Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Кислотна.
Статті в журналах з теми "Кислотна"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Кислотна".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Щелконогов, В. А., Е. С. Дарнотук, А. В. Чеканов, О. А. Баранова, К. Д. Казаринов, Н. С. Шастина, С. Л. Стволинский та ін. "ЛИПОСОМАЛЬНЫЙ ПРЕПАРАТ С КАРНОЗИНОМ И ЛИПОЕВОЙ КИСЛОТОЙ: ПОЛУЧЕНИЕ, АНТИОКСИДАНТНЫЕ И АНТИАГРЕГАНТНЫЕ СВОЙСТВА". Биофизика 66, № 2 (2021): 329–37. http://dx.doi.org/10.31857/s0006302921020149.
Повний текст джерелаАнотація:
Подобраны условия для получения фосфатидилхолиновых липосом, содержащих одновременно липоевую кислоту и карнозин. Полученные липосомы представляют собой сферические частицы размером 180-250 нм, характеризующиеся эффективностью включения липоевой кислоты, равной 50-70%, и карнозина - 17-33%. На модели окисления фосфатидилхолина пероксидом водорода показано антиоксидантное действие карнозина, липоевой кислоты или липоевой кислоты с карнозином совместно, заключающееся в торможении процесса липидной пероксидации, которое проявляется в уменьшение образования продуктов перекисного окисления липидов, реагирующих с тиобарбитуровой кислотой. Установлено, что липоевая кислота (5 мМ) и карнозин (0.1-10 мМ) в липосомах проявляют антиоксидантное действие. При этом было показано, что содержание соответствующих продуктов липидной пероксидации в липосомах с антиоксидантами (липоевая кислота + карнозин) было в 15 раз меньше, чем в контрольных липосомах (без антиоксидантов). Оценено влияние полученных липосомальных препаратов на агрегацию тромбоцитов, индуцированную арахидоновой кислотой. Обнаружено, что липосомальный препарат, содержащий липоевую кислоту (1.5 мМ) и карнозин (2.1 мМ), подавляет агрегацию тромбоцитов на 50-55% относительно контроля (тромбоциты и арахидоновая кислота), в то время как липосомы без антиоксидантов и водорастворимые формы препаратов карнозина и липоевой кислоты практически не влияют на агрегацию тромбоцитов, обусловленную арахидоновой кислотой.
2
Ланин, С. Н., С. А. Рычкова, А. Е. Виноградов, М. Б. Вирясов, Е. В. Власенко, К. С. Ланина, П. Н. Нестеренко та Т. Д. Хохлова. "Кислотно-основные и адсорбционные свойства пористого микродисперсного детонационного наноалмаза". Сорбционные и хроматографические процессы 17, № 1 (20 лютого 2018): 63–77. http://dx.doi.org/10.17308/sorpchrom.2017.17/354.
Повний текст джерелаАнотація:
Исследована адсорбция ряда соединений, обладающих свойствами кислот, оснований и амфотерных соединений, на пористом микродисперсном детонационном наноалмазе (ПМДН) из водных растворов. Из анализа результатов адсорбции кислотных и основных красителей на поверхности ПМДН следует, что на поверхности сорбента имеются как основные, так и кислотные группы, с которыми способны вступать во взаимодействия молекулы органических кислот, оснований и амфотерных соединений. Обработка исходного образца кислотой или основанием приводит к уменьшению адсорбции кислотных и основных красителей, что может быть связано с удалением примесей с поверхности ПМДН, с которыми способны взаимодействовать кислотные и основные соединения.
3
Копытько, Янина Федоровна, Тамара Дарижаповна Даргаева та Тамара Даниловна Рендюк. "Состав травы короставника полевого (Knautia arvensisL.)". Химико-фармацевтический журнал 54, № 7 (29 липня 2020): 41–48. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2020-54-7-41-48.
Повний текст джерелаАнотація:
С помощью ТСХ в траве Knautia arvensis обнаружены фенолкарбоновые кислоты и флавоноиды. Методом спектрофотометрии количественно оценено содержание фенольных веществ в пересчете на хлорогеновую кислоту (от 1,05 до 2,08 %), по этому веществу предложено стандартизовать образцы травы Knautia arvensis. Методом ВЭЖХ-УФ выявлено присутствие о-кумаровой, галловой, неохлорогеновой, хлорогеновой, кофейной, изоферуловой и розмариновой кислот, а также гиперозида и кемпферола. Наибольшее содержание имеет хлорогеновая (0,29 – 0,60 %) кислота. Методом ГЖХ-МС в гексановых извлечениях найдено 92 вещества, среди которых альфа-линоленовая кислота, этиловые эфиры пальмитиновой, пальмитолеиновой, 13-метилтетрадекановой, фенилуксусной кислот, фитол, изовалеральдегид диэтилацеталь, гексагидрофарнезилацетон, диэтоксиэтан, 14-метил-8-гексадеценаль, янтарной кислоты диэтиловый эфир, дигидроцитронеллол, фенилацетальдегид и др.
4
Хабибуллин, Марат Яхиевич. "СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ПРОЦЕССА СОЛЯНОКИСЛОТНОЙ ОБРАБОТКИ СКВАЖИН ПРИМЕНЕНИЕМ НОВЕЙШИХ ТЕХНОЛОГИЙ И ОБОРУДОВАНИЯ". Izvestiya Tomskogo Politekhnicheskogo Universiteta Inziniring Georesursov 331, № 10 (21 жовтня 2020): 128–34. http://dx.doi.org/10.18799/24131830/2020/10/2861.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальность исследования обусловлена необходимостью обеспечивать равномерный нагрев раствора кислоты при скоростях закачки, создаваемых агрегатами, на термокислотные образцы. Решение этой проблемы позволит повысить эффективность кислотных и термокислотных обработок сильно дренированных скважин с низким пластовым давлением. Цель: разработать и предложить метод кислотного и термокислотного импульсирования, методику его применения и создать конструкции подземного и наземного оборудования скважин для осуществления разработанного метода. Объекты. Объем раствора, заливаемого в насосно-компрессорные трубы при термокислотной обработке методом импульсирования, зависит от их длины и внутреннего диаметра. Обычно он принимается равным 1,2–2 м3. Если в скважине, намеченной для проведения термокислотной обработки методом импульсирования, фильтр или его некоторая часть оказывались перекрытыми песчаной пробкой, то их предварительно очищали желонкой, не вскрывая зумпфа. А также используется специальный перфорированный наконечник и специальная заливочная головка. Методы. Термокислотную (как и кислотную) обработку скважины методом импульсирования проводят без применения насосного агрегата, что позволяет значительно сократить расходы. Ускорение движения кислотного раствора, нагрев всего объема до нужной температуры и создание давления (за счет веса столба раствора) способствуют увеличению глубины проникновения и эффективности воздействия кислоты на пласт. Результаты. Наиболее подходящим кислотным раствором для термокислотного импульсирования является 15 %-ная НСl, ингибированная униколом. Хорошие результаты дало внедрение способа кислотного импульсирования, предусматривающего использование специального наконечника, в котором канал штуцера полностью закрыт магниевым стержнем. В результате реакции магниевый стержень растворяется в кислотном растворе, после чего последний устремляется через освободившийся канал штуцера и перфорированный патрубок в фильтр, создавая так называемый кислотный импульс, т. е. достигается повышение скорости закачки под действием гидростатического давления.
5
Kostyshyn, L. V., L. V. Slobodianiuk, S. M. Marchyshyn, O. L. Demydiak та L. Yu Liashenko. "ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ У ТРАВІ ТА ПІДЗЕМНИХ ОРГАНАХ SAPONARIA OFFICINALIS L." Medical and Clinical Chemistry, № 4 (12 лютого 2021): 77–82. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.i4.11743.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Мильнянка лікарська (Saponaria officinalis L.) – багаторічна трав’яниста рослина, представник родини гвоздикові (Caryophyllaceae). Вона поширена по всій території Європи, у Північній Африці та на заході до Середньої Азії, але на даний час також культивується в багатьох країнах світу. В Saponaria officinalis L. спостерігають високий рівень сапонінів, також рослина містить флавоноїди, квайлову кислоту, жирні кислоти та різні фенольні сполуки. У джерелах літератури є інформація про протигрибкову активність сапонінової фракції мильнянки лікарської проти Gaeumannomyces graminis var. tritici й Fusarium culmorum та її антимікробні властивості. Відомостей про хімічний склад первинних метаболітів, а саме органічних кислот, у траві та підземних органах Saponaria officinalis L. у доступній літературі не знайдено, хоча ці речовини є одними з важливих класів природних сполук і мають широкий спектр біологічної та фармакологічної дій.
Мета дослідження – виявити і визначити методом високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ) кількісний вміст окремих компонентів органічних кислот у траві та кореневищах мильнянки лікарської.
Методи дослідження. Кількісний вміст органічних кислот визначали методом ВЕРХ на рідинному хроматографі Agilent 1200 (Agilent Technologies, США).
Результати й обговорення. Методом ВЕРХ у траві мильнянки лікарської ідентифіковано та визначено кількісний вміст винної, піровиноградної, ізолимонної, бурштинової і фумарової кислот, у підземних органах – піровиноградної, ізолимонної, лимонної, бурштинової та фумарової. Серед органічних кислот у траві рослини домінували ізолимонна та піровиноградна кислоти, вміст яких становив 120,83 і 25,14 мг/г відповідно. У підземних органах Saponaria officinalis L. в найбільшій кількості було визначено бурштинову кислоту (0,79 мг/г).
Висновки. Уперше методом ВЕРХ досліджено якісний склад та кількісний вміст органічних кислот у мильнянці лікарській. Встановлено, що трава і підземні органи досліджуваної рослини містять винну, піровиноградну, ізолимонну, лимонну, фумарову та бурштинову кислоти. Серед органічних кислот у траві мильнянки лікарської домінувала ізолимонна кислота, вміст якої становив 120,83 мг/г. У кореневищах досліджуваного об’єкта переважала бурштинова кислота (0,79 мг/г). Отримані результати свідчать про перспективність подальших поглиблених фітохімічних досліджень біологічно активних речовин мильнянки лікарської (Saponaria officinalis L.).
6
Халиуллин, Феркат Адельзянович, Жекшен Касенович Маматов, Галия Амировна Тимирханова, Александр Владимирович Самородов та Линара Ирековна Баширова. "Синтез, антиагрегационная и антиоксидантная активность солей 2-[(1-изо-бутил-3-метил-7-(тиетанил-3)ксантин-8-ил)тио]-уксусной кислоты". Химико-фармацевтический журнал 54, № 9 (4 жовтня 2020): 9–14. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2020-54-9-9-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Алкилированием 8-бром-3-метил-7-(тиетанил-3)ксантина (I) бромистым изо-бутилом синтезирован 8-бром-1-изо-бутил-3-метил-7-(тиетанил-3)ксантин (II). Реакцией нуклеофильного замещения соединения II с тиогликолевой кислотой получена 2-[(1-изо-бутил-3-метил-7-(тиетанил-3)ксантин-8-ил)тио]уксусная кислота (III). Взаимодействием кислоты III с органическими и неорганическими основаниями синтезированы водорастворимые соли 2-[(1-изо-бутил-3-метил-7-(тиетанил-3)ксантин-8-ил)тио]уксусной кислоты (IVа – з). Обнаружены вещества, проявляющие антиагрегационную активность на уровне ацетилсалициловой кислоты. Все полученные соединения, кроме IVа и IVв, подавляют перекисное окисление липидов, уступая аскорбиновой кислоте, но в отличие от аскорбиновой кислоты они подавляют генерацию активных форм кислорода фагоцитами.
7
Habtemariam, Gebremariam Z., Anna V. Parshina, Tatyana S. Kolganova, Ekaterina Yu Safronova та Olga V. Bobreshova. "Влияние кислотно-основных свойств допантов, вводимых в мембраны МФ-4СК, на характеристики потенциометрических сенсоров в растворах никотиновой кислоты". Сорбционные и хроматографические процессы 20, № 3 (15 липня 2020): 369–77. http://dx.doi.org/10.17308/sorpchrom.2020.20/2873.
Повний текст джерелаАнотація:
Никотиновая кислота (3-пиридинкарбоновая кислота) относится к витаминам группы В, а по отношению к окружающей среде является поллютантом. Для ее определения в пищевых, фармацевтических и физиологических средах известны методики масс-спектрометрии и хроматографии с различными способами детектирования, а также электрохимические сенсоры. В вольтамперометрических сенсорах для определения никотиновой кислоты используют различные гибридные материалы. Однако использование подобных материалов в потенциометрических сенсорах для определения никотиновой кислоты в литературе не описано. В данной работе исследована возможность использования гибридных материалов на основе перфторированной сульфокатионообменной мембраны МФ-4СК и поверхностно модифицированных наночастиц оксидов циркония и кремния для потенциометрического определения никотиновой кислоты в водных растворах. Показано, что варьирование кислотно-основных свойств и объемной доли допантов, вводимых в мембрану, оказывает существенное влияние на перекрестную чувствительность ПД-сенсоров к ионам никотиновой кислоты и гидроксония. Присутствие в мембране 3 мас.% оксида кремния с 15 мол.% 3-аминопропила на поверхности снижает в 2 раза чувствительность ПДсенсоров к мешающим ионам гидроксония и в 6 раз пределы обнаружения никотиновой кислоты по сравнению с таковыми для немодифицированного образца. Также снижение мешающего влияния ионов гидроксония на отклик ПД-сенсора и уменьшение предела обнаружения никотиновой кислоты достигаются при использовании мембраны, содержащей 5 мас.% оксида кремния с 3-пропилсульфокислотными группами. ПД-сенсоры на основе выбранных мембран характеризуются достаточно высокой чувствительностью к никотиновой кислоте (30.8 и 29.3 мВ/рс). Данные образцы могут быть использованы для разработки сенсорных систем для определения никотиновой кислоты в водных растворах и фармацевтических препаратах.
8
Дорфман, Михаил Борисович, та Андрей Алексеевич Сентемов. "ВЛИЯНИЕ ФИЛЬТРАЦИОННО-ЕМКОСТНЫХ СВОЙСТВ ПРИЗАБОЙНОЙ ЗОНЫ ПЛАСТА НА ЭФФЕКТИВНОСТЬ КИСЛОТНОЙ ОБРАБОТКИ". Izvestiya Tomskogo Politekhnicheskogo Universiteta Inziniring Georesursov 331, № 2 (12 лютого 2020): 124–30. http://dx.doi.org/10.18799/24131830/2020/2/2488.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальность. В настоящее время большой объем исследований по оптимизации интенсификации работы скважин связан с изучением влияния скорости закачки кислотных составов на характер образования каналов и определение оптимальных объемов закачки. Важным фактором является первоначальное состояние призабойной зоны скважины: первичная проницаемость; характер насыщения паста пластовыми флюидами; объем внедрения и степень загрязнения буровой жидкостью. Цель: оценка влияния начальных фильтрационных характеристик призабойной зоны скважины на эффективность соляно-кислотной обработки. Методы. Были проведены опыты моделирующие соляно-кислотную обработку. Были использованы образцы с различными коллекторскими свойствами. В ряде экспериментов моделировалось загрязнение образцов буровым раствором. Результаты. Эффективность кислотной обработки образцов низкопроницаемой породы выше, чем в опытах с высокопроницаемыми кернами. В низкопроницаемых образцах сквозные каналы образуются при прокачке большего количества поровых объёмов кислотного раствора, чем в высокопроницаемых. Это связанно с тем, что раствор преимущественно расходуется на формирование новых каналов. Низкопроницаемые образцы имеют большую эквивалентную площадь образовавшихся каналов, что подтверждает большую эффективность кислотной обработки низкопроницаемых кернов. При снижении проницаемости коллектора вследствие загрязнения буровой жидкостью воздействие кислотного раствора происходит аналогично воздействию на незагрязнённый низкопроницаемый коллектор. Полученные результаты могут быть использованы при соляно-кислотной обработке на промысле с высокой вероятностью положительного эффекта. В дальнейшем необходимо дать экономическую оценку с учётом времени прорыва кислоты и необходимого количества соляной кислоты.
9
Королёв, Александр Игоревич, Светлана Александровна Заварыкина, Линь Као Ньят, Светлана Юрьевна Никитина та Александр Николаевич Зяблов. "Определение содержания карбоновых кислот в производственных растворах пьезоэлектрическими датчиками модифицированными полимерами с молекулярными отпечатками". Сорбционные и хроматографические процессы 20, № 2 (12 травня 2020): 271–76. http://dx.doi.org/10.17308/sorpchrom.2020.20/2782.
Повний текст джерелаАнотація:
В работе разработаны пьезоэлектрические сенсоры на основе полимеров с молекулярными отпечатками для определения карбоновых кислот в газовой фазе. Цель работы состояла в разработке способа пьезосенсорного определения карбоновых кислот в паровоздушной смеси над раствором этилового спирта.Модификацию пьезоэлектрических сенсоров проводили полимерами с молекулярными отпечатками полученными на основе ароматического сополимера 1,2,4,5- бензолтетракарбоновой кислотыс 4,4′-диаминодифенилоксидом. В результате были получены сенсоры с селективными покрытиями:ПМО-Acetic, ПМО-Propionic, ПМО-Butyric. Для всех полученных сенсоров характерны низкие вели-чины относительного стандартного отклонения (не более 6%). При этом предел обнаружения карбоно-вых кислот составил 1.10-7 ммоль/дм3, а диапазон определяемых концентраций 1.10-1-1.10-6 ммоль/дм3.Полученные градуировочные графики имеют линейный вид и коэффициент детерминации более 98%для всех разработанных ПМО-сенсоров.В работе установлено, что модифицированные сенсоры избирательно реагируют только на текарбоновые кислоты, которые были использованы в качестве шаблонов при их синтезе. Это позволило апробировать эти сенсоры при анализе промежуточных фракций этанола: дистиллята, эпюрата, кубовой жидкости и сивушного спирта. Показано, что кубовая жидкость содержит все три карбоновые кислоты в незначительном количестве. В дистилляте и сивушном спирте содержится масляная кислота, при этом наибольшее содержание примесей карбоновых кислот зафиксирована в промежуточной фракции эпюрата.
10
Казначеев, Михаил Александрович, Николай Андреевич Тихонов та Руслан Хажсетович Хамизов. "Влияние примесных компонентов на осаждение солей кальция в процессе очистки фосфорной кислоты на анионите методом удерживания кислоты". Сорбционные и хроматографические процессы 21, № 4 (26 вересня 2021): 547–54. http://dx.doi.org/10.17308/sorpchrom.2021.21/3639.
Повний текст джерелаАнотація:
Метод удерживания кислоты в сорбенте (Acid Reatardation) является эффективным способом для разделения смесей кислот и солей, основанным на различии в размерах молекул кислот и гидратированных ионных пар солевых компонентов, образующихся в сильно концентрированных растворах. Метод заключается в том, что раствор смеси компонентов с общим анионом пропускается через колонку с гелевым анионитом, находящимся в той же анионной форме, что позволяет исключить ионный обмен. На первом этапе процесса кислота задерживается внутри нанопор сорбента, в то время как раствор солей проходит через слой. Этот процесс продолжается до тех пор, пока не прекратится удерживание кислоты, и она не появится на выходе из колонки. Далее осуществляется второй этап – вытеснение кислоты промывкой слоя в колонке водой (классический метод) или специальным промывочным раствором (модифицированный метод). При этом на выходе получается раствор чистой кислоты с высокой концентрацией. В настоящей работе анализируются результаты эксперимента по очистке промышленной экстракционной фосфорной кислоты (ЭФК), содержащей большое количество примесей, модифицированным методом, в котором использование раствора разбавленной фосфорной кислоты в качестве вытесняющего раствора позволяет предотвратить осаждение солей кальция. Для исследования влияния промывочного раствора на процесс осаждения в работе сформулирована математическая модель химического равновесия в системе из ограниченного числа компонентов ЭФК, которая позволяет рассчитать молекулярный и ионный состав смеси в зависимости от концентраций входных веществ, в том числе определить количество вещества в осадке. Показано, что в случае, когда в исходном растворе находятся только соли кальция и фосфорная кислота, концентрации промывочного раствора 0.1 моль/дм3 по фосфорной кислоте достаточно, чтобы предотвратить осаждение, и этот эффект обусловлен образованием более растворимых кислых солей. Если в растворе также присутствуют соли других металлов, в частности алюминия и железа, то как предсказывает модель, механизм образования кислых солей не объясняет отсутствия осадкообразования. Для этого потребовалась бы концентрация промывочного раствора не менее 0.13 моль/дм3. Результаты моделирования позволяют сделать вывод, что в системе имеются другие механизмы, препятствующие осаждению. Одним из таких механизмов может являться эффект изотермического пересыщения в слое ионита.
11
Markin, O. M., та O. V. Krivoruchko. "ВИЗНАЧЕННЯ ФЕНОЛЬНИХ СПОЛУК У ГОРОБИНИ ПЛОДАХ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (2 грудня 2020): 68–73. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i3.11536.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.) з родини розові (Rosaceae) широко розповсюджена в Україні як цінна плодова, лікарська і декоративна рослина. Основними біологічно активними речовинами горобини плодів є фенольні сполуки, органічні кислоти, вуглеводи, вітаміни і терпеноїди, які зумовлюють їх сечогінну, жовчогінну, антиоксидантну, протизапальну, кровоспинну дії. Якість горобини плодів регламентується вимогами статті “Плоди горобини” ДФ СРСР ХІ видання, проте її розділи потребують гармонізації із сучасними вимогами ДФУ та ЄФ.
Мета дослідження – визначити вміст фенольних сполук, гідроксикоричних кислот і поліфенолів у горобини плодах для подальшої стандартизації сировини.
Методи дослідження. Вміст фенольних сполук у горобини плодах визначали методом високоефективної рідинної хроматографії, гідроксикоричних кислот і поліфенолів – методом абсорбційної спектрофотометрії.
Результати й обговорення. У горобини плодах ідентифіковано 6 фенольних сполук: 2 гідроксикоричні кислоти (хлорогенову і кофейну) та 4 флавоноїди (катехін, рутин, кверцетин, нарингін). Із гідроксикоричних кислот у сировині переважає хлорогенова кислота ((2329,74±0,27) мкг/г), із флавоноїдів – рутин ((128,80±0,06) мкг/г). Сума фенольних сполук у горобини плодах становить 5717,74 мкг/г, із них гідроксикоричних кислот – 62 %, флавоноїдів – 16,6 %. У горобини плодах вміст гідроксикоричних кислот становить від (1,53±0,06) до (2,61±0,05) % у перерахунку на хлорогенову кислоту, вміст поліфенолів – від (0,62±0,03) до (0,92±0,05) % у перерахунку на пірогалол.
Висновок. У горобини плодах визначено вміст фенольних сполук, гідроксикоричних кислот і поліфенолів. Результати дослідження вмісту гідроксикоричних кислот у сировині використано при розробці проекту монографії ДФУ “Горобини плодиN”.
12
Nebesnyi, R. V. "Виробництво акрилової кислоти: порівняння промислового та нових перспективних методів її одержання". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 11 (27 грудня 2018): 108–11. http://dx.doi.org/10.15421/40281120.
Повний текст джерелаАнотація:
Виконано порівняльний огляд основних перспективних методів одержання акрилової кислоти. Показано, що значного розвитку з огляду на доступність сировинної бази набув метод одержання акрилової кислоти з гліцерину (побічного продукту виробництва біодизелю), а також способом ферментації біомаси. Окрім цього, показано, що вдосконалення каталізаторів альдольної конденсації оцтової кислоти з формальдегідом в акрилову кислоту робить цей метод її синтезу одним із найбільш конкурентних. Встановлено, що модифікація поруватої структури B–P–W–V–Oх/SiO2 каталізаторів процесу альдольної конденсації є дієвим способом впливу на їхні каталітичні властивості. Оптимальним розміром пор B–P–W–V–Oх/SiO2 каталізаторів є 11–16 нм. В оптимальних умовах (температура 380 °С, час контакту 8 с) вихід акрилової кислоти в процесі альдольної конденсації оцтової кислоти з формальдегідом становить 68 % за селективності її утворення 91 %. Розроблений каталізатор також є ефективним у процесі окиснювальної конденсації метанолу з оцтовою кислотою. Особливістю цього методу є те, що в процесі утворюються одночасно два цінні продукти – акрилова кислота та метилакрилат. Сумарний вихід акрилатів становить 54,7 % за селективності їх утворення 80,1 % (температура 400 °С, час контакту 8 с). Розглянуто перспективи використання новітніх Se-вмісних каталітичних систем на мікрогелевій основі для низькотемпературного синтезу акрилової кислоти та метилакрилату з акролеїну.
13
Воронков, Андрей Владиславович, Дмитрий Игоревич Поздняков, Михаил Владимирович Ларский та Мария Павловна Воронкова. "Влияние 4-гидрокси-3,5-дитрет-бутил коричной кислоты на изменение функциональной активности нейрональных митохондрий у крыс в условиях ишемии головного мозга". Экспериментальная и клиническая фармакология 84, № 6 (19 липня 2021): 11–15. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2021-84-6-11-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Работа выполнена на крысах самцах Вистар, которым моделировали ишемическое поражение головного мозга модифицированным методом Tamura. Исследуемое соединение и препарат сравнения (янтарная кислота) вводили внутрь в дозе 100 мг/кг на протяжении 3 дней с момента операции. На 4-й день проводили оценку дыхательной функции митохондрий в супернатанте гомогената ткани головного мозга животных методом респирометрии. Установлено, что применение, как янтарной, так и 4-гидрокси-3,5-дитрет-бутил коричной кислот, способствовало восстановлению дыхательной функции митохондрии и реакций анаэробного обмена. При этом на фоне применения 4-гидрокси-3,5-дитрет-бутил коричной кислоты АТФ-генерирующая способность, максимальный уровень дыхания и респираторная емкость на 74,8; 46,2 и 25,6 % (p < 0,05) были выше аналогичных показателей животных, получавших препарат сравнения — янтарную кислоту. Интенсивность гликолиза у крыс, получавших 4-гидрокси-3,5-дитрет-бутил коричную кислоту была ниже, а гликолитический резерв и гликолитическая емкость соответственно выше чем у животных, получавших янтарную кислоту на 39,1; 64,2 и 26,4 % (p < 0,05) соответственно.
14
Семенюк, К. М., та О. А. Штонда. "ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ЖИРНОКИСЛОТНОГО СКЛАДУ ОЛІЙ НА ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ КУПАЖІВ РОСЛИННИХ ОЛІЙ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, № 25 (11 травня 2021): 106–10. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-25-14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується особливості впливу жирнокислотного складу рослинних рафі- нованих олій на фізико-хімічні показники якості купажів цих олій. Купажі рослинних рафінованих олій є основою для приготування маринаду для натуральних м’ясних маринованих напівфабрикатів. Тому визначення фізико-хімічних показників купажів на початкових етапах є досить важливим, адже в подальшому це буде безпосередньо впливати на технологію, тривалість виробництва, а також на тер- міни зберігання продукту. Досліджені 3 рафіновані олії: соняшникова, оливкова та ріпакова, а також утворені з них 4 купажі з різним співвідношенням олій з урахуванням їх жирнокислотного складу. Особливу увагу акцентуємо на ріпаковій олії, адже у своєму складі вона містить велику кількість ліноленової кислоти, порівняно із соняшниковою та оливковою, для яких більшою мірі характерна ліно- лева та олеїнова кислоти. У процесі дослідження встановлено, що купажування олій здійснюється для отримання оптимального співвідношення ω-6:ω-3 поліненасичених жирних кислот, яке для здо- рової людини становить 10:1. Відповідно, оптимальний рівень споживання лінолевої кислоти (ω-6) становить 10 г/добу, ліноленової (ω-3) – 1 г/добу. Простежено вплив жирнокислотного складу олій, особливо співвідношення насичених та ненасичених жирних кислот, на кислотне та пероксидне числа рослинних олій, які свідчать не лише про перевагу тих чи інших жирних кислот, але й про свіжість олій. Доведено, що ще одним важливим чинником, який свідчить про якість рослинних олій, є ступінь окислення жирових продуктів. Стійкість олій до окислення залежить від ступеня їх ненасиченості та вмісту токоферолів. Підтверджено, що швидкість окислення олій із високим вмістом поліненаси- чених жирних кислот значно більша, ніж із низьким вмістом, що є результатом наявності в полінена- сичених жирних кислотах подвійних та потрійних зв’язків. Дослідним шляхом визначено купажі, які будуть використовуватись у наступних дослідженнях, а саме купаж № 3 – соняшникова: ріпакова олії у співвідношенні 70:30 та купаж № 4 – соняшникова: оливкова олії у співвідношенні 80:20. Подальші дослідження спрямовані на створення маринадів на основі купажів рослинних олій для визначення їх впливу на показники якості натуральних м’ясних маринованих напівфабрикатів.
15
Дейнека, Виктор Иванович, Елена Юрьевна Олейниц та Людмила Александровна Дейнека. "Хроматографическое поведение монокофеоилхинных и дикофеоилхинных кислот в условиях ОФ ВЭЖХ: зависимость от строения". Сорбционные и хроматографические процессы 21, № 4 (26 вересня 2021): 458–65. http://dx.doi.org/10.17308/sorpchrom.2021.21/3628.
Повний текст джерелаАнотація:
Определена зависимость удерживания изомерных хлорогеновых кислот (монокофеоилхинных и дикофеоилхинных) от положения ацилирования хинной кислоты в условиях обращенно-фазовой ВЭЖХ. В работе использованы экстракты листьев Ilex paraguariensis (чай мате) и соцветий Cynara scolymus (бутоны артишока) с известным составом хлорогеновых кислот. Показано, что на картах разделения дикофеоилхинные кислоты (diCQAs) имеют линии тренда с характеристическим параметром a относительного удерживания по уравнению lgk(i)=a·lgk(кофейная кислота) + b. Параметр а для diCQAs примерно вдвое больше, чем для монокофеолихинных кислот (CQAs). По величине параметра а возможно обнаружение изомеров diCQAs с дополнительным использованием УФ-спектра, характерного только среди остальных экстрактивных веществ фенольной природы, без масс-спектрометрического детектирования. Исключением является 1,3-дикофеоилхинная кислота (1,3diCQA), у которой наблюдается внутримолекулярная копигментация за счет стэкинг взаимодействий ароматических колец, находящихся в близко расположенных аксиальных положениях в одной из конформаций молекулы. Такая структура найдена при оптимизации геометрии методом ММ2 в программе Chem3D. Вследствие возникновения стэкинга сорбция 1,3DiCQA одновременно двумя радикалами кофейной кислоты затруднена, поэтому параметр а принимает существенно меньшее значение (1.674). Внутримолекулярный стэкинг подтвержден изменением электронного спектра поглощения 1,3diCQA по сравнению со спектрами остальных хлорогеновых кислот.
В работе показано, что в случае дикофеоилхинных кислот возможны инверсии удерживания в ряду 3.4diCQA-3,5diCQA-1.5diCQA кислот при изменении состава подвижной фазы. При этом дифференциация между этими изомерами и 4,5diCQA возможна сопоставлением параметра а уравнения линии тренда относительного удерживания этих кислот и монокофеоилхинных кислот в предположении отсутствия существенных внутримолекулярных структурных эффектов, влияющих на удерживание diCQA. При исследовании зависимости удерживания diCQAs от рН подвижных фаз установлено, что возможна дифференциация изомеров положения кислот по двум параметрам: по кислотности карбоксильной группы хинной кислоты (более высокой кислотностью обладают изомеры, включающие ацилирование по положению 1), по степени падения времени удерживания, которая оказывается наивысшей для изомеров, содержащих ацильную группу в положении 5.
16
Vronska, L. V., та A. Ye Demyd. "ХРОМАТОГРАФІЧНІ ПРОФІЛІ ФЛАВОНОЇДІВ І ГІДРОКСИКОРИЧНИХ КИСЛОТ ВІТЧИЗНЯНИХ ЗРАЗКІВ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ ЛИСТЯ ШОВКОВИЦІ БІЛОЇ". Фармацевтичний часопис, № 2 (2 липня 2019): 5–15. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.2.10269.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Вивчення ТШХ- і ВЕРХ-профілів флавоноїдів і гідроксикоричних кислот вітчизняних зразків лікарської рослинної сировини листя шовковиці білої.
Матеріали і методи. Зразки сировини листя шовковиці білої було зібрано на початку червня 2015-2018 років в районах Тернопільської, Волинської, Харківської, Миколаївської областей, два зразки у різні роки було придбано у Польщі – харчова добавка (подрібнене листя) «Morwa biała» (APTEO NATURA, Польща).
У ТШХ-дослідженнях використовували хроматографічні пластинки Silica gel 60 F254 і хроматографічні камери (“Merck”, Німеччина), прилад для нанесення проб Linomat 5 (“CAMAG”, Швейцарія). При ВЕРХ-дослідженнях флавоноїдів і гідроксикоричних кислот застосовували рідинні хроматографи Agilent 1200 із детектором діодна матриця G1315D DAD Detector (“Agilent”, США) і Waters Alliance System 2690 з детектором діодна матриця Waters 996 (“Waters”, США), хроматографічну колонку XTerra C18 (“Waters”, США), градієнтне елюювання.
Результати і обговорення. У результаті хроматографічних досліджень вітчизняних зразків листя шовковиці білої, зібраних у різних регіонах України, встановлено, що рутин, ізокверцитрин, кемпферол-3-O-β-D-глюкозид і хлорогенова кислота є головними представниками флавоноїдів і гідроксикоричних кислот. Кверцитрин і ферулова кислота ідентифікуються, але їхній вміст є незначним, що узгоджується із даними літератури щодо фітохімічного аналізу польських, сербських, китайських, корейських, угорських зразків сировини. У ТШХ-профілях, крім зазначених БАР, присутні характеристичні інтенсивні зони, які, ймовірно, належать іншим флавоноїдам і гідроксикоричним кислотам. Аналогічно ВЕРХ-профілі також містять піки не ідентифікованих речовин, спектри поглинання яких є характерними для флавоноїдів і гідроксикоричних кислот.
Висновки. Отримані ТШХ- і ВЕРХ- хроматографічні профілі флавоноїдів і гідроксикоричних кислот є аналогічними для різних зразків і можуть бути використані для розробки методик ідентифікації ЛРС листя шовковиці білої та засобів на її основі. Рутин, ізокверцитрин, кемпферол-3-O-β-D-глюкозид і хлорогенову кислоту слід обрати активними маркерами при наступній розробці методик ідентифікації даної ЛРС методом “хроматографічного відбитка”.
17
Васин, Михаил Витальевич, та Игорь Борисович Ушаков. "Влияние аскорбиновой кислоты на острую токсичность и противолучевые свойства цистамина в опытах на мелких и крупных животных". Экспериментальная и клиническая фармакология 81, № 8 (27 жовтня 2018): 23–25. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2018-81-8-23-25.
Повний текст джерелаАнотація:
Опыты проведены на 510 беспородных белых мышах и 101 собаке. Животных облучали гамма-квантами 60Со в смертельных дозах и определяли противолучевые свойства цистамина в комбинации с аскорбиновой кислотой. Отдельно оценивали влияние аскорбиновой кислоты на острую токсичность цистамина. Выявлено, что в опытах на мышах аскорбиновая кислота в дозах 100 – 500 мг/кг снижает токсичность цистамина — смещение ЛД50 около 20 %. Аскорбиновая кислота в дозе 200 мг/кг в опытах на собаках также снижала токсичность цистамина со смещением ЛД50 препарата с 74,5 (65,4 – 84,5) до 111,0 (105,2 – 117,1) мг/кг. Цистамин в опытах на мышах и собаках обладал выраженной противолучевой активностью, обеспечивая выживаемость 56 – 63 % животных при 100 % смертности в контрольной группе на облучение. При применении цистамина в сочетании с аскорбиновой кислотой полностью сохранялись его противолучевые свойства.
18
Tsykalo, T. O., та S. D. Trzhetsynskyi. "ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОЛЬНИХ СПОЛУК РИЖІЮ ПОСІВНОГО (CAMELINA SATIVA (L.) CRANTZ) ТА РИЖІЮ ДРІБНОПЛОДОГО (CAMELINA MICROCARPA ANDRZ.)". Фармацевтичний часопис, № 4 (30 листопада 2020): 18–24. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.4.11539.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Дослідити склад фенольних сполук в траві та насінні видів роду Camelina (L.) Crantz.
Матеріали і методи. Для дослідження використовували траву та насіння рижію посівного сорту Славутич і рижію дрібноплодого. Для досліджень готували водно-спиртові витяжки, як екстрагент використовували 70 % етиловий спирт. Для попередньої оцінки якісного складу витяжок використовували якісні реакції та ТШХ-дослідження у системі розчинників н-бутанол – кислота оцтова льодяна – вода (4:1:2). Хроматограми переглядали у денному та УФ-світлі до і після обробки парами амоніаку. Визначення якісного складу та кількісного вмісту окремих фенольних сполук виконували методом ВЕРХ. Кількісне визначення загального вмісту флавоноїдів, гідроксикоричних кислот і поліфенолів виконували спектрофотометричним методом.
Результати й обговорення. В результаті ТШХ-дослідження встановлено, що у траві та насінні всіх зразків представників роду Camelina (L.) Crantz присутній рутин. В траві обох видів ідентифіковано хлорогенову кислоту. Методом ВЕРХ підтверджено наявність даних сполук і встановлено, що вміст рутину є вищим у насінні рижію дрібноплодого (0,361±0,001) %, а хлорогенової кислоти – в траві рижію дрібноплодого (0,279±0,004) %. У результаті спектрофотометричного визначення вмісту фенольних сполук в сировині даних видів встановлено, що більший вміст флавоноїдів, похідних гідроксикоричних кислот та загальний вміст фенольних сполук характерний для трави рижію посівного і складає (1,17±0,08) %, (1,47±0,03) % і (2,11±0,003) % відповідно.
Висновки. Методом ТШХ ідентифікували та методом ВЕРХ визначили кількісний вміст рутину та хлорогенової кислоти у траві та насінні рижію посівного (Camelina sativa (L.) Crantz) і рижію дрібноплодого (Camelina microcarpa Andrz.). Спектрофотометричним методом визначили загальну суму флавоноїдів, гідроксикоричних кислот та поліфенолів у досліджуваній сировині обох видів.
19
Труш, Вера Владимировна, та В. И. Соболев. "Эффективность α-липоевой кислоты в компенсации электрофизиологических проявлений стероидной миопатии в экспериментах на животных". Экспериментальная и клиническая фармакология 84, № 12 (25 грудня 2021): 20–28. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2021-84-12-20-28.
Повний текст джерелаАнотація:
На крысах-самках изучена эффективность α-липоевой кислоты в качестве лекарственного средства, компенсирующего электрофизиологические нарушения в скелетной мышце смешанного типа (m. tibialis anterior), вызванных длительным введением дексаметазона. α-Липоевая кислота (35 мг/кг, 1 раз в день, подкожно, 30 дней) снижает степень выраженности дексаметазон-зависимых (0,25 мг/кг, 1 раз через каждые 2 дня, внутрибрюшинно, 30 дней) изменений параметров функционирования передней большеберцовой мышцы — удлинение латентного периода М-ответов, уменьшение их амплитуды, количества активируемых дексаметазоном мышечных волокон и массы мышцы в среднем на 19, 31, 43 и 9 % соответственно (p < 0,05 относительно контроля). При комплексном введении дексаметазона с α-липоевой кислотой более выраженное, чем у контроля, увеличение амплитуды М-ответов относительно 1-го в серии при оптимальной частоте стимуляции малоберцового нерва (30 – 40 имп/с) наблюдалось на фоне не сниженной, как в группе дексаметазона (на 31 %, p < 0,05 относительно контроля), а повышенной (на 174 %, p < 0,05 относительно контроля) амплитуды 1-го М-ответа в серии. Кроме того, α-липоевая кислота, вводимая совместно с ДМ, обусловила уменьшение частоты встречаемости сниженной надежности синаптической передачи (до 30 % против 70 % в группе дексаметазона), но не предотвратила удлинения латентного периода М-ответов мышцы после выполнения утомляющей работы (на 28 %, p < 0,05 относительно исходного значения), типичного для группы дексаметазона (на 33 %) и не характерного для контроля. Следовательно, изменения функциональных параметров мышц животных группы дексаметазон + α-липоевая кислота позволяют рассматривать α-липоевую кислоту в качестве возможного лекарственного средства для компенсации электрофизиологических проявлений стероидной миопатии.
20
Брусина, Мария Александровна, Дмитрий Николаевич Николаев, Владимир Семенович Фундаменский, Владислав Владимирович Гуржий, Андрей Анатольевич Золотарев, Алексей Васильевич Селитреников, Юрий Эдуардович Зевацкий, Александр Михайлович Потапкин, Станислав Михайлович Рамш та Левон Борисович Пиотровский. "Водорастворимая форма 1-алкил(арил)имидазол-4,5-дикарбоновых кислот. особенности строения и противосудорожная активность триэтаноламмониевой соли 1-пропилимидазол-4,5-дикарбоновой кислоты". Химико-фармацевтический журнал 52, № 4 (7 червня 2018): 13–18. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2018-52-4-13-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Получены водорастворимые формы для ряда 1-алкил(арил)имидазол-4,5-дикарбоновых кислот. Проведено исследование противосудорожной активности 1-пропилимидазол-4,5-дикарбоновой кислоты и ее триэтаноламмониевой соли на модели NMDA-индуцированных судорог. Показано, что триэтаноламмониевая соль 1-пропилимидазол-4,5-дикарбоновой кислоты обладает противосудорожным действием, в то время как сама кислота — судорожным. Изменение фармакологического профиля вещества связано с образованием ионных пар или ассоциатов, существующих даже в полярной физиологической среде. Способность к ассоциации подтверждена кондуктометрическим методом. Структура соли 1-пропилимидазол-4,5-дикарбоновой кислоты с триэтаноламином установлена методом РСА.
21
Шурыгина, Л. В., Энна Ивановна Злищева та А. А. Кравцов. "Антиоксидантные свойства коменовой кислоты и её кальциевой соли в условиях экспериментального стрессового воздействия". Экспериментальная и клиническая фармакология 81, № 4 (2 серпня 2018): 3–7. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2018-81-4-3-7.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено сравнительное исследование влияния коменовой кислоты и нового нейропротекторного фармакологического средства – кальциевой соли коменовой кислоты на окислительные процессы и антиоксидантную систему головного мозга в условиях иммобилизационного стрессового воздействия. Установлено, что применение коменовой кислоты и её кальциевой соли в дозе 4 мг/кг в условиях стрессового воздействия препятствует развитию окислительных процессов в головном мозге стрессированных мышей, способствует нормализации механизмов антиоксидантной защиты. При этом показатели антиоксидантной защиты (каталаза, глутатионпероксидаза, глутатионредуктаза и GSH) у этих животных практически не отличаются от таковых в контроле. В норме кальциевая соль коменовой кислоты и коменовая кислота влияния на эти показатели практически не оказывают. В условиях стресса коменат кальция вызывает более выраженное, в сравнении с коменовой кислотой, снижение активации перекисного окисления липидов.
22
Parashchuk, E. A., S. M. Marchyshyn, M. V. Kyryliv та I. R. Bekus. "ВМІСТ КИСЛОТ ГІДРОКСИКОРИЧНИХ У ТРАВІ ТА КОРЕНЕВИЩАХ І КОРЕНЯХ БЕДРИНЦЮ ЛОМИКАМЕНЕВОГО (PIMPINELLA SAXIFRAGA L.)". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (8 листопада 2018): 90–95. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9571.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Бедринець ломикаменевий (Pimpinella saxifraga L.) з родини селерові (Apiaceae) здавна у народній медицині застосовують як відхаркувальний, сечогінний, протизапальний, седативний, болетамувальний засіб. Його рекомендують при катарі дихальних шляхів, трахеїті, бронхіті, пневмонії, ларингіті, астмі, коклюші, водянці, сольових діатезах, захворюваннях печінки, атонії кишечника, хронічному гастриті зі зниженою кислотністю, подагрі, набряках та метеоризмі. З лікувальною метою використовують в основному кореневища і корені рослини. Відомо близько 200 видів роду Бедринець (Pimpinella L.), поширених в Азії, Європі й Африці. В Україні зустрічаються 5 видів; найпоширенішим є бедринець ломикаменевий.
Мета дослідження – встановити наявність і визначити кількісний вміст кислот гідроксикоричних у траві та підземних органах бедринцю ломикаменевого.
Методи дослідження. Для виявлення кислот гідроксикоричних використовували спиртово-водну витяжку. Реакція з 1 % розчином ферум (ІІІ) хлориду (поява зелено-сірого забарвлення) свідчила про наявність у досліджуваній витяжці сполук фенольної природи. Кількісне визначення кислот гідроксикоричних у досліджуваних об’єктах ґрунтується на спектрофотометричному методі. Якісний склад і кількісний вміст індивідуальних кислот гідроксикоричних у траві та підземних органах бедринцю ломикаменевого досліджували методом високоефективної рідинної хроматографії на хроматографі Agilent 1200 3 D LC System Technologies (США).
Результати й обговорення. Кількісний вміст суми кислот гідроксикоричних у траві бедринцю ломикаменевого становив (4,68±0,05) %, в підземних органах – (1,52±0,03) %. Методом високоефективної рідинної хроматографії в досліджуваних об’єктах рослини виявлено й ідентифіковано кислоти хлорогенову і розмаринову та встановлено їх кількісний вміст. У траві й підземних органах бедринцю ломикаменевого в основному домінує кислота хлорогенова, вміст якої становив 3,13 і 0,11 % відповідно. У траві рослини міститься 0,34 % кислоти розмаринової.
Висновки. Встановлено наявність і визначено кількісний вміст кислот гідроксикоричних у траві та підземних органах бедринцю ломикаменевого, який становив (4,68±0,05) і (1,52±0,03) % відповідно. Методом високоефективної рідинної хроматографії в досліджуваній сировині рослини виявлено індивідуальні кислоти гідроксикоричні – хлорогенову і розмаринову, визначено їх кількісний вміст. У траві й підземних органах бедринцю ломикаменевого домінує кислота хлорогенова, вміст якої становив 3,13 і 0,34 % відповідно, тому її можна рекомендувати для стандартизації сировини.
23
Gomelya, Mykola, Olena Stepova та Viktor Kamaiev. "РОЗРОБКА ІНГІБІТОРІВ КОРОЗІЇ МЕТАЛІВ У ВОДНИХ СЕРЕДОВИЩАХ ІЗ РІЗНИМ РІВНЕМ МІНЕРАЛІЗАЦІЇ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 3(17) (2019): 275–83. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-3(17)-275-283.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Актуальність теми дослідження зумовлена гостротою проблеми захисту трубопроводів та обладнання від корозії при контакті з природними та стічними водами, включаючи високомінералізовані шахтні та пластові води. Постановка проблеми. Нині застосування високоефективних інгібіторів для захисту трубопроводів та обладнання від корозії та відкладень в енергетиці, промисловості, видобувній галузі є економічно вигідним та доцільним у плані захисту довкілля від шкідливих впливів при виливі або скиді забруднених вод із високою мінералізацією. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Досліджено застосування пасиваційних інгібіторів, таких як оксиетилендефосфонова кислота. Цей реагент забезпечував високу стабільність води щодо осадко відкладень. Високу ефективність при боротьбі з корозією забезпечували й інші композиції на основі фосфонових кислот. Ефективні інгібітори є досить дорогими, а сировина для їх виготовлення є важкодоступною на Україні. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Створення ефективних інгібіторів корозії на основі похідних фосфористої та диметилолфосфінової кислот, перспективних стабілізаторів накипеутворення. Виклад основного матеріалу. Було розроблено новий метод синтезу диметилсульфонатфосфінату натрію із гіпофосфіту натрію, пара форму та сульфіту натрію, а також створено новий інгібітор – нітрилоксиетиледиметилфосфонову кислоту шляхом конденсації фосфористої кислоти з етанол аміном в присутності формальдегіду. Отримані реагенти використовували як інгібітори корозії металів у водних середовищах. Показано, що вони не поступаються за ефективністю іншім інгібіторам пасиваційного типу у прісних водах. У мінералізованих водах ефективними були інгібітори адсорбційного типу. Висновки відповідно до статті. Створено нові методи синтезу диметилсульфонатфосфінату натрію та нітрилоксиетиледиметилфосфонової кислоти з доступних реагентів. Досліджено інгібітори корозії металів на основі диметилсульфонатфосфінату натрію та нітрилоксиетилдиметилфосфонової кислоти. Показано, що вони, наряду з іншими фосфонатами є ефективними інгібіторами корозії металів у прісних водах. Їх ефективність зростає в присутності іонів цинку. Показано, що інгібітори пасиваційного типу неефективні при захисті від корозії металів у високо мінералізованих водах. Захист металів від корозії забезпечують інгібітори адсорбційного типу.
24
Linh, Cao Nhat, Marina Gennad’yevna Akimova та Alexander N. Zyablov. "Определение уксусной кислоты в промежуточных фракциях производства этанола модифицированным пьезосенсором". Сорбционные и хроматографические процессы 19, № 1 (6 лютого 2019): 30–36. http://dx.doi.org/10.17308/sorpchrom.2019.19/645.
Повний текст джерелаАнотація:
В работе разработаны пьезоэлектрические сенсоры на основе молекулярно-импринтированных полимеров (МИП) для определения уксусной кислоты в жидкостях. Рассчитаны значения импринтинг-фактора и коэффициенты селективности и установлено, что сенсоры, модифицированные МИП, обладают высокой селективностью к уксусной кислоте, которая являлась темплатом при синтезе полимерного покрытия. Модифицированные пьезосенсоры апробированы при анализе состава промежуточных фракциях производства этанола (бражной дистиллят, эпюрат, кубовые жидкости колонн). Проверку правильности определения кислоты в жидкостях проводили на хромато-масс-спектрометрическом комплексе Agilent Technological 7890B GC Systems. Установлено, что уксусная кислота выявилась только в бражном дистилляте и эпюрате. Сравнение результатов определения уксусной кислоты в жидких средах, полученных методом хромато-масс-спектрометрии и сенсорами на основе МИП показало, что систематическая погрешность пьезосенсорного способа определения карбоновой кислоты отсутствует.
25
Теселкин, Ю. О., И. В. Бабенкова, Л. А. Павлова, А. Ли, А. А. Кочетова, А. Н. Осипов та Ю. А. Владимиров. "АНТИОКСИДАНТНАЯ СПОСОБНОСТЬ ВОДНЫХ ИЗВЛЕЧЕНИЙ ИЗ ЙЕРБА МАТЕ (ILEX PARAGUARIENSIS)". Биофизика 66, № 1 (2021): 147–56. http://dx.doi.org/10.31857/s0006302921010166.
Повний текст джерелаАнотація:
Исследована антиоксидантная способность водных извлечений из йерба мате и некоторых полифенольных компонентов мате - кверцетина, рутина, хлорогеновой и кофеиновой кислот. Водные извлечения из мате дозозависимым образом обесцвечивали катион-радикалы 2,2’-азинобис(3-этилбензотиазолин-6-сульфоновой кислоты) и вызывали появление латентного периода хемилюминесценции люминола, индуцированной 2,2’-азобис(2-амидинопропан)дигидрохлоридом. Исследованные вещества в порядке уменьшения антиоксидантной способности, представленной в виде тролокс-эквивалентов, в обеих модельных системах составили следующую последовательность: кверцетин - рутин - хлорогеновая кислота - кофеиновая кислота. Антиоксидантная способность кверцетина была выше, чем у хлорогеновой и кофеиновой кислот. С использованием хемилюминесцентной системы установлено повышение антиоксидантной способности плазмы крови у здоровых добровольцев через один и два часа после однократного употребления чайного напитка, приготовленного из 8 г мате. Полученные результаты показывают, что водные извлечения из йерба мате могут использоваться для создания фитопрепаратов с антиоксидантным действием.
26
Душин, В. Р., В. Ф. Никитин, Е. И. Скрылева, М. Н. Макеева, and А. Н. Манахова. "Simulation of Liquid Displacement in Porous Media and Interphase Chemical Interactions." Успехи кибернетики / Russian Journal of Cybernetics, no. 1 (March 25, 2022): 20–27. http://dx.doi.org/10.51790/2712-9942-2022-3-1-3.
Повний текст джерелаАнотація:
В работе рассматриваются особенности математического моделирования процесса вытеснения нефти из пористого пласта с применением термохимических методов увеличения нефтеотдачи. Особенностью данных методов является то, что в результате экзотермической химической реакции между фильтрующимися флюидами температура нефти повышается, а вязкость падает, в результате чего ускоряется процесс вытеснения. Кислотная обработка заключается в нагнетании раствора кислот в пористый пласт при давлении ниже давления разрыва. Кислота растворяет часть породы и загрязнений, образуя расходящуюся от ствола скважины сеть каналов, в результате чего повышается проницаемость пористой среды. Продукты реакции, ввиду их высокой растворимости, не выпадают в осадок и после проведения кислотной обработки и запуска скважины выносятся вместе с продукцией скважины. The paper deals with the simulation of oil displacement from a porous reservoir using thermochemical stimulation. An exothermic chemical reaction between the fluids increases the oil temperature and decreases the viscosity. As a result, the displacement is accelerated. Acidizing involves injecting an acid solution into a porous formation at a pressure below the fracture pressure. The acid dissolves part of the rock and contaminants, forming a network of channels diverging from the wellbore. It increases the permeability of the porous medium. The reaction products are highly soluble and do not precipitate. After acid injection and well startup, they are removed with the product.
27
Vronska, L. V. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЩОДО СТАНДАРТИЗАЦІЇ ЧОРНИЦІ ПАГОНІВ ЗА ВМІСТОМ ГІДРОКСИКОРИЧНИХ КИСЛОТ". Фармацевтичний часопис, № 4 (30 листопада 2020): 31–39. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.4.11638.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – кількісне визначення гідроксикоричних кислот в ЛРС чорниці пагонів і обґрунтування можливості стандартизації за їхнім вмістом.
Матеріали і методи. Матеріалом для дослідження були дикорослі зразки чорниці пагонів, зібрані у 4 областях України та зразки лікарського засобу чорниці пагонів, придбані в аптеках. Запис електронних спектрів поглинання і вимірювання абсорбції здійснювали на спектрофотометрі Cary 50 UV-Vis (“Agilent Technologies”, США). У дослідженні використовували рідинний хроматограф з діодною матрицею (“Waters 2690”, США), хроматографічну колонку XTerra C18 (“Waters”, США) розміром 250х4,6 мм (5 мкм). Стандартні зразки хлорогенової, ферулової, розмаринової, кофейної кислот (Sigma-Aldrich, Fluka) застосовували для ідентифікації і кількісного визначення.
Результати і обговорення. 15 зразків чорниці пагонів: 7 зразків лікарського засобу промислового виробництва і 8 зразків дикорослої сировини власної заготівлі, досліджено методом ВЕРХ зі спектрофометричним детектуванням в умовах градієнтного елюювання. Встановлено, що кислота хлорогенова є домінуючою сполукою із гідроксикоричних кислот і тому може бути стандартом для перерахунку їхнього вмісту. Кислоти кофейна і/або ферулова ідентифіковані в окремих досліджуваних зразках і їхній вміст є незначним порівняно із вмістом кислоти хлорогенової. Спектрофотометричне визначення суми гідроксикоричних кислот у сировині пагонів чорниці є неможливим через заважаючий вплив флавоноїдів. Вміст кислоти хлорогенової, за результатами ВЕРХ-визначення, у зразках лікарського засобу чорниці пагонів становив – 0,385-0,566%, а в зразках дикорослої сировини – 1,368-1,991%. Високий вміст кислоти хлорогенової у сировині чорниці пагонів та її біологічна активність є аргументом для запровадження нового селективного кількісного показника якості при її стандартизації.
Висновки. ВЕРХ-визначення кислоти хлорогенової може бути запроваджено як кількісний показник якості сировини чорниці пагонів на заміну діючого неселективного показника – визначення вмісту поліфенолів.
28
Халиуллин, Феркат Адельзянович, Юлия Викторовна Шабалина, Александр Владимирович Самородов, Феликс Хусаинович Камилов, Галия Амировна Тимирханова та Данияр Замирович Муратаев. "Синтез и антиагрегационная активность солей 2-[3-метил-1-этилксантинил-8-тио]уксусных кислот, содержащих тиетановый цикл". Химико-фармацевтический журнал 52, № 1 (22 січня 2018): 29–32. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2018-52-1-29-32.
Повний текст джерелаАнотація:
Реакцией 7-(тиетанил-3)-, 7-(1-оксотиетанил-3)- и 7-(1,1-диоксотиетанил-3)-8-бром-3-метил-1-этилксантинов с тиогликолевой кислотой с выходом 76 – 93 % синтезированы 2-[3-метил-1-этилксантинил-8-тио]уксусные кислоты, содержащие тиетановый цикл. Взаимодействием синтезированных кислот с основаниями (гидроксидом натрия, морфолином, гексаметиленимином) получены соли 2-[3-метил-1-этилксантинил-8-тио]уксусных кислот, содержащие тиетановый цикл, с выходом 44 – 96 %. Структура синтезированных соединений подтверждена данными ИК и ЯМР-спектроскопии. Выявлено, что синтезированные соединения проявляют потенциально высокую антиагрегационную активность.
29
Б. Медведков, Євген, Бібіпатима Є. Єренова, Юлія Г. Проніна, Микола Д. Пенов, Ольга Д. Білозерцева та Наталія В. Кондратюк. "ЕКСТРАКЦІЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕКТИНІВ З КІРОК ДИНІ: ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ОГЛЯД". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 4 (31 січня 2022): 650–59. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i4.252250.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження присвячене процесу вилучення пектину з кірок динь кислотним методом. Вивчено хімічний склад кірки динь сортів «Мирзачульська», «Гулябі», «Інжирна», «Гурбек» та «Амері», безпосередньо вміст пектину у зразках. В якості екстрагенту пектинових речовин була використана хлоридна кислота. З метою зниження кількості поставлених експериментів та оптимізації дослідження було використано регресійний аналіз експериментальних даних. Для дослідження впливу деяких технологічних факторів на вилучення пектину із зразків було поставлено експерименти за планом ПФЕ 23. Кожен експеримент було відтворено тричі. Встановлено фактори, що впливають на вихід пектину. Визнчено, що найбільший вміст пектину був у зразках сорту «Мирзачульська» – 10.9 %. Відзначено високу точність математичної моделі, що описує процес, що вивчається (коефіцієнт детермінації – 0.98). Доведено динаміку ступеня вилучення пектину зі збільшенням концентрацій кислоти в діапазоні 0.5...1.25 %, температури (60...90 ˚С) та зменшення розмірів частинок сировини, що піддаються гідролізу. Встановлено тривалість процесу екстракції, за якої досягається максимальний ступінь вилучення пектину (95–98 %): вона становить 40...60 хв. Рекомендовано наступні параметри екстракції: концентрація кислоти – 1.25 %, температура – 90 ˚С. Дослідження присвячене процесу вилучення пектину з кірок динь кислотним методом. Вивчено хімічний склад кірки динь сортів «Мирзачульська», «Гулябі», «Інжирна», «Гурбек» та «Амері», безпосередньо вміст пектину у зразках. В якості екстрагенту пектинових речовин була використана хлоридна кислота. З метою зниження кількості поставлених експериментів та оптимізації дослідження було використано регресійний аналіз експериментальних даних. Для дослідження впливу деяких технологічних факторів на вилучення пектину із зразків було поставлено експерименти за планом ПФЕ 23. Кожен експеримент було відтворено тричі. Встановлено фактори, що впливають на вихід пектину. Визнчено, що найбільший вміст пектину був у зразках сорту «Мирзачульська» – 10.9 %. Відзначено високу точність математичної моделі, що описує процес, що вивчається (коефіцієнт детермінації – 0.98). Доведено динаміку ступеня вилучення пектину зі збільшенням концентрацій кислоти в діапазоні 0.5...1.25 %, температури (60...90 ˚С) та зменшення розмірів частинок сировини, що піддаються гідролізу. Встановлено тривалість процесу екстракції, за якої досягається максимальний ступінь вилучення пектину (95–98 %): вона становить 40...60 хв. Рекомендовано наступні параметри екстракції: концентрація кислоти – 1.25 %, температура – 90 ˚С.
30
Нгуен, Ван Ань, В. И. Дейнека та Л. А. Дейнека. "Определение триацилглицеринов масла семян валерианы лекарственной с использованием обращенно-фазовой ВЭЖХ с двумя способами детектирования". Сорбционные и хроматографические процессы 17, № 4 (22 лютого 2018): 616–23. http://dx.doi.org/10.17308/sorpchrom.2017.17/420.
Повний текст джерелаАнотація:
В работе методом обращенно-фазовой ВЭЖХ с рефрактометрическим и спектрофотометрическим детектированием исследовано масло семян валерианы лекарственной. Отнесение пиков выполнено по инкрементному подходу и показано, что основная кислота масла – α-элеостеариновая, - в масле содержится около 4 % триацилглицеринов (ТАГ), не содержащих радикалы α-линоленовой кислоты. Определен видовой состав ТАГ масла (указаны данные по рефрактометрическому и по спектрофотометрическому методам детектирования): основные ТАГ – α-элеостеарат-дилинолеат (55.0 / 58.1 моль %), ди-α-элеостеарат-линолеат (16.6 / 14.7 моль %), α-элеостеарат-линолеат-олеат (11.1 / 11.3 моль %), α-элеостеарат-линолеат-пальмитат (7.1 / 7.4 моль %) и др. Расхождение между данными может быть связано с присутствием в масле изомерных триеновых кислот. Результаты расчета жирнокислотного состава по обоим методам близки между собой: a-элеостеариновая кислота 39.2 (39.3) %, линолевая – 51.1 (50.6) %, олеиновая 5.9 (6.0) %, пальмитиновая – 2.4 (3.3) % и стеариновая 1.4 (0.9) %.
31
Sorokina, Ye Yu. "Жировые эмульсии: современное состояние проблемы при проведении интенсивной терапии у больных в критическом состоянии". EMERGENCY MEDICINE, № 4.59 (10 травня 2014): 29–36. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.4.59.2014.83428.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье приведен литературный обзор современного состояния проблемы использования жировых эмульсий как компонента парентерального питания при проведении интенсивной терапии. Показано, что жировые эмульсии, которые в настоящее время используются для полного и частичного парентерального питания, по-разному влияют на иммунологические функции у больных в критическом состоянии и их прогноз. Это в первую очередь обусловлено отличиями в составе жировых эмульсий различных производителей, представленных в настоящее время в Украине, а именно разным качественным и количественным содержанием жирных кислот. Сделан вывод, что олеиновая кислота (ω-9) наиболее устойчива к перекисному окислению липидов и в незначительной степени влияет на синтез медиаторов воспаления, не вызывает иммунодепрессию или иммуносупрессию. Данный факт делает приоритетным использование в медицине неотложных состояний жировых эмульсий, преимущественно содержащих в своем составе олеиновую кислоту (ω-9). Этим требованиям полностью соответствует липидная эмульсия КлинОлеик на основе оливкового масла, которая содержит наибольшее количество иммунонейтральной олеиновой кислоты (ω-9). Липидная эмульсия КлинОлеик является компонентом трехкамерных мешков для проведения парентерального питания под торговым названием Оликлиномель («Бакстер»). Таким образом, жировая эмульсия на основе оливкового масла КлинОлеик в составе препарата Оликлиномель иммунонейтральна и может применяться у большинства пациентов при различных состояниях (длительное парентеральное питание, больные хирургического профиля, больные в критических состояниях, в том числе с усиленной или ослабленной воспалительной реакцией).
32
Жукова, Ольга Вячеславовна, Татьяна Федоровна Сергеева та Алена Игоревна Гаврина. "Модифицированный поли-трет-бутилметакрилат как носитель доксорубицина для направленного транспорта". Химико-фармацевтический журнал 52, № 6 (2 серпня 2018): 38–43. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2018-52-6-38-43.
Повний текст джерелаАнотація:
В качестве полимера-носителя доксорубицина для направленного транспорта выбран поли-трет-бутилметакрилат (ПТБМА). Выбор связан с возможностью гидролиза с образованием водорастворимых полимеров. Использовали реакцию переноса цепи на тио-гликолевую кислоту. Концентрацию тиогликолевой кислоты выбрали равной 1 масс. %, при которой получали полимер с оптимальными биосовместимыми характеристиками (молекулярная масса ≈ 12 кДа, индекс полидисперсности Mw/Mn ≈ 1,5). Проводили химическую модификацию полимера фолатным вектором. Полученный полимер превращали кислотным гидролизом в водорастворимый сополимер. Затем получили конъюгат доксорубицина (DOX) с сополимером трет-бутилметакрилата — сополимером трет-бутилметакрилата – метакриловой кислоты, модифицированный фолатным вектором по карбоксильным концевым группам. Степень связывания с полимерным DOX составляла (62,7 ± 11,8) %. Выделение DOX из полимерной системы происходит почти в 3 раза быстрее при рН 4,6, чем при рН 7,4. Цитотоксичность полимерного конъюгата составляла 1,52 мкМ.
33
Іванченко, Анна В., Каріна Є. Хавікова, Дмитро О. Єлатонцев та Володимир О. Панасенко. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД КОКСОХІМІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА ГЛАУКОНІТОВОЮ ГЛИНОЮ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 4 (21 січня 2022): 549–58. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i4.238046.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено процес комплексного очищення коксохімічних стоків від фенолів, роданідів, загального амоніаку та смолистих речовин із використанням глауконітової глини. У роботі використано природний і активований глауконіт, глауконіт в поєднанні з катіонним флокулянтом марки Extraflock P 70 та активоване вугілля марки УАФ (для порівняння ефективності очищення). Активацію природного глауконіту проведено 7 %-им розчином HNO3 при температурі кипіння – 95–100 °С, співвідношенні «мінеральний сорбент:розчин кислоти» 1:6 та часі активації 5 год. Встановлено, що кислотна активація призводить до зміни хімічного складу глауконіту та збільшенню питомої поверхні з 32 м2/г до 128 м2/г. За результатами термічного аналізу природного глауконіту зроблено висновок про фазові перетворення та хімічні реакції, які протікають у глауконітовій глині при нагріванні або охолодженні, по термічним ефектам, що супроводжують ці зміни та отримати якісну характеристику мінералу глауконіту. Встановлено, що максимальний ступінь очищення фенолів із промислових стоків становить до 50 % і досягається при використанні глауконіту в поєднанні з флокулянтом. Максимальний ступінь очищення від загального амоніаку складає 57–58 % при застосуванні активованого глауконіту та глауконіту з флокулянтом. Найменший ступінь очищення досягається при вилученні роданідів, що не перевищує 20 % для будь-якого адсорбенту. Найбільший ступінь очищення 96.8 % спостерігається при видаленні смолистих речовин глауконітом в поєднанні з флокулянтом. Активація глауконіту HNO3 призводить до збільшення сорбційної ємності на 5–15 % в залежності від полютанта. Ступінь очищення коксохімічних стоків від наведених полютантів активованим вугіллям складає 20 % від фенолів, 14 % від роданідів, 28 % від загального амоніаку та 72 % від смолистих речовин, відповідно. Отже, в промисловій практиці рекомендовано використовувати для комплексної переробки стоків глауконіт концентрацією 2 г/дм3 в поєднанні з 0,1 % розчином катіонного флокулянту об’ємом 30 см3/дм3 за тривалості обробки стоків 20–120 хв.
34
Panchenko, M., P. Bezditko та O. Honchar. "КОРРЕЛЯЦИЯ ТОЛЩИНЫ СЛОЯ ПЕРИПАПИЛЛЯРНЫХ НЕРВНЫХ ВОЛОКОН, ИХ ТОЛЩИНЫ В НИЖНЕМ КВАДРАНТЕ И В СЕКТОРЕ 19/17 ЧАСОВ У БОЛЬНЫХ ПЕРВИЧНОЙ ОТКРЫТОУГОЛЬНОЙ ГЛАУКОМОЙ, ПОСЛЕ ЛЕЧЕНИЯ L-АРГИНИНОМ И ДИПЕПТИДОМ ЛИЗИН-ГЛУТАМИНОВОЙ КИСЛОТЫ". Archive of Ukrainian Ophthalmology 2, № 1 (1 лютого 2014): 60–65. http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.2.1.2014.173676.
Повний текст джерелаАнотація:
Целью настоящей работы было изучение влияния L-аргинина и дипептида лизин - глутаминовой кислоты на корреляцию толщины слоя перипапиллярных нервных волокон, их толщины в нижнем квадранте и в секторе 19/17 часов у больных с первичной открытоугольной глаукомой.Материал и методы: В исследовании принимало участие 107 пациентов с первичной открытоугольной глаукомой (всего 179 глаз). Из них 63женщины и 44 мужчины с первой, второй и третьей стадией первичной открытоугольной глаукомы. Все пациенты были разделены на две группы. Больные первой группы получали L- аргинин, пациенты второй группы – дипептид лизин-глутаминовую кислоту. Обследование включало общепринятые офтальмологические методы исследования, а также статическую компьютерную периметрию и оптическую когерентную томографию.Результаты и обсуждение. У пациентов, которым назначался дипептид лизин - глутаминовая кислота, определялась достоверная сильная прямая корреляционная зависимость между исследуемыми параметрами до лечения. У больных принимавших дипептид лизин - глутаминовую кислоту, сильная прямая корреляционная зависимость между исследуемыми параметрами сохранялась достоверной и после проведенного лечения при первой, второй и третьей стадии глаукомы. У больных получавших L-аргинин, до лечения отмечалась сильная прямая корреляционная связь между анализируемыми параметрами оптической когерентной томографии при первой и второй стадии первичной открытоугольной глаукомы. Сильная прямая корреляционная связь после лечения L-аргинином определялась между анализируемыми параметрами оптической когерентной томографии во всех стадиях заболевания.Выводы. Установлено, что L-аргинин и дипептид лизин-глутаминовая кислота оказывают противоположное влияние на корреляционную связь между средней толщиной перипапиллярных нервных волокон, их толщиной в нижнем квадранте и толщиной нервных волокон в секторе 19/17 часов – L-аргинин усиливает, а дипептид лизин-глутаминовая кислота ослабляет силу данной корреляционной взаимосвязи у пациентов с первичной открытоугольной глаукомой.
35
Васин, В. А., В. В. Разин та Е. В. Безрукова. "О СХОДСТВЕ И РАЗЛИЧИЯХ РЕГИОСЕЛЕКТИВНОСТИ ТЕРМИЧЕСКОЙ И КИСЛОТНО-КАТАЛИЗИРУЕМОЙ ПЕРЕГРУППИРОВКИ ВАН-АЛЬФЕНА-ХЮТТЕЛЯ В РЯДАХ 4- И 5-АКЦЕПТОРНОЗАМЕЩЕННЫХ 3,3-ДИФЕНИЛ-3Д-ПИРАЗОЛОВ, "Журнал органической химии"". Журнал органической химии, № 7 (2018): 1040–48. http://dx.doi.org/10.7868/s0514749218070130.
Повний текст джерелаАнотація:
3,3-Дифенил-3Н-пиразолы, содержащие в положении 5 акцепторный заместитель, при термолизе в апротонном растворителе (бензоле, толуоле), а также при выдерживании при 20°С в уксусной кислоте в присутствии каталитической добавки конц. HSO претерпевают перегруппировку Ван-Альфена-Хюттеля, сопровождающуюся миграцией фенильного заместителя к атому С. В тех же условиях 3,3-дифенил-3Н-пиразолы с сильной электроноакцепторной (сульфо- или циано-) группой в положении 4 изомеризуются в 1Н-пиразолы в результате перемещения фенильного заместителя к атому N. Если в положении 4 находится акцепторный заместитель умеренной силы (алкокси- карбонильная или ацетильная группа), перемещение фенильной группы при кислотном катализе происходит преимущественно в сторону атома С, а при термолизе - в сторону атома N. Дана интерпретация причин сходства и различий региоселективности термической и кислотно-катализируемой перегруппировки Ван-Альфена-Хюттеля
36
Andreev, Dmitrii N., Yury A. Kucheryavyy, Sergei V. Cheremushkin, and Igor V. Maev. "The effectiveness of adding butyric acid to antispasmodic therapy regimens for irritable bowel syndrome: a meta-analysis of controlled studies." Consilium Medicum 22, no. 8 (2020): 27–31. http://dx.doi.org/10.26442/20751753.2020.8.200194.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель. Систематизация данных об эффективности включения масляной кислоты в схемы спазмолитической терапии синдрома раздраженного ки-шечника (СРК) в рамках метаанализа. Методы. Поиск исследований проводился в электронных базах данных MEDLINE/PubMed, EMBASE, Cochrane, Российский индекс научного цити-рования до июня 2020 г. Все контролируемые исследования, сравнивающие эффективность купирования абдоминальной боли у пациентов с СРК при применении комбинации масляной кислоты и стандартной спазмолитической терапии, включались в итоговый анализ. Результаты. Нами были отобраны 8 контролируемых исследований (все из России) с участием 708 пациентов (412 – в группах с комбинированной терапией масляной кислотой и спазмолитиком; 296 – в группах с монотерапией спазмолитиком). Обобщенная эффективность купирования абдо-минальной боли в группах комбинированной терапии составила 76,31% (95% доверительный интервал – ДИ 71,947–80,298), тогда как в группах с монотерапией – 33,58% (95% ДИ 28,294–39,199). Метаанализ показал, что добавление масляной кислоты к спазмолитической терапии достоверно повышает эффективность достижения полного регресса абдоминальной боли у пациентов с СРК (отношение шансов 5,995, 95% ДИ 4,282–8,395, p<0,001) в сравнении с монотерапией. Значимой гетерогенности между результатами исследований выявлено не было (p=0,3335; I2=12,38%). Заключение. Настоящий метаанализ продемонстрировал, что включение масляной кислоты в схемы спазмолитической терапии СРК значимо уве-личивает частоту купирования абдоминальной боли. Ключевые слова: синдром раздраженного кишечника, масляная кислота, бутират, спазмолитик, боль, висцеральная гиперчувствительность. Для цитирования: Андреев Д.Н., Кучерявый Ю.А., Черемушкин С.В., Маев И.В. Эффективность включения масляной кислоты в схемы спазмоли-тической терапии синдрома раздраженного кишечника: метаанализ контролируемых исследований. Consilium Medicum. 2020; 22 (8): 27–31. DOI: 10.26442/20751753.2020.8.200194
37
Іванов, В. С., С. А. Шнайдер, О. В. Деньга та Є. К. Ткаченко. "КОРЕКЦІЯ КОМПЛЕКСАМИ АНТИГИПО-КСАНТІВ І АНТИОКСИДАНТІВ СТАНУ УБОЩЕЛЕПНОЇ СИСТЕМИ І ТКАНИН РО-ТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ЩУРІВ В УМОВАХ ДІЇ ГІПОКСІЇ ТА КАРИЕСОГЕННОГО РА-ЦІОНУ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 111, № 2 (27 травня 2021): 16–22. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-36-2-16-22.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета – вивчення впливу комплексу дієтичних доба-вок, що містять бурштинову кислоту і гліцин, на стан зубощелепної системи і тканини ротової поро-жнини щурів в умовах дії внутрішньоутробної гіпок-сії і карієсогенного раціону.
Матеріали та методи. Об'єктами дослідження були 57 білих щурів лінії Вістар. У 4-х групах у щурів-самок протягом 10 днів вагітності відтворювали тканинну гіпоксію. Після народження щурят в 1-міс віці са-джали на карієсогенний раціон. У продовженні 30 днів щури на фоні отриманих експериментальних впливів отримували per os розчини суміші комплексів дієтичних добавок «Бурштинова кислота» і «Гліцин».Висновки. Результати проведених досліджень щодо впливу сумісної дії бурштинової кислоти і гліцину в умовах відтворення гіпоксії і утримання потомства від цих щурів на карієсогенному раціоні продемонст-рували значну карієс-профілактичну і пародонто-протекторну дію.
38
Кулигіна, З. П., О. Д. Ісак та Є. В. Попов. "Прямое введение аминогруппы в ароматическое ядро ІV. Взаимодействие бензолкарбоновых кислот с гидроксиламином в кислой среде в присутствии металлов переменной валентности". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 8(256) (10 грудня 2019): 51–56. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2019-256-8-51-56.
Повний текст джерелаАнотація:
Статья посвящена прямому введению первичной аминогруппы в бензольное кольцо, содержащее одну или несколько карбоксильних групп. Это оказалось возможным при использовании в качестве аминирующего агента гидроксиламина и проведения реакции в среде концентрированной серной кислоты. В качестве субстратов использованы бензойная кислота, изомерные бензолдикарбоновые кислоты, тримеллитовая кислота и их эфиры. Предложен механизм прямого введения аминогруппы с использованием гидроксиламина в кислой среде в присутствии металлов переменной валентности.
39
Smaga, I. S., та I. I. Kazimir. "Формування кислотно-основної буферності бурувато-підзолистого оглеєного ґрунту Передкарпаття за різних режимів зволоження". Fundamental and Applied Soil Science 18, № 1-2 (9 січня 2018): 24–31. http://dx.doi.org/10.15421/041702.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати вивчення закономірностей формування кислотно-основної буферності бурувато-підзолистого оглеєного ґрунту Передкарпаття за умов штучного створення промивного, водозастійного та застійно-промивного режимів зволоження на протязі одного року, які сприяють переважаючому розвитку процесів опідзолення, оглеєння та глеє-елювіювання відповідно. Імітацію режимів зволоження проводили в лабораторних умовах у ґрунтових колонках. Перед моделюванням та після річної експозиції в зразках ґрунту визначали показники актуальної кислотності, вмісту обмінних катіонів, нейтралізуючої та поглинальної здатності ґрунту щодо кислот в інтервалі від pHCaCl (початкової точки кривих буферності) до рН 3,0, потенційну буферну ємність в кислотному та лужному плечі, а також градієнт рН ґрунтової суспензії при додаванні мінімальних (0,005 н розчин) концентрацій кислоти та лугу. Визначено буферність ґрунтової суспензії в кожному одиничному інтервалі значень рН кислотного та лужного плеча та загальні її значення.
40
Куваева, З. И., Дина Владимировны Лопатик та О. М. Бондарева. "Усовершенствованный процесс получения золедроновой кислоты". Химико-фармацевтический журнал 53, № 3 (2 квітня 2019): 50–52. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2019-53-3-50-52.
Повний текст джерелаАнотація:
Золедроновая кислота — фармацевтическая субстанция высокоэффективного лекарственного средства антирезорбтивного действия Зомета. Описан усовершенствованный синтез золедроновой кислоты реакцией бисфосфонирования 2-(1H-имидазол-1-ил)уксусной кислоты.
41
Бахолдина, Любовь Алексеевна, Алина Александровна Маркова, Андрей Иванович Хлебников та Валерий Павлович Севодин. "Цитотоксичность новых производных феруловой кислоты на клетках карциномы толстой кишки человека". Химико-фармацевтический журнал 53, № 6 (5 серпня 2019): 33–37. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2019-53-6-33-37.
Повний текст джерелаАнотація:
Синтезированы некоторые сложные эфиры феруловой кислоты и спиртов. Установлено их строение и проведена оценка цитотоксического действия на клетки линии HCT116 (карцинома толстой кишки человека). Все исследуемые синтетические соединения проявили бульшую цитотоксичность, чем феруловая кислота, в отношении клеток НСТ116. Самыми активными оказались бензиловый и фенилэтиловый эфиры феруловой кислоты (IC50 0,0077 и 0,0065 г/л соответственно). Ферулоилолигосахариды, выделенные из пшеничных отрубей, в отношении опухолевых клеток НСТ116 проявили меньшую активность, чем свободная феруловая кислота.
42
Klantsa, M. P., I. Ye Herasymiuk та A. G. Korytskyy. "СТАН КИСЛОТНО-ОСНОВНОЇ РІВНОВАГИ ТА ВʼЯЗКОСТІ КРОВІ У ЩУРІВ ПРИ ГОСТРОМУ І ХРОНІЧНОМУ ОТРУЄННІ АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЮ КИСЛОТОЮ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СТРУКТУРНУ ОРГАНІЗАЦІЮ ПЕЧІНКИ І НИРОК". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (23 квітня 2019): 68–73. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10051.
Повний текст джерелаАнотація:
Оптимальний рівень кислотно-лужної рівноваги є однією з вагомих складових, що формують гомеостаз організму. Відомо також, що метаболічний ацидоз може розвиватися при передозуванні саліцилових препаратів.
Мета – встановити рівень ацидозу та вʼязкості крові у щурів при гострому і хронічному отруєнні ацетилсаліциловою кислотою та їх вплив на морфологічний стан печінки і нирок.
Матеріал і методи. Експерименти проведено на білих лабораторних щурах, яким моделювали гостре і хронічне отруєння ацетилсаліциловою кислотою. Дослідження проводили з використанням функціональних (вимірювання рН і вʼязкості крові), гістологічних і статистичних методик.
Результати. Встановлено, що гостре отруєння ацетилсаліциловою кислотою у щурів супроводжується суттєвим зниженням рН і вʼязкості крові, що призводить до виражених розладів органного кровообігу, які проявляються у вигляді застійного венозного повнокровʼя, капіляростазів з реактивною висхідною вазоконстрикцією.
У процесі хронічного отруєння ацетилсаліциловою кислотою через 1 добу експерименту також спостерігалася тенденція до зниження досліджуваних показників крові, проте ступінь її вираження був значно меншим, порівняно із гострим отруєнням. Через 3 доби від початку хронічної інтоксикації відбувалася стабілізація показників і навіть часткова компенсація рН. Проте згодом рівень рН знову продовжував прогресивно знижуватися, не сягаючи, однак, рівня, що був до гострого отруєння. На відміну від цього, вʼязкість крові, навпаки, набувала тенденції до зростання.
Виявлені тривалі розлади органного кровотоку призводили до дистрофічних змін тканин печінки і нирок, які можуть бути причиною розвитку печінкової та ниркової недостатності.
Висновки. 1. Гостре отруєння великими дозами ацетилсаліцилової кислоти призводить до суттєвого зростання рівня ацидозу з одночасним відчутним зниженням вʼязкості крові, які можуть бути важливими ланками патогенезу розвитку несумісних з життям розладів гемодинаміки.
2. Хронічне отруєння ацетилсаліциловою кислотою також призводить до поступового розвитку ацидозу, ступінь якого менш виражений, ніж при гострому отруєнні, і впливає на динаміку вʼязкості крові.
3. Розлади органного кровотоку, які виникають при хронічному отруєнні ацетилсаліциловою кислотою, менш виражені, ніж при гострому отруєнні, і призводять до дистрофічних змін у печінці й нирках, які можуть бути причиною розвитку печінкової та ниркової недостатності.
43
Zarivna, N. O., та L. S. Logoyda. "РОЗРОБКА МЕТОДИКИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ФЛАВОНОЇДІВ ТА ГІДРОКСИКОРИЧНИХ КИСЛОТ В ЕКСТРАКТАХ ЧЕБРЕЦЮ ПОВЗУЧОГО". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (30 квітня 2020): 107–11. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i1.11061.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Одним із завдань сучасної фармації є пошук і розробка нових лікарських засобів (ЛЗ) на основі лікарської рослинної сировини. Перспективним джерелом біологічно активних речовин (БАР) є чебрець повзучий (ЧП). Лікарські засоби на його основі широко використовують у народній та науковій медицині. У попередніх дослідженнях розроблено технологію рідкого і густого екстрактів ЧП. При аналізі трави рослини з метою стандартизації як показник якості, серед інших, ми обрали склад флавоноїдів та гідроксикоричних кислот, тому доречним є вивчення якісного складу цих БАР і в одержаних екстрактах.
Мета дослідження – розробити методику ідентифікації флавоноїдів та гідроксикоричних кислот у рідкому і густому екстрактах чебрецю повзучого та обрати маркери їх якості.
Методи дослідження. Під час дослідження використовували метод тонкошарової хроматографії (ТШХ), хроматографічні пластинки Silica gel F254 фірми “Merck”, прилад для автоматичного нанесення проб на пластинку “CAMAG Linomat 5”, хроматографічну камеру “GAMAG”, рідкий, густий екстракти ЧП, гіперозид (ФСЗ ДФУ), апігенін (Fluka), лютеолін (Fluka), рутин (Sigma), лютеолін-7-О-глюкозид (ФСЗ), хлорогенову, кофейну, розмаринову кислоти (Fluka), УФ-лампу.
Результати й обговорення. Для стандартизації рідкого та густого екстрактів ЧП ми розглядали можливість ідентифікації БАР, продовжуючи запропонований підхід у ланцюзі трава ЧП – рідкий екстракт ЧП – густий екстракт ЧП. Якісний склад флавоноїдів визначали методом ТШХ у системі розчинників етилацетат Р – кислота мурашина безводна Р – вода Р (90:6:9). Для розробки методики якісного визначення флавоноїдів і гідроксикоричних кислот у екстрактах ЧП враховували різні способи й умови хроматографування, які описано в ДФУ. У результаті експерименту було підібрано оптимальну систему розчинників з хорошою розділювальною здатністю, яка дозволила максимально провести ідентифікацію складних груп БАР, що наявні в цих екстрактах.
Висновки. Розроблено методику якісного аналізу поліфенольних сполук у екстрактах ЧП. У результаті проведено ідентифікацію флавоноїдів і гідроксикоричних кислот у рідкому та густому екстрактах ЧП, що дозволило обрати маркерами якості досліджуваних екстрактів розмаринову (головний представник), кофейну і хлорогенову кислоти, а також флавоноїди – лютеолін-7-О-глюкозид, апігенін-7-О-глюкозид, лютеолін, апігенін, рутин.
44
Yavorska, N. Y., та N. M. Vorobets. "СЕЗОННІ ЗМІНИ ВМІСТУ АСКОРБІНОВОЇ ТА ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ У ПАГОНАХ ЛОХИНИ ВИСОКОРОСЛОЇ РІЗНИХ СОРТІВ ПРОТЯГОМ ПЕРІОДУ ВЕГЕТАЦІЇ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (21 серпня 2020): 31–38. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i2.11355.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Аскорбінова кислота (АК) та органічні кислоти (ОК) синтезуються в усіх рослинах і є важливою частиною їх метаболізму, а також невід’ємною частиною метаболізму людського організму. Дослідженню механізмів дії їх екстрактів передує детальне вивчення складу, зокрема АК та ОК, вміст яких може змінюватися на різних фізіологічних фазах розвитку.
Мета дослідження – визначити вміст аскорбінової та органічних кислот у пагонах лохини високорослої трьох сортів на різних стадіях їх фізіологічного розвитку.
Методи дослідження. Матеріалом для дослідження були пагони лохини високорослої (Vaccinium Corymbosum L.) сортів Блюджей, Блюкроп та Еліот. Вміст аскорбінової кислоти визначали спектрофотометричним методом, описаним Hewitt, Dickes (1961), вміст органічних кислот в екстрактах – за Державною Фармакопеєю України (2015).
Результати й обговорення. Одержані результати продемонстрували високий вміст АК та ОК у пагонах лохини високорослої досліджуваних сортів. Під час аналізу встановили, що він майже збігався в цих сортах. Вміст АК перебував на рівні 42,61–83,62 м??100 ?г·100 г-1 сухої маси (СМ) (найнижчий показник – 42,61±1,82 мг·100 г-1 СМ у період підготовки до зимового спокою) в сорті Блюджей, 49,02–102,5 мг·100 г-1 СМ – у сорті Блюкроп, 70,87–98,04 мг·100 г-1 СМ – у сорті Еліот. Вміст ОК змінювався в межах 2,19–5,26 % у сорті Блюджей, 3,12–7,83 % – у сорті Блюкроп та 3,80–9,16 % – у сорті Еліот.
Висновки. Сорти лохини високорослої з різними термінами дозрівання плодів відрізняються за вмістом аскорбінової та органічних кислот у пагонах протягом періоду вегетації. Результати нашого дослідження свідчать про те, що пагони V. corymbosum сортів Блюджей, Блюкроп та Еліот мають достатньо високий вміст аскорбінової й органічних кислот і можуть бути використані для подальшого вивчення механізмів дії їх екстрактів як лікувальних засобів для профілактики різних захворювань, пов’язаних з вільними радикалами та порушеннями обміну речовин у людини і тварин.
45
Yutilova, K. S., Yu N. Bespal’ko та E. N. Shved. "Кислотно-основні рівноваги у системах «карбонова кислота – основа – оксиран»." Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія хімічні науки, № 2 (2017): 9–16. http://dx.doi.org/10.31558/2617-0876.2017.2.2.
Повний текст джерела
46
Гержикова, Виктория Григорьевна, Надежда Станиславовна Аникина, Антонина Валерьевна Весютова, Марианна Вадимовна Ермихина, and Ольга Викторовна Рябинина. "Influence of components ratio on the tendency of table wine materials to crystalline calcium haze." Magarach Vinogradstvo i Vinodelie, no. 1(111) (March 18, 2020): 69–72. http://dx.doi.org/10.35547/im.2020.22.1.014.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним из наиболее распространенных видов кристаллических помутнений вин является образование кристаллов виннокислых солей в готовой продукции. Обеспечение ее розливостойкости достигается путем использования современных методов диагностики и технологическими приемами обработки виноматериалов. Кристаллические помутнения вин связаны с образованием калиевых и кальциевых солей винной кислоты. Винная кислота является органической кислотой вина, которая диссоциирует на анионы раньше других кислот. Так, при рН 2,87 она распадается на недиссоциированную (молекулярную) форму винной кислоты (56,1 % ее общего содержания), на битартратную (I ступень диссоциации) - 41,7 %, тартратную (II ступень диссоциации) - 2,2 %. При рН = 3,95 соотношение форм составляет соответственно 6,5; 57,8; 35,7%. Аналогичные результаты диссоциации яблочной кислоты при рН = 2,87 составляют 77,0; 22,8; 0,2% ее общего содержания; при рН 3,95 - 20,0; 71,4; 8,6% ее концентрации. При рН 3,0 соотношение молекулярных форм винной и яблочной кислот составляет 0,68, диссоциированных по I ступени - 1,69; по II ступени - 11,0. Целью работы послужило выявление взаимосвязи между показателями катионно-анионного состава виноматериалов и их склонностью к кальциевым помутнениям. Объекты исследования: 64 образца белых столовых виноматериалов, в которых определено рН, температура насыщения тартратом кальция, содержание винной кислоты, кальция (Ca), тартрат-ионов (Т). Показано, что рН является важной характеристикой склонности вин к кристаллическим кальциевым помутнениям, так как его значения определяют степень диссоциации винной кислоты. В результате математической обработки экспериментальных данных выявлена взаимосвязь температуры насыщения (CaTar) и соотношений Т/Ca, винной кислоты/рН (коэффициент множественной корреляции r=0,78). Результаты работы будут использованы для усовершенствования системы диагностики вин при оценке их склонности к кальциевым помутнениям. One of the most common types of crystalline haze of wines is the formation of crystals of tartaric salts in the finished products. Wine stability after bottling is achieved by using modern diagnostic methods and technological approaches of processing wine materials. Crystalline haze of wines is associated with the formation of potassium and calcium salts of tartaric acid. Tartaric acid is the organic acid of wine that dissociates into anions earlier than other acids. Thus, at pH 2,87, it breaks down into the undissociated (molecular) form of tartaric acid (56,1% of its total content), bitartrate (I stage of dissociation) - 41,7%, tartrate (II stage of dissociation) - 2,2 %. At pH = 3,95, the ratio of forms is 6,5; 57,8; 35,7%, respectively. Similar results of dissociation of malic acid at pH = 2,87 are 77,0; 22,8; 0,2% of its total content; at pH = 3,95 they are 20,0; 71,4; 8,6% of its concentration. At pH = 3,0, ratio of the molecular forms of tartaric and malic acids is 0,68, dissociated according to I stage - 1,69; II stage - 11,0. Study objective is to identify the relationship between the cationic-anionic composition of wine materials and tendency to calcium haze. Objects of the study are 64 samples of white table wine materials, with the determined parameters of pH, temperature of saturation of calcium tartrate, content of tartaric acid, calcium (Ca), tartrate ions (Т). It is shown that pH is an important characteristic of the tendency of wines to crystalline calcium haze, since its values determine the degree of dissociation of tartaric acid. As a result of mathematical processing of the experimental data, the relationship between the saturation temperature (CaTar) and the ratios Т/Ca, tartaric acid / pH (coefficient of multiple correlation r = 0,78) was revealed. The results of the study will be used to improve the system of wine diagnostic tests in assessing the tendency to calcium haze.
47
Skynchuk, O. Ya, S. M. Marchyshyn, L. V. Slobodianiuk та M. M. Kohut. "ДОСЛІДЖЕННЯ ГІДРОКСИКОРИЧНИХ КИСЛОТ ПІДЗЕМНИХ ОРГАНІВ КАТРАНУ СЕРЦЕЛИСТОГО ТА КАТРАНУ КОКТЕБЕЛЬСЬКОГО". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (12 лютого 2021): 91–95. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.i4.11745.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Рід Crambe L. (Катран) належить до родини хрестоцвіті (Brassicaceae) і налічує 44 види. У флорі України знаходиться 8 видів роду Crambe L., у степовій зоні росте 6. Наукова назва роду походить від грецького слова “krambos”, що означає “сухий”. У народній медицині катрани здавна застосовували як антибактеріальний, антивірусний, протицинготний, ранозагоювальний засіб. Катрани відомі в основному як пряно-овочева культура. Вегетативну частину рослини цінують у тваринництві як поживний корм для великої та дрібної худоби, а насіння катрану, що містить до 45 % жирної олії, слугує сировиною для отримання технічного масла, воску, різних паливно-мастильних матеріалів. Отже, рід Crambe L. є перспективним завдяки його харчовим, декоративним та лікарським властивостям тощо. Рослини Crambe належать до лікарських культур, хоча не входять до фармакопейних списків офіційної медицини. Рослини роду Катран вивчено мало. Тому актуальним є дослідження біологічно активних речовин двох видів роду Катран – катрану серцелистого (Crambe cordifolia Stev.) та катрану коктебельського (Crambe koktebelica (Junge) N. Busch), які зумовлюють його фармакологічну активність.
Мета дослідження – встановити наявність і визначити кількісний вміст гідроксикоричних кислот у підземних органах катрану серцелистого та катрану коктебельського методом високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ).
Методи дослідження. Вміст фенольних сполук визначали методом ВЕРХ.
Результати й обговорення. Методом ВЕРХ у підземних органах катрану серцелистого та катрану коктебельського виявлено, ідентифіковано і встановлено кількісний вміст хлорогенової, кофейної, сирінгової, р-кумарової, транс-ферулової, синапової, транс-цинамової кислот. У коренеплодах катрану серцелистого, крім вищенаведених, ідентифіковано хінну кислоту. В сировині обох видів катрану не виявлено галової, гідроксифенілоцтової і транс-ферулової кислот. Домінувала в підземних органах катрану серцелистого та катрану коктебельського хлорогенова кислота, вміст якої становив 421,6 і 278,4 мкг/г відповідно.
Висновки. Встановлено наявність і методом ВЕРХ-аналізу визначено кількісний вміст у підземних органах катрану серцелистого та катрану коктебельського індивідуальних гідроксикоричних кислот – хлорогенової, кофейної, р-кумарової, сирінгової, синапової, транс-цинамової, а в підземних органах катрану серцелистого – також хінної. З’ясовано, що у досліджуваній сировині обох видів катрану домінує хлорогенова кислота, вміст якої становить 421,6 і 278,4 мкг/г відповідно.
48
Гуревич, Константин Георгиевич, Александр Ливиевич Ураков, Галина Анатольевна Розит, Елена Эдмундовна Клен, Александр Владимирович Самородов та Феркат Адельзянович Халиуллин. "Синтез, антиагрегантная и антикоагулянтная активность солей тиетансодержащих 2-[5-бром-2,4-дигидро-3-оксо-1,2,4-триазолил-4]уксусных кислот". Химико-фармацевтический журнал 55, № 5 (8 червня 2021): 3–8. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2021-55-5-3-8.
Повний текст джерелаАнотація:
Окислением этилового эфира 2-[5-бром-2,4-дигидро-3-оксо-2-(тиетанил-3)-1,2,4-триазолил-4]уксусной кислоты I пероксидом водорода синтезирован сульфон II. Синтез 2-[5-бром-2, 4-дигидро-3-оксо-2-(тиетанил-3)-1,2,4-триазолил-4]- и 2-[5-бром-2,4-дигидро-3-оксо-2-(1,1-диоксотиетанил-3)-1,2,4-триазолил-4]уксусных кислот III, IV осуществлен гидролизом эфиров I и II. Водорастворимые соли V, VI получены реакциями кислот III, IV с гидроксидами щелочных металлов и аминами. Структура синтезированных соединений подтверждена данными ИК- и ЯМР-спектроскопии. Опираясь на данные прогноза в компьютерной программе PASS, изучена антиагрегантная и антикоагулянтная активность синтезированных соединений in vitro. Наиболее выраженная, сопоставимая с ацетилсалициловой кислотой, антиагрегантная активность в тесте АДФ-индуцированной агрегации, выявлена у соединений III и VIb, которые характеризуются отсутствием прогнозируемых токсических рисков и превосходят препараты сравнения в тесте коллаген-индуцированной агрегации. Антикоагулянтная активность соединений значительно уступает гепарину натрия. Все синтезированные соединения удовлетворяют «правилу пяти» Липинского.
49
Дейнека, Виктор Иванович, Ярослава Юрьевна Саласина, Ирина Петровна Блинова, Людмила Александровна Дейнека, Светлана Михайловна Варушкина, Андрей Николаевич Чулков та Владимир Федорович Селеменев. "Определение влияния ацилирования антоцианов яблочной кислотой на удерживание в условиях обращенно-фазовой хроматографии". Сорбционные и хроматографические процессы 21, № 2 (9 квітня 2021): 187–95. http://dx.doi.org/10.17308/sorpchrom.2021.21/3353.
Повний текст джерелаАнотація:
В работе определен видовой состав антоцианов цветков гвоздики традиционной красной и необычных темно-красной и фиолетовой окрасок, а также определен вклад заместителей яблочной кислоты в общее удерживание антоцианов при разделении в условиях обращенно-фазовой ВЭЖХ с использованием диодно-матричного и масс-спектрометрического детектирования. Установлены основные компоненты экстрактов цветков двух сортов гвоздики садовой – алой и темно-красной окраски, – как 3-гликозиды пеларгонидина и цианидина (Pg3Glu и Cy3Glu), соответственно, в основном ацилированные яблочной кислотой в положении 6"-Pg3(6"MalylGlu) и Сy3(6"MalylGlu) При этом антоцианы гвоздики садовой третьего сорта (с фиолетовой окраской) были построены на иной основе и состояли в основном из производных цианидин-3,5-диглюкозида (Cy3,5diGlu), также главным образом ацилированных яблочной кислотой, но уже в иной форме, соединяющей оба глюкозидных радикала в цикл. Во всех случаях электронные спектры поглощения соединений лишь незначительно (на 0.5-1 нм) батохромно сдвигаются при ацилировании. Антоцианы сухих цветков сорта «Мираж» гвоздики турецкой состояли из производных Cy3Glu и Cy3,5diGlu, также ацилированных яблочной кислотой. Последовательность элюирования всех соединений не зависит от составов подвижных фаз системы «ацетонитрил-муравьиная кислота-вода», приемлемых для ВЭЖХ-анализа. Отмечено, что фактор удерживания, k(i), антоцианов увеличивается в 2.5-3.5 раза в зависимости от состава подвижной фазы при ацилировании яблочной кислотой в положение 6" Cy3Glu и Pg3Glu и только на 25-40% для Cy3,5diGlu, что позволяет анализировать состав антоцианов в изократическом режиме элюирования. Впервые сравниваются два варианта карт разделения как logk(i) vs ϕ (объемная доля CH3CN) с использованием квадратичной зависимости и как logk(i) vs logk(Cy3Glu). Показано, что экстраполяция удерживания на подвижные фазы с нулевым содержанием воды приводит к сходным результатам в обоих случаях.
50
Vronska, L. V. "ХРОМАТОГРАФІЧНИЙ ПРОФІЛЬ ГІДРОКСИКОРИЧНИХ КИСЛОТ СУХОГО ЕКСТРАКТУ ПАГОНІВ ЧОРНИЦІ". Фармацевтичний часопис, № 4 (31 грудня 2019): 5–18. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.4.10701.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Вивчення профілю гідроксикоричних кислот сухого екстракту пагонів чорниці методом високоефективної рідинної хроматографії.
Матеріали і методи. Матеріалом для дослідження були сухі екстракти пагонів чорниці, отримані методом дробної мацерації з подрібнених пагонів чорниці вітчизняного походження за допомогою спиртово-водного екстрагенту із різним вмістом етанолу. Для ідентифікації гідроксикоричних кислот застосовували стандартні зразки гідроксикоричних кислот (Sigma-Aldrich, Fluka). ВЕРХ-дослідження проводили на рідинному хроматографі з детектором діодною матрицею («Waters 2960», США). Використовували хроматографічну колонку XTerra C18 («Waters», США) розміром 250х4,6 мм (5 мкм) при температурі (25±1) ºС.
Результати й обговорення. ВЕРХ-профілі сухого екстракту пагонів чорниці містили хроматографічні піки, що відповідали часу утримування хлорогенової, кофейної, ферулової, транс-п-кумарової і 3-гідроксикоричної кислот. Шляхом аналізу їхніх електронних спектрів поглинання було підтверджено присутність лише хлорогенової і кофейної кислот. Речовина з відносним часом утримування 4,2 (відносно хлорогенової кислоти) характеризується спектром поглинання ідентичним спектрові хлорогенової кислоти, що вказує на приналежність цієї речовини до гідроксикоричних кислот. ВЕРХ-профіль екстракту містить хроматографічні піки трьох речовин, спектри поглинання яких є подібними зі спектром транс-п-кумарової кислоти. Ймовірно, вони можуть належати до ізомерів чи похідних цієї кислоти. Були проведені ВЕРХ-дослідження профілів гідроксикоричних кислот сухих екстрактів, отриманих за допомогою екстрагентів із різним вмістом етанолу. Було встановлено, що вміст кофейної кислоти в сухому екстракті підвищується, а вміст хлорогенової знижується зі зменшенням вмісту етанолу в екстрагенті. Це, ймовірно, пов’язано з інтенсифікацією процесів гідролізу хлорогенової кислоти до кофейної. Це спонукає до глибшого вивчення даного процесу як з метою оптимізації технології, так дослідження стабільності й умов зберігання готового екстракту.
Висновки. Для ідентифікації сухого екстракту пагонів чорниці доцільно застосувати метод хроматографічного «відбитка» шляхом виявлення у ВЕРХ-профілях екстракту, отриманого при довжині хвилі детектування 270 і 330 нм хлорогенової, кофейної, невідомої гідроксикоричної (відносний час утримування 4,2 відносно хлорогенової кислоти) та похідних транс-п-кумарової кислот. Одночасно з дослідженням ВЕРХ профілів необхідне порівняння спектрів поглинання речовин із відповідними часами утримування. Зважаючи на високий вміст окремих гідроксикоричних кислот (хлорогенової, кофейної), вміст окремо взятої кислоти чи/або суми гідроксикоричних кислот, у перерахунку на хлорогенову, необхідно обрати як один із кількісних критеріїв якості сухого екстракту.