Статті в журналах: "Змістовий рівень"

1

Піхтовнікова, Л. С. "СИНЕРГЕТИКА КОМПОЗИЦІЇ НІМЕЦЬКОЇ ФАЦЕТІЇ: АСПЕКТ САМООРГАНІЗАЦІЇ". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 221–27. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-36.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено чотирирівневу композицію сатиричного жанру фацетії. Найбільш широкий зміст поняття «композиція» отримує в концепції Е. Різель, доповненій Л.С. Піхтовніковою. За цією концепцією композиція кожного художнього твору є структурним упорядкуванням, ієрархією формальних, змістових та образних складників, що утворюють формальний, формально-змістовий, змістовий та асоціативно-образний рівні, які взаємозумовлені і разом системно відображають структуру і зміст художнього твору. Рівні композиції у художніх жанрах є постійними, а обсяг змісту кожного рівня характерний для кожного жанру. Попередньо у статті охарактеризовано жанр фацетії та надано системне визначення (виходячи з характеристик та соціальних і естетичних цілей цього жанру). Звернено увагу на базовий рівень композиції – формально- змістовий, на якому формуються основні мовленнєві форми для передання змісту (композиційно- та архітектоніко-мовленнєві форми). Із лінгвосинергетичної точки зору самоорганізація рівнів композиції та їх системна взаємодія відбувається під час розв’язання суперечностей цих рівнів. Описано суперечності, які постійно присутні в композиції не тільки фацетії, а й будь-якого художнього тексту. Особливу роль у розв’язанні суперечностей рівнів композиції відіграють вербальні маркери в тексті фацетії. Пояснено семіотичну природу вербальних маркерів, їх навантаження різними функціями на кожному рівні композиції. У статті наведено приклади рівнів композиції у фацетіях, зокрема приклади мовленнєвих форм на формально-змістовому рівні композиції, а також у текстах указано вербальні маркери, з’ясовано їх ієрархічні значення у самоорганізації сенсу фацетії. Перспективами подальших досліджень є вивчення із синергетичної точки зору композиції художніх жанрів, споріднених із фацетією малих форм, таких як шванк, байка, притча, анекдот, епіграма. Перспективою є також поглиблена студія таких механізмів самоорганізації змістового та асоціативно-образного рівнів композиції фацетії, які реалізуються атракторами і репелерами фацетії, виявляються в біфуркації (розгалуженні) уявлень персонажів, у параметрах порядку цього жанру.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Коваль, Д. С. "МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ ТА ПРАВОЗНАВСТВА У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ". Педагогіка та психологія, № 63 (квітень 2020): 80–91. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.09.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті показано шлях розроблення моделі формування правової культури майбутніх учителів історії та правознавства у фаховій підготовці, визначено її складові та їх взаємозв’язки. Розроблено модель формування правової культури майбутнього вчителя історії та правознавства структурно-функціональним описом через сукупність мети, методологічних основ, етапів формування, змісту фахової підготовки, застосування ефективних педагогічних технологій, що обумовлюють активну пізнавальну діяльність студентів, діагностичний інструментарій. Встановлено, що модель містить такі блоки: 1) методологічно-цільовий блок (мета, завдання, підходи, принципи); 2) змістово-процесуальний блок (етапи: мотиваційноінтеграційний, когнітивно-змістовий, діяльнісно-практичний; зміст: фахові дисципліни, а також форми, методи, технології), 3) діагностично-оцінний блок (діагностичний інструментарій, критерії, показники, рівні, результат). Значення правової культури громадян для нашої країни зумовлене перехідним періодом до демократичного суспільства, до правової держави, становленням ринкової економіки. В умовах модернізації права і правової освіти питання про формування правової культури майбутніх фахівців у будь-якій сфері професійної діяльності, їх правосвідомості, ціннісних орієнтацій набуває особливого значення. Одним з головних елементів правової держави є високий рівень правової культури і правосвідомості її громадян. Відсутність стабільності в економічному і політичному житті нашого суспільства призвела до підвищення правового нігілізму серед молоді. На сьогодні рівень правової свідомості студентів не відповідає потребам гармонійного розвитку особистості й вимогам суспільства. У зв’язку з цим формування високого рівня правової культури майбутніх учителів стає обов’язковою умовою їхньої професійно-педагогічної підготовки. Доведено, що пропонована модель як організація фахової підготовки, що має на меті формування правової культури майбутнього вчителя історії та правознавства, органічно вбудовується в освітній процес, має повне навчально-методичне забезпечення, реалізується через сукупність окремих форм, технологій, методів навчання, що відображається у всіх результатах освітньої діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Прокопенко, І. А. "КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ФАСИЛІТАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ З УЧНЯМИ". Педагогіка та психологія, № 61 (квітень 2019): 165–79. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.18.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена актуальній проблемі підготовки вчителів до здійснення фасилітаційної взаємодії з учнями. Системний підхід до проблеми дослідження вказує на те, що критерії, показники, рівні готовності майбутніх учителів до здійснення фасилітаційної взаємодії з учнями не можна розглядати як ізольовані, самодостатні елементи підготовки. Автором доведено, що перехід з рівня на рівень сформованої готовності характеризується створенням нової системи відношень між елементами. Розроблено систему покомпонентних критеріїв та їх якісних показників сформованості готовності майбутніх учителів до здійснення фасилітаційної взаємодії з учнями відповідно до структури цього феномена, які відображають авторські модельні уявлення про його зміст та характеристики. На основі визначення суті поняття «готовність майбутніх учителів до здійснення фасилітаційної взаємодії з учнями» схарактеризовано його компоненти. Ціннісно-мотиваційний компонент оцінюється за допомогою мотиваційного критерію, когнітивний – змістового, діяльнісно-операційний – процесуального, рефлексійний – особистісно-рефлексійного. Визначені критерії характеризуються показниками: мотиваційний – ціннісне ставлення до майбутньої педагогічної професії, яке грунтується на засадах фасилітаційної взаємодіїта оволодіння фасилітативною компетентністю; інтерес до опанування форм, методів та прийомів фасилітаційної взаємодії; потреба в досягненні успіху в професійній діяльності на засадах фасилітаційної взаємодії; змістовий – системність, дієвість, гнучкість; процесуальний – сформованість умінь (діагностично-прогностичних, інтелектуальних, конструктивних, комунікативних); особистісно-рефлексійний – уміння здійснювати рефлексію, самооцінка, самоаналіз. Автором диференційовано рівні готовності майбутніх учителів до здійснення фасилітаційної взаємодії з учнями на основі традиційної триступеневої градації (високий, середній, низький). На основі проведеного аналізу автором розкрито суть змісту готовності майбутніх учителів до здійснення фасилітаційної взаємодії з учнями, схарактеризовано компоненти готовності та обґрунтовано критерії, показники та рівні сформованості означуваної готовності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Мкртічян О. А. "Критерії, показники та рівні сформованості готовності вихователів ЗДО до розвитку музичних здібностей дітей 4-7 років". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (12 лютого 2021): 186–93. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.126.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена актуальній проблемі підготовки вихователів ЗДО до розвитку музичних здібностей дітей 4-7 років. Системний підхід до проблеми дослідження вказує на те, що критерії, показники, рівні готовності вихователів ЗДО до розвитку музичних здібностей дітей 4-7 років не можна розглядати як ізольовані, самодостатні елементи підготовки. Автором доведено, що перехід із рівня на рівень сформованої готовності характеризується створенням нової системи відношень між елементами. Розроблено систему компонентних критеріїв та їх якісних показників сформованості готовності вихователів ЗДО до розвитку музичних здібностей дітей 4-7 років відповідно до структури цього феномена, які відображають авторські модельні уявлення про його зміст та характеристики. На основі визначення суті поняття «готовність вихователів ЗДО до розвитку музичних здібностей дітей 4-7 років» схарактеризовано його компоненти. Ціннісно-мотиваційний компонент оцінюється за допомогою мотиваційно-аксіологічного критерію, когнітивний – операційно-змістового, діяльнісний – діяльнісно-рефлексійного. Визначені критерії характеризуються показниками: мотиваційно-аксіологічний – ціннісне ставлення до майбутньої педагогічної діяльності, інтерес до опанування форм, методів та прийомів розвитку музичних здібностей дітей 4-7 років; потреба у досягненні успіху в професійній діяльності; операційно-змістовий – системність, дієвість; діяльнісно-рефлексійний – сформованість умінь та навичок розвивати музичні здібності дітей 4-7 років; самооцінка вихователя щодо сформованої готовності до даного виду діяльності. Автором диференційовано рівні готовності вихователів ЗДО до розвитку музичних здібностей дітей 4-7 років на основі традиційної триступеневої градації (високий, середній, низький). На основі здійсненого аналізу розкрито суть змісту готовності вихователів ЗДО до розвитку музичних здібностей дітей 4-7 років, схарактеризовано компоненти готовності, обґрунтовано критерії, показники та рівні сформованості означуваної готовності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Свінцицька, Надія. "МЕТОДИКА ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ МОДУЛЬНОГО НАВЧАННЯ З ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОЇ ТВОРЧОСТІ У ВИЩІЙ ШКОЛІ". Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент, № 14 (28 грудня 2019): 251–66. http://dx.doi.org/10.37041/2410-4434-2019-14-17.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті актуалізується проблема впровадження особистісно-орієнтованих технологій навчання у закладах вищої освіти, а також необхідність пошуку ефективних технології навчання декоративно-прикладної творчості при підготовці майбутніх педагогів. Подається аналіз дидактичних підходів до використання модульного навчання у сфері вищої освіти, а також формулювання поняття «технологія модульного навчання» у контексті підготовки з декоративно-прикладної творчості. Розкриваються ключові принципи технології модульного навчання: структуризації, проблемності, варіативності, адаптованості та зворотного зв'язку. Ці принципи реалізують можливості особистого вибору студентами моделі навчання, а також передбачають розробку кожним студентом програми розвитку своїх професійних компетентностей. Висвітлюють характерні риси основних компонентів дидактичної системи модульного навчання, головною серед яких є гнучкість освітнього процесу. Впровадження модульного навчання у методиці підготовки майбутніх педагогів позашкільної освіти з декоративно-прикладної творчості пропонується на основі використання методу згорнутих інформаційних структур. Практичне використання цього методу продемонстроване на прикладі розробки змістового модуля «Народна вишивка» з навчальної дисципліни «Практикум з декоративно-прикладної творчості». Зокрема, обґрунтовується модульна структура навчальної дисципліни через систему «змістовий модуль-дидактичний модуль-рівневі модулі». Схарактеризовано рівневі модулі за однією із тем, що фіксують у навчальному матеріалі його базову, обов’язкову частину і рівень поглибленого вивчення. Також представлено зразок побудови змістової структури дидактичного модуля «Прозоро-рахувальні шви» для майбутніх керівників гуртків. Зосереджується увага на необхідності створення ряду педагогічних умов для ефективного впровадження модульного навчання, серед яких особливого значення набуває забезпечення особистого контролю студентами над процесом власного навчання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Дроздова-Кучерук, Катерина. "МЕТОДИКА РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ДО ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ УЧНІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, № 4 (8 травня 2020): 171–81. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.265.

Повний текст джерела

Анотація:

Готовність майбутніх учителів музичного мистецтва до виховання національної самосвідомості учнів ми розуміємо як стійку особистісну характеристику майбутнього учителя, що містить високий рівень мотивації, наявність знань, умінь та навичок, необхідних для ефективного виховання національно-свідомих школярів, спроможних брати участь у розбудові та захисті нашої незалежної держави.Ефективне формування означеної готовності є складним процесом, результати якого залежать від цілого ряду забезпечених закладами вищої освіти педагогічних умов.У статті теоретично обґрунтовані педагогічні умови, які є підґрунтям для досягнення високого рівня готовності до виховання національної самосвідомості учнів: цілеспрямований розвиток мотивації студентів до виховання національної самосвідомості учнів; забезпечення зразків освітньо-виховного середовища у процесі співтворчості учителів та студентів; відбір і систематизація музичного репертуару. Аналізується методика реалізації педагогічних умов формування готовності майбутніх педагогів-музикантів до виховання національної самосвідомості учнів, яка здійснювалась у три етапи: професійно-мотиваційний, інформаційно-змістовий та творчо-діяльнісний. На професійно-мотиваційному етапі основну увагу приділяли формуванню позитивної мотивації майбутніх педагогів-музикантів до виховання національної самосвідомості учнів. На інформаційно-змістовому етапі формували знання, уміння та навички майбутніх учителів музичного мистецтва. Творчо-діяльнісний етап зорієнтовувався на втілення набутого студентами досвіду спілкування з національним музичним мистецтвом у практичній діяльності (під час проходження педагогічної практики, концертно-виконавської діяльності, участі у науково-практичних конференціях). У ході формувального експерименту апробовано методику формування готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до виховання національної самосвідомості учнів та підтверджено ефективність її впровадження у навчально-виховний процес закладів вищої освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

ПАВЛЕНКО, ЛІЛІЯ, та МАКСИМ ПАВЛЕНКО. "ПОРТФОЛІО, ЯК ЗАСІБ ФІКСАЦІЇ ТА НАКОПИЧЕННЯ ОСВІТНІХ ДОСЯГНЕНЬ СТУДЕНТА". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 251–59. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-251-259.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається проблема створення особистого портфоліо як засобу фіксації та накопичення освітніх досягнень здобувача вищої освіти й технології їх оцінювання в форматі компетенцій. Визначено, що в Україні існує значний попит на фахівців у галузі комп’ютерних та інформаційних технологій. Працедавці здійснюють відбір претендентів на посаду, починаючи з розгляду та аналізу резюме й портфоліо. Студент, навчаючись в університеті, має всі можливості для створення якісного портфоліо. На початковому етапі воно виступає як освітня технологія для мотивації до самоосвіти, розвитку самостійності, відповідальності та ініціативності. По завершенні навчання портфоліо як портфель досягнень студента дозволяє працедавцям оцінити рівень сформованості професійних компетенцій випускника ЗВО. Портфоліо здобувача вищої освіти дозволяє досліджувати процес формування особистісних компетенцій у процесі реалізації студентами певного виду діяльності та її фіксації в елементах портфоліо. Визначено, що портфоліо виконує три основні завдання: моніторинг різних видів діяльності студента; моніторинг розвитку загальних та професійних компетентностей; стимулювання освітньої активності студента. У дослідженні визначенні п’ять принципів, яким мають відповідати портфоліо студента для вирішення поставлених завдань. У дослідженні визначені організаційно-педагогічні умови впровадження портфоліо в освітній процес, відповідно до яких розроблено головні компоненти в структурі портфоліо здобувача вищої освіти: презентаційний компонент, змістовий компонент, оціночний компонент. Запропоновано використовувати спеціалізовані інформаційні системи для створення електронного портфоліо студента з метою його використання в освітньому процесі та при працевлаштуванні. До таких інформаційних систем належать FolioSpaces, LiveBinders, PortfolioVillage, WIX, Weebly та ін. Портфоліо сучасного здобувача вищої освіти є індивідуальним, персонально підібраним пакетом матеріалів, які у вигляді конкретного продукту представляють освітні та професійні результати й досягнення студента, характеризують способи аналізу і планування його освітньої діяльності та професійної кар’єри, дозволять оцінити рівень сформованості його професійних компетенцій. Ключові слова: електронне портфоліо, освітні досягнення студентів, завдання портфоліо, інформаційні систем для створення портфоліо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Камарчук, І. М., Ф. І. Шопський та О. В. Шевченко. "ЗМІСТОВНО-ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 66 (15 квітня 2022): 78–84. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2022-66-11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті встановлено, що сформувалися різні наукові тлумачення стосовно сутності міжнародної конкурентоспроможності підприємства і для подальшого обґрунтування поняття актуально виділити головні напрями його досліджень. Посилюється важливість формування пропозицій щодо надання характеристик міжнародної конкурентоспроможності підприємства, які б враховували базові засади, прогресивні зміни, стратегічні орієнтири та майбутні очікування його діяльності при забезпеченні достатнього рівня. Метою статті є наукове обґрунтування змістовно-теоретичної характеристики міжнародної конкурентоспроможності підприємства, в якій б враховувалися внутрішньоорганізаційні та зовнішні умови його діяльності, у контексті чого можливо досягнути необхідного стану. В процесі написання статті використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи теоретичного узагальнення, системного та логічного аналізу, порівняння та групування. Обґрунтовано концептуальні положення необхідності розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства та пошуку напрямів забезпечення достатнього рівня її конкурентоспроможності. Проведено дослідження низки авторських тверджень щодо сутності міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Зроблено висновки про високу диференціацію змістовно-теоретичних характеристик досліджуваного поняття і відносно узагальнення наукових тверджень запропоновано авторські твердження для формування оптимального визнання. Концептуальні наукові твердження стосовно сутності міжнародної конкурентоспроможності підприємства варто пов’язати з такими характеристиками, як показник ефективності зовнішньоекономічної діяльності, набір конкурентних переваг на рівні міжнародних відносин, характеристика ресурсного забезпечення та сформованості конкурентного потенціалу на зовнішньому ринку, стан сформованості системи управління у міжнародному конкурентному середовищі, порівняльна оцінка розвитку в середовищі технологічних тенденцій та зростання інформатизації міжнародних економічних відносин. У подальшому варто очікувати появи нових наукових напрямів в обґрунтуванні змістовних характеристик міжнародної конкурентоспроможності підприємства, що буде визначатися інтенсивністю тенденцій, згідно з якими забезпечується її достатній рівень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Жигаренко, Ігор, та Наталія Завацька. "Результативно-змістовні параметри особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічної галузі". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 1(54) (2021): 162–72. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-54-1-162-172.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито результативно-змістовні параметри особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічної галузі. Визначено діагностичні маркери мотиваційно-ціннісної (мотиваційні диспозиції особистості (потреби, мотиви, установки, ціннісні переживання), генеративність, просоціальна мотивація (орієнтація на альтруїзм), як основа професійної спрямованості особистості фахівця, та її взаємозвʼязок з ціннісними орієнтаціями і рівнем емоційного інтелекту); компетентнісно-функціональної (професійна компетентність (соціально-перцептивна, соціально-психологічна, аутопсихологічна, комунікативна складові); специфіка особистісно-професійного саморозвитку та його звʼязок з самоефективністю, психологічною і комунікативною компетентністю, а також з рефлексією, саморегуляцією і самоставленням; параметри самоактуалізації; рефлексивні і регулятивні особливості фахівця; рівень і структура професійного вигорання (емоційне виснаження, напруженість у роботі, професійний перфекціонізм, професійний розвиток та самовдосконалення, інтегративний індекс вигорання тощо));конативно-стильової (специфіка індивідуального стилю професійної діяльності за стильовими (відмінності складу компонентів, умов і параметрів діяльності, ієрархія механізмів адаптації) і рівневими (діапазон параметрів, кількісний склад компонентів і характер їх взаємозвʼязків) характеристиками; процесуальні показники діяльності за блоками професійної діяльності, професійного спілкування, особистості фахівця;рівні професійної культури; самооцінка індивідуального стилю діяльності за параметрами оригінальності і надситуативності, взаєморозуміння та можливостей корекції стилю діяльності) складових особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю. Проведено аналіз результативно-змістовних параметрів особистісно-професійної адаптації та виокремлено стадії (емпірично-репродуктивну, адаптивно-евристичну, результативно-продуктивну) цього процесу на різних етапах професіоналізації фахівців соціономічного профілю. Ключові слова: фахівці соціономічного профілю, особистісно-професійна адаптація, результативно-змістовні параметри особистісно-професійної адаптації, соціально-психологічні ресурси особистісно-професійної адаптації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Вікторенко, Ірина, та Ірина Федь. "ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДИЧНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ «Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ»". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти 1, № 14 (6 липня 2021): 56–67. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.14.2021.236448.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті теоретично обґрунтовано методичну систему навчання молодших школярів інтегрованого курсу «Я досліджую світ». Автори наголошують на необхідності зміни підходів до освіти на різних її рівнях, зокрема на актуальності реалізації компетентнісного, особистісно орієнтованого і діяльнісного підходів та запровадженні інтегрованого навчання. У статті висвітлено зміст поняття «методична система» і розроблено методичну систему навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ», яка є прикладом інтеграції принципово різних галузевих методичних підсистем першого рівня (відповідно до кількості змістових ліній типових освітніх програм Нової української школи), а також інтеграції на рівні опанування змісту конкретних тем, що становить ще один рівень підсистеми.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Корчакова, Наталия, та Валентина Безлюдная. "УСТАНОВКИ СТУДЕНЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ ОТНОСИТЕЛЬНО НЕЗАПЛАНИРОВАННОЙ БЕРЕМЕННОСТИ". Психологія: реальність і перспективи, № 16 (1 липня 2021): 87–97. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i16.207.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається питання ставлення молоді до незапланованої вагітності. Вивчення психологічних основ прийняття жінкою рішення про долю ненародженої дитини має велике соціально-етичне значення для сучасного суспільства. В дослідженні брали участь 86 респондентів. Середній вік учасників 20,2 роки. Для вивчення їхнього ставлення до ситуації незапланованої вагітності ми використовували Анкету рольових орієнтацій дітонародження (РОД) (автор Родштейн), Анкету "Незапланована вагітність" (автор Корчакова) та стандартизоване інтерв'ю для вивчення репродуктивних установок (автор Каримова). Наші результати показали, що молоді українки мають чітко сформовані сімейно- та дітоцентровані орієнтацій. Вони досить стримано ставляться до ідеї цивільного шлюбу (близько 32,9% продемонстрували негативне ставлення і лише 12% задекларували високий рівень прийняття такого типу взаємин). Однак, вони не засуджують дошлюбні сексуальні стосунки (лише 8% учасників ставляться з осудом до таких відносин). Змістовий аналіз емоційних станів, пов'язаних з усвідомленням факту небажаної вагітності, виявив домінування негативних думок та емоцій серед дівчат. Вони заявляли про страх, стрес, паніку, розгубленість. Однак 35,6% респондентів мають позитивні асоціації з народженням дитини. Всі установки ми розділили на 3 підгрупи: позитивні, негативні та філософсько- нейтральні. Беручи до уваги вплив соціальних та моральних цінностей на процес прийняття рішення, ми попросили учасників оцінити низку соціальних цінностей: «особиста свобода», «економічний добробут», «діти», «професійний розвиток», «сім'я» і «любов». Наші респонденти вважали найціннішими серед них: «сім'ю», «любов» та «дітей». Такі сімейно-орієнтовані установки лежать в основі домінування у відповідях респондентів ідеї «народити дитину» (86% дівчат), навіть якщо партнер не готовий надати підтримку, в порівнянні з ідеєю «позбавитися небажаної вагітності» (14%). Варто зазначити, що варіант «народити та віддати дитину на усиновлення» не був обраний жодною учасницею. Молоді жінки не розглядають цей варіант як спосіб розв’язання проблеми. Ще одним ситуаційним фактором, який, на наш погляд, може вплинути на вибір жінки, були характеристики потенційного батька. Наші респонденти оцінили доцільність народження дитини з трьома типами чоловіків: «коханий», «випадковий партнер» та «кривдник». Можна було передбачити, що перший тип був високо оцінений з точки зору можливості мати спільну дитину. Дивно, але у випадку випадкового партнера чи, навіть, кривдника менше половини респондентів вважали за краще не мати дитину з такими батьками (38,4% та 48,8% відповідно). Більше того, навіть у випадку вагітності в результаті сексуального нападу близько 13,9% жінок заявили про високий рівень доцільності народжувати. Важливими напрямками подальших досліджень ми вважаємо вивчення установок у чоловічій вибірці щодо факту незапланованої вагітності; вивчення впливу певних демографічних чинників (наприклад, проживання в сільській місцевості, невеликих містах, мегаполісах) на формування установок; проведення крос-культурних досліджень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Ткачов, А. С., Н. О. Ткачова та Т. А. Щебликіна. "АВТОРСЬКА МОДЕЛЬ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Теорія та методика навчання та виховання, № 49 (2020): 113–27. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.49.10.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено, що протягом останніх місяців в Україні та світі загалом виникли принципово нові освітні реалії, які значно підвищують значення самостійної навчальної діяльності в системі професійної підготовки майбутніх учителів на основі використання цифрових технологій. Мета статті – представлення авторської моделі організації самостійної навчальної діяльності майбутніх учителів на основі використання цифрових технологій та результатів експериментальної перевірки її ефективності. Зазначена модель включає такі блоки: концептуально-цільовий блок (мета, завдання), структурно-змістовий (змістове наповнення структурних складників системи цифрових технологій); технологічно-процесуальний (використання цифрових технологій на всіх етапах організації самостійної навчальної діяльності студентів); критеріально-результативний (критерії ефективності та рівні організації самостійної навчальної діяльності студентів на основі використання цифрових технологій; діагностичний інструментарій; очікуваний результат). На аналітико-підготовчому етапі організації самостійної навчальної діяльності студентів на основі використання цифрових технологій розроблялося відповідне інформаційно-методичне забезпечення, що включало навчальну програму з чітким відображенням змісту та обсягу цієї діяльності з кожної теми, опорний контекст лекцій в електронній формі, список рекомендованих джерел та інші матеріали. На мотиваційно-організаційному етапі організації самостійної навчальної діяльності проводилося ознайомлення студентів з указаним забезпеченням, відбувались індивідуальні та групові консультації, розроблявся індивідуальний освітній маршрут для кожного студента. На змістово-діяльнісному етапі майбутні педагоги безпосередньо реалізовували самостійну навчальну діяльність на основі використання цифрових технологій. На рефлексивнокоригувальному етапі забезпечувалися самоконтроль і самооцінка засвоєних студентами необхідних для самостійного навчання знань, умінь, 114 компетентностей. Результати проведеного експерименту довели, що реалізація розробленої моделі дійсно забезпечує підвищення ефективності організації самостійної навчальної діяльності студентів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Чайка, О. І. "ПРОЄКТУВАННЯ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (30 грудня 2021): 358–70. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-358-370.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкриваються теоретичні основи проєктування процесу виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов, в основу якого покладено науковий метод моделювання; обґрунтовано технологію виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов, складовими якої є структурно, змістовно та функціонально пов’язані між собою усі компоненти полікультурності особистості: лінгвокультурологічні знання; полілінгвальна мовна свідомість; інтерсоціальні цінності; соціокультурна толерантність по відношенню до представників іншої культури; емоційна саморегуляція; міжкультурна комунікативна компетентність; культуротворча діяльність. Теоретично обґрунтована структурно-змістовна модель процесу виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов має такі блоки: цільовий, представлений соціальним замовленням, метою і завданнями; концептуальний, представлений науковими підходами, закономірностями і принципами; змістовно-технологічний, представлений змістом освітнього процесу, формами, методами, технологіями, етапами та засобами; критеріально-результативний, що містить компоненти, критерії, показники та рівні сформованості. Структура полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов представлена когнітивним, аксіологічним, комунікативним, саморегуляційним та культуротворчим компонентами та відповідними критеріями з показниками: світоглядно-пізнавальний (система лінгвокультурологічних знань; полілінгвальна свідомість; рівень володіння рідною та іноземними мовами); емоційно-ціннісний (система ціннісних орієнтацій; толерантність як прийняття цінностей іншої людини, іншої культури; налаштованість на діалог і співпрацю; емоційна саморегуляція в процесі міжкультурної комунікації); мотиваційно-комунікативний (позитивна мотивація до полікультурного розвитку; здатність до міжкультурного спілкування; уміння обирати стиль мовної поведінки в полілінгвальному середовищі; діяльнісно-рефлексивний (здатність до використання технологій полікультурного виховання; здатність до професійної та особистої рефлексії, прагнення до самоосвіти, прагнення до професійного мовленнєвого та культурного саморозвитку); мовно-естетичний (сформованість естетичних почуттів та інтересу до вітчизняної та світової культури, художньо-естетична толерантність; уміння аналізувати художньо-естетичні цінності, дати художньо-естетичну оцінку літературним іншомовним текстам). На основі визначених критеріїв та аналізу наукових підходів схарактеризовано три рівні полікультурної вихованості майбутніх викладачів іноземних мов: високий (креативний), середній (репродуктивний), низький (адаптивний).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Михнюк, Сергій. "КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ". Social Work and Education 8, № 1 (2 квітня 2021): 66–76. http://dx.doi.org/10.25128/2520-6230.21.1.5.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті спроєктовано систему критеріїв, показників, рівнів вимірювання результативності процесу підготовки соціальних працівників до педагогічної взаємодії та визначено шкалу для подальшої емпіричної роботи. Доведено, що у процесі проєктування критеріїв і показників дослідження учені послуговуються теоретично обґрунтованою структурою досліджуваного процесу (діяльнісно-структурний підхід) або результату (результативно-структурний підхід) залежно від наукових інтересів і предмету пізнання. Відповідно до структури готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії охарактеризовано особистісно-мотиваційний, змістово-когнітивний, діяльнісно-комунікативний, оцінно-рефлексивний критерії її вимірювання та відповідні показники. Описано авторську методику оцінювання рівня сформованості як окремих структурних компонентів готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії, так і загальний рівень готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії у процесі вивчення фахових дисциплін. Охарактеризовано високий, середній, низький рівні готовності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Кондіус І.С. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ". Економічні науки. Облік і фінанси 1, № 15 (57) (17 грудня 2019): 90–102. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2707-8701-2018-15/57-12.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті запропоновано методичні підходи до аналізу та оцінки рівня ефективності корпоративного управління комерційного банку. Запропонована методика забезпечує комплексний підхід до оцінки ефективності функціонування та корпоративного управління банку, дає змогу здійснити всебічний та змістовний аналіз функціонування банківської системи та дослідити досягнутий рівень ефективності корпоративного управління банком, визначити тенденції розвитку банку, виявити та оцінити наявний ресурсний потенціал економічного зростання в майбутньому, дослідити основні позитиви, недоліки та проблеми, диспропорції у функціонуванні банківської системи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Dobrovolskaya, Nataliia. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС СТАНОВЛЕННЯ ОБДАРОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН СОЦІУМУ". Вісник Прикарпатського університету: філософські і психологічні науки 1, № 22 (23 вересня 2019): 102–8. http://dx.doi.org/10.15330/vpufpn.22.102-108.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті запропоновано комплексний підхід до дослідження розвитку обдарованої особистості в умовах освітнього середовища вузу; визначені наукові передумови та практичні обґрунтування розробки соціально-психологічної моделі освітнього середовища вузу, спрямованої на розвиток обдарованої особистості, що включає в себе субʼєктне поле, змістовне поле, організаційне поле, інтегроване з ними поле взаємодії з соціумом. Виокремлено рівні прояву творчого розвитку особистості: низький рівень (не вірить у власні можливості, не бажає брати участь в різноманітних видах навчальної та позанавчальної творчої діяльності, інертний до участі в роботі творчих обʼєднань); середній рівень (сумнівається у своїх можливостях, потребує додаткових стимулів при ініціюванні творчої активності, не наважується брати творчу ініціативу на себе); високий рівень (бере активну участь в різноманітних видах навчальної та позанавчальної творчої діяльності; є ініціатором, здатний на створення широкого спектра самостійних задумів, знаходить нестандартні шляхи і втілює їх у самостійні проекти). Розроблено механізм реалізації моделі освітнього середовища вузу щодо поетапного підвищення рівня прояву творчого розвитку особистості. Постановка і вирішення проблеми пошуку можливостей освітнього середовища вузу для розвитку обдарованої особистості сприяє реалізації ідей особистісно орієнтованої психології; сконструйована модель освітнього середовища вузу, спрямована на розвиток обдарованої особистості, і адекватний механізм її реалізації в освітньому процесі вузу відповідає положенням нової парадигми освіти, вносить певний внесок у теорію розвитку особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Пономаренко, Яна Сергіївна. "ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ САМОСТАВЛЕННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 1 (10 травня 2022): 87–92. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.1.13.

Повний текст джерела

Анотація:

Представлено дослідження феномену «самоставлення» у практиці поліціювання, розкрито сутнісний зміст означеного феномену та доведено необхідність його якісного вивчення на професійній групі поліцейських. Теоретичні розвідки показали, що самоставлення має вагоме значення для ґрунтовного аналізу діяльності поліцейських у ракурсі їх професійних дій, вчинків, емоцій, думок, почуттів, котрі дозволяють їм продукувати раціональні рішення та вдосконалюватися як фахівцю. Мета статті полягала у визначенні особливостей самоставлення поліціантів з різними рівнями особистісної здійсненності (ОЗ) та професійного самоздійснення (ПС). В емпіричному дослідженні для формування груп було застосовано кластерний аналіз за методом k – середніх із використанням даних, отриманих за допомогою опитувальника особистісної здійсненності (ОЗ) О. Штепи та опитувальника професійного самоздійснення (ПС) О. Кокуна. Дані, отримані у дослідженні ОЗ, дозволили розподілити загальну вибірку поліцейських з 97 осіб, на три групи: перша група (низький рівень ОЗ) склала 25 осіб, друга група (високий рівень ОЗ) – 29 респондентів, третя група (середній рівень ОЗ) – 43 досліджуваних. За результатами вивчення ПС загальна вибірка із 72 працівників поліції також була розподілена на три групи: до першої групи (низький рівень ПС) увійшло 24 особи, до другої (високий рівень ПС) – 28 респондентів, до третьої (середній рівень ПС) – 20 досліджуваних. До подальшого дослідження були залучені поліцейські з низьким та з високим рівнем ОЗ та ПС. Для досягнення поставленої мети нами була використана «Методика дослідження самоставлення» С. Пантилєєва. Було встановлено, що працівникам поліції з високим рівнем ОЗ притаманними є більш істотні відкритість, чесність щодо себе та інших, їм важливо мати змогу прислухатися до своїх думок, почуттів, що надає впевненості при виконанні службових завдань. Ці досліджувані чітко усвідомлюють силу та цінність свого «Я», цілі та перспективи свого розвитку як особистості та професіонала. Високий рівень ОЗ в поліцейських знаходить свій вираз у позитивному ставленні до себе, компетентності, спроможності долати виклики професії, не піддаючись емоціям, зовнішньому тиску та стресовим впливам. Поліцейським з низьким рівнем ОЗ властиві сумніви стосовно власного авторитету, відчуття нездатності змінити ситуацію. Стосовно професійного самоздійснення, будо виявлено, що його високий рівень у поліцейських відбивається у розвинутих навичках самокерівницва, орієнтації на встановлення доброзичливих стосунків з громадськістю, розумінні сенсу своєї діяльності та усвідомленні свого місця в професії, прийнятті своїх дій та відповідальності за них, а також у стійкості до стреcів, негативних впливів емоційного змісту, цілеспрямованій, скоординованій діяльності у проблемних ситуаціях, про що свідчить змістовна інтерпретація факторів самоставлення. Для низького рівня ПС характерною є тенденція до виникнення дезадаптивних механізмів, зокрема, самозвинувачення, внутрішньої нестійкості, схильність до дисбалансу емоційних станів тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Мимренко, Олена. "ВИКОРИСТАННЯ ПРАКТИЧНИХ ВОРКШОПІВ ДЛЯ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ КОЛЕДЖІВ СФЕРИ ПОСЛУГ". Professional Pedagogics 1, № 22 (14 липня 2021): 69–81. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.22.69-81.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність: в умовах діджиталізації для педагогів коледжів сфери послуг комунікативна компетентність постає як стрижнева характеристика їхньої професійної діяльності, оскільки забезпечує готовність до співпраці та взаємодії педагогічних працівників і здобувачів освіти, зумовлює результативність набуття учнівською та студентською молоддю загальноосвітніх, професійних і фахових компетентностей. Мета: визначення рівнів розвиненості комунікативної компетентності педагогів коледжів сфери послуг, розроблення програми воркшопів для практичного її розвитку в педагогічних працівників у міжкурсовий період підвищення кваліфікації. Методи: аналіз, синтез, логічне узагальнення, класифікація і систематизація емпіричних даних і науково-методичної літератури з розвитку комунікативної компетентності, ретроспективний аналіз власного досвіду. Результати: конкретизовано структурно-змістові складові комунікативної компетентності педагогів коледжів сфери послуг; обґрунтовано рівні її розвиненості та практичні аспекти розвитку у міжкурсовий період підвищення кваліфікації з урахуванням уточнених структурно-змістових складників. Висновки: експериментально з’ясовано наявність низького і середнього рівня розвиненості комунікативної компетентності у більшості педагогічних працівників коледжів сфери послуг; укладено програму воркшопів, що передбачає використання різних видів групової активності, забезпечує взаємодію тренера-фасилітатора та всіх учасників, активізує процес розвитку комунікативних умінь, сприяє корегуванню самооцінки педагогів, підвищенню в них мотивації до самовиховання i саморозвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Рудюк, О. В. "ТИПОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТІСНОЇ СТРУКТУРИ БЕЗРОБІТНИХ". Психологія: реальність і перспективи, № 10 (18 листопада 2019): 134–41. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi10.106.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено вивченню типологічних особливостей особистісної структури безробітних, врахування яких забезпечить проектування ефективних технологій їх психологічного супроводу, спрямованих на подолання негативних наслідків втрати зайнятості і підвищення толерантності до даної критичної ситуації. У ході проведеного дослідження було отримано емпіричну типологію безробітних залежно від особливостей їх особистісної структури. Перший тип сформували безробітні з високим рівнем інтернальної і смислової і низьким рівнем професійно ідентифікаційної особистісної диспозиції, другий тип – безробітні з високим рівнем професійно ідентифікаційної особистісної диспозиції, третій тип – безробітні з низьким рівнем інтернальної і професійно ідентифікаційної особистісної диспозиції, четвертий тип – безробітні з низьким рівень смислової особистісної диспозиції. Передбачається, що змістовно-процесуальні і результативні параметри подолання кризи зайнятості у безробітних визначатимуться передусім типологічними особливостями їх особистісної структури.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Гірняк, Андрій. "ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ МОДУЛЬНО-РОЗВИВАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ УЧАСНИКІВ ІННОВАЦІЙНОГО НАВЧАННЯ". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 62 (лютий 2020): 37–50. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.62.02.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність проблеми. Соціалізація молоді в умовах інформаційної постіндустріальної) формації суспільства потребує нової соціально ефективної, психологічно інтенсивної та індивідуально прийнятної моделі організації та перебігу освітнього процесу, котра б впроваджувалася як інноваційна єдність цілей і завдань, змісту і форм, технологій і методів, засобів і результатів неперервної міжсуб’єктної взаємодії. Одним із перспективних напрямів розробки цієї проблематики є теорія модульно-розвивальної системи освіти, яка на нових методологічних засадах інтегрує здобутки основних концепцій розвивального навчання. Мета дослідження - обґрунтування на теоретико-методологічному рівні пізнання психологічних детермінант модульно-розвивальної взаємодії суб’єктів освітнього процесу у сучасному ЗВО. Методи: теоретико-методологічний аналіз інноваційних розвивальних підходів у сфері освіти; критичний аналіз та порівняння моделей організації особистісного розвитку; рефлексія формо-змістових переваг експериментальної модульно-розвивальної системи навчання; теоретичне абстрагування, синтез та узагальнення здобутків закордонних та вітчизняних науковців для обґрунтування психологічних детермінант процесу розвивальної взаємодії учасників інноваційного навчання; моделювання загальних характеристик та сутнісних ознак чотирьох загальноосвітніх принципів (ментальності, духовності, розвитковості і модульності), реалізація котрих уможливлює налагодження безперервної паритетної взаємодії в освітньому процесі сучасного ЗВО. Результати. Обґрунтовано психологічні детермінанти проективного переходу вітчизняної вищої освіти від директивно-екстенсивних до психологічно інтенсивних моделей соціалізації молоді на засадах паритетності. Окреслено формо-змістові переваги системи модульно-розвивального навчання за котрого створюється соціокультурно опосередкований простір неперервної розвивально-діалогічної взаємодії між суб’єктами освітнього процесу. Обстоюється ідея, що саме остання активізує інформаційний обмін та психодуховні взаємовпливи, а відтак забезпечує гармонійний психосоціальний розвиток кожної особистості. Також у статті уточнюється та конкретизується змістове наповнення чотирьох засадничих загальноосвітніх принципів (ментальності, духовності, розвитковості і модульності), вимоги котрих повновагомо реалізуються завдяки технологіям цілісного модульно-розвивального процесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

ПОЧИНКОВА, Марія. "ЦІЛЕ-РЕЗУЛЬТАТИВНИЙ КОМПОНЕНТ ФОРМУВАННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 5 (30 грудня 2021): 112–17. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.17.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на підставі системного підходу розкрито один із компонентів системи формування критичного мислення майбутніх учителів початкової школи у процесі професійної підготовки. До складників цієї системи також належать ціле-результативний, теоретико-методологічний, суб’єкт-суб’єктний, змістово-технологічний, діагностичний компоненти. Зміст ціле-результативного компонента полягає у визначенні провідної мети, яка є системоутворювальним чинником, реалізується на трьох рівнях (глобальному, локальному, оперативному) та знаходить своє втілення в конкретному результаті ‒ підвищенні рівня сформованості критичного мислення майбутніх учителів початкової школи. Докладно розкрито кожен із трьох рівнів змісту ціле-результативного компонента. Так, на глобальному рівні відбувається педагогічна інтерпретація суспільно-державного замовлення в побудові моделі формування критичного мислення майбутніх учителів початкової школи в процесі професійної підготовки. Глобальний рівень репрезентовано державними, суспільними та оперативними цілями, які ґрунтуються на найсучасніших нормативно-правових документах України та концептуальних положеннях. На локальному рівні формування критичного мислення майбутніх учителів початкової школи стає одним зі складників ініціативних цілей на всіх предметах професійного спрямування в процесі навчання в закладі вищої освіти. На оперативному рівні мета полягає у формуванні цілей відповідно до кожного окремого виду діяльності (навчальної, квазіпрофесійної, навчально-професійної) та, відповідно, до вивчення навчальних предметів професійного спрямування, які відповідно до навчальних планів належать до циклу професійної підготовки. Реалізація цілей на оперативному рівні здійснюється з опорою на оновлену таксономію цілей Блума-Андерсон. З визначення цілей логічно випливають очікувані результати.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

ТУРЧЕНКО, ОЛЬГА. "Екологічна безпека та сталий розвиток: кореляційна залежність". Право України, № 2018/05 (2018): 116. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-116.

Повний текст джерела

Анотація:

Визнання факту, що природа планети – це не тільки фізичне середовище існування людства, джерело ресурсів для матеріального виробництва, об’єкт естетичного ставлення людини, а й передусім основа існування життя у всьому його різноманітті, є причиною включення екологічної безпеки до системи всеохоплюючої безпеки. Метою статті є аналіз сформованих у доктрині з урахуванням положень міжнародних актів підходів до розуміння поняття “екологічна безпека”, обґрунтування взаємозв’язку і взаємозалежності екологічної безпеки та сталого розвитку. У результаті проведеного дослідження автор доходить висновку, що забезпечення загальної безпеки загалом й екологічної безпеки зокрема безпосередньо пов’язано з переходом до сталого розвитку, відповідно, поняття безпеки ґрунтується на концепції сталого розвитку. Звідси, з одного боку, безпека як благо в сталому розвитку набуває комплексного характеру певної гарантованої комфортності людського існування, а з другого – виступає змістовним виміром сталого розвитку. В онтологічному аспекті це означає, що безпека – певна доцільна відстань між людством і природою, яка забезпечує їхній цивілізаційний діалог. Узагальнюючою характеристикою стану системи, яка змістовно пов’язується з її безпекою, є індикатор, величина якого в синергетичному відношенні визначається рівнем збалансованості інтересів компонентів, а в антропоцентричному – рівнем збалансованості соціально-економічної та техногенно-екологічної безпеки. Навіть у межах моделі несталого розвитку необхідним є досягнення певного рівня стабільності і безпеки, для того щоб можна було здійснити перехід до сталого розвитку. Перехід до сталого розвитку можливий лише в глобальному масштабі, у злагоджено-когерентному режимі всіх об’єктів і суб’єктів безпеки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Ільїна, О. В. "Ресоціалізація засуджених неповнолітніх, які відбувають покарання в місцях несвободи". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 168–71. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).539.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано організаційно-правове забезпечення виконання вироків стосовно неповноліт-ніх осіб. Застосування кримінального покарання, а та-кож виконання вироків суду стосовно неповнолітніх осіб є одним із найскладніших елементів криміналь-но-правового захисту суспільних відносин. Неповно-літні особи мають специфічне кримінально-правове становище, зумовлене їхнім віком, рівнем індивідуаль-ної правової свідомості, рівнем психологічної стійкості та правової культури. Все це має визначальний вплив на формування особистості, а також на ставлення неповнолітньої особи до скоєного злочинного діяння. Основним завданням кримінальної відповідально-сті стає не лише покарання, але й виправлення модусу поведінки неповнолітньої особи. З цих позицій пошук особливостей організаційно-правового забезпечення виконання вироків стосовно неповнолітніх осіб, пов’я-заний із теоретико-методологічним забезпеченням можливих шляхів підвищення ефективності та дієвості виконання вироків щодо таких осіб, має ще й суспільну необхідність. Останнє пояснюється тим, що для держа-ви важливим є формування генофонду нації, основним потенціалом для чого і є молодь. Тому виконання ви-років щодо неповнолітніх осіб не повинно створювати в них відчуття асоціалізації, викреслення державою їх із нормального суспільного життя. Додатковою слід зазначити, що через контекст по-шуку ефективних, однозначних і змістовних, навіть вичерпних способів викладення нормативно-право-вого закріплення механізму виконання вироків суду стосовно неповнолітніх осіб підвищуватиметься якість виконання функцій держави щодо забезпечення на-лежного рівня прав осіб навіть у процесі виконання ви-років щодо них. Сучасна вітчизняна пенітенціарна система об’єк-тивно характеризується низьким рівнем дотриман-ня вимог законодавства в сфері виконання вироків через брак фінансування, недостатній рівень компе-тенції працівників системи виконання покарань тощо. Держава повинна забезпечувати належний рівень ор-ганізаційно-правового забезпечення процесу виконан-ня вироків, особливо щодо неповнолітніх осіб. Через це пошук особливостей такого забезпечення, проведений в межах цього дослідження, супроводжується виділен-ням найслабших місць практичного виконання виро-ків стосовно вказаного кола осіб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Седікова, І. О., Н. І. Дурбалова та В. К. Новічков. "СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ ХЛІБОПЕКАРСЬКОЇ ГАЛУЗІ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 7 (29 червня 2021): 104–12. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.7.13.

Повний текст джерела

Анотація:

Стратегічне управління забезпечує досягнення стійких конкурентних переваг на всіх етапах розвитку підприємства, розглядаючи та застосовуючи процесуальний, структурний, змістовний, людський, ринковий та ресурсний аспекти. Проаналізовано ринок хліба та хлібобулочних виробів та виявлено основні тенденції його функціонування. Доведено, що підґрунтям підвищення конкурентного потенціалу підприємства є управління стратегічними активами і компетенціями підприємства. Здійснено аналіз конкурентного потенціалу підприємств хлібопекарської галузі Одеської області. Проаналізовано складові елементи конкурентного потенціалу. Аналіз рівня та динаміки потенціалу основних бізнес-процесів виявив групу підприємств, у яких спостерігаються проблеми у виробничій сфері, пов’язані з відсутністю гнучких виробничих процесів, автоматизованих систем управління, із низькою узгодженістю систем постачання і збуту. Розраховано рівень конкурентного потенціалу, який дав змогу визначити конкурентну позицію підприємства та розрахувати індекс фактичного використання конкурентного потенціалу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Удовиченко, Ірина. "Актуальність процесу інтеграції філологічних і природничих знань у суб'єктів профільних закладів освіти (на прикладі України)". New pedagogical thought 106, № 2 (5 липня 2021): 28–32. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-28-32.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається процес інтеграції природничих, філологічних знань на уроках географії, що визначається сучасним рівнем розвитку науки та вимогами до рівня освіти випускників закладів освіти. Акцентується увага на важливості інтерсуб’єктивних зв’язків у шкільній географічній освіті на сучасному етапі реформування освіти. Окреслюється значення інтеграції природничих, філологічних знань на уроках географії та розвиток міжпредметних зв’язків у створенні універсальної середньої освіти, що зумовлено сучасним рівнем розвитку науки та вимогами до рівня освіти випускників загальної середньої освіти. Актуалізуються практико-орієнтований та інтегрований підходи до навчання, що використовуються у моделюванні змісту географічної освіти з метою зробити навчання цікавим та дозволяють використовувати міжпредметні змістові узагальнення для кращого засвоєння учнями навчального матеріалу, проєктування освітнього процесу, формування системи освітніх знань та структури науково-методичного глосарію з географії з урахуванням вікових, психологічних особливостей випускників Нової української школи. На основі конкретизації та логічної єдності філософсько-культурних, психолого-педагогічних факторів обґрунтовано організаційні та методичні аспекти важливості інтерсуб’єктивних зв’язків у шкільній освіті на сучасному етапі реформування освіти, зокрема в контексті вимог до Нової української школи. У статті теоретично обґрунтовано доцільність застосування пропонованих методичних підходів і принципів відбору та проєктування змісту навчання географії на профільному рівні у закладах загальної середньої освіти задля формування компетентного випускника школи зі сформованим цілісним світобаченням.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

ІВАЩЕНКО, Катерина. "АБІЛІТАЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ: ЗМІСТОВИЙ АСПЕКТ". Humanitas, № 6 (23 лютого 2022): 10–15. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.6.2.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є виявлення та наукове обґрунтування змістового аспекту поняття «абілітаційна компетентність батьків» дітей з особливими освітніми потребами у контексті реалізації інклюзивного навчання. Методологія дослідження. Для реалізації поставленого завдання було здійснено: теоретичний аналіз спеціальної психолого-педагогічної літератури та останніх наукових розвідок із проблеми дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців; законодавчої бази з питань впровадження інклюзивної освіти; – аналіз документальних даних для виявлення актуальних проблем реалізації інклюзивного навчання; – термінологічний аналіз наукових джерел для розкриття змісту понять «абілітація», «компетентність батьків», «абілітаційна компетентність»; – класифікацію та порівняння для окреслення рівнів сформованості батьківської компетентності. Наукова новизна. У статті проаналізовано вітчизняний досвід упровадження інклюзивного навчання у шкільну практику. На підставі теоретичного аналізу окреслено актуальні питання та запити, що потребують нагального розв’язання. Визначено змістовий аспект поняття «абілітаційна компетентність батьків» дітей з особливими освітніми потребами. Окреслено рівні сформованості батьківської компетентності. Визначено показники сформованої абілітаційної компетентності. Висновки. Дослідження дало змогу встановити, що провідним чинником успішної реалізації інклюзивного навчання є залучення батьків до цього процесу. З’ясовано, що готовність батьків до включення в освітню інклюзію є актуальною проблемою, яка вимагає вирішення. Встановлено, що усвідомлення батьками власної ролі та відповідальності у процесі інклюзії зумовлено формуванням їх абілітаційної компетентності. Абілітаційну компетентність розглядаємо як таку, що дозволяє батькам здійснювати якісний догляд за дитиною, ефективно вибудовувати процес її розвитку, проводити корекційні заходи з урахуванням особливостей її здоров’я, вікових особливостей та особливостей її особистості. Виявлено, що батьківська готовність до співпраці залежить від рівня сформованості їх абілітаційної компетентності. Показниками сформованої абілітаційної компетентності батьків виступають: здатність батьків ініціювати активність у разі негативного результату; активність, спрямована на процес виховання і розвитку дитини; здатність брати відповідальність за власні дії у цьому процесі. Дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми, перспективу подальших наукових розвідок, на наш погляд, становлять питання практичних шляхів формування високого рівня абілітаційної компетентності батьків дітей з особливими освітніми проблемами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Каряка, Інна. "МОТИВАЦІЙНО-ЦІННІСНИЙ КОМПОНЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (9 лютого 2020): 114–26. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.141.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються психологічні особливості мотиваційно-ціннісної складової особистісної сфери професійної діяльності військовослужбовців. Розкрито сутність зарубіжних концепцій, в рамках яких дослідники поділяють теорії мотивації на дві категорії: змістовні теорії, професійні теорії, комплексні теорії. Проаналізовано та узагальнено основні підходи до вивчення мотиваційно-ціннісного компоненту професійної діяльності військовослужбовців. Виявлено, що мотиваційний компонент діяльності виступає раціональним та конкретно-прикладним аспектом її здійснення, в свою чергу, ціннісна складова означеного феномену психічної діяльності військовослужбовця спрямована на духовне, інтелектуальне та соціальне становлення особистості в процесі її реалізації. Виокремлено критерії мотиваційно-ціннісного компоненту професійної діяльності військових: установка на отримання результату, соціально-особистісні переконання, домінуючі уявлення на майбутнє. Проведено підбір діагностичного інструментарію з метою виявлення рівня сформованості даних критеріїв. Здійснено експериментальне дослідження виявлення рівня сформованості мотиваційно-ціннісного компоненту професійної діяльності військовослужбовців. Проаналізовано рівень сформованості означеної проблематики та розроблено практичні рекомендації щодо підвищення рівня професійної мотивації діяльності військовослужбовців. Відповідно до цього, логіка побудови нашого дослідження спрямована на пошук засобів визначення та розвитку мотиваційно-ціннісної сфери військовослужбовців у процесі професійної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Рускуліс Л. В. та Механцева В. М. "ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ 10-11 КЛАСІВ (ПРОФІЛЬНИЙ РІВЕНЬ)". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (29 жовтня 2021): 35–41. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.246.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті з’ясовано, що одне з магістральних значень в шкільному курсі мови має вивчення лексичного рівня української мови; наголошено, що формування лексичної компетентності відбувається в системно-інтегративних зв’язках лексики з фонетикою, граматикою, орфографією та стилістикою, бо слово є явищем багатогранним; успішне засвоєння лексичного рівня української мови залежить від урахування специфічних підходів, принципів, закономірностей навчання та добору методів і прийомів навчання; потрактовано поняття «лексична компетентність» у розвідках науковців та визначено її як високий рівень засвоєння лексичного рівня української мови, уміння володіти лексичними засобами відповідно до ситуації мовлення, беззаперечне дотримання лексичних норм, оволодіння словниковим запасом української мови, повага до українського слова, активне використання власне української лексики; простудійовано основні положення програми з української мови для учнів 10-11 класів (профільний рівень), у якій за пріоритетне визначено формування лінгвокультурологічної, соціолінгвістичної компетентностей, що сприятиме формуванню лексичної компетентності сучасного учня шляхом усвідомлення ним мови як національного феномену; схарактеризовано домінантні завдання лінгвістичної (мовної) та соціокультурної змістових ліній; проаналізовано класифікацію лексичних вправ, до яких уналежнено: власне лексичні, що спрямовані на закріплення лексичних понять і формування вмінь тлумачити значення слова; лексико-граматичні вправи сприяють виявленню й установленню зв’язків між лексикою й граматикою, формуванню вмінь розрізняти лексичне й граматичне значення слова; лексико-орфографічні вправи забезпечують засвоєння й повторення особливостей написання слів та їхніх частин; лексико-стилістичні вправи забезпечують вироблення вмінь і навичок правильного відбору і вживання слів у мовленні відповідно до характеру й мети висловлювання; наведено приклади таких вправ і завдань до них, що передбачають аналіз слів-символів, вербалізацію концептів, вибудовування лексико-семантичного поля, обов’язковий інформаційно-комунікаційний супровід їх.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Староста, Володимир Іванович. "СТАВЛЕННЯ АСПІРАНТІВ ДО КОМП’ЮТЕРНО ОРІЄНТОВАНОГО ТЕСТУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ". Information Technologies and Learning Tools 82, № 2 (25 квітня 2021): 215–30. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v82i2.3304.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто ставлення аспірантів до тестування в умовах електронного навчання на базі інформаційної системи Moodle, яка є ефективною системою управління навчанням, організації взаємодії між викладачем і студентами. Показано, що при підготовці майбутніх викладачів вищої школи до використання тестування як одного з сучасних методів контролю результатів навчання наявні певні аспекти та відповідні завдання: науково-теоретичний (когнітивний) – ознайомлення аспірантів з науково-теоретичними засадами тестування; науково-методичний (процесуальний) – добір змістової складової тестових завдань, використання методів тестування; оцінювально-рефлексивний – проведення тестування як методу оцінювання результатів навчання, аналіз отриманих результатів, виявлення ставлення студентів до отриманих власних результатів і до методу тестування. Розроблено анкету щодо ставлення до комп’ютерно орієнтованого тестування, проведено анонімне онлайн опитування аспірантів з використанням Google Forms. Доведено, що важливою умовою та резервом широкого запровадження електронного навчання є його більш активне використання викладачами університету. Комп’ютерно орієнтоване тестування аспіранти сприймають позитивно, оскільки більшість із них: легко пройшли реєстрацію на сайті електронного навчання; відчувають психологічний комфорт під час онлайн тестування; вказують на достатність виділеного часу для відповідей на контрольні тести; найбільш зручною формою тестування для себе вважають електронну порівняно з паперовою (бланковою) та усною; виявляють достатній та високий рівень мотивації навчання; вказують на достатній та високий рівень об’єктивності комп’ютерно орієнтованого тестування контролю власних результатів навчання; оцінюють рівень складності пропонованих електронних тестів на середньому та достатньому рівні; успішно виконують пропоновані контрольні тести; вважають тестування більш зручною формою іспиту/заліку порівняно з усною чи письмовою формами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Спірін, Олег Михайлович, Світлана Миколаївна Іванова, Анна Володимирівна Яцишин, Лілія Анатоліївна Лупаренко, Анна Федорівна Дудко та Алла Віленівна Кільченко. "МОДЕЛЬ ВИКОРИСТАННЯ ВІДКРИТИХ ЕЛЕКТРОННИХ НАУКОВО-ОСВІТНІХ СИСТЕМ ДЛЯ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НАУКОВИХ І НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ". Information Technologies and Learning Tools 77, № 3 (19 червня 2020): 302–23. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v77i3.3985.

Повний текст джерела

Анотація:

Використання відкритих електронних науково-освітніх систем є потужним допоміжним інструментом у проведенні наукових досліджень. Авторами статті розроблено й обґрунтовано модель використання цих систем для розвитку інформаційно-дослідницької компетентності наукових та науково-педагогічних працівників, що містить чотири блоки: цільовий, змістовий, організаційно-діяльнісний і результативно-діагностичний. Побудову моделі реалізовано у 5 етапів (добір відкритих електронних науково-освітніх систем, обґрунтування структурних компонентів моделі, конструювання та дослідження її властивостей, експертне оцінювання). У ході побудови було враховано принципи навчання дорослих (андрагогічний, акмеологічний, інформатичний, компетентнісний, практико орієнтований). Визначено, що відкриті електронні науково-освітні системи виступають як засоби розвитку інформаційно-дослідницької компетентності наукових та науково-педагогічних працівників. Основними критеріями добору таких систем є відкритість, функціональність та їх придатність до використання в наукових установах і закладах вищої освіти. У моделі відображено основні змістові лінії (наукові електронні бібліотеки, електронні відкриті журнальні системи, хмарні сервіси Google, електронні освітні мережі, наукометричні, бібліографічні, статистичні, рейтингові науково-освітні системи та ін.), а також напрями, за якими має відбуватися підвищення рівня інформаційно-дослідницької компетентності наукових і науково-педагогічних працівників. У такому навчанні рекомендується використовувати такі методи і форми: мінілекції, семінари, тренінги, робота в групах, метод проєктів, мозковий штурм, дискусії, анкетування, тестування та ін. Дослідження властивостей моделі здійснювалось у процесі проведення семінарів і тренінгів для науковців, а перевірка її валідності – методом експертного оцінювання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Качак, Тетяна, та Лариса Круль. "ЗМІСТОВІ ТА МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ» СТУДЕНТАМИ ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 22 (26 червня 2020): 105–11. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.105-111.

Повний текст джерела

Анотація:

Під час формування літературної компетентності та педагогічної майстерності вихователя, учителя надзвичайно важливо розвивати професійні якості, навички комунікації, виразного читання. Пошуки ефективних шляхів досягнення цієї мети в сучасних освітніх умовах дистанційного чи змішаного навчання – актуальна проблема, яка потребує розгляду як на рівні науково-теоретичному, так і на рівні аналізу практичного досвіду. У статті проаналізовано змістові та методичні аспекти вивчення дисципліни «Виразне читання» студентами педагогічних спеціальностей з урахуванням викликів і потреб нашого часу; аргументовано актуальність курсу; окреслено пріоритети власного педагогічного досвіду.Інструментарій системно-діяльнісного підходу, типологічного зіставлення забезпечив аналіз тематичних блоків дисципліни та аргументацію її ролі у професійній підготовці педагога. Емпіричні методи дослідження (педагогічне спостереження за процесом, апробація традиційних і нових форм, методів й засобів навчання, анкетування), систематизація й узагальнення результатів практичного досвіду викладання дисципліни прислужилися для визначення особливостей методики викладання цього курсу в умовах очного та дистанційного навчання. Методика викладання цього курсу в умовах очного і дистанційного навчання вирізняється не змістом, а обраними методами і формами роботи, рівнем залучення цифрових інструментів та засобів інформацiйно-комп’ютерних технологій. Цікавими і продуктивними є авторські методи і форми роботи: літературні п’ятихвилинки, творче інтерактивне читання, конкурси відеозаписів виразного читання, підготовка й укладання портфоліо, участь у проектах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Білецький, Павло, Євгенія Каширіна, Ольга Біліченко, Дар’я Михайловська, Олександра Панасенко та Римма Юшина. "Сутність соціально-психологічної програми профілактики та корекції психосоматозів особистості". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T2 (2019): 73–81. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-73-81.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розкрито сутність соціально-психологічної програми профілактики та корекції психосоматозів особистості. Встановлено зв’язок між наявністю психосоматичних розладів з низьким соціометричним статусом особистості та високим рівнем тривожності, низьким соціометричним статусом та неадекватною (заниженою або завищеною) самооцінкою, а також з рівнем розвитку соціального середовища групи. Виокремлено системоутворюючі соціально-психологічні чинники психосоматозів особистості та розроблена структурна модель їхньої диференціації, яка складається з внутрішніх (високий рівень тривожності та сенситивності, емоційна нерівновага; невпевненість, почуття неповноцінності та провини; підвищена ригідність й конформність; неузгодженість різних аспектів «Я» (цілісності, інтегрованості); неадекватна самооцінка; нестабільність психологічного базису автономності; низькі адаптивні можливості; зниження здібності до рольової взаємодії; вразливість у стресогенних ситуаціях; зниження гнучкості та мобільності соціальної поведінки) та зовнішніх (недостатня підтримка й прийняття, незадовільні емоційні стосунки, пов’язані із психологічним симбіозом «мати-дитина» з раннього онтогенезу; несприятлива сімейна обстановка, недостатня емоційна близькість з батьками, батьківська критика; психотравмуючі події (стресори); низький соціометричний статус («ізольовані», «відторгнуті»); несприятливий соціально-психологічний клімат групи) чинників. Основними принципами побудови соціально-психологічної програми профілактики та корекції психосоматозів виступали: принцип системності, який полягав у тому, що процес профілактики та корекції психосоматичних розладів був спрямований не тільки на самих досліджуваних, але й такою ж мірою включав цілісну систему соціальних відносин, суб'єктами якої вони є, і насамперед найближче оточення; принцип перспективності, сутність якого полягала у створенні для досліджуваних позитивної картини майбутнього, що слугувало стимулом реконструкції особистості з психосоматичною дисфункцією відповідно до постійного оновлення їх життєвого контексту; принцип динамічності, згідно з яким вся процедура психопрофілактики та корекції психосоматичних розладів розглядалася як поетапний пролонгований процес, що передбачав раціональну послідовність заходів формувального впливу, моніторинг динаміки змін показників функціонування психосоматичних розладів; принцип диференційованого прогнозування, який полягав у визначенні змістовних і формальних аспектів соціально-психологічної програми профілактики та корекції відповідно до рівня розвитку соціального середовища групи та соціометричного статусу особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Бич, Олена Вікторівна. "Про узагальнення математичних знань учнів профільних шкіл з числової змістової лінії курсу алгебри". Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 1, № 1 (16 листопада 2013): 37–41. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v1i1.156.

Повний текст джерела

Анотація:

Поняття числа – одне з провідних понять курсу математики середньої школи. Це поняття послідовно розширюється та розвивається, змістовно та якісно збагачується.За програмою шкільного курсу алгебри числові множини вивчаються у різних класах, причому їх вивчення розділене досить тривалим часовим інтервалом: натуральні та дробові числа знайомі учням ще з початкової школи, з від’ємними числами школярі зустрічаються у курсі математики VI класу, ірраціональні числа вивчаються у VIII класі, комплексні числа та операції над ними учні розглядають у XI класі. При цьому методика вивчення числових систем у шкільному курсі математики відображає історичну послідовність розвитку поняття числа.Еволюція поняття числа нерозривно пов’язана з еволюцією поняття рівності чисел, операцій над числами. Розвиток цих понять у математиці часто зумовлює розвиток самого поняття числа. Змінюючи умови рівності чисел, їх суми та добутку, отримують нові числа. Потім, на певному етапі еволюції новий вид чисел, створений внаслідок розвитку понять рівності, суми, добутку чисел у застосуванні до відомих чисел, набуває у єдності з цими поняттями нового якісного змісту. Еволюція поняття рівності, суми та добутку у застосуванні до тільки що створених чисел приводить до нового етапу розвитку поняття числа. Така схема розвитку поняття числа у математичній науці, де пріоритетне значення мають не самі числа, а операції, які над ними виконуються.У шкільному курсі математики традиційно предметом вивчення є самі числа, як об’єкти, а не означені у даній числовій множині операції та відношення, які визначають її структуру. Внаслідок такого підходу до вивчення чисел, учні досить часто присвоюють властивості операцій певним числам, не мають уявлень про замкненість числових множин відносно операцій, тощо. Учні не сприймають числову змістову лінію шкільного курсу у цілому, не розуміють відношень між: різними класами чисел, ідею розширення поняття числа, не бачать можливостей переносу властивостей числових систем на нечислові об’єкти.Натуральні числа є основою для інших числових множин: цілих, раціональних, дійсних, комплексних чисел. Кожна з цих множин містить попередню, тобто є її розширенням. У математиці можливі різні шляхи здійснення розширення числової системи. Перший шлях – будують множину В як нову множину чисел, а потім ототожнюють певну її підмножину з множиною А. Другий шлях, який використовується у шкільній практиці при розширенні числових множин полягає у такому: доповнюють відому числову множину А (наприклад, множину натуральних чисел і нуль) новими, вже відомими числами (у даному випадку від’ємними) і отримують розширену множину В (множину цілих чисел).Для обох шляхів суттєвим є виконання наступних умов:1. Числова множина А (відома) повинна увійти в розширену множину В як її частина і стати окремим випадком чисел нової природи;2. Усі операції, які виконуються в А визначаються і в В, причому так, що застосування цих операцій до елементів з В дають ті ж самі результати, що й при виконанні цих операцій за правилами, означеними в А. Властивості операцій, які мали місце в А мають місце і в В.3. У множині В є виконуваною операція, яка не виконувалась у А.4. Множина В повинна бути мінімальною.У традиційному навчанні майже не приділяється увага обґрунтуванню виконуваності даних вимог.Фундаментальність поняття числа у світі математики потребує вдосконалення методики вивчення числової змістової лінії шкільного курсу, знаходження нових засобів її узагальнення, особливо у школах математичного профілю. Одним із шляхів вдосконалення методики формування вмінь узагальнювати навчальний матеріал, а також: орієнтації на зближення шкільних математичних курсів з сучасною математичною наукою є ознайомлення учнів з основними поняттями сучасної математики які виконують у ній узагальнюючі функції.До таких понять належать поняття алгебраїчної операції, алгебраїчної структури, математичної моделі. Поняття математичної моделі широко застосовується у різних галузях. Визначальна роль математичного моделювання для сучасної науки висуває відповідні вимоги до математичної підготовки учнів. Доцільно, щоб вони якомога раніше усвідомили ідею математичного моделювання. Математична модель реальної ситуації в багатьох випадках являє собою математичну структуру певного типу. Об’єкти цієї структури трактуються як (ідеалізовані) реальні «речі» (або поняття), а абстрактні відношення між: цими об’є ктами – як конкретні зв’язки між елементами дійсності. Отже використання ідеї алгебраїчної структури дозволяє узагальнити знання учнів з числової змістової лінії шкільного курсу, сприяє інтеграції знань учнів у межах курсу алгебри.При цьому доцільно забезпечити розуміння учнями:– ідеї розширення числових множин і основаної на ній логічної схеми розвитку поняття числа;– можливості переносу властивостей числових систем на інші об’єкти можливо і нечислової природи, тобто що обчислювальний апарат, розроблений для певної числової множини володіє властивістю переносу, при умові, що сукупність об’єктів, яка розглядається алгебраїчно побудована за типом відомої числової множини;– ідеї про те, що при вивченні різних об’єктів засобами математики, суттєвою є неприрода об’єктів, а відношення між ними.Реалізувати ці завдання доцільно в умовах диференціації запропонованого змісту за трьома рівнями викладання.Перший – ознайомлювальний рівень передбачає оглядове ознайомлення з метою дати учням уявлення, які поширюють їх математичний і загальнонауковий кругозір. Домінуючий метод викладання – оглядова лекція.Другий – ідейно-узагальнюючий рівень: вивчення науково-ідейного змісту теми з ілюструванням окремих застосовувань. Основна форма проведення занять на цьому рівні – семінари, самостійне виконання індивідуальних творчих робіт.Третій – операційний рівень – вивчення змісту з метою формування навичок та вмінь його застосовувати при розв’язуванні задач. Це досягається на практичних заняттях і уроках формування навичок та вмінь. При цьому процес навчання слід будувати так, щоб кожен школяр міг найбільш повно реалізувати свої можливості, задовольнити пізнавальні потреби та інтереси.Рівень, на якому пропонується конкретний матеріал, визначається:– необхідним ступенем засвоєння способів діяльності;системою диференційованих вимог до засвоєння понять та математичних фактів в рамках теми;– відбором форм і методів контролю та оцінки знань учнів.Так, матеріал, який розглядається на лекції (ознайомлювальний рівень) носить, в основному, інформативний характер. Тому усвідомлення нових понять і відповідних їм термінів (нейтральний елемент, кільце, група) відбувається з опорою на конкретні приклади, відомі учням із традиційного курсу математики. При цьому увага акцентується на узагальнюючих функціях даних понять. Відповідно від учнів не вимагається знання строгих формулювань означень основних понять. Достатньо, щоб вони мали уявлення про ці поняття, могли їх пояснити, розпізнати та навести приклади.Детальніше вивчення узагальнюючих понять та систематизуючих ідей, ілюстрація їх відповідних функцій в сучасній науці та шкільній математиці рекомендується на семінарських заняттях (ідейно-узагальнюючий рівень). Домінуючим критерієм у відборі теоретичного матеріалу, який пропонується для вивчення на семінарі є доступність змісту для самостійного опрацювання учнями.Закріплення та поглиблення теоретичного матеріалу, формування практичних навичок та вмінь проходить на практичних заняттях (операційний рівень). Цей напрямок реалізується шляхом виконання системи вправ, яка включає дві групи:а) вправи підготовчого характеру, які орієнтовані на усвідомлення основних понять та ідей розглядуваної теми;б) вправи, що передбачають використання точних математичних означень понять.Завдання першої групи пропонуються учням для самостійного виконання при фронтальній роботі або індивідуально (у вигляді карток, програмуючих тестів та ін.). Завдання другої групи використовуються на етапі закріплення теоретичних знань, формування вмінь. Зразки розв’язання таких вправ вчитель демонструє на лекції. При подальшому вивченні теми вправи другого типу пропонуються учням на різних заняттях (семінарах, практикумах) з різними дидактичними цілями.Таку систему вправ ми розглядаємо як засіб навчання, який повинен:– задовольняти загальнодидактичним вимогам (науковість, системність, доступність, відповідність матеріалу віковим особливостям учнів);– задовольняти основним вимогам педагогічного процесу (забезпечення активної самостійної роботи, оволодіння учнями навичками самоаналізу і самоконтролю);– забезпечувати умови для найбільш раціонального формування оберненого зв’язку.Організований таким чином процес узагальнення математичних знань учнів профільних шкіл з числової змістової лінії курсу алгебри передбачає, в основному, самостійну роботу учнів, що сприяє переорієнтації навчального процесу «навчання» на процес «учіння».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Крижко, О. А. "ПОНЯТТЯ МОТИВАЦІЇ МОВНИХ ОДИНИЦЬ ЯК СПІВВІДНОШЕННЯ МОВНОГО ЗНАКА ТА ЗНАЧЕННЯ". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 96–105. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається проблема мотивації мовних одиниць як співвідношення мовного знака та значення. Зокрема, акцентується увага на специфіці самого мовного знака, яка зумовлена передусім його асиметричною природою, оскільки будь-які фактори зміни завжди призводять до зсуву відношень між означуваним і означувальним. Крім того, аналізуються основні властивості й ознаки мовного знака, подаються різноманітні підходи до визначення типів семантичних знакових відношень, виділяються асиметричні відношення у словесному знакові (нульова асиметрія, синтагматична асиметрія, парадигматична асиметрія), вказуються наслідки асиметрії словесного знака. У дослідженні зазначається, що словесні знаки як категорії лексичної семантики одночасно належать і семантичній структурі – одній з окремих субструктур загальної структури мови, і рівню лексики. Як семантичні категорії вони базуються на семасіологічних ознаках, а як категорії лексичного рівня мають також формальне вираження, тобто категоріям лексичної семантики властиве змістовно-формальне відбиття. Необхідно розрізняти семасіологічний і ономасіологічний підхід до їх вивчення, тобто кожну з категорій можна визначити у змістовому та значеннєвому планах. Із семасіологічного погляду гомосемні одиниці – це омолексемні полісемеми, з ономасіологічного – полісемемні омолексеми, а гетерогенні – полілексемні омосемеми й омосемемні полілексеми. З погляду співвідношення словесного знака й лексичного значення категорії лексичної семантики визначаються в аспекті топологічної / диференційної лінгвістики, проте структурний підхід до значення ще повністю не відповідає на питання взаємозумовленості знака та значення. Значення виникає в тих випадках, коли існують концептуальні зв’язки певного виду, що поєднують концепти як дискретні змістові сутності свідомості. Ці зв’язки можуть бути імплікаційними, порівняльно- класифікаційними та семіотичними (знаковими). Одним з основних положень лінгвістичної теорії є принцип довільності мовного знака, тобто як неумотивованість, як відсутність зв’язку між означувальним і означуваним, однак у системі мови мовний знак виявляється відносно мотивованим.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

ФІГУРА, Олег, Олег БОРОВИК, Віктор ПОЛЮК та Микола МАЛАНЧІЙ. "ОЦІНКА МОЖЛИВОСТІ ЕФЕКТИВНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕРСПЕКТИВНИХ МОДЕЛЕЙ ОСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ: КАДРОВИЙ АСПЕКТ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 28, № 1 (17 травня 2022): 213–29. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v28i1.986.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено оцінку можливості ефективної реалізації перспективних моделей освітньої підготовки персоналу Державної прикордонної служби України з точки зору кадрових аспектів. Проведено порівняння діючої і перспективної моделей освітньої підготовки фахівців у ДПСУ за показниками: необхідна кількість науково-педагогічного складу; фаховий рівень підготовки НПС; рівень іншомовної підготовки НПС. Порівняльна оцінка дозволила сформулювати проблеми професійного характеру щодо можливості забезпечення реалізації перспективних моделей у кадровому відношенні, а також спрогнозувати можливі шляхи їх вирішення. До проблем професійного характеру віднесено відсутність необхідної кількості підготовленого НПС для змістової реалізації оновлених освітніх програм і реалізації лідерських курсів англійською мовою. Можливі шляхи вирішення проблем професійного характеру стосуються використання внутрішнього потенціалу відомчого вищого військового навчального закладу та взаємодії із закладами освіти сектору безпеки і оборони України, а також закордонними партнерами. Коректність висновків і пропозицій щодо проблем кадрового характеру та можливих шляхів їх вирішення для ефективної реалізації перспективних моделей підтверджена результатами емпіричних досліджень, проведених у відомчому ВВНЗ. Обґрунтовано, що реалізація перспективної моделі підготовки офіцерів тактичного та оперативного рівня у відомчому ВВНЗ потребує створення цілісної і комплексної системи підготовки НПС до викладання на лідерських курсах, а також те, що НПС потенційно спроможний реалізувати завдання з впровадження стандартів НАТО в освітній процес. Проведена оцінка ефективності реалізації перспективних моделей освітньої підготовки персоналу ДПСУ з точки зору кадрових аспектів сприяє прийняттю рішення щодо доцільності реалізації запропонованих моделей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Hoshovska, Daria, та Yaroslav Hoshovskyi. "САМОУСВІДОМЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ З ПСИХОФІЗИЧНИМИ ВАДАМИ: ЕМПІРИЧНИЙ ВИМІР ПРОБЛЕМИ". Psychological Prospects Journal, № 33 (9 червня 2019): 91–102. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-91-102.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено результати емпіричного вивчення психологічних особливостей самоусвідомлення підлітків, які мають певні психофізичні вади розвитку. Дослідження здійснено в навчально-реабілітаційному центрі з вибіркою, учасники якої навчаються в інклюзивних класах. Установлено ускладений характер психо- й соціогенезу таких дітей, зокрема в ракурсі самоприйняття, самоставлення тощо. Емпіричним способом установлено, що самоприйняття для дітей із певними вадами розвитку є найбільш значущим, насамперед для самостверджувального самооцінювання та відстоювання свого психофізичного простору в середовищі однолітків. Завдяки інтерпретації результатів факторного аналізу вдалося виокремити такі основні чотири фактори, які концентрували змістово-функціональну сутність їх самоусвідомлення: агресивне самоприйняття, самовпевнена самотність, невротичне прийняття зовнішності, дифузність і тривожність самоставлення. Досліджуваним притаманний високий рівень самоповаги, який засвідчує внутрішнє прагнення дітей із психофізичними вадами бути такими, як усі інші: бажаними, рецептованими, шанованими тощо. Підлітки з психофізичними вадами розвитку намагаються презентувати себе як упевнених, самовпевнених і закоханих у себе молодих людей. Діти переживають численні розлади самоприйняття, що посилюються уявленнями про власні психофізичні недосконалості на тлі своїх однолітків, тому сепараційне відмежування є намаганням ствердитися на рівні посиленого самоаналізу й глибокого самоусвідомлення. Досліджуваним підліткам притаманний високий рівень самооцінної та міжособистісної тривожності, а також самовпевнена самотність, що відіграє як самостверджувальну, так і, вочевидь, психозахисну функцію. Для підлітків із психофізичними вадами особливо значущим є прийняття своєї зовнішності, що засвідчує їхнє прагнення бути в загальнопопуляційному річищі розвитку – вибудовувати образ Я та Я-концепцію. Проте усвідомлення своєї інвалідизованості породжує тривожно-депресивні й невротичні реакції, свідченням чого є високий рівень невротизації та тривожності. Констатовано необхідність надання таким дітям ревіталізаційної допомоги.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Міщук, Інна Володимирівна. "ЯКІСТЬ ЗАКОНОДАВСТВА КРІЗЬ ПРИЗМУ ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ ТА ЗАСОБІВ ЗАКОНОДАВЧОЇ ТЕХНІКИ". New Ukrainian Law, № 4 (1 жовтня 2021): 92–97. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовані наукові підходи до визначення поняття «якість законодавства» та зроблено висновок, що якість закону включає його змістову досконалість, відповідність формальним вимогам, дотримання процедурних аспектів на етапі прийняття, а також від- повідність суспільним потребам та дотримання на етапі правореалізації. Правила та засоби законодавчої техніки віднесені до однієї з характеристик якості законодавства. Запропоновано правила законодавчої техніки умовно поділити на вимоги щодо змісту (системна узгодженість, відповідність суспільним потребам та актуальність, обґрунтованість, однозначність положень, логічність та ін.) та вимоги щодо форми (мовна досконалість, струк- турованість, які покликані забезпечити досконалість нормативно-правового акта тощо). Доведено, що недотримання правил та засобів законодавчої техніки – поширене явище сучасного законотворчого процесу, що негативно впливає на якість усього законодавства. Встановлено, що основними порушеннями є недотримання правила системної узгодженості законодавства, дублювання положень інших нормативно-правових актів, порушення фор- мальних вимог, помилки в термінології. Проаналізовано причини виникнення помилок, серед яких особливе місце посідає низь- кий рівень культури законотворчості та професіоналізму законотворців, відсутність єдиного системного документа, що узагальнював би чинні правила та засоби конструювання законів. У свою чергу основними напрямками, спрямованими на забезпечення дотримання правил та засобів законодавчої техніки є, по-перше, оволодіння депутатами необхідними правови- ми знаннями і застосування їх у практичній діяльності та, по-друге, вдосконалення норма- тивно-правового регулювання правил та засобів законодавчої техніки, зокрема, розробка та ухвалення спеціального законодавчого акта, в якому знайдуть відображення формальні та змістові вимоги до нормативно-правових актів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Максименко, Ірина. "Професійно-педагогічна спрямованість як детермінанта професійного становлення майбутнього інженера-педагог". Освітній вимір 40 (13 лютого 2014): 70–75. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v40i0.2958.

Повний текст джерела

Анотація:

Максименко І. Г. Професійно-педагогічна спрямованість як детермінанта професійного становлення майбутнього інженера-педагога. У статті розкрито сутність професійно-педагогічної спрямованості, охарактеризовано змістовий, мотиваційний та процесуальний компоненти структури, динаміка падіння індексу задоволеності професійним вибором, етапи особистісного зростання, критерії та рівні сформованості, висвітлено значущысть у професійного становлення майбутнього інженера-педагога.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Лисевич, Олександра. "Формування творчої компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі їх фахової підготовки". Освітній вимір 40 (13 лютого 2014): 65–70. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v40i0.2956.

Повний текст джерела

Анотація:

Максименко І. Г. Професійно-педагогічна спрямованість як детермінанта професійного становлення майбутнього інженера-педагога. У статті розкрито сутність професійно-педагогічної спрямованості, охарактеризовано змістовий, мотиваційний та процесуальний компоненти структури, динаміка падіння індексу задоволеності професійним вибором, етапи особистісного зростання, критерії та рівні сформованості, висвітлено значущысть у професійного становлення майбутнього інженера-педагога.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Mushkevych, Myroslava. "КАЗКОТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ СІМЕЙ ІЗ ПРОБЛЕМНОЮ ДИТИНОЮ". Psychological Prospects Journal, № 33 (9 червня 2019): 205–20. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-205-220.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті увагу акцентовано на системі психологічної допомоги сім’ї з проблемною дитиною. У плані представленого дослідження важливим є аналіз використання казкотерапії як складової частини психологічного супроводу сімей, які мають проблемних дітей дошкільного та раннього шкільного віку. Указано, що така форма роботи, як написання казки із сімʼєю, має діагностичне й психотерапевтичне значення. Зазначено, що казка допомагає виоремити особливості та стереотипи взаємодії й поведінки; сімейні правила та сімейний сценарій; сімейні міфи; життєвий сценарій; сімейні й індивідуальні межі; сімейну та життєву історію. Доведено, що спостерігаємо виражену позитивну динаміку за всіма емпіричними показниками, що змістовно визначають структуру психотипічного профілю батьків проблемних дітей після проведення казкотерапії. Виявлено, що програма супроводу з використанням казки стала важливим фактором якісної трансформації змістовно-структурних виховних елементів. Відбулася конструктивна трансформація стратегії потуральної протекції у сфері виховання дитини, ефективній корекції їхньої неконструктивної особистісної позиції. Констатовано, що, порівняно з традиційною програмою психологічної допомоги, упровадження казкотерапії до програми психологічного супроводу забезпечило більш ефективну корекцію неконструктивних особистісних настанов батьків проблемних дітей, а також достовірно вищий ступінь розвитку тих властивостей їх особистісної структури, які покладено в основу конструктивних патернів особистісного функціонування. Узагальнено дані порівняльного аналізу результативності формувальних заходів стосовно випробуваних експериментальної та контрольної груп за критерієм «рівень розвитку показників сімейного функціонування», які дають змогу констатувати, що зіставлення з традиційною технологією психологічної допомоги упровадження казкотерапії в програму психологічного супроводу забезпечило батьків проблемних дітей більш високим ступенем розвитку ефективних механізмів особистісно-сімейного функціонування, а також більш стійким рівнем сформованості особистісної настанови на конструктивне розвʼязання актуальних проблем.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

L.O., Petrychenko. "STUDENTS’ FORMATION OF LEGAL CULTURE IN HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS AS A BASIS OF YOUNGSTERS’ SPIRITUAL SECURITY IN MODERN WORLD." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 90 (November 4, 2020): 59–66. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-90-10.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті відстоюється положення, що духовну безпеку населення України здатне забезпечити лише демократичне правове суспільство, побудоване на основі правової компетентності та соціальної дові-ри його громадян, вияву високої громадянської позиції; одним із перспективних шляхів підтримання у суспільстві сталості і духовної безпеки, втілення ідей рівності і недискримінації є підвищення рівня правової культури та освіченості.Вищу освіту розглянуто як чинник розбудови правової держави, де правова культура громадян тісно пов’язана з усіма елементами правової системи формування правової культури молоді. Формування правової культури студентства визначене як тривалий процес, що реалізується в основному у середо-вищі ЗВО, визначає ступінь і характер правового розвитку особистості в суспільній правовій культурі, тісно взаємопов’язане з правовою освіченістю людини, зокрема, її розвиненою правосвідомістю, вмін-нями і навичками реалізовувати свої права, підпорядкувати поведінку вимогам правових норм.На основі аналізу наукової літератури встановлено, що складниками правової культури студентства є: повага до правових норм суспільства; наявність дієвих правових знань, норм права; висока культура, широка ерудованість; правові навички щодо реалізації суб’єктивних прав і свобод; особисто вмотиво-вана стала правомірна поведінка; громадсько-правова активність.Доведено, що у середовищі ЗВО є потреба у створенні цілісної системи формування правової куль-тури студентства із застосуванням різноманітних механізмів заохочення громадянської активності молоді, поширення студентського самоврядування, розвитку форм волонтерської діяльності та взаємо-допомоги. Визначено й охарактеризовано основні структурні компоненти системи формування право-вої культури студентської молоді у ЗВО: цільовий (формування всіх складників правової культури сту-дентства на основі принципів поінформованості та знань, доступності правової допомоги і підтримки, індивідуального підходу та толерантного ставлення; дотримання безпеки); суб’єкт-суб’єктний (надава-чі освітніх послуг, споживачі освітніх послуг, а також освітні стейкхолдери); організаційно-змістовий (зміст навчання студентів, специфіка виховної роботи та рівень студентського самоврядування тощо). The article defends the position that the spiritual security of the Ukrainian population can be ensured only by a democratic legal society, built on the basis of legal competence and social trust of citizens, the demonstration of a high civil position. One of the perspective ways to maintain sustainability, spiritual security in society and the implementation of the ideas of equality and non-discrimination is to increase the level of legal culture and education.High education is seen as a factor in building the rule of law, where the legal culture of citizens is closely linked to all elements of the legal system of youngsters’ legal culture. Students’ formation of the legal culture is defined as a long process, implemented mainly in environment of high education institutions. It determines the degree and character of individual’s legal development in public legal culture. Its closely interrelated with the legal personal education, including developed legal awareness, skills and abilities to realize own rights, and subject behavior to the requirements of legal norms.Based on the analysis of the scientific literature, the components of students’ legal culture are established. These are: respect the legal norms of society; availability the effective legal knowledge, legal norms; high culture, wide erudition; legal skills in the exercise of subjective rights and freedoms; personally motivated constant lawful behavior; social and legal activities.It is proved that there is a need to create an entire system of forming the students’ legal culture with the use of various mechanisms to encourage civic activity of young people, the spread of students’ government, the development of forms of volunteerism and mutual assistance. The main structural components of the system of formation students’ legal culture in higher education institutions are defined and characterized. Objective component (formation of all components the students’ legal culture on the basis of awareness and knowledge principles, availability of legal assistance and support, individual approach and tolerant attitude; safety). Subject-subjective component (providing the educational services, consumers of educational services, as well as educational stakeholders). Organizational and maintenance component (content of students’ education, specifics of educational work and the level of students’ self-government, etc.).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Черкаська, Любов, Оксана Москаленко, Юрій Москаленко та Олена Коваленко. "ВНУТРІШНЬОПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМНОСТІ ЗНАНЬ УЧНІВ З МАТЕМАТИКИ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 2-3 (9 квітня 2021): 438–44. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.088.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються деякі аспекти встановлення і використання у навчанні математики внутрішньопредметних зв’язків. Зіставлення основних змістових ліній шкільного курсу алгебри реалізовано на рівні теоретичних узагальнень та проілюстровано на прикладі конкретних вправ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Комар, Таїсія, та Олексій Лунков. "Проблема життєвого самоздійснення особистості у світлі наукових рефлексій". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)T3 (2020): 117–28. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-3-117-128.

Повний текст джерела

Анотація:

Наукове дослідження проблеми життєдіяльності людини пов’язане із загостренням проблеми збереження і сталого розвитку світу. До кола актуальних і недостатньо осмислених понять, перспективних для сучасного етапу розвитку психологічної науки, зокрема, галузей психології особистості та вікової й педагогічної психології входить і поняття самоздійснення. Метою статті єнауково-теоретична рефлексія міждисциплінарних підходів до дослідження процесу самоздійснення особистості. Встановлено, що у зарубіжних психологічних і філософських словниках термін «самоздійснення» (self-fulfillment) найчастіше трактується як завершений, кінцевий результат самореалізації, повне звершення можливостей особистості. У статті відзначено, що з проблемою самоздійснення семантично пов'язана низка інших понять: всебічний розвиток особистості, самоствердження, самоактуалізація, сенс життя, життєва стратегія, доля. Змістовно близькими і активно науково досліджуваними процесами, особистості є самореалізація та самоактуалізація. У наукових працях класиків марксизму представлена концепція тотальної людини, яка самореалізується в творчій, активній праці, в суспільному житті, культурі, пізнавальної діяльності. Самоздійснення, у значенні самореалізація особистості, ґрунтоване на вільному розвитку і прояві «людської природи». Виявлено, що наукові розробки кола проблем розвитку та вдосконалення людини у вітчизняній психології радянського періоду визначалися діяльнісним підходом. Ідея самореалізації особистості як максимально повного розкриття її творчого потенціалу розкривають в дослідженнях А. Маслоу і К. Роджерса. Вищим рівнем потреб щодо здійснення своїх ідентифікацій: таланту, творчих потенцій, цінностей, смислів, орієнтації А. Маслоу розглядає самоактуалізацію. Відзначене переконання К. Роджерса, що людська природа завжди прагне до безперервного розвитку, до реалізації можливостей людини, до реалізації своїх здібностей. Виявлено, що у наукових дослідженнях реалізацію або втілення, здійснення людини пов’язують із реалізацією «індивідуальних сутнісних сил», або «людської природи». Дослідники в досить різних контекстах намагалися вичленувати специфічний зміст природи особистості. Змістовно забезпечує ідею розвитку і реалізації особистості у динамічному світі поняття особистісного потенціалу. Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо в дослідженні змістовних характеристик та визначенні функційного навантаження особистісного потенціалу у процесі самоздійснення. Ключові слова: самоздійснення, самореалізація, самоактуалізація, особистість, особистісний потенціал, самість, діяльність, стратегії самореалізації, творчий потенціал.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Доценко, С. О., та Т. М. Собченко. "ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ ФІЛОЛОГІЧНОГО ТА ПРИРОДНИЧОГО ПРОФІЛЮ". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 53 (2019): 40–55. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2019.53.03.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначено дидактичний та освітній потенціал змістового модуля «Засоби цифрової підготовки» навчальної дисципліни «Педагогіка» для розвитку цифрових компетентностей студентів гуманітарних та природничих спеціальностей. Індекс цифрової компетентності у двох групах Г1 (природничий факультет) та Г2 (гуманітарний факультет) було визначено за допомогою вхідної та підсумкової діагностики, які розроблені згідно з рамкою цифрової компетентності DigComp 2.0 та методикою «Індекс цифрової компетентності» (Г. Солдатова та інші). Про ефективність зазначеного змістового модуля та його суттєвий вплив на розвиток цифрової компетентності студентів свідчать отримані результати: на рівні А1 (Початківець. Потрібно розвивати цифрові навички) – 14,3% студентів групи Г1, та 10,5% групи Г2; на рівні А2 (Дослідник. Розуміє високий потенціал цифрових технологій, але ситуативно використовує цифрові інструменти для навчання) – 17,1% студентів групи Г1, та 10,5% групи Г2; на рівні В1 (Інтегратор. Експериментує з цифровими інструментами в різних контекстах, інтегрує їх у своїй навчальній діяльності) – 20,1% Г1 та 23,7% Г2), на рівні В2 (Експерт. Цілеспрямовано добирає цифрові інструменти для певної ситуації) – 14,3% Г1 та 21,1% Г2. На рівні С1 (Лідер. Володіє певним набором цифрових інструментів та знає, як обрати найбільш ефективний у певній ситуації) –17,1% в групі Г1 та 15,8% в групі Г2. На рівні С2 (Новатор. Експериментує з високо інноваційними цифровими технологіями та розробляє свої) –17,1% в групі Г1 та 18,4% в групі Г2. Результати моніторингових досліджень дають всі підстави стверджувати, що розроблений змістовий модуль «Засоби цифрової підготовки» як складова навчальної дисципліни «Педагогіка» сприяє підвищенню рівня сформованості цифрової компетентності студентів. При цьому бачимо суттєвіші відмінності між показниками студентів гуманітарних та природничих спеціальностей, що свідчить про те, що для гуманітаріїв потрібно збільшити кількість годин на вивчення зазначеного модуля або впровадити нову навчальну дисципліну.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Adamchуk, O. O. "Методичні засади визначення та оцінки конкурентоспроможності підприємств сільського зеленого туризму". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 3(81) (30 вересня 2019): 141–44. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.3.26.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовані методичні засади визначення та оцінки конкурентоспроможності підприємств сільського зеленого туризму. Здійснено акцент на тому, що на її рівень впливає не тільки внутрішнє середовище підприємства та галузі, продуктів і послуг, але чи не найбільший вплив здійснює міжгалузева конкуренція, насамперед, зі сторони сільського господарства. Для оцінки різних аспектів конкурентоспроможності запропоновано сукупність методів: статистико-економічні, розрахунково-конструктивні, нормативні, математичного моделювання, анкетування, опитування. Розроблено алгоритм та виділено змістовні етапи досліджень. Запропоновані принципи оцінки конкурентоспроможності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Балендр, Андрій. "ХАРАКТЕРИСТИКА КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ОХОРОНИ КОРДОНУ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, № 1 (12 червня 2021): 24–43. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.687.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено результати комплексного аналізу концептуальних підходів до дослідження проблеми підготовки персоналу прикордонних відомств у країнах Європейського Союзу (ЄС) й розгляд можливостей творчого використання інноваційних ідей у сфері охорони державного кордону України. Підготовка фахівців з охорони кордону в країнах ЄС за сучасних умов відбувається за спільними (уніфікованими) стандартами освіти, впровадження яких дозволить підвищити рівень інтероперабельності (оперативної сумісності) українських прикордонників з фахівцями з охорони кордону країн ЄС. Запропонована стратегія наукового пошуку передбачає розробку механізму апроксимації підготовки українських прикордонників на основі дослідження загальноєвропейських освітніх стандартів та особливостей спільної підготовки фахівців з охорони кордону країн ЄС, що сприятиме розробці концепції підготовки персоналу ДПСУ відповідно до загальноєвропейських освітніх тенденцій. До основних підходів, покладених в основу концепції підготовки європейських фахівців з охорони кордону, на загальнонауковому рівні віднесено системний, синергетичний та діяльнісний підходи. На конкретно-науковому рівні – компетентнісний, студентоцентрований, культурологічний та аксіологічний, які є теоретико-методологічною стратегією дослідження, а також акмеологічний, андрагогічний, праксіологічний та інтегративний підходи, що розкривають практикоорієнтовану тактику дослідження. Як показують результати дослідження, процес підготовки персоналу прикордонних відомств країн ЄС відповідно до вимог уніфікованих освітніх стандартів розглядається як системний, багатовимірний феномен, а поєднання виокремлених методологічних підходів, які виступають методологічною основою до вирішення проблеми підготовки фахівців з охорони кордону в країнах ЄС, дає змогу розкрити її структурні, змістові, процесуальні особливості, визначити її сучасні тенденції та напрями розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Котлова, Людмила. "СТРУКТУРА МОРАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, № 9(54) (27 лютого 2020): 89–97. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.9(54).08.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена теоретичному аналізу підходів щодо розуміння структури моральної самосвідомості особистості. Дослідження спрямоване на виокремлення психологічних особливостей, структури та механізмів моральної самосвідомості особистості. Основними завданнями стали психологічний аналіз та на його основі узагальнення особливостей структури моральної самосвідомості.Морально зрілій особистості притаманний високий рівень моральної свідомості та самосвідомості, що проявляється в стійкості переконань і вірності своїм ідеалам, у розумінні та оцінці інших і себе, в самостійності та правильності прийнятих рішень, послідовності добровільних учинків, моральній надійності, здатності протистояти внутрішнім поривам, вмінні враховувати зовнішні обставини. Моральна самосвідомість розглядається як специфічна форма моральної свідомості, усвідомлення себе, своїх моральних цінностей, ставлень, якостей, потенційних можливостей, учинків, їх мотивів і наслідків, регулювання власної поведінки та моральне самовдосконалення.Виділено два рівні моральної самосвідомості: на першому рівні відбувається порівняння «Я» іншої людини, оцінювання її якостей, а потім ці якості переносяться на себе; на другому рівні відбувається співвіднесення знань про себе в процесі аутокомунікації, тобто в межах «Я і Я». Людина вже оперує готовими, сформованими знаннями про себе. На цьому рівні вона співвідносить свою поведінку з тією мотивацією, яку реалізує.Моральна самосвідомість може мати трьохкомпонентну структуру: афективний (емоційний), когнітивний, поведінковий (регулятивний) компоненти або чотирьохкомпонентну: когнітивний, світоглядний, поведінковий, емоційний. Основними змістовими характеристиками когнітивного компоненту моральної самосвідомості є моральні знання, переконання, моральна рефлексія. Емоційно-ціннісна складова моральної самосвідомості представлена моральними цінностями та моральними почуттями. Поведінковий компонент – моральною саморегуляцією.Моральна самосвідомість – це не лише осмислення певних проблем та обставин життя з точки зору моральних цінностей, що їх визнає конкретна людина, це й власна її самооцінка і спроба розібратися у справедливості й обґрунтованості моральних засад, якими вона керується.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Боженко, В., та О. Кузьменко. "ЗВ’ЯЗОК МІЖ ТІНЬОВОЮ ЕКОНОМІКОЮ ТА КОРУПЦІЄЮ: БІБЛІОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 176–85. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241306.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Узагальнено аргументи і контраргументи в межах наукової дискусії з питання взаємозв’язку між тіньовими економічними процесами і корупційними схемами в країні. Основною метою проведеного дослідження є ретроспективний і поточний аналізу стану наукових публікацій, присвячених проблемам протидії корупції та тіньової економіки, на міжнародному рівні на основі використання сервісу SciVal та VOSViewerv. Актуальність розв’язання наукової проблеми полягає в необхідності переходу від традиційного огляду наукових публікацій до новітнього підходу, що передбачає встановлення крос-тематик, а також міждисциплінарних та міжнаціональних зв’язків при дослідженні обраної наукової проблематики. Дослідження питання взаємоз’язку між рівнем корупції у країні та масштабами тіньової економіки здійснено в такій логічній послідовності: визначення динаміки наукових статей, присвячених проблемам протидії корупції та тіньових процесам; установлення найбільш цитованих наукових статей і видань з визначеної проблематики; проведення аналізу дослідницьких областей у SciVal, установлення перспективних напрямів дослідження обраної проблематики. Для моніторингу наукових публікацій, у яких висвітлюється питання взаємодії корупції з тіньовими економічними процесами, використано дані наукометричної бази Scopus за період 1996—2021 рр. Для проведення бібліометричного аналізу відібрано 4 696 наукових публікацій з визначеної проблематики. У середньому близько 40 % публікацій, присвячених дослідженню корупції та тіньової економіки, опубліковано вченими з країн Європи. Установлено, що 15 % публікацій, які присвячені питанням корупції та тіньової діяльності, належать до кластера «Грошово-кредитна політика; економічне зростання; експорт», рівень промінентності якого становить 94,448. За період 2011—2020 рр. науковці Шеффілдського університету (Великобританія), Оксфорського університету (Великобританія), Австралійського національного університету (Австралія) опублікували найбільшу кількість наукових праць, присвячених дослідженню зв’язку між корупцією і тіньовою економікою. На основі аналізу метаданих наукових публікацій виокремлено чотири змістовні кластери з використанням інструментарію VOSViewerv. Дослідження теоретично доводить, що корупція та тінізація економіки є складними та багатоаспектними явищами, які можуть як взаємодоповнювати, так і взаємообумовлювати один одного, а також мають системноважливий вплив на темпи соціально-економічного розвитку країни. Ключові слова: тіньова економіка, корупція, бібліометричний аналіз, кластер, нелегальна діяльність. Формул: 0; рис.: 4; табл.: 2; бібл.: 21.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Glushak, Oksana M. "СФОРМОВАНІСТЬ КОГНІТИВНОГО КОМПОНЕНТУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ З ФІЛОЛОГІЇ". Information Technologies and Learning Tools 40, № 2 (12 квітня 2014): 14–25. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v40i2.984.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто компоненти інформаційної культури майбутніх бакалаврів з філології: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, професійно-технологічний, оцінково-результативний. Охарактеризовано когнітивний компонент інформаційної культури й описано експериментальне дослідження ефективності формування когнітивного компоненту інформаційної культури бакалаврів з філології. У результаті дослідження визначено, що у студентів експериментальних і контрольних груп рівні сформованості інформаційної культури за змістовим критерієм суттєво відрізняються: у студентів експериментальних груп виявлено високий і достатній рівні засвоєння навчального матеріалу, тоді як студенти контрольних груп продемонстрували достатній і середній рівні знань.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Разумова, Олена, та Олена Резнікова. "Особливості розвитку професійної я-концепції сучасного вчителя". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)T.1 (2021): 161–71. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-161-171.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлені результати емпіричного дослідження проблеми особливостей розвитку професійної Я-концепції сучасного вчителя. Актуальністьпоставленої проблеми визначається протиріччям між необхідністю розвитку професійної Я-концепції педагога відповідно до соціальних очікувань і недостатньою визначеністю практики цього процесу.Мета статті: змістовний аналіз структурних компонентів професійної Я концепції сучасного вчителя і визначення на цій підставі критеріїв її позитивної спрямованості. У якості структурної основи дослідження виступила модель розвитку професійної Я-концепції педагога, що включає: когнітивну, оціночну, поведінкову, мотиваційну, духовно-ціннісну складові. Задля досягнення мети використовувалися методики «Хто Я?» М. Куна, Т. Макпартленда, методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі, методика «Моторна проба» Й. Шварцландера, методика «Індикатор копінг-стратегії» Д. Амірхана, методика діагностики мотивації професійної діяльності К. Замфір, методика діагностики ціннісних орієнтацій М. Рокіча. Проаналізовано особливості змісту і структурної організації професійної Я-концепції вчителя, її когнітивну, оціночну, поведінкову, мотиваційну, духовно-ціннісну складові. Визначено критерії позитивної Я-концепції вчителя: у когнітивній складовій – розвинений рівень рефлексії, професійно-орієнтовані ідентифікації, збалансованість модальностей Я-образів, їх внутрішня цілісність та загальний позитивний зміст; у оцінній складовій – адекватний рівень домагань та адекватна самооцінка; у поведінковій складовій – високий рівень розвитку стратегій розв’язання проблем, пошуку соціальної підтримки та виражені смисло-життєві орієнтації; у мотиваційна складовій – «оптимальний мотиваційний комплекс», спрямованість на особистісне зростання та здійснення внесків у суспільне життя; у духовно-ціннісній складовій – гармонійність структури термінальних і інструментальних цінностей. Окреслено перспективи розробки проблеми: зв’язати дослідження професійної Я-концепції педагогів із параметрами їх адаптованості, життєстійкості, самоактуалізації тощо. Ключові слова: педагог, професійна Я-концепція, рефлексія, ідентичність, образ Я, рівень домагань, мотивація, ціннісні орієнтації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Змістовий рівень"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями