Статті в журналах з теми "Значення денотативне"

Концепт «оцінка» – явище різноаспектне і належить до різних галузей науки. Ми розглядаємо його як категорію оцінки в структурі англомовного художнього дискурсу. Категорія оцінки тісно пов’язана з денотативним і конотативним значенням. У плані змісту оцінку диференціюють на нега- тивну або позитивну, у плані вираження – на імпліцитну та експліцитну. Оцінку як лінгвостилістичне явище ми визначаємо як закріплене в семан- тичній структурі слова оцінне значення, яке передає ставлення мовного колективу до співвіднесеного зі словом поняття або предмета за схемою: добре/погане, схвалення/несхвалення. За нашим дослідженням реалізація категорії оцінки в художньому дискурсі здійснюється на лексико-семан- тичному, морфологічному та синтаксичному рівнях. У статті досліджу- ються шляхи експлікації категорії оцінки за допомогою дієслів-зв’язок. Для цих дієслів характерні деякі властивості, які відрізняють їх від інших дієслів. Вони виділяються своєю функцією, оскільки виступають у реченні в складі іменникового присудка і сполучають підмет із предикативним чле- ном. Суть предиката полягає у визначенні й оцінці статичних властивостей і динамічних проявів об’єктів дійсності та їх відношень. Ядро предикатив- ної лексики становлять дієслова. З їхніми семантичними класами пов’язані й основні типи значень ознаки, а також важливіші типи речень. Основна формальна ознака дієслова-зв’язки, яка закріплена в самій назві, визначається її основною функцією – забезпечувати лексичними засобами вираження логічного зв’язку в реченні, а також у певному контексті реалі- зовувати оцінне значення. Усі дієслова, які вживаються у функції зв’язки, втрачають частину свого вихідного лексичного значення. Ці властивості є вирішальними у визначенні дієслівних зв’язок. Дієслова-зв’язки можна згру- пувати у три порівняно самостійні мікрополя, які разом з іншими частинами мови реалізують функцію категорії оцінки. До першого мікрополя належать дієслова-зв’язки, які виражають існування певної якості або стану. Ядром цього мікрополя є дієслово “to be”. Друге мікрополе утворюють дієслова, що означають збереження або продовження стану і якості суб’єкта, його ядро – дієслово “to keep”. У третє мікрополе, ядром якого є дієслово “to become”, входять дієслова-зв’язки, що означають зміну стану або якості.

В статье рассматривается когнитивный потенциал релятивных глаголов современного немецкого языка в отображении процессуального изменения качественных характеристик объектов реальной и ментальной действительности в литературном и медиадискурсах. Под релятивными глаголами понимается монограмматическая совокупность лексических единиц, концептуализирующих и закрепляющих в языковой картине мира процессуальные изменения эксплицитно некаузированного характера. Значению всех глаголов свойственна сема «процессуальности», которая обозначает нечто протекающее во времени, она выражает понятие о процессе в самом широком смысле слова. В данном случае наблюдается соответствие между денотативной семой процесса и языковой, грамматической, категориальной семой процесса. Проведенное исследование показывает, что, идя от понятийной картины мира к языковой, можно раскрыть и описать различные способы объективации в языке одного и того же понятия, выявить различия в интерпретации этого понятия. В данном случае речь идет о категории качества.

В тюрко-монгольской мифологии при проведении обрядовых действ (почитание небожителей, духов предков, духов гор и огня) наиболее употребительным обращением к божеству является слово хайрхан / кайракан. Статья посвящена значениям данного слова в тюркских и монгольских обрядовых действах, выявлению их различий в зависимости от традиций, обрядового действа, языковых особенностей в диахронном срезе. Актуальным представляется анализ теонима хайрхан / кайракан у монгольских народов в сравнении с сибирскими тюрками Саяно-Алтайского ареала с точки зрения сохранности и трансформации кодового слова в обрядовой традиции. Целью нашего исследования является выявление с семиотической точки зрения значения теонима хайрхан, устанавливаются его коннотации, закрепленные в традиции. Рассмотрена этимология лексемы хайрхан в монгольских и тюркских языках Саяно-Алтайского ареала. Исследована мифологическая семантика данного слова в обрядовых текстах монгольских и тюркских народов. Установлены основные денотаты – верховное божество, дух-хранитель (дух горы, дух огня, дух-онгон), тотем (медведя, змеи). В зависимости от культурного опыта народа значение денотата меняется в разной языковой среде, обрядовой традиции и временном континууме. Предполагается, что строгое соблюдение ритуала, предписанного поведения, передача формульных выражений без изменений способствовали сохранению данной лексемы как ключевого слова в памяти коллектива, и его мифологическая предыстория, имеющая древние сакральные корни, звучит отголоском в ритуальном действе. Установлено, что хайрхан / кайракaн является одним из древнейших символов божества в тюрко-монгольской традиции. Если рассматривать теоним, не выходя за пределы устойчивого культурного контекста, то в тюрко-монгольской мифологии он используется в своем основном денотативном значении как дающий милость. В итоге исследования приходим к выводу, что теоним хайрхан / кайракан, сохраняя свой архетипический мифологический смысл, является устойчивым кодовым словом в тюрко-монгольской обрядовой традиции. In Turkic-Mongolian mythology the most common appealing to the deity during ceremonial actions (veneration of celestial beings, spirits of ancestors, spirits of mountains and fire) is the word khairkhan / kairakan. The article is devoted to the meanings of this word in Turkic and Mongolian rite acts, revealing of their differences depending on traditions, rite action, language features in the diachronic aspect. The analysis of the theonym khayrkhan / kairakan of Mongolian peoples in comparison with Siberian Turks of the Sayan-Altay area from the point of view of preservation and transformation of the code word in the rite tradition seems relevant. The author aims to identify from a semiotic point of view the meaning of the theohym khairkhan, and its connotations, fixed in tradition. The etymology of the word khairkhan in the Mongolian and Turkic languages of the Sayan-Altay area has been considered. The mythological semantics of this word have been studied on material of the rite texts of Mongolian and Turkic peoples. The main denotations, such as the supreme deity, the guardian spirit (spirits of mountains, fire, ongon-spirits), and totem (bear, snake) were revealed. Depending on the cultural experience of the people, the denotation of theonym changes in different language environments, rite tradition and time continuum. It is assumed that strict observance of ritual, prescribed behavior, transmission of formula expressions without changes contributed to preservation of this word as a key word in the memory of the collective. Its mythological background with ancient sacred roots sounds as echo in ritual action. It is established that khairkhan / kairakan is one of the oldest symbols of the deity in the Turk- Mongolian tradition. If one considers the theonym without going beyond the sustainable cultural context, in Turk-Mongolian mythology it is used in its basic denotative meaning as giving mercy. The author concludes that theonym khairkhan / kayrakan, while maintaining its archetypal mythological meaning, is a steady code word in the Turk-Mongolian rite tradition.

The purpose of the scientific reconnaissanceis the investigation of the influence of the most commonly used but yet insufficiently studied type of phraseological units modification – expansion – on the functioning of phraseological units in an advertising text. Its tasks are to identify the characteristic features of words-expanders, their influence on the semantics of transformed expressions and on the change of their quantitative and qualitative characteristics as compared to the original ones.The tasks fulfillment and the goal achievement became possible owing to the use of the methods relevant for this study: phraseological identification, phraseological description, adequate description of lexicographic type as a sort of component analysis and contextual analysis.This study is based on sampling from advertising texts of popular German-language magazines which contains 75 modified phraseological units including expressions with complicated, but not reinterpreted meaning.The results of the analysis of this material show that phraseological units of advertising text are most commonly expanded by means of adjectives and adverbs. Being in close correlation with the noun of phraseological unit, the expanders-definitions also become its integral part and direct a reader’s attention to the important features of advertised subject. The same function is characteristic of the words-expanders forming attributive compound words with a noun of phraseological unit. The modifiers mentioned above have different influence on denotative and connotative peculiarities of phraseological unit.Unlike expander-definitions, expanders-adverbials are syntactically connected not with one of the components of phraseological unit, but with this unit as an integral whole and thus belong to the nearest surrounding of phraseological unit and not to its composition. The level of emotiveness and expressiveness of modification depends on the characteristics of expander.The number of adverbs-expanders is considerably less as compared to adjectives, they have close syntactic connection with phraseological unit or one of its constituent parts, and most commonly specify or modify its connotative features.Advertisement creators reach the brightest transformations by means of expanding proverbs and adding unexpected continuation to the expressions which are familiar to each representative of linguistic community.The review of the investigated phraseological units in quantitative and qualitative aspects demonstrates, on the one hand, an increase of the number of connotative multipliers in the marginal majority of modifications, which is an indicator of meaning narrowing, and on the other hand, the positive meaning of the most of these multipliers which make a pleasant impression on a recipient, which is an indicator of meaning improvement.Conclusions. The analysis indicates that the expansion of phraseological units changes in a definite way the denotative and connotative characteristics of phraseological units in advertising and significantly enhances the impact on a recipient.Key words: modification, transformation, extension, word-expander, extensional, connotative factor, narrowing of word meaning, improvement of word meaning. Метою наукової розвідки є дослідження впливу найпоширенішого, але недостатньо вивченого виду модифікації фразеологізмів – експансії – на функціонування фразеологічних одиниць у рекламному тексті. Її завдання полягають у виявленні характерних особливостей слів-розширювачів, їх впливу на семантику трансформованих виразів, на зміну їх кількісних та якісних характеристик у порівнянні з вихідними.Виконання завдань та досягнення мети стало можливим завдяки застосуванню релевантних для цього дослідження методів: фразеологічної ідентифікації, фразеологічного опису, адекватного опису лексикографічного типу як різновиду компонентного аналізу та контекстологічного аналізу.Дослідження побудоване на матеріалі вибірки із рекламних текстів популярних німецькомовних журналів, яка складається з 75-ти модифікованих фразеологізмів включно з виразами з ускладненим, але непереосмисленим значенням.Результати аналізу цього матеріалу показують, що фразеологічні одиниці рекламного тексту найчастіше розширюються за допомогою прикметників та прислівників. Маючи тісний зв’язок із іменником фразеологізму, розширювачі-означення теж стають його складовою частиною і скеровують увагу читача на важливі якості рекламованого предмета. Таку ж функцію виконують і розширювачі, які утворюють атрибутивні складні слова з іменником фразеологізму. Названі модифікатори по-різному впливають на денотативні та конотативні особливості фразеологізму.На відміну від розширювачів-означень, розширювачі-обставини синтаксично пов’язані не з однією із складових фразеологічної одиниці, а з цією одиницею як єдиним цілим і тому належать до найближчого оточення фразеологізму, а не до його складу. Ступінь емотивності та експресивності модифікації залежить від особливостей розширювача.Прислівники-розширювачі значно поступаються за своєю чисельністю прикметникам, мають тісний синтаксичний зв’язок із фразеологізмом або з однією з його складових частин і, як правило, уточнюють або модифікують його конотативні особливості.Найбільш яскравих трансформацій автори реклами досягають за допомогою розширення прислів’їв, додаючи до знайомих кожному представникові мовної спільноти виразів неочікуване продовження.Розгляд досліджуваних фразеологізмів у кількісному та якісному аспектах свідчить, з одного боку, про зростання кількості конотативних множників у переважної більшості модифікацій, що є показником звуження значення, а з другого – про позитивне значення більшості цих множників, які справляють приємне враження на реципієнта, що є показником поліпшення значення.Висновки. Проведений аналіз дав можливість переконатися в тому, що експансія певним чином змінює денотативні та конотативні особливості фразеологізмів реклами і значно посилює вплив на реципієнта.Ключові слова: модифікація, трансформація, розширення, слово-розширювач, екстенсіонал, конотативний множник, звуження значення, поліпшення значення.

У статті досліджено явище міфотворення засобами реклами у філософському дискурсі ХХ століття, адже реклама є складовою багатьох соціальних процесів, вона впливає на формування думки та переживань сучасників, популяризуючи і поширючи міфологеми. Реклама постає як феномен, який є трансісторичним способом духовно-практичного освоєння людиною світу, соціальної реальності. У дослідженні проаналізовано праці філософів: Вальтера Беньяміна ("Бодлер", "Вулиця з одностороннім рухом"), Йогана Хейзинги ("Homo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури", "Осінь Середньовіччя", Ролана Барта ("Міфології", "Риторика образу", "Рекламне повідомлення"), Умберто Еко ("Відсутність структури"). Показано, що В. Бельямін досліджував рекламу у площині урбаністичного наративу (міфізація рекламними засобами при символічному виробництві та обміні суспільства). У філософській спадщині Й. Гейзинги реклама розглядалася з точки зору задоволення неутилітарних потреб споживачів. Специфіку рекламного повідомлення проаналізовано на основі праць М. Маклюена, який вказав на відхід від раціонального сприйняття інформації через актуалізацію аудіовізуального способу її отримання, що спричинилося в результаті утвердження місця телебачення в медіапросторі. За працями Р. Барта розглянуто рекламу в двох формах: як повідомлення та зображення. Показано, що рекламне повідомлення, яке є денотативно-конотативною спонукою соціальної активності (тобто сприймаючи буквальний зміст як «купуйте!», націлює споживача одразу сприймати і друге – означуване значення з акцентом на знаково-образну систему рекламної комунікації), виступає інструментом міфізації (воно має на меті спонукання і характеризується двозначністю змісту). Візуальний рекламний код як об’єкт філософських розмислів У. Еко, на відміну від словесного образу характеризується неоднозначністю трактування і тому є простором для міфотворчості. Виокремлюючи у візуальній комунікації три рівні (іконічний, іконографічний та рівень тропів), треба вказати, що на кожному з них, навіть якщо це елементарне зображення рекламованого товару, є місце для інтерпретації побаченого через усталені культурно-історичні коди.

Поява неологізмів зумовлена стрімкою активізацією суспільства та виникненням нових реалій, які потребують вербалізації в мові. Утворення нових лексем відбувається здебільшого з власного матеріалу через словотвірні моделі та на основі переосмислення наявних одиниць. У межах наукової розвідки неологізми трактуємо як лексеми, що виникли в англійській мові протягом останніх двох десятиліть та виокремлюємо п’ять теоретичних підходів до їх вивчення (стилістичний, денотативний, структурний, етимологічний і словниковий). У статті семантично диференціюємо групи англійських неологізмів, що вербалізують сферу розмовної лексики ХХІ ст., окреслюємо причини виникнення неологізмів та виявляємо найпродуктивніші царини вживання новітніх одиниць. Об’єктом вивчення є новітня розмовна лексика англійської мови ХХІ ст., а предметом наукового аналізу – семантична структура неологізмів початку ХХІ ст. Матеріалом дослідження слугували неологізми, вибрані з англо-українського словника нової розмовної лексики та фразеології за редакцією Ю.А. Зацного та А.В. Янкова та Oxford Online Dictionary. Основними сферами функціонування нових розмовних одиниць є комп’ютерні технології, громадське життя, генна інженерія, антропоцентрична, суспільно-політична та соціально-економічна. До домінувальних інноваційних одиниць уналежнено однослівні мовні лексеми, які здебільшого виражені іменниками, що свідчить про потребу носіїв мови називати явища або ситуації. Механізми продукування нових слів мають специфічну природу і їх використовують мовці як стратегії переборювання комунікативних труднощів. Задля економії власного часу користувачі Інтернет-простору вигадують чимало новотворів, що швидко підхоплюють і поширюють мовці та блогери. Неологізація стає дедалі більш поширеною, оскільки це зручний метод передавання інформації. Інтерактивний етап дослідження неологізмів засвідчив слабку кононативну обізнаність респондентів у представлених одиницях, проте, спираючись на контекст, інформанти з’ясували значення 90% наведених слів. Перспективу нових студій вбачаємо в компаративному вивченні новотворів різних мов.

У статті розглядаються засоби вербалізації концепту «запах» на лексичному, синтаксичному і фразеологічному рівнях на матеріалі роману Патріка Зюскінда «Парфуми. Історія одного вбивці». Зазначається, що саме ці чинники формують мовну і концептуальну картини світу. Методологічною основою дослідження є вивчення проблематики з позиції сучасної когнітивної парадигми. Аналізуються різні підходи щодо тлумачення понять «концепт» і «художній концепт», які є основними одиницями мовної картини світу письменника. Від мовних концептів і концептів культури текстові (художні) концепти відрізняються змістом і способом презентації на вербальному рівні, а також обсягом об’єктивації, який є здебільшого фіксованим Мова роману тісно пов’язана з мисленням і мовленнєвою діяльністю індивіда (у нашому випадку головного героя роману), його чуттєво-нюховим ставленням до навколишнього середовища у процесі його пізнання. Ольфакторний концепт «запах» є основним ідейнотворчим елементом індивідуально-авторської концептуальної картини Патріка Зюскінда, вважається безпрецедентним прикладом художнього тексту, у якому значне місце відводиться ольфакторним образам, що презентуються найрізноманітнішими вербальними засобами на різних рівнях мови. У романі відбивається специфіка авторського світобачення, актуалізуються ті рівні значень і смислів, які є аксіологічно вагомими та цікавими для адресата. Концепт «запах» є ключовим серед перцептивних концептів, оскільки він пов’язаний із нюховим сприйняттям дійсності, що певною мірою ускладнює його відтворення і потребує детального аналізу на вербальному рівні. У науковій розвідці здійснюється комплексний аналіз лексичної, синтаксичної та фразеологічної об’єктивації концепту «запах» у зазначеному художньому тексті, зокрема його номінативні та денотативні репрезентанти, зосереджується увага на дослідженні синтаксичної стилістики концепту «запах». Визначається статус концепту «запах» в індивідуально-авторській концептосфері Патріка Зюскінда, аналізуються найуживаніші види метафор, які виступають репрезентантами зазначеного концепту, зосереджується увага на його репрезентації на фразеологічному рівні.

Стаття присвячена одній з важливих проблем сучасної лінгвістики – мовній категоризації. Запропонований семантико-когнітивний підхід опису категорій та особливостей мовної категоризації є актуальним у світлі сучасної науки, його використовують для повної характеристики представленого явища. У межах цього підходу розглядаємо також атрибутивні теорії організації категорій – класичний підхід, прототиповий та екземплярний. Представляємо та аналізуємо принципи організації та побудови різнотипових категорій, зважаючи на те, що науковці описують цей феномен з різних точок зору та в межах різних лінгвістичних теорій – денотативно-референційної, функційно-семантичної, теорії фреймової семантики та семантико-когнітивної теорії категорій. Оскільки мова використовує загальний когнітивний апарат, то і мовні категорії представляються категоріями того ж типу, що й інші категорії в поняттєвій системі, наприклад, вони демонструють прототипові ефекти та ефекти базового рівня. Однією з представлених проблем є зв’язок відмінностей, які існують в реальному світі, та відмінностей, що фіксуються засобами мови. Існування категорій зумовлене тим, що в основі їх функціонування лежать не особливості конкретної мови, а визначена модель знання. Важливим чинником є внутрішня організація категорії, яка охоплює ядро та периферію. У зв’язку з тим, що когнітивна лінгвістика – це дисципліна, яка залучає науковців різних галузей, отже заснована на когнітивному та психологічному методах, сучасна лінгвістика привносить нові пояснення щодо організації знань про світ у свідомості мовця. Когнітивний підхід до аналізу мови полягає у виявленні та поясненні процесів категоризації і концептуалізації, які відтворені в мові. Одиницею концептуалізації в когнітивній лінгвістиці є концепт (поняття), який розуміють як результат когніції (пізнання). У концепті згідно з когнітивним та лінгво-культурним тлумаченням сконцентрована не тільки семантика мовної одиниці. Концепт є одиницею ментального лексикону і становить сукупність значень, цінностей і норм як результат пізнавальної діяльності людини.

У статті проаналізовано асоціативно-семантичну кореляцію назв частин доби та лексем з якісно-об’єктивним значенням. Обґрунтовано принципи включення слів у склад асоціативно-семантичних груп, виділено смислові ознаки, за допомогою яких здійснюється зв’язок між рефлексемами та кауземами. Склад і структура асоціативно-семантичних груп з вершинними словами «ранок», «день», «вечір» і «ніч» визначено як смислові ознаки, завдяки яким реалізується смисловий зв’язок каузем з рефлексемами. Простежується реалізація асоціативно-смислових зв’язків вивчених лексем на рівні тексту. Серед традиційно виділених лексичних парадигм асоціативно-семантична група посідає особливе місце. Вона формується як на основі причинно- наслідкових зв’язків реалій навколишнього світу, так і з урахуванням смислових взаємодій лексем у мові. Склад і структура цієї парадигми зумовлена смисловою структурою початкового слова. Виходячи з подібності номінованих реалій, рефлекси, які представляють загальний для каузем семантичний атрибут, у межах такої парадигми розподіляються по денотативних зонах. Кожен із членів АСГ може виступати як каузема стосовно інших слів формується асоціативно-семантична група другого рівня, рефлекси другого рівня виступають збудниками АСГ третього рівня тощо. Разом члени АСГ усіх рівнів, прямо або опосередковано семантично пов’язані з початковою кауземою, утворюють асоціативно-смислову структуру. У результаті досліджень було визначено склад та архітектуру асоціативно- смислової структури з кауземою «ранок». Він поєднує у собі рефлекси двох рівнів, які семантично пов’язані з кауземою через часові, якісно-часові та якісно-об’єктивні ознаки. Асоціативний зв’язок лексеми зумовлюється співвідношеннями явищ об’єктивного світу. Оскільки назви частин дня належать до однієї і тієї ж лексико-семантичної групи і містять однакові смислові ознаки у смисловій структурі, логічно припустити існування стандартних парадигм з кауземами – назвами частин доби. Формування та опис таких парадигм формує майбутнє дослідження. У статті також визначена роль контексту у виявленні асоціативно-смислових зв’язків, подано приклади спільного функціонування кауземів та рефлексем у контексті. Перспективою дослідження є опис складу та структури типової асоціативно-семантичної групи з причинною назвою частин дня

Статья рассматривает изучение англицизмов в современных итальянских медиатекстах, а также их характеристики и прагматический потенциал. Актуальность исследования заключается в проведении когнитивного анализа семантики и прагматики англицизмов и установлении когнитивных и прагматических правил их использования в сообщениях средств массовой информации. Автор изучал архивы трех основных национальных итальянских широкоформатных газет и электронные корпусы английского и итальянского языков, применяя описательный метод, а также сравнительный и стилистический анализ, контекстуальный и прагматический анализ. На основании проведенных исследований был сделан вывод о том, что журналисты используют заимствования для введения новых денотативных значений и для возбуждения определенных эмоций и чувств у потенциальных читателей. Современные итальянские медиатексты передают личное сообщение автора, в котором коннотация и денотат заимствованного термина отличны от коннотации и денотата, принятых в языке-доноре. Основной причиной заимствований в итальянской прессе является тенденция заполнить имеющиеся лакуны иностранными понятиями и тегами. Автор пришел к заключению, что подавляющая часть заимствований относится к сфере политики, экономики, труда, коммерции, информационных технологий, моды, индустрии развлечений, музыки и спорта. This article considers the study of Anglicisms in contemporary Italian media texts as well as their characteristics and pragmatic potential. The relevance of the research lies in the implementation of cognitive analysis of semantics and pragmatics of Anglicisms and identifying cognitive and pragmatic rules of their use in modern Italian media reports. Having applied descriptive method, comparative and stylistic analyses, contextual and pragmatic analyses, the author attempted to research the archives of three national broadsheet newspapers and web-based English and Italian corpora. Journalists use borrowings for introducing new denotative meanings and evoking certain emotions and feelings of the potential readership. Contemporary Italian media text transmits a personal message of an author that is distinguished from the proper connotation and denotation of a term used in a source language. The principal motives for borrowings’ use in the Italian press comprise the tendency to fill the gaps with foreign labels and tags. It was concluded that the majority of the borrowings are attributed to the sphere of politics, economy, labour and commerce, information technologies, fashion, entertainment, music, and sport.

<p>В статье рассматривается функционирование прецедентных имен в японоязычных рекламных текстах. Прецедентные имена являются составной частью понятия «прецедентный феномен», представляющего собой значимые для носителя определенной лингвокультуры элементы вещного мира, нематериальной культуры. Отсылки к ним возобновляются в дискурсе языковой личности.</p><p>Употребление прецедентных имен в рекламе происходит в силу ряда прагматических причин. Например, они хорошо знакомы потенциальному реципиенту. Это упрощает восприятие и снимает блок недоверия в отношении рекламы как жанра. Они выступают своего рода эталоном, позволяя дать оценку происходящему, сформировать образ товара. Являясь культурными знаками, они выполняют парольную функцию, выделяя адресата сообщения. Их нередко кладут в основу языковой игры, таким образом, они выполняют людическую функцию.</p><p>Употребление прецедентных имен возможно в денотативном значении. Тогда они по своим функциям приближаются к имени собственному. В коннотативном значении они выступают средством приращения новых смыслов и оценок в тексте. </p><p>Однако тот факт, что представления, закрепленные за явлением в когнитивной базе индивида, не всегда совпадают с «хрестоматийным» объемом значений прецедентного феномена или могут трактоваться по-разному в условиях инокультуры, делает возможным возникновение коммуникативной неудачи и осложняет перенос рекламного сообщения в реалии другой культуры. С другой стороны, поскольку чаще релевантной для рекламного текста оказывается одна из особенностей имени, происходит его образная трансформация, позволяющая усилить положительное воздействие на адресата. </p><p>В рекламных текстах прецедентные феномены могут подвергаться лексическим, фонетическим, синтаксическим, семантическим трансформациям.</p>

Статья посвящена изучению формирования, развития и описанию семантических особенностей цветообозначения aq ‘белый’ в башкирском языке, которое в силу своей архаичности обладает рядом номинативных и денотативных значений. При изучении происхождения и эволюции слова обращались к трудам по истории языка и этимологии. Источниками примероя для выявления значений слова послужили словари башкирского языка и данные корпуса башкирской прозы и фольклора. Сравнительно-историческое исследование значений слов на общетюркском фоне проводилось опираясь на данные, извлеченные из словарей по тюркским языкам. Актуальность исследования обусловлена необходимостью изучения лексемы как в сравнительно-историческом аспекте, так и в плане синхронии с выявлением общих тенденций и специфических особенностей в развитии и семантике слова. В ходе исследования выявлено, что цветообозначение аq представляет собой рефлекс пратюркской формы *āk ‘светлый’, которая, в свою очередь, восходит к праалтайскому *iāk’V ‘светлый, белый’. Лексема аq появляется уже в самых ранних письменных источниках – древнетюркских памятниках. В них аq, в основном, употребляется относительно масти лошади, а для цветообозначения ‘белый’ встречается слово ürüŋ. Считается, что аq было словом, характерным для западной ветви тюркских языков и со временем оно получило широкое распространение во всех тюркских языках после отделения от них чувашского и якутского. Большинство значений слова аq, выявленных в башкирском языке, имеют общетюркский характер: цвет и масть (белый, светлый, сивый, седой), вторичные значения (чистый, святой, безгрешный, святой, добрый, счастливый, радостный, благородный, гостевой); субстантиваты (молоко, белок, бельмо). Предполагается значение, имеющее ареальный характер: старый, мудрый (у тюрков Кавказа и Средней Азии). В башкирском языке имеется отличающееся от общетюркского значение белого цвета – ‘южный’, в то время у тюрков в древности белым обозначался запад, западная сторона.The article is devoted to the study of the formation, development, and description of the semantic features of the color term aq ‘white’ in the Bashkir language, which, due to its archaic nature, has a number of nominative and denotative meanings. When studying the origin and evolution of the word, we turned to works on the history of language and etymology. Dictionaries of the Bashkir language and the corpus of Bashkir prose and folklore served as sources of examples for identifying the meanings of a word. A comparative historical study of the meanings of words on a common Türkic background was carried out based on data extracted from the Turkic languages dictionaries. The relevance of the study is due to the need to study the lexeme both in the comparative historical aspect and in terms of synchrony with the identification of general trends and specific features in the development and semantics of the word. The study revealed that the color designation aq is a reflex of the Pre-Turkic form *āk ‘light’, which, in turn, goes back to the Pre-Altai *iāk’V ‘light, white’. The lexeme aq appears already in the earliest written sources - ancient Turkic monuments. In them, aq is mainly used with respect to the suit of a horse, and for the color designation “white” there is the word ürüŋ. It is believed that aq was a word characteristic of the western branch of the Turkic languages and, over time, it became widespread in all Turkic languages after the Chuvash and Yakut branches were separated from them. Most of the meanings of the word aq, identified in the Bashkir language, have a common Türkic character: color and color shades (white, light, gray, gray), secondary meanings (pure, holy, sinless, holy, kind, happy, joyful, noble); substantives (milk, protein, thorn). It assumes the significance of an areal character: old, wise (among the Turks of the Caucasus and Central Asia). In the Bashkir language, there is a white color different from the general Türkic language – ‘southern’, while in ancient times among the Türks it was the west, the western side connotation in white.

Соматическая лексика является одной из универсальных групп лексики в любом язы- ке. Ввиду этого именно данная группа слов является одной из самых распространенных объектов исследований сравнительно-исторического, структурно-сопоставительного и лингвокультурологического характера. Как в отечественных, так и зарубежных линг- вистических исследованиях, как правило, эту лексику выделяют первой в лексико-тема- тической системе любого языка. Настоящая статья посвящена исследованию сомати- ческой лексики дигорского варианта осетинского языка, так как данная проблематика в осетинском языкознании недостаточно изучена. В статье дается понятие соматической лексики, анализируется место соматической лексики в лексической системе языка. Рас- смотрены различные классификации соматизмов. Наиболее приемлемой для соматической лексики дигорского варианта осетинского языка признана классификация, основанная на их функциональных признаках и характере объекта номинации, а также на противопо- ставлении «внешнее / внутреннее». В исследовании выявлен состав соматической лексики дигорского варианта осетинского языка, который проанализирован и систематизирован. Дана семантическая и денотативная характеристика дигорских соматизмов. Выявлено, что для дигорских соматизмов характерна сложная система переносных значений и повы- шенная продуктивность в словообразовании и образовании идиоматических сочетаний. Somatic lexicon is one of the universal lexical groups in any language. In view of this, this very group of words is one of the most common objects of comparative-historical, structural-comparative and linguocultural research. Both in Russian and foreign linguistic studies, as a rule, this vocabulary is distinguished first in the lexical-thematic system of any language. This article is devoted to the study of the somatic lexicon of the Digorian version of the Ossetian language, as this problem in the Ossetian linguistics has not been suffciently studied. In the article the concept of somatic vocabulary is given, the place of somatic lexicon in the lexical system of language is analyzed. Different classifications of somatisms are considered. The most acceptable for the somatic lexicon of the Digor variant of the Ossetian language is a classification based on their functional characteristics and the nature of the object of nomination, as well as on the opposition «external / internal». The study revealed the composition of the somatic lexicon of the Digor variant of the Ossetian language, which was analyzed and systematized. The semantic and denotative characteristics of Digor somatisms are given. It was revealed that the Digor somatisms are characterized by a complex system of figurative meanings and increased productivity in word formation and in the formation of idiomatic combinations.

В статье исследуются функции эмоционально-экспрессивных глаголов (простых, составных и сложных форм глагола) в языке произведений А.А. Гучмазты. Эти глаголы образуют доминантный языковой компонент художественных текстов писателя. Эмоционально-экспрессивные свойства глаголов в осетинском языке связаны с их денотативным значением и коннотативными особенностями их морфологических форм, а также с приобретенными глаголами в художественном тексте семантико-стилистическими свойствами. Они выступают универсальным способом характеристики эмоционального и психического состояния действующих лиц, формируют авторскую субъективность. Языковые образы, в создании которых участвуют эмоционально-экспрессивные глаголы, дают представление о национальном видении картины мира и формируют языковую картину мира народа. В произведениях Гучмазты созданы образы сельских жителей, живущих по утвердившимся морально-нравственным нормам. Для создания экспрессивного контекста Гучмазты использует невербальные средства, в состав которых включаются экспрессивные глаголы в метафорическом значении, осложняемые олицетворением, сравнением, гиперболой. Писатель хорошо знает психологию своих читателей, понимает, как каждый из них может воспринять чужую боль, эмоцию, понять поступок и какими словами это можно донести до читателя. The article explores the functions of emotionally expressive verbs (simple, compound and complex forms of the verb) in the language of the works of A.A. Guchmazty. These verbs form the dominant language component of the writer’s artistic texts. The emotional-expressive properties of the verbs in the Ossetian language are associated with their denotative meaning and the connotative features of their morphological forms, as well as with semantic-stylistic properties acquired by the verbs in the artistic context. They are a universal way to characterize the emotional and mental state of the actors, form the author’s subjectivity. Linguistic images, in the creation of which emotionally expressive verbs participate, provide an insight into the national vision of the world’s picture and form the language picture of the world of the people. In the works of Guchmazty images of villagers living according to established moral standards are created. To create expressive context, Guchmazty uses verbal means, which include expressive verbs in the metaphorical meaning, complicated by personification, comparison, and hyperbole. The writer knows the psychology of his readers well, understands how each of them can perceive someone else’s pain, emotion, understand the act and what words can convey his message to the reader.

В статье рассматриваются смысловые соответствия субстантивной лексики в ди- алектных формах осетинского языка при их полной или частичной самостоятельности формально-грамматического представления. На основе фольклорного языкового материа- ла проанализированы денотативные соответствия и коннотативные расхождения диа- лектных синонимов, большинство из которых сохранили застывшую семантику, транс- лирующую концептуально значимые представления национальной культуры бытийного и рефлексивного уровней. Методом синхронного анализа смыслового наполнения и этимо- логического преобразования лексических единиц диалектных форм осетинского языка вы- явлены наиболее актуальные метафорические ориентиры, предпочитаемые при образова- нии и функционировании отдельных лексем. Условная тематическая классификация лек- сем позволила проследить взаимодействие синонимических пар с другими лексемами той же группы и обнаружить потенциальные возможности вхождения разных семантических групп в одно концептуальное поле. При этом наиболее привлекательными оказываются случаи схождения в единое концептуальное поле лексем рефлексивного уровня, представля- ющих различные группы бытийного плана содержания, как в случае с лексемами, называю- щими части человеческого тела и предметов домашнего обихода, которые, в силу сохран- ности в своем значении отголосков культурно-исторических реалий, могут выступать репрезентантами концепта «мера». При определении и анализе семантических различий диалектных синонимов осетинского языка устанавливаются основные причины расхожде- ния, главными из которых оказываются отличные друг от друга пути заимствования из территориально разных сопредельных языков. В результате семантического переосмыс- ления денотаты заимствований трансформируются, но при этом находят отражение в культурных представлениях народа, приобретая некоторые отличительные оттенки, с опорой на которые, в свою очередь, происходит образование субстантивов и сложных номинативов с использованием уже внутриязыковых ресурсов. The present article discusses the semantic correspondences of substantive vocabulary in dialectal forms of the Ossetian language with the full or partial independence of their formal grammatical presentation. On the basis of the folklore language material, denotative correspondences and connotative discrepancies of dialect synonyms are analyzed, most of which retain frozen semantics that transmit conceptually significant representations of the national culture of being and reflexive levels. The method of synchronous analysis of semantic content and etymological transformation of lexical units of dialectal forms of the Ossetian language revealed the most current metaphorical guidelines preferred in the formation and functioning of separate lexemes. The conditional thematic classification of lexemes made it possible to trace the interaction of synonymous pairs with other lexemes of the same group and to discover the potential possibilities of different semantic groups in entering one conceptual field. At the same time, cases of convergence into a single conceptual field of the reflexive level of lexemes, representing different groups of the existing content plan, are the most attractive, as is the case with lexemes naming parts of the human body and household goods, which, due to their integrity, reflect the cultural and historical realities may act as representatives of the concept of “measure”. Defining and analyzing semantic differences of dialectal synonyms of the Ossetian language the main reasons for these discrepancies are established, namely, the fact that they had been loaned from different source-languages, from geographically different adjacent languages. As a result of the semantic reviewing, the denotations of borrowings are transformed, but they are reflected in the cultural ideas of the people, acquiring some distinctive shades, based on which, in its turn, the formation of substantives and complex nominatives using intralinguistic resources takes place.