Добірка наукової літератури з теми "Збройні протистояння"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Збройні протистояння".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Збройні протистояння"
1
Коцур, Віталій. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ НА ТЛІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПРОТИСТОЯННЯ 2014 – 2020 РР". Society. Document. Communication, № 9/2 (28 лютого 2021): 54–87. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-9/2-54-87.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах геополітичних, соціально-економічних викликів XXI ст. розкрито особливості державного регулювання міжнаціональних відносин в Україні в період неоголошеної російсько-української війни. У дослідженні анексія Криму, посилення «гібридної війни» Російській Федерації проти України розглядається як визначальні зовнішньополітичні чинники політизації національних меншин.
Автор проводить думку про те, що нагальною проблемою від початку анексії Криму стало визначення статусу кримських татар, як «корінного народу».
Визначено, що Російська Федерація робила ставку на російську нацменшину в Україні для дестабілізації ситуації та запуску дезінтеграційних процесів з метою здобути контроль над частиною або усією територією нашої держави.
Доведено, що правовий нігілізм РФ і слабкий опір світової спільноти заохочували агресора до захоплень нових територій. Водночас реальною противагою загарбнику були лише Збройні Сили України. Водночас у 2016 р. розпочалася робота з відновлення діяльності угорсько-української, румунсько-української і німецько-української комісій, а також було окреслено низку заходів щодо зміцнення національної єдності та консолідації українського суспільства
Визначено, що етнополітичне, мовне, освітнє питання зазвичай в українському суспільстві порушувалися або під час виборів з метою мобілізації електорату, або у зв’язку із посиленням дезінтеграційних процесів. В умовах російсько-українського військового протистояння ці питання мали безпекове значення і були спрямовані на збереження Української держави, цінностей її цивілізаційного вибору – інтеграції до європейського співтовариства.
2
БОЛЯНОВСЬКИЙ, Андрій. "ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОТИСТОЯННЯ CИЛ ПОЛЬСЬКОГО ТА УКРАЇНСЬКОГО ПІДПІЛЛЯ У РОКИ НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ: ГОЛОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТРАКТУВАННЯ ПОДІЙ У ПОЛЬЩІ". Східноєвропейський історичний вісник, № 18 (30 березня 2021): 239–51. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.18.226505.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Мета дослідження – висвітлити, як різні інтерпретації найактуальніших питань теми репрезентовані в історіографії предмета дослідження у Польщі. Методологія дослідження базується на застосуванні методів порівняльного і критичного аналізу, а також принципу наукової об’єктивності у процесі вивчиенн головних праць, опублікованих із вказаної теми. Наукова новизна статті – критичний аналіз причин, ходу і наслідків конфліктів між польськими і українськими підпільними силами в історіографії у Польщі в останні десятиліття. Висновки: У процесі аналізу праць з історії міжетнічних конфліктів можна прослідкувати виразну тенденцію: схильність нав’язати сприймання цих конфліктів виключно зі сприймання його учасниками з очевидною метою отримати емпатію до “своїх” жертв із замовчуванням “чужих жертв” цих конфронтацій. Типовим прикладом поширення таких тенденцій може бути стан вивчення дослідниками у Польщі проблеми протистоянь між польською Армією Крайовою (AK) з одного боку і Організацією Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери (ОУН-Б) й Українською Повстанчою Армією (УПА) з другого у 1943–1944 роках. У цій країні актуальною залишається потреба критично-наукового дослідження причин, форм і наслідків цього протистояння. Головну увагу у дослідженні цієї проблематики у Польщі присвячено висвітленню втрат польського цивільного населення в ході протистояння. Водночас багато інших важлививх питань для розуміння передумов, характеру й розвитку цього протистоянння потребують подальшого вивчення (з’ясування кількості українських жертв протистояння збройних формувань АК і УПА, порівняльний аналіз форм та методів злочинів, скоєних їх вояками проти цивільного населення, спроби зупинити протистояння шляхом ведення переговорів між представниками українського та польського підпілля, вплив нацистської Німеччини та Радянського Союзу на погіршення українсько-польських відносин тощо). З’ясування причин конфліктів, політичної відповідальності за їх наслідки, втручання “третіх сил” та кількості загиблих має особливе значення для розуміння комплексу проблем конфронтації між АК і УПА у майбутніх наукових дослідженнях, що повинні бути вільними від однобічних національних упередженостей.
3
Мельник, Віктор Мирославович. "НЕСТОРІАНСЬКИЙ РУХ: ВІД ПОЛІТИЧНОГО ВЧЕННЯ ДО ЮРИДИЧНОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ (З ІСТОРИКО-ПРАВОВОЇ СПАДЩИНИ ІРАНО-ВІЗАНТІЙСЬКОГО ПОРУБІЖЖЯ)". New Ukrainian Law, № 5 (29 листопада 2021): 58–62. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.5.8.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена важливому питанню історії міжнародної правосуб’єктності – транс- формації пізньоантичної єресі несторіан у самостійну та суб’єктну церкву. Як відомо, нині несторіани об’єднані в межах «Ассирійської Церкви Сходу», що охоплює понад 300 тисяч парафіян. Незважаючи на перманентні збройні конфлікти в Сирії й Іраку, «Ассирійська Церква Сходу» залишається дієвим актором як політичного, так і законодавчого процесу. Не можна відкидати значення юридичного спадку несторіанської форми християнства. Поза несторіанством, що із 431 по 484 роки укорінилось у Новоперському царстві династії Сасанідів, складно досліджувати історію держави та права Ірану. Законодавчі практи- ки Східної Римської імперії (Візантії), орієнтовані на заборону діяльності несторіанських екклезій, призвели до формування нової системи церковно-правових норм – антиєре- тичних приписів. Першим великим антиєретичним Церковним собором став З’їзд в Ефесі (431 рік). Незважаючи на спроби попередніх Вселенських соборів (325 та 381 роки), тільки Ефеський собор зумів витворити повноцінні норми антиєретичних приписів. Цьому надзвичайно сприяла попередня діяльність константинопольського єпископа Несторія. Серед заслуг цього діяльного сирійця виявилась пропаганда потреби єдиної державно- церковної ідеології. Однак внутрішні інтриги не дали Несторію змоги розвивати власне ідейно-політичне вчення. Несторія засудили на Ефеському соборі «за єресь», сенс якої полягав у визнанні Ісуса Христа «людиною в момент народження». Відкрита боротьба римлян і александрійців проти Несторія автоматично означала протистояння сирійському купецькому лобі, що стояло за єпископом. Рішення Ефеського собору оголошували десят- ки тисяч сирійців «поза законом», що, зрештою, призвело до масової міграції з території візантійського Близького Сходу. Перська династія Сасанідів радо прийняла біженців із Сирії та дозволила заможним сирійцям заснувати свій особливий Ктесифонський патрі- архат. У 484 році рішенням Бет-Лапатського собору цей патріархат було конституйовано на державно-правовому рівні. Із 484 по 651 роки Ктесифонський патріархат залишався складовою частиною державного апарату Персії. Надалі, після ісламського завоювання Ірану, саме Ктесифонський патріархат перетворився на «Ассирійську Церкву Сходу». Однак тут важливо усвідомити: забороняючі канони римсько-візантійського права ніколи та ніким не скасовувались. Вони й досі діють. У статті акцентується на таких актуальних документах: рішеннях Третього вселенського сбору в Ефесі (431 рік), рішеннях Четвер- того вселенського собору в Халкедоні (451 рік), Указі східноримського імператора Зенона Ісавра (489 рік).
4
Voroshylova, I. V. "Теоретичні основи включення недержавних акторів до сфери дії міжнародного гуманітарного права". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (29 грудня 2021): 23–29. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.06.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті: коротко дослідити та проаналізувати сучасний стан виконання положень міжнародного гуманітарного права під час конфліктів, ускладнених ознаками асиметричності; процеси та чинники, що впливають на міжнародно-правовий статус недержавних учасників, та можливості їх включення до сфери дії міжнародного гуманітарного права.
Наукова новизна роботи полягає в аналізі теоретичних аспектів міжнародно-правового статусу недержавних сторін конфліктів, що може бути використаний для подальших досліджень у цій сфері, а також при розробці механізмів поєднання елементів національного та міжнародного права для врегулювання неміжнародних збройних конфліктів.
Висновки. У статті зроблено спробу дати відповідь на два питання: по-перше, яким чином недержавні учасники збройного протистояння можуть бути пов’язані нормами міжнародного гуманітарного права, а по-друге – чи достатньою мірою поведінка таких недержавних суб’єктів охоплюється міжнародним гуманітарним правом у його нинішньому вигляді.
Перше питання стосується дефіциту легітимності, від якого страждають норми міжнародного права, що стосуються недержавних акторів. Ця проблема поширюється на весь спектр міжнародного права. Єдине рішення цієї проблеми, як здається, полягає у забезпеченні згоди, наскільки це можливо, недержавного суб’єкта взяти на себе зобов’язання, визначені нормами міжнародного гуманітарного права для сторін конфлікту.
Друге питання стосується сфери дії міжнародного права щодо недержавних суб’єктів. Це означає, що багато насильницьких дій зазначених суб’єктів (зокрема, терористичні дії) не регулюються нормами міжнародного гуманітарного права. Хоча з цього не випливає, що ці дії взагалі не регулюються законодавством – навпаки, вся сукупність кримінального законодавства відповідної держави може охоплювати їх дії, тоді як право прав людини гарантує, що примусові дії держави залишаються у розумних межах. Проте на деяких театрах військових дій терористичні дії та масовані антитерористичні операції можуть спричинити такі збройні конфлікти, як, наприклад, асиметричні війни, що ведуться в Афганістані чи Іраку. У цьому випадку обмеження, накладені нормами міжнародного гуманітарного права, іноді розглядаються державою як односторонній механізм обмеження її свободи у досягненні своїх законних цілей. Однак ряд дослідників цієї проблеми наголошує, що, незважаючи на це, згідно з нормами міжнародного гуманітарного права у його теперішньому вигляді недержавні суб’єкти користуються досить обмеженим захистом. Якщо межа збройного конфлікту досягнута, будь-яка цивільна особа (недержавний актор), яка береться за зброю, аби виступити проти уряду, стає законною мішенню, а це, своєю чергою, означає, що будь-які процеси кримінального правосуддя мирного часу можна обійти.
З іншого боку, брак волі недержавних акторів до визнання над собою дії норм МГП зумовлений, у першу чергу, браком інструментів для здійснення такого визнання, а також обмеженням способів реалізації власних інтересів таких акторів, які це визнання за собою тягне. З точки зору держави – сумніви щодо того, чи буде таке визнання своєрідним індикатором визнання правосуб’єктності актора в цілому і легітимізацією їхніх дій. Відтак, розглянуті аспекти вкотре вказують на прогалини у нормах міжнародного гуманітарного права та застарілість використовуваних практик, що не охоплюють увесь спектр сучасних конфліктів.
5
Fihurnyi, Yuriy. "Перебіг неоголошеного російсько-українського військового конфлікту: мілітарні, дипломатичні та геополітичні чинники". Pereiaslav Chronicle, № 15 (20 серпня 2019): 31–37. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7732-2019-1(15)-31-37.
Повний текст джерелаАнотація:
У дослідженні аналізуються передумови, перебіг й сучасні суспільно-політичні наслідки агресії Російської Федерації проти України та української нації, які мають ознаки не лише прямого й прихованого, але й міждержавного конфлікту і навіть, цивілізаційного протистояння. У статті застосовано порівняльно-історичний, історико-типологічний, ретроспективний та інші методи. Доведено що, євроатлантичній спільноті треба не задовольнятися меморандумами про мир і порозуміння з РФ, а розпочати активно реагувати на російсько-українську війну. Для цього їм потрібно, принаймні: 1) змінити напрямок політики щодо порушників міжнародних домовленостей та не потурати агресору, а швидко його карати; 2) реформувати НАТО у контексті сучасних геополітичних і геостратегічних викликів та особливостей гібридного протистояння; 3) посилити інформаційну безпеку та успішно протидіяти тотальній фейковій пропаганді й кібератакам з боку РФ; 4) блискавично реагувати на порушення кордонів як членів НАТО, так і країн ЄС й асоційованих з ними держав (таких, як Україна), яких можна по праву віднести до європейської цивілізації. Проаналізувавши російську військову й інформаційну агресію супроти українців та сучасні суспільно-політичні наслідки війни на сході й півдні України у 2014–2019 рр., можна дійти висновку, що це не звичайне збройне протистояння за землі, природні ресурси, населення тощо, а цивілізаційний конфлікт. Зрештою, якщо його вчасно не зупинити, він може призвести до Третьої світової війни. Незважаючи на кількісну та якісну перевагу агресора, Україна зупинила збройне вторгнення нападників.
6
Posmitukh, Oleg, Mykola Pavlunko та Vadim Kovalskyy. "Гібридна війна – сучасна стратегія протистояння". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 3 (30 червня 2021): 202–8. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.3.19.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуті наукові публікації з досвіду протистояння проти гібридних загроз держав світу, на основі даних матеріалів визначені цілі, зміст гібридної війни та сформульовано її визначення.
Поява і розвиток нових стратегічних факторів породило концепт гібридної війни як стратегії протистояння між державами, який неможливо в чистому вигляді віднести ні до війни, ні до миру. Термін “гібридна війна” вперше надано в воєнних документах США і Великобританії на початку ХХI сторіччя.
В сьогоднішніх війнах і збройних конфліктах, як на теренах України так і в інших регіонах світу проявляються домінуючі важливі риси та характеристики війн майбутнього. Вони все більше набуває гібридного (“комбінованого”) характеру. На даний час досвід АТО і ООС, показує, що ми зіткнулися з війною гібридного характеру, яку не можемо закінчити традиційними методами.
7
Демідов, Б., М. Луханін, О. Величко, Д. Гриб та О. Хмелевська. "Проблематика теорії і практики управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення в умовах обстановки, що динамічно змінюється в районі бойових дій". Озброєння та військова техніка 23, № 3 (26 вересня 2019): 26–39. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2019.3(23).26-39.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються проблемні системно-концептуальні аспекти планування і ведення об'єднаних (міжвидових) операцій угрупованнями збройних сил і оперативного управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення в умовах динамічної зміни оперативно-стратегічної і оперативно-тактичної обстановки на театрі військових дій (в районі бойових дій). Виділяються основні елементи, проблеми і напрямки діяльності інноваційного характеру, що охоплюються проблематикою теорії і практики управління складними багатоструктурними системами військового призначення. Аналізуються фактори, що обумовлюють необхідність розвитку теорії і практики управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення. Серед проблем, що пов'язані з цим управлінням, виділяються такі актуальні проблеми, як: забезпечення ефективного управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення в умовах динамічної зміни обстановки на полі бою в умовах активного антагоністичного протистояння противника; автоматизації та інформатизації оперативного управління операціями (що виконуються угрупованнями збройних сил в умовах динамічної зміни оперативно-стратегічної (оперативно-тактичної) обстановки на театрі воєнних дій (в районі бойових дій); інші проблеми, від якості результатів і повноти вирішення яких, зазвичай, буде залежити практична реалізація ефективного управління операціями (бойовими діями) об'єднаних (міжвидових) угруповань збройних сил у динаміці ведення збройної боротьби з угрупованнями військ противника. Значна увага приділяється науково-методичним питанням дослідження процесів управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення і створення інтегрованої системи підтримки прийняття управлінських рішень, а також адаптивної трансформації організаційної структури даних систем до умов динамічної зміни обстановки в районі ведення бойових дій.
8
Balatska, O. B. "Трансформація сучасного збройного насилля: специфічні риси і тенденції". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 9(137) (17 серпня 2016): 95. http://dx.doi.org/10.15421/171684.
Повний текст джерелаАнотація:
Виявлено, що збройне насилля в сучасному світі зазнає суттєвих змін. Воєнні конфлікти все частіше набувають характеру асиметричних. Еволюціонують засоби воєнно-політичного протиборства. Сучасне протистояння, як правило, представляє собою «розумне» поєднання методів «жорсткої» і «м’якої сили». Визначено, що одним із найважливіших аспектів трансформації збройного насилля є значна актуалізація його інформаційного компоненту. Методи інформаційного та інформаційно-психологічного впливу стали невід’ємною складовою сучасного протиборства. Традиційні форми воєнно-політичного протистояння поступаються місцем його новітнім формам – гібридним, сетецентричним, мережевим війнам. З’ясовано, що для сучасного світу характерна загальна інтенсифікація збройного насилля, зростання масштабів розповсюдження, збільшення кількості та тривалості воєнних конфліктів різного ступеня інтенсивності. Усі ці тенденції є відбиттям процесів глобальних трансформацій і вказують на формування нових загроз національній та міжнародній безпеці.
9
Feshchenko, Igor. "ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА ЯК ОРГАНІЧНА СКЛАДОВА СУЧАСНОГО ЗБРОЙНО-ПОЛІТИЧНОГО КОНФЛІКТУ". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, № 1 (24 липня 2021): 96–103. http://dx.doi.org/10.15421/352111.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу змісту поняття «інформаційна війна», її форм і методів ведення. Розкрито основні маніпулятивні прийоми та технології, їх вплив на свідомість, самовизначення та поведінку людини. Обґрунтовано перспективність інформаційно-психологічних операцій як одного з найважливіших чинників успіху у збройно-політичних конфліктах та воєнних кампаніях ХХІ століття. Інформаційна війна визначається як складова частина ідеологічної боротьби. Її ефективність обумовлена тим, що такі війни не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється засобів до існування. Інформаційні війни є непомітними війнами, що породжує легковажне ставлення до них.Розглянуто специфіку інформаційної війни в контексті агресії Росії проти України. Збройне протистояння проти України розпочалась з інформаційної війни, яка продовжується паралельно з розгортанням збройного конфлікту на сході України. Акцентується увага на такій важливій формі інформаційної війни як психологічна війна. Вплив на психіку людини шляхом залякування, погроз із метою спонукання до певної запланованої моделі поведінки характеризується як психологічний або психотропний тиск. Метою залякування, погроз є спонукання до певної запланованої моделі поведінки. Досліджено основні типи інформаційно-психологічної зброї, методи її застосування, які спрямовані на придушення, знищення, дезорганізацію та дезорієнтацію об’єктів впливу. Інформаційно-психологічна зброя здатні порушити психічне здоров’я населення, спонукати до спонтанних дій, спричинити тимчасові чи незворотні зміни, спрямувати особистість в необхідному для суб’єкту впливу напрямі. Визначено напрямки протидії інформаційній агресії, вдосконалення захисту інформаційного простору та інформаційної безпеки.
10
ВЄДЄНЄЄВ, Дмитро, та Андрій СЛЮСАРЕНКО. "ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗАСАД І АРСЕНАЛУ АСИМЕТРИЧНОГО (“ГІБРИДНОГО”) ПРОТИБОРСТВА У ПЕРІОД МІЖБЛОКОВОГО ВОЄННО-ПОЛІТИЧНОГО ПРОТИСТОЯННЯ У СВІТІ (1946–1990)". Східноєвропейський історичний вісник, № 21 (24 грудня 2021): 172–87. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.21.246908.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у виявленні формування в період “холодної війни”, глобального протистояння у світі та розпаду світової колоніальної системи комплексу концептуальних засад, відповідних воєнно-політичних структур, а також специфічної стратегії, форм і методів військової та спеціальної діяльності, що лягли в основу доктрин й арсеналу сучасної асиметричної (“гібридної”, неконвенційної) конфліктності. Методологічну основу праці становлять методи класифікації, типології, структурно-системний, історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний, методи військово-спеціальної науки, безпекознавства, політичної конфліктології. Наукова новизна полягає у спробі авторів впорядковано дослідити на історичному матеріалі часів “холодної війни” формування доктринальних передумов й стратегії, комплексу спеціальних структур та методів деструктивної діяльності, котрі знайшли своє структуроване втілення у “гібридних” конфліктах початку ХХІ ст. Висновки. У період “ІІІ світової”, або “холодної війни” (1946–1990) нечуваного розвитку сягнули парадигми, форми і методи гібридного протиборства, його доктринальні й концептуальні засади, відповідні теоретико-методологічні, науково-практичні та технологічні засади. Спеціальні служби, афільовані з ними “неурядові організації” та парамілітарні (іррегулярні) структури, профільні аналітико-прогностичні та науково-дослідні центри, медіа-структури стали здатні цілеспрямовано впливати на зміну політичної реальності в національному, міждержавному і транснаціональному вимірах.
Відбулося якісне удосконалення військ спеціального призначення, котрі перетворилися на важливий (інколи – вирішальний) фактор ведення локальних війн і збройних конфліктів, участі у комплексних спеціальних операціях, розгортання керованих іррегулярних збройних формувань. Розпочинається новий якісний етап в організації “елітних військ” – їх реорганізація в сили спеціальних операцій як автономний компонент збройних сил. У складі ССО подальшого серйозного розвитку набули підрозділи (структури) інформаційно-психологічної боротьби та роботи із цивільним населенням.
У період міжблокового протистояння у повоєнному світі, стрижнем якого виступала саме війна психологічна, суттєвого й зростаючого значення набули методи (механізми) впливу на сферу управління колективною діяльністю людей, переформатування масової свідомості та світогляду за рахунок маніпулювання свідомістю людини і створення віртуальної реальності через застосування сучасних інформаційних та соціально-культурних технологій.
На основі потужної спадщини планетарного протистояння суспільних систем та міжблокової конфронтації 1946–1990 рр. склалися численні стратегічні, тактико-технологічні й інформаційно-когнітивні передумови для формування нового якісного типу конфліктності – “гібридної”, у розумінні синтезування різноманітних новітніх форм і методів деструктивної діяльності та їх комплексного, скоординованого застосування.
Набули розвитку такі сутнісні ознаки “гібридного” протистояння, як відсутність оформлення відповідно до міжнародного права війни, використання антиурядових організацій та рухів, незаконних збройних формувань, течій сепаратистського характеру, екстремістських угруповань, деструктивних спільнот тощо, пріоритетна роль спеціальних служб, сил спецоперацій, застосування інших методів невійськового тиску на державу-жертву, включаючи дипломатичні, фінансово-економічні, гуманітарні та інші. Основними рушійними силами асиметричної стратегії ставали неурядові організації, повстанські й “опозиційні” рухи, сили спецоперацій, сили і засоби психологічних операцій, а наголос у стратегії змішувався на користь спецоперацій та конфліктів малої інтенсивності.
Дисертації з теми "Збройні протистояння"
1
Овод, М. А. "Причини поразок радянських військ у 1941–1942 рр". Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/21407.
Повний текст джерела
2
Спасьонова, А. В. "Вирішення національного питання військово- політичними режимами в Україні (1919–1921 рр.)". Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/21477.
Повний текст джерела
3
Сопілков, Максим Романович. "Система прогнозування виникнення збройних конфліктів за допомогою ймовірнісно-статистичних методів". Master's thesis, Київ, 2018. https://ela.kpi.ua/handle/123456789/23902.
Повний текст джерелаАнотація:
Магістерська дисертація: 111 с., 19 рис., 30 табл., 2 додатки, 27 джерел.
Об’єкт дослідження – прогнозування сучасних військових конфліктів за допомогою імовірнісно-статистичних методів.
Мета роботи – розробка та дослідження інтелектуальної системи прогнозування потенціального виникнення військового конфлікту у країнах світу , що дає можливість підготуватися до такої ситуації і, в деяких випадках, попередити її.
В роботі розглянуто і проаналізовано прогнозування виникнення сучасних військових (збройних) конфліктів, проаналізовані методи та алгоритми побудови байєсівських та нейронних мереж, їх використання у різноманітних галузях військового моделювання. Розроблено систему побудови прогнозу виникнення військового конфлікту у країні на основі використання методів побудови байєсівських та нейронних мереж.
Система побудови пронозу реалізована за допомогою мови програмування Java (Spring), JavaScript (Angular 2). Точність та правильність роботи системи показують результати наявної політичної ситуації у світі, які ми можемо з вами спостерігати за допомогою засобів масової інформації (ЗМІ).
Результати даної роботи рекомендується використовувати для передбачення виникнення військових збройних конфліктів, що допоможе попередити виникнення даного, або ж по можливості зменшити ризик його виникнення.Theme: “System of forecasting the emergence of armed conflicts via probability statistical methods”. Master’s thesis: 111 p., 19 fig., 30 tab., 2 appendices, 27 sources. The object of study - the prediction of modern military conflicts through bayesian and neural networks. The purpose of the work - research and development of intelligent system of forecasting the potential occurrence of military conflict in the world, which makes it possible to prepare for such situation and, in some cases, prevent it. In this work was reviewed and analyzed next problems: predicting the emergence of modern military (armed) conflict, was analyzed the methods and algorithms of bayesian and neural networks, their use in various fields of military simulation. Also was developed the system of forecasting the emergence of armed conflict in the country using constructing bayesian and neural networks methods. The forecasting system was implemented by using programming languages Java (Spring) and JavaScript (Angular 2). Precision and accuracy of the system shows the results of the political situation in the world which we can observe through the mass media (MSM) The results of this study are recommended for predicting the emergence of armed military conflict that will help prevent them, or as much as possible to reduce the risk of their occurrence.
4
Пархоменко, В. А. "Мемуарна література про збройне протистояння між УHP та радянською Росією (грудень 1917 - січень 1918 pp.)". Thesis, Вид-во СумДУ, 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/20164.
Повний текст джерелаКниги з теми "Збройні протистояння"
1
Веремій, І. Г., М. О. Паламарчук, Р. Е. Юлдашев, Н. М. Гавриленко, Г. М. Широкий, Д. М. Серебрянський, О. В. Литвиненко та О. О. Сінайко. Трансформація зовнішньоекономічних відносин України з Російською Федерацією: 2010–2020 роки. Національний інститут стратегічних досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2021.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Відносини між Російською Федерацією (РФ) та Україною визначаються насамперед міждержавним конфліктом із збройною складовою в Донецькій та Луганській областях. Спроба незаконної анексії Росією території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя в 2014 р. та їх окупації, збройне протистояння на Донбасі зумовлюють довгостроковий характер міждержавної конфронтації. Цей конфлікт є асиметричним. Для України наслідки протистояння з РФ – життєво важливі, а перебіг конфлікту впливає майже на всі значущі соціальні процеси. Натомість керівництво Росії розглядає Україну переважно одним з полів конкуренції із Заходом задля «утвердження позицій Російської Федерації як одного з впливових центрів сучасного світу». Пострадянський простір визначений пріоритетом зовнішньої політики Росії, водночас більше значення надається співробітництву з державами, які беруть участь у російських інтеграційних проєктах. Стратегією економічної безпеки РФ на період до 2030 року, ухваленою в 2017 р., пріоритетом розвитку російської економіки визначено створення умов для реалізації стратегічних національних пріоритетів РФ. Так констатується підпорядкування економіки реалізації насамперед стратегічних цілей, визначених політичним керівництвом. Економічний тиск Росії, який був важливим інструментом її політики щодо України й до 2014 р., після початку агресії набув якісно нового рівня. Так само як і застосування воєнних інструментів, обмеження українського експорту, припинення транзиту українських товарів російською територією, спрямоване, зокрема, на виснаження економічних ресурсів України та обмеження її розвитку, а також примушення політичних лідерів нашої держави до прийняття вимог Кремля. Російська Федерація продовжує докладати зусиль для максимального послаблення залежності від економічної співпраці з Україною. Йдеться про зменшення ролі України як транзитної держави для експорту російських енергоносіїв, розірвання усталених коопераційних зв’язків, насамперед у сфері військово-промислового комплексу. Російська політика практично не зважає на інтереси російського бізнесу, які зберігаються на території України, попри суттєве зменшення відповідної активності порівняно з максимальними рівнями, досягнутими на початку 2010-х років. Головним пріоритетом є прагнення утримати Україну в орбіті свого впливу, що в майбутньому має забезпечити компенсацію нинішніх втрат, зокрема й економічних.
Тези доповідей конференцій з теми "Збройні протистояння"
1
Кудлай, І. В., Т. М. Моісеєва та В. В. Гайтан. "Правова оцінка збройних протистоянь у міжнародному гуманітарному праві". У LEGAL SCIENCE, LEGISLATION AND LAW ENFORCEMENT: TRADITIONS AND NEW EUROPEAN APPROACHES. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-116-9-48.
Повний текст джерела