Дисертації з теми "Злочинці"

В узагальненнях судової практики з цієї категорії справ зазначається, що застосування судами законодавства про відповідальність за військові злочини свідчить про наявність проблем, що виникають при кваліфікації протиправних дій, а їх неоднакове вирішення спричиняє судові помилки. І саме тому доцільним є розкриття системи військових злочинів із зазначенням особливостей видових об`єктів груп юридичних складів злочинів, що і утворюють цю систему.

В узагальненнях судової практики з цієї категорії справ зазначається, що застосування судами законодавства про відповідальність за військові злочини свідчить про наявність проблем, що виникають при кваліфікації протиправних дій, а їх неоднакове вирішення спричиняє судові помилки. І саме тому доцільним є розкриття системи військових злочинів із зазначенням особливостей видових об`єктів груп юридичних складів злочинів, що і утворюють цю систему.

Вакула І. Ю. Стадії вчинення злочину за кримінальним правом України та Республіки Польща: порівняльно-правове дослідження: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право (081 – Право) / Вакула Ірина Юріївна. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, 2019. - 209 с.
Дисертація є комплексним порівняльно-правовим дослідженням інституту стадій вчинення злочину за кримінальним правом України та Республіки Польща. Констатовано, що попри значний інтерес фахівців у галузі права до вивчення інституту стадій вчинення злочину, в сучасній науці кримінального права України немає комплексного порівняльно-правового дослідження стадій вчинення злочину. Відтак залишається чимало невирішених та дискусійних питань, зокрема щодо: – визначення видів злочинів, за готування до яких має бути встановлена кримінальна відповідальність, а також структурного розміщення норм про відповідальність за готування до злочину; – доцільності закріплення у КК України самостійної відповідальності за непридатний замах; – обґрунтованості зменшення розміру найбільш суворого виду покарання за готування до вчинення злочину та замах на злочин; – ефективності кримінально-правових норм про призначення покарання у виді довічного позбавлення волі за незакінчені злочини проти основ національної безпеки та деякі посягання проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (відсутність таких наукових розробок). У роботі проаналізовано основні теоретичні питання стадій вчинення злочину в кримінальному праві України та Республіки Польща. Історико-правове вивчення становлення та розвитку інституту стадій вчинення злочину в кримінальному праві та законодавстві України та Республіки Польща дало змогу окреслити суттєві відмінності цього інституту. Зокрема, на формування інституту стадій вчинення злочину мали вплив джерела кримінального права, які, з огляду на об’єктивні причини та історичні особливості, значно відрізнялися. Розглянуто специфіку реформування законодавства щодо закріплення інституту стадій вчинення злочину впродовж різних етапів розвитку кримінального права України та Республіки Польща. Відтак дослідження окремих пам’яток права засвідчило, що законодавець упродовж різних часових періодів по-всякому визначав стадії злочину, зокрема закріплював усі види стадій вчинення злочину або визначав їх частково, нормативно закріплюючи окремі з них. Питання про призначення покарання за незакінчений злочин також розглядалося неоднаково (через встановлення рівнозначного за суворістю покарання як за закінчений злочин або визначення самостійної відповідальності за вчинення готування та замаху як за окремі злочини). У рамках порівняльного аналізу окреслено відмінності у структурному розміщенні норм про стадії вчинення злочину в законодавстві України та Республіки Польща. Інститут стадій вчинення злочину, відповідно до КК України, передбачений у розділі III «Злочин, його види та стадії», натомість у кримінальному законодавстві Республіки Польща він закріплений у розділі II «Форми вчинення злочину». Таке розміщення свідчить певною мірою про поєднання ознак, що характеризують стадії вчинення злочину, з ознаками співучасті. Зокрема, це стосується стадії готування, яку польські науковці визначають у двох формах (конфігураціях) – «одноособовій» («jednoosobowej») та «багатоособовій» («wieloosobowej»). На основі проаналізованих підходів щодо визначення поняття стадій у кримінальному праві України та Республіки Польща сформульовано дефініцію стадій вчинення злочину. Стадії вчинення злочину – це форми посягання, що охоплюють намір, готування, замах та закінчений злочин і відрізняються між собою ступенем суспільної небезпечності, реалізацією злочинного наміру, моментом припинення та особливостями кримінальної відповідальності. Запропоновано виокремлювати в теорії кримінального права України стадію наміру вчинення злочину, хоча і не кримінально карану, проте таку, яка передує у часі стадії готування та замаху, слугує тим підґрунтям, яке обумовлює протиправність дій особи та реалізується в наступних стадіях Здійснено порівняльно-правове дослідження стадії готування до злочину, ознак та видів готування. На підставі опрацьованого законодавства та теоретичних положень можна стверджувати, що стадія готування до злочину має спільні ознаки та види. Проте польський законодавець визначає додаткові види, зокрема «складання плану» та «збирання інформації». Відповідно до кримінального законодавства Республіки Польща, стадія готування має певні форми вираження, а саме форму «повного» готування, «вибіркового», форму «роз’яснення» («уточнення»), форму «заміни» та приховані види готування («криптоготування»). Більшість зазначених видів готування відомі доктрині кримінального права України. Зокрема, приховані види готування – це усічені склади злочинів, закріплені у КК України. Вияв готування через зазначені форми обумовлений особливостями кримінальної відповідальності в КК Республіки Польща. Кримінальна відповідальність за готування настає лише тоді, коли такий вид готування передбачений в Особливій частині КК Республіки Польща з визначенням самостійної санкції. На основі теоретичних та законодавчих положень кримінального права України та Республіки Польща розкрито ознаки та види стадії замаху на злочин. Основною відмінністю КК Республіки Польща (від КК України) є те, що вчинення замаху на злочин тут допускається і з прямим, і з непрямим умислом. Проаналізовано позиції польських та українських науковців стосовно поділу замаху на закінчений та незакінчений. Встановлено недоцільність такого поділу з урахуванням судової практики у кримінальних провадженнях, що стосуються замаху на злочин. Окремо акцентовано на понятті непридатного замаху на злочин («usilowanie nieudolne»), який закріплений на законодавчому рівні у Республіці Польща. За КК Республіки Польща, розглядаючи цей вид замаху, суд може пом’якшити покарання або взагалі відмовитися від призначення покарання. Проаналізовано законодавчі положення та позиції польських науковців щодо правового поняття та ознак непридатного замаху. Визначено критерії розмежування придатного і непридатного замаху та обґрунтовано недоцільність визначення непридатного замаху у вітчизняному законодавстві. Закріпивши у КК України поняття непридатного замаху у випадках посягання на непридатний предмет (об’єкт) або з використанням непридатних засобів, законодавець оминув увагою низку випадків вчинення посягань за наявності помилки винного в інших ознаках злочинного діяння (зокрема, помилки у способі вчинення злочину, суспільно небезпечних наслідках, розвитку причинового зв’язку, місці, часі тощо). Здійснено порівняльно-правовий аналіз закінченого злочину в кримінальному праві України та Республіки Польща. Польський законодавець не передбачає дефініції закінченого злочину, а лише зазначає два види злочину за ступенем шкідливості – тяжкий злочин (zbrodnia) та менш тяжкий злочин (wystepek). Зроблено висновок, що закріплення чіткого поняття злочину (ч. 1 ст. 11 КК) та його видів (закінченого – ч. 1 ст. 13 та незакінченого – ч. 2 ст. 13) у КК України є більш вдалим підходом, оскільки свідчить про правову визначеність. Позитивним зарубіжним досвідом для вітчизняного законодавця слугує детальне роз’яснення в окремому розділі КК Республіки Польща критеріїв визначення ступеня шкідливості злочину, які охоплюють усі елементи складу злочину (вид та характер порушеного права, розмір заподіяної чи загрози заподіяння шкоди, спосіб та обставини вчинення злочину, небезпечність вчинених діянь та характер їх вчинення, мотиви винного, вид порушених (правил поведінки) засад обережності та ступінь їх порушення (§2 ст. 115 КК Республіки Польща). Розглянуто класифікацію злочинів у кримінальному праві та законодавстві України і Республіки Польща. Висвітлено власну позицію щодо можливості чи неможливості виокремлення стадій вчинення злочину у тих посяганнях, щодо яких є дискусії (злочинах із подвійною формою вини, триваючих, усічених, «одномоментних», «двоетапних», вчинених при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, у стані сильного душевного хвилювання). У рамках порівняльного аналізу виявлено недосконалість чинних норм КК України про відповідальність за готування до вчинення злочину. Визначено критерії, на які належить зважати при встановленні кримінальної відповідальності за готування до вчинення злочину (об’єкт посягання, наближеність у діях до безпосереднього вчинення злочину, характер та ступінь суспільної небезпеки підготовчих дій, наявність можливості відрізнити суспільно небезпечні діяння, що утворюють готування, від звичайних дій у повсякденному житті, визначення злочинів, які за описом диспозиції вже є готуванням до злочину (злочинів) в Особливій частині КК України). Запропоновано встановити відповідальність за готування до тяжких, особливо тяжких злочинів з урахуванням визначеного під час дослідження переліку найбільш небезпечних посягань на життя, свободу людини, зокрема і спеціальних категорій потерпілих, найнебезпечніших злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку та тих, готування до яких найчастіше простежується у правозастосуванні (контрабанда, окремі посягання на власність, заволодіння спеціальними предметами). А відтак змінити редакцію ст. 14 КК України, зваживши на запропоновані зміни. Зроблено висновок, що ступінь суспільної небезпеки злочинного діяння, чи то закінченого, чи незакінченого, має враховуватися у кожному конкретному випадку. Обов’язкове обмеження максимального розміру найбільш суворого виду основного покарання за готування до злочину та замах на вчинення злочину невиправдано омежує право суду призначити в деяких випадках покарання, зокрема за замах на рівні із закінченим злочином, перешкоджає реалізації принципу справедливості та індивідуалізації покарання. Констатовано, що відповідне зменшення покарання за незакінчений злочин має бути правом, а не обов’язком суду. Тому запропоновано змінити чч. 2 та 3 ст. 68 КК України шляхом вказівки на право суду призначити зменшені розміри найбільш суворого виду покарання за готування та змах. Констатовано, що призначення покарання у виді довічного позбавлення волі за незакінчені злочини проти основ національної безпеки (ст.ст. 109–114-1), а також злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (ст.ст. 437–439, ч. 1 ст. 442 та ст. 443) суперечить загальним засадам призначення покарання (ст.