Статті в журналах з теми "Значення конотативне"

Конотація у статті репрезентується як лексико-семантичне явище, що увиразнюється складною термінологічною парадигмою, діалектичною структурною організацією та семантичною різноплановістю. Як лінгвістичний феномен конотація тісно пов’язана з інноваційними, історичними, прагматичними, аксіологічними модифікаціями у суспільстві. Узуально-оказіонально виражені лексеми репрезентують зміни у мовній картині світу, що виражають психологічні, екстралінгвальні, семіотичні ракурси реального/ірреального простору. Особливу увагу приділено узуально та оказіонально диференційним іменникам з конотативним значенням, які активно вживаються у мові української преси. До узуально різноаспектних іменників з конотативним значенням належать активно вживані, продуктивно функціональні лексичні одиниці. Під оказіонально диференційними іменниками з конотативним значенням розуміють такі, що поділяються на лексичні, у яких репрезентується нова форма та зміст лексеми, та семантичні, що характеризуються новою змістовою наповненістю, а їхня форма залишається незмінною. Виявлення значення лексично та семантично оказіональних іменників з конотативним увиразненням можливе завдяки: 1) підтекстовій потенційності, що допомагає розкрити суть та специфіку конотативного значення; 2) асоціативним реакціям, що спонукають до створення образної картини світу та експлікації семантичного потенціалу конотативно вираженої лексеми; 3) текстовим компонентам, які служать для вираження та передачі семантичного потенціалу іменників з конотативним увиразненням та можуть стояти у препозиції чи постпозиції до аналізованого слова; 4) лапкам, що виконують функцію розрізнення семантичного навантаження лексеми у певних контекстних ситуаціях; 5) семантичним модифікаціям, що характеризуються зміною значення у інформаційній контекстуальній площині, де розкривається конотативний потенціал аналізованого слова. Лексично та семантично оказіональні іменники з конотативним значенням у мові української преси фокусують та підкреслюють інновації, що відбуваються у всіх сферах буття.

Стаття присвячена актуальній проблемі сучасної лінвістики – вивчення полісемії відносних прикметників. Метою її є виявлення можливих комбінаційних поєднань значень різних типів у семантичній структурі багатозначних відносних прикметників та їх опис.У статті досліджено розвиток семантики багатозначних відносних прикметників, утворених вiд iменникiв – назв неаморфних речовин. Шляхом аналізу таких лексем у системі мови, а також їх функціонування у сучасній українській прозі виявлено, що типовими для них є семантичні структури із трьома і більше лексико-семантичними варіантами, серед яких вторинні, номінативно-похідні і переносні узуально-конотативні та оказіонально-конотативні значення, які виникають на основі актуальних, рідше – потенційних сем твірних іменників здебільшого на основі переносів за такими п’ятьма моделями: 1) від ознаки за матеріалом – до ознаки за кольором; 2) від ознаки за матеріалом – до ознаки за звуком; 3) від ознаки за матеріалом – до ознаки, пов’язаної з рухом, здатнiстю до руху; 4) відтактильної ознаки – до ознаки за твердістю, міцністю, вагою; 5) від ознаки за матеріалом – до оцінного значення. Визначено, що виникнення в аналізованих лексем вторинних конотативних лексико-семантичних варіантів зумовлено семним потенцiалом значення твiрного iменника: чим бiльше якiсних сем знаходимо у його значеннi, тим бiльше якiсних лексико-семантичних варіантів може розвинутись у вiдносного прикметника; своєрідність переносних значень вiдносних прикметникiв, утворених вiд конкретних iменникiв, виявляється у чiтко усвiдомлюваній внутрiшній формі, образності твiрного iменника, чiткій установці не на номiнацiю, а на характеристику, оцiннiсть та емоцiйнiсть.

У статті досліджено вплив християнської віри на життя людини, її вчинки навіть у найважчих обставинах життя, значення Євхаристії в житті героїв твору та спосіб її засвідчення в текстах української літератури. Твір Василя Барки «Жовтий князь» зацікавлення яким помітно активізувалося в нинішній постколоніальний період, вивчено в релігійному аспекті. За допомогою порівняльного аналізу пояснено значення Євхаристії в богослов’ї та українській літературі, показано її значущість у житті людей, їхніх учинках, словах, думках, настановах. З’ясовано, що символ чаші у творі виконує функцію об’єднання людей для спільної мети – збереження та захисту святині від тогочасної панівної верхівки, її загарбницької діяльності. У статті схарактеризовано образи-символи Євхаристії, чаші, церкви, хліба, української хати, місяця. Також розкрито конотативне значення жовтого кольору-символу. Проаналізовано символ любові в контексті почуттів переживання, турботи й опіки. З’ясовано, що герої вірять у воскресіння людини й переконані, що після смерті людини душа переходить до вічного кращого життя. У статті наведено уривок із проповіді священника, яка є причастям словом, щоб показати, наскільки важливими для людей були церква та Євхаристія. Проповідь є своєрідним посланням від Бога, заспокоєнням для людей і сприйняттям ситуації з усіма її наслідками. Автор чітко показав ставлення людей до тогочасної влади, розкрив її лихі наміри. У статті проаналізовано стан людини в ситуації голоду, смерті та неможливості протидіяти насильству. Значущість релігійного аспекту цього твору дає можливість стверджувати, що герої померли для земного життя, але живуть у вічності.

У статті обґрунтовується доцільність вивчення неологізмів сучасної англійської мови, що репрезентують концептосферу «пандемія COVID‑19». Актуальність дослідження пояснюється підвищеною увагою до впливу коронавірусу на лінгвістичні процеси, у тому числі появу загальномовних та оказіональних інноватів, які становлять не лише науковий інтерес, а й суспільно-соціальну вагу. У розвідці здійснюється спроба аналізу способів збагачення сучасної англійської мови коронавірусними мовними одиницями на прикладах неологізмів, відібраних з англомовних сайтів та Інтернет-видань британської та американської преси. Під неологізмами розуміються нові слова, що закріплюються в мові і створені актом номінації; можуть з’являтися для позначення нових понять або для позначення по-новому вже наявних понять. Дослідження практичного матеріалу доводить, що збільшення словникового складу англійської мови відбувається переважно через зміну значення наявних понять і шляхом словотворення. Крім того, виявлено, що серед неологізмів пандемії COVID‑19 переважають такі, що утворені способами словоскладання (compounding) і словозлиття (blending), тоді як найбільш продуктивними компонентами для новоутворених слів-блендів є coronavirus/corona, COVID, quarantine, lockdown. Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення лексичних одиниць-блендів, а спосіб словозлиття/блендингу переходить з розряду другорядних у категорію основних. Пандемійні бленди (контамінанти) не тільки називають нові поняття й реалії в стислій формі, а й виконують емотивну функцію, унаслідок чого інновати часто отримують негативне конотативне значення через несхвальне емоційне ставлення до пандемії як такої. Зазначимо, що пропонована стаття не претендує на вичерпність, оскільки пандемія COVID‑19 і досі триває, що спричиняє щоденну еволюцію нових слів.

Багатовікові контакти тюркських племен і народів з корінним населенням України широко відбилися в її топонімії, у якій тюркізми становлять одну з найчисельніших груп з-поміж іншомовних географічних назв. Вони закріплювалися в місцевому мовленні протягом трьох основних періодів: 1) київськоруського (давньоукраїнського) — ІХ-ХІІІ ст. (ур. і р. Єрєль < тюрк. аірілі/аірылы «розділений», калька д.рус. Оуголъ < уголъ «кут; клин землі між річками, що сходяться»); 2) староукраїнського — ХІV-ХVІІІ ст. (терит. Буджак < тур. budžak «вугол»); 3) новоукраїнського (сучасного) — ХІХ-ХХІ ст. (м. Джанкой < тур. джан «новий» і кой «село, поселення»). Етимологія тюркських топонімів відбиває: внутрішні властивості географічних об’єктів (р. Аджигόль < аджи «киснути, бродити» і гол/голь «озеро, водойма»); відношення об’єктів номінації rо інших (переважно суміжних) реалій навколишньої місцевості (м. Кіліr < кіл «різновид вибільних глин» + суф. -лі/-лій у релятивній функції); відношення об’єктів до людини (м. Ізмаḯл < чол. ім’я Ismail як колишній атрибутив в ізафетній конструкції). Похідні кожного з цих принципів номінації можуть виражати конотативне значення, пов’язане з культурно-історичними цінностями або сакральними уявленнями (р. Бéшка < тюрк. bes/beš «п’ять», сакральне значення «богом дана множинність» і kaja «скеля»), які могли проникати і в контактне українське мовлення (пор. назву м. П’ятихáтки, що виникла під тюркським культурологічним впливом). В останній (сучасний) період тюркський вплив на географічні назви зберігався головним чином у слов’янізованому Криму, де з’являлися топоніми здебільшого кримськотатарського походження, але в радянські часи на півострові, як і в усій Україні, більшість іншомовних назв (переважно ойконіми та урбаноніми), у тому числі і тюркських, була вольовим способом замінена.

В дослідженні показано місце завдань встановлення фонетичної якості термінів у сучасній термінознавчій проблематиці, конотативного аспекту у існуючих системах основних вимог до термінів. Оскільки фоносемантичне значення, або звукова оболонка, яка теж має додаткові семантичне навантаження, є певною можливістю, яка реалізується в мовній діяльності, та яка не завжди правильно та влучно відбиває належні конотативне оформлення референції, то альтернативні варіанти термінування отримують додатковий параметр оцінювання — фонетичну якість, яка може бути врахована у процесі термінування. Запропоновано визначення профілю належної конотації та експериментально встановлено оцінки його конкретних прикладів на основі запропонованого методу визначення фонетичної якості з використанням належної конотації термінів та терміноелементів (метод ПУНКТ). Оскільки є достатньо верифіковані результати дослідження семантичного диференціалу та фоносемантичних шкал, то вірогідною є й гіпотеза, що так само числом можна виразити профіль належної конотації, спираючись вже не на звучання, а на значення слова. Було досліджено гіпотезу профілю належної конотації з використанням фоносемантичних шкал на матеріалі конкретного експериментального встановлення профілів належної конотації та порівняння за результатами такого фоносемантичного аналізу, що дало можливість стверджувати позитивний потенціал використання та розвитку методу ПУНКТ. Завдяки такому дослідженню можна зробити висновок про те, що кожен термін може мати не тільки семантичний диференціал та фоносемантичний профіль, а й може мати також власний профіль належної конотації, який може встановлювати вимоги до вираження у семантичному диференціалі та фоносемантиці терміну різних звукових оболонок. Правильно вона буде реалізована лише тоді, коли для цього є необхідні передумови і установки. Дослідження також допомогло співвіднести фоносемантичний та термінологічний аспекти лексикології та виявити їх взаємозв'язок. Існують мови і терміни, де цей зв'язок простежується краще, але десь він може бути навпаки оберненим. На головне питання дослідження отримано безперечно позитивну відповідь: так, терміни можуть мати власний профіль належної конотації, його можна визначити та порівнювати з іншими фонетичними якостями термінів, визначаючі фонетичну якість термінів та терміноелементів.

The purpose of the scientific reconnaissanceis the investigation of the influence of the most commonly used but yet insufficiently studied type of phraseological units modification – expansion – on the functioning of phraseological units in an advertising text. Its tasks are to identify the characteristic features of words-expanders, their influence on the semantics of transformed expressions and on the change of their quantitative and qualitative characteristics as compared to the original ones.The tasks fulfillment and the goal achievement became possible owing to the use of the methods relevant for this study: phraseological identification, phraseological description, adequate description of lexicographic type as a sort of component analysis and contextual analysis.This study is based on sampling from advertising texts of popular German-language magazines which contains 75 modified phraseological units including expressions with complicated, but not reinterpreted meaning.The results of the analysis of this material show that phraseological units of advertising text are most commonly expanded by means of adjectives and adverbs. Being in close correlation with the noun of phraseological unit, the expanders-definitions also become its integral part and direct a reader’s attention to the important features of advertised subject. The same function is characteristic of the words-expanders forming attributive compound words with a noun of phraseological unit. The modifiers mentioned above have different influence on denotative and connotative peculiarities of phraseological unit.Unlike expander-definitions, expanders-adverbials are syntactically connected not with one of the components of phraseological unit, but with this unit as an integral whole and thus belong to the nearest surrounding of phraseological unit and not to its composition. The level of emotiveness and expressiveness of modification depends on the characteristics of expander.The number of adverbs-expanders is considerably less as compared to adjectives, they have close syntactic connection with phraseological unit or one of its constituent parts, and most commonly specify or modify its connotative features.Advertisement creators reach the brightest transformations by means of expanding proverbs and adding unexpected continuation to the expressions which are familiar to each representative of linguistic community.The review of the investigated phraseological units in quantitative and qualitative aspects demonstrates, on the one hand, an increase of the number of connotative multipliers in the marginal majority of modifications, which is an indicator of meaning narrowing, and on the other hand, the positive meaning of the most of these multipliers which make a pleasant impression on a recipient, which is an indicator of meaning improvement.Conclusions. The analysis indicates that the expansion of phraseological units changes in a definite way the denotative and connotative characteristics of phraseological units in advertising and significantly enhances the impact on a recipient.Key words: modification, transformation, extension, word-expander, extensional, connotative factor, narrowing of word meaning, improvement of word meaning. Метою наукової розвідки є дослідження впливу найпоширенішого, але недостатньо вивченого виду модифікації фразеологізмів – експансії – на функціонування фразеологічних одиниць у рекламному тексті. Її завдання полягають у виявленні характерних особливостей слів-розширювачів, їх впливу на семантику трансформованих виразів, на зміну їх кількісних та якісних характеристик у порівнянні з вихідними.Виконання завдань та досягнення мети стало можливим завдяки застосуванню релевантних для цього дослідження методів: фразеологічної ідентифікації, фразеологічного опису, адекватного опису лексикографічного типу як різновиду компонентного аналізу та контекстологічного аналізу.Дослідження побудоване на матеріалі вибірки із рекламних текстів популярних німецькомовних журналів, яка складається з 75-ти модифікованих фразеологізмів включно з виразами з ускладненим, але непереосмисленим значенням.Результати аналізу цього матеріалу показують, що фразеологічні одиниці рекламного тексту найчастіше розширюються за допомогою прикметників та прислівників. Маючи тісний зв’язок із іменником фразеологізму, розширювачі-означення теж стають його складовою частиною і скеровують увагу читача на важливі якості рекламованого предмета. Таку ж функцію виконують і розширювачі, які утворюють атрибутивні складні слова з іменником фразеологізму. Названі модифікатори по-різному впливають на денотативні та конотативні особливості фразеологізму.На відміну від розширювачів-означень, розширювачі-обставини синтаксично пов’язані не з однією із складових фразеологічної одиниці, а з цією одиницею як єдиним цілим і тому належать до найближчого оточення фразеологізму, а не до його складу. Ступінь емотивності та експресивності модифікації залежить від особливостей розширювача.Прислівники-розширювачі значно поступаються за своєю чисельністю прикметникам, мають тісний синтаксичний зв’язок із фразеологізмом або з однією з його складових частин і, як правило, уточнюють або модифікують його конотативні особливості.Найбільш яскравих трансформацій автори реклами досягають за допомогою розширення прислів’їв, додаючи до знайомих кожному представникові мовної спільноти виразів неочікуване продовження.Розгляд досліджуваних фразеологізмів у кількісному та якісному аспектах свідчить, з одного боку, про зростання кількості конотативних множників у переважної більшості модифікацій, що є показником звуження значення, а з другого – про позитивне значення більшості цих множників, які справляють приємне враження на реципієнта, що є показником поліпшення значення.Висновки. Проведений аналіз дав можливість переконатися в тому, що експансія певним чином змінює денотативні та конотативні особливості фразеологізмів реклами і значно посилює вплив на реципієнта.Ключові слова: модифікація, трансформація, розширення, слово-розширювач, екстенсіонал, конотативний множник, звуження значення, поліпшення значення.

Концепт «оцінка» – явище різноаспектне і належить до різних галузей науки. Ми розглядаємо його як категорію оцінки в структурі англомовного художнього дискурсу. Категорія оцінки тісно пов’язана з денотативним і конотативним значенням. У плані змісту оцінку диференціюють на нега- тивну або позитивну, у плані вираження – на імпліцитну та експліцитну. Оцінку як лінгвостилістичне явище ми визначаємо як закріплене в семан- тичній структурі слова оцінне значення, яке передає ставлення мовного колективу до співвіднесеного зі словом поняття або предмета за схемою: добре/погане, схвалення/несхвалення. За нашим дослідженням реалізація категорії оцінки в художньому дискурсі здійснюється на лексико-семан- тичному, морфологічному та синтаксичному рівнях. У статті досліджу- ються шляхи експлікації категорії оцінки за допомогою дієслів-зв’язок. Для цих дієслів характерні деякі властивості, які відрізняють їх від інших дієслів. Вони виділяються своєю функцією, оскільки виступають у реченні в складі іменникового присудка і сполучають підмет із предикативним чле- ном. Суть предиката полягає у визначенні й оцінці статичних властивостей і динамічних проявів об’єктів дійсності та їх відношень. Ядро предикатив- ної лексики становлять дієслова. З їхніми семантичними класами пов’язані й основні типи значень ознаки, а також важливіші типи речень. Основна формальна ознака дієслова-зв’язки, яка закріплена в самій назві, визначається її основною функцією – забезпечувати лексичними засобами вираження логічного зв’язку в реченні, а також у певному контексті реалі- зовувати оцінне значення. Усі дієслова, які вживаються у функції зв’язки, втрачають частину свого вихідного лексичного значення. Ці властивості є вирішальними у визначенні дієслівних зв’язок. Дієслова-зв’язки можна згру- пувати у три порівняно самостійні мікрополя, які разом з іншими частинами мови реалізують функцію категорії оцінки. До першого мікрополя належать дієслова-зв’язки, які виражають існування певної якості або стану. Ядром цього мікрополя є дієслово “to be”. Друге мікрополе утворюють дієслова, що означають збереження або продовження стану і якості суб’єкта, його ядро – дієслово “to keep”. У третє мікрополе, ядром якого є дієслово “to become”, входять дієслова-зв’язки, що означають зміну стану або якості.

У статті розглянуто зміст поняття «конотація», сутність і компоненти конотативного значення слова. Проаналізовано особливості та динаміка конотативного процесу в лексико-семантичних групах дієслів німецької мови.

Статтю присвячено аналізу паралінгвальних фразеологізмів української мови, які вербалізують особливості когнітивних процесів лінгвоносіїв, унаслідок чого сталі звороти набувають етнокультурного забарвлення; з’ясовано характер реалізації культурно зумовлених конотативних значень у їх семантиці, зокрема й через зіставлення з фраземами східнослов’янських мов.

У статті розглянуто різні підходи щодо визначення поняття «стилістична маркованість». Акцентовано на тому, що явище стилістичної маркованості в сучасній лінгвістиці розуміють по-різному. Одні дослідники розглядають його у співвідношенні з поняттям мовної норми, інші вчені поняття стилістичної маркованості пов’язують зі стилістичним значенням та наявністю в мовної одиниці різних конотацій. Зазначено, що у стилістиці активно використовують термін «стилістичне забарвлення», під яким зазвичай розуміють співвіднесеність мовної одиниці з певним функціональним стилем мови. Зосереджено увагу на тому, що деякі дослідники стилістичне забарвлення визначають як наявність у слова додаткових смислових та стилістичних відтінків. Стилістичну маркованість витлумачено як наявність у мовної одиниці додаткової конотативної інформації емоційного, експресивного, оцінного чи стильового характеру, що зумовлює здатність цієї одиниці створювати певний стилістичний ефект, надаючи мовленню, залежно від комунікативно-прагматичної настанови мовця, різних відтінків – урочистості, піднесеності, невимушеності, фамільярності, іронічності, гумору, комізму, згрубілості, агресивності тощо.

Роботу присвячено вивченню взаємодії двох сучасних сфер наукових інтересів лінгвістики – емотіології та еколінгвістики. На їхньому стику сформувалася нова наукова галузь – емотивна еколінгвістика, яка досліджує мову крізь призму екологічної вмотивованості емоцій, що виражені емотивними засобами мови. Емоції є мотиваційною основою вербальної та невербальної поведінки, отже, безпосередньо визначають вибір засобів мовлення, які зі свого боку сприяють екологічному зростанню або знищенню. Уперше доведено, що до емотивних засобів мови належить не лише лексика, але й граматичні, стилістичні й синтаксичні засоби мови, які своєю виразністю сприяють емотивному забарвленню дискурсу. У дослідженні послідовно розглядаються способи вираження емотивності засобів мови вербальним модусом (номінація (пряма назва емоції), дескрипція (опис емоційного переживання) та експресія (емотивний вираз)), а також категорії емотивної семантики (афективи (емоційні засоби мови), конотативи (засоби, що мають асоціативне емотивне значення) та потенціативи (неемотивні засоби, що набувають емотивного значення в просторі анімації), репрезентовані в карнавалізованому анімаційному екодискурсі “Zootopia”. Під час передачі змісту емотивної семантики у вищезазначеному типі дискурсу не менш важливим є також і невербальний модус: аудіальний, який передає невербальні особливості мовлення, його гучність, тон, інтонації, звуки анімаційного простору, і візуальний – рухи тіла, жести, міміку, особливості побудови кадру, його яскравість, кут огляду, освітленість тощо. Особливо значущим у випадку саме карнавалізованого анімаційного дискурсу є те, яку саме емотивність транслює невербальний модус, іншими словами, чи він збігається, доповнює, регулює, або, навпаки, протистоїть чи замінює емотивне значення вербального модусу. У роботі визначено, що позитивна чи негативна забарвленість емотивів не має потенціалу впливати як на екологічність, так і на неекологічність, отже, емотивні засоби мови екологічні, якщо вони спрямовані на успішність комунікації, викладення проблем сьогодення та заохочують до екологічного зростання, і неекологічні, якщо вони орієнтовані на конфлікт і деструкцію екологічного світу.

У статті проаналізовано сучасні погляди дослідників на феномен екзаменаційного стресу, здійснено опис процедури семантичного диференціалу для кількісного та якісного індексування значень при вивченні сприймання понять «екзамен», «хвилювання», «навчання в університеті». Метою статті є висвітлення результатів емпіричного дослідження особливостей сприймання ситуації екзамену студентами з різним рівнем тривожності. Наукова новизна. Показано специфіку семантичного диференціалу поняття «екзамен» у студентів з різним рівнем тривожності, з’ясовано можливість вивчення особистісного смислу (емоційного ставлення) студентів до іспиту за допомогою семантичного диференціалу. Висновки. У семантичному просторі свідомості студентів з різним рівнем тривожності поняття «екзамен», «хвилювання» та «навчання в університеті» представлені на різній семантичній відстані. Найбільшою є семантична відстань між поняттями «навчання в університеті» та «хвилювання» у студентів з низьким та середнім рівнем тривожності. У студентів з середнім та високим рівнем тривожності «екзамен» і «хвилювання» перебувають на значній семантичній відстані, тоді як для семантичного простору свідомості студентів з низьким рівнем тривожності характерна близькість цих понять. Семантичні профілі цих понять також відрізняються у студентів залежно від рівня тривожності. Так, профілі семантичного диференціалу кожного з понять із низьким та середній рівнем тривожності свідчать про подібність емоційних реакцій на стимули «екзамен» та «навчання в університеті», а профілі семантичного диференціалу поняття «навчання в університеті» у них практично збігаються, що може свідчити про подібність конотативних значень цього концепту, тоді як у студентів із високим рівнем тривожності спостерігається менш інтенсивна емоційна реакція.

У статті досліджено явище міфотворення засобами реклами у філософському дискурсі ХХ століття, адже реклама є складовою багатьох соціальних процесів, вона впливає на формування думки та переживань сучасників, популяризуючи і поширючи міфологеми. Реклама постає як феномен, який є трансісторичним способом духовно-практичного освоєння людиною світу, соціальної реальності. У дослідженні проаналізовано праці філософів: Вальтера Беньяміна ("Бодлер", "Вулиця з одностороннім рухом"), Йогана Хейзинги ("Homo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури", "Осінь Середньовіччя", Ролана Барта ("Міфології", "Риторика образу", "Рекламне повідомлення"), Умберто Еко ("Відсутність структури"). Показано, що В. Бельямін досліджував рекламу у площині урбаністичного наративу (міфізація рекламними засобами при символічному виробництві та обміні суспільства). У філософській спадщині Й. Гейзинги реклама розглядалася з точки зору задоволення неутилітарних потреб споживачів. Специфіку рекламного повідомлення проаналізовано на основі праць М. Маклюена, який вказав на відхід від раціонального сприйняття інформації через актуалізацію аудіовізуального способу її отримання, що спричинилося в результаті утвердження місця телебачення в медіапросторі. За працями Р. Барта розглянуто рекламу в двох формах: як повідомлення та зображення. Показано, що рекламне повідомлення, яке є денотативно-конотативною спонукою соціальної активності (тобто сприймаючи буквальний зміст як «купуйте!», націлює споживача одразу сприймати і друге – означуване значення з акцентом на знаково-образну систему рекламної комунікації), виступає інструментом міфізації (воно має на меті спонукання і характеризується двозначністю змісту). Візуальний рекламний код як об’єкт філософських розмислів У. Еко, на відміну від словесного образу характеризується неоднозначністю трактування і тому є простором для міфотворчості. Виокремлюючи у візуальній комунікації три рівні (іконічний, іконографічний та рівень тропів), треба вказати, що на кожному з них, навіть якщо це елементарне зображення рекламованого товару, є місце для інтерпретації побаченого через усталені культурно-історичні коди.

У статті крізь призму політичної термінології висвітлено особливості становлення української політичної думки в Галичині міжвоєнної доби. Шляхом комплексного (лексикографічного, когнітивно-дискурсного) аналізу окреслено етноцентричну семантику політичних термінів як репрезентантів політичної дійсності – ідеологічно неодновимірної, соціально різнотипної, культурно поліфонійної. Тому підкреслено, що триєдине прагматичне (конотативне, імплікативне, емотивне) значення терміна-політоніма не може не бути етноцентричним, оскільки кожен народ творить свою політичну картину світу – «за своїм образом і подобою». Власне лінгвокогнітологічний вимір уможливив осмислити історичну значущість українського підпільного руху 20-х рр. ХХ ст.

Мета статті з полягала в тому, щоб виявити типові форми вираження давньогрецького концепту ОБМАН на матеріалі «Історії» Геродота та визначити їхні семантичні, конотативні та тематичні відмінності. Дослідження дійснено традиційними семасіологічними методами у поєднанні з когнітивними методиками фреймового моделювання та аксіологічного шкалювання. У результаті проведеного семантико-стилістичного аналізу 17 номінантів концепту у 94 контекстуальних вживаннях було виділено «ядро» та «периферію» лексичних засобів, диференційовані за критеріями частотності вживання, різноманітністю словотвірних і лексико-граматичних варіантів, а також різновидами конотативних значень та дискурсивних функцій.