональному рівні – розширення навичок емоційної саморегуляції через поетапне формування рефлексивної здатності; трансформація деструктивних особистісних установок і переконань; розвиток прогностичної компетентності та продуктивної копінг-поведінки як елементів єдиної системи стабілізації особистості; на інтерперсональному рівні – тренінг дефіцитарних соціальних навичок, розвиток здатності до близьких довірчих відносин, розширення інтерперсональних зв’язків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Повх, Вікторія, та Сергій Засєкін. "Психолігнвістичні аспекти лексико-семантичних трансформацій під час перекладу статей інтернет-видання "Тиждень"". East European Journal of Psycholinguistics 5, № 2 (28 грудня 2018): 62–70. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2018.5.2.pov.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано психолінгвістичні особливості англомовного перекладу газетно-журнальних текстів. Виявлено актуальність публіцистичного стилю у державному та міжнародному масштабах та його вплив на формування суспільних відносин. Описано причини необхідності використання лексичних трансформацій, подано основні тези щодо іх вживання при перекладі. Проаналізовано, що застосування лексичних трансформацій залежить від особливостей мовних систем та їх стилістичних характеристик. У статті продемонстровано аналіз перекладу як процес когнітивної обробки інформації та висвітлено етапи когнітивних процесів, якими послуговується перекладач під час перекладацької діяльності. Доведено, що застосування лексичних трансформацій вимагає соціокультурної перекладацької компетенції, наявність екстралінгвістичних або фонових знань культури та мови обох народів, які безпосередньо впливають на формуванні свідомості та підсвідомості особистості. Окреслено, що з психологічно го погляду перекладач також здійснює мовну діяльність, створюючи текст перекладу. Мова як засіб комунікації містить у собі важливий механізм та посідає вагоме місце у когніції людини, тому сутність природи перекладу полягає у створенні додаткових зв’язків між встановленням відповідності лінгвістичних та психологічних складових двох мов. Література References Alekseeva, I. S. (2001). Professionalnyi Trening Perevodchika. [Professional Training of Translator]. S.-Petersburg: Soyuz. Arnold, I. V. (2002). Stilistika. Sovremennyi Angliyskiy Yazyk. [Stylistics. Modern English]. Moscow: Flinta. Bakhtin, M. M. (1979). Estetika Slovesnogo Tvorchestva. [Aesthetics of Verbal Creativity]. Moscow: Iskusstvo. Zasiekina, L., Zasiekin, S. (2002). Vstup do Psykholingvistyky. [Introduction to Psycholinguistics]. Ostroh: Ostroh Academy. Karaban, V. I. (2001). Pereklad Angliyskoyi Naukovoyi i Tekhnichnoyi Literatury. [Translation of Scientific and Technical Literature]. Vinnyntsia: Nova Knyha. Maksimov, S. (2010). Praktychnyi Kurs Perekladu [Practical Course of Translation]. Kyiv: Lenvit. Retsker, Ya. (1973) Posobie po Perevody s Angliyskogo Yazyka na Russkiy. [Translation Manual from English into Russian]. Leningrad: Prosveshcheniye. Sources https://tyzhden.ua/Politics/147037 https://ukrainianweek.com/Columns/50/150213 https://tyzhden.ua/Politics/217683 https://ukrainianweek.com/Politics/217874 http://tyzhden.ua/publication/215060 https://ukrainianweek.com/Politics/215969 tyzhden.ua/publication/218333 https://ukrainianweek.com/World/218772 https://tyzhden.ua/World/45554 http://ukrainianweek.com/World/46045 https://tyzhden.ua/World/218615 http://ukrainianweek.com/World/219714 http://tyzhden.ua/History/216348 http://ukrainianweek.com/History/218867

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Lepetiukha, Anastasiia. "МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ТА ЕКСТЕРІОРИЗАЦІЇ / ІНТЕРІОРИЗАЦІЇ МОВНО-МОВЛЕННЄВИХ ЗНАКІВ". Psycholinguistics in a Modern World 16 (15 грудня 2021): 179–83. http://dx.doi.org/10.31470/10.31470/2706-7904-2021-16-179-183.

Повний текст джерела

Анотація:

Ця стаття присвячена дослідженню процесів формування та екстеріоризації/інтеріоризації простих і складних лінгводискурсивних знаків у просторі внутрішнього та зовнішнього операційного часу, де психомеханізми (когнітивні поліоперації) забезпечують перехоплення думкою його власний кінетизм позначений відповідними мовними формами, актуалізованими як лудичні та нелудичні граматизовані та типові чи нетипові аграматалізовані структури. У процесі спостереження лінгводискурсивних знаків адресат ініціює зворотну реконструкцію віртуальних (лінгвістичних) трансформацій та/або первинної структури, використовуючи дешифруючу, ідентифікаційну та експериментальну моделі дослідження для правильної інтерпретації інформації та визначення ступінь ко(п)текстуальної відповідності екстеріорізованих конструкцій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Lukashenko, Maryna. "Трансформації відображення міфічності світу у дзеркалі філософії і психології". Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (30 листопада 2018): 152–62. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2018.3-4.12.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається історично динамічне відображення феномена «зачаклованості» соціального світу у міфологічних, філософських і наукових психологічних знаннях. На прикладі ставлення до міфів та їхнього місця у психологічних знаннях показано не лише співіснування та взаємний вплив різних парадигм знань, а й циркуляція між ними інформації та методів роботи з нею. Спільно уявлені міфи від часів Когнітивної революції до сьогодні створюють уявні реальності, які є умовою успішної співпраці людей у групах будь-яких розмірів. Розкриваються причини боротьби з міфами з метою «розчаклування» світу та одночасне виникнення їх нових форм. Сучасні міфи розглядаються з позицій соціальності, ресурсів суспільства, психотерапії та її методів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Шевченко, Вікторія, та Оксана Байєр. "Конструювання картини світу особистості за умов інформаційного суспільства". Збірник наукових праць: психологія, № 22 (10 грудня 2018): 69–75. http://dx.doi.org/10.15330/psp.22.69-75.

Повний текст джерела

Анотація:

За умов інформаційного суспільства трансформується світ, а разом з ним і людина. Змінюється характер становлення особистості та соціальної взаємодії. Сучасна людина нерозривно пов’язана з технологіями, які розширюють її світогляд та впливають на світосприйняття. В ході цього відбуваються зміни когнітивних процесів. У статті аналізується трансформація свідомості особистості та її когнітивних процесів в умовах інформаційного суспільства, розглядається поняття «кліпової культури» покоління Z. Кліпова свідомість формується на основі засвоєння невеликих фрагментів інформації, які позбавлені основної ідеї та доповнені витягами вражень, постійно перезавантажуються та оновлюються. Основними характеристиками такого сприйняття є динамізм, лабільність та актуальність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Osadcha, O. О. "СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ В ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, № 95 (11 листопада 2021): 90. http://dx.doi.org/10.31713/ve320219.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджується трансформація обліково-аналітичноїсистеми підприємства під впливом цифровізації економіки. Встановлено,що на даному етапі соціально-економічного розвитку важливоюскладовою бізнес-середовища, інструментом зростанняконкурентоспроможності підприємства є його соціальний капітал. Зметою оцінювання соціального капіталу підприємства у статті буловиокремлено його структуру та проаналізовано зміст окремихкомпонентів: структурний, реляційний та когнітивний капітал.Досліджено зміст балансового, ресурсного та економіко-теоретичногопідходів до оцінювання соціального капіталу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Omelchenko, Y. "Концептосфера «Інтернет «розумних» речей» та її філософський смисл". Multiversum. Philosophical almanac, № 7-8 (18 травня 2018): 65–74. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.7-8.07.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті досліджуються механізми виникнення концептосфери Інтернету «розумних» речей. Представлено розуміння процесів трансферу з ментального плану людини у простір культури концептів. Дослідження вказує на важливість еволюції ментального плану людини для процесів трансформації когнітивно перетворювальної практики людини. Такий феномен техніки, як ІРР, сформував нове ментальне середовище – концептосферу «ІРР», яка має важливе значення для формування ментального плану людини. Концептосфера «ІРР» має вплив у всіх сферах діяльності людини: науці, техніці, культурі, медицині, економіці, побуті тощо. Концептосфера «ІРР», як і сама техносфера ІРР, характеризується аутопоезисом та автономністю

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Кобелєва, Д. Л. "Сучасні технології та проєктування людства (спільне та різне у футуристичних концепціях М. Каку та Ю. Н. Харарі)". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 27 (6 квітня 2021): 13–20. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i27.913.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянут філософські проблеми, пов’язані із застосуванням сучасних технологій у сфері трансформації людини. Спираючись на футуристичні концепції М. Каку та Ю.Н. Харарі, ми зробили спробу проаналізувати вплив науково-технічного прогресу на буття людини та людства загалом, а також зробити прогнози стосовного майбутнього цивілізації. М. Каку та Ю.Н. Харарі уважно розглядають різні аспекти сучасної науки та сучасних технологій, аналізують дослідження у сфері біології, когнітивних та комп’ютерних наук. В результаті цього вони доходять висновків, що в найближчому майбутньому людство переживе глобальніші за всю свою історію зміни. По-перше, дослідження мозку спонукають замислитись над тим, що таке свідомість людини, з чого вона складається та взагалі для чого вона існує. Таким чином, підривається віра в один із фундаментальних аспектів людини, а саме в її індивідуальне, цілісне «Я». Якщо «Я» не існує (принаймні в тому вигляді, як його розуміє сучасна культура), то виникають серйозні світоглядні проблеми, пов’язані з обґрунтуванням сучасної гуманістичної парадигми, яка є основою сучасного соціально-політичного устрою. По-друге, сучасні технології вже цілком здатні змінювати людину настільки, що виникають питання про те, чи це людина, чи вже зовсім нова істота, яка не має нічого спільного із сутністю людини. Програмування генотипу, створення кіборгів, перенесення свідомості до штучних систем, створення потужного штучного інтелекту – все це вже майже реальність, отже, культура та світогляд людства найближчим часом зазнають фундаментальних трансформацій. У зв’язку з цим перед філософією постають дуже важливі завдання, а саме проаналізувати наукові дані, сформулювати нову концепцію людини, визначити напрями та пріоритети подальшого розвитку цивілізації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Радчук, Ольга Вячеславовна. "ВІДСУТНІСТЬ: ТЕОРЕТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ ПОНЯТТЯ ДЛЯ КОГНІТИВНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ". Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 3, № 69 (2019): 19–26. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2019.03.69.03.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто поняття «відсутність» як важливе та необхідне поняття розумової діяльності людини, що усвідомлюється нею протягом усього життя. Поняття «відсутність» належить до таких базових абстрактних понять, що відіграють значну роль в концептуальній системі мови і мають важливе соціально-культурне значення. Концептуальна система будь-якого індивіда формується на основі сприйняття навколишнього світу й передбачає осягнення ним реалій цього світу в опозиції наявність vs відсутність. Оволодіння мовою, в основі якої також закаладені бінарні опозиції, дозволяє людині номінувати абстрактні поняття. Апперцепція як розумова операція, в процесі якої відбувається закріплене досвідом вторинне сприйняття, впливає на появу нових вербальних реалізацій вже сформованого поняття. Показано, що репрезентації поняття «відсутність» з’являються як наслідок розширення значень слів, метафоризації, виникнення граматичних форм, зміни або трансформації їх лексичного вираження. Автором цієї публікації обґрунтовується можливість лінгвокогнітивного осмислення та опису вербальних засобів вираження поняття «відсутність» з опорою на теорію прототипів американського психолога Елеонори Рош. Використання метода інтерпретації розширює потенціал когнітивного аналізу мовних репрезентацій поняття «відсутність». У статті робиться акцент на те, що відображене у свідомості людини уявлення про поняття «відсутність» має лексичну та граматичну об’єктивацію, яка є вторинною по відношенню до прототипу і представлена ізоморфними засобами мови. Незважаючи на те, що проблема вивчення абстрактних понять, до яких належить і поняття «відсутність», не є новою в лінгвістиці, тенденції сучасного мовознавства дозволять представити систему мову в координатах наявність vs відсутність як когнитивно обумовлених. Теоретичне осмислення поняття «відсутність» у цьому аспекті має велику перспективу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

N.V., Trofimcuk. "THE COMPONENT STRUCTURE OF ENVIRONMENTAL CONSCIOUSNESS OF THE STUDENTS OF THE COLLEGES OF HUMANITIES AND ECONOMICS." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 96 (November 15, 2021): 75–82. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-96-11.

Повний текст джерела

Анотація:

The article is substantiated, that the concept of environmental culture of students is one of the most important priorities of modern training in colleges, which provides for a proper mastery of the system of scientific knowledge and practical skills, value landmarks and behavioral and activity imperatives that certify the responsible attitude towards the socio-natural environment. and the ability of harmonious interaction with it. The process of formation of ecological culture is organically inscribed in the context of training, education and personality development, which is carried out in accordance with the provisions of the concept of environmental education.The research is carried out on the principle of integrative approach. Its methodological basis is the generaloretical methods of scientific knowledge, the fundamental provisions of the ecological economy, the concept of sustainable development and environmental ethics.According to the purpose and objectives of the study, the following components of the ecological culture of students of economic and humanitarian and engineering colleges are distinguished: cognitive, axiological, humanistic and activity. It is revealed that the cognitive component detects human ability to strategic thinking. It contains environmental purposes and closely linked by the concept of strategic forecasting, which provides for cognitive mobilization of mental resources on the basis of comprehension of environmental risks and errors and prevention of environmental disasters.It is emphasized that the importance of an axiological component is determined by the fact that human ecology is now an urgent stage of modern humanism, represented by the system of ideological priorities and meanings, recognition of the value of man as integrity (microcosm), spirituality as a lever of transformation of human mass behavior with orientation to the implementation of sustainable development ideas and a co-evolutionary future. It is proved that the activity component characterizes the inclusion of a person in the sphere of interaction with nature, its ecological-oriented activity aimed at protecting and restoring natural resources in accordance with the level of knowledge and existing values.Summated that the distinguished components of the ecological culture of students of economic and humanitarian colleges provide for the transformation of the general forms of objective cultural reality into the individual richness of the student’s personality, and his creative potential - in the constructive actualization of general cultural achievements.Key words: ecological culture, cognitive component, axiological component, humanistic component, activity component. У статті обґрунтовано, що поняття екологічної культури студентів є одним з одним з найвагоміших пріоритетів сучасної професійної підготовки у коледжах, що передбачає належне оволодіння системою наукових знань та практичних навичок, ціннісних орієнтирів та поведінкових і діяльнісних імперативів, які засвідчують відповідальне ставлення до соціально-природного середовища та здатність гармонійної взаємодії з ним. Процес формування екологічної культури органічно вписаний у контекст навчання, виховання та розвитку особистості, що здійснюється відповідно до положень Концепції екологічної освіти.Дослідження здійснено назасадах інтегративного підходу. Його методологічною основою є загаль-нотеоретичні методи наукового пізнання, фундаментальні положення екологічної економіки, концепції сталого розвитку та екологічної етики.Відповідно до мети та завдань дослідження виокремлено наступні компоненти екологічної культуристудентів економіко-гуманітарних та інженерних коледжів: когнітивний, аксіологічний, гуманістичний та діяльнісний. Розкрито, що когнітивний компонент виявляє здатність людини до стратегічного мислення. Він містить екологічне цілепокладання і тісно пов’язане із ним поняття стратегічного прогно-зування, що передбачає когнітивну мобілізацію психічних ресурсів на основі осмислення екологічних ризиків і помилок та попередження екологічних катастроф.Підкреслено, що важливість аксіологічного компонента визначається тим, що екологія людини нині є актуальною стадією сучасного гуманізму, представленого системою світоглядних пріоритетів і смислів, визнанням цінності людини як цілісності (мікрокосму), духовності як важеля трансформації масової поведінки людей з орієнтацією на реалізацію ідей сталого розвитку і коеволюційного майбутнього. Доведено, що діяльнісний компонент характеризує включення особистості у сферу взаємодії з природою, її екологоорієнтовану діяльність, спрямовану на захист та відновлення природних ресурсів відповідно до рівня сформованих знань та наявних цінностей. Резюмовано, що виокремлені компоненти екологічної культуристудентів економіко-гуманітарних коледжів передбачають трансформацію загальних форм об’єктивної культурної реальності в індивідуальне багатство особистості студента, а його творчого потенціалу – у конструктивну актуалізацію загальнокультурних надбань.Ключові слова: екологічна культура, когнітивний компонент, аксіологічний компонент, гуманістичний компонент, діяльнісний компонент.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Живило, Євген, Дмитро Шевченко та Олександр Черноног. "Типологія систем кібербезпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах військового (спеціального) призначення". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 42, № 3 (17 грудня 2021): 37–44. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-42-3-37-44.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розглянуте актуальне питання щодо підходів визначення типології систем кібербезпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах військового (спеціального) призначення. Проаналізовані останні дослідження і публікації з цього питання. Проведений аналіз та досвід провідних країн світу, свідчить про те, що в умовах сучасних бойових дій ефективне функціонування системи кібербезпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах військового (спеціального) призначення буде в умовах постійного впливу противника. За цих умов трансформація поглядів на питання створення систем кібербезпеки і кібероборони та, відповідно, розвиток їх структур та типологій в провідних країнах світу відбувається під впливом розвитку технологій, змін у безпековому середовищі, формах, способах та технологіях ведення війн і нових досягнень в цьому. В статті запропоновано підхід типологізації систем кібербезпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах військового (спеціального) призначення. В статті визначені об’єкти кібервпливу: технічні системи, соціум протиборчої сторони, соціотехнічні системи і когнітивний простір. Розглянуті сфери і галузі що підлягають кіберзахисту та кіберобороні та надана їх коротка характеристика. Запропонована типологія систем кібербезпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах військового (спеціального) призначення за її функціональним призначенням і складовим. Проаналізована система кібербезпеки в ІТС військового (спеціального) призначення провідних країн світу та країн-членів НАТО розкриті її функціональні підсистеми. В статті розглянуто методичний підхід для вирішення прикладної задачі, яка полягає у визначенні підходів для створення типології зазначених систем. Запропонована типологія систем кібербезпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах військового (спеціального) призначення враховує об’єкти кібервпливу, які обумовлені особливостями кібердій у кіберпросторі в сучасних умовах. Це дає можливість втілити типологію системи кібербезпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах військового (спеціального) в цілому, окремих елементів та її складових. Запропоновано найбільш раціональний варіант створення типології систем кібербезпеки, якій відповідно до сучасних тенденцій розвитку, з урахуванням військово-політичної обстановки, національних інтересів та законодавства, забезпечить інформаційну, кібернетичну та когнітивну перевагу над противником та буде сприяти практичній реалізації прийнятої в країнах членах НАТО концепції “смарт-оборони”.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Omelchenko, Yuriy. "Інженерія «розумних» речей". Multiversum. Philosophical almanac, № 9-10 (18 травня 2018): 108–16. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.9-10.08.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті експлікується концепт «інженерія», розглядається його фундаментальне тлумачення. Сучасні модуси поняття «інженерія» виходять за технічно-інструменталістське коло тлумачень. Інженерія – це когнітивно-перетворювальна практика. Дослідження ставить наголос на тому, що інженер ХХІ ст. змінює вектор своїх інтенцій з природи на саму людину. Інженерія «розумних» речей є частиною соціальної інженерії. Сучасні технології, які необхідно входять в інженерію «розумних речей, мають величезне соціально-антропологічне значення. Створена інженерією ХХІ ст. антропотехносфера є «розумним» середовищем. Ця природа-для-людини за багатьма напрямками детермінує поведінку людини. Людина зіштовхується з проблемою аутопоезису сучасної техніки, яка, в певних аспектах, може сама себе відтворювати і функціонувати поза втручанням людини. Частина, яку займає техніка в процесах трансформації природи людини, має тенденцію збільшуватися. Інженерія «розумних» речей розглядається як інженерія природи людини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

ШЕПЕЛЬ, Юрій. "ЩОДО ПЕРЕКЛАДУ МЕТАФОРИЧНИХ МОДЕЛЕЙ ЦІЛЬОВОЇ НАЗВИ «ЛЮДИНА» УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (23 вересня 2021): 419–33. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.38.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено лінгвокогнітивним особливостям лекси- ко-семантичних трансформацій у перекладі антропоцентричних продуктивних метафоричних моделей. Матеріальною базою послугували літературні та енци- клопедичні джерела, а також тлумачні словники. У статті досліджено та опи- сано особливості лексико-семантичних трансформацій. Автор ставить за мету провести й описати лінгвокогнітивний аналіз антропоцентричних метафорич- них моделей у мові оригіналу та перекладу з метою визначення адекватності перекладу. Об’єктом аналізу вибрано 50 концептуальних антропоцентричних метафоричних моделей із твору «Vanity Fair» by William Makepeace Thackeray. Предмет дослідження становлять лінгвокогнітивні особливості використання перекладацьких трансформацій у перекладі антропоцентричних метафоричних моделей з урахуванням їхнього конотативного потенціалу. Аналіз відбувається з використанням загальнонаукових методів дослідження: описово-аналітич- ного – для визначення закономірностей концептуального моделювання; концеп- туального та контекстуального – для формулювання рівнів еквівалентності перекладу згідно з антропоцентричними концептуальними моделями. У статті визначено, що тексти художньої літератури уособлюють процес вербалізації концептів. Концепти є здебільшого універсальними, осо- бливості концептуалізації та категоризації залежать від етнокультурних чинників. Автор доводить, що концептуальна проєкція в перекладі метафоричних моделей залежить від того, наскільки концептуальні картини світів мови оригіналу та мови перекладу близькі одна до одної. Показано, що вибір кон- цептуального співвідношення зумовлений творчою індивідуальністю перекладача, його знанням когнітивної бази культури, урахуванням особливостей реципієнта.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

O.O., Kohut. "TRANSFORMATION OF DISTRESS IN EUSTRES." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 1 (April 15, 2021): 89–96. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-1-12.

Повний текст джерела

Анотація:

Purpose. Based on a theoretical analysis of the psychology of stress resistance of the individual, the author presents his technique of working with stress issues. Methods.Theoretical analysis of psychotherapeutic areas of work with stress issues in psychological science. Attention is paid to the integrative approach in dealing with distress: cognitive psychotherapy, gestalt approach, neurointegrative psychotherapeutic approach, bodily psychotherapy, existential psychotherapy and symbol-drama.Research of empirical indicators of efficiency of application of a new method of work with distresses: diagnostics of stress, on Max Luscher’s color cards; author’s method “Diagnosis of stress resistance of the individual”; FPI test to diagnose balance; D. Amirkhan’s method “Indicator of coping strategies”, method of research of volitional self-regulation Zverkova-Eidman, test method of research of ability to self-regulation by N.M. Peisahov.Results. Theoretical studies of stress psychology, in particular various psychotherapeutic approaches with stress issues, provided an opportunity to integrate the methods of work of prominent scientists and practitioners and to develop their own approach. An empirical study of the problem of transformation of distress into eustress revealed that most of the participants who became subjects (a sample of more than 100 people) cannot cope with negative stress and perceive it as something unnecessary and negative phenomenon in human life. After the introduction of the author’s method of transforming distress into eustress, most participants immediately recognize the changes and re-evaluate their attitude to stress. Which is confirmed by interview and testing. Conclusions. The results of empirical diagnostics indicate the effectiveness of the method of transformation of distress into eustress. Observations and conversations provided an opportunity to state the following: participants in stress development developed their most current stressful situations, learned skills of self-transformation of negative stress into positive; there was a change of negative programs for successful strategies of stress management, increased self-regulation, stress resistance, balance. The projective method “Color test by M. Luscher” confirmed the absence of internal conflict and the presence of healthy conditions.Key words:transformation, eustress, distress, psychotherapy, integrative approach, development. Мета. На основі теоретичного аналізу психології стресостійкості особистості авторка презентує свою техніку роботи зі стресовою проблематикою. Методи. Здійснюється теоретичний аналіз психотерапевтичних напрямів роботи зі стресом у психологічній науці. Приділяється увага інтегративному підходу в роботі з дистресами, а саме когнітивній психотерапії, гештальт-підходу, нейроінтегральному психотерапевтичному підходу, тілесній психотерапії, екзистенціальній психотерапії та символ-драмі. Досліджуються емпіричні показникиефективності застосування нового методу роботи з дистресами, такі як діагностика стресу за кольоровими картками Макса Люшера, авторська методика «Діагностика стресостійкості особистості», тест FPI для діагностики врівноваженості, методика Д. Амірхана «Індикатор копінг-стратегій», методика дослідження вольової саморегуляції Звєрькова-Ейдмана, тестова методика дослідження здатності до саморегуляції Н.М. Пейсахова. Результати. Теоретичні дослідження психології стресу, зокрема різних психотерапевтичних підхо-дів до роботи зі стресовою проблематикою, дали можливість інтегрувати методи роботи видатних нау-ковців та практиків і розробити свій підхід. Емпіричне дослідження проблеми трансформації стресу дало змогу констатувати, що більшість учасників тренінгу, які стали досліджуваними (вибірка ста-новить більше 100 осіб), сприймають стрес як негативне та непотрібне явище в житті людини. Після упровадження авторського методу трансформації стресу більшість учасників визнають зміни і переоці-нюють своє ставлення до стресу, що підтверджується шляхом співбесіди та за допомогою тестування.Висновки. Про ефективність застосування методу трансформації дистресу в еустрес свідчать результати емпіричної діагностики. Спостереження та бесіда дали можливість констатувати, що учасники тренінгу з розвитку стресостійкості опрацювали свої найактуальніші стрес-ситуації, навчилися навичкам трансформації стресу, а саме відбулася зміна негативних захистів на вибір успішних стратегій опанування стресом, підвищено рівень саморегуляції, стресостійкості, врівноваженості. Проєктивна методика «Кольоровий тест М. Люшера» підтвердила відсутність внутрішнього конфлікту та наявність здорових станів.Ключові слова: трансформація, еустрес, дистрес, психотерапія, інтегративний підхід, розвиток.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Найчук, Вікторія, та Божена Стахів. "ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «Я-КОНЦЕПЦІЇ»". Молодий вчений, № 2 (102) (28 лютого 2022): 90–94. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-2-102-18.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті узагальнено основні наукові підходи до визначення поняття «Я-концепції» за феноменологічним підходом, символічним інтеракціонізмом та психоаналізом. Проведено порівняльну характеристику зарубіжного та вітчизняного досвіду вчених-психологів до дослідження цієї проблематики. Зроблено порівняння основних складових, що входять до поняття «Я-концепції». На основі порівняльного аналізу встановлено, що у структурі «Я-концепції» можна виділити такі основні компоненти: когнітивний, оціночно-афективний та поведінково-вольовий. Виокремлено головні ознаки концепції, які б були універсальними для розуміння за будь-якого наукового дослідження. Встановлено, що «Я-концепція» є динамічним явищем, що бере свій початок від самопізнання людиною себе та зазнає трансформації впродовж усього її життєвого шляху. Сформовано структуру поняття «Я-концепція».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Горбачова, О. Ю., та Ю. М. Cошина. "АНАЛІЗ ТРАНСФОРМАЦІЙ У СТРУКТУРІ ЦІННІСНО-СМИСЛОВИХ НАСТАНОВЛЕНЬ ПІДЛІТКІВ". Problems of Modern Psychology, № 2 (16 лютого 2021): 162–68. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-17.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті подано результати емпіричного дослідження ціннісно-смислових настановлень. Підлітковий вік визначено як один зі складних періодів в онтогенезі людини (відбуваються суттєві зміни у психологічних структурах, виникають нові психічні утворення, формується загальна спрямованість моральних орієнтирів та ціннісно-смислових настановлень). Ціннісно- смислову сферу особистості підлітка представлено як надважливе утворення, яке впливає на поведінку в конкретних життєвих обставинах, що визначає загальну спрямованість особистості, а у кризовий підлітковий період зазнає значних трансформацій. Подано визначення ціннісно-смислових настановлень підлітків як психічне утворення, що є компонентом ціннісно-смислової сфери особистості, виражаються в передготовності до дії та самовираженні й ґрунтуються на системі цінностей, ціннісних орієнтацій та особистісних смислах підлітка. У статті виділено структуру компонентів ціннісно-смислової сфери (когнітивний, емотивний, конативний складники) та уточнено змістові характеристики компонентів ціннісно-смислових настановлень підлітків. Визначено, що свідоме, активне сприйняття та прояв інтеріоризованих цінностей та ціннісних орієнтацій можливі завдяки механізму інтерналізації. Зафіксовано, що психологічні особливості параметру «цінності-знання» полягають у відображенні актуальних потреб підліткового віку у спілкуванні, емансипації. Виявлено психологічні особливості параметру «цінності-смисли», які є відображенням вікових змін в особистості підлітка та пов’язані з розвитком самоаналізу та рефлексії, становленням ідентичності. Встановлено, що параметр «цінності-стимули» характеризується типовими потребами підлітків у встановленні соціальних контактів, самостійності, а також прагненням переживання гострих відчуттів та насолоди. Проведено порівняння результатів емпіричного дослідження за кожним з параметрів окремо у групах хлопців та дівчат-підлітків. Здійснено розподіл емпіричних даних за рівнями сформованості ціннісно-смислових настановлень – творчим та репродуктивним.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Kukharuk, Olha Yu. "Суспільні трансформації та ідентичність українців у контексті теорії соціальної ідентичності". Проблеми політичної психології 22 (1 грудня 2019): 63–73. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol22-year2019-34.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглядається самокатегоризація як основа формування соціальної ідентичності. Звертається увага на те, що в умовах соціальних потрясінь відбувається «швидка категоризація» як позбавлений тривалих рефлексій, емоційно забарвлений процес співвіднесення себе з групою, що зазнає змін. Представлено теоретичні підходи, які мають значний пояснювальний потенціал щодо змін в українському суспільстві, зокрема спричинених гібридною війною. Аналізується твердження R. de la Sablonnière, згідно з яким соціальні зміни можна розглядати як рушійну силу зміни соціальної ідентичності. Соціальні зміни охарактеризовано з погляду впливу на зміну ідентичності (ситуація стабільності, ситуація інерції, інкрементальні соціальні зміни, драматичні соціальні зміни). Зауважено, що зміна соціальної ідентичності, яку спричиняє та чи інша подія, визначається реакцією групи на неї; при цьому можлива різна реакція представників різних груп на одну і ту ж подію. З огляду на теорію процесуальної соціальної ідентичності, яка апелює до ціннісних аспектів соціальної ідентичності, реакцію групи на подію пов’язано з її цінностями, що постійно змінюються. З’ясовано, що ціннісні аспекти можуть стосуватися як підтримки соціальної стабільності, так і готовності втілювати зміни. Суперечність «стабільність-зміни» витлумачено в концепції мобілізації соціальної ідентичності. Зроблено припущення, що особа через самокатегоризацію відносить себе до певної соціальної групи, формує свої цінності і настановлення відповідно до значущого членства і готова діяти, аби реалізовувати свою ідентичність. Запропоновано розглядати ідентичність не лише як набір фіксованих когнітивних та емоційних настановлень, а і як основу формування образу майбутнього, що спонукає до конкретних дій щодо його реалізації. Обстоюється думка, що соціальна ідентичність є головним рушієм соціальних змін, а групові ідентичності, що призводять до соціальних змін, можуть виникати як спонтанно, так і сконструюватися зацікавленими сторонами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

РАБОКОРОВКА, Ганна. "ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НАУКОВОЇ РАЦІОНАЛЬНОСТІ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 44 (20 травня 2022): 248–59. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.44.16.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є аналіз соціокультурних та когнітивних структур, які, сформувавшись у античній Греції, детермінували оформлення наукової раціональності як такої. Методологічними засадами дослідження виступив історико-порівняльний метод, який використовувався нами під час аналізу традиційних та нетрадиційних форм соціальності та культури, а також основні принципи герменевтики. Наукова новизна. Сучасне інформаційне суспільство засновано на ідеалах та нормах наукової раціональності і цілковито залежить від розвитку науки та впровадження новітніх технологій. Практично все що нас оточує, задовольняє наші потреби, робить щасливими тощо в тій чи іншій мірі – результат плідної наукової роботи та наукових досягнень. Отже, сьогодні проблема формування наукової раціональності перетворюється із суто теоретичної філософської проблеми на проблему, яка має «життєво-практичний» зміст. Сучасна наука все більш прагне до саморефлексії, наполегливо намагається дослідити умови та причини свого зростання, а тому виникає нагальна потреба розглядати проблему формування та становлення наукової раціональності в широкому соціокультурному контексті, який дозволить поєднати в певну цілісність можливості філософії, соціології пізнання, філософії культури тощо. Висновки. Результати нашого дослідження свідчать про те, що проблема формування наукової раціональності є на сьогодні дуже важливою і потребує серйозного обговорення та прояснення зі сторони соціології пізнання та філософії й морфології культури. Проведений нами аналіз соціальних та культурних детермінант, що призвели до появи наукової раціональності у Давній Греції, демонструє, що виникнення та розвиток науки були результатом сутнісних світоглядних, когнітивних та соціокультурних зрушень у тілі грецької традиційної соціальності та культурі. Тому на сьогодні необхідно ретельно досліджувати ці процеси, прогнозуючи розвиток та трансформацію науки на майбутнє.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Хуторна, Мирослава, та Юлія Ткаченко. "СВІТОВІ МОДЕЛІ РЕГУЛЮВАННЯ ЦИФРОВИХ ВАЛЮТ І СУЧАСНІ ІНІЦІАТИВИ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ". Вісник Університету банківської справи, № 1(40) (24 травня 2021): 42–49. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x1(40)2021237578.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження є систематизація сучасних тенденцій регулювання процесів цифровізації грошового ринку та обґрунтування сценаріїв його впливу на еволюційну трансформацію грошової системи. Доведено, що характер і сила впливу цифрових валют центральних банків на економічну і фінансову сфери безпосередньо залежатиме від затребуваності бізнесом і населенням нового інструменту, можливостей його широкого використання. Стосовно останнього, то це залежить від моделі реалізації цифрових валют центральних банків, а саме: 1) роздрібна, за якої цифрова валюта перебуває в доступі широкому колу фізичних та юридичних осіб; 2) гуртова — доступ до цифрової валюти мають лише професійні учасники фінансового ринку. Своєю чергою, затребуваність цифрових валют центральних банків залежить від чинників економічної, соціально-психологічної, когнітивної та правової природи, а саме: 1) методу встановлення вартості цифрової валюти; 2) рівня її ліквідності; 3) можливості налагодження «миттєвості» платежів; 4) наявність інфраструктури обігу цифрової валюти; 5) внутрішніх характеристик цифрової валюти; 6) довіри до центрального банку; 7) рівня цифрової та фінансової грамотності громадян; 8) глибини цифровізації суспільства; 9) законодавчого унормування цифрових валют; 10) методології обліку цифрової валюти за умови її токенізації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Sokolova, L. K., V. M. Pushkarev та O. I. Kovzun. "Механізми дії метформіну за діабету та пов’язаних із діабетом патологій". Endokrynologia 25, № 2 (20 червня 2020): 143–57. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-2.143.

Повний текст джерела

Анотація:

Метформін (МФ) — основний пероральний препарат, який використовується в клініці для лікування пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) понад 60 років. Предіабет — метаболічний стан, що характеризується резистентністю до інсуліну та первинною або вторинною дисфункцією β-клітин, що збільшує ризик ЦД2. Отримані дані підтверджують роль МФ у запобіганні ЦД2 в людей із предіабетом. Його ефективність для затримки або запобігання виникненню діабету доведено у великих, добре обгрунтованих і спланованих ран- домізованих дослідженнях. За діабету МФ знижує гіперглікемію, пригнічуючи глюконеогенез у печінці через активацію шляху LKB/AMPK, а також підвищує чутливість до інсуліну — ефект, що підсилює опосередковану інсуліном супресію продукції глюкози в печінці й утилізацію глюкози в скелетних м’язах. Дію МФ пов’язано з руйнуванням мітохондріального комплексу I і зменшенням продукції АТР, посиленням автофагії та іншими механізмами. Отримані дані надійно свідчать про зв’язок ЦД із порушеннями когнітивних здібностей людини. За діабету відбуваються структурні та функціональні зміни в нервовій системі та її кровоносних судинах. ЦД прискорює розвиток хвороби Альцгеймера, стимулюючи утворення сенильних бляшок і нейрофібрилярних клубочків. Хворі на діабет, які приймають МФ, меншою мірою схильні до когнітивних розладів. МФ запобігає апоптозу в первинних нейронах, ефективно посилює споживання глюкози в інсулінорезистентних клітинах. Нейропротекторні ефекти МФ, мабуть, пов’язано з його цукрознижуючими, антиоксидантними й антиапоптотичними властивостями. Відомо, що хворі на ЦД характеризуються підвищеним ризиком канцерогенезу, а в разі захворювання на рак їхня здатність до виживання є нижчою, ніж у недіабетичних пацієнтів. Антидіабетична терапія гальмує клітинний ріст, проліферацію та метаболізм і, як наслідок, впливає на потенціал онкогенезу. Гіперінсулінемія та гіперглікемія є добре встановленими чинниками ризику канцерогенезу, тому зниження їх рівня є важливим моментом у запобіганні злоякісній трансформації клітин. МФ має протипухлиннівластивості та може пригнічувати онкогенез за допомогою системних і клітинних механізмів. Цей препарат справляє пряму, спрямовану на ракові клітини, та непряму дію, впливаючи на системну інсулінемію та глікемію.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

БОЙКО, Юлія. "ВИЗНАЧЕННЯ СТРУКТУРНИХ КОМПОНЕНТІВ, КРИТЕРІЇВ ТА РІВНІВ ЇХ СФОРМОВАНОСТІ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ АКСІОЛОГІЧНИХ УСТАНОВОК ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 182–94. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-182-194.

Повний текст джерела

Анотація:

АНОТАЦІЯ Проблема збереження здоров’я студентської молоді включає аксіологічний контекст (розгляд цінностей здоров’я у сфері мислення студентів, виявлення їх мотивації до здорового способу життя тощо). Суспільні трансформації можуть стати одним із чинників змін ціннісних орієнтацій сучасних студентів. Ці умови створюють новий контекст для дослідження проблем здорового способу життя, виявлення їх місця в системі цінностей студентів. Метою статті є обґрунтування та виділення компонентів, критеріїв та показників аксіологічних установок до здорового способу життя студентської молоді. Визначені компоненти, критерії та показники стають базовими для визначення рівнів сформованості у студентів цього особистісного утворення. У статті досліджуються такі компоненти аксіологічних установок до здорового способу життя: когнітивно-цільовий (знання про здоров’я і здоровий спосіб життя, про цінності здоров’я і здорового способу життя, аксіологічні установки на досягнення мети), мотиваційно-ціннісний (ставлення до власного здоров’я, уміння, позитивні емоції, інтерес та потреби до здорового способу життя), регулятивно-діяльнісний (вчинки та поведінка, що сприяють здоровому способу життя: дотримання вимог здорового способу життя в повсякденному житті) та рівні, які відображають їх сформованість: високий, середній, низький. Розуміння рівнів сформованості аксіологічних установок до здорового способу життя сприяє вирішенню поставленої проблеми й дозволяє зробити певні висновки про результативність цього процесу. Окреслюється перспектива подальших розвідок, яка полягає в розробці моделі формування аксіологічних установок до здорового способу життя студентської молоді. Ключові слова: аксіологічні установки, здоровий спосіб життя, компоненти здорового способу життя, рівні сформованості аксіологічних установок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Levko, Oleksandr. "Прецедентні одиниці як засоби маніпуляції в українському релігійному медіадискурсі: психолінгвістичний вимір". PSYCHOLINGUISTICS 28, № 2 (8 листопада 2020): 99–127. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2020-28-2-99-127.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження полягає у встановленні функцій прецедентних одиниць у сучасному релігійному медіадискурсі та визначенні їх маніпулятивного впливу на адресата комунікації. Дослідження проводилося на матеріалі інтерв’ю, аналітичних оглядів та відеозвернень, розміщених на релігійних інтернет-ресурсах “РІСУ”, “Релігія в Україні”, “Католицький оглядач”, “СПЖ”, офіційних сайтах УПЦ КП і УПЦ МП та відповідних YouTube-каналах за 2014-2018 рр. Методи дослідження. Для отримання достовірних результатів у дослідженні застосовано лінгвістичні та психолінгвістичні методи: контент-аналізу – для встановлення та кількісно-якісного аналізу фрагментів дискурсу, у яких апеляція до прецедентних феноменів відбувається з метою маніпулятивного впливу на адресата дискурсу, дискурс-аналізу – для виокремлення, класифікації та аналізу мовленнєвих тактик та дискурсивних прийомів, за допомогою яких реалізується мовленнєвий вплив на когнітивну та поведінкову сферу адресата дискурсу. Результати дослідження. Встановлено, що введення прецедентних одиниць є одним з інструментів прихованого маніпулятивного впливу на багатоконфесійну аудиторію (78.0% прецедентних одиниць). Цей вплив здійснюється завдяки апеляції адресанта до емоційно навантаженого прецедентного феномену з метою програмування емоційної реакції адресата та формування його поведінки стосовно представників інших конфесій та юрисдикцій. Сферами-джерелами прецедентних одиниць є “релігія”, “історія”, “політика і суспільство”, “художня література”. Визначено, що прецедентні імена і прецедентні висловлювання зазнають різних трансформацій у дискурсі, набуваючи у такий спосіб негативної оцінної семантики (19.0% прецедентних одиниць). До продуктивних типів трансформацій прецедентних одиниць належать вживання форми множини прецедентного імені (13.0%), усічення прецедентного імені (18.0%), заміна компонента прецедентного висловлювання або прецедентного імені (43.0%) та розширення прецедентного висловлювання або прецедентного імені (26.0%). Прецедентні одиниці, що мають маніпулятивний потенціал, вживаються з метою критики, висміювання, звинувачення, дискредитації опонентів через співвіднесення їх з прецедентними феноменами, особливо з історичними постатями, героями літературних творів і художніми фільмами. Встановлено, що апеляція до прецедентних феноменів поєднується з маніпулятивними прийомами звертання до ідеологічних міфологем, навішування ярликів та вживання емоційних гасел. Висновки. Сформульовано припущення, що релігійний міжконфесійний медіадискурс, засновуючись на полемічних засадах, що передбачають апологію власних поглядів та дискредитацію опонентів, набуває ознак маніпулятивного дискурсу. Окреслено подальші перспективи у дослідженні сприйняття й інтерпретації прецедентних одиниць адресатами дискурсу із залученням експериментальних психолінгвістичних методів та у напрацюванні засобів захисту від маніпулятивного впливу у міжконфесійному релігійному дискурсі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Прокопенко, І. А. "ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АРСЕНАЛ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ФАСИЛІТАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ З УЧНЯМИ". Педагогіка та психологія, № 63 (квітень 2020): 133–41. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.14.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження полягає у тому, що система підготовки майбутніх учителів на засадах технологізації до фасилітаційної взаємодії з учнями є важливим чинником в сучасній освіті. Мета статті – визначення на основі аналізу наукової літератури технологічного арсеналу системи підготовки майбутніх учителів до фасилітаційної взаємодії з учнями. Автором обґрунтовано технологію підготовки майбутніх учителів до фасилітаційної взаємодії з учнями, яку визначаємо як системне планування, імплементацію та діагностику її компонентів. Розроблена технологія містить мету та етапи реалізації. В дослідженні доведено, що дієвості підготовки майбутніх учителів до фасилітаційної взаємодії з учнями сприяють такі етапи: мотиваційноціннісний, змістово-діяльнісний та оцінно-рефлексійний. Автором визначено стратегії, які адаптовані до технологічного арсеналу системи підготовки майбутніх учителів до фасилітаційної взаємодії з учнями: метакогнітивна (обмірковування процесу навчання, його планування, контроль правильності розуміння сприйнятої інформації, самооцінку, здійснення моніторингу в процесі виконання різноманітних завдань), когнітивна (трансформація та організація навчальної інформації), соціо-емоційна (вплив соціальних та емоційних факторів на процес оволодіння діяльністю). На нашу думку, правильно застосована стратегія забезпечує суб’єктивну впевненість у досягненні позитивного результату. В дослідженні, ґрунтуючись на структуру готовності майбутніх учителів до фасилітаційної взаємодії, дієвим є оволодіння стратегіями здійснення фасилітаційної взаємодії, які можливі при створенні трьох типів спеціальних ситуацій: навчальні (реальні), уявні реальні (професійні), уявні нереальні (фантазійні). В процесі проведеного аналізу способами вирішення проблемних ситуацій при підготовці майбутніх учителів до фасилітаційної взаємодії з учнями доведено, що є проблемні й інформаційні запитання, заздалегідь підготовлені вчителем або ті, що з’являються в процесі їх аналізу й вирішення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Кованда, Оксана. "Принципи побудови соціально-психологічної програми корекції суїцидонебезпечних станів особистості зрілого віку". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T1 (2019): 123–34. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-123-134.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті показано, що трансформаційні зміни, які відбуваються в різних сферах суспільного життя, екологічне та економічне неблагополуччя, соціальна нестабільність посилюють вимоги до особистості зрілого віку, її успішної соціальної адаптації та підвищують ризик виникнення суїцидонебезпечних станів особистості зрілого віку. Iндивiдуально-психологiчнi особливостi особистості зрілого віку при таких станах визначаються динамiчною взаємодiєю психологiчних чинникiв двох видiв. Загальнi психологiчнi чинники пов'язанi iз iндивiдуальними психологiчними ресурсами резистентності стресу; ступiнь виявленості цих чинників визначає схильність до психосоматичного способу реагування на психотравмуючі ситуацiї. Дiя специфiчних психологiчних чинників обмежується iндивiдуально-психологiчними особливостями при окремих суїцидонебезпечних станах. Складнiсть феноменiв, що вивчаються, показала неадекватність редукцiйних, спрощених причинно-наслiдкових пояснювальних моделей суїцидонебезпечних станів. Дослiдження соціально-психологічних чинників і механiзмiв виникнення суїцидонебезпечних станів особистості зрілого віку доцільно проводити з використанням системних концептуальних побудов, у яких враховуються багатомiрність та багаторiвневість явищ, що розглядаються. Соціально-психологічна програма корекції суїцидонебезпечних станів особистості зрілого віку побудована на принципах системності, диференційованого прогнозування, динамічності та перспективності й складалася з діагностичного, формувально-відновлювального, контроль¬ного блоків із застосуванням когнітивно-біхевіорального підходу та механізмів інтеріоризації, рефлексії, опосередкування. При цьому завдання інтегративної психотерапії та профілактики суїцидонебезпечних станів особистості зрілого віку вирішувалися на особистісному рівні (розвиток навичок емоційної саморегуляції через поетапне формування рефлексивної здатності; трансформація дисфункціональних особистісних установок і переконань – ворожої картини світу, нереалістичних перфекціоністських стандартів, заборони на вираження почуттів, розвиток навичок психогігієни емоційного життя); на сімейному рівні (опрацювання (осмислення і відреагування) травматичного життєвого досвіду і подій сімейної історії); на інтерперсональному рівні (тренінг дефіцитарних соціальних навичок, розвиток здатності до близьких довірчих відносин, розширення інтерперсональних зв'язків).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

КОВАЛЬЧИК, МАЛГОЖАТА. "Напрями ресоціалізаційних і терапевтичних впливів в умовах ізоляції". Право України, № 2019/07 (2019): 93. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-07-093.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасні концепції та наукові теорії, що становлять теоретичну основу ресоціалізації, можна розділити на кілька груп, що відрізняються методологічним та праксеологічним підходом. Найчастіше обговорюються у цьому контексті біхевіористичні (когнітивно-біхевіористичні), інтеракційні та багатовимірні концепції. Варто також згадати про моделі корекційних впливів, які впроваджуються в практику і підтверджуються ефективними результатами. Метою статті є характеристика й аналіз основних напрямів ресоціалізаційних і терапевтичних впливів, які застосовуються щодо засуджених в умовах ізоляції. Використання в процесі ресоціалізації різних форм втручання, спрямованих на відмову від злочинної поведінки, на жаль, не завжди призводить до повної соціальної адаптації колишнього засудженого. Схильність до подальших правопорушень все ще може означати труднощі у прийнятті та дотриманні просоціальних правил. Труднощі реадаптації можуть виникати в різних сферах: економічній (наприклад, отримання роботи і її збереження), міжособистісній (навички створення, відтворення та підтримання хороших стосунків з членами родини та партнерами) або емоційній. З цих причин неприпустиме ототожнення ресоціалізації з соціальною реадаптацією. Соціальна реадаптація відноситься до ситуації, коли злочинець повертається в суспільство з внутрішньою переконаністю більше не вчиняти злочинів, з отриманими сприятливими та підтримуючими соціальними реакціями, що сприяють втраті статусу злочинця або колишнього в’язня і набуттям можливостей зміцнення особистих переконань та рішень, а також позитивних соціальних реакцій. Крім того, ресоціалізація – процес, що ґрунтується не лише на отриманні навичок взаємодії, а й на побудові відносин між людиною та навколишнім середовищем. Результатом чого є особистісна трансформація індивіда, яка визначає позитивні відносини з навколишнім середовищем і формує віру найближчого оточення в ефективність зміни, що також означає усвідомлення людиною, яка порушила закон, офіційного, формального позбавлення її статусу девіанта.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Семеніст, І. В., та Р. К. Махачашвілі. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ОСВІТНЬОЇ КОМУНІКАЦІЇ В ЦИФРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ (НА МАТЕРІАЛІ ГЛОБАЛІЗОВАНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ТА СХІДНИХ МОВ)". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 235–43. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-34.

Повний текст джерела

Анотація:

Основна увага в роботі зосереджена на дослідженні теоретико-методологічних принципів вивчення інноваційної освітньої комунікації в цифровому середовищі (інноваційна освітня комунікація в цифровому просторі у розумінні трансформаційних інноваційних шарів та комунікативного застосування, опосередкованого сучасними європейськими та східними мовами глобального спілкування – англійська, іспанська, французька, китайська, японська, відповідно). Проблема теоретичного та методологічного обґрунтування наскрізних принципів, напрямів, механізмів та результатів якісного моделювання макро- та мікроструктур вербальних засобів та засобів процесування у сфері цифрового освітнього спілкування, як консолідованого мовного та технологічного об’єкта, досліджується ґрунтовно. Мозаїчний, імітаційний, багатовимірний та рамковий підходи до розуміння складних динамічних лінгвістичних явищ та сутностей, пріоритетні для цього методологічного контексту, дозволили нам виявити онтологічну природу навчальних комунікаційних одиниць глобалізованих мов у сфері інноваційного освітнього спілкування. Тезаурус ІКТ, електронного навчання, гібридного навчання, цифрових компетенцій, що сприяє інноваційному освітньому спілкуванню, побудований для визначення та категоризації ключових компонентів інноваційної кібертермінології, які своєю чергою сприяють побудові та функціонуванню середовища електронного навчання. Запропоновано моделювання макро-, мікро- та надструктур інноваційної освітньої комунікації та їх цифрову обробку на основі трьох основних принципів: 1) Інтернет-освітня антропосфера (антропне середовище у Всесвітній павутині); 2) зовнішньо-мережева антропосфера освіти (компоненти електронної реальності, функціонують поза сферою Всесвітньої павутини); 3) техногенна освітня антропосфера (переорієнтовані компоненти антропогенного середовища із заміщеним онтологічним параметром на однорідний антропний). Динамічна взаємодія структурних рівнів змістовного рівня ІКТ у шарах інноваційної освітньої комунікації характеризується антропогенними та когнітивними параметрами змістовної площини, опосередкованими суб’єктивним та колективним когнітивним досвідом стейкхолдерів цифрової освіти, втіленого в рамках цифрової трансформації інноваційних комунікативних освітніх сценаріїв.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Савчук, Руслана. "ФРАНЦУЗЬКИЙ ОНІРИЧНИЙ НАРАТИВ: ДОСВІД ЛІНГВОСЕМІОТИЧНОГО АНАЛІЗУ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ Ж. ДЕ НЕРВАЛЯ “AURÉLIA OU LE RÊVE ET LA VIE”)". Актуальні питання іноземної філології, № 12 (22 червня 2021): 186–92. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-27.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлені та проаналізовані найбільш показові лінгвонаративні і лінгвокогнітивні механізми конструювання оніричної оповіді, віднайдені у французькому художньому текстотворенні XІX століття. З’ясування текстотвірного потенціалу “змінених станів свідомості” як знаково-мовних структур відображення наративних стратегій у французьких прозових творах дає змогу простежити динаміку наративного мислення письменників як представників певної історико-культурної епохи. Французькі прозові твори XIX століття є тими зразками художнього мислення письменників, які відображають суспільні настрої в кожну історичну добу, а тому аналіз їх мовотворчих потенцій є необхідним для реконструкції механізмів трансформації когнітивних структур у знакові мовні форми. З метою визначення прикметних тенденцій у формуванні та форматуванні оніричного наративу означеного вище проміжку часу з’ясовані головні закономірності породження та розгортання оповіді в аспекті образно-стилістичної фігуративності в плані семіозису наративних прийомів, технік або тактик французького художнього текстотворення. Із позицій лінгвонаратології, лінгвосеміотики, а також із залученням здобутків семантики можливих світів і стилістики художнього мовлення з’ясовано, що французьке художнє текстотворення XІX століття відзначається побудовою та форматуванням оніричної оповідної реальності, яка характеризується множинністю, метафоричністю, фантастичністю та емоційно-смисловою значущістю оповідного зображення. З погляду лінгвосеміотичного підходу стрижневою ознакою французького художнього наративу XIX ст. є “змінені стани свідомості” письменника, які виступають референтами відображення та конструювання оніричної оповідної реальності. У пропонованій статті з’ясовано, що французький оніричний наратив вибудувано в дискурсі сновидінь і сонних візій гомодієгетичного оповідача, що співвідноситься з мовною особистістю самого французького письменника. Установлено, що в розглядуваному романі “Aurélia ou le rêve et la vie” текстуальними засобами творення квазіреальності виступають оніричні лексеми та численні засоби образно-стилістичної фігуративності із семою ‘уявне / неможливе’.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

САВІНА, Юлія. "ВІДТВОРЕННЯ ПІД ЧАС ПЕРЕКЛАДУ ІНКОНГРУЕНТНОСТІ ЯК ЗАСОБУ СТВОРЕННЯ «ЧОРНОГО ГУМОРУ» В ЖАНРІ СТЕНДАП-КОМЕДІЇ (НА ПРИКЛАДІ МОНОЛОГІВ ДЖОРДЖА КАРЛІНА)". Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, № 46 (29 листопада 2021): 111–18. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.14.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено вивченню особливостей відтворення при перекладі інконгруентності як засобу створення «чорного гумору» в жанрі стендап-комедії на прикладі монологів Дж. Карліна. Актуальність теми дослідження полягає як у недостатньому вивченні комічного й інконгруентності як механізму його створення, так і в недостатній увазі науков- ців до творчості відомого американського сатирика Дж. Карліна, вплив якого на американське та навіть світове суспільство важко переоцінити. Метою статті є, таким чином, вивчення інконгруентності як механізму створення «чорного гумору» в жанрі англомовної стендап-ко- медії та засобів передачі інконгруентності під час перекладу. У ході дослідження визначено основні характеристики «чорного гумору» як виду комічного й описано інконгруентність як механізм створення комічного в «чорному гуморі»; на прикладі окремих фрагментів виступів Дж. Карліна простежено особливості створення інконгруентності та її передачу в україн- ських перекладах. У результаті виявлено, що «чорний гумор» хоч і вважається «жорстким» видом гумору, проте є соціальним і часто має на меті виправлення суспільства через сміх. Автори, що використовують у творчості «чорний гумор», удаються до таких форм психо- логічного захисту адресата, як катарсис і сублімація. Когнітивним механізмом створення комічного в «чорному гуморі» є інконгруентність – будь-який вид невідповідності нормі, яка провокує комічний ефект як результат реакції інтерпретатора на неочікувану невідповід- ність усталеним нормам комунікативної ситуації, включно з референтною, відображеною висловленням. Дж. Карлін у виступах вдається до різних типів інконгруентності – онто- логічної, логіко-поняттєвої, валоративної, що дає йому змогу йому через змалювання часто абсурдних ситуацій не лише смішити публіку, а й змушувати її замислюватися. При відтво- ренні монологів Дж. Карліна використовують широкий спектр перекладацьких трансформа- цій, однак найбільш суттєвими для передачі інконгруентності «чорного гумору» є лексико- семантичні трансформації та компенсація.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Mishenina, Tetyana M., та Iryna A. Selyshcheva. "Формування змісту інтегративного курсу «Лінгвокультурологія» у фаховій підготовці філологів із додатковою спеціальністю «Історія»". Educational Dimension 56, № 4 (29 березня 2021): 143–61. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v56i4.4439.

Повний текст джерела

Анотація:

Публікація присвячення питанню формуванню змісту інтегративного курсу «Лінгвокультурологія» у процесі фахової підготовки філологів із додатковою спеціальністю «Історія». Зміст курсу розглядається з огляду на провідну функцію як основу для інтегрування змісту фахового навчання на фундаментальному й методологічному рівнях. У процесі розроблення курсу інтегрування ураховувався ступінь інтегрування предметний (у межах курсу); міжпредметний (у межах суголосних дисциплін, важливим чинником є врахування засвоєння категорійного апарату галузі в тісному взаємозв’язку з іншою (Лінгвістика й Історія); ролі курсу в системі, взаємовплив курсів фахового спрямування (у змісті освітнього процесу). Міждисциплінарна взаємодія у процесі підготовки майбутніх філологів забезпечує ефективність у формуванні компетентностей, необхідних для розширення уявлення про лінгвокультурологію, яка визначає взаємозв’язок і взаємодію культури й мови у їх функціонування й узагальнює цей процес як цілісну структуру одиниць у їх єдності мовного й культурного змісту. Обґрунтовано змістові блоки у структурі курсу «Лінгвокультурологія»: Лінгвокультурологія як наука і навчальна дисципліна. Дискурсивно-прагматичні характеристики лінгвокультурних універсалій. Історико-культурні дескриптори лінгвокультурологічного дискурсу. Категорійно-понятійний апарат у змісті інтегративного курсу подається відповідно до теми. Зміст виокремлених тем (1.1. Онтологія лінгвокультурології. Взаємозв’язки лінгвокультурології з іншими галузями знання. 1.2. Ціннісно-комунікативна природа лінгвокультурології. Поняття лінгвокультуреми в інформаційно-семіотичному полі культури. 1.3. Мовна картина світу. Мовно-культурна особистість. 2.1. Моделі світу як історичний тип культури і когнітивно-культурний сценарій діяльності особистості. Вербалізація моделей світу в українській та інших лінгвокультурах: зіставний аспект. 2.2. Поняття про фонові знання. Функційний і світоглядний складники безеквівалентної й еквівалентної лексики як механізм вираження етнокультурної специфіки. Концепт та його репрезентація в різних видах мистецтва. 2.3. Пареміологічна репрезентація етномовної свідомості в українській й інших лінгвокультурах: зіставний аспект. 3.1. Лінгвокультурема в ґенезі української культури: традиції і трансформації. 3.2. Релігійні й культурно-рефлексійні детермінанти культури. Толерантність й емпатія як дескриптори сучасної моделі міжкультурної комунікації.) описано з урахуванням принципів науковості, наступності і послідовності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Mykytenko, Viktoriya, Peter Rogov та Mykola Chomik. "Забезпечення стійкості економічних систем в умовах ринкової мінливості та нарощення загроз і ризиків". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 4 (31 серпня 2021): 39–59. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.4.4.

Повний текст джерела

Анотація:

Розроблено комплексне методологічне підґрунтя для дослідження й опису гомеостатичних механізмів забезпечення стійкості економічних систем, що полягає у обґрунтуванні й удосконаленні понятійно-категоріального апарату теорії сталого господарювання, за використання якого структуровано й ідентифіковано чотири види гомеостазу (еволюційний, структурний, резистентний, системний). Розкрито їхній ієрархічний замкнений взаємозв’язок та взаємозалежність між чотирма підсистема управління гомеостазом; стабілізаційні, інерційні, адаптаційні, організаційно-економічні, кінематичні, кібернетичні, алармові, когнітивно-інформаційні, репаративні, регенеративні, бінарні, специфічні й прогностичні управлінські властивості економічних систем, якими мають володіти останні задля досягнення певного виду гомеостазу. Обґрунтовано комплекс умов і механізмів забезпечення оберненого взаємозв’язку між елементами саморегулюючої економічної системи та її адаптації до зовнішніх і внутрішніх трансформацій задля досягнення певного виду гомеостазу. Це стало основою побудови схеми замкненого взаємозв’язку і взаємозалежності між чотирьохрівневою ієрархією гомеостатичних властивостей, яка убезпечує проектування регуляторів і важелів консолідації за пріоритетними об’єктами внаслідок набування утвореннями системних ознак за чотирма видами гомеостазу. Доведено, що вказане уможливлює: формування матричної управлінської структури щодо забезпеченням стійкості економічних систем; створення конгруентного інституційного середовища на кожному етапі досягнення системного гомеостазу; ефективне подолання інституційних обмежень, поряд, із елімінуванням різної природи найгостріших загроз і ризиків сталому розвитку. Сформульовано методологічні висновки за наслідками проєктної реалізації (в турбулентних умовах) чотирьох етапів управління забезпеченням стійкості економічних систем за домінантами гомеостазу. Підтверджено, що в наслідок досягнення гомеостазу: система не лише зберігає головні життєво важливі параметри в процесі адаптації до умов функціонування і критичних зрушень, а й забезпечує стабілізацію діяльності; системні гомеостатичні властивості та її стабілізаційні параметри залежать від набутих системою на попередніх етапах генерування еволюційних, структурних та резистентних ознак; для системи та її елементів чи процесів (економічної, виробничої, природно-ресурсної, соцієтальної природи) у кожний момент часу має визначатися стан за узагальненими результатами оцінювання п’яти властивостей і стабілізаційних параметрів (самовирівнювання, інерційності, запізнення, вимірів галузевої та структурно-логічної побудови) та задаватися концепт зміни цих параметрів і властивостей у часі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Кравченко, І., та O. Домуз. "ОСОБЛИВОСТІ ЗАЙНЯТОСТІ У БАНКІВСЬКОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (10 січня 2022): 78–86. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251401.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. У результаті проведеного дослідження виділено і проаналізовано сучасні характерні особливості зайнятості в банківському секторі України, які сформувалися під впливом нових напрямів і тенденцій трансформації зайнятості, поява і розвиток яких була спричинена глобалізаційними соціально-економічними процесами і кризою COVID-19. Установлено високий рівень привабливості зайнятості у вітчизняному фінансовому секторі, обумовлений більш високим рівнем оплати праці в ньому, широкими можливостями для молодих працівників навіть без досвіду роботи, що спричиняє ситуацію значного навантаження на одну вакансію у фінансовому секторі та низьку мобільність персоналу через острах втратити посаду. Визначено вплив цифровізації банківської сфери щодо як позитивних наслідків для зайнятості, що зумовлюються створенням поліпшених робочих місць у нових сферах роботи банківських установ та з новими завданнями, так і негативних, які передбачають скорочення потреби в кадрах і зменшення кількості робочих місць. Проаналізовано проблеми, що перешкоджають досягненню ефективної зайнятості в банківському секторі за сучасних умов і визначено тенденції до розширення і превалювання додаткових навичок працівників, наявність яких забезпечує високопродуктивну роботу банківських установ. Охарактеризовано сучасні пріоритети діяльності банківських установ, що ґрунтуються на широкому використанні інновацій та інформаційних технологій, розвитку онлайн-каналів і штучного інтелекту, що змінює структуру посад і найбільш суттєво впливає на формування і забезпечення тих посад, що передбачають наявність у працівника високої кваліфікації та рівня освіти. Визначено, що під впливом цифровізації економічної діяльності від банківських працівників, окрім володіння основними управлінськими, професійними і соціальними компетенціями, вимагається набуття та опанування спеціальних технічних навичок. На основі аналізу фахових джерел літератури та експертних висновків провідних HR-компаній розроблено сучасний профіль працівника банківської сфери і встановлено, що сьогодні найбільший попит у банківських установах має працівник, що володіє поєднанням технічних, соціоемоційних і передових когнітивних навичок. Ключові слова: зайнятість, банківський сектор, компетенції банківського працівника, дистанційна зайнятість, цифровізація. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 0; бібл.: 12.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Воропаєва, Тетяна. "ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСТВА НАУКОВЦЯМИ ЦЕНТРУ УКРАЇНОЗНАВСТВА КНУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА". Молодий вчений, № 1 (89) (29 січня 2021): 249–55. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-49.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена 20-ій річниці заснування Центру українознавства у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Автор висвітлює особливості феномена українства крізь призму постатей і подій. У статті представлені результати теоретичних і емпіричних досліджень групи «Етнологія» в рамках основних науково-дослідних проєктів Центру українознавства. Упродовж 2000–2021 років співробітники Центру українознавства продовжили дослідження, які були розпочаті в рамках Інституту українознавства Київського університету. Ці дослідження були присвячені вивченню особливостей української ментальності та базових цінностей українського народу, відмінностей між «типовими українцями» і «типовими росіянами», колективної ідентичності та уявлень громадян України про сучасну національну ідею. Було продовжено вдосконалення категоріального апарату сучасного українознавства, а також розробка теоретико-методологічних засад етногенезу й етнічної історії українців. Цікаві результати були отримані під час розробки концепції походження українського народу, концепції українського націєтворення, а також у процесі вивчення національного характеру українського народу. Співробітниками групи «Етнологія» у рамках науково-дослідних тем було: 1) проаналізовано діяльність багатьох історичних особистостей від Аскольда, княгині Ольги, князя Володимира Святославича до В. Стуса, В. Чорновола, Л. Костенко, Є. Сверстюка та ін.; 2) запропоновано нове концептуальне бачення структури предметного поля українознавства, а також виокремлено основні структурні компоненти цього предметного поля; 3) доведено, що предметне поле українознавства дозволяє окреслити в межах цієї інтегративної науки внутрішній міжгалузевий контур, в межах якого можна коректно вивчати будь-які виміри українського світу; 4) уточнено визначення понять «етнічна картина світу», «національний образ світу», «цілісний світогляд»; 5) визначено поняття «когнітивна культура» і «конативна культура» українського народу; 6) уточнено специфіку становлення «українського Ми» та процесів розвитку етнічної й національної самосвідомості українського народу; 7) досліджено особливості культурогенезу й культуротворення на українських землях; 8) проаналізовано специфіку етнонімів «Русь» і «Україна»; 9) досліджено антропологічні особливості українського народу; 10) запропоновано науково обґрунтовану концепцію походження, становлення і розвитку українського народу; 11) запропоновано нове концептуальне бачення основних етапів і перспектив українського націєтворення, а також етапів цивілізаційного поступу українства; 12) проаналізовані базові цінності та основні чинники консолідації українства у постколоніальну добу; 13) визначено російську агресію як російсько-український міждержавний збройний конфлікт неоколоніального типу; 14) проаналізовано трансформації колективної ідентичності громадян України, починаючи з 1991 р.; 15) обґрунтувано стратегію «розумної сили» як основи для припинення збройного конфлікту в Україні та реінтеграції окупованих територій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Базиль, Людмила. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДО ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: РЕАЛІЇ І ПЕРСПЕКТИВИ". Professional Pedagogics 2, № 23 (20 грудня 2021): 149–58. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.23.149-158.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність зумовлена об’єктивною потребою розв’язання проблемних питань підготовки майбутніх фахівців до підприємницької діяльності, що передбачає реалізацію інноваційних, а зокрема підприємницьких ініціатив громадян, формування «комфортного бізнес-клімату». Це сприятиме економічному поступу Української держави. Мета: проаналізувати існуючий стан підготовки майбутніх фахівців неекономічних спеціальностей до підприємницької діяльності, виокремити основні її здобутки, перешкоди й спрогнозувати перспективи розвитку здатності до підприємницької діяльності в учнівської молоді ЗП(ПТ)О. Методи: загальнотеоретичні методи аналізу і синтезу наукових праць, зіставлення й узагальнення концептуальних поглядів із досліджуваної проблеми. Результати: на підґрунті осмислення ходу і результатів процесів демократизації й ринкової трансформації національної економіки в Українській державі обґрунтовано необхідність реформування підготовки здобувачів професійної освіти до підприємницької діяльності як фахівців, котрі повинні мати високий рівень сформованості професійних і ключових компетентностей, бути глибоко обізнаними з теоріями та практиками менеджменту, вільно володіти техніками і прийомами самоменеджменту й орієнтуватися в економічно-правовому просторі підприємницької діяльності, а також бути здатними прогнозувати й об’єктивно оцінювати ступінь ризиків кожної ситуації підприємницької діяльності; узагальнено необхідність урахування суспільних чинників у процесах реформування професійної і підприємницької освіти майбутніх фахівців: зниження активності населення та скорочення виробництва, внаслідок пандемії COVID-19 і запровадження карантинних заходів; зміна пріоритетів у мотивації ділової активності й поведінки громадян (визначальним мотиватором професійної діяльності фахівців став мотив обережності); проаналізовано реалії підготовки молоді до підприємництва, що пов’язані з розробленням за запровадженням: освітніх стандартів з конкретних професій, освітніх програм, навчально-методичних видань, організацією та проведенням масових заходів, онлайн-курсів, навчальних занять, конкурсів тощо; констатовано, що метою створення цих напрацювань передбачено забезпечення якісної підготовки здобувачів різних рівнів освіти до підприємництва, а також розвитку підприємливості як однієї з ключових компетентностей; з’ясовано, що підготовка здобувачів освіти до започаткування власної справи є епізодичною, і як наслідок, – маємо незначні зрушення в рівнях сформованості підприємницької компетентності учнівської і студентської молоді; недостатній рівень спеціальних знань у сфері ринкової економіки і відсутність досвіду підприємницької діяльності педагогів також знижує ефективність підготовки здобувачів освіти до підприємництва; реальне ознайомлення учнів із природою підприємницької діяльності відбувається здебільшого в системі позашкільної і, зокрема неформальної освіти. Висновки: узагальнено, що в сучасному науково-освітянському просторі провідною метою підготовки здобувачів освіти до підприємницької діяльності вважається їх ознайомлення із сутнісною природою цієї активності, набуття первинних знань і відповідних умінь; встановлено, що найбільш значущим засобом розвитку здібностей суб’єктів навчання до відкриття своєї справи і успішного провадження підприємницької діяльності слугує набутий ними первинний досвід практичної діяльності як визначальний чинник у виборі випускниками закладів загальної середньої освіти такої сфери професійної діяльності, котра була б пов’язана з підприємництвом; обґрунтовано, що наскрізною ідеєю методики розвитку підприємницької компетентності майбутніх фахівців у закладах професійної освіти є активізація, прояв і вдосконалення індивідуально-особистісних якостей для успішної підприємницької діяльності; доведено, що в результаті зміщення акценту з власне викладацько-навчальної діяльності педагогічних працівників на активізацію механізмів когнітивної активності й творчої самостійності учнів, в освітньому процесі забезпечується опанування ними алгоритмів і способів самостійного конструювання траєкторії особистісного зростання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

O.I., Halian. "Development patterns of the idea of personal agency and its implementation in the domestic educational practice of the XXth century." Insight: the psychological dimensions of society, no. 5 (July 6, 2021): 82–99. http://dx.doi.org/10.32999/2663-970x/2021-5-6.

Повний текст джерела

Анотація:

Thepurposeof the article is to represent changes in the understanding and implementation of the idea of personal agency of schoolchildren inherent in Ukrain-ian pedagogical discourse and actual practice of educa-tion institutions in the XXth century. The above has for-warded the research to the following areas of concern: to establish the dynamics of a cognitive-creative pro-cess of generating and implementing the idea of agency given its philosophical, psychological, educational-po-litical and pedagogical-technological context; to create a general infographic periodization of the development of the idea of agency based on comparing profiles of agency of schoolchildren of the studied period in a particular territory. Methods: To solve the research tasks, the author has used interpretational methods, particularly genesis one, that has made it possible to conclude about the development patterns of the ideaof personal agency in the scientific-pedagogical dis-course and introduced models of schoolchildren’s edu-cation and upbringing; the modelling of the pro-gress of the idea contributes to finding out the logic of its generating and transformation; a discourse-anal-ysis for the identification of a socio-cultural dimension of the agency-related issues in the pedagogical ideas of the XXth century; a comparative analysis to com-pare agency profiles in the defined periods. Results.Development patterns and introduction of the idea of a pupil’s personal agency are studied within three dimensions: philosophical-psychological (methodolog-ical), the coordinate system of which is a civilizational type of personality (classical, modern, postmodern), and society (monarchical, industrial, democratic, infor-mation technology); educational and political, which is rendered on the axes of state reforms and pedagogical (including innovative) schools; pedagogical-techno-logical covering, on the one hand, the content-process aspect of educational, developmental and pedagogical effect of a teacher and, on the other hand, an effec-tive-evaluation aspect of the pedagogical influence represented by new formations of a pupil and changes in the pedagogical situation. Conclusions.A logic of the development of a child’s agency in the domes-tic educational theory and practice of the XXth century is rendered under the framework of shaping visions of agency as a cultural demand of the socio-histori-cal formation, a generic feature of a representative of the civilization, a component of pedagogical ideal, competencies and a specified level of a child’s devel-opment (a social demand for education), a note on his social role as a means of involving the child into the educational process, an opportunity for his self-re-alization. The key trends of the development of the idea of a pupil’s agency concern the changes in socio-his-torical formations and cultural-psychological type of community and psychological type of a personality belonging to a specific epoch, worldviews and educa-tional paradigms, theoretical substantiation of a new pedagogical thesaurus and technology innovations in education institutions. Keyw ords:agency, theoretical-applied knowledge, logic of idea development, determination and transfor-mation of idea, agency profile, educational process. Метою статті є репрезентація закономірних для українського педагогічного дискурсу і реальноїпрактики діяльності закладів освіти ХХ століття змін в осмисленні та втіленні ідеї суб’єктності особистості учнів. Означене зорієнтувало дослідження на такі проблемні напрямки: встановити динаміку когнітивно-креативного процесу генерування та впровадження ідеї суб’єктності з урахуванням її філософського, психологічного, освітньо-політичного та педагогічно-технологіч-ного контексту; створити загальну інфографіку періодизації розвитку ідеї суб’єктності на основі зіставлення профілів суб’єктності учнів досліджу-ваного періоду на окресленій території. Методи.Розв’язування дослідницьких завдань передбачало використання інтерпретаційних методів, зокрема, генезного, що уможливило висновки про закономірності розвитку ідеї суб’єктності особистості в науково-педагогічному дискурсі та впроваджених моделях навчання і виховання учнів; моде-лювання розвитку ідеї, щоб встановити логіку їїгенерування та трансформації; дискурс-аналізу для виявлення соціокультурного виміру суб’єк-тнісної проблематики в педагогічних ідеях ХХ століття; порівняльного аналізу з метою зіставлення профілів суб’єктності у виокремлених періодах. Результати. Закономірності розвитку та впро-вадження ідеї суб’єктності особистості школяра розглянуто в трьох площинах: філософсько-пси-хологічній (методологічній), системою координат якої є цивілізаційний тип особистості (класична, модерна, постмодерна) та суспільства (монархічне, індустріальне, демократичне, інформаційно-тех-нологічне); освітньо-політичній, розгорнутій на осях державних реформ та педагогічних (зокрема, і новаторських) шкіл; педагогічно-технологічній, яка охоплює, з одного боку, змістово-процесний бік навчального, розвивального та виховного впливів педагога, та з іншого – результатно-оцінний бік педагогічного впливу, представлений новоутво-реннями учня та змінами педагогічної ситуації. Висновки. Логіка розвитку ідеї суб’єктності учня у вітчизняній освітній теорії та практиці ХХ століття представлена в межах формування уявлень про суб’єктність як культурну вимогу суспільно-історичної формації, типову ознаку представника цивілізації, складову виховного ідеалу, компетентностей і нормативного рівня розвитку школяра (суспільний запит освіті), припис щодо його соціальної ролі, як засіб залучення учня до освітнього процесу, можливість його особистісної самореалізації. Провідні тенденції розвитку ідеї суб’єктності учня стосуються змін суспільно-історичних формацій і культурно-психологічного типу спільноти та психологічного типу особистості відповідноїепохи, світоглядних позицій та освітніх парадигм, теоретичного обґрунтування нового педагогічного тезаурусу та технологічних інновацій у закладах освіти.Ключовіслова: суб’єктність, теоретико-прикладне знання, логіка розвитку ідеї, детермінація та трансформація ідеї, профіль суб’єктності, освітній процес.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Z.O., Kireieva. "PREDICTORS OF RESILIENCE AND OPTIMISM AMONG PEOPLE OF DIFFERENT AGES DURING THE SARS-COV-2 PANDEMIC." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 1 (May 6, 2022): 5–10. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2022-1-1.

Повний текст джерела

Анотація:

The aim is to summarize research on resilience and optimism during the various stages of the SARS-СOV-2 pandemic and to identify predictors that determine these resources for resilience and self-regulation. Methods used are the following: theoretical (analysis, synthesis, comparison, abstraction, generalization, systematization of scientific literature on the study of resources of personal stability in difficult life situations); empirical CD-RISC-10 method developed on the basis of CD-RISC K. Conner, J. Davidson to determine the level of resilience (adapted by Z. Kireeva, O. Odnostalko, B. Biron); Life Orientation Test (LOT) developed by psychologists S. Carver and M. Scheier to measure optimism as a trait (adapted by T. Gordeeva, O. Sychova, E. Osina); questionnaire of temperament structure (OST, V. Rusalov), in particular indices of formal-dynamic properties of a person; questionnaires; methods of mathematical statistics: descriptive statistics, correlation, factorial and regression analysis.Results. It has been determined that subjective cognitive assessments of the situation change from “Nothing special” and “Psychologically difficult situation” to “Dangerous situation” during the pandemic and quarantine measures. The existence of statistical differences in levels of resilience and optimism depending on age has been demonstrated. It is observed that the number of those who had a high level of resilience decreases (p <0.05) by the third month from the beginning of quarantine, which was imposed during the pandemic. Optimism and resilience have been found to be interrelated resources. It is stated that with age, resilience and optimism in an atypical situation requires the involvement of more predictors, because only positive expectations are not enough.Conclusion. It was determined that resilience combines the past (reflection on past living experiences and overcoming difficult life situations), present (awareness of new circumstances, their condition and transformation of patterns of behavior in difficult conditions of the present) and future (positive expectations in the future, even unrealistic or ostentatious) in middle adulthood.Key words: resilience, optimism, resources, pandemic, adaptation, youth, adulthood. Мета – узагальнення досліджень щодо проявів резильєнтності та оптимізму під час різних етапів проживання пандемії SARS-СOV-2 та встановлення предикторів, що детермінують ці ресурси стійкості і саморегуляції.Методи: теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, систематизація нау-кової літератури щодо вивчення ресурсів стійкості особистості у складних ситуаціях життя); емпі-ричні: методика CD-RISC-10, що розроблена на основі CD-RISC K. Conner, J. Davidson для визначення рівня резильєнтності (в адаптації З. Кірєевої, О. Односталко, Б. Бірона); опитувальник оптимізму (Life Orientation Test – LOT), що розроблений психологами С. Carver та M. Scheier для вимірювання опти-мізму як риси (в адаптації Т. Гордєєвої, О. Сичова, Є. Осіна); опитувальник структури темпераменту (ОСТ, В. Русалов), зокрема індекси формально-динамічних властивостей людини, анкетування; методи математичної статистики: описова статистика, кореляційний, факторний, регресійний аналізи.Результати. Встановлено, що під час проживання пандемії і карантинних заходів зміняються суб’єк-тивні когнітивні оцінки ситуації з «Нічого особливого» і «Ситуація психологічно складна» до «Ситуація небезпечна». Продемонстровано існування статистичних розбіжностей у рівнях резильєнтності й опти-мізму залежно від віку. Прослідковано, що до третього місяця з початку карантину, що запроваджений під час пандемії, зменшилася кількість тих, хто мав високий рівень резильєнтності (р<0,05). Вcтaновлено, що оптимізм і резильєнтність є зв’язаними ресурсами, що детермінують один одного. Констатовано, що з віком резильєнтність і оптимізм у нетиповій ситуації потребує залучення більше предикторів.Висновки. Визначено, що резильєнтність у середньої дорослості об’єднує минуле (рефлексія мину-лого досвіду проживання і долання складних ситуацій життя), теперішнє (усвідомлення нових обста-вин, свого стану і трансформація патернів поведінки у складних умовах теперішнього) і майбутнє (наявність позитивних очікувань у майбутньому, навіть нереалістичних або показних).Ключові слова: резильєнтність, оптимізм, ресурси, пандемія, адаптація, юнаки, дорослість.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

A.V., Buranova. "ACQUISITION OF PORTABLE ARTIFACTS BY NAMES ACCORDING TO THE PART-WHOLE METONYMIC MODEL." South archive (philological sciences), no. 84 (December 23, 2020): 104–8. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-84-16.

Повний текст джерела

Анотація:

Purpose. The semantic development of names continues to be a topical issue in modern linguistics. The purpose of the study is to identify and analyze the figurative meanings of the artifacts names that are components of fixed expressions in Ukrainian, German and English, which were formed by the metonymic model “part ‒ whole”.Methods. The study used the method of dictionary definitions to demonstrate the ways of figurative meaning development in the semantic structure of artifact names and modeling method, which allowed to build models of semantic development of metonymic names to denote artifacts in three languages, namely the metonymic model “part ‒ whole”.Results. Metonymy as a semantic process occurs on the basis of similarity in contiguity. Much attention in linguistics is paid to metonymic modeling, with which it is possible to build models of semantic development of tokens to denote artifacts in Ukrainian, German and English. It is established that an artifact is any artificially created object. In the course of the research, percentages of the ratio of acquisition of figurative artifacts by names (“part ‒ whole”) (Ukrainian 85,7% / German 68,4% / English 90,5%), “reason ‒ consequence” (Ukrainian 9,5%) / German 26,3% / English 9.5%), “receptacle ‒ content” (Ukrainian 4,8% / German 5,3%), where the model “part ‒ whole” significantly prevails over others.Conclusions. It has been identified that the metonymic model “part ‒ whole” is the most common among other metonymic models. It is connected with the capability of human consciousness to perceive reality in the direction from specific to general. Awareness of the whole through the part is an important way of knowing reality, which reflects the cognitively determined ways of nomination. During the research, similarities and differences of transformations of Ukrainian, German and English of artifacts names, which took place on the basis of metonymic transfer, were recorded and analyzed. It is established that the common and different tendencies in the acquisition of figurative artifacts by names reflect the national stereotypes of figurative-associative thinking of a certain linguistic and cultural community.Key words: semantic development, name, rethinking, modeling, metonymy. Мета. Семантичний розвиток найменувань продовжує залишатись актуальним питанням у сучасній лінгвістиці. Дослідження присвячено виявленню й аналізу переносних значень найменувань артефактів, що є компонентами сталих виразів в українській, німецькій та англійській мовах, які були утворені за метонімічною моделлю «частина ‒ ціле».Методи. У дослідженні було застосовано метод словникових дефініцій для демонстрації шляхів розвитку переносного значення у семантичній структурі найменувань артефактів і метод моделювання, який дав змогу побудувати моделі семантичного розвитку метонімічних назв на позначення артефактів у трьох мовах, а саме метонімічної моделі «частина ‒ ціле».Результати. Метонімія як семантичний процес відбувається на основі подібності за суміжністю. Значна увага у лінгвістичній науці приділяється метонімічному моделюванню, за допомогою якого можна побудувати моделі семантичного розвитку лексем на позначення артефактів в українській, німецькій та англійській мовах. Встановлено, що артефактом є будь-який штучно створений людиною предмет. У процесі дослідження обчислено відсоткові показники співвідношення набуття найменуваннями артефактів переносного значення («частина ‒ ціле» (укр. 85,7% / нім. 68,4%/ англ. 90,5%), «причина ‒ наслідок» (укр. 9,5% / нім. 26,3% / англ. 9,5%), «вмістилище ‒ вміст» (укр. 4,8 % / нім. 5,3%), де модель «частина ‒ ціле» значно переважає над іншими.Висновки. Метонімічне переосмислення за моделлю «частина ‒ ціле» є найбільш поширеним серед досліджуваних метонімічних моделей. Це пов’язано з властивістю людської свідомості пізнавати дійсність у напрямі від конкретного до загального. Усвідомлення цілого через частину виступає важливим способом пізнання дійсності, що відображає когнітивно зумовлені способи номінації. Під час дослідження зафіксовано і проаналізовано подібності та відмінності трансформацій українських, німецьких й англійських назв артефактів, які відбулись на основі метонімічного перенесення. Спільні й відмінні тенденції у набутті назвами артефактів переносного значення відбивають національні стереотипи образно-асоціативного мислення певної лінгвокультурної спільноти.Ключові слова: семантичний розвиток, найменування, переосмислення, моделювання, метонімія.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Kh.R., Dudok. "THE ROLE OF PHRASEOLOGICAL CONSTITUENTS IN REPLENISHING THE TERMINOSYSTEM “MOBILE COMMUNICATION”." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Germanic Studies and Intercultural Communication, no. 1 (August 2, 2021): 59–65. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2021-1-9.