ст. 65–67), призначення покарання у виді довічного позбавлення волі (ст. 64), а відтак є недоцільним. Такий висновок зроблено на основі того, що злочинні наслідки у вигляді загибелі однієї чи кількох осіб, інших тяжких наслідків, за вчинення яких встановлено довічне позбавлення волі, не можуть настати при незакінченому посяганні, а тому такий вид покарання неспіврозмірний до вчиненого готування чи замаху на відповідні об’єкти кримінально-правової охорони. З тих самих міркувань необґрунтовано призначати довічне позбавлення волі за будь-які інші незакінчені посягання. З урахуванням зазначених висновків запропоновано внести зміни до кримінального законодавства. The dissertation is a comprehensive comparative law research of the institute of degrees in the commission of crime against the criminal law of Ukraine and the Republic of Poland. It was noted that despite the law experts’ substantial interest in studying the institute of degrees in the commission of crime, at present in the science of criminal law of Ukraine, there is no comprehensive comparative legal research of degrees in the commission of crime, and there are many unsolved and argumentative issues, in particular: – there is no common approach to determine types of crimes for the preparation of which liability to prosecution should be established, as well as the structural allocation of liability rules to the preparation for crime; – the viability issue of providing a legislative framework in the Criminal Code of Ukraine for independent liability for an uncompleted attempt is ambiguously resolved; – the validity issue of reducing the size of the most severe form of punishment for the preparation for a crime and attempted crime is not resolved; – no researches were conducted on the effectiveness of criminal law standards on sentencing decision for life imprisonment for inchoate crimes against the foundations of national safety and some encroachments against peace, human security and the international law and order. The main theoretical issues of degree in the commission of crime in the criminal law of Ukraine and the Republic of Poland are analyzeв in the paper. The historical and legal research of forming and developing the institute of degrees in the commission of crime against the criminal law of Ukraine and the Republic of Poland permits to determine the significant differences of this institution. Forming the institute of degrees in the commission of crime was influenced by the sources of criminal law, which due to objective causes and historical features were significantly different. The peculiarities of reforming the legislation to consolidate the institute of degrees in the commission of crime during various stages of developing the criminal law of Ukraine and the Republic of Poland are examined. According to the research results of individual monuments of law, it was concluded that during various periods the legislator differently defined the degrees of crime, in particular fixed all kinds of degrees in the commission of a crime, or defined them quasi, normatively fixing some of them. The issue of sentencing for an inchoate crime was also determined differently: by defining a punishment equivalent in severity, as for a completed crime or determining independent liability for making preparation and attempting separate crimes. The comparative research showed the differences in the structural placing of standards on the degrees of the commission of a crime in the legislation of Ukraine and the Republic of Poland. The institute of degrees in the commission of crime in accordance with the Criminal Code of Ukraine, covered by section III «Crime, its types and degrees» and in the criminal law of the Republic of Poland it is enshrined in section II «Forms of commission of a crime». This placement certifies, to some extent, a combination of signs characterizing the degrees of the commission of a crime with signs of complicity. In particular, this concerns the preparation degree, which the Polish scientists define in two forms «one-man» (jednoosobowej) and «many-men» (wieloosobowej) configurations. Based on the analyzed approaches to defining the concept of degrees in the criminal law of Ukraine and the Republic of Poland, the definition of degree in the commission of crime is formulated. The degrees of the commission of a crime are forms of offence covering intent, preparation, attempt, and a completed crime, which differ from each other in the level of public danger, execution of criminal intent, termination, and specifics of criminal liability. In the theory of criminal law of Ukraine, it is proposed to distinguish the degree of the intentional commission of a crime not criminally punished but preceding the degree of preparation and attempted act, and is the basis to determine the wrongfulness of a person’s actions and is executed in the following degrees. A comparative law research of the degree of preparation of crime, signs, and types of preparation is made. Under the researched legislation and theorizes, it can be determined that the degree of preparation of crime has common features and types. However, the Polish legislator defines additional types, such as «planning» and «collecting information». In accordance with the criminal law of the Republic of Poland, the degree of preparation has certain expression forms, namely, the forms of «completed» preparation, «selective» preparation, «clarification», «replacement» and hidden types of preparation («crypto preparation»). Most of these preparation types are known to the doctrine of criminal law of Ukraine. In particular, hidden types of preparation are inchoate crimes enshrined in the Criminal Code of Ukraine. Expressing the preparation with above-mentioned forms is subject to the peculiarities of criminal liability in the Criminal Code of the Republic of Poland. Criminal liability for preparation occurs only if this type of preparation is covered by the particular conditions of the Criminal Code of the Republic of Poland, with defining an independent sanction. Based on the theoretical and legislative provisions of the criminal law of Ukraine and the Republic of Poland, the signs and types of the degree of attempted crime are disclosed. The key difference of the Criminal Code of Ukraine is that the commission of attempted crime in the Criminal Code of the Republic of Poland is allowed both with direct and indirect intent. The positions of Polish and Ukrainian scientists regarding the division of the completed and uncompleted assassination are analyzed. Inadvisability of this division has been established, in consideration of judicial practice in criminal proceedings relating to attempted crime. The particular attention is paid to the concept of unsuitable attempted crime of «usilowanienieudolne» enshrined in law in the Republic of Poland. According to the Criminal Code of the Republic of Poland, when imposing a sentence, in consideration of this type of attempted act, the court may commute the sentence or refuse to impose the sentence at all. The law provisions and the Polish scholars’ positions are analyzed regarding the legal concept and signs of inchoate attempt. The criteria are defined to distinguish a completed and inchoate attempt, and inadvisability of determining an inchoate attempt in domestic law is satisfied. Enshrined in the Criminal Code of Ukraine, the concept of a inchoate attempt on encroaching an unusable object, or using unsuitable means, many cases of committing an offense due to a guilty person’s fault in other signs of a criminal act (particularly, a fault in modus operandi, socially-dangerous acts, the development of causal connection, place, time, etc.) are beyond attention. A comparative law research of a completed crime in the criminal law of Ukraine and the Republic of Poland is carried out. The Polish legislature does not provide for defining a completed crime, but only mentions two types of crime according to the maleficence degree of a villaining (zbrodnia) and a misdemeanour (wystepek). It is concluded that the consolidation of a clear concept of crime, part 1, Art. 11 of the Criminal Code and its types (completed, paragraph 1, Art. 13 and inchoate, paragraph 2, Art. 13) of the Criminal Code of Ukraine seems to be a more successful approach, since it indicates juridical security. A positive foreign experience for the domestic legislator is a detailed explanation in a separate paragraph in the Criminal Code of the Republic of Poland of the determination criteria of the malfeasance degree of a crime, which cover all the elements of a crime (type and nature of violated right, the size or risk of harm, the method and circumstances of the commission of a crime, the danger of the committed acts, and the nature of their commission, the motives of the guilty person, the type of violation (rules of manners), the standard of care and the degree of their violation (paragraph 2, Art. 115 in the Criminal Code of the Republic of Poland). The classification of crimes in the criminal law and the legislation of Ukraine and the Republic of Poland are investigated. The author’s own position on the possibility or impossibility of distinguishing the degrees of a crime in the encroachments which have the discussions on this issue (crimes with double criminal responsibility, ongoing, inchoate, momentary, «two-stage», committed in case of exceeding limits of justifiable defense or exceeding the measures necessary to the detention of criminal in a state of extreme emotional disturbance). A comparative law research showed the imperfection of the operative rules of the Criminal Code of Ukraine on responsibility for preparing for the commission of a crime. The criteria that should be important to determine criminal responsibility for preparing the commission of a crime (object of the offence, proximity to the direct commission of a crime, nature and level of public danger of preparatory acts, the present ability to distinguish socially-dangerous acts making up preparations from ordinary acts in everyday life, defining crimes, which, according to the description of the disposition, are already preparations for a crime (s) in the separate paragraph of the Criminal Code of Ukraine) are identified. It is proposed to hold responsibility for preparing serious, exceptionally aggravated crime, with consideration defined within courtroom examination to the list of the most dangerous offences on life and human liberties, regardless of special class of victims, dangerous crime against peace, human security and international legality, and those, the preparations for which, are frequently found in law enforcement (smuggling, individual trespass to a person, seizure of special items). It is proposed to change the wording of Art. 14 of the Criminal Code of Ukraine, including the proposed changes. It is concluded that the level of public danger of a criminal act, completed or inchoate, should be taken into account in each case. Mandatory limitation of the maximum amount of the most severe type of primary punishment for preparing for a crime and attempt to commit a crime unjustifiably restricts the right of the court to impose punishment in certain cases, in particular, for attempted murder at the level of a completed crime. It was noted that a pro rata reduction in punishment for an inchoate crime should be a right, and not a duty of the court. In this regard, it was proposed to change paragraphs 2 and 3 of Art. 68 of the Criminal Code of Ukraine, by indicating the right of the court to appoint reduced sizes of the most severe type of punishment for preparation and attempt. It was noted that the assignment of punishment in terms of life imprisonment for inchoate crimes against the foundations of national security, Art. 109–114-1, as well as crimes against peace, human security, and international legality, provided by Art. 437– 439, paragraph 1 of Art. 442 and 443 of the Criminal Code, it seems contrary to the general principles of sentencing (Art. 65–67), the sentence of life imprisonment (Art. 64), therefore, is inappropriate. This conclusion is made on the basis that the criminal effects of the death of one or more persons, other serious consequences for the commission of which a life imprisonment is executed, cannot occur with an inchoate offence, therefore, this type of punishments is disproportionate to the completed preparation or attempt to concerned objects of criminal safeguard. By the same reasons, it is unfounded to execute life imprisonment for other inchoate offences. Based on these findings, it is proposed to amend the criminal law.

