Статті в журналах: "Князь Володимир"

1

Войтович, Л. "Князь Володимир Святославович". Вісник НТШ, Число 53/54, весна - зима (2015): 30–34.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Кучерук, О. "Десятинна церква, князь Володимир Святославович та митрополит Петро Могила". Хроніка - 2000, Вип. 69/70 (2007): 550–69.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Волощук, Мирослав, та Даріус Домбровський. "КНЯЗЬ ДАНИЛО РОМАНОВИЧ ТА УГОРСЬКІ КОРОЛІ 1205–1235 рр. (У ВІДПОВІДЬ ВОЛОДИМИРОВІ АЛЕКСАНДРОВИЧУ) Частина 1". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 33 (20 грудня 2020): 37–59. http://dx.doi.org/10.15330/gal.33.37-59.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальна стаття є відповіддю на ряд публікацій Володимира Александровича 2015–2019 рр., спрямованих заперечити залежність князя Данила Романовича від Арпадів на різних етапах стосунків того з угорськими королями Андрієм ІІ і Белою IV. Шляхом ретельного аналізу робіт згаданого львівського професора автори демонструють хибність його методологічних підходів, професійні прорахунки та прояви суб’єктивної особистої неприязні до критикованих опонентів. Верифікація далеко не всіх залучених ним до власної аргументації джерельних свідчень відтворює етапи покрокового (з волі вдови Романа Мстиславовича) потрапляння юного Данила у залежність до короля Андрія ІІ 1205–1206/7 рр., оформленої de іure й de facto від зустрічі короля у Сянку із вдовою загиблого під Завихостом 19 червня 1205 р. руського володаря – до остаточного добровільного переїзду князя Данила на двір Арпадів щонайдалі взимку 1206/7 р. Впродовж окресленого часу Данилова матір вочевидь не один раз просила Андрія ІІ про військову допомогу проти вороже налаштованих сусідніх династій, наслідком надання якої стало щонайпізніше від 1206 р. (за замовчування – ще з кінця 1205 р.) і щонайменш семикратне лише упродовж того року вживання королем титулу Galiciae Lodomeriaequae Rex із відповідними подальшими політичними практиками. Набутий титул угорський володар вживав до 1235 р., передавши у спадок старшому синові Белі, не зрікшись, до слова, 1210 (або 1211 р.), коли власними силами встановив молодого Данила на галицький престол. Окреслена модель стосунків із Романовичами вочевидь випливала із непевності їхнього становища на батьківщині, зумовленого проблемним (з канонічного погляду) походженням. Натомість династія Арпадів, взявши молодого князя Данила під опіку і патронат реалізовувала щодо земель його покійного батька політику цілком суголосну іншим балканським сусідам кінця ХІ – початку ХІІІ ст., частина теренів яких de facto перебували під контролем угорських королів із відповідними змінами у титулатурі останніх. Ключові слова: Володимир Александрович, династія Арпадів, Романовичі, князь Данило, король Андрій ІІ, Роман Мстиславович, Galiciae Lodomeriaequae Rex.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Гавришко, М. "Етикетку під малюнком "Володимир - князь Київський" потрібно зняти як націоналістичну". Країна, № 50 (253) (2014): 62–65.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Гавришко, М. "Етикетку під малюнком "Володимир - князь Київський" потрібно зняти як націоналістичну". Країна, № 50 (253) (2014): 62–65.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Гавришко, М. "Етикетку під малюнком "Володимир - князь Київський" потрібно зняти як націоналістичну". Країна, № 50 (253) (2014): 62–65.