Добірка наукової літератури з теми "Класифікація заходів запобігання корупції"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Зміст
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Класифікація заходів запобігання корупції".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Класифікація заходів запобігання корупції"
1
Походєєва, В. Є. "Запобігання корупції в україні крізь призму медіа". Актуальні проблеми політики, № 67 (25 травня 2021): 96–100. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i67.1157.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сутність та поняття превентивних заходів щодо запобігання корупції, їх реалізацію в Україні; досліджено дискурс сучасних медіаресурсів щодо корупції в Україні. Корупція в Україні є перешкодою для ефективного функціонування політичних реформ. Безперечно, варто враховувати перехідний стан сучасного українського суспільства, який створює як можливості для відкритості політики, так і складнощі впровадження заходів запобігання корупції. Статистичне дослідження щодо індексу сприйняття корупції показує не надто позитивний рейтинг України, що змушує задуматися про важливість упровадження превентивних заходів із запобігання корупції, а опитування міжнародних агенств свідчать про зневіру українців у боротьбі з корупцією. Всі ці факти, безсумнівно, створюють резонанс на шпальтах рейтингових медіаресурсів. У свідомості громадськості за допомогою медіа формується думка, що корупція не наносить шкоди суспільству, тому окремі громадяни можуть вибирати корупційні шляхи вирішення повсякденних проблем. Потрібно подолати стереотип толерантності щодо корупції. Масштабність корупції та несформованість антикорупційного дискурсу діє на окрему особистість як певна норма. Деякі вчені стверджують, що в Україні представлена особлива корупція – кризового типу, яка вражає як державу, так і медіа та громадянське суспільство. Це одна з головних проблем реалізації антикорупційної стратегії в нашій державі. З одного боку, корупція – це принизливе, аморальне і протиправне явище, з іншого – у медіа так і не сформовано антикорупційний дискурс. Щоб досягти ефективного результату в запобіганні корупції, культуру корупційних впливів має витіснити культура ефективної співпраці громадян та держави і велика суспільна відповідальність. Багато українців готові до змін та прагнуть змінюватися. Щоби здійснити перехід від корумпованої держави до такої, де громадськість не часто стикається з корупцією, потрібна широка дискусія як основа антикорупційного дискурсу.
2
Супрун, Т. М. "Поняття і види корупції та її характеристика: теоретико-правовий аспект". Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика), № 14 (13 травня 2019): 135–45. http://dx.doi.org/10.33244/2521-1196.14.2019.135-145.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена висвітленню питань щодо поняття і видів корупції та її характеристиці. Надано правове трактування терміна «корупція» у вузькому та широкому розумінні, що надає можливість досконалого вивчення розглядуваного явища. Ця класифікація зумовлює до вивчення основних проблемних питань щодо запобігання корупції.
3
Башкатова, В. "Державна політика у сфері запобігання і протидії корупції в Україні". Юридичний вісник, № 1 (31 липня 2020): 44–50. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1558.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено держану політику у сфері запобігання і протидії корупції в Україні. Протягом діяльності нашої держави питання запобігання і протидії корупції постійно обговорювалися в державі, до цього процесу залучалися науковці, фахівці, представники правоохоронних органів. Гостро системні явища корупції в нашій державі почали проявлятися на початку дев'яностих років минулого століття, що спонукало державу до вжиття певних дій у цьому напрямі шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів. Першим таким правовим документом, спрямованим на подолання корупції в Україні, варто вважати Постанову Верховної Ради України «Про невідкладні заходи щодо боротьби з організованою злочинністю і корупцією» від 07.05.1993, якою передбачалося підготувати й унести на розгляд Верховної Ради України низку проектів законів, спрямованих на протидію корупції й організованій злочинності. Незважаючи на те що цей документ був політико-право-вим, він заклав підвалини подальшої правової політики держави у сфері боротьби з корупції.
Особливо гостро питання боротьби з корупції постало останніми роками, коли вона стала загрозою правам людини та громадянина, верховенству права й демократії, правопорядку й соціальній справедливості, стала перешкодою сталому економічному розвитку суспільства, а також знижує інвестиційну привабливість України для інвесторів, заважає розвитку бізнесу, руйнує довіру до судової системи та правоохоронної системи. Про це свідчить обговорення цієї проблематики на шпальтах різноманітних засобів масової інформації представниками різних професій, державними посадовцями, оскільки негативне ставлення суспільства до корупції стало одним із багатьох складників, що спонукають державу вживати різноманітних правових заходів щодо запобігання і протидії корупції в державі.
Водночас прийняття значної кількості законодавчих актів і створення відповідних структур у сфері запобігання і протидії корупції в державі поки свідчать, що сьогодні ефективна державна політика України у сфері запобігання корупції ще не вироблена, що потребує подальших наукових пошуків.
4
Рева, Юрій Олексійович. "ДЕЯКІ ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННОГО ДЕКЛАРУВАННЯ В УКРАЇНІ". Знання європейського права, № 4 (7 лютого 2020): 69–80. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.7.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті на основі положень чинного законодавства та позицій науковців проаналізовано основні проблеми реалізації системи електронного декларування в Україні. Досліджено існуючі проблеми в частині існуючої системи електронного декларування та діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції. Запропоновано шляхи вдосконалення функціонування системи електронного декларування в Україні.
Корупція в Україні за весь час існування незалежної держави стала чи не найважливішою проблемою в суспільному і державному розвитку, яка чинить свій деформуючий вплив на систему публічного адміністрування, забезпечення добробуту населення, розвиток національного капіталу тощо. В цілому ж корупція в більшій чи меншій мірі проймає всі сфери життєдіяльності суспільства. В зв’язку з цим, держава вживає активних заходів протидії та запобігання корупції. Це, в першу чергу, відображено в прийнятті Закону України «Про запобігання корупції», впровадженні антикорупційних програм (державних та відомчих), посиленні кримінальної відповідальності за корупційні злочини, створенні спеціалізованих антикорупційних органів – Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного антикорупційного бюро, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури тощо. Дієвим заходом попередження корупції є система електронного декларування. Незважаючи на позитивну динаміку в діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції, результати їх діяльності не вражають, адже, враховуючи значну кількість декларацій, поданих суб’єктами декларування, кількість перевірених декларацій залишається дуже низькою. Незважаючи на достатню прогресивність запровадження в Україні системи електронного декларування, науковці та експерти в сфері антикорупційної політики й антикорупційного законодавства відзначають, що дану систему не можна назвати ефективною через низький рівень її результативності.
5
Тильчик, О. В., та Н. А. Шпак. "ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ АНТИКОРУПЦІЙНИХ ТА АНТИЛЕГАЛІЗАЦІЙНИХ СТАНДАРТІВ: ДОСВІД ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ". Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика), № 3-4 (27 листопада 2018): 81–87. http://dx.doi.org/10.33244/2521-1196.3-4.2018.81-87.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто актуальне питання щодо напрямів удосконалення положень загальнодержавної антикорупційної стратегії, а саме в частині гармонізації антикорупційних та антилегалізаційних заходів у системі запобігання та протидії корупції на прикладі позитивного досвіду Великої Британії.
6
Маслова, Я. І. "ПРОЦЕДУРА МОНІТОРИНГУ СПОСОБУ ЖИТТЯ ПРАЦІВНИКІВ НАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНТСТВА ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ". Знання європейського права, № 5 (22 грудня 2021): 59–62. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i5.281.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню процедурних особливостей моніторингу способу життя до працівників Націо нального агентства з питань запобігання корупції. Звернено увагу на відсутність нормативно встановленої вказів ки щодо прийняття Національним агентством з питань запобігання корупції окремого порядку проведення моні торингу способу життя до суб’єктів декларування. Установлено, що специфікою статусу працівника Національного агентства з питань запобігання корупції є діалектичний зв’язок одночасності визнання суб’єкта вповноваженим на вживання антикорупційних заходів та застосування до нього цих інструментів антикорупційного контролю. Визначено, що процедура здійснення моні торингу способу життя працівників НАЗК є регламентованою нормами публічного права послідовністю дій у сфе рі запобігання корупції, яку спрямовано на забезпечення доброчесності службовців спеціально вповноваженого антикорупційного органу державної влади та дотримання ними нормативно встановлених вимог і обмежень, що одночасно мінімізує ризики погіршення авторитету НАЗК та негативно впливає на репутацію службовця антико рупційного профілю. Зазначено, що процедура моніторингу способу життя працівників НАЗК є втручальною фор малізованою процедурою, яка застосовується вибірково; підставою для моніторингу способу життя працівників НАЗК є інформація, яка свідчить про можливість невідповідності рівня життя працівника НАЗК та задекларова ним ним відомостям про майновий стан; джерелом інформації, яка стала підставою для застосування цього анти корупційного інструмента, можуть бути: повідомлення фізичних чи юридичних осіб; публікації в засобах масової інформації; дані, зібрані з відкритих баз даних (включно із соціальними мережами); відсутні визначені терміни між початком процедури та встановленням підстав для цього; змістом процедурних дій є перевірка, порівняння інформації, наданої особою в деклараціях та спостереження за конкретним об’єктом доходу; наслідком її засто сування є складання документа у вигляді доповідної записки, що є підставою для застосування інших заходів антикорупційного контролю до працівника НАЗК тощо.
