Статті в журналах з теми "Капілярна структура"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Капілярна структура.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-24 статей у журналах для дослідження на тему "Капілярна структура".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Арсірій, В. А., В. Ф. Ісаєв, П. М. Рябоконь та Б. Д. Савчук. "Вплив структури на розподіл параметрів потоків і капілярне підняття води". Refrigeration Engineering and Technology 55, № 3 (1 липня 2019): 187–92. http://dx.doi.org/10.15673/ret.v55i3.1577.
Повний текст джерелаАнотація:
Візуальні дослідження руху рідини виявили структуру розподілу швидкості в поперечному перерізі. Виконано аналіз двох напрямків досліджень: ідей І. Пригожина пошуку зовнішніх сил для організації структури або системи; а також гіпотеза М. Великанова про визнання форми існування матеріальних середовищ з притаманною їм самоорганізації когерентних або дискретних утворень. Виявлення структури потоків, стійкої в просторі і часі, пояснює: чому навколишній світ демонструє високу ступінь організації і порядку всупереч домінування моделі хаосу турбулентності і твердження про тенденції зростання ентропії. Гідравлічні експерименти довели вплив структури потоків на розподіл параметрів при русі рідин і газів. Коефіцієнт гідравлічного тертя при заданих початкових параметрах залежить не тільки від числа Рейнольдса і шорсткості, але також залежить від поперечних розмірів каналу. Хвильовий характер розподілу параметрів отримано як при турбулентному, так і при ламінарному режимах течії. Хвильовий характер зміни коефіцієнта гідравлічного тертя знімає проблему невизначеності розрахунку втрат напору та інших енергетичних показників обладнання. Результати досліджень показують можливість формувати структуру потоку при русі рідин і газів. До традиційних уявлень про параболічний закон розподілу епюри усереднених значень швидкостей додано хвильовий характер розподілу пульсаційних компонент швидкості. Підсумовування епюри усереднених значень швидкості течії в кожній точці потоків з хвильовим характером розподілу пульсаційних компонент швидкості дає епюру реальних значень швидкості в кожній точці поперечного перерізу каналу. Експеримент з капілярами різних розмірів показав, що виявлена в візуальних дослідження довжина хвилі структури потоків, формує також відхилення висоти капілярного підняття води від середнього значення більш ніж на 10%. Проведені експерименти показали, що відхилення параметрів швидкості, коефіцієнта гідравлічного тертя, коефіцієнта тепловіддачі, висоти капілярного підйому води від усереднених значень для заданої величини початкового тиску при зміні поперечних розмірів проточних частин має хвильовий характер зі стійким розміром довжини хвилі.
2
Туз, Валерій Омелянович, та Наталія Леонідівна Лебедь. "Гідродинаміка газорідинних потоків на капілярно-пористих структурах". Scientific Works 83, № 1 (1 вересня 2019): 39–44. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v83i1.1415.
Повний текст джерелаАнотація:
Перспективним напрямком підвищення енергоефективності і зменшення малогабаритних характеристик тепломасообмінного обладнання, яке використовується в хімічній, харчовій та ін. галузях є застосування методів, які забезпечують оптимізацію параметрів процесів в обладнанні.
Одним з основних принципів, покладених в основу проектування і експлуатації контактних тепломасообмінних апаратів, є забезпечення стабільності взаємодії плівки рідини і потоку газу або пари. Характер взаємодії визначається кризовими явищами, пов'язаними з порушенням режиму течії плівки при високих швидкостях газового потоку, що супроводжується інтенсивним уносом крапель і початком процесу захлинання. Представлені результати дослідження показують, що використання капілярно-пористого покриття поверхні каналів контактних апаратів впливає на хвильові процеси в плівці і сприяє зниженню нижньої границі початку процесу захлинання при певних умовах. Досліджено вплив геометричних характеристик покриття на інтенсивність процесів тепломасообміну в контактному апараті. Використання результатів експериментального дослідження гідродинаміки двофазного потоку в каналах з капілярно-пористим покриттям дозволило уточнити аналітичний розв’язок задачі по визначенню границь кризових явищ. Аналіз результатів дослідження показав, що початок процесу захлинання наступає при значно більший товщині плівки, що є істотним позитивним моментом при експлуатації контактних тепломасообмінних апаратів.
3
Khalaniia, M., V. Pritsak та G. Kotsyumbas. "Патоморфологічні зміни в нирках котів за інфекційного перитоніту". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 83 (26 лютого 2018): 66–72. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8313.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати патологоанатомічного розтину 20 трупів котів, віком від 3 місяців до 7 років, у яких прижиттєво (на основі анамнезу, клінічних ознак, лабораторно-інструментальних методів дослідження та експрес-тесту VetExpert FCoV Ab) було діагностовано інфекційний перитоніт. Усі тварини утримувалися в домашніх умовах. Для гістологічного та гістохімічного дослідження були відібрані зразки нирок, які фіксували у 10% водному розчині нейтрального формаліну, рідині Карнуа та Буена. Виготовлені гістозрізи фарбували гематоксиліном та еозином, за методами Браше, Стідмена та Мак-Манусом. Зразки нирок після фіксації в 10% водному розчині нейтрального формаліну промивали в проточній воді та за допомогою заморожуючого мікротома ТОС-2 виготовляли гістозрізи, які в подальшому фарбували суданом-ІІІ. За патологоанатомічного розтину виявлено в більшості випадків помірну нефромегалію, застійну гіперемію, де в одних котів - превалювали дрібні крапкові крововиливи, в інших – сіруваті осередки. За гістологічного дослідження нирок котів, хворих на інфекційний перитоніт, структурні зміни були не однотипними, що, ймовірно, зумовлено тривалістю перебігу хвороби. У паренхімі нирок одних котів спостерігали кровонаповнення капілярів клубочків, мікросудин строми, гломерулярні та тубулоінтерстиціальні зміни. Структурні зміни в клубочках характеризувались розширенням капсули Шумлянського-Боумена та нагромадженням у просвіті гомогенної білкової або пінистої фуксинофільної маси, потовщення капілярних мембран сплетінь клубочків з помірним розширенням мезангіального матриксу, а в епітелії дистальних та проксимальних відділів канальців – білково-жирову дистрофію, що вказувало на розвиток серозного гломерулонефриту і білково-жирової дистрофії епітелію канальців. У нирках інших котів превалювало інтерстиціальне запалення. Інтерстиція просочена глікозаміногліканами, глікопропротеідами та інфільтрована клітинними елементами. В осередках запалення відзначали лімфогістіоцитарну інфільтрацію з домішками нейтрофілів і плазматичних клітин. Навколо клубочків, судин та між канальцями формувались клітинні інфільтрати. У ниркових клубочках простежували розширення перикапілярного просвіту з набубнявінням капілярних стінок і нагромадженням між ними гомогенної білкової еозинофільної маси. В епітелії звивистих канальців кіркової і мозкової речовини нирок виражені різного ступеня дистрофічно-некробіотичні зміни. Виявлені світлооптичні зміни вказували на розвиток гострого тубулоінтерстиціального нефриту.
4
Целень, Богдан Ярославович, Любов Петрівна Гоженко, Наталія Леонідівна Радченко та Георгій Костянтинович Іваницький. "Використання кавітаційних ефектів в процесах екстрагування". Scientific Works 84, № 1 (14 грудня 2020): 92–97. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v84i1.1876.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлено огляд традиційних і сучасних технологій екстрагування рослинної і тваринної сировини та інноваційних методів інтенсифікації процесів екстракції. Розглянуто три основні фактори які забезпечують інтенсифікацію процесів екстракції, а саме: збільшення питомої поверхні контакту фаз, підтримання високого потенціалу масопереносу, а також прискорення масопереносу через міжфазну поверхню. Серед них найбільш вагомим фактором інтенсифікації є прискорення внутрішнього масопереносу в структурі сировини. На цій лімітуючій стадії відбувається підведення розчинника до цільового компонента і подальша молекулярна дифузія розчиненої речовини через складну капілярно-пористу структуру до поверхні частинки. Показано, що сучасні інноваційні методи, спрямовані саме на заміну молекулярної дифузії в матриці сировини на конвективний масоперенос. Ефективність цих методів базується на ефектах кавітації, які розглядаються як основний фактор інтенсифікацій внутрішнього масопереносу в сировині. Обговорюються основні механізми кавітаційної дії, які сприяють прискорення внутрішнього масопереносу.
В статті особливу увага приділено роботі пульсаційних екстракторів, котрі ефективно застосовуються при екстрагуванні з грубо дисперсної сировини. Розглянуто конструкцію і принцип работи пульсаційного диспергатора-екстрактора, в якому для посилення кавітаційної ефектів дії вперше застосовано сопло Вентурі. До найбільш вагомих переваг нової конструкції віднесено можливість скорочення часу екстракції, максимальне вилучення цільових речовин, зменшення питомих енерговитрат та збільшення продуктивності, а також можливість одночасного проведення процесів змішування, екстракції, диспергування, гомогенізації, що дозволить в подальшому його застосування в різних промислових технологіях.
5
Stepanov, Yu M., та O. O. Krylovа. "Ендоскопія з високою роздільною здатністю та NBI в діагностиці уражень слизової оболонки верхніх відділів травного тракту". GASTROENTEROLOGY, № 2.52 (1 червня 2014): 19–31. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.2.52.2014.81944.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено можливості сучасної ендоскопії в отриманні якісних зображень слизової оболонки верхніх відділів травного тракту з застосуванням технологій високої роздільної здатності, збільшення та вузького спектра, що значно покращує візуалізацію капілярів та інших структур поверхні слизової оболонки. Використання ендоскопії зі збільшенням, хромоскопії та вузькоспектральної ендоскопії значно покращує якість огляду, скорочує час дослідження та число виконуваних біопсій.
6
Kerechanin, I. V. "Ультраструктура кровоносних капілярів вилочкової залози щурів в нормі та під впливом метилтретбутилового ефіру в експерименті". Likarska sprava, № 5-6 (27 червня 2018): 117–21. http://dx.doi.org/10.31640/jvd.5-6.2018(20).
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено аналіз данних про будову гемомікроциркуляторного русла щурів під впливом різних доз метилтретбутилового ефіру (500 мг/кг, 50 мг/кг, 5 мг/кг, 0,5 мг/кг). Вивчали структуру епдотеліоцитів гемомікроциркуляторного русла вилочкової залози щурів на 3-, 8-, 15-, 22-, 60-ту добу експерименту. Дія метилтретбутилового ефіру проявляється у надмірному рівні апоптозу лімфоцитів та зниженні фагоцитарної активності макрофагів, які піддаються некрозу в вилочковій залозі.
7
Яровий, Ігор Іванович, та Віта Петрівна Алі. "Ініціювання механодифузійного режиму вологовідведення в процесах зневоднення рослинної сировини". Scientific Works 84, № 1 (14 грудня 2020): 61–66. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v84i1.1871.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття містить результати експериментальної частини дослідження, що проводиться за загальним напрямом впровадження технологій адресної доставки енергії (АДЕ) в типових процесах харчової та переробної промисловості. В роботі визначено мету та засоби досягнення результатів, методи проведення дослідження, приведено аналіз отриманих результатів.
Основний зміст роботи полягає в дослідженні умов та обмежень при яких можливо та доцільно ініціювання та підтримка в стабільному стані механодифузійного режиму вилучення вологи при зневодненні вологих матеріалів з капілярно-пористою структурою. Визначено актуальність та доцільність використання ефекту механодифузії в процесах зневоднення сировини рослинного походження та вологих матеріалів з схожою будовою внутрішніх шарів. Обґрунтовано необхідність використання додаткових рушійних сил для інтенсифікації процесу вологовідведення з поверхні частинок матеріалу. Зокрема запропоновано використати для цього принцип фільтраційного способу сушіння. Визначено основні переваги комбінування енергопідведення за допомогою мікрохвильового електромагнітного поля та вологовідведення способом фільтраційного сушіння. Експериментально доведено принципову можливість та ефективність такої комбінації.
Описано причини обрання даного напряму досліджень, місце дослідження в системі наукової діяльності наукового колективу, зв’язки з іншими дослідженнями. Обґрунтовано актуальність дослідження, обрано конструкцію дослідного стенда, способи проведення експерименту та методи оцінки отриманих результатів. Приведено структурну схему та порядок проведення експерименту, обґрунтовано способи та методику збору інформації про хід експерименту. Описано принципи керування процесом енергопідводу та процесом вологовідведення. Надано обґрунтування обраного способу впливу на процес зневоднення, та доцільність його реалізації в стрічковій сушильній установці. Визначено модельну сировину та параметри процесу, що підлягають контролю в ході експерименту. Надано зразки графіків залежностей між основними параметрами процесу, отримані в ході експерименту. Виконано оцінку отриманих результатів. Визначено залежності кінетики процесу від питомої величини енергопідведення. Надано принципову схему удосконаленого сушильного модуля стрічкової мікрохвильової сушильної установки з реалізацією режиму механодифузійного вологовидалення. Приведено висновки, щодо завершеного етапу дослідження.
8
Рубас, Л. В., та М. С. Гнатюк. "МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ СТРУКТУР СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНИХ СУГЛОБІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ГІПЕРГЛІКЕМІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 118–22. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12213.
Повний текст джерелаАнотація:
Поширеність цукрового діабету, його ускладнень, а також захворювань скронево-нижньощелепних суглобів невпинно зростає. Однак немає даних про зміни структури цього диартрозу при вказаній ендокринній патології. Мета – встановити особливості структурних змін скронево-нижньощелепного суглоба при гіперглікемії. Матеріал і методи. Експериментально вивчено скронево-нижньощелепні суглоби 60 білих статевозрілих щурів-самців, яких поділили на 4 групи. Тваринам 1 та 2 груп моделювали стрептозотоцин-індукований цукровий діабет. Самців 3 та 4 груп використовували у якості контролю. Евтаназію щурів здійснювали через 30 та 60 діб від початку експерименту шляхом кровопускання в умовах тіопенталового наркозу. Гістологічні зрізи із скронево-нижньощелепних суглобів готували за загальноприйнятою методикою, розміщували на предметних скельцях, фарбували гематоксиліном-еозином та вивчали світлооптично. Результати. Товщина перихондрію дещо стоншувалась, переважно у клітинному шарі. В прилеглих судинах наростало повнокров’я. Частина великих клітин із ексцентрично розташованими більш чіткими ядрами локалізувалась переважно по периферії, синтезуючи навколо себе матрикс. По краю трабекул візуалізувалась помірна кількість остеобластів. У внутрішньосуглобовому диску спостерігався помірний мукоїдний набряк. Його волокна дещо потовщувались, зростала кількість клітинного інфільтрату між ними, з переважанням фібробластів, макрофагів та опасистих клітин. У синовіальній оболонці наростала вогнищева гіперплазія клітин та посилювався синтез синовіальної рідини. Серед товстих волокон еластину зв’язкового апарату збільшувалась кількість тонких колагенових волокон із набряком та помірною клітинною реакцією. В оточуючій тканині візуалізувались пучки колагенових волокон, між якими накопичувались фіброцити, а також ознаки осифікації. Зростання кількості остеобластів у волокнистій структурі та деструктивні зміни хондроцитів свідчили про ознаки руйнування хрящової тканини. Серед волокон кісткових трабекул спостерігалась вогнищева гіперплазія клітин гемопоетичного ряду. В трабекулах візуалізувалась велика кількість капілярних петель. Кровонаповнення судин знижувалось. Дозрівання хондроцитів, їхнє перетворення з клітин першого в клітини другого типу призводило до зростання базофілії міжклітинної речовини. У внутрішній поверхні суглоба між клітинами фібробластичного ряду візуалізувались остеобласти. Висновки. Експериментальний стрептозотоцин-індукований цукровий діабет призводив до виражених деструктивних процесів у скронево-нижньощелепних суглобах. Встановлені морфологічні зміни структурних елементів даного суглоба свідчать про порушення процесів остео- та хондросинтезу через 2 місяці від початку експериментального моделювання гіперглікемії.
9
Oros, M. M., та M. M. Oros Jr. "Венозна дисциркуляція та когнітивні порушення". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL 17, № 6 (10 січня 2022): 43–50. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.17.6.2021.242235.
Повний текст джерелаАнотація:
У цій статті розглянутий вплив старіння на функціональну та структурну цілісність венозного кровообігу мозку з точки зору потенційних механізмів, що беруть участь у патогенезі нейродегенерації та когнітивного спаду. Повідомлялося про збільшення венозного колагенозу в мозку з явним лейкоареозом, що свідчить про те, що патологічна перебудова венозної стінки може сприяти ураженню білої речовини як при нормальному старінні, так і при хворобі Альцгеймера. Імовірно, що через вікове зниження розтяжності внутрішня яремна вена втрачає компенсаторну здатність збільшувати трансмуральний тиск і тим самим спричинює у венозній системі мозку венозну гіпертензію. Діосмін підвищує тонус венозних і лімфатичних судин, зменшує венозний і лімфатичний застій, зміцнює стінки капілярів і знижує їх проникність, виявляє протизапальний, протинабряковий і анальгезивний ефекти, покращує мікроциркуляцію і трофіку тканин, перешкоджає тромбоутворенню. Гесперидин сприяє зміцненню стінок дрібних судин, завдяки чому знижується їх проникність, що зумовлює зменшення набряків.
10
Яровий, Ігор Іванович, Мар'яна Анатоліївна Кашкано, Олена Іваноівна Маренченко та Євген Олександрович Пилипенко. "Іноваційні способи енергопідведення у процесах сушіння термолабільної сировини". Scientific Works 83, № 1 (1 вересня 2019): 122–28. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v83i1.1429.
Повний текст джерелаАнотація:
Обумовлено причини зростання обсягів сушіння рослинної сировини. Визначено актуальність пошуку та дослідження нових способів енергопідведення в процесах сушіння рослинної сировини. Показано основні переваги мікрохвильового сушіння порівняно з традиційними конвенційними технологіями сушіння. Визначено основні недоліки та обмеження мікрохвильового сушіння. Показано зв'язок теми дослідження з напрямами наукової роботи кафедри процесів, обладнання та енергетичного менеджменту. Обрано робочу гіпотезу про взаємодію мікрохвильового поля з вологою в капілярно–пористих структурах. Визначено відмінності в процесі енергопідведення при мікрохвильовому та конвекційному сушінні. Визначено основні конструктивні обмеження для дизайну мікрохвильових сушильних апаратів. Описано обсяг та зміст проведених раніше досліджень. Приведено узагальнений аналіз результатів дослідження мікрохвильового сушіння для різних видів рослинної сировини. Обґрунтовано вибір апаратурної схеми установки для сушіння рослинної сировини в потоці. Визначено основні конструктивні рішення та обмеження, що визначають конструкцію мікрохвильової сушильної установки для рослинних матеріалів. Описано конструкцію та принцип дії дослідної стрічкової мікрохвильової сушильної установки створеної для проведення дослідження. Описано порядок проведення експериментального мікрохвильового сушіння насіння соняшника. Визначено основні залежності процесу мікрохвильового сушіння соняшника. Досліджено залежність між швидкістю вологовидалення та потужністю електромагнітного підведення енергії а також тривалістю сушіння. Визначено основні переваги комбінованого сушіння з використанням мікрохвильового та інфрачервоного випромінювання. Описано конструкцію та принцип дії установки для дослідження процесу вологовидалення при інфрачервоному сушіння. Визначено залежності кінетики процесу від величини енергопідведення та тривалості енергетичного впливу. Приведено аналіз отриманих результатів. Надано обґрунтування для наступного етапу дослідження.
11
Kotsyumbas, H. I., та N. P. Vretsona. "Гістологічні та гістохімічні зміни в нирках собак за отруєння ізоніазидом". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 238–46. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.30.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлені результати макроскопічних, гістологічних та гістохімічних досліджень нирок собак за отруєння ізоніазидом. Проведено патологоанатомічний розтин 19 трупів собак різного віку та породи, відібрано фрагменти нирок для морфологічних досліджень. Взірці нирок фіксували в 10 % водному розчині нейтрального формаліну, рідині Карнуа і Буена. Зневоднення проводили в етанолі зростаючої концентрації та заливали в парафін. Зрізи виготовляли на мікротомі МС–2 товщиною 7 мкм, фарбували гематоксиліном та еозином, за методикою Мак–Мануса і Перлса. Виготовлені гістопрепарати розглядали під світловим мікроскопом Leica DM 2500 (Switzerland), фотофіксацію здійснювали фотокамерою Leica DFC450C з використанням програмного забезпечення Leica Application Suite Version 4.4. Макроскопічно нирки кровонаповнені, бобоподібної форми, збільшені в об’ємі. Поверхня органу гладка, волокниста капсула нирки знімалась легко, на розрізі межа між кірковою і мозковою речовиною виражена. Кіркова речовина забарвлена у коричнево-вишневий колір, в той час як мозкова речовина – червоно-рожевого відтінку. З поверхні розрізу кіркової речовини стікала венозна кров. За гістологічного дослідження у нирках встановлено: гіперемія, стаз, діапедезні крововиливи, гемоліз еритроцитів, який супроводжував відкладання гранул гемосидерину та білірубіну в епітелії канальців та макрофагів; плазматичне просякання і накопичення глікопротеїнів у стінках капілярів клубочка, капсули Шумлянського-Боумена, артеріолах та у стромальних елементах інтерстицію; у проксимальних звивистих канальцях нирок превалювали гідропічна дистрофія та некробіоз, що вказувало на розвиток некротичного тубулонефрозу. Виявлені мікроструктурні зміни нирок загиблих собак відзначались не однотипністю в структурах кіркової та мозкової речовини, але спільним було прогресуюче порушення гемодинаміки та руйнування клітинних елементів.
12
Horlachuk, N. V., L. M. Mosula та N. O. Zarivna. "ХРОМАТО-МАС-СПЕКТРОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ ТІАНЕПТИНУ В СЕЧІ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (6 лютого 2019): 146–52. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9828.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Коаксил (тіанептин) є антидепресантом нового покоління із селективно-серотонінергічною дією. Останнім часом в Україні відзначається значне збільшення немедичного використання атипового трициклічного антидепресанту – тіанептину. За даними вітчизняних наркологів та психіатрів, ним зловживають наркомани. У літературних джерелах є відомості про те, що цей лікарський засіб поєднує в собі властивості опію, героїну та кокаїну. Приймання тіанептину у великих дозах (400−600 мг внутрішньовенно) призводить до стану ейфорії і дає наркотичний ефект у декілька разів сильніший, ніж героїн та кокаїн.
Мета дослідження – вивчити і визначити метаболіти тіанептину, що утворюються в організмі людини та які виявляють у сечі в ході досліджень методом газової хроматографії і хромато-мас-спектрометрії.
Методи дослідження. Аналіз проводили на газовому хроматографі Agilent 6890N з мас-селективним детектором Agilent 5973 і автоінжектором Agilent 7683 (США), обладнаному хроматографічною кварцовою капілярною колонкою FactorFOUR фірми “Varian” (США). Газ-носій – гелій.
Результати й обговорення. Результати аналізу екстрактів, отриманих як при кислих, так і при лужних значеннях рН, показали наявність у них метаболіту тіанептину МС5. Крім основного метаболіту МС5, в екстрактах, одержаних при рН 3–4, були також присутні дезалкілдезамінотіанептин і дезалкілдезамінонортіанептин, а в екстрактах, отриманих при рН 9–10, – дезалкілтіанептин і метаболіт, структуру якого на даний момент встановити не вдалося. На основі того, що головний метаболіт тіанептину МС5 ізолюється із сечі як при кислих значеннях рН (рН 3–4), так і при лужних (рН 9–10), для хромато-мас-спектрометричного його аналізу можна використовувати і кислі і лужні екстракти.
Висновки. Показано можливість використання методів газової хроматографії та хромато-мас-спектрометрії для аналізу метаболітів. Основний метаболіт тіанептину може ізолюватися із сечі при кислих, а також лужних значеннях рН середовища.
13
Bolotov, Maksym, Gennady Bolotov, Iryna Prybytko та Mykola Korzachenko. "ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОРОЗІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ЗАЛІЗОБЕТОНУ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 4(18) (2019): 247–58. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-4(18)-247-258.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. На сьогодні питання корозійної стійкості бетонних та залізобетонних конструкцій (ЗБК) є актуальними в усьому світі, оскільки ступінь корозійного захисту таких конструкцій визначає терміни їх експлуатаційної придатності та рівень стійкого розвитку будівельних процесів загалом. Постановка проблеми. Природно-кліматичні зони України характеризуються певною неоднорідністю як за температурою, так і за кількістю річних опадів, що часто стають причиною протікання певних деструкційних процесів у залізобетоні, здебільшого пов’язаних із кородуванням металевої арматури і, як наслідок, суттєвого зниження термінів її експлуатації. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі корозії арматури залізобетону прикута увага багатьох вітчизняних та закордонних учених. Зокрема, значна увага приділяється способам підвищення щільності цементного каменю бетону, як активного сорбенту вологи із навколишнього середовища та транспортера її до металевої арматури. Також вказується на значний вплив температури навколишнього середовища (повітря) на швидкість протікання хімічних та електрохімічних процесів, що спричиняють корозію арматури та закладних елементів. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Незважаючи на велику кількість публікацій, присвячених корозійним процесам бетону та залізобетону, на сьогоднішній день не вдається в повній мірі виділити той чи інший спосіб запобігання корозії, як найбільш дієвий. На нашу думку, це пов’язано насамперед із відсутністю будь-яких систематизованих даних стосовно сучасних засобів боротьби проти корозії ЗБК, що дозволять значно збільшити строки їх експлуатації. Мета роботи. У зв’язку з цим, метою цієї роботи є аналіз способів підвищення терміну експлуатаційної придатності залізобетонних конструкцій, що працюють в умовах агресивних атмосферних впливів. Виклад основного матеріалу. Проаналізовано основні способи зниження рівня поруватості цементного каменю бетону на етапі його виготовлення з використанням різного роду модифікуючих добавок, та на етапі експлуатації залізобетонної конструкції шляхом його гідрофібізації та кальматації. Наведено наслідки тривалих корозійних впливів на металеву арматуру залізобетону та способи їх запобігання, переважно пов’язаних із просоченням арматури мігруючими інгібіторами корозії. Наведено передумови використання композитної арматури в якості альтернативи металевій. Висновки відповідно до статті. Встановлено, що основним джерелом корозії бетонних та залізобетонних конструкцій є капілярно-пориста структура цементного каменю бетону, що служить активним стоком вологи та різного роду хімічних домішок. Встановлено, що найбільш дієвим способом запобігання корозії металевої арматури нині є використання так званих мігруючих інгібіторів корозії, що на відміну від інших способів (гідрофібізації та кальматації) забезпечує надійний тривалий захист металевих стержнів від взаємодії із навколишнім середовищем.
14
Pylypchuk, T. P., I. Ya Krynytska та M. I. Marushchak. "ОСОБЛИВОСТІ ВІЛЬНОРАДИКАЛЬНОГО ОКИСНЕННЯ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ СИНДРОМІ ТРИВАЛОГО СТИСНЕННЯ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (4 лютого 2019): 79–85. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9807.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Особливий інтерес дослідників до вивчення особливостей вільнорадикального окиснення при синдромі тривалого стиснення (СТС) пов’язаний з тим, що в генезисі порушення проникності капілярів і набряку в ході розвитку процесу одним із найважливіших механізмів є посилення генерації вільних радикалів.
Мета дослідження – вивчити в динаміці показники вільнорадикального окиснення у крові та печінці щурів на моделі ендотоксикозу, що формується за умов синдрому тривалого стиснення.
Методи дослідження. Досліди проведено на 40 безпородних статевозрілих білих щурах-самцях. Експериментальною моделлю слугував патологічний процес, що розвивався у тварин внаслідок стиснення м’яких тканин лівої тазової кінцівки протягом 4 год у спеціальному пристрої. Площа стискальної поверхні становила 4 см2, а сила компресії – 4,25 кг/см2. При цьому цілісність великих судин і кісткових структур нижньої кінцівки зберігалась. Таким чином, у тварин моделювався синдром тривалого стиснення середнього ступеня. У сироватці крові й печінці визначали вміст гідропероксидів ліпідів (ГПЛ), концентрацію ТБК-активних продуктів (ТБК–АП). Рівень продукування активних форм оксигену лейкоцитами крові визначали цитофлуориметрично.
Результати й обговорення. Результати досліджень вказують на активацію процесів вільнорадикального окиснення як у сироватці крові, так і в печінці щурів у динаміці розвитку СТС. Встановлено достовірне збільшення продукування активних форм оксигену лейкоцитами крові тварин у всі доби спостереження, вірогідні зміни показників первинної і вторинної пероксидації ліпідів. При порівнюванні змін концентрації первинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів у сироватці крові й супернатанті гомогенату печінки щурів з експериментальним СТС виявлено односпрямовані зміни концентрації ГПЛ у досліджуваних біологічних рідинах з їх переважанням у печінці на 3–14 доби. Зіставлення концентрації ТБК-АП у крові й печінці тварин у динаміці розвитку СТС свідчило також про односпрямоване підвищення досліджуваного показника на 3–7 доби з наступним зниженням на 14-ту добу. Слід зауважити, що на 3-тю добу концентрація ТБК-АП переважала в гомогенаті печінки, тоді як на 14-ту добу рівень даного показника був на 16,9 % меншим у печінці відносно крові.
Висновок. При експериментальному синдромі тривалого стиснення активація процесів вільнорадикального окиснення характеризується зростанням продукування активних форм оксигену лейкоцитами крові щурів у всі доби спостереження, а також достовірними змінами показників первинної і вторинної пероксидації ліпідів у крові та гомогенаті печінки порівняно з контрольною групою.
15
Гузьова, Ірина Олександрівна, та Володимир Михайлович Атаманюк. "Дослідження кінетики сушіння цукатів з гарбуза". Scientific Works 84, № 1 (14 грудня 2020): 34–41. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v84i1.1866.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті описується особливість кінетики сушіння цукатів. Цукати, корисний для організму продукт, виготовлений з фруктів, овочів і ягід. Об'єктом дослідження є цукат з гарбуза. Спосіб приготування містить в собі кілька етапів: очищення, нарізка, варіння в цукровому сиропі, сушіння. Готовий продукт має відмінну якість і органолептичні властивості. Сушіння цукатів – складний, тривалий і енергоємний процес. Процес сушіння залежить від зовнішніх умов, структури матеріалу і форми зв'язку вологи з матеріалом. Авторами статті проведено дослідження кінетики сушіння цукатів температурою 20°С – 80°С. Експерименти проводилися наступним чином: частину просочених цукровим сиропом скибок гарбуза температурою 80°С відділяють від рідкої фази і сушать. Другу частину залишають в сиропі, який охолоджують до 60°С, після чого висушують. Третю частину цукатів залишають в сиропі, який охолоджують до 40°С, після чого висушують. Аналогічно четверту частину залишають в сиропі, який охолоджують до 20°С, після чого також висушують. Сушіння чотирьох частин відбувається окремо, за однакових умов: температура теплового агенту (повітря) – 100 °С, швидкість теплового агенту 2 м/с. Сушіння відбувається в контейнері фільтраційним методом. Контейнер складається з чотирьох частин, які мають перфоровані перегородки. На кожну з чотирьох перфорованих перегородок цукати розкладають рівномірно в один шар в шаховому порядку. Такий метод розміщення цукатів сприяє рівномірному розподіленню теплового агенту, мінімізує гідравлічний опір шару. В результаті дослідження встановлено залежності швидкості сушки цукатів від температури, обґрунтовано вплив форми зв'язку вологи з матеріалом на характер і тривалість сушіння, а також теоретично визначено час сушіння для різних температурних режимів.
У статті теоретично досліджується кінетика сушіння цукатів з гарбуза в умовах різних температур плодів. Сушіння цукатів відбувається в періоді спадаючої швидкості сушіння. Криві швидкості сушки складаються з двох частин. Перша частина відповідає випаровуванню капілярної вологи з поверхні міжклітинної простору. Друга частина кривих відповідає випаровуванню осмотично зв'язаної міжклітинної і клітинної вологи. Також в матеріалі присутній термодифузія, яка уповільнює процес сушіння. В умовах малих перепадів температур термодифузія відіграє незначну роль. Тому найбільш швидко висушується цукат з температурою 80°С. Цукати з температурою 20°С висушуються повільно. Це явище можна пояснити великим впливом термодифузії і кристалізацією цукру під час тривалої сушки. Проведено узагальнення і апроксимація експериментальних даних на основі диференціального рівняння швидкості сушіння. На основі теоретичних узагальнень виведені рівняння, що дозволяють визначити числові значення швидкості сушіння і коефіцієнта сушіння, а також теоретично встановити характер зміни швидкості сушіння і розрахувати час сушіння до необхідної вологості. У статті обґрунтовано раціональні температурні режими (40°С – 80°С) сушки цукатів з гарбуза.
16
Demus, N. V. "Морфологія, гісто- та цитоморфометрія печінки жуйних". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 83 (27 лютого 2018): 56–60. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8311.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі з’ясовано макро-, мікроскопічну будову та особливості морфометричних показників печінки великої рогатої худоби (ВРХ) та овець на органному, тканинному та клітинному рівнях структурної організації із застосуванням анатомічних, гістологічних та морфометричних методів. Проведені дослідження свідчать, що морфологічна будова печінки у досліджуваних тварин має подібну структурну організацію, але відрізняється певними органо-, гісто- та цитоморфометричними показниками. На основі результатів органометрії встановлено, що абсолютна маса печінки у жуйних мінлива і в певній мірі залежить від кровонаповнення органа та виду тварин. Так у великої рогатої худоби абсолютна маса печінки становить 4,07 ± 0,084 кг, відносна – 1,12 ± 0,012%, у овець відповідно 0,65 ± 0,0065 кг та 1,21 ± 0,014%. Гістоархітектоніка печінки ВРХ та овець побудована із сполучнотканинної строми і паренхіми. Строма органа сформована капсулою, поверх якої знаходиться серозна оболонка. У ділянці воріт печінки сполучна тканина капсули проникає всередину органа, розгалужується і ділить орган на часточки, які мають різі розміри та полігональну форму. З’ясовано, що у мікроскопічній будові печінки дослідних тварин – великої рогатої худоби та овець, межі між печінковими часточками, не зовсім чіткі у звʼязку з слабким розвитком між часточками сполучної тканини. За мікроскопічної будови печінкова часточка у жуйних сформована щільною сіткою епітеліальних пластинок, які мають радіальний напрямок та інколи анастомозують між собою. Кожна пластинка представлена двома рядами гепатоцитів, між якими містяться чітко виражені синусоїдні гемокапіляри. Між рядами гепатоцитів, що формують пластинки виявляються досить витончені (розміром до 1-го мкм) жовчні капіляри, стінками яких є оболонка гепатоцитів, що з’єднані між собою щільними контактами. Згідно з гістоморфометричними дослідженнями середня площа часточки печінки у великої рогатої худоби становить 0,7852 ± 0,041 мм², у овець такий показник є у 1,28 рази меншим і дорівнює відповідно 0,6143 ± 0,066 мм². Кількість часточок на одиницю площі (14 мм²), навпаки, є більшою у овець – 17,8 ± 2,88 одиниць і, достовірно (Р ˂ 0,01) майже у 1,4 раза меншим (12,4 ± 1,99 од.) у ВРХ. Гепатоцити печінки дослідних тварин мають неправильну багатогранну форму з чіткими контурами цитоплазми. Вони щільно прилягають один до одного і містять округлі, центрально чи ексцентрично розміщені та інтенсивно забарвлені ядра різного діаметра. Гепатоцити за обʼємом цитоплазми та ядер характеризуються різними розмірами (малі, середні, великі), а відповідно і різним ядерно-цитоплазматичним відношенням (ЯЦВ): найвищий індекс ЯЦВ властивий для малих клітин, найнижчий – для великих. При цьому цитопопуляція часточок печінки овець, порівняно з такою у ВРХ, характеризується більшою кількістю малих гепатоцитів, на що вказує зростання середнього показника індексу ЯЦВ з 0,1020 ± 0,0065 у ВРХ до 0,1201 ± 0,0573 у овець.
17
Glushko, K. T., Yu G. Zagrychuk, A. I. Smachуlo, A. Z. Mykolenko та І. І. Smachуlo. "СТРУКТУРНІ ЗМІНИ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ШЛУНКА ПРИ ХРОНІЧНОМУ ГАСТРИТІ У ДІТЕЙ НА ФОНІ ПОЄДНАННЯ ПАРАЗИТАРНОЇ ТА H. PYLORI ІНФЕКЦІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (2 серпня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i2.8905.
Повний текст джерелаАнотація:
Останніми роками зростає увага дослідників до впливу паразитозів на перебіг захворювань травної системи у дітей, оскільки кишкові паразити є одними з найчастіших патогенів шлунково-кишкового тракту.Мета – проведення порівняльного аналізу структурних змін слизової оболонки шлунка у дітей, хворих на хронічний гастрит, залежно від поєднання інфікування H. pylori та інвазування Giardia intestinalis.Матеріал і методи. Проведено клініко-лабораторне та інструментальне обстеження дітей з хронічним гастритом віком від 7 до 17 років, з наступною біопсією, та досліджено морфологічні й морфометричні особливості слизової оболонки шлунка.Результати. Найменш виражені патогістологічні та морфометричні зміни слизової оболонки шлунка спостерігали у дітей з хронічним гастритом при моноінвазії Giardia intestinalis, тоді як поєднання інфікування H. pylori та лямбліозу при хронічному гастриті призводить до дистрофічно-некротичних змін епітелію, порушення регенерації, розвитку кишкової метаплазії та розладів кровообігу. Це підтверджується максимальним зниженням ядерно-цитоплазматичного індексу (0,0584±0,0047), підвищенням клітинної щільності інфільтрату на 9,84 % та зменшенням відносного об’єму капілярів та капілярно-епітеліоцитарного відношення, порівняно з моноінвазією Giardia intestinalis.Висновки. Найбільш виражені патогістологічні та морфометричні зміни виявлено у досліджуваній групі пацієнтів з хронічним гастритом, асоційованим з H. pylori, у поєднанні з лямбліозом.
18
Nychytaylo, M. Yu, A. I. Hutsuliak, I. I. Bulyk та I. V. Dybenko. "Використання ВЧ-електрозварювання при лапароскопічній холецистектомії з причини гострого холециститу, ускладненого паравезикальним інфільтратом". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (9 лютого 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2016.4.7181.
Повний текст джерелаАнотація:
У 20 хворих із гострим калькульозним холециститом, ускладненим паравезикальним інфільтратом, під час виконання лапароскопічної холецистектомії для дисекції тканин та гемостазу використовували метод високочастотного електрозварювання. Застосування даного методу при дисекції дозволило значно зменшити кровоточивість інфільтрованих тканин за рахунок того, що відбувалося заварювання всіх дрібних судин та капілярів і розсічені тканини майже не кровоточили. У випадках виникнення кровотечі метод ВЧ-електрозварювання, на відміну від монополярної коагуляції, дозволяє проводити гемостаз без постійного осушення операційного поля. Крім того, даний метод дає можливість проводити гемостаз як із дрібних капілярів, так і з судин більш великого діаметра, в тому числі з міхурової артерії. У результаті використання ВЧ-електрозварювання вдалося полегшити дисекцію тканин, покращити ідентифікацію структур зони трикутника Кало та значно скоротити час операції.
19
Слабий, О. Б., та М. С. Гнатюк. "ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНИХ ЗМІН АНГІОАРХІТЕКТОНІКИ МІКРОГЕМОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА ШЛУНОЧКІВ СЕРЦЯ ПРИ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНІЙ ЛЕГЕНЕВІЙ АРТЕРІАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ". Вісник наукових досліджень, № 4 (23 грудня 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.4.5657.
Повний текст джерелаАнотація:
<p>Морфологічними методами вивчено особливості структурних змін ангіоархітектоніки мікрогемоциркуляторного русла шлуночків серця дослідних тварин після правосторонньої пульмонектомії. Встановлено, що остання призводить до розвитку легеневого серця та вираженої структурної перебудови ангіоархітектоніки мікрогемоциркуляторного русла шлуночків серця, яка характеризується звуженням просвіту приносної (артеріоли, прекапіляри), обмінної (капіляри) та розширенням його венозної частини (посткапіляри, венули), зміною просторової орієнтації мікросудин, безсудинними зонами. більш виражені структурні зміни судин мікрогемоциркуляторного русла домінують у правому шлуночку декомпенсованого легеневого серця.</p>
20
Zakharova, V. P., K. V. Rudenko, L. O. Nevmerzhytska, A. A. Balabai, S. I. Dorofeeva та O. S. Chumak. "Морфологічні зміни міокарда міжшлуночкової перегородки протягом першіх годин після алкогольної септальної абляції у хворих із гіпертрофічною кардіоміопатією (два клінічні спостереження)". Ukrainian journal of cardiovascular surgery, 11 лютого 2019, 71–77. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/19.35/17(071-077).
Повний текст джерелаАнотація:
Алкогольна септальна абляція є альтернативним методом лікування гіпертрофічної кардіоміопатії. У літературі не знайдено даних відносно характеру змін міокарда в перші години після алкогольної септальної абляції.
Мета роботи – описати дані вивчення морфологічних зміни міокарда у двох хворих з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією через 1 та 10 годин після проведення алкогольної септальної абляції.
Методи: макроскопія; мікроскопія гістологічних препаратів, забарвлених гематоксиліном і еозином, пікрофуксином за ван Гізоном, фукселіном за Вейгертом, а також методом MSB у модифікації Зербіно-Лукасевич.
Результати. У мікросудинах зареєстровано зміни стінок, які пов’язані зі спиртовою коагуляцією їхніх структур. Просвіти артерій і артеріол були обтуровані «тінями» еритроцитів або дрібними згустками крові, що спричинило ішемічне ушкодження кардіомоіцитів. Вихід спирту за межі капілярів супроводжувався коагуляційним некрозом навколишніх кардіомоіцитів. Через 10 годин після алкогольної септальної абляції в зонах ураження були наявні лейкоцитарні інфільтрати.
21
Туз, В. О., та Н. Л. Лебедь. "ДОСЛІДЖЕННЯ СТІЙКОСТІ ТЕЧІЇ ГРАВІТАЦІЙНО СТІКАЮЧОЇ ПЛІВКИ РІДИНИ В ДВОФАЗНИХ СИСТЕМАХ". Scientific Works 82, № 1 (23 серпня 2018). http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v82i1.998.
Повний текст джерелаАнотація:
Використання методів пасивної інтенсифікації у вигляді поверхонь з капілярно-пористим покриттям в контактних апаратах істотно ускладнює гідродинамічну картину взаємодії системи «поверхня – плівка рідини – газовий потік». Інтенсифікуючи процеси тепло- і масообміну, штучна шорсткість зменшує робочий діапазон контактних апаратів, шляхом зниження границі захлинання. Результати рішення математичної моделі системи «плівка рідини – газовий (паровий) потік» у вигляді системи диференціальних рівнянь з відповідними граничними умовами для гладкої вертикальної поверхні не коректно використовувати для визначення параметрів плівки при кризових явищах у випадку застосування каналів з капілярно-пористими структурами. Представлений аналіз результатів експериментального дослідження гідродинаміки двофазного потоку в каналах з капілярно-пористим покриттям, при відповідних граничних умовах, дозволив визначити верхній діапазон навантажень до початку захлинання по рідкій і газовій фазах в контактних тепломасообмінних апаратах. Аналітичне рішення задачі з визначення границь кризових явищ з урахуванням результатів експериментального дослідження гідродинаміки двофазного потоку в каналах з капілярно-пористим покриттям, при відповідних граничних умовах, дозволило визначити верхній діапазон навантажень до початку захлинання по рідкій і газовій фазах в контактних тепломасообмінних апаратах.The use of passive intensification methods in the form of surfaces with a capillary-porous coating in contact devices greatly complicates the hydrodynamic structure of the interaction of the system "surface - liquid film - gas stream". Intensifying the processes of heat and mass transfer, artificial roughness increases the working range of contact devices, by reducing the break border.The complexity of the analytical study of the stability of the system "liquid film - gas or steam flow" by solving a mathematical model, which is a system of differential equations with corresponding boundary conditions, consists in the fact that the functional dependence for the boundary phase separation is unknown. By using the equation of the surface separation in the form of a wave function that satisfies this system of differential equations and boundary conditions, it is necessary to determine the parameters of the waves. It is assumed that the tangential and normal components of the gas stress on the surface of the liquid film can be expressed by the dependence due to the deviation of the phase separation surface from the liquid-film-unshaked waves. Under such assumptions, the solution is reduced to considering the motion of a liquid film at given boundary conditions on the channel wall and on a free surface.The results of the solution of mathematical model of system "liquid film - gas (steam) flow" for a smooth vertical surface are not correctly used to determine the film parameters at crisis phenomena’s in the case of channels with a capillary-porous structure.The represented analysis of results of the experimental study of the hydrodynamics of two-phase flow in the channels with capillary-porous coating, at the appropriate boundary conditions, allowed to determine the upper range of loads prior to the beginning of break on the liquid and gas phases in contact heat and mass exchange devices. An analytical solution to the task of determining the boundaries of crisis phenomena, taking into account the results of an experimental study of the hydrodynamics of a two-phase flow in channels with capillary-porous coating, at appropriate boundary conditions, allowed to determine the upper range of loads prior to the beginning of break on the liquid and gas phases in contact heat and mass exchange devices.
22
Мачоган, В. Р. "Особливості структурної характеристики пародонта щурів при експериментальному пародонтиті". Вісник наукових досліджень, № 1 (16 червня 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.1.4603.
Повний текст джерелаАнотація:
ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПАРОДОНТА ЩУРІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ПАРОДОНТИТІ - Дані комплексні гістологічні дослідження показали, що при експериментальному ураженні пародонта щурів відмічалися структурно-функціональні зміни, які характеризувалися переважним ураженням м’яких тканин пародонта, в основі яких лежить запальний, а в подальшому - запально-дистрофічний процес, що поширювався з ясен на прилеглі тканини пародонта. Тобто запропонована експериментальна модель відтворювала запальні зміни в паро- донті, які відбуваються при пародонтиті. Так, на 8-му добу експерименту в тканинах пародонта визначалися зміни, що характеризувалися порушенням цілості зубоепітеліального з’єднання та утворенням пародонтальної кишені. При цьому, значні зміни відбувалися в мікроциркуляторному руслі тканин пародонта та проявлялися у вигляді розширення та артеріального повнокров’я капілярів, інфільтрацією периваскулярної сполучної тканини поодинокими плазматичними клітинами та розширенням міжендо- теліальних просторів з виходом серозного чи серозно-геморагічного ексудату. В сполучній тканині визначалися вогнищеві інфільтрати з переважанням поліморфноядерних клітинних елементів. Дегенеративні зміни відбувалися з боку волокнистих структур та проявлялися у вигляді дезорганізації та потовщення колагенових волокон і зменшення кількості міжклітинної речовини.<br />ОСОБЕННОСТИ СТРУКТУРНОЙ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПАРОДОНТА КРЫС ПРИ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМ ПАРОДОНТИТЕ - Данные комплексные гистологические исследования показали, что при экспериментальном поражении пародонта крыс отмечались структурно-функциональные изменения, которые характеризовались преимущественным поражением мягких тканей пародонта, в основе которых лежит воспалительный, а в дальнейшем - воспалительно-дистрофический процесс, который распространялся из десен на прилегающие ткани пародонта. Тоесть предложенная экспериментальная модель воспроизводила воспалительные изменения в пародонте, которые происходят при пародонтите. Так, на 8-е сутки эксперимента в тканях пародонта определялись изменения, которые характеризовались нарушением целости зубоэпителиального соединения и образованием пародонтально- го кармана. При этом, значительные изменения происходили в микроциркуляторном русле тканей пародонта и проявлялись в виде расширения и артериального полнокровие капилляров, инфильтрацией периваскулярной соединительной ткани единичными плазматическими клетками и расширением междуэндотелиальных пространств с выходом серозного или серозно-геморрагического экссудата. В соединительной ткани определялись очаговые инфильтраты с преобладанием полиморфноядерных клеточных элементов. Дегенеративные изменения происходили со стороны волокнистых структур и проявлялись в виде дезорганизации и утолщенния коллагеновых волокон и уменьшения количества межклеточного вещества.<br />PECULIARITIES OF STRUCTURAL CHARACTERISTICS OF PARODONTIUM RATS WITH EXPERIMENTAL PERIODONTITIS - Data complex histological studies have shown that parodontium lesions in experimental rats were observed structural and functional changes, which were characterized by a primary lesion of parodontium soft tissues, which are based on the inflammatory and later - inflammatory and dystrophic process, which spread from the gums to the adjacent parodontium tissues. That is, the proposed experimental model reproduced the inflammatory changes in the parodontium, which occur in periodontitis. So, on the 8th day of the experiment in parodontium tissues were determined by the changes that were characterized by violation of the integrity tooth-epithelial compounds and the formation of periodontal pockets. In this case, significant changes have occurred in the microvasculature of the tiss parodontium ues and is manifested<br />in the form of expansion and blood congestion of the capillaries, infiltration of perivascular connective tissue isolated plasma cells and expansion between endothelial spaces with access serous or serohemorrhagic exudate. In the connective tissue were determined patchy infiltrates with a predominance of polymorphonuclear cell elements. Degenerative changes were on hand fibrous structures and manifest in the form of disorganization and thickened collagen fibers and reduce the number of intercellular substance.<br />Ключові слова: експериментальний пародонтит, щури, тканини пародонта, гістологічні дослідження, морфометрія.<br />Ключевые слова: экспериментальный пародонтит, крысы, ткани пародонта, гистологические исследования, морфометрия.<br />Key words: experimental periodontitis, rats, parodontium tissues, histological studies, morphometry.
23
Ilkiv, O. P. "ВПЛИВ СТРУМЕКТОМІЇ НА СТАН ГЕМОМІКРОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА ЯЄЧОК ЩУРІВ ЗА ДАНИМИ ЕЛЕКТРОННОЇ МІКРОСКОПІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 1, № 3 (2 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v1.i3.8028.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. За останні роки відмічається досить стійка тенденція до зниження народжуваності в ряді європейських країн, включаючи Україну. Одним з факторів зниження цього показника вважається ослаблення активності сперматогенезу. До причин порушення сперматогенезу у чоловіків відносять ендокринні розлади. Зокрема, за результатами ряду досліджень висловлюється думка, що до порушення сперматогенної та інкреторної функції сім’яників у дорослих чоловіків може приводити нестачі тиреоїдних гормонів.Мета дослідження: встановити ультраструктурні особливості перебудови гемомікроциркуляторного русла яєчок щурів після струмектомії.Матеріал і методи. Експерименти проведено на 18 статевозрілих білих лабораторних щурах-самцях з масою тіла 160-180 г. З них 3 тварини склали контрольну групу Іншим 15 щурам під кетаміновим знечуленням проводили струмектомію. Матеріал для електронномікроскопічних досліджень забирали через 1, 3, 7, 14 і 28 діб після операції згідно загальноприйнятої методики. Ультратонкі зрізи, виготовлені на ультрамікротомі LKB–3 (Швеція), контрастували 1 % водним розчином уранілацетату та цитратом свинцю згідно метода Рейнольдса і вивчали в електронному мікроскопі ПЕМ–125К.Результати досліджень та їх обговорення. Через 1 добу після струмектомії спостерігалося зниження пропускної здатності гемокапілярів за рахунок помітного звуження їх просвіту. Це відбувалося внаслідок набухання ендотеліоцитів і особливо їх ядер, які разом із тонким прошарком цитоплазми і цитолемою випиналися у просвіт мікросудин. У результаті цього у просвіті гемокапілярів виявлялися скупчення овально деформованих еритроцитів.Через 3 доби після струмектомії діаметр гемокапілярів ставав, навпаки, дещо розширеним. У їх просвіті також були присутні формені елементи крові, переважно еритроцити, форма яких ще продовжувала залишатися овально витягнутою. Ендотеліоцити у складі стінок мікросудин мали потовщену вогнищево набряклу цитоплазму. Цитолема за рахунок нерівності контурів формувала випинання та мікроворсинки у просвіт капілярів, а також заглиблення у цитоплазму. У периферійних ділянках цитоплазми виявлялися різні за розмірами вакуолі та піноцитозні міхурці. На цьому тлі відмічалися локальні потовщення базальної мембрани та периваскулярний набряк.З 7 по14 добу експериментального спостереження виявлені попередньо електронномікроскопічні зміни структур гемомікроциркуляторного русла продовжували наростати. Це підтверджувалося подальшим розширенням просвітів та помітним кровонаповненям мікросудин. Зберігалися випинання і інвагінації цитоплазми ендотеліоцитів. Однак товщина їх цитоплазми, особливо у периферійних відділах, дещо зменшувалася.Починаючи з 21 і особливо на 28 добу експерименту виявлені у попередній термін спостереження ознаки розладів гемомікроциркукляції продовжували наростати. Просвіт гемокапілярів ставав помітно розширеним і нерідко у рази переважав над діаметром еритроцитів, які у результаті цього набували чіткої округлої форми. У складі стінок мікросудин одночасно виявлялися ендотеліоцити з набряком цитоплазми, а також клітини, що мали електроннощільну цитоплазму та пікнотичні осміофільні ядра. У розширених периваскулярних просторах виявлялися ознаки склеротичних змін, що підтверджувалося наявністю як окремих колагенових фібрил, так і цілих їх пучків.Висновки. У ранні терміни після струмектомії знижується пропускна здатність гемокапілярів яєчок як реакція на операційну травму. У віддалені терміни у гемомікроциркуляторному руслі яєчок переважають явища застійного характеру з одночасним розвитком дистрофічних змін у ендотеліоцитах та проліферацією колагенових структур у периваскулярних просторах, що може бути причиною ішемії органа з розвитком його функціональної недостатності.
24
Малежик, Іван Федорович, Ігор Володимирович Дубковецький та Л. В. Стрельченко. "ВПЛИВ ШВИДКОСТІ РУХУ ПОВІТРЯ НА ПРОЦЕС КОНВЕКТИВНО-ТЕРМОРАДІАЦІЙНОГО СУШІННЯ ЯБЛУЧНИХ СНЕКІВ". Scientific Works 82, № 1 (23 серпня 2018). http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v82i1.1001.
Повний текст джерелаАнотація:
В процесі розвитку технічного прогресу харчова промисловість вимагає нових технологічних рішень для підвищення якості харчових продуктів. Сегмент ринку снеків в наш час дуже поширений та популярний серед споживачів, проте якість цих снеків бажала б бути вищою, а асортимент різноманітнішим. Саме ця проблема наштовхнула нас на створення нового продукту з відмінними харчовими властивостями та збалансованим хімічним складом. Маючи базу попередніх досліджень оптимальних параметрів сушіння снеків, необхідно визначити вплив швидкісті руху повітря на процес сушіння. Швидкість циркуляції повітря в сушильному пристрої - найважливіший параметр процесу сушіння. Чим вище швидкість циркуляції, тим, за інших рівних умов, менша тривалість процесу, вища продуктивність сушіння, менша нерівномірність сушіння матеріалу, більші витрати електроенергії і в більшості випадків вища собівартість. Нами запропоновано комбінувати два способи підведення теплоти при сушінні – терморадіаційний і конвективний, що дозволило зменшити відносну вологість повітря і збільшити рушійну силу процесу в порівнянні з сушінням інфрачервоними променями. Для цього була спроектована і виготовлена сушильна установка, яка дозволяє сушити терморадіаційним і конвективним способами як окремо, так і їх поєднанням. В роботі викладені результати досліджень впливу швидкості циркуляції сушильного агента на основні параметрів процесу сушіння в радіаційно-конвективній установці періодичної дії. Механізм та інтенсивність перенесення вологи у матеріалі залежать від взаємопов’язаного комплексу процесів порушення зв’язку вологи з матеріалом та дифузії парогазового середовища через капілярно-порову структуру матеріалу. В даній роботі встановлені залежності основних тепломасообмінних характеристик конвективно-терморадіаційного сушіння яблучних снеків від швидкості руху повітря.In the process of developing technical progress, the food industry requires new technological solutions to improve the quality of food products. The snack market segment is nowadays very popular and popular among consumers, but the quality of these snacks would be desirable, and the assortment is more diverse. This problem has led us to create a new product with excellent nutritional properties and a balanced chemical composition. Having a base of preliminary studies of the optimum parameters of drying snakes, it is necessary to determine the effect of the speed of air movement on the drying process. The rate of air circulation in the dryer is the most important parameter of the drying process. The higher the circulation velocity, the more equal conditions, the shorter the duration of the process, the higher the drying performance, the less uneven material drying, the greater the cost of electricity and in most cases the higher cost. We are proposed to combine two methods of supplying heat during drying - thermal radiation and convection, which allowed to reduce the relative humidity of air and increase the motive force of the process compared with the drying of infrared rays. For this purpose, a drying plant was designed and manufactured, which allows drying by thermal radiating and convection methods both individually and in combination. The paper presents the results of studies on the influence of the circulation velocity of a drying agent on the main parameters of the drying process in a radiation-convective installation of periodic action. The mechanism and intensity of the transfer of moisture in the material depend on the interrelated complex of processes of violation of the connection of moisture with the material and the diffusion of the vapor-gas medium through the capillary-pore structure of the material. In this paper, the dependences of the main heat and mass-exchange characteristics of convective thermo-radiation drying of apple snakes on the velocity of air are determined.