Дієвість правових приписів у юриспруденції як один із показових факторів розвитку правової держави та громадянського суспільства, по суті, можна віднести до цілей розбудови функціонуючої системи захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Дієвість правових приписів у юриспруденції як один із показових факторів розвитку правової держави та громадянського суспільства, по суті, можна віднести до цілей розбудови функціонуючої системи захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Насильницькі злочини це невід’ємний наслідок силового вирішення конфліктів між особами. Але наявність конфлікту між особами не є обов’язковою для вчинення такого злочину. В цілях цієї тези термін насильницькі злочини означає злочини проти життя та здоров’я особи, що передбачені розділом ІІ особливої частини Кримінального кодексу України. Кримінологічний портрет насильницького злочинця дає можливість розуміння можливих варіантів поведінки такої особи під час вчинення злочину, що дає додаткові переваги для проведення слідчих-розшукових дій , тим самим якісно покращує ведення досудового розслідування. При цьому слід зазначити , що застосування насильства однією особою над іншою в контексті цієї тези може мати наслідком психологічну деформацію злочинця.

Вiдмiннiсть мiж пoняттями групи зa пoпeрeдньoю змoвoю, oргaнiзoвaнoю групoю тa злoчиннoю oргaнiзaцiєю пoлягaє в учaстi у вчиненні злoчину різної кількості осіб тa стiйкoму oб'єднaннi, a мiж oргaнiзoвaнoю групoю тa злoчиннoю oргaнiзaцiєю - iєрaрхiчнiй пoбудoвi oргaнiзaцiї, дiяльнiсть якoї бeзпoсeрeдньo спрямoвaнa нa вчинeння тяжких чи oсoбливo тяжких злoчинiв.

У XX ст. можливості застосування досягнень медицини і генетики відкрили дієві засоби індивідуального попередження, які повинні скласти основу для подальшого широкого вивчення особи злочинця у XXI ст.

В качестве объекта разбойных нападений в статье рассматриваются банковские учреждения. Особенное внимание уделяется криминологической характеристике лиц, совершающих разбойные нападения на банки. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/11203
The establishments of the banks are examined in the article as an object of the robbery attacks. The special attention is devoted to the criminological description of persons, commiting armed attacking at the establishments of the banks. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/11203

Білоус-Красноставець, Я. В. Методика розслідування злочинів, що спрямовані на заволодіння житлом : магістерська робота : 081 «Право» / Я. В. Білоус-Красноставець ; керівник роботи Пузирний В. Ф. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра кримінального права та правосуддя. – Чернігів, 2020. – 92 с.
Метою магістерської роботи виступає методика розслідування злочинів, що спрямовані на заволодіння житлом. Актуальність дослідження полягає у виокремленні конкретної методики розслідування та розроблення спеціальних засобів, способів у діяльності органів, що здійснюють розслідування у боротьбі із злочинними діями, об’єктом яких виступає житлова нерухомість. У першому розділі досліджуються теоретичні основи побудови методики розслідування злочинів, спрямованих на заволодіння житлом, а також класифікація злочинів у системі окремих криміналістичних методик. Другий розділ присвячений аналізу криміналістичних характеристик злочинів, що спрямовані на заволодіння житлом. У третьому розділі роботи аналізуються організаційні питання діяльності правоохоронних органів та шляхи попередження, заходи подолання протидії розслідуванню. Наукова новизна роботи полягає в тому, що: 1) у результаті проведеного дослідження визначено, що з розвитком житлової нерухомості (первинний і вторинний ринок) збільшуються злочинні посягання, які вчиняються різними способами: шахрайства; вбивства; вимагання; привласнення, розтрати майна або заволодіння ним, самоправства. Всі злочинні прояви в цій сфері завдають колосальних збитків потерпілим і це призводить до виокремлення методики розслідування (с. 24); 2) встановлено, що під способами вчинення потрібно розуміти систему фізичних та комунікативних дій суб’єкта з підготовки, вчинення та приховання злочину, що обираються виходячи із предмета злочинного посягання, особистості потерпілого, особливостей юридичного закріплення договору (с. 46); 3) зазначено, що система слідчих дій спрямована на отримання доказів у кримінальному провадженні, яка складається із СРД та НСРД, до яких належать: допит, обшук, огляд, освідування особи, слідчий експеримент, призначення експертизи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних систем тощо (с. 76). Основні положення і висновки роботи обговорювалися на міжкафедральному науково-практичному семінарі на тему: «Правнича наука: традиції та вектори розвитку»(м. Чернігів, 23 квітня 2020 року)
The purpose of the master's thesis is the method of investigation of crimes aimed at taking possession of housing. The relevance of the study lies in the identification of specific methods of investigation and development of special means, methods in the activities of bodies conducting investigations in the fight against criminal acts, the object of which is residential real estate. The first section explores the theoretical foundations of constructing a methodology for investigating housing seizure crimes, as well as classifying crimes in a system of particular forensic techniques. The second section is devoted to the analysis of forensic characteristics of crimes aimed at taking possession of housing. The third section of the paper analyzes the organizational issues of law enforcement activities and ways of prevention, measures to counteract the investigation. The scientific novelty of the work is that: 1) as a result of the study it was determined that with the development of residential real estate (primary and secondary market) increases criminal encroachments, which are committed in different ways: fraud; murders; extortion; misappropriation, misappropriation of property or taking possession of it, arbitrariness. All criminal acts in this area cause enormous damage to the victims and this leads to the separation of methods of investigation (p. 24); 2) it is established that the methods of commission should be understood as a system of physical and communicative actions of the subject of preparation, commission and concealment of the crime, selected based on the subject of criminal encroachment, the victim's personality, features of legal contract (p. 46); 3) it is stated that the system of investigative actions is aimed at obtaining evidence in criminal proceedings, which consists of SRD and NSDS, which include: interrogation, search, inspection, examination of the person, investigative experiment, appointment of expertise, removal of information from transport telecommunications networks, electronic information systems, etc. (p. 76). The main provisions and conclusions of the work were discussed at the interdepartmental scientific-practical seminar on the topic: "Legal science: traditions and vectors of development" (Chernihiv, April 23, 2020)

Созанський Т.І. Кваліфікація сукупності злочинів: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право / Созанський Тарас Іванович. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2009. - 222 с.
У дисертації міститься комплексне дослідження питань кваліфікації сукупності злочинів. Аналізується поняття сукупності злочинів та її види, визначено місце сукупності злочинів у інституті множинності злочинів. З’ясовано співвідношення між сукупністю злочинів і суміжними кримінальноправовими явищами. Правила кваліфікації сукупності злочинів аналізуються, виходячи не з традиційного поділу сукупності на ідеальну та реальну, а з результатів кримінально-правової оцінки злочинів, які утворюють сукупність, передбачені: а) однією і тією ж статтею (частиною статті) Особливої частини КК; б) різними частинами однієї статті Особливої частини КК; в) різними статтями Особливої частини КК. У результаті обґрунтовується допустимість і доцільність використання при кваліфікації сукупності злочинів правила, що кожен зі злочинів, які утворюють сукупність, повинен отримувати самостійну кримінально-правову оцінку.The thesis deals with a complex research of the problem of qualifying of the crimes’ totality. The conception of crimes’ totality and its types are also analyzed. It was defined a place of crimes’ totality in the institution of crimes’ plurality and ascertained the correlation between crimes’ totality and adjacent criminal legal phenomena. The rules of qualifying of the crimes’ totality are analyzed under the results of criminal legal evaluation of crimes, which compose a totality, and are provided for: a) the same article (a part of the article) of a Special part of the Criminal code; b) different parts of one article of a Special part of the Criminal code; c) different articles of a Special part of the Criminal code. These rules are analyzed not according to the traditional division of the totality on the ideal and real one. As a result, the admissibility and expediency of using the rule, that each of the crimes which compose the totality must obtain independent criminal legal evaluation under qualifying of the crimes’ totality, are proved.

Устрицька Н.І. Кваліфікація повторності злочинів:дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право / Устрицька Наталія Ігорівна. – Львів: ЛьвДУВС, 2011. - 209 с.
Дисертація є комплексним дослідженням питань кваліфікації повторності злочинів. Аналізується поняття повторності злочинів та її види, визначено місце повторності злочинів серед інститутів кримінального права України. З’ясовано співвідношення між повторністю злочинів та суміжними кримінально-правовими явищами. Правила кваліфікації повторності злочинів аналізуються під кутом зору реалізації принципів кримінально-правової кваліфікації, а також з урахуванням того, чи передбачена повторність злочинів у статях Особливої частини КК України. Обґрунтовано доцільність використання під час кваліфікації повторності злочинів правила, що кожен зі злочинів, які утворюють повторність, повинен отримати самостійну кримінально-правову оцінку. The thesis contains a comprehensive and complex study of crime recurrence. It analyzes the concept crime recurrence and its types, defines the place of crime recurrence concept among the institutions of criminal law in Ukraine. It illustrates the correlation between crime recurrence and related criminal and legal phenomena. The rules of crime recurrence qualification are analyzed from the point of view of the implementation of the principles of criminal law, and also considering whether or not the Repeated offenses are foreseen in the articles of the particular part of the Criminal Code. As a result the thesis states the feasibility of using the rule in crime recurrence qualification according to which each of the offenses that make up the frequency, must obtain an independent assessment of the criminal law.

Учені та практики не дають точного визначення поняттю «економічний злочин». Загалом, економічний злочин – це позаправове діяння у сфері економіки та бізнесу. Серед найпоширеніших економічних злочинів виділяють: фіктивне підприємництво; злочини у кредитно-фінансовій сфері; ухилення від податків; злочини у сфері страхування; службові злочини (корупція). Частиною економічного злочину є фінансова махінація. Це сукупність дій для отримання вигоди нечесним способом.

У кримінальному праві України питанню кваліфікації відводиться суттєве значення. Правильна юридична оцінка діяння є необхідною умовою досягнення законності при вчиненні правосуддя у зв’язку з проведенням кримінального провадження. Помилка у кваліфікації може мати наслідком необґрунтоване засудження особи чи необґрунтоване її виправдання, застосування до винного положень Кримінального кодексу України (далі КК України), які не містять всіх кримінально-правових ознак вчиненого винним діяння. У зв’язку з цим, тема кваліфікації кримінальних правопорушень продовжує залишатися актуальною.

У XXI сторіччі, незважаючи на зручність і швидкість сучасних засобів зв’язку, використання інформаційних технологій викликало новий вид злочинів, які в цілому можна окреслити як комп’ютерні злочини. Проте слід зазначити, що кіберзлочинність не обмежується рамками злочинів вчинених у мережі Інтернет, вона поширюється на всі інші різновиди злочинів, вчинені в інформаційно-телекомунікаційній сфері, де інформація може виступати предметом посягань, засобом або знаряддям злочину.

У XXI сторіччі, незважаючи на зручність і швидкість сучасних засобів зв’язку, використання інформаційних технологій викликало новий вид злочинів, які в цілому можна окреслити як комп’ютерні злочини. Проте слід зазначити, що кіберзлочинність не обмежується рамками злочинів вчинених у мережі Інтернет, вона поширюється на всі інші різновиди злочинів, вчинені в інформаційно-телекомунікаційній сфері, де інформація може виступати предметом посягань, засобом або знаряддям злочину.

У дисертації на основі теоретичних здобутків у галузі криміналістики, оперативно-розшукової діяльності, кримінально-процесуального, кримінального міжнародного й адміністративного та інших галузей права, існуючих міжнародно-правових норм та чинного національного законодавства, узагальнення практики їх реалізації здійснено комплексний аналіз проблем міжнародно-правового та національного регулювання міжнародного розшуку, сформульовано теоретичні положення і практичні рекомендації, спрямовані на розвиток теорії кримінально-процесуального права та криміналістичної методики, удосконалення норм міжнародного права й національного законодавства, практики їх застосування та підвищення ефективності роботи правоохоронних органів України.
The dissertation is based on theoretical developments in the industry, criminology, operative-search activity, criminal procedure, international criminal and administrative and other branches of law, existing international law and domestic legislation, the synthesis of practice of their implementation a comprehensive analysis of the problems of international law and national regulation of international investigation, formulated the theoretical and practical recommendations aimed at developing the theory of criminal procedural law and criminal procedure, the improvement of international law and national laws, their application and effectiveness of law enforcement bodies of Ukraine.

Романюк І.М. Кримінально-правова характеристика злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Романюк Ігор Миколайович. – Львів: ЛьвДУВС, 2018. - 238 с.
Дисертація присвячена кримінально-правовій характеристиці злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні. Розкрито стан дослідження кримінально-правової характеристики складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні. Відтак констатується, що категорія «кримінально-правова характеристика» є однією з фундаментальних категорій кримінального права. З’ясування змісту цього поняття має важливе значення для повної та об’єктивної характеристики злочину, а також визначення меж і сфери дії кримінального права. Узагальнення наукових джерел із досліджуваної проблематики дало змогу виокремити низку теоретичних і практичних проблем щодо з’ясування: ознак та змісту поняття «злочини, що посягають на інтелектуальну власність»; об’єктивних ознак складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, зокрема: 1) особливості родового об’єкта складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, а отже, розміщення відповідних кримінально-правових норм у КК України; 2) предмета злочинів у сфері інтелектуальної власності; 3) суспільно небезпечного діяння та суспільно небезпечних наслідків як ознак об’єктивної сторони злочинів у сфері інтелектуальної власності; суб’єктивних ознак складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, зокрема доцільності застосування кримінально-правових заходів щодо юридичних осіб у разі вчинення уповноваженими особами злочинів, що посягають на інтелектуальну власність; встановлення спеціального суб’єкта; вини та її форми, а також мети та мотиву при вчиненні злочинів у сфері інтелектуальної власності; кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність. Під час розгляду ґенези становлення та розвитку законодавства щодо кримінально-правової охорони інтелектуальної власності зазначено, що історичний розвиток законодавства, зокрема кримінального, тенденції його становлення в історичній ретроспективі зумовили сучасне розуміння права інтелектуальної власності та формування кримінального законодавства, що забезпечує його охорону. Встановлено, що виникнення такої охорони на кожному історичному проміжку часу обумовлювалось роллю та об’єктивною цінністю інтелектуальної власності для суспільства. Допоки інтелектуальна власність не стала предметом ринку, посягання на неї були відсутні, а отже, не було й об’єктивної потреби у її кримінально-правовій охороні. З’ясовано ознаки та зміст поняття злочинів, що посягають на інтелектуальну власність. Вказано, що злочинам, які посягають на інтелектуальну власність, притаманна низка ознак, з-поміж яких: суспільна небезпечність, кримінальна протиправність, винність, наявність майнової шкоди. Вивчено зарубіжний досвід кримінально-правової охорони інтелектуальної власності. Акцентовано, що у деяких державах кримінальне законодавство, що передбачає відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, виділено не лише в окремій главі кримінального кодексу, а й в окремому правовому акті, що сприяє якнайповнішій охороні вказаних прав. З огляду на це, зроблено висновок про доцільність розгляду питання щодо віднесення усіх норм, які передбачають відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, до окремого розділу, що є найбільш прийнятним для України. Проаналізовано юридичний склад злочинів, що посягають на інтелектуальну власність (об’єкти складів цих злочинів, об’єктивні сторони, суб’єкти складів злочинів та їх суб’єктивні сторони). Зроблено висновок, що об’єкт складів злочинів, передбачених ст. ст. 176, 177, 229 КК України, містить деякі спільні ознаки: 1) їх родовим об’єктом є правовідносини, які складаються у процесі реалізації права інтелектуальної власності; 2) предметом цих злочинів є окремі об’єкти права інтелектуальної власності. З огляду на це, зауважено, що окрема група злочинів, а саме ті, юридичні склади яких містяться у ст. ст. 176, 177 та 229 КК України, посягають на відносини інтелектуальної власності, і їх родовим об’єктом є правовідносини, змістом яких є право інтелектуальної власності, що дає підстави для висновку про доцільність розміщення їх в окремій главі КК України. Отже, логічним визначенням поняття об’єктивної сторони складу злочину загалом та тих, що посягають на інтелектуальну власність, зокрема, яке у повному обсязі відображатиме її реальний зміст, може бути таке: об’єктивна сторона злочину – це система передбачених кримінальним законом зовнішніх ознак, які характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння, що посягає на об’єкти кримінально-правової охорони, а також характеризують зовнішню сторону посягання особи на суспільні відносини та є предметом її суб’єктивної оцінки. Зазначено, що суб’єктом злочину проти інтелектуальної власності може бути фізична особа, яка досягла певного, встановленого законодавством, мінімального віку. Оскільки у ч. 2 ст. 22 КК України не передбачено, що за злочини проти інтелектуальної власності кримінальна відповідальність настає з чотирнадцятирічного віку, то відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України, за загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Наголошено, що з-поміж підстав для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру вчинення злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, відсутні. Натомість, як вважає автор, такі злочини доцільно внести до переліку ст. 96-3 КК України. Аналіз юридичної літератури, судової практики дав змогу зробити висновок, що злочини у сфері інтелектуальної власності не можуть бути вчинені з необережності, а тільки умисно. Мета, яку переслідують винні при вчиненні злочину, практично за усіма справами – це користь, нажива, а мотиви різні. В одних випадках – це скрутне матеріальне становище, життєві обставини, неможливість знайти іншу роботу, в інших – бажання швидко і без надзусиль заробити значні гроші. Окреме місце відведено кваліфікованим та особливо кваліфікованим складам злочинів, що посягають на інтелектуальну власність. Зазначено, що кваліфікуючими ознаками злочинів, передбаченими ст.ст. 176, 177, 229 КК України є: вчинення злочину повторно (ч. 2 ст. 176, ст.ст. 177, 229); (вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 176, ст.ст. 177 та 229); вчинення злочину, що завдав матеріальної шкоди у великому розмірі (ч. 2 ст. 176, ст.ст. 177, 229); вчинення злочину службовою особою з використанням службового становища (ч. 3 ст. 176, ст.ст. 177, 229); вчинення злочину організованою групою (ч. 3 ст. 176, ст.ст. 177, 229); вчинення злочину, що завдав матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (ч. 3 ст. 176, ст.ст. 177, 229). З огляду на наявність ідентичних кваліфікуючих ознак, зроблено висновок про те, що за своєю природою злочини, що посягають на інтелектуальну власність, передбачені ст.ст. 176, 177, 229 КК України є однаковими. З’ясовано проблеми застосування та напрями вдосконалення кримінальноправових норм, які передбачають відповідальність за злочини, що посягають на інтелектуальну власність. З цією метою виокремлено проблеми кваліфікації злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, та окреслено напрями удосконалення законодавства, що регламентує кримінальну відповідальність за злочини, що посягають на інтелектуальну власність. The dissertation is devoted to the criminal description of crimes that encroach on intellectual property in Ukraine. The state of the study of the criminal characterization of the crimes components, that encroach on intellectual property in Ukraine is detected. Simultaneously it is noted, that the category «criminal characteristic» is one of the main categories of criminal law. Clarification of the content of this concept is important for the complete and objective characterization of the crime, as well as the definition of the scope and sphere of criminal law. It is emphasized that generalization of scientific sources from the studied problem has allowed to allocate a number of theoretical and practical problems connected with elucidation: the features and contents of the concept of «crimes that encroach on intellectual property»; objective features of the crimes components that encroach on intellectual property, in particular: 1) peculiarities of the generic object of crimes components that encroach on intellectual property, and, consequently, the location of the relevant criminal law provisions in the Criminal Code of Ukraine; 2) the subject of crimes in the field of intellectual property; 3) socially dangerous act and socially dangerous consequences as a signs of the objective aspect of crimes in the field of intellectual property; subjective features of the crimes components that encroach on intellectual property, in particular the expediency of applying criminal legal measures to legal entities in the case of committing by their authorized persons of the crimes that encroach on intellectual property; installation of a special subject; guilt and its forms, as well as the purpose and motive of the crime in the field of intellectual property; aggravated and extremely serious crimes components that encroach on intellectual property. During consideration of the emergence and development of legislation concerning criminal protection of intellectual property, it is noted that the historical development of legislation, in particular criminal, the tendencies of its formation in historical retrospect leads to a modern understanding of the right of intellectual property and the formation of a criminal legislation that ensures its protection. It has been established that the emergence of such protection at each historical interval of time is conditioned by the role and objective value of intellectual property for society. At a time when intellectual property has not yet become the subject of the market, there was no encroachment on it, and therefore there was no objective need for its criminal protection. The features and contents of the concept of crimes that encroach on intellectual property are found out. It is noted, that the crimes that encroach on intellectual property are inherent in a number of features, among which: social danger, criminal wrongdoing, guiltiness, existence of property damage. The foreign experience of criminal protection of intellectual property has been studied. It is emphasized that in a number of states criminal legislation, which provides for liability for violation of intellectual property rights, is allocated not only in a separate section of the criminal code, but also in a separate legal act, which promotes the maximum full protection of these rights. Taking into account the above-mentioned, it is concluded that it is expedient to consider the issue of referring all norms, that imply responsibility for violation of intellectual property in a separate section, that is most suitable for Ukraine. The legal crimes components, that encroach on intellectual property (objects of the crimes components, objective parties, subjects of crimes components and their subjective aspects) are analyzed. It is concluded that the object of the crimes components, provided in Art. 176, 177, 229 of the Criminal Code of Ukraine, contains some common features: 1) their generic object is the legal relationship which is formed in the process of realization of the right of intellectual property; 2) the subject of these crimes are separate objects of intellectual property rights. Taking into account the above-mentioned, it is noted that a separate group of crimes, namely those whose legal compositions is contained in Art. 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine, encroach on the relations of intellectual property, and their generic object is a legal relationship, the content of which is the right of intellectual property, which gives grounds for concluding that it is expedient to place them in a separate chapter of the Criminal Code of Ukraine. It is concluded, that the logical definition of the notion of the objective side of the crime as a whole and those that encroach on intellectual property in particular, which fully reflects its real meaning, may be as follows: the objective side of the crime is the system of external attributes provided by the criminal law, which characterize the external manifestation of a socially dangerous act that infringes upon the objects of criminal protection, as well as characterizes the external aspect of the person’s encroachment on social relations and is the subject of its subjective assessment. It is noted, that the subject of a crime against intellectual property may be an individual, who has reached a certain minimum age, established by the legislation . As in Part 2 of Art. 22 of the Criminal Code of Ukraine is not provided that criminal liability for crimes against intellectual property comes from the age of fourteen, then according to Part 1 of Art. 22 of the Criminal Code of Ukraine, persons who have reached the age of sixteen before the commission of the crime are subjects of criminal liability, according to general rule. It is emphasized that there are no grounds for applying to legal entity criminal character measures committing crimes, which encroach on intellectual property. Instead, the author believes, that such crimes should be included in the list of Art. 96-3 of the Criminal Code of Ukraine. An analysis of legal literature and jurisprudence has allowed to conclude, that crimes in the area of intellectual property can not be committed carelessly, but only intentionally. The purpose that is pursued by guilty in committing a crime in virtually all cases is a benefit, enrichment, and motives are different. In some cases, this is a difficult financial situation, life circumstances, the inability to find another job, in other cases – it is a desire to quickly and easily earn a lot of money. A special place is dedicated to aggravated and extremely serious crimes components, that encroach on intellectual property. It is noted that qualifying features of crimes provided in Art. 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine are: committing a crime repeatedly (Part 2 of Article 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine); (committing of a crime by a group of persons under the previous agreement (Part 2 of Articles 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine), committing a crime that has caused material damage to a large extent (Part 2 of Article 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine), committing a crime by official using the official position (Part 3 of Articles 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine), committing an offense by an organized group (Part 3 of Article 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine), committing a crime that has caused material damage in especially large scale (Part 3 of Article 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine). Considering the presence of identical qualifying features, it is concluded that by their nature crimes that encroach on intellectual property are provided for by Art. 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine are the same. It is revealed the problems of application and directions of perfection of criminal provisions which imply responsibility for crimes which encroach on intellectual property. For this purpose, the problems of qualification of crimes which encroach on intellectual property are identified and the directions of improvement of the legislation which regulates criminal responsibility for offenses that encroach on intellectual property are outlined.

Буренок, К. О. Жертви сексуальних злочинів: кримінологічний аспект : магістерська робота : 081 «Право» / К. О. Буренок ; керівник роботи Головко М. Б; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра кримінального права та правосуддя. – Чернігів, 2020. – 121 с.
Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості є однією з найбільш небезпечних форм насильницької злочинності і традиційно займають значне місце в ряду таких злочинів як вбивства, тяжке тілесне ушкодження, викрадення людей, катування, торгівля людьми, та нерідко й пов'язані з ними. Метою випускної кваліфікаційної роботи є дослідження кримінологічних аспектів жертв сексуальних злочинів та формулювання на цій основі науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення діяльності суб’єктів попередження у цьому напрямі юридичної практики. У розділі 1 роботи досліджується генеза розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за посягання на статеву свободу та статеву недоторканість особи, а також криміногенні ознаки та властивості зґвалтування. Розділ 2 присвячений віктимологічній характеристиці злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи та їх жертв. У розділі 3 досліджується віктимологічні профілактика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Наукова новизна одержаних результатів обумовлена відсутністю на теоретичному рівні фундаментальних робіт, присвячених віктимологічній профілактиці злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. У цьому дослідженні досліджено проблеми віктимологічної профілактики злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи на основі їх загальної кримінологічної та спеціальної віктимологічної характеристики, аналізу зарубіжного досвіду протидії сексуальному насильству. Основні положення і висновки роботи обговорювалися на міжкафедральному науково-практичному семінарі юридичного факультету навчально-наукового інституту права і соціальних технологій Чернігівського національного технологічного університету «Правнича наука: традиції та вектори розвитку» (м. Чернігів, 23 квітня 2020 р.).
Sexual offenses and sexual inviolability are one of the most dangerous forms of violent crime and have traditionally played a significant role in crimes such as murder, grievous bodily harm, kidnapping, torture, trafficking, and often related. The purpose of the final qualification work is to study the criminological aspects of victims of sexual crimes and to formulate on this basis scientifically sound proposals and recommendations for improving the activities of the subjects of prevention in this area of legal practice. Section 1 examines the genesis of the development of legislation on criminal liability for encroachment on sexual freedom and sexual immunity of persons, as well as the criminal characteristics and properties of rape. Section 2 deals with the victimological characterization of crimes against sexual freedom and the sexual integrity of the person and their victims. Section 3 examines the victimological prevention of sexual freedom and sexual immunity. The scientific novelty of the obtained results is due to the lack of theoretical works at the fundamental level, devoted to victimology prevention of crimes against sexual freedom and sexual inviolability of a person. This study investigates the problems of victimology prevention of crimes against sexual freedom and sexual integrity of a person on the basis of their general criminological and special victimological characteristics, analysis of foreign experience in combating sexual violence. The main provisions and conclusions of the work were discussed at the interdepartmental scientific-practical seminar of the Law Faculty of the EducationalScientific Institute of Law and Social Technologies of Chernihiv National Technological University "Law Science: Traditions and Vectors of Development" (Chernihiv, April 23, 2020).

Профілактична робота з попередження вчинення злочинів серед неповнолітніх - це система заходів виховного, правового, соціального, культурного характеру спрямованих на усунення причин і умов, що мають негативний вплив на поведінку неповнолітніх. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/14270
Курдес О.Л., ст. викладач кафедри права

Туз Н.Д. Соціально-психологічні детермінанти формування особистості неповнолітнього злочинця (кримінологічний аспект): дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Туз Назарій Дмитрович. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2016. - 232 с.
У дисертації досліджено соціально-психологічні особливості формування особистості неповнолітнього злочинця у кримінологічному аспекті, зроблено теоретичне узагальнення й обґрунтовано практичні рекомендації щодо вирішення комплексу проблемних питань щодо формування особистості неповнолітнього злочинця, соціальних та психологічних особливостей цього процесу, а також здійснено аналіз імовірних способів удосконалення системи профілактики злочинної поведінки неповнолітніх. Запропоновано авторське визначення соціально-психологічних детермінант формування особистості неповнолітнього злочинця, під якими розуміємо комплекс взаємопов’язаних і взаємообумовлених чинників, під дією яких несприятливі умови соціального середовища, взаємодіючи з психолого- віковими особливостями особистості підлітка, продукують у неї стійкі деформації, здатні за конкретної життєвої ситуації проявитися у вчиненні кримінально-караного діяння. Запропоновано соціально-психологічні детермінанти умовно поділити на дві групи. До першої групи належить комплекс негативних соціальних явищ, до другої – кримінологічно значущі психологічні особливості формування особистості у підлітковому віці. Доведено, що за різких трансформацій і критичних змін умов, способів і форм організації соціального життя відбувається суттєвий занепад соціалізуючих можливостей сім’ї. Запропоновано сімейну неблагонадійність розглядати лише як потенційний чинник у механізмі формування особистості неповнолітнього злочинця (як причину формування асоціальної спрямованості і як умову становлення на шлях злочину). З метою упорядкування профілактичної діяльності щодо злочинності неповнолітніх відповідно до законодавства запропоновано прийняти закон, який регулював би питання запобігання дитячій бездоглядності та правопорушенням неповнолітніх. The dissertation deals with the socio-psychological features of the formation of the personality of the juvenile offender in the criminological aspect. The theoretical generalization is carried out, practical recommendations to solve issues connected with the formation of the personality of the juvenile offender, social, and psychological features of this process, as well as the analysis of possible ways to improve the system of prevention of minors’ criminal behavior are elaborated. The author’s definition of social-psychological determinants of the formation of the personality of the juvenile offender is proposed. This is a body of interrelated and interconditioned factors, within which adverse conditions of social environment, interacting with psychological and age peculiarities of personality, produce his/her firm deformations, that are capable, in combination with a specific life situation, to occur in the commission of a criminal-punishable act. Social-psychological determinants are divided into two groups. The first group includes the body of negative social phenomena, the second – criminological significant psychological peculiarities of the formation of the personality in adolescence. It is proved that in situations of sudden transformations and critical changes of conditions, methods and forms of organization of social life there is an increasing reducing the social possibilities of the family. Family unreliability is proposed to consider only as a potential factor in the mechanism of the formation of the personality of the minor offender (as a cause of forming antisocial orientation and as a condition of committing a crime). In order to comply the preventive activities of juvenile delinquency with legislative consistency it is suggested to accept a law that would regulate the prevention of child neglect and delinquency of minors.

Павлик Л. В. Диференціація кримінальної відповідальності за злочинні посягання у сфері економіки: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Павлик Людмила Василівна. – Львів: ЛьвДУВС, 2013. - 248 с.
Дисертацію присвячено дослідженню проблем диференціації кримінальної відповідальності за злочинні посягання у сфері економіки. Розглянуто підходи науковців до визначення понять «злочинне посягання у сфері економіки» та «диференціація кримінальної відповідальності». Визначено істотні ознаки цих понять, виокремлено ряд засобів диференціації кримінальної відповідальності за злочинні посягання у сфері економіки. Виокремлено вимоги, яким повинні відповідати засоби диференціації. Проаналізовано можливості використання засобів диференціації щодо злочинних посягань у сфері економіки. Сформульовано конкретні пропозиції щодо поглиблення диференціації кримінальної відповідальності за злочинні посягання у сфері економіки, зокрема визначено перспективи запровадження кримінального проступку, вдосконалення системи кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак, а також удосконалення видів, розмірів і строків покарань за злочинні посягання у сфері економіки тощо. The thesis is devoted to the study of problems of differentiation criminal liability for criminal trespass in the economy. The approaches of scientists to define the terms «criminal trespass in the economy» and «differentiation criminal liability». Based on the analysis of criminal literature revealed that no single approach to the definition of criminal trespass in the economy and thus separation range attacks should be considered committed in the economic sphere. Also highlighted the essential features differentiating criminal liability and therefore the definition of the concept as a process of the legislature, which resulted in the criminal law set different amounts of criminal responsibility, depending on the means of differentiation. Found that differentiation means of criminal responsibility should be considered the circumstances provided for in the current Criminal Code and for which the legislator has determined the direction and strength of their impact on the volume of criminal responsibility. Given this stated requirements to be met by means of differentiation of criminal responsibility and analyzed the possibility of using these means differentiation with respect to criminal attacks in the economy. As a result, formulated concrete proposals for increasing differentiation criminal liability for criminal trespass in the economy, including defined perspective of a criminal offense, to improve qualifying and especially aggravating circumstances, and improving the types, sizes and terms of penalties for criminal trespass in the economy and so on.

Данилюк Т.М. Теоретико-прикладні проблеми встановлення моменту закінчення злочину: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Данилюк Тетяна Миколаївна. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2009. - 201 с.
Дисертація містить комплексне дослідження питань сутності та особливостей встановлення моменту закінчення злочину. Відповідно до поставленої мети в роботі проаналізовано стан наукової розробки проблеми, піддана оцінці правильність та точність нормативного поняття закінченого злочину, розглянуто зміст закінченого злочину та значення правильності його встановлення для вирішення конкретних кримінально-правових питань, запропоновано критерій розмежування закінченого та незакінченого злочину, з’ясовано обставини, які впливають на встановлення моменту закінчення злочину, на їх основі класифіковано злочини за моментом їх закінчення, визначено особливості встановлення моменту закінчення злочинів різних видів та сформулювало відповідні теоретичні положення. На основі проведеного дослідження сформульовано пропозиції щодо удосконалення кримінального законодавства України та рекомендації для сучасної правозастосовної практики.In the dissertation complex research of questions of essence and features of an establishment of the moment of the termination of a crime contains. According to an object in view in work the condition of scientific working out of a problem is analysed, the estimation of correctness and accuracy of standard concept of theended crime is given, the maintenance of the ended crime and value of correctness of its establishment for the decision of concrete criminally-legal questions is considered, the criterion of differentiation of the finished and not finished crime is offered, circumstances which influence an establishment of the moment of the termination of a crime are found out and on their basis crimes on the moment of their termination are classified, features of an establishment of the moment of the termination of crimes of different kinds are defined and has formulated corresponding theoretical positions. On the basis of the carried out research offers concerning improvement of the criminal legislation of Ukraine and the recommendation for modern practice of application of the right experts are formulated.

Інтелектуальна діяльність у XXI ст. стає основним і вирішальним чинником соціаль¬но-економічного прогресу. Від рівня творчої діяльності залежатиме рівень суспільного виробництва, успіхи якого, у свою чергу, визначають рівень матеріально-побутового життя народу. Економічний та соціально-культурний роз¬виток країни перебувають у прямій залежності від твор¬чої діяльності людини, ефективного використання різно¬манітних об’єктів інтелектуальної власності та створення надійної правоохоронної системи захисту.
Интеллектуальная деятельность в XXI в. становится основным и решающим фактором социаль¬но-экономического прогресса. От уровня творческой деятельности будет зависеть уровень общественного производства, успехи которого, в свою очередь, определяют уровень материально-бытовой жизни народа. Экономический и социально-культурный роз ¬ виток страны находятся в прямой зависимости от твор¬чои деятельности человека, эффективного использования ризно¬манитних объектов интеллектуальной собственности и создания надежной правоохранительной системы защиты.
Intellectual activity in the XXI century. becomes a major and decisive factor in socio-economic progress. On the level of creative activity will depend on the level of social production, whose success, in turn, determine the level of material and everyday life of the people. The economic and socio-cultural development of the country is directly dependent on the creative activity of the individual, the effective use of various intellectual property objects and the creation of a reliable law enforcement system of protection.

В повідомленні досліджено злочини у сфері інтелектуальної власності, наголошують на тому, що злочини у сфері інтелектуальної власності можна поділити на дві групи. Пропонуються висновки і рекомендації.
В сообщении исследованы преступления в сфере интеллектуальной собственности, отмечают то, что преступления в сфере интеллектуальной собственности можно разделить на две группы. Предлагаются выводы и рекомендации.
In a report investigational crimes in the field of intellectual property, mark that crimes in the field of intellectual property it is possible to divide into two groups. Conclusions and recommendations are offered.

Зважаючи на цінність землі, вона дедалі частіше стає об’єктом злочинних зазіхань. Злочинці, користуючись своїм службовим становищем, знаходять все нові прогалини в законодавстві України і здійснюють незаконні операції з землею. Злочинці мають високий рівень підготовки, володіють відповідними навиками, які надають їм можливість ефективно приховувати злочинні схеми. Тому, на нашу думку, виявлення і дослідження основних правових і організаційних проблем розслідування злочинів у сфері земельних правовідносин дозволить ефективніше протидіяти злочинцям.

Поняття злочину є однією з найголовніших категорій кримінального права, адже саме воно є підгрунтям для широкого спектру регулювання кримінально-правових відносин. У сучасних умовах все частіше мають місце діяння, які вважаються злочинними лише формально, та не підпадають під ознаки складу злочину. Правова природа таких діянь досить специфічна і неоднозначна, тому вимагає більшої уваги.

Поняття «кіберзлочинність» вперше з’явилося в американській, а потім і в іншій іноземній літературі на початку 1960-х рр. і визначалося як порушення чужих прав та інтересів стосовно автоматизованих систем обробки даних. Кіберзлочинність (англ. cybercrime) – це поняття, яке охоплює комп’ютерну злочинність та інші зазіхання, де комп’ютер є знаряддям або способом злочину проти власності, авторських прав, громадської безпеки, моралі тощо.

Поняття «кіберзлочинність» вперше з’явилося в американській, а потім і в іншій іноземній літературі на початку 1960-х рр. і визначалося як порушення чужих прав та інтересів стосовно автоматизованих систем обробки даних. Кіберзлочинність (англ. cybercrime) – це поняття, яке охоплює комп’ютерну злочинність та інші зазіхання, де комп’ютер є знаряддям або способом злочину проти власності, авторських прав, громадської безпеки, моралі тощо.

Поняття злочину є однією з найголовніших категорій кримінального права, адже саме воно є підгрунтям для широкого спектру регулювання кримінально-правових відносин. У сучасних умовах все частіше мають місце діяння, які вважаються злочинними лише формально, та не підпадають під ознаки складу злочину. Правова природа таких діянь досить специфічна і неоднозначна, тому вимагає більшої уваги.

Дипломний проект присвячений розробці інформаційної системи розпізнавання злочинців для супермаркету. В роботі проведено аналіз методів розпізнавання обличь. Робота виконувалась методом Віоли Джонса з використовуванням ознак Хаара. Результатом проведеної роботи є створена локальна програма для пошуку злочинців у супермаркеті. В майбутньому планується удосконалення системи, додавши нові методи обробки зображень. Практичне значення роботи полягає у використанні даної інформаційної системи в супермаркеті, що покращить роботу служби безпеки.

Єфіменко, К. В. Кримінально-правова характеристика злочинів проти здоров’я особи : магістерська робота : 081 «Право» / К. В. Єфіменко ; керівник роботи Коломієць Н. В. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра кримінального права та правосуддя. – Чернігів, 2020. – 103 с.
Тема дослідження «Кримінально-правова характеристика злочинів проти здоров’я особи» на сучасному етапі є актуальною з огляду як на кримінологічний фактор зміни динаміки злочинних посягань проти здоров’я особи, так і на необхідність наукового супроводу змін до кримінального законодавства щодо злочинів проти життя та здоров’я особи. У практичній площині залишаються невирішеними ряд питань щодо розмежування окремих складів злочинів проти здоров’я, їхній правильній кримінально-правовій кваліфікації тощо. У розділі 1 наукового дослідження вивчено здоров’я особи як соціальна цінність та об’єкт злочинного посягання в Україні та зарубіжних країнах; проаналізовано поняття та види злочинів проти здоров’я в кримінальному праві України; розкрито злочинні діяння проти здоров’я в кримінальному законодавстві зарубіжних країни. У розділі 2 досліджується поняття та види тілесних ушкоджень за кримінальним законом України; надається загальна характеристика злочинів, пов’язаних з завданням тілесних ушкоджень: умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК); умисне тяжке тiлесне ушкодження, заподіяне у cтaнi сильного душевного хвилювання (ст. 12З КК) та у разi перевищення меж необхiдної оборони або у разi перевищення заходiв, необхіних для затримання злочинця (ст. 124 КК); умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК); необережне тяжке або середньої тяжкостi тiлесне ушкодження (ст. 128КК); умисне легке тiлесне ушкодження (ст. 125 КК). Розділ 3 присвячений загальній характеристиці спеціальних видів злочинів, що пов’язані з завданням фізичного болю або психологічного насилля. Зараження соціальними хворобами. Наукова новизна отриманих результатів обумовлюється характером обраної теми та відповідно сформованим новим науковим положенням та пропозиціям відносно вдосконалення кримінального законодавства в частині злочинів проти здоров’я. Основні положення і висновки роботи обговорювалися на міжкафедральному науково-практичному семінарі «Правнича наука: традиції та вектори розвитку», що відбувся 23 квітня 2020 на базі юридичного факультету ННІ права і соціальних технологій ЧНТУ
Research topic «Criminal and legal characteristics of crimes against a persons health» is relevant at the current stage considering criminological factors of an increase in the number of offences against human health and the need to amend criminal legislation on offences against life and health. In the practice we have unresolved issues concerning separation of crimes against human health and problems of the legal qualification mentioned crimes. In the first section was studied human health as a social value and the victim of the criminal act in Ukraine and in foreign countries. The definition and types of crimes against health in the criminal law of Ukraine were analyzed. Also our research describes criminal acts against health in the criminal legislation of foreign countries. In the second section is being explored the definition and types of bodily harm in Criminal Code of Ukraine. We can get general description of different offences against human health such as serious bodily injury (art. 121 Criminal Code); grievous bodily harm caused by the stiffness of a violent emotional disturbance (art. 123 Criminal Code) also in case of exceeding the limits of the necessary defense or in case limits of arrest are exceeded (art. 124 Criminal Code); deliberate moderate damage (art. 122 Criminal Code); grievous or moderate bodily harm by negligence (art. 128 Criminal Code); premeditated light bodily injury (art. 125 Criminal Code). The third section focus on common description of special types of offences, related with causing physical pain or psychological violence. Infection of social diseases. Relevance of the results link with specific nature of its topic and our scientific position. It was suggested the improvement of criminal legislation in the field of crimes against health. The main point and results of research were discussed at the brainstorming workshop «Doctrine: customs and direction of development» was held on April, 23, 2020 in Educational-scientific institute of law and social technologies

Множинність злочинів є актуальною темою для досліджень у галузі кримінального права, оскільки існує велика кількість думок та тлумачень цього поняття. Під множинністю злочинів загалом розуміють різновид суспільно небезпечної поведінки, яка полягає у вчиненні особою двох і більше злочинів, кожний з яких зберігає своє самостійне кримінальноправове значення (наявні окремі склади злочинів) і в тій чи іншій мірі впливає на зміст та обсяг сукупної кримінальної відповідальності.