7
Однолько, І. В. "ШЛЯХИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ (МЕХАНІЗМ РЕАГУВАННЯ)". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 4(29) (13 квітня 2020): 135–39. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).410.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена розгляду існуючих шляхів протидії корупції в Україні та розробці на цій основі механізмів реагування на корупційну злочинність через виконання завдань, пов’язаних з аналізом здо-бутків вітчизняних та зарубіжних науковців щодо за-гальнодержавних шляхів запобігання та необхідності здійснення заходів на зменшення корупційної актив-ності громадян.
Визначено важливість підвищення антикорупцій-ної культури населення для формування негативного ставлення в суспільстві до явища корупції, проаналізо-вано наукові підходи до визначення механізму реагу-вання на корупційні правопорушення, проаналізовано міжнародний досвід реагування на корупційні прояви.
Розкрито наукове обґрунтування певних шляхів про-тидії корупції в українській державі, а також на основі проведеного дослідження запропоновано авторське ба-чення протидії корупції, а також підтримано позицію провідних українських кримінологів щодо ефективної протидії корупції через прояв політичної волі, спрямо-ваної на реальну протидію зазначеному виду злочинів.
Окремо зазначається, що ефективна протидія ко-рупції можлива лише за умови комплексного підходу до мінімізації цього явища. Для цього потрібно шля-хом проведення просвітницької роботи сформувати не-гативне ставлення до корупційних правопорушень гро-мадян. Необхідним є використання сучасних ресурсів, які дають змогу мінімізувати можливість застосування корупційних схем.
Як підсумок визначено, що в Україні, яка обрала за-раз вектор на успішну євроінтеграцію, потрібно належ-ним чином підходити до викорінення явища корупції, використовуючи увесь можливий арсенал способів та заходів запобігання. Найбільш ефективними шляхами протидії корупції сьогодні є формування антикоруп-ційної культури населення, використання міжнарод-ного досвіду та застосування більшої кількості ресур-сів, спрямованих на мінімізацію корупційних ризиків, а також реалізація загальнонаціональної стратегії дер-жави щодо подолання цього явища.
8
Юсова, К. М., та О. В. Акімова. "КОРУПЦІЙНІ ПРОЯВИ У СИСТЕМІ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ". Підприємництво та інновації, № 11-1 (29 травня 2020): 37–42. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті сформовано характерні ознаки корупції у сфері публічних закупівель, такі як використання службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей державних службовців, які полягають у порушенні врегульованої законодавством процедури придбання на конкурентній основі замовником товарів, робіт і послуг за публічні кошти; реалізація неправомірної вигоди, тобто особистих інтересів як виконавців, так і замовників у сфері публічних закупівель у різних формах без законних на те підстав; зниження ефективності використання публічних коштів та їх надмірна витрата через відсутність відкритої конкуренції між постачальниками товарів/виконавцями робіт і послуг. Розвинена класифікація корупційних проявів у сфері публічних закупівель, на відміну від наявних, дає змогу найбільш системно дослідити властивості корупції у публічних закупівлях, встановити напрями їх аналізу, а також розробити методи запобігання корупційним проявам відповідно до найбільш властивих системі публічних закупівель корупційних проявів.
9
Курбатова, І. "Роль органів прокуратури в системі запобігання та протидії корупції". Юридичний вісник, № 4 (5 лютого 2020): 66–71. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.971.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано стан протидії корупції в Україні та роль органів прокуратури в організації протидії цим проявам. Наголошено, що на сьогодні стан протидії корупції досить низький у порівнянні з розвиненими європейськими країнами, що заважає повноцінній реалізації гарантованих Конституцією прав та свобод громадян, всебічному розвитку громадянського суспільства створює негативний імідж української держави на міжнародній арені. Основна мета роботи полягає у тому, щоб на підставі узагальнення чинного кримінального процесуального законодавства, практики його застосування та аналізу спеціальної літератури визначити роль органів прокуратури у криміналь-них провадженнях щодо корупційних злочинів. Сформульовано, що Україна використала досвід передових європейських країн у протидії корупції та з цією метою було внесено зміни у чинне кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство, а також створені та унормована діяльність таких органів як САП, НАБУ, НАЗК, ДБР, на які покладено обов’язок організації та здійснення заходів щодо протидії корупційним проявам та реагування на вчинені корупційні злочини. Крім того приділена значна увага співпраці України з європейськими інституціями щодо протидії корупції. Наголошено, що українська держава виконала значний обсяг рекомендацій європейських інституцій, що дозволило приєднатися до GRECO і як наслідок покращило співпрацю з ЄС у питаннях проти-дії корупції. Підкреслено, що на сьогодні ще не повністю закінчено всі заходи, які направлені на реформування правоохоронної системи України з метою покращення ефективності протидії корупції і цей процес необхідно удосконалювати враховуючи європейські та світові тенденції.
10
Походєєва, В. Є. "ІНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ: РОЛЬ МАСМЕДІА ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 33 (26 березня 2022): 107–10. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i33.1044.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається роль інститутів громадянського суспільства та масмедіа як провідних інститутів у запобіганні корупції в Україні. У роботі обґрунтовано актуальність участі масмедіа та громадянського суспільства у протидії корупції у державі, досліджено їх вплив на діяльність органів державної влади, їх провідну роль як одних із найбільш ефективних провідників антикорупційного дискурсу у суспільство. Проведено аналіз останніх досліджень і публікацій у цій сфері, також визначено проблеми та складнощі у роботі масмедіа та громадянського суспільства, у процесі запобігання корупції. Досліджено, що для ефективної діяльності масмедіа та громадянського суспільства необхідна підтримка з боку інститутів державної влади задля пришвидшення подолання корупційних проявів. Зазначено мету та завдання для ефективної участі громадянського суспільства та масмедіа у формуванні та реалізації державної антикорупційної політики в Україні. Підкреслено необхідність підтримки з боку держави щодо реалізації ефективних заходів для забезпечення реальної діяльності громадських організацій і масмедіа без, перешкоджання їх роботі. Роль громадянського суспільства та масмедіа у запобіганні корупції – значна, вони не лише виконують функцію інформування суспільства про прояви корупційних порушень, але і формують правильну антикорупційну свідомості, сприяють становленню нетерпимості до корупційних вчинків і неприйняття будь-яких форм корупційних проявів. Масштабне включення масмедіа та громадянського суспільства у механізми запобігання корупції є дієвим засобом створення у суспільстві об’єктивної думки про проблему корупції у державі й ефективним засобом протидії цьому деструктивному явищу. Найкращим варіантом взаємної співпраці масмедіа, державних органів і громадянського суспільства буде партнерство.
Дисертації з теми "Класифікація заходів запобігання корупції"
1
Хабарова, Т. В. "Адміністративно-процесуальні засади запобігання корупції в України". Thesis, 2017. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/13440.
Повний текст джерелаАнотація:
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2017.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню адміністративно-процесуальних засад запобігання корупції в Україні.
Охарактеризовано основні підходи до розуміння сутності корупції як соціального, політичного, економічного, морально-психологічного, управлінського та правового явища. Визначено зміст та надано класифікацію заходів запобігання корупції. Охарактеризовано зміст та структуру адміністративно-правового механізму запобігання корупції. Досліджено адміністративно-процесуальні засади запобігання корупції, охарактеризовано систему правових принципів як основу процесу реалізації антикорупційної діяльності, законотворчої діяльності в сфері запобігання корупції та взаємодії суб’єктів запобігання корупції. Здійснено аналіз та надано характеристику стану нормативно-правового регулювання сфери запобігання корупції.
Розкрито зміст процесуальної форми таких антикорупційних заходів запобігання корупції, як спеціальна перевірка стосовно осіб, що претендують на обіймання посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, заходів фінансового контролю, врегулювання конфлікту інтересів та проваджень у справах про правопорушення, пов’язані з корупцією. Визначено особливості провадження зазначених антикорупційних заходів.
На основі аналізу стану реалізації антикорупційної діяльності сформульовано конкретні пропозиції щодо оптимізації процесу здійснення окремих заходів запобігання корупції.
2
Романова, Юлія Олексіївна. "Розробка заходів удосконалення етики публічного службовця як засіб запобігання та протидії корупції". Магістерська робота, 2021. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/6567.
Повний текст джерелаАнотація:
Романова Ю. О. Розробка заходів удосконалення етики публічного службовця як засіб запобігання та протидії корупції : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 281 "Публічне управління та адміністрування" / наук. керівник Н. П. Капітаненко. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 121 с.UA : В кваліфікаційній роботі розглянуто теоретико-методологічні засади етики публічного службовця як засобу запобігання та протидії корупції. Встановлено організаційно-правове забезпечення етики публічного службовця як складової антикорупційної політики. Охарактеризовано етичні кодекси як один з елементів етичної інфраструктури. Вивчено та проаналізовано зарубіжний досвід функціонування етики публічного службовця (США, Великобританія, Франція, Литва, Норвегія). Приділено увагу виявленню можливостей для удосконалення публічної етики як засобу запобігання та протидії корупції в Україні.
EN : The theoretical and methodological principles of ethics of a public servant as a means of preventing and combating corruption are considered in the qualification work. The organizational and legal support of the ethics of public servants as a component of anti-corruption policy has been established. Codes of ethics are described as one of the elements of ethical infrastructure. The foreign experience of functioning of ethics of the public servant (the USA, the Great Britain, France, Lithuania, Norway) is studied and analyzed. Attention is paid to identifying opportunities for improving public ethics as a means of preventing and combating corruption in Ukraine.