Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Звуки.
Статті в журналах з теми "Звуки"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Звуки".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Бугаева, З. И., та А. С. А. Хасухаджиев. "МЕТОДЫ МАШИННОГО ОБУЧЕНИЯ". I Всероссийская научно-практическая конференция «Digital Era», № 1 (26 березня 2021): 41–46. http://dx.doi.org/10.36684/38-2021-1-41-46.
Повний текст джерелаАнотація:
В последнее время все большее распространение получают автоматические системы распознавания звука, изображений, видео. Такие системы находят различные применения в производстве, информационной безопасности и т.д. Среди методов, которые применяются в таких задачах, следует выделить методы машинного обучения как наиболее популярные и перспективные. В статье предложен обзор алгоритмов машинного обучения классификации акустических данных разного происхождения (природные звуки, речь, музыка). Акцент делается на глубоком машинном обучении.
2
Ляпкіна, Н. П. "Пушкіна чарівні звуки..." Зарубіжна література в школі, № 5 (2006): 19–21.
Знайти повний текст джерела
3
Джабраилова, А. А., та Х. Р. Сельмурзаева. "НОХЧИЙН МЕТТАН МУКЪАЧУ АЬЗНИЙН ИЙНА МОГ1А". Научно-практическая конференция «Взгляд современной молодежи на актуальные проблемы гуманитарного знания» 2020, № 1 (12 вересня 2020): 72–75. http://dx.doi.org/10.36684/24-2020-1-72-75.
Повний текст джерелаАнотація:
При образовании вторичных звуков системы гласных чеченского языка главную роль играет фонетический процесс ассимиляции. В статье рассматриваются первичные гласные звуки среднего ряда, нижнего подъема (смешанного ряда): краткая, долгая и полудолгая -а. Будучи твердыми и негубными, гласные звуки а, ā, â первого слога под влиянием губных и мягких гласных второго слога дают вторичные гласные заднего ряда, среднего подъема о, ō, оа и гласные звуки переднего ряда, среднего подъема е, ē, аь, тем самым расширяя систему гласных звуков современного чеченского литературного языка.
4
Кривцов, Н. "Ярмарка под звуки тимпле". Вокруг света, № 7 (2001): 10–15.
Знайти повний текст джерела
5
Тихвинский, С. "Под звуки "Марша добровольцев"". Родина, № 10 (2004): 34–39.
Знайти повний текст джерела
6
Щур, Оксана. "Звуки кантів та псальмів". Українська культура, № 6 (2008): 34.
Знайти повний текст джерела
7
Лукьянова, И. "Звуки лиры и трубы". Русский Мир. ru, Вып. июль (2014): 38–45.
Знайти повний текст джерела
8
Бабенчук, Олег. "Звуки і світло Тунісу". Mandry. Navigator, № 3 (71) (2013): 36–41.
Знайти повний текст джерела
9
Лукьянова, И. "Звуки лиры и трубы". Русский Мир. ru, Вып. июль (2014): 38–45.
Знайти повний текст джерела
10
Щур, Оксана. "Звуки кантів та псальмів". Українська культура, № 6 (2008): 34.
Знайти повний текст джерела
11
Бабенчук, Олег. "Звуки і світло Тунісу". Mandry. Navigator, № 3 (71) (2013): 36–41.
Знайти повний текст джерела
12
Лукьянова, И. "Звуки лиры и трубы". Русский Мир. ru, Вып. июль (2014): 38–45.
Знайти повний текст джерела
13
Бабенчук, Олег. "Звуки і світло Тунісу". Mandry. Navigator, № 3 (71) (2013): 36–41.
Знайти повний текст джерела
14
Щур, Оксана. "Звуки кантів та псальмів". Українська культура, № 6 (2008): 34.
Знайти повний текст джерела
15
Ivanova, Inna Serhiivna. "СПОСОБИ РОБОТИ З ШУМОВИМИ ЗВУКАМИ У ВОКАЛЬНОМУ ТВОРІ (НА ПРИКЛАДІ «LANDSCAPES» АННИ КОРСУН)". Музичне мистецтво і культура 2, № 31 (20 травня 2021): 273–84. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-2-22.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – продемонструвати один із можливих підходів до аналізу композиції, заснованої на шумових звуках. Методологія дослі- дження спирається на загальнонаукові та спеціально-наукові методи. Серед загальнонаукових застосовано описовий, порівняльний, системний методи. Серед спеціально-наукових – структурний і функціональний. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше вводиться до наукового обігу твір відомої в Європі української композиторки А. Кор- сун «Landscapes» для п’яти голосів, заснований переважно на викорис- танні шумових звуків. Визначаються використані авторкою способи роботи з шумовими звуками. Висновки. Тенденція введення шумів до музичних композицій є поширеним явищем в академічний музиці XX – початку XXI століття. Такі звуки часто мають неповторний харак- тер, адже створюються переважно лише для однієї композиції. Відпо- відно, постає питання щодо можливих способів аналізу таких творів. У статті презентовано один із підходів до аналізу вокальної композиції, зітканої із шумових звуків. Запропонований метод включає вивчення кожного звука, способу його видобування; дослідження його можливих видозмін за допомогою різного типу сурдин (як рук виконавця, так і додаткових предметів); аналіз ролі та значення вербальних фонем, їх функцій у видозміні звука. На прикладі «Landscapes» Анни Корсун дове- дено, що способи роботи авторки із шумовими звуками є аналогічними до традиційних підходів, які застосовуються до музичних звуків (темб- рові, динамічні, артикуляційні зміни). Основні принципі роботи А. Кор- сун можна визначити як варіювання й ускладнення. Методами, що дають змогу розвивати й видозмінювати шумові звуки протягом ком- позиції, стають додавання різноманітних ритмічних фігур, включення вербальних фонем (спочатку голосних, а потім і приголосних), застосу- вання різних способів артикуляції, залучення рук вокаліста як сурдини.
16
Шумарова, Н. "Звуки міста у студентській інтерпретації". Стиль і текст, Вип. 2 (18) (2018): 29–40.
Знайти повний текст джерела
17
Бутакова, Е. "Иоган Штраус: под звуки нестареющего вальса". Личности, № 8 (60) (2013): 30–47.
Знайти повний текст джерела
18
Рубникович, С. П., И. Н. Барадина, И. В. Самуйлов та Д. М. Бородин. "Метод цифровой диагностики звуковых явлений в области височно-нижнечелюстных суставов". Stomatologist. Minsk, № 3(34) (вересень 2019): 30–34. http://dx.doi.org/10.32993/stomatologist.2019.3(34).7.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним из приоритетных направлений в обеспечении стоматологического здоровья является диагностика вероятности развития и динамическая оценка лечения заболеваний височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС). Цель исследования. Оценка диагностической эффективности метода цифровой диагностики звуковых явлений в области височно-нижнечелюстных суставов. Объекты и методы. Проведен анализ результатов (полученных методом цифровой диагностики звуковых явлений и без акустических устройств) одномоментного, поперечного исследования 126 пациентов в возрасте 20–36 лет с дисфункцией ВНЧС при бруксизме, давность заболевания которых составляла не более 3-х лет. Заключение. Разработанный метод диагностики звуковых явлений позволяет более точно слышать и эффективнее различать звуки, при этом вероятность выявления звуковых явлений с использованием метода цифровой диагностики в 1,18 раз выше, чем при использовании метода диагностики звуков без применения акустических устройств и, соответственно, в 1,5 раза выше при определении синхронности окклюзионного звука.
19
Добринчук, О. О. "ФУНКЦІОНУВАННЯ ОНОМАТОПОЕТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ В РОМАНІ ТАНІ НАУЗЕ «БЕРЛІН, МАЙЕРБЕР 26»". Nova fìlologìâ 1, № 81 (23 червня 2021): 96–101. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються особливості функціонування ономатопоетичної лексики, яка формується в межах лексико-семантичного поля «Geräusch/шуму», у романі сучасної німецької письменниці Тані Наузе «Берлін, Майербер 26». З’ясовано, що саме у творах художньої літератури зустрічається найбільше ономатопів, що зумовлюється їх функціональними можливостями. Основними функціями ономатопоетичної лексики в художніх текстах є такі: експресивна, компресивна, звукозображувальна функції, дескриптивна функція тощо. Автори використовують ономатопи з метою описати внутрішній стан героя, надати емоційної забарвленості ситуації, указати на протяжність якої-небудь дії в часі, охарактеризувати певну дію тощо. З метою опису звуків навколишнього світу письменники часто використовують ономатопоетичну лексику як у прямому, так і в переносному значеннях. Розрізняють звуконаслідувальні та звукодескриптивні лексичні одиниці. Звуконаслідувальні лексичні одиниці (ономатопи) майже точно відтворюють звуки об’єктивного світу за допомогою засобів фонетичної системи мови. Звукодескриптивні лексичні одиниці в художньому тексті називають або описують звуки, не наслідуючи їх фонетично. Найбільш ефективним засобом реалізації звукодескриптивної та ідентифікуючої функції ономатопів у художньому тексті є використання агломератів (скупчень звуконаслідувальних одиниць у невеличкому фрагменті тексту, який об’єднаний спільною думкою або концептом). У романі Тані Наузе «Берлін, Майербер 26» переважають компресивна та дескриптивна функції ономатопоетичної лексики. Переважно ономатопи в романі слугують стилістичним прийомом, який допомагає описати звук за його джерелом та охарактеризувати певні механічні дії, проте ономатопоетична лексика роману допомагає читачеві більше дізнатися про соціальні та/або особистісні характеристики головної героїні роману, а також інших персонажів. Використовуючи певні ономатопоетичні слова, автор свідомо прораховує реакцію читача й апелює до певних емоційних сторін сприйняття.
20
Кабиш, М. Ю. "ПОВТОР ЯК СТИЛІСТИЧНИЙ ЗАСІБ У ПОЕЗІЯХ ЮРІЯ КЛЕНА". Nova fìlologìâ 1, № 81 (23 червня 2021): 148–54. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-23.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню актуальної для сучасної лінгвістики проблеми принципів і форм звукової організації тексту. Охарактеризовано звукові повтори, визначено їхні різновиди, проаналізовано основні стилістичні функції звукових повторів і виявлено специфіку їх функціонування в поетичному мовленні Юрія Клена. До найбільш частотних мовних засобів поетичного мовлення Юрія Клена віднесено конструкції, побудовані на повторі. Виділяють різні види звукоповторів. До найпоширеніших із них у поетичному мовленні Юрія Клена відносимо алітерацію, асонанс, анафору й епіфору. Для віршів митця характерний багаторазовий повтор приголосних звуків, які, формуючи ритмомелодику вірша, скріплюють частини в одне ціле, виступають засобом композиції. Повтори голосних у поезіях Юрія Клена трапляються рідше, ніж повтори приголосних. Голосні звуки часто створюють своєрідне звукове тло, на якому стають помітнішими інші компоненти – звукові, ритмічні, ідейно-змістові. Інколи прийом багаторазового повтору однакових голосних і приголосних звуків стає важливим у створенні художніх картин. Найбільш поширеною у творчості Юрія Клена є звукова анафора, у якій автор, повторюючи початкові звуки слова, створює яскраві звуко-символічні образи. Фонетична епіфора у поетичному мовленні Юрія Клена має значні виражальні можливості. Менш уживаною є епіфора, коли повторюються окремі слова у кінці рядків, речень, що підсилює значення повторюваного слова. Юрій Клен використовує різні види повтору як важливий стилістичний засіб, який сприяє увиразненню мовлення, підсилює його експресію та виражальні можливості. Різноманітні звукові повтори у віршах Юрія Клена виступають важливим конструктивним засобом, способом увиразнення змісту художнього твору. Милозвучність досягається відповідним розташуванням звуків, що створюють своєрідний звуковий малюнок. У поетичному мовленні Юрія Клена повтор відіграє важливу роль у відображенні внутрішнього світу ліричного героя, стану збудження, підвищеної емоційної реакції. Здебільшого повтор посилює образне змалювання тривалості, багаторазовості та послідовності дії. У мовотворчості поета повтор є важливим засобом експресії, за допомогою якого увиразнюються і підкреслюються різні семантично- стилістичні відтінки художнього тексту.
21
Vukas, D. L. "ЗВУКИ ТИШИНЫ В РОМАНЕ Б. ПАСТЕРНАКА «ДОКТОР ЖИВАГО»". Siberian philological forum 8, № 4 (30 листопада 2019): 57–73. http://dx.doi.org/10.25146/2587-7844-2019-8-4-29.
Повний текст джерела
22
Maidenberg-Todorova, Kira. "Эстетическая значимость композиторского замысла в алеаторно-сонористической композиции Д. Курляндского «беспроводные технологии»". Музичне мистецтво і культура, № 19 (10 жовтня 2014): 275–84. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2014-19-275-284.
Повний текст джерелаАнотація:
Статья посвящена изучению проблемных текстовых и интерпретативных аспектов современного музыкального творчества. На примере «Беспроводных технологий» Д. Курляндского раскрывается взаимодействие специфических композиторских средств и авторской эстетической концепции в рамках современной алеаторно-сонористической композиции.Ключевые слова: алепторно-сонористичекая композиция, «периферийные звуки», артикуляционный тематизм.
23
Аліменко, О. С. "Короткі голосні звуки у середньовічній корейській мові: дисоціативний занепад". Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія : Філологія 17, № 2 (2014): 7–13.
Знайти повний текст джерела
24
Брояко, Н. Б. "«Сумної дримби звуки» Є. Станковичав аспекті втілення неофольклористичних тенденцій". Музичне мистецтво і культура 1, № 30 (2020): 19–24. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-30-1-3.
Повний текст джерела
25
Макеева, Л. Б. "Как звуки становятся речью? (О концепции лингвистического знания Майкла Даммита)". Epistemology & Philosophy of Science 28, № 2 (2011): 140–54. http://dx.doi.org/10.5840/eps201128237.
Повний текст джерела
26
Обухова, О. "Звуки мира и неслышная миру музыка в поэзии В. Ходасевича". Russian Literature 46, № 1 (липень 1999): 65–86. http://dx.doi.org/10.1016/s0304-3479(99)90119-9.
Повний текст джерела
27
Egorov, S. F. "“Inhibitor” Shooting Simulator: Functional Diagram of the Software." Intellekt. Sist. Proizv. 17, no. 2 (July 5, 2019): 19. http://dx.doi.org/10.22213/2410-9304-2019-2-19-29.
Повний текст джерелаАнотація:
Цикл статей подробно описывает программное обеспечение тактического тренажера оптико-электронного для стрелкового оружия «Ингибитор», разработанного в Институте механики УдмФИЦ УрО РАН и на кафедре «Вычислительная техника» ИжГТУ имени М. Т. Калашникова.Приводится тактико-техническое задание на разработку тренажера, анализируются требования как к аппаратной части тренажера (отдача не менее 50 % реальной, звуковое сопровождение не менее 60 % от реального, точность фиксации точки прицеливания не хуже 0,3 тысячных дальности, угол обзора мишенной обстановки не менее 60 градусов), так и к программному обеспечению. Уделяется большое внимание требованиям к реалистичности отображения мишенной обстановки на проекционном экране тренажера с учетом климатических условий (время года, время суток, температура, ветер, давление, влажность, «атмосферный эффект», туман) и спецэффектам (огни и звуки выстрелов мишеней, разрывы гранат и звуки с задержками, сносимые дымы, подсветка ночью). Подчеркивается важность моделирования поддержки баллистики всех имитаторов оружия с учетом типов боеприпасов и климатических условий, в том числе в горах. Необходима база упражнений из курса стрельб и база данных для хранения всех проведенных упражнений для анализа уровня подготовки. Исходя из требований приводятся структурная схема тренажера и функциональная схема программного обеспечения.Сделан вывод о перспективности дальнейших исследований и разработке электронных стрелковых тренажеров благодаря совершенствованию и удешевлению элементной базы и развитию программных библиотек спецэффектов с целью повышения точности тренажеров, расширения функциональных возможностей и снижения себестоимости, а значит, повышения конкурентоспособности.
28
Hromchenko, V. V. "СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ВИРАЗНОСТІ У ТВОРАХ ДУХОВОГО СОЛО (на прикладі циклу „З подорожніх враженьˮ для валторни соло В. Буяновського)". Музикознавча думка Дніпропетровщини, № 14 (21 січня 2019): 96–110. http://dx.doi.org/10.15421/221825.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є розкриття найбільш специфічних особливостей, своєрідних ознак використання засобів художньої виразності в академічних творах духового соло. Матеріалом дослідження постає цикл п’єс „З подорожніх враженьˮ („Скандинавія”, „Італія”, „Іспанія”, „Японія”) для валторни соло В. Буяновського, аналіз яких дозволяє виявити характерні риси виразової палітри сценічно-одноосібних духових композицій. Методологія пропонованої наукової розвідки формується використанням, насамперед, методів аналізу і синтезу, які дозволяють виокремити конкретно-часткові показники з арсеналу виразності представлених валторнових п’єс та здійснити їх відповідне узагальнення. Структурно-функціональний метод утворює можливість усвідомлення складових форми п’єс соло із цілісним осягненням їх циклічної ролі. Використання аксіологічного методу обумовлюється, передусім, виявленням найбільш ціннісних показників художньо-виразової палітри валторнового циклу. Наукова новизна окресленого дослідження визначається зверненням до композицій академічного духового соло другої половини ХХ століття, як найменш вивченого культурно-історичного періоду у сфері сценічно-одноосібного академічного духового виконавства. Висновки. До найбільш специфічних, своєрідних ознак використання засобів художньої виразності у сучасних академічних творах духового соло належать максимальність тембрових градацій у звучанні інструмента (закриті та відкриті звуки), різноманіття штрихової та динамічної (гучність звука) палітри, артикуляційне та регістрове різнобарв’я, впровадження пауз із відповідним художньо-змістовним насиченням (тиша, яка звучить), звернення митців до узагальненого типу програмності, використання професійними музикантами широкої низки сучасних художньо-виразових технік (темброво-кластерна, репетитивна, сонористична тощо).
29
Chibysheva, Olga Anatolyevna, and Natalia Vladimirovna Osadchuk. "Linguocultural Features of Concept SOUND: Objectification of Microconcept “Sounds Caused by Human Activity” by the Material of English Phraseological Units." Filologičeskie nauki. Voprosy teorii i praktiki, no. 12 (December 2021): 3898–903. http://dx.doi.org/10.30853/phil20210643.
Повний текст джерела
30
Kozelko, Iryna. "TERMINOLOGICAL ACTIVITY OF VASYL SIMOVYCH AT THE BEGINNING OF THE XX CENTURY." Naukovì zapiski Nacìonalʹnogo unìversitetu «Ostrozʹka akademìâ». Serìâ «Fìlologìâ» 1, no. 10(78) (February 27, 2020): 120–23. http://dx.doi.org/10.25264/2519-2558-2020-10(78)-120-123.
Повний текст джерелаАнотація:
The result of V. Simovych’s fruitful work is a number of scientific investigations. The scientist worked on improving the system of the Ukrainian language and its terminology in the 20-30’s of the twentieth century and paid much attention to the culture of the Ukrainian language. This article focuses on the study of linguistic terminology in V. Simovich’s textbooks – «Practical grammar of the Ukrainian language» (1918) and «Grammar of the Ukrainian language for self-study and in support of school science» (1921), namely the phonetical terminology. The article presents the corpus of phonetical terms used by V. Simovych in grammars. Using descriptive and comparative methods, a quantitative description of phonetical terms used in the grammars of V. Simovych in the beginning of the twentieth century. The originality of the proposed phonetic terms is indicated. In both books, V. Simovych identified the phonetic terms in a separate section «Sounds». It talks about how «sounds up», the apparatus of speech is illustrated, or the speech apparatus of a person. In the second edition, the author introduces a term звучня that corresponds to the modern term phonetics. In each of the grammar by V. Simovych, about 116 terms have been recorded, giving the names of syllables, characterizing the types of sounds, the emphasis. It also highlights the borrowed sounds, which are called as чужі звуки, чужі двозвуки, чуже «ґ», чуже «ф», чуже «о», etc., but there are also occasional чужоземні двозвуки, чужоземні посереднї звуки «Ö», «Ü».
31
Горболіс, Лариса. "Музична основа оповідання Лесі Українки «Над морем»". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 14 (20 лютого 2020): 180–90. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v14i0.3817.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті із застосуванням інтермедіального підходу досліджуються особливості художнього відтворення музики в оповіданні «Над морем» української письменниці Лесі Українки, аналізується роль пісень, музики оркестрів, звуків моря тощо у формуванні музичної палітри твору. Море в акустичному оформленні оповідання виконує ключову роль, характеризує героїв, створює настроєву палітру твору, психологізує важливі сюжетотворчі епізоди.
Звернення Лесі Українки до музики в оповіданні «Над морем» потрактовується як необхідність оптимізувати поетикальні можливості прози, оновити й осучаснити жанр оповідання, відкрити його незапитані можливості, інтелектуалізувати прозу, урізноманітнити й удосконалити художні прийоми й засоби змалювання складного внутрішнього світу персонажів. Море, що є функціональною складовою музичної палітри оповідання Лесі Українки, органічно зв’язане з проблематикою, сюжетом твору, має свою «історію взаємин» із головною героїнею; це самодостатній пейзажний компонент, що утримує настроєвий баланс твору, корпус переживань і дій героїні-нараторки. Музика і море у творі тісно контактують, утворюють неперервну й водночас неодноманітну за емоційним наповненням лінію, характеризують героїнь. Відповідно до модерністської практики Леся Українка представляє головну героїню – чутливу, вразливу, емоційну, яка сприймає досконалі звуки й неперевершені кольори моря як гармонію.
Панорамні візуально-акустичні описи водної стихії в оповіданні Лесі Українки, а також численні листи письменниці дають підстави говорити про море як енергетичний канал, джерело емоційного й тілесного відновлення героїні й авторки, своєрідну вісь, що тримає смислову конструкцію твору. Енергія, звуки моря художньо увиразнюють ідею захищеності героїні, котра усвідомлює цінність і повноту буття. На основі листів Лесі Українки обґрунтовано доцільність потрактовувати терапевтично-лікувальну роль звуків, кольору моря.
32
Shugurov, O. A., O. O. Shugurov та Y. V. Riznyk. "Частотні характеристики шумів, утворених горлянкою людини у нормі та при хворобі". Biosystems Diversity 16, № 1 (15 лютого 2007): 216–21. http://dx.doi.org/10.15421/010836.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено шуми горлянки при спробах створити “білий шум” у нормі та при патології. Для отримання частотного спектра зареєстровані звуки піддавали перетворенню Фур’є. Показано, що спектр такого шуму представлений піками, що відображають індивідуальні особливості горлянки людини. Як правило, у чоловіків кількість піків більша (2–8), ніж у жінок (2–6), вони мають нижчу частоту. Захворювання горлянки призводять до зміни амплітуди піків, зсуву їх максимумів (збільшення або зменшення частоти), їх “розмивання” за спектром або навіть повного зникнення. Дані свідчать про те, що можна ідентифікувати людину за спектром шумів горлянки або об’єктивно діагностувати хворобу чи процес одужання.
33
Tardivo, G. "People, Sounds and the Environment. The Aegean-Daghestani Connection." Язык и текст 8, no. 2 (2021): 4–20. http://dx.doi.org/10.17759/langt.2021080201.
Повний текст джерелаАнотація:
As the title suggests, on this occasion two factors are considered: A phonological survey, either way, Synchronic and Diachronic between Pre-Greek and Nakh-Daghestani languages. Then, a few words analyzed and scrutinized in various aspects; by phonology and from an historical Semantic perspective. Throughout the article, other details are also observed. Nevertheless, the main goal is to find an explanation for obscure Greek words, once again it leads on the mountain of the Caucasus.
34
РУСКУЛІС, Лілія. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ФОНЕТИЧНОЇ СУБКОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ НА ЗАНЯТТЯХ ІЗ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (вересень 2020): 331–38. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-331-338.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано поняття фонетична субкомпетентність як оволодіння фонетичною системою української мови, свідоме практичне застосування отриманих теоретичних знань у власному мовленні; визначено її мовний компонент; в аспекті мовного компонента з’ясовано поділ звукових одиниць на сегментні та суперсегментні; обґрунтовано, що вивчення звуків ґрунтується на фізичному, фізіологічному й лінгвістичному аспектах, а звук є явищем фізичним, маючи висоту, силу (інтенсивність), тон, тембр, тривалість у часі, утворюється апаратом мовлення людини й сприймається її слуховим апаратом та має суспільний характер; досліджено, що майбутні вчителі української мови вперше засвоюють поняття «фонема», що виконує конститутивну, ідентифікаційну й дистинктивну функції, й, осмислюючись через морфему чи слово, вичленовується людською свідомістю, ознайомлюються з її ознаками та усвідомлюють різницю між звуком і фонемою; встановлено, що в курсі «Сучасної української літературної мови» студенти вивчають поняття «фонетичний склад» як елемент звукового ланцюжка, його фонетичні характеристики, специфічну ознаку – поєднання несегментних фонетичних одиниць, а також досліджують його у фонетичному (форма організації звуків), фонологічному (форма організації фонем) й історичному аспектах (успадкований від праслов’янської мови); висвітлено проблему ознайомлення з надсегментними явищами фонетичної системи української мови, до яких уналежнено склад й інтонацію; умотивовано урахування специфічних принципів навчання: спиратися на усне мовлення й виробляти увагу до мовлення, що відповідає літературним нормам; удосконалювати вміння артикулювати звуки української мови; поєднувати імітаційний шлях засвоєння орфоепічних навичок із свідомим засвоєнням норм літературного мовлення; спиратися на мовний слух, удосконалювати слухову пам’ять; постійно тренувати в зіставленні звукової оболонки слів; навчання фонетики з іншими розділами науки про мову; урахування особливостей місцевої говірки; фізичного розвитку органів мовлення та вибір часткових методів і прийомів: фонетичний (фонематичний, орфоепічний) розбір; вправи, спостереження й аналіз звукового складу мови; диференціювання звуків мови; спостереження й аналіз за артикуляцією звуків; виявлення структури складу, ритміки слова; спостереження над інтонаційним оформленням тексту. Ключові слова: лінгвістична компетентність, фонетична субкомпетентність, звук, фонема, склад, інтонація.
35
Chebotarenko, Olha. "Звук как смысловое энергетическое поле (на примере пьес из цикла «Музыкальные посвящения» Б. М. Фильц): исполнительский аспект". Музичне мистецтво і культура, № 19 (10 жовтня 2014): 405–10. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2014-19-405-410.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье исследуется феномен фортепианного звука как «энергетически» наполненного смыслового носителя. Анализируются различные теории особенностей и структуры музыкального звука. Исполнительский аспект теории звука рассмотрен в контексте жанра «музыкальных посвящений» на примере фортепианных пьес Б. М. Фильц.Ключевые слова: звук, исполнительская форма, энергия, смысл, жанр.
36
Бибиков, Н. Г., та И. Н. Пигарев. "ИМПУЛЬСНЫЕ ОТВЕТЫ НЕЙРОНОВ ПЕРВИЧНОЙ СЛУХОВОЙ КОРЫ ПОВЕДЕНЧЕСКИ АКТИВНОЙ КОШКИ НА ЗВУКИ ПОТЕНЦИАЛЬНЫХ ЖЕРТВ". Журнал эволюционной биохимии и физиологии 56, № 7 (2020): 543. http://dx.doi.org/10.31857/s0044452920070220.
Повний текст джерела
37
Zoidze, Ella Amiranovna. "EVOLUTION OF LEXICAL MEANING OF THE ENGLISH ONOMATOPOEIC WORDS OBJECTIFYING KNOCKING SOUNDS." Philological Sciences. Issues of Theory and Practice, no. 10 (October 2019): 214–17. http://dx.doi.org/10.30853/filnauki.2019.10.47.
Повний текст джерела
38
Nazirov, E. K., T. A. Nazirova та V. M. Luchkin. "Аналіз методів визначення місця розташування надзвичайної ситуації на підставі акустичних сигналів". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 6 (27 червня 2018): 147–51. http://dx.doi.org/10.15421/40280629.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено сутність та доцільність застосування систем раннього попередження надзвичайних ситуацій, на основі аналізу отриманих акустичних сигналів. Ефективне управління надзвичайними ситуаціями сприяє стабільному розвитку загальної безпеки держави і сталому розвитку економіки країни. Дії або бездіяльність у цій сфері безпосередньо впливають на здоров'я населення України та є одним з пріоритетних питань національної безпеки. Важливою проблемою в управлінні надзвичайними ситуаціями є відсутність у режимі реального часу узгоджених можливостей реагування, керованих інтегрованими засобами прийняття рішень на основі інформації, отриманої від перших сигналів реакції на докризовий стан. Представлена робота спрямована на підтримку узгодженого управління надзвичайними ситуаціями в разі виникнення та розвитку надзвичайної ситуації, небезпеки великих аварій і незапланованих заходів, включаючи серію необхідних заходів для захисту суспільного життя і безпеки власності. Наведено методику виявлення звуків небезпеки в умовах міського шуму. Різноманітність звуків життєдіяльності населення величезна й охоплює звуки, створювані в приміщенні і на відкритому повітрі, так і в навколишніх будинках і спорудах. Ці звуки передають інформацію про людську і соціальну діяльність, або про загрозу виникнення надзвичайної ситуації. Сучасні методології розроблення програмного забезпечення зменшують ризик розвитку надзвичайних ситуацій, шляхом визначення та раннього виявлення епіцентру місця розташування надзвичайної ситуації. В огляді проаналізовано методи управління інформаційними ресурсами і ресурсами зберігання інформації, які потрібні для управління діяльністю в аварійних сценаріях, доповнені службою локалізації НС, яка спирається на визначення місця розташування. Методи поєднують у собі рівень сили сигналів, отриманих від орієнтирів, розташованих респондентами в докризовій системі, на основі інформації отриманих акустичних сигналів. Аудіо тріангуляція вказує на розташування небезпечної зони й алгоритми машинного навчання аналізують отримані аудіо-сигнали. Для людей і суспільства загалом потенційні надзвичайні ситуації та катастрофи накладають важкі психологічні та економічні наслідки. Потреба подальших розробок превентивних заходів профілактики й ефективного реагування мають актуальне значення в заходах щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації, зменшення можливих втрат і збитків, які охоплюють всі вікові групи населення. Сприяють ефективному і комплексному використанню наявних сил і методів, які призначені для запобігання НС та позитивно впливають на попередження кризи на ранніх стадіях його розвитку.
39
Chyrka, Ivan. "Процесс создания оркестровой точки-звука как важной составляющей дирижерского исполнительства". Музичне мистецтво і культура, № 20 (17 грудня 2014): 510–17. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2014-20-510-517.
Повний текст джерелаАнотація:
Статья посвящена рассмотрению актуальных вопросов дирижерского искусства, среди которых наиболее важной оказывается проблема дирижерского жеста. Процесс создания точки-звука в процессе исполнительства соотносится с интонационной теорией.Ключевые слова: дирижерское искусство, дирижерский жест, интонация, мануальная техника, точка-звук.
40
Lungin, Pavel S., Elizaveta S. Trusevich, and Pyotr A. Klemeshev. "“WHEN THE HORN THAWED, THE TUNE POURED OUT”: PAVEL LUNGIN ON THE MAKING OF TAXI BLUES." Art and Science of Television 17, no. 3 (2021): 118–48. http://dx.doi.org/10.30628/1994-9529-2021-17.3-118-148.
Повний текст джерелаАнотація:
Russian film director Pavel Lungin explores the topic of independent cinema during perestroika, using the example of his debut film Taxi Blues, which received one of the first international awards in post-Soviet Russia—the Best Director Prize and the Special Mention of the Ecumenical Jury at the 1990 Cannes Film Festival. In the interview, the interlocutors discuss the directorial and dramaturgical tools: how symbolism is interpreted in a historical context, how the audiovisual image is constructed, what are the signs of a chronotope — and explore the image of a man at the crash of an era. For instance, in Taxi Blues, Pavel Lungin intentionally contraposes the two male characters—that of Pyort Mamonov (the image of the 90s), and of Pyotr Zaichenko (the image of a Soviet man)—clashing them against each other not only plotwise (through a dramatic conflict), but also aesthetically (through fundamentally different physiognomy and acting plastics). The director analyzes the specifics of auteur and genre filmmaking, dividing his artistic biography into a “script-writing” period, when his films were highly successful in Soviet distribution, and a “directing” period, when he, being in the new historical conditions, began to make independent auteur films. Another question raised is why a full-fledged “New Wave” has not emerged in Russia, similar to those that had formed in French and English cinema. Lungin recalls and evaluates the forgotten figure of Marin Karmitz, who not only produced the New Wave directors, but also had an auteur cinema distribution network—an interesting experience of distribution in Europe, which can be actualized in scientific research to answer a very timely question: can auteur films be successful at the box office? Thus, the interview covers not only the early period of Pavel Lungin’s work (given that at the time of Taxi Blues there was no Internet yet, and many reviews and analytical articles about the film are still not digitized). Most importantly, the film Taxi Blues fits into the historical context; and this fact creates a cultural field both for modern interpretations and for understanding the art of perestroika—information about which is still insufficient, resulting in the absence of full-fledged analytical comprehension. In the interview, we also trace parallels with the processes that were taking place in world cinema—the New Wave in French cinema, the British “angry young men”, and the “Youth Rebellion” in Hollywood.
41
Романов, Б. В. "Изучение костей нижней челюсти Delphinus delphus как элемента наружного органа слуха". Труды Карадагской научной станции им. Т.И. Вяземского - природного заповедника РАН, № 4 (16) (22 квітня 2021): 68–75. http://dx.doi.org/10.21072/eco.2021.16.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Процесс проведения акустических сигналов к внутреннему уху зубатых китообразных является одним из ключевых вопросов устройства сонара этих животных, но до сих пор у исследователей нет однозначного ответа на него. Основная роль в проведении высокочастотной составляющей звука отводится морфологическим структурам нижней челюсти. Считается, что звук в эти структуры проникает через «акустические окна» - область в каудальной части каждой из половин нижней челюсти. По другой версии прохождение звука начинается в ростральной части через подбородочные каналы. До сих пор изучение этого вопроса производилось только на костях нижней челюсти Tursiops truncatus. В данной работе подобные данные получены из анализа морфологии костей Delphinus delphus.
42
Zavgorodnia, Galyna. "Семантика элементов музыкального языка как показатель отличия западного и восточного мышления". Музичне мистецтво і культура, № 20 (17 грудня 2014): 283–94. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2014-20-283-294.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье рассмотрен вопрос возможности проникновения в систему мышления такого вида искусства как музыка. Подчеркнута особая специфика элементов языка музыки, а именно: семантика каждого элемента музыкального языка изначально уже является творческим актом: звук, ритм, фактура, гармония, мелодика, тембр, регистр, динамика и т.д. Опираясь на противоположные направления в системе художественного мышления: Восток – Запад, раскрывается возможность проникновения в системную организацию каждого из предполагаемых полюсов. Различные типы музыкального мышления дают основание оценить выразительно-конструктивную организацию отличных друг от друга типов мышления, начиная от звука и до всего формообразующего процесса художественного целого.Ключевые слова: семантика, творческое мышление, конструктивная выразительность, функциональность, музыкальное пространство, элементы музыкального языка, специфика стиля: Восток-Запад, система звука, метроритм.
43
Baleja, Piotr. "Атрибуты времени в романе Авиатор Евгения Водолазкина". Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Rossica, № 14 (23 грудня 2021): 247–60. http://dx.doi.org/10.18778/1427-9681.14.21.
Повний текст джерелаАнотація:
Статья посвящена категории времени в романе Евгения Германовича Водолазкина Авиатор (2016), которая, на наш взгляд, является ключевой для осмысления идейного мира произведения. Основная задача – выделить временные пласты в романе и выявить доминирующие атрибуты, определяющие каждый из описываемых периодов. В статье время рассматривается как явление, а атрибут – как его характерная черта. Благодаря такому подходу автору удается вычленить в произведении не два, как ранее утверждалось в научной литературе, а три временных пласта: период дореволюционной России, период «большевист- ского ада», период России конца второго тысячелетия. Осмыслению природы времени в ро- мане способствовало также общее рассмотрение жанровой принадлежности произведения. Исходя из убеждения, что незаметные в историческом процессе элементы создают реальную картину определенного периода, способствуя изучению подробностей жизни в разные вре- мена, автор описывает различные детали, а также проводит их классификацию. Выделяются следующие репрезентативные группы показателей: запахи, присущие определенным атрибу- там; звуки, издаваемые атрибутами; элементы повседневной и светской праздничной жизни героев; транспортные средства и организация пространства. Немаловажной для проведенно- го исследования является также концепция хронотопа, разработанная Михаилом Бахтиным. Автор отмечает, что со сменой исторического ориентира приходит новая характеристика по- казателей. В романе Водолазкина именно атрибуты позволяют выделить временные пласты. В этом заключается их основная функция.
44
Анисимов, Владислав Евгеньевич, Анна Степановна Борисова та Екатерина Дмитриевна Калинникова. "Образы традиционной и современной Тувы в российском этнографическом кино (на примере фильма С. Родниной и А. Меньшова «Планета Тыва»)". New Research of Tuva, № 1 (10 березня 2022): 183–97. http://dx.doi.org/10.25178/nit.2022.1.12.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье анализируются особенности аудиовизуальной репрезентации традиционного и современного образов Тувы в этнографическом кино. Объектом исследования выступает кинофильм «Планета Тыва» 2019 г. (режиссеры С. Роднина и А. Меньшова), снятый по заказу Русского географического общества.
Визуальные и аудиальные средства репрезентации элементов тувинской этнокультуры рассматриваются с точки зрения структурации фильма как кинотекста. Выявлено, что и визуальные, и аудиальные единицы кинотекста дифференцируются как репрезентанты образа Тувы на вербальные и невербальные.
Визуальный невербальный ряд представлен панорамными пейзажами, а также образами персонажей в процессе религиозной практики или трудовой деятельности. Визуальный вербальный ряд включает, прежде всего, субтитры-цитаты из книги С. Р. Минцлова «Секретное поручение: Путешествие в Урянхай» (1928), маршрут которого воссоздают авторы фильма. Эти отсылки создают канву киноповествования и служат для сопоставления образов современной Тувы и исчезнувшей «Тувы Минцлова».
Аудиальный ряд кинофильма представлен двумя категориями звуков: диегетическими (речь персонажей, пение, музыкальные мотивы, естественные звуки) и экстрадиегетическими (закадровая музыка, озвучивание цитат из книги С. Р. Минцлова). Наибольшей репрезентативностью среди аудиальных вербальных средств характеризуется речь персонажей (в естественных коммуникативных ситуациях), среди аудиальных невербальных средств — национальная музыка и звуковые фоны природы и бытовых действий.
Весь комплекс единиц кинотекста направлен на построение в массовом сознании зрителя гармоничного образа сегодняшней Тувы.
45
Karageorgii, Elena Mikhailovna. "The sound of Navajo country: On music, language, and what it means to be Navajo in the 21st century." Sibirskie istoricheskie issledovaniya, no. 3 (September 1, 2020): 260–68. http://dx.doi.org/10.17223/2312461x/29/17.
Повний текст джерела
46
Липов, А. Н. "Рудольф Фризиус. UPIC — экспериментальная музыкальная педагогика — Яннис Ксенакис (перевод с английского)". International Culture & Thechnology Studies 7, № 1 (2022): 1–15. http://dx.doi.org/10.17586/2587-800x-2022-7-1-1-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Перевод выполнен по изданию: Frisius R. The Upic — Experimental Music Pedagogy — Iannis Xenakis // From Xenakis’s Upic To Graphic Notation Today / Eds. by L. Brümmer, S. Kanach, P. Weibel. Berlin: Hatje Cantz Verlag, Karlsruhe: ZKM. 2020. P. 160-184. URL: https://zkm.de/en/from-xenakiss-upic-to-graphic-notation-today UPIC (Unité Polyagogique Informatique CEMAMu) или («Компьютерный Полигогический Блок CEMAMu») — это компьютеризированный инструмент музыкальной композиции, разработанный композитором Яннисом Ксенакисом (1922–2001), физически являющийся цифровым планшетом, связанным с компьютером, имеющим векторный дисплей и осуществлявший перевод визуальности в форме рисунка в музыкальные композиции. Впоследствии им было предпринято несколько попыток воспроизведения системы UPIC с использованием программной аппаратуры Iannix, HighC, UPISketch. Ценность его как музыкального инструмента превосходит его историческое значение, поскольку UPIC является источником системы графических обозначений, которую сегодня трудно отделить от современной музыки. Настоящая публикация, представляя собой перевод научной статьи, продолжает его новаторскую историю. UPIC представлен как революционное устройство для создания акустической, музыкальной и графической композиции; как музыкальная машина, позволяющая генерировать звуки непосредственно через графические структуры. Автор статьи обращается к генезису этого уникального вычислительного инструмента и прослеживает его техническое, социальное, институциональное и образовательное значение вплоть до практики современных композиторов, которые работают с идеей UPIC в текущих компьютерных программах. В статье также прослеживается использование UPIC в настоящее время в качестве педагогического инструмента — от младших классов до мастер-классов по композиции.
47
Маріна, О. С. "ІНТЕРМЕДІАЛЬНІСТЬ ХУДОЖНІХ ФОРМ В СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 168–74. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття сфокусована на аналізуванні інтермедіальних художніх форм, що конструюються у сучасному англомовному поетичному дискурсі. Останній характеризується еклектичністю, жанровою гібридністю, інтерактивністю, нелінійністю, ірраціональністю, антихудожністю, антиконцептністю та мобільністю. Художня форма включає увесь спектр елементів, з яких складається поетичний текст. У контексті мультимодальності виокремлюємо вербальний семіотичний модус у конструюванні художніх форм, що включає слова, словосполучення, словесні та художні образи, композицію у цілому. Залежно від жанру поетичного дискурсу це можуть бути поетичні тексти, надруковані у збірці поезії, рухомі словесні образи у дигітальному середовищі або виконані з дерева чи іншого матеріалу і розташовані у вигляді інсталяцій у реальному просторі. Авдіальний модус охоплює звуки та звукові повтори, риму, ритм, інтонацію, мелодію, що супроводжує поетичний текст у цифровому форматі. У контексті візуального модусу йдеться про візуальну форму поетичного тексту, рухомі образи або сталі ілюстрації, що є компонентами поетичного тексту. Художні форми є мультимодальними конструктами, що творяться у сучасному англомовному трансжанровому поетичному дискурсі на межі та у взаємодії вербального, візуального та авдіального семіотичних модусів. Інтермедіальність художніх форм у сучасному англомовному поетичному дискурсі розуміється як взаємодія технік або прийомів різних видів мистецтв у їх творенні. В аналізованому дискурсі вона маніфестується у двох аспектах – музикалізації поезії, візуалізації поезії. Художні форми, що конструюються у такому дискурсі, створюють ефект театралізації. Автори проаналізованих текстів шляхом експерименту з формою і змістом поетичного тексту, жанрової гібридизації, інтеграції різних семіотичних модусів і мистецьких форм вдаються до перфомансу.
48
Стоянова, Иванка. "Narrative Strategies in Contemporary Opera: Case Study of the Gesualdo Story in the Works by Schnittke and Sciarrino." Научный вестник Московской консерватории, no. 4(47) (December 30, 2021): 156–73. http://dx.doi.org/10.26176/mosconsv.2021.47.4.08.
Повний текст джерелаАнотація:
После решительного отвержения нарратива музыкальным авангардом пятидесятых-шестидесятых, начиная с 1990-х годов в опере наблюдается возвращение повествовательных структур. Композиторы более не стремятся избегать последовательного изложения событий - приема, господствовавшего в разных музыкальных стилях и жанрах на протяжении столетий и доказавшего свою эффективность как средства формообразования. Вместе с тем они пытаются изобрести новые стратегии нарратива, согласующиеся с эволюцией музыкального материала, с изменением представлений о времени и пространстве в музыке. На примере двух современных опер, написанных практически на один и тот же сюжет - «Джезуальдо» А. Шнитке (в 7 картинах, 32 сценах, с Прологом и Эпилогом, 1994) и «Мои предательские глаза» С. Шаррино (в 2 действиях, 8 сценах, 1998), - в этой статье обсуждаются сходство и различия в технике нарратива у двух композиторов. Либретто произведений Шнитке и Шаррино основаны на биографии знаменитого мадригалиста Джезуальдо ди Веноза. В обоих случаях нарративы выстраиваются в широком интертекстуальном пространстве, сотканном из ренессансных цитат и аллюзий. Опера Шнитке основана на взаимодействии нескольких нарративных программ - внешних и внутренних, - которые развиваются параллельно и чередуются во времени вплоть до финальной развязки. Сочинение Шаррино строится на двух нарративных уровнях, при этом композитор часто отказывается от слова, музыкальной характеристики действующего лица и от конкретности сценического действия. Посредством тишины и выразительных возможностей звука (включая стилизованные звуки природы), Шаррино строит свою глубинную драматургию, которая придает выпуклость нарративной структуре его «музыкальной трагедии». Обе рассматриваемые оперы, несмотря на различия вокального и инструментального письма авторов, разное понимание ими принципа стилевой многоплановости, разные концепции музыкального звука и музыкальной выразительности, в равной степени новаторски трактуют понятие нарратива, придают ему современное значение. Благодаря такому обновлению нарратив остается могучей основой формирования музыкального и, шире, эстетического смысла. The sequential presentation of events was a technique that, having dominated music for several centuries, proved to be effective as a means of shaping the musical form. After the decisive rejection of narrative by the musical avant-garde of the fifties and sixties, since the 1990s, there has been a tendency towards a return of narrative structures in opera. At the same time, composers try to invent new narrative strategies that are consistent with the evolution of musical material, as well as the new ideas about time and space in music. This article discusses the similarities and differences in narrative technique in the operas by contemporary composers, written essentially on the same plot. The biography of Gesualdo di Venosa, who became famous for his madrigals, served as the basis for the libretti of “Gesualdo” in 7 tableaux (32 scenes) with the Prologue and Epilogue by Alfred Schnittke (1994) and “Luci mei traditrici” in 2 acts (8 scenes) by Salvatore Sciarrino (1998). In both cases, the narrative is crafted in a wide intertextual space woven from Renaissance musical quotes and allusions. Schnittke’s opera is based on the interaction of several narrative programs - external and internal - which are developing in parallel and alternating in time until the final dénouement. Sciarrino’s work is built on two narrative levels, with the composer often rejecting the word, musical characterization and detailed scenography. Through the silence and the expression of sound (including stylized sounds of nature), Sciarrino builds deep drama, emphasizing the narrative structure of his “musical tragedy.” Despite the differences in the vocal and instrumental writing by the authors, their dissimilar understanding of the principle of stylistic diversity, as well as the different concepts of musical sound and musical expression, the two operas under consideration interpret the concept of narrative in a new way, give it a modern sense. Due to this renewal, the narrative remains a powerful basis for the formation of musical and, more broadly, aesthetic meaning.
49
Походенько-Чудакова, Иріна, та Максим Крат. "СИСТЕМАТИЗАЦИЯ СУБЪЕКТИВНЫХ СИМПТОМОВ РАЗВИТИЯ И ТЕЧЕНИЯ ПАТОЛОГИИ ВИСОЧНО-НИЖНЕЧЕЛЮСТНОГО СУСТАВА В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ГЕНДЕРНОГО ПРИЗНАКА С ОЦЕНКОЙ ЕЕ ДИАГНОСТИЧЕСКОЙ ЭФФЕКТИВНОСТИ". Експериментальна та клінічна стоматологія 4, № 3 (25 квітня 2019): 12–17. http://dx.doi.org/10.35339/ecd.4.3.12-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Введение. Заболевания височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС) встречаются достаточно часто. Они констатируются у 27–76% пациентов, обращающихся к стоматологам.
Цель работы – разработать анкету-опросник для наиболее полного выявления и систематизации субъективных симптомов развития и течения патологии ВНЧС и оценить ее диагностическую эффективность.
Объекты и методы. Авторами разработана анкета-опросник для пациентов с патологией ВНЧС, включающая 4 части: паспортную, жалобы пациента, анамнез заболевания и анамнез жизни. Проведено анкетирование 37 пациентов в возрасте 35–44 года с дисфункцией ВНЧС, разделенных на две группы по гендерному признаку. Всем наблюдаемым лицам для верификации диагноза проводили лучевые методы исследования.
Результаты. Дисфункция ВНЧС констатируется в 3,1 раза чаще у женщин, чем у мужчин. Анализ анкеты-опросника из раздела «Жалобы пациентов» выявил, что боль наиболее часто провоцирует широкое открывание рта. При этом она характеризуется как острая, длительностью до 1 минуты. Раздел «Анамнез заболевания» определил наиболее значимыми факторами привычку пациента жевать на одной стороне и употребление твердой пищи. Раздел «Анамнез жизни» указал, что особое внимание следует обращать на лиц, для которых характерно пребывание в состоянии длительного психоэмоционального напряжения и на пациентов, отмечающих «суставные звуки» в других суставах. Диагностическая эффективность вопросов, представленных в разработанной анкете-опроснике, составила 76%.
Заключение. Изложенное убеждает, что развитие патологии ВНЧС во многом определяется гендерным признаком. Предложенная анкета-опросник позволяет наиболее полно выявить, систематизировать и проанализировать субъективные симптомы развития и течения патологии симптомов развития и течения патологии ВНЧС.
Ключевые слова: височно-нижнечелюстной сустав, гендерные признаки, субъективные симптомы, диагностическая эффективность, анкета-опросник.
50
Vermenych, Ya V. "Emergence of Conceptual Metaphors in Ecological Filmic Discourse." Alfred Nobel University Journal of Philology 20, no. 2 (2020): 160–65. http://dx.doi.org/10.32342/2523-4463-2020-2-20-16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано аналіз мультимодальних реалізацій концептуальних метафор, референт яких на- лежить до домену ЕКОЛОГІЯ, та які утворюються в екологічному кінодискурсі, зокрема англомовних документальних фільмах екологічної проблематики. Дослідження базується на сучасному варіанті теорії концептуальної метафори, яка включає мультимодальний та емергентний підходи. У статті кон- цептуальна метафора трактується як емергентний феномен, а саме пояснюється посиланням не лише на лінгвістичні засоби, а й на екстралінгвістичні, при цьому особлива увага приділяється взаємодії цих засобів. У кінодискурсі знаки різних семіотичних систем або модусів беруть участь у процесі ви- никнення екологічних метафор: розмовна мова (вербальний модус), письмова мова (візуальний мо- дус), динамічні образи (візуальний модус) і музика та звуки (аудіальний модус). Мультимодальні концептуальні метафори, тобто такі, у яких референт та корелят виражені у різних модусах, мають сильний емоційний вплив на глядача. Дослідження екологічного кінодискурсу показує, що вербаль- ний модус може яскраво ілюструвати концептуальну метафору, представлену вербально� звертати- ся до тілесного досвіду глядачів� або виділяти важливість певних рис концептуального перенесення. У статті продемонстровано, що відповідно до їх мотивації метафори екологічної проблематики, які виникають в екологічному кінодискурсі, можуть бути таких типів: кореляційні метафори, метафори, що базуються на подібності, та метафори, які виникають в результаті операції схематизації. За допо- могою цих трьох типів метафор здійснюється концептуалізація складних екологічних концептів або реконцептуалізація тих концептів, які традиційно трактуються неправильно. Це стає можливим за- вдяки зверненню до схожості цих концептів із простішими, до тілесного досвіду, або схематизації ключової риси концепту в референт метафори.