Статті в журналах з теми "Зони покриття"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Зони покриття.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-23 статей у журналах для дослідження на тему "Зони покриття".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Висікан, О. О., та Р. І. Митяй. "Оцінка радіусу зони прикриття комплектом малогабаритних передавачів перешкод". Озброєння та військова техніка 2, № 2 (24 червня 2014): 17–19. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2014.2(2).17-19.
Повний текст джерела
2
Гапонова, О. "Дослідження якості сульфоалітованих покриттів на стальних поверхнях, отриманих методом електроіскрового легування". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 3(17) (28 грудня 2020): 86–93. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.3(17).86-93.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропонований спосіб сульфоалітування робочих поверхонь екологічно безпечним методом електроіскрового легування, що полягає у нанесенні сірчаної мазі на оброблювану поверхню і подальшого ЕІЛ алюмінієвим електродом. В якості матеріалу підкладки використовували сталь 20 і 40. Після оброблення визначали шорсткість поверхневого шару. Аналіз профілів поверхонь зразків після сульфоалітування методом ЕІЛ і параметрів шорсткості досліджуваних поверхонь показав, що зі збільшенням енергії розряду, а також вмісту вуглецю в сталі параметри Ra, Rz, Rmax зростають. Проведений микроструктурній, дюрометричний та локальний енергодисперсійний аналізи. Металографічний та дюрометричний аналізи отриманих покриттів показали, що на мікроструктурах можна виділити зони: приповерхневий, не суцільний пухкий шар товщиною 20-40 мкм, зміцнений шар (20-80 мкм), дифузійна зона та основний метал з ферито-перлітною структурою. При заміні матеріалу підкладки зі сталі 20 на сталь 40 збільшується як твердість верхнього шару (1670 і 2240 МПа при енергіях розряду 0,13 і 3,4 Дж відповідно), так і зміцненого шару (5147 і 10380 МПа при енергіях розряду 0,13 і 3,4 Дж відповідно). Зі зростанням енергії розряду збільшуються параметри покриття: товщина, мікротвердість верхнього і зміцненого шару, а також їх суцільність. Локальний енергодисперсійний аналіз показав, що найбільша кількість сірки знаходиться у поверхневому шарі, що характеризує шар зниженої мікротвердості і розподіляється по глибині до 15 мкм. Дифузійна зона алюмінію складає 30-80 мкм, залежно від енергетичних параметрів процесу ЕІЛ. Найбільший вміст алюмінію характерний для ділянок покриття, що знаходяться на відстані 7-15 мкм від поверхні. Приповерхневий пухкий шар збагачений сіркою, зміцнений – алюмінієм.
3
Гапонова, О. "Дослідження якості сульфоалітованих покриттів на стальних поверхнях, отриманих методом електроіскрового легування". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 3(17) (28 грудня 2020): 86–93. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.3(17).86-93.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропонований спосіб сульфоалітування робочих поверхонь екологічно безпечним методом електроіскрового легування, що полягає у нанесенні сірчаної мазі на оброблювану поверхню і подальшого ЕІЛ алюмінієвим електродом. В якості матеріалу підкладки використовували сталь 20 і 40. Після оброблення визначали шорсткість поверхневого шару. Аналіз профілів поверхонь зразків після сульфоалітування методом ЕІЛ і параметрів шорсткості досліджуваних поверхонь показав, що зі збільшенням енергії розряду, а також вмісту вуглецю в сталі параметри Ra, Rz, Rmax зростають. Проведений микроструктурній, дюрометричний та локальний енергодисперсійний аналізи. Металографічний та дюрометричний аналізи отриманих покриттів показали, що на мікроструктурах можна виділити зони: приповерхневий, не суцільний пухкий шар товщиною 20-40 мкм, зміцнений шар (20-80 мкм), дифузійна зона та основний метал з ферито-перлітною структурою. При заміні матеріалу підкладки зі сталі 20 на сталь 40 збільшується як твердість верхнього шару (1670 і 2240 МПа при енергіях розряду 0,13 і 3,4 Дж відповідно), так і зміцненого шару (5147 і 10380 МПа при енергіях розряду 0,13 і 3,4 Дж відповідно). Зі зростанням енергії розряду збільшуються параметри покриття: товщина, мікротвердість верхнього і зміцненого шару, а також їх суцільність. Локальний енергодисперсійний аналіз показав, що найбільша кількість сірки знаходиться у поверхневому шарі, що характеризує шар зниженої мікротвердості і розподіляється по глибині до 15 мкм. Дифузійна зона алюмінію складає 30-80 мкм, залежно від енергетичних параметрів процесу ЕІЛ. Найбільший вміст алюмінію характерний для ділянок покриття, що знаходяться на відстані 7-15 мкм від поверхні. Приповерхневий пухкий шар збагачений сіркою, зміцнений – алюмінієм.
4
Popadyuk, O. Y. "Загоєння різаних ран шкірних покривів під впливом нановмісних біодеградуючих ранових покриттів". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (10 вересня 2019): 48–52. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.2.10417.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: дослідити вплив нановмісних біодеградуючих ранових покриттів на загоєння неускладнених різаних ран шкірних покривів в експерименті in vivo.
Матеріали і методи. Дослідження проводили із застосуванням біодеградуючої полімерної плівки насиченої нанооксидом цинку та розчином гідратованого фулерену С60 та ранового покриття Curasorb Zn на 53 морських свинках у клініко-біологічній базі “Віварій” ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет” з дотриманням санітарно-гігієнічних норм та правил Європейської конвенції про захист хребетних тварин. Термін спостереження – 3, 7, 4 та 21 доби. Виконували планіметричні, патоморфологічні та мікробіологічні дослідження.
Результати досліджень та їх обговорення. Морфологічно на третю добу у всіх дослідних групах спостерігали масивні ділянками некрозу, крововиливи та набряк субепітеліальних м’яких тканин. Площа ранової поверхні у тварин ІІ групи зменшилась на 17,8 %, що є кращим результатом порівняно з І групою, а у тварин ІІІ групи площа рани до 3-ї доби зменшилась на 25,8 %. Утворення грануляційної тканини на 7-му добу в ІІІ групі тварин відбувалося активніше, ніж у тварин ІІ групи, що проявлялося більшою кількістю новоутворених капілярів та менш вираженою запальною інфільтрацією зони оперативного втручання. На 14-ту добу експерименту в І дослідній групі площа ран становила (148,9±8,5) мм2, що вказувало на зменшення площі на 70,4 %. У ІІ групі на 14-ту добу площа ран зменшилась на 90,4 %, а у ІІІ групі була повна епітелізація.
5
Чайка (Очеретяна), Ганна, та Валентина Махнюк. "ОРГАНІЗАЦІЯ ЗОНИ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПРИЛІКАРНЯНОЇ ТЕРИТОРІЇ ПІД РОЗМІЩЕННЯ АВТОСТОЯНКИ ДЛЯ МЕДПРАЦІВНИКІВ ТА ПАЦІЄНТІВ З УРАХУВАННЯМ ЗАКОРДОННОГО ДОСВІДУ". Молодий вчений, № 1 (89) (29 січня 2021): 1–6. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-1.
Повний текст джерелаАнотація:
Забезпечення потреби населення у якісних медичних послугах здійснюється, в тому числі, закладами охорони здоров’я приватної форми власності, планування яких проводиться за індивідуальними проектами, що дозволяє більш раціонально, в порівнянні з типовими проектами, використовувати відведену під будівництво земельну ділянку. У зв’язку з ростом автомобілізації населення зростає потреба у місцях для зберігання автотранспорту для пацієнтів, відвідувачів та медичних працівників у безпосередній близькості до закладів охорони здоров’я. Нашим завданням було вивчити питання щодо санітарно-гігієнічних вимог до проектування закладів охорони здоров’я в інших країнах та провести порівняльний аналіз з вітчизняними нормами в частині організації транспортної доступності до закладів охорони здоров’я та розміщення місць для зберігання автотранспорту, що і обумовило актуальність дослідження. В результаті вивчення закордонного досвіду проектування і розміщення медичних установ встановлено наступне: розвиток цифрових медичних технологій, нових технологій лікування, які не вимагають тривалого періоду перебування пацієнтів в умовах закладів охорони здоров'я, що характерно для денних стаціонарів, і вимагає перегляду норм площі земельної ділянки, а саме нормативу 25 м² озелененої території з розрахунку на одне ліжко; для забезпечення умов зберігання автомобілів пацієнтів, відвідувачів і медичного персоналу вважаємо за доцільне впровадження в нормативно-правову базу санітарного законодавства дозвіл розміщення підземних паркінгів на території лікувальних установ, що буде відповідати вимогу чинного містобудівного законодавства (ДБН В.2.2-10-2001); будівництво багатопрофільної лікарні на 155 ліжок із застосуванням компенсуючих заходів: використання прилеглого парку в якості зеленої зони для покриття дефіциту земельної ділянки, пристрій підземного автомобільного паркінгу на 141 машиномісце, розміщення відкритої наземної автостоянки на 38 машиномісць з дотриманням нормативних санітарних розривів по аналогії з закордонними, що сприятиме підвищенню доступності медичних установ для пацієнтів, відвідувачів і медперсоналу і раціонального використання земельної ділянки.
6
V.I., Didenko, Kolomiychuk V.P., Kostikov I.Yu., and Postoienko V.O. "New discovery of Opuntia humifusa (Cactaceae) in the vicinity of Kyiv." Chornomorski Botanical Journal 17, no. 4 (January 15, 2022): 339–47. http://dx.doi.org/10.32999/ksu1990-553x/2021-17-4-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Data on a new finding of Opuntia humifusa (Raf.) Raf. (Cactaceae A.L. Juss.) in mainland Ukraine (near Khodosivka village, Obukhiv district Kyiv region) are presented. The newly discovered location is described small populations of the species. The number of detected locations within the population – 5, and the number of found specimens – 11 were given. The age spectra of individuals in O. humifusa population were characterized. The predominate age states are generative – 45.5 %, what indicates the successful acclimatization and naturalization of the species in the forest-steppe zone of Ukraine. Geobotanical descriptions have been made and syntaxonomic features of O. humifusa habitats have been described. Individuals of this species typical of steep moving clay slopes in tract “Planer Mountain” where they belong to the groups of classes Festuco-Brometea Br.-Bl. et Tx. in Br.-Bl. 1949 and Artemisietea vulgaris Lohmeyer, Preising et R.Tüxen ex von Rochow 1951. Vegetation of ruderalized steppe habitats of O. humifusa is floristically depleted with sparse grassland. The population is on moving slopes (angle of inclination up to 35–40°) on which erosion processes took place. The total projective coverage varies from 50 to 90 %, decreasing on steep slopes and increasing on gentle slopes. Assumptions about the probable way of O. humifusa diaspores drift in the vicinity of Kyiv and the ways of its expansion from south to north are specified. The priority of O. humifusa seed reproduction due to anthropochor transfer is indicated. Ways of this species acclimatization to different regions of mainland Ukraine, naturalization into natural steppe phytocenoses of the steppe zone and distribution in natural plant groups of the forest-steppe zone are demonstrated. Given the current climate changes, this invasive species needs further monitoring on its spread throughout Ukraine with the development of appropriate preventive measures. Key words: invasion, forest-steppe zone, naturalization, Opuntia, phytocenosis, steppe zone. Наводяться дані щодо нової знахідки інвазійного виду Opuntia humifusa (Raf.) Raf. (Cactaceae A.L. Juss.) з материкової частини території України (околиці села Ходосівка Обухівського району Київської області). Описано нововиявлене місцезнаходження, охарактеризовано малочисельну популяцію виду. Наводиться кількість виявлених локацій у межах популяції – 5, а також кількість знайдених екземплярів – 11. Охарактеризовано вікові спектри особин популяції O. humifusa. Переважаючими віковими станами є генеративні – 45,5 %, що вказує на успішну акліматизацію та натуралізацію виду в умовах лісостепової зони України. Зроблено геоботанічні описи та вказано синтаксономічні особливості місцезростань O. humifusa. Особини цього виду властиві стрімким рухливим глинистим схилам в урочищі «Планерна гора», де вони віднесені до угруповань класів Festuco-Brometea Br.-Bl. et Tx. in Br.-Bl. 1949 та Artemisietea vulgaris Lohmeyer, Preising et R.Tüxen ex von Rochow 1951. Рослинність рудералізованих степових місцезростань O. humifusa є флористично збідненою з розрідженим травостоєм. Популяції притаманні рухливим схилам (кут нахилу до 35–40°), на яких відбуваються ерозійні процеси. Загальне проективне покриття угруповань коливається у діапазоні 50–90 %, зменшуючись на стрімких схилах і зростаючи на пологих. Висловлюється припущення про ймовірне джерело заносу діаспор O. humifusa в околиці міста Києва та шляхи її експансії з півдня на північ. Зазначається пріоритетність насіннєвого розмноження O. humifusa, зумовленого антропохорним переносом. Показано шляхи акліматизації цього виду у різні регіони материкової України, натуралізацію у природні степові фітоценози степової зони та поширення у природні рослинні угруповання лісостепової зони. З огляду на сучасні кліматичні зміни та тенденцію розповсюдження O. humifusa, цей інвазійний вид потребує подальшого моніторингу поширення на території України з розробкою відповідних попереджувальних заходів. Ключові слова: інвазія, натуралізація, Opuntia, лісостепова зона, степова зона, фітоценоз.
7
Kudria, S., N. Mkhitaryan, B. Tuchynskyi, О. Riepkin, I. Ivanchenko та K. Petrenko. "ПРИЧИНИ І РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРЕГЛЯДУ ОЦІНКИ ПОТЕНЦІАЛУ ВІТРОВИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ УКРАЇНИ". Vidnovluvana energetika, № 1(60) (30 березня 2020): 6–16. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2020.1(60).6-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – сучасна оцінка вітропотенціалу України і перспектив розвитку вітроенергетики. Попит на електроенергію має сталу тенденцію до зростання, а пропозиція електроенергії теплових і атомних електростанцій обмежується, головним чином, вичерпаністю світових запасів відповідних енергоносіїв і їх нерівномірним розподілом між країнами. Останнє створює політичну і економічну залежність країн-імпортерів енергоносіїв від країн, що енергоносії експортують. За прогнозом Міжнародного енергетичного агентства (IEA), в ЄС сума інвестицій у вітроенергетику в період 2014-2035 рр. становитиме 727 $млрд і буде найвищою серед галузей електроенергетики – в 1.8 рази вищою, ніж в ТЕС і АЕС разом (400 $млрд). За останній час відбулись суттєві прогресивні зміни кількісних і якісних параметрів генерації електроенергії ВЕС, а саме: подовжились лопаті вітрових електроустановок (ВЕУ); збільшились висоти веж ВЕУ. Дослідження вітрових потоків показали, що вертикальні профілі вітру фактично є більш чутливими до збільшення висоти над землею, ніж припускалось раніше. Крім того, має місце подвоєння номінальної потужності ВЕУ, за рахунок чого зменшуються як площі покриття ВЕС¸ так і питомі витрати землі, вилученої з сільськогосподарського використання. Якщо у попередніх дослідженнях придатними для ВЕС визначались лише зони Причорномор’я і Приазов’я, то в результаті спільної дії перелічених факторів значні території в інших регіонах України, що раніше вважались непридатними для розміщення економічно ефективних ВЕС, перейшли до категорії перспективних. В даній статті представлено географічний підхід до оцінювання вітропотенціалу територій України. Цей підхід є значно простіший, потребує значно менше витрат часу і коштів, ніж відомі підходи. Бібл. 6, табл. 4, рис. 8.
8
О.П. Гапонова. "АНАЛІЗ ЯКОСТІ КОМПЛЕКСНИХ СУЛЬФОЦЕМЕНТОВАНИХ ПОКРИТТІВ, ОТРИМАНИХ МЕТОДОМ ЕЛЕКТРОІСКРОВОГО ЛЕГУВАННЯ". Наукові нотатки, № 67 (31 січня 2020): 24–28. http://dx.doi.org/10.36910/6775.24153966.2019.67.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведений аналіз якості поверхневих шарів після сульфоцементації методом електроіскрового легування. Металографічні дослідження показали, що характерний для електроіскрових покриттів білий шар не виражений. Поверхневий шар складається з дифузійної зони, товщина якої збільшується зі зростанням енергії розряду, і основного металу. Дюрометричні дослідження сульфоцементованих покриттів свідчать про те, що в поверхневому шарі утворюються дві зони: зона зниженої мікротвердості та зміцнений шар. За даними мікрорентгеноспектрального аналізу, приповерхневий шар насичений сіркою. Сірка накопичується в поверхні металу на глибині до 30 мкм, її концентрація на цій відстані становить близько 0,4%. Зі збільшенням енергії розряду твердість, глибина шару зниженої мікротвердості і зміцненого шару, а також шорсткість поверхні збільшуються.
9
Леонтяк, Г. П., М. Ю. Осіпов, С. А. Масловата та Ю. В. Майборода. "Проект благоустрою та озеленення присадибної ділянки в місті Умань". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 2 (4 червня 2020): 14–18. http://dx.doi.org/10.36930/40300202.
Повний текст джерелаАнотація:
У містобудуванні озеленення є складовою частиною загального комплексу заходів щодо планування, забудови і впорядкування населених місць. Зелені насадження є основними елементами художнього оздоблення населених пунктів, естетичне та емоційне значення яких зумовлене можливістю з їхньою допомогою чергувати враження від навколишнього простору, вводити в урбанізоване середовище природні елементи. У процесі передпроєктних досліджень встановлено, що ділянка має прямокутну форму та рівнинний рельєф, прокладену дорожньо-стежкову мережу, бесідку, водойму, будинок, гараж і санвузол. Площа об'єкта озеленення становить 2725,8 м2. Газонне покриття єднає загальну композицію, а мульчувальні матеріали, зокрема кора (289,9 м2) та гравій (161,6 м2), підкреслюють і виділяють рослинні композиції. Житлова зона – житловий будинок площею 180,9 м2 з доріжками, що з'єднують та забезпечують доступний прохід. Цю зону поділено на дві частини: передню, що веде до партерної частини та задню – для з'єднання із зоною відпочинку. До будинку та навколо нього розміщується плиткова дорожньо-cтежкова мережа, загальною площею 798,3 м2, прокладена до кожної із наведених зон. Зону відпочинку відповідно поділено нa: прогулянкову зону, садову зону, з водяних рослин, зону барбекю, садову зону. Дорожньо-стежкова мережа й архітектурне рішення спрямовані на проектування ділянки у регулярному стилі. Створення садово-паркового об'єкта із врахуванням особливостей природно-кліматичних умов, побажань замовника та функціонального зонування надасть території завершеного вигляду та слугуватиме місцем для відпочинку усієї родини. На ділянці не проглядається загальний задум, тому пропонуємо розмістити наведені рослини відповідно до їх функціональних зон. Таким способом вдасться раціонально використати загальну площу з уже прокладеною дорожньо-стежковою мережею та створити зручне зонування для експлуатації всієї території. Рослини підібрані так, щоб додати унікальності цьому об'єкту, підкреслити кожну запропоновану зону, але водночас зберегти цілісність загальної задумки та композиції всього об'єкта. Декоративність кожної рослини підкреслюється сезонно, тому мешканці цієї ділянки зможуть милуватися композиціями в будь-яку пору року. Вся територія з композиціями гарно освітлюється, чим підкреслюється фактура рослин та їх форми.
10
Харламов, Ю. О., О. В. Романченко та А. В. Міцик. "Контактна взаємодія частинок з поверхнею основи при газотермічному напиленні". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 1(265) (16 березня 2021): 165–73. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-265-1-165-173.
Повний текст джерелаАнотація:
Показана роль контактної взаємодії частинок, що напилюються, з основою у формуванні міцних газотермічних покриттів. В якості основних структуроутворюючих елементів в покриттях прийняті сплети – поодинокі напилені частинки. Проаналізовано основні фактори, що визначають структуру і властивості газотермічних покриттів в процесі напилення, причому найважливішу роль відіграє утворення контакту частинка – основа і процеси, що протікають на ньому. Проаналізовано основні фактори, що визначають взаємодію матеріалів частинки та основи. Розглянуто основні роботи, присвячені проблемі схоплювання частинок з основою при напиленні. Запропоновано при аналізі утворення фізичного контакту розглядати площу контакту, що утворюється, з урахуванням розмірів напилюваних частинок і наявності на поверхні основи мікро- і наношорсткості чотирьох рівнів: номінальної, контурної, фактичної і фізичної. Фізична площа контакту на кілька порядків менше контурної площі та на її площадках формуються найбільш міцні адгезійні зв'язки. Запропоновано рівняння для оцінки фізичної площі контакту в зоні дії напірного тиску.
11
Zakharova, Irina, та Vyacheslav Royanov. "ОБҐРУНТУВАННЯ КОНСТРУКТИВНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПУЛЬСАТОРА ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУЛЬСУЮЧОГО РОЗПИЛЮВАЛЬНОГО ПОТОКУ ПОВІТРЯ ПРИ ДУГОВІЙ МЕТАЛІЗАЦІЇ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1(19) (2020): 65–71. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-1(19)-65-71.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. У світовій практиці застосування понад 50 % займають металеві покриття, що наносяться методом електродугової металізації, яка має такі переваги: висока продуктивність, простота обладнання, низька енергоємність, можливість отримання покриттів з високими експлуатаційними властивостями за рахунок застосування недефіцитних і недорогих дротів промислового виробництва. Постановка проблеми. При дуговому напиленні має місце інтенсивне окислення металу, який розпилюється киснем повітря, що призводить до значного вигоряння легуючих елементів та значно знижує якість нанесеного покриття. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Багато робіт науковців спрямовано на вдосконалення конструкцій розпилювальних головок електродугових металізаторів, що передбачає вдосконалення конструкції повітряного сопла шляхом використання вставок і пристроїв, що забезпечують зміну в повітряно-розпилювальному потоці та призводить до значного удорожчання процесу. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Відомі розпилювальні головки не суттєво знижують окисний вплив розпилювального повітря, не забезпечують ресурсозбереження за рахунок зменшення витрати розпилювального повітря і витрат електроенергії на його отримання. Таким чином, метою досліджень є зниження окислення часток металу, при дуговій металізації для отримання покриттів із зазначеними властивостями та застосування ресурсозбереження. Виклад основного матеріалу. З метою зниження окисного впливу повітряно-розпилювального струменя на рідкий метал електродів розроблений метод пульсуючої подачі повітря в зону плавлення електродів. У даній роботі представлено пристрій для створення пульсуючого розпилювального потоку повітря при електродуговому напиленні. Висновки відповідно до статті. Показано, що при використанні різних перетинів клапана пульсатора для створення пульсуючого розпилювального потоку для дугової металізації, спостерігаються зміни в обсязі повітря та маси кисню розпилювального струменя в кілька разів.
12
Rohach, I. M., та D. V. Danko. "ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ДОСТУПНОСТІ СІЛЬСЬКОМУ НАСЕЛЕННЮ ГІРСЬКОЇ І ПЕРЕДГІРСЬКОЇ ЗОН ПРОЖИВАННЯ ПЕРВИННОЇ ТА ДОЛІКАРСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (17 березня 2020): 30–35. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.4.10945.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: провести комплексну оцінку територіальної доступності сільському населенню гірської і передгірської зон Закарпатської області первинної та долікарської медичної допомоги.
Матеріали і методи. Матеріалами дослідження слугують дані державної та галузевої статистичної звітності за 2018 р., а методами – медико-статистичний метод та метод структурно-логічного аналізу.
Результати. у 349 селах гірської та передгірської зон Закарпатської області проживає 503,1 тис. осіб. Протяжність доріг складає 3814,0 км, із яких з асфальтним покриттям – 342,9 (8,99 %) км, а 1107,0 (29,02 %) км у зимовий, весняний і осінній періоди є умовно проїзними. У передгірській зоні в розрізі адміністративних територій відстань від районного центру до найвіддаленішого села коливається від 24,5 км у Свалявському до 70 км у Тячівському районі. У Тячівському районі 20 км є умовно проїзними у весняний, зимовий та осінній періоди. Це означає, що в цей період року ускладнюється доїзд до вказаних сіл бригад екстреної медичної допомоги та забезпечення госпіталізації хворих осіб.
У гірській географічній зоні в розрізі адміністративних територій відстань від районного центру до найвіддаленішого села коливається від 29 км в Міжгірському до 51 км у Воловецькому районі. Із загальної кількості доріг 26,12 % є умовно проїзними у весняний, зимовий та осінній періоди.
Для надання долікарської допомоги відкрито 173 фельдшерсько-акушерських пункти та первинної лікарської допомоги – 157 сімейних лікарських амбулаторій.
У передгірській зоні для надання первинної медико-санітарної допомоги 371,8 тис. сільському постійному населенню відкрито 108 сімейних амбулаторій з рівнем забезпеченості 2,90 амбулаторій на 10 тис. населення.
У гірській зоні для надання первинної медико-санітарної допомоги 131,3 тис. сільському постійному населенню відкрито 49 сімейних амбулаторій з рівнем забезпеченості 3,73 амбулаторій на 10 тис. населення.
Висновки. Отримані результати вказують на низький рівень територіальної доступності сільському населенню гірської і передгірської зон Закарпатської області первинної та долікарської медичної допомоги.
13
L.V., Lozova. "ANALYSIS OF THE DEVELOPMENT STRATEGY OF KHERSON CITY TERRITORIAL COMMUNITY UP TO 2030." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Geographical Sciences, no. 15 (January 19, 2022): 17–26. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-7391/2021-15-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Since 2015, the PROMIS project, supported by the Ministry of International Affairs of Canada, has been implemented to strengthen Ukraine’s municipal sector, effective democratic governance, and accelerate the country’s economic development. This project has become a prototype of modern Strategies for the development of cities and territorial communities of Ukraine. Its main aspects were the transformation of each of the development strategies, which were specially developed in accordance with each territorial community of Ukraine. The key development goals were: economic growth of the region; socio-political protection of the population; urban and demographic growth; labor market reform and competitiveness of labor resources; decentralization of power.The article analyzes the Strategy for the Development of the Kherson Territorial Community until 2030 through the prism of theories and concepts of urban development and in the context of implementing the Sustainable Development Goals until 2030 (in particular, CRS 11 “Make cities and towns open, safe, stable, modern”). The economic development of the regions is focused on small and medium-sized businesses, which is why a number of reforms have been introduced, which include: reform, taxation and business transparency. Promoting the development and formation of small and medium-sized businesses within the region. Due to the received taxes from small and medium business, each of the regions individually develops its business infrastructure. The example of Kherson region is: reconstruction and improvement of port facilities, modernization of educational institutions, cultural and historical heritage sites, improvement of transport arteries, laying of new asphalt pavement, reconstruction of the Black Sea recreational area to develop competitive tourism in the region. The obligatory point of each strategic plan was the ecological balance of the region and its socio-economic stability. Improving the quality of life in the region. Development of partnerships in economic, trade and cultural and tourist areasKey words: strategy, development, Kherson city, territorial communities, urban planning. Із 2015 року для зміцнення муніципального сектору України, ефективного демократичного врядування та прискорення економічного розвитку країни було впроваджено проект «ПРО-МІС», який створено за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади. Саме цей проект став прототипом сучасних Стратегій розвитку міст та територіальних громад України. Головними його аспектами стали трансформації кожної зі стратегій розвитку, що були спеціально розроблені у відповідності для кожної територіальною громади України. Ключовими цілями розвитку стали: економічний зріст регіону; соціально-політичний захист населення; урбаністичне та демографічне зростання; реформа ринку праці та конкурентоспроможність трудових ресурсів; децентралізація влади.У статті через призму теорій і концепцій урбаністичного розвитку і в контексті реалізації Цілей сталого розвитку до 2030 року (зокрема, ЦРС 11 «Зробити міста та населенні пункти відкритими, безпечними, стабільними, сучасними») здійснено аналіз Стратегії розвитку Херсонської територіальної громади до 2030 року. Економічний розвиток регіонів орієнтується на малий та середній бізнес, саме для цього було запроваджено низку реформ, які в себе включають: реформування, оподаткування та прозорість бізнесу, сприяння розвитку та становленню малого та середнього бізнесу в межах регіону. За рахунок отриманих податків з малого та середнього бізнесу кожен із регіонів індивідуально розвиває свою бізнес-інфраструктуру. На прикладі Херсонщини це: реконструкція та удосконалення порто-вих об’єктів, модернізація закладів освіти, об’єктів культурної та історично-природної спадщини, покращення транспортних магістралей, прокладання нового асфальтного покриття, реконструкція причорноморської рекреаційної зони з метою розвитку конкурентноспроможного туризму в регіоні. Обов’язковим пунктом кожного стратегічного плану стала екологічна збалансованість регіону, його соціально-економічна стабільність, підвищення рівня якості життя в регіоні, розвиток партнерських відносин в економічному, торгівельному та культурно-туристичних напрямках Ключові слова: стратегія, розвиток, місто Херсон, територіальні громади, урбаністика.
