Статті в журналах з теми "Звукозапис"

На сьогодні обставини багатьох категорій кримінальних і цивільних справ збільшують необхідність розширення розслідування злочинів засобами фіксації мовленнєвих повідомлень за допомогою високоякісної апаратури і проведення експертних ідентифікаційних і діагностичних досліджень мовленнєвої інформації людей, які мають оперативний інтерес. Експертна практика показує, що на експертизу найчастіше надходять (відео)фонограми, виконані в екстремальних умовах, що відображають стресовий стан людини, що безпосередньо позначається на роботі її мовленнєвого апарату і, відповідно, на голосі та мовленні. Тому порівняння голосу та мовлення однієї і тієї ж людини в різних ситуаціях спілкування не завжди дозволяє її підтвердити. Тим більше, що з метою відведення від себе підозри, підозрювана людина може навмисно змінити свій голос. Однак експерт з досвідом роботи встановлює достовірність джерела відомостей, а також фальсифікацію фонограми. Під час провадження судової експертизи відео-, звукозапису основним знаряддям, на відміну від інших експертиз, є слух експерта, який здатний узагальнити не тільки комплексну звукову інформацію фонограми, а й розділити цю інформацію таким чином, що дозволяє експерту одночасно говорити про зміст сказаного, лінгвістичні особливості голосу та мовлення людини, емоційний стан в момент запису, а також про навколишнє середовище, у якому здійснювався звукозапис. На експертизу надходить особлива форма речових доказів – фонограми чи відеофонограми, що створені за допомогою технічних засобів і відображають в акустичній (звуковий) формі інформацію про злочинні дії. Зважаючи на викладене, постала нагальна потреба у розгляді лінгвістичних методів дослідження голосу та мовлення людини в умовах контактного білінгвізму на матеріалі судової експертизи відео-, звукозапису.

Стаття присвячена огляду сольних вокальних творів українських композиторів на слова Івана Франка, сучасний звукозапис яких здійснено в Канаді врамках міжнародного проекту антології української мистецької пісні (TheUkrainian Art Song Project). Виокремлена роль всесвітньо відомого співака ПавлаГуньки з Великобританії у реалізації проекту.

One of the current problems facing modern academic training of students in pedagogical programs is the formation of digital competencies in the field of music. The skills for sound recording, processing and editing with the means of technology are extremely useful effects with various projections in pedagogical theory and practice. The article describes a study of students' attitudes towards the implementation of a team task related to the development of an audio product for pedagogical purposes

У статті обґрунтовано доцільність використання дискусії як одного з інтерактивних методів навчання англійського мовлення майбутніх авіафахівців. Дискусію витлумачено як широке обговорення якогось спірного питання для з’ясування різних позицій. У процесі дослідження встановлено, що дискусія сприяє активізації пізнавальної діяльності студентів, розвитку індивідуальності кожного учасника мовленнєвої ситуації, підвищенню активної розумової діяльності, зниженню стану тривожності в сором’язливих студентів. Диференційовано прийоми введення в дискусію відповідно до вимог ІКАО: опис конкретної проблемної ситуації з життя; використання останніх новин; рольова гра; демонстрація відео; драматизація (моделювання проблемної ситуації); звукозапис і т. ін. Виокремлено етапи проведення дискусії: окреслення макро- та мікропроблем, поділ студентів на групи, пояснення стратегій і тактик проведення дискусії; рекомендації щодо збору матеріалу; лексичні вправи; попереднє обговорення однієї із мікропроблем; колективне обговорення; звернення до текстового матеріалу тощо.

Роль звукозаписи как источника и катализатора изменений, произошедших в фортепианном исполнительстве в XX веке, мало исследована в отечественном музыкознании. Цель автора — восполнить данный пробел, раскрыв влияние звукозаписи на развитие фортепианного искусства. В центре внимания — репертуарные предпочтения, возможности и подходы исполнителей; анализ производится в рамках предложенной периодизации звукозаписи (ранней, классической, цифровой). В эпоху ранней звукозаписи трансформация исполнительских средств связана с временны´ м аспектом. Период классической звукозаписи характеризуется стремлением к идеальному исполнению в студии звукозаписи, что обусловлено технологическими открытиями в области обработки звука, становлением типа пианиста-интерпретатора и возникновением типа исполнителя-постмодерниста. Идеалы качества эпохи цифровой записи привели к формированию высоких стандартов концертных исполнений, а развитие компьютерных технологий — к появлению новых исполнительских техник. В статье представлены основные стилевые тенденции, возникшие под влиянием звукозаписи, обозначены основные проблемы современного исполнительства. The role of the sound recording as a source and catalyst of changes that took place in the piano performance in the XX century is researched rather little in the native musicology. The aim of the author is to fill this gap by examining the influence of the sound recording on the piano performing style. In the spotlight there are performing techniques, repertoire preferences and interpretative approaches which are analyzed within the framework of the suggested periodization of the sound recording — early, classical, digital. In the days of early sound recording, transformation of performing techniques is connected with the temporal aspect. The period of classical sound recording is characterized by the desire of an ideal performance in the studio of sound recording, owing to technological discoveries in the area of sound processing, and emergence of such types of musicians as pianist-interpreter and postmodern performer. The ideals of quality of the era of digital recording led to formation of high standards in concert performance, and development of computer technologies created new performing techniques. The article presents the main stylistic trends which appeared under the influence of sound recording, and outlines the main problems of the contemporary performance.

Оптимизация акустических характеристик в не предназначенном для студийной записи помещении. Подбор материалов для отделки и обустройства данного помещения – студии. Акустический расчет и проект студии звукозаписи малого размера, основанные на реальном техническом задании.