Повний текст джерела

Анотація:

The article analyzes the role of phraseological constituents in the process of replenishment in the mobile communication terminology. It is noted that phraseological units carry much more information than a single word and should be studied and taken into account in various aspects: cognitive, linguistic and cultural, functional, etc. It is argued that cognitive phraseological units as constituents of the language system are used by native speakers to describe semantic processes and states. It is proved that the deep semantic nature of phraseology has been emerged under the influence of socio-domestic, political and other social phenomena. Some constituents in the professional language through time acquire additional, situational meaning, i.e. new semantic content of constant expressions giving it a special text format. It is suggested that the semantic structure of the phraseological component in professional speech is formed by a set of its semantic elements, which are closely correlated with each other. It is stressed that the components of phraseological semantics, in turn, are divided into semantic components, semantic features that act not only as constituents of the main semantic components of phraseology, but also as a close link between them. Thus, such characteristic features of phraseological constituents as internal form, motivation, imagery, idiomaticity and stability, enable the phraseological units to create semantic transformation. It is argued that the professional language of mobile communication is filled with phraseological constituents, in which the value of the whole combination is not accurate, and sometimes not deduced from the sum of its components, or dominates the value of its components. It is concluded that phraseology is one of the inexhaustible sources of richness and expressiveness of speech, which nourishes the professional subtext of mobile communication, gives it an artistic sounding, filled with components of lexical and syntactic sophistication and completeness. We may sum up that the phraseological constituent is a productive semantic and stylistic means, so metaphor and metonymy are used in various spheres of language, the terminology of mobile communication in particular.Key words: phraseological constituents, internal form, meanings, sences, concept, idiomaticity, metaphor, metonymy. У статті проаналізовано роль фразеологічних конституентів у процесі поповнення терміносистеми мобільний зв’язок. Зазначено, що фразеологізми мають набагато більше інформації в порівнянні з окремим словом та їх слід вивчати й враховувати в різних аспектах: когнітивному, лінгвокультурологічному, функціональному тощо. Стверджується, що когнітивно фразеологічні одиниці як конституенти мовної системи використовуються носіями мови для опису смислових процесів і станів. Доведено, що глибинна семантична природа фразеологізмів полягає в тому, що під впливом соціально-побутових, політичних та інших суспільних явищ деякі конституанти у фаховій мові із часом набувають додаткового, ситуативного смислу, тобто нового смислового наповнення сталим висловам надає спеціальний текстовий форматив. Висунуто припущення, що семан-тичну структуру фразеологічного компонента у фаховому мовленні формує сукупність його семантичних елементів, що знаходяться між собою в тісних кореляціях. Розвинуто думку, що складові частини фразеологічної семантики своєю чергою розчленовуються на семантичні компоненти, семантичні ознаки, що виступають не тільки як конституенти основних семантичних складових частин фразеологізму, але і як тісна сполучна ланка між ними. Таким чином, такі характерні риси фразеологічних конституентів, як внутрішня форма, мотивованість, образність, ідіоматичність і стійкість уможливлюють здатність фразеологізмів до семантичної трансформації. Аргументовано, що фахова мова мобільного зв’язку наповнена фразеологічними конституентами, в яких значення цілого сполучення не точне, а іноді й зовсім не виводиться із суми складових компонентів або домінує над значенням складових частин. Зроблено висновок, що фразеологізми є одним із невичерпних джерел багатства й виразності мовлення, які живлять фахову підмову мобільного зв’язку, надають їй художнього зву-чання, наповнюють компонентами лексичної та синтаксичної витонченості й завершеності. Підсумовано, що фразеологічний конституент є продуктивним семантико-стилістичним засобом, так само як і метафора, метонімія, які використовується в різних сферах мови, зокрема терміносистеми мобільного зв’язку.Ключові слова:фразеологічні значення, внутрішня форма, значення, смисли, концепт, ідіоматичність, метафора, метонімія.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Khraban, Tetyana, та Ihor Khraban. "Когнитивные и прагматические особенности украинского военного юмористического дискурса социальных сетей". East European Journal of Psycholinguistics 6, № 2 (27 грудня 2019): 21–31. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2019.6.2.khr.

Повний текст джерела

Анотація:

Дослідження гумору й сміху здійснюють у багатьох галузях когнітивної лінгвістики та психології, психо- та соціолінгвістики. Гумор розглядають як позитивну емоцію, викликану когнітивними процесами оцінки комічних висловлень у різних соціальних ситуаціях (Martin, 2007). Мета дослідження полягає в установленні когнітивнопрагматичних характеристик українського військового гумористичного дискурсу в соціальних мережах. Для досягнення поставленої мети застосовано лінгвістичні методи дискурс-аналізу, контекстуального та інтуїтивно-логічного інтерпретативного аналізу, а також психолінгвістичний метод контент-аналізу. Вивчення ґрунтується на вибарному корпусі інтернет мемів та комічних коментарів, взятих із соціальних мереж і поділених на тематичні групи. Результати дослідження засвідчили, конструктивний гумор, що охоплює 47% всіх проаналізованих текстів, має тенденцію до частотнішого використання, порівняно з іншими психолінгвістичними типами. Його прагматична мета – здійснити позитивний уплив на процес формування групи через його здатність полегшувати міжособистісні стосунки між комунікантами на основі позитивних емоцій. Самопідтримувальний гумор, що зафіксовано в 33% випадків, демонструє вміння мовця зберігати жартівливий погляд на будь-які життєві події. «Чорний» і зневажливий гумор менш поширені у дискурсі українських військових, складаючи разом 20% усіх прикладів. Литература References Афонин Э. А. Становление Вооруженных Сил Украины: социальные и социально-психологические проблемы. К.: НТЦ «Психея», 2014. Буенок А. Г. Психологический анализ предпочитаемых стилей юмора в управленческой деятельности // Сибирский психологический журнал. 2012. № 4. С. 60–64. Chlopicki, W. & Brzozowska, D. (2017). Humorous Discourse. Berlin: Walter de Gruyter. Гудзенко О. З. Сміхова культура як модус соціокультурних трансформацій українського суспільства // Грані. 2014. № 12. С. 162–166. Евстафьева М. А. Когнитивные стратегии языковой игры: на материале русскоязычных и англоязычных анекдотов: дисс. ... канд. филол. наук. Калининград, 2006. Квасник А. В. Исследование особенностей когнитивного компонента юмора // Наука і освіта. 2012, № 9. С. 84–87. Квеско Р. Б., Ванина И. Л., Квеско С. Б., Чубик А. П., Бухтояров С. В., Емельянова Н. Е. Социолингвистическая коммуникация как элемент общественных отношений // Известия Томского политехнического университета. 2007. № 7. С. 61–67. Кириченко Д. А. Образно-символическая интерпретация насилия в пьесах Мартина МакДонаха // Филологические науки. Вопросы теории и практики. 2015. Вып. 2, № 44. С. 101–105. Копытин А. И., Лебедев А. А. Юмор в рисунках ветеранов войн в ходе клинической системной арт-терапии // Медицинская психология в России. 2014. Вып. 3, № 26. Retrieved from http://www.mprj.ru/archiv_global/2014_3_26/nomer/nomer02.php. Кулинич М. А. Семантика, структура и прагматика англоязычного юмора: Автореф. дисс. ... докт. культурол. Москва: Моск. пед. гос. ун-т., 2000. Lopez, B.G. & Vaid, J. (2017). Psycholinguistic approaches to humor. In S. Attardo (Ed.), The Routledge Handbook of Language and Humor (pp. 267-281). New York: Routledge. Martin, R. (2007). The Psychology of Humor. An Integrative Approach. Burlington, MA: Elsevier Academic Press. Піщанська В. М. Жінка в культурі українського козацтва // Культура України. 2014. Вип. 45. С. 47-53. Помирча С. В., Яценко М. О. Вербалізація гумору як національної риси українців (за романом О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу...») // Лінгвістика. 2013, № 1. С. 151–157. Поневчинська Н. В. Когнітивний аспект дослідження гумору (на матеріалі англомовних епіграм) // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка // Філологічні науки. 2013. Вип. 14, №1. С. 64–69. Сигида Н. А., Добряков Е. И. Военное мышление и коллективистическое общество // Сибирский журнал науки и технологий, 2006, С. 146–151. Skryl, O. & Sharun, Y. (2019). Linguistic Personality of Homo Ridens. Psycholinguistics, 25(2), 273-289. Федорова О. В. Психолингвистика vs. когнитивная лингвистика на карте современной когнитивной науки // Социо- и психолингвистические исследования. 2014, № 2. С. 7–20. Хёйзинга Й. Homo Ludens; Статьи по истории культуры. М.: Прогресс–Традиция, 1997. Retrieved from https://www.gumer.info › bibliotek_Buks › Culture › Heiz. Широких Е. А. Прецедентные феномены в англоязычном юмористическом дискурсе // Вестник Удмуртского университета. История и филология. 2015, № 25, С. 145–150. References (translated and transliterated) Afonin, E`. A. (2014). Stanovlenie Vooruzhennykh Sil Ukrainy: soczialnyie i sotsialno-psikhologicheskie problemy [The formation of the Armed Forces of Ukraine: social and socio-psychological issues]. Kyiv: Psikheya Publishers. Buenok, A. G. (2012). Psikhologicheskiy analiz predpochitaemykh stilei yumora v upravlencheskoy deyatelnosti [Psychological analysis of preferred styles of humor in management]. Sibirskyj Psikhologicheskiy Zhurnal, 45, 60–64. Chlopicki, W. & Brzozowska, D. (2017). Humorous Discourse. Berlin: Walter de Gruyter. Gudzenko, O. Z. (2014). Smikhova kultura yak modus sotsiokulturnykh transformatsiy ukrayinskoho suspilstva [The humorous culture as a mode of socio-cultural transformation of Ukrainian society]. Grani, 12, 162–166. Evstafyeva, M. A. (2006). Kognitivnyie strategii yazykovoi igry: na materiale russkoyazychnykh i angloyazychnykh anekdotov [Cognitive strategies of a language game: based on Russian-language and English-language anecdotes]. Ph.D. dissertation. Kaliningrad. Kvasnik, A. V. (2012). Issledovanie osobennostei kognitivnogo komponenta yumora. [Study of the cognitive component of humor]. Nauka i Osvita, 9, 84–87. Kvesko, R. B., Vanina, I. L., Kvesko, S. B., Chubik, A. P., Bukhtoyarov, S. V., Emelyanova, N. E. (2007). Sotsiolingvisticheskaya kommunikatsiya kak element obshhestvennykh otnosheniy [Sociolinguistic communication as an element of social relations]. Izvestiya Tomskogo politekhnicheskogo universiteta, 7, 61–67. Kirichenko, D. A. (2015). Obrazno-simvolicheskaya interpretacziya nasiliya v piesakh Martina MakDonakha [The figurative and symbolic interpretation of violence in the plays of Martin McDonagh]. Filologicheskie nauki. Voprosy Teorii i Praktiki, 2 (44), 101–105. Kopytin, A. I., Lebedev, A. A. (2014). Yumor v risunkakh veteranov vojn v khode klinicheskoy sistemnoy art-terapii [Humor in the war veterans’ drawings during clinical systemic art therapy]. Mediczinskaya Psikhologiya v Rossii, 3(26). Retrieved from http://www.mprj.ru/archiv_global/2014_3_26/nomer/nomer02.php Kulinich, M. A. (2000). Semantika, struktura i pragmatika angloyazychnogo yumora [Semantics, Structure, and Pragmatics of English-language Humor]. Summary of the Doctor of Cultural Sciences Dissertation. Moscow: Moscow State Pedagogical University. Lopez, B.G. & Vaid, J. (2017). Psycholinguistic approaches to humor. In S. Attardo (Ed.), The Routledge Handbook of Language and Humor (pp. 267-281). New York: Routledge. Martin, R. (2007). The Psychology of Humor. An Integrative Approach. Burlington, MA: Elsevier Academic Press. Pishhans`ka, V. M. (2014). Zhinka v kul`turi ukrayins`kogo kozacztva [Woman in the culture of Ukrainian Cossacks]. Kultura Ukrayiny, 45, 47-53. Pomyrcha, S. V., Yatsenko, M. O. (2013). Verbalizatsiya gumoru yak natsionalnoyi rysy ukrayintsiv [The verbalization of humor as a national trait of Ukrainians]. Lingvistyka, 1, 151–157. Ponevchynska, N. V. (2013). Kognityvnyi aspekt doslidzhennya gumoru [Cognitive aspect of the study of humor]. Visnyk Luhanskoho Natsionalnoho Universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Filologichni Nauky, 14(1), 64–69. Sigida, N. A., Dobryakov, E. I. (2006). Voennoe myshlenie i kollektivisticheskoe obshhestvo [Military thinking and collectivist society]. Sibirskij zhurnal nauki i tekhnologij, 146–151. Skryl, O. & Sharun, Y. (2019). Linguistic Personality of Homo Ridens. Psycholinguistics, 25(2), 273-289. Fedorova, O. V. (2014). Psikholingvistika vs. kognitivnaya lingvistika na karte sovremennoj kognitivnoj nauki [Psycholinguistics vs. cognitive linguistics on the map of modern cognitive science]. Soczio- i psikholingvisticheskie issledovaniya, 2, 7–20. Khyojzinga, J. (1997). Homo Ludens; Stat`i po istorii kul`tury` [Homo Ludens: Articles on the history of culture]. M.: Progress–Tradicziya. Retrieved from http: //www.gumer.info › bibliotek_Buks › Culture › Heiz. Shirokikh, E. A. (2015). Preczedentnyie fenomeny v angloyazychnom yumoristicheskom diskurse [Precedent phenomena in the English-language humorous discourse]. Vestnik Udmurtskogo Universiteta. Istoriya i Filologiya, 25, 145–150.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Когнітивні трансформації"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями