Статті в журналах: "Здоров'я психічне"

1

Оксентюк, Н. В. "ПРОБЛЕМА ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД". Психологія: реальність і перспективи, № 10 (18 листопада 2019): 107–14. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi10.102.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аналізу проблеми психічного здоров’я у Європі та заходів, запроваджених державними органами та організаціями різних рівнів у ЄС. Психічне здоров'я є станом добробуту з можливістю реалізації власного потенціалу, коли людина здатна впоратись із звичайними напруженнями життя, може працювати продуктивно та плідно, і може вносити свій внесок у свою спільноту. Статистичні дані свідчать, що стан психічного здоров’я населення у світі, зокрема, ЄС та Україні, є поганим і потребує об’єднаних зусиль і негайних обширних заходів. Тому ЄС були зроблені значні зусилля для поліпшення психічного здоров'я населення, які включають різноманітні програми з профілактики та запобігання психічних розладів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Кічук, Антоніна. "До питання про структурно-феноменологічні характеристики психоемоційного здоров’я студентів". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 1(54) (2021): 5–14. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-54-1-5-14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано актуальність проблеми розробки основ психоемоційного здоров'я здобувачів вищої освіти. В умовах відсутності чітких наукових уявлень про компонентно-структурний склад поняття «психоемоційне здоров'я особливості» дотично вікового стану її раннього дорослішання, загострюється проблематика психологічно значущих зв'язків між показниками вияву певних особистісних характеристик і досліджуваною інтегративною особистісною властивістю. Найбільш тісний зв'язок параметрів психоемоційного здоров'я сучасного студентства прослідковується з показниками вияву стресостійкості, соціально-психологічної адаптованості, суб’єктивного благополуччя, емоційної зрілістю, емоційним інтелектом. Відповідно до набутих результатів емпіричного дослідження створюється можливість розширити наукові уявлення про феномен «психоемоційне здоров’я особливості студента» це дозволить спрямувати дослідницький пошук щодо створення навчально - розвивальної програми, яка має на меті визначити основи психоемоційного здоров’я здобувачів вищої освіти, забезпечити розвиток їх здатності до самопізнання, самовідновлення, самозбереження здоров’я у психоемоційній сфері життєдіяльності , також розробити і втілити в освітній процес закладу вищої освіти механізми психологічного супроводу процесу збагачення психоемоційного здоров’я студентів. Ключові слова: психічне здоров’я, психологічне здоров’я, емоційне здоров’я, психоемоційне здоров’я студентів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Терлецька, Н. М. "ПСИХОЕМОЦІЙНІ УСТАНОВКИ ЯК ЗАСІБ ЗМІЦНЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Educational Dimension 29 (19 травня 2022): 476–80. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4993.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтовано, що у молодшого школяра завдяки пережитим невдачам і успіхам формуються відповідні різноманітні емоції, що набувають певної змістовності, глибини та стійкості. Запропоновано застосування в роботі з молодшими школярами спеціально підібраних віршів (ранкових привітань і настанов), які відіграють роль психоемоційних установок. Доведено, що психоемоційні установки підтримують душевний комфорт кожної дитини і, як результат, зміцнюють психічне здоров’я.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

ФОМИЧ, Микола. "КРИТЕРІЇ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ПРАЦІВНИКІВ РИЗИКОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРОФЕСІЙ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки, № 4 (15 липня 2020): 225–39. http://dx.doi.org/10.32453/5.vi4.388.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано проблему психічного здоров’я працівників ризиконебезпечних професій. Розглянуто історію питання та сучасний її стан. Вивчено критерії психічного здоров’я працівників ризиконебезпечних професій як основного в порушеній проблемі, уточнено їхній перелік. Встановлено, що основним науковим підходом до визначення критеріїв психічного здоров’я працівників ризиконебезпечних професій є їх поділ відповідно до прояву психічного: психічні процеси як здатність до динамічного відображення дійсності в різних формах психічних явищ (відповідність психічного відображення об’єктам дійсності й характеру реакцій на зовнішні подразники; критичність до себе і власної психічної діяльності та її результатів; здатність до логічної обробки інформації в умовах, що швидко змінюються); психічні стани як прояви відносно тимчасових статичних явищ психіки (самовладання, здатність до адаптації в різних умовах, здатність до тривалого збереження активності в екстремальних та кризових ситуаціях, усвідомлення і дотримання техніки безпеки та гігієни праці); психічні властивості як прояви стійких психічних явищ (впевненість у собі, зосередженість, відповідальність за своє життя та життя оточуючих, потреба в професійному саморозвитку, готовність до особистісного зростання, здатність адекватно планувати власну життєдіяльність відповідно до життєвих та кар’єрних цілей). Визначено критерії психічного нездоров’я зазначених фахівців, до яких віднесено: зниження когнітивної активності, неорганізованість мисленевих процесів, навіюваність, агресивність, підвищена ворожість, наявність шкідливих звичок, втрата віри в себе та колектив, знижений рівень відповідальності. Перспектива подальших досліджень лежить у площині вивчення основних суб’єктів впливу на психічне здоров’я працівників ризиконебезпечних професій, зокрема фахівців ДСНС України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Schierholz, R. S., I. Zavgorodniy, S. Darius, and I. Böckelmann. "ASSOCIATIONS OF GENERAL MENTAL HEALTH SYMPTOMS WITH SUBJECTIVE SLEEP QUALITY AND INDIVIDUAL DAYTIME SLEEPINESS." Inter Collegas 6, no. 4 (December 28, 2019): 192–99. http://dx.doi.org/10.35339/ic.6.4.192-199.

Повний текст джерела

Анотація:

ASSOCIATIONS OF GENERAL MENTAL HEALTH SYMPTOMS WITH SUBJECTIVE SLEEP QUALITY AND INDIVIDUAL DAYTIME SLEEPINESS Schierholz RS, Zavgorodniy I., Darius S., Böckelmann I. Purpose: Sufficient sleep quality plays a significant role for long-term physical and mental health. The aim of this study was to examine the associations of general mental health symptoms with sleep quality and daytime sleepiness. Materials and Methods: A cross-sectional survey with 84 included participants (female: n = 42, male: n = 42) was conducted. General mental health symptoms were assessed using the 12-item General Health Questionnaire (GHQ-12), sleep quality was measured with the Pittsburgh Sleep Quality Index (PSQI), and daytime sleepiness was evaluated with the Epworth Sleepiness Scale (ESS). Statistical differences were calculated using two-sample t-test and Mann-Whitney U test. For correlation analyses Spearman’s rank correlation was used. Results: Subjects with poor sleep quality reached higher scores in the GHQ-12 and in the ESS than subjects with good sleep quality, but the difference regarding the ESS was not significant. Higher GHQ-12 scores were associated with higher PSQI scores but not with higher ESS scores. Conclusions: Major findings show strong evidence of an association between general mental health symptoms and sleep quality with poor sleepers having a more disturbed mental health than good sleepers. Further evidence of the interrelationship between subjective sleep quality and general mental health symptoms was found. Keywords: Mental health, Work ability, Stress, Sleep, Insomnia Абстракт ЗВ’ЯЗОК ЗАГАЛЬНИХ СИМПТОМІВ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я З СУБ'ЄКТИВНОЮ ЯКІСТЮ СНУ ТАІНДИВІДУАЛЬНОЮ ДЕННОЮ СОНЛИВІСТЮ Робін Себастьян Шірхольц*, Ігор Завгородній, Сабіна Даріус, Ірина Беккельман Мета: Достатня якість сну відіграє важливу роль для тривалого фізичного та психічного здоров’я. Метою цьогодослідження було вивчення залежності загальних симптомів психічного здоров’я від якісті сну та денноїсонливості. Матеріали та методи: Було проведено перехресне опитування за участю 84 учасників (жінки: n = 42, чоловіки: n= 42). Загальні симптоми психічного здоров’я оцінювали за допомогою Анкети загального здоров’я (GHQ-12), яка містить 12 пунктів; якість сну оцінювали за допомогою Пітсбургського опитувальника якості сну (PSQI), а денну сонливість оцінювали за Шкалою сонливості Епворта (ESS). Статистичні відмінності розраховувались за допомогою двопробного t-тесту та U-тесту Манна-Вітні. Для кореляційного аналізу було використано рангову кореляцію Спірмена. Результати: Суб'єкти з низькою якістю сну показали більш високі показники у GHQ-12 та ESS, ніж суб'єкти із хорошою якістю сну, але різниця щодо ESS була несуттєвою. Більш високі показники GHQ-12 були пов'язані з більш високими показниками PSQI, але не з більш високими показниками ESS. Висновки: Основні результати виявляють вагомі докази зв'язку між загальними симптомами психічного здоров’я та якістю сну людей, які погано сплять, та людей з міцним сном. У людей з поганим сном більш виражені порушення психічного здоров’я. Були знайдені додаткові докази взаємозв'язку між суб'єктивною якістю сну та загальними симптомами психічного здоров'я. Ключові слова: Психічне здоров'я, працездатність, стрес, сон, безсоння Абстракт СВЯЗЬ ОБЩИХ СИМПТОМОВ ПСИХИЧЕСКОГО ЗДОРОВЬЯ С СУБЪЕКТИВНЫМ КАЧЕСТВОМ СНА И ИНДИВИДУАЛЬНОЙ ДНЕВНОЙ СОНЛИВОСТЬЮ Робин Себастьян Ширхольц, Игорь Завгородний, Сабина Дариус, Ирина Беккельманн Цель: Достаточное качество сна играет важную роль для долгосрочного физического и психического здоровья. Целью данного исследования было изучение связи общих симптомов психического здоровья с качеством сна и дневной сонливостью. Материалы и методы. Было проведено перекрестное исследование с 84 участниками (женщины: n = 42, мужчины: n = 42). Общие симптомы психического здоровья оценивали с использованием Общего опросника здоровья (GHQ-12), содержащего 12 пунктов; качество сна оценивали с помощью Питтсбургского опросника качества сна (PSQI), а дневную сонливость оценивали по Шкале сонливости Эпворта (ESS). Статистические различия рассчитывали с использованием двухпробного t-теста и U-теста Манна-Уитни. Для корреляционного анализа была использована ранговая корреляция Спирмена. Результаты: Субъекты с плохим качеством сна показали более высокие баллы в GHQ-12 и в ESS, чем субъекты с хорошим качеством сна, но разница в отношении ESS не была значительной. Более высокие показатели GHQ-12 были связаны с более высокими показателями PSQI, но не с более высокими показателями ESS. Выводы: Основные результаты обнаруживают убедительные доказательства связи между общими симптомами психического здоровья и качеством сна людей, которые плохо спят, и людей с крепким сном. У людей с плохим сном более выражены нарушения психического здоровья. Были найдены дополнительные доказательства взаимосвязи между субъективным качеством сна и общими симптомами психического здоровья. Ключевые слова: психическое здоровье, трудоспособность, стресс, сон, бессонница

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Maruta, N. O., T. V. Panko, G. Yu Kalenska, S. P. Kolyadko, I. O. Yavdak та S. O. Volkova. "ФАКТОРИ ПСИХІЧНОЇ ТРАВМАТИЗАЦІЇ У ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ: ЇХ СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА У ЧАСІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (6 травня 2020): 120–27. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11079.

Повний текст джерела

Анотація:

Сьогодні Україна займає дев’яте місце у світі за кількістю внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Масштабні вимушені внутрішні міграції останніх років не могли не відобразитися на стані здоров’я як певної соціальної групи, так і на стані здоров’я населення у цілому. Мета – вивчення факторів психічної травматизації, їх динаміки у часі та впливу на стан психічного здоров’я, визначення стресостійкості та соціальної адаптації у ВПО. Матеріал і методи. Методи обстеження включали клініко-психопатологічний з оцінкою факторів психічної травматизації, методику визначення стресостійкості та соціальної адаптації Т. Холмса і Р. Раге для оцінки актуального рівня стресу протягом останнього року, статистичні методи. Дослідження проведено в ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» у відділі пограничної психіатрії. Всього було обстежено 213 ВПО. Усі обстежені були поділені на 3 групи: до І групи увійшли 94 ВПО із загальної популяції, у яких не було виявлено психічних розладів (умовно здорові); 68 осіб, у яких були визначені окремі психічні симптоми, що не сягали клінічного рівня, склали ІІ групу (група ризику) та 51 особа, що звернулася за медичною допомогою та мала діагностовані психічні розлади, увійшли до ІІІ групи (обстежені з психічними розладами). Результати. Всім обстеженим була проведена оцінка стресогенних факторів (СФ), що включали фізіологічні, психоемоційні, соціально-психологічні та інформаційні чинники та відображала їх динаміку в часі. Рівень опірності стресу відрізнявся у здорових, хворих та осіб з групи ризику. Висновки. Загальна оцінка впливу стресогенних чинників на ВПО свідчить про їх поєднану дію, різний ступінь патогенності та динаміки у часі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Момот, О. О. "ВПЛИВ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ НА ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ". Педагогіка та психологія, № 61 (квітень 2019): 132–37. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.15.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено та теоретично обґрунтовано пріоритет сімейного виховання на формування культури здоров’я особистості дитини як сукупність знань, умінь і навичок ведення здорового способу життя, психологічне самовдосконалення, соціальний та фізичний розвиток, що залежить від традиційної складової цього впливу, способу організації життя, участі обох батьків у вихованні, правильної організації вільного часу сім’ї, ставлення батьків до здоров’я. Культура сімейного виховання головним чином визначає культуру особистості дитини. Успіх сімейного виховання багато в чому залежить від організації домашнього життя, традицій сімейного життя. Здоров’я – основна загальнолюдська цінність, тому одним із пріоритетних напрямів культури здоров’я є створення стимулюючої, позитивної, здоров’язберігаючої, духовної та морально-психологічної атмосфери в сім'ї, оволодіння необхідними знаннями, вміннями та навичками для збереження та зміцнення здоров'я, забезпечення відповідних умов для навчання та формування фізично та психічно здорової людини, покликаних формувати здоровий світогляд, культуру здоров'я. Основна вимога до сімейного виховання – це вимога любові. Харчування відіграє важливу роль у формуванні культури здоров’я дитини. Воно має бути раціональним, врівноваженим, помірним та різноманітним, це перший ключ до здоров'я та добробуту, гарантія ефективності навчально-виховного процесу. Роль сімейного виховання у сформованості культури здоров’я дитини визначається рівнем зміцнення здоров’я, вмінням уберегти й покращувати своє здоров’я та оточення і сприймати його як найвищу цінність. Культура здоров’я сприяє формуванню особистості дитини як повноцінного члена суспільства, пристосованого до життя в цьому середовищі та здатного пристосовуватися до змін соціуму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Markova, M. V., та O. V. Piontkovska. "Функціональність сімейної системи як фактор предикції/превенції розвитку порушень психічного здоров’я в батьків дітей, хворих на онкологічну патологію". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 4.58 (1 лютого 2013): 49–53. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.4.58.2013.85493.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі вивчений та оцінений психічний стан батьків онкохворих дітей залежно від функціональності сімейної системи. Установлено, що в подружжів з онкохворою дитиною, відносини яких характеризувалися порушенням подружньої взаємодії, психічний дистрес був більш високим та мав тенденцію до трансформації у клінічно окреслені психічні розлади. Виявлені гендерні особливості прояву психопатологічної симптоматики та ризики розвитку психічних розладів. Поширеність психічних розладів серед батьків онкохворих дітей, особливо в сім’ях із порушеннями сімейного функціонування, свідчить про необхідність організації та проведення заходів, спрямованих на підтримання та збереження психічного здоров’я батьків дітей з онкопатологією та орієнтованих на підвищення внутрішньосімейного ресурсу та реабілітаційного потенціалу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Trinka, I. S., V. V. Kalnysh, N. I. Mudryk та O. V. Chyslitska. "Ціннісні орієнтації слухачів, як необхідна передумова формування компетентного військово-медичного фахівця". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 1 (19 квітня 2021): 75–86. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.1(2)-075.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Формування компетентного військово-медичного фахівця є процесом складним, який визначається не тільки сумою отриманих професійних знань, умінь та навичок, сформованих компетентностей, але й системою ціннісних орієнтацій, ціннісної самосвідомості молодого фахівця. Процес ціннісного виховання військового, військового медика зокрема, потрапляє до стратегічних інтересів нашої держави. Метою дослідження було виявити ціннісні орієнтації і життєві пріоритети у слухачів першого курсу УВМА для подальшого стимулювання їх розвитку або проведення корекції впродовж навчання в УВМА. Матеріали і методи. У дослідженні був використаний опитувальник з 18-ти тверджень щодо особистих ціннісних орієнтацій. Опитано 119 слухачів першого курсу УВМА. Статистичний аналіз даних проведено з використанням методів варіаційної статистики, кореляційного (коефіцієнт кореляції Спірмена), кластерного та покрокового дискримінантного аналізу з допомогою пакету програм STATISTICA 13.3. Ліцензія AXA905I924220FAACD-N. Результати. Аналіз виявлених ціннісних орієнтацій слухачів показує, що їм притаманні цілком природні особистісні цінності пересічної молодої людини (найважливішими цінностями у житті слухачів є фізичне і психічне здоров'я, щасливе сімейне життя, любов). Але вони не виявляють зацікавленості в розвагах, творчості, красі природи та мистецтва. Результати дослідження дають підстави зробити висновок, що молоді люди, які тільки починають навчатися в УВМА, почувають себе не надто впевненими в новому для них військовому середовищі. Експериментально отримані результати рейтингу ціннісних орієнтацій з допомогою кластерного аналізу методом k-середніх дали змогу виділити дві підгрупи з різним профілем пріоритетів з наближеним співвідношенням кількості осіб у першій та другій підгрупах як 1:2. За своїми ціннісними орієнтирами представників першої підгрупи можна охарактеризувати як активних, самостійних, незалежних у діях і судженнях, орієнтованих на особисте удосконалення, професійне зростання, розширення власного світогляду з дещо егоїстичним проявом своїх пріоритетів. Для підгрупи 1 пріоритетними цінностями на сучасному етапі життя є здоров'я (фізичне і психічне), продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил, здібностей), розвиток (робота над собою, постійне фізичне і духовне удосконалення, свобода (самостійність, незалежність в судженнях і вчинках), впевненість у собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч і сумнівів). Навчання в академії вони розглядають як майданчик для реалізації своїх життєвих планів. Вибрані представниками 2-ї підгрупи твердження дозволяють зробити висновки, що їх життєві цінності орієнтовані на здорове, сімейне, матеріально забезпечене, урівноважене життя. Військова служба може розглядатися як основа і необхідне джерело для забезпечення такого життя. Враховуючи, що активна життєва позиція, можливість творчої діяльності для них є неважливими, а цікава робота, можливість особистого розвитку, продуктивне життя з використанням свої здібностей і можливостей займають проміжне значення, можна припустити, що вони готові виконувати шаблонну роботу, підпорядковуватися наказам. Це люди «команди», для яких значимими є колектив, його принципи, громадська думка. Система ціннісних орієнтацій в цій підгрупі є стабільнішою, ніж в підгрупі 1, свідчить про потенційно кращу спроможність адаптації до змін зовнішнього середовища. Висновки. Система ціннісних орієнтацій слухачів перебуває на стадії її завершення. Особливу увагу при організації освітнього процесу слід приділяти формуванню у слухачів активної життєвої позиції, орієнтованої на відповідальне ставлення до власного професійного зростання та суспільного життя, формуванню національно-патріотичних почуттів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Іванишин, Ірина, Сергій Курилюк, Василь Хлопецький та Олег Вінтоняк. "Корекція негативних психічних станів студентів засобами оздоровчого фітнесу". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 1 (3 липня 2021): 30–36. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.1.30-36.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. У статті розглянуто проблему корекції негативних психічних станів студенток засобами оздоровчого фітнесу. Мета. Науково обґрунтувати та розробити технологію корекції негативних психічних станів студенток засобами оздоровчого фітнесу. Методи. Теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури, методика експрес-оцінки соматичного здоров’я за Г. Л. Апанасенком; педагогічне тестування з використанням батареї тестів К. Зухори; психодіагностичні методики. Результати. На основі кластерного та факторного аналізів виділено систему найбільш типових для студенток негативних психічних станів та встановлено взаємозв’язки між їхнім психічним і фізичним компонентами. Науково обґрунтувано та розроблено технологію корекції негативних психічних станів студенток засобами оздоровчого фітнесу та експериментально перевірено ефективність цієї технології. Впровадження технології корекції негативних психічних станів сприяло суттєвому покращенню параметрів психічного стану студенток, а також показників соматичного здоров’я та фізичної підготовленості. Доведено вищу ефективність занять оздоровчим фітнесом порівняно з традиційною системою фізичного виховання з профілактики негативних психічних станів студенток. Ключові слова: заклади вищої освіти, негативні психічні стани, оздоровчий фітнес, факультативні заняття, самостійна робота.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Вінтоняк, Д. М., О. В. Новохатська, О. В. Ямпольська, І. В. Луганська та О. О. Кривоніс. "Досвід психосоціальної реабілітації осіб із психічними розладами на базі Сватівської обласної психіатричної лікарні". Pain medicine 3, № 2/1 (18 жовтня 2018): 48–50. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.29688.

Повний текст джерела

Анотація:

Психічне здоров’я – найдорожче, що є у людини. Саме психічне здоров’я робить людину повноцінним членом суспільства. Психічне або душевне здоров’я, згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я – це стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно і плідно працювати, а також робити внесок у життя своєї спільноти. В умовах сучасного стану розвитку психіатричної галузі проблема надання допомоги хворим із психічними розладами займає важливе місце. Це зумовлено не тільки збільшенням кількості осіб, що страждають на цю патологію, а й багатьма соціальними, економічними факторами, особливостями розвитку суспільства та його ставлення до пацієнтів із психічними проблемами. В таких умовах пріоритетними завданнями психіатрії є використання не тільки психофармакологічних засобів, але й методи реабілітаційного характеру, в основі яких лежить біосоціальна модель надання психіатричної допомоги з впровадження методів психологічного впливу, що спрямовані на реінтеграцію особистості, формування адаптивного самовдосконалення та ставлення до своєї хвороби, розвиток адаптивних властивостей на фоні наявних патопсихологічних рис. Хочемо показати, що в першу чергу психіатрична лікарня – це місце, де надається висококваліфікована медична, психологічна та соціальна допомога. Завдання допомогти людині залишитися повноцінним членом суспільства, а суспільству – по-іншому подивитися на людину, яка страждає цим розладом та прагне співчуття і розуміння у суспільстві. Сьогодні психосоціальна реабілітація набуває все більшої популярності. Основна мета реабілітаційних заходів полягає в тому, щоб особа, яка страждає на психічні розлади, залишалась соціально активною. Досягнення вищевказаної мети відбувається насамперед через залучення психічно хворих у реабілітаційні процеси та соціальне життя, вирішення їх медичних, побутових та соціальних проблем, підвищення працездатності, рівня самообслуговування та досягнення найбільш повної соціальної адаптації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

МЕЛЬНИЧУК, Ірина. "ПОНЯТТЄВО-ТЕРМІНОЛОГІЧНА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, № 1 (17 серпня 2020): 179–90. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.407.

Повний текст джерела

Анотація:

Усвідомлене ставлення до збереження власного здоров’я сприяє всім аспектам особистісного розвитку (фізичного, морального, розумового та ін.). Розуміння майбутніми фахівцями сутності здоров’я, здорового способу життя, способів здоров’язбереження свідчить про сформованість у них здоров’язбережувальної компетентності. Особливу увагу доцільно приділяти розумінню студентами сутності здорового способу життя, що має такі ознаки: відсутність шкідливих звичок, збалансоване раціональне харчування, здоровий сексуальний спосіб життя, систематична й достатня фізична активність, уміння вирішувати психологічні проблеми, відповідальність за власне здоров’я, усвідомлення переваг здорового способу життя в особистому, соціальному та економічному сенсі. До здоров’язбережувальних чинників відносяться раціональна організація життєдіяльності; адекватна рухова активність; соціальний та психологічний комфорт; повноцінне і раціональне харчування; відсутність шкідливих звичок; валеологічна освіта та ін. Позаяк сформованість здоров’язбережувальної компетентності майбутніх фахівців значною мірою залежить від здорового способу життя, відтак доцільно спрямовувати увагу студентів на дотримання в повсякденному житті таких правил: організація оптимальної рухової активності; забезпечення психічного здоров’я; чіткий режим життя: будь-яке навантаження (фізичне, розумове, психічне) необхідно чергувати з періодом відпочинку, щоб відновити резерви організму; відмова від шкідливих звичок; дотримання гігієнічних норм життєдіяльності; вміння попереджати небезпечні ситуації та правильно поводити себе при їх виникненні, щоб уникнути найменшої шкоди здоров’ю. У роботі зі студентами необхідно акцентувати увагу на таких ключових положеннях: кожна людина як суб’єкт власної життєдіяльності є носієм здорового способу життя; в реалізації здорового способу життя поєднується розуміння сутності здоров’я та важливості його збереження на основі використання валеологічних знань, фізичних, психічних і соціальних можливостей; основою здорового способу життя є розвиток у студентів мотиваційної сфери до організації ефективної життєдіяльності; здоровий спосіб життя є оптимальним шляхом для забезпечення індивідуального здоров’я, що свідчить про сформованість здоров’язбережувальної компетентності особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Danylenko, H. M., Zh V. Sotnikova-Meleshkina, N. I. Shkurapet та N. Н. Mikhanovska. "ЯКІСТЬ ЖИТТЯ, ЩО ПОВ’ЯЗАНА ЗІ ЗДОРОВ’ЯМ УЧНІВ БАЗОВОЇ ШКОЛИ ЗА УМОВ ОБМЕЖЕНОЇ ФІЗИЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (22 грудня 2020): 28–33. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.3.11618.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: визначити особливості якості життя дітей середнього шкільного віку, що пов’язані зі здоров’ям за умов обмеження фізичної та соціальної активності. Матеріали і методи. Дослідження проведено анонімно та дистанційно серед 468 учнів (у тому числі 217 хлопців та 251 дівчина віком 10–16 років) за допомогою анкети, розробленої ДУ «Інститут охорони здоровʼя дітей та підлітків НАМН України». Статистичну обробку даних проведено з використанням ліцензованого пакета SPSS Statistics v. 20. Результати. У цілому для дітей середнього шкільного віку фізичне благополуччя мало вищі показники, ніж соціальне та психологічне. Для дівчат характерні більш високі показники ЯЖПЗ за шкалами рольового фізичного, соціального та родинного функціонування. Рік навчання та вік учнів мав суттєвий вплив на фізичне, шкільне та родинне функціонування, а навчальний колектив – на рівень фізичного та шкільного функціонування, а також психічне благополуччя. Встановлено сильний прямий кореляційний зв’язок між показниками фізичного та родинного функціонування, загальним здоров’ям та психічним благополуччям, рольовим емоційним та шкільним функціонуванням, а також прямий кореляційний зв’язок середньої сили між рольовим фізичним та рольовим емоційним і шкільним функціонуванням, психічним благополуччям та рольовим емоційним і шкільним функціонуванням (p<0,01). Негативний ефект від зниження фізичної активності поглиблювався вимушеним зростанням часу проведення з ґаджетами та комп’ютерами. Особливо «постраждали» учні, які зазвичай ведуть фізично активний спосіб життя, а ЯЖПЗ за показниками загального здоров’я, психічного благополуччя та соціального функціонування майже прямо пропорційно залежала від вихідного рівня фізичної активності у «докарантинний» період. Висновки. Якість життя, що пов’язана зі здоров’ям, як один із критеріїв шкільної адаптації свідчить про її найбільший зрив серед творчо та спортивно здібних учнів, тобто, з одного боку, вони мають накопичений резерв фізичного здоров’я, а з іншого – відхилення від їх «норми життя», що може бути «пусковим механізмом» порушення фізичного та психоемоційного стану.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Приходько, Ігор. "ПРОФІЛАКТИКА ТА КОНТРОЛЬ БОЙОВОГО СТРЕСУ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 64 (2021): 193–215. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.12.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження. Статтю присвячено вивченню проблеми стресу, який є основним чинником, що впливає на життя людей, та тісно пов’язаний з їх психічним здоров’ям, фізичним та соціальним благополуччям. Це стає вкрай актуальним, коли під час бойових дій практично всі військовослужбовці переживають бойовий стрес. Його наслідки можуть проявлятися не тільки у гострому періоді у вигляді бойових стресових реакцій, поведінкових порушень, але й у більш віддаленому періоді у вигляді посттравматичних стресових розладів, сімейних, побутових та професійних проблем, асоціальної поведінки, розвитку психічних розладів. Мета дослідження: здійснити систематизацію наукових досліджень проблеми стресу, проаналізувати сучасну систему охорони психічного здоров’я військовослужбовців у провідних країнах-партнерах НАТО та окреслити основні напрями вдосконалення української системи профілактики та контрою бойового стресу у військовослужбовців. Методи дослідження. Аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація та інтерпретація отриманих даних дозволили проаналізувати наукову літературу та нормативно-правові документи щодо стресу, бойового стресу, сучасну систему охорони психічного здоров’я військовослужбовцівСША та провідних країн-партнерів НАТО, запропонувати шляхи вдосконалення української системи профілактики та контролю бойового стресу у військовослужбовців. Результати. Для запобігання, ідентифікації та управління небезпечною поведінкою та бойовими стресовими реакціями, які можуть виникати у військовослужбовців під час участі в бойових діях, розробляються програми контролю бойового та оперативного стресу (COSC). Програми СOSC направлені на покращення виконання бойових завдань, збереження боєготовності та боєздатності військовослужбовців та підрозділів, запобігання або мінімізацію негативного впливу бойового стресу на соматичне, психічне та соціальне здоров’я військовослужбовців, найшвидше повернення особового складу до виконання бойових завдань. Програми СOSC діють протягом всього процесу виконання бойових завдань військовослужбовцями (підготовка, участь у бойових діях, повернення з подальшою реадаптацією до мирного життя). Висновки. Теорія збереження ресурсів С. Хобфолла найбільш повно та обґрунтовано пояснює генезис бойового стресу, що виникає у військовослужбовців під час діяльності в екстремальних умовах. Згідно з цією теорією стрес виникає, коли ключові ресурси людини (здоров’я, благополуччя, родина, почуття власного достоїнства, мети та сенсу життя) перебувають під загрозою втрати, загублені або не вдається їх відновити після значних зусиль. Визначено, що бойовий стрес є процесом впливу факторів бойової обстановки на психіку військовослужбовця, що супроводжується зниженням рівня психологічної безпеки особистості та появою неспецифічних доклінічних психологічних проявів, які у сукупності уявляються поняттям «бойова психологічна травма особистості» або сягають специфічних нозологічних ознак психічних розладів, об’єднаних у категорію «бойова психічна травма». Для запобігання виникнення та розвитку бойового стресу необхідно розробляти та впроваджувати систему профілактики та контролю бойового стресу у військовослужбовців, яка повинна складається з заходів психологічної роботи, що проводяться на трьох етапах: підготовчому (перед виконанням бойових завдань), етапі безпосереднього виконання завдань у зоні бойових дій, завершальному етапі (після виконання завдань після повернення в пункт постійної дислокації).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Ivaniuk, Hanna, Іnna Melnyk та Tamara Proshkuratova. "Психосемантика поняття “психічне здоров’я” у мовній свідомості студентів педагогічних спеціальностей". PSYCHOLINGUISTICS 31, № 1 (14 березня 2022): 44–62. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2022-31-1-44-62.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. У статті, відповідно до мети дослідження, описано результати здійснення психолінгвістичного та фреймового аналізу поняття “психічне здоров’я” у мовній свідомості майбутніх педагогів. Методи. У дослідженні використовувався метод вільного асоціативного експерименту та метод незакінчених речень, а саме конструкція “психічне здоровʼя – це…”. Вибірку склали студенти перших та других курсів педагогічних спеціальностей трьох університетів України. Результати. Здійснений психолінгвістичний аналіз поняття “психічне здоровʼя” методом вільного асоціативного експерименту дав змогу виявити, що студенти педагогічних спеціальностей переважно описують це поняття такими асоціаціями: “врівноваженість”, “спокій” та “гармонія”. Серед отриманих асоціацій переважають периферійні реакції, що свідчить про відсутність у студентів педагогічних спеціальностей єдиного розуміння поняття “психічне здоровʼя” та домінування суб’єктивних уявлень про нього, заснованих на отриманому раніше досвіді. Психолінгвістичний аналіз, отриманих асоціацій на поняття “психічне здоровʼя”, за граматичним критерієм, засвідчив переважання парадигматичних граматичних асоціацій, що вказує на розвиненість у респондентів комплексного та аналітичного мислення, які є характерними для майбутніх педагогів. Тематичний аналіз отриманих асоціацій показав їх значну тематичну різноманітність, що свідчить про різнобічність у здобувачів вищої освіти уявлень про поняття “психічне здоровʼя”. Фреймовий аналіз тексту дав змогу виокремити три провідні категорії при визначенні концепту “психічне здоровʼя”: психіка, чинники і діяльність. Встановлено, що найбільш представленим у визначенні концепту “психічне здоровʼя” є фрейм психіка, а найменшим за чисельністю виявився концепт фрейм діяльності. Шляхом виокремлення найчастотніших слів у кожному фреймі було сконструйовано сценарій досліджуваного тексту щодо розуміння концепту “психічне здоровʼя”: внутрішній стан та рівень благополуччя – фактор – поведінка. Сценарій дискурсу чітко демонструє розуміння сутності концепту “психічне здоровʼя”, його причинності та шляхів збереження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

I.V., Zavgorodnii. "CLINICAL ENVIRONMENTAL MEDICINE." Inter Collegas 2, no. 4 (December 12, 2016): 427–40. http://dx.doi.org/10.35339/ic.2.4.427-440.

Повний текст джерела

Анотація:

Data of 2010 report show that 30% of the planet's biological system has been lost over the past 40 years. Environmental medicine studies diseases or functional disorders in people, which emerge as a result of exposure to environmental factors, and works out methods of diagnosis, control and prevention of diseases associated with the environment. By this moment we have performed 4 environmental projects: “With teacher’s profession to be healthy and motivated until retirement: ways of prophylaxis and development of personality”, “Study of loads and intensity in the banking area employees”, “Study of psychological stress among emergency workers” with total evolvement of more than 800 respondents. Toxic effect of the environmental factors on the mental health, cardiovascular system, hemopoetic organs, gastrointestinal tract, kidneys and reproductive organs is discussed in the article. Problem of clinical aspects of environmental medicine is stated.Key words: environmental medicine, toxic effect, chronic disease РезюмеЗавгородній І.В.КЛІНІЧНА МЕДИЦИНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩАДані звіту 2010 року показують, що 30% біологічної системи планети було втрачено протягом останніх 40 років. Екологічна медицина вивчає захворювання або функціональні порушення в організмі людей, які виникають в результаті впливу факторів навколишнього середовища, а також розробляє методи діагностики, контролю і профілактики захворювань, пов'язаних з навколишнім середовищем. До цього моменту ми виконали 4 екологічних проекти: "В професії вчителя бути здоровим і мотивованим до виходу на пенсію: способи профілактики і розвитку особистості", "Вивчення навантажень та іх інтенсивності в працівників банківської сфери", "Дослідження психологічного стресу серед аварійних працівників" до яких було залучено більш ніж 800 респондентів.Токсична дія екологічних факторів на психічне здоров'я, серцево-судинну систему, кровотворні органи, шлунково-кишковий тракт, нирки і репродуктивні органи обговорюється в статті. Проблема клінічних аспектів екологічної медицини дискутується.Ключові слова: екологічна медицина, токсична дія, хронічне захворювання резюмеЗавгородний И.В.КЛИНИЧЕСКАЯ МЕДИЦИНА ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫДанные отчета 2010 показывают, что 30% биологической системы планеты было потеряно в течение последних 40 лет. Экологическая медицина изучает заболевания или функциональные нарушения в организме людей, которые возникают в результате воздействия факторов окружающей среды, а также разрабатывает методы диагностики, контроля и профилактики заболеваний, связанных с окружающей средой. До этого момента мы выполнили 4 экологических проекта: "В профессии учителя быть здоровым и мотивированным до выхода на пенсию: способы профилактики и развития личности", "Изучение нагрузок и их интенсивности у работников банковской сферы", "Исследование психологического стресса среди аварийных работников "к которым были привлечены более 800 респондентов.Токсическое действие экологических факторов на психическое здоровье, сердечно-сосудистую систему, кроветворные органы, желудочно-кишечный тракт, почки и репродуктивные органы обсуждается в статье. Проблема клинических аспектов экологической медицины дискутируется.Ключевые слова: экологическая медицина, токсическое действие, хроническое заболевание

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Пилипів, Д. Б., Б. М. Шарга та В. П. Фекета. "Психічне здоров’я студентів медичного факультету №2 Ужгородського національного університету під час пандемії COVID-19 за даними анонімного опитування". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 62, № 2 (31 грудня 2020): 88–95. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.62.88-95.

Повний текст джерела

Анотація:

Пандемія COVID-19 веде до значної смертності та психічних розладів серед населення. Мета дослідження – шляхом анонімного опитування з’ясувати стан загального здоров’я студентів на медичному факультеті №2 Ужгородського національного університету; оцінити вплив пандемії та карантину на психічне здоров’я студентів-іноземців; встановити, чи здатні вони реально оцінювати небезпеку та свідомо дотримуються правил безпеки для запобігання поширенню інфекції COVID-19. Проводили анонімне онлайн-анкетування студентів-іноземців з 1-го по 6-й роки навчання шляхом створення опитувальника за допомогою сервісу Google-Форми після введення у Закарпатті «червоної зони». Учасниками дослідження стали 358 студентів. Більшу частину з них склали студенти 1-го і 3-го курсів. 5 (1,4%) і 9 (2,5%) респондентів інформували про «вкрай незадовільний» і «незадовільний» стан загального здоров’я, відповідно, що в стресових умовах пандемії загрожує його дальшим погіршенням. В умовах пандемії і обмежувальних заходів більшість студентів-іноземців відчувають тривогу. Вона охопила найбільше опитаних (82,4%) з оголошенням пандемії та карантину з неповним локдауном. Послаблення карантину зменшило число стурбованих до 52%, запровадження «червоної зони» в Закарпатті збільшило їх частку до 58,4%. Розвиток подій в Закарпатті у зв’язку пандемією змінив стійкість судентів до стресу. У 57,2% опитаних вона зросла, у 26% – знизилася, дещо змінилася – у 16,8%. Близько 2/3 студентів, зазнали різких змін настрою за карантину з неповним локдауном. 33,3% опитаних суб’єктивно вважає, що їхнє психічне здоров’я погіршилося за цих обмежень, 48,3% студентів заявили про покращення психічного здоров’я, а у 18,4% воно суттєвих змін не зазнало. Протипандемічні обмеження викликають у студентів почуття тривоги за фінансовий добробут. У 137 опитаних (38,3%) справді виникли нестача грошей. Є сумніви, чи страхування, яке мають студенти, буде достатньо для лікування в разі захворювання на СOVID-19. Це є додатковим чинником для виникнення у студентів психічних відхилень. У більшості студентів (57,3%) в цей час число соціальних взаємодій зменшилося, у 26,5% з них – зросло, а у 16,2% змінилися мало. Лише 5,3% респондентів продовжували близьке спілкування з друзями і родичами. Період самостійного обмеження соціальних контактів у студентів тривав від кількох днів до 3 місяців і більше. 84 (23,5%) студенти не мали такого періоду. Це свідчить про неповне усвідомлення ними небезпеки інфекції COVID-19. 58,1% респондентів підтримали ідею «online» навчання, решті (41,9%) до вподоби «offline» заняття. За словами студентів, всі вони використовують маски, перебуваючи в навчальних аудиторіях і лабораторіях. Однак приблизно 1/5 частина опитаних не дотримувалися безпечної соціальної дистанції і навчалися у непровітрених приміщеннях. Радимо на факультеті встановити (відновити) системи автоматичної вентиляції навчальних приміщень. Рекомендуємо і студентам, і викладачам не забувати про дотримання правил безпеки для запобігання поширенню коронавірусної інфекції в університеті. Незважаючи на виявлення ознак часткової психічної адаптації студентів до стресових умов карантину з неповним локдауном, карантину «червоної зони» в час пандемії СOVID-19, спостерігали погіршення психічного здоров’я студентів-іноземців. Мала кількість вакцинованих і тих, що перехворіли на інфекцію СОVID-19 не дає достатньо колективного імунітету, а тому не знижує стурбованості у спільноті іноземних студентів, що не сприяє їх психічному здоров’ю. Не всі студенти дотримувались правил безпеки проти зараження коронавірусом під час навчання “offline”. З ними слід проводити більше роз’яснювальної роботи щодо цього. Ключові слова: анонімне опитування, загальне здоров’я, пандемія COVID-19, карантин, неповний локдаун, «червона зона», Internet-опитування, студенти-іноземці, психічне здоров’я, безпечні умови навчання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Zaitsev, ZI A., V. T. Kiriyenko, V. O. Miroshnychenko, V. V. Potiy, V. M. Zhidkykh та G. O. Zaplotna. "Якість життя, пов’язана зі здоров’ям, хворих на хронічний гепатит С, які не знають про наявність у них гепатиту С". ACTUAL INFECTOLOGY, № 1.01 (1 листопада 2013): 16–18. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.1.01.2013.82576.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження — визначити, наскільки інформованість пацієнтів про наявність у них гепатиту С впливає на якість їхнього життя, пов’язану зі здоров’ям. Показники якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, були вивчені у 893 осіб, які були розділені на групи: хворі багатопрофільної клінічної лікарні, у яких діагноз гепатиту С встановлений вперше (33 хворих на ХГС), хворі багатопрофільної клінічної лікарні без супутнього гепатиту С (539 пацієнтів), хворі на ХГС, які отримували специфічну терапію препаратами інтерферонового ряду (89 пацієнтів), контрольна група (232 здорових респонденти). Інформованість хворого на ХГС про захворювання, що потенційно обмежує тривалість життя, впливає на якість життя, пов’язану із здоров’ям, навіть незважаючи на те, що хвороба перебуває в стадії компенсації (головним чином на показники, що характеризують психічне здоров’я пацієнтів)

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Толкунова, Інна, та Людмила Терещенко. "Самоактуалізація особистості як чинник збереження її психологічного здоров’я". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 4 (4 травня 2022): 81–86. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.4.81-86.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація: Реалії сьогодення ставлять ряд актуальних питань, серед яких варто виділити необхідність вивчення самоактуалізованої здорової особистості. Психологічне здоров’я є необхідною умовою активного гармонійного розвитку особистості, її психічних процесів, емоцій і інтелекту, механізму творчості тощо. Мета. На теоретичному рівні проаналізувати феномен психологічного здоров’я; показати взаємозв’язок між психологічним здоров’ям людини і самоактуалізацією особистості; виокремити характерні риси самоактуалізованої особистості і на основі цього визначити основні характеристики психологічного здоров’я самоактуалізованих людей. Методи. Аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. Результати. Проаналізовано поняття здоров’я, феномен «психологічного здоров’я»; виокремлено соціально-психологічні передумови та фактори, які впливають на здоров’я людини; критерії психологічного здоров’я. Зазначено, що психологічне здоров’я людини пов’язане із задоволенням потреб зростання. Визначено характеристики психологічного здоров’я самоактуалізованих людей. Ключові слова: самоактуалізація, психологічне здоров’я, особистісне зростання, духовність, потреби, мотиви.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Чорна, В. В. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ФІНАНСУВАННЯ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВʼЯ УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (2 червня 2021): 45–49. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.1.12142.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: здійснити порівняльний аналіз фінансування сфери охорони здоровʼя України та країн ЄС за останні роки. Матеріали і методи. Використано теоретично-порівняльний, бібліосемантичний аналіз даних щодо фінансування сфери охорони здоров’я в Україні та країнах ЄС. Результати. Проаналізовано наукові джерела вітчизняних, зарубіжних досліджень, законів України, концепцій державних програм і резолюцій ЄС та виділено основні проблеми незавершеної медичної реформи. Для успішного проведення реформи в сфері охорони здоров’я в Україні прийнято низку нормативно-правових актів. Позитивні зміни у реформі охорони здоров’я України безпосередньо залежать від видатків на охорону здоровʼя у ВВП. Найбільше коштів на охорону здоров’я було спрямовано в 2013 р. – 4,23 %, але у 2019 р. цей показник був найменшим за останні роки незалежності – 2,4 % від ВВП. Різкі коливання у фінансуванні сфери охорони здоров’я негативно впливають на створення нової Національної служби здоров’я України, на саму реформу в цілому, а також на показники тривалості життя населення в Україні. Позитивні приклади у реформі охорони здоров’я як Республіки Польща, так й інших європейських країн – відокремлення цільових коштів на охорону психічного здоров’я від бюджету, які належать органам місцевого самоврядування закладів охорони здоров’я, та вкрай необхідний закон про обов’язкове медичне страхування як у багатьох країнах світу. Психічне здоров’я населення Польщі та країн ЄС є одним із пріоритетних завдань і невід’ємною частиною у реформуванні сфери охорони здоров’я. У резолюції ВООЗ, Ради ЄС, Ради Європи, починаючи з 1975 р., важливе значення відводять адекватному і справедливому інвестуванню в систему охорони психічного здоров’я, що позначається на здоров’ї населення планети. У 2019 р. ВООЗ зі Світовим банком проводили аналіз реформи фінансування системи охорони здоров’я за 2016–2019 рр. для надання стратегічних рекомендацій щодо покращення надання медичних послуг. Висновки. За результатами аналізу встановлено недосконалість фінансування закладів охорони здоров’я України, що впливає на якість надання медичної допомоги та необхідність впровадження постійного коригування/моніторингу ефективності діючої нової моделі фінансування системи охорони здоров’я України і запровадження обов’язкового медичного страхування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Кочергіна, Ірина. "САМОРЕГУЛЯЦІЯ ПОВЕДІНКИ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ КАРАНТИНУ". Психологія: реальність і перспективи, № 15 (2 січня 2021): 84–90. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i15.188.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено результати дослідження особливостей саморегуляції поведінки та діяльності особистості в умовах карантину. Описано важливість наукових досліджень щодо впливу карантину на психічний стан людини. Проаналізовано існуючі дослідження щодо особливостей взаємодії сімей в умовах карантину, впливу негативних емоційних переживань на психічне здоров’я особистості. Показано, що зниження соціальної активності людей, постійне хвилювання та тривога, обмеження спілкування, виступають стресогенними чинниками в умовах карантину. Наголошено, що важливим є вміння управляти власним психічним станом задля ефективного планування та організації власної діяльності. Підкреслено, що особи, які внаслідок посилення карантинних заходів втратили роботу, або тимчасово не мали змоги працювати характеризуються нижчою здатністю до планування поведінки та діяльності, мають недостатньо чітке уявлення щодо власного майбутнього, в них порушений процес постановки цілей, мають нижчий рівень потреби усвідомленому плануванні та програмуванні своєї поведінки, в даний момент життя є більш залежними від ситуації та думки інших людей. Стверджується, що в осіб, які внаслідок карантину втратили роботу, спостерігається нижчий рівень самоприйняття, що вказує на деяку незадоволеність собою, розчарування у власних силах та стурбованість щодо власних можливостей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Shvets, A. V., O. V. Horishna, A. Yu Kikh, G. V. Ivantzova, O. O. Gorshkov та O. V. Richka. "Особливості організації медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в країнах-членах та партнерах НАТО". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 4 (30 грудня 2021): 26–39. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-026.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Дослідити різні аспекти організації медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в країнах-членах та партнерах НАТО. Матеріали та методи. З використанням методів системного, бібліосемантичного та ретроспективного аналізу вивчено наукові публікації щодо виявлення особливостей організації медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в США, Канади, Німеччини, Франції, Великобританії, Ізраїлю. Для цього здійснено пошук доступних джерел інформації з 1995 по 2017 роки, які стосувались мети роботи та термінологічних фраз “Psycho-medical aid”, “Psycho-medical rehabilitation”, “Medical rehabilitation”, “Psychiatric rehabilitation”, “Psychological Rehabilitation”. На основі thoughtful-аналізу сучасних джерел інформації було узагальнено різні підходи до формування та підтримки належного рівня ментального здоров’я з метою розробки та удосконалення вітчизняних заходів медико-психологічної реабілітації військовослужбовців. Результати. Виявлено особливості організації медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в ЗС США, Канади, Німеччини, Франції, Великобританії, Ізраїлю. Показано важливість науково-методичного забезпечення системи контролю бойового стресу армії США, яке забезпечують наукові центри з контролю бойового і військово-професійного стресу родів військ, а також провідні наукові університетські центри США. Найбільш активними учасниками дослідницьких програм з проблем ПТСР в США є Національний інститут психічного здоров’я (NIMH), Національний центр з проблем ПТСР (US Department of Veterans Affairs), Центр психологічного здоров’я Міноборони (DCEPH TBI DCoE), Військово-медичний університет (USUHS), Військовий інститут ім. Уолтера Ріда (WRAIR). Наголошено про необхідність впровадження сучасних інструментів скринінгу ефективності реабілітації (шкала Ренкіна, спеціальні комп’ютерні програми тощо) з урахуванням Міжнародної класифікації функціонування і обмеження життєдіяльності. Основною тенденцією щодо організації ефективної системи збереження психічного здоров’я військовослужбовців збройних сил країн Альянсу є впровадження відповідних тренінгових програм щодо підвищення рівня психологічної стійкості особового складу, розширення серед військовослужбовців знань про когнітивні, поведінкові та фізіологічні процеси в умовах бойової діяльності, нормалізацію реакції на стрес, забезпечення військовослужбовців ефективними копінг-стратегіями подолання стресу і надання допомоги командирам щодо підтримки та зміцнення психічного здоров’я підлеглих. Висновки. Показано, що прояви як самого бойового і військово-професійного стресу, так і його дезадаптивних реакцій, а також умови їх виникнення не тільки підвищують ризики несприятливого перебігу бойових поранень, але й суттєво впливають на перебіг їх наслідків з боку психічного та фізичного здоров’я. Тому зазначений аспект організації медико-психологічної реабілітації за досвідом організації медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в збройних силах провідних країн-членів та партнерів НАТО є одним з принципових для впровадження в ЗС України. Потребують детального вивчення на практичному (натурному) рівні техніки психологічної допомоги на 1-му рівні (ешелоні), які за досвідом ЗС Великобританії, дозволяють суттєво зберегти психічне здоров’я військовослужбовців. Показано, що однією з важливих складових якісної реабілітації, є побудова ефективної комунікації між системою здійснення лікувально-евакуаційного процесу постраждалих від фізичних травм та поранень, орієнтованою на соматичні показання і критерії та елементами системи охорони психічного здоров’я військовослужбовців. Такий аспект є актуальним на всіх рівнях надання медичної допомоги. Назріла необхідність удосконалення державної системи комплексної реабілітації військовослужбовців, які беруть або брали участь в бойових діях та перенесли бойові та військово-професійні травми та поранення, а саме в частині, що стосується як програмних заходів, так і методів контролю ефективності та якості проведеної реабілітації. Це дозволить цілеспрямовано здійснювати заходи щодо забезпечення збереження фізичного і психічного здоров'я військовослужбовців, забезпечить профілактику ПСТР, буде сприяти підтримці готовності особового складу до виконання завдань за будь-яких змін обстановки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

ПРУДКА, Лілія. "ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я: ПРОФЕСІЙНІ РИЗИКИ І ЗДОРОВ’Я МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 4 (53) (12 травня 2022): 64–69. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.4.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано психічне здоров’я: професійні ризики і здоров’я майбутнього фахівця в освітньому просторі. Розглянуто наукові погляди різних дослідників щодо визначення феномену «психічне здоров’я». Метою статті є аналіз психічного здоров’я: професійні ризики і здоров’я майбутнього фахівця в освітньому просторі. Визначено, що стан психічного здоров’я сучасних студентів характеризується великою кількістю індивідуальних якостей, а також, синтезом біологічно та соціально-обумовлених особливостей їх психічної сфери. До основних ознак психічного здоров’я майбутніх фахівців в освітньому просторі належить: успішне пристосування до навчальної діяльності; схвалення колективом; низький рівень тривоги; емоційна рівновага; здатність аналізувати отриману інформацію. Доведено, що для студентів в освітньому просторі характерні підвищені вимоги та різни види навантаження. В процесі навчання у вищому освітньому закладі відбувається становлення майбутнього фахівця, а його стан психічного здоров’я здійснює вплив на успішність навчання та стиль життя загалом. Висновки. До пріоритетних форми з метою збереження психічного здоров’я необхідно включити: просвітницьку діяльність, яка базується на наданні інформації майбутнім фахівцям щодо важливих питань покращення їх здоров’я; профілактику, у формі проведення бесід індивідуально чи для всієї групи; діагностування, психологічне консультування. Особливе значення має адаптації студентів першого курсу, тому їм потрібно приділити важливу увагу, тобто необхідна тісна співпраця з кураторами (наставниками) навчальних груп; вивченню особистісних якостей майбутнього фахівця, інформування студентів. Вважаємо, що необхідно інтегрувати досвід європейських колег в освітній сфері стосовно розв’язання проблеми, перш за все, врахування особливостей психічного здоров’я в національних програмах, нормативно-правових актах. Перспективи подальших досліджень у зазначеному аспекті є вивчення динаміки, соціальних та психологічних напрямів і основних факторів збереження та покращення психічного здоров’я майбутніх фахівців в освітньому просторі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Волошин, Олена, та Ірина Копко. "ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У ПІДЛІТКІВ ЗАСОБАМИ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ В УМОВАХ ЛІТНЬОГО ОЗДОРОВЧОГО ТАБОРУ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 2-3 (10 квітня 2021): 485–93. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.097.

Повний текст джерела

Анотація:

Життя та здоров’я людини Конституція України визнає, як найвищі соціальні цінності, при цьому соціально-економічний розвиток суспільства залежить від рівня цих цінностей. Встановлено, що Українська держава на всіх рівнях намагається сприяти процесу повноцінного виховання здорової молоді, формувати повноцінне її духовне, фізичне, психічне та соціальне здоров’я. Визначено, що концепція формування здоров’язбережувальної компетентності у підлітків базується на створенні умов для зміцнення різних видів здоров’я засобами народної педагогіки, психологічного комфорту та здійснюється шляхом визнання ними пріоритету здорового способу життя, як основного чинника збереження здоров’я, утвердження свідомого ставлення та громадянської відповідальності за власне здоров’я.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Карамушка, Л. М. "ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ПЕРСОНАЛУ ОСВІТНІХ ОРГАНІЗАЦІЙ: АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНИХ ПІДХОДІВ". Problems of Modern Psychology, № 3 (24 листопада 2021): 23–30. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-3-3.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аналізу зарубіжних підходів до визначення сутності психологічного здоров’я персоналу освітніх організацій та організаційно- психологічних умов його забезпечення. Розкрито зміст психологічного здоров’я персоналу освітніх організацій та основні аспекти його дослідження в зарубіжній науці і практиці. Проаналізовано сутність концепції “healthy schools” («здорові школи»), її основні складові, необхідність впровадження. Показано роль психологічного здоров’я персоналу освітніх організацій для ефективної діяльності “healthy schools”. Підкреслено, що позитивне психологічне здоров’я є важливим чинником ефективної діяльності освітніх організацій в цілому та задоволеності персоналу роботою та організацією, а також дотримання балансу між роботою та іншими сферами життя. Проаналізовано ряд проблем у психологічному здоров’ї персоналу освітніх організацій, наявність соціальних стигми як бар’єрів для отримання освітнім персоналом послуг із психічного здоров’я. Виокремлено організаційно-психологічні умови для забезпечення психологічного здоров’я персоналу освітніх організацій на різних рівнях управління освітніми організаціями: а) індивідуальному (турбота персоналу про своє психічне здоров’я; розвиток необхідних професійних якостей; встановлення чітких меж між роботою та домашнім життям та інше); б) груповому (психологічна підготовка управлінських команд; створення віртуальних груп підтримки для освітнього персоналу; розуміння психологічних особливостей різних груп освітнього персоналу та інше); в) організаційному (включення кращих практик щодо психічного здоров’я в навчальні програми; створення культури психологічного здоров’я в школах; регулярне дослідження негативних виявів психологічного здоров’я вчителів; створення сприятливого освітнього середовища та інше); г) міжорганізаційному (розробка та впровадження інтернет-ресурсів для інформаційної підтримки освітнього персоналу; використання інтерактивних форм надання психологічної допомоги освітньому персоналу; надання місцевими органами влади соціальної підтримки освітньому персоналу та інше).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Андрусяк, Г. "Суспільна небезпека та деякі правові позиції кваліфікації згвалтування". Історико-правовий часопис 14, № 2 (18 лютого 2021): 100–104. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2019-2/18.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемі кваліфікації згвалтування як одного з найбільш тяжких посягань проти особистості у всьому світі, оскільки в багатьох випадках вони спричиняють настиупне вбивство жертви. Зростання числа тяжких насильницьких злочинів, безкарність багатьох злочинів, побоювання помсти з боку злочинців – все це свідчить про те, що реальна кількість тяжких статевих злочинів, яким є зґвалтування, у два-три рази перевищує офіційні дані. Суспільна небезпека статевих злочинів визначається перш за все посяганням на статеву свободу або статеву недоторканість особи, а також заподіянням шкоди здоров'ю, честі та гідності особи, нормальному фізичному психічному і соціальному розвитку дітей і підлітків. Небезпечність зґвалтування визначається тим, що воно може тягти за собою тяжкі наслідки, шкідливо впливає на психіку і здоров’я потерпілої особи, нерідко призводить до розірвання шлюбу, сприяє поширенню розпусти, знижує культурний рівень суспільства. Серйозну проблему становлять соматичні та, особливо, психічні наслідки сексуальних злочинів. Найчастішими і найсерйознішими наслідками зґвалтування є психічні травми. Згвалтування часто супроводжується вбивством жертви насильником в момент зґвалтування, в процесі боротьби з потерпілою та подолання її опору, або безпосередньо після згвалтування, щоб уникнути викриття, помститися за опір, за мотивами садизму. Проаналізовано та доведено допустимість заподіяння тяжкої шкоди гвалтівнику, який здійснює посягання на статеву свободу жінки, оскільки при згвалтуванні складно, якщо не неможливо, передбачити потенційну шкоду для потерпілої (втрату дитини, безпліддя, венеричне захворювання, психічний розлад).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Підлубний, Віталій, та Сергій Чабанюк. "ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ У ОСІБ З ЛЕГКОЮ РОЗУМОВОЮ ВІДСТАЛІСТЮ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ". Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine, № 1-2 (30 грудня 2021): 67–74. http://dx.doi.org/10.37321/ujmh.2021.1-2-08.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Інтегральним показником фізичного, психічного та соціального функціонування у медицині є суб’єктивна оцінка хворим якості його життя. Цей показник знаходиться в прямій залежності до спроможності індивіда до психічної адаптації зовнішніх та внутрішніх умов, змінених під впливом захворювання. Саме аналізу впливу легкої розумової відсталості підліткового віку на рівень якості життя та соціального функціонування хворих присвячено дане дослідження.Мета дослідження. Визначити рівні якості життя та соціального функціонування в осіб з легкою розумовою відсталістю підліткового віку, як критерії оцінки стану хворих.Матеріали та методи дослідження. На базі Криворізького психоневрологічного диспансеру, за умови інформованої згоди, було проведено двоетапне дослідження, в рамках якого було обстежено 154 хворих 2003-2008 років народження, які знаходилися на диспансерному спостереженні підліткового психіатра по досягненні 15-річного віку. В ході дослідження були використані клініко-епідеміологічний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний і статистичний методи.Результати дослідження. Контингент дослідження було розподілено на дві групи (Г1 та Г2) за критерієм форми мешкання – із батьками чи в спеціалізованих психоневрологічних інтернатах. Було встановлено, що найбільш несприятливі показники в обох групах встановлені за шкалою «дозвілля». Найбільш позитивні показники якості життя в Г2 виявлено в сфері сім’ї, а в Г1 – в загальній оцінці якості життя. Проведений кореляційний аналіз оцінок якості життя в Г2, показав пряму кореляцію показників шкали «психічне здоров’я» зі шкалами «сім’я» (r = 0,47), «контакти з однолітками» (r = 0,42) і «загальна оцінка якості життя» (r = 0,38). Аналогічні кореляції у Г1 були представлені між шкалою «загальної оцінки якості життя» і шкалами «школа» (r = 0,37), «сім’я» (r = 0,39), «психічне здоров’я» (r = 0,43).За даними, отриманими за результатами тестування батьків підлітків Г2, найбільш несприятливі показники якості життя виявлено за шкалою «психічне здоров’я», в Г1 – за шкалами: «завантаженість батьків у зв’язку із захворюванням підлітка». Найбільш сприятливо батьки пацієнтів з Г2 оцінювали шкалу «зайнятість батьків у зв’язку з діагностичними та лікувальними заходами підлітка». Серед батьків пацієнтів, Г1, найбільш позитивно було оцінено якості життя підлітків в сім’ї.Висновки. Встановлено особливості оцінки якості життя підлітками з легкою розумовою відсталістю та їх батьками – хворі більш задоволені взаємовідносинами з однолітками і своєю якістю життя в цілому, ніж їхні батьки, але менш сприятливо оцінювали сферу сімейних взаємин і дозвілля. Саме ці сфери потребують найбільшої уваги з точки зору психічної та соціальної реабілітації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

КУДІНОВА, Маргарита. "ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНІВ СТРЕСОСТІЙКОСТІ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 4 (53) (12 травня 2022): 40–45. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.4.7.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність емпіричного дослідження стресостійкості студентів з особливими освітніми потребами обумовлюється тим, що на сьогодні не існує єдиної системи визначення рівня стресостійкості студентів, не визначені чіткі критерії та показники стресостійкості. Мета даної статті – визначити рівні стресостійкості студентів з особливими освітніми потребами; здійснити порівняльний аналіз стресостійкості студентів з особливими освітніми потребами та здорових студентів. У результаті дослідження виділено два критерії стресостійкості студентів з особливими освітніми потребами: особистісний (внутрішній) та соціальний (зовнішній). Показниками сформованості критеріїв визначено нервово-психічну стійкість, домінуючий стан, загальну стресостійкість, стресостійкість у навчальній діяльності, суб’єктивнє переживання щастя, стан фрустрації та життєстійкість. Доведено, що стресостійкість студентів з ООП обумовлена їх соціальною ситуацією розвитку та умовами життєдіяльності. Встановлено, що такі студенти характеризуються нижчим рівнем нервово-психічної стійкості, більш пасивним ставленням до ситуації стресу, зниженим тонусом, неспокоєм, більшою мінливістю емоційного тону, негативним образом себе у порівнянні зі здоровими студентами. Підтверджено, що більшість студентів з ООП мають низький рівень стресостійкості, нижчий рівень суб’єктивного почуття щастя, більш виражені стани фрустрації у стресі, нижчий рівень життєстійкості, ніж здорові студенти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Циганенко, О., Я. Першегуба, Н. Склярова, Л. Богданович та Л. Оксамитна. "Гігієна сну як розділ особистої гігієни. Значення виконання її положень у жіночому спорті". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (20 грудня 2021): 48–50. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.48-50.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Гігієну сну розглядають як важливий розділ особистої гігієни, загальної гігієни та гігієни спорту. Порушення правил гігієни сну, особливо особами жіночої статі, в яких порушення сну бувають частіше, ніж у чоловіків, може негативно впливати на стан здоров’я, фізичну та психічну працездатність спортсменок за умов високих фізичних навантажень. Це дає підстави розглядати питання визначення шляхів оцінювання ступеня виконання цих правил спортсменками за умов високих фізичних та психічних навантажень. Мета. Розробити завдання, правила, принципи гігієни сну в спортивній галузі та визначити методологічні підходи до оцінювання їх виконання спортсменками за умов високих фізичних та психічних навантажень. Методи. Теоретичний аналіз наукової літератури: узагальнення, синтез, формалізація, абстрагування. Результати. На основі проведеного системного аналізу наукової, науково-методичної літератури та інших джерел інформації визначено завдання, правила, принципи гігієни сну у галузі спорту, запропоновано розроблену нами тест-анкету опитування для оцінювання ступеня виконання спортсменками правил гігієни сну за умов високих фізичних та психічних навантажень, що можуть бути використані на практиці. Ключові слова: завдання, правила, принципи гігієни сну в спортивній галузі, спортсменки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Yavorovsky, A. P., Yu N. Skaletsky, M. M. Regan, V. V. Maistrenko, А. К. Gorval та R. P. Brukhno. "Аналіз причин виробничого травматизму у медичній сфері як підґрунтя для його попередження". Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 2 (5 липня 2020): 24–34. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.2(1)-024.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Шкідливі і небезпечні умови праці в охороні здоров’я серед іншого часто вимушують медичних працівників до пошуку роботи у інших закладах і галузях, до міграції у інші країни, а також негативно відбиваються на продуктивності їх діяльності та несуть загрозу безпеці пацієнтів. Метою дослідження є аналіз причин травматизму у фахівців охорони здоров'я. Матеріали і методи. В роботі за допомогою бібліосемантичного та математичног методів, методу системного аналізу досліджувались причини виробничого травматизму у вітчизняній медичній сфері. Результати. Детально проаналізовано причини виробничого травматизму в охорні здоров’я у період з 2006 по 2018 роки. Встановлено, що переважно виробничий травматизм з важкими наслідками в охороні здоров’я стається з причини організаційного характеру - 59 %, на другому місці причини психофізіологічного характеру – 37,8 % і на третьому місці причини технічного характеру – 3,2 %. В цей же час причини виробничих травм зі смертельними наслідками у медичній сфері мали принципово інший розподіл: явно переважали причини психофізіологічного характеру - 78,2 %, на другому місці - причини організаційного характеру – 20,6 % і на третьому - причини технічного характеру – 1,2 %. Висновки. У період з 2006 по 2018 роки серед причин виробничого травматизму у вітчизняній медичній сфері переважали причини організаційного характеру, а серед причини травм зі смертельними наслідками - причини психофізіологічного характеру. Значна частка жертв виробничого травмавтизму в охороні здоров’я з причин організаційного та технічного характеру пов’зана з експлуатацією, обслуговуванням та технічним станом транспортних заходів. Викликають стурбованість високі рівні виробничого травматизму, у тому числі зі смертельними наслідками, через незадовільні фізичні дані чи стан здоров'я медичних працівників, через їх низьку нервово-психічну стійкість, а також внаслідок протиправних дій інших осіб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Sundukova, Irina. "Упевненість у собі як умова психічного здоровʼя юнаків на уроках фізичної культури". Physical education, sports and health culture in modern society, № 1 (45) (24 травня 2019): 71–76. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-01-71-76.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. На основі теоретичного аналізу з’ясовано, що впевненість у собі впливає на психічне здоров’я учнів та їхнє емоційне благополуччя. Упевненість у собі – це позитивне інтегроване ставлення до власних можливостей, що зумовлюється особливостями особистісного розвитку, становленням самосвідомості, подоланням залежності особистості від зовнішньої детермінації, узгодженням Я-реального та Я-ідеального. Натомість причиною формування невпевненості в собі й депресивних розладів особистості є переважання про- цесів гальмування над процесами збудження, що призводить до формування «гальмівної особистості», не здатної до відкритого вираження своїх почуттів, бажань і потреб. Результати. Визначено такі характеристики психічно здорової й упевненої в собі особистості: відкритість, невербальне спілкування, віра у власні сили, спонтанне вираження почуттів, самоздійснення «тут і зараз». Систематичні заняття фізичною культурою спонукають учнів не лише до ведення здорового способу життя, а й розвивають здатність адекватно оцінювати можливості своєї особистості; формують упевненість у собі та своїх фізичних і моральних силах; сприяють умінню налагоджувати позитивний емоційний зв’язок у взаємодії з партнерами у фізкультурній діяльності; розвивають здатності управ- ляти своїми переживаннями та негативними емоційними станими. Установлено, що більшість респондентів мають середній рівень упевненості в собі, що виявляється в помірному вираженні цілеспрямованості й наполегливості. Старшокласники цього рівня доволі зважено ставляться до визначення своїх цілей та засобів, якими мають намір досягати поставленої мети. Висновки. Зазначено, що в процесі занять фізичною культурою в учнів зʼявляються інтерес і звичка до систематичного виконання фізичних вправ, розвиваються морально-вольові якості: сміливість, наполегливість, дисциплінованість, взаємодопомога, упевненість у собі та своїх можливостях тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

ГАЗНЮК, Лідія, та Юлія СЕМЕНОВА. "АНОМІЯ ЯК ФАКТОР РУЙНУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 41 (1 березня 2021): 71–83. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.41.5.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасне соціальне буття характеризується кризою цінностей, зростанням бездуховності й цинізму, масо- вою недовірою людей один до одного, зниження значимості й загалом безглуздістю людського життя, що негативно позначається на здоров’ї людини. Аномія призводить до форму- вання масових негативних почуттів і емоцій і порушення ефек- тивного ціннісного обміну. Нейтралізація аномії передбачає включення людини в соціальні практики, запобігання проце- сам деритуалізації. Необхідно розвивати інвайроментальні цінності за рахунок турботи про екологію, розвитку масової освіти й виховання, культури природного відпочинку й туриз- му, а також підвищення інформаційної грамотності насе- лення в аспекті зниження негативних ефектів взаємодії з електронними пристроями. Метою статті є обґрунтування стану аномії в сучасному суспільстві та з’ясування її негатив- ного впливу на здоров’я людини. Методологічними засадами стали ідеї Е. Дюркгейма, Й. Галтунга, Р. Гвардіні, Р. Інглхарта, В. Франкла, Е. Фромма, А. Макінтайр, Ч. Тейлора, М. Уол- цера, які використовуються задля вивчення феномена аномії та її подолання в соціокультурному бутті як чинника, що сприяє руйнуванню здоров’я людини. Наукова новизна полягає в аналізі низки особистісних факторів аномії, що являють собою певні соціокультурні практики й відносини, які руйну- ють здоров’я людини. Висновки. Показано, як індивідуальна форма аномії, що являє собою факт суб’єктивної свідомості, пов’язана з негативними переживаннями й утілюється в об’єктивованих соціальних діях. Обґрунтовано, що почут- тя й емоції виступають первинним елементом формуван- ня і трансляції біологічних цінностей, аномія зароджується на рівні суб’єктивних переживань як спотворення проце- су генезису цінностей. Відзначається, що людський досвід обумовлює можливість настання аномії під впливом нега- тивних явищ, наприклад, нудьги, сенсорної депривації, при- нижень, екологічної кризи, самотності, дефіциту спілкування та інформатизації життя. З’ясовано, що ритуали являють собою елемент генезису аксіосфери, оскільки дають змогу створити міжособистісні цінності в ситуації лімінальності, і транслюють ідеали за допомогою освіти як міжсуб’єктного поля соціальних взаємодій, що конституює об’єктивний і загальнозначущий світ цінностей і смислів. При аномії риту- али не функціонують належним чином, що призводить до соціальної атомізації й відчуження індивідів, нерозв’язності групових конфліктів, дезінтеграції суспільства, збідніння чуттєво-емоційного життя, що впливає на загальний стан самопочуття і здоров’я. В аномічних умовах змінюється стан здоров’я і самопочуття людини, що виражається у виникненні психічних захворювань та антисоціальних форм поведінки. Аномію варто розглядати як психічне відхилення в розвитку, соціальну хворобу, проте не тільки відхилення від установлених у культурі порядків, а і як психопатологію особистості, пору- шення природних, біологічних підвалин її життєдіяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Костюк, Д., та В. Костюк. "ПСИХІЧНЕ ТА ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ ТА КРИТЕРІЇ". Вісник Національного університету оборони України 50, № 2 (27 лютого 2019): 45–50. http://dx.doi.org/10.33099/2617-6858-2018-50-2-45-50.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Shynkaruk, Oksana, Eugeniy Imas, Lolita Denysova та Viktor Kostykevich. "Вплив інформаційно-комунікаційних технологій на фізичне та психічне здоров’я людини". Physical education, sports and health culture in modern society, № 2(42) (26 липня 2018): 13–24. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-02-13-24.

Повний текст джерела

Анотація:

У сучасних умовах актуальними питаннями продовжують залишатися взаємозв’язок здоров’я людини та інформаційних технологій, порушення соматичного й психічного здоров’я населення, зумовлені інформаційними та психоемоційними навантаженнями. Мета статті – визначити особливості використання інформаційно-комунікативних технологій у повсякденному житті й досліджувати їх вплив на фізичне та психічне здоров’я людини. Станом на 31 грудня 2017 р. 4,15 млрд людей у світі підключені до мережі Інтернет. В Україні 52,5 % осіб є користувачами мережі Інтернет. Це становить 3,5 % від загальної кількості користувачів у Європі. 96 % дітей користуються Інтернетом, який став для них природною частиною життя. Комп’ютер є не лише розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості. Сучасних дітей і молодь Інтернет приваблює різноманітним спілкуванням, угамуванням інформаційного голоду, пошуком нових форм самовираження, анонімністю й віртуальною свободою, почуттям спільності та приналежності до групи. Вони засвоюють нові цифрові технології й учаться вільно орієнтуватися в інформаційному просторі. Діти не можуть реально оцінювати рівень достовірності та безпеки інформації, що міститься в Інтернет-просторі. За останні півроку у світі збільшилося покриття Інтернетом на 7 %. За даними статистики, понад третина користувачів в Україні мають вік до 29 років. Більше 60 % дітей і підлітків щодня спілкуються в Інтернет-чатах. Надання переваги віртуальному світу чинить негативний вплив на психіку й здоров’я дитини та може погіршити не лише зір, поставу й сон, але й викликати тривожність, дратівливість, соціальну дезадаптованість і залежну поведінку. Відзначено підвищення високого рівня тривожності, ригідності та екстравертності в інтернет-користувачів. Лише 24 % дорослих перевіряють, які сайти відвідує їхня дитина. 11 % батьків знають про такі онлайн-загрози, як «дорослий» контент, азартні ігри, онлайн-насилля, кіберзлочинність. 79 % дітей упевнені в тому, що вони достатньо обізнані щодо ризиків в Інтернет-мережі. Розглянуто п’ять основних видів інтернет-залежності: комп’ютерна залежність, компульсивна навігація в мережі, перевантаженість інформацією, кіберсексуальна й кіберкомунікативна залежності. В Україні поширена саме друга (кіберкомунікативна) залежність. Так, згідно з проведеними дослідженнями, перше місце за відвідуваністю займають саме соціальні мережі (27 % у цілому серед молоді), у дівчат показник вищий (29,8 %), порівняно з хлопцями (23,9 %).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Ордатій, Наталія. "Екологічна складова психологічного здоров’я людини в умовах трансформації українського суспільства". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)T.1 (2021): 184–93. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-184-193.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається проблема взаємозв’язку професійної діяльності особистості в еко-середовищі та її психосоматичного здоров’я. Показано, що збереження психосоматичного здоров’я можливо у випадку відповідності професійних вимог особистісним потенціалам, найважливішим з яких є стійкість. Проаналізовано потенційний ризик і екологічні чинники виникнення психосоматичних порушень. Зазначено, що самоусвідомлення особистістю своєї сутності як цілісної структури, активація процесів індивідуального розвитку дозволяють сформувати життєві тактики, спрямовані на збереження та відновлення власного здоров’я. Оптимальне співвідношення структурних компонентів особистості й підтримка ієрархічної субпідрядності рівнів забезпечує збереження основних внутрішньопсихічних зв’язків, стійкість і стабільність психіки на даному етапі розвитку (структурний аспект здоров’я). Разом з тим динаміка взаємодії цих компонентів і ступінь узгодженості основних психічних процесів визначає своєрідний характер становлення індивіда цілісною й унікальною індивідуальністю (динамічний або процесуальний аспект здоров’я). Здорова особистість характеризується впорядкованістю й співпідпорядкованістю складових її елементів з одного боку, та узгодженістю процесів, що забезпечують цілісність і гармонійний розвиток, з іншого. При цьому здоров’я є тим вагомим показником, що характеризує особистість у її цілісності, є необхідною умовою інтеграції усіх складових особистостей у єдину неповторну гармонійну Самість. Ключові слова:психологічна стійкість, психосоматичне здоров’я, психосоматичні розлади, еко-середовище, екологічні чинники.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Nadtochiy, K. O. "ЦУКРОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ В ДІТЕЙ. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА СПОСОБИ ПОДОЛАННЯ". Медсестринство, № 3 (27 листопада 2018): 19–22. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2018.3.9639.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Городинський, Сергій. "РУХОВА АКТИВНІСТЬ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ". Молодий вчений, № 12 (100) (30 грудня 2021): 105–7. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-22.

Повний текст джерела

Анотація:

Інтенсифікація навчального процесу у вищих навчальних закладах освіти, збільшення об’єму інформації для самостійної творчої роботи, збільшення психічних навантажень гостро поставили питання про впровадження в повсякденне життя студентів фізичної культури та спорту. Більшість учнівської і студентської молоді не піклується в повній мірі про своє здоров’я, а як і доросле населення бачить його крізь призму діяльності лікувальних установ та не звертається до ефективних засобів оздоровлення, якими є фізичні вправи. Тому саме рухова активність є одним з ключових показників фізичного розвитку людини – вона створює сприятливі умови для прояву фізичних якостей і сприяє більш швидкому оволодінню основними руховими та прикладними навичками. Вона слугує винятково важливим, фундаментальним чинником формування, збереження, зміцнення здоров'я та розвитку людини, особливо в дитячому, підлітковому та юнацькому віці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Сибірякін, Я., та М. Балаж. "Порушення якості життя опікунів постінсультних пацієнтів з афазією". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (20 грудня 2021): 122–26. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.122-126.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Мета. Дослідити вплив захворювання на якість життя неофіційних опікунів постінсультних пацієнтів із сенсомоторною афазією. Методи. Аналіз даних опитування, статистична обробка результатів. Результати. Якість життя опікунів знижується за різними доменами нерівномірно. Найбільш суттєве зниження показників якості життя спостерігали в доменах «фізичне здоров’я» та «психічне здоров’я». Меншою мірою було виявлено порушення у домені «оточуюче середовище», майже не було погіршення у домені «соціальні відносини». Не спостерігали статистично значущої різниці між показниками якості життя опікунів різної статі. Виявили тенденцію до більш тяжких наслідків захворювання для членів подружжя порівняно з дітьми та сиблінгами пацієнтів. Сенсомоторна афазія є значним обтяжуючим фактором після перенесеного інсульту. Вона негативно впливає на різні аспекти якості життя родичів тематичних хворих, які доглядають за пацієнтами. В гострому періоді захворювання найбільше навантаження спостерігається на психічне та фізичне здоров’я опікунів. Ключові слова: інсульт, афазія, опікуни, якість життя.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Mostova, O. P. "Особливості перебігу процесів психофізіологічної та психічної адаптації та проблемні питання оцінки стану здоров’я учнів шкільного віку". CHILD`S HEALTH, № 3.46 (7 червня 2013): 69–73. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.3.46.2013.88816.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуті особливості перебігу процесів психофізіологічної та психічної адаптації учнів шкільного віку, визначено, що найбільш оптимальним перебіг процесів психофізіологічної адаптації слід визнати у дівчат і юнаків, які відрізняються більш високим порівняно з їх ровесниками рівнем здоров’я, відсутністю донозологічних змін у стані здоров’я та будь-яких ознак хронічної патології. У той же час дані оцінки перебігу процесів психічної адаптації визначають той факт, що на тлі тенденцій, аналогічних попереднім за цілим рядом показників (ситуативна й особистісна тривожність тощо), саме учні з більш високим рівнем здоров’я відзначались більш повільним та ускладненим перебігом процесів психічної адаптації. Одержані результати чітко та адекватно вказують на те, що визначення особливостей перебігу процесів психофізіологічної та психічної адаптації є невід’ємним компонентом здійснення комплексної оцінки стану здоров’я учнів шкільного віку та важливою передумовою розроблення і впровадження індивідуалізованих за своїм змістом здоров’язберігаючих технологій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Лящ, Оксана, та Марія Яцюк. "ДЕСТРУКТИВНИЙ ВПЛИВ БОЙОВОГО СТРЕСУ НА ЕМОЦІЙНУ СФЕРУ ОСОБИСТОСТІ ВІЙСЬКОВОГО". Psychological Prospects Journal, № 37 (15 червня 2021): 128–40. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2021-37-128-140.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Мета статті полягає у встановленні деструктивного впливу бойового стресу на емоційну сферу військового. Методи. Відповідно до мети дослідження використаний контент-аналіз бесіди, методика на визначення рівня стресу Л. Рідера, PHQ-9 шкала самооцінки депресії, шкала тривожності Тейлор, методи математичної статистики. Результати. В статті розглянуто проблему впливу бойового стресу на емоційну сферу військових. Зазначено, що основною реакцією військовослужбовця на бойові події є бойовий стрес, відмінною особливістю якого є наявність стрес-факторів бойової обстановки. Уточнено, що бойовий стрес розуміється як багаторівневий процес адаптаційної активності людського організму в умовах бойової обстановки, що супроводжується актуалізацією механізмів реактивної саморегуляції і закріпленням специфічних пристосувальних психофізіологічних змін. Результати дослідження вказують на те, що негативні психічні стани, які виникають у військовослужбовців у період виконання небезпечних для здоров’я і життя завдань, після повернення з зони бойових дій проявляються у загостренні почуття честі, гідності та справедливості, зростанні реакцій некерованої агресивності, тривоги, конфліктності, що різко ускладнюють процес реадаптації демобілізованих військових та безумовно вимагають проведення психологічної корекції. Отримані результати дослідження свідчать про те, що тривалі психотравмуючі фактори бойової обстановки деструктивно впливають на емоційну сферу військових, а в силу особистісних особливостей, у багатьох демобілізованих порушується регуляція поведінки, а також морально-етична та когнітивна сфери. Висновки. Встановлено, що у формуванні деструктивних наслідків вагому роль відіграють конфліктні переживання в системі цінностей та смислів професійної діяльності військовослужбовця, які актуалізуються в ситуації загрози життю та здоров’ю особистості. За допомогою точної оцінки та прогнозу впливу бойового стресу на особистість військового з’являється можливість командирам частин та підрозділів спрогнозувати виникнення деструктивних психічних станів, а також динаміки поведінки особового складу в екстремальних умовах та адекватно реагувати на зміни в обстановці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Теренда, Н. О., І. О. Стецюк, М. Б. Тодуров та Л. Р. Стецюк. "ОСОБЛИВОСТІ ЯКОСТІ ЖИТТЯ КАРДІОХІРУРГІЧНИХ ПАЦІЄНТІВ, ЯКИМ ВИКОНАНО МІНІ-ІНВАЗИВНІ ДОСТУПИ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (2 червня 2021): 50–54. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.1.12146.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: визначити доцільність та ефективність проведення протезування аортального клапана з міні-доступу на основі аналізу якості життя пацієнтів через 12 місяців після операції. Матеріали і методи. Опитали 50 хворих, яким виконано протезування аортального клапана у 2019 р. Усіх пацієнтів поділено на 2 групи. У 1-й групі – 25 осіб (20 чоловіків (80 %) та 5 жінок (10 %)) – протезування виконували із поздовжньої серединної стернотомії (ПСС), у 2-й групі – 25 осіб (20 чоловіків (80 %) та 5 жінок (10 %)) – з міні J-подібної стернотомії (МІД). Якість життя оцінювали через 12 місяців після операції за допомогою опитувальника Medical Outcomes Study Short Form 36 (MOS SF-36). Результати. У 25 хворих, яким оперативне втручання проведено через J-подібну міні-інвазивну стернотомію, виявлено статистично значущу зміну оцінки якості життя при аналізі стану психологічного здоров’я ((73,6±1,71) %) порівняно з ПСС ((66,51±1,40) %) (р<0,05). Це говорить про поліпшення якості життя хворих даної групи. У групі з МІД, порівняно з ПСС, ми спостерігали тенденцію до кращих показників фізичного функціонування – (83,60±2,05) % проти (79,80±2,23) %; рольового функціонування, зумовленого фізичним станом, – (74,00±4,45) % проти (68,00±3,67) %; інтенсивності болю – (92,80±3,36) % проти (85,28±2,97) %; загального стану здоров’я – (64,04±2,67) % проти (61,68±3,08) %; життєвої активності – (75,20±2,10) % проти (72,30±1,65) %; соціального функціонування – (90,00±4,01) % проти (83,83±2,50) %; рольового функціонування, зумовленого емоційним станом, – (84,01±5,22) % проти (79,14±3,90) %. Висновки. Пацієнти з міні-інвазивним доступом мають статистично краще психічне здоров’я після втручання, ніж пацієнти із серединною стернотомією. Як результат, у цих пацієнтів менший ризик розвитку депресії, тривоги, переживань, психічних розладів. Інші показники мали тенденцію до вищих результатів при МІД порівняно з ПСС.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Білоус, Т. "Цивільно-правовий режим охорони права на таємницю про стан здоров’я". Юридичний вісник, № 4 (30 жовтня 2020): 85–91. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1975.

Повний текст джерела

Анотація:

У даній статті досліджено цивільно-правовий режим охорони права на таємницю про стан свого здоров'я. Встановлено, що людина, її життя, здоров'я, честь та гідність, недоторканість та безпека визнаються найвищою соціальної цінністю. Особисте немайнове благо розуміється як комплекс якісних та кількісних медичних показників про плотський, психічний і соціальний стан людини. Проаналізовано, що з терміном «медична таємниця» тісно переплітається термін «лікарська таємниця». Досліджено, що зміст права фізичної особи на таємницю про стан свого здоров'я становить можливість цієї особи самостійно визначати коло осіб, яким вона захоче надати таку інформацію. Стверджується, що реалізація права на медичну таємницю закріплюється важливою гарантією поширення на нього особливого правового режиму. Визначається, що права особи на таємницю про стан свого здоров'я є можливістю самостійно, на власний розсуд визначати коло осіб, які можуть отримати таку інформацію, а також вимагати не розголошувати її від тих осіб, що отримали її під час виконання своїх робочих обов'язків. Встановлено, що, забезпечуючи дане право, законодавець закріпив і обов'язок інших осіб утримуватись від втручання в особисте життя людини, що пов'язане з її здоров'ям. Зазначається, що медичну таємницю можна розглядати у двох варіантах: лікарська таємниця і хворий та лікарська таємниця і треті особи. Акцентується увага на тому, що збереження медичної таємниці не може бути абсолютним, адже якщо збереження таємниці шкодить суспільству або оточуючим хворого, то лікар повинен порушити таємницю. У даній роботі підкреслено, що сучасне вітчизняне та міжнародне законодавство забороняє поширення інформації, що порушує права людини та передбачає випадки правомірного розголошення медичної таємниці. Наголошується, що відступ від нерозголошення лікарської таємниці можливий у випадках, коли хвороба може призвести до важливих наслідків у родині, створити загрозу для оточуючих чи суспільства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Т. V., Danylova. "On Covid-19, mental health, and meditation." HUMANITARIAN STUDIOS: PEDAGOGICS, PSYCHOLOGY, PHILOSOPHY 11, no. 4 (November 2020): 75–81. http://dx.doi.org/10.31548/hspedagog2020.04.075.

Повний текст джерела

Анотація:

The art of meditation has attracted vivid attention and considerable interest in contemporary unstable and unpredicted world, especially now when the outbreak of COVID-19 has created mental health concerns among the general population worldwide. Contemporary research on meditation for different conditions shows that meditation helps to control pain, may reduce blood pressure, leads to increases in regional brain gray matter density, may reduce age-related memory loss, enhances self-awareness, reduces feelings of loneliness and increases social contact, cultivates more creative problem-solving skills, promotes emotional health. Its positive impact on stress, anxiety, depression, chronic diseases is well-known. To enhance mental health and stabilize human beings in happiness and harmony, it is now more crucial than ever to turn to the Eastern spiritual practices and integrate them with the Western scientific discoveries. It will expand the functional field of human capabilities to achieve freedom and self-realization.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Romaniuk, Volodymyr L. "STRESS-REACTIVITY AND STRESS-RESISTANCE AND MENTAL HEALTH OF PERSONALITY." Scientific Notes of Ostroh Academy National University: Psychology Series 1, no. 14 (January 27, 2022): 9–15. http://dx.doi.org/10.25264/2415-7384-2022-14-9-15.

Повний текст джерела

Анотація:

Human health, as a biopsychosocial phenomenon, substantially depends on the responsiveness of an organism under certain conditions of activity and existence. Regarding a human being, the following types of responsiveness have been determined: biological or species-level responsiveness; group or constitutional responsiveness; individual physiological responsiveness; individual pathological responsiveness; specific responsiveness; non-specific responsiveness. Stress as the general adaptation syndrome and non-specific responsiveness of an organism significantly affects the physical and mental health of a personality by dint of the fight-or-flight or escape mechanisms. Concurrently, the scope of reaction related to the fight or escape is used to characterize stress responsiveness, which is genetically determined and is strictly individual. Thus, the behavioral mechanism of fight or escape preeminently refers to a constituent of unconditioned-reflex and instinctive activities of the human organism. Furthermore, phylogenetic constituents of the fight or escape mechanism are essentially supplemented by ontogenetic experience, becoming firmly established at the level of conditioned-reflex and instrumental activities. As a result, the main adaptation mechanism of stress responsiveness or mechanism of fight or escape can be viewed as a unique functional combination of inherited and acquired responses (unconditioned-reflex and conditioned-reflex reactions), which will considerably determine somatic and psychic norms as well as pathology of an organism. In its turn, stress responsiveness is tightly connected with the stress resistance of an organism. Indeed, stress resistance is an individual capability of an organism to maintain normal working efficiency under the influence of a certain stressor. Stress resistance can be enhanced with the help of learning; the essence of this learning lies in the conscious control of the activities of particular organs and systems and the behavioral activity of an organism as a whole. In psychology, stress resistance serves as the basis for successful social cooperation of a personality, which is predominantly characterized by emotional stability, as well as a low level of anxiety. Hence, stress resistance as a constituent of mental health in systemic relations with stress responsiveness contributes to the stability of homeostasis indicators with the involvement of morphological and functional reserves of an organism. In general, it is expedient to emphasize the following forms of stress responsiveness – low stress responsiveness (hypo stress responsiveness), adequate stress responsiveness (normal stress responsiveness), and increased stress responsiveness (hyper stress responsiveness). At the same time, there is a probable negative influence of both decreased and increased stress responsiveness on the constituents of mental health of a personality. In a holistic way, stress responsiveness and stress resistance of an organism significantly depend on the particularities of the central nervous system and autonomic nervous system, as well as the specifics of temperament in the corresponding systemic relations. In this respect, the two most important aspects of temperament, such as activity and emotionality (including anxiety) are distinguished. The diagnostics of stress resistance in the functional connection with stress responsiveness, along with morphological and functional reserves of an organism can include the following levels: 1) morphological level; 2) physiological level; 3) hematological level; 4) biochemical level; 5) immunological level; 6) level of the emotional sphere; 7) level of the cognitive sphere; 8) behavioral level. Psychophysiological particularities of active leisure and cognitive-behavioral therapy are aimed at the strengthening of stress resistance of an organism, as well as preservation of mental health of a personality under the corresponding conditions of activity and existence.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Mytskan, Bohdan, Tetiana Mytskan та Lyudmyla Zhyrak. "КОРЕКЦІЯ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО СТАНУ СЛАБОЧУЮЧИХ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ РЕКРЕАЦІЙНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 34 (5 лютого 2020): 10–26. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.10-26.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Обґрунтувати ефективність використання рекреаційно-оздоровчого туризму для корекції психофізіологічного стану дітей з вадами слуху. Методи. Для досягнення окресленої мети було використано комплекс методів: теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної і спеціальної літератури, нормативних документів; соціологічні (анкетування); психологічні (опитувальник САН,психологічні тести Люшера, Кеттела, Даймонда і Роджерса) та біологічні методи (експрес-оцінка рівня соматичного здоров’я за методикою Г. Апанасенка) дослідження, а також методи математичної статистики. Результати. В рамках дослідження розроблена авторська програма “Мандрувати може кожен”, спрямована на відновлення втрачених фізичних, психічних і духовних сил дітей з особливими потребами, їх гармонійний психофізіологічний розвиток, соціальну інтеграцію та адаптацію до умов зовнішнього середовища засобами рекреаційно-туристичної діяльності. Доведено позитивний вплив розробленої програми на психофізіологічний стан, соціальну адаптацію та інтеграцію дітей з вадами слуху. Зокрема, результати психологічного тестування свідчать про позитивні зміни в суб’єктивному сприйнятті власного психоемоційного стану. Вірогідно покращились показники самопочуття, активності, настрою. Водночас виявлені позитивні зміни в мотивації та потребах дітей з вадами слуху. Зокрема, Це відображає позитивна динаміка вибору головних кольорів, як показника активності, енергійності. Досягнуто покращення показників емоційно-вольової сфери, зокрема, зниження імпульсивності, дратівливості, емоційної втоми, зростання самоконтролю та рівноваги. Достовірні позитивні зміни відбулися щодо розвитку уяви, образного та емоційно-насиченого мислення, комунікативних властивостей, адаптації дітей до умов суспільного середовища. За підсумками формувального педагогічного експерименту встановлено достовірні зміни морфо-функціональних показників, які призвели до покращення соматичного здоров’я. Висновок. Таким чином, можна констатувати, що експериментальна модель організації та комплексна програма корекції психофізіологічного стану дітей з вадами слуху засобами рекреаційно-оздоровчого туризму значною мірою сприяє покращенню їх психічних та фізіологічних властивостей і може бути рекомендована для широкого впровадження в руховудіяльність неповносправних дітей.Ключові слова: рекреаційно-оздоровчий туризм, слабочуючі діти, психічні і морфо- фізіологічні властивості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

O.S., Maruta. "PERSONALITY MOTIVATIONAL PROFILE AND ITS RELATIONSHIP WITH SUBJECTIVE PERCEPTION OF HAPPINESS IN PATIENTS WITH MENTAL DISORDERS." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 2 (June 8, 2021): 152–62. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-2-18.

Повний текст джерела

Анотація:

Purpose. Study of the motivational structure of the personality and its relationship with the subjective perception of happiness in patients with mental disorders to determine the mechanisms of their formation.Methods. The complex of research methods included the author’s version of the method of the semantic differential of happiness, designed to diagnose the subjective perception of happiness, the method of the motivational structure of the personality and methods of statistical processing of the obtained data.Results. The article presents the results of the survey 210 patients (70 – with organic mental disorders, 70 – depressive disorders, 70 – neurotic disorders) and 105 healthy (persons without mental disorders) were examined.It was found that patients with PD are characterized by a reduced level of motivation both in aspirations and in real implementation. These tendencies in patients with mental disorders are common in both general life and work situations. Among the structural features of the motivational profile of patients with mental disorders, the predominance of consumption motivation is determined with a less expressive development motivation.The components of the subjective perception of happiness by direct correlations were associated with social activity, motivation for development, comfort, consumption. Inverse correlations connected the categories of subjective perception of happiness and the focus on experiences of the wall type, communication, general and creative activity, motivation for development.Conclusions. The data obtained indicate that the subjective perception of happiness in patients with mental disorders is conditioned by certain features of the emotional-motivational sphere. The psychotherapeutic effects of certain features allow to correct the nature of the subjective perception of happiness.Key words: subjective perception of happiness, motivational orientation of the personality, emotional profile of the personality, mental disorders, correlations, level of needs, life satisfaction. Мета. Вивчення мотиваційної структури особистості та її зв’язку із суб’єктивним сприйняттям щастя у пацієнтів із психічними розладами для визначення механізмів їх формування.Методи. Комплекс методів дослідження включав авторський варіант методики семантичного диференціалу щастя, призначений для діагностики суб’єктивного сприйняття щастя, методику мотиваційного профілю структури особистості та методи статистичної обробки отриманих даних.Результати. У статті викладені результати обстеження 210 пацієнтів (70 – з органічними психіч-ними розладами, 70 – з депресивними розладами, 70 – з невротичними розладами) та 105 здорових (осіб без психічних розладів).Встановлено, що хворі на психічні розлади характеризуються зниженим рівнем мотивації як у прагненнях, так і в реальній реалізації. Означені тенденції у хворих на психічні розлади є спільними як у загальножиттєвих, так і в робочих ситуаціях. Серед структурних особливостей мотиваційного профілю хворих на психічні розлади визначається превалювання мотивації споживання за менш виразної мотивації розвитку.Складники суб’єктивного сприйняття щастя прямими кореляціями були пов’язані із суспільною активністю, мотивацією розвитку, комфорту, споживання. Зворотні кореляційні зв’язки поєднували категорії суб’єктивного сприйняття щастя та спрямованість на переживання стенічного типу, спілкування, загальну та творчу активність, мотивацію розвитку.Висновки. Отримані дані свідчать про те, що суб’єктивне сприйняття щастя хворих на психічні розлади зумовлене певними особливостями емоційно-мотиваційної сфери. Психотерапевтичні впливи визначених особливостей дозволяють корегувати характер суб’єктивного сприйняття щастя.Ключові слова: суб’єктивне сприйняття щастя, мотиваційна спрямованість особистості, емоційний профіль особистості, психічні розлади, кореляційні зв’язки, рівень потреб, задоволеність життям.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Bielikova, Nataliia, Svitlana Indyka, Anatolii Tsos та Liudmyla Vashchuk. "Якість життя населення, яке постраждало від військових дій". Physical education, sport and health culture in modern society, № 1(57) (31 березня 2022): 3–9. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2022-01-03-09.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. В умовах військового втручання постає завдання краще зрозуміти людські наслідки збройного конфлікту. Вплив травмуючих подій війни може призвести до зниження якості життя населення на багато років навіть після закінчення реальних бойових подій. Розуміння механізмів впливу факторів ризику може сприяти розробці більш ефективних стратегій втручання в післявоєнних умовах. Мета дослідження: здійснити аналіз впливу іноземних військових інтервенцій, що відбувалися у минулому, на короткотривалу і довготривалу якість життя населення, якого безпосередньо торкнулася війна. Методи досліджень. У дослі- дженні використовувався метод теоретичного аналізу й узагальнення інформації електронних баз даних. Результати дослідження. Війна впливає на самооцінку здоровʼя, фізичні здібності, емоційне та психічне здоровʼя всього населення, втягнутого у військовий конфлікт. Серед предикторів зниження якості життя: моло- дий вік та вік понад 55 років, низький рівень освіти та доходу, втрата сімейних стосунків, наявність психічних розладів, тривалість військового конфлікту. Серед людей, які пережили війну або інший конфлікт у попередні 10 років, кожна пʼята людина (22 %) страждатиме на депресію, тривожність, посттравматичний стресовий розлад, біполярний розлад або шизофренію. Низька якість життя у людей із посттравматичним стресовим розладом повʼязана із симптомами гіперзбудження. Вимушене переселення впливає на зниженням якості життя у більш пізньому віці та у віддаленому часі. Найнижчу якість життя зафіксовано у внутрішньо переміщених осіб. Як у демократичних, так і в недемократичних країнах іноземне військове втручання знижує фізичну якість життя до 20 % від того показника, який був до втручання. Висновки. Отримані результати вказують на необхід- ність постійної уваги суспільства не лише до потреб у сфері здоровʼязбереження, а й до добробуту, житла, зайнятості та загальної якості життя для підтримки фізичного, психічного та соціального здоровʼя як біженців, так і не біженців в короткостроковому і довгостроковому вимірах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Venger, O. P., T. P. Gusyeva, Yu I. Mysula, L. M. Sas, O. Ye Smashna, V. S. Bilous та O. O. Lyuta. "СТВОРЕННЯ ЗДОРОВʼЯЗБЕРІГАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (18 листопада 2019): 97–102. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.3.10600.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: проаналізувати методи організації здоров’язберігального освітнього середовища на кафедрі психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Матеріали і методи. У процесі дослідження використовували такі методи: аналіз науково-педагогічної літератури з проблем упровадження здоров’язберігальних технологій в освітній процес, вивчення й узагальнення досвіду підготовки студентів-медиків на кафедрі психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України (аналіз лекцій і практичних занять), виявлення організаційно-педагогічних умов створення здоров’язберігального освітнього середовища. Результати. У статті висвітлено особливості створення здоров’язберігального освітнього середовища для майбутніх лікарів викладачами кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Проведений аналіз різних форм і методів освітнього процесу на кафедрі психіатрії, наркології та медичної психології показав, що сприятливим у створенні здоров’язберігального освітнього середовища для студентів-медиків є використання особистісно-орієнтованого підходу, інноваційних методів навчання, психологічного супроводу майбутніх лікарів у навчально-виховному процесі. Висновки. У сучасних умовах освіта є однією з найважливіших сфер людської діяльності, повʼязаної із підготовкою висококваліфікованих всебічно розвинених та здорових особистостей. Інтенсифікація навчального процесу призводить до того, що зростає кількість студентів, які можуть адаптуватися до нових вимог із значними зусиллями. Лише створюючи здоров’язберігальне освітнє середовище, впроваджуючи інноваційні підходи (зокрема, особистісно-орієнтований підхід), спрямовані на збереження, зміцнення і формування здоров’я учасників навчально-виховного процесу, стає можливим покращити психічне здоров’я майбутніх фахівців.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Hilman, A. Yu. "ПРОМОЦІЯ ЗДОРОВ’Я ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ФОРМУВАННЯ САНОГЕННОГО МИСЛЕННЯ В МОЛОДІ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (25 березня 2020): 5–9. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.1.11195.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: з’ясувати роль формування саногенного мислення студентів у промоції здоров’я; проаналізувати результати фактурної структури особистісно-поведінкових детермінант, які визначають розвиток саногенного мислення студентської молоді. Матеріали і методи. Теоретичні: аналіз, порівняння, систематизація даних психологічної, педагогічної літератури з проблем саногенного мислення; емпіричні: методика виявлення саногенного (патогенного) мислення у студентів вищих навчальних закладів за Л. Рубцовою; методика діагностики рівня розвитку рефлексивності А. Карпова; тест на визначення ригідності Н. Левітова; чотирьохмодальний емоційний опитувальник за Л. Рабінович; шкала психологічного благополуччя К. Ріфф; методика діагностики типу емоційної реакції на вплив стимулу навколишнього середовища за В. Бойко; тест смисложиттєвих орієнтацій Дж. Крамбо і Л. Махоліка; оцінка рівня задоволеності якістю життя за Н. Водоп’яновою; методика «Мотивація успіху і страх невдачі» (А. Реан); методика дослідження вольової саморегуляції А. Звєрькова та Є. Ейдмана; опитувальник оцінки нервово-психічної стійкості; «Дослідження тривожності» (опитувальник Ч. Спілбергера в адаптації Ю. Ханіна); шкала соціальної адаптації Т. Холмса і Р. Раге; методика визначення типу особистості «Опитувальник Дженкінса»; Гісенський опитувальник психосоматичних скарг; методи математико-статистичної обробки емпіричних даних: методи описової статистики, метод рангової кореляції Пірсона, критерій Кайзера. Результати. За результатами дослідження саногенного мислення у студентської молоді (на вибірці 175 осіб) з’ясовано, що існує прямий кореляційний зв᾽язок саногенного мислення з мотивацією на досягнення успіху (rху=+0,71); з нервово-психічною стійкістю (rху=+0,69); з рефлексивністю (rху=+0,77); з наполегливістю (rху=+0,54); з самовладанням (rху=+0,49) та обернений кореляційний зв᾽язок саногенного мислення з ригідністю (rху=-0,65) і опірністю до стресу (rху=-0,76). Висновки. Для формування саногенного мислення у студентської молоді варто формувати якості та властивості, які були визначені в результаті факторного аналізу, серед яких: наполегливість, рефлексивність, самовладання, висока опірність стресу, низька ригідність, емоційне переживання радості. Саногенне мислення має на меті управління своїми емоціями, воно зменшує внутрішній конфлікт, напруженість та може зміцнювати здоров’я в результаті рефлексивного аналізу проблемних ситуацій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Добреля, Н. В., та Т. А. Бухтіарова. "Проблеми біоетики в контексті пандемії COVID-19". Фармакологія та лікарська токсикологія 14, № 3 (18 серпня 2020): 159–65. http://dx.doi.org/10.33250/14.03.159.

Повний текст джерела

Анотація:

Пандемія COVID-19 поставила перед людством низку питань, що потребують детального розгляду, обговорення та прийняття зважених рішень. Серед цих питань чи не найважчими для практичного розв’язання є питання біоетики: взаємодія лікаря й пацієнта в умовах відсутності визнаних методів і протоколів лікування, рекомендації та засоби безпеки для медичних працівників, етичність проведення протиепідемічних заходів, дослідження та публікації на тему COVID-19, розгляд клінічних випробовувань з точки зору етики та їхнє безпосереднє проведення, прийняття рішень в умовах обмежених ресурсів, лікування пацієнтів в інтенсивній терапії, надання паліативної допомоги, проблеми, що пов’язані з психічним здоров’ям населення, захист даних та обмін ними, прискорення розробки й оцінка ефективності вакцини для профілактики COVID-19. За таких умов ресурси системи охорони здоров’я багатьох країн виявились недостатніми для надання всім пацієнтам якісного медичного обслуговування, на яке вони мають право за міжнародними документами. Питання життя та смерті хворих постало так само гостро, як у ті часи, коли технології, що підтримують життя, тільки вводились у клінічну практику.Пандемія COVID-19 суттєво змінила біоетичний дискурс із репродуктивних технологій, штучного інтелекту та можливостей молекулярної генетики на утилітарну етику з підтриманням заходів охорони громадського здоров’я.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Здоров'я психічне"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями