Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Збудник.
Статті в журналах з теми "Збудник"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Збудник".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Kosa, T. V. "ПРОФІЛАКТИКА ІНФІКУВАННЯ ВІРУСНИМ ГЕПАТИТОМ С НА РОБОЧОМУ МІСЦІ". Медсестринство, № 1 (22 квітня 2020): 28–31. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2020.1.11035.
Повний текст джерелаАнотація:
Вірусний гепатит С – інфекційне захворювання з контактним механізмом передачі збудника, якому властивий тривалий прихований перебіг. Можливий подальший розвиток хронічного гепатиту, цирозу та/або первинного раку печінки. Збудник гепатиту С – однонитковий РНК-вмісний вірус роду Hepacivirus родини Flaviviridae.
2
Rublenko, I. "Сибірка у тварин". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 83 (24 лютого 2018): 9–12. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8302.
Повний текст джерелаАнотація:
Більшість досягнень людства – це відкриття, що пов’язані із вакцинопрофілактикою, завдяки чому були ліквідовані або зведені до мінімуму виникнення більшості антропозоонозів. Серед інфекцій, що становить небезпеку для тварин і людей, залишається сибірка, збудник якої зберігається у вогнищі захворювання понад 100 років. Збудник сибірки відноситься до мікроорганізмів третьої групи патогенності особливо небезпечних інфекцій (ОНІ) (за класифікацією ВООЗ). У сучасній термінології особливо небезпечними називають інфекційні хвороби, які в зв’язку з високою контагіозністю та блискавичним поширенням здатні спричинити надзвичайну ситуацію з фатальними наслідками. Метою статті було описати останні випадки захворювання на сибірку собак та овець. Наведені історичні факти спалахів сибірки, шляхи зараження, клінічні та патологоанатомічні зміни у тварин, серологічний моніторинг, схеми та дози проведення антибіотикотерапії. Подано обґрунтування щодо подальшого вивчення питання випадків діагностики і захворюваності на сибірку у тварин на території України. Таким чином, собаки та вівці можуть бути носіями збудника та забруднювати навколишнє середовище, виділяючи збудника з фекаліями, сечею, слиною тощо. Фахівці ветеринарної медицини повинні це знати і розуміти, проводити нагляд за супутньою фауною та вміти діагностувати сибірку і, за необхідності, проводити профілактичні заходи серед тварин. На території нашої держави діють ефективні протиепізоотичні заходи щодо сибірки, що забезпечило зменшення кількості неблагополучних пунктів на території країни в цілому, а також існує тенденція щодо зниження кількості спалахів сибірки тварин паралельно зі зменшенням кількості поголів'я тварин, сприйнятливих до сибірки, що, можливо, значно посприяє поліпшенню епізоотичної ситуації. Таким чином, виникненню та вивченню захворювання сибіркою приділяється велика увага, проте лише одним із питань, у якому людство перемагає, є зменшення кількості випадків загибелі як тварин, так і людей, а збудник, надалі посідає перше місце у списку небезпечних біоагентів.
3
Kovalenko, Lidiia, та Alexander Kovalenko. "Патоморфологічні зміни в організмі телят при протозоозах, заходи профілактики". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 4 (51) (28 грудня 2020): 11–18. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2020.4.2.
Повний текст джерелаАнотація:
За результатами ряду досліджень встановлений широкий спектр розповсюдженості протозоозів серед тварин, це питання розкривається в даній статті. Територіальне розташування Сумської області на Півночі України має особливі природно-кліматичні зміни, а це є одним із факторів виникнення та розповсюдженості криптоспоридіозу серед тварин. Криптоспоридіоз телят має широке розповсюдження в господарствах Сумської та Чернігівської областях. Екстенсивність інвазії у різних районах коливається від 12,4 % до 81,4 % та в середньому складає 41,23 % від обстеженого поголів’я. В різних територіально кліматичних зонах розташування господарств при обстеженні був майже однаковий рівень ураженості телят від 39,3 % до 81,4 %. При обстежені хворих тварин був виявлений збудник Cryptosporidium parvus.
Термін ураженості та розвиток інвазії у новонароджених телят залежить прямо-пропорційно від їх утримання та сезонності. Починаючи вже з четвертої доби від народження реєструється виділення ооцист. Максимальна кількість спостерігається на сьому добу і показник складав 50,8 + 0,47 % в зимовий період та від 29,6 + 0,25 % до 42,8 + 0,31 % в літню пору року.При ураженості криптоспоридіями у телят спостерігається два піка екстенсивності інвазії. Перший реєструється на п’ятий день з початку виділення збудника. На сьому добу встановлюється друга хвиля виділення ооцист. Тривалість виділення ооцист Cryptosporidium у телят складає до 21 доби від народження.
Ветеринарно-санітарні умови утримання тварин відіграють значну роль у розповсюдженні збудника криптоспоридіозу серед сприйнятливого поголів’я. Накопичення ооцист у зовнішньому середовищі, обумовлює постійна його циркуляція у тваринницьких приміщеннях по утриманню новонароджених телят.
При гематологічному дослідженні встановлена екстенс-ефективність препаратів кокцидіостатиків при комплексному застосуванні. При їх використанні в крові тварин, які підлягали лікуванню, збільшується кількість гемоглобіну, еритроцитів. Рівень лейкоцитів та показники лейкограми відповідають фізіологічній нормі в процесі видужання.
При лабораторній діагностиці використовували модифікований метод сегментації в розчині поверхнево-активних речовин. В якості засобів, які гальмують розвиток збудника, використовували комплексно препарат вітчизняного виробництва Бравітакокцид в дозі 1,5 г/10 кг маси тіла з вітаміном В1 та поєднували з препаратами, які стабілізують обмін речовин в організмі тварин.. Особливу увагу приділяли підготовці приміщень з утримання новонароджених телят, з попереднім дослідженням в лабораторних умовах, змивів з стін, станків, предметів побуту, на забрудненість ооцистами збудника C. Parvum та інших представників інвазійних збудників.
4
Voronkina, I. A., S. S. Kheder, A. M. Maryutshenko, V. F. Dyashenko, G. P. Taranenko та P. V. Ovetchyn. "ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДУ МІКРОФЛОРИ КИШЕЧНИКА У ХВОРИХ З ДІАРЕЄЮ ТА ПІДОЗРОЮ НА CLOSTRIDIUM DIFFICILE-ІНФЕКЦІЮ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (28 січня 2020): 58–63. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10473.
Повний текст джерелаАнотація:
Якісний та кількісний склад мікрофлори у шлунково-кишковому тракті може змінюватись у залежності від різних чинників. При цьому в слизовій оболонці можуть виникати запальні процеси, які сприятимуть розвитку такої ендогенної інфекції, як Clostridium difficile-інфекція (CDI).
Мета – вивчити характер змін якісного та кількісного складу мікрофлори кишечника у хворих з підозрою на CDI.
Матеріал і методи. Бактеріологічним методом досліджено зразки біотичного матеріалу (фекалії), відібрані від 73 хворих з клінічними проявами CDI. Отримані проби підлягали дослідженню на дисбактеріоз та наявність збудника CDI.
Результати. При обстеженні хворих з діареєю та підозрою на СDІ збудник C. difficile було виділено у 9,7 %. Дисбіотичні порушення складу мікрофлори кишечника виявлені у всіх без винятку пацієнтів. Характер порушень мікрофлори в обох групах відповідав 2 та 3 ступеням тяжкості. У пацієнтів з наявністю C. difficile виявлено знижену кількість представників нормобіоценозу в 10 і більше разів, переважання кокових форм у загальній кількості мікробів та підвищення кількості грибів роду Candida. У схеми корекції стану мікрофлори кишечника хворих з діареями, у фекаліях яких виявлено C. difficile, доцільно включати препарати, направлені на елімінацію збудника (метронідазол, фідаксоміцин тощо) або проводити трансплантацію фекальної мікробіоти.
5
Волошина, Н. "Дослідження дезінвазійної дії нанобіокомпозиту на збудник трихостронгільозу кролів". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологія, вип. 54 (2009): 33–34.
Знайти повний текст джерела
6
Andreychyn, M. A., N. А. Nychyk, N. H. Zavidnyuk та Ya I. Iosyk. "ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ТА КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГАРЯЧКИ РИФТ-ВАЛЛІ". Інфекційні хвороби, № 4 (19 березня 2020): 53–62. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.4.10964.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – узагальнити дані про етіологію, епідеміологічні особливості, клінічні прояви та підходи до лабораторної діагностики гарячки Рифт-Валлі, подати основні рекомендації ВООЗ і CDC стосовно профілактики та лікування цієї інфекції.
Висновок. Наведені найновіші дані про хворобу, спричинену вірусом гарячки Рифт-Валлі (Rift Valley fever virus), особливості її розповсюдження, характерні клінічні симптоми та ускладнення свідчать про особливу небезпеку цього захворювання для людства. Через серйозні наслідки хвороби, можливість виникнення великих епідемій, поширення за межі Африки ГРВ включено до Міжнародних медико-санітарних правил (ММСП) 2005 року до групи інфекційних хвороб «які становлять особливу національну та регіональну проблему», а збудник віднесено до тих біологічних агентів, які офіційно визнано чинниками біологічної зброї. Вірус ГРВ здатний інфікувати багато видів тварин, призводити до розвитку тяжких захворювань серед великої рогатої худоби, овець, верблюдів і кіз. Резервуаром збудника можуть бути також антилопи і гризуни. Найчутливішими до збудника є вівці, більше 90 % інфікованих ягнят помирає. Показник викиднів серед інфікованих вагітних овець досягає майже 100 %. На даний час основними методами боротьби з цією інфекцією, згідно з основними рекомендаціями ВООЗ і CDC, є лише профілактичні заходи. Ліцензованих вакцин проти ГРВ, доступних для людини, немає. Ефективні методи лікування ще не розроблені.
7
Передера, О. О., Р. В. Передера та К. С. Савченко. "ДІАГНОСТИКА САЛЬМОНЕЛЬОЗУ БРОЙЛЕРІВ У ПРИВАТНОМУ ГОСПОДАРСТВІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2020): 219–26. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.25.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено основні моменти діагностики, ліквідації та профілактики бройлерів. У період досліджень було вивчено епізоотичний процес захворювання бройлерів на сальмонельоз у динаміці. При цьому брали до уваги синхронність захворювання значної кількості птиці, зміну корму для групи птиці, де було зареєстроване захворювання. Один зі складників комбікорму (м’ясо-кісткове борошно) мало сумнівне походження, приватного виробництва. Клінічні ознаки у бройлерів не були характер-ними для сальмонельозу. У курчат стрімко розвивалося пригнічення. Бройлери відмовлялися від кор-му. Анемія була досить помітною при дослідженні шкіри гребеня, сережок і слизових оболонок. Кури сиділи, нахохливши пір’я, через 1‒2 доби від появи перших клінічних ознак гинули. Виявлені при розти-ні патологоанатомічні зміни були типовими для сальмонельозу птиці. Добре вираженими були зміни, що настали в результаті сепсису. Найбільш характерні патологічні зміни виявляли в селезінці, серці, печінці та тонкому відділі кишківника. Зміни в печінці більшості бройлерних курчат вказували на тривалі токсичні процеси, що могли бути пов’язані не лише з інтенсивним розмноженням і виділен-ням ендотоксинів патогенними мікроорганізмами, а й наслідком дії токсинів гриба. У всіх бройлерів при розтині виявляли ознаки фібринозного перитоніту та численні спайки в порожнині. Реєстрували збільшення нирок. Матеріалом для бактеріологічного та мікологічного дослідження слугували шма-точки внутрішніх органів загиблої птиці, проби комбікорму та м’ясо-кісткового борошна. При про-веденні бактеріологічних досліджень застосовували також специфічні поживні середовища: середо-вище Ендо, агар Плоскирєва, середовище Лєвіна, та вісмут сульфіт агар. Проби комбікорму та м’ясо-кісткового борошна для виявлення патогенних грибів культивували на агарі Сабуро. У резуль-таті бактеріологічного дослідження збудник сальмонельозу було виявлено у внутрішніх органах за-гиблої птиці, комбікормі та м’ясо-кістковому борошні. Ріст збудника сальмонельозу на диференцій-них поживних середовищах був характерний, швидкий та інтенсивний. У пробах комбікорму і м’ясо-кісткового борошна були виявлені гриби роду Aspergilus. Одним із важливих моментів у діагностиці інфекційних хвороб є визначення чутливості виділеної мікрофлори до лікарських засобів. Для визна-чення чутливості мікроорганізмів до антимікробних засобів диско-дифузійним методом відповідно до загальноприйнятого стандарту NCCLS застосовували агар Мюллера-Хинтона. Згідно з резуль-татами досліджень виділена культура сальмонел була резистентною до поліміксину, тілозину, нео-міцину, тетрацикліну, левоміцетину, ріфампіцину, декаметоксину. Помірну стійкість збудник про-демонстрував до гентаміцину, канаміцину, цефалозоліну. У досліджуваному приватному господарс-тві чиста культура виділеного збудника показала найвищу чутливість до амоксициліну.
