Статті в журналах: "Зона основної ділянки"

1

Біленець, Д. А. "ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗОНИ МИТНОГО КОНТРОЛЮ: ПРАВОВІ ОСНОВИ". Знання європейського права, № 2 (23 жовтня 2020): 41–44. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.72.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто основні підґрунтя створення та функціонування зони митного контролю в межах розташування зони митниць та в пунктах пропуску через державний кордон, розкрито основну типологію зон митного контролю. Функціональне спрямування зон митного контролю як місць, де виконуються митні формальності щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон, зумовлює зв'язок їхнього правового режиму із функціями конкретних митних органів, зоні діяльності яких створено такі зони. Зони митного контролю в пунктах пропуску на державному кордоні відрізняються від зон митного контролю, які створюються у внутрішніх митницях, наявністю окремої зони або лінії прикордонного контролю, з якої починається огляд транспортних засобів, здійснюється паспортний контроль, визначаються особи, яким заборонено в'їзд до країни, тощо. Водночас у разі розташування пунктів пропуску на лінії державного кордону обов'язковою є наявність договору із сусідньою державою. Основними суб'єктами управління зонами митного контролю є митниці, їх відокремлені структурні підрозділи - митні пости. Крім того, безпосереднє забезпечення режиму зони митного контролю може бути покладено на відповідний структурний підрозділ митниці або митного поста - відділ митного оформлення. Підставами розподілу повноважень у цьому разі є такі критерії, як зона діяльності підрозділу та його функції щодо митного контролю й митного оформлення щодо конкретних способів і засобів переміщення товарів, або виду товарів. Територіальна дія правового режиму зони митного контролю охоплює певну ділянку митної території України, а також розташовані на ній об'єкти та споруди. Важливою особливістю правового режиму зони митного контролю є встановлення низки правил технічного й організаційного характеру щодо відповідних територій, споруд та об'єктів, головною метою яких є створення належних умов як для дотримання режимних вимог перебування осіб, товарів і транспортних засобів на території відповідної зони, так і для виконання передбачених законодавством митних формальностей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Abdulin, M. Z., N. M. Fialko, A. B. Timoshchenko, A. A. Seryi, Yu V. Sherenkovskii, E. I. Milko, A. A. Ozerov, A. V. Klisch, N. N. Olkhovskaya та L. A. Shvetsova. "ТЕМПЕРАТУРНІ РЕЖИМИ ЗОН ЗВОРОТНИХ ТОКІВ У БЛИЖНЬОМУ СЛІДІ ЦИЛІНДРИЧНИХ СТАБІЛІЗАТОРІВ ПОЛУМ'Я". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 3 (26 квітня 2018): 97–100. http://dx.doi.org/10.15421/40280320.

Повний текст джерела

Анотація:

Наведено результати експериментальних досліджень теплового стану мікрофакельних пальникових пристроїв з циліндричними стабілізаторами полум'я. Встановлено особливості формування температурних режимів і геометричних характеристик зон зворотних токів у закормовій ділянці циліндричних стабілізаторів. Проаналізовано закономірності впливу конструктивних і режимних чинників на основні параметри процесу спалювання в розглядуваних пальникових пристроях. Наведено дані щодо залежності довжини зон зворотних токів у закормових ділянках циліндричних стабілізаторів полум'я та величини температур у них від таких режимних параметрів процесу спалювання, як величина швидкості потоку повітря на вході в канал і коефіцієнт надлишку повітря. Встановлено, що зі збільшенням швидкості повітряного потоку протяжність зони зворотних токів зростає, вплив же коефіцієнта надлишку повітря має протилежний характер: довжина зони зворотних токів і рівень температур у них зменшуються зі зростанням коефіцієнта надлишку повітря. Певну увагу приділено дослідженню особливостей зміни теплового стану і протяжності зон зворотних токів за стабілізаторами полум'я від величини відносного кроку розташування газоподавальних отворів. Зазначено, що з огляду на інжектуючу дію струмин паливного газу відбувається скорочення довжини зон зворотних токів зі збільшенням вказаного відносного кроку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Nazarevych, M. R., R. Z. Ohonovskyi, Yu M. Melnychuk, Kh R. Pohranychna та Ya M. Ilnytskyi. "Результати дослідження стресових реакцій у хворих із поєднаною травмою середньої зони обличчя після застосування комплексної післяопераційної реабілітації". Clinical Dentistry, № 2 (23 вересня 2020): 43–51. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.2.11399.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Ушкодження кісток середньої зони обличчя за частотою займають 2-ге місце серед переломів щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД). У всіх випадках такі травми супроводжуються множинними, часто багатофрагментарними переломами вилично-орбітального комплексу. Частим ускладненням черепно-мозкової травми (ЧМТ) є порушення чи недостатність функції гіпоталамо-гіпофізарної системи, що не тільки ускладнює перебіг хвороби, але й гальмує процес одужання хворих, і в низці випадків потребує корекції. Частота порушення функції гіпоталамо-гіпофізарної системи унаслідок ЧМТ коливається від 15 до 68 %. Останнім часом значну увагу науковців звернено на застосування транскраніальної електротерапії. Встановлено, що за її допомогою вдається активувати опіоїдні структури головного мозку та структури гіпоталамо-гіпофізарної ділянки. Мета дослідження – вивчити ефективність транскраніальної електростимуляції на регуляцію функції гіпоталамо-гіпофізарної системи при реабілітації хворих із травматичними ушкодженнями кісток вилично-орбітального комплексу. Матеріали і методи. У клінічні спостереження було задіяно 47 хворих, які перебували на лікуванні у Львівській міській комунальній клінічній лікарні швидкої медичної допомоги за період із 2014 до 2018 року. В цих пацієнтів було діагностовано легку черепно-мозковаю травма та тяжку травму щелепно-лицевої ділянки. Хворих, залежно від методів лікування на етапі післяопераційної реабілітації, поділили на контрольну (22 пацієнти) й основну групи (25 пацієнтів). Хворим контрольної групи застосовували традиційні способи консервативного лікування, а хворим основної групи комплекс лікувальних заходів доповнювали курсом транскраніальної електротерапії. Визначення типу загальної неспецифічної адаптаційної реакції проводили за індексом адаптації Л. Х. Гаркаві. У периферійній венозній крові досліджували біохімічні маркери стресу – адренокортикотропний гормон (АКТГ), кортизол та антистресової системи – β-ендорфіни. Результати досліджень та їх обговорення. Вміст β-ендорфінів був вищий за показники норми на 7-му добу в контрольній (12,73±1,6) пг/мл та основній групах (15,4±1,8) пг/мл. На 14-ту добу зростання β-ендорфінів припинялося в обох клінічних групах. Отримані дані яскраво свідчать про позитивний терапевтичний ефект динамічної електронейростимуляції на стреслімітуючу ендогенну опіатну систему. У хворих із легкою ЧМТ та тяжкою травмою вилично-орбітального комплексу вміст АКТГ (35,67±3,42) пг/мл та кортизолу (309,9±12,3) нмол/л на 14-ту добу був значно менший в основній групі, ніж у контрольній (АКТГ – (44,62±4,37) пг/мл; кортизол – (364,4±16,3) нмол/л). Такі результати можна пояснити тяжкістю отриманих травм, які викликали порушення в роботі гіпоталамо-гіпофізарної системи. При оцінці індексу стресорності виявлено, що на 7-му добу після проведення операційного втручання показники були меншими за 0,3 ум. од. Це вказує на те, що у більшості хворих із поєднаною травмою розвивається стрес-реакція на отриману травму. Результати обстеження на 14-ту добу показали, що стресові реакції зупинялися та переходили в реакцію тренування в обох клінічних групах з дещо вищими показниками в основній групі (контрольна група – (0,41±0,05) ум. од.; основна група – (0,44±0,040) ум.од. Висновки. Застосування транскраніальної електростимуляції сприяло нормалізації тонусу механізмів антистресового захисту, стимулювало ендодорфінні структури головного мозку, забезпечувало урегулювання викиду стресреалізуючих гормонів у кров та сприяло зниженню рівня стресу та тривожних проявів у пацієнтів у післяопераційному періоді.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Стреляєв, Ю. М. "КОНТАКТ ІЗ ЧАСТКОВИМ ПРОКОВЗУВАННЯМ МІЖ ПРУЖНИМ ПІВПРОСТОРОМ І КРУГОВИМ ШТАМПОМ ПІД ДІЄЮ НОРМАЛЬНОГО І ДОТИЧНОГО НАВАНТАЖЕНЬ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical and Mathematical Sciences, № 1 (6 вересня 2021): 65–73. http://dx.doi.org/10.26661/2413-6549-2021-1-08.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено новий підхід до розв’язання квазістатичної просторової контактної задачі про фрикційну взаємодію жорсткого циліндричного штампа із плоскою основою та пружного півпростору, за умови послідовної дії на штамп монотонно зростаючих нормального та дотичного навантажень. Для врахування тертя ми використовували закон Кулона в класичній неспрощеній формі. Зони зчеплення і проковзування вважали заздалегідь невідомими і такими, що потрібно знайти. Процес навантажування моделювався скінченним числом станів рівноваги – кроків навантажування. Контактну задачу зведено до послідовного розв’язання однотипних систем нелінійних граничних інтегральних рівнянь на кожному кроці дискретного процесу навантажування. Отримані інтегральні рівняння характеризуються тим, що їхній вигляд не залежить від конфігурації зон зчеплення і проковзування. Для складання таких рівнянь необхідно лише вказати канонічну обмежену плоску область, яка містить у собі невідомі ділянки контакту на усіх етапах процесу навантажування тіл. Для отримання наближених розв’язків цих систем виконано їх дискретизацію. Побудовано збіжні ітераційні процеси для числового розв’язання отриманих в результаті цієї дискретизації систем нелінійних скалярних рівнянь. За допомогою числових розрахунків, виконаних при різних значеннях дотичного переміщення штампа, дослідили процес зміни розподілів діючих на його основу питомих контактних зусиль. Також досліджено відносні переміщення контактуючих поверхонь та еволюцію форм і розмірів зон зчеплення і проковзування при поступовому збільшенні дотичного навантажування. Встановили, що з появою дотичної сили зона зчеплення втрачає симетрію і зміщується до переднього, відносно напрямку руху, краю штампа. При збільшенні зовнішнього дотичного зусилля площа зони зчеплення зменшується і стає нульовою за умови початку повного проковзування штампа по поверхні півпростору. Найбільші значення питомих дотичних контактних зусиль та відносних переміщень контактуючих поверхонь досягаються біля заднього, відносно напрямку руху, краю штампа.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Гетьман, В. І. "ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ НАЦІОНАЛЬНИХ ПАРКІВ – ОСНОВА ЇХ ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ". Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова», № 23 (26 травня 2022): 17–25. http://dx.doi.org/10.53904/1682-2374/2021-23/3.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуті питання функціонального зонування територій національних природних парків України і світу як ключової проблеми їх територіальної організації або планування. У порівняльному аналізі показані як позитивні явища, так і недоліки вітчизняного та світового природоохоронного планування, передусім рекреаційних територій. Функціональне зонування є основним розділом проєктів організації природно- заповідних територій та об'єктів України, охорони, відтворення і використання їх природних комплексів. Практичний досвід створення та діяльності національних природних парків України переконує: планування їх територій має принципово важливе значення і є основною передумовою забезпечення врівноваженого та безконфліктного функціонування таких поліфункціональних природно-заповідних установ. Результатом функціонального зонування території національних природних парків виступає схема, чи картосхема як наочне відображення просторових функцій, які ця територія має виконувати. На ній виділяють територіальні ділянки (функціональні зони), що різняться за функціями та цілями охорони, а відтак – охоронними режимами і формами практичної діяльності в їх межах. Функціональне зонування територій національних природних парків України здійснюється за вільним типом: загальний рисунок мозаїчний, ділянки кожної зони представлені декількома контурами – тобто воно має кластерний характер. Порушені питання щодо рекреаційних навантажень, як агрегатного показника антропогенного впливу протягом комфортного періоду, у межах вітчизняних і зарубіжних національних (природних) парків та їх нормативів. Для території національних природних парків України автором запропоновано орієнтовні нормативи допустимого рекреаційного навантаження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Kyrylchuk, Kateryna, та Mykola Bashtovyi. "Комплексний аналіз популяцій Trifolium pratense L. на заплавних луках лісостепової зони України". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 4(377) (5 жовтня 2018): 5–15. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-377-5-15.

Повний текст джерела

Анотація:

Заплавні луки, з одного боку, є цінними господарськими угіддями, а з іншого – резерватами лучного біорізноманіття. Для збереження лучих екосистем, які перебувають під впливом інтенсивних антропогенних навантажень у вигляді випасання та сінокосіння, важливою є розробка науково обґрунтованих підходів щодо їх нормування. Популяційний підхід є перспективним у розв’язанні цієї проблеми. Популяційні дослідження проводили на заплавних луках Лісостепу України на двох господарських градієнтах – на пасовищному (пасквальному) та сінокісному (фенісиціальному). Градієнт пасквальної дигресії включав п’ять ступенів: ПД0, або КД – контрольна ділянка (ділянки, на яких відсутні випасання й сінокосіння); ПД1 – початкова стадія випасання; ПД2 – стадія помірного випасання; ПД3 – стадія сильного випасання (напівзбій); ПД4 – надмірне випасання (збій). Градієнт фенісиціальної – 4 ступеня: ФД0 (КД) – контрольна ділянка; ФД1 – початкова стадія (сінокосіння один раз на рік); ФД2 – помірне сінокосіння (сінокосіння двічі на рік); ФД3 – надмірне сінокосіння (багаторазове, неконтрольоване). Під час дослідження застосовували традиційні геоботанічні та популяційні методи. Періодизацію онтогенезу досліджуваного виду проводили з використанням літературних даних і власних спостережень. Інтегральну оцінку онтогенетичної структури здійснювали з використанням індексів І. М. Коваленка. В основу віталітетного аналізу покладено методику Ю. А. Злобіна. Заплавні луки, з одного боку, є цінними господарськими угіддями, а з іншого – резерватами лучного біорізноманіття. Для збереження лучих екосистем, які перебувають під впливом інтенсивних антропогенних навантажень у вигляді випасання та сінокосіння, важливою є розробка науково обґрунтованих підходів щодо їх нормування. Популяційний підхід є перспективним у розв’язанні цієї проблеми. Популяційні дослідження проводили на заплавних луках Лісостепу України на двох господарських градієнтах – на пасовищному (пасквальному) та сінокісному (фенісиціальному). Градієнт пасквальної дигресії включав п’ять ступенів: ПД0, або КД – контрольна ділянка (ділянки, на яких відсутні випасання й сінокосіння); ПД1 – початкова стадія випасання; ПД2 – стадія помірного випасання; ПД3 – стадія сильного випасання (напівзбій); ПД4 – надмірне випасання (збій). Градієнт фенісиціальної – 4 ступеня: ФД0 (КД) – контрольна ділянка; ФД1 – початкова стадія (сінокосіння один раз на рік); ФД2 – помірне сінокосіння (сінокосіння двічі на рік); ФД3 – надмірне сінокосіння (багаторазове, неконтрольоване). Під час дослідження застосовували традиційні геоботанічні та популяційні методи. Періодизацію онтогенезу досліджуваного виду проводили з використанням літературних даних і власних спостережень. Інтегральну оцінку онтогенетичної структури здійснювали з використанням індексів І. М. Коваленка. В основу віталітетного аналізу покладено методику Ю. А. Злобіна. Бобові як важливий компонент лучного травостою збагачують ґрунт нітрогеном, а кормове сіно – протеїном. У статті проведено аналіз онтогенетичної й віталітетної структур особин популяцій T. pratense (Fabaceae) як основних елементів комплексного популяційного аналізу, який показав способи адаптації та пороги стійкості виду до випасання й сінокосіння різного ступеня інтенсивності. Трансформація онтогенетичного спектра популяцій на останніх ступенях пасквального градієнта відбувається в напрямі збільшення частки особин постгенеративного періоду при одночасному зменшенні кількості передгенеративних, у результаті ускладнення процесу насінного розмноження при значному ущільненні ґрунту під впливом надмірного випасання. Сінокосіння чинить більш м’який вплив, у популяціях зростає частка молодих особин у якості майбутнього резерву популяції. Віталітетна структура під впливом випасання змінюється значною мірою – у популяціях збільшується частка особин нижчого класу віталітету, вони переходять у категорію депресивних на останньому ступені (стадія збою). Загалом, T. pratense є достатньо стійким видом в умовах регульованих пасовищних і сінокісних навантажень. Порогами стійкості популяцій досліджуваного виду виступають навантаження, що характерні для ступенів КД (ПД0, ФД0), ПД1, ПД2, ФД1 та ФД2.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

ЖАРКО, Л. О., В. П. ОВЧАР, А. М. БЄЛОКОНЬ та О. А. ФЕСЕНКО. "ВИПРОБУВАННЯ НЕРОЗРІЗНОЇ ЗАЛІЗОБЕТОННОЇ БАЛКИ З КОНСОЛЯМИ ТА ТРІЩИНАМИ ПІДСИЛЕНОЇ ВУГЛЕПЛАСТИКОМ". Наука та будівництво 25, № 3 (22 жовтня 2020): 47–54. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v25i3.5.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті йдеться про актуальні випробування нерозрізної залізобетонної балки з консолями та тріщинами, підсиленої вуглепластиком з метою перевірки на фрагменті відповідності проектним вимогам конструкцій перекриття монолітного залізобетонного каркасу кроком 9 м з двома колонами, балкою та її консолями різної довжини при різних заданих навантаженнях ділянок. Дослідний зразок монолітної залізобетонної нерозрізної Т-подібної балки перекриття з полицею шириною 2 м і товщиною 0,2 м, ребром висотою 0,6 м і шириною 0,8 м, прольотом 9 м із двома консольними ділянками 4 м і 2,5 м і двома квадратними опорами 0,6×0,6 м було виготовлено і випробувано в Державному підприємстві «Державний науководослідний інститут будівельних конструкцій». За умов експлуатації балки в натурі проектне вертикальне рівномірно-розподілене навантаження ділянок становить: на лівій консолі – 6,0 т/пм, на основному прольоті – 7,0 т/мп, на правій консолі – 13,5 т/мп. У віці 42 доби балку було навантажено 50% розрахункового навантаження до утворення тріщин в нижній зоні шириною розкриття до 0,2 мм. Під час підсилення балки з тріщинами використано композитні стрічки на основі епоксидних смол з вуглецевими волокнами, типу S&P CFK-Lamellen, які фіксуються двохкомпонентним епоксидним клеєм Resin 220. Анкерування стрічок виконували за допомогою композитних мат типу S&P G Sheet 240 з вуглевмісних волокон, котрі були наклеєні на двокомпонентному клею Resin 55. Вуглепластиком підсилено ділянки балки зверху, знизу і по боках. На четверту добу після підсилення балку було випробувано вертикальним рівномірно-розподільним навантаженням на стенді з силовою підлогою, системою розподілення навантаження гідродомкратами та вимірювальними приладами. Тріщини шириною розкриття 0,1-0,3 мм утворилися на полиці балки на опорі біля довшої консолі, при навантаженні 80 % проектного. Прогини балки при проектному навантаженні становили на кінці консолі 4 м – 33,86 мм, по центру прольоту 9 м – 1,22 мм, на кінці консолі 2,5 м – 0,6 мм; після розвантаження, відповідно – 6,53 мм, 0,24 мм, 0,83 мм. Досліджене конструктивне рішення перекриття монолітного залізобетонного каркасу кроком 9 м з двома колонами, однопрогонною балкою та її консолями довжиною 4 м і 2,5 м при різних заданих навантаженнях ділянок повністю відповідає проектним вимогам і безпечне для експлуатації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Мойсеєнко, Валентина. "ФУНКЦІОНАЛЬНА НЕВИРАЗКОВА ДИСПЕПСІЯ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ". Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine, № 1-2 (30 грудня 2021): 40–46. http://dx.doi.org/10.37321/ujmh.2021.1-2-05.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Інфекційно-запальне ураження нирок – хронічний пієлонефрит – широко поширене захворювання і має тривалий перебіг. Тривале медикаментозне лікування може спровокувати появу абдомінальгії і (або) диспепсичного синдрому, для корекції яких доцільна цитопротекторна терапія. Відомо, що ітоприд гідрохлорид (itoprid) широко використовується в клініці внутрішніх хвороб, зокрема для купірування шлунково-кишкових симптомів функціональної невиразкової диспепсії (ФНД).Мета. Метою нашого дослідження було вивчення динаміки клінічних симптомів та функціонального стану слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки у хворих з проявами ФНД на тлі ХП без ознак хронічної ниркової недостатності.Матеріали та методи. Дві групи хворих: 32 хворих на ПН з проявами функціональної невиразкової диспепсії, що складали основну групу; групою порівняння служила група із 30 хворих, які лікувалися виключно алопатично, без призначення ітоприду гідрохлориду, які за віком, статтю і клінічною формою ХП вірогідно не відрізнялася від основної групи.Результати та їх обговорення. Патологія системи травлення проявлялась явищами помірного загострення (31,07%) або нестійкої ремісії (68,93%). Провокуючими факторами у виникненні захворювань зі сторони органів травлення були емоційні перенапруження, порушення режиму та характеру харчування, шкідливі звички. Поєднання декількох причинних факторів визначались у 75,8% випадків. Згідно попереднього лікування загострень ХП, належної уваги до корекції уражень системи травлення не було. За структурою клінічних синдромів виявляли наступні симптоми зі сторони органів травлення: больовий (61,25%), диспепсичний (87,35%), антено-вегетативний синдром (100%), вегетативні розлади (61,76%). Диспепсичний синдромпроявлявся у вигляді шлункової та кишкової диспепсій. При зовнішньому огляді у всіх хворих було виявлено обкладеність язика. Відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці відмічено у 37,12% пацієнтів. У більшості больовий синдром був помірним. При пальпації визначалась болючість під мечоподібним відростком (35,56%), пілородуоденальній ділянці (24,36%) та в обох ділянках. У частини хворих (11,23%) пальпаторно виявлялась болючість при відсутності скарг зі сторони органів травлення.При дослідженні кислотоутворюючої функції шлунка за допомогою рН-метрії встановлено переважання гіперацидних станів. Не змінена шлункова секреція (рН=1,6-2,2) була у 32,15% хворих, помірно підвищена (рН=1,3-1,5) у 31,45% випадків та помірно знижена (рН=2,3-3,5) в 24,65% хворих.Пацієнти основної групи на тлі прийому ітоприду гідрохлориду відмічали зменшення гастроентерологічних проявів. Наведена динаміка клінічної симптоматики больового синдрому в залежності від локалізації, який був виявлений пальпатор-но. Після курсового лікування тільки у 1 пацієнта (3,12%) основної групи виявилась пальпаторна болючість в епігастральній ділянці, у 2 (6,25%) – в пілородуоденальній зоні (p<0,05), тоді як у групи порівняння ці показники дещо гірші.Висновки. Таким чином, при вивченні клінічної симптоматики зі сторони ГДЗ у пацієнтів з ФНД на тлі ХП в динаміці лікування виявлено більшу ефективність у групі з включенням ітоприду гідрохлориду порівняно із стандартним лікуванням.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Sydorenko, S. V., V. O. Korsovetskyi, S. H. Sydorenko та H. B. Hladun. "Сезонне та добове формування зони затінення в приузлісній частині щільних полезахисних лісових смуг". Forestry and Forest Melioration, № 136 (25 червня 2020): 83–94. http://dx.doi.org/10.33220/1026-3365.136.2020.83.

Повний текст джерела

Анотація:

Лісові смуги сприяють підвищенню загальної продуктивності аграрних угідь. Водночас на приузлісних ділянках полів смуг утворюються несприятливі умови для росту й розвитку сільськогосподарських культур через затінення кронами дерев. Мета роботи полягала у визначенні добових і сезонних змін інтенсивності освітлення та формування тіні залежно від характеристик полезахисних лісових смуг (ПЛС) і виявленні впливу змін світлового режиму приузлісних ділянок на формування фітомаси світлолюбних сільськогосподарських культур. Під час досліджень використано теоретичні розрахунки параметрів сонячного випромінювання, виконані для типових основних і допоміжних полезахисних лісових смуг щільної конструкції. Теоретичні розрахунки порівняли з польовими даними розподілу фітомаси кукурудзи на полі. Для типових щільних ПЛС Лівобережного Лісостепу встановлено показники сезонної та добової динаміки формування тіні від дерев і ступінь недоотримання поверхнею поля сонячної енергії залежно від відстані до полезахисних смуг та їхнього просторового розміщення. Встановлено, що затінення ПЛС мало суттєвий вплив культуру на відстані 1,2–1,5 висоти дерев у полезахисній смузі. Протяжність зони затінення залежала від захисної висоти деревостану та просторового розміщення ПЛС: найбільший вплив затінення зафіксовано на північному боці лісової смуги, найменший – на південному.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Movchanyuk, V. O., P. M. Zhuk, O. D. Karpinska, M. Yu Karpinsky та S. I. Sukhorukov. "Експериментальне дослідження щільності кісткової тканини при монокандилярній артропластиці колінного суглоба за попередніми даними КТ та інтраопераційного її визначення". TRAUMA 23, № 1 (16 травня 2022): 12–18. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.23.2022.877.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Одним з основних ускладнень при монокондилярному ендопротезуванні колінного суглоба є нестабільність компонентів ендопротеза. При плануванні операції необхідно враховувати мінеральну щільність кісткової тканини для запобігання негативним наслідкам у післяопераційному періоді, таким як асептичний та септичний процеси в зоні встановлення компонента ендопротеза. Мета. Провести порівняльний аналіз результатів дослідження характеристик щільності кісткової тканини за даними комп’ютерної томографії та запропонованого пристрою. Матеріали та методи. Для розв’язання поставленого завдання було проведене дослідження щільності кісткової тканини ділянки опилу великогомілкової кістки за допомогою вимірювального пристрою. Для порівняння результатів виконували дослідження щільності кісткової тканини в зоні інтересу великогомілкової кістки за КТ-зображеннями колінного суглоба за шкалою одиниць Гаунсфілда в 9 зонах. Досліджували дві групи по 10 хворих: І група — пацієнти, у яких за даними денситометрії була визначена остеопенія (Т-score від –1,0 до –2,5), ІІ група — за денситометрією Т-score був меншим від –2,5. Результати. Установлено, що максимальна оптична щільність кортикального шару у хворих І групи становила 678 ± 150 HU, ІІ групи — 377 ± 93 HU, модуль пружності становив 1435 ± 363 МПа, різниця величині абсорбції кортикального шару між групами статистично значуща (t = 2,509; p = 0,046). У центральних зонах 1, 2 та 3 індекс абсорбції тканини вищий у хворих І групи. На крайових зонах 4, 6, 7 та 8 рівень абсорбції кісткової тканини у групах хворих практично однаковий. Модуль пружності губчастої тканини великогомілкової кістки в зоні опилу при ендопротезуванні статистично не відрізняється від розрахованих значень, хоча показник менший. Це пов’язано із структурою губчастої тканини, яка має тонкі кісткові пластинки й перекладини (трабекули), які перехрещуються між собою й утворюють багато чарунок. У місці вимірювання твердості губчастої тканини велика ймовірність потрапляння в міжтрабекулярний проміжок, хоча розмір індентора більший, тому у вимірювання залучаються й кісткові структури. Висновки. Сучасні методи медичної візуалізації, у тому числі КТ, дають не тільки точні дані щодо змін структур кісткової тканини, а й можливість визначити фізичні властивості тканин — оптичну абсорбцію кісткових структур, геометричні розміри тощо. Однак томографічні дослідження на сьогодні все ж залишаються доволі дорогими, тому розробляються більш доступні способи визначення фізичних даних кістки. Розроблений спосіб та пристрій вимірювання щільності кісткової тканини дозволяє швидко та об’єктивно визначити якість кістки в зоні резекції. Але в деяких випадках у хворих зі зниженою щільністю кісткової тканини виникає необхідність у додатковому передопераційному проведенні КТ-досліджень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Гапонова, О. "Дослідження якості сульфоалітованих покриттів на стальних поверхнях, отриманих методом електроіскрового легування". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 3(17) (28 грудня 2020): 86–93. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.3(17).86-93.

Повний текст джерела

Анотація:

Запропонований спосіб сульфоалітування робочих поверхонь екологічно безпечним методом електроіскрового легування, що полягає у нанесенні сірчаної мазі на оброблювану поверхню і подальшого ЕІЛ алюмінієвим електродом. В якості матеріалу підкладки використовували сталь 20 і 40. Після оброблення визначали шорсткість поверхневого шару. Аналіз профілів поверхонь зразків після сульфоалітування методом ЕІЛ і параметрів шорсткості досліджуваних поверхонь показав, що зі збільшенням енергії розряду, а також вмісту вуглецю в сталі параметри Ra, Rz, Rmax зростають. Проведений микроструктурній, дюрометричний та локальний енергодисперсійний аналізи. Металографічний та дюрометричний аналізи отриманих покриттів показали, що на мікроструктурах можна виділити зони: приповерхневий, не суцільний пухкий шар товщиною 20-40 мкм, зміцнений шар (20-80 мкм), дифузійна зона та основний метал з ферито-перлітною структурою. При заміні матеріалу підкладки зі сталі 20 на сталь 40 збільшується як твердість верхнього шару (1670 і 2240 МПа при енергіях розряду 0,13 і 3,4 Дж відповідно), так і зміцненого шару (5147 і 10380 МПа при енергіях розряду 0,13 і 3,4 Дж відповідно). Зі зростанням енергії розряду збільшуються параметри покриття: товщина, мікротвердість верхнього і зміцненого шару, а також їх суцільність. Локальний енергодисперсійний аналіз показав, що найбільша кількість сірки знаходиться у поверхневому шарі, що характеризує шар зниженої мікротвердості і розподіляється по глибині до 15 мкм. Дифузійна зона алюмінію складає 30-80 мкм, залежно від енергетичних параметрів процесу ЕІЛ. Найбільший вміст алюмінію характерний для ділянок покриття, що знаходяться на відстані 7-15 мкм від поверхні. Приповерхневий пухкий шар збагачений сіркою, зміцнений – алюмінієм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Гапонова, О. "Дослідження якості сульфоалітованих покриттів на стальних поверхнях, отриманих методом електроіскрового легування". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 3(17) (28 грудня 2020): 86–93. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.3(17).86-93.

Повний текст джерела

Анотація:

Запропонований спосіб сульфоалітування робочих поверхонь екологічно безпечним методом електроіскрового легування, що полягає у нанесенні сірчаної мазі на оброблювану поверхню і подальшого ЕІЛ алюмінієвим електродом. В якості матеріалу підкладки використовували сталь 20 і 40. Після оброблення визначали шорсткість поверхневого шару. Аналіз профілів поверхонь зразків після сульфоалітування методом ЕІЛ і параметрів шорсткості досліджуваних поверхонь показав, що зі збільшенням енергії розряду, а також вмісту вуглецю в сталі параметри Ra, Rz, Rmax зростають. Проведений микроструктурній, дюрометричний та локальний енергодисперсійний аналізи. Металографічний та дюрометричний аналізи отриманих покриттів показали, що на мікроструктурах можна виділити зони: приповерхневий, не суцільний пухкий шар товщиною 20-40 мкм, зміцнений шар (20-80 мкм), дифузійна зона та основний метал з ферито-перлітною структурою. При заміні матеріалу підкладки зі сталі 20 на сталь 40 збільшується як твердість верхнього шару (1670 і 2240 МПа при енергіях розряду 0,13 і 3,4 Дж відповідно), так і зміцненого шару (5147 і 10380 МПа при енергіях розряду 0,13 і 3,4 Дж відповідно). Зі зростанням енергії розряду збільшуються параметри покриття: товщина, мікротвердість верхнього і зміцненого шару, а також їх суцільність. Локальний енергодисперсійний аналіз показав, що найбільша кількість сірки знаходиться у поверхневому шарі, що характеризує шар зниженої мікротвердості і розподіляється по глибині до 15 мкм. Дифузійна зона алюмінію складає 30-80 мкм, залежно від енергетичних параметрів процесу ЕІЛ. Найбільший вміст алюмінію характерний для ділянок покриття, що знаходяться на відстані 7-15 мкм від поверхні. Приповерхневий пухкий шар збагачений сіркою, зміцнений – алюмінієм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Сироїд, М. В., І. М. Войтановський, О. І. Мартинюк, В. Є. Малицький, В. М. Майкут, Р. М. Павчак та Р. В. Гурський. "Повторні хірургічні втручання на екстракраніальних артеріях". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, № 1 (30 червня 2020): 93–95. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.93-95.

Повний текст джерела

Анотація:

Із кожним роком в Україні збільшується кількість реконструктивних операцій при ураженнях сонних і хребетних артерій, що в окремих випадках не виключає виникнення ускладнень та необхідність у проведенні повторних оперативних втручань. У ранньому післяопераційному періоді такими ускладненнями можуть бути кровотеча з ділянки реконструкції та тромбоз (емболія) в басейні реконструйованої артерії з відповідними неврологічними проявами. В більш віддалені терміни найчастіше спостерігаються рестенози та несправжні аневризми в ділянці реконструкції. Заперіод з 1994 по 2019 роки нами повторно прооперовано 22 пацієнти. З них у 15 були кровотечі (напружені гематоми у 13, продовжуюча кровотеча по дренажу у 1 і ще у одного пацієнта через 24 доби сформувалась пульсуюча гематома шиї. Повторно терміново прооперовані 9 пацієнтів, з них у 5-х були кровотечі і ще у 4-х – гострі тромбоемболії сонних артерій в зоні реконструкції, котрі супроводжувались гострими порушеннями мозкового кровообігу з клінічними симптомами неврологічного дефіциту. Відтерміноване втручання, на 4–7 день після основного, з ціллюевакуації згорнутої гематоми проведено у 9 хворих. Ще у трьох пацієнтів показом до повторного оперативного втручання були пізні рестенози. Летальних випадків у нас не було, але два пацієнти (9,0%) перенесли ішемічні інсульти з неврологічним дефіцитом. Таким чином повторні оперативні втручання на екстракраніальних артеріях можна кваліфікувати як досить складні, що потребують злагоджених командних зусиль хірургів та анестезіологів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Янь, Тенфей, Є. О. Кременецька, Шибін Ван, Цян Ху та Сонглін Він. "ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ УГРУПОВАНЬ ТА ПОШИРЕННЯ ЗМІШАНИХ ЛІСІВ ПОРУЧ ІЗ ОЗЕРОМ НАНЬВАН". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology 45, № 3 (21 лютого 2022): 78–86. http://dx.doi.org/10.32845/agrobio.2021.3.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Розподіл структури угруповання у лісі, що зростає у зоні узбережжя, є важливим показником різноманітності та сталого розвитку прибережної екосистеми, а також важливою основою для управління лісовими землями. Для того, щоб зрозуміти екологічну функцію прибережної зони озера Наньван (місто Сіньян, провінція Хенань, Китай), досліджено стан зростання лісу у нижній течії водойми. Результати дослідження свідчать про те, що Pinus massoniana Lamb і Pistacia chinensis Bunge є переважаючими видами у складі насаджень прибережної зони. Відбувається поступове зменшення представництва Pinus massoniana Lamb у даному угрупованні. Нижній ярус із Quercus dentate Thunb. і Pistacia chinensis Bunge демонструє значний потенціал для заміни верхнього ярусу. Характеристики структури дерев (діаметр стовбура дерева на висоті грудей (1,3 м), висота дерева та ширина крони) були встановлені на кожній експериментальній ділянці. Характеристики структури дерев підтверджують перевернутий розподіл «J» і лінійний зв’язок між діаметром на висоті грудей і висотою дерев у насадженні (можна добре описати за допомогою рівняння моделі Річарда), рівняння моделі H=1.3+20.095(1–e-0.090D)1.765. За умови відсутності антропогенних аварій або природних екстремальних явищ, лісові землі навколо озера Наньван ще довго могли б ефективно використовувати екологічні переваги. З метою покращення рівня ведення лісового господарства у мішаних лісах на даних територіях, пропонується уважно стежити за станом росту дерев, видаляти загиблі або погано зростаючі дерева Pinus massoniana Lamb, а також запобігати виникненню лісових пожеж.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Rudyi, R. M., та O. Ya Kravets. "Рельєф стартових зон виникнення снігових лавин на Чорногірському хребті Українських Карпат". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 2 (28 березня 2019): 91–93. http://dx.doi.org/10.15421/40290218.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено проблему такого небезпечного стихійного явища, як лавини. Виконано аналіз основних чинників лавиноутворення, а саме морфометричних, метеорологічних та антропогенних. Запропоновано використання геоінформаційних технологій для моніторингу та дослідження потенційно лавинонебезпечних територій, а також для визначення локалізації стартових зон лавин та прогнозування напряму їх руху. Створено цифрову модель рельєфу частини Чорногірського хребта. Виконано візуалізацію стартових зон виникнення снігових лавин двох типів – лійкоподібних, або лоткових та площинних. Створено також тривимірну модель рельєфу, яка візуалізує рельєф, дає його наочне об'єктивне зображення. На ній добре видно основні форми рельєфу, напрямки хребтів, долин, а також місця зародження лоткових і площинних лавин. Порівняно з картою, інформативність зображення рельєфу значно вища. Використання такої 3D-моделі рельєфу дає змогу ще наочніше побачити місця можливого виникнення лавин і спрогнозувати напрям їх руху. Проведені дослідження дають змогу виконувати візуалізацію, наочне представлення лавинонебезпечних ділянок та місць можливого зародження лавин, створювати моделі розвитку лавинних процесів залежно від метеорологічних, ботанічних і морфометричних факторів. Результати досліджень є перспективними для туристичної та рекреаційної галузей, оскільки можуть бути використані у проектуванні туристичних маршрутів, будівництві об'єктів рекреації та для прогнозування виникнення снігових лавин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Павленко, О. В., І. М. Савицька та М. А. Бойко. "МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАНЕВОГО ПРОЦЕСУ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПОРОЖНИНИ РОТА В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СПОСОБУ З’ЄДНАННЯ КРАЇВ РАНИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 111, № 2 (27 травня 2021): 2–9. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-36-2-2-9.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження. Порівняти та проаналізувати перебіг процесів регенерації слизової оболонки поро-жнини рота після з'єднання країв рани за допомогою шовного матеріалу на основі шовку та n-бутил-2-ціаноакрилатної клейової композиції в експерименті.Матеріал і методи. Дослідження було проведено у відділі експериментальної хірургії Національного ін-ституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Ша-лімова НАМН України на 24 безпородних статевозрі-лих кролях-самцях, віком 16-18 місяців, масою тіла від 2260 до 3425 гр (середня вага 2843±100 гр) у зв'яз-ку зі схожістю гістологічної будови слизової оболон-ки з людською. Тварини були поділені на контрольну та основну групи по 12 тварин у кожній. Під внутрі-шньовенним наркозом 3 мл 5 % розчину тіопенталу натрію та 6 мл 1 % розчину пропофолу та місцевою інфільтраційною анестезією 2 % розчином лідокаїну (0,5 мл), за допомогою леза скальпеля №15 наносили різану повздовжню рану розміром 1,5–2,0 см в дов-жину та 0,3–0,5 см в глибину на слизову оболонку верхньої щелепи по перехідній складці присінку поро-жнини рота. В контрольній групі тваринам було про-ведено з'єднання країв рани слизової оболонки порож-нини рота шляхом накладання вузлуватих швів на ос-нові шовку з покриттям (USP (EP): 5/0(2), 0,75м, рі-жуча голка, «OPUSMED»). В основній групі кожній з тварин проводили з'єднання країв рани слизової обо-лонки порожнини рота за допомогою n-бутил-2-ціаноакрилатної клейової композиції «Histoacryl».На 3, 7 та 14 добу тварин виводили з експерименту передозуванням 5% розчину тіопенталу натрію. Зра-зки тканин в зоні втручання для гістологічного дослі-дження видаляли так, щоб в їх межі потрапив рано-вий канал з відступом по 3 мм в обидві сторони від рани.Результати. В основній групі тварин, спостерігалось пришвидшення репаративних процесів у рані за раху-нок швидкої деструкції клейових мас, надійного з'єд-нання країв рани, меншій травмі тканин починаючи з 3 доби. Запальна відповідь, мала пік на 3 добу, інтен-сивність якої стрімко спадала до 7 доби. На 14 добу, спостерігалось рівномірне сполучнотканинне утво-рення, яке місцями візуально не відрізнялось від інта-ктних ділянок СОПР. В контрольній групі, після вико-ристання шовного матеріалу на основі шовку, спо-стерігалась виражена запальна реакція на 3 добу, яка зберігалась до 14 доби. Пік запалення, в контрольній групі припадав на 7 добу. На 14 добу ознаки запалення дещо зменшувались, але були присутні за рахунок «стороннього тіла» у рані, рубець мав ознаки дефор-мації та підвищувався над рівнем інтактних ділянок слизової оболонки.Висновки. Застосування клейової композиції сприяло швидшому відновленню тканин в зоні хірургічного втручання, про що свідчать ознаки регенерації, які спостерігались з 3 доби, а саме, поява молодих кола-генових волокон та тонкого прошарку молодої грану-ляційної тканини, товщиною 16,05±0,92 мкм. Най-більш оптимальне загоєння рани в основній групі, від-бувалось на 7 добу після хірургічного втручання, і проявлялось прискоренням формування ніжного нор-мотрофічного сполучнотканинного рубця, про що свідчить швидша зміна клітин лімфоцитарно-макрофагального ряду та часткове відновлення епі-теліальної пластинки. Вже на 14 добу ділянка втру-чання не відрізнялась від навколишніх інтактних ді-лянок. Перевагою використання клейової композиції в порівнянні із шовним матеріалом, починаючи з 7 до-би, є відсутність в післяопераційній рані «сторонньо-го тіла», швидкість та легкість застосування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Razmyshlyaev, Aleksandr, Vitaliy Ivanov та Marina Ahieieva. "ФОРМУВАННЯ ЗОНИ ПРОПЛАВЛЕННЯ ПРИ НУЛЬОВІЙ ШВИДКОСТІ ЕЛЕКТРОДУГОВОГО НАПЛАВЛЕННЯ ДРОТЯНИМ ЕЛЕКТРОДОМ ПІД ФЛЮСОМ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 4(18) (2019): 18–21. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-4(18)-18-21.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Дуже важливим є питання формоутворення зварювальної ванни при нульовій швидкості наплавлення. Це пов’язано з тим, що процес наплавлення доцільно починати при нульовій швидкості переміщення дуги, щоб встановився розмір шва (валика) на початку виконання наплавлення. Постановка проблеми. При формоутворенні зварювальної ванни при нульовій швидкості наплавлення буде виключена початкова ділянка шва, коли процес є несталим у тепловому сенсі. При цьому доцільно визначити час, протягом якого основний метал буде проплавлений до розмірів, що відповідають технічним вимогам, тобто при швидкості, встановленій для цього технологічного процесу. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для процесу дугового наплавлення зазвичай використовують теорію теплових процесів, розроблену М. М. Рикаліним як для рухомої дуги зі швидкістю наплавлення, так і для нерухомої, коли швидкість наплавлення дорівнює нулю. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. У літературі немає даних, присвячених питанню формоутворення зварювальної ванни при нульовій швидкості дугового наплавлення під флюсом. Постановка завдання (цілей статті). Аналіз можливості застосування відомої теорії розповсюдження тепла при зварюванні для визначення розмірів точки, що формується при нульовій швидкості дугового наплавлення. Виклад основного матеріалу. На основі теорії розповсюдження тепла при зварюванні М. М. Рикаліна визначені зміни температури в часі залежно від радіуса точки, що формується. Співставленням розрахункових і експериментальних даних встановлено їх неспівпадання. Висновки відповідно до статті. Визначено, що для встановлення розмірів зони проплавлення при дуговому наплавленні дротяним електродом під флюсом із нульовою швидкістю треба враховувати не тільки дифузійну (кондуктивну), а й конвективну складову перенесення тепла, яка виникає внаслідок руху метала у ванні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Goncharuk-Khomyn, M. Yu, M. M. Boychuk, S. I. Krichfalushij, V. I. Voytovich, O. B. Kinash, I. A. Mykhailiuk та V. M. Mykhailiuk. "Значення параметра та особливості структури біоширини навколо дентальних імплантатів: ретроспективний аналіз даних". CLINICAL DENTISTRY, № 4 (4 лютого 2021): 39–48. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.4.11716.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Доказово доведено, що для формування надійного м᾽якотканинного бар᾽єра в периімплантатній ділянці необхідно забезпечити умови для біологічної організації мінімальних геометричних параметрів біоширини. Дефіцит останніх асоційований із ризиком розвитку патологічних резорбтивних процесів із редукцією рівня навколишнього кісткового гребня, та низкою поступових ускладнень. Мета дослідження – проаналізувати значення та особливості структури біологічної ширини навколо дентальних імплантатів на основі доступних даних наукової літератури. Матеріали і методи. Формування первинної вибірки наукових публікацій, що стосувалися теми дослідження, проводилося з використанням пошукової системи Google Scholar (https://scholar.google.com/) та бази даних PubMed (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/) із застосуванням відповідних ключових слів («biowidth», «biological width», «dental implants») та Mesh-термінів (алгоритм пошуку: («biology»[MeSH Terms] OR «biology»[All Fields] OR «biological»[All Fields]) AND width[All Fields] AND («dental implants»[MeSH Terms] OR («dental»[All Fields] AND «implants»[All Fields]) OR «dental implants»[All Fields])). Результати досліджень та їх обговорення. В результаті проведеного аналізу вдалось виокремити такі основні характеристики зони комплексу біологічної ширини навколо дентальних імплантатів: апікальну частину епітеліальної складової, що характеризується мінімальною товщиною з формуванням навколо поверхні імплантату тонких гемідесмосомних структур; сполучнотканинну складову, яка характеризується наявністю безпосереднього контакту з поверхнею імплантату без ознак вираженого функціонального прикріплення; зону безпосереднього контакту, що характеризується відсутністю кровоносних судин та великою кількістю клітин фібробластів у структурі між колагеновими волокнами; латеральніше вищезгаданої зони відмічається зменшення кількості фібробластів та паралельне зростання величини колагенових волокон і кількісного складу судинних структур. Висновки. Більшість досліджень, асоційованих із вивченням різних аспектів формування комплексу біологічної ширини навколо дентальних імплантатів, проводилася на тваринних моделях, що певною мірою обмежує можливості для безпосередньої інтерпретації отриманих результатів у клінічній стоматологічній практиці. Дані, отримані в ході як лабораторних, так і клінічних досліджень, свідчать про те, що вихідний дефіцит товщини м᾽яких тканин у периімплантатній ділянці пов᾽язаний із процесом редукції рівня кісткового гребеня задля забезпечення формування необхідних параметрів біоширини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Борисюк, Б. В., В. В. Швець та М. Л. Копій. "Мікробіологічна активність у ризосфері травосумішей на рекультивованих землях". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 3 (4 червня 2020): 24–28. http://dx.doi.org/10.36930/40300304.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто вплив структури та способу посіву травосумішей на біологічну активність та мікологічну структуру рекультивованого ґрунту на різних дослідних об'єктах. Відзначено, що між мікрофлорою та рослинами постійно відбуваються взаємовигідні біотичні зв'язки, які позначаються на зростанні чисельності основних фізіологічних груп мікроорганізмів у ризосферній зоні. Кореневі виділення рослин специфічно впливають як на розвиток мікроорганізмів кореневої зони, так і на біохімічну активність ґрунту. Встановлено перевагу зростання чисельності бактерій, що використовують мінеральний азот, та стрептоміцетів за варіанта травосумішей: очеретянка звичайна, грястиця збірна, конюшина червона, як при рядковому посіві, так і при посіві у розкид. Відзначено, що на дослідних варіантах травосумішей процеси мінералізації відбуваються більш інтенсивно, відповідно рівень активності мікрофлори значно вищий порівняно із проектованим складом. Емісія вуглекислого газу на дослідних ділянках у 2017 р. є вищою від контрольного варіанта, що свідчить про вищий рівень мікробіологічної активності в ризосфері дослідних травосумішей на рекультивованих ділянках. Відповідно до динаміки показників мінералізації спостерігаємо зміни показників коефіцієнта оліготрофності. Доведено, що під час розвитку агроценози дослідних варіантів за показниками мікробної біомаси переважають агроценоз проектованого складу травосумішей. Досліджено, що на порушених ґрунтах Яворівського та Новороздільського сірчаних кар'єрів, зростання видового різноманіття рослин сприяє також збагаченню мікологічної структури ґрунтів. Відзначено, що найвищою біологічною різноманітністю (50 видів) мікроміцетів з високою частотою трапляння Aureobasidium pullulans (23,1 %), Trichoderma lignorum (12,5 %) характеризуються порушені землі Новороздільського сірчаного кар'єру, на яких створені мішані деревостани. Дещо менша різноманітність (43 види) характерна для мікобіоти ґрунтів з високою частотою трапляння Penicillium digitatum (31,5 %), Aureobasidium pullulans (18,5 %) на території Яворівського сірчаного кар'єру, де видовий склад деревостанів значно спрощений.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Tereshchenko, L. I., B. Mendsaihan, Y. V. Slynko, D. P. Karabanov та V. G. Tereshchenko. "Просторовий розподіл алтайського османа Oreoleuciscus potanini у вечірній час у оз. Баян Нур, Монголія". Biosystems Diversity 17, № 3 (12 вересня 2009): 86–91. http://dx.doi.org/10.15421/010973.

Повний текст джерела

Анотація:

Вивчено розподіл алтайського османа в одному з озер Монголії улітку. Показники ехолота GPSMAP 178 фіксували цифровим фотоапаратом. Аналіз горизонтального розподілу риб показав, що максимальна концентрація та мінімальна варіабельність густоти ехомішеней відмічена на ділянках із глибинами 6–15 м. Аналіз вертикального розподілу розрідженого скупчення риб у пелагіалі виявив дві зони концентрації риб (2–4 м і від 10 м та глибше), між якими риби відмічаються поодиноко. Щільні скупчення риб, навпаки, локалізовані в основному у середніх шарах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Akhundov, Sh Kh, A. I. Khuduzade, M. F. Tagiyev та E. E. Mammadov. "Літолого-стратиграфічна характеристика верхньокрейдяних та еоценових відкладів Середньокуринської западини (Азербайджан)". Мінеральні ресурси України, № 1 (20 травня 2022): 17–23. http://dx.doi.org/10.31996/mru.2022.1.17-23.

Повний текст джерела

Анотація:

Глибоко залеглі мезозойські й палеогенові відклади Середньокуринської западини, що мають чималі ресурси, є основними комплексами, з якими пов’язані перспективи пошуку покладів нафти й газу. Один з основних показників нафтогазоносності – літолого-фаціальний склад умісних порід, зумовлений безпосереднім зв’язком акумуляційних процесів з тектонікою.На підставі аналізу кернового матеріалу параметричних і пошуково-розвідувальних свердловин, а також промислово-геофізичних досліджень встановлені обґрунтовані маркувальні горизонти, наводяться дані про літолого-фаціальні особливості й товщини стратиграфічних підрозділів верхньокрейдових та еоценових відкладів, вивчено розподіл проникних товщ і зміну їхніх колекторських властивостей у похованих структурах Середньокуринської западини.У межах досліджуваного регіону розріз верхньої крейди зазвичай складається трьома генетичними типами порід: осадовим, вулканогенно-осадовим і вулканогенним. Еоценові відклади представлені в глинистій (нижній еоцен), теригенно-карбонатній (середній еоцен) і теригенній (верхній еоцен) літофаціях. Виявлені закономірності зміни літофацій і товщин дали змогу виділити ділянки максимального накопичення опадів у зонах найінтенсивнішого прогинання, простежити межі басейнів у верхньокрейдову та еоценову епохи, що показано на складених картах. Отримані карти-схеми дають наочне уявлення про палеорельєф досліджуваної території до кінця верхньокрейдового й палеогенового етапів еволюції басейну. У розрізах зазначених комплексів встановлені ефузивні, карбонатні, піщані та алевролітові колектори, що мають значне поширення й потужність, яка збільшується в бік осьової лінії Середньокуринської западини.Отже, варто вважати, що виділена в розрізі верхньої крейди й еоцену зміна фацій супроводжується перервами в осадконакопиченні й розмивами, що становлять собою контактні зони й слугують сприятливим чинником для утворення пасток, контрольованих різнорідними екранами. У масштабі басейну основними регіональними флюїдотривами є глинисті породи майкопської світи (олігоцен-нижній міоцен), що в низці випадків незгідно перекривають нафтонасичені горизонти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Kobeza, Pavlo, та Oleksandr Pakhomov. "Грегарина Gigaductus exiguus (Gigaductus) паразитує в турунах Calathus melanocephalus (Carabidae) в умовах центральної частини степової зони України". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 4(377) (5 жовтня 2018): 58–65. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-377-58-65.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті приведемо видову ідентифікацію та варіативність індексів морфометричних показників для виду грегарин Gigaductus exiguus (Gigaductus) Wellmer, 1911 як паразита кишкового тракту одного з масових видів турунів Calathus melanocephalus (Carabidae) Linnaeus, 1758. Результатом роботи є морфометричний аналіз 27 показників грегарин, які визначають розміри клітини паразита, в умовах чотирьох типологічних екосистем у центральній частині степової зони України. C. melanocephalus визначено як найбільш масовий серед територіальних умов із різним типом геоботанічних формувань та антропотехногенного пресингу. Рівень інвазії грегаринами тісно пов’язаний із рівнем вологи в межах кожної пробної площі, який формується в особливих умовах мікрорельєфу на ділянках дослідження. Виявлено взаємозв’язк між показниками морфометричної видової ідентифікації апікомплексних із їх загальною чисельністю на одну одиницю господаря. Використовуються загальноприйняті методи польової ентомології та лабораторних досліджень при визначенні апікомплексних кишкового тракту турунів. При мікроскопії шлункового тракту турунів використовується фізіологічний розчин, який зменшує похибку осматичного тиску на мембрану клітини грегарини при фіксації основних метричних показників форми грегарин, які є основними показниками для достовірної ідентифікації одноклітинних паразитів до таксономічного роду та виду. Виявлено максимальні й мінімальні показники інвазії. Найбільша інвазія паразитами виявлена в умовах першої пробної площі, придолинно-балочного типу ландшафту пристінного типу лісу. Кількість особин становить 11,0 % від загальної вибірки ентомологічного матеріалу, із них заражено 27,2 %, самців – 30,7 %, самок – 25,0 %. Популяційна динаміка тут виражена більш стабільно, що зумовлює високе число заражених особин. Найменшим показником зараженості характеризується лісопаркова зона третьої пробної площі. Щільність популяції становить 18,6 % від загальної вибірки C. malanocephalus серед пробних площ, кількість заражених особин – 15,1 %, самців серед них – 23,0 %, а самок – 10,0 %. В умовах цієї пробної площі значно виражений антропотехногенний вплив на хазяїна та паразита. Достовірних відмінностей між інвазією в структурі популяції за статевою ознакою не виявлено за період дослідження й окремо за кожний місяць. Однаково фіксується нелінійний розподіл кількості паразитів на одну одиницю хазяїна у зв’язку зі статевою ознакою. Серед основних морфометричних показників використані метричні характеристики і їх пропорційне співвідношення, для достовірнішого визначення виду апікомплексних паразитів. Робота включає одну таблицю морфометричних індексів та дев’ять мікрофотографій трофозоїтів і сизигіїв для Gigaductus exiguus зі шлункового тракту турунів. У табличних даних наведемо індекси видової ідентифікації з позначенням мінімальних і максимальних величин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Nazarevych, M. R., O. Y. Mokryk та Y. M. Melnychyk. "Визначення больової перцепції і ступеня порушень провідності другої гілки трійчастого нерва у хворих із переломами кісток середньої зони обличчя на тлі дії транскраніальної електростимуляції та препарату «Kелтікан N»". Clinical Dentistry, № 2 (5 вересня 2019): 26–35. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.2.10396.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Лікування переломів кісток середньої зони обличчя є однією з актуальних проблем у хірургічній стоматології та щелепно-лицевій хірургії. Це зумовлено тим, ушкодження кісток середньої зони обличчя за частотою займають 2-ге місце серед переломів щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД) і сягають 20–35 %, при цьому тенденції до зниження їх кількості не відзначається. Мета дослідження – оптимізувати діагностично-лікувальний процес у хворих із переломами кісток середньої зони обличчя на етапі післяопераційної реабілітації шляхом упровадження методу електродіагностики порушень провідності другої гілки трійчастого нерва, прийому препарату «Келтікан N» та застосування транскраніальної електростимуляції. Матеріали і методи. Проведено оцінку стану електропровідності 50 хворих з переломами верхньої щелепи, тіла та дуги виличної кістки, яких лікували за допомогою ортопедичних методів. Ми запропонували методи діагностики та фізіотерапевтичного лікування і медикаментозний препарат, який поліпшує ефективність лікування пацієнтів із переломами кісток середньої зони обличчя. Проведено порівняння стану електропровідності другої гілки трійчастого нерва на тлі прийому препарату «Келтікан N» та сеансів транскраніальної електростимуляції. Результати досліджень та їх обговорення. У перший день госпіталізації відмічається значне порушення провідності другої гілки трійчастого нерва в усіх хворих. На час закінчення лікування в основній групі відмічено значну позитивну динаміку покращення електропровідності другої гілки трійчастого нерва, на що вказує відновлення показників порога відчуттів (ПВ), порога болю (ПБ) та рівня витривалості болю (РВБ) майже до рівня неушкодженого контрлатерального боку. Отримані результати дозволяють щелепно-лицевим хірургам застосовувати в клінічній практиці препарат «Келтікан N» та метод транскраніальної електростимуляції. Висновки. За допомогою апарата для електродіагностики «PulpTester DY310» можна простежити процес відновлення провідності другої гілки трійчастого нерва шляхом вимірювання порога чутливості й порога болю та больову перцепцію за рівнем витривалості до болю. При поєднаному використанні препарату «Келтікан N» та транскраніальної електростимуляції спостерігають значне покращення показників порога чутливості й порога болю другої гілки трійчастого нерва та підвищення рівня витривалості до болю; відновлення електропровідності в травматично ушкодженій гілці трійчастого нерва є свідченням активних процесів репарації у ньому. Використання препарату «Келтікан N» та транскраніальної електростимуляції є виправданими у комплексному лікуванні переломів кісток середньої зони обличчя, що супроводжуються ушкодженням другої гілки трійчастого нерва.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Щербанюк, В. М. "МІСЦЕ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ ЯК ЕЛЕМЕНТ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВТЕЧІ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ АБО З-ПІД ВАРТИ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(27) (31 січня 2020): 197–200. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).218.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано різноманітні точки зору вчених на поняття «місце вчинення злочину». Визна-чено основні місця вчинення втечі засуджених та осіб, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді триман-ня під вартою. Розглянуто такі місця здійснення втечі засудже-них та осіб, які перебувають під вартою, як устано-ви виконання покарань, установи для попереднього ув’язнення, приміщення та територія органів Націо-нальної поліції, приміщення та територія суду, куди особа доставлена для розгляду питання про продовжен-ня запобіжного заходу, автотранспорт, поїзди, контра-гентські об’єкти, лікувальні заклади тощо. Зазначаєть-ся, що з криміналістичної точки зору інформативним є встановлення конкретного місця втечі – ділянки місце-вості, що має свої межі і на якій безпосередньо були вчи-нені дії, спрямовані на реалізацію злочинного умислу.За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що найбільший відсоток втеч здійснюється з виправних колоній мінімального та середнього рівня безпеки, що, на думку автора, зумовлюється встанов-леним у вказаних установах режимом відбування пока-рання, а також можливістю перебування засуджених на дільницях соціальної реабілітації, які створюються лише у виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки.Доведено, що вибір місця втечі визначається спосо-бом та часом вчинення втечі, а також іншими обставина-ми, зокрема, відсутністю належного нагляду, недоліка-ми в наявній системі охорони, порою року, погодними умовами. Традиційно місцем вчинення втечі назива-ють житлову чи промислову зону, виробничі об’єкти, медичну частину, ділянки соціальної реабілітації.Підкреслюється, що під час розслідування вте-чі з місць позбавлення волі або з-під варти необхідно встановлювати не лише безпосереднє місце вчинення злочину, але й місце, де відбувалися дії, спрямовані на підготовку до вчинення злочину, де залишилися сліди злочину, місце приховання засобів і знарядь вчинення злочину та місце затримання злочинця. Вказане дозволяє отримати максимально повну об’єктивну ін-формацію про вчинений злочин, виявити та вилучити сліди злочину та багато в чому визначає хід подальшо-го розслідування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Мішра, Анкіт Чанд, та Снеха Гупта. "Аналіз важких металів у промислових ґрунтах за допомогою атомно-абсорбційної спектроскопії і їх зв’язок з деякими властивостями ґрунту". Технічна інженерія, № 2(88) (30 листопада 2021): 77–85. http://dx.doi.org/10.26642/ten-2021-2(88)-77-85.

Повний текст джерела

Анотація:

Ураження ґрунту є передумовою небезпеки для здоров’я людей на різних рівнях, а також міст і міських районів. Переважна кількість металів з плавильних заводів як отруйні стоки скидається в біологічну систему і пов’язана з небезпекою для здоров’я. Сучасна індустріалізація є основною причиною випуску різних металів, які потрапляють до бруду у вигляді аерозолів, твердих частинок, залишків, стічних вод і твердих відходів. Ці стійкі метали будуть переходити з ґрунту в рослини, що в кінцевому підсумку поставить під загрозу добробут людини. Принциповим моментом цього дослідження є вирішення проблеми концентрації важких металів у ґрунтах промислових земель зони Горакхпур (Гіда) (промислова). Промисловий викид, який безпосередньо скидається в атмосферу і в кінцевому підсумку потрапляє в ґрунт, значною мірою викликає забруднення. Для вивчення цього питання було зібрано 10 різних зразків з різних ділянок. Проби ґрунту з цих конкретних ділянок були висушені і оброблені азотною кислотою. Ці зразки були досліджені за допомогою атомно-абсорбційної спектрофотометрії (ААС). Вміст кадмію, миш’яку, свинцю, хрому, заліза, міді, цинку і марганцю в мг/кг коливався від 35,32 до 44,9053, ND, ND,23.603-39.80203,4.2-7.5,0.114-1.8,0.52-4 і 1.04-10. У роботі також представлено статистичний аналіз даних. Після оцінки цих зразків ми з’ясуємо постійний взаємозв’язок між основними металами та іншими елементами ґрунту, які є природними (органічні речовини) і кислотністю. Атомно-абсорбційна спектрометрія – це стратегія, що корисна для оцінки кількості досліджуваних компонентів, наявних у зразках ґрунту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Matusiak, M. V., та O. I. Tsyhanska. "Оцінювання рівня біорізноманіття та природного поновлення дуба звичайного у лісогосподарській зоні міста Вінниця". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 8 (25 жовтня 2018): 56–60. http://dx.doi.org/10.15421/40280811.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено рівень біорізноманіття деревно-чагарникових видів та рівень природного поновлення основних лісотвірних порід Вінницького лісового господарства. Встановлено фактори, які впливають на процеси природного поновлення під наметом деревостанів свіжої і вологої грабової діброви. За результатами обстежень виявлено, що під наметом деревостану вплив на самосів дуба звичайного мають не тільки материнські дерева, але й підлісок та живий надґрунтовий покрив. Досліджено, що кількість самосіву під материнським деревостаном значно зменшується в період між насіннєвими роками. Також встановлено, що помірно розвинений живий надґрунтовий покрив позитивно впливає на дубовий самосів на лісосіках, він своїм притіненням пом'якшує різкі зміни мікроклімату. Оцінено вплив підліску на природне поновлення і з'ясовано, що в багатоярусних складних насадженнях різноманітність підліску негативно впливає на розвиток дубового самосіву, особливо це проявляється у віці 1–3 роки. Вивчено процеси природного поновлення в дослідних деревостанах. На більшості ділянок трапляється підріст дуба звичайного, граба звичайного, клена гостролистого та ясена звичайного. Підріст липи дрібнолистої і бука лісового виявлено тільки під наметом окремих деревостанів. За результатами проведених досліджень виявлено, що діброви Поділля мають високий лісовідновний потенціал, який змінюється в межах 65–80 %. Кількість підросту дуба звичайного становить від 10,2 до 52,1 % від загальної густоти підросту, або близько 2,7–8,9 тис. шт.∙га-1. Вік підросту дуба не перевищує трьох років. У старшому віці його тіньовитривалість зменшується і рослини перетворюються в стирчаки та гинуть.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Дзюбановський, І. Я., В. М. Антонюк-Кисіль, Є. Ф. Кучерук, Р. Д. Левчук, Н. А. Аль Джехані та Р. Д. Продан. "Порівняльна оцінка ендовенозних та гемодинамічних методів корекції хронічної венозної недостатності". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (18 лютого 2022): 10–15. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12710.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: оцінка ефективності термооблітеруючих та гемодинамічних методів лікування хронічної венозної недостатності в умовах “офісної хірургії” та “хірургії одного дня”. Матеріали і методи. Проведено порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування первинного хронічного захворювання вен нижніх кінцівок у 297 пацієнтів. Основну групу склали 201 пацієнт, прооперовані методом CHIVA за принципами “офісної хірургії”. Контрольну групу склали 96 пацієнтів прооперованих методом ендовенозної лазерної коагуляції за принципами “хірургії одного дня”. Розподіл хворих здійснювали за класифікацією СЕАР 2020. Встановлення зони ураження варикозним процесом проводили за схемою “number of zones to be treated”, згідно з якою кожна кінцівка була розділена на 32 ділянки. Клінічну оцінку проявів захворювання до та після перенесеного операційного втручання встановлювали за допомогою шкал (VCSS, VDS, VSS). Результати досліджень та їх обговорення. Метод CHIVA дає змогу зберегти анатомічний стовбур великої підшкірної вени для оптимального функціонування венозної системи нижньої кінцівки; забезпечує малотравматичність, безпечність та короткотривалість операційного втручання, що відповідає принципам “офісної хірургії”. Відмінний косметичний результат на рівні з ендолюмінальними методиками (РЧА та ЕВЛО), при цьому економічна вигода значно вища. Окрім цього, можливе збереження стовбура великої підшкірної вени для використання як автошунта при хірургічній корекції серцево-судинної патології. Відсутність необхідності в загальному знеболенні та використанні знеболювання опіоїдних середників, що не обмежує ранню рухову активність та сприяє швидкому виписуванню.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Маслійов, С. В., Н. О. Коржова, І. І. Ярчук та В. Ф. Люклянчук. "ВПЛИВ РІЗНИХ ВИДІВ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ НА РІСТ І РОЗВИТОК ЯЧМЕНЮ ЯРОГО В ЗОНІ СТЕПУ УКРАЇНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2019): 28–35. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.03.

Повний текст джерела

Анотація:

Останніми роками спостерігаємо кліматичні зміни, що зумовлюють інші підходи до загально-прийнятих технологій вирощування ярих зернових культур. Важливим аспектом цього питання є отримання стабільної врожайності незалежно від погодних умов вегетаційного періоду. Науково обґрунтована система удобрення дає змогу знизити вплив негативних чинників на рослини, забезпе-чуючи отримання високої продуктивності та управління якістю зерна ячменю ярого. Основне за-вдання, поставлене перед запроєктованою системою удобрення, – розкрити біологічний потенціал культури. Цього можна досягти шляхом встановлення збалансованих норм добрив, відповідних строків їхнього внесення, що дозволить оптимізувати процеси поглинання та засвоєння елементів живлення рослинами. Тому метою цієї роботи було дослідити вплив різних видів мінерального жив-лення на ріст і розвиток рослин ячменю ярого в зоні Степу України. Завдання: визначити спектр впливу мінеральних препаратів: на довжину надземної і підземної частини, площу листової поверхні та продуктивність рослин ячменю ярого. Основні методи досліджень – польовий та лабораторний. Дослідження виконувались на дослідних ділянках кафедри біології та агрономії, у відділенні науково-технічної підготовки з аграрного напряму ЛНУ імені Тараса Шевченка (Луганська область, Старо-більський район). Результати проведених досліджень свідчать, що створений шляхом застосування добрив фон мінерального живлення впливав на ріст і розвиток рослин ярого ячменю під час вегета-ційного періоду. Внесення добрив призвело до зміни лінійних параметрів ячменю ярого, таких як ви-сота надземної частини та довжина підземної частини. Для інтенсифікації надземної частини рос-лин ярого ячменю доцільно використовувати в поєднанні препарат АctiBION з Аміачною селітрою, оскільки параметри збільшилися від 2-х до 16-ти см порівняно з контролем. Використання препара-тів у будь-якій кількості призводило до збільшення кореневої системи, а значить і до збільшення пог-линаючої здатності рослин, що веде до підвищення імунітету кожного досліджуваного об’єкту. Найбільша довжина кореневої системи спостерігалась у варіанті з сумісним використанням АctiBION з Аміачною селітрою й досягла збільшення на стадії молочної стиглості на 3 см порівняно з контролем. Найбільшу площу листової пластини забезпечило сумісне застосування препаратів АctiBION з Аміачною селітрою. При цьому площа збільшувалася на 18,2 см2 порівняно з контролем. Протягом 2017‒2019 років спостерігалося підвищення врожайності рослин ячменю ярого під впли-вом різних видів мінерального живлення. Найвищі показники врожайності мали 2019 року у варіанті з сумісним використанням АctiBION та Аміачної селітри, дещо менші показники отримали 2017−2018 років, що пов’язано з різкими погодними змінами навесні. Але порівняно з контролем вони зросли в межах – 5‒16 ц/га, що свідчить про оптимізацію процесів поглинання та засвоєння елемен-тів живлення рослинами ячменю ярого.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Харченко, Ю. В., Л. Я. Харченко, О. М. Куценко та В. В. Ляшенко. "СЕЛЕКЦІЙНА ЦІННІСТЬ СОРТОВОГО РІЗНОМАНІТТЯ КУКУРУДЗИ КОЛЕКЦІЇ УСТИМІВСЬКОЇ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ РОСЛИННИЦТВА". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (27 березня 2020): 33–43. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.01.03.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено доцільність створення самозапилених ліній нового покоління, для чого необхі-дно забезпечити потреби селекції у вихідному матеріалі з широкою генетичною основою та високою адаптивністю. Нові лінії можна одержати з кращих місцевих і селекційних сортів, популяцій, ран-ньостиглих і середньоранніх гібридів світової й вітчизняної селекції, синтетичних популяцій, а та-кож з пізньостиглих сортів та рас з південних країн. Польові дослідження були проведені на Усти-мівській дослідній станції рослинництва в науковій 5-пільній сівозміні 2014–2019 років. Матеріалом для досліджень слугували 300 місцевих, селекційних сортів та популяцій кукурудзи різного еколого-географічного походження з 16 країн світу. Дослідження виконували за таких умов: попередник – чорний пар; технологія вирощування включала своєчасне проведення комплексу агротехнічних заходів з обробітку ґрунту та догляду за рослинами, типовою для зони Лівобережного Лісостепу України; сівбу проводили в кінці квітня або на початку травня у 2-х кратній повторності; площа ділянки 4,9 м2; стандартами слугували гібриди Харківський 193 МВ, Харківський 295 МВ, Харківський 313 МВ. Застосовані методики вивчення дали змогу диференціювати колекційні зразки та виділити найбільш цінні, як джерела господарських та селекційно-цінних ознак за різними напрямами селек-ційного використання – за урожайністю та її складниками, якістю продукції, стійкістю до стресо-вих кліматичних факторів тощо. За результатами вивчення цієї колекції генофонду кукурудзи ство-рено «Каталог генетичного різноманіття стародавніх, місцевих, селекційних сортів та популяцій кукурудзи (Zea Mays L.) колекції Устимівської дослідної станції рослинництва».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Melnychuk, N. Ya, та Ya V. Henyk. "Ландшафтно-екологічні особливості формування зелених насаджень у Львівській урбоекосистемі". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 9 (26 грудня 2019): 9–14. http://dx.doi.org/10.36930/40290901.

Повний текст джерела

Анотація:

Розкрито ландшафтно-екологічні особливості структури Львова та їх вплив на формування еколого-біологічних особливостей зелених насаджень міста. Проведено аналіз картографічного матеріалу, цільове натурне обстеження садово-паркових об'єктів міста Львова, їх ландшафтно-планувальну та типологічну структуру. Проаналізовано елементи ландшафтної структури на рівні макрорельєфу та мезорельєфу, які зберегли свою ідентичність, а тому певною мірою репрезентують ландшафтний аспект природного середовища Львова. Досліджено фітоценотичну структуру 10 дослідних ділянок комплексної зеленої зони міста Львова. З'ясовано еколого-біологічні відмінності та особливості формування просторових природних явищ у певному фітоценотичному угрупованні. Встановлено, що формування фітоклімату над окремою територією є наслідком інтегрованої взаємодії основних кліматотвірних чинників, що включають в себе надходження сонячної радіації, особливостей атмосферної циркуляції та підстильної поверхні. Виявлено, що знаючи кліматотвірні властивості едифікаторів головної синузії, можна формувати паркові та лісопаркові фітоценози, які володіють високою естетичною цінністю та сприятливими санітарно-гігієнічними умовами. Окреслено негативні явища впливу на різноманітні елементи ґрунтового покриту та рослинного вкриття урбанізованованих екосистем. Встановлено, що негативні наслідки рекреаційного природокористування підсилюються сезонністю, а також зосередженням рекреантів у найбільш освоєних паркових насадженнях. Відзначено, що Львівська урбосистема потребує зменшення рекреаційного навантаження на паркові та лісопаркові рослинні угруповання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Kaliukh, Yu І., та Yu І. Ishchenko. "Теоретична концепція та практична реалізація нової інтегрованої методології систем раннього попередження про зсувну небезпеку". Наука та будівництво 23, № 1 (2 березня 2020): 3–17. http://dx.doi.org/10.33644/01103.

Повний текст джерела

Анотація:

Глобальні кліматичні зміни і триваюче збільшення землекористування викликають помітне збільшення частоти та інтенсивності зсувів. Зсуви є важливою складовою низки значних стихійних лих і несуть відповідальність за набагато більш великі втрати, ніж загальновизнано. Зазвичай часто про зсуви згадують у зв'язку з повенями, землетрусами або виверженнями вулканів навіть при тому, що втрати від зсувних руйнувань можуть перевищувати всі інші збитки від загальної катастрофи. Протягом останнього десятиліття (з 2000 по 2009) стихійні лиха пошкодили та зруйнували близько одного мільйона об'єктів, що безпосередньо торкнулося майже 2,5 млрд людей в усьому світі. Щорічно у Європі трапляється близько 20 великих зсувів – значно більше, ніж повеней, землетрусів та ураганів. Системи раннього попередження про небезпеку є ефективним інструментам для запобігання та пом'якшення ризиків, пов'язаних з виникненням різного типу загроз (зсувів у тому числі). У статті представлена і описана концепція та практична реалізація нової інтегрованої методології систем раннього попередження, яка заснована на інтеграції між сучасними технологіями моніторингу і всебічним чисельним моделюванням досліджуваного обєкту. Основна концепція EWS, встановлених на зсувах, полягає в тому, щоб елементи, котрі схильні до ризику, особливо люди, що знаходяться далеко від небезпечної зони, мали достатньо часу для евакуації у випадку очікування неминучого колапсу. Тому дійова і ефективна EWS повинна включати в себе чотирі основні набори дій: моніторинг активності об’єкта спостереження: збір даних, передача і обслуговування обладнання; аналіз і моделювання досліджуваного об’єкта; попередження - розповсюдження простої і зрозумілої інформації про об’єкт спостереження; ефективна реакція у відповідь елементів схильних до ризику; повне знання ризику. Наведено приклади практичної реалізаії запропонованої інтегрованої методології для різних будівельних об’єктів та природно-техногенних систем: 1) Центральна Лівадійська зсувна система та Лівадійський палац, 2) система моніторингу зсувонебезпевних ділянок Харьківської обл., 3) система раннього попередження зсувів з використанням безпілотних літальних аппаратів в якості спеціалізованої системи моніторингу зсувних деформацій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Kaliukh, Yu І., та Yu І. Ishchenko. "Теоретична концепція та практична реалізація нової інтегрованої методології систем раннього попередження про зсувну небезпеку". Наука та будівництво 23, № 1 (2 березня 2020): 3–17. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v23i1.122.

Повний текст джерела

Анотація:

Глобальні кліматичні зміни і триваюче збільшення землекористування викликають помітне збільшення частоти та інтенсивності зсувів. Зсуви є важливою складовою низки значних стихійних лих і несуть відповідальність за набагато більш великі втрати, ніж загальновизнано. Зазвичай часто про зсуви згадують у зв'язку з повенями, землетрусами або виверженнями вулканів навіть при тому, що втрати від зсувних руйнувань можуть перевищувати всі інші збитки від загальної катастрофи. Протягом останнього десятиліття (з 2000 по 2009) стихійні лиха пошкодили та зруйнували близько одного мільйона об'єктів, що безпосередньо торкнулося майже 2,5 млрд людей в усьому світі. Щорічно у Європі трапляється близько 20 великих зсувів – значно більше, ніж повеней, землетрусів та ураганів. Системи раннього попередження про небезпеку є ефективним інструментам для запобігання та пом'якшення ризиків, пов'язаних з виникненням різного типу загроз (зсувів у тому числі). У статті представлена і описана концепція та практична реалізація нової інтегрованої методології систем раннього попередження, яка заснована на інтеграції між сучасними технологіями моніторингу і всебічним чисельним моделюванням досліджуваного обєкту. Основна концепція EWS, встановлених на зсувах, полягає в тому, щоб елементи, котрі схильні до ризику, особливо люди, що знаходяться далеко від небезпечної зони, мали достатньо часу для евакуації у випадку очікування неминучого колапсу. Тому дійова і ефективна EWS повинна включати в себе чотирі основні набори дій: моніторинг активності об’єкта спостереження: збір даних, передача і обслуговування обладнання; аналіз і моделювання досліджуваного об’єкта; попередження - розповсюдження простої і зрозумілої інформації про об’єкт спостереження; ефективна реакція у відповідь елементів схильних до ризику; повне знання ризику. Наведено приклади практичної реалізаії запропонованої інтегрованої методології для різних будівельних об’єктів та природно-техногенних систем: 1) Центральна Лівадійська зсувна система та Лівадійський палац, 2) система моніторингу зсувонебезпевних ділянок Харьківської обл., 3) система раннього попередження зсувів з використанням безпілотних літальних аппаратів в якості спеціалізованої системи моніторингу зсувних деформацій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Кузьмич, А. А., М. М. Волошин та Л. В. Кузьмич. "АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ВОДНИХ ТА ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ БАСЕЙНУ РІЧКИ ЦИР". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 3 (2 листопада 2021): 98–105. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2021.3.12.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено аналіз сучасного стану водних та земельних ресурсів басейну річки Цир (зона Полісся, Волинська область, Камінь-Каширський район) з метою виявлення основних проблем їх раціонального використання та охорони в умовах зміни клімату. На основі проведеного гідрологічного, геологічного та гідрогеологічного аналізу сфор- мовано сучасні гідрографічні характеристики річки Цир. Аналіз даних показує, що на території басейну річки Цир розвинені процеси заболочення та підтоплення заплави річки, а також карстоутворення і розвіювання пісків еолових гряд і дюн. Майже всюди схили долини є слабо розчленованими, здебільшого відкритими, розораними, місцями залісненими. Переважають піщані або суглинисті ґрунти, рідше – супіщані або глинисто-піщані. Встановлено, що в межах басейну річки Цир розвинені процеси заболочення та підто- плення заплави річки. Деградація ґрунтів проявляється у вигляді вітрової ерозії та кар- стоутворення. Аналіз технічного стану Цирської осушувальної системи, магістральним каналом якої є річка Цир, вказує на те, що через незадовільний стан русла (заростання та замулення) річки Цир система не спроможна належним чином виконувати своє функціональне при- значення – відведення дренажного стоку та сезонне водорегулювання. Крім того, відсут- ність експлуатаційних заходів на внутрішньогосподарській мережі Цирської осушуваль- ної системи призвела до неможливості ефективного використання сільськогосподарських угідь через затоплення понижених ділянок рельєфу. Як заходи щодо раціонального використання та охорони водних і земельних ресур- сів басейну річки Цир пропонуються організація і проведення експлуатаційних заходів, зокрема на внутрігосподарській мережі, а також відновлення водорегулюючої функції дренажної системи шляхом реконструкції та будівництва нової інженерної інфраструк- тури меліоративної системи, що забезпечить двостороннє регулювання дренажного стоку в умовах зміни клімату.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Khamaziuk, Olha. "Структура та завдання прикордонної поліції Словацької Республіки". Педагогічний дискурс, № 28 (4 червня 2020): 46–54. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2020.28.06.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті описано організаційну структуру Президії Поліцейського корпусу Міністерства внутрішніх справ Словацької Республіки. Розкрито її структуру та основні завдання, які стоять перед прикордонним відомством Словацької Республіки. Охарактеризовано особливості професійної підготовки фахівців з охорони кордону у відомчих навчальних закладах. Актуальність дослідження зумовлена тим, що інтеграція України до Європейського Союзу потребує якісної реформи українського прикордонного відомства, що неможливо без запозичення досвіду європейських країн, правоохоронні органи яких повністю інтегрували свою діяльність у сфері охорони кордону на міжнародному рівні та адаптували систему професійної підготовки до єдиної європейської системи професійної освіти. Дослідження показало, що Бюро прикордонної поліції та поліції у справах іноземців Президії Поліцейського корпусу (далі – ППтПСІ) в Словаччині є еквівалентом нашого прикордонного відомства та відповідає за охорону державного кордону Словацької Республіки й здійснює контроль за перетинанням кордону. В рамках інтегрованого управління кордонами Європейського союзу та охорони зовнішніх кордонів Шенгенської зони Словаччина реформувала своє прикордонне відомство у відповідності до загальноєвропейських вимог, у тому числі Кодексу Шенгенських кордонів та інтегрувалась повністю до системи правоохоронних органів ЄС, створивши відділи FRONTEX, аналізу ризиків та статистики (для обміну інформацією в межах ЄС), національний підрозділ боротьби проти нелегальної міграції та інші підрозділи. Встановлено, що Управління прикордонної поліції у Собранце, яке організаційно входить до складу Бюро, відповідає за контроль словацько-української ділянки державного кордону. Організаційна структура включає низку підрозділів, які займаються безпосередньо контролем кордонів та прикордонного руху через державний кордон, а саме: 10 відділень прикордонного контролю, 5 пунктів пропуску та 3 аеропорти. Здійснення прикордонного контролю базується на чотирьохрівневій системі контролю Словацькою Стороною на кордоні з Україною. Важливими підрозділами Бюро є також національний підрозділ боротьби з нелегальною міграцією та підрозділи поліції у справах іноземців, діяльність яких тісно пов’язана з прикордонною поліцією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Kryachok, Serhiy, Yuliya Shcherbak та Lyudmila Mamontova. "ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛЮСНОГО МЕТОДУ ВИЗНАЧЕННЯ КООРДИНАТ НА ПРИАЕРОДРОМНІЙ ТЕРИТОРІЇ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, № 3(13) (2018): 258–68. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-3(13)-258-268.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. В Україні прийнято Державну цільову програму розвитку аеропортів на період до 2023 року. Метою Програми є розвиток авіаційного транспорту, узгодження його з міжнародними вимогами та створення умов для набуття Україною статусу транзитної держави. Постановка проблеми. До зони відповідальності аеропортів за безпеку авіаційних перевезень належить приаеродромна територія. Для аеропортів цивільної авіації необхідно мати електронні бази даних стосовно ландшафту і перешкод (висотні об’єкти) в межах аеродрому та приаеродромної території, які повинні бути координатноорієнтованими. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті останні публікації у відкритому доступі, які присвячені висвітленню геодезичних методів із визначення планових координат та відміток висотних об’єктів на приаеродромній території, серед яких виділено полюсний метод. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Полюсний метод має за своєю побудовою потенційні можливості для визначення планових координат та відміток висотних об’єктів. Крім того, визначення координат пунктів дає можливість виконувати геодезичний супровід на приаеродромній території кадастрових робіт із ме-тою оперативного внесення змін і доповнень про межі земельних ділянок, їх координати та площу. Мета статті. Головною метою цієї статті є обґрунтування застосування комбінованого методу з використанням GPS-спостережень та полюсної системи для визначення координат межових знаків, обчислення площ земельних ділянок, визначення координат і відміток висотних споруд на приаеродромній території. Виклад основного матеріалу. Показано геометричну сутність відомої полюсної побудови у вигляді мережі трикутників з визначеним базисом, вершини яких сходяться в одній точці – полюсі, з виміряними у кожному три-кутнику по два горизонтальних кути. Наведено теоретичну основу та алгоритм розрахунку координат пунктів. Запропоновано обчислювати планові координати полюса – точки знаходження висотної споруди і вимірювати разом із горизонтальними кутами вертикальні кути тих же напрямків. Це дає змогу обчислити відмітку верхньої точки висотного об’єкта. На конкретному прикладі показано застосування полюсного методу для визначення планових координат меж земельного масиву, обчислення його площі та визначення планових координат і відмітки верху висотної споруди, розміщеної на території масиву. Висновки відповідно до статті. Запропоновано під час геодезичного супроводу кадастрових робіт на приаеродромній території разом із визначенням координат меж земельних ділянок та площі виконувати визначення координат та відміток висотних споруд, розташованих на їхніх територіях, з використанням полюсного методу − для створення координатноорієнтованої електронної бази даних висотних перешкод у районі аеропорту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Popovych, Vasyl, та Andriy Hapalo. "ТЕМПЕРАТУРНИЙ ВПЛИВ ЛАНДШАФТНИХ ПОЖЕЖ НА ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ЕДАФОТОПУ". Zeszyty Naukowe SGSP 76 (21 грудня 2020): 29–45. http://dx.doi.org/10.5604/01.3001.0014.5977.

Повний текст джерела

Анотація:

В Україні лісові пожежі набувають значних обсягів та перетворюються на надзвичай- ні ситуації загальнодержавного значення. Внаслідок локалізації та ліквідації великих і особливо великих лісових пожеж, пожеж у природних екосистемах, залучається значна кількість особового складу та техніки. Знищуються практично усі компоненти довкілля – флора, фауна, ґрунти, забруднюються річки, водойми, повітря. Пожежі у природних екосистемах спричиняють потрапляння в атмосферу значної кількості летких продуктів горіння та небезпечних речовин і сполук. Метою роботи є висвітлення результатів досліджень моніторингу довготривалого впливу лісових пожеж на один із найважливіших компонентів екосистеми – едафотоп. Для досягнення поставленої мети були сформовані такі основні завдання: провести аналіз наукових та літературних джерел щодо проблематики впливу лісових пожеж на едафотоп у вітчизняному та зарубіжному контекстах; дослідити модельне вогнище стосовно температурного та вологісного режимів; встановити температуру полум’я на різних ділянках модельного вогнища; встановити потужність еквівалентної дози фотонного іонізуючого випромінювання на місці проведення експерименту. Теплові режими Малого Полісся є достатніми для розвитку багатьох рослин. Веге- таційний період триває понад 200 днів, а період з активними температурами (понад + 10°С) – 150–160 днів. Більше 100 днів у році мають середньодобову температуру понад + 15°С (період інтенсивної вегетації). Відлиги, які понижують морозостійкість лісових та сільськогосподарських культур, затяжні весни у зв’язку з повільним таненням снігу гальмують швидкий прихід тепла. Експериментальні дослідження з вивчення впливу ландшафтних пожеж на екологіч- ний стан едафотопу здійснювалися на території Малого Полісся поблизу Рава-Руського лісництва в селі Лавриків Жовківського району Львівської області. Відбір проб ґрунтів для досліджень їхнього екологічного стану здійснювався із врахуванням давності (за роками) горіння рослинності та лісової підстилки. Також було створено штучне модельне вогнище ландшафтної пожежі (низової, лісової) на відкритому просторі з дотриманням усіх вимог Правил пожежної безпеки в лісах України з метою фіксування температури та вологості ґрунту в зоні горіння, а також аналізу відібраних ґрунтових проб із ділянок горіння. Встановлено, що температура полум’я під час горіння лучної рослинності в початковий момент часу становила +66,7°С. У процесі горіння, через 20 секунд, температура полум’я сягнула +352,5°С, максимальною температура полум’я була +715,7°С після вигорання всього горючого матеріалу (через 2,5 хв після початку досліду). Водночас, на глибині 5 см у початкових точках горіння температура едафотопу підвищується із +7°С до +20 ± 24°С. Яскраво вираженого діапазону зміни вологості на глибині 5 см не спостерігалося. Отримані результати є важливими з точки зору вивчення впливу підвищених температур на компоненти біосфери, а також відновлення девастованих територій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Bahrii, I. D., I. V. Vasileva, K. M. Starodubets, O. M. Malyshev та S. O. Kuzmenko. "Наукове обґрунтування просторового розподілу аномальних проявів водню для вирішення енергетичних та екологічних проблем". Мінеральні ресурси України, № 1 (20 травня 2022): 24–28. http://dx.doi.org/10.31996/mru.2022.1.24-28.

Повний текст джерела

Анотація:

Проблема водневої енергетики – найактуальніша в паливно-енергетичній галузі й геології зокрема. Сумарні запаси паливних ресурсів досить великі, до того ж щороку стають відомими нові поклади викопного палива. Перспективним напрямом у розвитку енергетики є використання водню як палива. Водень – висококалорійний газ, який може знайти застосування в багатьох сферах промисловості. Великою перевагою водню є те, що в разі його спалювання утворюється лише пара води. Отже, водень також є екологічно чистим паливом. Сучасні технології відкривають доступ до використання нетрадиційних джерел енергетики, що засвідчує: абсолютного дефіциту енергетичних ресурсів на планеті поки що немає. До важливих стратегічних напрямів геологічної науки належать прогнознопошукові системні технології комплексних досліджень, де складовою частиною комплексу методичних рішень уперше в пошуковій практиці використовується водень.Перехід до водневої енергетики перспективний ще й тому, що водень – універсальна енергетична сировина. Потреба в такому паливі дуже актуальна, якщо врахувати, що основне джерело забруднення повітря в містах – продукти неповного згоряння вуглевмісного природного палива. Важливе завдання науки – прогнозування, пошуки та розроблення економічно вигідних способів добування і використання водню. В Україні є водневі дегазаційні структури з великим потенціалом у відкладах протерозою та фанерозою. Комплексний аналіз геологоструктурних, гідрологогідрогеологічних матеріалів, що виконується впродовж майже 30 років у межах наукових фундаментальних і прикладних досліджень на пошукових об’єктах з метою обґрунтування картування перспективних місць для закладення параметричних і промислових свердловин на питні й термальні води, вуглеводні (ВВ), дегазаційних свердловин у зонах розвитку газодинамічних явищ у шахтних виробках, дав змогу встановити просторово-кількісні характеристики вуглеводневих родовищ та їхніх еманаційних газових індикаторів: Rn, Tn, He, CO₂ та H. І як показала практика, такий підхід уже на попередньому етапі досліджень дає змогу не тільки аргументовано визначити ступінь зосередження перспективних площ нафтогазоносних областей, відбракувати майже непродуктивні ділянки, а й виявити аномальні площі концентрацій одного з головних енергетичних компонентів – водню як відновлюваного енергетичного джерела кругообігу речовини в природі і як детонатора геодинамічних явищ у шахтних виробках, що призводять до катастроф і людських жертв.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Kobets, O. V., та Yu L. Bredykhina. "Проєкт реконструкції плодового саду Хортицької національної академії міста Запоріжжя". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 3 (29 квітня 2021): 57–62. http://dx.doi.org/10.36930/40310308.

Повний текст джерела

Анотація:

В Україні проблема реконструкції зелених насаджень урбанізованих територій, зокрема насаджень обмеженого користування, є актуальним питанням сьогодення. Більшість міських зелених насаджень, зокрема закладів освіти, закладали ще за радянських часів. На сьогодні ці насадження застаріли і тому потребують заходів з їх оптимізації. Плодовий сад Хортицької академії було закладено у 1961 році. Натепер сад втратив свої функціональні властивості, тому виникла необхідність його відновлення і реконструкції. Результати інвентаризації показали, що на ділянці налічується 73 деревні рослини. З них плодові дерева (Armeniaca vulgaris Lam., Juglans regia L., Pyrus communis L., Сerasus vulgaris Mill., та Prunus domestica L.) складають 71,2 % (52 екз.), рослини спонтанного походження (Robinia pseudoacacia L., Acer platanoides L., Elaeagnus angustifolia L., Syringa vulgaris L.) у загальній кількості 21 екз., що становить 28,8 % від загальної кількості рослин. Більша частина (36 екз.) плодових дерев перебуває у задовільному стані, 16 – у незадовільному. Декоративних квіткових рослин на території немає. У проєкті запропоновано створити сад вільного пейзажного планування з елементами благоустрою, що поєднає плодові культури з декоративними, також видалити частину старих дерев і деревно-чагарникової спонтанної рослинності. Для дерев, що залишаються, рекомендовано кронування. Ці дерева слугуватимуть основою оновленого саду. Проєктом передбачено збільшення асортименту плодових культур загальною кількістю 3 види (Сerasus vulgaris, Malus domestica L., Malus Niedzwetzkyana Dieck. ex Koehne). Асортимент ягідних культур формуватимуть 11 видів (Cornus mas L., Hippophae rhamnoides L., Ribes nigrum L., R. rubrum L., R. uva-crispa L., Rubus caesius L., Viburnum opulus L. та інші). Квіткове оформлення передбачено у вигляді облямування прогулянкових доріжок вільного планування гарноквітучими багаторічниками (Lavandula angustifolia Mill., Monarda didyma L., Thymus serpyllum L., Rudbeckia speciosa Schrad, Echinacea purpurea (L.) Moench., Nepeta × faasenii Bergmans ex Stearn). Трав'яний покрив запропоновано відновити шляхом підсіву посухостійкої суміші газонних трав. Завдяки реалізації проєкту на території закладу освіти з'явиться оновлена зелена зона, яка буде виконувати не тільки санітарно-гігієнічні і рекреаційні функції, а й стане невід'ємною частиною організації науково-дослідної та навчально-виховної роботи Хортицької академії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Іващенко, В. Є., І. А. Калабуха, О. В. Хмель та М. В. Брянський. "Можливості застосування електрозварювання живих тканин для герметизації дефектів паренхіми при хірургічному лікуванні хворих на туберкульоз легень". Infusion & Chemotherapy, № 2.1 (31 липня 2021): 11. http://dx.doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-08.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтування. При оперативних втручаннях на легенях, уражених туберкульозом, на різних етапах виникає необхідність герметизації дефектів паренхіми, що з’явилися під час роз’єднання зрощених запальним процесом листків плеври, розділення часток легені та, власне, резекції ураженої ділянки легені. Серед наявних методів герметизації з 2010 р. у нашому відділенні віддається перевага техніці біологічного зварювання живих тканин. Мета. Оцінити ефективність і переваги біологічного зварювання живих тканин для герметизації дефектів паренхіми під час операцій у хворих на туберкульоз легень. Матеріали та методи. Було проаналізовано результати лікування 234 хворих на туберкульоз легень. У 122 пацієнтів для герметизації дефектів, у тому числі механічного шва паренхіми, було застосовано зварювальний комплекс ЕК 300 М1. Групу порівняння становили 112 пацієнтів, яким герметизацію відновлювали за допомогою ручного вузлового шва. Критеріями порівняння були: частота інтраопераційних або післяопераційних ускладнень, тривалість післяопераційного лікування, частота рецидивів захворювання, легенево-плевральних ускладнень, середня тривалість післяопераційного лікування. Дослідження виконувалося коштом держбюджету. Результати та їх обговорення. Ми порівняли результати оперативного лікування хворих на туберкульоз легень із герметизацією дефектів паренхіми традиційним способом (прошивання вузловими швами) та методом зварювання живих тканин. Інтраопераційних або післяопераційних ускладнень у основній групі не було, тривалість післяопераційного лікування становила 15,7+3,2 доби. Протягом 1 року після операції рецидивів захворювання не спостерігалося. У групі порівняння легенево-плевральні ускладнення спостерігалися в 10 випадках (8,9+1,8 %), що спонукало до виконання додаткових хірургічних маніпуляцій і додаткової медикаментозної терапії та стало причиною подовження післяопераційного лікування: від 24 до 117 діб (в 1 випадку), середня тривалість – 32,3+6,9 доби. Отже, порівняно з традиційним, представлений спосіб має такі переваги: не виконується додаткових аеростатичних і гемостатичних швів; зберігається міцність шва; не порушуються еластичні властивості тканини в зоні шва; запобігаються післяопераційні ускладнення; зменшується потреба в хірургічних маніпуляціях у післяопераційному періоді; утворення шва минає без стадії продуктивного запалення; скорочується термін післяопераційного перебування в стаціонарі на 9,6+1,7 дня. Висновки. Застосування техніки біологічного зварювання живих тканин позбавляє багатьох недоліків, які пов’язані з прошиванням паренхіми вручну, запобігає ускладненням і підвищує загальну ефективність лікування хворих на туберкульоз легень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Гулюк, С. А., та С. А. Шнайдер. "КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРИГЕРНИХ ЗОН ЖУВАЛЬНОЇ МУСКУЛАТУРИ ПРИ МІОФАСЦІАЛЬНОМУ БОЛЬОВОМУ СИНДРОМІ ОБЛИЧЧІ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 110, № 1 (27 травня 2021): 79–86. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-35-1-79-86.

Повний текст джерела

Анотація:

М'язовий спазм виникає в результаті надмірного ро-зтягування, тривалого скорочення, або стомлення м'язів і становить основу міофасціального больового синдрому обличчя (МФБСО). На першому етапі в м'я-зі виникає залишкова напруга, а потім стабільний ло-кальний гіпертонус. Локальні гіпертонуси стають джерелом локальних і відображених болів і перетво-рюються в тригерні точки (ТТ). На обличчі ТТ вияв-ляються частіше в жувальних м'язах, скроневому, латеральному і медіальному крилоподібному м'язах. Основним методом виявлення тригерних точок в клі-нічній практиці, як і в діагностиці міофасціального больового синдрому обличчя в цілому, є пальпація жу-вальних м'язів.З метою визначення клінічних особливостей болючих м'язових ущільнень (БМУ) і міофасціальних тригерних пунктів (МТП) в жувальних м'язах на тлі оклюзійної дисфункції при больовому синдромі обличчя було об-стежено 45 хворих (8 чоловіків і 37 жінок). МФБСО у них характеризувався постійним, що зберігається протягом доби, монотонним болем, ниючого, стис-каючого, тягнучого характеру. Наявність тригерних зон визначалося шляхом пальпації за методикою Simons D.G., Travel J.G., Simons L.S. і полягала у ви-значенні наявності больових ділянок спазмованного м'яза або больових м'язових ущільнень (БМУ). Саме ці БМУ позначалися, як критична точка (ТТ) або міо-фасціальний критичний пункт (МТП).В результаті було встановлено, що за тривалістю захворювання терміни варіювали від 6 місяців до 5 років. Виникнення болю після відвідин стоматолога відзначили 24 (53 %) пацієнта, з яких: у 13 (54 %) па-цієнтів біль з'явився після протезування, у 4 (17 %) – після видалення зубів, у 7 (29 %) пацієнтів – після лі-кування зубів. 11 (24 %) пацієнтів пов'язують розви-ток больового синдрому з патологією СНЩС, 3 (8 %) – з ураженням трійчастого нерва, 4 (10 %) – з емо-ційним стресом і 2 (5 %) – з травмою. При пальпації м'язів на стороні болю звертали на себе увагу щільна консистенція і напруга м'язів, особливо жувальних і мімічних, а також виражена їх болючість. У цих м'я-зах пальпувалась безліч активних МТП, роздратуван-ня яких дозволяло відтворити біль, на який скаржи-лися пацієнти. Пальпація м'язів протилежного боку була безболісною або помірно болючою. Також вияв-лялися безболісні ущільнення (латентні МТП), розд-ратування яких викликало помірну болючість, без ір-радіації. Пальпація м'язів, що опускають нижню ще-лепу (щелепно-під'язиковий, двочеревний м'язи), була менш болючою у всіх хворих. При їх пальпації біль ір-радіював в язик, глотку, шию. Оклюзійні порушення не тільки сприяють виникненню больового синдрому, а й значно ускладнюють його перебіг. Слід зазначити ви-соку частоту розвитку МФБСО після зубного проте-зування, коли функція жувальних м'язів не встигає адаптуватися до незвичної окклюзіі. Зміни оклюзії можуть викликати мінімальні порушення в СНЩС і можуть призвести до дегенеративних змін в одному або обох суглобах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Гамаюнова, В. В., та А. В. Панфілова. "Окупність сумісного використання добрив та біопрепаратів на пшениці озимої в Південному Степу України". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (29 березня 2019): 41–48. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.01.05.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою роботи було удосконалення елементів технології вирощування сортів пшениці озимої в умовах Південного Степу України на засадах ресурсозберігаючого живлення рослин шляхом оброблення посіву рослин рістрегулюючими речовинами в основні періоди вегетації по фону основного внесення невисоких доз мінеральних добрив. Методика дослідження. Експериментальні дослідження проводили впродовж 2011 – 2016 рр. на дослідному полі Миколаївського національного аграрного університету. Об’єктом досліджень була пшениця озима – сорти Кольчуга та Заможність. У дослідженнях застосовували загальноприйняті для зони методики досліджень. Урожайність визначали методом суцільного скошування з кожної облікової ділянки. Результати дослідження. У результаті виконаної роботи встановлено, що у роки досліджень урожайність пшениці озимої сорту Кольчуга коливалася в межах 2,89–4,48 т/га, а сорту Заможність – 3,05–4,99 т/га залежно від варіанту живлення. Найбільш оптимальним фон живлення складався за поєднання внесення помірної дози мінерального добрива і підживлення в період вегетації препаратами Органік Д2 та Ескорт – біо. Окупність приростом урожайності зерна в зазначених варіантах живлення пшениці озимої сорту Кольчуга склала 25,50–26,50 кг, а сорту Заможність – 31,83‒32,33 кг. Елементи наукової новизни. Набули подальшого розвитку питання ресурсозберігаючого живлення рослин пшениці озимої, у зв’язку з появою нових сортів, препаратів й зміною кліматичних і ґрунтових умов. Практична значущість одержаних результатів полягає в розробці, удосконаленні й впровадженні у виробництво елементів технології вирощування пшениці озимої на чорноземі південному, яка забезпечує приріст урожайності зерна на рівні 1,59–1,94 т/га залежно від сорту. The purpose of the work was improving the elements of the cultivation technology of winter wheat varieties in the conditions of the Southern Steppe of Ukraine on the basis of resource-saving plant nutrition by treating the plants with the growth-regulating preparations during the main vegetation periods on the background of the main applying low doses of mineral fertilizers. Methods of research. Experimental studies were conducted during 2011–2016 in the experimental field of Mykolaiv NAU. The objects of the research were such winter wheat varieties as Kolchuha and Zamozhnist. Generally accepted methods for the given research area were used in the experiments. The yield was determined by the method of overall mowing from each accounting area. The research results. The studies have shown that, over the years of the research, the winter wheat yield of Kolchuha variety was 2.89–4.48 t/ha, and the yield of Zamozhnist variety was 3.05–4.99 t/ha, depending on the variant of nutrition. The most effective variant of crop nutrition, over the years of research, was the application of a moderate dose of mineral fertilizers and additional fertilization during the vegetation period with the preparations “Organic D2” and “Escort-bio”. Thus, using these nutrition variants has resulted in yield increasing of Kolchuha winter wheat variety to 25.50–26.50 kg, and of Zamozhnist variety – to 31.83–32.33 kg. The elements of scientific novelty. The questions of the resource-saving nutrition of winter wheat plants, in connection with the appearance of new varieties, preparations and changes of climatic and soil conditions have been considered. The practical significance of the obtained results is the development, improvement and introduction into production of the elements of winter wheat cultivation technology in the Southern black soil, as this crop provides grain yield growth at the level of 1.59–1.94 tons/ha depending on the variety.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Яхін, С. В., та О. А. Бурлака. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ РЕЖИМІВ РОБОТИ ТРАНСПОРТНИХ ЛІНІЙ ЗЕРНОЗБИРАЛЬНОГО КОМБАЙНА НА ЯКІСТЬ ОБМОЛОТУ ЗЕРНА". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2020): 269–79. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.31.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження є розробка рекомендацій щодо зменшення втрат зерна на основі аналізу екс-периментальних даних характеристик потоків при його транспортуванні скребковими елеваторами зернозбирального комбайну. Первинні експериментальні дані отримані за допомогою ємнісне-хвильових датчиків намолоту зерна. Для проведення експериментальних досліджень обрано зерноз-биральний комбайн КЗС-9-1 «Славутич», обладнаний датчиком намолота зерна ДНЗ-01. Для конт-ролю продуктивності колосового елеватора його було обладнано датчиком домолоту зерна ДДЗ-01. Фіксацію даних щодо продуктивності зернового потоку елеватора здійснював бортовий комп’ютер типу «MONOMAC». Датчик намолоту зерна та датчик домолоту зерна по функціональній схемі ви-конані однаково, але розрізняються геометричними параметрами Це зумовлено особливостями кон-струкцій зернових транспортних ліній комбайна та розглядаються, як основна частина експериме-нтального обладнання для контролю потоків сільськогосподарських матеріалів. Результати вимі-рювань були опрацьовані за допомогою методів математичного та статистичного аналізу з вико-ристанням прикладних комп’ютерних програм. Продуктивність роботи зернового та колосового елеваторів комбайна КЗС-9-1 «Славутич» вимірювалась у польових умовах за умови допомогою дат-чиків намолоту та домолоту зерна при збиранні озимої пшениці прямим комбайнуванням за серед-ньої врожайності 4,8 т/га, вологості зерна – 12…13%, соломистості – 1 : 1 та прямостоячому хлі-бостої. Обрана ділянка – смуга поля шириною 14 м та довжиною 1000 м, яка мала забур’янені зони та зріджені посіви, тобто реальні виробничі умови роботи комбайна. При зіставленні експеримен-тальних потокових характеристик продуктивності зернового та колосового елеваторів комбайна із загальновідомими параметрами якості технологічних регулювань молотарки було виявлено на поча-тковому етапі вільне зерно в лінії домолоту. Водночас середня продуктивність транспортування зерна в лінії намолоту склала 3…4 кг/с, в лінії домолоту – 0,05…0,15 кг/с. Зміною технологічних регу-лювань молотарки досягнуто найменшого можливого потоку зернового вороху в лінії домолоту – 0,04…0,08 кг/с, що підвищило продуктивність транспортування зерна в бункер до 3,1…4,2 кг/с. Така корекція технологічного процесу дала змогу зменшити рівень втрат зерна (за індикатором серійної системи контролю на 7…15 % за зменшенням інтенсивності втрат), що особливо ефективно на засмічених бур’янами площах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Dobrovolska, O. V. "Сучасний погляд на ускладнення в дентальній імплантації". Clinical Dentistry, № 3 (8 листопада 2019): 32–39. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.3.10572.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Розвиток стоматології на сучасному етапі відкриває нові можливості в лікуванні адентії шляхом внутрішньокісткової імплантації штучних опор для зубних протезів, завдяки чому значно оптимізувалися умови для підвищення якості комплексної реабілітації стоматологічних пацієнтів. Розробка нових прийомів хірургічних втручань і протезування, створення нових систем імплантатів сприятимуть збільшенню термінів служби зубних протезів на імплантатах, поліпшенню якості життя пацієнтів. Мета дослідження – проаналізувати літературні джерела з вивченням можливих ускладнень та їх причин на різних етапах реабілітації пацієнтів дентальними імплантатами. Матеріали і методи. Проведено огляд та аналіз науково-медичної літератури за 2013–2019 рр. за базами Даних Scopus, Web of Science, Med Line, The Cochrane Library, EMBASE, Global Health, CyberLeninka, РІНЦ. Зосереджено увагу на основних причинах ускладнень дентальної імплантації. Результати досліджень та їх обговорення. Метод дентальної імплантації знаходить все більш широке застосування в практичній стоматології при заміщенні різних дефектів зубних рядів. Дентальні імплантати різко підвищили якість ортопедичної реабілітації пацієнтів завдяки можливості застосування незнімних конструкцій зубних протезів при заміщенні дефектів зубних рядів як при частковій, так і при повній адентії. Варто відмітити, що поряд з позитивними результатами імплантації спостерігаються й ускладнення. До виникнення ускладнень призводять помилки, допущені на будь-якому з етапів: при плануванні, безпосередньо при проведенні операцій кісткової пластики і дентальної імплантації, в ранньому і віддаленому післяопераційних періодах, причому пов’язані як з об’єктивними, так і суб’єктивними причинами. Успіх комплексної реабілітації пацієнтів методом дентальної імплантації в умовах дефіциту кісткової тканини щелеп визначається безліччю факторів, що відіграють важливу роль на різних етапах проведення лікування. Найважливішим етапом, що забезпечує подальший успіх передбачуваного комплексного лікування пацієнтів, є ретельне обстеження, постановка діагнозу, визначення і дотримання показань і протипоказань до дентальної імплантації в умовах, далеких від оптимальних. Недостатнє врахування особливостей соматичного і стоматологічного анамнезу, скарг, мотивації і очікувань пацієнта від майбутнього лікування, даних огляду, клінічного обстеження, оцінки функціонального стану зубощелепної системи пацієнта, рівня гігієни порожнини рота, можуть призвести до невиправданості очікувань пацієнта, місцевих і загальних ускладнень. Серед об’єктивних причин, що опосередковано призводять до неточностей діагностики, виділяють недосконалість і недостатню інформативність променевих методів, невірне масштабування при визначенні розмірів передбачуваної ділянки для імплантації. Висновки. Проблема пошуку оптимальних технологій імплантації, а також методів профілактики і лікування ускладнень є актуальною та включає не лише розробку нових прийомів хірургічних втручань, використання додаткових заходів під час протезування, а й створення нових систем імплантатів, що повністю відповідають вимогам профілактики запальних захворювань в периімплантатній зоні. Безсумнівно, що нові досягнення в цьому напрямку будуть сприяти скороченню кількості ускладнень після імплантації у стоматологічних пацієнтів, поліпшенню якості їх життя.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Bratus-Hrynkiv, R. R. "Критерії діагностики та принципи планування конструкції покривного протеза у пацієнтів із поодиноко збереженими зубами на нижній щелепі". Clinical Dentistry, № 4 (25 січня 2019): 56–62. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2018.4.9752.

Повний текст джерела

Анотація:

Часткова втрата зубів і пов’язані з нею функціональні розлади безпосередньо впливають на якість життя пацієнтів та їх психоемоційний стан, тому актуальною проблемою ортопедичної стоматології є своєчасне відновлення зубних рядів і раціональний вибір типу конструкції. Мета дослідження — покращити результати стоматологічного ортопедичного лікування шляхом оптимізації плану лікування з урахуванням чітких діагностичних критеріїв у пацієнтів із поодиноко збереженими зубами на нижній щелепі. Матеріали і методи. Обстежили 25 пацієнтів (13 жінок та 12 чоловіків) віком 50–76 років із поодиноко збереженими зубами у фронтальній ділянці нижньої щелепи. На основі комплексної оцінки умов для протезування за критеріями РDI з урахуванням даних ортопантомографії (Dent Navi, Yoshida, Японія) у 15 осіб визначили показання та провели лікування із застосуванням покривних протезів. Центральне співвідношення щелеп визначали та фіксували за анатомо-функціональним методом з використанням лінійки Фокса та гнатометра (Сentrofix, Amann Girrbach). Постановку штучних зубів (Yamahachi Dental) здійснювали за однією з основних оклюзійних схем – двобічно збалансована, лінгвалізована, площинна. Корекцію оклюзійних співвідношень проводили за методом Bausch та аналізували за схемою S. J. Davies. Ступінь функціональної реабілітації визначали за трибальною шкалою опитувальника H. Miura, K. Sato. Результати досліджень та їх обговорення. У 3 (20 %) обстежених пацієнтів жувальна здатність була безперешкодною як через один місяць, так і після 6 місяців користування. Після проведення необхідних корекцій оклюзійних співвідношень 8 (53,3 %) осіб оцінили жувальну здатність із незначними незручностями через один місяць після виготовлення і як безперешкодну через 6 місяців користування. На утруднену жувальну здатність через місяць після виготовлення та із незначними незручностями через 6 місяців користування вказували 3(20 %) пацієнтів. Через один та 6 місяців користування в 1 (6,7 %) пацієнта з повним знімним протезом на верхній щелепі та фіксацією покривного протеза на поодиноко збережений зуб 42 штампованим ковпачком жувальна здатність була утрудненою. Висновки. За відсутності оклюзійних опорних зон у обстежених пацієнтів визначальними критеріями для складення плану лікування були розташування збережених зубів (коренів), ступінь і тип атрофії альвеолярних відростків. Задовільної жувальної здатності при напівжорсткій фіксації базису покривного протеза на опорних зубах з дентально-альвеолярним розподілом жувального навантаження досягли створенням двобічних оклюзійних контактів при постановці штучних зубів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Канюка, Є. В., С. А. Чернігівська та О. Ю. Забара. "Оптимізація процесу фізичної реабілітації пацієнтів з наслідками травм дистальних відділів верхніх кінцівок у післяопераційному періоді". Pain medicine 3, № 2/1 (18 жовтня 2018): 28. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.28081.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. В сучасних умовах соціальні наслідки травм опорно-рухового апарату значні як в економічному, так і в медико-демографічному плані через вагу патології, тривалість реабілітаційного періоду, високу частоту виходу на інвалідність та значні витрати на лікування. За даними вітчизняних дослідників (Іпатов А. В. та співавт., 2015), ушкодження верхньої кінцівки посідають друге місце серед травм органів опори та руху, що становить 76,3 %, при цьому в 31–48 % випадків вони призводять до стійкої втрати працездатності. Мета дослідження: удосконалення та підвищення ефективності засобів фізичної реабілітації пацієнтів з наслідками травм дистальних відділів верхніх кінцівок у післяопераційному періоді. Методи дослідження: психологічне тестування, гоніометрія. Результати дослідження та їх обговорення. В ході роботи обґрунтована комплексна методика лікувальної фізкультури (ЛФК) у пацієнтів з наслідками травм дистальних відділів верхніх кінцівок у післяопераційному періоді, яка включає диференційоване застосування лікувальної гімнастики залежно від зони ураження дистальних відділів верхньої кінцівки, визначення клініко-морфологічних критеріїв початку та принципів дозування раннього функціонального навантаження, періоду дозованої мобілізації та методики колового комбінованого навантаження, що сприяє поліпшенню ефективності лікування, скороченню терміну непрацездатності та попередженню ускладнень. Зазначимо, що розроблена методика дозованої (конторольованої) мобілізації застосовувалась для профілактики розривів сухожилкового шва при сильному навантаженні на травмований сегмент кінцівки, з одного боку, та для запобігання формування адгезій і спайок у прооперованій ділянці сухожилків – з іншого. На протязі першого тижня після оперативного втручання на час заняття накладалась долонна шина, яка обмежувала згинання пальця в дистальному міжфаланговому (ДМФ) суглобі більше ніж на 20˚, на другому тижні допустиму амплітуду рухів збільшували до 40˚, а з третього тижня здійснювалась лише іммобілізація ДМФ суглоба на період сну. Заняття проводились 4–6 разів на протязі дня тривалістю до 15 хвилин. У проміжках часу між заняттями ДМФ суглоб іммобілізували за допомогою шини в положенні повного розгинання. Зазначимо, що коловий метод тренування – це організаційно-методична форма роботи, яка передбачає послідовне виконання спеціально підібраного комплексу фізичних вправ для розвитку, вдосконалення та відновлення фізичних якостей. Принципом колового тренування є почергове дозоване виконання комплексу із 5–10 вправ (станцій), тренувальний вплив яких спрямований на розвиток конкретної рухової якості чи певних функціональних систем організму. Тренувальне завдання складається із 2–4-разового повторення певного комплексу за точно визначений час. Застосування запропонованої методики ЛФК показало більшу ефективність щодо відновлення функціонального стану верхньої кінцівки порівняно зі стандартними заходами. В основній підгрупі амплітуда рухів у п’ястково-фалангових суглобах перевищувала показники контрольної підгрупи на 21,3 %, у проксимальних міжфалангових суглобах – на 25,4 %, у променево-зап’ястковому суглобі – на 36,9 % (р < 0,05). Після проведеного лікування показники “важливість” та “задоволення” були достовірно вищі в основній підгрупі (35,6 ± 0,2 та відповідно 33,5 ± 0,4 балів), порівняно з показниками контрольної підгрупи, де вони становили 34,4 ± 0,4 та 26,9 ± 0,9 балів (р < 0,05). Отже, запропонована вдосконалена методика фізичної реабілітації пацієнтів з наслідками травм дистальних відділів верхніх кінцівок у післяопераційному періоді сприяла ефективному відновленню функцій травмованих кінцівок, тим самим покращуючи якість життя пацієнтів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Antonyuk-Kysil, V. М., V. М. Yenikeeva, S. І. Lichner, V. М. Lypnyy та М. V. Semenyuk. "Дуплексне сканування нетипових форм прогресуючої варикозної хвороби підшкірних вен у вагітних (зовнішніх статевих органів, промежини)". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (19 червня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2017.1.7649.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: вивчити, використовуючи дані дуплексного сканування, джерела та варіанти прогресуючої варикозної хвороби підшкірних вен промежини, зовнішніх статевих органів під час вагітності.Матеріали і методи. Обстежено згідно з розробленим нами протоколом 768 (93,03 %) пацієнток із 825 вагітних з варикозною хворобою нижніх кінцівок, промежини, зовнішніх статевих органів, пахового каналу, які народжували в обласному перинатальному центрі з початку 2013 до 2016 р. включно.Результати досліджень та їх обговорення. Основним доступним на даний час, динамічним, інформативним, малотравматичним для вагітних і плода методом обтяження венозної системи таза, промежини і нижніх кінцівок, паху при прогресуючому варикозному розширені вен у цих ділянках є дуплексне сканування. Дуплексне сканування проводили для вивчення анатомії венозної системи прогресуючої варикозної хвороби вищеперерахованих ділянок із плануванням доцільності та по можливості безпечної хірургічної корекції даної патології з визначенням об’єму операційного втручання під час вагітності. Одним із етапів дуплексного сканування є виявлення зон із патологічним рефлюксом, визначених нами як “вузлові ділянки” венозної системи, які, за нашими даними, в більшості випадків є пусковим механізмом розвитку і причиною прогресування варикозного розширення підшкірних вен вищеперерахованих ділянок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Серга, Тетяна, Оксана Бондар та Олена Степова. "Екологічні ризики при транспортуванні вуглеводневої сировини". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 247–50. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.233127.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі розглянуто проблему забезпечення ефективності, експлуатаційної надійності, екологічної безпеки і підвищення довговічності нафто-газотранспортної мережі України, зокрема і Полтавщини. Відомо, що корозійні процеси значно підвищують екологічні ризики, пов’язані з експлуатацією нафтопроводів. Нафто-газопроводи експлуатуються в природних умовах, головним чином, під землею, тому вони підлягають впливу підземної ґрунтової корозії, що часто приводить до розгерметизації сталевих нафтопроводів. Екологічний ризик розглядається в цілому як ймовірність настання небажаних подій і наслідків та є важливою ознакою екологічної безпеки. В роботі показано доцільність використання алгоритмічної бази для аналізу ризиків в результаті аварій на нафто-газопроводах через їх розгерметизацію на основі теорії надійності. Однією з основних кількісних складових техногенного ризику є визначення розмірів зон негативного впливу вражаючих факторів аварій. Виділення потенційно-небезпечних ділянок на магістральних газопроводів рекомендовано проводити за допомогою плану їх траси з прилеглою територією. В якості таких ділянок в першу чергу необхідно виділяти: ділянки магістральних газопроводів, поблизу яких, на відстані не більше 0,5 км від їх осі, розташовані населені пункти, окремі громадські будівлі, місця масового скупчення людей і комплекси будівель, споруд, обладнання сторонніх організацій. Додатково в якості потенційно-небезпечних ділянок розглядаються сільськогосподарські угіддя, лісові угіддя, землі природно-заповідного фонду, водні джерела, що значно підвищує екологічні наслідки аварійних ситуацій. Аналіз дає змогу виявити фактичне становище на ділянках газопроводів, спрогнозувати можливі негативні наслідки в разі виникнення надзвичайних ситуацій та дозволить вчасно вжити необхідні заходи з метою їх попередження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Пльохова, А. Ю. "Правове забезпечення екологічної безпеки на передпроектній стадії видобування вугілля". Актуальні проблеми держави і права, № 83 (6 лютого 2020). http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i83.131.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено аналіз результатів наукових досліджень та положень надрового, гірничого і земельно-го законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки під час видобування вугілля. Досліджено специфіку правового забезпечення екологічної безпеки передпроектної стадії, яка розпочинається на етапі визначення місця розташування вугледобувних підприємств до початку проектних робіт цих підприємств.Встановлено, що надання земельних ділянок для потреб, пов’язаних із користуванням надра-ми, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами, а надання спецдозволу здійснюється після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки. Обґрунтовано, що передпроектна стадія закінчується після попереднього пого-дження у встановленому законодавством порядку питань про надання земельної ділянки і гірничого відводу, коли й розпочинається проектування гірничодобувних об’єктів, при цьому етап надання гір-ничого відводу не відноситься до передпроектної стадії видобування вугілля, хоча і зумовлює певний об’єктний склад відносин екологічної безпеки.Розкрито основні новели передпроектної стадії видобування вугілля: 1) скасування вимоги Ко-дексу України про надра (ст. 49) щодо погодження місць розташування гірничодобувних об’єктів; 2) вилучення з Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності вимог про погодження місць розташування гірничих підприємств та гірничих об’єктів на підпорядкованій те-риторіальній громаді території; 3) перехід від погоджувального порядку надання гірничого відводу (документ про згоду землевласника або землекористувача) до повідомчого, що передбачає отримання листа від органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади щодо отримання ними ін-формації про межі гірничого відводу для використання надр на території їхньої діяльності.Запропоновано віднести до кола об’єктів відносин з екологічної безпеки на передпроектній стадії видобування вугілля такі групи: 1) антропоресурсні – життя і здоров’я людей, що знаходяться в ак-тивній чи/та пасивній формах участі в зоні видобування вугілля та території її впливу; 2) природо-ре-сурсні – довкілля, земельна ділянка для розташування вугледобувного підприємства, вугільне родо-вище, гірничий відвід, рельєф поверхні, лісові та сільськогосподарські угіддя, річки, озера та інші водні об’єкти, об’єкти природно-заповідного фонду; 3) господарсько-ресурсні – основні, підсобні та допоміжні будівлі та споруди гірничодобувних підприємств, їхні під’їзні шляхи, інженерні мережі, адміністративно-побутові будівлі, інші споруди, наземні та підземні комунікації; 4) історико-культур-ні – пам’ятки історії і культури та мистецтва.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Фролов, С., та С. Гундер. "Аеростатні системи прив’язувального типу для виконання завдань в інтересах Військово-Морських Сил". Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського, 20 квітня 2022, 90–96. http://dx.doi.org/10.33099/2304-2745/2021-3-73/90-96.

Повний текст джерела

Анотація:

Для своєчасного виявлення та адекватного реагування на дії противника з морського напрямку необхідно мати відповідну систему висвітлення морської обстановки в Чорному та Азовському морях, на українських ділянках річок Дніпро і Дунай. Відповідно, контроль над територіальним морем України вимагає ведення спостереження та проведення активних дій поза межами 12-мильної зони. На цей час спостереження за об’єктами, які знаходяться у внутрішніх водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні України та інших визначених районах, ведеться обмеженим складом сил і засобів, які мають недостатні спроможності. Метою статті є аналіз позитивного досвіду застосування аеростатних систем прив’язувального типу провідними країнами світу, визначення їх основних завдань в інтересах ВМС ЗС України та обґрунтований вибір конкретного зразка аеростатної системи для їх виконання. Аналіз позитивного досвіду застосування аеростатних систем провідними країнами світу дозволяє визначити їх основні завдання в інтересах Військово-Морських Сил Збройних Сил України: ведення розвідки; спостереження за морськими та повітряними цілями; своєчасне виявлення пусків крилатих ракет морського базування типу “Калибр” та рух надводних цілей противника з одночасним виданням цілевказання на засоби ураження наземного та корабельного базування Військово-Морських Сил Збройних Сил України; охорона морських ділянок державного кордону України; охорона пунктів базування кораблів ВМС та пунктів постійної дислокації берегових військових частин. Під час створення державної інтегрованої системи висвітлення надводної і підводної обстановки в акваторіях Чорного й Азовського морів та басейнах річок Дніпро і Дунай пропонується застосування аеростата типу 71М (США). Його тактико-технічні дані за умов обладнання на його борту засобів радіотехнічної розвідки та РЕБ дозволять успішно виконувати вищеозначені завдання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Фролов, С., та С. Гундер. "Аеростатні системи прив’язувального типу для виконання завдань в інтересах Військово-Морських Сил". Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського, 20 квітня 2022, 90–96. http://dx.doi.org/10.33099/2304-2745/2021-3-73/90-96.

Повний текст джерела

Анотація:

Для своєчасного виявлення та адекватного реагування на дії противника з морського напрямку необхідно мати відповідну систему висвітлення морської обстановки в Чорному та Азовському морях, на українських ділянках річок Дніпро і Дунай. Відповідно, контроль над територіальним морем України вимагає ведення спостереження та проведення активних дій поза межами 12-мильної зони. На цей час спостереження за об’єктами, які знаходяться у внутрішніх водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні України та інших визначених районах, ведеться обмеженим складом сил і засобів, які мають недостатні спроможності. Метою статті є аналіз позитивного досвіду застосування аеростатних систем прив’язувального типу провідними країнами світу, визначення їх основних завдань в інтересах ВМС ЗС України та обґрунтований вибір конкретного зразка аеростатної системи для їх виконання. Аналіз позитивного досвіду застосування аеростатних систем провідними країнами світу дозволяє визначити їх основні завдання в інтересах Військово-Морських Сил Збройних Сил України: ведення розвідки; спостереження за морськими та повітряними цілями; своєчасне виявлення пусків крилатих ракет морського базування типу “Калибр” та рух надводних цілей противника з одночасним виданням цілевказання на засоби ураження наземного та корабельного базування Військово-Морських Сил Збройних Сил України; охорона морських ділянок державного кордону України; охорона пунктів базування кораблів ВМС та пунктів постійної дислокації берегових військових частин. Під час створення державної інтегрованої системи висвітлення надводної і підводної обстановки в акваторіях Чорного й Азовського морів та басейнах річок Дніпро і Дунай пропонується застосування аеростата типу 71М (США). Його тактико-технічні дані за умов обладнання на його борту засобів радіотехнічної розвідки та РЕБ дозволять успішно виконувати вищеозначені завдання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Зона основної ділянки"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями