Добірка наукової літератури з теми "Зміна облікових оцінок"

Світ живе в епоху глобальних змін. У контексті адаптації облікової системи до світових змін і враховуючи те, що остання призначена для здійснення складних за структурою процесів перетворення облікових даних, необхідне удосконалення підходів до оцінки якості облікової інформації відповідно до нестабільного економічного простору. Дослідження щодо якості облікових даних були розроблені у стабільних зовнішніх умовах і, на жаль, майже не пристосовані до прогнозування кризових тенденцій, вони мають бути ретельно вивчені для розробки основних сучасних підходів до побудови системи якості в умовах невизначеності. Під час аналізу наукової літератури зосереджено увагу на вивченні таких важливих питань: об’єкт дослідження якості бухгалтерського обліку (що автори пропонують оцінювати); показники оцінки якості; методи оцінки якості бухгалтерської інформації та шляхи її удосконалення. У статті узагальнено підходи до оцінки якості облікової інформації. Зроблено висновок, що оцінку якості облікової інформації варто здійснювати за такими напрямами: відповідність безпосередньо статей звітності якісним характеристикам; відповідність фінансової звітності якісним характеристикам її подання і представлення; оцінка впливу зовнішніх факторів, а для пояснення впливу детермінант на якість бухгалтерської інформації варто в подальшому розробити змішаний метод з врахуванням як кількісних, так і якісних показників.

У статті обґрунтовано визначення поняття суттєвості в бухгалтерському обліку як сукупності пропущеної, правильно поданої та відсутньої додаткової облікової та необлікової інформації у фінансовій звітності, яка може призвести до зміни управлінських рішень чи оцінки її кваліфікованими користувачами. На основі аналізу нормативної бази та наукових джерел уточнено перелік облікових та необлікових об’єктів суттєвості, розкрито порядок визначення порогів суттєвості за статтями обліку та порядок розкриття суттєвості в обліковій політиці суб’єктів державного сектору. Пропонується внутрішнім нормативним документом ввести в обов’язок укладачів фінансової звітності проведення оцінки облікової та необлікової інформації на предмет суттєвості та відображати у фінансовій звітності всю суттєву для користувачів інформацію.

У статті досліджено питання формування облікової інформації, зокрема сутності, класифікації та її нормативно-правового забезпечення. Визначено взаємозв’язок та логічну послідовність термінів «інформація – економічна інформація – облікова інформація». Проаналізовано різні підходи до структурування облікової інформації та її класифікаційних ознак. Визначено основні вимоги, які пред’являються до облікової інформації, та принципи, яким вона повинна відповідати. Досліджено нормативне забезпечення облікової інформації, зокрема первинної документації, та виявлено ряд неузгодженостей між правовими актами. Обґрунтовано вплив змін нормативної регламентації первинних документів на їх оцінку з точки зору експерта-бухгалтера як доказової бази у досліджуваній справі.

Діяльність бюджетних установ має свої особливості, які зумовлюють відповідну специфіку нормативного забезпечення облікового процесу в установах державного сектору. Метою написання статті є проведення аналізу нормативно-правового забезпечення облікового процесу господарської діяльності бюджетних установ. Нормативне забезпечення обліку – це комплекс нормативно-правових документів, які встановлюють єдині вимоги до ведення обліку у бюджетних установах. Нормативна база є сукупним відображенням соціального, політичного, економічного, міжнародного впливів. У роботі розглянуто розвиток бюджетного обліку у 20-21 столітті. Виникнення різних форм власності після 1991 року призвело до суттєвих реформаційних процесів у бюджетному обліку. Нормативно-правове забезпечення обліку у бюджетних установах можна поділити на три рівні: вищий рівень – регулює діяльність всіх суб’єктів господарювання, незалежно від форми власності; середній рівень – характеризується нормативним забезпеченням обліку діяльності установ державного сектору економіки; нижчий рівень – визначає перелік нормативів, які розроблені і функціонують виключно для забезпечення діяльності конкретної установи. Основою ведення обліку є базові нормативи, які прийняті основним законодавчим органом України і визначають правові засади функціонування суб’єктів господарювання різних форм власності. Сюди відноситься Конституція України, Господарський Кодекс України, Цивільний Кодекс України, Трудовий Кодекс України, Кодекс про адміністративні правопорушення, Податковий Кодекс України. У цій нормативній ланці важливо виділити, Бюджетний кодекс України та Закон України «Про Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Середній рівень нормативно-правового забезпечення включає у себе нормативні акти, які визначають методику обліку активів, пасив та господарських процесів у бюджетних установах. Ознайомлення практикуючого бухгалтера з нормативами вищої і середньої ланок дає базові знання щодо діючої методики обліку у бюджетних установах. Але кожна бюджетна установа має свої особливості у побудові облікового процесу. Керівник бюджетної установи затверджує пакет внутрішніх документів, які визначають правила функціонування цієї установи: штат працівників та посадові оклади, форма оплати праці, посадові обов’язки штатних працівників, облікова політика бюджетної установи. Слід зазначити, що керівник бюджетної установи формує свою облікову політику у відповідності до діючого законодавства. Нормативна база з обліку в бюджетних установах знаходиться у процесі реформування і постійних змін. Зміни зумовлені глобалізаційними процесами, які відбуваються у світі та прагненням України приєднатися до них.

Анотація. Розглянуто еволюцію рахунків бухгалтерського обліку в частині обліку нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних з ними, удосконалено підходи до його побудови для достовірного відображення цих об’єктів у фінансовій та управлінській звітності з урахуванням сучасних тенденції розвитку економіки. Актуальність розв’язання наукової проблеми полягає в тому, що нині є потреба у розробленні нової методології обліку нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних з ними. Це пов’язано з наявністю значних відмінностей між балансовою і ринковою вартостями підприємств, що зумовлене недосконалістю класифікації нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних з ними, їхнім визнанням, оцінкою, відображенням на рахунках і у фінансовій звітності. Методологічними засобами проведеного дослідження є методи наукової абстракції, історичний, моделювання, аналіз змісту нормативних документів, порівняння, групування, абстрактно-логічний метод. Наголошено, що Глобальний моніторинг нематеріальних фінансів, який демонструє ринкову вартість провідних підприємств світу, вказує на значну питому вагу нематеріальної складової у вартості компаній і їхню недостатню розкритість в обліку. Зазначено, що особливу увагу необхідно приділяти відображенню нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних із ними, в українському Плані рахунків бухгалтерського обліку, який повинен забезпечувати єдність облікової інформаційної системи кожного суб’єкта господарювання, а також одночасно бути основою щодо узгодженості облікових показників у фінансовій звітності, на основі якої формуються статистичні показники. Вивчення історії розвитку нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних з ними, у Планах рахунків бухгалтерського обліку, що діяли з 1959 року донині, дало змогу відмітити зміни, які відбулися, виявити фактори, що вплинули на їхню еволюцію, установити недоліки при відображенні в обліку, окреслити й проаналізувати сучасний стан і дати оцінку розвиткові цієї категорії на майбутнє. Відмічено, що найбільшої трансформації з 1993 року зазнав рахунок, на якому ведеться облік гудвілу. Зазначено, що виокремлення об’єктів нематеріальних активів для включення їх у План рахунків бухгалтерського обліку України здійснено з урахуванням міжнародних, європейських та українських стандартів експертної оцінки й обліку. Обґрунтовано необхідність виокремлення субрахунку для обліку безпосередньо програмного забезпечення із введенням субрахунку для обліку програмних прошивок для програмних пристроїв. Розкрито доцільність виокремлення на окремому рахунку поточних нематеріальних активів. Зазначено необхідність ведення обліку внутрішнього гудвілу, що дасть змогу визначити сильні сторони компанії під час її поточної діяльності, а також розкрити їх при продажу, за потреби. Рекомендовано для обліку внутрішнього гудвілу використовувати аналітичні рахунки, на яких згруповано інтелектуальні активи за їх видами (людські активи, персональний внутрішній гудвіл керівника, клієнтські активи, нематеріальні активи, пов’язані з контрактами, організаційні активи, соціальні активи, екологічні активи). Ключові слова: нематеріальні активи (НМА), гудвіл, інтелектуальний капітал, рахунки бухгалтерського обліку, фінансовий облік, управлінський облік. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 4; бібл.: 30.

Стаття присвячена формуванню наукових засад трансформації методології обліку і аудиту на основі зростання їх технологічних можливостей і суспільної корисності при залученні до реалізації цілей ста-лого розвитку. Розширено теорію обліку і аудиту привнесеннями з сучасних загальноекономічних та облікових теорій, доведена відповідність обліку і аудиту ключовим параметрам соціально-економічних інститутів, що слугувало підставою для класифікації й ієрархічного розміщення складових інституту аудиту. Ці привнесення поглиблюють теоретичний фундамент аудиту сучасними економічними й обліковими теоріями, орієнтують практику аудиту на залучення методології, методів і інструментів із суміжних сфер діяльності як відповідь на запити соціально-економічних середовищ. У ході дослідження встановлено, що як форма інтегрованих ком-петенцій аудит спирається на міждисциплінарну методологію та має системний характер, що реалізується як диференційний комплекс із реалізацією розвинутих концепцій аудиту, а отже, претендує на окрему іденти-фікацію в соціальному інституційному середовищі. Аудит є окремим комплексом взаємопов’язаних елементів, що об’єднують в єдину систему інституціонально-нормативне забезпечення, технології інформаційного конт-ролю та перевірки даних, інформаційні процеси щодо результатів спостереження, оцінки економічної та соці-альної ефективності як обов’язкових складових сталого розвитку. Для забезпечення методологічної транс-формації аудиту сформульовано рекомендації щодо інноваційного наповнення напрямів змін, підходів та мето-дів аудиту, визначено рамки розширення меж методології аудиту в умовах сталого розвитку, розвинуто осно-ви об’єктно-методичної трансформації методології аудиту. Інституціональні засади трансформації методо-логії аудиту можна трактувати як сукупність формальних і неформальних положень і регуляторів.

У статті досліджено сутність елементів методу бухгалтерського обліку (оцінки, калькуляції та документування) та визначено їх вплив на побудову обліку фінансових результатів будівельних підприємств.Встановлено, що методи бухгалтерського обліку (спеціальні, специфічні, приватно-наукові, ті, що сформовані в середовищі бухгалтерського обліку) як система складних багаторівневих зв’язків забезпечують розвиток інструментарію, за допомогою якого досліджуються об’єкти обліку.Обчислення фінансових результатів відбувається шляхом співставлення доходів і витрат, які представляють собою об’єкт оцінки, а підходи до їх оцінки обумовлюються обраною концепцією фінансових результатів та залежать від поставленої мети. Визначено, що оцінка бере участь у формуванні обліково-економічної інформації на всіх етапах облікового процесу, починаючи зі складання первинних документів і завершуючи формуванням фінансової звітності. Кожний об’єкт бухгалтерського обліку має специфічні особливості, відтак, виступає водночас об’єктом оцінки.Досліджено шляхи впливу на витрати будівельних підприємств, що спричиняє зміну розміру фінансових результатів, серед яких виокремлено: вибір порядку створення резерву сумнівних боргів, методу обліку витрат на виробництво, порядку калькулювання собівартості, методу оцінки ступеня завершеності робіт тощо. Проведений аналіз статей калькулювання витрат згідно з попередньою та чинною редакцією Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних дає підстави стверджувати, що в попередній редакції Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт № 30 статті калькулювання витрат було розділено на прямі та непрямі. Новою редакцією такого розподілу не передбачено, визначено чотири статті калькулювання витрат, скорочено перелік статей калькулювання витрат. З’ясовано, що документація є одним із надважливих елементів методу бухгалтерського обліку, що використовується для первинного спостереження за господарськими операціями. Окреслено основні засади документування процесу будівництва.

Мета. Опис одного з можливих способів оцінки якості та прогнозування вартості іконописних творів, а також опис прикладів такої оцінки, які є обґрунтованими результатами досліджень стану ринку відповідних товарів. Методика. Для досягнення поставленої мети були використані методи протокольного порівняльного аналізу зразків, що підлягають оцінці, з окремими об’єктами, виділеними в системі споріднених об’єктів, які вже оцінені та представлені на відкритому ринку. Таким чином, досягаються вимоги щодо обґрунтованості, відтворюваності та доступності для верифікації результатів прогнозування, а також їх корекції при наявності змін на антикварному та мистецькому ринках. Результати. За результатами досліджень встановлено, що в основі формування уявлень про якість лежать гуманітарні потреби особистості в справлянні соціокультурних обрядів «причастя-відлучення» та «обдаровування-віддаровування». Водночас, в основі формування цінових покажчиків на ринку, головне значення відіграють фінансові можливості потенційного покупця. Номенклатурне визначення якості ікон встановлюється на основі врахування сукупності корисної інформації про них, яку обліковують за допомогою відповідей на критеріальні запитання, описані в спеціальному протоколі. Прогнозовані показники вартості ікон потрібні для визначення можливих фінансових збитків у разі втрати пам’ятки культури або наявності майнових спорів; як орієнтовні показники можливої ринкової вартості (за умови наявності попиту) або показники в фінансових операціях – страхові суми, вартість застави, вартість оренди та інше. Прогнозування вартості не можна здійснювати за кінцевими результатами аукціонних торгів споріднених предметів, адже у цьому випадку рефлекторно враховується невмотивована компонента, пов’язана з індивідуальними суб’єктивними потребами покупців. За участі в аукціонних торгах важливим фактором успіху слід вважати швидкий вихід предмета до рівня першої кваліметричної точки. Активність учасників ринку в цьому інтервалі дозволяє більш ґрунтовно передбачити результати у межах перша-друга кваліметрична точка. Наукова новизна. Розроблено оптимальну за часом виконання методику прогнозування вартості ікон для задоволення потреб професійних оцінювачів в завданнях визначення рівня фінансових збитків в результаті втрати пам’ятки культури (або часткової втрати), обґрунтування страхових сум, облікової вартості, очікуваних вартісних показників при продажу на вільному ринку, а також в операціях оренди, застави, оцінки безхазяйного майна. Практична значимість. Проведено дослідження сучасного ринку ікон, виділено основні чинники формування уявлень про їх якість та розроблено теоретичні товарознавчі засади для здійснення оцінки якості та прогнозування вартості. Зазначені розробки мають високе практичне значення: сприятимуть збереженню цієї групи художніх та історичних пам’яток й впровадженню відповідних знань в сферу культури, національного виховання й освіти.

Актуальність теми дослідження. Представляє інтерес дослідження відповідності заявлених цілей щодо розбудови інноваційної моделі економіки змісту конкретної політики їх реалізації. Постановка проблеми. Показники розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності в економіці свідчать про відсутність адекватних законодавчих актів в частині фінансової підтримки інноваційної діяльності та обмеженість фінансових можливостей реального сектору економіки. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний науковий і практичний внесок в дослідження механізмів фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності становлять праці провідних науковців В. Гейця, В. Александрової, Л. Федулової, А. Даниленко, С. Онишко та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Високий динамізм розвитку, загострення економічних, політичних протиріч вимагає вдосконалення фінансової бази інноваційної діяльності підприємств. Постановка завдання. Метою статті є дослідження тенденцій зміни структури капіталу в галузях реального сектору економіки та оцінка їх впливу на інноваційно-інвестиційну активність підприємств. Виклад основного матеріалу. Дослідженням виявлені негативні тенденції зміни структури капіталу підприємств базових галузей економіки. Зменшується частка власного капіталу, більше половини джерел фінансування припадає на поточні зобов’язання. Скоротились кредитні програми для бізнесу, що зумовлено високими процентними ставками та низьким рівнем рентабельності підприємств. Негативний вплив на ці процеси здійснила монетарна політика НБУ: трикратне знецінення національної валюти, висока інфляція та облікова ставка поглибили кризу і обмежили доступ підприємств до кредитних ресурсів. Висновки. Стратегія управління економікою країни орієнтована на екстенсивний розвиток. Якщо вона буде консервуватись і на майбутнє, то економіка України залишиться не конкурентноздатною, не спроможною вирішити проблеми бідності значної частини населення, втратить свій науково-технічний, інтелектуальний потенціал. Обгрунтовані напрямки зміцнення фінансової бази інноваційної діяльності бізнесових структур та підвищення їх інвестиційної привабливості.

Швидкий розвиток цифрової економіки як у всьому світі так і в нашій країні, впливає на всі сфери діяльності, в тому числі і на облікові процеси. Бухгалтерський облік у теоретичному і в практичному плані, також зазнає істотних змін. Проте методологія та інструментарій бухгалтерського обліку не завжди відповідають сучасним реаліям, в силу чого виникає ряд проблем, повязаних з впровадженням цифрових рішень. На підприємствах автоматизується збір і реєстрація первинної інформації з використанням сучасних засобів вимірювання, що забезпечує документування господарських операцій винятково в електронній формі. Удосконалення теорії і формування практики ведення бухгалтерського обліку теоретично об'єднані з розширенням інформаційного потенціалу наявного економічного простору. В статті розглядається розширення відображення області діяльності організації в обліку; підвищення якості інформації та оперативності обліку, виявлення і збільшення числа нових об'єктів обліку, розробка інноваційних методів оцінки нових об'єктів обліку, формування підходів до інтегрування різних видів обліку, використання сучасних інформаційних технологій збору і опрацювання інформації (блокчейн-технології), розробка теоретичних, методичних і прикладних аспектів розвитку бухгалтерського обліку.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку та складання і подання фінансової звітності. Головне призначення облікової політики - вибрати найбільш оптимальний варіант методики ведення обліку на своєму підприємстві.