Статті в журналах: "Карта медична"

1

Karlińska, Maria. "Електронна медична карта пацієнта – важливість оцінки правильної реалізації". ScienceRise 5, № 4(5) (22 грудня 2014): 40. http://dx.doi.org/10.15587/2313-8416.2014.34599.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Бакалюк, Т. Г., Г. О. Стельмах та Н. Р. Макарчук. "ВАЖЛИВІСТЬ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «МЕДИЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ В РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАКЛАДАХ» ПРИ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ". Медична освіта, № 4 (2 лютого 2022): 5–9. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2021.4.12685.

Повний текст джерела

Анотація:

Правильне ведення медичної документації є важливою складовою діяльності всіх закладів охорони здоров’я. Під час клінічної практики фізичний терапевт може проводити оцінювання, діагностування та втручання в межах своєї компетенції, тому виникає необхідність у документуванні цих дій. У статті представлений досвід викладання вибіркової дисципліни «Медична документація в реабілітаційних закладах» для бакалаврів зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія». Мета статті – акцентувати увагу викладачів та студентів на важливості отримання знань про значення медичної документації в роботі реабілітаційних закладів у сучасній системі професійної підготовки фахівців з фізичної терапії. Фізичний терапевт повинен вести чітку й добре організовану документацію результатів діагностики та оцінки і розробляти план подальших дій. Ці записи вносяться до медичної карти пацієнта фізичним терапевтом для надання доказів контакту з пацієнтом, інформування процесу клінічного обґрунтування та передачі інформації іншим фахівцям. Важливим завданням при підготовці спеціалістів з фізичної терапії є вивчення основ ведення документації, що дозволяє ідентифікувати, реєструвати, вимірювати та оцінювати реабілітацію, також визначати ефективність реабілітації, аналізувати стан пацієнта в наступні періоди реабілітації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Panasenko, S. І., S. О. Guryev, V. D. Sheyko та О. А. Shkurupiy. "КЛІНІКО–ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ТРЕНДИ СУЧАСНОЇ ТОРАКОАБДОМІНАЛЬНОЇ ПОЛІТРАВМИ". Klinicheskaia khirurgiia, № 9 (29 липня 2017): 58. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.09.58.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведене концептуальне клініко–епідеміологічне дослідження поєднаної торакоабдомінальної травми (ПТАТ) на основі аналізу 2009 медичних карт. Клінічний діагноз та судово–медичні висновки трансформовані у коди шкали ВПХ(П)–МТ. Основним завданням було виділення клініко–епідеміологічних груп, що найкращим чином апроксимують процеси розподілу сучасної травми залежно від тяжкості ушкодження (ТУ). Для цього проведена багатовимірна стратифікація даних тяжкості травми шляхом кластеризації. Встановлено, що сучасна ПТАТ має чітку структуризацію на клініко–епідеміологічні групи, клінічний профіль яких визначається тяжкістю домінуючого ушкодження певної анатомо–функціональної ділянки (АФД). Травма грудей є найбільш частим домінуючим ушкодженням в структурі ПТАТ. Формальні ознаки політравми виявляють у 29,2% постраждалих, принциповим напрямком покращення результатів лікування слід вважати розробку методів лікування за принципами хірургічної тактики «damage control».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Borovska, O. I., I. P. Stechyshyn, O. Ye Samohalska та V. F. Tiurina. "ФАРМАКОЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ВАРТОСТІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (16 вересня 2020): 15–19. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11189.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Артеріальна гіпертензія належить до серцево-судинних захворювань, що має важливе медичне та соціальне значення. Кожного року діагностують 7,7 млн нових випадків, а щорічні витрати системи охорони здоров’я, котрі направлені на боротьбу з причинами та наслідками захворювання, удосконалення існуючих та пошук нових методів діагностики та лікування, вимірюються мільярдами. Мета дослідження – вивчити історії хвороб пацієнтів з артеріальною гіпертензією за 2010–2019 рр. задля порівняння та дослідження рівня надання допомоги. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз медичних карт 95 хворих протягом 2010 р. і 84 – упродовж 2019 р., які перебували на стаціонарному лікуванні на базі Тернопільської міської комунальної лікарні № 3 терапевтичного відділення з приводу артеріальної гіпертензії. Результати. У дослідженні встановлено, що серед обстежених хворих протягом 2010 р. чоловіків було 46 (48,42 %), жінок – 49 (51,57 %). Вік хворих становив від 20 до 77 років. А протягом 2019 р. було 54 (64,3 %) чоловіків і 30 (35,7 %) жінок віком від 23 до 83 років. У результаті проведеного аналізу «Мінімізації витрат» визначили найдешевші препарати в 2010 та 2019 рр. Встановили, що повна вартість захворювання на артеріальну гіпертензію одного пацієнта в умовах стаціонару становила 255,09 грн (32$) у 2010 р. та 3 820,15 грн (144,26$) в 2019 р. за курс лікування. Висновки. У структурі вартості надання медичної допомоги хворим на артеріальну гіпертензію в умовах терапевтичного відділення найбільш значними є витрати на придбання медикаментів та перебування пацієнтів у стаціонарі. Наявність ускладнень основного захворювання суттєво збільшує затрати на лікарські препарати. При прийнятті рішень щодо призначення антигіпертензивних препаратів не враховувалися фармакоекономічні критерії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Люльов, О., Т. Пімоненко, Г. Швіндіна та Д. Пудрик. "МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ: ФІНАНСОВІ, СОЦІАЛЬНІ І ЕКОНОМІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 452–74. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241415.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Дослідження зосереджено на виявленні взаємозв’язків між показниками зростання міграції та показниками економічного розвитку і спрямовано на перевірку тверджень про те, що мігранти переміщуються до країн із високим рівнем урбанізації, високим експортно-імпортним і бюджетним потенціалом, соціальним, економічним та інфраструктурним розвитком, високими темпами інновацій, із доступною та ефективною системою охорони здоров’я, фінансовою стабільністю. Попередні дослідження у сфері міграції були детально проаналізовані і їхні результати стали відправною точкою для вибору параметрів, які можуть вплинути на зростання міграції. Статтю розроблено як кількісне дослідження, засноване на моделюванні нечітко-логічних когнітивних карт (FCM), що дозволили віднайти параметри дев’яти систем (концепцій) національного економічного розвитку, які впливають на зростання міграції. Були розраховані матриці причинно-наслідкових зв’язків і напрями впливу параметрів 9 концепції та 53 підконцепцій на зростання міграції, а також візуалізовано когнітивні карти причинно-наслідкових зв’язків між зростанням чистої міграції та вибраними параметрами національного розвитку. Було виявлено, що найвищий рівень позитивної взаємодії існує між зростанням чистої міграції і такими показниками, як «Міжнародний туризм», «Дохід», «Загальні державні витрати», «Народжуваність», «ВВП на душу населення». Було виявлено негативну взаємодію між зростанням міграції і ризиком непокриття витрат на хірургічну допомогу, включаючи катастрофічне непокриття витрат на медичну допомогу, і рівнем смертності. Були запропоновані рекомендації щодо подальшого вдосконалення міграційної політики, соціальної політики та політики бюджетування. Ключові слова: міграція, зростання чистої міграції, національний розвиток, нечіткі когнітивні карти, моделювання FCM, детермінанти. Формул: 3; рис.: 11; табл.: 17, бібл.: 45.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Chemych, M. D., та A. O. Horbachevskyi. "КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНІ ОСОБЛИВОСТІ ЦИРОЗУ ПЕЧІНКИ, АСОЦІЙОВАНОГО З ВІРУСАМИ ГЕПАТИТІВ". Інфекційні хвороби, № 3 (4 грудня 2020): 66–72. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.3.11251.

Повний текст джерела

Анотація:

HCV-інфекція є однією з основних причин хронічних захворювань печінки у всьому світі, цироз – небезпечне ускладнення хронічних захворювань печінки, підсумовує ряд прогресуючих етапів. На початку захворювання хвороба перебігає латентно і проявляється неспецифічними ознаками, аж до маніфестації значних порушень функцій печінки. Мета роботи – дослідити клініко-лабораторні особливості цирозу печінки, асоційованого з вірусами гепатитів. Матеріали і методи. Проаналізовано медичні карти стаціонарних хворих та обстежено 107 пацієнтів віком (47,1±12,1) року, які отримували лікування у КНП СОР «Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології імені З. Красовицького» та Сумській обласній клінічній лікарні у 2015-2019 рр. Хворі були поділені на 2 групи – цироз, асоційований з вірусами гепатитів (І-а) та цироз невірусного походження (ІІ-а). Клінічні дані та біохімічні показники крові зіставляли з групою порівняння, яку склали 70 здорових осіб віком (45,6±2,1) року. Дані дослідження були опрацьовані методом варіаційної статистики. Результати. При вірусному цирозі переважають мешканці міста, чоловіки середнього віку з надмірною масою тіла. Незважаючи на переважання мінімальної активності цирозу класу А і В (за Чайлд-П’ю), неінвазивні тести вказували на більшу кількість пацієнтів зі значнішим фіброзом при цій недузі. Найчастіше ймовірним шляхом зараження є медичні маніпуляції і вживання ін’єкційних наркотиків. При цьому домінують астено-вегетативний синдром, тяжкість у правому підребер’ї, субіктеричність склер, спленомегалія, енцефалопатія, серед супутніх захворювань – холецистит, метаболічна кардіоміопатія. Недуга супроводжується тромбоцитопенією, прискоренням ШОЕ, білірубінемією та трансфераземією, збільшенням ехогенності печінки і розширенням розміру селезінкової вени. Висновок. Цироз, асоційований з вірусами гепатитів має тяжчий перебіг, яскраву клініко-лабораторну симптоматику з переважанням фіброзоутворення, потребує комплексного обстеження та постійного спостереження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Pantyeyev, R., та P. Bidyuk. "Модель та алгоритми гранулярної фільтрації у задачі глобальної локалізації мобільного робота". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 45, № 3 (10 листопада 2020): 41–46. http://dx.doi.org/10.37203/10.37203/kibit.2020.45.06.

Повний текст джерела

Анотація:

Методи оцінювання параметрів і станів динамічних систем – актуальна задача, результати розв’язання якої знаходять своє застосування у різних галузях діяльності, включаючи дослідження процесів у технічних системах, космологічних та фізичних дослідженнях, медичних діагностичних системах, економіці, фінансах, біотехнологіях, екології та інших. Незважаючи на значні наукові і практичні досягнення у цьому напрямі, дослідники багатьох країн світу продовжують пошуки нових методів оцінювання параметрів і станів досліджуваних об’єктів та удосконалення існуючих. Прикладом таких методів є цифрова та оптимальна фільтрація, які знайшли широке застосування у технічних системах ще у середині минулого століття, зокрема, у обробці фінансово-економічних даних, фізичних експериментах та інших інформаційних технологіях самого різного призначення. Розглядається модель та алгоритми гранулярної фільтрації на практичному прикладі – варіанті задачі глобальної локалізації мобільного робота (global localization for mobile robots) або задачі про викраденого робота (hijacked robot problem). В загальному варіанті вона полягає у визначенні положення робота за даними з сенсора. Ця задача була в цілому розв’язана рядом імовірнісних методів в кінці 90-х-початку 2000-х років. Задача є важливою і знаходить застосування у мобільній робототехніці та промисловості. Схожими за суттю є задачі позиціонування підводних човнів, літальних апаратів, автомобілів тощо. Також розглядається задача позиціонування робота. Нехай у темному лабіринті увімкнувся робот. Він має карту лабіринту та компас. У лабіринті в деяких точках встановлені позначені на карті станції, які можуть приймати і відбивати сигнал. Робот не знає, в якому місці лабіринту він знаходиться, але він може в кожний момент часу відправляти сигнал і з деякою похибкою дізнаватись відстань до найближчої до нього станції. Робот починає блукати лабіринтом, роблячи кожний крок у новому випадково обраному напрямку, але його компас також дає деяку несистематичну похибку. На кожному кроці робот визначає відстань до найближчої станції. Мета – з’ясувати координати робота у лабіринті в системі відліку, введеній на карті.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Маслова, О. "Впровадження концепції здоров’яформуючих технологій в процесі адаптивного фізичного виховання дітей шкільного віку з порушеннями слуху". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (15 лютого 2021): 31–37. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2020.2.31-37.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Визначити основні складові та схематичний зміст технологій здоров’яформування в процесі адаптивного фізичного виховання школярів з порушеннями слуху. Матеріали і методи. Аналіз і узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури; моніторинг інформаційних ресурсів мережі Інтернет; соціологічні методи (анкетування); метод викопіювання (огляд та вибір матеріалів з медичних карт); педагогічні методи (педагогічне тестування, педагогічний експеримент); методи математичної статистики.Результати. Вивчення педагогічних основ щодо створення умов для забезпечення фізичного,психічного і соціального благополуччя дітей з вадами слуху дозволило представити основні положення здоров’яформуючих технологій в процесі адаптивного фізичного виховання дітей шкільного віку з порушеннями слуху. Методичну основу даної концепції у межах представленої наукової теми склали розроблені й практично апробовані в процесі адаптивного фізичного виховання дітей з вадами слуху інноваційні засоби здоров’яформування: технологіякорекції показників фізичного стану школярів з вадами слуху засобами туристського багатоборства; технології підвищення рівня фізичної підготовленості дітей старшого шкільного віку з вадами слуху з використанням елементів спортивно-орієнтованого фізичного виховання; технологія корекції стану здоров’я і зниження ризику виникнення екообумовленої патології у дітей з вадами слуху у процесі фізичного виховання.Висновки. У ході проведеного дослідження визначено положення, які повністю співпадають з теоретичними і практичними результатами наукових пошуків провідних фахівців у галузі спеціальної педагогіки, зокрема адаптивного фізичного виховання. Впровадження освітніх технологій здоров’яформування в процес адаптивного фізичного виховання повинно пов’язувати медичні (медико-гігієнічні, корекційні, лікувально-оздоровчі), соціально-педагогічні (фізкультурно-оздоровчі, спортивно-орієнтовані) та екологічні аспекти забезпечення якості життя дітей і молоді з вродженими або набутими вадами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Lyovkin, О. A., B. M. Goldovskyi та К. V. Serikov. "Аналіз надання спеціалізованими бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги постраждалим із тяжкою черепно-мозковою травмою". EMERGENCY MEDICINE, № 7.62 (1 жовтня 2014): 118–20. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.7.62.2014.84160.

Повний текст джерела

Анотація:

Був проведений ретроспективний аналіз виїзних карт спеціалізованих бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги м. Запоріжжя щодо надання екстреної медичної допомоги пацієнтам із тяжкою черепно-мозковою травмою за перше півріччя 2014 року. Було проаналізовано 86 виїзних карт. Середній вік постраждалих становив 36,6 ± 8,0 року. 72 % постраждалих — чоловіки. Серед постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою переважали чоловіки працездатного віку (39 %). Усі постраждалі з тяжкою черепно-мозковою травмою вимагали екстреного відновлення прохідності дихальних шляхів та респіраторної підтримки (частота дихальних рухів 8,1 ± 0,5 хв–1 та сатурація 82,1 ± 0,3 %). Респіраторна підтримка, що проводилася всім постраждалим із тяжкою черепно-мозковою травмою, була ефективною (статистично вірогідне збільшення частоти дихальних рухів із 8,1 ± 0,5 хв–1 до 14,8 ± 0,1 хв–1 та статистично вірогідне збільшення SpО2 з 82,1 ± 0,3 % до 97,0 ± 0,3 %). Респіраторна підтримка проводилась у режимі нормокапнії (про що свідчать показники PetCO2 32,4 ± 0,2 мм рт.ст.). Корекція гемодинамічних показників сприяла досягненню середнього артеріального тиску на рівні 103,4 ± 1,8 мм рт.ст.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Khanyk, N. L., О. R. Levytska, H. I. Bilushchak, I. Ya Horodetska та Т. Ya Khanyk. "ТЕНДЕНЦІЇ ФАРМАКОЕПІДЕМІОЛОГІЇ РЕВМАТОЇДНОГО АРТРИТУ". Фармацевтичний часопис, № 4 (30 листопада 2020): 73–80. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.4.11540.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Порівняльний аналіз призначень лікарських засобів (ЛЗ) для фармакотерапії (ФТ) хворих з ревматоїдним артритом (РА) в умовах закладу охорони здоров’я стаціонарного типу (ЗОЗст) у 2009 та 2019 рр. і встановлення впливу чинних медико-технологічних документів на структуру таких призначень. Матеріали і методи. Об’єктами дослідження були медичні карти і листки лікарських призначень (ЛЛП) 89 та 108 стаціонарних хворих з РА, котрі знаходилися на лікуванні у ревматологічному відділенні комунального некомерційного підприємства «4-а міська клінічна лікарня міста Львова» (КНП «4 МКЛ м. Львова») у 2009 та 2019 рр. відповідно. У роботі використовували методи: інформаційного пошуку, частотного, порівняльного, контент-аналізів, узагальнення даних та кластерного аналізу. Результати й обговорення. Контент-аналіз ЛЛП дозволив установити, що для ФТ РА використовувались ЛЗ трьох груп: хворобомодифікуючі протиревматичні препарати (ХМПРП), глюкокортикостероїди (ГКС) та нестероїдні протизапальні лікарські засоби (НПЗЛЗ). За досліджуваний період значно зросла частка призначень ХМПРП і знизилася – НПЗЛЗ. Порівняльний аналіз схем призначень ФТ РА засвідчив збільшення частки призначень тих схем лікування, де використовують ХМПРП, що відповідає вимогам чинного клінічного протоколу медичної допомоги хворим з РА. На підставі кластерного аналізу 24 міжнародних непатентованих назв (МНН) ЛЗ за частотою їх призначень виділено три групи ЛЗ. Перша – препарати, які не призначались у 2019 р.; друга – препарати-лідери за призначуваністю; третя – ЛЗ із середнім та низьким рівнем призначуваності. Висновки. Проведений аналіз призначень ХМПРП, НПЗЛЗ та ГКС для фармакотерапії РА показав вагомий вплив клінічних протоколів на вибір тактики лікування РА. Кластерний аналіз дозволив розбити ЛЗ на групи та визначити найперспективніші ЛЗ для лікування РА.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Хміль Досвальд, А. С., та Л. М. Маланчук. "КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖІНОК ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ ЗА УМОВ КОМОРБІДНОСТІ СИНДРОМУ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ ТА ХРОНІЧНОГО ЕНДОМЕТРИТУ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (15 квітня 2022): 96–104. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.4.12863.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: оцінити клініко-анамнестичну картину пацієнток із безпліддям за умови коморбідності синдрому полікістозних яєчників та хронічного ендометриту. Матеріали i методи. Проведено ретроспективний аналіз медичних карт 140 пацієнток, які були поділені на 3 групи. Першу досліджувану групу склали 52 жінки з ендокринним безпліддям на тлі СПКЯ, а другу – 58 жінок із безпліддям на фоні СПКЯ та хронічного ендометриту (в цю групу були включені пацієнтки із невдалими спробами ЕКЗ та/або вагітністю, яка перервалася на ранніх термінах), а також 30 пацієнток із безпліддям, пов’язаним із чоловічим фактором, які склали групу порівняння (контроль). Ми провели порівняльний аналіз загальноклінічних показників пацієнток з ендокринним безпліддям на тлі СПКЯ і коморбідністю СПКЯ та хронічного ендометриту. Результати. Ретроспективно проведено аналіз медичних карт, загальноклінічних показників та анамнестичних даних пацієнток з ендокринним безпліддям на тлі СПКЯ і коморбідністю СПКЯ та хронічного ендометриту. Висновки. Отримані дані вказують на характерні клініко-анамнестичні відмінності в жінок із безпліддям на фоні синдрому полікістозних яєчників та хронічного ендометриту, відносно хворих із СПКЯ, зокрема високу частоту захворюваності на патологію сечостатевої системи з переважанням циститу, уретриту, гідросальпінксу, хронічного сальпінгоофориту та кольпіту різної етіології; серед інфекційних агентів піхви вірогідно більший відсоток жінок із виявленими Ureaplasma urealyticum, parvum (25,86 %) та Chlamydia trachomatis (20,69 %); вірогідно частіше хронічні запальні захворювання мали безсимптомний перебіг.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Цуркан, Марія Валентинівна, Марія Михайлівна Греб та Анна Володимирівна Ільків. "ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ІКТ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ". Information Technologies and Learning Tools 83, № 3 (25 червня 2021): 288–300. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v83i3.3517.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті репрезентовано досвід використання інформаційно-комунікаційних технологій у ході вивчення української мови як іноземної студентами-медиками з метою їх соціоадаптації та формування у них комунікативно-професійної компетентності. Автори наголошують, що одним з ефективних засобів навчання української мови як іноземної є мультимедійні презентації, створені в програмі PowerPoint, які забезпечують реалізацію принципу візуалізації та полегшують засвоєння лексико-фразового матеріалу. Також у дослідженні описано організацію дистанційного навчання у Вищому державному навчальному закладі України «Буковинський державний медичний університет», а саме: створення та функціонування сервера дистанційного навчання та електронного журналу успішності на безкоштовній електронній навчальній платформі Moodle, що сприяє аудиторному і позааудиторному вивченню як спеціальних медичних дисциплін, так і предметів суспільно-гуманітарного циклу, до яких належить українська мова як іноземна. Визначено, що ефективною технологією вивчення української мови як іноземної є створення ментальних карт за допомогою таких Інтернет-сервісів, як-от: Cliffy; Mindomo; Spinscape; MAPMYself; MindMeister; Bubbl.us; SpiderScribe. Здійснено критичний аналіз українських сайтів дистанційного навчання української мови іноземців, зокрема http://www.speakukraine.net; http://www. ukrainianlessons.com та ін. Виокремлено мобільні додатки, створені в Україні та діаспорі, що найбільш адаптовані для вивчення української мови як іноземної. Закцентовано увагу на тому, що використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі засвоєння мови сприяє організації самостійної пошукової роботи студентів-іноземних громадян. Зазначено, що подальші пошуки можуть бути спрямовані на вдосконалення професійно-комунікативної компетентності іноземних студентів-медиків шляхом запровадження нових ІКТ, зокрема хмарних освітніх технологій, розроблення концепцій електронних інтерактивних підручників з української мови як іноземної.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Osyodlo, G. V., O. P. Shmatenko, G. Z. Moroz, S. A. Bychkova та V. V. Osyodlo. "Організаційні, клінічні та фармакоекономічні аспекти медикаментозного супроводу військовослужбовців із хронічним гастритом". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 4 (30 грудня 2021): 121–29. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-121.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Проблема лікування хронічного гастриту у військовослужбовців, як одного з найчастіших захворювань шлунково-кишкового тракту, особливо актуальна в призмі доказових даних щодо визначальної ролі H. pylori - інфекції в прогресуванні захворювання і розвитку його ускладнень та у зв'язку з відсутністю фармакоекономічно обґрунтованих схем медикаментозної терапії. H. pylori-асоційований гастрит на сьогодні визначають як інфекційне захворювання незалежно від наявності симптомів і ускладнень та вважають таким, що можна вилікувати саме за рахунок проведення антигелікобактерної терапії. Мета дослідження. Оцінка клінічної та фармакоекономічної ефективності послідовної та потрійної АГБТ при НР-асоційованому хронічному гастриті і потенційної економічної вигоди для Збройних Сил України при застосуванні препаратів вітчизняного виробника. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження слугували медичні карти військовослужбовців із хронічним гастритом. Методи дослідження: бібліографічний, клінічний, математико-статистичний, метод „вартість-ефективність», описового моделювання, структурно-логічний. Результати. Авторами проведено аналіз захворюваності на хронічний гастрит серед військовослужбовців за 10-річний статистичний ряд. Проаналізовано результати власних досліджень щодо клінічної ефективності та фармакоекономічної доцільності медикаментозного забезпечення військовослужбовців при Н. pylori - асоційованому хронічному гастриті лікарськими засобами для проведення потрійної та послідовної антигелікобактерної терапії шляхом застосування препаратів вітчизняного виробника. Запропоновано алгоритм організації МЗВ при НР-асоційованому хронічному гастриті з урахуванням фармакоекоекономічного аналізу. Висновки. Клінічний та фармакоекономічний аналіз сучасного МЗВ антигелікобактерними й антисекреторними ЛЗ засвідчив доцільність переходу на послідовну АГБТ у хворих на ХГ із застосуванням вітчизняного езомепразолу. Це обґрунтовується порівняною оптимальною вартістю, вищою (на 15 %) антигелікобактерною активністю, кращою її переносимістю та переважанням корисності витрат на 50 % при застосуванні послідовної АГБТ порівняно з потрійною на основі омепразолу, що дає підстави рекомендувати послідовну схему до широкого застосування при лікуванні НР-асоційованого ХГ. Застосування у військовослужбовців із НР-асоційованим ХГ послідовної антигелікобактерної та антисекреторної терапії на основі езомепразолу, оптимальної з точки зору ФЕА, сприятиме підвищенню ефективності та якості лікування, уникненню невиправданих бюджетних витрат на лікування та економічним вигодам для медичної служби ЗС України у найближчі 5 років у розмірі до 1 789 813 грн.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Гуцуляк, О. "Обов’язкова імунізація як умова доступу до закладів освіти: дискримінація чи законодавча вимога щодо реалізації права?" Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2021): 153–64. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2041.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано необхідність встановлення балансу між індивідуальним правом (інтересом) особи відмовитися від імунопрофілактики шляхом щеплень та загальним правом (інтересом) суспільства, інших осіб на санітарно-епідемічне благополуччя. Автор демонструє, що в контексті права на санітарно-епідемічне благополуччя варто розглянути імунопрофілактику як умову доступу до певних форм освіти. Доведено, що заборона відвідування закладів освіти і дитячих закладів оздоровлення та відпочинку дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, не може вважатися дискримінацією, а є особливою вимогою, передбаченою законом, щодо реалізації права на освіту. Такий висновок зроблено, по-перше, завдяки з'ясуванню, що право на освіту та його доступність не порушується з огляду на наявність різних форм отримання освіти; по-друге, з огляду на «тест на порівнюва-ність» (comparability test), «тест на виправданість» (justification test), «тест на пропорційність» (proportionality test). Також було доведено, що карта профілактичних щеплень не є лікарською таємницею і доступна медичним працівникам освітніх закладів. Запропоновано оновити законодавство у сфері громадського здоров'я, зокрема обґрунтовано необхідність уточнення нормативної вимоги надати інформацію про проведення щеплень як умови вступу до закладів освіти через недосконалості сучасної нормативно-правової регламентації зазначеного правила та задля забезпечення «колективного імунітету» як засобу превенції поширення інфекційних захворювань у дитячих колективах, отже, захисту дітей з реальними медичним протипоказаннями до вакцинації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Nadraga, O. B., та I. V. Dybas. "Клініко-епідеміологічні особливості перебігу кашлюка в дітей першого року життя". CHILD`S HEALTH, № 3.46 (7 червня 2013): 131–35. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.3.46.2013.89049.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено аналіз медичних карт стаціонарного хворого дітей віком 0–12 міс.: 33 пацієнтів, які лікувалися впродовж 2012 року, та 26 хворих, які лікувалися в 1997–2001 роках із діагнозом «кашлюк» у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні. Встановлено, що захворюваність на кашлюк зростає, виявлено чітку сезонність захворювання, з’ясовано низку відмінностей сучасного кашлюка за рядом клінічних та лабораторних показників. Визначено 3 причини, що, імовірно, спричинили ці відмінності перебігу кашлюка в дітей раннього віку. Це зміна домінуючого серотипу збудника B.pertussis, застосування іншого типу вакцин для проведення профілактичних щеплень, запровадження сучасних протоколів лікування кашлюка.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Babiy, V. Yu. "Організація аеромедичної евакуації пацієнтів вертольотами в умовах військових дій на сході України". Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 2 (5 липня 2020): 15–23. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.2(1)-015.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Аеромедична евакуація є одним з ключових методів евакуації, який забезпечує мобільність та якісне надання медичної допомоги при транспортуванні. Водночас, цей метод евакуації потребує постійного вдосконалення, відповідно до кількісного та якісного складу поранених, вивчення оптимальних та економічно обґрунтованих маршрутів евакуації, оперативної зміни кількості та структури поранень відповідно до зміни військово – політичної обстановки та способів проведення військових дій. Мета дослідження: вивчення кількісних та якісних показників роботи аеромедичних бригад інтенсивної терапії, які проводили евакуацію пацієнтів із зони АТО/ООС за 2015 -2018 роки. Матеріали та методи. Проведено спостереження та ретроспективний аналіз організації транспортування пацієнтів за період з січня 2015 р. по липень 2018 р. Досліджено карти транспортування пацієнтів високої залежності від надання медичної допомоги за період з березня 2018 року по квітень 2019 року. Загальна кількість транспортованих вертольотами пацієнтів складає 5820. Середній вік пацієнтів з високою залежністю від медичного супроводу склав 30,6±8 років. В кожного із 82 пацієнта був визначений провідний синдром відповідно до причини його транспортування. Результати. В Україні аеромедична евакуація досягла значних успіхів завдяки взаємодії різних структур та постійною копіткою роботою над удосконаленням техніки її проведення. Слід відмітити, що кількість поранених залежить від воєнно – політичної обстановки, і відзначається тенденція до зменшення загальної кількості транспортованих хворих у 2015 – 2018 рр. Проте за 2018 – 2019 роки збільшилась питома вага хворих із високою залежністю від медичного супроводу, що може свідчити про зміни в підходах до лікування та відбору пацієнтів для аеромедичної евакуації. Серед транспортованих пацієнтів найбільше було пацієнтів із мінно–вибуховою травмою 45%, із вогнепальними пораненнями було 28%, у 10% транспортованихбули гострі серцево–судинні захворювання, такі як гострий інфаркт міокарда, гострий коронарний синдром або гостре порушення мозкового кровообігу. Також у 10% пацієнтів були небойові травми, у 5% були інфекційні захворювання тощо. Під час транспортування 83% пацієнтам високої категорії залежності від медичного супроводу проводилась штучна вентиляція легень, 68,3% пацієнтам проводилась медикаментозна седація з метою адаптації до ШВЛ, яка проводилась за раунок пропофолу 87,5%, натрію оксибутирату 8,9%, кетаміну 1,8%, та натрію тіопенталу 3,6%. У 12.2% хворих була нестабільна гемодинаміка. Висновки. Вирішальну роль у раціональному використанні сил та засобів аеромедичної евакуації, відіграють організаційні процеси, ретельний підхід до відбору пацієнтів, правильне формування і оснащення бригад аеромедичної евакуації, а також планування маршрутів евакуації із врахуванням тактичної бойової обстановки та фактичних спроможностей медичних закладів з надання необхідного пацієнту рівня медичної допомоги. В структурі діагнозів серед транспортованих пацієнтів з високою залежністю від медичного супроводу переважають пацієнти із мінно – вибуховою травмою – 45% та вогнепальними пораненнями – 28%. Переважна більшість пацієнтів (82,9%) зазначеної категорії вимагає проведення штучної вентиляції легень, медикаментозної аналгоседації – 68,3%, а 12,2% пацієнтам необхідна вазопресорна підтримка гемодинаміки. Вивчення фактичних результатів проведення аеромедичної евакуації, їх аналіз та удосконалення на основі попереднього досвіду дозволить покращити ефективність використання сил та засобів аеромедичної евакуації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Зарудна, О. І., А. А. Гонт, Д. О. Зарудна, С. В. Даньчак та Є. Є. Єлісєєв. "Дослідження та моніторинг імуносупресивного статусу в пацієнтів із ревматоїдним артритом". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (23 лютого 2022): 41–45. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12758.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. У статті наведено результати дослідження імуносупресивного статусу пацієнтів із ревматоїдним артритом (РА) з метою оцінки безпеки стандартних схем лікування даного захворювання. Мета дослідження – оцінити вплив стандартного лікування РА на імунний статус пацієнтів та його безпеку, використовуючи доступні скринінгові методи діагностики та опитувальники. Матеріали і методи. Проведено оцінку програм лікування 65 хворих із встановленим діагнозом РА. Використано скринінгові методи діагностики, а саме, визначення загального числа лейкоцитів та лімфоцитів крові. А також хворим було запропоновано опитувальники для оцінки частоти інфекційних процесів. Результати. Для детального вивчення явища керованої імуносупресії у хворих на РА, їх поділено за імуносупресивним статусом: 50 – відносяться до таких, які мають імуносупресивний статус, 8 – низький імуносупресивний статус та 7 із невизначеним статусом. Проведено визначення кількості лейкоцитів та лімфоцитів у даних групах. З'ясовано, що жоден результат не виходить за межі загальновідомих норм. Виявлено, що число лейкоцитів навіть вище у пацієнтів із імуносупресивним статусом, проте кількість лімфоцитів – основних клітин імунного захисту – у них достовірно нижча порівняно з пацієнтами, які на час проведення дослідження не отримували імуносупресивних агентів. Якісний аналіз опитувальників, запропонованих в дослідженні, медичних карт стаціонарного хворого та виписних епікризів пацієнтів виявив, що хворі з імуносупресивним статусом вказували на застуди на 20 % частіше, ніж хворі з низьким імуносупресивним статусом. Висновки. Загальна оцінка числа лейкоцитів та лімфоцитів як методу скринінгу не виявила особливих відхилень від норми у хворих на РА, які отримують імуносупресивну терапію. Проте детальніший аналіз у групах відповідно до статусу з'ясував, що попри достатню кількість числа лейкоцитів у хворих з імуносупресивним статусом страждає їх якісний склад за рахунок достовірного зниження числа лімфоцитів. Якісний аналіз дослідної та медичної документації виявив вищу частоту інфекційних процесів в анамнезі у пацієнтів із РА та імуносупресивним статусом, ніж у пацієнтів з низьким імуносупресивним статусом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Корж, Е. В., та Е. Г. Гуренко. "ТУБЕРКУЛЕЗ КАК РЕЗУЛЬТАТ СИНДРОМА ВОССТАНОВЕНИЯ ИММУННОЙ СИСТЕМЫ ПОСЛЕ НАЧАЛА АНТИРЕТРОВИРУСНОЙ ТЕРАПИИ". Университетская клиника, № 4(29) (3 грудня 2018): 48. http://dx.doi.org/10.26435/uc.v0i4(29).225.

Повний текст джерела

Анотація:

Начало антиретровирусной терапии у ВИЧ-инфицированных лиц несет в себе высокий риск развития синдрома восстановления иммунной системы с проявлением ранее не диагностированных инфекций, в том числе туберкулеза.Целью исследования было оценить клинико-рентгенологические особенности и эффективность лечения туберкулеза, развившегося в результате СВИС после начала АРТ у ВИЧ-инфицированных пациентов. Материал и методы. Изучены 24 медицинские карты стационарных больных ко-инфекцией туберкулез/ВИЧ, находившихся на лечении в Республиканской клинической туберкулезной больнице г. Донецка, у которых туберкулез развился в течение первых трех месяцев после начала антиретровирусной терапии. На догоспитальном этапе всем пациентам перед началом противовирусного лечения проводили объективный осмотр, рентгенографию органов грудной клетки, определяли содержание CD4-лимоцитов крови. Результаты и обсуждение. Перед началом антиретровирусной терапии медианы содержания CD4 в крови пациентов составляли 35 кл/мкл и 4,7%, не имели жалоб 7 человек (29,2%)%, 13 (54,2%) отмечали повышение температуры тела, 12 (50,0%) – слабость, 8 (33,3%) – кашель с мокротой, 4 (16,7%) – снижение массы тела, и у 2 лиц (8,3%) имелась неврологическая симптоматика. Рентгенологически нормальная картина органов грудной клетки определялась у 11 больных (45,8%), у 13 (54,2%) имелось усиление легочного рисунка, у 6 (25,0%) – увеличение внутригрудных лимфатических узлов. Первые симптомы туберкулеза появлялись в сроки от 3 до 60 дней, медиана – 19 дней, все больные отмечали лихорадку и слабость, у 9 (37,5%) наблюдались признаки туберкулезного менингита, у 17 (70,8%) – генерализованного туберкулеза. За стационарный период лечения умерло 14 человек (58,3%). Из 9 больных туберкулезным менингитом погибло семеро (77,8%). Успешно закончили стационарный этап противотуберкулезной химиотерапии и были выписаны для продолжения лечения в амбулаторных условиях 8 человек (33,3%). Выводы. Туберкулез, развивающийся в результате синдрома восстановления иммунной системы, возникает у ВИЧ-инфицированных лиц с глубокой иммуносупрессией при назначении антиретровирусной терапии без антимикобактериальных препаратов, характеризуется быстрым развитием, склонностью к генерализации и неблагоприятным прогнозом. Особо злокачественным течением отличается туберкулезный менингит, при котором летальность достигает 77,8%. У 54,2% больных перед началом противовирусного лечения отмечались лихорадка, у такого же количества – усиление легочного рисунка, у 25,0% – увеличение внутригрудных лимфатических узлов. Наличие указанных симптомов является основанием для отсрочки антиретровирусной терапии и детального обследования пациентов. При невозможности верифицировать причину патологии целесообразно начинать противовирусное лечение под прикрытием противотуберкулезной химиотерапии, однако ее схема и продолжительность нуждаются в четкой регламентации.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Golod, Nataliya. "Структура оперативних втручань при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок та аспекти реабілітації хворих з даною патологією". Physical education, sports and health culture in modern society, № 3 (43) (29 вересня 2018): 113–20. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-03-113-120.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Захворювання серцево-судинної системи в більшості економічно розвинених країн займають лідируючі позиції серед причин захворюваності, інвалідизації та смертності. Смертність від захворювань серцево-судинної системи переважає над смертністю від усіх злоякісних новоутворень, разом узятих, причому, 25 % померлих від серцево-судинних захворювань – це люди працездатного віку. Атеросклероз (atherosclerosis) – хронічна хвороба, яка характеризується ліпоїдною інфільтрацією внутрішньої оболонки артерій еластичного й змішаного типів із наступним розвитком у їх стінці сполучної тканини та клінічно проявляється загальними й місцевими розладами кровообігу. Атеросклероз облітеруючий – різновид атеросклерозу, що характеризується різким звуженням або повним закриттям просвіту артерій. Він спостерігається, зазвичай, в артеріях нижніх кінцівок, серця, нирок і екстракраніальних відділах судин головного мозку. Мета дослідження – установити структуру оперативних утручань при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок та виявити головні аспекти, на які має бути спрямована реабілітація хворих із цією патологією. Методи дослідження – аналіз та синтез наукових джерел, аналіз медичних карт. Проведено аналіз 59 медичних карт хворих після оперативних втручань при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок. Проаналізовано структуру утручань і їх ускладнень протягом десяти місяців 2017 р. Критерій виключення – хворі з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок із цукровим діабетом. Результати дослідження. Такі хворі потребують реабілітаційного втручання залежно від стадії захворювання, типу оперативного втручання вже в ранньому післяопераційному періоді та в амбулаторних умовах. Особливої уваги потребують хворі після ампутації фаланг пальців, опорної частини стопи та ампутацій вище коліна. Адже при ампутації нижніх кінцівок значно порушується статика тіла, центр тяжіння переміщується в бік збереженої кінцівки. Як наслідок, нахил таза, що призводить до викривлення хребта й збільшення навантаження на збережену кінцівку, відбувається атрофія м’язів кукси. Значно знижується якість життя пацієнтів. Висновки. За результатами дослідження встановлено, що відсоток жінок із цим захворюванням є меншим, порівняно з чоловіками, проте він значний, що не зовсім збігається з попередніми дослідженнями та, очевидно, потребує вивчення причин росту цього захворювання серед жінок. Також установлено, що майже чверть пацієнтів із цим діагнозом поступили в хірургічне відділення в стадії деструктивних змін із характерними виразками в дистальних відділах кінцівки й пальцях, що призвело до їх ампутації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Корольова, Наталя. "ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЙНО-ЦІННІСНOГО СТАВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ДО ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, № 2 (26 січня 2020): 168–77. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.39.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначено, що спорт сьогодні – це соціальний інститут, який виконує загальні соціальні функції. Наведено класифікацію мотивів на основі їх природи: біогенні мотиви, соціогенні мотиви, стимулюючі мотиви. Описано проведення педагогічного дослідження щодо визначення проблем мотиваційно-ціннісного ставлення студентів до фізичної культури та спорту, що проведено у 3 етапи. Найбільш сильною мотивацією молоді до занять фізичними вправами визначено можливість зміцнення свого здоров’я та профілактика захворювань.Запропоновано етапи визначення ефективності заходів щодо профілактики захворювань та збереження здоров’я студентів, яка складається з 5 блоків. Перший блок – загально статистичні показники здоров’я студентів: задоволеність якістю здоров’я; пропуски занять студентами через хворобу; діагностична карта захворюваності студентів рік та інші. Другий блок – системність і послідовність діяльності адміністрації щодо збереження здоров’я студентів, яка включає: наявність в навчальних планах професійної підготовки спецкурсів щодо збереження здоров’я, спецдисциплін; соціально-адаптаційна і особистісно-розвиваюча робота ЗВО, де враховується наявність і використання технологій оздоровлення. Третій блок – показники психофізіологічної комфортності освітнього процесу: напруженість функціонального стану навчального процесу, задоволеність викладачів життєдіяльністю освітнього закладу та інші. Четвертий блок – фізкультурно-оздоровча робота у ЗВО: якість і зміст медичного обслуговування; ефективність організації культурно-оздоровчої роботи ЗВО; ефективність медичної профілактики і динамічного спостереження за станом здоров’я студентів, спортивно оздоровча робота; мотивація учнів до занять фізичною культурою і спортом. П’ятий блок – просвітницько-виховна робота зі студентами, їх участь в активній самостійній роботі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

БУДАНОВ, А. В. "MODERN CIVILIZATION AND DESTRUCTION OF AN INDIVIDUAL'S COGNITIVE MAP." Цивилизация и варварство, no. 10(10) (November 10, 2021): 282–303. http://dx.doi.org/10.21267/aquilo.2021.10.10.012.

Повний текст джерела

Анотація:

В статье на основе публикаций в масс-медиа и Интернет-блогах анализируется трансформация когнитивной карты личности в современных условиях. Показаны основные направления и риски деструктивного воздействия на человека информационного поля. По мере становления новой цивилизации XXI века информационное поле ускоряет процесс придания современному варварству особого метафизического смысла, нарушающего допустимые нормы и пределы, свойственные любой цивилизации. Выделены триггеры, стратегии и технологии, запускающие у человека процессы кардинального изменения его мироощущения и миропонимания. Социально-психологический ракурс исследования позволяет по-новому взглянуть на природу и сущность современного варварства. Показаны возможные формы прогнозирования социального поведения человека в контексте появления и преодоления агрессивных злонамеренных действий. The article is devoted to the analysis based on mass media publications and internet blogs of an individual's cognitive map transformation in modern realities. General directions and risks of information field destructive impacts on an individual are shown. As new civilization of XXI century establishes, information field gives a boost to a process of giving special metaphysical meaning to modern barbarity, which destructs permissible social norms common to an any civilization. Triggers, strategies, and technologies, starting fundamental changing processes in world perception and mentality of an individual are summarized. Social and psychological view of the article lets take a fresh look at an essence and nature of modern barbarity. Possible forms of conceptual foresight of individual's social behavior are shown in context of materialization and overriding of aggressive and ill-destined moves.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Yurko, K. V., N. F. Merkulova, H. O. Solomennyk, A. S. Liesna та V. V. Kucheriavchenko. "ОСОБЛИВОСТІ ПОРУШЕННЯ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ У ХВОРИХ НА КОРОНАВІРУСНУ ІНФЕКЦІЮ". Інфекційні хвороби, № 3 (3 грудня 2020): 18–22. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.3.11549.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – проаналізувати особливості порушення системи гемостазу у хворих на коронавірусну інфекцію. Матеріали та методи. Проаналізовано 78 медичних карт стаціонарних хворих, госпіталізованих в обласну клінічну інфекційну лікарню м. Харкова за період з травня по вересень 2020 р. Для оцінки стану системи гемостазу та ризику виникнення тромбогеморагічних ускладнень проводили моніторинг рівня тромбоцитів, фібриногену, D-димеру, активного часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Результати дослідження. Під час дослідження були проаналізовані порушення клітинних і плазматичних показників гемостазу. Хворі були поділені на групи, залежно від ступеня тяжкості дихальної недостатності. Моніторинг коагуляційних тестів проводили кожні 48 год. Висновок. У пацієнтів із середнім ступенем тяжкості переважали порушення системи гемостазу у вигляді гіперкоагуляції. Тривалий перебіг хвороби понад 21 добу або у хворих із тяжким чи вкрай тяжким ступенем гіперкоагуляція змінювалася на гіпокоагуляцію та виникав ДВЗ-синдром. Показники гемостазу прямо корелювали зі ступенем тяжкості коронавірусної інфекції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Ярема, Н. М., О. Р. Боярчук, Г. В. Макух, Л. В. Костюченко, К. О. Полякова, В. C. Кравець, М. І. Кінаш, Т. В. Гаріян та І. Б. Чорномидз. "НОВІ МОЖЛИВОСТІ СКРИНІНГУ АТАКСІЇ-ТЕЛЕАНГІЕКТАЗІЇ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (23 грудня 2021): 25–30. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.3.12622.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: встановити діагностичну значущість кількісного визначення рівнів TREC/KREC для раннього виявлення змін імунної системи у дітей з атаксією-телеангіектазією (АТ). Матеріали і методи. Визначено рівні TREC/KREC методом полімеразної ланцюгової реакції у режимі реального часу в 25 дітей з АТ віком від 3 до 14 років та 173 здорових дітей контрольної групи. У дітей з АТ також проведено аналіз клінічних даних на основі медичних карт. Результати. Встановлено низькі показники TREC-молекул у 84 % дітей з АТ, а кількість KREC була зниженою у 48 % дітей з АТ. Показники TREC-молекул були нижчі за показники KREC і між ними спостерігалася пряма кореляційна залежність y дітей з АТ (r=0,4743, p<0,05). Окрім того, встановлено зворотний зв’язок між значеннями TREC та концентрацією альфа-фетопротеїну (r=-0,5507). Висновки. Достовірне зниження рівнів TREC/KREC у дітей з АТ свідчить про уроджені дефекти Т- і В-клітин та може бути використано для ранньої діагностики АТ. Раннє виявлення АТ у програмах масового скринінгу на тяжкі комбіновані імунодефіцити дозволяє ідентифікувати захворювання до клінічної маніфестації, провести ефективне лікування, запобігти розвитку тяжких інфекцій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Годованець, O. I., та Л. В. Долинчук. "Ускладнення після операції видалення зуба за ортодонтичними показаннями та їх причини". CLINICAL DENTISTRY, № 4 (11 березня 2022): 15–19. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.4.12788.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Найпоширенішим оперативним втручанням у комплексі ортодонтичного лікування є операція видалення зуба, яка нерідко супроводжується розвитком ускладнень. Мета дослідження – провести детальний аналіз ускладнень, які виникали після операції видалення зуба за ортодонтичними показаннями. Матеріали і методи. Роботу виконано на підставі вивчення 477 медичних карт ортодонтичних пацієнтів, у комплексі лікування котрих був хірургічний етап у вигляді екстракції зуба. Для дослідження відібрані пацієнти віком від 12 до 15 років. Результати досліджень та їх обговорення. У 28,30 % випадків після операції видалення зуба спостерігається розвиток ускладнень, у структурі яких домінують альвеоліт (10,48 %), різні форми стоматитів (15,51 %) та кровотеча з лунки (2,31 %). Встановлено чимало системних та місцевих чинників, які можуть провокувати розвиток цих ускладнень. Висновки. Найпоширенішими ускладненнями після операції видалення зубів за ортодонтичними показаннями є запальні процеси слизової оболонки ротової порожнини, а саме: альвеоліт та загострення хронічних форм стоматитів. Враховуючи характер нозологій, які діагностувались як ускладнення в післяопераційний період, можна зробити висновок, що їх розвиток пов’язаний із травматизацією тканин щелепно-лицевої ділянки на тлі порушення мікробного пейзажу та захисних механізмів ротової порожнини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Dumansky, Yu V., O. V. Bondar, O. I. Tkachenko, E. A. Stolyarchuk та V. Yu Ermakov. "Дослідження безпосередніх та віддалених результатів комплексного лікування хворих з місцево-розповсюдженим раком молочної залози з використанням системної та ендолімфатичної поліхіміотерапії в неоад'ювантному режимі". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 11 (1 листопада 2018): 57–60. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.11.57.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Порівняти безпосередні та віддалені результати лікування хворих з місцево-розповсюдженим раком молочної залози (МР РМЗ) з використанням різних способів введення препаратів поліхіміотерапії (ПХТ). Матеріали і методи. Дослідження проведено на основі вибіркового аналізу медичних карт 112 стаціонарних хворих з МР РМЗ стадії T4A-DN0-3M0, які отримували комплексне протипухлинне лікування на базі Донецького обласного протипухлинного центру та Університетської клініки Одеського національного медичного університету в 2000 - 2017 рр. До контрольної групи увійшли 65 (58%) пацієнток з неоперабельними формами МР РМЗ, яким у неоад’ювантному режимі була проведена системна ПХТ (СПХТ). До досліджуваної групи увійшли 47 (42%) пацієнток з неоперабельними формами МР РМЗ, яким як неоад’ювантний курс була проведена ендолімфатична ПХТ (ЕЛПХТ). Результати. За показниками три- та пۥятирічної виживаності між контрольною і досліджуваною групами не було статистично значущої відмінності. Безпосередні результати лікування пацієнток, яким проведена ЕЛПХТ у неоад’ювантому режимі, кращі, ніж результати лікування пацієнток, яким проведена СПХТ, без статистично значущої переваги. Висновки. Безпосередні і віддалені результати комплексного лікування МР РМЗ у разі несприятливого прогнозу пухлинного росту з проведенням ЕЛПХТ у неоад'ювантному режимі і виконанням радикального оперативного втручання кращі в порівнянні з результатами лікування за аналогічною схемою, але з проведенням СПХТ на передопераційному етапі, без статистично значущої переваги.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Samohodsky, V. M., V. L. Smirnova, N. Ya Panchyshyn та B. A. Holyachenko. "АЛГОРИТМ РЕАЛІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕДУМОВ ДОКАЗОВОГО СКРИНІНГУ ТА ЛІКУВАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В МЕЖАХ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТРЬОХ РІВНІВ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (8 липня 2019): 34–43. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.1.10281.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: представити організаційний алгоритм доказового скринінгу та лікувального менеджменту на прикладі оториноларингологічної медичної служби. Матеріали і методи. Використовуючи методи структурно-логічного аналізу і цільового прогнозу, подано пропозиції щодо технології реалізації доказового скринінгу в процесі вторинної профілактики та лікувального менеджменту на основі ретроспективного аналізу значної кількості історій хвороб і амбулаторних карт оториноларингологічних хворих Кіровоградської обласної лікарні за 10 років. Результати. З метою підвищення якості оздоровлення мешканців зони відповідальності сімейного лікаря у статті запропоновано алгоритм організаційного варіанту реалізації доказового скринінгу при виконанні вторинної профілактики на кшталт «золотого стандарту» американської робочої групи превентивних заходів, а також механізм визначення реальної вартості лікування захворювань різних ступенів складності в процесі лікувального менеджменту на етапі ведення хворого від амбулаторії сімейної медицини до закладів охорони здоров’я вторинного і третинного рівнів медичного округу. Висновки. Виконання анкетно-анамнестичного розділу доказового скринінгу патронажною медсестрою забезпечить формування «групи ризику» захворювань з очевидним економічним ефектом. Технологія розрахунку вартості працезатрат лікарів та вартості лікування захворювань сприятиме можливості обґрунтованого планування реальних фінансових потреб на оздоровлення мешканців зони відповідальності сімейного лікаря. З метою звільнення лікарів від чисельних розрахунків вартості лікування кожного захворювання необхідно створити відповідні комп’ютерні програми для закладів охорони здоров’я трьох рівнів медичного округу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Ватаманюк, С. В., Т. О. Хабінець, В. І. Довгаль, Г. В. Кедрич та С. М. Сиротюк. "ХАРАКТЕРИСТИКА ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЧОЛОВІКІВ 26–35 РОКІВ ІЗ РІЗНИМИ ТИПАМИ ПОСТАВИ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ ОЗДОРОВЧИМ ФІТНЕСОМ". Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), № 9 (18 березня 2022): 29–36. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2021.9.4.

Повний текст джерела

Анотація:

Зрілий вік чоловіків вимагає особливої уваги фахівців сфери фізичної культури і спорту, оскільки саме в цьому віковому періоді збереження здоров'я населення набуває особливої соціально-економічної цінності. Зовнішність – це найперша і очевидна ознака, що індивідуалізує людину. Людина як творіння культури і її співучасник через діяльність і узагальнення визначає результат, в тoму числі й в образі свoгo тіла. Аналіз літературних даних свідчить про недостатню кількість досліджень, які б висвітлювали підходи, щодо підвищення рівня стану біогеометричного профілю постави чоловіків 26–35 років у процесі занять оздоровчим фітнесом. У процесі експерименту було залучено 40 чоловіків 26–35 років. За даними медичних карт чоловіків, у яких були виявлені порушення постави, лікарем-ортопедом був підтверджений діагноз. Методи дослідження: антропометрія, педагогічний експеримент, педагогічне тестування. Отримані результати оброблялися методами математичної статистики. За результатами дослідження встановлено з віком негативну динаміку збільшення кількості порушень постави у чоловіків 26–35 років. Аналіз результатів антропометрії дозволив визначити особливості фізичного розвитку чоловіків першого періоду зрілого віку. У процесі дослідження встановлено, що з віком погіршуються показники фізичної підготовленості у досліджуваного контингенту. Отримані дані стали основою розроблення технології підвищення рівня стану біогеометричного профілю постави чоловіків першого періоду зрілого віку у процесі занять оздоровчим фітнесом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Stasiv, Kh O. Y., O. M. Zaliska та N. M. Maksymovych. "АНАЛІЗ РЕАЛЬНИХ ДАНИХ ПРИЗНАЧЕНЬ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ У ПРОТОКОЛАХ СТИМУЛЯЦІЇ ПРИ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЯХ В УКРАЇНІ". Фармацевтичний часопис, № 3 (9 вересня 2019): 83–91. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.3.10405.

Повний текст джерела

Анотація:

Значна поширеність показників безпліддя серед жінок та чоловіків в Україні за останні 5 років зростання в 3 рази, вимагає застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Мета роботи – вивчити реальні дані призначень лікарських засобів і витрат на них у протоколах стимуляції при ДРТ на основі ретроспективного аналізу медичних карт пацієнток у державному та приватному медичних центрах з ДРТ. Матеріали і методи. Аналіз частоти призначень, ранжування за витратами та ступенем важливості препаратів провели з допомогою АВС, VEN - аналізу та інтегрованого частотного / АВС, VEN- аналізу. Результати і обговорення. Частотний аналіз показав, що найбільш призначуваними препаратами за частотою у протоколах стимуляції жінок, які включені у Державну Програму лікування, були: хоріонічний гонадотропін, кислота ацетилсаліцилова, ганірелікс; а у приватному медичному центрі для жінок з довгим чи коротким протоколом лікування - полівітаміни з мікроелементами, прогестерон, кислота ацетилсаліцилова. Таким чином, структура призначень ЛЗ у протоколах стимуляції овуляції жінкам у приватному центрі показує, що найвищу частоту призначень мають вітамінно-мінеральні комплекси, які не включені у Протоколи лікування. Нами встановлено, що вартість курсу лікування на початку 2019 року (оптові ціни ЛЗ) у приватній структурі для жінки коротким протоколом стимуляції овуляції у середньому становить 15237,48 грн, при використанні довгого протоколу становлять 22793,86 грн., тобто є на 33,2% вищі витрати для пацієнтки. Висновки. Встановлено, що при використанні довгого протоколу стимуляції 77% витрат припадає на ЛЗ, які є життєво необхідними при ДРТ, 16 % - на основні (essential) ЛЗ та 7% - на другорядні ЛЗ. Для короткого протоколу стимуляції овуляції 73% витрат припадає на ЛЗ, які належать до категорії “V”, 10% - для категорії “Е” та майже 17% - на другорядні ЛЗ, тому виявлено напрями оптимізації призначень у цих схемах ДРТ. Виявлено, що у довгих та коротких протоколах стимуляції овуляції у приватному центрі використовуються ЛЗ, які належать до другорядних, що вимагає оптимізації призначень для раціональності витрат. Перспективним є фармакоекономічний аналіз схем стимуляції за показниками «витрати-ефективність» для визначення економічно вигідних препаратів на курс лікування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Kustov, Maksym, Oleksander Sobol та Oleg Fedoryaka. "Територіальне розміщення пожежних підрозділів різної функціональної спроможності". Problems of Emergency Situations, № 33 (2021): 181–92. http://dx.doi.org/10.52363/2524-0226-2021-33-14.

Повний текст джерела

Анотація:

Розроблено математичну модель територіального розміщення пожежних підрозділів різної функціональної спроможності. Модель заснована на математичних методах геометричного розміщення просторових об’єктів складної форми. Функціональні спроможності пожежних підрозділів ранжовані за кількістю сил та засобів та співставленні з рівнями пожежної небезпеки локальних територій та окремих об’єктів. Запропонований підхід по розподілу об’єктів за окремими рівнями, що відповідають необхідній кількості пожежних підрозділів для забезпечення достатнього рівня пожежної безпеки дозволяє отримувати карту пожежної небезпеки локальної території. Модель територіального розміщення пожежних підрозділів враховує час прямування до місця пожежі з урахуванням існуючої мережі транспортних комунікацій та постадійне нарощування сили та засобів при гасінні масштабних пожеж. Цільовою функцією моделі є мінімізація кількості пожежних підрозділів на окремій локальній території із забезпеченням відповідного рівня пожежної безпеки в кожній точці цієї території. Розв’язання задачі комбінаторної оптимізації за допомогою дерева рішень дозволяє використовувати добре відомі та ефективні способи та алгоритми автоматизованого розв’язання. Розроблена математична модель дозволяє визначати, як найбільш оптимальні місця розміщення пожежних підрозділів в міській забудові, так і допустимі області їх розміщення для допомоги у плануванні забудови головному архітектору міста. Також дана модель дозволяє визначати допустимі області розміщення центрів допомоги громадян на території об’єднаних територіальних громад із сукупним врахуванням районів обслуговування пожежної охорони, швидкої медичної допомоги та поліції. Зворотне вирішення описаної в роботі задачі дозволяє перевіряти правильність вже розміщених пожежних підрозділів та визначати райони міста із недостатнім рівнем захищеності від пожежної загрози

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Кобылин, И. И. ""Practical Dialectics", or the Laws of History and the Sovereign Power of the Paradox." Диалог со временем, no. 77(77) (November 29, 2021): 395–401. http://dx.doi.org/10.21267/aquilo.2021.77.77.029.

Повний текст джерела

Анотація:

Статья посвящена анализу предложенного А.Л. Юргановым генезиса сталинской «практической диалектики». Отталкиваясь от полемики «механистов» и «диалектиков», Юрганов прослеживает становление такой диалектической структуры, где решающее значение имеет суверенная воля модератора. «Борьба на два фронта» – это логическая машина, которая всегда обеспечивает выигрыш тому, кто ее запускает. В статье эта «машина модерации» сопоставляется, с одной стороны, с размышлениями Карла Шмитта и Джорджо Агамбена о суверенитете и чрезвычайном положении, а с другой – с идеей Бориса Гройса о советской власти как о торжестве «медиума языка» над «медиумом денег». В финале намечается дальнейшая перспектива исследования роли этой машины в позднесоветских условиях. The article is devoted to the analysis of the conception of the genesis of Stalin's "practical dialectics" proposed by A.L. Yurganov. Starting from the polemics of "mechanists" and "dialecticians", Yurganov traces the formation of such a dialectical structure, where the sovereign will of the moderator is of decisive importance. A “fight on two fronts” is a logical machine that always wins for the one who launches it. The article compares this "moderation machine", on the one hand, with the thoughts of Carl Schmitt and Giorgio Agamben about sovereignty and a state of emergency, and on the other, with Boris Groys's idea of Soviet power as the triumph of the "medium of language" over the "medium of money." In the finale, a further perspective is outlined for researching the role of this machine in late Soviet conditions.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Shargorodska, Yе B., та O. S. Shkolnyk. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ В ЖІНОК, ЩО НАРОДИЛИ ДІТЕЙ ІЗ ВРОДЖЕНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ СИСТЕМИ КРОВООБІГУ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (16 листопада 2018): 100–104. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.2.9206.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – вивчити особливості перебігу вагітності в жінок, що народили дітей із вродженими вадами серця (ВВС). Матеріали та методи. Проведено порівняльний ретроспективний аналіз первинної медичної документації: 170 карт вагітної і породіллі, що народили дітей із ВВС за 5 років (2011–2015), і 170 історій вагітної та породіллі, що народили живих здорових дітей. Результати дослідження та їх обговорення. Вивчення паритету вагітності не показало суттєвої різниці в кількості жінок із першою, другою, та третьою за порядком вагітністю в обох групах спостереження. Проте серед жінок, що народили дітей із ВВС, значно більше було тих, що народжували в четвертий раз та більше. Завершення вагітності у переважної кількості жінок основної групи було фізіологічним (65,9 %), а у 34,1 % випадках – шляхом кесарського розтину. В той час як всі 100 % жінок контрольної групи роди відбулися через природні родові шляхи. Аналіз перебігу вагітності в жінок обох груп показав значно більший відсоток ускладнень у вагітних основної групи. Достовірно частіше в основній групі реєструвалися прееклампсія, пієлонефрит, багатоводдя та маловоддя (p<0,05). Висновки. Результати проведених досліджень показали, що вагітні жінки з ВВС плода складають групу ризику щодо перинатальних ускладнень. Серед спектра ускладнень вагітності переважають прееклампсія, пієлонефрит, багатоводдя та маловоддя, а під час родів – дистрес плода. Отримані результати дадуть можливість сформувати фактори ризику вроджених вад розвитку серця у плода.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Chemych, M. D., та O. S. Sayenko. "КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ТА ЛАБОРАТОРНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ БЕШИХИ". Інфекційні хвороби, № 4 (30 січня 2019): 26–32. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2018.4.9773.

Повний текст джерела

Анотація:

Незважаючи на те, що бешиха є давно відомою хворобою, захворюваність залишається стабільно високою. Хвороба, як і раніше, характеризується схильністю до частих рецидивів, що призводить до тривалої непрацездатності пацієнтів. Мета роботи – встановити особливості сучасної бешихи та якості життя залежно від частоти хвороби на підставі вивчення епідеміології, клініки, ступеня ендогенної інтоксикації, рівня реактивності організму. Пацієнти і методи. Обстежено і опрацьовано медичні карти 75 хворих на бешиху. Розраховано інтегративні показники ендогенної інтоксикації та імунореактивності. Для оцінки якості життя був використаний опитувальник SF-36. Групу порівняння склали 44 здорові людини. Результати. Хворі були розділені на три групи: з первинною, з повторною, з рецидивною бешихою, по 25 осіб у кожній. Серед усіх хворих переважали жінки (78,7 %). Вік становив (54,2±4,1) роки. Найбільша кількість пацієнтів госпіталізована у серпні. Ступінь тяжкості хвороби у 90,0 % обстежуваних був середнім. Серед клінічних форм переважала еритематозна (54 хворих – 72,0 %). Індекси неспецифічної реактивності та активності запалення нижчі при рецидивній бешисі (р<0,05-0,001). Показник психологічного компонента здоров’я у пацієнтів з первинною (43,8±0,7 бала) та повторною (44,6±0,9 бала) формами бешихи на 12,0 % був вищим від осіб з рецидивною формою бешихи – (38,9±1,2) балів, р<0,01. Показники фізичного компонента у пацієнтів з первинною та повторною формами бешихи перебували на одному рівні (відповідно (46,1±0,5) бала та (47,4±1,0) бала, р>0,05), найнижчим він був у пацієнтів з рецидивною формою бешихи: (42,1±1,3) бала (р<0,05). Висновки. Встановлено статистично достовірне підвищення індексів ендогенної інтоксикації та зниження індексів неспецифічної реактивності при рецидивній бешисі відносно первинної бешихи та контрольної груп. Найнижчі показники фізичного та психологічного компонентів здоров’я спостерігалися у пацієнтів з рецидивною формою бешихи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Абрамов, Роман, та Ксения Антонова. "Региональные медиа о социальной адаптации выпускников детских домов: тематический анализ публикаций за период 2014–2015 гг." Journal of Social Policy Studies 15, № 3 (25 вересня 2017): 421–34. http://dx.doi.org/10.17323/727-0634-2017-15-3-421-434.

Повний текст джерела

Анотація:

Роман Николаевич Абрамов – к. с.н., доцент департамента социологии НИУ ВШЭ, старший научный сотрудник Института социологии РАН, Москва, Россия. Электронная почта: rabramov@hse.ru Ксения Александровна Антонова – аспирант факультета социальных наук НИУ ВШЭ, Москва, Россия. Электронная почта: ksantonova@yandex.ru Статья характеризует образ выпускников детских домов, формируемый СМИ. С помощью автоматизированного мониторинга средств массовой информации «Медиалогия» проанализированы тематические публикации в семи регионах: Москва, Санкт-Петербург, Иркутск, Калининград, Новосибирск, Тверь, Ярославль. Целевую выборку для текстового анализа составили первые сто статей, с наивысшим рейтингом повторного цитирования и републикаций. Анализ позволил построить тематическую карту освещения социальной адаптации выпускников детских домов. Публикации в основном сосредоточены на вопросах прав и льгот (в том числе и на получении жилья выпускниками при достижении совершеннолетия), на организации помощи в адаптации к самостоятельной жизни после выпуска из детского дома со стороны государства, НКО и частных инициатив волонтеров. На основе материалов публикаций, связанных с личными и обобщенными историями выпускников детских домов, осуществлена тематическая типологизация медиа-образов представителей этой социальной группы: позитивный-самостоятельный («успешно адаптированный выпускник детского дома, добившийся всего сам»), позитивный-пассивный («взрослый ребенок»), негативный-самостоятельный («проблемная часть общества», девиант) и негативный-пассивный («детдомовец» как социальная стигма). Отмечается, что именно «пассивные» медийные образы наиболее распространены в прессе, они стигматизируют выпускников детского дома, позиционируя их как неадаптированных к «реальной» жизни. «Позитивный-самостоятельный» медийный образ встречается редко, как правило, только в контексте построения успешной карьеры. Данный образ соотносится с конкретными индивидуальными биографиями, которые становятся материалом для публикаций, в то время как остальные медийные образы лишены личностной или гендерной характеристики. Формируемая СМИ «типичная» траектория социализации выпускника не учитывает применяемые современные педагогические и психологические практики, связанные с индивидуальной работой воспитателей и социальных работников с сиротами, готовящимся к выпуску из детского дома или интерната. Показано, что основной корпус материалов, посвященных выпускникам детских домов не отражает всего разнообразия проблем и вызовов, стоящих перед ними.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Омельяненко, Г. А., О. В. Бессарабова та С. О. Новицька. "ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ В УЧНІВ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 2 (3 листопада 2021): 41–45. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-2-06.

Повний текст джерела

Анотація:

Погіршення стану здоров’я дітей відбувається на тлі напруженої санітарно- епідемічної ситуації у країні, забруднення довкілля, зниження життєвого рівня багатьох сімей, неналежної медичної допомоги, нездорового індивідуального способу життя. Низький рівень здоров’я дітей великою мірою також зумовлений відсутністю свідомого ставлення до власного здоров’я, розуміння його значення для себе, свого майбутнього, для суспільства. Це й зумовлює необхідність активізації мотивації молоді до здорового способу життя. Мета – дослідження ефективності формування мотивації до здорового способу життя в учнів середнього шкільного віку засобами спортивно-оздоровчого туризму. Об’єкт дослідження – фізичне виховання дітей середнього шкільного віку. Суб’єкт дослідження – хлопці середнього шкільного віку. Предмет дослідження – показники фізичної підготовленості дітей середнього шкільного віку. Методи дослідження: аналіз і узагальнення науково-методичних джерел за темою дослідження; педагогічні спостереження; педагогічний експеримент; анкетування, опитування, методика визначення рівня фізичної підготовленості, визначення рівня сформованості здорового способу життя школярів; методи математичної статистики ( оброблення результатів дослідження). Результати дослідження. Залучення дітей до туристської діяльності здійснювалось за програмою роботи кружка «Спортивно-оздоровчий туризм». Навчальна програма включала в себе поняття підготовки та проведення туристських походів різних видів та ступенів складності; знайомство з видами туристського спорядження як для здійснення походів, так і для участі в туристських змаганнях; основи топографії – уміння «читати» карту, складати план місцевості; гігієни туриста та правил поведінки на природі. Значна увага приділялася краєзнавчій роботі – вивченню та дослідженню природи, історії, культури та туристських можливостей рідного краю, удосконаленню фізичної підготовки та загартуванню організму, здоровому способу життя. Висновки. Під час дослідження визначено ефективність оздоровчого туризму у процесі формування здорового способу життя в учнів середнього шкільного віку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Юрко, К. В., І. В. Лантух, Н. Ф. Меркулова та А. С. Лєсна. "ЗНАЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДЛЯ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ХВОРИХ". Інфекційні хвороби, № 2 (30 червня 2021): 38–43. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.2.12162.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – проаналізувати значення психологічної допомоги для соціальної адаптації ВІЛ-інфікованих хворих. Матеріали і методи. Емпіричною базою дослідження став аналіз 30 медичних карт стаціонарних пацієнтів, госпіталізованих в інфекційне відділення № 3 Обласної клінічної інфекційної лікарні м. Харкова впродовж 2019 р. Більшість склали хворі працездатного віку, а саме 25 осіб (83,3 %), при цьому середній вік пацієнтів становив (28,5±5,5) років. Хворі під час дослідження були поділені на групи залежно від отримання психологічної допомоги, психоемоційних розладів, ознак соціальної дезадаптації. Результати дослідження. Першу групу пацієнтів склали 10 (33,3 %) хворих, які відмовилися від психологічної допомоги. Другу групу, а саме 20 (66,7 %) пацієнтів, склали хворі, які одразу після встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції отримували психологічну допомогу та мали слабші розлади. Під час дослідження використовувався набір методик: клініко-анамнестичний метод; для оцінки наявності у пацієнтів депресії застосовували шкалу її оцінки Montgomery-Asberg Depression Rating Scalе (MADRS); для визначення рівня тривожності у хворих використовували опитувальник тривожності Спілбергера-Ханіна; визначали прихильність пацієнтів до лікування за шкалою оцінки комплаєнтності Мориски-Грін. Висновки. Питання адаптації ВІЛ-інфікованих пацієнтів у суспільстві є значною проблемою, що обумовлюється низьким рівнем обізнаності про ВІЛ-інфекцію, шляхи її передачі. Отримані результати свідчать про необхідність психологічної допомоги ВІЛ-інфікованим на кожному етапі, як в момент оголошення діагнозу (запобігання розвитку депресії, суїцидальних намірів), так і під час медикаментозного лікування (дебрифінг методики, створення груп підтримки «рівний – рівному»), завдяки чому прискорюється соціальна адаптація хворих та ефективність медикаментозного лікування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Yurko, K. V., та I. V. Lantukh. "ЗНАЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДЛЯ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ХВОРИХ". Інфекційні хвороби, № 2 (14 червня 2021): 38–43. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.2.11888.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – проаналізувати значення психологічної допомоги для соціальної адаптації ВІЛ-інфікованих хворих. Матеріали і методи. Емпіричною базою дослідження став аналіз 30 медичних карт стаціонарних пацієнтів, госпіталізованих в інфекційне відділення № 3 Обласної клінічної інфекційної лікарні м. Харкова впродовж 2019 р. Більшість склали хворі працездатного віку, а саме 25 осіб (83,3 %), при цьому середній вік пацієнтів становив (28,5±5,5) років. Хворі під час дослідження були поділені на групи залежно від отримання психологічної допомоги, психоемоційних розладів, ознак соціальної дезадаптації. Результати дослідження. Першу групу пацієнтів склали 10 (33,3 %) хворих, які відмовилися від психологічної допомоги. Другу групу, а саме 20 (66,7 %) пацієнтів, склали хворі, які одразу після встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції отримували психологічну допомогу та мали слабші розлади. Під час дослідження використовувався набір методик: клініко-анамнестичний метод; для оцінки наявності у пацієнтів депресії застосовували шкалу її оцінки Montgomery-Asberg Depression Rating Scalе (MADRS); для визначення рівня тривожності у хворих використовували опитувальник тривожності Спілбергера-Ханіна; визначали прихильність пацієнтів до лікування за шкалою оцінки комплаєнтності Мориски-Грін. Висновки. Питання адаптації ВІЛ-інфікованих пацієнтів у суспільстві є значною проблемою, що обумовлюється низьким рівнем обізнаності про ВІЛ-інфекцію, шляхи її передачі. Отримані результати свідчать про необхідність психологічної допомоги ВІЛ-інфікованим на кожному етапі, як в момент оголошення діагнозу (запобігання розвитку депресії, суїцидальних намірів), так і під час медикаментозного лікування (дебрифінг методики, створення груп підтримки «рівний – рівному»), завдяки чому прискорюється соціальна адаптація хворих та ефективність медикаментозного лікування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Жарова, I., O. Пашов та O. Бісмак. "Особливості програми фізичної терапії осіб з невропатією лицевого нерва у відновлювальному періоді". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (15 лютого 2021): 106–11. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2020.2.106-111.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Охарактеризувати програму фізичної терапії осіб з невропатією лицевогонерва у відновлювальний період. Матеріал і методи. У дослідженні брали участь 60 пацієнтівз невропатією лицевого нерва, які були розподілені на дві групи: основну (31 особа) та контрольну(29 осіб). У процесі дослідження використано методи аналізу, синтезу та узагальненняданих науково-методичної літератури, контент-аналіз медичних карт хворих, реабілітацій-не обстеження. Результати. На підставі реабілітаційного обстеження розроблено програмуфізичної терапії, основною особливістю якої було використання методологічного підходуМКФ, направленого на відновлення не лише структури і функції, але й на підвищення рівняфізичної та соціальної активності пацієнтів з невропатією лицевого нерва. На рівні структуриі функції використовували такі засоби фізичної терапії, як кінезитерапія (терапевтичні вправидля м’язів обличчя перед дзеркалом, дихальні вправи), нейром’язове перенавчання, масаж,самомасаж, тейпування, рефлексотерапія; на рівні діяльності та участі такі, як кінезитерапіяз нейром’язовою активацією (терапевтичні вправи для мімічних та жувальних м’язів переддзеркалом), дзеркальна терапія із симуляцією виразів різноманітних емоцій відповідно до со-ціального контексту, звукова гімнастика. На рівні структури і функції за МКФ для нормалізаціїм’язового тонусу і профілактики розвитку синкінезій основну увагу приділяли нейром’язовомуперенавчанню з біологічно зворотним зв’язком. Як біологічний зворотний зв’язок викори-стовували візуальний контроль – дзеркало. На рівні діяльності та участі дзеркальна терапіябула направлена на відновлення та покращення мовлення та комунікації пацієнтів. Висновки.Розроблена програма будувалася з урахуванням поліморфізму симптоматики і широкогоарсеналу засобів фізичної терапії. Основний фокус застосування реабілітаційних засобів увідновлювальний період – боротьба з контрактурами та синкінезіями на ураженому боці та від-новлення мовлення, харчування та спілкування, що сприяє покращенню якості життя пацієнтівз даною патологією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Мельник, В. С., Л. Ф. Горзов, К. В. Зомбор та С. В. Мельник. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЗУБОЩЕЛЕПНИХ АНОМАЛІЙ ТА СОМАТИЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 116, № 3 (18 листопада 2021): 28–32. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-41-3.5.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – вивчити взаємокореляцію зубощелепних аномалій та соматичної патології у дітей старшого шкільного віку м. Ужгорода у віці 15–18 років. Методи дослідження. Клінічні: стома- тологічне обстеження дітей старшого шкільного віку м. Ужгорода у віці 15–18 років в діагностиці зубощелепних аномалій, видів прикусу з соматичною патологією; статистичні методи: пакет програми Microsoft Excel 2010, критерій для аналізу якісних ознак з поправкою Єйтса на неперервність. Об’єкт дослідження: 360 дітей старшого шкільного віку, які навчаються у загальноосвітніх навчальних закла- дах м. Ужгорода, батьки яких підписали інформо- вану згоду на стоматологічне обстеження. Пред- мет дослідження: cтоматологічне обстеження у віковій групі: 15–18 років за традиційною схемою з поглибленим вивченням ортодонтичного статусу в умовах стоматологічного кабінету. Всього обсте- жено 360 дітей старшого шкільного віку, 198 (55%) хлопців і 162 (45%) дівчат. Інформацію про загальні захворювання отримали шляхом опрацювання даних з індивідуальних медичних карт. Наукова новизна. Поширеність та розвиток зубощелепних аномалій знаходиться в тісному взаємозв’язку з іншими сома- тичними захворюваннями. Проведене нами дослі- дження дає змогу показати прямий взаємозв’язок між загальносоматичною патологією (захворювання ЛОР-органів, шлунково-кишкового тракту, ендо- кринної та кістково-м’язової систем) і аномаліями зубощелепної системи. Зважаючи на отримані нами статистичні показники, це сприятиме підвищенню якості надання стоматологічної допомоги. Висновки. Загальносоматична патологія безпосереднім чином впливає на формування зубощелепних аномалій у дітей старшого шкільного віку. Особливо ця закономірність відзначається при наявності таких порушень, як ЛОР-захворювання, захворювання кістково-м’язової та ендокринної систем, множинний карієс зубів. Вза- ємне поєднання деяких захворювань супроводжується різким зростанням поширеності зубощелепних анома- лій, що наближається до 100%.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Руденко, Анна, Юрій Лянной та Олександр Звіряка. "ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ АМПЛІТУДИ РУХІВ ТА СИЛИ ОКРЕМИХ М’ЯЗОВИХ ГРУП У ДІТЕЙ ІЗ НАСЛІДКАМИ ДИСПЛАЗІЇ КУЛЬШОВИХ СУГЛОБІВ". Слобожанський науково-спортивний вісник 4, № 78 (26 червня 2020): 5–10. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2020-4.001.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: визначити особливості функціональних порушень кульшових суглобів, що сформувались внаслідок дисплазії у дітей дошкільного віку. Матеріал і методи: у дослідженні, яке проводилося протягом 2014–2019 рр., взяла участь 131 дитина дошкільного віку (середній вік 5,6±0,5 років). Учасників було поділено на дві групи: основну (ОГ, n=68) – діти з односторонньою ДКС за анамнезом (виявлено за результатами аналізу медичних карт) та групу порівняння (ГП, n=63) – діти без порушень з боку кульшових суглобів. Для оцінки результатів використано метод тензодинамометрії (мануальний м’язовий тестер на базі датчика механічного зусилля “EXPANDER”) та метод гоніометрії. Результати:результати дослідження показників електротензодинамометрії м’язів нижніх кінцівок у дітей ОГ свідчать про достовірне зниження сили м’язів-абдукторів стегна (m. gluteus medius, m. gluteus minimus, m. tensor fasciae latae) ушкодженої кінцівки відносно інтактної у кульшовому суглобі (інтактна – 85,8±6,8 та уражена 54,5±4,9 ( ±S), (p ≤0,05)) та гіпертонус м’язів-аддукторів стегна (m. gracilis, m. adductor longus, m. adductor brevis) з боку ураженої кінцівки відносно інтактної кінцівки (інтактна – 68,2±4,4, уражена – 95,8±4,1, ( ±S), (p ≤0,05). Під час вивчення показників тензодинамометрії у дітей з ДКС виявлено сильний прямий кореляційний взаємозв’язок між станом м’язового апарату і розвитком привідної контрактури кульшового суглоба (коефіцієнт кореляції між показниками сили м’язів-абдукторів стегна та амплітудою відведення – r = 0,7 (сильний зв’язок, p < 0,05). Висновки: тензодинамометричне дослідження м’язів дало можливість виявити зниження тонусу м’язів-абдукторів стегна, biceps femoris, m. semitendinosus, m. semimembranosus, m. quadriceps femoris, m. sartorius. Результатом дисбалансу функціональної активності м’язів є формування торсійно-вальгусної деформації кульшового суглоба, яка вимагає поетапного індивідуального проведення реабілітаційно-корекційних втручань. Ключові слова дисплазія кульшових суглобів, дошкільний вік.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Petrov, V. V., O. P. Mintser, A. A. Kryuchyn та Ye A. Kryuchyna. "ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ BIG DATA В МЕДИЦИНІ". Medical Informatics and Engineering, № 3 (30 вересня 2019): 20–30. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.3.10429.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено аналіз наукометричних баз даних Scopus, Web of Science, Ulrich's Periodicals, eLIBRARY.RU, Google Scholar, PubMed, Medline, EMBASE, EconLit, Cochrane Library, UpToDate, ACP Journal Club, HINARI, українських баз даних (http:// www.meta.ua,http://www.nbuv.gov.ua), друкованих наукових статей, монографій і посібників, присвячених проблемі Віg Data в медицині за період з 2007 по 2019 роки за ключовими словами «Big Data», «medicine». Представлено результати впровадження технологій Big Data в клінічній та експериментальній медицини, системі менеджменту охорони здоров'я, фармації та клінічних дослідженнях. Big Data — соціально-економічний феномен, що пов'язаний із появою нових технологічних можливостей для аналізу величезної кількості даних. Показано, що цілями застосування Big Data в медицині є створення максимально повних реєстрів медичних даних, які обмінюються між собою інформацією, використання накопиченої інформації для прогнозування можливості розвитку захворювань та їх профілактики у кожного конкретного пацієнта, запобігання епідеміям, створення системи ціноутворення й оплати, нових бізнес-моделей, використання інтелектуального моделювання при розробці лікарських засобів, впровадження електронних карт пацієнта, що були б доступні кожному лікареві та дає можливість впровадження персоналізованої медицини. Основними технологіями оброблення Big Data є NoSQL, MapReduce, Hadoop, R, апаратні рішення. Доведено, що використання технологій Big Data в медицині може бути досягнуто при широкому представленні медико-біологічної інформації у цифровому вигляді, показано доцільність і необхідність забезпечення її оперативного передавання, в тому числі по каналах мобільного зв'язку, вказано на невирішені питання в застосуванні Big Data (неструктурованість, синтаксичні та семантичні проблеми даних, надмірність і ризик спотворення інформації, неповна відповідність вимогам доказової медицини, правові, морально-етичні, страхові аспекти, недостатність традиційних механізмів безпеки, таких як брандмауери та антивірусне програмне забезпечення). Наведені дані свідчать про перспективність використання даних технологій для істотного поліпшення якості медичного обслуговування населення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Руденко, Г., Ю. Лянной, О. Звіряка та Є. Василенко. "Оцінка ефективності програми фізичної реабілітації дітей із наслідками дисплазії кульшових суглобів". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (15 лютого 2021): 112–18. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2020.2.112-118.

Повний текст джерела

Анотація:

Дисплазія кульшових суглобів за несвоєчасного виявлення та лікування в ранньомудитячому віці прогресує і призводить до негативних наслідків, які починають проявлятися удітей дошкільного віку.Мета. Оцінити ефективність застосування засобів фізичної реабілітації у дітей із наслідкамидисплазії кульшових суглобів. Методи. У дослідженні взяли участь 68 дітей дошкільного вікуз односторонньою дисплазією кульшових суглобів за анамнезом (виявлено за результатамианалізу медичних карт), середній вік обстежених 5,6 ± 0,5 року. Для проведення дослідженьсформовано дві групи: основну (ОГ; n = 35) – діти, які займалися за розробленою нами про-грамою реабілітації, та контрольну (КГ; n = 33) – діти, які займалися за програмою дитячогонавчального закладу. Тривалість дослідження – 2014–2019 рр. Результати. Після проведенняпрограми фізіотерапевтичних втручань виявлено, що тонус м’язів-аддукторів наблизився дозначень інтактної кінцівки, що пов’язано з покращенням тонусу м’язів антагоністів (м’язів-абдукторів стегна (m. gluteus medius, m. gluteus minimus, m. tensor fasciae latae), та виправ-ленням патологічної привідної контрактури у кульшовому суглобі (в ОГ інтактна – 72,3 ± 3,2та уражена – 70,2 ± 3,4 (–х ± S); в КГ – інтактна – 69,4 ± 3,5 уражена –76,3 ± 3,7, (р > 0,05). Зарезультатами обстеження виявлено покращення параметрів відеомоніторингу постави, асаме: в ОГ кількість дітей з порушеннями у сагітальній площині зменшилось на 11 осіб; пору-шення постави у сагітальній площині зберіглися у 12 (34,2 %) дітей групи. В КГ також виявленопозитивну динаміку, але лише у п’яти дітей покращився профіль постави у сагітальній площині,у решти 17 (51,5 %) дітей порушення постави у сагітальній площини зберіглися рівні первин-них значень. Висновки. Використання комплексної авторської програми фізичної реабілітації,спрямованої на усунення та зменшення проявів наслідків дисплазії кульшових суглобів, покра-щення та корекцію функціональних можливостей опорно-рухового апарату, у яких відбулисяпатологічні зміни, зміцнення суглобово-зв’язкового апарату, дозволяє більш ефективно усуну-ти прояви наслідків ДКС порівняно зі стандартними програмами реабілітації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Dziubanovskyi, I. Ya, V. V. Benedykt, V. Ya Danchak та A. M. Prodan. "Гостра непрохідність тонкої кишки. Спірні та невирішені питання декомпресії травного каналу у світлі успіхів і невдач оперативного лікування". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (17 січня 2020): 130–36. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.1.10750.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: покращення безпосередніх результатів хірургічного лікування хворих на гостру непрохідність тонкої кишки (ГНТК) шляхом визначення показань до виконання різних способів декомпресії травного каналу та удосконалення відомих її методів. Матеріали і методи. Обстежено 221 хворого на ГНТК, які були розподілені на чотири групи: 1 – (67 (30,32 %)) – оперовані хворі без декомпресії травного каналу; 2 – (107 (48,42 %)) – оперовані хворі з декомпресією травного каналу; 3 – (22 (9,95 %)) – оперовані хворі, яким виконана резекція некротизованої ділянки ТК; 4 група – (25 (11,31 %)) – хворі, оперовані з використанням лапароскопічних технологій. Також проведено ретроспективний аналіз 30 медичних карт стаціонарного хворого померлих пацієнтів з ГНТК. Результати досліджень та їх обговорення. При проведенні ретроспективного аналізу причин летальних наслідків операційного лікування хворих на ГНТК встановлено, що вибір неадекватного методу декомпресії травного каналу спостерігався в 28 (93,34 %) хворих. Індекс коморбідності складав 5,5–6,07 і операційно-анестезіологічного ризику за ASA (IV–V класи) спостерігався у 24 (80,01 %) випадках. У 67 хворих усунення непрохідності здійснювали шляхом розсічення спайок та відновлення пасажу по травному каналу. У 107 пацієнтів була виконана ліквідація ГНТК з наступною назогастроінтестинальною інтубацією. У 22 пацієнтів виконано ліквідацію непрохідності шляхом резекції ділянки ТК. Одномоментна інтраопераційна декомпресія ТК у цій підгрупі пацієнтів проведена усім хворим. У 8 (36,36 %) осіб операцію завершено накладанням кінцевої ентеростоми-ілеостоми, у 9 пацієнтів сформовано первинний ентеро-ентероанастомоз із лапаростомою. В 5 (22,73 %) хворих операцію завершено формуванням прямого ентеро-ентероанастомозу. Малоінвазивні втручання в об’ємі лапароскопічної адгезіотомії виконано в 25 випадках в 1–2 стадії перебігу захворювання, з компенсованим функціональним станом пацієнтів при відсутності під час операції виражених локальних змін і порушень ТК. У таких випадках декомпресія ТК не проводилася. Використання запропонованих алгоритмів застосування способів та методик декомпресії ТК дозволила прискорити відновлення моторно-евакуаторної функції травного каналу після хірургічного лікування на 2–3 доби, знизити терміни стаціонарного лікування пацієнтів в середньому на 3–4 доби.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Хміль Досвальд, А. С., та Л. М. Маланчук. "ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ КОРОТКИХ ПРОТОКОЛІВ ЕКСТРАКОРПОРАЛЬНОГО ЗАПЛІДНЕННЯ У ЖІНОК ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ НА ФОНІ СИНДРОМУ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ ТА ХРОНІЧНОГО ЕНДОМЕТРИТУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 166–74. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12816.

Повний текст джерела

Анотація:

РЕЗЮМЕ. Орієнтовно 80–90 % жінок із ановуляцією, які звертаються в клініку, мають СПКЯ. За різними даними, хронічний ендометрит розпізнається від дуже низької до дуже високої частоти, зокрема, у 2,8 % – 67,6 % пацієнтів із безпліддям та невдалою імплантацією, що обґрунтовує доцільність вивчення особливостей безпліддя на фоні СПКЯ та хронічного ендометриту. Мета – вивчити особливості оогенезу, запліднення, настання вагітностей в програмах ЕКЗ у пацієнток із ендокринним безпліддям на фоні СПКЯ та на тлі коморбідності синдрому полікістозних яєчників і хронічного ендометриту. Матеріали та методи. Зроблено ретроспективний аналіз медичних карт 110 жінок із ендокринним безпліддям на тлі синдрому полікістозних яєчників та коморбідністю СПКЯ і хронічного ендрометриту, а також 30 жінок, які склали контрольну групу. Пацієнтки були поділені на 3 групи. Першу дослідну групу склали 52 жінки з ендокринним безпліддям на тлі СПКЯ, другу – 58 жінок із безпліддям на фоні СПКЯ та хронічного ендометриту (в цю групу були включені пацієнтки із невдалими спробами ЕКЗ та/або вагітністю, яка перервалася на ранніх термінах), а також 30 пацієнток з безпліддям, пов’язаним із чоловічим фактором, які склали групу порівняння (контроль). Нами проведено порівняльний аналіз загальноклінічних показників пацієнток з ендокринним безпліддям на тлі СПКЯ та коморбідністю СПКЯ і хронічного ендометриту. Проаналізовано отримані результати ефективності коротких протоколів ЕКЗ з антагоністом ГнРГ у цих пацієнток, такі як характеристика фолікулогенезу, отриманих ооцитів та ембріонів, клінічні результати настання вагітності та пологів. Результати. На основі проведеного ретроспективного аналізу оперативних втручань у пацієнток із коморбідністю СПКЯ та хронічного ендометриту виявлено у більшої кількісті жінок вишкрібання стінок порожнини матки у 24,14 % та ВМС у 20,69 % в анамнезі, що могло бути одним із причинних факторів виникнення хронічного ендометриту. При оцінці результатів стимуляції суперовуляції виявлено більшу тривалість днів стимуляції, вищу загальну дозу гонадотропінів, меншу кількість виходу бластоцист, а також нижчий відсоток настання вагітності. Це дозволило в подальшому визначити пріоритетні методи підготовки пацієнток дослідних груп до кріопротоколу з метою реалізації їх репродуктивної функції. Висновки. У пацієнток із ендокринним безпліддям на фоні коморбідності СПКЯ і хронічного ендометриту, у порівнянні з групою жінок із безпліддям на тлі СПКЯ, для стимуляції суперовуляції необхідна вища загальна доза рФСГ, тривалість введення антагоніста ГнРГ, тривалість КОС та достовірно нижча кількість отриманих ооцитів, запліднених яйцеклітин та бластоцист, а також нижчий відсоток настання вагітності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Турова, Наталья Петровна, та Анастасия Дмитриевна Якимовская. "ХРИСТИАНСКАЯ АРХЕОЛОГИЯ ОСМАНСКОГО ПЕРИОДА НА ЮЖНОМ БЕРЕГУ КРЫМА (ПО МАТЕРИАЛАМ НОВЕЙШИХ ИССЛЕДОВАНИЙ)". Археология Евразийских степей, № 4 (29 вересня 2021): 240–57. http://dx.doi.org/10.24852/2587-6112.2021.4.240.257.

Повний текст джерела

Анотація:

В статье подняты вопросы о христианских древностях на Южном Берегу Крыма в османский период (1475−1783 гг.), представлены результаты новейших археологических и антропологических исследований экспедиции «Институт археологии Крыма РАН» в 2020 г. плитовой могилы XVIII в. в пгт. Массандра, городского округа Ялта Республики Крым. Могила относится к некрополю храмового комплекса поздневизантийского – османского периода. Открытый погребальный комплекс свидетельствует об устойчивых традициях в похоронном обряде христианского населения Крыма, появившегося в средневековое время и просуществовавшего вплоть до переселения христиан из Крыма в Приазовье в 1778 г. ЛИТЕРАТУРААйбабин А.И., Хайрединова Э.А. Плитовые могилы XIV в. на плато Эски-Кермен // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии (МАИЭТ). 2019. Вып. XXIV. С. 250−276.Бертье-Делагард А.Л. Исследование некоторых недоуменных вопросов средневековья в Тавриде // Известия Таврической Ученой Архивной Комиссии (ИТУАК). 1920. №57. С. 1−135.Бочаров С.Г. Средневековый массандровский «Храм 1894 года». Один эпизод научной деятельности К.К. Косцюшко-Валюжинича // Церковная археология южной Руси (сборник материалов Международной конференции «Церковная археология: проблемы, поиски, открытия». Севастополь, 2001. / Отв. ред. В.Л. Мыц. Симферополь: ИА НАН Украины; Национальный заповедник «Херсонес Таврический», 2002. С. 161−166.Бочаров С.Г. Описание средневековых храмов Южного Крыма в «Сборнике Гавриила») // Культовые памятники в мировой культуре V международная конференция по религиоведению. Севастополь: Херсонес Таврический, 2003. С. 11−13.Бочаров С.Г. Заметки по исторической географии генуэзской Газарии XIV-XV вв. Южный Берег Крыма // О древностях Южного берега и гор Таврических / Гл. ред. Мыц В.Л. Киев: ИД «Стилос», 2004. С. 186−200.Бочаров С.Г., Кирилко В.П. Средневековые церкви Южного берега Крыма (материалы к археологической карте) // Сборник чест на 60 години проф. дин Георги Атанасов / Добруджа. Кн. 32. / Гл. ред. Г. Атанасов. Силистра: Регионален исторически музей – Силистра, 2017. С. 279−304.Веймарн Е.В. Отчет об эпизодических археологических разведках, проведенных в Крымской области в 1949 г. / Архив ИА РАН. Ф-1. Р-1. № 306, 307. URL: https://www.archaeolog.ru/ru/archive/elektronnye-polevye-otchety (дата обращения: 22.04.2021)Голофаст Л.А., Мастыкова А.В. О поливной чаше в контексте погребального обряда средневековой храмовой гробницы в Горзувитах // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии (МАИЭТ). 2018. Вып. XXIII. С. 359−395.Гордлевский В.А. Стамбул в XVI веке (Страницы из истории Турции) // Избранные сочинения. Т. IV. Этнография. История востоковедения. Рецензии. М.: Восточная литература, 1968. С. 15−71.Зайцев И.В. О правах христиан в Крымском ханстве. Ярлык хана Сахиб-Гирея крымским христианам (1772 г.) // Крым: проблемы истории / Отв. ред. А.В. Юрасов. М.: Индрик, 2016. С. 63–82.Зубов А.А. Одонтология. Методика антропологических исследований. М.: Наука, 1968. 200 с.Зубов А.А. Методическое пособие по антропологическому анализу одонтологических материалов. М: Этно-онлайн, 2006. 72 с.Кирилко В.П. Надвратная церковь средневекового укрепления Фуна. Датировка и атрибуция // Северное Причерноморье и Поволжье во взаимоотношениях Востока и Запада в XII–XVI вв. / Отв. ред. Г.А. Фёдоров-Давыдов. Ростов-на-Дону: Изд-во: Ростовского ун-та, 1989. С. 62−73.Кирилко В.П. Терминологический аспект в изучении однонефных храмов средневекового Крыма // В поисках сущности. Сборник статей в честь 60-летия Н.Д. Руссеева / Ред. М.Е. Ткачук, Г.Г. Атанасов. Кишинев: Библиотека Stratum, 2019. С. 427−448.Кирилко В.П. Архитектурные миграции средневекового Крыма: однонефные храмы южнобережной части полуострова // Stratum Plus. Археология и культурная антропология. 2020а. №6. С. 129−152.Кирилко В.П. Верхний храм средневекового поселения «Демерджи –I» // Христианство в археологических и письменных источниках: Материалы IX международной научной конференции по церковной археологии / Ред.–сост. В.В. Майко, Э.А. Хайрединова, Т.Ю. Яшаева. Симферополь: Антиква, 2020б. С. 63−65.Лебедев Д.В. Религиозные праздники и обряды греческого населения в Екатеринославской губернии (на примере Мариупольского уезда) в XIX – начале ХХ вв.) // Культура народов Причерноморья. 2011. № 212. С. 168−171.Лысенко А.В., Тесленко И.Б. Античные и средневековые памятники горы Аю-Даг // Алушта и алуштинский регион с древнейших времен до наших дней / Сост. В.Г. Рудницкая, И.Б. Тесленко. Киев: Стилос, 2002. С. 59−88.Лысенко А.В., Тесленко И.Б., Мусин А.Е. Средневековый христианский храм на горе Пахкал-Кая в Южном Крыму// В камне и в бронзе / Сост. А.Е. Мусин, О.Д. Щеглова / Труды ИИМК РАН. Т. XLVIII. Санкт-Петербург: ИИМК РАН, 2017. С. 291−310.Малеев Ю.Н., Сегеда С.П. Методические указания по изучению антропологических материалов при археологических исследованиях для студентов исторического факультета. Киев, 1988. 63 с.Мальгин А.В. Из наследия А.Л.Бертье-Делагарда // Крымский музей 1994. 1995. № 1. С. 151−169.Маркевич А. К вопросу положения христиан в Крыму во время татарского владычества. (Историческая справка). Симферополь. Таврическая губернская типография, 1910. 45 с.Мыц В.Л. Раскопки в горном Крыму// АО 1980 года / Отв. ред. Б.А. Рыбаков. М.: Наука, 1981. С. 288–289.Науменко Е.В. Введение в османскую археологию Крыма. О предмете научной дисциплины и основных направлениях современных исследований // Археология Евразийских степей. 2020. №6. С. 418−472.Новиченкова Н.Г. Христианские памятники на Гурзуфском Седле // V Дмитриевские чтения. История Крыма: факты, документы, коллекции, литературоведение, мемуары. Симферополь:Таврия-Плюс, 2001. С. 3−11.Пальчикова А.П. Первые православные храмы на Южном Берегу Крыма (после присоединения Крыма к России. 20-40-е гг. XIX века) // Христианство на Южном Берегу Крыма. Материалы Крымской научно-практической конференции (24 ноября 2000 г.). Ялта, 2002. С. 13−19.Паршина Е.А. Отчет о работе в урочище Ласпи в 1976 году Южно-Крымской новостроечной экспедиции Института археологии АН УССР. 1976. 23 с.Пеккер Р.Я. Болезни зубов и полости рта. М.: Наука, 1980. 176 с.Репников Н.И. Археологические памятники // ИГАИМК. 1935. Вып. 109. С. 195−200.Серафимов С.А. (протоиерей). Крымские христиане (греки) на северных берегах Азовского моря. Екатеринослав: Типография Братства Св. Владимира, 1901. 46 с.Свадковский Б.С. Учебное пособие по судебно-медицинской стоматологии. М.: Медицина, 1974. 175 с.Сумароков П. Досуги Крымского судьи. СПб., 1803. 276 с.Тесленко И.Б., Лысенко А.В. Средневековый христианский храм на южной окраине с. Малый Маяк и его археологическое окружение // О древностях Южного берега и гор Таврических / Гл. ред. Мыц В.Л. Киев: ИД «Стилос», 2004. С. 260−296.Тесленко И.Б., Лысенко А.В. Погребение священника в одном из средневековых храмов горы Аю-Даг // Материалы Международной церковно-исторической конференции «Духовное наследие Крыма» памяти преподобного Иоанна, епископа Готфийского. (Пос. Партенит. 7−10 июля 2005 г.) / Отв. ред. Л.А. Ясельская. Симферополь: Симферопольская и Крымская епархия, 2007. С. 132−144.Турова Н.П. Средневековые христианские храмы на ЮБК по полевой картотеке Е. И. Висниовской. // VI Дмитриевские чтения. История Южного берега Крыма / Ред. З.Г. Ливицкая. Симферополь: Таврия-Плюс, 2002. С. 9−31.Турова Н.П. Пещерный христианский комплекс Иограф на юге Крыма // Stratum plus. 2013. №6. С. 79−105.Турова Н.П. Средневековый пещерный комплекс хребта Иограф над Ялтой // Материалы по археологии, истории античного и средневекового Крыма / Под ред. М.М. Чорефа. Вып. 6. Севастополь; Тюмень, 2014. С. 93–173.Турова Н.П. История изучения христианских древностей южного берега Крыма // Материалы по археологии, истории античного и средневекового Крыма / Под ред. М.М. Чорефа. Вып. 7. Севастополь; Тюмень, 2015. С. 154−183.Турова Н.П. Археологическое прошлое Поликуровского холма // Город начинался с Поликура. Храм св. Иоанна Златоуста. (Материалы конференции, посвященной 180-летию освящения храма, 14-16 сентября 2007 года). Симферополь: Бизнес-Информ, 2018. С. 80−88.Турова Н.П. Средневековые храмы Главной гряды Крымских гор (материалы к археологической карте муниципальных городских округов Ялты и Алушты). // ΧΕΡΣΩΝΟΣ ΘΕΜΑΤΑ: ИМПЕРИЯ И ПОЛИС // XI Международный Византийский семинар (Севастополь – Балаклава, 3–7 июня 2019 г.). Материалы научной конференции / Отв. ред. Н.А. Алексеенко. Симферополь, 2019а. С. 215−220Турова Н.П. Археологическая карта Горного и Южнобережного Крыма по полевой картотеке Е.И. Висниовской // История и археология Крыма. 2019б. Вып. X. С. 311−354.Удоденко А. «Последняя из многочисленных древних церквей»:судьба Ай-Васильского храма // Старая Ялта: Историко-краеведческий альманах. №4. / Гл. ред. Л.И. Лысова. Ялта: Бабенко Л.И., 2017. С. 16−20.Чумазин Е.В., Иванов Ю.М. Храмы Ялты. Краткий справочник. Ялта, 1998. 96 с.Standards for Data Collection from Human Skeletal Remains: Proceedings of a Seminar at the Field Museum of Natural History /Arkansas Archeological Survey Research Report Series. 44. / Eds. Buikstra, J.E., Ubelaker, D.H. Fayetteville, AR, 1994. 272 p.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Хачатрян, Н. Т., Е. М. Елфимова, О. О. Михайлова, А. Ю. Литвин, И. Е. Чазова, Л. Ю. Лайович, Т. А. Малкина, А. В. Певзнер, and С. П. Голицын. "Long-term positive airway pressure therapy in patients with various forms of atrial fibrillation and obstructive sleep apnea." Kardiologicheskii vestnik, no. 4 (December 11, 2020): 72–78. http://dx.doi.org/10.36396/ms.2020.15.4.010.

Повний текст джерела

Анотація:

Цель исследования. Изучить приверженность к ПАП-терапии (терапия путем создания положительного давления в дыхательных путях) и ее эффективность при длительном (> 12 месяцев) использовании, а также оценить влияние на характер течения фибрилляции предсердий (ФП) у больных синдромом обструктивного апноэ сна (СОАС). Материал и методы. В исследование включены 39 пациентов с ФП и СОАС, которые находились на ПАП-терапии более 12 месяцев. Возраст пациентов составил 65 лет (медиана), 90% были мужчины. До инициации ПАП-терапии 7 (18%) больных имели среднетяжелую, а 32 (82%) — тяжелую степень СОАС. 29 (74%) пациентов страдали пароксизмальной формой ФП и 10 (26%) — постоянной формой ФП. При изучении характера течения ФП проводились сбор анамнеза, анализ медицинской документации и определение режима антиаритми- ческой терапии. Дополнительно оценивалось количество проведенных катетерных аблаций, сохранение пароксизмального характера тече- ния ФП. Для оценки значимости клинических проявлений ФП использовалась шкала симптомов EHRA (European heart rhythm association — Европейской ассоциации специалистов по лечению нарушений ритма сердца). Оценка приверженности и эффективности ПАП-терапии проводилась путем считывания данных с внутренней карты памяти прибора. Для определения уровня дневной сонливости использовали шкалу сонливости Эпворта. Результаты. При анализе данных приверженных к ПАП-терапии (использование > 70% ночей, > 4 ч/ночь) оказалось 26 (67%) пациентов, а критерию эффективности ПАП-терапии (ИАГ < 5 соб./час) – 27 (69%). На фоне ПАП-терапии выявлено стойкое снижение ИАГ в среднем с 40 соб./час до 3,4 соб./час, р < 0,0001. Проведение ПАП-терапии привело к значимому снижению степени выраженности дневной сонливо- сти. У всех больных с пароксизмальным течением ФП сохранялись рецидивы аритмии, а трансформация ее в постоянную форму имела место у 17,6% больных. У приверженных к ПАП-терапии пациентов переносимость ФП по шкале EHRA улучшилась на 80,7%. Заключение. ПАП-терапия эффективна в долгосрочной перспективе в снижении степени нарушений дыхания во время сна и уровня днев- ной сонливости. На фоне ПАП-терапии и проводимого антиаритмического лечения сохраняется возможность рецидивов ФП и ее перехода в постоянную форму Aim. To study adherence to PAP therapy (positive airway pressure therapy) and it’s the long term (> 12 months) effectiveness and to investigate its possible effect on the course of atrial fibrillation (AF) in patients with obstructive sleep apnea (OSA). Material and methods. The study included 39 patients with AF and OSA, who used PAP therapy for more than 12 months. Median age was 65 years, 90% were men. Prior to PAP therapy initiation 7 (18%) patients had moderate OSA, and 32 (82 %) had severe OSA. 29 (74%) patients had paroxysmal AF and 10 (26 %) — permanent AF. The course of AF was assessed by medical history, analysis of antiarrhythmic therapy, catheter ablation procedures, maintenance of the paroxysmal form of AF. The EHRA (European heart rhythm association) scale was used to assess the significance of the AF clinical manifestations. Аdherence and effectiveness of PAP therapy was examined by data downloaded from the device’s internal memory. The Epworth Sleepiness Scale was used to determine the level of daytime sleepiness. Results. Analysis showed that 26 (67%) of patients were adherent to PAP therapy (use > 70% nights, > 4 h/night), and 27 (69%) met the PAP therapy effectiveness criteria. PAP therapy lead to a persistent decrease in apnea-hypopnea index (AHI) from 40 events/ h to 3,4 events/h, p < 0,0001. PAP therapy led to significant decrease of daytime sleepiness severity. Recurrences of arrhythmias persisted in patients with paroxysmal AF and its transformation into a permanent form was observed in 17,6% of patients. Tolerance of AF according to the EHRA scale improved by 80,7% in adherent to PAP therapy patients. Conclusion. PAP therapy has long-term effectiveness in the reduction of sleep respiratory disorders. Recurrence of AF and its transition to a permanent form was still possible on PAP therapy and antiarrhythmic treatment

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Хачатрян, Н. Т., Е. М. Елфимова, О. О. Михайлова, А. Ю. Литвин, И. Е. Чазова, Л. Ю. Лайович, Т. А. Малкина, А. В. Певзнер, and С. П. Голицын. "Long-term positive airway pressure therapy in patients with various forms of atrial fibrillation and obstructive sleep apnea." Kardiologicheskii vestnik, no. 4 (December 11, 2020): 72–78. http://dx.doi.org/10.36396/ms.2020.15.4.010.

Повний текст джерела

Анотація:

Цель исследования. Изучить приверженность к ПАП-терапии (терапия путем создания положительного давления в дыхательных путях) и ее эффективность при длительном (> 12 месяцев) использовании, а также оценить влияние на характер течения фибрилляции предсердий (ФП) у больных синдромом обструктивного апноэ сна (СОАС). Материал и методы. В исследование включены 39 пациентов с ФП и СОАС, которые находились на ПАП-терапии более 12 месяцев. Возраст пациентов составил 65 лет (медиана), 90% были мужчины. До инициации ПАП-терапии 7 (18%) больных имели среднетяжелую, а 32 (82%) — тяжелую степень СОАС. 29 (74%) пациентов страдали пароксизмальной формой ФП и 10 (26%) — постоянной формой ФП. При изучении характера течения ФП проводились сбор анамнеза, анализ медицинской документации и определение режима антиаритми- ческой терапии. Дополнительно оценивалось количество проведенных катетерных аблаций, сохранение пароксизмального характера тече- ния ФП. Для оценки значимости клинических проявлений ФП использовалась шкала симптомов EHRA (European heart rhythm association — Европейской ассоциации специалистов по лечению нарушений ритма сердца). Оценка приверженности и эффективности ПАП-терапии проводилась путем считывания данных с внутренней карты памяти прибора. Для определения уровня дневной сонливости использовали шкалу сонливости Эпворта. Результаты. При анализе данных приверженных к ПАП-терапии (использование > 70% ночей, > 4 ч/ночь) оказалось 26 (67%) пациентов, а критерию эффективности ПАП-терапии (ИАГ < 5 соб./час) – 27 (69%). На фоне ПАП-терапии выявлено стойкое снижение ИАГ в среднем с 40 соб./час до 3,4 соб./час, р < 0,0001. Проведение ПАП-терапии привело к значимому снижению степени выраженности дневной сонливо- сти. У всех больных с пароксизмальным течением ФП сохранялись рецидивы аритмии, а трансформация ее в постоянную форму имела место у 17,6% больных. У приверженных к ПАП-терапии пациентов переносимость ФП по шкале EHRA улучшилась на 80,7%. Заключение. ПАП-терапия эффективна в долгосрочной перспективе в снижении степени нарушений дыхания во время сна и уровня днев- ной сонливости. На фоне ПАП-терапии и проводимого антиаритмического лечения сохраняется возможность рецидивов ФП и ее перехода в постоянную форму Aim. To study adherence to PAP therapy (positive airway pressure therapy) and it’s the long term (> 12 months) effectiveness and to investigate its possible effect on the course of atrial fibrillation (AF) in patients with obstructive sleep apnea (OSA). Material and methods. The study included 39 patients with AF and OSA, who used PAP therapy for more than 12 months. Median age was 65 years, 90% were men. Prior to PAP therapy initiation 7 (18%) patients had moderate OSA, and 32 (82 %) had severe OSA. 29 (74%) patients had paroxysmal AF and 10 (26 %) — permanent AF. The course of AF was assessed by medical history, analysis of antiarrhythmic therapy, catheter ablation procedures, maintenance of the paroxysmal form of AF. The EHRA (European heart rhythm association) scale was used to assess the significance of the AF clinical manifestations. Аdherence and effectiveness of PAP therapy was examined by data downloaded from the device’s internal memory. The Epworth Sleepiness Scale was used to determine the level of daytime sleepiness. Results. Analysis showed that 26 (67%) of patients were adherent to PAP therapy (use > 70% nights, > 4 h/night), and 27 (69%) met the PAP therapy effectiveness criteria. PAP therapy lead to a persistent decrease in apnea-hypopnea index (AHI) from 40 events/ h to 3,4 events/h, p < 0,0001. PAP therapy led to significant decrease of daytime sleepiness severity. Recurrences of arrhythmias persisted in patients with paroxysmal AF and its transformation into a permanent form was observed in 17,6% of patients. Tolerance of AF according to the EHRA scale improved by 80,7% in adherent to PAP therapy patients. Conclusion. PAP therapy has long-term effectiveness in the reduction of sleep respiratory disorders. Recurrence of AF and its transition to a permanent form was still possible on PAP therapy and antiarrhythmic treatment

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Ivanov, Jurij Viktorovich, Dmitrij Nikolaevich Panchenkov, Natal'ja Sergeevna Afonina, Vjacheslav Sergeevich Chugunov, and Mihail Vjacheslavovich Zinovskyi. "The Medical Economic Approaches to the Choice of Method of Surgical Treatment of Inguinal Hernias in Modern Conditions of Insurance Medicine." Vestnik of Experimental and Clinical Surgery 9, no. 1 (February 23, 2017): 10. http://dx.doi.org/10.18499/2070-478x-2016-9-1-10-18.

Повний текст джерела

Анотація:

Грыжи брюшной стенки остаются самым распространенным заболеванием, требующим планового хирургического лечения,встречаясь у каждого 3–5-го жителя планеты. Ежегодно в мире выполняют более 20 млн. хирургических операций, из кото-рых 10-15% составляют грыжесечения, занимающие третье место в структуре хирургических операций после аппендэкто-мии и холецистэктомии.Паховые грыжи диагностируются у 80% от общего числа больных с вентральными грыжами, с количеством рецидивов по-сле пластики косой паховой грыжи от 5 до 30% наблюдений, при прямой – до 10%. Вероятность повторного рецидива припластике паховых грыж достигает до 40%.Операцией выбора при паховых грыжах в настоящий момент является ненатяжная герниопластика задней стенки паховогоканала с использованием различных сетчатых имплантов, которая может быть выполнена как традиционным (открытым),так и лапароскопическим способами. И только при отсутствии возможности осуществить ненатяжную гернипластиткупо каким либо причинам, прибегают к натяжным методам.Целью работы явился выбор наиболее эффективного и рационального с экономической точки зрения способа герниопластикипри паховых грыжах у пациентов, среди наиболее часто применяемых современных хирургических методик.Материалы и методы. Ретроспективному медико-экономическому анализу были подвергнуты 100 медицинских карт ста-ционарных больных, оперированных по поводу паховых грыж в хирургическом отделении ФНКЦ за период 2013-2015 гг.Средний возраст пациентов составил 51,4 ± 3,7 лет, из них 83 было мужчин и 17 – женщин. У 53 больных выявлена право-сторонняя паховая грыжа, из них у 39 грыжа была косой и у 14 - прямой. У 40 пациентов наблюдалась левосторонняяпаховая грыжа: у 28 – косая и у 12 – прямая. 7 больных имели двухстороннюю паховую грыжу. Анализируемым пациентамбыли выполнены в плановом порядке следующие операции: 1) герниопластика по методу Lichtenstein с использованиемполипропиленового сетчатого имплантата фирмы «Еticon» (США), 53 больных; 2) герниопластика по методу Onstep с ис-пользованием полипропиленового сетчатого имплантата «Polysoft» фирмы «C.R. Bardinc.» (США), 21 пациент и лапаро-скопическая интраперитонеальная герниопластика с использованием полипропиленового сетчатого имплантата фирмы«Еticon» (США), 26 больных.Результаты и их обсуждение. Длительность оперативных вмешательств при односторонних паховых грыжах была прак-тически одинаковой в группах больных оперированных лапароскопическим способом и по методу по методу Lichtenstein,соответственно 42,8 ± 12,4 мин. и 39,7 ± 8,9 мин. (р ˃ 0,05). Общее время, затраченное на выполнение операций по методуOnstep, было существенно меньше, чем при использовании других 2 методик, а именно: 25,3 ± 4,7 мин. (р ˂ 0,05).С финансовой точки зрения, себестоимость анестезиологического пособия была значительно больше у пациентов с лапа-роскопической интраперитонеальной герниопластикой - 3,5 тысячи рублей, тогда как у больных, оперированных по методуLichtenstein или Onstep – 2 тысячи рублей. Наибольшая общая стоимость расходных материалов, как и ожидалось, оказаласьпри выполнении лапароскопической интраперитонеальной герниопластики, за счет использования инструмента для фик-сации сетчатого имплантата (герниостеплер). Послеоперационное ведение пациентов было одинаковым и не зависело отспособа хирургического лечения грыжи. К основным осложнениям герниопластики в послеоперационном периоде относятся:серома или гематома в области послеоперационной раны, невралгия, отек мошонки, чувство инородного тела, водянка илиатрофия яичка, орхит, орхоэпидидимит, раневая инфекция и образование свища. В нашем наблюдении встретились следую-щие осложнения: при лапароскопической интраперитонеальной герниопластике – 1 острая задержка мочи, потребовавшаякатетеризации мочевого пузыря; при герниопластике по методу Lichtenstein – в 1 случае длительная невралгия и в 2 случаях– жалобы пациентов на чувство инородного тела в области послеоперационного рубца. Осложнений при герниопластикепо методу Onstep не наблюдали. В исследуемой группе из 100 больных сроки наблюдения составили от 6 месяцев до 2-х лет.Рецидив грыжи выявлен у двух пациентов через 1 и 1,5 года соответственно, после лапароскопической интраперитонеальнойгерниопластике и гернипластике по методу Lichtenstein.Выводы. 1. Высокая эффективность лечения, простота в применении, а также надежность в отношении риска возникно-вения рецидивов заболевания позволяет рекомендовать грыжесечение по методике Onstep для пластики практически у всехпациентов с паховыми грыжами. 2. Герниопластика по методу Onstep особенно показана у лиц пожилого и старческоговозраста, имеющим сопутствующие заболевания, которая может быть выполнена под местной анестезией. 3. Для гер-ниопластики по методу Onstep необходимо использовать полипропиленовый сетчатый имплантат «Polysoft» фирмы «C.R.Bardinc.» (США), размером 14 х 7,5 см или 16 х 9,5 см. 4. При выделении грыжевого мешка необходимо добиться полной егомобилизации и отделения от семенного канатика. В случае косых паховых грыж целесообразно иссечение грыжевого мешка,при прямых грыжах допустимо погружение его в брюшную полость. 5. Не позднее чем через 2 часа после операции, больныхнеобходимо активизировать, что способствует их ранней реабилитации и благоприятному послеоперационному течению.Ключевые слова Паховая грыжа, медико-экономический стандарт лечения, метод «ONSTEP», паховый имплантат, стра-ховая медицина.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Семеніхіна, Олена Володимирівна, Ольга Миколаївна Удовиченко та Андрій Павлович Шипиленко. "До питання використання відеоконференцзв’язку в освітніх навчальних закладах". Theory and methods of e-learning 1 (14 грудня 2013): 198–202. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v1i1.229.

Повний текст джерела

Анотація:

Постановка проблеми. Розвиток сучасного суспільства неперервним чином залежить від розвитку інформаційних технологій, причому, як стверджують аналітики, технології йдуть вперед більш швидкими темпами порівняно з суспільством, яке їх намагається засвоїти та використати в повсякденному житті.Серед таких новацій виділяється відеоконференцзв’язок. На сьогоднішній день практично не залишилося області життєдіяльності, в якій не можна було б його використовувати: він знаходить застосування там, де необхідні оперативність в аналізі ситуації і ухваленні рішень, консультація фахівця, спільна робота над проектами в режимі віддаленого доступу тощо.Результати досліджень психологів показали, що у процесі телефонної розмови людиною в середньому сприймається близько 20% інформації, у ході особистого спілкування – 80%, а в ході сеансу відеозв’язку – 60%. Іншими словами, якщо до спілкування по звуковому (аудіальному) каналу додається візуальна невербальна мова (жести, міміка тощо), то у співрозмовників підвищується ефективність сприйняття інформації [3].Ці висновки були вдало використані компаніями зв’язку, які поряд з аудіальним каналом зв’язку почали забезпечувати і відеозв’язок. Вже у другій половині ХХ століття були запропоновані системи такої електронної взаємодії двох осіб у режимі реального часу.Аналіз актуальних досліджень. Велику частину наявних на сьогоднішній день систем відеоконференцій можна розбити на персональні, групові та студійні [1].Персональні відеоконференції – системи, що підтримують діалог двох чи більше учасників. Для проведення конференції необхідний комп’ютер із мультимедійними можливостями і канал зв’язку (наприклад, локальна мережа). Підключення до сеансу відеоконференції тут можна порівняти зі звичайним телефонним дзвінком. У процесі спілкування користувач має можливість бачити як свого співрозмовника, так і власне зображення, яке передається іншим учасникам.Групові відеоконференції забезпечують одночасний зв’язок між групами учасників. Вони вимагають використання спеціального оснащення і наявності спеціальних каналів зв’язку. При цьому можна одночасно обмінюватись і переглядати документи, відображення яких у персональних відеоконференціях є неможливим.Студійні відеоконференції – системи більш високого класу, що поєднують одного виступаючого з великою аудиторією. Вони вимагають високошвидкісних ліній зв’язку, високоякісного телеобладнання і чіткої регламентації сеансів.Західні дослідження показують, що найбільш бурхливо розвиваються групові і персональні відеоконференції, оскільки системи саме такого рівня призначені для вирішення завдань суспільства у різних сферах. Зокрема, серед них [2]:структури влади: практика селекторних нарад давно і міцно затвердилася в свідомості керівників всіх рівнів; відеоконференції значно розширюють можливості спілкування начальників і підлеглих, напрацювання і ухвалення спільних рішень, затвердження документів тощо;бізнес-структури: співробітники компаній значну частину свого робочого часу проводять у відрядженнях і переговорах, тому відеоконференції здатні істотно знизити витрати, пов’язані з оплатою відряджень і з вимушеним відривом від виробництва на час переїзду до місця ділової зустрічі; якщо необхідно розглянути кандидатури іногородніх претендентів на вакантні посади, співбесіду можна провести з використанням відеоконференції, що значно скоротить матеріальні витрати обох сторін;телемедицина: відеозв’язок між лікарками і пацієнтами дозволяє зменшити витрати, необхідні для постановки діагнозу та лікування жителів віддалених регіонів; при цьому істотно спрощується проведення наукових конференцій, консиліумів, демонстрацій новітнього обладнання; з’являється можливість дистанційного навчання новітнім технологіям в області практичної медицини і діагностики місцевих фахівців, а також тиражування досвіду провідних медичних центрів;торгівля і реклама: відеоконференції дозволяють демонструвати переваги нової продукції, різних видів товарів і послуг тощо.Серед сфер впровадження відеоконференцзв’язку не стоїть осторонь і освітня галузь. Оскільки системи відеоконференцій забезпечують можливості:особистого спілкування без витрат на переїзди;своєчасного обміну необхідною інформацією;спільної роботи над якою-небудь задачею віддалених один від одного учасників цього процесу (вони можуть знаходитися на різних поверхах одного будинку або навіть у різних точках земної кулі);то використання такого зв’язку є виправданим. Викладачі, користуючись відеоконференцзв’язком, можуть працювати одночасно з декількома аудиторіями слухачів, розташованими в різних точках земної кулі. При цьому встановлені камери надають можливість інтерактивного спілкування (слухачі можуть ставити запитання в режимі реального часу, є можливість приймати заліки та іспити через відеоконференцзв’язок тощо).Мета статті. Провести стислий аналіз програмного забезпечення, що надає можливість здійснити відеоконференцзв’язок.Виклад основного матеріалу. Завдяки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій використання відеоконференцзв’язку стало можливим як в процесі навчання і підвищення кваліфікації фахівців, так і в реальній практиці наукового і професійного спілкування. Тому для ефективних публічних виступів при захисті власних проектів, участі у конференціях, в тому числі, відеоконференціях, під час навчання студентів необхідно розвивати у них нові соціально-психологічні, інформаційно-комунікаційні і науково-аналітичні компетенції. Досвід показує, що такі компетенції можуть бути сформовані лише в результаті практичної діяльності – безпосередньої участі у таких заходах, тому у Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка на базі кафедри інформатики було вирішено провести студентську відеокноференцію «Використання інформаційних технологій в навчальному поцесі» в рамках захисту власних курсових проектів студентами 4–5 курсів. Основною метою проведення такої конференції було набуття практичного досвіду як викладачами, так і студентами в організації відеоконференцзв’язку та отримання таких фахових компетенцій, як психологічні, інформаційні та аналітичні компетенції.Організація такого заходу вимагала попередньої підготовки: потрібно було визначитися з технічною підтримкою проведення конференції та її змістовим наповненням.Якість змістового наповнення забезпечувалася тематикою курсових робіт та відповідним ставленням студентів до власних курсових проектів.Технічна сторона вимагала певного аналізу наявного програмного забезпечення, що забезпечує відеозв’язок.Як показав аналіз, сьогодні існує достатня кількість програм для VoIP-зв’язку (Voice over IP). Серед них Skype, Sight Speed Business, ooVoo, Google Talk [4–7] тощо, а також ті, які постачаються з програмним забезпеченням виробниками web-камер. Ми зупинилися на двох з них – загальновідомій програмі Skype та програмі ooVoo [4–6].Як було з’ясовано, програму Skype спочатку було розроблено для аудіозв’язку, але в процесі розвитку інформаційних технологій програму було вдосконалено: система стала забезпечувати відеозв’язок, але без підключення сторонніх модулів інших виробників – вона і досі залишається двосторонньою.Компанія ooVoo розробила сервіс з більш широким спектром послуг, а саме: проведення web-конференцій, зустрічей on-line або презентацій через Інтернет у режимі реального часу.Однією з позитивних характеристик програми ooVoo (перед програмою Skype) є те, що ooVoo позиціонує себе як сервіс для проведення відеоконференцій, а це є зв’язок другого покоління (VoIP2), який дозволяє не використовувати комп’ютер користувача в якості проміжного вузла, як це здійснюється у програмі Skype. До того ж програма ooVoo використовує власну інфраструктуру для керування відеодзвінками.Ще одним плюсом ooVoo є більш широка карта відеоналаштувань, ніж у Skype – ви можете виставити кількість кадрів в секунду від 5 до 30 fps (Frames Per Second), змінити роздільну здатність та один з трьох рівнів якості передачі відео.Серед спільних характеристик цих програм можна виділити:відеодзвінок у реальному часі;миттєву передачу текстових повідомлень;передачу файлів;роботу на платформах PC, Mac OS, Linux.Програма ooVoo в свою чергу має додаткові характеристики, які відсутні у Skype:зберігання та перегляд матеріалів тривалістю до 1000 хвилин;відеоконференція з 6-ма співрозмовниками в режимі реального часу *;відео HD-якості *;запис відео дзвінків *;можливість посилати відеоповідомлення (тривалість до 5 хвилин), якщо співрозмовник знаходиться off-line, і, навіть, якщо не є клієнтом ooVoo (в цьому випадку посилання на повідомлення надходить на E-mail адресу одержувача, переглянути яке можна за допомогою «браузера»).У більшості випадків інтерфейси програм схожі, зручні та інтуїтивно зрозумілі, але інтерфейс ooVoo надає можливість показу відеокартинок у 3D просторі, що створює ефект віртуальної кімнати переговорів.До недоліків програми ooVoo слід віднести платні послуги (відмічені вище зірочкою *), але якщо висока якість зв’язку доступна і у безкоштовній версії, і при цьому вам не потрібний конференцзв’язок на 6 осіб, тоді цим недоліком можна знехтувати.У загальному випадку обидва ресурси дають змогу без особливих зусиль провести відеоконференцію, тому вибір програми можна залишити за користувачами, технічними можливостями комп’ютерів співрозмовників та шириною самого Інтернет каналу.Для реалізації відеоконференцзв’язку нами було використано комп’ютер із звуковою картою, мікрофон, Web-камеру і проектор та програмне забезпечення ooVoo, через яке було налагоджено зв’язок з аудиторіями.Побудова виступів була заздалегідь регламентована, тому наперед були підготовлені презентації та відповідне програмне забезпечення. Сама конференція пройшла згідно побудованого сценарію.Висновки.Використання програми ooVoo є можливим і доцільним для налагодження відеоконференцзв’язку.Проведення відеоконференції в педагогічному університеті є важливим заходом як для викладача, що його організовує, так і для студента, що є його безпосереднім учасником, оскільки він надає можливість:набути досвіду відеоспілкування каналами VoIP-зв’язку;навчитися студентам налагоджувати такі канали зв’язку;зберегти власний виступ для подальшого аналізу власної поведінки під час виступу (своїх рухів, висловів тощо), тобто глянути на себе збоку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Лещенко, Т. О., М. М. Жовнір та І. О. Могілевкіна. "ОБ’ЄКТИВНИЙ СТРУКТУРОВАНИЙ ПРАКТИЧНИЙ ІСПИТ ІЗ ДИСЦИПЛІНИ «УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК ІНОЗЕМНА»: СПРОБА ВПРОВАДЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ У ВІТЧИЗНЯНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС". Art of Medicine, 3 квітня 2020, 155–61. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.1.13.155.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. У праці запропоновано й детально описано експериментальну станцію об’єктивного структурованого клінічного іспиту (ОСКІ) з дисципліни «Українська мова як іноземна». Наголошено на практиці такого тестування фахових медичних компетентностей і за кордоном, і в Україні. Проаналізовано теоретичний доробок, присвячений проблемам ОСПІ (об’єктивного структурований практичний іспит) й ОСКІ. Зауважено про доцільність впровадження об’єктивних структурованих атестацій студентів-медиків на неклінічних кафедрах вищих навчальних медичних установ. Дефіновано об’єктивно структурований практичний іспит із дисципліни «Українська мова як іноземна». З’ясовано суть і механізм проведення об’єктивно структурованого практичного та клінічного іспитів. Детально описано роль ОСКІ в системі оцінювання в медичній освіті. Представлено й проаналізовано експериментальну станцію об’єктивного структурованого практичного іспиту з обраної засвоюваної студентами теми («Медична карта стаціонарного хворого. Паспортна частина», ІІІ курс, медичний факультет). Акцентовано на тому, що розробленою спеціальною методикою можна послуговуватися під час перевірки рівня засвоєння студентами знань, опанування ними базових фахових навичок із неклінічних дисциплін. Доведено, що експериментальні станції ОСПІ можна й доцільно застосувати під час перевірки рівня засвоєння іноземними студентами знань, опанування ними базових навичок із непрофільних дисциплін. Пропоноване дослідження виконано в межах антропоцентичної наукової парадигми. Базовий – загальнолінгвістичний метод наукового опису. У праці використано описово-аналітичний метод і метод порівняння, а також елементи методу кількісних підрахунків. Апельовано й до спеціальних лінгвістичних методів і прийомів, зокрема дискурс-аналізу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Terenda, N. O. "ВПЛИВ ТЕРМІНУ ГОСПІТАЛІЗАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ З ІНФАРКТОМ МІОКАРДА НА ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ". Вісник наукових досліджень, № 2 (17 серпня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.2.7850.

Повний текст джерела

Анотація:

Збереження здоров’я людини є пріоритетним напрямком розвитку сучасного суспільства. Однією із складних медико-соціальних проблем в Україні залишаються серцево-судинні захворювання. Протягом останніх років спостерігається тенденція до невпинного зростання їх поширеності та захворюваності.Мета дослідження – проаналізувати вплив термінів госпіталізації на медичну ефективність лікування пацієнтів з інфарктом міокарда (ІМ), яким проводили коронарографію та стентування коронарних артерій (СКА) і балонну ангіопластику (БАП).Матеріали і методи. В дослідженні використано дані з 173 медичних карт стаціонарного хворого ІМ, які на стаціонарному лікуванні в Тернопільській комунальній міській лікарні № 2. Використано методи: викопіювання даних, медико-статистичний, аналітичний.Результати досліджень та їх обговорення. Проведене дослідження виявило вплив термінів госпіталізації на організацію надання медичної допомоги та медичну ефективність лікування пацієнтів з ІМ. Більшість хворих ІМ (86,1 %) госпіталізовують у стаціонар до 12 год від початку захворювання. В перші 2 год пацієнтів найчастіше доставляли бригади ЕМД. При збільшенні часу від початку захворювання хворі частіше зверталися до свого сімейного лікаря або одразу самостійно чи в супроводі родичів (колег по роботі) їх госпіталізували в БРІТ/кардіологічне відділення. Спостерігається тенденція у збільшенні частки випадків направлення на коронарографію та СКА і БАП пацієнтів іншими лікувально-профілактичними закладами при збільшенні часу від початку захворювання. Виявлено, що хворі на ІМ без елевації сегмента ST найчастіше поступали після 24 год від початку захворювання. Встановлено, що існує тенденція до зростання середньої тривалості лікування пацієнтів у БРІТ та на стаціонарному лікуванні із збільшенням терміну госпіталізації. Також збільшується час від першого контакту із лікарем стаціонару до початку проведення коронарографії у пацієнтів із пізньою госпіталізацією.Висновки. Отримані дані вказують на зв’язок між часом госпіталізації хворих та організацією надання медичної допомоги і медичною ефективністю лікування пацієнтів з ІМ. Значну роль у пізній госпіталізації відіграє особистісний фактор самих пацієнтів та їх родичів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Карта медична"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями