Добірка наукової літератури з теми "Клінічний стан пацієнтів"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Зміст
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Клінічний стан пацієнтів".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Клінічний стан пацієнтів"
1
Ковач, I. В., та Н. В. Гутарова. "РЕЗУЛЬТАТИ КЛІНІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЗАПАЛЬНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ТКАНИН ПАРОДОНТУ НА ТЛІ ОРТОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 110, № 1 (27 травня 2021): 41–45. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-35-1-41-45.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним із розповсюджених методів лікування анома-лій зубощелепної системи є використання різномані-тних ортодонтичних конструкцій, які можуть бути як знімними, так і незнімними.Мета нашого дослідження. Вивчення та оцінка стану тканин пародонту у пацієнтів під час орто-донтичного лікування.Матеріал та методи дослідження. Для вирішення поставленої мети нами було проведено комплексне обстеження пацієнтів віком 18-25 років, які проходи-ли ортодонтичне лікування з використанням незнім-ної апаратури.Серед них – 65 жінок, що складало 57,5 % та 48 чоло-віків і це відповідало 42,5 %. Всі обстежені пацієнти були розділені на 2 групи в залежності від тривалості ортодонтичного лікування. В кожній групі у пацієн-тів проводили клінічний огляд із збором анамнезу за-хворювання, вивчали стан тканин пародонту за інде-ксною оцінкою.Результати досліджень та їх обговорення. Звертає на себе увагу, що у переважної більшості хворих із причинною кровоточивістю (майже 80%) симптом з'являвся тільки під час чищення зубів, у 5% кровото-чивість була лише при прийомі твердої їжі, а у 10 хворих кровоточивість відзначалася, як при чищенні зубів, так і при прийомі твердої їжіДані зіставлення стоматологічної захворюваності пацієнтів обстежених груп показали, що найбільш поширеними патологіями під час ортодонтичного лі-кування є карієс зубів та його ускладнення та хроніч-ний катаральний гінгівітВисновки. Проведені клінічні дослідження та аналіз стану тканин пародонту показали високий рівень поширеності їх ураження серед пацієнтів, які перебу-вають на ортодонтичному лікуванні.
2
Удод, О. А., та Р. С. Костенко. "ПРЯМІ ТА НЕПРЯМІ РЕСТАВРАЦІЇ ЗУБІВ: КЛІНІЧНИЙ СТАН І ОЦІНКА". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 110, № 1 (27 травня 2021): 26–30. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-35-1-26-30.
Повний текст джерелаАнотація:
Для відновлення зубів після ендодонтичного лікування застосовують пряму або непряму реставрацію, однак єдиних підходів не визначено. Мета. Клінічна оцінка прямих та непрямих відновлень зубів бічної групи після ендодонтичного лікування у різні терміни спостереження. Матеріали та методи. У проспективному рандомізованому дослідженні обстежено 79 осіб, в яких було відновлено 170 молярів з порожнинами 2 класу за Блеком після ендодонтичного лікування. У 38 пацієнтів 89 зубів (52,4 %) були відновлені прямим методом з фотокомпозита, у 41 пацієнта було проведено 81 непряме відновлення з керамічного матеріалу за цифровими технологіями. Стан реставрацій оцінювали через 6 та 12 місяців за клінічними критеріями. Результати дослідження. У термін 6 місяців за клінічними критеріями виявлено порушення у 6 прямих (6,7 %) та у 1 непрямій реставрації (1,2 %). Через 12 місяців серед прямих відновлень встановлено руйнування 2 з них (2,2 %), порушення анатомічної форми ‒ у 6 реставраціях (6,7 %), крайового прилягання ‒ у 5 (5,6 %), крайове забарвлення ‒ у 9 реставраціях (10,1 %), дефекти контактного пункту ‒ в 11 випадках (12,4 %). Зазначені порушення були у 13 відновленнях (14,6 %). У той же час, анатомічна форма та крайове прилягання були порушені лише в 1 непрямому відновленні (1,2 %), крайове забарвлення, як і дефекти контактного пункту, виявлено в 2 реставраціях (2,5 %). Загалом, з порушеннями було 2 непрямі реставрації (2,5 %). За підсумками двох обстежень з порушеннями виявлено 19 прямих відновлень (21,3 %) та 3 непрямі реставрації (3,7 %). Висновок. Бічні зуби після ендодонтичного лікування доцільно відновлювати керамічними матеріалами за непрямим методом.
3
Korzhyk, N. P. "Методи реабілітації хворих після оперативного лікування варикозної хвороби". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 10 (29 жовтня 2018): 43–44. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.10.43.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Вивчити вплив медикаментозного та бальнеологічного лікування на перебіг післяопераційного періоду у пацієнтів з варикозною хворобою (ВХ).
Матеріали і методи. Дослідження проведено щодо 70 пацієнтів з ВХ, прооперованих за період з 2006 по 2017 р. Жінок було 44, чоловіків - 26 віком від 31 до 73 років. У 42 із 70 пацієнтів застосовано запропоновану реабілітаційну схему.
Результати. Санаторно-курортне лікування покращувало післяопераційний перебіг та запобігало виникненню рецидивів ВХ.
Висновки. Після успішно виконаної венектомії реабілітаційне лікування є обов’язковим і його проведення має бути пунктуальним. Післяопераційна реабілітація за запропонованою схемою покращує клінічний стан хворого, запобігає розвитку ускладнень та рецидиву ВХ.
4
Pyasetska, L. V., та M. A. Luchynskiy. "ОЦІНКА КЛІНІЧНОГО СТАНУ ТКАНИН ПАРОДОНТА В ОСІБ ІЗ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИМИ РЕАКЦІЯМИ ДЕЗАДАПТАЦІЇ У НАЙБЛИЖЧІ ТЕРМІНИ ЛІКУВАННЯ". Вісник наукових досліджень, № 3 (12 жовтня 2018): 102–5. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9333.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати оцінки клінічного стану тканин пародонта за даними папілярно-маргінально-альвеолярного індексу в осіб із різними клінічними варіантами реакцій психофізіологічної дезадаптації після застосування лікувально-профілактичних комплексів, які розробили та впровадили автори даної роботи, у найближчі терміни спостереження.
Мета дослідження – оцінити клінічний стан тканин пародонта в осіб молодого віку з різним психофізіологічним станом у найближчі терміни лікування (3–6 місяців) за даними папілярно-маргінально-альвеолярного індексу.
Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 48 пацієнтів із запальними захворюваннями тканин пародонта та 52 осіб із запально-дистрофічними захворюваннями тканин пародонта з різним психофізіологічним станом організму. Для оцінки ефективності запропонованих лікувально-профілактичних комплексів було сформовано дві основні лікувальні підгрупи.
Результати досліджень та їх обговорення. У середньому через 6 місяців після лікування значення папілярно-маргінально-альвеолярного індексу зменшувалось стосовно значень до лікування в першій основній лікувальній підгрупі у 2,0 рази та в другій основній лікувальній підгрупі – у 1,5 раза (р<0,01). В осіб із захворюваннями тканин пародонта з контрольних лікувальних підгруп через 6 місяців спостережень у результаті застосування традиційних лікувальних заходів значення папілярно-маргінально-альвеолярного індексу збільшувалось при усіх типах психофізіологічних реакцій дезадаптації і дорівнювало даним до лікування (р>0,05).
Висновки. Проведені клінічні дослідження переконливо доводять ефективність лікувально-профілактичних комплексів при лікуванні захворювань тканин пародонта у пацієнтів основних лікувальних підгруп, які ми запропонували, що підтверджено зниженням інтенсивності запальних процесів у тканинах пародонта за даними папілярно-маргінально-альвеолярного індексу в найближчі терміни спостережень.
5
Grubnik, V. V., N. D. Parfentyeva, R. S. Parfentyev, І. А. Коlker, Yu О. Solodovnikova, І. G. Chemeresyuk та V. B. Yablonska. "Функціональний стан м`язів черевної стінки при післяопераційних вентральних грижах: сучасні клінічні інструменти діагностики та прогнозу". Klinicheskaia khirurgiia, № 1 (28 січня 2018): 59–62. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.01.59.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Комплексне оцінювання функціонального стану м’язів черевної стінки при післяопераційних вентральних грижах з використанням функціональних тестів та інтерференційної електроміографії.
Матеріал і методи. Робота виконана на базі клініки кафедри хірургії № 1 з післядипломною підготовкою Одеського національного медичного університету. За період з 2003 по 2016 рр. було обстежено і прооперовано 280 хворих з післяопераційними вентральними грижами (ПОВГ) віком від 30 до 75 років. До першої групи (порівняння) увійшли 140 пацієнтів, яким виконували алопластику за методикою «onlay». До другої (основної) групи увійшли 140 пацієнтів, прооперованих за оригінальною методикою алопластики з переміщенням прямих м’язів живота. На віддаленому етапі після проведеного оперативного втручання оцінювали частоту рецидивів, наявність синдрому хронічного абдомінального болю, функцію черевного преса. Усі пацієнти були обстежені неврологом та терапевтом. Отримані в результаті дослідження дані обробляли за методами дисперсійного аналізу за допомогою пакету прикладних програм Statistica 10.0 (StatSoft Inc., США).
Результати. У пацієнтів основної групи наприкінці 1-го року спостереження вдалося значно покращити результати виконання функціональних тестів: сила черевного пресу (СЧП) 7,3 ± 0,2 балів, тоді як в контрольній групі цей показник становив 4,0 ± 0,2 балів. Аналіз амплітудно-частотних характеристик електроміограми (ЕМГ) показав, що через 6 міс. після оперативного втручання в основній групі значення максимальної амплітуди турнів становило 1195,5 ± 55,1 мкВ, а частота турнів – 121,2 ± 6,7 Гц, тоді як в контрольній групі максимальна амплітуда турнів була 788,8 ± 89,2 мкВ, а частота турнів – 111,5 ± 9,9 Гц.
Висновки. Використання функціональних тестів разом з проведенням інтерференційної електроміографії дозволяє оцінити функціональний стан прямих м’язів живота та клінічний ефект проведення оперативних втручань у хворих з ПОВГ.
6
Burzhynska, Inna. "СИНДРОМ ГІПЕРГІДРАТАЦІЇ У ПАЦІЄНТІВ З НИРКОВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ". Actual Problems of Nephrology, № 26-27 (22 грудня 2020): 42–47. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2020.26-27-06.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Синдром накопичення рідини (гіпергідратація) виникає при порушеннях водно-сольового обміну. При нирковій недостатності гіпергідратація пов’язана з порушенням складу і об’єму позаклітинної рідини. Це впливає і на внутрішньоклітинний об’єм, змінюючи тканинний метаболізм втсторону катаболічних процесів з розпадом білків, жирів і вуглеводів. Такий стан супроводжується симптомами: падіння температури тіла, починається слиновиділення, нудота, блювота, порушення координації рухів, з’являються судоми, м’язова слабкість, головний біль.Мета. Описати клінічні прояви гіпергідратації та проаналізувати динаміку лабораторно-інструментальних показників у пацієнта з хронічною нирковою недостатністю та синдромом накопичення рідини в органах і тканинах.Матеріал і методи. Загальноприйняті лабораторні та інструментальні методи дослідження (УЗД, ехокардіографія, ЕКГ, ЕГДС).Результати. Наведено клінічний випадок: Вторинна нефрогенна артеріальна гіпертензія, ІІ ст., 2 ст., ризик високий (3). Гіпертензивне серце, помірна відносна недостатність мітрального клапану, невелика відносна трикуспідальна недостатність, мінімальна недостатність аортального клапану СНПА зі збереженою функцією викиду лівого шлуночка (52%), двобічний гідроторакс, невеликий гідроперикард, легенева гіпертензія ІІ ст. ФКП. ХХН 5Д ст. гломерулонефрит. Лікування гемодіалізом з 01.11.2017 р. Анемія. Вторинний гіперпаратиреоз. Проаналізовані різні типи гіпергідратації. Наведено механізм розвитку синдрому накопичення рідини та виникнення ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з хронічною хворобою нирок.Висновок. При хронічній нирковій недостатності основним механізмом розвитку гіпергідратації є первинна затримка натрію і води, яка з часом призводить до систолічної та діастолічної дисфункції серця, внаслідок чого зростає кінцево-діастолічний тиск у порожнинах серця та судинах. Поглиблення змін одночасно з боку нирок і серця (синдром накопичення рідини в органах і тканинах – дифузно-набрякові зміни паренхіми нирок, гідроторакс, плеврит, перикардит, асцит) сприяють прогресуванню ниркової недостатності.
7
Veselyy, S. V., та R. P. Klimanskyi. "Результати хірургічного лікування аноректальних вад розвитку у дітей". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 11 (1 листопада 2018): 53–56. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.11.53.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Оцінити віддалені результати хірургічного лікування аноректальних вад розвитку (АВР) у дітей з урахуванням анамнестичних даних.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати обстеження та хірургічного лікування 32 пацієнтів з АВР за останні 6 років.
Результати. Оперативні втручання у дітей виконували в залежності від форми аноректальної вади. Післяопераційні ускладнення спостерігали у 9 (28,1%) із 32 пацієнтів, оперованих з приводу атрезії анального отвору та прямої кишки. Померли 2 (6,3%) недоношених дітей з супутніми вадами розвитку.
Висновки. У дітей із вродженими АВР та ускладненим передопераційним періодом (недоношеність, супутні вади розвитку, внутрішньоутробна інфекція тощо) клінічний перебіг захворювання характеризувався великою кількістю різноманітних післяопераційних ускладнень у порівнянні з дітьми без обтяжливого анамнезу. Загальний стан дітей даної групи був значно тяжчим, вони потребували більш тривалої та інтенсивної передопераційної підготовки.
8
Podobivsky, S. S., L. Ya Fedoniuk, M. M. Korda, I. M. Klishch, M. A. Andreychyn, M. I. Shkilna, V. S. Podobivsky та S. O. Nykytiuk. "ВПРОВАДЖЕННЯ МЕДИЧНОЇ ГЕОІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ПРИ ДОСЛІДЖЕННЯХ ІКСОДОВИХ КЛІЩІВ І КЛІЩОВИХ ІНФЕКЦІЙ В УКРАЇНІ". Інфекційні хвороби, № 3 (29 листопада 2019): 38–45. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.3.10634.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – створити медичну геоінформаційну систему на базі отриманих даних про кліщів, зібраних з тіла людей і домашніх тварин в межах м. Тернополя, Тернопільської та інших областей України, де проводилися польові дослідження; узагальнити та систематизувати дані про клінічний стан пацієнтів, уражених іксодовими кліщами за період польових і лабораторних досліджень.
Матеріали і методи. Ідентифікацію іксодових кліщів здійснювали за допомогою оптико-електронної системи SEO – IMAGLAB. Визначення збудників, яких переносили добуті кліщі, проводилось за допомогою методу полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) шляхом приготування суспензії кліщів, виділення самої ДНК та проведення подальшої ампліфікації з використанням ампліфікатора «ROTORGene–6000» в «реальному часі».
За основу створеної медичної геоінформаційної системи (ГІС) була взята платформа ArcGIS.
Результати. Створена ГІС дає можливість он-лайн бачити поширення кліщів, зумовлених ними інфекцій та пацієнтів, у яких ці інфекції виявлені, в м. Тернополі, Тернопільській, Житомирській, Хмельницькій, Закарпатській та інших областях України. Операційні можливості ГІС дозволяють узагальнювати результати у вигляді таблиць, графіків і діаграм, здійснювати пошуки кліщів і пацієнтів за ідентифікаційним номером і т. п.
Висновки. Застосування медичної ГІС під час дослідження морфо-фізіологічних, біологічних та епідеміологічних особливостей іксодових кліщів дає можливість отримувати просторові уявлення та демонструвати отримані результати, важливе у плані узагальнення та впорядкування даних про стан пацієнтів, атакованих кліщами і заражених різними видами збудників інфекційних захворювань на певних територіях. Медична ГІС може використовуватися у прогнозуванні епідеміологічної небезпеки у населених пунктах і окремих регіонах.
9
Andreychyn, S. M., та U. O. Mudra. "ЗМІНИ ЛІПІДНОГО ТА ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ В ПАЦІЄНТІВ З ПОДАГРОЮ ТА НЕАЛКОГОЛЬНИМ СТЕАТОГЕПАТИТОМ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (5 травня 2020): 40–45. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11067.
Повний текст джерелаАнотація:
Патологія суглобового апарату належить до числа частих і поширених хвороб у популяції. Найчастіше серед так званих сольових артропатій виявляють подагру, на клінічний перебіг якої значно впливає коморбідна патологія. Поєднання подагри і неалкогольного стеатогепатиту є актуальним питанням сьогодення, оскільки обидва захворювання є мультисистемними, з метаболічними та серцево-судинними розладами.
Мета – виявити зміни ліпідного та вуглеводного обміну і оцінити клінічні прояви захворювання в пацієнтів із подагрою в поєднанні з неалкогольним стеатогепатитом.
Матеріал і методи. В дослідженні взяли участь 123 хворих на подагру в період загострення, з них 118 (95,9 %) чоловіків і 5 (4,1 %) жінок. Хворим проводили загальноклінічне обстеження (збір скарг, анамнезу, вимірювання зросту та маси тіла) та біохімічні тести (визначали функціональні проби печінки, показники ліпідного спектра, вуглеводного обміну, також рівень сечової кислоти (СК) у сироватці крові як маркер порушення пуринового обміну).
Усіх обстежених було поділено на дві групи. До групи І увійшло 65 хворих на подагру без ураження печінки, до групи ІІ – 58 осіб із супутнім НАСГ. Групу порівняння склали 30 практично здорових осіб (ПЗО).
Встановлено, що розвиток НАСГ у хворих на подагру асоціюється з більшими порушеннями показників функціонального стану печінки (підвищення вмісту СК, активності АлАТ, АсАТ, глікемії, загального білірубіну, зниження рівня загального білка), супроводжується суттєвою дис- та гіперліпідемією (зростання у крові ЗХС, проатерогенних ЛПНЩ, зниження протиатерогенних ЛПВЩ).
Висновок. Наявність НАСГ, як супутнього захворювання у пацієнтів з подагрою, погіршує їх загальний стан і якість життя. Встановлено глибші ліпідні порушення крові при поєднаному перебігу подагри і НАСГ, що погіршує перебіг основного захворювання і підвищує ризик кардіоваскулярних подій.
10
Павлюк, Н. М., та С. М. Василюк. "Особливості передопераційної підготовки пацієнтів з оклюзійними захворюваннями артерій нижньої кінцівки". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, № 1 (30 червня 2020): 71–75. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.71-75.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Результати загальнонаціональної програми PARTNERS (США) показали, що у пацієнтів віком 50–70 років за наявності облітеруючого атеросклерозу та таких факторів ризику, як паління або цукровий діабет імовірність розвитку ХКІНК становила 29 %. У країнах Євросоюзу витрати на стаціонарне лікування такого пацієнта становлять понад 20000 євро щороку, смертність упродовж 6 міс. – майже 20 %. Враховуючи глобальне збільшення частки населення зрілого та похилого віку, а також поширення метаболічного синдрому, клінічний і соціально-економічні аспекти ХКІНК у найближчому майбутньому стануть ще вагомішими. Мета дослідження. Проаналізувати основні етапи передопераційної діагностики та особливості антибіотикотерапії у пацієнтів з оклюзійними захворюваннями артерій нижньої кінцівки, яким були виконані нетравматичні ампутації. Матеріали та методи. Проведений аналіз клінічного обстеження та лікування 189 пацієнтів з оклюзійними захворюваннями артерій нижніх кінцівок. У ретроспективний етап дослідження було включено 115 пацієнтів, яким було проведено ампутації нижніх кінцівок на різному рівні впродовж 2010–2014 рр. Проспективний етап дослідження включав 74 пацієнтів, в яких ампутація нижньої кінцівки була проведена впродовж 2015–2018 рр. Результати досліджень та їх обговорення. У хворих ретроспективного етапу частіше траплялися ознаки SIRS(<0,01). Згідно даних ультразвукового дослідження найчастіше траплялася оклюзія артерій гомілки – у ретроспективному етапі (р<0,01) та проспективному (р<0,001).У 12 пацієнтів (10,4±2,85%) ретроспективного етапу та 31 пацієнта (41,89±5,74%) проспективного етапу для передопераційної оцінки ймовірного рівня ампутації проводили комп’ютерне томографічне дослідження артеріального русла нижньої кінцівки, що дозволяло оцінити не тільки рівень оклюзії чи стенозу, а й стан колатерального кровообігу, що впливало на вибір рівня ампутації кінцівки. Про-аналізовано динаміку використання різних груп антибактеріальних препаратів у різні роки, відзначили зниження призначення цефалоспоринів та фторхінолонів та підвищення карбапенемів та аміноглікозидів. Висновки. Тривалість передопераційної підготовки залежала від наявності ознак системи запальної відповіді (SIRS). У період з 2015 по 2018 рр. збільшилась кількість пацієнтів з оклюзійними захворюваннями, в яких передопераційна діагностика включала крім ультразвукового доплерівського сканування комп’ютерну томографію. Виявлено зміни у призначеннях антибактеріальних препаратів. Ключові слова: оклюзійні захворювання артерій нижніх кінцівок, критична ішемія нижніх кінцівок, ампутація, ультразвукове доплерівське сканування, комп’ютерна томографія
Дисертації з теми "Клінічний стан пацієнтів"
1
Гунаєва-Кручина, О. О. "Порівняльна характеристика ефективності гіполіпідемічної терапії аторвастатином у пацієнтів з ішемічною хворобою серця з та без втручань на коронарних судинах". Thesis, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/5566.
Повний текст джерелаАнотація:
Дисертація присвячена підвищенню ефективності довгострокової регулярної терапії середніми дозами аторвастатину на основі вивчення змін клінічних і функціональних показників, ліпідного спектра, С - реактивного білка й рівня лейкоцитів крові в лікуванні пацієнтів на ІХС з та без перенесених втручань на коронарних судинах.
Встановлено, що довготривала регулярна терапія аторвастатином у середніх дозах позитивно позначається на клінічних проявах, функціональних показниках і тривалості життя пацієнтів на ІХС.
Доведено, що частота кінцевих точок у групах пацієнтів з та без втручань на коронарних судинах виявляється статистично недостовірною й не залежить від типу дисліпідемії.
Виявлено, що при початково різному клінічному й функціональному стані пацієнтів на ІХС у 2-х досліджувальних групах, і швидшому поліпшенні цього стану після оперативних втручань на коронарних судинах, відмінності у висхідних рівнях і подальших змінах ліпідного спектру на етапах регулярної терапії аторвастатином виявляються статистично незначними.
Гіполіпідемічний ефект настає раніше й виявляється сильніше в пацієнтів з 2А типом дисліпідемії проти типу 2В дисліпідемії.
Визначено протизапальний ефект довготривалої терапії аторвастатином у середніх дозах у довгостроковій терапії ІХС у пацієнтів з та без втручань на коронарних судинах не залежить від типу дисліпідемії, однаково нормалізуючи рівні СРБ і лейкоцитів крові до кінця спостереження.
Довготривала стабільна терапія аторвастатином у середніх дозах у пацієнтів з ІХС повинна проводитися з початку діагностики захворювання незалежно від типу дисліпідемії й ухвалення рішення на оперативні втручання на коронарних судинах. Медикаментозні методи лікування й процедури реваскуляризації міокарда повинні не протиставлятися, але доповнювати один одного.
2
Сторожук, М. В. "Дослідження стану мікробіоти кишківника у пацієнтів із різними клінічними формами розацеа". Thesis, БДМУ, 2021. http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/18897.
Повний текст джерела