Статті в журналах з теми "Календарні дні"

У статті аналізуються різні підходи до вирішення проблеми пов'язаної з характером і датуванням так званої Таємної вечері, яку провів Ісус Христос зі своїми учнями перед своєю смертю. Описи, представлені в синоптичних Євангеліях явно вказують, що ця подія відбулася в четвер увечері і представляло собою пасхальний седер. Наратив Євангелії Івана ясно показує, що єврейська пасхальна вечерю мала відбутися в п'ятницю. Узгодженням цих двох наративів богослови займаються вже тривалий час. Стаття докладно демонструє різні рішення цієї проблеми, які стали популярні в останні десятиліття. Автор показує, що провідні біблеїсти сучасності все частіше повертаються до традиційної точки зору, що Остання вечеря Христа була дійсно пасхальної трапезою, а не дружній (несакральной) зустріччю хабурів, яку Ісус бажав провести у вузькому колі найближчих учнів. Перший розділ статті присвячений одному з найбільш модний напрямків - календарному вирішення проблеми датування Останньої вечері Ісуса. У статті висвітлюються особливості та етапи становлення єврейського календаря. Також аналізується гіпотеза, детально розроблена Анні Жобер, яка ґрунтується на наявності в юдаїзмі Другого храму різних календарних варіацій і супротивних груп, які по-різному розуміли особливості святкування релігійних свят. Анні Жобер розвинула теорію двох календарів на основі псевдоепіграфа Книги ювілеїв і кумранских рукописів із залученням відомостей з патристичній літератури. На її думку Христос провів пасхальну юдейську трапезу з споживанням агнця з 12 апостолами не в четвер, а у вівторок, тому що Він використав не офіційний храмовий місячно-сонечний календар, а сонячний календар єсеїв, описаний в книзі Ювілеїв. Деякі підтвердження цієї гіпотези можна зустріти в роботах Єпіфанія Кіпрського та Вікторина Петавійского. У статті наводяться основні аргументи критиків цієї гіпотези. Зокрема, з точки зору Жобер треба відкинути наративи синоптичних Євангелій, вважаючи їх пізніми дописами, стає незрозуміло, як храмове священство могло допустити заклання агнців єсеїв на кілька днів раніше за встановлений термін, особливо зважаючи на їх дуже напружені стосунки. Також немає ніяких документальних підтверджень аналогічних випадків в історії юдаїзму. Таким чином, календарна теорія має як ряд серйозних підтверджень, так і чимало слабких аргументів. У наступному числі цього видання буде подано так зване рабиністичне вирішення датування Останньої вечері і його докладний огляд. У поза наступному числі цього видання буде розглядатися астрономічний та інші концепти цієї проблеми.

В статье на основе комплекса этнографических и этнолингвистических источников обобщаются устойчивые выражения и народные представления донских казаков о дне Ильи-пророка. Последовательно характеризуются лексическое оформление календарной даты, представление о святом как подателе дождя, запреты на работу и купание в этот день, сельскохозяйственные приметы и предписания, символические ряды, в которые включается Ильин день. Установлено, что приуроченные ко дню Ильи-пророка приметы о выращивании огородных и бахчевых культур сближают верования донских казаков и жителей юга и юго-запада Восточной Славии. В двух районах зафиксировано оригинальное поверье о высиживании волшебного цветка капусты в канун Ильина дня. Отмечается отсутствие в исследуемом регионе развернутых обрядов, приуроченных к дню Ильи-пророка, выявлен рубежно-календарный характер праздника в ритуальном годе донских казаков (сезонная граница лета и осени, прекращение купального сезона, уборка овощей). The article analyzes folk ideas and set expressions associated with the day of the Holy Prophet Elijah. The study was conducted on the material obtained in the course of a field ethnographic study of the territory of the former Don Host Region (modern Rostov and part of Volgograd Oblasts), carried out in the period from 1981 to 2014. The work was carried out using descriptive and typological methods, as well as a complex ethnolinguistic methodology, which involves the study of the language through the prism of human consciousness, mentality, everyday and ritual behavior, mythological representations and mythopoetic creativity. The lexical design of the calendar date and the idea of a saint as a rainmaker are consistently characterized. Various forms of regulation of behavior associated with chores are described. The existing ban on swimming in the period after the day of Elijah the Prophet is emphasized; explanations of this ban that existed in traditional notions are given, the lack of need to observe this ban at later times is revealed. The significance of the day of Elijah the Prophet as a landmark date in the cycles of growing garden and melon crops, in particular, onions, cabbage, etc., is described. Proverbs, signs and beliefs associated with the cultivation of these crops in the corresponding period are given. Analyzing the texts of sources about holidays and behavior regulation, the author notes the presence of symbolic rows, which include St. Elijah’s Day. A significant part of the considered motives is known to all Eastern Slavs. The absence of detailed rites on St. Elijah’s Day was established in the region under study. The boundary-calendar nature of the holiday in the ritual year of the Don Cossacks was revealed (seasonal border of summer and autumn, cessation of the swimming season, harvesting vegetables). The author determines that the signs dated to the day of Elijah the Prophet regarding the cultivation of garden and melon crops bring together the beliefs of the Don Cossacks and the inhabitants of the south and south-west of Eastern Slavia. In two regions, an original belief was recorded about the hatching of a magical cabbage flower on the eve of St. Elijah’s Day. In the former Don Host Region, the image of this day is highlighted against the background of more northern local traditions, where the function of the saint as the bearer of the harvest is more clearly expressed.

[статья и аннотация на русском, аннотации на английском и литовском языках] Статья посвящена счастливым и несчастливым дням из хамаила Адама Радецкого (1888 г.), хранящегося в Отделе рукописей и редкой книги Национальной библиотеки Республики Татарстан. Данный текст составляет единое целое с другими астрологическими текстами, встречающимися в рукописях литовских татар. В изданных каталогах письменности литовских татар данные тексты могут находиться в тематическом блоке “Астрологические, гадательные и календарные тексты” или встречаться с условным обозначением “О благоприятных и неблагоприятных днях”. Из всех жанровых разновидностей литературного наследия литовских татар – китабов, полукитабов, тефсиров, теджвидов, хамаилов – тексты о счастливых и несчастных днях находятся только в хамаилах. Анализ текста “О счастливых и несчастливых днях” представлен в данной статье в сопоставлении с подобными текстами из других рукописей. Приведенные в статье данные открывают новую область исследования литовских китабов. Привлечение к рассмотрению всех доступных текстов о несчастливых днях позволит установить текстологические взаимоотношения списков и предложить схему их генетического родства.

В Україні упровадження хмарних технологій в освіту розпочалося порівняно нещодавно та, зокрема, в дошкільній освіті ще знаходиться на початковому етапі розвитку й потребує вивчення. Використання хмарних сервісів відкриває широкі перспективи в покращенні якості управлінських процесів у дошкільному навчальному закладі (ДНЗ). Мета дослідження: окреслити характеристики хмарних сервісів Google в аспекті управління дошкільним навчальним закладом. Об’єкт дослідження: інформатизація управління дошкільною освітою. Предмет дослідження: використання хмарних сервісів в управлінні дошкільною освітою. Методи дослідження: аналіз, узагальнення та систематизація науково-методичних джерел з питань використання хмарних технологій в освіті; вивчення характеристик, порівняння й співставлення хмарних сервісів різних вендорів для визначення найбільш оптимального для використання в управлінні ДНЗ. Основні результати й висновки: після попереднього аналізу різних хмарних сервісів, нами було обрано сервіси Google, як оптимальні для використання в управлінні ДНЗ. Визначено їх основні переваги, що є принциповими для вітчизняного дошкілля: безкоштовність; простота у використанні, інтуїтивний інтерфейс; наявність універсального облікового запису, що відкриває доступ до усіх сервісів; можливість використання на різних платформах (Windows, Android, iOS); наявність функціоналу, необхідного в управлінні ДНЗ; доступність з будь-якого цифрового пристрою, підключеного до мережі Інтернет; відсутність необхідності розгортати «хмару». Розглянуто характеристики сервісів Google (Gmail, Календар Google, Google Drive, офісний пакет, Google Sites, Google+, Blogger, Hangouts, Google Forms) в аспекті управління ДНЗ.

Анотація. У статті подано аналіз та узагальнення закономірностей протікання відновних процесів після календарної гри у футболістів, які виконують функцію нападаючих. Мета. Визначити особливості протікання відновних процесів в організмі футболістів у постзмагальних мікроциклах, та на основі цього визначити доцільність використання контрольних показників в умовах поточного контролю. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення даних спеціальної літератури, протоколів і відеозаписів, методи математичної статистики. Результати. Програма тестування складалася з двох блоків показників швидкісних і швидкісно-силових компонентів рухової функції 21 футболіста високої кваліфікації та проводилася відразу після гри, через 24, 48 і 72 год. До першого блоку тестів було включено біг на 20 м, 30 м з ходу; показники різниці часу в бігу на 20 м і 30 м з ходу. До другого блоку – п’ятиразовий стрибок у довжину з місця; стрибок угору з місця з помахом рук; динамометрія м’язів-розгиначів ніг у статичному і динамічному режимах. У цих тестах розраховували відносні показники сили. Засвідчено специфічні особливості поточного управління у зв’язку з урахуванням особливостей реакцій організму спортсменів на змагальні навантаження. У постзмагальних мікроциклах у нападаючих відмічається істотне зниження спеціальної роботоздатності за переважної більшості досліджуваних показників. Дані, отримані на основі теоретичних знань і підкріплені практичними показниками за результатами вивчення реакції організму футболістів, що характеризують швидкісні і швидкісно-силові компоненти моторики, дозволили визначити особливості протікання відновних процесів в організмі футболістів після календарної гри, які можна використовувати під час планування й управління навчально-тренувальним процесом. Ключові слова: футбол, нападаючі, швидкісні показники, швидкісно-силові показники,постзмагальні мікроцикли.

В жизни грузинской диаспоры Северной Осетии в последние годы важным событием стал праздник Ломисоба. Он проводится в первую среду после дня Святой Троицы в окрестностях селения Балта, расположенного на Военно-грузинской дороге. Истоки этого праздника уходят в грузинский регион Мтиулети, где местные жители почитают св. Георгия Ломисского, именной праздник которого – Ломисоба – ежегодно проводится в селении Млета. Грузины Балты, как и жители соседних селений Чми и Нижний Ларс, сохраняют в быту немало народных традиций из сферы духовной культуры (народные верования, семейная и календарная обрядность); отчасти этому способствует сохранение постоянных контактов c сородичами из соседних районов Грузии. Праздники в большинстве полиэтничных регионов Кавказа, как правило, всегда создавали благоприятные условия для общения представителей не только разных народов, но и разных конфессий. Как свидетельствуют собранные материалы, эта особенность праздничной культуры сохраняется и в наши дни. In recent years, the Lomisoba holiday has become an important event in life of the Georgian diaspora in North Ossetia. It is held on the first Wednesday after the Holy Trinity (Troitsa) in the vicinity of the village Balta, located on the Georgian Military Highway. The origins of this holiday go to the Georgian region of Mtiuleti, where locals venerate St. George of Lomisy, whose personal holiday – Lomisoba – is held annually in the village Mleta. The Georgians of Balta, as well as the inhabitants of the neighboring villages Chmi and Nizhny Lars, maintain many folk traditions from the sphere of spiritual culture (folk beliefs, family and calendar rituals). This is partly due to the maintenance of constant contacts with relatives from neighboring regions of Georgia. As a rule, holidays in most of the multi-ethnic regions of the Caucasus have always created favorable conditions for communication between representatives not only of different peoples, but also of different confessions. According to the collected materials, this is still the case for the festive culture.

Стаття присвячена дослідженню проблемних питань робочого часу та часу відпочинку як напрямів соціального захисту працівників Національної поліції. Автором здійснено аналіз фундаментальних нормативно-правових актів, зокрема Загальної декларації прав людини, Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю, в яких частково охарактеризовано специфіку соціального захисту працівників Національної поліції та механізм його реалізації. Також проаналізовано теоретико-доктринальні підходи вивчення цих категоріальних понять. Автор акцентує увагу на тому, що питання визначення робочого часу працівників поліції постало досить гостро. У зв'язку з його законодавчою невизначеністю працівники поліції залишаються геть незахищеними, оскільки умови праці та оплата праці є істотними та визначальними умовами для більшості працівників. В Законі України «Про Національну поліцію» законодавець вживає поняття «службовий час», однак дефініція та сутність цього поняття не наведені, тому, ґрунтуючись на основоположних нормативно-правових актах та доктринальних підходах до вивчення цього питання, автор пропонує розуміти під службовим часом відрізок часу згідно з внутрішнім розпорядком робочого дня (графіком тривалості змін), впродовж якого працівник виконує функціональні обов'язки відповідно до своєї посадової інструкції. Крім того, запропоновано авторське визначення поняття «відпустка поліцейського»: це законодавчо обумовлена та підтверджена відомчими розпорядчими документами кількість календарних днів, які працівник використовує на свій розсуд та впродовж яких не виконує свої функціональні обов'язки, визначені посадовою інструкцією. На підставі проведеного дослідження автор доходить висновку, що чинний Закон України «Про Національну поліцію» необхідно удосконалити шляхом його доповнення визначеннями таких понять:1) «службовий (робочий) час» та «позаробочий час» задля чіткого розмежування службового (робочого) часу, за який працівник отримує заробітну плату, та поза-робочого часу (вихідний, особистий час), впродовж якого працівник виконував свої функціональні обов'язки (хоча мав би відпочивати) і заслуговує на компенсацію;2) «відпустка поліцейського» задля заповнення прогалини законодавства;3) «відпустка учаснику бойових дій» задля уникнення відсилоч-них норм та удосконалення видів відпусток поліцейського;4) «крайня необхідність відкликання з відпустки» задля попередження неконтрольованого та нерегульованого відкликання працівників, що порушує їх право на відпочинок.

Мета дослідження – узагальнення і практичнаоцінка змін агрокліматичних умов Причорноморськогостепу та їхнього впливу на продуктивність пшениціозимої. Методи досліджень – використання масивупоказників спостережень метеопосту і польового дов-гострокового досліду з добривами; статистичні методиобробітку інформації.Результати. Систематизація та аналіз показниківклімату Причорноморського степу на прикладі Одеськоїобласті у період із 1970 по 2021 роки дозволили отри-мати такі результати:– щорічно, починаючи з ХХІ століття, середня температура повітря на території Одеської області буластабільно вищою за кліматичну норму, її відхиленняколиваються в інтервалі від 0,8оС до 2,7оС. Найбільшівідхилення відмічені у січні та липні: середня температура січня за 51-річний період зросла на 1,3°С, липня –на 2,2°С;– за період спостережень середньорічна кількістьопадів (O) становила 456,8 мм, а середня за вегетаціюозимої пшениці – 450,8 мм із імовірністю 70,6%;– за останні 20 років не відбувається суттєвих зміну кількості опадів відносно кліматичної норми, але простежується перерозподіл кількості опадів в окремі місяціта сезони; зменшується кількість днів із опадами у середньому до 61,5 днів, а за останні 10 років – до 53 днів(проти 85 днів за вегетацію озимини у 1971–1980 роках,або проти середніх значень 86,2 діб за календарні1970-1992 роки);– у період вегетації озимої пшениці помітно змінилася характеристика опадів за їхніми градаціями:у середньому за 2011–2021 рр. частка днів із опадами у кількості менш ніж 1 мм зменшилася з 25,3%(1971–1980 роки) до 7,8%; частка днів із опадами у кількості з 1 до 5 мм залишилася практично на одномурівні (39,4-38,2%); відсоток днів із опадами у кількості5-9,9 мм та 10-19,9 мм зріс у 1,6 та 1,4 рази відповідно;частка днів, коли одноразово випало більш ніж 20 мм,зросла у 1,6 рази, більш ніж 50 мм – удвічі;– продуктивність пшениці озимої за її вирощуваннябез добрив суттєво залежала від кількості днів із опадами (r2=0,98), на фоні добрив показала середній рівеньзалежності (r2=0,68). Водночас величина приросту врожаю зерна за використання добрив мала оберненузалежність середнього ступеня (r=-0,56): чим більшедощових днів у період вегетації, тим меншим є приріствідносно контролю без добрив.Висновки. Протягом останніх десятиріч в Одеськійобласті суттєво змінився температурний режим і режимзволоження, а також характеристика опадів за їхнімиградаціями як за календарним роком, так і за періодомвегетації озимини. Середньорічна температура повітрязросла на 2,0оС порівняно з 1970-1980 роками, зокремана 1,2оС – із 1999 року. Кількість опадів за цей періодзменшилася на 56,7 мм із тенденцією до стабілізації заостанні 10 років. Кількість дощових днів зменшиласяпрактично удвічі.Внесок природної родючості у формування приростуврожаю пшениці озимої в умовах Причорноморськогостепу становить 13,7%, добрив – 52,1%, а часткакомплексного впливу погодних умов коливається від25,1 до 30,9%.

У статті проаналізовано та описано основні властивості поняття «консолідована інформація». Установлено, що ключовими аспектами поняття «консолідація» є об’єднання, захист, спільна мета, злиття, система­тизація, уніфікація, взаємне співробітництво, комплексна інтеграція, зведення, злиття, систематизація, захист через об’єднання та ін. Також визначено дві істотні особливості консолідації інформації, такі як орієнтація на користувача й кооперація між прикладними фахівцями та фахівцями з інформатики. Зазначено, що прикладними завдання консолідації ресурсів є інтеграція інформації й даних, що відбувається під гаслом «інформація – це сервіс»; інтеграція бізнес-процесів, яка полягає в приведенні бізнес-процесів до компонентної структури; інтеграція-консолідація людей передбачає створення консолідованих баз даних про працівників і контрагентів (партнерів), споживачів, забезпечення доступу до інтегрованої інформації кожного окремого учасника бізнес-процесу, за­безпе­чення спільної роботи учасників, віртуальних команд, спільних доку­ментообігу, календаря, електронної пошти, дошки оголошень, віртуальних конференцій; інтеграція програмних засобів є найскладнішим завданням, оскільки саме програмні засоби забезпечують інтеграцію решти складових частин; інтеграція апаратних засобів вирішується в комплексі з інтеграцією всіх ресурсів інформаційної системи (апаратури, програмного забезпечення, даних).

Выявлены пространственно-временные особенности процесса осадконакопления взвешенных наносов на устьевом взморье Дона при разных ветровых ситуациях (сгонах, нагонах и слабом ветре переменных направлений) с применением математической модели ветровых течений, дополненной модулем переноса и седиментации взвешенного вещества. Показано, что под действием восточного ветра 6-8 м/с в течение всего расчетного периода (6-7 календарных дней) движение воды в Таганрогском заливе носит поступательный характер, а под действием юго-западного ветра такой же скорости картина линий тока меняется во времени, от поступательных движений в первые сутки до образования двух циркуляционных зон в районе г. Таганрога и в центральной части устьевого взморья. Показано, что поля концентрации взвеси подобны для разных фракционных групп взвешенного вещества. Под действием восточного ветра они вытянуты вдоль продолжения оси основных рукавов дельты на устьевом взморье, под действием юго-западного - прижаты к устьям. При сгоне тяжелые фракции взвеси оседают в районе Азово-Донского судоходного канала, а легкие выносятся течением в сторону залива. При нагоне оседание взвеси происходит вблизи устьевого створа, тяжелые фракции образуют три области деформации дна возле устьев основных рукавов, легкие - только две.

Мета: обґрунтування розробки мобільного додатку для контролю тренувальних навантажень при підготовці юних плавців. Матеріал і методи: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел; педагогічне спостереження, методи інформаційного моделювання та програмування, анкетування, методи математичної статистики. Результати: створено мобільний додаток «SwimmDiary», який спрямований на оптимізацію контролю та планування об’єму фізичних навантажень у юних плавців. Розробка дозволяє створювати та відкоригувати особистий профіль спортсмена, реєструвати індивідуальні показники, встановлювати програму щоденних тренувань у календарі, переглянути існуючі нормативи та порівняти власні результати з ними, статистичні дані виконаних фізичних навантажень за обраний період тренувань. У програму вносяться такі показники: назви фізичної вправи, час її виконання, кілометраж виконання підготовчих вправ для проходження основної дистанції. До мобільного додатку включені основні такі стилі плавання: батерфляй, брас, кроль на спині, вільний стиль та комплексний стиль плавання. Проведено анкетування, основною метою якого було виявлення ставлення респондентів до мобільного додатку. Найбільш сподобалась розробка юним спортсменам (11,2±0,07), а їхні батьки виставили найнижчі оцінки (8,3±0,08) за 12-ти бальною шкалою. Висновки: встановлено, що використання сучасних інформаційних технологій у навчально-тренувальному процесі юних плавців доцільно проводити засобами мобільних додатків, анкетування респондентів виявило високий рівень ставлення до розробки юних плавців, тренерів та фахівців-науковців з плавання. Анкетування виявило високий рівень оцінювання респондентів мобільного додатку SwimmDiary (48%) та вказало на найбільш сильні компоненти програми (дизайнерське рішення та представлення мобільного додатку) і слабкі (візуалізація даних). Ключові слова юні плавці, тренування, мобільні додатки, програмування, інформаційні технології.

Стаття є розвитком ідей Відкритого православ’я в царині екології. Автор акцентує увагу на тому, що Православна церква України долучається до загальноправославного і світового процесу молитви і турботи про довкілля. Автор звертає увагу на тяглість екологічної теми в діяльності Вселенських патріархів, Посланні Всеправославного собору на Криті (2016) і в документі Константинопольського патріархату «За життя світу / На шляху до соціального етосу Православної церкви» (2020). Зі спеціальними посланнями з нагоди Дня молитви за довкілля до православних українців звертається і Предстоятель ПЦУ Блаженніший митрополит Епіфаній (2019, 2020). Але автор іде далі і пропонує перспективу зміни культури православних традицій і обрядів на більш екологічну. Автор зачіпає тему культури цвинтарів, екологічності поховань і нових форм поминання; культуру церковних традицій, освячень і будівництва храмів; переміну погляду на переробку і утилізацію; піст як екологічну практику. Автор пропонує створення православного екологічного календаря, екологічного богослов’я та релігійних засад екологічного світобачення. Як приклад, розглядається 28 вірш біблійної Книги Буття, який зазвичай критикується захисниками довкілля, і пропонується повернення до більш древнього і одночасно більш сучасного і екологічного його розуміння і перекладу. Автор також пропонує під екологічним кутом подивитися на образи, які використовував у своїй проповіді Христос.

У статті проаналізовано, як використовувався телевізійний контент у процесі формування особистості в попередні історичні періоди та в умовах сьогодення. Наголошено, що телебачення вже стало невід’ємною складовою життєдіяльності кожної людини, а жителі України щодня витрачають на перегляд телепередач понад чотири години. Адже для них телебачення – це первинне джерело новин, інформації та розваг. Акцентовано, що вплив телевізійного контенту на глядача є очевидним, хоча може бути не лише позитивним, а й негативним. Звернуто увагу, що в Україні впродовж другої половини ХХ століття накопичено неабиякий досвід використання телебачення в освітніх цілях. Представлено дані щодо шкільних дисциплін, з яких було створено навчальні телепередачі, їх тематики, календарно-тематичних планів демонстрування таких передач. Наведено результати анкетування вчителів різного фаху (історія, правознавство, інформатика, фізика, трудове навчання, природознавство, безпека життєдіяльності, фізична культура) з теми «Ваше ставлення до телебачення». Педагоги, зокрема, рекомендують збільшити увагу керівництва держави до якості телебачення та підбору кадрів; увести цензуру; керівництву телеканалів критично ставитися до передач, які йдуть в ефір; розширити частку вітчизняного контенту (створити суспільний канал для дітей, пізнавальні канали, навчальні передачі, програми виховного спрямування); зменшити кількість реклами, політики; у новинах мінімізувати повтори та інформацію про прояви жорстокості; частіше демонструвати старі фільми, спортивні передачі, програми про історію України та видатних людей нашої держави. Зроблено висновки, що використання телевізійного контенту в процесі формування особистості є доцільним, а набутий в Україні досвід створення та використання в школах навчальних телепередач потребує ретельного вивчення та відродження з урахуванням вимог та умов сьогодення.

Фольклор удмуртов содержит весьма значимый по богатству символики напитков и еды материал. Удмуртский язык и обрядовые традиции до сегодняшнего дня сохранили архаические представления о магической связи праздничной культуры и ритуальных напитков/еды (юондыр - время пития/пиршества). Показательно присутствие в названиях праздников, знаменующих календарно важные периоды зимнего (Вожо-дыр - зимние Святки) и летнего (Инвожо - летние Святки) солнцестояния, номинации хмельного напитка сур (пиво): Толсур - зимнее пиво / зимний праздник; Куарсур - лиственное пиво / летний праздник. Компонент «пиво» в значении «праздник», под влиянием старообрядческой культуры исторически замененный на другой хмельной напиток - брагу, сохранен и в названии осенних молодежных посиделок на севере Удмуртии - ныл-брагá (девичья брага / девичий праздник). Здесь же зафиксирован термин шыд-сион (поедание супа / угощение супом) как понятие ритуальной трапезы в виде отдельной составляющей всего обрядового комплекса в контексте календарных и семейных обрядов. Символика напитков и еды, представление о празднике как о сакральной ситуации более всего проявлены в застольных гостевых песнях, звучащих во время обхода домов родственников. Песни исполнялись на соответствующий обряду знаковый напев и были способом и средством выражения чувств участников обряда: пиетета перед богами, благодарности и любви к родственникам. С символикой образов напитков и еды в ритуальных гостевых песнях перекликаются устойчивые образы заклинаний-молитв - куриськон’ов. Древнейший пласт образов восходит к простейшему комплексу понятий «питья» и «еды» (сиён-юон/шыд-нянь - еда-питие/суп-хлеб) и соотнесен не только с удовлетворением физиологических потребностей - жажды и голода, но также представляет собой символ духовного благополучия. Со временем эти понятия обогащаются смысловыми оттенками «угощения»/яств и становятся символами «радости», «удовольствия», «праздника», «пиршества», «общения» с богами, близкими, единокровными людьми - родственниками (ср. рус. «хлеб-соль»). Udmurt folklore contains rich material on the symbolism of drinks and food. The Udmurt language and ritual traditions have preserved archaic ideas of the magic connection between festival culture and ritual drinks/food (“yuondyr” means both time for a drink and time for a feast). It is significant that the names of holidays that mark important calendar periods in winter (“Vozho-dyr” - winter Yule) and summer solstice (“Invozho” - summer Yule) contain names of an alcohol drink (“sur” - beer): “Tolsur” means winter beer or winter festival; “Kuarsur” means leaf beer or summer festival. The component “beer,” also meaning “festival,” which under the influence of the Old Believers was substituted for another alcoholic drink (“braga”), is also preserved in the name of autumn youth gatherings in the North of Udmurtia (“nyl-braga” - maiden braga or maiden holiday). Here also the term “shyd sion” (the eating of soup) has been recorded as meaning both ritual feast and a component of the entire ritual complex. The symbolism of drinks and food and the idea of the holiday as a sacred phenomenon is most clearly shown in the guest songs that are performed during house-to-house visits by relatives. These are sung to a popular ritual melody and are a way to express the feelings of the ritual’s participants: piety to the gods and gratitude and love for relatives. In ritual guest songs, standard images from incantation-prayers (“kuris’kon”) echo with the symbolism of drinks and food. The most ancient stratum of images derive from a simple set of terms denoting drink and food (“sion-yuon” and “shyd-nyan” - food-drink and soup-bread) and not only correlates with satisfying of physiological human needs (thirst and hunger), but also symbolizes spiritual well-being. Over time these terms have been enriched with various shades of meaning having to do with “treating” with food and drink and suggest “joy,” “enjoyment,” “festival,” “feast,” and “fellowship” - with the gods, with the near and dear, or with consanguineous relatives (cf. the Russian “bread-salt”).

У статті розглянуто теоретичні та методологічні засади використання навчальних відео у процесі викла- дання медичної та біологічної фізики студентам медичних та фармацевтичних спеціальностей на прикла- ді Івано-Франківського національного медичного університету. Метою роботи є обгрунтування доцільності та дидактичної ефективності використання навчальних відео в умовах дистанційного навчання в карантинний та пост-карантинний період. Наукова новизна роботи зумовлена аналізом та доповненням чинних практичних рекомендацій до розробки навчального відео із вузькоспеціалізованим контентом. Методологія роботи містить аналіз наукової літератури та кількісний аналіз емпіричного і статистичного матеріалу. В роботі наведено рекомендований перелік програмного забезпечення для самостійного створення навчального відео, апробованого на основі авторського педагогічного досвіду. На основі статистичних показників частоти перегляду автор- ських розробок – відео-інструкцій до проведення практичних занять із курсу медичної та біологічної фізики – емпірично визначені тематичні та часові особливості практичного застосування відео як навчального засобу. На підставі проаналізованих даних зроблено висновки про дидактичний потенціал навчального відео та досяг- нення завдяки його використанню ефектів демонстративності, фрагментарності, методичної інваріантності, лаконічності, евристичності та самостійності. Підтверджено очевидний попит у студентському середовищі в Україні і за кордоном на навчальний відео-продукт. Кількісний аналіз статистики переглядів представленого контенту засвідчує пряму залежність від вивчення окремих тем за календарно-тематичним плануванням та від графіків тематичного підсумкового модульного контролю знань. Водночас виявлені приклади позапланових пере- глядів у пікові періоди пандемії дозволяють твердити про позанавчальний науково-популярний ефект такої про- дукції і перспективи її подальшої розробки.

В статье рассматриваются советские и постсоветские традиции празднования Дня Победы, анализируется его роль в современном социокультурном пространстве России. Источниками для работы послужили материалы по Омскому региону - результаты опросов и личных наблюдений автора, данные средств массовой информации и официальных источников. Делается вывод о центральном месте Дня Победы в современном праздничном календаре и его важной роли в объединении российской нации на основе мемориализации общего исторического прошлого. Автор объясняет значимость праздника для населения страны сохранением традиционных ценностей и смыслов, а региональные особенности празднования и процессов коммеморации - различными факторами исторического, экономического, политического, социокультурного порядка. Празднование 70-летнего и 75-летнего юбилеев Победы отразило позитивное изменение общественного сознания в постсоветской России, что проявилось в увеличении интереса к историческому наследию, усилении чувства благодарности ветеранам и гордости за их подвиг, осознании причастности каждого к историческим событиям славного прошлого страны. День Победы, выполняя главные функции праздника, поддерживает преемственность традиций, объединяет различные социальные группы, воспитывает уважение к историко-культурному наследию и патриотизм. This article examines the Soviet and post-Soviet tradition of Victory Day celebrations and analyzes their role in modern Russian socio-cultural space. It is based on materials from the Omsk Region, including the results of surveys, data from the mass media and official sources, as well as the author’s personal observations. The author describes the central place of Victory Day in the modern holiday calendar and its important role in uniting the Russian nation by memorializing a common historical past. The author considers the role of the holiday in preserving traditional values and meanings, and describes the regional features of the celebration and the processes of commemoration as shaped by various historical, economic, political, and socio-cultural factors. The celebration of the 70 th and 75 th post-Soviet anniversaries of the victory reflected a positive change in public consciousness that was manifested in greater interest in the historical heritage, an increased sense of gratitude toward veterans and pride in their accomplishment, and an awareness of everyone’s involvement in the historical events of the country’s glorious past. Victory Day, performing the main functions of a holiday, supports the continuity of tradition, unites various social groups, and promotes patriotism and respect for the historical and cultural heritage

The death of a sinner in Orthodox polemical literature of the era of the Union of BrestIn the Orthodox polemics of the end of the 16th and the first half of the 17th century, sinners, dying of a “bad death”, are most often apostates from the faith bishops who joined the Union of Brest, converts, and religious dissenters, especially persecutors of the Orthodox Сhurch, and those committing sacrilege and blasphemy. Descriptions of their miserable deaths are based on a traditional Old East Slavic schema, but they have a particular, less universal dimension. They generally act as cautionary examples, which are referred to when discussing current issues the dispute over the legality of the Synod of Brest, the controversy over the acquisition of temples and properties, the debate over the calendrical reform, and the apologetics and defence of Orthodox sanctuaries, icons, and relics. In all cases, the death of a sinner Uniate, Catholic or Protestant becomes the final confirmation that the Orthodox author is right, as well as the evidence of the sanctity of his tradition, and the sign of condemnation of the religious dissenters.Смерть злодея в православной полемической литературе времен Брестской церковной унииВ православной полемической литературе конца ХVI и первой половины XVII века в роли грешников, умирающих „злой смертью”, чаще всего выступают вероотступники главным образом, епископы, признавшие Брестскую церковную унию 1596 года, люди, обращенные из православия, и инославные христиане, в первую очередь гонители Церкви, святотатцы и богохульники. Описания их жалкого конца опираются на традиционную древнерусскую модель, но в отличие от нее носят гораздо менее универсальный характер. Большей частью они играют роль назидательных примеров, к которым полемисты обращались в связи со злобой дня, такой как спор о каноничности брестского поместного собора, протесты против захвата православных храмов и имущества, разногласия насчет календарной реформы или же апология и защита православных святынь — церквей, икон и мощей. Во всех приведенных примерах смерть злодея униата, католика или протестанта является окончательным оправданием позиций благочестивого автора — доказательством богоугодности его собственной традиции и знаком осуждения любого инославия.

Метеорологічними спостереженнями за період 2005-2020 рр. на метеостанції Природного заповідника «Розточчя» (49°55´N 23°45´E) встановлено загальні тенденції у динаміці головних кліматичних факторів – температури повітря і кількості опадів. Аналіз місячних і сезонних параметрів опадів і температур повного шістнадцятирічного періоду показав, що сучасний клімат цієї території зазнав помітних змін порівняно з кліматом першої половини ХХ ст. (дані метеостанції Рава-Руська у північній частині Українського Розточчя – 50°14´N 23°37´E). Особливо відчутні зміни зафіксовано за останній п’ятирічний період 2016-2020 років. Відбулось істотне підвищення температури, яка за весь досліджуваний період піднялась на 2,2°С, а за останні п’ять років – на 3,2°С. Суми літніх активних температур (більше 10°С) за період 2005-2020 рр. збільшились на 15%, за 2016-2020 рр.– на 18%, а у посушливі 2015, 2017, 2019 роки ці показники зросли на 27-36%. За загального збільшення кількості опадів за досліджуваний період на 3,6%, відбувся несприятливий перерозподіл вологи по календарних сезонах року за рахунок зменшення її кількості у період вегетації і збільшення у холодну пору року. Якщо за архівними даними минулого століття літні опади становили 40% від річної кількості, то за період 2005-2020 рр. ця частка зменшилась до 33%, а за останнє п’ятиріччя – до 30%; відбулось не тільки зменшення літньої кількості дощів, але й зміщення їх піку з липня місяця на травень. Гідротермічний коефіцієнт Г.Т. Селянінова за літні місяці 2005-2020 рр., порівняно з архівними даними, зменшився з 1,9 до 1,4; а по окремих літніх місяцях 2015, 2017 і 2019 років цей показник змінювався від мінімальних декадних значень у 0,01 до середніх місячних – від 0,1 до 0,9. Наведені вперше для цієї території кліматичні діаграми наглядно демонструють динаміку плювіотермічних умов регіону, тобто зміни річного ходу кривих обох головних кліматичних факторів – опадів і температур. Кліматичні діаграми аномально сухих 2015, 2017 і 2019 років в Українському Розточчі нагадують середземноморський тип клімату зі значною зволоженістю перехідних сезонів і дефіцитом вологи в теплу пору року, коли літній максимум температур накладається на мінімум опадів. Виявлений дисбаланс у взаємозв’язку «температура – волога», особливо в останній п’ятирічний період, свідчить про дефіцит вологи, необхідної для розвитку рослин, і тенденцію трансформації клімату від м’якого гумідного до теплішого аридного

В данной статье рассматривается практика посещения детьми из семей русских староверов Республики Молдова, из г. Бендеры (непризнанное государство Приднестровская Молдавская Республика), «страшных мест» и рассказы о них. Исследование основано на материале, собранном в экспедиции ИМЛИ РАН и МАЛ МГУ зимой 2020 г. Сообщество староверов г. Бендеры сформировалось в XVIII в., тесно связано с единоверными сообществами Украины, Румынии и России. Это «поповцы», т. е. староверы, которые признают священство, подчиняются так называемой «белокриницкой» иерархии, возникшей на территории, относившейся в середине XIX в. к Австро-Венгрии, в селении Белая Криница. В сообществе с 1960-х гг. проводились исследования древнерусской книжности (специалисты МГУ им. М. В. Ломоносова, группа под руководством И. В. Поздеевой), исследовалась церковно-певческая культура (Н. Г. Денисов), был изучен календарно-обрядовый и свадебный музыкальный репертуар староверов-липован (сотрудники Кабинета народной музыки при МГК им. П. И. Чайковского И. К. Свиридова, Н. М. Савельева, И. А. Савельева). Детские традиционные занятия, как исторические, так и наблюдаемые в наши дни, не описывались. Зафиксированные нами практики трактуются в статье как этап психологического развития детей, свойственный возрасту. Также рассматриваются традиционные для данного сообщества аспекты детско-родительских отношений в связи с посещением детьми «страшных мест». Среди детей из семей русских староверов Молдовы ранее аналогичные исследования не проводились, расшифровка интервью с детьми вводится в научный оборот. This article examines children’s practice visiting “scary places” and telling stories about them. These places are visited by children from families of Russian Old Believers in the city of Bendery, Pridnestrovian Moldavan Republic. The study is based on material collected during an expedition sponsored by the Institute of World Literature and Moscow State University in winter, 2020. The community of Old Believers in Bendery was formed in the eighteenth century. Since the 1960s, specialists from Moscow State University (led by I. V. Pozdeeva) have conducted research in the community on ancient Russian literature. Church and song culture was also studied (N. G. Denisov), and research on ethnomusicological phenomena was carried out by the staff of the Folk Music Cabinet of the Tchaikovsky Moscow State University (I. K. Sviridov, N. M. Savelev, I. A. Savelev). They studied the calendar-ritual and wedding musical repertoire of the Old Believers-Lipovans. Children’s traditional activities, both historical and those observed today, are not described in the article. Rather, the practices we recorded are interpreted as a stage in children’s psychological development. The traditional aspects of child-parent relations in connection with the children’s visits to “scary places” are also considered. Such studies have not previously been conducted among children from the families of Russian Old Believers in Moldova, and the article introduces transcripts of interviews with children to the scholarly community.

В статье рассматриваются особенности народного восприятия таких основополагающих мировоззренческих категорий, как святость и грех , которые связаны с архаическими представлениями о сакральности земли и с культом плодородия. После принятия крещения в картине мира восточных славян вместе с христианскими ценностями продолжали существовать и некоторые архаические элементы. Многие из них органично интегрировались в православную народную традицию и стали значимой частью религиозного сознания. Однако народные представления о грехе не всегда полностью совпадали с церковными этическими установлениями и каноническими нормами. Народная вера содержит ряд запретов и ограничений, прежде всего бытового и обрядового характера, которые не только не могут быть напрямую выведены из текста Священного Писания или святоотеческого наследия, но едва ли вообще могут быть сопряжены с православным учением. Такое расхождение во многом обусловлено специфическими особенностями восприятия святости, восходящего к дохристианской эпохе и связанного с архаическими представлениями о святости как об избытке жизненных сил, носительницей которых является, в частности, земля - подательница благ и кормилица человека. Следы этого почитания, прочно укоренённого в культурной памяти народа, имеются не только в произведениях фольклорного жанра, но и в бытовых практиках и даже религиозных обычаях, многие из которых актуальны и по сей день. Рудиментами подобного благоговейного отношения к земле, свойственного не только нашим предкам, но и современникам, следует признать, среди прочего, бытование специфических запретов на сельскохозяйственные работы в определённые православные праздники, а также обыкновение собирать лекарственные растения в особые дни церковного календаря. The article examines the peculiarities of the popular perception of such fundamental worldview categories as «holiness» and «sin», which are associated with archaic ideas about the sacredness of the earth and the worship of fertility. After the embracing of Baptism, some archaic elements continued to coexist with Christian values in the worldview of the Eastern Slavs. Plenty of them have been organically integrated into the Orthodox folk tradition and have become an important part of religious consciousness. However, the popular ideas about sin did not always fully match the Church's ethical guidelines and canonical norms. The popular faith contains a number of prohibitions and restrictions, primarily of a domestic and ritual nature which neither can be directly derived from the text of Holy Scripture or the patristic heritage nor can much be associated with Orthodox doctrine at all. This discrepancy is largely due to the specific features of the perception of holiness, dating back to the pre-Christian era and associated with archaic ideas about holiness as an excess of vitality, the holder of which is, in particular, the Earth as the giver of assets and the provider of man. Traces of this veneration, firmly rooted in the cultural memory of the people, are found not only in the works of the folklore genre but also in domestic practices and even religious customs, many of which are relevant to this day. Inter alia, the existence of specific prohibitions on agricultural work on certain Orthodox holidays, as well as the habit of collecting medicinal herbs on special days of the church calendar, should be recognized as rudiments of such a reverent attitude to the earth, characteristic not only of our ancestors but also of our contemporaries.

Останніми роками набув широкого поширення термін E-learning, що означає процес навчання в електронній формі через мережу Інтернет або Інтранет з використанням систем управління навчанням. Поняття «Електронне навчання» (ЕН) сьогодні є розширенням терміну «дистанційне навчання». ЕН – ширше поняття, що означає різні форми і способи навчання на основі інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ). Ефективність електронного навчання істотно залежить від, технології, що в ній використовується. Складне у використанні програмне забезпечення не тільки ускладнює сприйняття навчального матеріалу, але й викликає певне несприйняття використання інформаційних технологій в навчанні. Програмне забезпечення для ЕН представлене на сьогоднішній день як простими статичними HTML-сторінками, так і складними системами управління навчанням і навчальним контентом (Learning Content Management Systems), що використовуються в корпоративних комп’ютерних мережах. Успішне впровадження електронного навчання ґрунтується на правильному виборі програмного забезпечення, що відповідає конкретним вимогам.У всьому різноманітті засобів організації електронного навчання можна виділити наступні групи:авторські програмні продукти (Authoring Packages);системи управління навчанням (Learning Management Systems – LMS);системи управління контентом (Content Management Systems – CMS);системи управління навчальним контентом (Learning Content Management Systems – LCMS).Існують дві основні групи систем організації електронного навчання:комерційні LMS\LCMS;вільно поширювані LMS\LCMS.Комерційні LMS\LCMS“Бітрікс: Керування сайтом”. Продукт доступний в різних версіях, які відрізняються одна від одної набором модулів, а отже і можливостями (“Старт” – 199 у.о., “Бізнес” – 1699 у.о.). Доступні версії, що працюють не тільки з MySQL, а й з Oracle. Розробку дизайну сайту і його первинне налаштування можуть провести лише PHP-програмісти. Так само система вельми вимоглива до ресурсів сервера.“Amiro.CMS”. Збалансована і багатофункціональна CMS, що має багато серйозних переваг, серед яких глибокий рівень контролю над сайтом через веб-сервер-інтерфейс, високий рівень юзабіліті, орієнтація на пошукову оптимізацію, невисока ціна рішень (від 90 до 499 у.о., причому можливі варіанти з орендою і щомісячною оплатою).Система “Прометей” – це програмна оболонка, яка не тільки забезпечує дистанційне навчання і тестування, але і дозволяє управляти всією діяльністю віртуального навчального закладу, що сприяє швидкому впровадженню дистанційного навчання і переходу до широкого комерційного використання. Інтерфейс перекладений кількома національними мовами, серед яких українська.Серед інших систем варто відмітити “NetCat” (“Standard” – 300 у.о., “Plus” – 750 у.о., “Extra” – 1200 у.о., “Small Business” – 4 у.о.) та “inDynamic 2.3” (базова поставка – 1100 у.о., розширена – 1500-3500, максимальна комплектація системи модулями – 9000 у.о.).Нажаль, у сучасних умовах масове використання таких систем вітчизняними вузами не представляється можливим через їх високу вартість і жорсткі апаратні вимоги. Крім того комерційні системи надають вельми обмежені можливості для розширення і масштабування.Вільно поширювані LMS\LCMSAtutor.Розроблена з урахуванням ідей доступності та адаптованості, має україномовний інтерфейс.Claroline (Classroom Online). Claroline дозволяє створювати уроки, редагувати їх вміст, управляти ними. Додаток включає генератор вікторин, форуми, календар, функцію розмежування доступу до документів, каталог посилань, систему контролю за успіхами, модуль авторизації.Dokeos. Більше орієнтована на професійну клієнтуру, наприклад, на персонал підприємства.LAMS (Learning Activity Management System). LAMS є революційно новою системою для створення і управління електронними освітніми ресурсами. Вона надає викладачеві інтуїтивно зрозумілий інтерфейс (заснований на EML) для створення освітнього контента.Moodle. Проект був задуманий для поширення соціоконструктивістського підходу в навчанні. Moodle підходить для використання більш класичних стилів, зокрема, гібридного навчання, що перетворює систему на додаток до презентаційного навчання.Існує також низка вільно поширюваних LMS\LCMS з функціональними можливостями, схожими до вище розглянутих. Серед них варто відмітити OLAT, OPENACS та Sakai.Отже, системи з відкритим кодом дозволяють вирішувати ті ж завдання, що і комерційні, але при цьому у користувачів є можливість доопрацювання і адаптації конкретної системи до своїх потреб і поточної освітньої ситуації.

On doubling pronominal affixes indicating indefiniteness (based on north borderland and general Polish materials)The present paper presents the results of a study of a number of pronouns, such as czyjkolwiekbądź ‘whose-ever’, jakikolwiekbądź ‘whichever’ and cośkolwiek ‘whatever’, jakiśkolwiek ‘whichever’, excerpted from various publications: books, brochures, textbooks, calendars etc., published in Polish in Kaunas (Republic of Lithuania) during the interwar period. These texts are then compared with publications printed in the whole of Poland, in an attempt to establish whether they belong to the so-called differential North Borderland regional expressions or are marginal forms used somewhere in Poland. In order to do this, the author has studied entries in Polish dictionaries, analysed quotation origins, researched the Polish digital libraries (digitalized Polish press from the interwar period) and cited testimonies known to her from North Borderland sources other than Kaunas interwar publications. The results of the study suggest that the studied structures are slightly more frequent in the North and East Borderlands as compared to the ethnic Poland, and in general they are rare and marginal in standard Polish.Both types of the analysed forms seem pleonastic: their subsequent pronominal affixes multiply their meanings and functions. The pleonastic nature of the ktokolwiekbądź ‘whoever’ type structure is obvious (-kolwiek and -bądź are synonyms, they indicate irrelevance of identification), and has been always condemned by prescriptivists. Ktokolwiekbądź and the affixes such as ktośkolwiek ‘whoever’ indicate indefiniteness, but each of them points to a different aspect of it: -ś denotes unknown identification, while -kolwiek conveys irrelevant identification. This kind of specific emphasis on indefiniteness, making it more precise, could have been useful at times. Nowadays, however, in many pronominal contexts, the -ś affix combines these two pieces of information: unknown identification and irrelevant identification, e.g. Daj to komuś ‘Give it to somebody [whoever – I don’t know to whom, and it does not matter who it is]’. The -śkolwiek component is no longer needed, and is gradually becoming extinct.In the North Borderlands, both types of the analysed forms seem to have some support in the foreign language systems to which the regional form of Polish used in this area has been exposed. О дублировании местоименных аффиксов, указывающих неопределенность (на северо-восточном и общепольском языковом материале)Автор рассматривает своеобразные местоименные дериваты типа czyjkolwiekbądź, jakikolwiekbądź и cośkolwiek, jakiśkolwiek, выписанные из различных изданий: книг, брошюр, учебников, календарей и т.п. материалов, опубликованных на польском языке в Каунасе (Республика Литвы) в период между мировыми войнами. Эти местоименные структуры рассматриваются на общепольском фоне с целью определить их принадлежность к т. н. дифференциальным северо-восточным провинциализмам или же к редким общепольским образованиям. Проверяются записи в толковых словарях польского языка, анализируется происхождение примеров, проверяется словарный запас, содержащийся в польских цифровых библиотеках (дигитализированная польская печать за межвоенный период), приводятся примеры из других (не каунасских) северо-восточных источников. Установлено, что в северо-восточном варианте польского языка исследуемые местоименные образования отличаются большей частотностью, чем в общепольском языке, но – в общем – они редки и менее значимы. Оба типа исследуемых образований имеют тавтологичный характер: их следующие друг за другом местоименные аффиксы дублируют свои значения и функции. Однако, в то время как тавтологичный характер структур типа ktokolwiekbądź очевиден (-kolwiek и -bądź – это синонимы, указывают несущественность идентификации), издавна порицаемый кодификаторами, аффиксы в структурах типа ktośkolwiek указывают, правда, неопределенность, однако каждый из них – другой ее аспект: -ś ‘идентификация неизвестна’, -kolwiek ‘идентификация несущественна’. Такого рода усиление неопределенности, ее уточнение иногда пригодно. В наши дни во многих контекстах местоименный аффикс -ś объединяет в себе информацию ‘идентификация неизвестна’ и ‘идентификация несущественна’, напр.: Daj to komuś ‘не знаю, кому, и мне все равно, кто это будет’. Таким образом, компонент -śkolwiek становится ненужным и постепенно выходит из употребления. В северо-восточном варианте письменного польского языка оба типа исследуемых образований получают некоторую поддержку в других языковых системах, с которыми находятся в постоянном контакте.

Статья посвящена рисунку известного археолога, искусствоведа и художника Н.Е. Макаренко, случайно найденного несколько лет назад в Донецке. Библиографические ссылки Анисимов Н. «Диалог миров» в матрице коммуникативного поведения удмуртов / Dissertationes folkloristicae Universitatis Tartuensis. 26. Tartu: University of Tartu Press, 2017. 286 с. Букатевич Н.І. Чумацтво на Україні: історично-етнографічні нариси / Господарство та право: Записки Одеського інституту народного господарства. Одеса, 1928. 89 c. Величко Т. Традиції народного харчування гуцулів Верховинського району Івано-Франківської області // Народна творчість та етнологія. 2013. № 6 (346). С. 49–56. Воспоминания Елены Николаевны Екимовой, жены Виктора Михайловича Евсеева / Вел беседу и запись – А.В. Колесник. Донецк, обл. Дворец пионеров, 4 декабря 1986 г. // Рукопись. Архив А.Н. Усачука. В.Щ. Пища и питье крестьян-малороссов, с некоторыми относящимися сюда обычаями, поверьями и приметами // Этнографическое обозрение. 1899. № 1–2, кн. XL–XLI. С. 266–322. Галайчук В. Народний календар зарічненщини в обрядах, звичаях та фольклорі // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету. Вип. 13–14. Львів, 2012–2013. C. 43–83. Галайчук В., Рачковський Г. Розділ XVIІI. Календарна обрядовість // Етнографія українців / За ред. проф. С.А. Макарчука. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2015. С. 503–547. Граб В. Екслібріс Миколи Макаренка і бібліофіли // Книжник. Ч. 1 (18). Київ, 1993. С. 21–22. Граб В.И., Супруненко А.Б. Из эпистолярного наследия Н.Е. Макаренко // Донецкий археологический сборник. Вып. 3. / Науч. ред. В.А. Посредников. Донецк: Аверс Ко ЛТД, 1993. С. 36–45. Грошева Г.B. Глава 3. Чулымские тюрки // Этнография народов Томской области: Учебное пособие / Отв. ред. А.Г. Тучков. Томск: Изд-во Томского государственного педагогического университета, 2018. С. 41–50. Гуменний В.Д., Денисюк О.В., Остапенко А.І., Миронов О.С., Горячковський А.С. Чумацькі шляхи України // Актуальні питання технології продукції тваринництва: Збірник статей за результатами всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції студентів і молодих учених. Полтава, 2016. С. 111–126. Гуржій О.І. Чумацтво як всеукраїнське явище найму робочої сили (друга половина XVII – XVIII ст.) // Гуманітарний вісник. Сер.: Історичні науки. Ч. 21, Вип. 5(1). 2014. С. 18–33. Гюнтер Д. Бумага ручной вычерпки и поверхностная проклейка // Производство полуфабрикатов и бумаги. Т. III. Ч. I. М.: Промиздат, 1927. 57 с. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х томах. Т. 2. И – О. М.: Русский язык, 1979. 779 с. Данилова Н.К. «Вещный мир» в сакральном пространстве: ритуальная атрибутика в контексте знаковой информации (архетипы, образы и символы) // Человек и культура. 2020. № 5. С. 1–10. Демченко В. Свят-вечір та коляда на західноукраїнських землях кінця ХІХ-40-х років ХХ ст. (на матеріалах етнографічних експедицій Чернівецького університету) // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових статей. Т. 2. Чернівці, 1999. С. 243–250. Длужневская Г.В. Археологические исследования в Европейской части России и на Кавказе в 1859–1919 гг. (по документам Научного архива Института истории материальной культуры РАН). СПб.: ЛЕМА, 2014. 218 с. Ермолин Д.С. Погребально-поминальная обрядность и культура захоронений // Новик А.А., Бучатская Ю.В., Ермолин Д.С., Дугушина А.С., Морозова М.С. «Приазовский отряд». Язык и культура албанцев Украины / Отв. ред. А.А. Новик. Часть I. Т. 1. Санкт-Петербург: МАЭ РАН, 2016. С. 727–909. Завадська В. Ложка як антропоморфний образ української міфології // Матеріали до української етнології. Збірник наукових праць НАН України ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. Асоціація етнологів. Вип. 4 (7). Київ, 2004. С. 232–236. Завадська В. Ложка як відповідник людської душі у фольклорі та матеріальній культурі українців // Українознавство. 2005. Ч. 3. С. 247–252. Завадська В. Символіка ложки у міфологічному світогляді слов’ян // Література. Фольклор. Проблеми поетики. Вип. 36. Присвячений дослідженню творчої спадщини Л.Ф. Дунаєвської. Київ, 2012. С. 105–115. Звагельський В. Справа Макаренка // Червоний Промінь. 1989. 15 липня. № 29. С. 4. Звагельський В.Б. Нові матеріали про Миколу Макаренка (розшуки 1988-1990 рр.) // Вивчення історичної та культурної спадщини Роменщини: проблеми і перспективи. Тези доповідей та повідомлень до наук.-практичної конференції. Суми; Ромни, 1990а. С. 23–29. Звагельський В.Б. Хроніка життя і діяльності М. Макаренка // Вивчення історичної та культурної спадщини Роменщини: проблеми і перспективи. Тези доповідей та повідомлень до наук.-практичної конференції. Суми; Ромни, 1990б. С. 53–60. Звагельський В.Б. Невтомний у праці (М.О. Макаренко) // Репресоване краєзнавство (20-30-і роки). Київ: «Рідний край», 1991. С. 161–167. Звагельський В.Б. Нове про професора Миколу Макаренка // Шоста Всеукраïнська наукова конференція з історичного краєзнавства. Луцьк, 1993а. С. 233–234. Звагельський В. Микола Макаренко: «Iстина мусить стояти на першому місці» // Червоний Промінь. 1993б. 17 квiтня. № 16. С. 4–5. Звагельський В. Нове про професора Миколу Макаренка // Червоний Промінь. 1993в. 18 грудня. № 51. С. 3. Иванова С.В. Добыча соли в Северном Причерноморье и Крыму (по археологическим и историческим данным) // Археологія: можливості реконструкцій / Археологія і давня історія України. Вип. 2 (13). Київ, 2014. С. 7–17. Календарные обряды и обрядовая поэзия Воронежской области. Афанасьевский сборник. Материалы и исследования. Вып. III. / Сост. Т.Ф. Пухова, Г.П. Христова. Воронеж: ВГУ, 2005. 249 с. Каталог. Памятные и наградные медали XVIII - нач. XX в. из фондов Донецкого областного краеведческого музея / Авторы-составители Т.П. Койнаш, С.М. Радюк. Донецк, 2003. 48 с. Клюев Н. Избранное. Томск, 2015. 348 с. Коваль-Фучило І. Похоронний обряд на Косівщині: семантика і номінація // Народна творчість та етнологія. 2013. № 6 (346). С. 65–79. Кожанов К.А. Сглаз в традиции цыган-кэлдэраров России // Живая старина. 2018. № 4 (100). С. 40–44. Коренюк Ю. Микола Макаренко – дослідник середньовічного стінопису // Студії мистецтвознавчі. Ч. 3 (19). Архітектура. Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво. Київ: ІМФЕ, 2007. С. 39–62. Косиков В.А. Новые находки рисунков Н.Е. Макаренко // Вивчення історичної та культурної спадщини Роменщини: проблеми і перспективи. Тези доповідей та повідомлень до наук.-практичної конференції. Суми; Ромни, 1990. С. 44–48. Косиков В.А. История исследования археологических памятников Донбасса. Донецк: Истоки, 2001. 84 с. Косикова Е.В. Возвращенное имя // Донецкий археологический сборник. Вып. 3. / Науч. ред. В.А. Посредников. Донецк: Аверс Ко ЛТД, 1993. С. 3–17. Косикова Е.В., Косиков В.А. Возвращенное наследие Н.Е. Макаренко // Человек в современном мире: Тезисы докладов Межрегионального научно-практического семинара 28 декабря 1991 г. М.; Донецк: Моск. отд. ФО СССР, Донецк. отд. ФО Украины, МНПП «Возрождение», 1991. С. 28–29. Кузьминых С.В., Усачук А.Н. «Милльон этой власти проклятий!..» (письма Н.Е. Макаренко А.М. Тальгрену) // История археологии: личности и школы. Материалы Международной научной конференции к 160-летию со дня рождения В.В. Хвойки / Отв. ред. Н.И. Платонова. СПб: Нестор-История, 2011. С. 195–216. Кузьминых С.В., Усачук А.Н. «Глубокоуважаемый и дорогой друг Михаил Маркович!» (Хельсинкская коллекция писем Н.Е. Макаренко А.М. Тальгрену) // Interactions, Changes and Meanings. Essays in honour of Igor Manzura on the occasion of his 60th birthday / Edited by Stanislav Ţerna and Blagoje Govedarica. Kishinev: Stratum Plus, 2016. С. 379–427. Клейна / Отв. ред. Л.Б. Вишняцкий. СПб.: Нестор-История, 2017. С. 64–92. Кузьминых С.В., Усачук А.Н. «С нетерпением жду ответа от Вас» (письма Н.Е. Макаренко Э.Х. Миннзу) // Ex Ungue Leonem: Сборник статей к 90-летию Льва Самуиловича Кузьминых С.В., Усачук А.Н., Белозёрова И.В. «Мои работы и ничего не стоят, и никому не нужны…»: письма Н.Е. Макаренко В.А. Городцову // Stratum plus. 2021. № 2. С. 361–402. Кучугура Л.И. Новые материалы к биографии исследователя палеолита Донбасса В.М. Евсеева // Кам’яна доба України. Вип. 4. До 130-річчя відкриття Гінцівської стоянки. Київ; Полтава: Шлях, 2003. С. 90–94. Левина-Дорш А., Кунов Г. Техника доисторической эпохи. Часть третья. Оружие. Украшение тела. Одежда. Одесса: Госиздат Украины, 1923. 115 с. Левкиевская Е.Е. Славянский оберег. Семантика и структура. М.: Идрик, 2002. 336 с. Лукина Н.В., Парнюк Л.В. Глава 5. Ханты // Этнография народов Томской области / Отв. ред. А.Г. Тучков. Томск: Изд-во ТГПУ, 2018. С. 67–84. Магрицька І.В. Весільний обряд на Східній Слобожанщині: навч. посібник. Луганськ: СПД Рєзніков В.С., 2011. 44 с. Мазур І.І. Чумацтво як передумова виникнення підприємництва в Україні // Теоретичні та прикладні питання економіки. Вип. 24. Київ: Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2011. С. 191–195. Макаренко Д.Е. Малоизвестные страницы жизни археолога и искусствоведа Н.Е. Макаренко // Охорона i дослiдження пам’яток археологiї Полтавщини. Третiй обласний науково-практичний семiнар. Тези доповідей. Полтава, 1990. С. 39–41. Макаренко Д.Є. Микола Омелянович Макаренко. Київ: Наукова думка, 1992. 168 с. Макаренко М. Запорозькі клейноди в Ермітажі. Корогви // Україна. Кн. 3. Київ, 1924. С. 25–38. Макаренко М. Орнаментація української книжки XVI–XVII ст. / Труди наукового інституту книгознавства 1. Київ: Держтрест «Київ-Друк», 1926. 70 с. Макаренко М. Передмова од редактора // Павлуцький Г. Історія українського орнаменту. Київ: Вид-во Украïнськой АН, 1927. С. 5–7. Макаренко М. Старогородська «божниця» та її малювання // Чернігів і Північне Лівобережжя: огляди розвідки, матеріали / Записки Історико-філологічного відділу. 23. Київ: Видавництво АН УРСР, 1928. С. 205–223. Макаренко М. Скульптура й різьбярство Київської Русі передмонгольських часів // Київські збірники історії й археології, побуту й мистецтва. Збірник І. Київ: ВУАН, 1931. С. 27–96. М.Н. [Макаренко Н.] Исследование архитектурных памятников Черниговской земли, доложенные на XIV Археологическом Съезде // Зодчий. № 39. 1908а. С. 364–366. Макаренко Н. Памятник украинского искусства XVIII века // Зодчий. № 24. 1908б. С. 211–215. Макаренко Н. Памятник украинского искусства XVIII века // Зодчий. № 25. 1908в. С. 219–222. Макаренко Н. Путевые заметки и наброски о русском искусстве. Вып. 1. Белозерский край. Санкт-Петербург: Издание А.А. Жукова, 1914. 60 с. Макаренко Н. Искусство Древней Руси. У Соли Вычегодской. Петроград: Свободное искусство, [1918]. 157 с. Мандельштам О. Письмо о русской поэзии // Собр. соч.: В 2 т. – Т. 2. Проза. М.: Художественная литература, 1990. С. 263–266. Мезенцева Г.Г. Дослідники археології України. Енциклопедичний словник-довідник. Чернігів: Сіверянська думка, 1997. 205 с. Німенко Н.А. До історії українського орнаменту (Науковий доробок Г.Г. Павлуцького очима М.О. Макаренка) // Актуальні питання вітчизняної та світової історії: збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції, 23-24 квітня 2010 року. Суми: СумДУ, 2010. С. 209–212. О библиотеке В.М. Евсеева и Н.Е. Макаренко (воспоминания В.Н. Горбова) / Вел беседу и запись – А.Н. Усачук. Донецк, ул. Маршака, д. 72, кв. 6 (В.Н. Горбова), 7 февраля 2017 г. // Рукопись. Архив А.Н. Усачука. Павловский И.Ф. Первое дополнение к Краткому биографическому словарю ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Полтава: Изд. Полтав. учен. Архивн. Комиссии, 1913. 87 c. Пискулин А.А. Материалы по этнографии Черноземья второй половины ХХ – начала ХХI века: традиционные праздники, обряды, верования, обычаи и поверья Липецкой, Орловской, Курской, Тульской областей. / Научные труды ООО НПО «Черноземье». Вып. 3. Воронеж: Изд.-полиграф. центр «Научная книга», 2015. 208 с. Полідович Ю.Б. «Музейна» археологія: люди, події, знахідки // Літопис Донбасу. Краєзнавчий збірник. Вип. 7. (Додаток до Археологічного альманаху). Донецьк, 1999. С. 25–31. Полідович Ю. Люди, події, знахідки // Донбас. 2004. Спецвыпуск. С. 14–20. Проскурова С.В. Чумацтво як українське соціокультурне явище. Автореф. диcс. … канд. іст. наук. Київ, 2001. 14 с. Руденко С. Семантика глютонімів-інструментативів в українській мові // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Філологічна. Вип. 48. Острог: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія». 2014. С. 103–106. Салмин А.К. Система фольк-религии чувашей. СПб.: Наука, 2007. 605 с. Салмин А.К. Традиционные обряды и верования чувашей. СПб.: Наука, 2010. 240 с. Сауляк Б.М. Розвиток деревообробних ремесел Східного Поділля кінця ХІХ – початку ХХІ ст. Київ: Наукова думка, 2018. 215 с. Скрипник Г.А. Етнографічні музеї України. Становлення і розвиток. Київ: Наукова думка, 1989. 304 с. Сокур Ю.В, Малишко К.І. Аспекти становлення чумацького звичаєвого права // Митна справа. № 5 (89). Ч. 2. Кн. 1. 2013. С. 62–69. Супруненко О.Б. Археологічні дослідження та зібрання Лубенського музею К.М. Скаржинської. Автореф. дисc. … канд. іст. наук. Київ, 1997. 24 с. Супруненко О.Б. Археологія в діяльності першого приватного музею України (Лубенський музей К.М. Скаржинської). Київ; Полтава: Археологія, 2000. 392 с. Терюков А.И. Предсказание будущего в традиционной культуре народов коми // Аспекты будущего по этнографическим и фольклорным материалам / Отв. ред. Т.Б. Щепанская. Санкт-Петербург: МАЭ РАН, 2012. С. 100–113. Топорков А.Л. Об одном символе в поминальной обрядности и в гаданиях восточных славян (ложка) // Балто-славянские этнокультурые и археологические древности. Погребальный обряд / Отв. ред. Вяч. Вс. Иванов. М.: Ин-т славяноведения и балканистики, 1985. С. 87–88. Тумайкин В.П. Семейные обряды мордвы Алтайского края // Этническая история народов Урала и Поволжья (препринты докладов и сообщений) / ред. Р.Г. Кузеев, Н.В. Бикбулатов. Уфа: БФАН СССР, 1976. С. 42–43. Усачук А.М., Горбов В.М., Звагельський В.Б. Невiдомий альбом малюнкiв Миколи Макаренка // Полтавський археологічний збірник. Ч. 3. Полтава, 1995. С. 199–214. Усачук А.М., Гриб В.К. Ще один документ з архіву М.О М???????? // акаренка // Донецький археологічний збірник. 2018. № 21. С. 192–205. Усачук А.Н. Раскопки Н.Е. Макаренко и В.М. Евсеева на территории Донецка // Донецкий археологический сборник. Вып. 3. / Науч. ред. В.А. Посредников. Донецк: Аверс Ко ЛТД, 1993. С. 46–52. Усачук А.Н. Из истории украинской археологии: альбом рисунков и письма Н.Е. Макаренко // Евразийский археолого-историографический сборник / Отв. ред. А.С. Вдовин, И.В. Тункина. СПб.: СПбФ АРАН; Красноярск: КГПУ,2012а. С. 93–103. Усачук А.Н. К истории отечественной археологии: альбом рисунков Н.Е. Макаренко из фондов Донецкого краеведческого музея // Історія археології: дослідники та наукові центри / Археологія і давня історія України. Вип. 9. Київ, 2012б. С. 315–324. Усачук А.Н. Об исследованиях Н.Е. Макаренко в 1930 г. (документы и материалы) // Верхнедонской археологический сборник. Вып. 11./ Отв. ред. А. А. Бессуднов, Е. Ю. Захарова. Липецк: ЛГПУ им. П.П. Семенова-Тян-Шанского, 2019. С. 487–508. Усачук А.Н., Колесник А.В. Виктор Михайлович Евсеев: начало // Літопис Донбасу. 2012. № 20. С. 4–25. Усачук А.Н., Колесник А.В. Археологические исследования в Донбассе в конце 20 – начале 30-х гг. XX века (по материалам архива В.М. Евсеева) // Грани гуманитарного знания. Сборник статей к 60-летию профессора Сергея Павловича Щавелёва / Отв. ред. Д.П. Кузнецов, О.В. Пыжова. Курск: КГМУ, 2015. С. 412–433. Франко А.Д., Франко О.О. Огляд маловідомих архівних матеріалів про життя і наукову діяльність Миколи Макаренка // Вісник Інституту археології. 2013. Вип. 8. С. 75–81. Фролов В. Собори наших душ 4. Робочий щоденник зняття і консервації мозаїк Михайлівського монастиря в Києві (1934 року) // Пам’ятки України. 1990/1991. № 4’90/1’91. С. 35–39. Ходак І. Листи Миколи Макаренка до Данила й Вадима Щербаківських // Студії мистецтвознавчі. Ч. 3 (19). Архітектура. Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво. Київ: ІМФЕ, 2007. С. 63–73. Чесноков В.И. Производство деревянных ложек. М.; Л.: Всесоюзное кооп. объедин. изд-во, 1933. 153 с. Шарапова Н.С. Краткая энциклопедия славянской мифологии. М.: ООО «Изд-во АСТ»; ООО «Изд-во Астрель»; ООО «Русские словари», 2001. 624 с. Щавелєв С., Звагельський В. Микола Макаренко та Дмитро Самоквасов: зустріч на терені вивчення старожитностей України // Червоний Промінь. 1992. 1 лютого. № 5. С. 6–7. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. Т. 1. Київ: Наукова думка, 1990. 592 с. Hansson H. Gotlands bronsålder. / Kungliga Vitterhets Historie och Antikvitets Akademiens Handlingar, Del 37:1. Stockholm, 1927. 156 s.

Вступ. Швидкий розвиток інформаційно-телекомунікаційних технологій (ІКТ) змінює практично всі сфери діяльності людини, серед яких освіта займає одне з перших місць щодо впровадження інновацій на основі ІКТ. Сьогодні поняття он-лайн навчання міцно закріпилося у свідомості сучасних студентів, а Internet значною мірою перетворився на освітній простір, надаючи студентам більші можливості для доступу до інформаційних ресурсів і для співпраці. Стрімкими темпами розвиваються нові підходи до навчання: дистанційне навчання, електронне навчання, мобільне навчання, он-лайн навчання (навчання через Internet), комбіноване навчання (див., наприклад [1]-[8]). Але, на думку фахівців у галузі освіти, саме комбіноване навчання (blended learning) є одним з перспективних інноваційних трендів у вищій школі.Розглянемо деякі теоретичні і практичні аспекти впровадження комбінованого навчання у ВНЗ, як інноваційної освітньої технології.1. Що таке «комбіноване навчання»? Вlended learning (змішане, гібридне або комбіноване навчання) – вже давно популярний термін у галузі корпоративних тренінгових програм. Ще наприкінці 90-х ХХ століття багато компаній почали активно використовувати технології електронного навчання, оскільки при великій зайнятості співробітників потрібний індивідуальний набір засобів подання матеріалу та методів навчання, що передбачає обов’язкову самостійну роботу особи, що навчається.«Комбінованими називають такі програми навчання, в яких заняття в аудиторіях комбінуються з дистанційними заняттями, часто за допомогою он-лайн інструментів, що надають можливість студентам отримати консультації викладачів у віддаленому режимі. До таких інструментів належать Internet-форуми, відеоконференції і телефонні технології в мережі Internet, наприклад, Skype» [9].Комбіноване навчання в першу чергу спрямоване на навчальні та професійні потреби кожного з учасників освітнього процесу. Якщо при традиційному навчанні в лекційному залі від усіх студентів очікується якийсь загальний рівень підготовленості, а заняття проходять за стандартною схемою, де індивідуальні здібності та навички майже не враховуються, то заняття за комбінованою формою надають кожному студенту можливість самостійно обирати як темп засвоєння навчального матеріалу, так і пріоритети в навчанні. Комбіноване навчання підходить для студентів, які з певних причин не можуть щодня бути на заняттях у ВНЗ (за станом здоров’я, за сімейними обставинами, тимчасова або постійна робота, особливо на старших курсах навчання), а також для осіб, чия професійна діяльність вимагає довготривалих поїздок і відряджень, тобто відсутності протягом певного періоду в місті, де знаходиться ВНЗ.За принципами комбінованого навчання проходить перепідготовка і підвищення кваліфікації фахівців або отримання другої вищої освіти. Так, випускник, що вже має диплом бакалавра, може отримати магістерський ступінь у тій галузі, де він зайнятий, без відриву від виробництва. Навчання за такими програмами пропонують університети Німеччини, Великобританії та інших країн (див., наприклад, [10]-[11]). У багатьох європейських університетах певні модулі викладають одночасно традиційним і дистанційним студентам, щоб останні не почували себе в ізоляції. Комбіноване навчання також відкриває двері європейських університетів іноземним студентам, які не мали раніше можливість з фінансових чи інших причин розраховувати на одержання вищої освіти в Європі.Розглянемо сутність поняття «комбіноване навчання», його основні характеристики та особливості впровадження у ВНЗ України.2. Аналіз поняття «комбіноване навчання»У сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі можна знайти багато різних перекладів і тлумачень поняття «Вlended learning». Це пов’язано з неоднозначним перекладом слова «blend» (англ.): «змішувати», «сполучати», «гармонувати», «комбінувати» та ін. Тому «Вlended learning» перекладають як «гібридне навчання», «змішане навчання», «комбіноване навчання». Враховуючи тлумачення слів: «гібрид» (з грецької ὕβριδικά – помісь) – комбінація двох або більше різних об’єктів або характеристик, властивостей у одному об’єкті», «суміш» – сукупність предметів різного виду, сорту, «змішувати» – порушуючи звичайний порядок, розташовувати безладно, «комбінувати» – сполучати, об’єднувати або розташовувати що-небудь у певному порядку; об’єднувати спільним технологічним процесом чи адміністративно» (див., наприклад, [12]), як і багато інших дослідників будемо термін «blended learning» перекладати як «комбіноване навчання», оскільки, на нашу думку, цей термін найповніше відображає суть і найбільш характерні риси цього навчання.Б. Колліс і Дж. Мунен розглядають комбіноване навчання як «гібрид традиційного очного та онлайн-навчання, за якого навчання відбувається як в аудиторії, так і у мережі, причому онлайн-складова стає природнім розширенням традиційного аудиторного навчання [13, 9].А. Хейнце, К. Проктер зазначають, що комбіноване навчання – це «навчання, що підтримується ефективним поєднанням різних способів доставляння навчальних матеріалів, моделей викладання та стилів навчання, і ґрунтується на прозорій взаємодії між усіма учасниками навчального процесу [14, 10].Сутність методології «Blended learning», яка в освітніх дослідженнях зарубіжних авторів трактується як «змішування різних навчальних середовищ і поєднує в собі традиційне навчання «face-to-face» в аудиторії та методи з більш сучасною комп’ютерно-опосередкованою діяльністю» [2], подана на рис. 1. Рис. 1. Схематичне подання методології «Blended learning» [2] Розглянемо поняття комбінованого навчання у роботах деяких вітчизняних науковців.В роботі О. Ф. Мусійовської [15] комбіноване навчання – «це інтегрована форма різних видів Інтернет-навчання, електронного дистанційного та традиційного навчання, за якої навчальний матеріал у будь-якому електронному виді (текстовому, аудіо- або відеоформаті, у вигляді РРТ-презентацій, flash-анімації, Веб-ресурсів та ін.) передається студентові через Інтернет або локальні мережі для самостійного опрацювання, а закріплення та перевірка якості здобутих студентом знань і навичок проводиться в аудиторії під безпосереднім керівництвом викладача з використанням традиційних і мультимедійних засобів навчання».Т. І. Коваль [16, 5] зазначає, що комбіноване навчання – це «органічне поєднання традиційних і комп’ютерно-орієнтованих методів, комплексне використання паперових і електронних носіїв інформації, традиційних і комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання, впровадження як традиційних, так і дистанційних форм організації навчального процесу за принципом взаємного доповнення».В. М. Кухаренко та інші автори вважають, що комбіноване навчання – це «вид е-навчання, у якому спільно використовуються методи та засоби традиційних форм навчання та е-навчання. При цьому частка технологій е-ДН в навчальному процесі може коливатися від 30% до 80% [17, 2].У роботах А. М. Стрюка (див., наприклад, [18]) комбіноване навчання тлумачиться як спосіб реалізації змісту навчання, що інтегрує аудиторну та позааудиторну навчальну діяльність за умови педагогічно виваженого поєднання технологій традиційного, електронного, дистанційного та мобільного навчання з метою ефективного досягнення навчальних цілей.Сутність комбінованого навчання з позицій вітчизняних авторів можна подати у схематичному вигляді (на рис. 2).Рис. 2. Комбіноване навчання = Традиційне+ Електронне+ Дистанційне+Мобільне навчання 3. Комбіноване навчання як інноваційна освітня технологіяГоловним завданням трансформації вищої школи на сучасному етапі розвитку суспільства є створення найсприятливіших умов для тих, хто навчається, в здобутті ними вищої освіти, підвищенні кваліфікації, реалізації свого інтелектуального потенціалу за рахунок впровадження в навчальний процес інноваційних педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.Існуючі й майбутні інноваційні педагогічні технології не можна реалізувати без широкого використання інноваційних інформаційних технологій, в першу чергу комп’ютерних і телекомунікаційних, оскільки саме з їх використанням можливо у повній мірі розкрити дидактичні функції цих технологій, реалізувати потенційні можливості їх використання.Використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у вищій школі, на думку авторів, це важлива складова об’єктивного процесу комп’ютеризації та інформатизації освіти, побудови інформаційного суспільства, а також найважливіший чинник впровадження педагогічних інновацій у навчальний процес.«Інновація – це не будь-яке нововведення, а тільки таке, що істотно підвищує ефективність діючої системи. … Інновації – це ідеї та пропозиції (в багатьох випадках засновані на результатах відповідних спеціальних наукових досліджень і інженерних розробок), що можуть стати основою створення нових видів продукції чи значно поліпшити споживчі характеристики (технічні, економічні тощо) існуючих товарів, створення нових процесів, послуг, чи будь-чого, що може покращити «якість життя» людства» [19].Педагогічна інновація – сукупність нових професійно-педагогічних дій педагога, спрямованих на вирішення актуальних проблем виховання, навчання й розвитку учнів (студентів) з позицій освітніх підходів, зорієнтованих на зміну навчального процесу з метою формування якісно іншої педагогічної практики і підвищення якості освіти. При цьому основними освітніми підходами здійснення інновацій у вищій школі є: акмеологічний підхід, андрагогічний підхід, діяльнісний підхід, кваліметричний підхід, компетентісний підхід, особистісно-орієнтований підхід, професіографічний підхід, синергетичний підхід.Сьогодні інноваційні технології в освіті ґрунтуються на інтеграції інноваційних педагогічних технологій та інноваційних інформаційно-комунікаційних технологій навчання.Інноваційна педагогічна технологія – система оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до очікуваних результатів і які цілеспрямовано, систематично й послідовно впроваджуються в педагогічну практику з метою підвищення якості освіти.Серед педагогічних технологій, що як найкраще інтегруються з ІКТ є: навчання у співпраці; ситуаційне навчання; метод проектів; методи проблемного навчання; продуктивне навчання.Інноваційні інформаційно-комунікаційні технології навчання – оригінальні технології (методи, засоби, способи) створення, передавання і збереження навчальних матеріалів, інших інформаційних ресурсів освітнього призначення, а також організації і супроводу навчального процесу (традиційного, електронного, дистанційного, мобільного) за допомогою телекомунікаційного зв’язку та комп’ютерних систем і мереж, що цілеспрямовано, систематично й послідовно впроваджуються в педагогічну практику з метою підвищення якості освіти.Серед сервісів і послуг мережі Internet, використання яких забезпечує впровадження інноваційних ІКТ в навчальному процесі ВНЗ, можна виділити:електронна пошта, списки розсилки, веб-форуми;FTP, файлообмінні мережі (Usenet);чати, вебінари (WizIQ);соціальні мережі (Facebook, Twitter);потокове мультимедіа, YouTube, Internet-радіо, Internet-TV;IP-телефонія, Skype, Google Talk;Web 2.0 (wiki, сервіси Google, Flickr, Digg.com, блоги).Разом з тим, не дивлячись на те, що сьогодні традиційна система вищої освіти не задовольняє повною мірою потреби студентів й вимоги інформаційного суспільства до підготовки майбутніх фахівців, а завдяки використанню дистанційних, електронних та мобільні технології студент і викладач можуть плідно співпрацювати не тільки під час занять в аудиторії, а й за межами навчального закладу, не варто повністю відмовлятися від традиційних форм організації, методів і засобів навчання, що добре відомі й в деяких реальних педагогічних ситуаціях є просто незамінними.Враховуючи вище сказане, будемо вважати, що комбіноване навчання – це цілеспрямований процес здобування знань, набуття умінь і навичок, засвоєння способів пізнавальної діяльності суб’єктом навчання й розвитку його творчих здібностей на основі комплексного і систематичного використання традиційних й інноваційних педагогічних технологій та інформаційно-комунікаційних технологій навчання за принципом взаємного доповнення з метою підвищення якості освіти.4. Особливості організації комбінованого навчання у ВНЗЯк зазначалося вище, тенденція в організації навчального процесу у ВНЗ чітко розвивається в напрямі комбінованого навчання, яке органічно поєднує в собі як традиційні (очні), так і комп’ютерно орієнтовані методи, засоби і форми організації навчання.Залежно від технічних можливостей ВНЗ, підготовки його професорсько-викладацького складу у комбінованому навчанні можна поєднати такі види навчальної діяльності студентів під керівництвом викладача (див., наприклад, [15]):традиційні практичні заняття або семінари з відеоконференціями та вебінарами;традиційні заняття з наступним їх обговоренням у форумах, чатах або з використанням листування через електронну пошту;групову роботу над завданнями для самостійного виконання із подальшим його обговоренням в аудиторії;лекційні заняття в мережі Internet з практичними і лабораторними заняттями в аудиторії;лекційні заняття в аудиторії з консультаціями з викладачем через мережу Internet;виконання індивідуальних завдань і надсилання результатів їх виконання для перевірки викладачеві, використовуючи сервіси мережі Internet;реалізація рольових ігор та дослідницьких проектів у віртуальному середовищі у позааудиторний час або під час аудиторних заняття;інші комбінації використання технологій дистанційного, електронного, мобільного навчання та традиційних форм, методів і засобів навчання.Як правило, комбіноване навчання з дисципліни складається з таких етапів:самостійне опрацювання студентами теоретичного матеріалу з використанням технологій електронного, дистанційного або мобільного навчання;засвоєння практичних вмінь і навичок у формі традиційних аудиторних занять з використаннях інноваційних педагогічних технологій;обговорення проблемних ситуацій в он-лайн і/або офф-лайн режимі з використанням технологій електронного, дистанційного або мобільного навчання;поточний та проміжний контроль і оцінювання навчальних досягнень студентів з використанням автоматизованих засобів контролю, зокрема комп’ютерного тестування;проведення підсумкового контролю з дисципліни (екзамену, заліку) і/або захисту курсової роботи у традиційній (очній) формі.Комбінована модель навчання – це модель використання розподілених інформаційно-освітніх ресурсів у традиційному навчанні із застосуванням елементів асинхронного й синхронного дистанційного і мобільного навчання. У ВНЗ комбіноване навчання рекомендується як складова традиційного навчання при проведенні як аудиторних занять, так і організації самостійної роботи студентів. Основне завдання комбінованого навчання: успадкувати переваги як традиційного, так і дистанційного навчання й зменшити їх недоліки.Основна проблема при впровадженні комбінованого навчання у ВНЗ, полягає в тому, що таке навчання вимагає високого ступеня самоорганізації та особистого контролю тих, хто навчається, і якщо цей ступінь не досить високий, то навчальний матеріал може залишитися незасвоєним або неправильно зрозумілим, що вплине на якість навчання. Тому цілеспрямована робота з формування у студентів уміння самостійно навчатися і здобувати знання, бути комунікабельним і вміти працювати у команді є, на думку авторів, не менш важлива ніж формування в них ІКТ-компетентностей.В Черкаському державному технологічному університеті створено систему електронного навчання (СЕН) на базі Moodle [20], яка призначена для підтримки навчального процесу студентів різних форм навчання (денної, заочної, дистанційної), організації їх самостійної роботи, а також для проведення різних видів контролю та оцінювання навчальних досягнень студентів у автоматизованому режимі. СЕН ЧДТУ доступна в мережі Internet керівництву університету, викладачам і студентам у відповідності до прав доступу до інформаційних ресурсів і підсистем цієї системи [21].Для організації комбінованого навчання, контролю і оцінювання навчальної діяльності студентів у середовищі системи електронного навчання ЧДТУ створено загальну структуру електронного навчального курсу (ЕНК), а також його структурних елементів: структура курсу, календарний

<p>Ультразвукове дослідження є одним з найбільш поширених методів, які використовуються для оцінки стану нервової системи. Існують численні дослідження, які показали діагностичну цінність вимірювання субарахноїдальних просторів у немовлят. Однак інформація про<br />кореляцію між такими ознаками, як календарний вік, гестаційний вік і стан зовнішніх лікворних просторів, є досить суперечливою. Метою даного дослідження було визначити зв'язок між календарним віком у недоношених<br />дітей різного гестаційного віку і станом зовнішніх лікворних просторів. При проведенні нейросонографічного дослідження вимірювали міжпівкульну щілину в 98 недоношених дітей різного гестаційного віку протягом перших<br />п'яти місяців життя. Отримані дані були проаналізовані за допомогою статистичної програми Statistica 8. Розміри міжпівкульної щілини у недоношених дітей з гестаційним віком понад 32 тижні становили 2,30±0,14 мм (рівень 75-го перцентиля - 3,0 мм, рівень 95-го перцентиля - 5,0 мм), з гестаційним віком 28-32 тижні - 2,71±0,17 мм (рівень 75-го перцентиля - 4,0 мм, рівень 95-го перцентиля - 5,5 мм), з гестаційним віком менше 28 тижнів - 1,20±0,11 мм. Менший гестаційний вік при народженні зумовлював менші розміри зовнішніх лікворних просторів.<br />Систематичний нейросонографічний скринінг для недоношених дітей є необхідним і прийнятним для забезпечення ранньої діагностики, що могло б значно поліпшити проведення реабілітаційних заходів, а також<br />надати більш достовірну прогностичну інформацію.</p>

В статье рассматривается процедура дисконтинуитета как политическая технология отклонения законодательных инициатив без принятия парламентом публичного решения по истечении заранее установленного срока. Теоретико-методологической базой исследования послужила дополненная и расширенная неоинституциональная концепция вето-игроков Дж. Цебелиса. В частности, предлагается изучать не только институциональных и партийных вето-игроков, но и других участников законодательного процесса – вето-акторов (аналог англ. gatekeeper). Авторы концептуализируют понятие “вето-технологии”, позволяющее расширить аналитический потенциал концепции за счет изучения технологий блокирования инициатив, таких как процедура дисконтинуитета. В статье рассматриваются исследования дисконтинуитета в политической науке, особенности его влияния на повестку дня парламента и время рассмотрения законодательных инициатив. В ходе анализа случаев применения дисконтинуитета в 14 странах выявлены универсальные характеристики, определяющие конфигурацию и значение этой технологии в законодательном процессе: период вступления в действие (сессия, созыв, календарный год); условия, при которых дисконтинуитет не применяется; документ, закрепляющий процедуру обнуления. Проанализирован опыт реализации указанной технологии в Российской империи. Возможности применения дисконтинуитета в современной России рассмотрены в трех измерениях работы правительства с Госдумой: институциональном, партийном и позиционном. Дисконтинуитет потенциально способен устранить риски принятия непопулярных внутри- и внешнеполитических решений парламента и, как следствие, укрепить его позиции в отношениях с другими органами государственной власти. Негативным последствием введения дисконтинуитета может стать дальнейшее развитие непубличных и неформальных процедур согласования позиций заинтересованных сторон, а также уменьшение политического веса обычных депутатов в сравнении с вето-акторами, устанавливающими парламентскую повестку дня.

Мифологические песни-молитвословия занимают в устном народном творчестве осетин огромное место. Песни-молитвословия исполнялись в праздничные дни, за пиршественным столом, на свадьбе, в пути. Истоки мифологических песен-молитв восходят к традиционной застольной молитве и от них отличаются только наличием в тексте ритмики и рифмы. В молитвословных мифологических песнях можно выделить в особую категорию песни, которые звучат и как гимны, и как молитвы, отличаясь от последних развернутым сюжетом и законченной композицией. Семиозис нарратива мифологических песен-молитвословий никогда не становился объектом исследований, что не позволяло однозначно определять их место при нарратологическом анализе текстов. Исследуя мифологические песни, необходимо, прежде всего, отличать их «морфологию», структуру, чтобы с большей вероятностью выделить содержательно значимые компоненты. Описание принципов коммуникации мифологических нарративов базируется на разграничении сюжетных структур и дифференциации семиозиса мотивов. В зависимости от направленности жанровой стратегии мифологические песни осетин делятся на молитвословные, календарно-обрядовые, обрядовые, заклинательные и этиологические. В свою очередь молитвословные песни по формальным признакам можно разделить на песни-гимны (бессюжетные) и сюжетные. К молитвословным песням примыкают песни-заклинания. От заклинательных песен молитвословные песни отличаются развернутым сюжетом и композицией, а также объемом. Элемент заговора/заклинания присутствует в семантике и молитвословных песнях. Мифологическая песня изначально исполняла роль заговора/заклинания. Впоследствии, особенно нарастая сюжетом, мифологическая песня прошла путь развития от утилитарного мышления мифологическими образами до обращения к мифологическим образам как художественному приему. Mythological songs-prayers play an important role in the oral folk art of the Ossetians. Songs-prayers were performed on holidays, at a feast table, at weddings, on the road. The origins of mythological prayer songs go back to traditional table prayer and differ only in the presence of rhythm and rhyme in the text. In mythological songs-prayers it is possible to single out a special category of songs that sound both as hymns and as prayers, differing from the latter by an unfolding plot and finished composition. The semiosis of the narrative of mythological songs-prayers has never been an object of scientific research, which did not allow one to unequivocally determine their place in the narratologic analysis of texts. In investigating mythological songs it is necessary, first of all, to distinguish their "morphology", structure, in order to more presicely isolate meaningful significant components. The description of the principles of communication of mythological narratives is based on the delineation of plot structures and the differentiation of the semiosis of motives. Depending on the direction of the genre strategy, mythological songs of the Ossetians are divided into prayer, calendar-ritual, ritual, incantatory and etiological. In turn, prayer songs on formal grounds can be divided into songs-hymns (plotless) and plot. Songs-spells are attached to prayer songs. Prayer songs are distinguished from spell songs by a detailed plot and composition, as well as volume. The element of the plot / spell is present in the semantics and prayer songs. Mythological song originally played the role of plot / spell. Subsequently, the mythological song has evolved from utilitarian thinking to mythological images appealing to mythological images as an artistic device.

В статье рассматриваются гендерные различия в традиционной религиозной обрядности осетинского народа. Участие женщин в сакральных практиках намного значительнее, чем принято считать. Недооценка роли женщины в религиозной жизни общества обусловлена устоявшимися стереотипами, в основе которых лежит представление о том, что место женщины в этой сфере второстепенно и является всего лишь производной от мужской, главенствующей роли. Женская обрядность сопровождалась ритуальными действиями, содержание которых менялось в зависимости от аграрного календаря. Зимой и весной они были связаны с необходимостью уберечь нивы от оползней и наводнений, успешным прорастанием злаков, летом — с просьбами к небесным силам уберечь нивы от града и засухи, а осенью — с магическими действиями, направленными на сохранность урожая, защиту зерна от грызунов и червей. Женщина начинала участвовать в сакральных практиках уже в течение первого года после замужества. Молодая невестка в качестве субъекта обрядовых действий впервые выступала во время празднования Доныскъæфæн. Именно с этого дня молодая женщина формально допускалась в сакральную сферу своей новой семьи, а через нее и в религиозную жизнь всего сельского общества. В Осетии помимо ситуационной обрядности, вызываемой текущими проблемами (ливни, засуха), существовали ежегодные, имевшие строгие временные координаты, женские праздники. Среди последних наиболее известны Остæлти кувд и Фыдуани. В основном женщины всегда находились в числе активных участников всех ритуалов, кроме тех, где участие мужчин было исключительным. Но даже в этом случае женщины вносят свой вклад в отправление обряда посредством выпекания ритуальных пирогов, приготовления хмельных напитков. Особенностью части обрядов аграрных верований с участием женщин была их эротическая составляющая. Это было обусловлено представлениями о плодовитости природы, которую необходимо стимулировать эротическими действиями. Рассмотренный в статье материал позволяет сделать вывод о том, что в осетинском обществе женская сакральность была объективной реальностью, при этом она отличалась от мужской, являясь ее ярким дополнением. Women’s participation in sacred practices could have been much more significant than it is commonly believed. The underestimation of the role of women in the religious life of the society is due to the established stereotypes, which are based on the idea that the place of women in this area is secondary and subordinate to the dominant role of men. Female ritualism was accompanied by sacral actions the contents of which varied according to the agrarian calendar. During winter and spring they were related to the need to protect crop field from flow slides and floods, to provide successful seeds germination, in summer — to request the heavenly host to protect crop fields from hail and drought, in autumn — to provide magical actions, focused on keeping harvest in safety, protecting corn from rodents and worms. Woman would become involved in sacral practices during the first year after her marriage. As a participant of ritual actions a young wife appeared for the first time during the celebration of Donyskafan. From that day on young woman was allowed to sacral sphere of her new family, and through this sphere to the religious life of the whole rural community. Besides situational ritualism, caused by current problems (rainstorms, drought), annual female holidays existed in Ossetia. The most famous among them are Ostalty Kuvd and Fyduani. Mostly, women were important participants in rituals, except exclusively men’s ceremonies. But even in these cases, women gave a boost in ceremonies by baking ritual pies, brewing hopped beverages. Rituals of agricultural beliefs were often accompanied by erotic actions, which in accordance with the ideas of the fertility of nature were supposed to stimulate it. The material of the article suggests that special female sacralization existed in the Ossetian society, which differed from the male sacralization, being its objective complement.