14
Бегерський, Дмитро Богданович, Євгеній Григорович Опанасюк, Микола Мар’янович Можаровський та Іван Васильович Вітюк. "Дослідження транспортного акустичного забруднення і факторів його залежності на прикладі перехресть магістральних вулиць міста Житомира". Технічна інженерія, № 2(88) (30 листопада 2021): 14–24. http://dx.doi.org/10.26642/ten-2021-2(88)-14-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Шум від автомобільного транспорту – це найбільш розповсюджений вид несприятливого екологічного впливу на організм людини. Аналіз результатів відомих досліджень свідчить про те, що джерелами 60–80 % акустичного забруднення міст є рух транспортних засобів. Від шкідливого впливу автомобільного шуму страждають люди, які проживають або працюють поблизу магістральних вулиць. Він суттєво залежить від інтенсивності транспортного потоку, типів транспортних засобів, їх швидкості та технічного стану і значно зростає під час так званих годин «пік», коли рух транспортних засобів стає найбільш інтенсивним. Також рівень шуму може бути завищений внаслідок малої насиченості або повної відсутності зелених насаджень вздовж доріг, близькості від дороги будівель та їх зовнішнього покриття з низькою поглинаючою здатністю, відсутністю незабудованих зон та ін. Крім зазначених факторів, особлива увага в роботі приділена акустичному забрудненню територій, що безпосередньо прилягають до перехресть, оскільки там присутні додаткові фактори впливу на рівень шуму (збільшення концентрації транспортних засобів, додатковий шум при спрацюванні гальм, робота двигунів на перехідних режимах та ін.).
15
Golubets, V. M., I. M. Honchar та Yu S. Shpulyar. "ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ МЕТАЛО- І ДЕРЕВОРІЗАЛЬНОГО ІНСТРУМЕНТУ НАНЕСЕННЯМ ЕЛЕКТРОІСКРОВИХ ПОКРИТЬ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 2 (29 березня 2018): 111–14. http://dx.doi.org/10.15421/40280220.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано характеристики матеріалів, що використовують для виготовлення різального інструменту. Встановлено, що важливою характеристикою для інструментальних сталей є їх прогартовуваність. Але якщо робоча температура в зоні контакту інструмент-деталь перевищує температуру відпуску, то твердість інструменту понижується через розпад мартенситу та укрупнення частинок карбідної фази, і інструмент буде затуплюватись. Тому важливою прикладною задачею підвищення стійкості різального інструменту є поверхневе зміцнення леза. Проведено дослідження щодо поверхневого зміцнення метало- і дереворізального інструменту з використанням нових комбінованих електродів для нанесення елeктроіскрового покриття (ЕІП) методом електроіскрового легування (ЕІЛ). У розроблених комбінованих електродах використано відомі тверді сплави ТК, ВК, порошковий дріт ПД 80Х20Р3Т з додаванням до них компоненту "К". Виконано експериментальні дослідження процесу свердління зразків із сталі 40Х, загартованої до твердості HRC 38–40. За інструмент взято свердла марки HSS (аналог швидкорізальна легована сталь Р6М5) швейцарської фірми IRWIN. Свердління здійснено цими свердлами незміцненими, зміцненими твердими сплавами ТК і ВК, порошковим дротом ПД 80Х20Р3Т, а також порошковим дротом ПД 80Х20Р3Т з додаванням до них компоненту "К". Встановлено, що стійкість свердел, зміцнених порошковим дротом ПД80Х20Р3Т+"К", порівняно зі серійним незміцненим збільшилась майже у 7 разів. Проведено також поверхневе зміцнення ЕІЛ зубців стрічкової пилки із сталі D6A (аналог 50ХГФМА) для пиляння деревинних матеріалів, з використанням електроду Т15К6+"К". Порівняльні дослідження проведено під час розпилювання деревини ясеня. За результатами досліджень встановлено, що ресурс роботи стрічкової пилки, зміцненої ЕІЛ, збільшився у 2 рази порівняно з незміцненими пилками. На підставі отриманих результатів можна стверджувати, що внаслідок зміни структури поверхневого шару металу підвищується його твердість, а завдяки високій іонізації міжелектродного простору – виникають сприятливі умови для перебігу реакцій, які зумовлюють зміну його хімічного складу. Однак для пояснення механізму процесу зміцнення наведені твердження потребують детальних металографічних досліджень.
16
Melnychuk, N. Ya, та Ya V. Henyk. "Ландшафтно-екологічні особливості формування зелених насаджень у Львівській урбоекосистемі". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 9 (26 грудня 2019): 9–14. http://dx.doi.org/10.36930/40290901.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкрито ландшафтно-екологічні особливості структури Львова та їх вплив на формування еколого-біологічних особливостей зелених насаджень міста. Проведено аналіз картографічного матеріалу, цільове натурне обстеження садово-паркових об'єктів міста Львова, їх ландшафтно-планувальну та типологічну структуру. Проаналізовано елементи ландшафтної структури на рівні макрорельєфу та мезорельєфу, які зберегли свою ідентичність, а тому певною мірою репрезентують ландшафтний аспект природного середовища Львова. Досліджено фітоценотичну структуру 10 дослідних ділянок комплексної зеленої зони міста Львова. З'ясовано еколого-біологічні відмінності та особливості формування просторових природних явищ у певному фітоценотичному угрупованні. Встановлено, що формування фітоклімату над окремою територією є наслідком інтегрованої взаємодії основних кліматотвірних чинників, що включають в себе надходження сонячної радіації, особливостей атмосферної циркуляції та підстильної поверхні. Виявлено, що знаючи кліматотвірні властивості едифікаторів головної синузії, можна формувати паркові та лісопаркові фітоценози, які володіють високою естетичною цінністю та сприятливими санітарно-гігієнічними умовами. Окреслено негативні явища впливу на різноманітні елементи ґрунтового покриту та рослинного вкриття урбанізованованих екосистем. Встановлено, що негативні наслідки рекреаційного природокористування підсилюються сезонністю, а також зосередженням рекреантів у найбільш освоєних паркових насадженнях. Відзначено, що Львівська урбосистема потребує зменшення рекреаційного навантаження на паркові та лісопаркові рослинні угруповання.
17
В. Титаренко, Валентина, Едуард П. Штапенко, Євген О. Воронков, Аруна Вангара, Володимир А. Заблудовський, Войцех Колоджейчик, Каріна Капуста та Сергій І. Оковитий. "АДСОРБЦІЯ ИОНОВ МЕТАЛІВ Co, Ni, Cu, Zn НА ФУЛЕРЕНІ C60 І НА ОДНОСТІННІЙ ВУГЛЕЦЕВІЙ НАНОТРУБЦІ C48 ЯК ДІЮЧА СИЛА ЕЛЕКТРООСАДЖЕННЯ КОМПОЗИЦІЙНИХ ПОКРИТТІВ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 1 (30 квітня 2021): 42–54. http://dx.doi.org/10.15421/082108.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено композиційні плівки, осаджені у водних розчинах електролітів, що містять іони металів і частинки вуглецевих наноматеріалів, таких як фулерен C60. Результати дослідження катодних поляризаційних кривих показали збільшення опору переносу заряду. Аналіз фазового складу металевих плівок показав наявність вуглецевих наночастинок (ВНЧ) всередині металевої матриці і значні зміни у кристалічній решітці. З результатів дослідження мікрофотографій слідує, що додавання ВНЧ змінює структуру росту металевих плівок від стовбчатої до мікрошаруватої через пасивацію поверхні. У даній роботі теорія функціонала густини (ТФГ) була використана для розрахунку термохімічних, електронних і структурних властивостей комплексів іонів металів з ВНЧ. Результати розрахунків енергії зв'язку комплексів ВНЧ- Me2+ дозволяють припустити, що адсорбція іонів Co2+, Ni2+, Cu2+ та Zn2+ на поверхні фулерену C60 і одностінної вуглецевої нанотрубки (ОВНТ) C48 можлива і термодинамічно вигідна. Було виявлено, що енергія зв'язку більша у разі адсорбції іона металу на поверхні ОВНТ C48, у порівнянні з адсорбцією на фулерені C60. Оскільки комплекси Cu2+ були найбільш термодинамічно стабільними, енергія зв'язку зростала у такій послідовності Co2+<Zn2+<Ni2+<Cu2+. Результати розрахунків вільної енергії зв'язку показали хорошу кореляцію з шириною забороненої зони, відстанями між іоном металу і поверхнею ВНЧ, дипольними моментами, делокализацією заряду у методі природних орбіталей (МПO) і другим потенціалом іонізації іонів металів.
18
Радкевич, Світлана Іванівна, Лариса Євгенівна Глембоцька та Петро Петрович Мельничук. "Оброблюваність чавунів при фінішному торцевому фрезеруванні плоских поверхонь надтвердими матеріалами". Технічна інженерія, № 1(87) (16 червня 2021): 38–48. http://dx.doi.org/10.26642/ten-2021-1(87)-38-48.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті викладено результат аналізу оброблюваності чавунів з різними фізико-механічними властивостями. Розглянуто теплові процеси, що відбуваються в зоні різання, та вплив на них режимів різання й геометричних параметрів різальних елементів торцевих фрез. Проведено оцінку можливостей обробки чавунів різними інструментальними матеріалами, зокрема надтвердими матеріалами на основі кубічного нітриду бору (CBN), з врахуванням їх фізико-механічних характеристик, силових і температурних навантажень. Здійснено аналіз впливу режимів різання та геометричних параметрів різальних частин інструментів з CBN на їх стійкість, надійність та на якість оброблених поверхонь деталей з чавунів. На основі вітчизняних і зарубіжних наукових публікацій виконано аналіз переваг використання як інструментальних матеріалів надтвердих матеріалів на основі CBN для обробки чавунів багатолезовим інструментом, за якої має місце переривчасте різання. Досліджено новинки на ринку металорізальних інструментів, здійснено оцінку можливості підвищення ефективності обробки плоских чавунних поверхонь деталей за рахунок їх використання. Передбачено розробку конструкції фрези, оснащеної НТМ (надтвердими матеріалами) на основі CBN, з традиційними та новими схемами різання з можливим нанесенням захисних покриттів на інструментальні вставки, яка б завдяки своїм геометричним параметрам, новим схемам та режимам різання могла б зменшувати вплив на процес обробки, недосконалості технологічної оброблювальної систем (ТОС) та підвищувала б його ефективність.
19
Bandurka, O., та O. Svynchuk. "МЕТОД ІДЕНТИФІКАЦІЇ КОСМІЧНИХ ЗНІМКІВ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ЛІСОВИХ ПОЖЕЖ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 67 (1 квітня 2022): 13–18. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2022.1.013.
Повний текст джерелаАнотація:
Космічні методи стеження за лісовими пожежами допомагають виявляти їх на початковій стадії і за безпечують оперативне прийняття рішень, що сприяє подальшому здійсненню моніторингу та оцінюванню наслідків. Використання космічних даних для моніторингу пожежного стану дозволяє швидко й економічно отримувати об’єктивну і незалежну інформацію, щоб оперативно приймати рішення для боротьби зі стихією. У роботі розроб лений метод ідентифікації пожеж з використанням космічних знімків низької роздільної здатності одержаних з супутників TERRA MODIS та NOAA AVHHR. Одним з проблемних аспектів у методі визначення пожеж є маскування хмари та води. Тому для ідентифікації «пожежних» пікселів важливо виключати з аналізу фрагменти знімків, які покриті хмарами та зайняті водними об’єктами. Алгоритм вимагає значного збільшення випромінювання в діапазоні 4 мк, а також відносного спостережуваного випромінювання в діапазоні 11 мк. Алгоритм досліджує кожен піксель сцени, якому в результаті присвоюється один з наступних класів: відсутні дані, хмара, вода, потенційно пожежні або невизначені. Пікселі хмар та водних об’єктів, що визначаються за допомогою методики маскування хмар і водних об’єктів, належать до класів хмар та води відповідно. Алгоритмом виявлення пожежі досліджуються лише ті пікселі земної по верхні, які віднесені до потенційно пожежних або невизначених. Метод був реалізований за допомогою інструменту візуального програмування Power Builder в середовищі системи обробки даних дистанційного зондування Землі Erdas Imaging. У результаті використання методу ідентифікації були виявлені пожежонебезпечні місця в Чорнобильській зоні відчуження. Використання методу супутникової ідентифікації пожеж має важливе значення для оперативного ви явлення пожеж для віддалених лісових масивів, які слабо контролюються наземними методами моніторингу.
20
Павленко, О. В., І. М. Савицька та М. А. Бойко. "МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАНЕВОГО ПРОЦЕСУ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПОРОЖНИНИ РОТА В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СПОСОБУ З’ЄДНАННЯ КРАЇВ РАНИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 111, № 2 (27 травня 2021): 2–9. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-36-2-2-9.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження. Порівняти та проаналізувати перебіг процесів регенерації слизової оболонки поро-жнини рота після з'єднання країв рани за допомогою шовного матеріалу на основі шовку та n-бутил-2-ціаноакрилатної клейової композиції в експерименті.Матеріал і методи. Дослідження було проведено у відділі експериментальної хірургії Національного ін-ституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Ша-лімова НАМН України на 24 безпородних статевозрі-лих кролях-самцях, віком 16-18 місяців, масою тіла від 2260 до 3425 гр (середня вага 2843±100 гр) у зв'яз-ку зі схожістю гістологічної будови слизової оболон-ки з людською. Тварини були поділені на контрольну та основну групи по 12 тварин у кожній. Під внутрі-шньовенним наркозом 3 мл 5 % розчину тіопенталу натрію та 6 мл 1 % розчину пропофолу та місцевою інфільтраційною анестезією 2 % розчином лідокаїну (0,5 мл), за допомогою леза скальпеля №15 наносили різану повздовжню рану розміром 1,5–2,0 см в дов-жину та 0,3–0,5 см в глибину на слизову оболонку верхньої щелепи по перехідній складці присінку поро-жнини рота. В контрольній групі тваринам було про-ведено з'єднання країв рани слизової оболонки порож-нини рота шляхом накладання вузлуватих швів на ос-нові шовку з покриттям (USP (EP): 5/0(2), 0,75м, рі-жуча голка, «OPUSMED»). В основній групі кожній з тварин проводили з'єднання країв рани слизової обо-лонки порожнини рота за допомогою n-бутил-2-ціаноакрилатної клейової композиції «Histoacryl».На 3, 7 та 14 добу тварин виводили з експерименту передозуванням 5% розчину тіопенталу натрію. Зра-зки тканин в зоні втручання для гістологічного дослі-дження видаляли так, щоб в їх межі потрапив рано-вий канал з відступом по 3 мм в обидві сторони від рани.Результати. В основній групі тварин, спостерігалось пришвидшення репаративних процесів у рані за раху-нок швидкої деструкції клейових мас, надійного з'єд-нання країв рани, меншій травмі тканин починаючи з 3 доби. Запальна відповідь, мала пік на 3 добу, інтен-сивність якої стрімко спадала до 7 доби. На 14 добу, спостерігалось рівномірне сполучнотканинне утво-рення, яке місцями візуально не відрізнялось від інта-ктних ділянок СОПР. В контрольній групі, після вико-ристання шовного матеріалу на основі шовку, спо-стерігалась виражена запальна реакція на 3 добу, яка зберігалась до 14 доби. Пік запалення, в контрольній групі припадав на 7 добу. На 14 добу ознаки запалення дещо зменшувались, але були присутні за рахунок «стороннього тіла» у рані, рубець мав ознаки дефор-мації та підвищувався над рівнем інтактних ділянок слизової оболонки.Висновки. Застосування клейової композиції сприяло швидшому відновленню тканин в зоні хірургічного втручання, про що свідчать ознаки регенерації, які спостерігались з 3 доби, а саме, поява молодих кола-генових волокон та тонкого прошарку молодої грану-ляційної тканини, товщиною 16,05±0,92 мкм. Най-більш оптимальне загоєння рани в основній групі, від-бувалось на 7 добу після хірургічного втручання, і проявлялось прискоренням формування ніжного нор-мотрофічного сполучнотканинного рубця, про що свідчить швидша зміна клітин лімфоцитарно-макрофагального ряду та часткове відновлення епі-теліальної пластинки. Вже на 14 добу ділянка втру-чання не відрізнялась від навколишніх інтактних ді-лянок. Перевагою використання клейової композиції в порівнянні із шовним матеріалом, починаючи з 7 до-би, є відсутність в післяопераційній рані «сторонньо-го тіла», швидкість та легкість застосування.
21
O.O., Kucher, Moysiyenko I.I., Iemelianova S.M., Vasheniak Yu.A., Budzhak V.V., and Kuzemko A.A. "Analysis of synanthropization of grassland habitats of Ukraine." Chornomorski Botanical Journal 17, no. 4 (January 15, 2022): 316–30. http://dx.doi.org/10.32999/ksu1990-553x/2021-17-4-2.
Повний текст джерелаАнотація:
The results of the study of synanthropization of 28 grassland habitat types (systematic and florogenetic analyzes, analysis of the alien fraction by time of immigration) are presented. It is established that the synanthropic fraction of grassland habitats of Ukraine is represented by 584 species of vascular plants, which belong to 351 genera, 72 families and 3 divisions. The spectrum of the leading families is dominated by Asteraceae, Brassicaceae, and Poaceae. The range of leading genera is not clearly defined, the leading positions are occupied by the genera Atriplex and Veronica (11 species each). The alien faction is based on species associated with the Mediterranean (80 species), Asian (42) and the Mediterranean and Eastern Turan (38) regions. The synatropic fraction of grassland flora is dominated by apophytes (53.8 %). Kenophytes are prevaile (58.8 %) by the time of immigration. Plantago lanceolata (25 habitat types, 92.6 % of the total number) and Veronica arvensis (18 types, 66.6 %), Erigeron annuus and Lactuca serriola (17 types, 60.7 %) are characterized by the widest habitat range among apophytes and kenophytes respectively. Symphyotrichum ciliatum has the highest average cover (53 %). It is established that all studied grassland habitats of Ukraine are characterized by a certain degree of synanthropization. High synanthropization index (IS) was found in three habitat types: X36 (46.0), R1C (45.4), R13 (41.0). The lowest IS is revealed in habitat types R44 (8.7) and R56 (14.0). The number of kenophytes in the floristic spectrum is 5.7% of the total number of species, which generally corresponds to this figure for European grasslands (6.5%). In general, desert steppes (R1C), continental inland salt steppes (R62), semi-desert salt pan (R64) and depressions (pody) of the Steppe zone (X36) were the most synanthropized, while mountain grasslands were the least synatropized. Thus, there is a trend of decreasing synanthropization in the direction from grassland habitats of the southern regions of Ukraine to the northern and mountainous. Keywords: adventitization, alien species, apophytization, EUNIS, invasive species, kenophytes, synanthropization indices. Представлено результати вивчення синантропізації 28 трав’яних біотопів (систематичний та флорогенетичний аналізи, аналіз адвентивної фракції за часом занесення). Встановлено, що синантропна фракція трав’яних біотопів України представлена 584 видами судинних рослин, які належать до 351 роду, 72 родин 3 відділів. В спектрі провідних родин домінують Asteraceae, Brassicaceae, Poaceae. Спектр провідних родів не чіткий, провідні позиції займають роди Atriplex та Veronica (по 11 видів). Основу адвентивної фракції складають види, пов’язані з Середземномор’ям (80 видів), азійським (42) та середземноморсько-ірано-туранським регіонами (38). В складі синантропної фракції флори трав’яних біотопів переважають апофіти (53,8 %). За часом занесення домінують кенофіти (58,8 %). Найширшою биотопічною амплітудою серед апофіnів характеризуються Plantago lanceolata (відмічений у 25 типах біотопів, 92,6 % від загальної кількості), а серед адвентів – Veronica arvensis (18 типів, 66,6 %), Erigeron annuus та Lactuca serriola (17 типів, 60,7 %). Найвищим середнім проективним покриттям (53 %) відзначається Symphyotrichum ciliatum. Встановлено, що усі досліджені трав’яні біотопи України характеризуються певним ступенем синантропізації. Високий індекс синантропізації IS виявлено для трьох біотопів: X36 (46,0), R1C (45,4), R13 (41,0). Найнижчий показник IS зафіксовано у біотопах R44 (8,7) та R56 (14,0). Кількість кенофітів у флористичному спектрі становить 5,7 % від загальної кількості видів, що загалом відповідає такому показнику для трав’яних біотопів Європи (6,5 %). Загалом найбільш синатропізованими виявилися пустельні степи (R1C), внутрішньоконтинентальні засолені степи (R62), напівпустельні солончаки (R64) і депресії (поди) степової зони (X36), натомість найменш синатропізованими є гірські трав’яні біотопи. Таким чином, спостерігається тренд зменшення рівня синантропізації трав’яних біотопів у напрямку від південних регіонів України до північних та гірських.
22
Brygadyrenko, V. V. "Вплив зімкненості крон дерев і покриття трав’янистих рослин на структуру підстилкової мезофауни широколистяних лісів степової зони України". Biosystems Diversity 23, № 2 (29 червня 2015). http://dx.doi.org/10.15421/011520.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено аналіз підстилкової мезофауни широколистяних лісів на території Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Донецької областей України у 339 природних лісових екосистемах у 2001–2014 рр. Зімкненість крон дерев достовірно не впливає на чисельність підстилкової мезофауни та кількість видів безхребетних у підстилці. Індекси різноманіття Шеннона та Пілоу мають тенденцію до підвищення у градієнті зімкненості крон дерев (від менше 50% до 90–100%). Відносна чисельність сапрофагів і зоофагів мінімальна (медіана 18% та 3%) у лісових екосистемах із розрідженим наметом, має тенденцію до зростання у лісах із зімкненим деревостаном (40% та 18%). Відносна чисельність поліфагів у мезофауні, навпаки, в таких умовах зменшується з 82% до 27%. Кількість видів кожної трофічної групи достовірно не змінюється у градієнті зімкненості крон дерев у широколистяних лісах степової зони. В умовах 70–79% зімкненості крон дерев розмірна структура підстилкової мезофауни наближається до оптимальної. Відносна чисельність мурах у підстилковій мезофауні максимальна (73%) у розріджених деревостанах (менше 49%), відносна частка Isopoda максимальна (медіана 40%) також в умовах розрідженого деревного намету (50–59%). У зімкнених деревостанах таксономічна структура на рівні рядів і родин стає більш вирівняною, у ній зникають домінанти, з відносною чисельністю понад 15%. Відносна чисельність більшості домінантних родин і рядів у градієнті зімкненості крон дерев достовірно не змінюється. Вплив покриття трав’яного ярусу менший, ніж деревного ярусу. Чисельність мезофауни підстилки широколистяних лісів максимальна у двох крайніх варіантах розвитку трав’яного ярусу: фрагментарний трав’яний ярус (покриття менше 15%) та щільний травостій (покритя 90–100%). Мінімальна чисельність підстилкової мезофауни реєструється в умовах середнього покриття трав’яними рослинами (45–59%). Кількість видів, індекси різноманіття Шеннона та Пілоу достовірно не змінюються у градієнті покриття ґрунту трав’яними рослинами у широколистяних степових лісах. Кількість видів фітофагів зростає в лісових екосистемах із середніми значеннями покриття трав’янистих рослин, а сапрофагів, зоофагів і поліфагів достовірно не змінюється. Структура домінування підстилкової мезофауни найбільшою мірою трансформована у крайніх варіантах розвитку трав’яного ярусу: за фрагментарного трав’яного покриву (менше 15%) та суцільного розвитку трав’яного ярусу (90–100%). Медіана кількості видів турунів максимальна для 15–29% покриття трав’яного ярусу. Відносна чисельність Carabidae у проаналізованих градаціях покриття трав’яної рослинності достовірно не змінюється. Медіана відносної чисельності Formicidae максимальна в умовах 60–74% покриття трав’яної рослинності, Isopoda – за 15–59% покриття трав’яного ярусу.
23
HOSHCHYNSKYI, V. B., O. B. HUGOVYI та V. V. OLKHOVYK. "ПРО ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ МЕТОДІВ ЕНДОВАСКУЛЯРНОЇ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ ПРИ ХРОНІЧНІЙ ІШЕМІЇ НИЖНІХ КІНЦІВОК". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (21 січня 2016). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2015.4.5599.
Повний текст джерелаАнотація:
<p> Під спостереженням перебували 82 хворих, які були прооперовані в центрі ендоваскулярної хірургії. Із хронічною артеріальною недостатністю (класифікація R. Fontain-Покровського) було 16 хворих із ІІ А ст., 28 пацієнтів – із ІІ Б ст., із ІІІ А ст. – 22 хворих, із ІІІ Б – 7 пацієнтів, а також із IV ст. – 9 хворих. За класифікацією TASC, тип А був встановлений у 31 (37,8 %) хворого, тип В – у 23 (28 %) пацієнтів, тип С та D констатовано, відповідно, у 15 (18,3 %) та 13 (15,9 %) випадках. Проведено оцінку ефективності ендоваскулярних операцій залежно від локалізації атеросклеротичного процесу, його протяжності, а також типу ендоваскулярних втручань: балонна ангіопластика, балонна ангіопластика із стентуванням, балонна ангіопластика балоном із лікувальним покриттям – паклитаксел. Клінічний успіх у ранні терміни після операції відмічено у 84,9 %. Віддалені результати (до 30 місяців) у хворих, яким виконано балонну ангіопластику, були такими: прохідність зон реконструкції – 44,2 % пацієнтів, рестеноз – 25 % хворих, реоклюзія настала у 35 % випадків. У хворих, яким виконано вазобалонну ангіопластику та стентування, прохідність сегмента реконструкції у вищеозначений термін становила 56,2 %, рестеноз та реоклюзія виникли, відповідно, у 17,8 та 22,2 % хворих. Кращі результати ендоваскулярних втручань спостерігаються у хворих, у яких було застосовано балонну ангіопластику балоном, покритим паклитакселом: прохідність сегментів реконструкції – 58,3 %, рестеноз та реоклюзію констатовано, відповідно, у 11,7 та 17,6 % випадків.</p>