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Stolyar, Olga. "PRINCE VLADIMIR ALEKSANDROVICH KUDASHEV –FUNDATOR AND POPULARIZER OF DOMESTIC AGRICULTURAL RESEARCH." Scientific notes on Ukrainian history, no. 44 (November 30, 2018): 171–78. http://dx.doi.org/10.31470/2415-3567-2018-44-171-178.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Kolybenko, Olena, та Oleksandr Kolybenko. "«БЛАГОВІРНОГО КНЯЗЯ КОРІНЬ» ЯРОПОЛК ВОЛОДИМИРОВИЧ – КНЯЗЬ ПЕРЕЯСЛАВЛЯ РУСЬКОГО". Scientific notes on Ukrainian history, № 46 (10 липня 2019): 32–43. http://dx.doi.org/10.31470/2415-3567-2019-46-32-43.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті зроблено спробу проаналізувати життєвий шлях одного з переяславських князів, що займав княжий стіл Переяслава у першій половині ХІІ ст. Це був Ярополк Володимирович, наймолодший із синів Володимира Мономаха від Гіди Вессекської. Він багато років був помічником свого батька, а власну княжу кар’єру розпочинав з Переяслава. Ще до Переяслава Ярополк Володимирович, під керівництвом свого батька, пройшов добру бойову школу. Він неодноразово вів бойові дії проти половецьких військ, ходив проти них походами на чолі переяславського полку. Також у Переяславі 1116 р. він одружився з Оленою, донькою яського (аланського) князя., яку захопив у полон під час походу на Дон (Сіверський Донець). Керування батьковими (київськими) та переяславськими полками, багатолітнє управління надзвичайно складним Переяславським князівством та отриманий у Переяславі життєвий, військово-політичний та адміністративний досвід дозволили Ярополку Володимировичу успішно керувати київським великокняжим престолом. На обох своїх столах Ярополк Володимирович продовжував активну політику своїх попередників щодо розбудови Переяслава як одного з провідних сакральних центрів Руської землі. Також він укріплював Посульську оборонну лінію, збудувавши дерево-земляне місто-фортецю Желні й поселивши у ньому захоплених ним у полон і приведених у Русь мешканців міста Друцьк (територія сучасної Білорусі). Князь Ярополк Володимирович збудував на території «окольного міста» Переяслава шестистовпний монастирський собор, виявлений під час розкопок 1953 р., та каплицю під сучасною Успенською церквою. Також він капітально відремонтував родинну усипальню Мономаховичів – собор св. Архістратига Михаїла. Це було здійснено в період між травнем 1124 р. й квітнем 1132 р. Ремонт старого храму та зведення нових розпочалися ще за життя Володимира Мономаха, який останні роки життя проживав неподалік від Переяслава, на території сучасного міста Бориспіль. Зв’язаний присягою та хресним цілуванням, які він дав попередньому великому князю Мстиславу Володимировичу, бездітний князь Ярополк чесно намагався захистити інтереси дітей старшого брата від зазіхань наступного сина Володимира Мономаха – Юрія Долгорукого. Цей найстарший син від другої дружини Мономаха постійно чекав слушної нагоди, щоб після смерті Ярополка й собі стати великим київським князем. Незважаючи на те, що йому не вдалося допомогти дітям Мстислава, все ж Ярополк Володимирович, після смерті Володимира Мономаха, був одним із найбільш яскравих державних діячів Русі першої половини ХІІ ст.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Potyl’chak, Oleksandr. "МАЛОВІДОМИЙ ТИП НАСЛІДУВАННЯ ДИРХЕМА З «КНЯЗІВСЬКИМ ЗНАКОМ» ВОЛОДИМИРА ОЛЬГЕРДОВИЧА". Ukrainian Numismatic Annual, № 4 (20 грудня 2020): 89–103. http://dx.doi.org/10.31470/2616-6275-2020-4-89-103.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті полягає у введенні до наукового обігу, нумізматичному дослідженні та атрибуції донедавна невідомого типу місцевих наслідувань дирхемів хана Токтамиша (1380–1399) карбування київського князя Володимира Ольгердовича (1362–1394). Автор розглядає обставини та географію знахідок, аналізує результати їх метрологічного дослідження, порушує питання про емітента, причини випуску цього типу наслідування, період карбування, специфіку обігу, пропонує власну версію атрибуції «князівського знаку» на аверсі монет. Методологія дослідження окреслена принципами науковості, історизму, об’єктивності, методами аналізу, класифікації, узагальнення, історико-генетичним та історико-типологічним, методом штемпельного аналізу. Наукова новизна. Імовірним прототипом для наслідування міг бути дирхем хана Токтамиша карбування Сарая ал-Джадіда з датою 794. Пов’язати досліджувану емісію з іменем Володимира Ольгердовича дозволяє стилістична тотожність «князівського знаку» на аверсі монет із геральдичним елементом денаріїв цього князя. Присутня на монеті дата та історичні обставини зміщення Володимира з київського удільного столу дозволяють окреслити період карбування цього типу монет 1392–1394 рр. Відомі на сьогодні знахідки дирхемів з «князівським знаком» локалізовано дугою вздовж лінії литовсько-татарського прикордоння в межах південних і східних теренів Київського удільного князівства та сусідніх північних територій Сіверщини. Головною метою емісії вважаємо економічні мотиви, а саме покриття дефіциту монетної маси на грошовому ринку прикордоння в межах Київського князівства. Участь даної емісії в торгівельних чи данницьких розрахунках з Ордою наразі недостатньо підтверджується нумізматичними джерелами, проте останнє не заперечує можливості спорадичного проникнення цих монет внаслідок переважно роздрібних торгово-грошових операцій на широкий простір литовсько-ординського прикордоння. Припускаємо, що однією з причин карбування Володимиром Ольгердовичем наслідувань даного типу могло бути спровоковане складними військово-політичними реаліями прагнення князя до ширшої політичної автономії й перегляду в майбутньому свого політичного статусу. Авторські спостереження дозволяють припустити стилістичний зв’язок «князівського знаку» на монетах із родовими гербами київських князів Х–ХІ ст. Чітка просторова орієнтація цього геральдичного елементу на наслідуваннях дирхема спонукає до перегляду усталеної в нумізматиці думки щодо просторової орієнтації «князівського знаку» на київських денаріях Володимира Ольгердовича. Висновки. Попередня атрибуція нумізматичної пам’ятки дає підстави стверджувати, що ми маємо справу з новим і наразі малодослідженим у нумізматиці типом наслідування дирхем хана Токтамиша карбування київського князя Володимира Ольгердовича (1362–1394). Присутність на атрибутованій монеті «князівського знаку» може свідчити про офіційний характер емісії та її приналежність до регіональних регулярних наслідувань джучидських монет.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Нечаюк, Л. "Літературна проекція образу князя Кия на проблему створення держави у романі Володимира Малика "Князь Кий"". Література. Фольклор. Проблеми поетики, Вип. 37, ч. 2 (2012): 109–14.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Нечаюк, Л. "Літературна проекція образу князя Кия на проблему створення держави у романі Володимира Малика "Князь Кий"". Література. Фольклор. Проблеми поетики, Вип. 37, ч. 2 (2012): 109–14.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Ищенко, А. С. ""The Passion for Vladimir" or to whom "Kiev-Russian heritage" belongs." Диалог со временем, no. 78(78) (April 24, 2022): 404–11. http://dx.doi.org/10.21267/aquilo.2022.78.78.026.

Повний текст джерела

Анотація:

В контексте развития историографии, посвященной князю Владимиру Святославичу и истории его памяти, рассматривается работа известного исследователя истории Киевской Руси В.М. Рычки «Володимир Великий: Лицарь Духу». Показаны как достоинства книги, так и некоторые ее недостатки, главный из которых, на взгляд рецензента, заключается в телеологичности авторского подхода или «украинизации» образа святого равноапостольного князя и его наследия. In the context of the development of historiography dedicated to Prince Vladimir Svyatoslavich and the history of his memory, the work of the famous researcher of the history of Kievan Rus V.M. Richka "Volodymyr the Great: Face to the Spirit" is considered. Both the advantages of the book and some of its shortcomings are shown. One of the main shortcomings, according to the reviewer, is the teleological character of the author's approach or the “Ukrainization” of the image of the Holy Prince and his legacy.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Синюк, С. "Бібліотека Волинського Князя Володимира Васильковича". Вісник Книжкової палати, № 1 (150) (2009): 35–37.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Чижиков, О. "Історико-правовий аспект розвитку законодавства про прототипи органів, що здійснювали нотаріальну діяльність на землях Русі та в Московії". Вісник Пенітенціарної асоціації України, № 4 (27 березня 2021): 98–106. http://dx.doi.org/10.34015/10.34015/2523-4552.2020.4.09.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено ретроспективний аналіз нормативно-правових положень, які врегульовували первісну нотаріальну діяльність. Розглянуто окремі положення Руської Правди, як базисного акту давньої Русі, а також такі документи Галицько-Волинського князівства – Грамоту князя Івана Ростиславовича (1134 р.), «Рукопісаніє» князя Володимира Васильовича (1287 р.), Уставну грамоту Мстислава Романовича (1289 р.). Надано огляд наукової літератури та правових актів, у яких згадується протореєстраційна діяльність та складання окремих актів приватно-правового характеру так званими майданними піддячими (або скорописцями) в Московії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Архипова, Є. "Саркофаг князя Володимира Святославовича: історія пошуків і атрибуція". Opus Mixtum, № 3 (2015): 7–26.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Ковальчук, О. М. "Київська Русь за часів князя Володимира Великого. Запровадження християнства." Історія та правознавство, № 15 (2006): 16–17.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Павленко, Г. І. ""Пам"ять і похвала князю руському Володимиру" Монаха Якова: спроба інтерпретації". Магістеріум, Вип. 48 (2012): 13–19.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Зоценко, І. "До історії спорудження пам"ятника святому рівноапостольному князю Володимиру в Києві". Opus Mixtum, № 3 (2015): 172–76.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Роменський, О. О. ""У владиках Апостол" (до питання про час та обставини канонізації князя Володимира)". Сторінки історії, Вип. 34 (2012): 5–12.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Dunaeva, Yulia. "REC. AD OP.: VOLODIKHIN D.M. PRINCE IVAN SHUISKY. VOIVODE IVAN THE TERRIBLE." Istoriya: Informatsionno-analiticheskii Zhurnal, no. 4 (2021): 148–54. http://dx.doi.org/10.31249/rhist/2021.04.11.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Mynenko, Jurij. "Зародження українського бароко у контексті контрреформаційних впливів у Речі Посполитій середини XVI століття". TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych 5, № 13 (5 листопада 2019): 23–32. http://dx.doi.org/10.31743/teka.5702.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття досліджує питання походження стилю бароко в українській літературі. Наводяться твердження видатних українських медієвістів ХХ століття (Володимир Перетц, Михайло Возняк, Дмитро Чижевський,) і сучасності (Вікторія Назарук, Богдана Криса, Валерій Шевчук). На появу стилю бароко мали вплив як українська народна творчість, так і польське віршування, що з'явилося на українських землях після підпорядкування їх Польщі на Люблінському сеймі 1569 року. Важливе значення для розвитку українського бароко мали контрреформаційні зміни у тодішній Речі Посполитій. Саме 80-ми роками ХVІ століття варто датувати виникнення цього стилю в українській літературі невдовзі після його появи у польському письменстві (Чеслав Гернас). Першим бароковим віршем є геральдична поезія Герасима Смотрицького 1581 року на герб князя Острозького в Острозькій Біблії, що була першим повним виданням Святого Письма українською мовою. У поезії виразно виявляється вплив польських стемматів у тлумаченні символіки герба шляхтича. Ще одним прикладом раннього бароко є Хронологія Андрія Римші, що також була надрукована того ж року в острозькій друкарні. У цих творах поєднується ренесансний (невластивий середньовіччю) зміст і барокова форма.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Волощук, Мирослав, та Ілля Паршин. "JOHANN DE LADIMIRIA: ДО ПРОБЛЕМИ ЕТНІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ КАПЕЛАНА СІЛЕЗЬКОГО КНЯЗЯ ГЕНРІХА VI ДОБРОГО". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 31 (28 грудня 2018): 50–63. http://dx.doi.org/10.15330/gal.31.50-63.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена постаті капелана, нотаря, кантора та особистого духівника вроцлавського князя Генріха VI Доброго – Іоаннові de Ladimiria. На основі різнопланового за походженням джерельного матеріалу автори прослідкували основні віхи його біографії terminus post quem 1320 – terminus ante quem 1349, дійшовши висновку про належність чоловіка до адептів латинського обряду (німців, сілезців) волинського Володимира. Завдяки невідомому за тривалістю проживанню в одній зі столиць династії Романовичів, Іоанн, згодом переїхавши в землі Пястів закріпив за собою радше німецький взірець окреслень – de Ladimiria, певну ознаку дитячих і юнацьких сентиментів за “малою батьківщиною”. Предикат чоловіка не корелюється зі схожими за звучанням, втім відмінними по суті населеними пунктами Сілезії, наприклад Любомеж чи Люджмєж. Іоанн впродовж свого служіння належав до симпатиків німецького кліру Вроцлава, не боявся увійти у відкритий конфлікт з польським єпископатом, що також може додатково вказувати на його етнічне коріння. Останні роки життя Іоанн de Ladimiria провів у Кракові, де, мабуть, і помер. Ключові слова: Іоанн de Ladimiria, Генріх VI Добрий, папа Іоанн ХХІІ, єпископ Нанкер, династія Пястів, династія Люксембурґів, Вроцлав, міщанство, німецька громада.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Синюк, С. "Літописний список книг князя Володимира Васильковича як один з перших в Україні бібліографичних документів". Вісник Книжкової палати, № 1 (162) (2010): 36–38.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Синюк, С. "Літописний список книг князя Володимира Васильковича як один з перших в Україні бібліографичних документів". Вісник Книжкової палати, № 1 (162) (2010): 36–38.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

САГАН, Віталій. "РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ДО ВЕДЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО ТА КОРАБЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ПІДРОЗДІЛІВ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ПОЛЬОВИХ УМОВАХ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 28, № 1 (20 квітня 2022): 173–93. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v28i1.963.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наводиться практичний досвід, отриманий курсантами й викладачами Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького під час проведення спільної спеціальної прикордонної операції “Полісся” з посилення україно-білоруського кордону на ділянці 105-го прикордонного загону імені князя Володимира Великого (м. Чернігів). Курсанти й викладачі факультетів охорони та захисту державного кордону, забезпечення оперативно-службової діяльності взяли участь в організації завдань з охорони державного кордону України на ділянці відділу прикордонної служби “Деревини”. Ключовими питаннями розглянуто: розгортання й забезпечення наметового містечка для проживання особового складу; розгортання об’єктів інфраструктури військового містечка; забезпечення належних умов для несення служби та відпочинку особового складу у польових умовах. Окремо висвітлено питання стосовно організації тилового забезпечення у місцях тривалого несення служби, зокрема – порядку організації та забезпечення особового складу, що несе службу у віддалених місцях гарячим харчуванням. Розглянуто широкий спектр номенклатури технічних засобів тилу. Приділено увагу важливості заготівлі дров у польових умовах, підтримання температури у місцях розташування особового складу. Результати проведеного аналізу готовності майбутніх офіцерів вирішувати завдання тилового (логістичного) спрямування щодо розгортання наметового містечка, облаштування його території, об’єктів військового господарства показали, що курсанти не в повному обсязі володіють необхідними знаннями, вміннями, навичками та іншими професійно важливими компетентностями логістичного (тилового) спрямування. Для розуміння й усвідомлення причин недостатнього рівня опанування курсантами необхідних логістичних компетентностей було проведено аналіз змісту навчальних дисциплін, які викладаються на кафедрі логістики, стосовно наявності в них тем, які певною мірою можуть вплинути на якість досліджуваної підготовки майбутніх офіцерів. Виокремлено питання, що потребують особливої уваги з боку викладачів під час організації освітнього процесу з питань тилового, логістичного спрямування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Воропаєва, Тетяна. "ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСТВА НАУКОВЦЯМИ ЦЕНТРУ УКРАЇНОЗНАВСТВА КНУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА". Молодий вчений, № 1 (89) (29 січня 2021): 249–55. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-49.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена 20-ій річниці заснування Центру українознавства у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Автор висвітлює особливості феномена українства крізь призму постатей і подій. У статті представлені результати теоретичних і емпіричних досліджень групи «Етнологія» в рамках основних науково-дослідних проєктів Центру українознавства. Упродовж 2000–2021 років співробітники Центру українознавства продовжили дослідження, які були розпочаті в рамках Інституту українознавства Київського університету. Ці дослідження були присвячені вивченню особливостей української ментальності та базових цінностей українського народу, відмінностей між «типовими українцями» і «типовими росіянами», колективної ідентичності та уявлень громадян України про сучасну національну ідею. Було продовжено вдосконалення категоріального апарату сучасного українознавства, а також розробка теоретико-методологічних засад етногенезу й етнічної історії українців. Цікаві результати були отримані під час розробки концепції походження українського народу, концепції українського націєтворення, а також у процесі вивчення національного характеру українського народу. Співробітниками групи «Етнологія» у рамках науково-дослідних тем було: 1) проаналізовано діяльність багатьох історичних особистостей від Аскольда, княгині Ольги, князя Володимира Святославича до В. Стуса, В. Чорновола, Л. Костенко, Є. Сверстюка та ін.; 2) запропоновано нове концептуальне бачення структури предметного поля українознавства, а також виокремлено основні структурні компоненти цього предметного поля; 3) доведено, що предметне поле українознавства дозволяє окреслити в межах цієї інтегративної науки внутрішній міжгалузевий контур, в межах якого можна коректно вивчати будь-які виміри українського світу; 4) уточнено визначення понять «етнічна картина світу», «національний образ світу», «цілісний світогляд»; 5) визначено поняття «когнітивна культура» і «конативна культура» українського народу; 6) уточнено специфіку становлення «українського Ми» та процесів розвитку етнічної й національної самосвідомості українського народу; 7) досліджено особливості культурогенезу й культуротворення на українських землях; 8) проаналізовано специфіку етнонімів «Русь» і «Україна»; 9) досліджено антропологічні особливості українського народу; 10) запропоновано науково обґрунтовану концепцію походження, становлення і розвитку українського народу; 11) запропоновано нове концептуальне бачення основних етапів і перспектив українського націєтворення, а також етапів цивілізаційного поступу українства; 12) проаналізовані базові цінності та основні чинники консолідації українства у постколоніальну добу; 13) визначено російську агресію як російсько-український міждержавний збройний конфлікт неоколоніального типу; 14) проаналізовано трансформації колективної ідентичності громадян України, починаючи з 1991 р.; 15) обґрунтувано стратегію «розумної сили» як основи для припинення збройного конфлікту в Україні та реінтеграції окупованих територій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Бармин, А. В. "The redaction 2b of the “Questioning by the prince Izyaslav, son of Yaroslav, grandson of Vladimir, of Theodosius, hegumenos of the Pechersky monastery, about the Latin faith” (a critical edition)." ДРЕВНЯЯ РУСЬ. ВОПРОСЫ МЕДИЕВИСТИКИ, no. 2(80) (October 5, 2020). http://dx.doi.org/10.25986/iri.2020.80.2.0011.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Князь Володимир"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями