Статті в журналах з теми "Квіткові рослини"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Квіткові рослини.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-15 статей у журналах для дослідження на тему "Квіткові рослини".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Марченко, А. Б. "Декоративні квіткові рослини в структурі урбофлори Лісостепу України". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1-2 (30 вересня 2016): 36–43. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2016.1-2.07.
Повний текст джерелаАнотація:
За результатами моніторингу флористичного різноманіття декоративних квіткових рослин у структурі озеленення урбоекосистем Лісостепу України уточнено їх таксономічний склад, а саме представлені 118 видами із 58 родів 31 родини 16 порядків 2 класів. Домінуюче місце займає клас Dicotyledones, який представляє 66,1 %, налічує 14 порядків, серед яких за кількістю видів переважає Asterales – 34 % видів. Клас Liliopsida представлений двома порядками, серед яких за кількістю видів переважає Asparagales Bromhead (70 %). За класифікацією І. Г. Серебрякова декоративні квіткові культури представлені наземними трав’яними (98,8 %), деревними життєвими формами (1,2 %), які в свою чергу представлені монокарпічними (71 %) та полікарпічними травами (27,8 %), кущами (1,2 %). За класифікацією X. Раункієра, декоративні квіткові культури представлені життєвими формами: терофіти (71 %), криптофіти (27,8 %),фанерофіти (1,2 %). За екологічними показниками всі наземні рослини відносно до вологи поділяються на мезофіти (52 %), ксеромезофіти (24 %), ксерофіти (21 %), мезогігрофіти (3 %); відносно до інтенсивності освітленості – геліофіти (81 %), сциофіти (19 %).
According to the results of monitoring of the floristic diversity of ornamental floral plants in the structure of urban ecosystems’ greenery of Forest-Steppe zone of Ukraine we have clarified their taxonomic composition. Decorative floral plants in the structure of urban flora are presented by 118 species from 58 genera 31 families 16 orders of 2 classes. Dicotyledones class dominates in terms of quantity, representing 66,1 %, and the Liliopsida class represents 33,9 % of species. Dicotyledones class numbers 14 orders, in which Asteralesorder occupies a dominant place on the number of species (34 % of species), other orders of Saxifragales Dumort are represented by 13 %, Brassicales Bromhead – by 8,9 %, Ericales – by 7,6 %, Lamiales Bromhead, Rosales – by 6,4 %. Other orders are represented by 1–2 species. Liliopsida class is represented by two orders, among which Asparagales Bromhead dominates in terms of the number of species (70 %). According to the classification by I. G. Serebryakov, decorative floral plants are represented with herbal terrestrial plants (98,8 %), tree life forms (1,2 %), which are represented with monocarpic (71 %) and polycarpic herbs (27,8 % ), shrubs (1,2 %). According to the classification by H. Raunkiyer, decorative floral crops are represented by the following forms: therophytes (71 %), cryptophytes (27,8 %), tall aerial plants (1,2 %). According to all environmental indicators, in terms of moisture, all terrestrial plants are divided into mesophytes (52 %), xeromesophytes (24 %), xerophytes (21 %), mesohygrophytes (3 %); in terms of light intensity – heliophytes (81 %), sciophytes (19 %).
2
Demenko, V. M., O. L. Golinach, V. A. Vlasenko, N. V. Khilko, O. G. Zhatov та V. I. Trotsenko. "Фітосанітарний стан посівів ріпаку ярого в умовах північно-східного лісостепу України". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology, № 1-2(35-36) (1 липня 2019): 3–9. http://dx.doi.org/10.32845/agrobio.2019.1-2.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Динаміку розповсюдженості шкідників ріпаку ярого вивчено в умовах північно-східного Лісостепу України у 2005‒2018 рр. Методика досліджень була загальноприйнятою. У посівах ріпаку ярого найбільш розповсюдженими шкідниками були квіткоїд ріпаковий (Meligethes aeneus F.), блішки хрестоцвіті (Phyllotreta spp.) та пильщик ріпаковий (Athalia rosae L.).
Блішки заселяли 100 % площ хрестоцвітих у фазу сходів культури. На посівах ріпаку блішки пошкодили 12,0 ‒ 35,0 % рослин. Найбільша пошкодженість шкідниками становила 67,0 % у 2006 р. і 66,0 % – у 2005 р. Чисельність блішок на хрестоцвітих складала 3,0‒5,0 екз./м2. Найвищою(18,0 екз./м2) вона була у 2006 р.
Квіткоїд ріпаковий заселяв 100,0 % посівів, а у 2006 р. – 85,0 %, у 2010 р. – 91,0 % посівів у фазу бутонізації‒цвітіння. У посівах ріпаку ярого квіткоїд пошкодив 17,0‒37,0 % рослин. Найбільша пошкодженість шкідниками була у 2006 р. і складала 74,0 %, у 2005 р. ‒ 69,0 %, у 2007 р. – 63,0 %. Чисельність квіткоїда ріпакового становила у середньому 2,0‒6,0 екз./рослину. Найвищою вона була у 2006 р. (30,0 екз./рослину).
Розповсюдженість пильщика ріпакового була найменшою зі спеціалізованих шкідників ріпаку ярого. Він заселяв 100,0 % посівів лише у 2005 р., а у 2008 р. – тільки 64,0 % посівів. За роки досліджень пильщик ріпаковий заселяв, в основному, в межах 14,0‒50,0 % посівів. Комахами було пошкоджено 3,0‒8,0 % рослин. Чисельність пильщика ріпакового становила 0,9‒2,0 екз./рослину. Найвища чисельність шкідників 7,0 екз./рослину була у 2006 р., дещо меншою ‒ у 2007 р. (4,0 екз./рослину).
В Сумській області за період 2005‒2018 рр. площі посівів ріпаку ярого змінювалися в межах 1,1‒22,2 тис. га, валовий збір насіння – 1,9‒22,3 тис. т.
Заходи захисту посівів ріпаку ярого від шкідників включають профілактичні і винищувальні методи. Для захисту посівів від блішок хрестоцвітих у фазу сходів використовують інсектицидні протруйники. У період вегетації проти блішок хрестоцвітих (3‒5 жуків на м2), квіткоїда ріпакового (5‒6 жуків на рослину), ріпакового пильщика посіви обприскують інсектицидами.
3
Kobets, O. V., та Yu L. Bredykhina. "Проєкт реконструкції плодового саду Хортицької національної академії міста Запоріжжя". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 3 (29 квітня 2021): 57–62. http://dx.doi.org/10.36930/40310308.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні проблема реконструкції зелених насаджень урбанізованих територій, зокрема насаджень обмеженого користування, є актуальним питанням сьогодення. Більшість міських зелених насаджень, зокрема закладів освіти, закладали ще за радянських часів. На сьогодні ці насадження застаріли і тому потребують заходів з їх оптимізації. Плодовий сад Хортицької академії було закладено у 1961 році. Натепер сад втратив свої функціональні властивості, тому виникла необхідність його відновлення і реконструкції. Результати інвентаризації показали, що на ділянці налічується 73 деревні рослини. З них плодові дерева (Armeniaca vulgaris Lam., Juglans regia L., Pyrus communis L., Сerasus vulgaris Mill., та Prunus domestica L.) складають 71,2 % (52 екз.), рослини спонтанного походження (Robinia pseudoacacia L., Acer platanoides L., Elaeagnus angustifolia L., Syringa vulgaris L.) у загальній кількості 21 екз., що становить 28,8 % від загальної кількості рослин. Більша частина (36 екз.) плодових дерев перебуває у задовільному стані, 16 – у незадовільному. Декоративних квіткових рослин на території немає. У проєкті запропоновано створити сад вільного пейзажного планування з елементами благоустрою, що поєднає плодові культури з декоративними, також видалити частину старих дерев і деревно-чагарникової спонтанної рослинності. Для дерев, що залишаються, рекомендовано кронування. Ці дерева слугуватимуть основою оновленого саду. Проєктом передбачено збільшення асортименту плодових культур загальною кількістю 3 види (Сerasus vulgaris, Malus domestica L., Malus Niedzwetzkyana Dieck. ex Koehne). Асортимент ягідних культур формуватимуть 11 видів (Cornus mas L., Hippophae rhamnoides L., Ribes nigrum L., R. rubrum L., R. uva-crispa L., Rubus caesius L., Viburnum opulus L. та інші). Квіткове оформлення передбачено у вигляді облямування прогулянкових доріжок вільного планування гарноквітучими багаторічниками (Lavandula angustifolia Mill., Monarda didyma L., Thymus serpyllum L., Rudbeckia speciosa Schrad, Echinacea purpurea (L.) Moench., Nepeta × faasenii Bergmans ex Stearn). Трав'яний покрив запропоновано відновити шляхом підсіву посухостійкої суміші газонних трав. Завдяки реалізації проєкту на території закладу освіти з'явиться оновлена зелена зона, яка буде виконувати не тільки санітарно-гігієнічні і рекреаційні функції, а й стане невід'ємною частиною організації науково-дослідної та навчально-виховної роботи Хортицької академії.
4
Бессонова, В. П., та О. Є. Іванченко. "Дизайнерські рішення та видовий склад рослин парку селища міського типу Петриківка Дніпропетровської області". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 4 (9 вересня 2021): 27–35. http://dx.doi.org/10.36930/40310404.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено ландшафтну організацію парку смт Петриківка та наявний асортимент декоративних трав'яниcтих та деревно-кущових рослин, оцінено їхні таксаційні та життєві характеристики. Територія парку має виражену зональність і складається з дитячого майданчика, зони фізкультурно-оздоровчих та масових заходів і тихого відпочинку. У парку є елементи монументального декоративного мистецтва, такі як стела останньому кошовому отаману П. Калнишевському, малі архітектурні форми – усічена крашанка, садово-паркова скульптура – дівчинка-художниця, кований букет та гірлянда й інші елементи ландшафтного дизайну (сухий ставок). Квіткове оформлення парку представлене клумбами, міксбордерами, рабатками, стрічками. Асортимент квіткових рослин складається з одно- і багаторічних рослин: садові троянди, петунія гібридна, півники гібридні, канна індійська, седум видний, півонія китайська та ін. Використано й контейнерне озеленення з хризантемою корейською. З ґрунтопокривних рослин набули застосування різні види седумів та барвінок малий. З кущових рослин у парку зростають калина звичайна, спірея японська, барбарис Тунберга, вейгела квітуча, різні види ялівців, туї східна та західна, які утворюють групи або виступають як солітери. Всього у парку зростає 31 вид деревних і кущових рослин, що належать до 14 родин. Загальна їх кількість становить 251 шт. У деревних насадженнях переважає гіркокаштан звичайний (59,03 % від усіх рослин). Кількісна представленість інших таксонів – 10 і менше екземплярів. За діаметром штамбу у насадженнях найрепрезентованішими є дерева, які належать до класів 24-28 та 28-32 см – 25,17 та 22,34 % від їх загальної кількості. У цих групах переважає гіркокаштан звичайний, як найчисельніший у парку вид. Близько половини дерев парку мають висоту від 6,1 до 8,0 м. Менша висота (4,1-6,0 м) характерна 34,96 % дерев. Без ознак ослаблення у парку смт Петриківка зростає 80,5 % деревної рослинності, 16,3 та 3,2 % є помірно та середньо ослабленими. Загалом за індексом життєвого стану деревостан оцінюють як "здоровий".
5
Pryesedeskyi, Ju H. "Вплив забруднення сульфітами та фторидами на накопичення біомаси квітковими рослинами". Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель 45 (21 січня 2019): 48–53. http://dx.doi.org/10.15421/411608.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчено реакцію 7 видів квітково-декоративних рослин на забруднення грунтуфторидами та сульфітами. Встановлено значну негативну дію забруднювачів на нако-пичення сирої та сухої маси усіма вивченими видами рослин. Найбільш стійкими зарезультатами дослідження виявилися кукіль звичайний (Agrostemma githago L.), кос-мея жовтогаряча (Соsmos sulphureus Cav.), льон звичайний (Linum usitatissimum L.).
6
Pryesedeskyi, Ju H. "Вплив забруднення сульфітами та фторидами на накопичення біомаси квітковими рослинами". Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель 45 (21 січня 2019): 48–53. http://dx.doi.org/10.15421/441608.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчено реакцію 7 видів квітково-декоративних рослин на забруднення грунтуфторидами та сульфітами. Встановлено значну негативну дію забруднювачів на нако-пичення сирої та сухої маси усіма вивченими видами рослин. Найбільш стійкими зарезультатами дослідження виявилися кукіль звичайний (Agrostemma githago L.), кос-мея жовтогаряча (Соsmos sulphureus Cav.), льон звичайний (Linum usitatissimum L.).
7
СТАДНІК, Вероніка. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ КВІТКОВИХ ТРАВ’ЯНИСТИХ РОСЛИН ДЛЯ ОЗЕЛЕНЕННЯ ДИТЯЧИХ МАЙДАНЧИКІВ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ". Проблеми хімії та сталого розвитку, № 3 (18 листопада 2021): 57–62. http://dx.doi.org/10.32782/pcsd-2021-3-9.
Повний текст джерелаАнотація:
Хаотичне розміщення дитячих ігрових майданчиків призвело до того, що значна їх кількість не відповідає нормам. Ускладнює ситуацію той факт, що майданчики перебувають на балансі різних установ. Особливо гостро постала проблема озеленення їх території, адже наразі відсутній єдиний документ, що регламентує вимоги до озеленення дитячих ігрових майданчиків, та відсутній перелік рослин, які рекомендовано використо- вувати для створення захисних смуг зелених насаджень. Мета статті – оцінити ефективність використання квіткових трав’янистих рослин для створення захисних смуг зелених насаджень на дитячих ігрових майданчи- ках великих міст України. Вперше проведено дослідження ефективності використання високорослих квіткових трав’янистих рослин та ліан для озеленення територій дитячих майданчиків, що підтверджує наукову новизну роботи. У статті проаналізовано переваги та недоліки використання високорослих квіткових трав’янистих рослин і ліан для озеленення дитячих майданчиків урбанізованих територій та наведено результати досліджен- ня пилофільтрувальної функції таких рослин. Методологія базується на результатах фундаментальних дослі- джень ефективності захисних смуг зелених насаджень. За допомогою промірів та нанесення контурів на мілі- метровий папір були визначені площі листових пластин квіткових рослин. У подальшому на експериментальній ділянці було визначено кількість пилу, осадженого на листі рослин. Застосовуючи метод «пилової бурі», було про- ведено оцінку здатності листя зелених насаджень утримувати пил. За результатами досліджень можна дійти висновку, що деякі види рослин здатні утримати до 1,1 мг пилу на см2, такий результат збігається з ефектив- ністю деяких видів дерев і чагарників, які використовують для створення смуг зелених насаджень. Результати дослідження були впроваджені на контрольній ділянці – території дитячого майданчика у м. Харків, що підтвер- джує практичну значущість цієї роботи. Таким чином, дослідження зазначеної теми допоможе удосконалити сферу озеленення та благоустрою прибудинкових територій. Окреслена тема може зацікавити спеціалістів галузі охорони навколишнього середовища, урбаністики та містобудування.
8
Bilchuk, V. S., та L. V. Shupranova. "Видові особливості змін активності та ізоферментного складу пероксидази рослин родини складноцвітих за несприятливих умов середовища". Biosystems Diversity 16, № 1 (15 лютого 2007): 8–14. http://dx.doi.org/10.15421/010802.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено мінливість множинних молекулярних форм розчинної пероксидази в онтогенезі квітково-декоративних рослин родини айстрових, які ростуть в умовах промислового забруднення м. Дніпропетровськ. Показані видові особливості експресії ген-ензимної системи ферменту під впливом полікомпонентних викидів підприємств різного профілю.
9
Mashtaler, N. V. "Біологічні особливості розвитку видів роду Penstemon в умовах правобережного степового Придніпров’я". Biosystems Diversity 16, № 1 (3 травня 2007): 147–50. http://dx.doi.org/10.15421/010825.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено аналіз колекційного фонду роду Penstemon за характером відмирання надземних органів і формування бруньок відновлення, за різноманіттям життєвих форм, за особливістю ритмологічних ознак. Досліджені особливості розвитку видів роду Penstemon в умовах Криворіжжя. Доведена перспективність залучення представників даного роду для збагачення наявного асортименту квітково-декоративних рослин в озелененні.
10
Bessonova, V. P., та О. E. Ivanchenko. "Зміна активності глутаматдегідрогенази в органах декоративних квіткових рослин за дії надлишку fe2+ та cr3+". Biosystems Diversity 16, № 1 (22 березня 2007): 3–7. http://dx.doi.org/10.15421/010801.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчено вплив надлишку Fe2+ та Cr3+ на активність глутаматдегідрогенази в органах декоративних квіткових рослин. Встановлено підвищення активності ферменту в листках і коренях Tagetes patula L. протягом усього експерименту, а у Lathyrus odoratus L. цей показник збільшувався до 30-ї доби, після чого знижувався щодо контролю.
11
Osipov, M. Yu, Yu A. Velichko, S. A. Maslovata та V. L. Kulbitskyi. "Проект реконструкції Шахтарського бульвару в місті Вугледар Донецької області". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 6 (27 червня 2019): 49–53. http://dx.doi.org/10.15421/40290610.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано сучасний стан озеленення території Шахтарського бульвару в місті Вугледар Донецької області. Ландшафтний аналіз території об'єкта показав, що Шахтарський бульвар, розташований у центрі міста Вугледар Донецької області, має регулярний стиль планування. Встановлено, що в балансі території бульвару споруди займають 1,3 %, дорожньо-стежкова мережа – 27,8 %, деревно-кущові насадження – тільки 5 %, квітники – 1,5 %, деградовані газони та пусті ділянки – 64,4 %, що не відповідає нормативам озеленення, прийнятим в Україні. Окрім цього, відсутні водні облаштування; недостатньо таких елементів благоустрою, як: лави, ліхтарі та урни; відсутній тротуар вздовж південної сторони бульвару. Проведено інвентаризацію деревних і чагарникових порід. Складено інвентаризаційну таблицю зелених насаджень, на основі якої зроблено висновки та внесено пропозиції щодо реконструкції та відновлення зелених насаджень та благоустрою території. Реконструкція озеленення території Шахтарського бульвару полягатиме у створенні нових декоративних насаджень. Для озеленення території підібрано асортимент рослин згідно з ґрунтово-кліматичними умовами району. Планування території здійснено за допомогою застосування різних типів і форм рослинних насаджень: алей, груп, солітерів, газонів, живоплотів та бордюрів, квітковим оформленням ділянки та вертикального озеленення. Проектними пропозиціями передбачено висадження 438 саджанців дерев, 4512 кущів, 24 ліани, 758 саджанців троянд і 746 однорічників, цибулинних квітів і трав'яних багаторічників.
12
Mykytyuk, O. M., R. T. Konechna, O. V. Shved, V. G. Chervetsova, A. S. Krvavych, G. P. Nykytyuk та V. P. Novikov. "АНАТОМО-МОРФОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НАДЗЕМНОЇ ЧАСТИНИ ПАХУЧКИ ЗВИЧАЙНОЇ (Clinopodium vulgare L., Lamiaceae Martinov)". Фармацевтичний часопис, № 2 (13 липня 2020): 16–24. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.2.11255.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Провести анатомо-морфологічне дослідження надземної частини пахучки звичайної (Сlinopodium vulgare L.) з родини Глухокропивові ( Lamiaceae Martinov) та встановити її діагностичні ознаки.
Матеріали і методи. Препарати для мікроскопічного дослідження виготовляли з фрагментів трави пахучки звичайної, заготовленої у період цвітіння, і обробляли у суміші етиловий спирт: гліцерин: вода у співвідношенні 1:1:1 впродовж трьох діб. Окрім того, у ході експерименту використовували тимчасові препарати трави рослини, які фіксували у розчині хлоралгідрату. При проведенні макроскопічного аналізу користувались діючою нормативною документацією «Трави» ДФУ. Підготовлені для аналізу фрагменти трави поміщали на скляну пластину або предметні скельця, ретельно їх розправляли і розглядали спочатку неозброєним оком, а потім з допомогою лупи (10х) та мікроскопа «Біомед 6» (10х, 40х, 100х). Використовували не менше ніж 15 зразків кожної серії трави рослини, заготовлених у двох областях України - Львівській та Івано-Франківській.
Результати й обговорення. На основі проведеного морфолого-анатомічного дослідження фрагментів листків, стебел та квіток Сlinopodium vulgare встановлено наявність специфічних трихом епідерми, особливості локалізації ефірних олій та характерні ознаки поперечних зрізів стебел і листків та забарвлення віночка квіток. Діагностичними мікроскопічними ознаками трави рослини можна вважати трихоми епідерми, які представлені простими дво- і триклітинними волосками, а також залозистими волосками, що мають двоклітинну головку; присутні також ефіроолійні залозки. Характерною ознакою є те, що по краю листкової пластинки зустрічаються прості одно- та двоклітинні волоски. Листок рослини амфістоматичного типу; клітини нижньої епідерми мають дещо менші розміри, ніж верхньої; продихи у верхній епідермі зустрічаються поодиноко, у той час як у нижній – у значній кількості. Ефіроолійні залозки зосереджені переважно у нижній епідермі листка. Стебло рослини пряме, короткоопушене, чотиригранне. Листки дрібні, яйцеподібні або видовжено яйцеподібні, довжиною 2-5 см, по краю дрібнорубчасто-пильчасті, волохато-волосисті від опушення, знизу – світло-зелені; листорозміщення супротивне. Листки, стебла і генеративні органи густо вкриті волосками і характерними ефіроолійними залозками. Квітки неправильні, дрібні, щетиновидно-лінійні, з густовійчастими приквітками, в 15-40-квіткових кільцях, що утворюють півкулясті суцвіття. Чашечка трубчаста, з багатьма жилками, густо опушена, з шиловидними зубцями. Віночок двогубий, різних відтінків фіолетово-пурпурового кольору, до 15 мм завдовжки, удвічі довший, ніж чашечка. Забарвлення віночка квіток при зростанні рослини у Львівській обл. варіює від світло-пурпурового до фіолетово-пурпурового, у Івано-Франківській обл. він завжди фіолетово-пурпуровий. Верхня губа віночка коротка, дволопатева, нижня – трилопатева. Андроцей двосильний, складається з чотирьох тичинок, що приростають до трубки віночка. Біля основи зав’язі є нектароносний диск.
При проведенні якісної реакції на вміст ефірних олій з використанням Судану III їх максимальну локалізацію зафіксовано у ефіроолійних залозках нижньої епідерми листка.
Висновки. Таким чином, встановлено характерні морфологічні та анатомічні діагностичні ознаки листків, стебел та квіток пахучки звичайної з родини Глухокропивові як лікарської рослини народної медицини, яка поширена в Львівській та Івано-Франківській областях України в дикорослому стані та є перспективною для подальшого вивчення та використання у фармації.
13
Mosyakin, S. L. "Families and orders of angiosperms of the flora of Ukraine: a pragmatic classification and placement in the phylogenetic system." Ukrainian Botanical Journal 70, no. 3 (June 30, 2013): 289–307. http://dx.doi.org/10.15407/ukrbotj70.03.289.
Повний текст джерела
14
Кравченко, А. І. "ВИРОЩУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СЕЛЕКЦІЙНОГО ПОЛІПШЕННЯ ВІВСА ГОЛОЗЕРНОГО В УКРАЇНІ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology 46, № 4 (24 травня 2022): 16–24. http://dx.doi.org/10.32845/agrobio.2021.4.3.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасних умовах переорієнтованості людства на здорoвий спосіб життя oвес є цінною сировиною для харчової промисловості. Овес голозерний відкриває нові перспективи його використання у переробній промисловості завдяки зменшенню витрат на переробку та покращеному і збалансованому вмісту поживних речовин. Сортимент продуктів для дієтичного, спортивного, дитячого харчування розширюється щодня, попит на якісну сировину росте, однак ґрунтово-кліматичні умови нашої країни різноманітні, тому для забезпечення потреб виробників необхідною сировиною необхідне впровадження більшої кількості сортів вівса голозерного різних напрямів використання, які би пристосовувалися до умов вирощування та були би стійкими до абіотичних і біотичних чинників навколишнього середовища. Для успішного виконання дослідження з вивчення та створення вихідного матеріалу вівса голозерного в умовах Лівобережного Лісостепу необхідно було дослідити біологічні особливості цієї культури, вплив різних екологічних чинників на його ріст і розвиток та перспективи селекції в Україні. Для проведення досліджень було прoаналізовано літературні джерела зарубіжних і вітчизняних авторів. Ввстановлено відношення рослин вівса голозерного до умов середовища зони вирощування, змін клімату, які зумовлюють появу посух і суховіїв, що стали частими в умовах Лівобережного Лісостепу України у весняно-літній період. Крім того, відзначено, що деякі морфологічні особливості будови колоска, а саме нещільне прилягання квіткових лусок до зернівки робить зернівку вівса голозерного більш вразливою до пошкоджень під час обмолоту та зберігання. Ця морфологічна особливість здатна знизити рівень проростання зернівки та призводить до зрідження посівів. Все це має безпосередній вплив на ріст і розвиток рослин вівса голозерного, а отже, й на рівень урожайності. Врожайність вівса – досить складна кількісна ознака, і голозерні сорти значно пoступаються плівчастим сортам за цією ознакою. Нині потенційна врожайність сoртів вівса голозерного становить 5,0 т/га та на практиці середня врожайність нижча у два-три рази залежно від погодних умов року вирощування. Тoму найбільш цінними для селекційної роботи є вихідний матеріал, який відзначається як високим рівнем продуктивності, так і стійкістю до несприятливих умов середовища.
15
Соцький, А. М. "ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЛІСУ ЯК ОСНОВНОГО РЕСУРСУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНЬОГО СЕРЕДОВИЩА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, № 10 (18 листопада 2021): 49–54. http://dx.doi.org/10.36477/2616-7611-2021-10-07.
Повний текст джерелаАнотація:
Ліс є ресурсно-сировинним та рослинно-ягідним постачальником, що потребує захисту держави та урегулювання його використання. Саме ці та багато інших питань лежать у правовій площині, і лісові відносини урегульовується нормами права. Зазначено, що біологічні, хімічні та інші характеристики природних об’єктів не завжди автома- тично приймаються юриспруденцією, право формує поняття природних об’єктів, керуючись своїми критеріями, і поняття ці можуть збігатися, проте можуть і відрізнятись. Саме тому не варто зако- нодавцю уникати правових колізій за допомогою використання схожих термінів, оскільки ця практика сприяє виникненню ще більшої плутанини і виникненню нових правових колізій. Поняття «земельна ділянка» та «земля» в більшості випадків охоплюють не лише простір над та під земною поверхнею, але й розташований у межах цього простору ґрунтовий покрив. Водночас, можливі ситуації, коли терміни «земельна ділянка», «земля» не будуть охоплювати ґрунт. У випадку, коли ґрунтовий покрив буде вилучено із природного середовища, тобто ґрунт перестане утворю- вати ґрунтовий покрив і буде поміщений, наприклад, у горщик із квіткою, він не буде охоплюватися ні поняттям «земля», ні «земельна ділянка», і відносини, об’єктом яких буде ґрунт у горщику, не будуть належати до предмету земельного права. Зазначено, що ліс – це природний, відтворюваний об’єкт природи, елемент екологічної системи, що складається з дерев, чагарників, іншої лісової рослинності, що зростає на землі; джерело одержання деревини та іншої лісової продукції, він виконує кліматорегулюючі, захисні, водоохоронні, санітарно- гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні та інші функції, які впливають одна на одну та на довкілля. Ліс як об’єкт природи має такі ознаки: об’єкт рослинного світу, зареєстрований у державних лісо- облікових документах як ліс, об’єкт власності, управління, використання та охорони; біологічна, біо- фізична, природна і кібернетична, економічна система; відтворюваний об’єкт природи; складається з деревно-чагарникової та трав’янистої рослинності, що зростає на землі; виробляє різноманітні сиро- винні ресурси; впливає на навколишнє природне середовище.