Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Капітал іноземний.
Статті в журналах з теми "Капітал іноземний"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Капітал іноземний".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Стубайло, Т. "Іноземний капітал у банківській системі України". Світ фінансів, Вип. 2 (2008): 45–50.
Знайти повний текст джерела
2
Яковлєва, Н. Г. "Іноземний інноваційний капітал в економіці України". Академічний огляд. Економіка та підприємництво, № 1 (2008): 162–66.
Знайти повний текст джерела
3
Балануца, О. "Іноземний капітал у системі фінансової безпеки України". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, Вип. 112 (2009): 36–39.
Знайти повний текст джерела
4
Носова, О. "Іноземний капітал у перехідній економіці країн СНД". Економіка України, № 10 (2005): 81–88.
Знайти повний текст джерела
5
Коваленко, В. В. "Іноземний капітал і фінансова безпека банківської системи України". Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України 16 (2006): 43–52.
Знайти повний текст джерела
6
Шелудько, Н. М. "Іноземний капітал у банківському секторі України: проблеми і наслідки". Фінанси України, № 7 (2006): 79–86.
Знайти повний текст джерела
7
Шелудько, Н. М. "Іноземний капітал у банківському секторі України: тенденції, проблеми, перспективи". Фінанси України, № 12 (2004): 100–107.
Знайти повний текст джерела
8
Павлик, Н. Г. "Іноземний капітал у банківському секторі України: тенденції та протиріччя". Актуальні проблеми розвитку підприємницької діяльності в Україні, Вип. 11 (2011): 97–101.
Знайти повний текст джерела
9
Д"яконова, І. І. "Іноземний капітал у банківській системі Україні: реалізація системних принципів". Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України, Вип. 37 (2013): 6–15.
Знайти повний текст джерела
10
Залєтов, О. "Іноземний капітал на страховому ринку України та його роль". Страхова справа, № 2 (70) (2018): 24–25.
Знайти повний текст джерела
11
Шевченко, В. Ю. "Іноземний капітал у банківському секторі України: економічні параметри та ризики". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 91 (2007): 13–15.
Знайти повний текст джерела
12
Барановський, О. "Іноземний капітал на ринках банківських послуг України, Росії та Білорусії". Вісник Національного банку України, № 9 (2007): 12–20.
Знайти повний текст джерела
13
Одотюк, І. В. "Іноземний капітал в Україні в умовах нестабільності цін на енергоресурси". Економіка і прогнозування, № 3 (2006): 99–116.
Знайти повний текст джерела
14
Забчук, Г. "Іноземний капітал в банківській системі України як стимул розвитку економіки". Вісник Тернопільського національного економічного університету. Економічні науки, № 2 (2008): 23–28.
Знайти повний текст джерела
15
Алексєєв, С. "Іноземний капітал у банківській системі України у 1991-2005 рр.: історичний контекст". Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. Історичні науки, вип. 1 (41), червень (2016): 7–14.
Знайти повний текст джерела
16
Шляхов, О. Б. "Підприємці та підприємництво у гірничій промисловості Донецького басейну в пореформений період (1860-1890-ті рр.)". Studies in history and philosophy of science and technology 30, № 1 (17 травня 2021): 40–50. http://dx.doi.org/10.15421/272104.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – висвітлити особливості розгортання підприємницької діяльності в кам’яновугільній промисловості Донбасу протягом другої половини ХІХ ст. Використано методи дослідження: історико-генетичний, ретроспективний, діахронний. Наукова новизна: на основі широкого кола джерел охарактеризовано підприємницькі практики представників ділового світу Російської імперії в гірничій галузі Донецького басейну пореформеного періоду. Основні результати. Зазначено, що в пореформений період у вугільній промисловості Донбасу виникали десятки приватних підприємств та компаній, наживалися великі статки. Головними рисами гірничопромисловців, і перш за все представників технічної інтелігенції та купецтва, були висока енергія, обачливість у справах та наполегливість у досягненні мети. Водночас нестача капіталів, а також спеціальних знань обумовили той факт, що чимало шахтовласників регіону (переважно місцевих поміщиків) у своїх бізнесових практиках зазнавали краху, а їх підприємства діяли відносно короткий час. Наголошено, що значну роль у розбудові кам’яновугільної промисловості Донецького басейну в 90-ті рр. ХІХ ст. відіграв іноземний капітал. Звернуто увагу, що за національною ознакою серед гірничопромисловців Донбасу домінували росіяни. Разом з тим до видобутку вугілля в регіоні активно долучалися етнічні українці. При цьому більшість підприємців українського походження, які займалися бізнесом у гірничій галузі, за розмірами їх прибутків можна віднести до середньої (щорічний зиск від 2 до 10 тис. крб.) або дрібної (переважно селяни) буржуазії. Тип статті: описова.
17
Bilous, N. M., та A. V. Peleshanko. "РЕЙТИНГОВА ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНІ ЗІ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, № 83 (23 липня 2019): 3. http://dx.doi.org/10.31713/ve320181.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено сутність процесу рейтингової оцінки страхових компаній зі страхування життя, як інструменту виявлення їх фінансової надійності та стійкості на страховому ринку. Охарактеризовано та узагальнено підходи щодо визначення поняття «рейтинг», «рейтингова оцінка» та «рейтингування». Виділено ознаки об’єктивної рейтингової оцінки об’єкта оцінки. Рейтингові оцінки вельми складні і неоднозначні. Крім того, можливі різноманітні підходи до оцінки діяльності страхових компаній. З погляду на це, виникає питання який для нас є найбільш придатним Досліджено нормативно-правову базу щодо здійснення рейтингової оцінки страховиків на основі чого зроблено висновок, що на сьогоднішній день в Україні існує система нормативно-правових актів, що закріплюють статус та порядок рейтингування. Наведено методику оцінки діяльності страхової компанії, яка затверджена Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3755 «Про затвердження Рекомендацій щодо аналізу діяльності страховиків». Відповідно до цієї методики за даними 2017 року розрахували показники тестів раннього попередження для обраних страхових компаній зі страхування життя різних корпоративних моделей: ПрАТ «Страхова компанія «PZU Україна страхування життя» – іноземний капітал, ПАТ СК «Блакитний Поліс» – кептивна страхова компанія та ПрАТ «Страхова Група «ТАС – страхування життя» – вітчизняний капітал та розробили рейтингування за цими даними. Інтегральна рейтингова оцінка кожної компанії визначена шляхом порівняння розрахованого значення із шкалою нормативних показників відповідно до методики. Зроблено висновок, що рейтинг оцінює відносну фінансову безпеку страхувальників, які уклали договір із страховиком, і є зручним інструментом для диференціації кредитної якості страхових компаній, а також дозволяють констатувати, що вітчизняний страховий ринок, демонструючи досить високі темпи розвитку, не посідають чільних позицій у рейтингу світового страхового ринку і майже не впливають на результати його функціонування.
18
Дятлова, Юлія Володимирівна. "МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ, ЧИННИКИ ТА ПРОБЛЕМИ". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 7 (3 червня 2021): 93–109. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.7.2021.233254.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуалізація дослідження обумовлена необхідністю вирішення важливої наукової та прикладної проблеми розвитку банків з національним капіталом за присутності іноземного капіталу в банківському секторі країни. Мета дослідження полягає у систематизації новітніх тенденцій розвитку банківського сектору у міжнародному та національному аспектах, розробленні наукових положень, конкретизації чинників і проблем. Для досягнення мети використано еволюційний підхід, абстрактно-логічний аналіз, метод систематизації та узагальнення. У результаті дослідження поглиблено наукові уявлення про сучасні тенденції та чинники розвитку банківського сектору. Зокрема, сформульовано положення щодо міжнародного аспекту сучасних тенденцій розвитку банківського сектору. Відзначено світові тенденції щодо експансії ринків фінансових послуг іноземними банками, еволюційний розвиток транснаціональних банків. Встановлено, що основною тенденцією є зростання присутності іноземних банків у національних банківських секторах країн за кількістю та активами, особливо в країнах з економікою, яка розвивається або трансформується. Визначено новітні етапи розвитку банківського сектору України, особливості тенденцій, які повинні бути враховані в політиці та стратегії центрального банку, а також банками з вітчизняним капіталом. Показано, що більш низька надійність банків з вітчизняним капіталом порівняно з іноземними банками є деструктивним чинником. Вирішення проблеми сприятиме підвищенню довіри до вітчизняних банків, а на цих засадах їх розвитку через збільшення активів.
19
Прус Ю.І., викладач кафедри управління та адміністрування. "КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОСТОРОВОГО КАПІТАЛУ". Економічний форум 1, № 2 (17 травня 2020): 36–43. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-5.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено обґрунтуванню концептуального підходу до управління розвитком просторового капіталу, оскільки в умовах сьогодення недостатньо ефективним є застосування стандартних прийомів та інструментів менеджменту при досягненні сталості економічного розвитку. Аналізуючи, систематизуючи та узагальнюючи наукові праці іноземних та вітчизняних дослідників, розглянуто еволюцію концепцій капіталу та простору, запропоновано авторське визначення поняття «просторовий капітал».
Розглянуто альтернативні моделі обґрунтування нерівномірності економічного простору (центрально-периферійна модель, модель чинників «першої» та «другої» природи). Узагальнено показники та методи кількісної оцінки нерівномірності розвитку просторового капіталу, серед яких найбільш прийнятними є індекси Тейла, індекс Аткінсона. Вони дозволяють виявити масштаб, динаміку та структуру нерівномірності розвитку просторового капіталу за кожною компонентою. Запропоновано п’ять груп показників оцінки якості просторового капіталу індустріальних центрів як основних осередків його розвитку, генераторів та ретрансляторів глобальних змін. Доцільність використання структурних показників обґрунтована успішністю реалізації стратегічного плану розвитку Європейського Союзу «Європа-2020» на засадах соціальної згуртованості та смарт спеціалізації.
Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення просторово-економічної політики України.
20
СПАСИБО-ФАТЄЄВА, ІННА. "Про майнову відповідальність юридичних осіб за зобов’язаннями держави". Право України, № 1/2019 (2019): 204. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-01-204.
Повний текст джерелаАнотація:
Тематика майнової відповідальності юридичних осіб і звернення стягнення на їх майно за борги засновників привертає увагу дослідників та фахівців, оскільки вона не лише безпосередньо стосується майнового стану юридичної особи, її учасників та кредиторів, а й позначається на цивільному обороті загалом. Одним із найважливіших аспектів цієї проблематики є відповідальність юридичних осіб, частка в статутному капіталі або акції чи навіть майно яких належить державі. Зокрема, це питання припустимості звернення стягнення на майно юридичної особи, майно якої перебуває в державній чи комунальній власності, за зобов’язаннями власника, тобто, відповідно, держави або територіальної громади. Особливого загострення воно набуває в разі, якщо власником майна юридичної особи або частки в її статутному капіталі чи акцій (передусім, якщо вони становлять 100 % статутного капіталу) є іноземна держава. Подібні проблеми виникали з приводу майнової відповідальності юридичних осіб України перед іноземними інвесторами, а також майнової відповідальності іноземної держави за зобов’язаннями юридичних осіб, зареєстрованих в Україні. При цьому одним із каменів спотикання є самостійна майнова відповідальність як одна з ознак юридичних осіб. Метою статті є з’ясування можливості чи недопустимості притягнення до майнової відповідальності учасників (засновників, акціонерів) юридичної особи, зважаючи на її права на своє майно та права її учасників (засновників, акціонерів) на це майно, підстави цивільної відповідальності та враховуючи суперечливість їх законодавчого регулювання в Україні. Це має значення як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Результатами дослідження стало виявлення очевидних недоліків законодавчого регулювання майнових прав держави як засновника юридичної особи та прав юридичної особи на своє майно, особливо, якщо ними є господарське відання та оперативне управління, а також прав на майно господарських товариств, 100 % статутного капіталу або акцій яких належить державі (державних або національних компаній чи корпорацій). Відповідно, цим обумовлюється надання відповіді на питання щодо можливості притягнення до відповідальності юридичних осіб за зобов’язаннями їхніх засновників, і навпаки. Робляться висновки про: а) необхідність внесення змін до законодавства України не лише стосовно прав на майно державних та комунальних підприємств і установ, а взагалі змін їх організаційно-правової форми; б) послідовність додержання принципу недопущення відповідальності учасників юридичних осіб за борги останніх, і навпаки – юридичних осіб за борги учасників за винятком притягнення до відповідальності цих осіб за рішенням суду при встановленні недобросовісності їхніх дій.
21
Dluhopolskyi, Oleksandr, та Yuliia Karpynska. "РОЛЬ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ І ПОКАЗНИКИ ЙОГО ОЦІНКИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 217–28. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0220.
Повний текст джерелаАнотація:
На теперішньому етапі розвитку суспільства існування економіки неможливо уявити без акумуляції та розвитку людського капіталу, оскільки в процесі появи та формування висококваліфікованого прошарку працівників, здатних приймати інноваційні рішення, керувати, використовувати знання іноземних мов і з’являється необхідність глибинного вивчення цього явища. В процесі дослідження здійснено оцінку ефективності використання людського капіталу як вектора піднесення економіки України. Оскільки економіка не стоїть на місці і постійно висуваються нові вимоги до роботи працівників, необхідно на перманентній основі накопичувати та розвивати людський капітал за допомогою навчання (lifelong learning), що у свою чергу, призведе до виходу вітчизняної економіки на стрімке на ефективне економічне зростання. На основі аналізу робіт представників класичної політичної економії, неокласичної та інституціональної теорій визначено передумови формування людського капіталу як наукової концепції. Зроблено оцінку якості людського капіталу України, яка вимірюється рівнем життя, грамотності, освіченості і довголіття населення і продукування ВНД на душу населення. Наголошено на необхідності створення умов для безперебійного підвищення рівня розвитку людського капіталу. Здійснено оцінку рівня розвитку та ефективності використання людського капіталу на основі таких показників: індекс продуктивності праці, частка високотехнологічних і наукомістких галузей у ВВП, приріст числа високопродуктивних місць, інноваційна активність організацій, частка внутрішніх витрат на дослідження і розробки у ВВП, коефіцієнт винахідницької активності. Отримані результати оцінки дозволять виявити проблеми у формуванні та використанні людського капіталу та визначити основні напрямки та необхідні умови для підвищення вкладу людського капіталу в економіку.
22
Diatlova, Yuliia. "КОНЦЕПЦІЯ КОНКУРЕНТНОЇ ІНТЕРНАЛІЗАЦІЇ В БАНКІВСЬКОМУ СЕКТОРІ: ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЙ І НАУКОВІ ПОЛОЖЕННЯ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 1(17) (2019): 219–27. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-1(17)-219-227.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті систематизовано наукові погляди щодо теорій конкуренції, конкурентних переваг та міжнародного руху капіталу. Наведено коротку характеристику еволюційних концепцій різних наукових шкіл і напрямів. На засадах компаративного аналізу окреслено прогалини теорій щодо розвитку національного банківського сектору в умовах конкуренції з капіталом іноземних банківських груп. Обґрунтовано доцільність розроблення концепції конкурентної інтерналізації. Доведено її важливість для банківського сектору України. Сформульовано основні положення концепції конкурентної інтерналізації в банківському сектору. Запропоновано та обґрунтовано підходи до дослідження процесів розвитку банківського сектору в умовах конкурентної інтерналізації.
23
Полякова, Ю. В., О. Є. Шайда та С. А. Яремко. "ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ ТА ЕКСПОРТНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 65 (28 січня 2022): 132–38. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-65-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу характерних рис, проблем та перспектив залучення і використання іноземних інвестицій в економіці України передусім з огляду на важливість забезпечення їх позитивного впливу на експортну діяльність вітчизняних суб’єктів господарювання. Наведено особливості функціонування міжнародного інвестиційного ринку в умовах глобалізації у сфері фінансів. Окреслено роль транснаціональних компаній на сучасному етапі розвитку системи міжнародних фінансів. Наголошено, що прямі іноземні інвестиції для нашої країни виступають однією з найбільш бажаних форм довгострокових капіталовкладень, тому що вони сприяють реалізації потужних амбітних та великих проектів виробничого, технологічного, маркетингового призначення, що сукупно визначає експортні можливості країни на світових ринках. Проведено аналіз динаміки, географічної та галузевої структури прямих іноземних інвестицій в Україні. З’ясовано, що: найбільші іноземні інвестори в нашій країні є представниками невеликої кількості країн; у іноземному капіталі чітко простежується група офшорного інвестування; у галузевій структурі інвестицій домінують сфери, орієнтовані на швидку окупність та низьку технологічність. Розглянуто основні проблеми у розвитку експортної діяльності та визначено сучасні чинники, що визначили процеси експортної діяльності України у 2020 році. Побудована економетрична модель залежності показника експорту товарів та послуг України від надходження прямих іноземних інвестицій на основі сучасних статистичних даних за 2004-2020 рр. У результаті дослідження встановлено, що вплив прямих іноземних інвестицій на розвиток експортного потенціалу України в економіці нашої країни вже почав проявлятися. Водночас наголошено про необхідність подальшого залучення іноземних інвестицій в економіку України, що обумовлено пріоритетністю структурної перебудови вітчизняного промислового комплексу, нарощування експортного потенціалу країни, реалізацією стратегій подолання залежності економіки від імпорту енергоресурсів тощо.
24
Тарабан, Світлана Василівна. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ПРИВАБЛИВОГО КЛІМАТУ В РЕГІОНІ – СТРАТЕГІЧНИЙ ПРІОРИТЕТ РОЗВИТКУ ХАРКІВЩИНИ". Науковий вісник: Державне управління 3, № 5 (15 вересня 2020): 228–38. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-228-238.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто процеси надходження інвестицій в економіку Харківської області, висвітлено особливості проведення інвестиційної діяльності в регіоні. Зазначено, що у лютому 2020 року прийнято Стратегію розвитку Харківської області на 2021–2027 роки, однією із стратегічних цілей якої є: «Забезпечення інвестиційно-привабливого клімату в регіоні і створення інноваційної та інвестиційної інфраструктури». Проведено аналіз динаміки обсягів надходжень прямих іноземних інвестицій до Харківської області за 2009-2019 роки, який дозволив виявити періоди найбільш значних коливань. Виконано порівняльний аналіз обсягів залучених прямих інвестицій (акціонерного капіталу) в регіони України на кінець 2019 року та визначено, що Харківська область посідає дев’яте місце серед регіонів України за цим показником. Проаналізовано обсяги надходжень прямих інвестицій (акціонерного капіталу) з країн світу в Харківську область на кінець 2019 року і з’ясовано, що переважну частку складають надходження з країн ЄС. Проведено структурний аналіз прямих іноземних інвестицій за видами економічної діяльності на кінець 2019 року, встановлено пріоритетні галузі економіки Харківщини, до яких іноземні інвестори вважають доцільним вкладати кошти. Проаналізовано динаміку та структуру капітальних інвестицій в Харківській області. Вивчено структуру капітальних інвестицій в регіоні у 2019 році за джерелами фінансування, а також за видами економічної діяльності. Досліджено обсяг капітальних інвестицій по містах і районах Харківської області за 2018 рік та визначено, що майже 2/3 всіх капітальних інвестицій спрямовується в місто Харків. У результаті проведеного дослідження динаміки та структури обсягів прямих іноземних інвестицій в Харківську область та капітальних інвестицій виявлено, що спостерігається суттєва диспропорція та підтверджується моноцентричний характер інвестиційного розвитку Харківщини. Визначено шляхи активізації залучення прямих іноземних інвестицій та капітальних інвестицій з метою забезпечення інвестиційно-привабливого клімату в регіоні.
25
Житар, М. О., та А. С. Ясентюк. "Особливості функціонування банківської системи України в умовах пандемії COVID-19". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1 (7 червня 2021): 113–25. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2021.113-125.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто стан банківської системи України на сучасному етапі в умовах всесвітньої пандемії СOVID-19 та впровадження карантинного режиму. Проаналізовано динаміку змін кількості діючих банків в Україні за останні десять років, та визначено їх частку з іноземним капіталом. Проведено аналіз показників рентабельності активів та капіталу банківської системи України в цілому. Представлено ТОП-10 банківських установ, що сформовані за показниками стійкості, ліквідності та стресостійкості банківських установ за IV квартал 2021 року. Розглянуто зміну облікової ставки НБУ та динаміку обсягів валового внутрішнього продукту. Доведено, що запровадження карантину сприяло пришвидшенню епохи цифровізації, адже громадяни України все більше почали активно та ефективно використовувати інтернет-технології для задоволення власних потреб і вирішенню усіх питань через онлайн технології.
26
Давиденко, Н. М., та С. І. Войцехівська. "ОФШОРИЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 22 (31 січня 2022): 67–72. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/22.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто особливість сучасного розвитку економічних систем – інтенсифікацію процесів офшо- ризації економіки, що зумовлює актуальність тематики дослідження. Метою дослідження є здій- снення аналізу теоретичних аспектів процесу офшоризації та встановлення її впливу на фінансову безпеку держави. У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи, методи теоретичного узагальнення, діалектичного пізнання, абстракції, індукції, синтезу, дедукції, методи статистичного та економічного аналізу. Проаналізовано вплив операцій round-tripping на обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну, обсяги відтоку українського капіталу через офшорні зони та вказано на загрозливі обсяги офшоризації сучасної економіки. Проаналізовано теоретичні аспекти процесу офшоризації в системі фінансової безпеки держави. Виділено першочергові загрози, що ста- новить офшоризація для фінансової безпеки та економіки держави у цілому. З’ясовано, що основна частина виведених капіталів повертається в економіку країни у вигляді round-trip-інвестицій. Проана- лізовано співвідношення обсягу виведених капіталів і зовнішнього боргу різних держав та встановлено, що Україна належить до країн-лідерів за даним показником. Надано рекомендації щодо деофшоризації економіки країни та забезпечення її фінансової безпеки.
27
Toniuk, M., T. Karpova, T. Pishenina та O. Yakovleva. "ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 43, № 1 (5 березня 2020): 34–41. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.43.05.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено сутність, основні особливості інвестицій в аграрний сектор, що зумовлюються специфікою правового стану України, специфікою аграрного виробництва в Україні та специфікою нового світового порядку планування, виробництва, розподілу. Визначено теоретичні та методологічні проблеми залучення інвестицій в аграрний сектор України. Виділено основні складові сільськогосподарської галузі економіки, в які в Україні, в основному, залучено іноземні інвестиції. Проаналізовано види та деякі характеристики інвестицій, основні проблеми гальмування інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Запропоновано шляхи вирішення існуючих проблем інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Охарактеризовано ризики вкладання інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Проаналізовано динаміку прямих іноземних інвестицій у сільське господарство за період з 2010 по 2017 рр. та їх вплив на основні показники розвитку сільського господарства України. Зроблено висновок, що іноземних інвесторів цікавлять підприємства, які можуть забезпечити за короткий час повернення вкладеного капіталу з отриманням найбільшого прибутку. З огляду на це, більш перспективними в українській економіці для них є не виробництво сільськогосподарської продукції, а її переробка. Сьогодні увага акцентується на необхідності диверсифікації джерел інвестиційного забезпечення аграрної сфери. Виявлено на які види за видами вирощуваних культур розподілилися посівні площі. Визначено ТОП-10 найбільших агрохолдингів за обсягом земельного банку. Виділено основні індикатори інвестиційного розвитку сільського господарства України. Обґрунтовано стратегічну спрямованість залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор економіки України. Зроблено висновок, що недостатня ступінь довіри іноземних інвесторів до України і високий рівень інвестиційного ризику зумовлюють низький рівень надходжень інвестицій, а інвестиційний клімат в свою чергу безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку держави. Проаналізовано стратегічні цілі, індикатори інвестиційного розвитку сільського господарства України та основні макроекономічні проблеми.
28
Дятлова, Ю. В. "РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ В УМОВАХ КОНКУРЕНТНОЇ ІНТЕРНАЛІЗАЦІЇ: МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНЮВАННЯ". Actual problems of regional economy development 1, № 16 (25 листопада 2020): 67–74. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.67-74.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний розвиток банківського сектору України відбувається в умовах жорсткої конкуренції вітчизняних банків з іноземними банками, які активно використовують інструменти інтерналізації як конкурентні переваги на українському фінансовому ринку. Актуальність дослідження таких умов розвитку банківського сектору та необхідність розроблення методичного підходу до їх оцінювання зумовили мету даної статті. У дослідженні використано методи статистичного аналізу (для визначення тенденцій розвитку банківського сектору за певними показниками); математичного моделювання і розрахунковий (для визначення рівня конкурентної інтерналізації та інших показників), логічного узагальнення (для формулювання результатів і висновків).
Встановлено, що показники кількості присутніх на національному ринку іноземних банків та їх активів є недостатніми для характеристики умов розвитку вітчизняних банків. Запропоновано використовувати коефіцієнт конкурентної інтерналізації. Удосконалено методичний підхід до оцінювання розвитку банківського сектору в умовах конкурентної інтерналізації із застосуванням сукупності статичних і динамічних індикаторів, які використовуються в комплексі або як окремі та визначаються для країни відносно іншої країни або її банку за рік або інший період. Розрахунками доведено, що за станом впливу іноземних банків банківський сектор України може бути порівняний з країн Співдружності незалежних держав з банківським сектором Молдови, з країн-членів Європейського Союзу – з банківським сектором Словенії. Використання показників на практиці дасть можливість формувати інформаційно-статистичний ресурс щодо рівня розвитку банківського сектору, зокрема банків з вітчизняним капіталом, а також приймати рішення щодо інтеграції банківського сектору до інших країн.
29
Корнєєва, Ю. В. "Практика допуску іноземних інвесторів до участі в капіталі державних компаній". Наукові праці НДФІ, Вип. 3 (80) (2017): 36–52.
Знайти повний текст джерела
30
Костирко, Л. А., О. О. Середа та Е. В. Чернодубова. "Зовнішні детермінанти впливу на інвестиційну активність суб’єктів господарювання". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 2 (258) (13 лютого 2020): 33–39. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-258-2-33-39.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто зовнішні детермінанти впливу на інвестиційну активність суб’єктів господарювання, висвітлено основні проблеми підвищення інвестиційної активності. Уточнено сутнісні характеристики категорії інвестиційнаактивність, яка залежить від дії чинників макрорівня та мікрорівня. Доведено, що зовнішні детермінанти впливу на інвестиційну привабливість слід аналізувати за двома напрямками: інвестиційного та фінансового забезпечення. З’ясовано можливості стратегічного розвитку суб’єктів господарювання на основі індикаторів валового нагромадження основного капіталу та капітальних інвестицій на рівні країни та промисловості. Детермінантами фінансового забезпечення виділено прямі іноземні інвестиції та модель формування капіталу суб’єктами господарювання.
31
Кришталь, Г. О., Г. А. Дмитренко та І. І. Каліна. "ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В НАЦІОНАЛЬНУ ЕКОНОМІКУ ДЕРЖАВИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 2 (61) (30 вересня 2021): 5–10. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/61-1.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті інвестиції розглянуто як фактор економічного зростання. Подано аналіз переваг залучення інвестицій в економку України та проблеми, які виникають в ході тих чи інших дій інвесторів. Розглянуто прямі іноземні інвестиції, які є важливим джерелом приватного зовнішнього фінансування для країн, що розвиваються. Прямі іноземні інвестиції не тільки можуть сприяти дослідженню ресурсів та формуванню капіталу, але й, що ще важливіше, є засобом передачі виробничих технологій, навичок, інноваційного потенціалу та організаційних і управлінських практик між місцезнаходженнями, а також доступу до міжнародного маркетингу мережі. Розглянуто стимулювання інвестицій, заохочення інвестицій, послуги після інвестування, покращення зручностей та заходи, що зменшують витрати на ведення бізнесу. Проаналізовано інвестиційні процеси, на які впливають такі зовнішні та внутрішні фактори, як значні розміри державного боргу, підвищена обережність банків у кредитуванні реальних секторів економіки, низький рівень реальних наявних доходів більшості груп населення та значна заборгованість підприємств.
32
Сисоєнко, Ірина, та Дмитро Карлюка. "АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ УКРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 23 (29 квітня 2022): 132–37. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/23.22.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено аналізу основних фінансових показників діяльності банків України. У статті авторами проаналізовано поточний стан фінансових показників банківської системи України та зміни, що відбулися в ній протягом останніх п’яти років (посткризовий період). У статті проаналізовано динаміку кількості діючих банків в України за останні п’ять років. Було розглянуто структуру доходів банківської системи України за останні п’ять років. У статті проаналізовано структуру витрат банківської системи України за останні п’ять років. У статті авторами розглянуто та проаналізовано динаміку активів банківської системи України за останні п’ять рокі. У статті автори проаналізували динаміку пасивів банківської системи України за останні п’ять років. У статті автори проаналізували динаміку капіталу банківської системи України за останні п’ять років, у тому числі статутного капіталу. Було досліджено динаміку зміни зобов’язань банківської системи України за останні п’ять років, у тому числі зобов'язання банків в іноземній валюті. Проведено постатейне дослідження інших запозичень банківської системи України за останні п’ять років. У статті автори розрахували та проаналізували рентабельність активів та капіталу банківської системи за останні п’ять років.
33
Murashko, Mykola, та Dmytro Sotnikov. "ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ БУДІВЕЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(16) (2018): 254–61. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-254-261.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано сутність функціонування інвестиційного будівельного сектору економіки в сучасних умовах. Доведено, що нині становище вітчизняних будівельних підприємств на ринку інвестицій характеризується їхньою неготовністю до ефективного освоєння основних засобів на інноваційній основі, а також неготовністю потенційних інвесторів вкладати капітал у будівельні підприємства через високі ризики, пов'язані з незахищеністю права власності, з великою ймовірністю неповернення коштів через неефективне управління. Водночас сучасні інноваційно-інвестиційні процеси в будівельній галузі повинні бути спрямовані не тільки на зростання питомої ваги інноваційно орієнтованих підрядних робіт у загальному обсязі будівельно-монтажних робіт, а й на інноваційну перебудову самої будівельної галузі. Обґрунтовано, що основними причинами, що стримують інвестиції в зростання будівельного виробництва та технічне переоснащення будівельної галузі, є нестабільність політичної ситуації, тіньові та різного роду спекулятивні процеси в інвестиційно-будівельній сфері, високі податки та ризики інвестиційної діяльності, велика вартість позикового капіталу та складність отримання кредиту, а також інші чинники, що характеризують інвестиційний клімат України як несприятливий. Тому в контексті вищезазначених причин, інвестиційна політика в будівельній галузі повинна органічним чином поєднувати інструменти державного впливу та дерегуляції з метою створення сприятливого інвестиційного середовища як для вітчизняних, так і іноземних інвестицій. Інвестиційна політика України в середньостроковій перспективі має бути спрямована на стійкий розвиток будівельної галузі на інноваційній основі, забезпечення економічної безпеки країни, формування повноцінного ринку землі, розвиток ринкової інфраструктури, нарощування інвестиційно-будівельного потенціалу та створення сприятливого інвестиційного середовища для трансферу сучасних технологій, застосування узгоджених з нормами ДБН механізмів захисту національного будівельного ринку, створення дієвих стимулів для поступального розвитку інноваційно-інвестиційних процесів у будівельній галузі України шляхом першочергової реалізації проектів із реконструкції, модернізації та технічного переоснащення виробничих потужностей та інфраструктурних об’єктів на інноваційній та екологічній основі.
34
Балянт, Г. "Регулювання діяльності іноземних банків в умовах глобалізації та лібералізації руху капіталу". Світ фінансів, Вип. 2 (2008): 20–26.
Знайти повний текст джерела
35
KORNIEIEVA, Iuliia. "Admission for capital participation of foreign investors in soe’s equity." Naukovi pratsi NDFI 2017, no. 80 (September 26, 2017): 36–52. http://dx.doi.org/10.33763/npndfi2017.03.036.
Повний текст джерела
36
Ксензук, Олена, та Олег Підхомний. "МОЖЛИВОСТІ ECA-ФІНАНСУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЕКОЛОГІЮ". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 368–71. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-77.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено такий інноваційний фінансовий інструмент, як ECA-фінансування – фінансування підприємств за підтримки експортно-кредитних організацій. Висвітлено основні переваги і недоліки використання даного фінансового інструменту іноземними підприємствами. Описано ризики, які покриває та одночасно може викликати дана схема фінансування. Вказано про доцільність залучення українськими підприємствами ECA-фінансування при формуванні капіталу як перспективної та вигідної форми фінансування. Визначено чинники, які можуть стати перешкодами у поширенні цього фінансового інструмента в Україні. Зроблено висновок про різні аспекти ECA-фінансування, такі як вартість залучених коштів та вплив проєктів, що фінансуються, на екологічну ситуацію.
37
Косякіна, О. А. "Іноземні портфельні інвестиції та "втеча" капіталу в умовах зовнішньоекономічної лібералізації в Україні". Академічний огляд. Економіка та підприємництво, № 2 (33) (2010): 174–79.
Знайти повний текст джерела
38
Горін, Н. О. "Інституційні механізми економічного співробітництва радянської влади з іноземним капіталом (1917 - 1921 рр.)". Актуальні проблеми економіки, № 4 (106) (2010): 5–9.
Знайти повний текст джерела
39
Гусєв, Я. О. "Вплив світової фінансової кризи на діяльність банків з іноземним капіталом в Україні". Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України, Вип. 32 (2011): 133–44.
Знайти повний текст джерела
40
Shirinyan, L., and A. Shirinyan. "Penetration of insurers with foreign capital in the insurance market of Ukraine." Ekonomìka ì prognozuvannâ 2018, no. 2 (July 15, 2018): 76–90. http://dx.doi.org/10.15407/eip2018.02.076.
Повний текст джерела
41
DROBIAZKO, Anatolii, and Oleksandr LYUBICH. "Status and development prospects of banks with foreign capital in Ukraine." Fìnansi Ukraïni 2018, no. 6 (June 25, 2018): 91–106. http://dx.doi.org/10.33763/finukr2018.06.091.
Повний текст джерела
42
Zhurakovska, Iryna. "ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ БУХГАЛТЕРІВ В УКРАЇНІ: ЯК ПЕРЕВІРИТИ?" Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 4, № 28 (1 січня 2022): 56–66. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-04-56-66.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є оцінка компетентності бухгалтерів в Україні шляхом підтвердження чи спростування двох гіпотез. Перша: професійний досвід бухгалтера позитивно впливає на професійну компетентність бухгалтера, а отже і на стан обліку, для оцінки компетентності можна орієнтуватись на професійний стаж роботи. Друга: на великих підприємствах працюють більш компетентні головні бухгалтери, так як робота потребує більше знань і навчання. Обидві гіпотези підтверджено з єдиним зауваженням, що у бухгалтерів зі стажем понад 41 рік показники різко погіршуються. Результати досліджень ґрунтуються на оцінці компетентності головних бухгалтерів акціонерних товариств. Оцінка проводилась за допомогою показника «кількість негативних результатів податкових перевірок та судових справ з контролюючими органами». Аналізувалась залежність показника від професійного досвіду бухгалтера, розміру підприємства, наявності в структурі статутного капіталу іноземних власників. Джерелом даних для аналізу стала звітність 334 акціонерних товариств України, які зобов’язані розкривати дані про освіту, досвід, вік головного бухгалтера. Ці дані були доповнені відомостями з бази даних ДПС по коду ЄДРПОУ та Реєстру судових рішень за пошуком по ЄДРПОУ. Встановлено, що аналізований показник на мікропідприємствах та підприємствах на аутсорсінгу є найгіршим. Наведені результати досліджень доводять необхідність впровадження вітчизняної сертифікації з оптимальним бюджетом для забезпечення якості облікової інформації.
43
Наконечна, Олена, та Ольга Михайлик. "FINTECH В БАНКІВСЬКОМУ БІЗНЕСІ: ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТА ПОТЕНЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ". Підприємництво та інновації, № 23 (29 квітня 2022): 108–19. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/23.19.
Повний текст джерелаАнотація:
У дослідженні здійснено оцінювання сучасного стану фінтех-розвитку глобального банківського бізнесу, проаналізовано рівень проникнення FinTech-послуг на ринки іноземних країн та виявлено тенденції сучасного глобального інвестування у фінтех-компанії. Виділено основні фактори, які сприяли виникненню і розвиткові FinTech та притаманні виключно для України, серед яких: розвиток технологій і інновацій, удосконалення правового та регулятивного середовища, доступ до ринку капіталів, пошук альтернативних шляхів фінансування банківського бізнесу, кваліфікація. Встановлено, що успішними та перспективними напрями розвитку банківського бізнесу в Україні є штучний інтелект, відкритий банкінг, блокчейн та цифровий банкінг. З метою виявлення перспектив подальшого просування банківського бізнесу проведено SWOT-аналіз розвитку цифрового банкінгу в Україні. Також сформовано адаптаційну схему впровадження фінтех-інновацій в банківництві, описано особливості процедури розробки банківських інноваційних продуктів та послуг. Визначено основні переваги інтеграції фінтех-рішень в банківські сервіси та окреслено потенційні можливості розвитку банківського бізнесу на фінтех-ринку України.
44
Grabovskyi, R. S., O. O. Dadak, Y. М. Muzychka та R. P. Dudyak. "Перспективи аграрної галузі в контексті інтеграційних процесів з ЄС". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (7 березня 2017): 35–38. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7607.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано перспективи нарощування експорту вітчизняної продукції аграрного сектора в країни Європейського Союзу та можливості розширення збуту вітчизняної аграрної продукції на цьому ринку. Особливість співпраці між Україною і країнами ЄС полягає у скасуванні більшості мит на експорт продукції, запровадженням тарифного квотування. Для успішного розв’язання завдань євроінтеграції аграрний сектор економіки України має достатньо передумов: багатий природно-ресурсний та експортний потенціал, вагомий людський капітал, поступово зростаючу інвестиційну привабливість, збережений уклад сільського життя та багатовікові традиції ведення сільського господарства. У публікації подано алгоритм дій, який дає можливість налагодити співпрацю із іноземними партнерами та вказано напрями підвищення ефективності аграрного виробництва. Наведено основні групи продовольчих товарів, з якими конкуруватиме вітчизняна продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках у результаті спрощення умов для товарообороту між Україною і країнами Європейського Союзу. Основними вітчизняними експортними продуктами є зерно, насіння соняшника, олія, корми для тварин, добрива. В статті описано умови, які необхідно виконувати для реалізації продукції на експорт в ЄС. Завдяки гарантуванню якості та безпеки нашої продукції на рівні європейських стандартів вітчизняний сільськогосподарський виробник зможе ефективно конкурувати на ринку Європейського Союзу. Оскільки доступ на ринок Європейського Союзу може бути отриманий після проходження процедур сертифікації та отримання відповідних дозволів.
45
Sribna, Y. V., та V. V. Stupnytskyi. "ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОГО АВТОМОБІЛЕБУДУВАННЯ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОЇ МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 90 (2 жовтня 2020): 211. http://dx.doi.org/10.31713/ve2202020.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті доведено, що автопромисловість є одним з найважливіших сегментів світової економічної системи та економік переважної більшості держав. На сьогодні автомобілебудування є досить високим науковоємким виробництвом і автомобільна промисловість виступає однією з основ науково-технічного прогресу. Формування сучасного національного ринку легкових автомобілів здійснюється за рахунок досконалої державної політики уряду. Тим самим в результаті її успішної реалізації держава щорічно забезпечує стабільні темпи економічного розвитку та гарантує високий рівень зайнятості населення країни. Перспективи зростання виробництва автомобілів українськими підприємствами обмежені не стільки відсутністю ємного ринку, скільки відсутністю додаткових ресурсів для інвестування в збільшення потужностей. У такій ситуації розвиток автомобілебудування України безпосередньо залежить від приходу серйозних іноземних інвесторів, що принесуть у галузь не тільки капітал у фінансовій формі, але й нові технології, що так необхідні у виробництві автомобілів. За рахунок інноваційного розвитку автомобілебудування Україна зможе реалізувати конкурентоспроможну продукцію як на національному, так і на світових ринках, що забезпечить входження України в міжнародне економічне співтовариство. Відзначено, що основною проблемою автомобільного ринку України, є те що український виробник не виробляє ті автомобілі, які могли б задовільнити споживача, тому активно розвивається імпорт автомобілів з Європи. Зроблено висновки, що український ринок для європейських автомобільних компаній є перспективним в плані реалізації вживаних автомобілів європейських країн, тим самим забезпечується гарантований збут нових комфортних автомобілів для європейців під їхній рівень купівельної спроможності. На перспективу територія України буде придатна лише для кінцевої парковки вживаних автомобілів.
46
Fufalko, I. Yu. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ВВП ТА НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА ЯК КЛЮЧОВИХ ІНДИКАТОРІВ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ КРАЇНИ". Actual problems of regional economy development 1, № 14 (28 лютого 2020): 161–69. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.161-169.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню економічного значення таких ключових показників Системи національних рахунків як Валовий внутрішній продукт (ВВП) та Національне багатство та їх ролі в процесі аналізу економічного стану країн. Проаналізовано взаємозв’язок та взаємозалежність між даними індикаторами економічного розвитку та визначено ключові чинники, що впливають на ефективність та продуктивність використання національного багатства як сукупності природного, виробничого (промислового) та людського капіталів у сто сорока країнах світу.
Для розрахунку ефективності використання національного багатства країни використано такий економічний показник як ROE, що розраховується діленням ВВП на Національне багатство скориговане на величину чистих іноземних активів. Серед 140 країн світу середній рівень ефективності використання національного багатства у ТОП-10 найрозвиненіших країн становить 6,98%, у ТОП-40 – 7,08%. Середній рівень ефективності використання національного багатства у країнах із 40 по 90 рейтингове місце становить 7,92%, а у країн із 91 по 140 місце, тобто у найбідніших та найменш економічно розвинених країн – 5,37%.
47
Кобаль, В. І., та М. О. Лакатош. "ТЕНДЕНЦІЇ РЕФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ АГРАРНОЇ ОСВІТИ АГРАРНОГО ПРОФІЛЮ УКРАЇНИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (30 вересня 2020): 96–109. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-96-109.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано ключові тенденції реформування вищої аграрної освіти в Україні. На основі узагальнення психолого-педагогічних праць з проблеми дослідження виявлено особливості професійної підготовки майбутніх фахівців аграрної освіти на етапі реформування та модернізації аграрної освіти; констатовано, що удосконалення професійної підготовки фахівців в аграрних закладах вищої освіти носить комплексний характер і потребує вдосконалення за інституціональним, організаційним і дидактичним компонентами.
Авторами проаналізовано низку наукових праць, монографій, дисертацій, присвячених ключовим питанням розвитку і вдосконалення професійної підготовки фахівців вищої аграрної освіти в Україні. Визначено головні причини, які безпосередньо впливають на розвиток аграрної освіти, аспекти реформування вищої аграрної освіти. Закцентовано увагу на ідеї екологічної підготовки майбутніх спеціалістів, на проблемі розвитку культури професійного спілкування майбутніх фахівців-аграріїв, вивчення іноземних мов.
Визначено чинники, які впливають на професійну підготовку майбутніх фахівців-аграріїв: оновлення змісту вищої аграрної освіти на основі використання ідей інтеграції загальноосвітньої та спеціальної підготовки; посилення поєднання теоретичної та практичної підготовки з одночасним розширенням та осучасненням навчально-матеріальної бази та науково-методичного забезпечення освітнього процесу; визначення науково обумовленої номенклатури професій і спеціальностей; стимулювання розвитку системи приватних закладів вищої освіти і залучення приватного капіталу; розширення та поглиблення міжнародної співпраці у сфері професійної підготовки; активізація допрофесійної підготовки.
48
Yaniv, L. M., та O. A. Zinchenko. "Проблеми дефіциту державного бюджету України і шляхи їх розв’язання". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 144. http://dx.doi.org/10.15421/191615.
Повний текст джерелаАнотація:
У період кризового стану економіки та соціально-економічної нестабільності в Україні дуже гостро постало питання дефіциту бюджету. Протягом останніх років державний бюджет України стикається з такою великою проблемою як дефіцит, що виникає внаслідок перевищення витрат державного бюджету над доходами.Метою написання статті є дослідження наявних проблем дефіцитності державного бюджету України, обґрунтування причино-наслідкових зв’язківки у системі дефіцитного фінансування державної діяльності та розробка шляхів її оптимізації. Під час дослідження опрацьовано наукові праці українських учених та практиків, які вивчають проблеми дефіциту державного бюджету, законодавчі та урядові матеріали. Використано такі загальнонаукові методи: метод пізнання, метод системного аналізу, метод аналізу та синтезу, а також метод порівняння.Розглянуто сутність дефіциту бюджетної системи та причини його виникнення в Україні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні стали спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, не виважена соціально-економічна політика, що і зумовили спад обсягів валового внутрішнього продукту і національного доходу. Це природно спричинило зменшення обсягів фінансових ресурсів у державі і відобразилось на показниках бюджету у вигляді довгострокового дефіциту.Визначено залежність дефіциту бюджету від державного боргу. Встановлено, що існує тісний взаємозв’язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, у свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.Установлено зв’язки дефіциту бюджету для економіки країни. Виявлено наслідки підвищення відсоткової ставки, що, з одного боку, знижує інвестиційну привабливість на внутрішньому ринку країни, з іншого – підвищує іноземну валютну привабливість фінансових інвестицій країни. Значні інвалютні потоки призводять до зростання боргової залежності країни і, як наслідок, – зростання курсу валют, скорочення чистого експорту товарів та зниження показників інвестиційної діяльності. Таке скорочення є причина зниження рівня продуктивності праці й реального доходу в усіх його формах, що провокує зниження довіри інвесторів, а отже, скорочення іноземних інвестиційних програм і виведення капіталу за кордон.Обґрунтовано шляхи подолання бюджетного дефіциту, що полягають у вдосконаленні податкової системи, залученні до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення, забезпеченні фінансової підтримки малого та середнього бізнесу, посиленні відповідальності суб’єктів господарювання, зміцненні контролю за виплатою державних коштів, реформуванні видаткової системи, удосконаленні нормативно-правового забезпечення бюджетного процесу.Наукова новизна дослідження полягає в установленні причино-наслідкових зв’язків бюджетних дефіцитів для наукового обґрунтування бюджетного менеджменту в період структурних перетворень економіки.Практичним результатом є визначення шляхів реформування бюджетної системи України та її переходу до інвестиційної моделі.Перспективним напрямом подальших досліджень у цій сфері є розробка на основі причино-наслідкових зв’язків моделі бюджетного процесу, здатної виявити ризики дефіциту та мінімізувати їх вплив.
49
Drebot, N. P. "Тенденції розвитку регіональної мережі банківських відділень в Україні". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 4 (26 квітня 2018): 52–55. http://dx.doi.org/10.15421/40280409.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвиток банківського бізнесу, як складної динамічної системи, пов'язаний з розвитком філійної мережі банків. З огляду на це, важливого значення набуває розроблення напрямів iннoвацiйнoго розвитку мережі банківських відділень, спрямованих на забезпечення очікуваних результатів та підвищення ефективності їх діяльності, яку дедалі складніше забезпечити в умовах активного впровадження інноваційних систем дистанційного банківського обслуговування та стрімкого розвитку небанківських фінансових установ. Визначено важливість розвитку регіональної мережі банків, розглянуто тенденції розвитку банківських відділень в Україні. Проаналізовано динаміку зміни відділень банку протягом останніх 9 років. Обґрунтовано причини, через які банки закривають мережі відділень. З'ясовано тенденції в банківській системі України щодо згортання та розширення мережі відділень. Проаналізовано динаміку змін у структурі відділень банків із державною часткою, банків іноземних банківських груп та банків із приватним капіталом. Встановлено, що характерною ознакою для банківської системи України є асиметричність її територіальної структури, тому досліджено розміщення банківських відділень по регіонах України. Обґрунтовано причини закриття та розширення мережі відділень банків. Запропоновано напрями з удосконалення роботи мережі банківських відділень.
50
Redziuk, Yevhenii. "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КИТАЮ В ГЛОБАЛЬНОМУ ТОРГОВЕЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (30 квітня 2019): 80–88. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0107.
Повний текст джерелаАнотація:
Економічний та інвестиційний потенціал Китаю зростає системно і цілеспрямовано, незважаючи на сучасні торговельно-економічні конфлікти і неузгодженості, особливо зі своїм геополітичним конкурентом США. Унікальна конкурентоспроможність, збалансованість і стійкість економіки Китаю під час глобальних трансформацій не випадкова. Державне управління інвестиціями і фінансовими потоками в цій країні зосереджено, в першу чергу, на якісне вкладення коштів в реальний сектор економіки. Ці процеси перебувають під впливом урядових програм і регулятивних інструментів, фокусують їх на найбільш ефективні напрямки інноваційного, промислового та інфраструктурного розвитку Китаю. Так, згідно з введеною в Китаї державно-приватної моделі партнерства, міжнародні потоки капіталу спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів з найбільш високою рентабельністю. Як показує економічна статистика - інвестиції в Китай мають стабільні зростаючі потоки. При цьому Китай має специфічні протекціоністські умови для їх освоєння, але з огляду на значний зростаючий ринок китайських споживачів, це істотно заохочує іноземних інвесторів вкладати кошти в економіку Китаю. На зовнішніх ринках Китай продовжує утримувати позиції серед найбільших експортерів капіталу, при цьому чітко реалізуючи свої національні інтереси. Характеризуючи інвестиційні стратегії КНР за останній період, можна простежити зростаючі експансіоністські підходи до проведення інвестиційної політики, розпочатої в ході економічних реформ з 1979 року і до сих пір, що передбачає реалізацію тактики дрібних кроків з метою масштабного захоплення сировинних ринків, необхідних для подальшого зростання національної економіки КНР. В сучасних глобальних фінансово-економічних відносинах Китай поступово стає лідером з інвестування в різні регіони світу, активізує інфраструктурно-торговельні шляхи і є домінантним геополітичним гравцем світу. У контексті вищесказаного Україна може приєднатися до міжнародних існуючих і перспективних інвестиційно-інфраструктурних проектів Китаю, або залучити інвестиційні кошти на розвиток під більш низькі процентні ставки, використовуючи співпрацю з китайськими партнерами. У сучасному глобалізованому світі активно формуються нові торгові шляхи і ланцюжки доданої вартості, тому Україні потрібно інтегруватися в ці нові інфраструктурно-торговельні канали. За прикладом Китаю доцільно вибирати такі інфраструктурні проекти, які потім акумулювали б більш високу додану вартість і формували б експорт орієнтований дохід з різних регіонів світу.