В 1975 и 1976 годах состоялись фольклорные экспедиции Института русской литературы в с.Койда Мезенского р-на Архангельской области, в ходе которых были записаны разнообразные в стилевом и историческом отношении духовные стихи, а также богослужебные песнопения. До настоящего времени коллекция звукозаписей, хранящаяся в Фонограммархиве ИРЛИ, не становилась предметом специального изучения. В ходе исследования удалось атрибутировать гимнографические тексты, выделить особенности распевов и духовных стихов, выявить их источники, частично реконструировать условия звукозаписи. На основе материалов более поздних фольклорно-археографических экспедиций ИРЛИ были восстановлены сведения о жизни старообрядческой общины, которая принадлежала к белокриницкому согласию. Коллекция богослужебных песнопений в музыкальном отношении разнообразна: она содержит пение «по напевке», «на глас», распевы письменной традиции, памятогласие. Внебогослужебная лирика представлена популярными духовными стихами позднего происхождения, за исключением эсхатологических стихов, распевы которых опираются на богослужебную традицию гласового пения. In 1975 and 1976, the Institute of Russian Literature (the Pushkin House) arranged expeditions to the village of Koida, Mezensky District, Arkhangelsk Region, during which spiritual verses and liturgical chants diverse in style and history were recorded. Until now, the collection of sound recordings (32 items) stored in the Phonogram Archive has not been a subject of special study. In the course of the research, it has become possible to attribute hymnographic texts, to highlight specifics of the chants and spiritual verses, to identify their sources, and partially reconstruct conditions of the sound recording. The materials of later folklore and archaeographic expeditions, provided the following information: facts about the life of the Old Believer’s community that belonged to the Belokrinitsky concord, the names of mentors, forms of mentoring and transmitting the singing tradition. The chants and spiritual verses were recorded from two significant performers — mentors Nadezhda Malygina and Nikandr Malygin. The collection of chants is diverse and contains oral and written versions of chants, mnemonic (pamyatoglasie). Non-liturgical music is represented by popular spiritual poetry of late origin, except for eschatological verses, the melody of which is similar to the chant.

В работе рассмотрен алгоритм анализа цифровых сигналов. Назначение алгоритма – автоматическая сегментация речевого сигнала, что означает разбиение исходного сигнала на фрагменты с устойчивыми информационными признаками. Принцип работы алгоритма основан на анализе информационной однородности. Разработана информационная модель однородности устной речи. Проведен анализ информационной однородности на примере звукозаписи русской фразы. Разработан алгоритм поиска границ смены фонем. В работе также представлены результаты вычислительных экспериментов для различных комбинаций параметров алгоритма. Сделан вывод о работоспособности алгоритма на основе проверки по критериям точность (до 0.84) и полнота (до 0.85). Приведены рекомендации для настройки алгоритма на основе вычислительных экспериментов с речевой базой TIMIT.

Музыкальная культура Резии (территория Итальянской Славии) сохраняется на протяжении сотен лет благодаря изоляции в альпийских предгорьях. Статья посвящена берущей начало в середине ХIХ века истории изучения резианского фольклора, а также современным тенденциям, связанным с сохранением нематериального культурного наследия. Научный интерес исследователей разных специальностей нашел отражение как в публикациях (И. И. Срезневский, И. А. Бодуэн де Куртенэ, Элла фон Шульц), так и в экспедиционных (А. Ломакс, Д. Наталетти, Ю. Страйнар, М. Матичетов) и иных коллекциях звукозаписей. Собрание звуковых материалов нашего современника Габриэле Керубини в мае 2018 года было передано в дар Санкт-Петербургской государственной консерватории в память о выпускнице консерватории, основоположнице изучения резианского музыкального фольклора Элле фон Шульц (Адаевски); первые нотации народных мелодий и теоретическое исследование, выполненные ею в 1883 году, свидетельствуют о своеобразных чертах резианской музыкальной культуры. Экспедиционные звукозаписи итальянских (1954 год) и словенских (1962–1986 годы) этномузыкологов зафиксировали многообразие микролокальных традиций бытования различных жанров фольклора и богатство индивидуальных стилей музыкантов-инструменталистов. Коллекция Г. Керубини демонстрирует эффективное сочетание традиционных и современных (с использованием цифровых технологий) подходов к фиксации образцов народной музыки; данные подходы направлены на сохранение фольклорного наследия и включение его в современную культурную практику. On the territory of Italian Slavia, Resia’s musical culture has survived due to isolation in the Alpine foothills for hundreds of years. The article is devoted to the history of the study of Resian folklore, which dates back to the middle of the 19th century, as well as to modern trends related to the preservation of intangible cultural heritage. The scientific interest of researchers of various specialties was reflected in publications and sound recordings of different years (I. I. Sreznevsky, J. N. I. Baudouin de Courtenay, Ella von Schulz, Ju. Strainar, M. Matichetov). The collection of sound materials of our contemporary Gabriele Cherubini was donated to the St. Petersburg State Rimsky-Korsakov Conservatory in May 2018 in memory of Ella von Schultz (Adaïewsky) — a graduate of the Conservatory, founder of Resian musical folklore studies. Her first notations of folk melodies and a theoretical research carried out in 1883 testify to the peculiar features of the Resian musical culture. Sound recordings made by Italian (1954) and Slovenian (1962–1986) ethnomusicologists during the expeditions recorded the diversity of micro-local traditions of existence of various genres of folklore and richness of the individual styles of instrumental musicians. G. Cherubini’s collection demonstrates both traditional and modern (using digital technologies) approaches to fixing folk music samples, aimed at preserving the folklore heritage and including it in the modern cultural practice.

Sound recording and related audio communication tools are complex and ambiguous phenomena, the potential of which was revealed and implemented gradually, as technology improves and new performing practices are consolidated. Sound recording has become a determining factor in the development of musical culture in the XXth century, creating new forms of musical being, changing the principles of musical communication and distribution of roles in the musical hierarchy. In the field of piano art, recording led to the emergence of "virtual" forms of piano performance and post-production practices, gave a new aesthetic quality to piano art, revived the figure of composer-performer, and raised the value of a pianist-interpreter to a new level. The tradition to consider the evolution of art in the context of scientific and technological progress appeared in the 1970s. Nowadays in musicology, the aesthetic significance of recording for piano art remains undefined, there are no large generalizing studies on this issue. Recording has caused fundamental changes in the social life of music and musical performance, the transformation of the traditional musical communication system — these processes are currently most studied. The issues of musical communication are covered in the works of E. Dukov, E. Nazaikinsky, I. Orlova, A. Sokhor, A. Yakupov. Books by N. Lebrecht, Yu. Strakovich, A. Karabanova, T. Kuzub, Yu. Streglov are devoted to the problems of functioning of musical art and their historical origin. A considerable part of G. Gould's journalism is focused on prospects of sound recording. According to Gould, the participation of the performer-interpreter in the process of sound engineering brings his work closer to the composer, allowing "to establish a contact with a work, which is very similar to the composer's own attitude to it". Sound recording becomes the reason for transformation of the traditional system of "composer — performer — listener" musical communication, historically associated with the functioning of concert halls and the composer's priority role. Researchers note the complication of the communicative chain due to the inclusion of the figure of the sound engineer (Yu. Kapustin, I. Orlova). Feedback of listeners and the performer becomes mediated, it is carried out through other channels — public opinion, press (Yu. Kapustin), the figure of a musicologist critic (A. Yakupov, Yu. Streglov). The authors begin to consider sound recording as a new form of musical existence, different from concert practice, which develops its own means of expression, forms its own listener, creates its own performing personnel. In modern research, recording as a component of innovative progress achievements is included in the periodization of information technologies. Sound recording, being a means of documentary communication, creates a new quality of fixation of a work of art in the actual form of performing interpretation, post-production practices expand the aesthetic experience of the performer and listeners. In the modern musical landscape, sound recording becomes a product of joint work of a performer and sound engineer, art manager, music producer, while the role of the performer is "virtualized".

The paper compares the variants of the Shor heroic epic “Künnü körgen Kün Köök” (“Kün Köök that saw the Sun”) recorded in 1999 with an interval of two months in the narrator’s self-recording (written in January 1999) and in audio recording (recorded in March 1999 by L. Arbachakova from V. E. Tannagashev (1932–2007). The version in the audio recording was performed by the Kai narrator accompanied by komus in the performer’s apartment in Myski city. V. E. Tannagashev learned this epic from his teacher P. N. Amzorov. The small period between the recordings resulted in insignificant discrepancies in the versions that were complementary and hardly influenced the qualitative content of the legend. The Kai narrator’s memory did not let him down, with the plots almost coinciding and different epic formulas used only in some fragments of typical places, or there were some permutations or omissions of lines. Sometimes the narrator uses synonymous words, or there are repetitions and reservations. However, there are practically no such flaws in the self-recordings. The typical points used by the kaichi, sometimes expanded and colorful, sometimes compressed, probably depended on his mood, as well as on different ways of fixing the epic (in the kaichi’s selfrecording and audio recordings). Live performance is influenced by the mood, health of the narrator, and other factors. Self-recordings made by hand are the most time-consuming since they require physical effort, perseverance, attention. It is perhaps for this reason that the recording turned out to be more shortened.

Уточнено концептуальний і методологічний підходи до вирішення завдань судової експертизи відео-, звукозапису в умовах технізації сучасного суспільства. Акцентовано увагу на комплексності та поетапності проведення різних видів аналізу відеофонограм з ознаками монтування, за якими здійснюють ідентифікацію особи за голосом і мовленням. Наведено можливості лінгвістичного аналізу як важливої складової дослідження. Основні теоретичні положення статті відображено на прикладі дослідження відеофонограм з ознаками монтування, за якими здійснювалось ототожнення особи за голосом та мовленням. Конкретизовано етапи проведення різних видів аналізу, зіставлення їх результатів, обґрунтування винесених рішень. Наголошено на доцільності використання лінгвістичного аналізу, який здатен як доповнювати сукупність ознак, виявлених інструментальним аналізом, так і мати за певних умов домінуюче значення для прийняття рішення.Ключові слова: судова експертиза; монтування; ідентифікація особи за голосом і мовленням; відеофонограма; спектр; інструментальний аналіз; лінгвістичний аналіз.

В данной статье рассматривается проблема разработки эффективного метода автоматической классификации эмоций авиационного персонала (диктора) по голосу. Для этого решается задача по созданию дикторонезависимого алгоритма, способного выполнять многоклассовую классификацию семи эмоциональных состояний человека (радость, страх, гнев, печаль, отвращение, удивление и нейтральное состояние) на основании набора из 48 информативных признаков. Данные признаки формируются из цифровой записи речевого сигнала путем расчета мел-частотных кепстральных коэффициентов и частоты основного тона для отдельных фреймов звукозаписи. Повышение информативности и снижение размерности для мел-частотных кепстральных коэффициентов выполняется за счет их обработки при помощи глубокой сверточной нейронной сети. Модель классификатора реализована при помощи логистической регрессии, которая обучалась по указанным информативным признакам на базе записей эмоционально окрашенных образцов английской речи. В результате обучения на тестовой выборке доля правильных ответов распознавания составляет accuracy = 0,96. Предложенное в работе решение может быть использовано для улучшения человеко-машинных интерфейсов, а также в области авиационных перевозок, медицине, маркетинге и пр.

У статті визначено, що Кримінальний процесуальний кодекс України регламентує використання спеціальних знань, що застосовують під час розслідування торгівлі дітьми або іншої незаконної угоди щодо дитини у таких формах: залучення спеціаліста до проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; залучення експерта і проведення експертизи; надання консультацій спеціалістом. Доведено, що найпоширенішою формою застосування спеціальних знань у кримінальних провадженнях, розпочатих у зв’язку з торгівлею дітьми або іншої незаконної угоди щодо дитини, є залучення експерта та проведення експертизи. Розглянуто такі з них: криміналістичні (почеркознавча, технічна експертиза документів; трасологічна, дакти- лоскопічна; фототехнічна; відео-, звукозапису; матеріалів, речовин та виробів; молекулярно-генетична; комп’ютерно-технічна; психологічна; мистецтвознавча; медичні (експертиза тілесних ушкоджень; експертиза статевих станів). З’ясовано, що у науковій літературі немає однозначного вирішення питання щодо форм використання спеціальних знань у процесі розслідування торгівлі людьми. Проте ми поділяємо думки деяких авторів, які до основних форм застосування спеціальних знань і технічних засобів у межах розслідування аналогічних злочинів відносять: 1) безпосереднє використання суб’єктом кримінально-процесуальної діяльності при виконанні своїх процесуальних функцій щодо збирання, дослідження й оцінки доказів; 2) участь спеціалістів при провадженні слідчих (розшукових) дій (СРД); 3) призначення і провадження судових експертиз. Визначено, що основною метою проведення судової експертизи є сприяння повному і швидкому розслідуванню злочинів, встановленню істини у кримінальному провадженні, дослідження певних об’єктів і явищ, отримання необхідних відомостей для встановлення обставин, що мають значення для прийняття правильних та обґрунтованих рішень, а також отримання таких нових фактичних даних, які досі ініціаторам проведення експертизи не були відомі та які іншим способом встановити неможливо. Загалом, експертиза проводиться для виявлення тих фактичних даних, які можуть підтвердити або спростувати факти, що мають юридичне значення.

В данной работе рассматривается речевой сигнал как набор фрагментов, содержащих речевые компоненты и фрагменты с шумами, соответствующие паузам между словами. Ставится задача по составлению решающей функции, способной принять или отвергнуть гипотезу об отсутствии речи в отрезке речевого сигнала. На основе субполосного метода для отрезка речевого сигнала составляется его распределение энергий по частотам. Для этого распределения в дальнейшем применяется процедура аппроксимации смесью радиально-базисными функциями (функциями Гаусса). Смесь представляет собой взвешенную сумму радиально-базисных функций и равномерно-распределённой составляющей. По соотношению максимальных значений компонент смеси составляется решающее правило. Для проведения вычислительного эксперимента вводится нелинейность «зона нечувствительности», выбор которой обусловлен особенностями электрической активности путей и центров слуховой системы. В работе приводится результат применения алгоритма определения пауз в речевом сигнале. В качестве рабочего материала использовалась база размеченных речевых фрагментов американского агентства передовых оборонных исследовательских проектов DARPA TIMIT Acoustic-Phonetic Continuous Speech Corpus. Всего было обработано 100 звукозаписей, размер отрезка анализа был взят 9 миллисекунд, частота дискретизации 16000Гц. Для проверки работоспособности предлагаемого алгоритма были оценены ошибки первого рода «пропуск цели» — когда алгоритм не начал отмечать паузу, но такая отметка присутствует при ручной расстановке, а также ошибки второго рода «ложная тревога» — когда произошла ошибочная постановка паузы. Полученные в ходе вычислительных экспериментов результаты позволяются судить о достаточно высокой эффективности предлагаемого подхода для определения пауз в речевом сигнале.

Представлення історико-героїчного епосу українців на сучасній естраді є поодиноким явищем, тому метою нашого дослідження є висвітлення цієї проблематики у творчості рок-музиканта, автора-виконавця Тараса Житинського. На основі звукозаписів співака, особистого спілкування з ним, музичної критики та публіцистики, які є джерельною базою дослідження, зроблена спроба узагальнення творчого доробку митця в цьому напрямку. Методологія дослідження передбачала використання міждисциплінарного, конкретно-історичного, культурологічного та акмеологічного підходів, які допомагають розглянути представлення українського історико-героїчного епосу на сучасній естраді у творчості одного виконавця в динаміці та різновидах. Міждисциплінарний підхід зумовив звернення до історії України, музичної фольклористики, естрадознавства; конкретно-історичний підхід застосовано для дослідження історії створення пісень та історичних подій, відображених у них; культурологічний підхід допомагає з’ясувати місце і значення історико-героїчного епосу українців для розвитку сучасної естради, патріотичного та естетичного виховання слухачів; акмеологічний підхід спрямовує дослідження мистецької діяльності Т. Житинського в динаміці, виокремлення значення його самовдосконалення та самореалізації для творчого розвитку. У дослідженні подано історію створення і зміст творів історико-героїчного плану, які виконує Т. Житинський, здійснена їх класифікація, а також виокремлено різностильові виконавські манери, притаманні співакові (автентичний чоловічий гуртовий спів у народному стилі; академічна манера; стилі «кантрі», «фольк-рок», «рок-н-рол», «шансон», ліричний бардівський спів). Творчий процес виконавця триває вже 3 десятки років. Еволюція митця зумовлена самовдосконаленням, постійним пошуком нових (забутих) пісень, їх презентуванням широкій публіці. Багатогранність таланту Т. Житинського представлена використанням різних виконавських манер, володінням інструментом, композиторським хистом, дослідницьким пошуком, менеджерськими якостями.

Серед пріоритетних напрямів розвитку галузі освіти, визначених у «Національній доктрині розвитку освіти», важливе місце займає застосування освітніх інновацій, інформаційних технологій, створення індустрії сучасних засобів навчання та виховання. Комп’ютеризація та інформатизація є новітніми процесами, що впроваджуються у сферу навчання, набуваючи статус не лише об’єкта вивчення, але й засобу навчання тієї чи іншої дисципліни, зокрема хімії.Мультимедійні технології є на сьогоднішній день найбільш необхідним та новим напрямом використання інформаційно-комп’ютерних технологій у сфері освіти. Мультимедійному навчанню присвячений багато фундаментальних досліджень [1; 2] як в теорії педагогіки, так і в частинних методиках викладання окремих навчальних дисциплін. Однак, незважаючи на це, проблема використання мультимедіа, як в теорії навчання, так і в реальній педагогічній практиці залишається дуже актуальною і викликає гострі дискусії.З 2012-2013 навчального року на хімічному факультеті Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара введена нова дисципліна «Мультимедійні засоби в науці та освіті». Вона викладається студентам ІІІ курсу (34 години лекційні та 34 години відведено на практичні заняття) та IV курсу (відповідно 32 та 16 годин).Цілями даної дисципліни є застосування знань у сфері комп’ютерних технологій при проведенні наукових досліджень та в освітньому процесі. Завданнями вивчення дисципліни є формування загальнотеоретичного кругозору, професійних знань і практичних навичок, необхідних бакалавру, спеціалісту та магістру напряму підготовки «Хімія» для успішної професійної діяльності в інформаційному суспільстві.Дисципліна «Мультимедійні засоби в науці та освіті» належить до вибіркової частини загальнонаукового циклу. Вона базується на знанні наступних предметів, що викладаються в рамках бакалаврату: педагогіка, інформатика, методологія наукових досліджень, методика викладання хімії тощо. Ця дисципліна носить узагальнюючий характер. Знання та навички, отримані при вивченні дисципліни, сприяють більш успішній роботі над дипломними та магістерськими роботами.У результаті освоєння дисципліни «Мультимедійні засоби в науці та освіті» студент повинен знати базис сучасних комп’ютерних технологій, основи організації сучасних інформаційних мереж, перспективи розвитку комп’ютерних технологій в науці та освіті. Студенти повинні вміти використовувати мережні та мультимедіа-технології в освіті і науці, виконувати підготовку документів (тези доповідей, реферати, аналітичні довідки, плани-конспекти уроків, лекцій та практичних занять, науково-дослідні роботи), використовуючи різні методи обробки інформації.Після вивчення даної дисципліни студенти володітимуть методами розв’язування спеціальних завдань із застосуванням комп’ютерних та мультимедіа-технологій у професійній і науковій діяльності з хімії, термінологією сучасних інформаційних технологій та навичками забезпечення інформаційної безпеки науково-технічної та освітньої інформації. Засоби мультимедіа сприяють:– стимулюванню когнітивних аспектів навчання, таких як сприйняття та усвідомлення інформації;– підвищенню мотивації студентів до навчання;– розвитку навичок самостійної роботи студентів;– глибшому підходу до навчання, формуванню глибшого розуміння навчального матеріалу [3].У широкому сенсі «мультимедіа» означає спектр інформаційних технологій, що використовують різноманітні програмні та технічні засоби з метою найбільш ефективного впливу на користувача. Завдяки застосуванню в мультимедійних продуктах і послугах одночасної дії графічної, аудіо (звукової) і візуальної інформації, ці засоби мають великий емоційний заряд і активно включають увагу користувача.Засобами мультимедіа можна осмислено і гармонійно інтегрувати різні види інформації. Це дозволяє за допомогою комп’ютера подавати інформацію в різноманітних формах: зображення, включаючи відскановані фотографії, креслення, карти і слайди; звукозапис, звукові ефекти і музику; відео, складні відеоефекти; анімації та анімаційне імітування [4].До засобів мультимедіа можна віднести практично будь-які засоби, здатні привнести в навчання та інші види освітньої діяльності інформацію різних видів. В даний час широко використовуються:– засоби для запису і відтворення звуку (електрофони, магнітофони, CD-програвачі);– системи та засоби телефонного, телеграфного та радіозв’язку (телефонні апарати, факсимільні апарати, телетайпи, телефонні станції, системи радіозв’язку);– системи та засоби телебачення, радіомовлення (теле- та радіоприймачі, навчальне телебачення і радіо, DVD-програвачі);– оптична та проекційна кіно- і фотоапаратура (фотоапарати, кіно-камери, діапроектори, кінопроектори, епідіаскопи);– поліграфічна, копіювальна, розмножувальна та інша техніка, призначена для документування і розмноження інформації (ротапринти, ксерокси, різографи, системи мікрофільмування);– комп’ютерні засоби, що забезпечують можливість електронного подання, обробки і зберігання інформації (комп’ютери, принтери, сканери, графічні пристрої), телекомунікаційні системи, що забезпечують передачу інформації по каналах зв’язку (модеми, мережі дротових, супутникових, радіорелейних та інших видів каналів зв’язку, призначених для передачі інформації) [5].Про всі ці мультимедійні засоби навчання студенти отримують інформацію під час вивчення дисципліни «Мультимедійні засоби в науці та освіті».Крім того, вони знайомляться з різноманітними програмними продуктами, що використовуються при викладанні хімічних дисциплін та в хімічних наукових дослідженнях. Ці продукти можна умовно класифікувати за основним призначенням (рис. 1) [6].Рис. 1. Програми, що використовуються при викладанні хімічних дисциплін Значна частина курсу «Мультимедійні засоби в науці та освіті» присвячена застосуванню мультимедійних засобів навчання у викладанні хімічних дисциплін, оскільки випускники хімічного факультету отримують після закінчення університету спеціальність «хімік, викладач хімії».Головним питанням сьогодення в системі нової освіти є опанування учнями вмінь і навичок саморозвитку особистості, що значною мірою досягається шляхом впровадження інноваційних технологій, організації процесу навчання. Нові форми розвитку вимагають нових правил і нових шляхів досягнення результатів. Така позиція вимагає від сучасної освіти реформаційних кроків щодо оновлення її змісту та застосування нових педагогічних підходів, впровадження інформаційних і комунікаційних технологій, що модернізують навчальний процес. У зв’язку з цим студенту, як майбутньому вчителю, слід вміти застосовувати інформаційні технології у викладанні хімії. Ці вміння вони формують при вивченні дисципліни «Мультимедійні засоби в науці та освіті».Мультимедійні засоби навчання є універсальними, оскільки можуть бути використані на різних етапах заняття:– під час мотивації як постановка проблеми перед вивченням нового матеріалу;– у поясненні нового матеріалу як ілюстрації;– під час закріплення та узагальнення знань;– для контролю знань.Майбутнім учителям та викладачам слід дати уявлення стосовно методичних аспектів застосування мультимедійних засобів на різних етапах викладання хімії. Студенти повинні засвоїти, що використання засобів мультимедіа з метою повторення, узагальнення та систематизації знань не тільки допомагає створити конкретне, наочно-образне уявлення про предмет, явище чи подію, які вивчаються, але й доповнити відоме новими даними. При цьому відбувається не лише процес пізнання, відтворення та уточнення вже відомого, але й поглиблення знань. Студенти повинні усвідомлювати, що під час роботи з навчальною програмою важливо зосередити увагу учнів на найбільш складну для засвоєння частину, активізувати самостійну пошукову діяльність учнів [7].Метою застосування відеоматеріалів та інших мультимедійних засобів є ліквідація прогалин у наочності викладання хімії в середніх загальноосвітніх та вищих навчальних закладах. На одному з практичних занять з дисципліни «Мультимедійні засоби в науці та освіті» студенти створюють відеофрагменти хімічних демонстраційних дослідів, які можна використовувати на уроках хімії в середніх навчальних закладах та на лекціях з курсу «Загальна та неорганічна хімія». При розробці та виготовленні відеофрагментів студенти застосовують основні принципи створення відеоматеріалів з демонстраційного експерименту:– ілюстративність (надають можливість ілюструвати матеріал, що викладається, не розкриваючи зміст теми замість викладача);– фрагментарність (надають можливість дозовано викладати матеріал, залежно від швидкості сприйняття учнями та студентами);– методична інваріантність (відео фрагменти можна використовувати на розсуд викладача на різних етапах заняття);– лаконічність (ефективного викладення більшої кількості інформації за короткий час);– евристичність (подання нового матеріалу настільки зрозуміло, щоб нові знання виявились доступними для свідомого засвоєння учнями та студентами).Створені студентами відео продукти розглядаються на узагальнюючому занятті, обговорюються всіма членами групи та викладачем, що проводить практичне заняття. Найкращі з них застосовуються під час проведення педагогічного практикуму та на заняттях з «Методики викладання хімії».Використовуючи мультимедійні засоби навчання, можна проводити повноцінні уроки і заняття з хімії поза кабінетом хімії або в кабінетах без спеціального обладнання: витяжної шафи, демонстраційного стола, водопроводу тощо. Це дає змогу розширити можливості проведення уроків хімії в інших навчальних кабінетах, забезпечуючи мобільність.Засоби мультимедіа дозволяють одночасно використовувати різні канали обміну інформацією між комп’ютером і навколишнім середовищем. Одним із достоїнств застосування засобів мультимедіа в освіті є підвищення якості навчання.Розвиток сучасної освіти дозволяє чітко визначити місце та роль мультимедійних технологій у системі засобів навчання. Викладачі різних дисциплін використовують мультимедійні засоби в процесі відбору й накопичення інформації з даного предмету, систематизації й передачі знань, організації навчальної діяльності, створення різних її видів і форм. Це сприяє розробленню різноманітних мультимедійних навчальних продуктів та методичних рекомендацій щодо їх застосування в загальноосвітній та вищій школі. Модернізація системи освіти, яка характеризується впровадженням мультимедійних технологій у навчальний процес, призводить до значної корекції навчальних планів, програм, підручників, методичних розробок. Усвідомлення особливої ролі мультимедійних технологій приведе до ще більшої суттєвої інтеграції навчальних дисциплін. У зв’язку із зростаючим значенням комп’ютеризації виникає потреба в усвідомленому використанні цього потужного інтелектуального засобу. А це під силу буде лише досвідченому кваліфікованому спеціалісту-викладачу. Саме введення нової дисципліни «Мультимедійні засоби в науці та освіті» дозволить майбутнім фахівцям з хімії набути відповідних знань і вмінь.

Данная публикация знакомит с новыми источниками изучения эпической традиции Усть-Цилемского района Республики Коми (бассейн реки Печоры). Это магнитофонные записи двух былин, полученные Фольклорным архивом Сыктывкарского государственного университета им. Питирима Сорокина в конце 2018 г. Былины «Добрыня Никитич и Алеша Попович» (365 стихов) и «Ставр Годинович» (фрагмент, 62 стиха) были исполнены жителем села Усть-Цильма, 83-летним Иваном Ивановичем Чупровым (1892-1983), по просьбе его внучки Татьяны Петряшевой (Татьяны Михайловны Котельниковой), запись была сделана ею в 1975 г. Введение этих материалов в научный оборот чрезвычайно актуально, поскольку к настоящему времени изданы практически все выявленные исследователями записи былин Печоры, а новые материалы позволят дополнить и список сказителей, и базу текстов двух сюжетов для сравнительного изучения. В сопроводительной статье представлена история получения материалов, сведения о сказителе и комментарий к обоим произведениям, явившийся результатом сравнительного анализа с другими печорскими вариантами. Авторами были выделены наиболее заметные отличия на сюжетно-мотивном уровне и редкие и уникальные поэтические детали. Текстовые расшифровки звукозаписей публикуются с нотировками, выполненными Е. А. Дороховой. This publication introduces a new source for studying the epic tradition of the Ust-Tsilma District of the Komi Republic (Pechora River Basin). This is the tape recording of two bylinas obtained by the Folklore Archive of the Pitirim Sorokin Syktyvkar State University at the end of 2018. The bylinas “Dobrynya Nikitich and Alyosha Popovich” (365 verses) and “Stavr Godinovich” (fragment, 62 verses) were performed by a resident of Ust-Tsilma Village, 83-year-old Ivan Ivanovich Chuprov (1892-1983) at the request of his granddaughter Tatyana Petryasheva (Tatyana Mikhailovna Kotelnikova). She made the recording in 1975. The introduction of this material into scientific circulation is relevant due to the fact that by now almost all known records of Pechora bylinas identified by researchers have been published, and the new material will add to the corpus of texts of the two stories, making them available for comparative study. The article presents the history of obtaining these recordings, information about the storyteller, and commentary on both works based on comparison with other Pechora variants, as a result of which the most noticeable differences at the plot-motive level and in unique poetic details are highlighted. Text transcripts of the audio recordings are appended, with commentary by E. A. Dorokhova.

Статья посвящена анализу художественных и технических экспериментов Леопольда Стоковского. Понятие «звуковая партитура» (sound-score), использованное американским дирижером, по мнению автора статьи, подразумевает синтез живущих в сознании композитора, исполнителя и слушателя слуховых образов произведения. В то время как обычная партитура фиксирует авторский замысел в рамках закрепившихся в музыкальной практике обозначений, звуковая партитура отражает философски обусловленную структуру, охватывающую множество актуальных форм произведения как объекта художественного воплощения. Интерпретация творчества Стоковского в контексте реализации звуковой партитуры развенчивает многие стереотипы относительно склонности дирижера к эпатажу. На наш взгляд, подоплеку его смелого новаторства стоит искать в симфонических транскрипциях, аранжировках и оригинальных оркестровках Стоковского, отражающих своеобразие слуховых представлений дирижера. Изучение авторских приемов позволяет глубже понять его индивидуальность, ключевыми характеристиками которой являются свобода самовыражения, акцент на эстетике звука, непрерывная коммуникация с артистами оркестра. Ценные сведения также дает реконструкция деталей гастрольной поездки Стоковского по Советскому Союзу в 1958 году. Развитие звукозаписи и появление новых медиа послужило импульсом к поиску средств, способных более точно выразить слуховой образ и усилить слуховое переживание. Мастерски используя возможности сохранения звука, его воспроизведения, передачи на большое расстояние, Стоковский не только выступил пионером отрасли, но полностью подчинил технологию художественным задачам, создав в сфере звука самостоятельное, самоценное музыкальное произведение. The article analyzes technical and artistic experiments of the American conductor Leopold Stokowski. According to the author, the term “sound-score”, which Stokowski used in the context of musical themes, implies synthesis of the auditory images of a composition emerging in the minds of the composer, the performer, and the listener. The performer’s task is to embody his or her own auditory image, connected with the auditory image of the composer through a musical score, and at the same time to pronounce interpretative features, creating a general auditory experience. Acoustic techniques, timbre solutions, and visual effects are eventually aimed at creating an image close to his or her own in the minds of the public. A network of connections between the auditory images of all participants in a musical act through auditory experiences reflects the continuous formation of a musical composition in its sound essence. Attempts to capture auditory images in a textual form are observed in symphonic transcriptions, arrangements and original orchestrations of Stokowski. The analysis of the conductor’s techniques allows us to better understand his personality, the key characteristics of which are freedom of self-expression, emphasis on the aesthetics of sound, constant communication with the orchestra musicians, bright staginess of his performing manner. The ability to trace the dynamics of the formation of Stokowski’s auditory images complements his creative portrait. Important information is provided by the reconstruction of the details of his Soviet Union tour in 1958. Development of sound recording and formation of new media was an impetus for a further search for means that could more accurately express the auditory image and enhance the auditory impression. Skillfully using the possibilities of maintaining, reproducing, and transmitting sound over a distance, Stokowski not only became a pioneer of the industry, but completely subordinated the technology to creative tasks, “creating in sound” a valuable and independent musical work.

В статье рассматривается фольклористическая деятельность Никоса Скалкотаса — одного из самых известных греческих композиторов ХХ века, получившего музыкальное образование в Афинах, а затем в Берлине (у А. Шёнберга). После прихода к власти национал-социалистов Скалкотас покинул Германию и вернулся на родину, где создал одно из самых значимых своих сочинений — сюиту «36 греческих танцев» (36 Ελληνικών Χορών) для большого оркестра (1933–1936). В нем композитор использовал типичные ладовые и ритмические особенности народной музыки, процитировал традиционные танцевальные мелодии из различных регионов Греции, а также создал собственные темы в национальном духе. Созданию грандиозного сочинения предшествовала длительная и кропотливая работа музыканта по транскрибированию звукозаписей музыкального фольклора, сделанных в 1930 году французской собирательницей греческого происхождения Мельпо Мерлье (1889–1979). Источниковедческой базой исследования являются неопубликованные расшифровки Скалкотаса в двух собраниях г. Афины (Греция): в Архиве музыкального фольклора Мельпо Мерлье (M.F.A.) и в Архиве Никоса Скалкотаса Музыкальной библиотеки Греции «Лилиан Вудури» (NSA MLGLV). Установлено, что композитор работал с фонографическими материалами Мельпо Мерлье в 1934–1935 годах: отслушивал, осуществлял отбор и делал расшифровки наиболее интересных образцов. На примере двух номеров сюиты «36 греческих танцев» раскрываются приемы и способы работы композитора с танцевальными мелодиями. The article examines folkloristic activities of Nikos Skalkottas, one of the most famous Greek composers of the twentieth century, who received his musical education in Athens, and then in Berlin (studying with Arnold Schoenberg). After the National Socialists came to power, Skalkottas left Germany and returned to his homeland, where he created one of his most significant works — the suite “36 Greek Dances” (36 Ελληνικών Χορών) for large orchestra (1933–1936). In this work, the composer used typical modal and rhythmic features of folk music, quoted traditional dance melodies from various regions of Greece, and created his own themes in the national spirit. This epic creation was preceded by a long and painstaking work of the musician on transcribing musical folklore, recorded in 1930 by the French collector of Greek origin Melpo Merlier (1889–1979). This research is based on unpublished transcripts by Skalkottas located in two places in Athens: the Melpo Merlier Musical Folklore Archives (M.F.A.) and the Nikos Skalkottas Archive in the “Lilian Voudouri” Music Library of Greece (NSA MLGLV). It is established that the composer worked with the phonographic materials of Melpo Merlier in the period 1934–35, selecting and transcribing the most interesting samples. Until today, six handwritten transcriptions of Greek folklore have been identified, most them being attributed to original sound recordings. Comparative analysis shows thoroughness of Skalkottas’s approach to fixation of the traditional melody, attention to the details of pitch and rhythmic structure, accuracy of reflection of the ornaments, articulation, phrasing and dynamics. The analysis of two dances of the “36 Greek Dances” suite reveals the techniques and methods of the composer’s work with dance folklore.

Бурхливий розвиток нових інформаційних технологій і впровадження їх в усьому світі наклали певний відбиток на розвиток особистості сучасного студента. Важливою складовою інформатизації освітнього процесу є накопичення досвіду використання мультимедійних засобів в навчальному процесі, відображений у роботах Н. І. Белей, Н. П. Дементієвської, Н. В. Морзе, М. І. Жалдака, О. П. Окопелова та ін. [1–4].Комп’ютер сьогодні є помічником викладача та студента, що допомагає моделювати та ілюструвати процеси, явища, об’єкти. Особливо важливим є те, що сучасні комп’ютерні технології в поєднанні з новітніми освітніми технологіями стають ефективними засобами розвитку мислення учнів і вчителів.Всі вище перераховані фактори вимагають від сучасного педагога бути всебічно розвиненим, а також йти «в ногу» з науковим прогресом. Окрім знання дисципліни, методик викладу інформації, педагог повинен володіти знаннями комп’ютерних технологій і вміти впроваджувати їх в навчальному процесі. Це обумовлює актуальність і необхідність використання мультимедійних систем у навчальному процесі.Найефективніший вплив на людину здійснюють ті відомості, які впливають на кілька органів чуття і запам’ятовуються тим краще і міцніше, чим більше каналів було активізовано. Саме цим пояснюється роль мультимедійних презентацій в діяльності сучасного закладу освіти.Поняття мультимедіа об’єднує різноманітні інформаційні об’єкти, такі як текст, графіка, відео, анімація та звук [5], які можуть використовуватися як студентами, так і викладачами при проектуванні власних розробок. При цьому ними застосовуються інструментальні засоби розробки навчальних мультимедіа-матеріалів для формування гіперпосилань між фрагментами змістовних частин, забезпечення інтерактивності та створення багатошарових модульних структур, які включають цифрові фотографії, скановані зображення, фрагменти фільмів і текстів.Серед величезного різноманіття навчальних мультимедійних систем мультимедійні презентації – це один із найбільш функціональних та ефективних комп’ютерних засобів навчання.В літературі не існує загальновизнаної класифікації презентацій.Відповідно до ролі студентів при проектуванні та створенні мультимедійних презентацій їх можна поділити на дві групи. До першої групи слід віднести ті мультимедійні презентації, які розробляються викладачами для подання змісту навчального матеріалу, при роботі з ними студентам надається лише пасивна роль отримувача даних. До другої групи належать інтерактивні мультимедійні презентації, оскільки вони передбачають активну роль студента, який при їх використанні самостійно обирає розділи для навчання в рамках навчальної теми, визначаючи послідовність їх вивчення. Найефективнішими з огляду на розвиток навичок мислення студентів та навичок до самостійної дослідницької діяльності є мультимедійні презентації, які проектуються та розробляються самими студентами при вивченні навчального матеріалу.При плануванні, розробці та створенні студентської мультимедійної презентації особлива увага приділяється формуванню вмінь та навичок добору переконливих фактів для демонстрування думок, ідей, які сприяють розвитку навичок; умінню стисло, чітко, зручно для ефективної інтерпретації подавати результати досліджень за допомогою вдало дібраних діаграм і графіків. Особлива увага приділяється розвитку навичок виступати перед аудиторією, коротко формулювати свою думку, структурувати доповідь, використовувати різні мультимедійні засоби і можливості (зображення, звукозаписи, відеофільми, гіперпосилання на інші веб-сайти або файли) для ілюстрування ідей, гіпотез, висновків.Відзначається високий рівень мотивації студентів до навчання у випадках, коли їм надається можливість за допомогою інформаційних технологій представляти результати певного навчального проекту, що виконувався під керівництвом викладача.Л. Й. Ястребов [5] пропонує класифікувати презентації за ступенем їх «оживлення» різними ефектами. Він виділяє такі групи презентацій:– офіційна презентація – різного роду звіти, доповіді тощо перед серйозною аудиторією, в якій необхідним є строгий дизайн, витриманість, єдиний шаблон оформлення для всіх слайдів, вимагається чітке структурування та розміщення на слайдах всіх тез доповіді;– офіційно-емоційна презентація використовується для двох цілей: передати слухачам деякі офіційні відомості та надихати їх, переконати в чомусь. Наприклад, таку презентацію можна зробити на батьківські збори;– «плакати». В цьому випадку презентація складається тільки з ілюстративного матеріалу. На слайдах – тільки ілюстрації з мінімумом підписів, комп’ютер використовується як звичайний слайд-проектор. Вся робота з пояснення змісту покладається на доповідача;– «подвійна дія» – на слайдах презентації, крім зображень використовується текст, що може або пояснювати вміст слайду, або його «розширювати»;– інтерактивний семінар створюється для проведення семінару в режимі діалогу з аудиторією. Стають допустимими різноманітні анімації, рухомі малюнки, фотографії, що обертаються, об’єкти навігації, і особливо – розгалуження презентації: в залежності від відповідей слухачі, їх реакції на запитання і твердження;– електронний роздатковий матеріал. Матеріал презентації має викладатися вичерпно докладно, оскільки у слухача немає можливості перепитувати доповідача. Додатковий матеріал може міститися у гіперпосиланнях або у спеціальних замітках до слайду. Якщо презентація призначена для самостійної роботи, її інтерфейс, навігація по слайдах, можливості розгалуження повинні бути добре продумані та обґрунтовані;– «інформаційний ролик» має демонструватися самостійно і незалежно від доповідача, причому автоматично повертатися до його початку. Весь показ проходить в автоматичному режимі. Презентація містить матеріали інформаційно-рекламного характеру, наочні матеріали, розраховані на швидке сприйняття. Наприклад, така презентація може використовуватися на виставках. Добре, коли така презентація супроводжується дикторським пояснюючим текстом.Використання мультимедійних презентацій дозволяє подати матеріал як систему яскравих опорних образів, наповнених вичерпною структурованою інформацією в алгоритмічному порядку.У різних ситуаціях мультимедійні презентації можуть мати різні дидактичні функціональні призначення: служити опорою (слуховою, зоровою) для подальшого засвоєння студентами знань, ілюстрацією або засобом повторення та узагальнення навчального матеріалу, замінити традиційний посібник-книгу. У будь-якому випадку мультимедійні презентації є основним або додатковим джерелом знань та уявлень.Презентація, як комп’ютерний документ, являє собою послідовність змінюючих один одного слайдів. Демонстрація такого документу може відбуватися на екрані монітору комп’ютера чи на великому екрані за допомогою спеціальних пристроїв – мультимедійного проектора, екрану тощо. Студенти бачать чергування зображень, на кожному з яких можуть бути текст, фотографії, малюнки, діаграми, графіки, відео-фрагменти, і все це може супроводжуватися звуковим оформленням – музикою чи голосовим коментарем викладача.При демонстрації об’єкти можуть відразу відображатися на слайдах, а можуть з’являтися на них поступово, в певний час, визначений викладачем для підсилення наочності викладання матеріалу та акцентування на особливо важливі моменти його змісту. За потреб викладач може порушити визначену заздалегідь послідовність демонстрації слайдів і перейти до будь-якого з них в довільному порядку.Систематичне використання комп’ютера, зокрема мультимедійних презентацій в навчальному процесі, надає можливість:1) підвищити інформативність різних форм навчання;2) стимулювати мотивацію навчання; підвищити наочність навчання;3) реалізувати доступність сприйняття даних за рахунок паралельного подання по кількох каналах;4) тримати увагу аудиторії за рахунок доцільно застосованої анімації та звукових ефектів.Разом з суттєвими перевагами використання в процесі навчання мультимедійних презентацій, є певні обмеження їх застосування: розробка може вимагати значних часових та фінансових затрат; системи мультимедіа являють насичене інформаційне середовище і для того, щоб експлуатувати їх у повному обсязі, потрібний добір значної кількості матеріалів.

Аналізується творча спадщина видатного митця українського зарубіжжя – З. Штокалка (1920–1968 рр.). Визначені основні пріоритети його діяльності в сфері бандурного мистецтва – виконавські, навчально-методичні, звукозаписні, а також на літературній ниві – як письменника-модерніста та образотворчій – як художника. Проаналізовано синергетичну взаємодію різних напрямів творчості З. Штокалка, їх спрямованість на синтезування української національної традиції та стильових інновацій часу. Ключові слова: З. Штокалко, бандурне мистецтво діаспори, бандурне виконавство, звукозаписи, взаємодія мистецтва й літератури, синергія творчості. The article deals with the artistic heritage of a prominent Ukrainian diaspora artist – Zinovii Shtokalko (1920–1968). The main priorities of his activity in the field of bandura art are being defined – performing, educationalmethodical, sound recording, as well as in the literary field – as a modernist writer and fine arts – as an artist. The synergetic interaction of different directions of Z. Shtokalko's art, their orientation on synthesis of the Ukrainian national tradition and style innovations of time are being analyzed.Key words: Zinovii Shtokalko, bandura art of diaspora, bandura performance, sound recordings, interaction of art and literature, synergy of art.

The article is devoted to the analysis of the influence of technology evolution on the process of producing and replicating works of art. There is a trans- formation of musical creativity, which occurs due to the opportunities that arise because of sound recording technologies development, processing and reproduction of musical sound. The process of performing a musical pieces and actually creating it are experiencing great improvisation. Live looping en- ables recording and playing looped audio samples in real time using special devices or software. The ability to create audio tracks and to use them in "real time" can concern both the concert activity of leading and well-known musicians, recordings in professional studios of performers of different genre and style directions, but the most expedient and influential are those who create compositions in "amateur" single. This expediency is based on the spectrum of practical application of one's own voice, which is impossible without devices equipped with such a technology. The development of artistic practice is not possible beyond the cultural context. Changes in one of the cultural spheres associated with emergence of ability to record audio, emergence of new tech- nologies, software – necessarily lead to essential or structural modifications in other areas. Using the principle of live looping allows you bypass most of the links associated with the show business infrastructure. However, the essence and stages of creative process remain largely unchanged. Improvisation, which is proclaimed as the main form of presentation of musical material while using live looping, becomes a pledge of creative maturity and skill of the performer, who acts as a composer, arranger and sometimes even a conductor. The development of the technological level helps create artistic projects, the appearance and implementation of which will depend on one person.

У статті описуються основні принципи діяльності архівного фонду звукозаписів Національної суспільної телерадіокомпанії України, принципи їх комплектування, зберігання, а також комунікаційні аспекти діяльності фондів. Описано процес передачі у архіви фонограм власного виробництва. Охарактеризовано особливості організації архівних підрозділів АТ «НСТУ» Центральної Дирекції «Українське радіо», та умови збереження музичних фонодокументів як складової частини фондів радіокомпаній. Вказано, в яких саме приміщеннях зберігаються фондові фонограми, умови їх зберігання та види наявних носіїв. Встановлена та описана процедура видачі та порядок обігу фонодокументів, типи носіїв на яких зберігається інформація відповідного типу, кількість одиниць зберігання, нормативні умови відносно температурного та вологісного режиму повітря, що встановленні у сховищах та підкріплені нормативними документами. Охарактеризовано перебіг процесів по оцифруванню та окреслено перспективи по міграції звукових документів у найновіші аудіо формати.