8
Goychuk, А., V. Drozda та І. Kulbanska. "Туберкульоз ясена звичайного у Західному Поділлі України: етіологія, симптоматика, патогенез". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 16 (31 травня 2018): 31–40. http://dx.doi.org/10.15421/411804.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати досліджень патологічних змін вегетативних і генеративних органів ясена звичайного під дією патогенної міко- та мікробіоти, зокрема фітопатогенних бактерій, а також шкодочинної ентомофауни. Показано, що в Україні епіфітотійним захворюванням ясена звичайного є туберкульоз. Збудник хвороби – фітопатогенна бактерія Pseudomonas syringae pv. savastanoi (Smith 1908) Young et al. 1978 – уражує як стовбури, гілки та пагони, так і суцвіття ясена звичайного. Удосконалено методи діагностики бактеріальних хвороб ясена звичайного. Зокрема, виділено п’ять етапів (фаз) розвитку туберкульозу ясена («парша», «поширення», «власне туберкульоз», «деформація генеративних органів», «вади деревини») та наведено основні симптоматичні характеристики уражень, що дозволяє вчасно розпізнати уражене дерево для кожної вікової групи насаджень. Описано ряд збудників мікофітозів та представників шкодочинної ентомофауни, що внаслідок своєї діяльності суттєво послаблюють ріст, розвиток та знижують якісні характеристики деревини ясена звичайного. Показано, що патологія ясена звичайного – явище багатогранне з взаємопов'язаними процесами інфекційного та неінфекційного характеру, що необхідно враховувати при симптоматиці і діагностиці захворювань під час проведення заходів з підвищення біостійкості насаджень у системній єдності складників лісового біоценозу. Акцентується увага на перспективності та доцільності використання антагоністичних властивостей мікроорганізмів і біопрепаратів на їхній основі для профілактики і захисту ясеневих насаджень від збудників бактеріозів.
9
Tsyko, O. V., V. M. Kozko та I. S. Yurchenko. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА НЕГОСПІТАЛЬНУ ПНЕВМОНІЮ СЕРЕД ВІЛ-ПОЗИТИВНИХ ОСІБ У ХАРКОВІ ЗА ПЕРІОД 2013-2017 рр." Інфекційні хвороби, № 1 (3 квітня 2019): 35–42. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.1.9941.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – провести ретроспективний та структурний аналіз інфекційної захворюваності на легеневу патологію серед ВІЛ-інфікованих осіб, які перебували на лікуванні в ОКІЛ м. Харкова за період 2013-2017 рр. Окремо виділити кількість випадків бактерійної пневмонії на тлі ВІЛ упродовж зазначеного періоду, визначити фактори ризику її виникнення, клінічні особливості перебігу, діагностику залежно від імунного статусу, особливості лікування та можливості профілактики.
Матеріали і методи. Проведений ретроспективний аналіз захворюваності ВІЛ-інфікованих осіб на патологію легень з використанням 191 медичної картки стаціонарного хворого, з яких відібрано 102 історії хвороби ВІЛ-інфікованих з бактерійною пневмонією, які перебували на лікуванні у стаціонарі ОКІЛ за період 2013-2017 рр. Статистичну обробку отриманих даних здійснювали методами варіаційної та кореляційної статистики із застосуванням програмного забезпечення.
Результати досліджень та їх обговорення. Негоспітальна бактерійна пневмонія у ВІЛ-позитивних осіб виникає при будь-якому рівні CD4+ T-лімфоцитів в 1 мкл, частота її прогресивно збільшується у міру поглиблення імунодепресії. Клінічний перебіг не відрізняється від осіб з ВІЛ-негативним статусом, але при зниженні CD4+ T-лімфоцитів <50 в 1 мкл має тяжчий перебіг та ознаки інвазивності традиційного збудника, особливо в асоціації з Candida albicans та/або Pneumocystis jiroveci.
Висновки. За досліджуваний період з 2013 по 2017 рр. кількість випадків негоспітальної бактерійної пневмонії на тлі ВІЛ збільшилась. Факторами, що підвищують ризик її виникнення є вживання наркотичних речовин, зловживання алкоголем і куріння, а також низьке охоплення АРТ. Збудник з мокроти був виділений в 26,5 % випадків. Більш тяжкий перебіг бактерійної пневмонії був у групі хворих з кількістю CD4+ T-лімфоцитів <50 в 1 мкл, бактеріологічно в мокротинні таких хворих крім банального збудника була Candida albicans та/або Pneumocystis jiroveci, що ускладнювало клінічну картину. Рентгенологічно при цьому була тенденція до генералізації процесу в легенях. Мультипрофілактики виникнення негоспітальної бактерійної пневмонії у ВІЛ-інфікованих через величезну кількість її збудників немає, тому ризик її виникнення у цієї категорії буде завжди вищим, ніж в цілому в популяції. Єдиними рекомендаціями щодо профілактики є використання 23-валентної полісахаридної пневмококової вакцини та щорічна вакцинація від грипу.
10
Zhurilo, O. A., A. I. Barbova, and L. M. Sladkova. "MYCOBACTERIUM AVIUM AS PATHOGEN OF HUMAN MYCOBACTERIOSIS." Ukrainian Pulmonology Journal 107, no. 1 (2020): 50–58. http://dx.doi.org/10.31215/2306-4927-2020-107-1-50-58.
Повний текст джерела
11
Kirichenko, V. I. "Software-Controlled Exciter for Electric Motors." Nauka ta innovacii 2, no. 3 (May 30, 2006): 28–37. http://dx.doi.org/10.15407/scin2.03.028.
Повний текст джерела
12
Levchenko, V. B., I. V. Shulga, and R. A. Zalewski. "ENTOMOLOGIZES FACTORY IN THE PROCESS OF SPREADING COMMON PINE ROOT SPONGE UNDER THE CONDITIONS OF SHIP TIMBER FORESTRY OF STATE ENTERPRISE “ZHYTOMYR FORESTRY”." INNOVATIVE SOLUTIONS IN MODERN SCIENCE 1, no. 20 (February 22, 2018): 16. http://dx.doi.org/10.26886/2414-634x.1(20)2018.2.
Повний текст джерелаАнотація:
The article studies the species varieties of forest insects in the centers of attack with determination of the tree stocking degree. The major insect species are represented by such samilies as bark beetlesipidae capricon betles – Cerambycidae. The artice considers the effect of insect on common pipe decaying in the location of pine fungus. It has been substantiated that the formalion of forest insect attack centers depend on the age of trees. Concentration of larger and lasser pine – shoot beetles dominates in the forest of 40 years of age. They intensify the effect of pine fungus with further weakening the trees. Following the results of investigation it has been determined that such insects as larger pine-shoot beetle lesser pine-shoot beetle, black pine Capricorn beetle, blue pine char cool beetle, Curkulio glandium are the synergist of Heterobasidion annosum finvader.Обгрунтовано значення ентомологічного фактора у розповсюдженні кореневої губки сосни звичайної, а також видового складу стовбурових шкідників в осередках Heterobasidion annosum з визначенням ступеня заселеності дерев. Основні види стовбурових шкідників представлені родинами: короїди – Іріdае, вусачі – Сеrambycidае, златки – Вuprestidае, довгоносики – Сulculionida).Предметом роботи є збудник кореневої губки сосни звичайної в умовах Корабельного лісництва державного підприємства «Житомирське лісове господарство». Метою роботи є вивчення впливу стовбурових шкідників на всихання сосни звичайної в осередках кореневої губки. Встановлено, що формування осередків стовбурових шкідників залежить від віку насаджень – осередки великого і малого соснового лубоїдів переважають в насадженнях до 40 років, що призводить до підсилення шкідливої дії кореневої губки. Основними методами проведення робіт є фітопатологічна експертиза соснових насаджень, а також проведення обстежень соснових деревостанів з визначенням характеру всихання в залежності від ступеня ураження як збудником кореневої губки сосни звичайної, так і розповсюдження збудника ентомологічним шляхом в соснових деревостанах.За результатами роботи встановлено, що формування осередків стовбурових шкідників залежить від віку насаджень – осередки великого і малого соснового лубоїдів переважають в насадженнях до 40 років, призводячи до підсилення шкідливої дії кореневої губки і значного ослаблення насадження в подальшому. В результаті проведених досліджень було виявлено, що великий сосновий лубоїд, малий сосновий лубоїд, чорний сосновий вусач, синя соснова златка, соснова жерднякова смолівка є синергітами збудника Heterobasidion annosum.Сферою застосування результатів є лісогосподарські підприємства різних форм власності з метою збереження та захисту лісових насаджень від збудника кореневої губки в умовах зони Полісся України.Висновки досліджень полягають в тому, що для повноцінного відновлення лісів, з лісогосподарської точки зору найбільш ефективнішим вирішенням проблеми є проведення рубок догляду, тоді, коли приріст починає сповільнюватися, отже вдається зберегти максимальний приріст дерев що залишаються, а від реалізації заготовленої при рубках догляду деревини отримати прибуток не чекаючи, поки вони будуть знищені шкідниками. В перспективі є сенс в подальших дослідженнях штучно створених насаджень які ще довгий час не зможуть функціонувати без систематичного і регулярного лісогосподарського та лісосанітарного догляду, причому слід чітко розуміти, що цьому повинен передувати досить тривалий період трансформації штучних лісових фітоценозів до природного стану. Тому важливим завданням лісівників в ДП „Житомирське ЛГ” у цьому напрямку є підтримання стабільного фітосанітарного стану насаджень і всебічна стимуляція природних саморегуляційних процесів в лісових екоценозах.
13
Hrunyk, N. I., Yu M. Yusypovych, V. A. Kovaleva та R. T. Gout. "РОЗВИТОК КОРЕНЕВОЇ ГНИЛІ ТА ОЦІНЮВАННЯ РІВНІВ ЕКСПРЕСІЇ ЛІПІДТРАНСФЕРНОГО ПРОТЕЇНУ ТА ДЕФЕНЗИНІВ У СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ ПІД ВПЛИВОМ HETEROBASIDION ANNOSUM". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 8 (29 жовтня 2015): 25–32. http://dx.doi.org/10.15421/40250803.
Повний текст джерелаАнотація:
Збудник кореневої та комлевої гнилизни – Heterobasidion annosum – є одним із найнебезпечніших патогенів хвойних порід, який спричиняє масове всихання бореальних лісів у північній півкулі. Незважаючи на те, що біологію та генетику цього гриба вивчено достатньо добре, механізми захисту та стійкості соснових дерев залишаються нез'ясованими. Останні досягнення у вивченні транскриптому системи коренева губка-сосна та молекулярній характеристиці факторів патогенності наблизили нас до розуміння цієї патосистеми. Досліджено особливості розвитку патологічного процесу в сіянцях сосни звичайної, інфікованих кореневою губкою у різні періоди їхнього росту, а також, за допомогою напівкількісної ЗТ-ПЛР, встановлено профілі експресії ліпідтрансферного протеїну та дефензинів у здорових та інфікованих рослин.
14
Andreieva, O. Yu, O. P. Zhytova, I. V. Martynchuk, V. P. Vlasiuk та V. D. Stehniak. "Біотичні чинники ослаблення дубових насаджень Житомирської області". Forestry and Forest Melioration, № 135 (25 березня 2020): 174–83. http://dx.doi.org/10.33220/1026-3365.135.2019.174.
Повний текст джерелаАнотація:
У дубових насадженнях Житомирської області комахи-листогризи весняного комплексу з початку ХХІ століття утворили два спалахи масового розмноження – у 2002–2008 і 2010–2018 рр. Максимальну з початку ХХІ століття площу осередків комах-листогризів (понад 3000 га) відзначено в державних підприємствах (ДП) «Бердичівське ЛГ», «Житомирське ЛГ» та «Городницьке ЛГ», а питому площу осередків – у ДП «Городницьке ЛГ» (633,5 га на 1000 га). Найбільші площі осередків хвороб у дубових насадженнях припадають на поперечний рак дуба (збудник – бактерія Pseudomonas quercus Schem), трутовик дубовий несправжній (Phellinus robustus Bourd. et Galz.) та опеньок осінній (Armillaria sp.). Збільшення площ осередків поперечного раку дуба відзначено в роки згасання спалахів весняного комплексу комах-листогризів – у 2008 і 2013 рр. Найбільші площі осередків шкідливих організмів виявлено в ДП «Бердичівське ЛГ».
15
Виноград, Н. О., та У. А. Шуль. "ПРОГНОЗУВАННЯ МОДИФІКАЦІЇ ПРИРОДНИХ КОМАРИНИХ ОСЕРЕДКІВ ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИХ ІНФЕКЦІЙ В УКРАЇНІ ПІД ВПЛИВОМ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН". Інфекційні хвороби, № 3 (29 листопада 2021): 4–12. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.3.12444.
Повний текст джерелаАнотація:
Початок нового тисячоріччя ознаменувався суттєвим зростання рівнів біологічних небезпек і загроз, незважаючи на прогрес і нові досягнення у боротьбі з інфекційними хворобами. Зміна кліматичних умов з тенденцією до збільшення середньобагаторічних температур зумовила перерозподіл і структурні зміни в ареалах поширення біологічних видів тварин, птахів, рептилій та багатьох інших компонентів, які формують паразитарні системи зооантропонозів. Просторові зміни ензоотичних територій з переформатуванням суперареалів зумовили зростання ризиків ураження населення збудниками особливо небезпечних природно-осередкових інфекцій та інвазій. З урахуванням існуючих тенденцій змін низки епідеміологічно значимих абіотичних і біотичних чинників, проаналізовано наявні та потенційні загрози для України внаслідок змін клімату й обумовлених цим просторових змін природних осередків, їх тривалості функціонування, появи нових збудників. Прогнозується поява нових патогенів і формування активних автохтонних природних і змішаних осередків комариних трансмісивних інфекцій, переважно дифузного типу. Є висока ймовірність укорінення на території держави нових збудників або високовірулентних генетичних варіантів ендемічних патогенів. Потенційну небезпеку становлять збудники гарячок Чикунгун’я, денге, Зіка, Західного Нілу (нові генотипи), а також малярії. Територіями ризику поширення гарячок денге, Чикунгун’я, а також малярії будуть АР Крим, Луганська, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська, Чернівецька і Закарпатська області. Гарячка Західного Нілу розширить ареал з охопленням північних територій у зоні Полісся, а також є реальна загроза заміни цього збудника у західному регіоні на високовірулентний нейроінвазивний генотип внаслідок поширення останнього з території Румунії. Група комариних інфекцій стане домінуючою серед трансмісивних природно-осередкових інфекцій з переважанням полігостальних осередків.
16
Zelya, A., R. Suhareva, G. Zelya, M. Nikoriuk та O. Kuvshynov. "Виявлення нових осередків поширення карантинних органiзмів — ґрунтових збудників хвороб картоплі". Interdepartmental Thematic Scientific Collection of Plant Protection and Quarantine, № 66 (24 грудня 2020): 82–93. http://dx.doi.org/10.36495/1606-9773.2020.66.82-93.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Виявити збудників карантинних організмів картоплі — збудника раку та картопляних нематод — зі встановленням ступеня інфекційного навантаження ґрунту збудниками хвороби.
Методи. Польові, лабораторні. Зразки ґрунту відбирали у різних осередках поширення хвороб, з фіксуванням геолокації точок відбору GPS-навігатором Garmin eTrex Legend. Відбір зразків для виявлення збудників з однієї ґрунтової проби проводили стандартними методам згідно з ДСТУ 3355-96. Виділяли зооспорангіїв збудника раку та цист золотистої картопляної цистоутворюючої нематоди методом флотації у приладі «РУТА» у розчині натрію йодистого. Життєздатність зооспорангіїв визначали, використовуючи розчин Coomassi blue G-250.
Результати. Дослідження, проведені у Карпатському регіоні України у 2019—2020 рр., показали, що в обстежених областях рівень зараженості ґрунту зооспорангіями збудника та цистами картопляної нематоди різний. В осередках поширення збудника у Чернівецькій області навантаження становило 56—68 зооспорангіїв/1 г ґрунту, цист золотистої картопляної нематоди — 14—18. У осередках Закарпатської області виявлено 42—48 зооспорангіїв/1г ґрунту; Івано-Франківської області — 40—45; м. Турка Львівської області — 49; цист нематод — 0.
Висновки. Виділення карантинних організмів картоплі з використанням апарату «РУТА» дає змогу водночас виявляти цист золотистої картопляної нематоди та зооспорангіїв збудника раку з однієї ґрунтової проби. Аналіз інфекційного навантаження в осередках поширення раку картоплі та золотистої картопляної нематоди показав, що в обстежених областях рівень зараженості ґрунту збудниками даних хвороб різний.
17
Kulbanska, Ivanna. "Симптоми, поширення та шкодочинність туберкульозу Fraxinus excelsior L. (збудник – Pseudomonas syringae pv. savastanoi (Smith 1908) Young et al.)". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 23 (29 грудня 2021): 17–28. http://dx.doi.org/10.15421/412123.
Повний текст джерелаАнотація:
Останніми роками спостережено епіфітотійне всихання багатьох видів лісових деревних рослин як в Україні, так і в інших країнах, яке має динамічний характер і тенденцію до зростання. У глибокій патології цього явища поза увагою залишилися фітопатогенні бактерії, які володіють високою енергією розмноження і здатні проникати в рослину як ззовні, так і спричиняти патологічний процес як вітальні облігати.
Найбільш поширеним і шкодочинним захворюванням Fraxinus excelsior L. є туберкульоз. Туберкульоз завдає більшою мірою економічних, ніж екологічних збитків. Збудник хвороби – фітопатогенна бактерія Pseudomonas syringae pv. savastanoi – уражує як стовбури, гілки та пагони, так і суцвіття ясена. З туберкульозної патології, як супутню міко- і мікробіоту, ізольовано бактерії Pseudomonas sp., P. fluorescens, P. syringae, Erwinia herbicola, E. horticola, Xanthomonas sp. та мікроміцети Cladosporium cladosporiodes, Ulocladium botrytis, Mycelia sterilia (dark), Mycelia sterilia (orange), Fusarium heterosporum, Fusarium sp., Acremonium strictum, Cylindrocarpon didymum тощо.
У патогенезі хвороби виділено п’ять етапів (фаз) її розвитку та наведено основні симптоматичні характеристики уражень, що дає змогу вчасно розпізнати уражене дерево для кожної вікової групи насаджень. Удосконалено методи діагностики бактеріальних хвороб Fraxinus excelsior. Виявлено пряму залежність поширення туберкульозу від частки ясена у складі насаджень різних вікових груп.
Показано, що патологія Fraxinus excelsior – явище багатогранне із взаємопов'язаними процесами інфекційного та неінфекційного характеру.
18
Чемич, М. Д., Д. С. Сосновенко та С. М. Янчук. "НЕЙРОІМУННІ ЗМІНИ В РАННІЙ ДІАГНОСТИЦІ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ". Інфекційні хвороби, № 3 (29 листопада 2021): 68–74. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.3.12497.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета – вивчення впливу нейроспецифічних білків на розвиток нейро-СНІДу, встановлення перспектив їх визначення з метою ранньої діагностики ВІЛ-інфекції. У дослідженні використовували теоретичні методи, які включали аналіз та синтез вивчення сучасних світових наукових публікацій та клінічних спостережень, дедуктивно-індуктивні методи. Висновки. В Україні, як і у всьому світі, відбувається активне поширення та пізнє виявлення ВІЛ-інфекції. Стандартні методи лабораторної діагностики не можуть забезпечити якісну ранню діагностику хвароби. Швидке проникнення вірусу у центральну нервову систему (ЦНС) створює труднощі для диференційної діагностики з подальшим формуванням стійкості до антиретровірусних препаратів. Поки ВІЛ у крові залишається протягом тривалого прихованого періоду, збудник активно реплікується у клітинах мозку і призводить до розвитку нейро-СНІДу. Зв’язки та особливості накопичення матриксу ВІЛ-білка р-17 у ЦНС, активність транскрипційного трансактиватора, регуляторного білка Vpr залишаються недостатньо вивченими. Нейроспецифічні білки як маркери вірусного патологічного процесу у нервовій системі людини потребують особливої уваги та вивчення. Перегляд основ ранньої діагностики ВІЛ-інфекції дасть можливості посилити епідеміологічний контроль та запобігати новим випадкам хвороби, що у підсумку приведе до зменшення фінансового навантаження щодо цієї проблеми не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу.
19
Сорокова, С. С. "ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРОНГІЛОЇДОЗУ ОВЕЦЬ В УМОВАХ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (25 березня 2022): 157–63. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2022.01.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Стронгілоїдоз – досить поширене захворювання як серед домашніх тварин так й представників дикої фауни. З-поміж жуйних тварин, зокрема овець хворобу викликає нематода Strongyloides papillosus (Wedl, 1856) яка завдає організму тварин значної шкоди, що може проявлятися починаючи від банальних розладів у роботі травної системи, і аж до загибелі тварин за високої інтенсивності інвазії. Збудник хвороби є надзвичайно поширеним у багатьох країнах світу й пристосованим до існування у різних кліматичних зонах, чому сприяє складна біологія розвитку паразита. Метою дослідження було визначити епізоотологічні особливості стронгілоїдозної інвазії овець в умовах господарств Полтавської області. Для досягнення поставленої мети було здійснено дослідження 2108 голів овець 4 вікових груп – ягнята до 4 міс., молодняк 4–12 міс., вівці 12–24 міс., вівці старші 24 міс., що утримувалися в умовах вівцегосподарств різної форми власності та потужностей на території Полтавського, Миргородського, Кременчуцького та Лубенського районів Полтавської області. Копроовоскопічні дослідження овець здійснювали в умовах лабораторії паразитології кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавського державного аграрного університету за кількісною методикою Трача. З’ясовано, що стронгілоїдоз овець є поширеною інвазією на території Полтавської області за середніх показників екстенсивності інвазії 30,88 % та інтенсивності інвазії 280,07±14,20 яєць в 1 г фекалій. Найбільш неблагополучним щодо хвороби виявився Полтавський район, де було зафіксовано найвищі показники як екстенсивності так й інтенсивності інвазії (57,17 % та 324,52±15,60 ЯГФ відповідно). Доведено, що на території Полтавської області стронгілоїдоз частіше реєструється серед молодняку у віці 4–12 місячного віку, де показник ЕІ в середньому становив – 50,07 %, за ІІ – 391,21±20,72 ЯГФ. Дослідження доводять, що найчастіше стронгілоїдоз у овець на території Полтавської області перебігає у складі мікстінвазій на частку яких припадає 79,88 % від загальної кількості хворих тварин. Загалом було виявлено 14 різновидів мікстінвазій серед яких виявлено збудників нематодозів травного каналу (стронгілідозів травного каналу, нематодірозу, трихурозу), цестодозів (монієзіозу) та протозоозів (еймерозу) у різних комбінаціях. З поміж мікстінвазій зафіксовано дво-, три-, чотири- та п’ятикомпонентні асоціації на частку яких припадало (79,04, 13,27, 4,81 та 2,88 % відповідно від загальної кількості хворих на мікстінвазії овець).
20
Emets, R. М., G. V. Filonenko, V. А. Zhovnir та D. L. Кyryk. "ІНФЕКЦІЙНІ РЕСПІРАТОРНІ УСКЛАДНЕННЯ У ДІТЕЙ КАРДІОХІРУРГІЧНОГО ПРОФІЛЮ ТА ЇХ МІКРОБІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА". Klinicheskaia khirurgiia, № 10 (24 листопада 2017): 30. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.10.30.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовані результати мікробіологічних досліджень мокротиння, одержаного при бронхофіброскопії у 24 пацієнтів, оперованих з приводу вроджених вад серця (ВВС). У 16 (66,6%) пацієнтів виявлені мікробні асоціації, у 5 (20,8%) – збудники інфекційних ускладнень. Збудники в монокультурі представлені грамнегативними штамами - у 45 (50,6%) хворих, у тому числі 29 штамів неферментуючих, у 16 – родини Enterobacteriacae. З грампозитивних штамів переважали Staphylococcus epidermidis – у 14 (15,7%) хворих, Staphylococcus haemolyticus – у 13 (14,6%).
Вивчення структури збудників, аналіз резистентності мікроорганізмів до антимікробних препаратів та визначення їх молекулярно-генетичних особливостей є важливим етапом формування тактики антибактеріальної терапії, що дозволяє зменшити ризик виникнення інфекційних ускладнень після операцій з приводу ВВС.
21
Mykhailenko, S., and T. Shevchenko. "Effect of modern fungicides on severity of diseases of spring barley." Interdepartmental Thematic Scientific Collection of Plant Protection and Quarantine, no. 65 (December 20, 2019): 124–32. http://dx.doi.org/10.36495/1606-9773.2019.65.124-132.
Повний текст джерелаАнотація:
Goal. To carry out monitoring of spring barley diseases and determine the technical efficiency of modern fungicides during the vegetation period.
Methods. The observations of disease severity were performed according to conventional methods. The technical efficiency of fungicides was studied in the Kyiv region, Belotserkovsky district, EB Alexandria in 2017—2018 under the conditions of natural infection on the cv. Commander. The size of the plots — 10 m2 in 4 replicates, the placement of plots — randomized. Agrotechnics are common for the growing area. Before the first application, an observation was carried out to establish the presence of diseases and their severity. In 15 days after the treatment with fungicides, records were taken to determine the development of the disease. Two treatments were performed with fungicides: the first at the flag leaf stage (39 stage on BBCH scale), the second — at booting stage (49 stage on BBCH scale). The following fungicides were tested: Aviator Xpro 225 EC, 0.8 l/ha, Acanto Plus 28 SC, 0.75 l/ha, Amistar Extra 280 SC, 0.75 l/ha, Abacus ES, 1.75 l/ ha, Bontima 250 EC, 2.0 l/ha.
Results. During the period of investigation, the following leaf diseases were the most common:net blotch (Pyrenophora teres Drechsler), brown spot (Bipolaris sorokiniana Shoemaker) and powdery mildew (збудник Blumeria graminis (DC.) Speer). The efficiency of fungicides against leaf diseases of spring barley was established. It was: against net blotch — 75.7—87.0%, brown spot — 70.0—80.0%, powdery mildew — 78.0—100%. The fungicide application made it possible to save a considerable part of the yield. The preserved yield at application of fungicides reached 0.18—0.27 t/ha. In the variants with the fungicides, the weight of 1000 grains increased by 3.3—4.4 g. A significant difference was observed between the variants and control over the parameters of the mass of 1000 grains.
Conclusions. In the 2017 and 2018 growing seasons in the Kyiv region, the complex of spring barley leaf diseases included: net blotch (Pyrenophora teres Drechsler), brown spot (Bipolaris sorokiniana Shoemaker) and powdery mildew (збудник Blumeria graminis (DC.) Speer). It is noted that for the protection of spring barley leaves it is advisable to apply one of the fungicides: Aviator Xpro 225 EC, 0.8 l/ha, Acanto Plus 28 SC, 0.75 l/ha, Amistar Extra 280 SC, 0.75 l/ ha, Abacus ES, 1.75 l/ha, Bontima 250 EC, 2.0 l/ha. The use of fungicides made it possible to protect the top two leaves from infection during grain filling, whach had a positive effect on the formation of structural elements, plant productivity and on quantitative and qualitative parameters of the yield.
22
Телеки, М. М. "НОМЕНКЛАТУРНІ НАЙМЕНУВАННЯ МІКРООРГАНІЗМІВ ЯК РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 286–91. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-46.
Повний текст джерелаАнотація:
Публікація актуалізує питання відображення термінологічної інформації у номенклатурних найменуваннях мікроорганізмів, обробки даних для їх використання у професійно-науковій комунікації. Поглиблено відомі підходи щодо розуміння термінологічної інформації як понятійної (семантичної), що має мовну природу. Номінативні одиниці розглянуто як засіб відображення термінологічної інформації у двох рівнях: шляхом передання інформації через систему мовних знаків загальновживаної лексики і від номінативної одиниці до відображення позамовної дійсності (накопичення, збереження і передання знань та відомостей про реальний об’єкт). Засвідчено, що загальновживане слово (унаслідок перенесення основного значення) передає інформацію двічі: перший раз – загальномовну, другий – у процесі термінологізації фокусує у терміні відомості про позначений предмет через декодування дефініції. Так, термінологічна інформація стає засобом зберігання знань і репрезентації накопичених даних, отриманих у процесі науково-дослідної практики з проблем лікування інфекційних захворювань, відображає еволюцію процесу пізнання закономірностей реальної дійсності. У латинських номенклатурних найменуваннях мікроорганізмів вербальна кодифікація інформації базується на використанні загальномовної лексики, запозиченої з давньогрецької та латинської мов. Охарактеризовано поняттєві значення «інформація», «репрезентація інформації», «мікроорганізм», «інфекція», «збудник інфекції»; «інфекційна хвороба». Збагачено науковий обіг новим ілюстративним матеріалом. Висвітлено призначення номенклатурних найменувань мікроорганізмів. Констатовано, що термінологічна інформація репрезентує у стислій формі конденсовані відомості про мікроорганізми, є термінологічною «продукцією», ефективним ресурсом інформаційного забезпечення системи наукової і практичної діяльності. Обробка даних, сконцентрованих у номенклатурних найменуваннях мікроорганізмів, широко використовується у сфері лікувального мистецтва.
23
Таlko, М. О., та G. V. Filonenko. "Характеристика видового складу збудників при гнійних лімфаденітах у дітей та вибір антибактеріальної терапії". Klinicheskaia khirurgiia, № 2 (2 лютого 2018): 42–44. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.02.42.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Визначити групи основних збудників при гнійних лімфаденітах (ГЛ) різної локалізації у дітей різних вікових груп; дослідити чутливість до антибіотиків домінуючих штамів для визначення антибактеріальної терапії.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати обстеження 73 дітей за період з 2013 по 2015 р., яких лікували з приводу ГЛ. Досліджували матеріал та інтерпретували результати згідно з існуючими нормативними документами та методиками.
Результати. Домінуючим мікробним агентом при ГЛ є S.aureus (67,6%). За результатами аналізу виявлена найбільша стійкість даного збудника до пеніцилінів – 56,3%. Високу протимікробну активність відносно S.aureus мали аміноглікозиди, фторхінолони та оксазолідінони.
Висновки. Структура збудників ГЛ у дітей представлена грампозитивними бактеріями, серед яких основним є S. aureus, однак із віком їх спектр розширюється, з’являються мікробні асоціації. Використання антибіотиків має бути обґрунтованим на основі результатів мікробіологічних досліджень та моніторингу.
24
Андрейчин, М. А., Н. Г. Завіднюк, Н. А. Ничик та Я. І. Йосик. "НОВІ ВІРУСНІ КЛІЩОВІ ІНФЕКЦІЇ В ХХІ СТ. ТА ЇХ ЕПІДЕМІЧНА ПОТЕНЦІЯ". Інфекційні хвороби, № 4 (11 квітня 2022): 4–13. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.4.12833.
Повний текст джерелаАнотація:
На земній кулі як переносники збудників інфекційних хвороб людини кліщі посідають друге місце після комарів. У передачі вірусів роль кліщів як вектора відома вже понад 100 років. Час від часу вдається виявити нові патогенні збудники, а відомі поступово охоплюють все більші географічні території. На сьогодні взаємодія кліщ – вірус все ще перебуває на ранній стадії вивчення. Для деяких вірусів досі не відомий навіть головний кліщовий вектор. Цілком імовірно, що віруси, які переносяться кліщами, будуть продовжувати з’являтися і завдавати проблем громадському та ветеринарному здоров’ю у ХХІ столітті.
Наведено дані про деякі емерджентні хвороби та їх збудників, що передаються кліщами, які вдалося виявити в поточному столітті. Показана можливість занесення зоонозів, які були відкриті раніше, в нові регіони планети й вкорінення їх там. Наукові дослідження у цій ділянці можуть забезпечити розробку відповідного етіотропного лікування та ефективних профілактичних і протиепідемічних заходів.
25
Lezhenko, G. O., O. Ye Pashkova та L. I. Pantyushenko. "Вибір раціональної антибактеріальної терапії у дітей з бактеріальними захворюваннями органів дихання в умовах зростання рівня антибіотикорезистентності". CHILD`S HEALTH, № 6.57 (13 листопада 2014): 25–30. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.6.57.2014.75714.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі розглядаються проблеми етіології бактеріальних респіраторних захворювань у дітей, а також антибактеріальної резистентності клінічних штамів збудників даної патології. Установлено, що в 52,7 % випадків збудником бактеріальних захворювань органів дихання в дітей виступали бактерії роду Haemophilus. Проведений аналіз антибіотикограм показав, що на сучасному етапі стартовим антибактеріальним препаратом емпіричної терапії бактеріальних інфекцій дихальних шляхів у дітей виступають цефалоспорини ІІІ покоління.
26
Levchyk, N. Ya, G. І. Skrypka, V. F. Levon, A. V. Liubinska та N. Ye Horbenko. "ВМІСТ ФЛАВОНОЇДІВ У РОСЛИН PHLOX PANICULATA L. В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 3 (26 квітня 2018): 38–42. http://dx.doi.org/10.15421/40280308.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано літературні дані про реакцію рослин на ураження патогенними мікроорганізмами. Наведено інформацію щодо розвитку борошнистої роси на флоксі волотистому (Phlox paniculata L.), що негативно позначається на декоративності та функціональному стані рослин під час вегетаційного періоду. Досліджено нові та старі сорти вітчизняної й іноземної селекції флокса волотистого колекційного фонду відділу квітниково–декоративних рослин Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України з різним ступенем ураження збудником борошнистої роси: 'Fiosin', 'Novinka', 'Holubka' та 'Panianka'. Визначено стійкість рослин Phlox paniculata L. до ураження збудником борошнистої роси (Erysiphe cichoracearum DC. f. phlogis). Встановлено кількісний вміст флавоноїдів у листках досліджуваних рослин в умовах Лісостепу України. Виявлено залежність між вмістом флавоноїдів у рослин та стійкістю до збудника борошнистої роси перспективних сортів цього виду. Встановлено, що найстійкішими серед досліджуваних сортів Phlox paniculata є рослини сорту 'Panianka', найуразливішими – рослини сортів 'Novinka' та 'Fiosin'. Рекомендовано у процесі селекції та в інтродукції використовувати кількісний вміст флавоноїдів, як один із показників стійкості до ураження патогенами, зокрема борошнистою росою.
27
Стародуб, Є. С., та В. В. Мельничук. "ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТРИХОСТРОНГІЛЬОЗУ ГУСЕЙ У ГОСПОДАРСТВАХ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 224–29. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.28.
Повний текст джерелаАнотація:
Серед гельмінтозів гусей досить поширеними є інвазії, спричинені нематодами, що паразитують у шлункового-кишковому тракті птиці, до яких належить і трихостронгільоз. Збудник Trichostrongylus tenuis локалізується у птиці у сліпих кишках, рідше – в тонкому кишечнику. Інвазія зумовлює затримку в рості та розвитку молодняку, негативно впливає на продуктивність, якість продукції та функціональну активність імунної системи птиці. Метою досліджень було встанови-ти епізоотологічні особливості перебігу трихостронгільозу гусей у господарствах Полтавської об-ласті. За результатами проведених гельмінтологічних розтинів домашніх гусей встановлено, що се-редня екстенсивність трихостронгільозної інвазії на території Полтавської області становила 27,54 % (за коливань від 20,00 до 39,34 %, інтенсивність інвазії – 13,09±0,95 екз./гол. (за коливань від 1 до 42 екз./гол.). Встановлено, що трихостронгільоз гусей частіше (у 81,55 % інвазованої птиці) перебігає як мікстінвазії разом з нематодозами, цестодозами та трематодозами. Трихостронгільо-зну моноінвазію виявлено у 18,45 % хворої птиці. Мікстінвазії представлені дво-, три-, чотири-, п’яти- та шестикомпонентними різновидами. Домінуючими виявилися інвазії, що складалися з двох видів паразитів (екстенсивність інвазії становила 10,43 %), де співчленами Trichostrongylus tenuis були нематоди видів: Аmidostomum anseris, Heterakis dispar, Baruscapillaria anseris, Baruscapillaria obsignata, цестоди видів: Fimbriaria fasciolaris, Sobolevicanthus gracilis та трематоди виду Echinoparyphium aconiatum. Екстенсивність інших видів мікстінвазій коливалася в межах від 0,80 до 5,08 %. Усього виділено 28 різновидів асоціативного перебігу трихостронгільозу в гусей, де з двоком-понентних виявлено 7 різновидів, з трикомпонентних – 14, з чотирикомпонентних – 5, із п’ятикомпонентних – 1, із шестикомпонентних – 1. Основними співчленами нематод роду Trichostrongylus tenuis в організмі гусей виявилися нематоди H. dispar (екстенсивність інвазії стано-вила 9,89 %), B. anseris (9,89 %) та А. anseris (6,68 %). Менший відсоток становили асоціації трихо-стронгілюсів із H. conoideum (4,28 %), S. gracilis (3,74 %), F. fasciolaris (3,48 %), H. gallinarum (3,48 %) та B. obsignata (1,87 %).
28
Zon, Illya, Gregory Zon, Ludmyla Ivanovska та Olga Truba. "Контамінація фекалій дрібних домашніх тварин Yersinia enterocolitica в містах України". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 1 (48) (27 лютого 2020): 16–22. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2020.1.3.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі представлені матеріали щодо результатів дослідження фекалій собак і котів на контамінацію збудником кишкового іерсиніозу. Лабораторні дослідження проводили за загальновизнаною методикою. Використані бактеріологічні, бактеріоскопічні серологічні та біохімічні методи досліджень з метою ідентифікації ізолятів. Показано, що Yersinia enterocolitica ізолюється в межах від 10 до 26.6% з фекалій собак та від 6,7 до 14,3% з фекалій котів, які відібрані з прибудинкових територій міст України. Культури Yersinia enterocolitica були представлені кількома біоварами, серед яких домінував біовар №1. Підняті питанні біобезпеки людини та дрібних домашніх тварин щодо розповсюдження збудника кишкового ієрсиніозу та формування локальних урбаністичних осередків інфекції. Домінуючим сероваріантом Y.enterocolitica, що контамінує собак і котів в Україні є О:9, менша частка припадає на О:6.30, і виявляються поодинокі випадки контамінації сероваром О:3.
29
Палапа, В. В., В. М. Оксюта, О. П. Мялюк та П. П. Семенюк. "КОМП’ЮТЕРНА ТОМОГРАФІЯ ЯК МЕТОД ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ COVID-19". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 1 (22 травня 2021): 87–91. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.11821.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Національна комісія з питань охорони здоров’я Китаю дійшла висновку, що найбільш вразливою верствою населення є саме пацієнти похилого віку із коморбідною патологією. У хворих найчастішим ускладненням коронавірусної хвороби визнане ураження легеневої тканини, яке сьогодні трактується як «негоспітальна пневмонія». На жаль, незважаючи на існування найсучасніших методів ідентифікації різних патогенних мікроорганізмів, приблизно в половині випадків збудник пневмонії, у тому числі й негоспітальної, не виявляється. Тому для діагностики вірусасоційованої пневмонії особливого значення набуває такий метод як комп’ютерна томографія. Мета дослідження – проаналізувати дані комп’ютерної томографії як методу візуалізації змін та контролю динаміки розвитку ураження легеневої тканини у хворих на вірусасоційовану пневмонію. Матеріали і методи. Обстежено 48 пацієнтів із підозрою на вірусну пневмонію за допомогою комп’ютерного томографа марки GE OPTINA CT 520 (2017 р. випуску). Стать не брали до уваги, вік 40–75 років. Протокол обстеження: 120kV, 350 mA, крок 5mm. Реконструкція: Lung – 1.25 mm (товщина), STD – 0.625 mm (товщина). Результати. Проведено порівняльну оцінку клінічних характеристик та особливостей візуалізації серед учасників двох груп, які відрізнялися за тяжкістю перебігу: середньої тяжкості (перша група) і тяжкого перебігу (друга група). Відповідно, серед пацієнтів, які увійшли до першої групи, переважали особи віком 40–60 років (74,2 %), значна частина яких скаржилась на лихоманку (78,2 %), задишку (67,6 %) та загальну слабість (80,2 %) як первинні прояви захворювання. І тільки у 9 (18,7 %) осіб розвиток патології був пов’язаний з інфекційним спалахом у певному середовищі. В усіх пацієнтів, у яких захворювання перебігало з вираженою тяжкістю, належали до старших вікових груп. У загальному при аналізі таких показників томограми, як спотворений легеневий малюнок, наявність бронхоектазів та випоту в плевральній порожнині, які можуть свідчити на користь вірусного ураження, статистично відрізнялись у пацієнтів зазначених груп порівняння. Висновки. Встановлено, що комп’ютерна томографія є ефективним інструментальним методом діагностики вірусного ураження легеневої тканини. Рекомендовано використовувати комп’ютерну томографію як найкращий метод візуалізації розвитку, обсягу ураження та динаміки змін вірусасоційованої пневмонії.
30
Богач, М. В., І. Д. Юськів, О. М. Богач та В. Д. Старків. "ПОШИРЕННЯ ТА ФОРМИ ПЕРЕБІГУ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК В УМОВАХ МІСТА ОДЕСИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2020): 251–56. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.29.
Повний текст джерелаАнотація:
Демодекоз собак – хронічне захворюваня, яке характеризується запаленням і десквамацією рого-вого шару шкіри, зниженням імунного статусу організму, вираженим виснаженням тварини. Demodex spp. вважаються патогенними, коли їхня кількість збільшується й уражає дерму. Демоде-коз собак – це захворювання, що виникає в результаті бурхливого розмноження і розселення демоде-козних кліщів, що призводить до локального або генералізованого запалення шкіри і супроводжуєть-ся випаданням шерсті, виникненням папул, пустул, потовщень і складок шкіри, призводить до ви-снаження, а іноді ‒ до загибелі тварин. Поширення інвазії супроводжується погіршенням загального стану уражених собак і клінічною картиною хвороби. Тому вивчення клінічного прояву демодекозу як одного з показників комплексної діагностики цього захворювання є актуальним. За результатами вивчення епізоотичної ситуації щодо акарозів собак на території м. Одеси зареєстровано три види саркоптіформних та тромбідіформних кліщів – збудників акарозів м’ясоїдних тварин: Demodех canis, Otodectes cynotis, Sarcoptes canis. У загальній акарозній патології собак в умовах м. Одеси ма-сова частка демодекозу складає 55,6 %, отодектозу ‒ 25,4 % та саркоптозу 19,0 %. Сприйнятли-вість собак до збудника демодекозу залежить від віку та статі тварин. Найчастіше хворіють со-баки віком від 6-ти місяців до 1 року (25,8 %), а також собаки 1‒2 річного віку (22,7 %). Самки ви-явились більш чутливими до збудника і склали 57,4 %. Найбільш уражені на локальну форму демоде-козу були собаки віком до 6-ти місяців (89,9 %), а на генералізовану – старше 10-ти років (72,4 %). Демодекозна інвазія максимально проявлялася восени (34,5 %) та навесні (29,1 %), дещо менше вліт-ку (23,9 %) та взимку (12,5 %).
31
Горб, К. О. "ПОРОДНА СПРИЙНЯТЛИВІСТЬ ДОМАШНІХ СОБАК ДО ЕКТОПАРАЗИТІВ РОДУ CTENOCEPHALIDES (SIPHONAPTERA, PULICIDAE)". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2020): 164–69. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.20.
Повний текст джерелаАнотація:
У домашніх м’ясоїдних тварин реєструють хвороби, збудники яких можуть заражати не тільки собак і котів, але й інших тварин, а також людину. Найбільш відомими і поширеними ектопаразитами домашніх собак є блохи роду Ctenocephalides, небезпека яких пов’язана і з тим, що вони мо-жуть бути переносниками збудників багатьох інфекційних та інвазійних хвороб. Дослідження вико-нували на базі лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтав-ської державної аграрної академії та в умовах ветеринарного сервісу «VetExpert» (м. Полтава). Ме-тою досліджень було вивчити особливості сприйнятливості собак різних порід до збудників ктено-цефальозу. За результатами проведених досліджень встановлено, що показники екстенсивності ін-вазії собак коливалися в межах від 35,58 до 84,12 % за коливань інтенсивності інвазії від 14,57 до 27,54 екземплярів бліх на тварину. Найбільш сприйнятливими до Ctenocephalides spp. виявилися без-породні собаки та метиси, екстенсивність інвазії сягала відповідно 81,45 та 84,12 %, а середня ін-тенсивність інвазії – 27,54 та 21,37 екз./гол. Менш ураженими були собаки службових та мисливсь-ких порід, ЕІ – 51,66 та 41,41 % за ІІ – 18,40 та 16,23 екз./гол. Рідше діагностували ктеноцефальоз у собак декоративних порід, ЕІ – 35,58 % за ІІ – 14,57 екз./гол. Водночас собаки порід німецька вівчар-ка, середньоазіатська вівчарка, кавказька вівчарка, алабай, бурбуль, сибірський хаскі, коне-корсо, курцхаар, англійський бульдог, той-тер’єр, пудель та фокстер’єр виявилися найбільш ураженими Ctenocephalides spp., екстенсивність інвазії коливалася в межах від 57,73 до 83,19 %. Найменш ура-женими виявилися собаки порід ягтерєр та французький бульдог, ЕІ – 10,61 та 13,92 % відповідно. З’ясовано, що більш сприйнятливими до ктеноцефальозної інвазії є довгошерсті породи собак, де екстенсивність та інтенсивність інвазії сягає відповідно 70,60% та 20,24 екз./гол. Водночас корот-кошерсті собаки виявилися менш інвазованими збудниками ктеноцефальозу – 35,65 % та 13,00 екз./гол. Отримані дані щодо породної сприйнятливості собак до збудників ктеноцефальозу дають змогу більш ефективно планувати та проводити профілактичні заходи, зважаючи на особли-вості породи тварин.
32
Onyshcenko, O. I., та O. O. Chaiuk. "ОСОБЛИВОСТІ ПАТОГЕНЕЗУ ХВОРОБ ОГІРКА В УМОВАХ ПЛІВКОВИХ ТЕПЛИЦЬ ЗА ВЕСНЯНО-ЛІТНЬОЇ КУЛЬТУРОЗМІНИ". Vegetable and Melon Growing, № 64 (6 січня 2019): 68–74. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2018-64-68-74.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Уточнити видовий склад та особливості патогенезу основних хвороб огірка в теплицях із плівковим укриттям за беззмінного використання тепличних ґрунтів у весняно-літній культурозміні. Методи. Фітосанітарний стан посівів огірка оцінювали впродовж усього вегетаційного періоду рослин (квітень – початок серпня). При цьому визначали поширеність та інтенсивність розвитку хвороб. Ідентифікацію збудників хвороб грибної етіології проводили використовуючи методи вологої камери та чистих культур із послідуючим мікроскопіюванням; хвороби бактеріальної та вірусної етіології визначали за візуальним аналізом симптомів. Результати. Встановлено, що рослини огірка в умовах плівкових теплиць із беззмінним використанням ґрунтів значною мірою уражуються грибними, бактеріальними та вірусними хворобами. Зафіксовано ураження рослин огірка у фазах онтогенезу: 3–4 справжніх листки, початок цвітіння, масове плодоношення. Фітопатологічний аналіз уражених рослин засвідчив, що на ранніх етапах онтогенезу рослин огірка домінуючу роль у патогенезі хвороб займають збудники кореневих гнилей – гриби з роду Fusarium. У фазу початку цвітіння, щорічно відмічається ураження рослин бактеріальними і вірусними хворобами, проте аналіз динаміки їх розвитку засвідчив, що в умовах плівкових теплиць вони не мають економічного значення. У фазу масового плодоношення найбільш економічно значущою є несправжня борошниста роса, інтенсивність розвитку якої становила 82–88 %, що свідчить про епіфітотійний характер розвитку хвороби в умовах плівкових теплиць. Висновки. Моніторинг видового складу збудників хвороб засвідчив, що рослини огірка в умовах плівкових теплиць лівобережного Лісостепу України уражують хвороби: грибної етіології (кореневі гнилі, фузаріозне в’янення, біла гниль, несправжня борошниста роса, борошниста роса) бактеріальної (кутаста бактеріальна плямистість) та вірусної етіології. Визначені особливості патогенезу цих хвороб за роками залежно від фаз онтогенезу. Установлено специфічні симптоми їх прояву. Домінуючу частку в патокомплексі огірка в умовах плівкових теплиць становлять хвороби грибної етіології
33
Kopcha, V. S. "СЕПСИС – СИНДРОМ ЧИ ІНФЕКЦІЙНА ХВОРОБА? ЕВОЛЮЦІЯ ДИЛЕМИ". Інфекційні хвороби, № 4 (30 січня 2019): 33–43. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2018.4.9774.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – звернути увагу лікарів на невідповідності «нових» уявлень про сепсис, нав’язаних лікарському співтовариству і безумовно прийнятих не лише анестезіологами-реаніматологами та хірургами, але й багатьма інфекціоністами.
Визначаючи наріжним каменем при сепсисі «системність» запальної відповіді у вигляді цитокінових порушень, автори відповідної концепції змушені визнавати етіологічними факторами практично усіх без винятку збудників інфекційних захворювань (від вірусів до найпростіших), які закономірно перебігають з підвищенням активності цитокінів у сироватці крові. Не применшуючи значення цих важливих компонентів запалення, варто звернути увагу на постулат про те, що не тільки віруси та найпростіші ніколи не спричиняють сепсис, але й усі «небактеріємічні збудники» (клостридії ботулізму та правця, бордетелли кашлюка, дифтерійні палички, холерні вібріони та ін.) за визначенням не бувають етіологічними факторами цього захворювання, хоча й неодмінно зумовлюють тяжкі системні реакції, що супроводжуються збільшенням рівня прозапальних цитокінів.
Тому сепсис – це генералізована ациклічна інфекційна хвороба бактерійної та/або грибкової етіології, що розвивається в імунодефіцитному організмі з характерними патоморфологічними і патогістологічними змінами в органах і тканинах.
Наведено детальний аналіз клінічного випадку сепсису у молодої жінки, яка завдяки адекватній активній хірургічній та потужній і тривалій консервативній терапії благополучно одужала.
34
Антіпов, А. А., В. В. Мельничук, О. В. Коваленко та О. С. Долгін. "КЛІНІЧНИЙ ПРОЯВ ОТОДЕКТОЗНОЇ ІНВАЗІЇ В СОБАК". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 237–43. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.30.
Повний текст джерелаАнотація:
Отодектоз є досить поширеним акарозним захворюванням серед собак, яке викликане паразиту-ванням мікроскопічних кліщів Otodectes cynotis (Hering, 1838) у слуховому проході та на внутрішній поверхні вушних раковин. Збудник хвороби не має суворої видової специфічності, а тому на отодек-тоз хворіють коти, собаки і навіть хутрові звірі, що розширює ареал господарів та є потенційним джерелом зараження для здорових тварин. Особливо схильний до інвазії молодняк, якого часто за-ражає їхня мати, починаючи з перших днів життя, що ж стосується дорослих тварин, то досить часто хвороба в них протікає безсимптомно, і такі тварини є носіями. Здебільшого хвороба прояв-ляється асиметрично (тільки на одному вусі). Із загальних клінічних ознак необхідно виділити такі: собака часто струшує головою та чеше вуха, наявність подряпин та запалення шкірного покриву як на поверхні, так і в середині слухового проходу; поява неприємного запаху з уражених вух. У кожно-му окремому випадку та за наявності різних форм перебігу ці симптоми можуть змінюватися та бути більш або менш вираженими. Тому метою цього дослідження було встановити особливості клінічної картини за наявності різних форм перебігу отодектозної інвазії в собак. Встановлено, що отодектоз є поширеною інвазією в собак на території міст Полтави та Білої Церкви – ЕІ=20,48 %. Зареєстровано дві форми перебігу захворювання – хронічну (85,53 %) та гостру (14,47 %). Хронічна форма перебігу характеризувалася почервонінням у ділянці уражених вух (100,00%), струшуванням голови та утворенням у вушних раковинах кірочок у незначній кількості (97,69 %), набряками й свер-бежем (90,77 й 88,46 %). Гостра форма характеризувалась інтенсивним свербежем, струшуванням твариною головою, почервонінням і болючістю при пальпації вух (100,00 %), а також набряками й виділенням з уражених вух гнійного ексудату (95,45 й 86,36 % відповідно). При вивченні показників температури тіла, пульсу й дихання у хворих на отодектоз собак виявлено такі зміни. У разі хроніч-ного перебігу у групі хворих тварин реєстрували підвищення температури тіла в середньому до 38,64 °C (р<0,01), а у разі гострого – до 39,61 °C (р<0,001). Також фіксували підвищення частоти пульсу у разі хронічного перебігу в середньому до 114,80 уд./хв., а гострого – до 126,90 уд./хв (р<0,01 та р<0,001). Встановлено, що у групах, хворих на отодектоз собак, за наявності хронічного та гос-трого перебігів зафіксовано підвищення кількості дихальних рухів у середньому до 21,80 та 34,60 дих.рух./хв, відповідно (р<0,001).
35
Кручиненко, О. В. "ПОРІВНЯННЯ КОПРООВОСКОПІЧНИХ МЕТОДІВ ДІАГНОСТИКИ В. Н. ТРАЧА, МАКМАСТЕРА Й МІНІ-ФЛОТАК У РАЗІ УРАЖЕННЯ КУРЕЙ ASCARIDIA GALLI ТА TRICHOSTRONGYLUS TENUIS". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (25 червня 2021): 194–99. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Одними з найпоширеніших шлунково-кишкових інвазій у птиці є асаридіоз спричинений Ascaridia galli, й трихостронгільоз, збудник Trichostrongylus tenuis. У ветеринарній практиці кількісні копроо-воскопічні методи діагностики з наявністю лічильної камери досить широко застосовуються. Ці методи мають важливе значення під час вивчення інвазованості птиці нематодами. Проте базові знання щодо ефективності комерційних методів діагностики порівняно з методом В. Н. Трача у птиці практично відсутні в науковій літературі. Метою дослідження було порівняння ефективності методу В. Н. Трача та комерційних методів: модифікованого МакМастера з чутливістю 50 яєць в 1 г фекалій (ЯГФ) та Міні-Флотак у комбінації з Філл-Флотак (чутливістю 10 ЯГФ) у разі ураження курей A. galli і T. tenuis. У роботі представлено результати апробації вищенаведених методів з наси-ченими розчинами: нітрату амонію (NH4NO3; ПВ=1,3) для В. Н. Трача та хлориду натрію (NaCl; ПВ=1,2) для МакМастера й Міні-Флотак. Зразки фекалій відбирали в одноосібному селянському гос-подарстві, що розташоване в с. Щербані Полтавського району, від курей віком 9–12 міс. з підлоги 25 проб по 10 г кожна. Лабораторні дослідження проведені в науковій лабораторії кафедри паразито-логії Полтавської державної аграрної академії. Для методу В. Н. Трача брали 2,5 г посліду й додава-ли 47,5 мл розчину NH4NO3, після чого відстоювали впродовж 45 хв. З метою діагностики модифіко-ваним методом МакМастера брали 2 г фекалій і додавали 28 мл насиченого розчину кухонної солі. Для проведення досліджень методом Міні-Флотак у Філ-Флотак поміщали 2 г посліду й додавали 38 мл розчину NaCl, згідно з протоколом дослідження екзотичних тварин. Дослідження методами МакМастера й Міні-Флотак проводили через 10–12 хв після заповнення камер. З’ясовано, що метод МакМастера є найефективнішим з виявленн яєць нематод у птиці. В середньому методом МакМас-тера вдалося виявити на 83,3 % більше яєць Ascaridia galli й на 80,24 % більше яєць Trichostrongylus tenuis, ніж методом В. Н. Трача (P<0,001). Встановлено, що метод В. Н. Трача мав бідну кореляцій-ну залежність при виявленні яєць аскаридій і трихостронгілюсів як із «золотим стандартом» (метод МакМастера), так і з Міні-Флотак. Водночас при підрахунку яєць A. galli в 1 г фекалій кое-фіцієнт кореляції узгодженості Ліна між методами МакМастера й Міні-Флотак був суттєвим (ССС=0,96), а T. tenuis – помірним (ССС=0,91).
36
Kozlovska, G. V. "ЧУТЛИВІСТЬ ЗБУДНИКА КИШКОВОГО ІЄРСИНІОЗУ ДО ДЕЗІНФЕКТАНТІВ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 3(71) (10 жовтня 2016): 144–47. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7132.
Повний текст джерелаАнотація:
The article presents the results of a study of the inactivating action of modern disinfectants pathogen intestinal yersiniosis. Determine the sensitivity of the laboratory and field strains of Yersinia enterocolitica to drugs «Virosan» and «Biokontakt». Preparations intended for preventive disinfection of livestock buildings and facilities subject to veterinary supervision, items of artificial insemination, filling dezbarerov, as well as for disinfection of transport, processing of hatching eggs. As a result, three–time experiments conducted in similar conditions found that the drugs «Virosan» and «Biokontakt» are effective disinfectants in the case of pathogen Yersinia enterocolitica contamination of various objects (concrete, brick, wood and tile, metal). The studies found effective concentrations mentioned disinfectants and the exposure determined under what strains of Y. enterocolitica is completely inactivated. It was established that the preparation «Virosan» at a concentration of 0.1% has a bactericidal effect at 30 minutes, at a concentration of 0.2–0.5% – within 15 minutes. It is also found that the disinfectant «Biokontakt» ensures complete killing Y. enterocolitica in all test sites at a concentration of 0.01% within 30 minutes, at a concentration of 0.1 – 0.5% – bactericidal effects is apparent within 15 min. Differences in their antibacterial action on laboratory and field strains of the pathogen were observed.
37
Рисаков, М. Д., О. П. Кулик, І. Л. Костенко, І. С. Мельніков та О. В. Беспалько. "Обґрунтування варіанту побудови збудника привідної радіостанції". Системи озброєння і військова техніка, № 2(66) (21 травня 2021): 104–10. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2021.66.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі розглядається один з можливих підходів до побудови збудника привідної радіостанції у складі цифрового синтезатора частот діапазону високих частот і перетворювача частот синтезатора у діапазон робочих частот радіостанції. Запропонована оптимальна схема побудови синтезатора частот на основі фазового автоматичного підстроювання частоти генератора, що управляється напругою, під частоту кварцового опорного генератора. Обґрунтовуються алгоритм отримання дробово-змінного коефіцієнту ділення частоти і схема побудови імпульсно-фазового детектора в кільці фазового автоматичного підстроювання частоти генератора, що управляється напругою.
38
Дубова, О. А., О. А. Згозінська, Л. О. Ковальова та П. В. Ковальов. "СПЛЕНОМЕГАЛІЯ ЯК УСКЛАДНЕННЯ, СПРИЧИНЕНЕ БАБЕЗІОЗОМ У СОБАК". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (27 червня 2019): 126–32. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Надзвичайно розповсюдженою кровопротозойною хворобою собак регіону Центрального ПоліссяУкраїни є бабезіоз. Збудники паразитують в еритроцитах хворих тварин, зумовлюючи їхнє руйну-вання. Рештки зруйнованих клітин, вивільнені фактори еритроцитів сприяють реакції з боку лімфо-їдних тканин. Постійна патогенна стрес-стимуляція органів системи мононуклеарних фагоцитівзбудниками захворювання, особливо селезінки, призводить до гіперпластичних змін – спленомегалії.Мета роботи – визначити механізм формування спленомегалії, спричинений бабезіозом та патоген-ний вплив зміненої селезінки, встановити клінічні ознаки, стан організму під час цього ускладнення,обґрунтувати рекомендації щодо лікування хворих тварин. Матеріалом дослідження слугували соба-ки, хворі на спонтанний бабезіоз, з ускладненням хвороби на спленомегалію. Проводили клінічні і ла-бораторні дослідження для встановлення загального стану функціонування організму хворих собак.Виявлено виражену сезонну активність спалахів бабезіозу. Ускладнення перенесеного бабезіозу спле-номегалією відмічено в середньому у 7 % хворих собак. Основну кількість їх зареєстровано наприкін-ці осінньої хвилі спалаху бабезіозу в зимовий період. Спленомегалія є віддаленим наслідком дії збудни-ка та патологічних реакцій, відповідно на його вплив. Клінічно ускладнення проявляється збільшен-ням селезінки в розмірах, периспленітом. Розлади шлунково-кишкового тракту зумовлені компресій-ним впливом селезінки і часто гепатомегалією, що розвивається паралельно до гіперплазії селезінки.Лабораторні дослідження свідчать про завершення запалення і розвиток гіперплазії селезінки, запа-льні процеси, а також дистрофічні зміни у печінці, ниркову недостатність, що сукупно визначаєсимптомокомплекс псевдогепаторенального синдрому. Гіперпластично змінена селезінка загрожуєнаростанням несприятливих явищ позапечінкової портальної гіпертензії, компресійних порушеньорганів черевної порожнини, септичного розплавлення органу. Такий стан визначає необхідністьпроведення спленектомії для збереження здоров’я та життя тварини.
39
Horiuk, Yu V., M. D. Kukhtyn, Yu B. Perkiy та V. V. Horiuk. "Поширення основних збудників маститу корів на молочних фермах західного регіону України". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 83 (27 лютого 2018): 115–19. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8322.
Повний текст джерелаАнотація:
Незважаючи на багаторічну боротьбу та розробку високоефективних лікувальних схем, мастит залишається найпоширенішим захворюванням молочного стада у всіх країнах світу. Основною причиною виникнення маститу є патогенні мікроорганізми. Метою досліджень було визначити поширення основних збудників маститу корів на молочних фермах західного регіону України. Експериментальні дослідження проводили в лабораторіях Тернопільської дослідної станції Інституту ветеринарної медицини НААН, Подільському державному аграрно-технічному університеті та господарствах Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької та Львівської областей. Діагностику маститу корів, відбір проб секрету молочної залози, доставку їх в лабораторію та мікробіологічні дослідження проводили згідно з загальноприйнятими методиками. Корів вважали хворими на мастит при виділенні збудників з секрету молочної залози (коагулазопозитивні стафілококи, S. agalactiae, S. dysgalactiae, S. uberis та E. coli). Встановлено, що у період лактації із секрету хворих чверток вимені корів найчастіше виділяються бактерії роду Streptococcus (47,7%) та Staphylococcus (45,5%), що свідчить про їх головну етіологічну роль у виникненні субклінічного маститу. У період сухостою субклінічний мастит корів стрептококової етіології діагностується у 2,4 раза (Р ≤ 0,01) частіше ніж стафілококової і відповідно становить 62,5% випадків. Також у період лактації та сухостою спостерігали наявність субклінічного маститу змішаної етіології (стрептококи, стафілококи, коліформи) відповідно в 6,8 і 8,3% випадків. Дослідження видового складу мікрофлори секрету вимені корів при субклінічному маститі стафілококової етіології показали, що на молочних фермах домінував коагулазопозитивний стафілокок, ідентифікований нами як S. aureus subsp. aureus. При субклінічному маститі стрептококової етіології у період лактації в однаковій кількості проб секрету вимені (47,4%) виділяються бактерії виду S. agalactiae і S. dysgalactiae, в меншій мірі S. uberis (5,2%). У період сухостою збудники S. agalactiae при субклінічному маститі стрептококової етіології виділяються з проб секрету корів у 1,3 раза менше, S. dysgalactiae – у 1,2 раза, а бактерії виду S. uberis – у 4,4 раза більше, ніж у період лактації (Р ≤ 0,01). Дані результати досліджень підтверджують важливість контролю стану здоров’я молочної залози корів у період сухостою та лактації для проведення ефективних профілактичних і лікувальних заходів.
40
Nedzheria, Tetiana. "Доклінічні дослідження дезінфікуючих властивостей препарату «Контавір»". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 4 (51) (28 грудня 2020): 32–38. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2020.4.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Однією з невирішених проблем для санітарії та гігієни у ветеринарній медицині є виникнення резистентності у мікроорганізмів до певних груп дезінфектантів, які постійно використовуються. Тому виникає необхідність створення нових комплексних дезінфікуючих засобів. Метою роботи було проведення доклінічних досліджень дезінфікуючих властивостей засобу «Контавір». Дослідження проводили в умовах навчально-наукової лабораторії «Ветеринарна фармація» Сумського національного аграрного університету.
Проводили визначення бактерицидного розведення та фенольного коефіцієнта дезінфектанту «Контавір». Експеримент починали з приготування розчину дезінфектанту «Контавір» та культур мікроорганізмів E. coli та S. aureus. Встановлено, що бактерицидна дія засобу «Контавір» сильніша за бактерицидну дію карболової кислоти в 131,5 рази. В присутності високомолекулярного білка бактерицидна дія засобу «Контавір» знижується в 1,61 рази.
Визначали ефективність дії дезінфектанту «Контавір» на тест-об’єктах: бетон, пластик, кахель та метал. Визначення якості проведеної дезінфекції проводили через 10, 40 та 60 хвилин. Доведено, що дезінфектант «Контавір» проявляє бактерицидні властивості через 10 хвилин експозиції у концентрації 0,25 % на поверхні металу, пластику та кахелю. На неоднорідній поверхні бетону дезінфектант знищує колонії E. сoli через 60 хвилин експозиції.
Також проводили дослідження бактерицидної активності дезінфікуючого засобу «Контавір» суспензійним методом що до ентеробактерій, грампозитивних коків, грамнегативних паличок та бацил суспензійним методом. Засіб дезінфікуючий «Контавір» у концентрації 0,1 % проявляє бактерицидну активність стосовно S. aureus 209-P, Salmonela Cholerasuis, Streptococcus faecium, Clostridium perfringens, Klebsiella spp., при експозиції 60 хвилин, а із Enretobacter spp. при 30 хвилинах контактування. Антимікробні властивості дезінфектант проявляє в концентрації 0,25 та 0,5 % стосовно S. aureus 209-P, Salmonela Cholerasuis, Streptococcus faecium, Clostridium perfringens, Klebsiella spp., Enretobacter spp. при ексозиції 30 хвилин.
Дослідження віруліцидної дії засобу «Контавір» суспензійним методом проводили відносно ДНК- та РНК-містких вірусів. Встановлено, що «Контавір» у концентрації 0,25 % при експозиції 30 хвилин проявляє віруліцидну дію стосовно збуднику трансмісивного гастроентериту свиней; при експозиції 60 хвилин – до збудників хвороби Ауєскі; парагрипу-3 великої рогатої худоби та вірусної діареї великої рогатої худоби. Дезінфікуючий засіб «Контавір» у концентрації 0,25 % при експозиції 60 хвилин проявляє віруліцидну дію стосовно збуднику хвороби Тешена; при екпозиції 30 хвилин в концентрації 0,5 % відносно хвороби Ньюкасла; хвороби Гамборо та хвороби Марека.
41
Климнюк, С. І., В. Б. Ясній та О. Р. Ясній. "ВПЛИВ АНТИБІОТИКОТЕРАПІЇ НА МІКРОФЛОРУ РІЗНИХ БІОТОПІВ У ПАЦІЄНТІВ, ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 83–86. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12206.
Повний текст джерелаАнотація:
За даними ВООЗ, антибіотикорезистентність є однією з десяти найбільших загроз для здоровʼя, з якими стикається людство.
Мета – проаналізувати літературні джерела останніх років щодо поширеності антибіотикорезистентності у хворих на цукровий діабет (ЦД) з різними інфекційними ускладненнями.
Матеріал і методи. Проаналізовано публікації зі вказаної проблеми в провідних міжнародних медичних і мікробіологічних часописах, а також інтернет-ресурсах.
Результати. Зловживання та надмірне застосування антибактеріальних препаратів – основні причини розвитку стійкості збудників. У значній мірі це стосується хворих на ЦД, оскільки вони мають велику кількість супутніх патологій та багато хронічних ускладнень і часто потребують застосування антибіотиків, що спричиняє антибіотикорезистентність. Виявлено, що у хворих на ЦД є певні особливості мікрофлори при захворюванні дихальних шляхів, шкіри, сечостатевої системи, ротової порожнини. Показана висока резистентність мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів, що знижує ефективність лікування. Зазначається, що у пацієнтів з ЦД 2-го типу значно зростає ризик виникнення інфекцій сечостатевих шляхів. Показано, що E. coli –найпоширеніший уропатоген пацієнтів з ЦД, за яким слідують коагулазонегативні стафілококи. Всі виділені бактерії були стійкими до ампіциліну, але чутливими до нітрофурантоїну. Грамнегативні ізоляти показали високий рівень стійкості до триметоприм-сульфаметоксазолу в 81,8 %, гентаміцину – у 72,7 % та цефтріаксону в 63,6 % пацієнтів. Грампозитивні бактерії мали резистентність до пеніциліну у 87,5 %, норфлоксацину – у 62,5 % та ципрофлоксацину у 50,0 % пацієнтів.
Висновок. Антибіотикотерапія у хворих на ЦД повинна проводитися з обовʼязковим урахуванням чутливості збудника. Глибше розуміння відповіді мікробіоценозу на дію антибіотиків сформує нові підходи до лікування хворих на ЦД.
42
Shkilna, M. I. "ЕТІОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ГОСТРОГО ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗУ ЗА ВИДАМИ ЗБУДНИКА". Інфекційні хвороби, № 1 (3 квітня 2019): 43–49. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.1.9942.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – встановити частоту інфікування різними видами борелій пацієнтів із гострою формою Лайм-бореліозу (мігруючою еритемою та Лайм-артритом) в Тернопільській області.
Пацієнти і методи. Під спостереженням було 48 пацієнтів з гострою формою хвороби Лайма у віці від 19 до 65 років, які в 2018 р. перебували на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в Тернопільському обласному клінічному шкірно-венерологічному диспансері та Університетській лікарні; серед них 19 (39,6 %) чоловіків і 29 (60,4 %) жінок. Пацієнтів поділили на дві групи: 34 (I група) – хворі на мігруючу еритему (МЕ) та 14 (II група) – на Лайм-артрит (ЛА). Діагноз Лайм-бореліозу підтверджували анамнестично, клінічно та серологічно. Специфічний діагноз встановлювали за наявності в сироватці крові пацієнтів специфічних IgМ і (або) IgG до комплексу B. burgdorferi sencu lato (s. l.) методом ELISA та лише IgМ, за допомогою реакції імунного блотингу (EUROLINE Borrelia RN-AT adv.).
Результати. Позитивні або проміжні результати серологічного дослідження сироваток крові на наявність специфічних IgM і IgG до комплексу B. burgdorferi s. l. (B. burgdorferi sensu stricto (s. s.), B. garinii, B. afzelii) за допомогою тесту ELISA (хоча б одного класу антитіл) знайдено в 24 (70,6 %) із 34 пацієнтів з мігруючою еритемою та 11 (78,6 %) з Лайм-артритом. Порівняння частоти діагностики специфічних антитіл IgM (позитивних і проміжних) до B. burgdorferi s. l. (B. burgdorferi s. s., B. garinii, B. afzelii та B. spielmanii) у 34 пацієнтів з мігруючою еритемою, методом ІФА – та імуноблоту, показало, що вона була вища при використанні імуноблоту: 76,5 % порівняно із методом ІФА 55,9 % (р<0,05). Вивчення етіологічної структури гострого Лайм-бореліозу в 26 пацієнтів з мігруючою еритемою (I група) та 12 – із Лайм-артритом (II група) встановило, що OspC B. spielmanii знайдено у 24 (92,3 %) пацієнтів I групи та 12 (100 %) пацієнтів з II.
Висновки. Специфічні IgG у тесті ELISA було виявлено лише в сироватці крові 35,3 % пацієнтів з мігруючою еритемою, що може свідчити про імунну пам’ять або хронічний процес. Гуморальну відповідь на поверхневий антиген (OspC) B. spielmanii встановлено в 92,3 % пацієнтів з мігруючими еритемами та всіх хворих із гострим Лайм-артритом.
43
Недосєков, В. В., та Т. Г. Козленко. "Оптимізація методів очистки та інактивації збудника каліцивірозу котів". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (29 грудня 2016): 92–94. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2016.04.19.
Повний текст джерелаАнотація:
Встановлено, що оптимальним методом одержання очищеного препарату каліцивірусу є осадження сульфатом амонію з подальшою очисткою антигенного матеріалу з використанням градієнтів концентрації сахарози, що дає можливість одержати очищений препарат збудника каліцивірозу котів, придатний для виготовлення антигену. Порівняльне вивчення режимів інактивації формаліну показало, що оптимальним для інактивації вірусу є вплив формаліну в кількості 0,2 % при температурі 37 °С і експозиції 72 години.
We found that the best method of obtaining a purified preparation of calicivirus is ammonium sulfate precipitation followed by purification of the antigenic material using gradient sucrose concentration, which enables to obtain purified preparation pathogen, suitable for the production of antigen. Comparative study modes formalin inactivation showed that optimal for virus inactivation is the effect of formalin in an amount of 0,2 % at 37 °C and 72 hours of exposure.
44
Щербакова, Н. С., та К. П. Крупа. "УЗАГАЛЬНЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ЛІГУЛІДОЗНОЇ ІНВАЗІЇ РИБ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2019): 187–92. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.03.25.
Повний текст джерелаАнотація:
Ця стаття має оглядовий характер щодо лігулідозної інвазії риб. У роботі наводяться останні узагальнені літературні дані щодо паразитологічної характеристики лігулідозної інвазії. З акцентом на клінічні прояви захворювання, епізоотичні особливості та вплив гельмінтів на харчові характери-стики уражених риб. Зважаючи на поширеність рибної промисловості на території України, про-блема зараження риби лігулідозною інвазією є досить актуальною. До групи лігулідозних інвазій від-носять лігульоз, диграмоз та шистоцефальоз. Лігулідози досить поширене в Україні захворювання прісноводної риби. Сприятливими до цієї групи захворювань вважаються риби з родини карпових, а от щука, судак мають стійкість проти цієї інвазії. Будова тіла у статевозрілих лігулід відповідає загальній характеристиці більшості цестод, але має і свої певні відмінності (слабо розчленована стробіла, різноманітні варіації форми тіла, досить часто відсутня шийка). Ця група паразитологі-чних захворювань риби характеризується паразитуванням плероцеркоїдів (другої личинкової стадії збудника) на внутрішніх органах прісноводних гідробіонтів. Паразитування цих цестод на внутріш-ніх органах спричиняє порушення їхнього функціонування, а згодом й атрофію, крім того порушуєть-ся процес росту та розмноження. Характеристика патологічних змін майже завжди однакова і представлена виснаженням уражених особин та їх швидкою загибеллю. Збудники інвазії мають ши-роке коло господарів, яке охоплює найпростіших, риб та птахів. За рахунок широкого кола господа-рів лігулідози досить швидко розповсюджуються не лише по території водоймища, а й за його ме-жами. Уражена риба досить часто стає здобиччю рибоїдних птахів, які й поширюють цю інвазію на значній території. Найбільшу інтенсивність ураження виявляють влітку, хоча уражених особин можна зустріти в будь-яку пору року. Ураження риби цією інвазією спричиняє незворотні зміни в організмі гідробіонтів, що значно впливають не лише на товарний вигляд риби, а й на її харчові хара-ктеристики. Висвітлена у цій статті інформація може бути використана не лише при проведенні наукових досліджень, а й впроваджена у процес навчання під час підготовки спеціалістів у галузі ветеринарної медицини.
45
Zhurenko, V. V. "ВПЛИВ ЗБУДНИКА КРИПТОСПОРИДІОЗУ ТЕЛЯТ НА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ СИРОВАТКИ КРОВІ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnology 18, № 3(70) (11 серпня 2016): 100–103. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7023.
Повний текст джерелаАнотація:
The invasive ills have an especially detrimental affect on the young animals, slowing down their growth and development. They promote the cattle infection, complicate the infection course and lower the organism’s resistance. The helminthiasis pathogenesis is a compound complex of interrelated and interdependent processes which occurs as a result of pathogenetic worm influence while being a body’s response to the parasitic penetration.This article describes results of research on calves cryptosporidiosis infectious agent on a biochemical indices of serum. Sample consisted of sick calves aged 1 to 35 days. Biochemical investigations were conducted by conventional methods. Cryptosporidium is a parasite which affects the mucous membranes, gastrointestinal tract and airways. Infection grows inside single carrier, and spreads during carrier’s defecation process. Wide dispersion of a disease relies on a high stability of Cryptosporidium in an environment, a large number of its natural reservoirs. The results of experiment show the reduction of general albumen content in the blood of sick animals. This is related to their poor appetite. The reduction of albumens content was observed. Their role shows up in the anti–edema effect and some level of toxic products disposal. The reduction of glucose in the tested animals blood shows the sustentation of own body energy needs. The decrease of cholesterol content promotes reduction of the structural and metabolic function. The organism intoxication has impact on acid–base balance decrease in blood as a result of the high intensity worm invasion.Calcium and Phosphorus are the most important mineral elements in the blood. Their quantity in the serum of sick animals was near the lower limits – 2,78 mmol/l,Phosphorus – 1,94 mmol/l. The reason of it can be the high homeostatic stability of phosphorus–calcium exchange and inconsiderable influence Cryptosporidium on phosphorus–calcium supply of animals organism.
46
Бабінцева, Л. Ю., та В. В. Краснов. "НОВІ НАПРЯМИ БІОМЕДИЧНОЇ ІНФОРМАТИКИ В СТРАТЕГІЇ ЗМІНЕННЯ ПРАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ ТА БІОМЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. ПРЕЦИЗІЙНА МЕДИЦИНА ТА БІОІНФОРМАТИКА ЗБУДНИКА ЗАПАЛЕННЯ". Medical Informatics and Engineering, № 1 (12 серпня 2021): 31–35. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2021.1.12188.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі проаналізовано нові напрями медичної та біологічної інформатики з точки зору засвоєння їх матеріалів і технології трансферу знань. Глобальне призначення цих напрямів полягає в забезпеченні зв'язку між основними концептуальними підходами та конструктами системної медицини та системної біології. Розглянуто два сучасні напрями розвитку системної біомедицини: «прецизійна медицина» (як чисто медичний тренд) та біоінформатика збудника запалення (як чисто біологічний тренд). Запропоновано для трансферу знань активно застосовувати спеціалізовані бази знань, що також являються важливим інструментом біоінформатики для перевірки патогенності збудника. Представлено методичні прийоми висвітлення досягнень системної біомедицини.
47
Федоренко, Тетяна. "У поєдинку з екзотичним збудником". Україна, № 7/8 (2008): 24–25.
Знайти повний текст джерела
48
Klymnyuk, S. I., G. I. Mуkhailyshyn та L. M. Malanchuk. "МІКРОБІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БАКТЕРІАЛЬНИХ ВАГІНОЗІВ У ЖІНОК РІЗНИХ ВІКОВИХ КАТЕГОРІЙ ТА ШЛЯХИ ЇХ МІКРОБІОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 червня 2019): 21–31. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10258.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Відомі на сьогодні дані вказують на те, що бактеріальний вагіноз є значно поширеним клінічним синдромом порушення мікрофлори вагіни у жінок. Інфекційно-запальні захворювання жіночої статевої системи, які виникають на фоні бактеріальних вагінозів, становлять серйозну небезпеку для організму. Розвиток захворювань органів малого таза мікробної етіології залежить від персистентних властивостей мікроорганізмів, спрямованих на інактивацію факторів природної резистентності організму.
Мета – вивчити наукові літературні джерела, у яких висвітлюються проблеми складу мікрофлори при дисбіозах вагіни та шляхи їх мікробіологічної корекції. Визначити найчастіші форми дисбіотичних станів, збудників та їх вплив на організм жінок.
Результати. Дисбіоз вагіни – це поліетіологічний стан, у його розвитку беруть участь не тільки Gardnerella vaginalis, а й анаероби Mobiluncus spp., Bacteroides spp., Mycoplasma hominis та інші мікроорганізми. Єдиною причиною виникнення бактеріального вагінозу є порушення кількісного складу мікроорганізмів піхвового середовища на тлі інших дисбіотичних процесів організму. Ускладнення, пов’язані з бактеріальним вагінозом, включають хронічні запальні процеси внутрішніх статевих органів, розвиток спайкових процесів органів малого таза, неплідність, самовільне переривання вагітності на різних термінах, крім того, збудники БВ можуть впливати на розвиток злоякісних пухлин. Значною мірою дисбіози пов’язані з певними труднощами діагностики, резистентністю до лікування, надзвичайно високою поширеністю та можливістю розвитку тяжких ускладнень, особливо тих, що впливають на репродуктивну функцію людини.
Висновки. Піхвова мікрофлора є не статичною, а мінливою макропопуляцією, в якій кількість визначених типів мікроорганізмів коливається в межах змін умов середовища їх перебування. Цей динамічний стан мікрофлори піхви не завжди беруть до уваги при аналізі результатів бактеріологічних досліджень. Вказана проблема потребує більш детального вивчення патогенетичних механізмів та шляхів медикаментозної корекції цього стану, що і буде предметом наших подальших досліджень.
49
Прийма, О. Б., та Н. І. Дмитренко. "ПОШИРЕННЯ ПАРАЗИТОЗІВ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО КАНАЛУ КІЗ У ГОСПОДАРСТВАХ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (24 вересня 2021): 230–35. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.03.28.
Повний текст джерелаАнотація:
Паразитози шлунково-кишкового каналу кіз розповсюджені в усьому світі, зокрема і в Україні, та завдають значних економічних збитків господарствам. Збудниками інвазій заражаються кози всіх вікових груп, вони часто формують паразитоценози, які перебувають у складних взаємовідносинах з організмом хазяїна. Найбільшого поширення серед паразитозів шлунково-кишкового каналу кіз набули гельмінтози (монієзіоз, стронгілідози органів травлення, трихуроз, стронгілоїдоз, фасціольоз) та протозоози (еймеріози). Метою роботи було дослідити поширення та особливості перебігу паразитозів шлунково-кишкового каналу кіз у господарствах Полтавської області. Дослідження виконували в лабораторії кафедри паразитології та іхтіопатології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького та в умовах одноосібних селянських і фермерських господарств Полтавської області. Проведено визначення складу збудників інвазій, що паразитують у шлунково-кишковому каналі кіз, ступеня їх ураження та особливостей перебігу паразитозів. За результатами проведених досліджень встанов-лено, що середня екстенсивність інвазії кіз збудниками шлунково-кишкових паразитозів на території Полтавської області становила 62,96 %. Паразитофауна кіз представлена збудниками стронігілідо-зів (ЕІ – 45,32 %), трихурозу (28,76 %), еймеріозу (24,40 %), стронгілоїдозу (10,89 %) та монієзіозу (6,97 %). Визначено, що паразитози шлунково-кишкового каналу кіз частіше перебігають як мікстінвазії, де у 71,97 % випадках виявлено одночасне паразитування від двох до чотирьох збудни-ків. Усього виявлено 11 різновидів мікстінвазій шлунково-кишкового тракту кіз, з яких 6 комбінацій – це двокомпонентні, 4 комбінації – трикомпонентні та 1 комбінація ‒ чотирикомпонентні. Найбільш поширеними виявилися двокомпонентні мікстінвазії, що становить 83,65 % від загальної кількості хворих на паразитози кіз. Меншу частку становили трикомпонентні та чотирикомпонентні мік-стінвазії – 14,9 та 1,45 % відповідно. Отримані дані щодо паразитофауни кіз та особливостей пе-ребігу інвазій дозволять підвищити ефективність заходів із боротьби та профілактики з ними.
50
Baralo, B. І., R. P. Baralo та І. V. Baralo. "Провідні збудники та стан антибіотикорезистентності у пацієнтів з урологічною патологією". Klinicheskaia khirurgiia, № 2 (2 лютого 2018): 45–47. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.02.45.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження. Визначити структуру збудників інфекційних захворювань сечовивідних шляхів (ІЗСВШ) та рівень їх резистентності до антибактеріальних (АБ) засобів у пацієнтів з урологічною патологією.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати бактеріологічного дослідження 618 зразків сечі дорослих пацієнтів, що звернулись за допомогою в урологічний кабінет поліклініки, та 44 зразків сечі дорослих пацієнтів, яких лікували в урологічному відділенні у 2016 р.
Результати. Встановлена структура збудників ІЗСВШ та рівні їх резистентності до різних груп АБ засобів. Резистентність мікроорганізмів (МО) до АБ засобів у більшості спостережень перевищила 20%. Згідно з рекомендаціями Європейської асоціації урологів у разі перевищення даного рівня резистентності АБ засоби є неефективними для застосування їх з метою емпіричної антибактеріальної терапії.
Висновок. Зважаючи на високий рівень резистентності МО, що найчастіше спричиняють ІСВШ, емпірична антибактеріальна терапія завжди має супроводжуватись бактеріологічним дослідженням сечі з визначенням чутливості до антибіотиків.