Статті в журналах: "Збройна боротьба"

1

Горбулін, Володимир Павлович. "Збройна боротьба в контексті четвертої індустріальної революції". Visnik Nacional'noi' academii' nauk Ukrai'ni, № 4 (27 квітня 2022): 3–11. http://dx.doi.org/10.15407/visn2022.04.003.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті показано, що четверта індустріальна революція поклала початок формуванню потужного науково-технічного та виробничого ландшафту для якісно нової гонки озброєнь, суть якої полягає у створенні на основі штучного інтелекту автономної смертельної зброї — роботів-убивць, здатних повністю замінити людину на полі бою. Таке озброєння може кардинально змінити природу війни, а також вплинути на ставлення до неї як до соціального явища. Розглянуто негативні аспекти, пов’язані зі створенням смертельної автономної зброї, та ймовірність виникнення загроз геополітичній стабільності у світі. Автор також розмірковує, які асиметричні дії може застосувати Україна в умовах нинішньої агресії РФ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Подибайло, М. Т. "ПРОТИДІЯ УКРАЇНСЬКОГО ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ м. МАРІУПОЛЬ НЕГАТИВНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ВПЛИВУ В УМОВАХ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ (2014–2018 рр.)". Воєнно-історичний вісник 37, № 3 (30 вересня 2020): 157–72. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-37-3-157-172.

Повний текст джерела

Анотація:

Військові дії в умовах збройної агресії Росії на сході України здебільшого висвітлюються українською історичною наукою, в основному за характером використання сил та засобів Української армії, тактикою та стратегією бойових дій, матеріально-технічним забезпеченням особового складу тощо. Однак аналіз використання ворогом методів інформаційної боротьби є особливо важливим і мало вивченим. Зрештою, нехтування цим досвідом, не врахування його при оцінці загроз значно зменшує сили та ресурси, що витрачаються на побудову армії, а також значно збільшує витрати на безпеку та оборону держави. Особливо важ- ливо вивчити досвід участі місцевого волонтерського руху в організації протидії негативним інформаційним впливам в умовах збройної агресії. Волонтерський рух в Маріуполі виник стихійно, в умовах суспільно-по- літичної, соціально-економічної та соціокультурної монополії регіональних еліт. Відсутність будь-яких організованих сил опору в регіоні стало однією із ключових причин того, що саме в Донецькій і Луганській областях не було вчасно організовано спротиву гібридним загрозам з боку Росії. Тому досвід того, як волонтерський рух сприяв не лише мате- ріально-технічному забезпеченню Збройних сил України, але й протидії негативному інформаційному впливу противника є важливим напрямом дослідження з точки зору як військової історії, так і військових наук загалом. Ключові слова: волонтерський рух, негативний інформаційний вплив, інформаційна боротьба, російська збройна агресія.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Нікітчук, О. "Збройна боротьба УПА-Північ проти більшовицьких загарбників весною 1944 р." Вісник Національного університету "Львівська політехніка", № 555 (2006): 122–26.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Нікітчук, О. "Збройна боротьба УПА-Північ проти більшовицьких загарбників весною 1944 р." Вісник Національного університету "Львівська політехніка", № 555 (2006): 122–26.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Гриценко, І. "Збройна політична боротьба за створення флоту Української Народної Республіки у листопаді 1917". Пам"ятки України: науковий альманах, № 1/2 (47/48) (2018): 2–21.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Гриценко, І. "Збройна політична боротьба за створення флоту Української Народної Республіки у листопаді 1917". Пам"ятки України: науковий альманах, № 1/2 (47/48) (2018): 2–21.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Галушкка-Адайкін, А. Р. "Політична та збройна боротьба за незалежність Індонезії (кінець 1945 р. - 1946 р.)". Збірник наукових праць [Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди]. Серія "Історія та географія", вип. 47 (2013): 99–107.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Гриценко, І. "Збройна політична боротьба за створення флоту Української Народної Республіки у листопаді 1917". Пам"ятки України: науковий альманах, № 1/2 (47/48) (2018): 2–21.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Фтемов, Ю. О. "Підвищення живучості мостової переправи". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 4(45) (25 листопада 2021): 135–42. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.45.17.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасна збройна боротьба характеризується широкими можливостями впливу між протиборчими сторонами на мобільність військ (сил), шляхом руйнування (знищення) важливих об’єктів дорожньої інфраструктури, до яких належать мости (шляхопроводи) та ін. У статті, на основі класичних підходів та із урахуванням досвіду (особливостей) антитерористичної операції (АТО) та операції Об’єднаних сил (ООС), проведено аналіз існуючих способів виконання основних завдань інженерної підтримки мобільності військ (сил) в умовах подолання водних перешкод і запропоновано етапність щодо удосконалення організаційно-підготовчих, інженерно-технічних заходів, які спрямовані на підвищення живучості мостової переправи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Фігурний, Ю. С. "Зародження. створення і збройна боротьба Української повстанської армії за відновлення Самостійної Соборної Української Держави (міфи та реалії)". Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства 20 (2008): 374–91.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Горбань, А. В. "Збройна боротьба військових угруповань українського національно-визвольного руху з нацистським та радянським режимом у 40-х роках ХХ ст." Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, № 4 (2006): 137–42.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Горбань, А. В. "Збройна боротьба військових угруповань українського національно-визвольного руху з нацистським та радянським режимом у 40-х роках ХХ ст." Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, № 4 (2006): 137–42.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Горбань, А. В. "Збройна боротьба військових угруповань українського національно-визвольного руху з нацистським та радянським режимом у 40-х роках ХХ ст." Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, № 4 (2006): 137–42.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Kosaretsky, Yevhenii, Anatoliy Pavlikovsky, Kostiantyn Hunbin, Oleh Bondarenko та Michael Lavruk. "Щодо управління спроможностями забезпечення потреб збройних сил боєприпасами". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 3 (20 червня 2021): 89–97. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.3.9.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено аналіз завдань, що виконуються Збройними Силами України та заходів забезпечення боєприпасам Збройних Сил України в мирний і в воєнний час. Метою дослідження є аналіз відповідності між завданнями, що вирішують Збройні Сили України, та запасами боєприпасів, що призначені для забезпечення військ під час виконання ними завдань. На підставі систематизації літературних джерел та підходів до вирішення проблеми забезпечення Збройних Сил України боєприпасами з’ясовано, що за будь-яких умов обстановки Збройні Сили повинні забезпечити стримування збройної агресії проти України та надати їй відсіч, здійснювати охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законодавством України, а також брати участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом. Методичним інструментарієм проведеного дослідження стали аналіз, синтез, декомпозиція, досвід ведення бойових дій на Сході України. У дослідженні розглянуті процеси набуття потрібних спроможностей забезпечення боєприпасами Збройних Сил України в мирний і в воєнний час. Запропоновані показники та критерії оцінки ефективності спроможностей забезпечення потреб Збройних Сил боєприпасами. Запропонована інформаційно-логічна модель процесу забезпечення Збройних Сил боєприпасами в мирний час і в воєнний час, яка дає наглядне уявлення співвідношення завдань, що виконуються Збройними Силами України та заходів забезпечення боєприпасам Збройних Сил України в мирний і в воєнний час. Модель доцільно застосовувати у підтримці прийняття рішень під час організації заходів забезпечення Збройних Сил боєприпасами. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними для науковців та управлінців, які вивчають проблематику всебічного забезпечення боєприпасами Збройних Сил України під час проведення ними операцій зі стримування збройної агресії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Фтемов, Ю. О. "Обґрунтування складу комплекту технічних засобів інженерної розвідки шляхів руху військ (сил)". Системи озброєння і військова техніка, № 3(67) (24 вересня 2021): 45–51. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2021.67.06.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено аналіз способів ведення інженерної розвідки шляхів руху військ (сил) із урахуванням досвіду окремих етапів планування притаманних збройним силам країн-членів НАТО, а також особливостей їх застосування, інженерно-розвідувальними органами підрозділів Збройних Сил (ЗС) України під час проведення антитерористичної операції (АТО) та операції Об’єднаних сил (ООС). Враховуючи сучасний характер ведення збройної боротьби, що виокремлюється широкими можливостями впливу протиборчих сторін на мобільність військ (сил), шляхом руйнування (знищення) важливих об’єктів дорожньої інфраструктури запропоновано: етапність організаційно-підготовчих заходів (визначення: живучості шляхів пересування, темпу ведення розвідки та ін.), порядок вибору способу виконання завдань, а також обґрунтовано основні тенденції розвитку технічних засобів розвідки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

РЕЗНІК, Олег, Олег КУСТИНСЬКИЙ та Віталій ГАВРИЛЮК. "УДОСКОНАЛЕННЯ БОЙОВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ПІДРОЗДІЛІВ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ЩОДО БОРОТЬБИ З БРОНЬОВАНОЮ БОЙОВОЮ ТЕХНІКОЮ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 82, № 1 (2 лютого 2021): 156–67. http://dx.doi.org/10.32453/3.v82i1.536.

Повний текст джерела

Анотація:

Зважаючи на складну воєнно-політичну обстановку, яка склалась на північно-східних ділянках державного кордону нашої країни, можливість збройнної агресії зі сторони Російської Федерації проведено аналіз можливостей прикордонних підрозділів щодо боротьби з броньованими бойовими машинами. Однією з головних тенденцій, що впливають на воєнно-політичну обстановку в Україні є інтенсивна модернізація збройних сил сусідніми державами, а також активізація розробок озброєння та військової техніки нового покоління з принципово новими можливостями вогневого ураження і управління. Успішне виконання підрозділами Державної прикордонної служби України оперативно-службових завдань неможливе без відповідного знання тактики дій, тактико-технічних характеристик броньованої техніки противника, без вивчення досвіду форм і методів боротьби з броне об’єктами. Такі дані дають можливість синтезувати на основі порівняльно-історичного методу пропозиції щодо тактики дій прикордонних підрозділів при виконанні завдань за призначенням. Враховуючи велику кількість броньованих бойових машин Збройних сил Російської Федерації на сухопутних ділянках державного кордону, застосування танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів незаконних збройних формувань на сході України, автори вважають, що під час особливого періоду в підрозділах охорони державного кордону необхідно створити групи вогневого забезпечення. З урахуванням новітніх модифікацій броньованих бойових машин, наявності активного та динамічного захисту, до складу групи вогневого забезпечення в підрозділі охорони державного кордону обов’язково повинні входити новітні протитанкові ракетні комплекси. Ми розуміємо, що боротьба з бронетехнікою не є функцією підрозділів Державної прикордонної служби України, але наявність таких підрозділів, за нашою думкою, у випадку загострення ситуації або збройної провокації дозволить проводити стримання противника і надасть можливість здійснення маневру підрозділу охорони державного кордону у визначені райони та в подальшому виконувати оперативно-службові завдання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Ярош, С. П., та Д. О. Гур'єв. "Аналіз розвитку безпілотних літальних апаратів, способів їх бойового застосування та розробка пропозицій щодо організації ефективної боротьби з безпілотною авіацією". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 2(43), (11 травня 2021): 54–60. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.43.07.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано напрямки розвитку безпілотної авіації, особливо такого типу, як безпілотна ударна авіація, а також її застосування у останніх збройних конфліктах та тенденції розвитку її подальшого застосування. Аналіз показав, що боротьба сил та засобів протиповітряної оборони в останніх збройних конфліктах проти безпілотної ударної авіації є недостатньо ефективною внаслідок ряду факторів. Основним з них є випереджальний розвиток даних засобів повітряного нападу по відношенню до існуючих вогневих засобів протиповітряної оборони. З метою підвищення ефективності зенітного ракетно-артилерійського прикриття об’єктів та угруповань військ запропоновано створення системи боротьби з безпілотною ударною авіацією в частинах, угрупуваннях зенітних ракетних військ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Жарик, О. М., та А. В. Тристан. "Повітряна операція у військових конфліктах сучасності". Системи озброєння і військова техніка, № 2(66) (21 травня 2021): 23–31. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2021.66.03.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті визначені основні тенденції розвитку повітряних операцій у війнах (військових конфліктах) минулого та сучасності. Доведено, що переміщення збройної боротьби у повітряний простір піднімає роль авіаційної та протиповітряної компоненти збройних сил, від ефективності застосування яких буде залежати ступінь досягнення стратегічної мети воєнних дій. Наголошується, що повітряна операція є важливим компонентом операції з відсічі збройної агресії. Визначено, що сучасна концепція повітряної операції має вплинути на розвиток воєнного мистецтва, організацію підготовки, подальше реформування і розвиток Збройних Сил України та дозволить якісно реформувати Повітряні Сили та прискорити вступ України до НАТО. Основою успішного проведення повітряної операції є завоювання переваги у повітрі. Втрата переваги у повітрі ставить під сумнів успішність операції сил оборони держави з відсічі збройної агресії. За умови, якщо авіація та ППО, інші сили і засоби угруповання об’єднаних сил (сил оборони) будуть здатні виконати свої завдання в повітряній оборонній операції – тобто в операції з боротьби за перевагу в повітрі з оборонними цілями, то і угруповання Сухопутних військ будуть мати мінімальні втрати, збережуть свої бойові спроможності та будуть здатні виконати завдання в оборонній (наступальній або контрнаступальній) операції, інших операціях Об’єднаних сил.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Дрогобицький, Ігор, та Роман Романів. "ГЕРОЇКА НАЦІОНАЛЬНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ 1918–1919 рр. У ФОРМУВАННІ ІДЕЙНОГО ПІДҐРУНТЯ ЗБРОЙНОГО ЧИНУ ОУН (б) У ГАЛИЧИНІ (друга половина 1943 р. – початок 1944 р.)". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 32 (27 грудня 2019): 186–92. http://dx.doi.org/10.15330/gal.32.186-192.

Повний текст джерела

Анотація:

У матеріалах статті йдеться про тяглість традиції національної державотворчої боротьби у 20–40-х рр. ХХ ст. Представлено окремі аспекти використання етосу визвольних змагань українських збройних формацій 1917–1921 р. Організацією українських націоналістів (бандерівців) у Галичині в період Другої світової війни. Окреслено особливості вжитку керівництвом націоналістичного крила вітчизняного національно-визвольного руху Опору героїки військового чину національних мілітарних формацій періоду Західно-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки для створення ідеологічного підґрунтя процесу розгортання власних збройних сил – Української Народної Самооборони та Української Повстанської Армії. Простежено паралелі у означенні кінцевої мети збройної боротьби нації. Вказано також на відмінності у концепції та тактичних засобах осягнення національного суверенітету. Відзначено, що дослідження представленої теми уможливлюють глибше сприйняття загалом вітчизняного соціуму процесу відстоювання національних прав, а, зокрема, державної незалежності. У ході висвітлення теми зроблено акцент на використанні матеріалів підпілля та джерел мемуаристичного характеру.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Репіло, Юрій, Олег Головченко та Олексій Іщенко. "КОНТЕНТ-АНАЛІЗ УРОКІВ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ В НАГІРНОМУ КАРАБАСІ ЩОДО ВОГНЕВОЇ ПІДТРИМКИ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ АЗЕРБАЙДЖАНУ В НАСТУПАЛЬНИХ ДІЯХ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 84, № 1 (12 вересня 2021): 86–99. http://dx.doi.org/10.32453/3.v84i1.805.

Повний текст джерела

Анотація:

Здобуті уроки застосування військ (сил) у збройних конфліктах останнього десятиріччя показують, що актуальним науковим завданням воєнної науки в цілому та військового управління зокрема є дослідження ведення наступальних дій у сучасних умовах ведення збройної боротьби. Водночас контент-аналіз ведення збройної боротьби протиборчими сторонами в ході збройного конфлікту в Нагірному Карабасі восени 2020 року показав, що вирішальним чинником виконання завдань загальновійськовими формуваннями в наступальних діях залишається ретельно спланована та вчасно реалізована їх вогнева підтримка. Метою статті є висвітлення результатів контент-аналізу змісту джерел із пошукової системи “Google” здобутих уроків збройного конфлікту в Нагірному Карабасі щодо вогневої підтримки військових формувань Азербайджану в наступальних діях. Результати аналізу ведення контрнаступальної операції “Залізний кулак” показали, що головним засобом вогневої підтримки загальновійськових формувань Азербайджану в наступальних діях були безпілотні літальні апарати та артилерійські підрозділи. Обсяг завдань вогневої підтримки військових формувань Азербайджану в таких діях, що був покладений на артилерійські підрозділи, становив 35…45 % від загального. Передусім це пов’язано з тим, що для досягнення мети вогневої підтримки разом з артилерією застосовувалися боєприпаси, що баражують, та безпілотні літальні апарати. Одночасно, попри кількісну та якісну перевагу в силах і засобах вогневої підтримки, темп наступу протягом перших п’яти – шести діб становив 1…1,5 км на добу. Живучості артилерії як основного засобу вогневої підтримки під час атаки (прориву) позицій (оборонних рубежів) було досягнуто завдяки постійному маневруванню з метою зміни вогневих позицій. Тобто уроки збройного конфлікту в Нагірному Карабасі свідчать, що наступ залишається основним видом воєнних дій для досягнення мети збройної боротьби. Артилерійські підрозділи залишаються головними військовими формуваннями, які здатні забезпечити цілодобову результативну вогневу підтримку військових формувань у наступальних діях. Виконання завдання завоювання та утримання вогневої переваги може здійснюватися протягом декількох днів, а прорив оборонних рубежів у сучасних збройних конфліктах триватиме декілька тижнів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Kislitsyn, Andrey, та Nikolay Dorofeev. "Напрями розвитку вітчизняних самохідних артилерійських систем на основі аналізу зразків артилерійського озброєння провідних країн світу". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 6 (23 грудня 2021): 98–107. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.6.7.

Повний текст джерела

Анотація:

Збройна агресія Російської Федерації на сході України внесла суттєві корективи в вітчизняний розвиток озброєння та військової техніки як у нашій країни так і за кордоном. Розвиток артилерійського озброєння, як основного виду вогневого ураження противника за досвідом антитерористичної операції (операції Об’єднаних Сил), є пріоритетним, оскільки чималий відсоток завдань з вогневого ураження противника припадає саме на артилерію. В даній статті розглянуто питання щодо формування напрямків розвитку вітчизняних самохідних артилерійських систем на основі аналізу зразків артилерійського озброєння провідних у військовому відношенні країн світу. Слід зазначити, що широке впровадження сучасних технологій та науково-технічних рішень для підвищення ефективності застосування зразка озброєння та військової техніки є одним з головних напрямів розвитку артилерійського озброєння для часткового вирішення проблем, пов´язаних з розвитком форм збройної боротьби.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Ostapets, Oleg. "Вибір узагальнених показників для оцінювання розвитку Збройних Сил України". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 9, № 1 (19 березня 2019): 82–89. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2019.9.1.7.

Повний текст джерела

Анотація:

Загальною методологічною основою теорії будівництва та розвитку Збройних Сил України є діалектичний підхід, який орієнтує на виявлення реальних факторів і стійких зв’язків процесів збройної боротьби, дає змогу об’єктивно підходити до аналізу дійсності, розкривати напрями розвитку воєнної справи, основні тенденції її змін, а також визначати раціональні шляхи рішення завдань розвитку Збройних Сил України та їх підготовки до застосування. Метою даної статті є розроблення та використання переліку чинників, що впливають на розвиток Збройних Сил України та запропоновано вибір узагальнених показників для оцінювання їх розвитку та готовності до застосування. З огляду на це в статті проведено аналіз та обґрунтовано, що будівництво, та розвиток Збройних Сил України здійснюється під впливом сукупності зовнішніх та внутрішніх чинників воєнно-політичного, оперативно-стратегічного, соціального, фінансово-економічного, воєнно-технічного, та географічного характеру. Отже, вибрані узагальнені показники дають можливість об’єктивно охарактеризувати розвиток збройних сил та їх підготовку до застосування. Результати наведеного в статті дослідження можуть бути використаними вищим воєнно-політичним керівництвом країни під час прийняття рішень щодо подальшого розвитку Збройних Сил України, їх підготовки до застосування, а також в навчальному процесі Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Лобко, М. М. "Об’єднана операція як основна форма відсічі збройній агресії «гібридного» типу". Наука і оборона, № 2 (18 серпня 2021): 24–33. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2021-15-2-24-33.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі аналізу вітчизняного законодавства, сучасних тенденцій розвитку збройної боротьби досліджуються питання об’єднаної операції як основної форми відсічі збройній агресії «гібридного» типу. Розкриваються особливості сучасних воєнних конфліктів. Проводиться короткий історичний екскурс щодо зародження та розвитку операції як форми застосування військ (сил). Розкриваються особливості та визначаються сутність і теоретичні основи об’єднаної операції. Надається визначення об’єднаних сил, що здійснюють підготовку і проведення об’єднаної операції. Автор пропонує науковцям, експертам і практикам висловити свої погляди на сутність і теоретичні основи об’єднаної операції, що розглядаються у статті.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Молодцов, Віктор, Анатолій Писарєв, Ігор Радченко та Олександр Лисенко. "ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ РАДІОЕЛЕКТРОННОЇ БОРОТЬБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ США В АСИМЕТРИЧНИХ ДІЯХ ПОВНОМАСШТАБНОЇ СЕТЕЦЕНТРИЧНОЇ ВІЙНИ". Молодий вчений, № 1 (101) (31 січня 2022): 128–34. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-1-101-27.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі розглянуто особливості сучасних поглядів військового керівництва збройних сил США на сутність та роль радіоелектронної боротьби в асиметричних діях сучасної повномасштабної мережецентричної війни, відображені в офіційних документах міністерства оборони, комітету начальників штабів, а також у відкритих вітчизняних та зарубіжних джерелах. Показано сучасну термінологію радіоелектронної боротьби, прийняту в збройних силах США, враховано досвід застосування систем радіоелектронної боротьби у військових конфліктах початку XXI століття. Головна увага авторів приділена: основним причинам підвищення ролі радіоелектронної боротьби у сучасній мережецентричній війні; основним тенденціям розвитку радіоелектронної боротьби у збройних силах США та НАТО до 2025 р.; цілям радіоелектронної боротьби в операціях нового типу; основним принципам та завданням ведення радіоелектронної боротьби; сутності радіоелектронної атаки, радіоелектронного захисту, радіоелектронного забезпечення та радіоелектронного маскування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Данилюк, Ігор, та Володимир Наумов. "БОЙОВІ ДІЇ УГРУПОВАННЯ ВИСОКОМОБІЛЬНИХ ФОРМУВАНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ США В ОПЕРАЦІЇ БАГАТОНАЦІОНАЛЬНИХ СИЛ «БУРЯ В ПУСТЕЛІ» (1991 РІК) — ЯК ПРИНЦИПОВО НОВИЙ ВАРІАНТ ЗАСТОСУВАННЯ ВИСОКОМОБІЛЬНИХ ФОРМУВАНЬ В ОПЕРАЦІЯХ". Воєнно-історичний вісник 40, № 2 (21 червня 2021): 143–54. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-40-2-143-154.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті на матеріалах опублікованих джерел проаналізовано досвід бойових дій угруповання високомобільних формувань збройних сил США в операції «Буря в пустелі». Історичний досвід застосування, яких свідчить, що їх дії є найважливішою складовою операцій. Змінюються засоби збройної боротьби, розвиваються способи дій, розширюється коло завдань, які виконуються високомобільними формуваннями. Виявлено і досліджено, що в зазначеній операції був започаткований принципово новий варіант застосування цих формувань в операціях, а саме перенесені акценти їх застосування з наземного компоненту на повітряний і тим самим обраний найбільш раціональний спосіб застосування аеромобільного з’єднання. Ключові слова: армійська авіація, десантно-штурмові дії, з’єднання, підрозділ, тактика.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

СОФ’ЯК, Наталія. "ПОЛЬСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ НА ПОДІЛЛІ В 1863–1864 рр." Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 31 (28 грудня 2018): 87–97. http://dx.doi.org/10.15330/gal.31.87-97.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються причини поразки Січневого польського повстання 1863–1864 рр. на Поділлі та ставлення до нього місцевого населення. Незважаючи на спроби повстанців поширити визвольний рух у Подільській губернії, їхні плани не мали шансів реалізуватися. Розглянуто заходи подільського губернатора для придушення повстання з метою залучити українських селян на бік російського царизму. Проаналізовано “Золоту грамоту” 1863 р., видану організаторами повстання для втягнення селянства до визвольної боротьби поляків, а також протистояння місцевого українського селянства і польських повстанців. Російський уряд видав низку законодавчих актів, щоб придушити Січневе повстання. Одним з найважливішим заходів було створення сільських караулів для протидії польській збройній боротьбі. Вони виявилися досить ефективною силою через критичне ставлення до польських великодержавних ідей, спроб відновлення колишньої Речі Посполитої, в кордонах до 1772 р. Ключові слова: польське повстання, Поділля, польська шляхта, російський царизм, поміщики, поляки, подільський губернатор.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

НЕРОБА, Вадим. "РОЛЬ МІННОЇ ЗБРОЇ В СУЧАСНИХ ВІЙНАХ І ПРИКОРДОННИХ КОНФЛІКТАХ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (16 вересня 2020): 155–71. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.444.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аналізу сучасного досвіду застосування мінної зброї в локальних війнах, збройних і прикордонних конфліктах. На прикладі війн, починаючи з п’ятдесятих років минулого століття, показано, що використання мін здатне урівняти шанси сторін, що воюють, а також нейтралізувати переваги противника в інших видах озброєння. Такими війнами для дослідження були обрані: війна в Кореї (1950–1953 рр.); війна у В’єтнамі (1959–1975 рр.); війна в Афганістані (1979–1989 рр.); війни в Іраку (1991 р.; 2003–2011 рр.); грузино-абхазький збройний конфлікт (1992–1993 рр.); війни в Чечні (1994–1996 рр.; 1996–2006 рр.); війна на території колишньої Югославії (1991–2002 рр.); війна в Сирії (з 2011 р.). Аналізувалися з позиції застосування мін прикордонні конфлікти: М’янми – Бангладеш; Вірменія – Азербайджан; Таджикистан – Узбекистан; Південна Корея – Північна Корея; гібридна війна Росії проти України. Було виявлено дві особливості щодо мінної війни. Перша полягає в тому, що традиційні міни, які встановлюються вручну або засобами механізації, не тільки не втратили своїх позицій, але стали більш досконалими і такими, що складно виявляються. До них додалися дистанційно встановлювані міни, що роблять мінну війну більш динамічною і такою, що вписується в сучасну маневрену війну. Друга особливість виявилася в значному відставанні засобів протимінної боротьби, входженні їх у стан затяжної системної кризи, що теж зробило мінну війну ще більш привабливою. Аналіз досвіду застосування мін у локальних війнах, збройних і прикордонних конфліктах показав, що мінній боротьбі притаманні такі характерні риси: замість протяжних мінних полів зазвичай ставлять невеликі групи мін і навіть окремі міни; ці мінні групи й окремі міни найчастіше ставлять безсистемно, дуже часто – безграмотно; захоплюються установкою керованих мін; мінні поля, групи мін, а тим більше окремі міни прикривають вогнем; встановлені мінні групи і поля не фіксують у документах; використовується величезна кількість мін, детонаторів і вибухових речовин кустарного та напівкустарного виготовлення. Звертається увага на те, що спостерігається гнучка зміна тактики незаконних збройних формувань з мінування місцевості та доріг, застосування мінно-вибухових приладів різного принципу дії залежно від характеру дій військ, порядку руху військових колон і тактики дій інженерних підрозділів з перевірки на мінування шляхів руху військ, місцевості й об’єктів; широке використання нестандартних, специфічних способів протидії військам, що характеризуються прихованістю, раптовістю і підступністю, а також широким застосуванням воєнної хитрості. Ураховуючи розвиток мінної зброї, зроблено висновок про те, що вона продовжує залишатися важливим фактором у сучасних війнах і прикордонних конфліктах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Sasyn, H. V. "Інформаційна війна: сутність, засоби реалізації, результати та можливості протидії (на прикладі російської експансії в український простір)". Grani 18, № 3 (10 лютого 2015): 18–23. http://dx.doi.org/10.15421/1715052.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто сутність та специфіку інформаційної війни, яка як явище існує з давніх часів та є глобальним ресурсом сьогодення. Методи і засоби інформаційної боротьби є невід’ємною частиною сучасних збройних конфліктів, які здатні привести до трагічних наслідків. Встановлено проблему інформаційної війни в Україні та її передумови. Досліджено, що проти України вже давно здійснюються інформаційні атаки, які розхитують ситуацію всередині країни та створюють негативний імідж України в світі. Прикладом інформаційних атак зі сторони Росії є: нав’язування ідей федералізації, надання російській мові статусу другої державної, проблеми Чорноморського флоту, проблематика паливноенергетичного комплексу, проблеми Криму і кримських татар, звинувачення у продажу зброї у російськогрузинській війні тощо. Проаналізовано застосування Російською Федерацією проти України засобів та методів інформаційного впливу. Встановлено, що сьогодні Росія веде інформаційну боротьбу відкрито, не шкодуючи фінансування. Виявлені основні напрямки та способи маніпулятивних, психоінформаційних технологій Російської Федерації відносно України. Автором запропоновано підходи щодо захисту інформаційного простору та національної безпеки України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Шамко, В. Є., О. М. Жарик та В. В. Коваль. "Розвиток форм і способів застосування Повітряних Сил Збройних Сил України в сучасних умовах ведення збройної боротьби". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 2(31) (27 квітня 2018): 9–15. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2018.31.01.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Стрільчук, Людмила. "ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА США ПІД ЧАС ВОЄННОЇ КАМПАНІЇ В ІРАКУ В 1991–2011 РР." Litopys Volyni, № 25 (10 грудня 2021): 109–13. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.18.

Повний текст джерела

Анотація:

Однією з характерних особливостей сучасних міжнародних відносин є боротьба за розширення сфер впливу найрозвинутіших у політичному та економічному плані держав. Одним із потужних засобів розширення сфер впливу є встановлення контролю над інформаційним середовищем держави-суперника чи держави-конкурента. Проведення воєнних кампаній в Іраку об’єднаними силами США та коаліційних держав у період 1991–2011 рр. засвідчило важливість здійснюваної інформаційної політики щодо міжнародної спільноти у вирішенні збройних конфліктів і під час переходу до не збройних шляхів їх розв’язання. Дослідження державної інформаційної політики США під час згаданої воєнної кампанії є надзвичайно важливим, оскільки дає змогу: по-перше, вивчити досвід Сполучених Штатів Америки, які сьогодні володіють найпотужнішим апаратом інформаційної боротьби; по-друге, простежити процес удосконалення політико-правової бази і прийомів реалізації на практиці державної інформаційної політики; по-третє, простежити реалізацію інформаційної політики у ході військових дій в Іраку. Окрім того, стаття має на меті здійснення аналізу інформаційно-пропагандистського забезпечення всіх етапів військової кампанії в Іраку. Розкрито об’єкти, суб’єкти, напрями, форми та засоби реалізації державної інформаційної політики США та охарактеризовано основні тенденції її здійснення. Велике значення під час здійснення інформаційно-пропагандистських кампаній належить засобам масової інформації. З огляду на важливість сучасної системи безпеки України, особливо в умовах російської військової агресії, вивчення засобів та методів зовнішнього інформаційного втручання у внутрішні справи країн видається особливо актуальним. Саме тому у запропонованій науковій розвідці вдамося до аналізу практичної реалізації державної інформаційної політики США під час військової кампанії в Іраку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Неїжпапа, О. Л., А. А. Тарасов та С. В. Яким’як. "Проблемні питання та перспективи розвитку Військово-Морських Сил Збройних Сил України". Наука і оборона, № 3 (12 листопада 2021): 36–40. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2021-16-3-36-40.

Повний текст джерела

Анотація:

В умовах значного розширення обсягів гібридних дій Російської Федерації в Чорному та Азовському морях суттєво зросла важливість ефективного виконання завдань із забезпечення національної безпеки України та міжнародної безпеки в Азовсько-Чорноморському регіоні. У статті на підставі аналізу досвіду ведення бойової діяльності на морі в умовах триваючих гібридних дій визначені принципи сучасної збройної боротьби на морі, наведений перелік основних завдань Військово-Морських Сил Збройних Сил України в сучасних умовах, накреслені основні напрями й заходи розвитку родів сил і військ, зокрема надводних сил, морської авіації, берегових ракетно-артилерійських військ, морської піхоти, та визначений доцільний порядок нарощування спроможностей сил (військ) з урахуванням військової допомоги країн – партнерів України для забезпечення національної безпеки на морі, відсічі та стримування агресивних дій Росії з морських напрямків, забезпечення безпеки в Азовсько-Чорноморському регіоні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Алещенко, В. "Інформаційно-психологічний вплив у ході збройної боротьби". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки, вип. 1 (38) (2018): 6–10.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Туранський, Микола Олександрович, Олександр Вікторович Пулим та Ольга Володимирівна Корольова. "ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА ЗАСТОСУВАННЯ РОЗВІДУВАЛЬНИХ І РОЗВІДУВАЛЬНО-УДАРНИХ БЕЗПІЛОТНИХ КОМПЛЕКСІВ У ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТАХ СУЧАСНОСТІ". Військово-науковий вісник, № 35 (9 липня 2021): 252–67. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.35.2021.252-267.

Повний текст джерела

Анотація:

Безпілотні літальні апарати стали невід’ємною частиною сучасних воєн. В історичному аспекті проаналізовано досвід застосування безпілотних авіаційних комплексів (БпАК) під час збройних конфліктів наприкінці ХХ та на початку ХХІ ст. Докладно висвітлено роль безпілотних літальних апаратів у війнах на Близькому Сході, у районі Перської затоки, в Сирії, Афганістані. Показано, як за їх допомогою вирішувалися завдання військової розвідки. Розглянута революція у військовій тактиці збройної боротьби, конструктивні зміни безпілотників від війни у В’єтнамі до подій наших днів. Аналіз локальних воєнних конфліктів останніх десятиріч, подій на Сході України, в Нагірному Карабаху доводить закономірність збільшення завдань, що виконують безпілотні літальні апарати. Привабливість сучасних БпАК для армії будь-якої країни обумовлена можливістю отримувати в масштабі реального часу розвідувальну інформацію, здійснювати нанесення ударів по противнику без участі людини. Наукову новизну роботи становить дослідження основних тенденцій подальшого розвитку та застосування безпілотної авіації, багатоцільового використання БпАК, їх інтеграції із засобами ураження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Демідов, Б., М. Луханін, О. Величко, Д. Гриб та О. Хмелевська. "Проблематика теорії і практики управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення в умовах обстановки, що динамічно змінюється в районі бойових дій". Озброєння та військова техніка 23, № 3 (26 вересня 2019): 26–39. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2019.3(23).26-39.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються проблемні системно-концептуальні аспекти планування і ведення об'єднаних (міжвидових) операцій угрупованнями збройних сил і оперативного управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення в умовах динамічної зміни оперативно-стратегічної і оперативно-тактичної обстановки на театрі військових дій (в районі бойових дій). Виділяються основні елементи, проблеми і напрямки діяльності інноваційного характеру, що охоплюються проблематикою теорії і практики управління складними багатоструктурними системами військового призначення. Аналізуються фактори, що обумовлюють необхідність розвитку теорії і практики управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення. Серед проблем, що пов'язані з цим управлінням, виділяються такі актуальні проблеми, як: забезпечення ефективного управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення в умовах динамічної зміни обстановки на полі бою в умовах активного антагоністичного протистояння противника; автоматизації та інформатизації оперативного управління операціями (що виконуються угрупованнями збройних сил в умовах динамічної зміни оперативно-стратегічної (оперативно-тактичної) обстановки на театрі воєнних дій (в районі бойових дій); інші проблеми, від якості результатів і повноти вирішення яких, зазвичай, буде залежити практична реалізація ефективного управління операціями (бойовими діями) об'єднаних (міжвидових) угруповань збройних сил у динаміці ведення збройної боротьби з угрупованнями військ противника. Значна увага приділяється науково-методичним питанням дослідження процесів управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення і створення інтегрованої системи підтримки прийняття управлінських рішень, а також адаптивної трансформації організаційної структури даних систем до умов динамічної зміни обстановки в районі ведення бойових дій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Feshchenko, Igor. "ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА ЯК ОРГАНІЧНА СКЛАДОВА СУЧАСНОГО ЗБРОЙНО-ПОЛІТИЧНОГО КОНФЛІКТУ". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, № 1 (24 липня 2021): 96–103. http://dx.doi.org/10.15421/352111.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аналізу змісту поняття «інформаційна війна», її форм і методів ведення. Розкрито основні маніпулятивні прийоми та технології, їх вплив на свідомість, самовизначення та поведінку людини. Обґрунтовано перспективність інформаційно-психологічних операцій як одного з найважливіших чинників успіху у збройно-політичних конфліктах та воєнних кампаніях ХХІ століття. Інформаційна війна визначається як складова частина ідеологічної боротьби. Її ефективність обумовлена тим, що такі війни не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється засобів до існування. Інформаційні війни є непомітними війнами, що породжує легковажне ставлення до них.Розглянуто специфіку інформаційної війни в контексті агресії Росії проти України. Збройне протистояння проти України розпочалась з інформаційної війни, яка продовжується паралельно з розгортанням збройного конфлікту на сході України. Акцентується увага на такій важливій формі інформаційної війни як психологічна війна. Вплив на психіку людини шляхом залякування, погроз із метою спонукання до певної запланованої моделі поведінки характеризується як психологічний або психотропний тиск. Метою залякування, погроз є спонукання до певної запланованої моделі поведінки. Досліджено основні типи інформаційно-психологічної зброї, методи її застосування, які спрямовані на придушення, знищення, дезорганізацію та дезорієнтацію об’єктів впливу. Інформаційно-психологічна зброя здатні порушити психічне здоров’я населення, спонукати до спонтанних дій, спричинити тимчасові чи незворотні зміни, спрямувати особистість в необхідному для суб’єкту впливу напрямі. Визначено напрямки протидії інформаційній агресії, вдосконалення захисту інформаційного простору та інформаційної безпеки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Повторева, Світлана Михайлівна, та Ірина Іванівна Старовойтова. "БОРОТЬБА МАГНАТІВ ОСТРОЗЬКИХ ПРИ ПІДТРИМЦІ ПРОТЕСТАНТІВ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ: УРОКИ ІСТОРІЇ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 25 (26 листопада 2019): 82–90. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i25.872.

Повний текст джерела

Анотація:

Предметом дослідження статті є релігійна діяльність князів Острозьких, які обороняли Православну Церкву і права віруючих цієї Церкви проти експансії католицизму і у зв’язку з цим намагалися організувати союзи с протестантами. Автори аналізують об’єктивні та суб’єктивні фактори, що привели до зближення православних і протестантів у цій боротьбі, та наслідки протистояння представників різних християнських віросповідань на теренах Речі Посполитої в ХVI-ХVII ст. Для розуміння складної релігійної ситуації сучасної України здійснюється певний історичний екскурс, аналізуються головні тенденції, характерні для минулих часів, та виявляються подібні явища в нинішніх умовах. Показано, що у формуванні релігійних засад української культури визначна роль належить видатному діячу вітчизняної історії, магнату Костянтину Василю Острозькому. Головною метою Унії, якщо б вона відбулася, він вважав не підкорення православних Папі Римському, а заснування шкіл, освіту проповідників і поширення релігійної освіти загалом. Наполягання на єдності віруючих у сповідуванні істинного християнства, гостра критика агресивної політики католицизму щодо інших християнських віросповідань, готовність чинити опір цим зазіханням (в тому числі і збройний), дорікання за лицемірство католицьких священиків, що не дотримуються своїх же настанов (зокрема целібату), - все це робить К. В. Острозького активним оборонцем православної віри, так би мовити, «лицарем православ’я . Показана наявність своєрідних латентних протестантських мотивів у світогляді К. Острозького. Виявлені екуменічні аспекти діяльності князя К. Острозького. Змальовані драматичні подієві перипетії боротьби князя К. В. Острозького щодо захисту православної віри. Проаналізовані причини невдалого спротиву князів Острозьких експансіонізму Римо-католицької церкви. Виявлено аналогії релігійної боротьби минулих часів і нинішньої релігійної ситуації в Україні. Розглянуті можливі перспективи еволюції релігійної ситуації в сучасній Україні у зв’язку з налаштуванням чималої частини громадян нашої держави на західноєвропейські цінності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Пічугін, М. Ф., Я. М. Кожушко, Д. А. Іщенко, В. А. Кирилюк та О. О. Клімішен. "Підхід до оцінювання носіїв спроможностей радіоелектронної боротьби, необхідних для виконання завдань радіоелектронного подавлення". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 2(43), (11 травня 2021): 31–37. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.43.04.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються питання, пов’язані з розробленням елементів науково-методичного апарату оцінювання військ (сил) щодо інтегрованої категорії спроможностей захист та живучість за складовою радіоелектронної боротьби. З врахуванням особливостей основних (додаткових) вимог спроможностей, обумовлених певною відмінністю завдань військових частин (підрозділів) кожного виду Збройних Сил, запропоновано узагальнений методичний підхід до оцінювання спроможностей сил та засобів, потрібних для виконання завдань радіоелектронної боротьби.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Ярош, С. П., та Д. О. Гур’єв. "Обґрунтування можливості застосування сучасного, удосконаленого та перспективного озброєння для боротьби з безпілотними літальними апаратами в угрупованні зенітних ракетних військ". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 3(44) (22 липня 2021): 88–100. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.44.10.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено дані та здійснено аналіз особливостей озброєння для протидії безпілотним літальним апаратам (БЛА) для підсистем розвідки, вогневого впливу та радіоелектронної боротьби (РЕБ) при створенні системи боротьби з безпілотною авіацією (БА) в угрупованні зенітних ракетних військ (ЗРВ). Крім озброєння українського виробництва проаналізовано характеристики та можливості озброєння іноземного виробництва. Визначені відмінності у тактико-технічних характеристиках та можливі напрямки удосконалення озброєння. Результати проведеного аналізу необхідно використати для комплектування відповідним озброєнням системи боротьби з БЛА в угрупованнях, частинах, підрозділах ЗРВ Повітряних Сил (ПС) Збройних Сил (ЗС) України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Aleschenko, V. "THE INFORMATIONAL-PSYCHOLOGICAL INFLUENCE DURING THE ARMED STRUGGLE." Visnyk Taras Shevchenko National University of Kyiv. Military-Special Sciences, no. 1 (2018): 6–10. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2217.2018.38.6-10.

Повний текст джерела

Анотація:

The article highlights the essence of the concept and general trends in the implementation of the information-psychological influence in the course of armed struggle. Informational and psychological component in military affairs that dominates in countries such as the United States, Germany , Great Britain, France, China, Russia and the main tasks assigned to the special forces information (force) are considered. Some priority areas to counter the information-psychological influence in the course of armed struggle are proposed. Keywords: the information-psychological influence, informational and psychological confrontation, information and psychological operations, informational-psychological action, informational-psychological activities.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Snitsarenko, P. M. "Головна закономірність збройної боротьби та базові умови досягнення перемоги". Наука і оборона, № 1 (27 лютого 2019): 18–24. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2017-0-1-18-24.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Ільяшов, О. А. "Тенденції розвитку збройної боротьби у війнах четвертого-шостого поколінь". Наука і оборона, № 3 (2009): 43–48.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Стасюк, С. "Зародження та розвиток військово-гуманітарної традиції ведення збройної боротьби". Віче, № 22 (283) (2010): 29–32.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Сніцаренко, П. М. "Головна закономірність збройної боротьби та базові умови досягнення перемоги". Наука і оборона, № 1 (2017): 18–24.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Фурдик, В. Д. "ДОСВІД ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИХ КАДРІВ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ У КРАЇНАХ СПІВДРУЖНОСТІ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 3 (18 лютого 2022): 145–55. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.20.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано досвід організації військової медицини та підготовки управлінських кадрів у Республіці Білорусь, Республіці Казахстан, Республіці Узбекистан, Республіці Молдова. Проведено науково-теоретичне дослідження формування та реалізації стандартів НАТО у підготовці керівних кадрів для збройних сил країн СНД, визначено шляхи створення та розвиток системи підготовки військово-медичних кадрів у цих державах. Протягом останніх десятиліть країни СНД ведуть ґрунтовну дискусію щодо того, як надати людині належні знання та вміння для забезпечення гармонійної взаємодії із глобальним суспільством, яке швидко розвивається. Відбувається нарощування процесів переоснащення медичної служби медичним майном, підвищення ролі медичного забезпечення військових і гуманітарних операцій у різних регіонах ближнього та далекого зарубіжжя, що впливає на рівень вимог до медичних кадрів, до якості їхньої підготовки. Встановлено, що кожна з перерахованих вище держав прагне створити свою систему підготовки високопрофесійних військових лікарів для потреб власних збройних сил, переосмислити той багаж знань, вмінь та оснащення, яке перейшло у спадок від колишнього СРСР. Кінцевою метою таких перетворень є формування добре підготовлених і оснащених армій, здатних ефективно та вчасно надавати медичну допомогу пораненим, вміло організовувати та надійно керувати медичним забезпеченням, захищаючи національні інтереси країни. Проблема підготовки керівних кадрів відомчої медицини нині знаходяться на етапі масштабних перетворень, викликаних порушенням чинної системи стратегічної стабільності у світі, зміною воєнних загроз для України, новими засобами та способами збройної боротьби. У статті наголошено на тому, що питання підготовки військово-медичних фахівців для власних збройних сил кожної держави особливо стає актуальним у період її реформування. Аналогічні структурні перетворення відбуваються й у медичній службі. Накопичений світовий досвід організації медичного забезпечення будь-якого збройного конфлікту показує, що результат лікування поранених насамперед залежить від підготовленості кадрів, часу надання своєчасної та повноцінної медичної допомоги, результатів наукових досліджень, а це вимагає якнайшвидшого впровадження у практику отриманих результатів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Бокачов, Сергій Вікторович, Валерій Ілліч Мокоївець та Олександр Юрійович Федоров. "РОЗВИТОК ДИВЕРСІЙНОЇ БОРОТЬБИ У ХХ СТОРІЧЧІ ТА ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Військово-науковий вісник, № 36 (16 листопада 2021): 273–84. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.36.2021.273-284.

Повний текст джерела

Анотація:

Аналізуються воєнно-історичні аспекти виникнення і розвитку теорії та практики ведення диверсійної боротьби в ході світових війн різних історичних етапів. Акцентується увага на диверсійній діяльності, розгорнутій Російською Федерацією під час підготовки та у ході здійснення агресії проти України. Зазначається небезпека диверсійної діяльності противника: навіть поодинокий диверсійний акт може завдати серйозної шкоди економіці держави, порушити ритмічність роботи окремої галузі народного господарства або сповільнити темпи розбудови економіки країни в цілому, завдати моральної шкоди населенню країни. Воєнна наука має постійно вивчати та оперативно реагувати на зміни особливостей ведення бойових дій в сучасній та у майбутній війні, всебічно аналізувати зміни, які відбуваються в умовах ведення збройної боротьби та враховувати чинники, які на них впливають, а також перспективні тенденцій розвитку воєнної науки. Виходячи з оцінювання тенденцій розвитку способів ведення війни можна стверджувати, що диверсійні дії будуть і надалі відігравати значну роль у способах ведення збройної боротьби усіма протидіючими сторонами. Зазначається, що протидія їм вимагає завчасного опрацювання питань організації і ведення диверсійної боротьби, обліку та вивчення усіх даних, які стосуються дій противника, відповідного планування, грамотного визначення задач і раціонального розподілу їх між силами і засобами, які залучаються. Не менш важливим є питання наявності в секторі оборони і безпеки держави необхідних військових формувань, укомплектованих навченим особовим складом і необхідними зразками озброєння, військової і спеціальної техніки, які б забезпечили якісне виконання визначених для них спеціальних та специфічних завдань.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Tkach, Mykola, Sergey Yasenko, Ruslan Boyko та Dmytro Drynov. "Роль і місце систем автоматизації та інформатизації в розвитку потенціалу сектору безпеки та оборони". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 2 (30 квітня 2021): 222–30. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.2.19.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття є цікавою для фахівців в сфері військового управління, які займаються дослідженням проблем розвитку систем автоматизації діяльності збройних сил (ЗС) та автоматизованих систем управління (АСУ). Метою статті є дослідження тенденцій розвитку автоматизації та інформатизації в оборонній сфері держав світу та існуючого ринку інформаційних систем. В процесі досягнення мети дослідження використані наступні методи наукового пізнання: аналізу, синтезу, індукції, дедукції, порівняння, системного підходу. В статті показано актуальність питань розвитку систем автоматизації та інформатизації в оборонній сфері. Наведено досвіт ЗС Російської Федерації (РФ) у впровадженні вказаних підходів та наголошено на критичній необхідності впровадження інформаційних систем в ЗС України, які повинні стримувати збройну агресію РФ. Проведено аналіз світових тенденцій розвитку ринку інформаційних систем, які повинні задовольняти оборонні потреби держав світу. У зв’язку з розвитком технологій, удосконаленню старих і створення новітніх зразків озброєння і військової техніки (безпілотні системи, космічні технології, мережецентричний підхід до побудови системи управління військами, штучний інтелект тощо), використання яких не можливе без впровадження сучасних інформаційних систем, наголошено на важливості їх впровадження в ЗС України з метою не допущення відсталості від світових тенденцій в конкурентній боротьбі армій світу. Особливо ці питання є важливими на фоні війни з РФ та інтеграції України з країнами-членами НАТО, які є передовими в світі за технологічними інноваціями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

СВЯТОЦЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР, та ІГОР БОЙКО. "Витоки, етапи становлення та розвиток української державності". Право України, № 2020/01 (2020): 17. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-01-017.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена висвітленню витоків, етапів становлення і розвитку української державності. Зазначено, що державність є результатом матеріального і духовного розвитку цілої нації. З’ясовано, що зміст державності є значно ширшим порівняно з поняттям “держава”. Державність має своїм результатом створення держави як підсумок розвитку української нації. Державність є своєрідним фундаментом, корінням держави, а остання, зі свого боку, є однією зі складових – своєрідним вінцем державності. Ознаки державності: 1) реалізація права нації на політичне само визначення, державну незалежність, що є першим кроком на шляху до створення власної держави; 2) наявність органів публічної влади, яка виступає у двох формах: а) державна влада, до якої належать: глава держави; органи законодавчої, виконавчої та судової влади; правоохоронні органи (поліція, органи держбезпеки, прокуратури, збройні сили тощо); б) муніципальна влада, до якої належать представницькі та виконавчі органи влади, органи місцевого самоврядування; 3) державний суверенітет, який передбачає верховенство держави на своїй території і незалежність у міжнародних відносинах; 4) система правових норм (закони та підзаконні акти), які регулюють відповідні суспільні відносини; 5) міжнародне визнання держави та, як наслідок, її міжнародна правова ідентифікація; 6) державні символи – це закріплені в законодавстві офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які символізують суверенітет держави. Для української нації становлення національної державності відбувалося досить складно й упродовж тривалого часу. Творцем української державності була українська нація як конкретно-історична форма соціальності українців, яка об’єднана єдиною мовою, територією, історією, культурою, релігією, правом, глибинними економічними зв’язками, певними рисами культури та характеру. Українська нація упродовж багатьох віків проживає на території сучасної України, понад 1 000 років тому почала створювати свою державність у надзвичайно складних умовах, зокрема тому, що не мала захищених природою кордонів, зате мала агресивних ближчих і дальших сусідів. Історія української державності – це фактично історія національно-визвольної боротьби українського народу за свою державу. Ця боротьба була спрямована на визволення українського народу з-під іноземного панування та здобуття національної державної незалежності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Слюсаренко, Павло. "АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В БОРОТЬБІ ЗА УКРАЇНСЬКУ НАЦІОНАЛЬНУ ДЕРЖАВНІСТЬ У ЛИСТОПАДІ 1920 РОКУ". Воєнно-історичний вісник 39, № 1 (10 липня 2021): 23–37. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-39-1-23-37.

Повний текст джерела

Анотація:

Cтаття підготовлена на основі маловідомих сторінок в історії боротьби українського народу за свою національну державність у період Російсько-польської війни, на завершальному етапі її активної фази у листопаді 1920 року. Розкрито причини та особливості прийняття рішень українським державним і військовим керівництвом щодо продовження збройної боротьби самотужки, після втрати союзницької допомоги з боку Польської Республіки. Розкрито маловідомі факти підписання російсько-польського перемир’я, тактики бойових дій між червоноармійськими та українськими військами на лівому березі Збруча. Вказано на головні причини поразок і невдач Української армії, які призвели до відступу на польську територію з подальшим її інтернуванням. Ключові слова: Українська Народна Республіка, Російсько-польська війна, армія УНР, Військо Польське, Польська Республіка, командувач, старшина, козак.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Лісіна, Світлана. "ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ ОУН: ОФІЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛІСТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ". Problems of humanities. History, № 8/50 (28 грудня 2021): 170–84. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.8/50.240961.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Мета дослідження – показати цінність правової документальної бази ОУН для створення національних збройних сил, за відновлення української державності. Методологія дослідження опирається на принцип історизму та порівняльний аналіз основних правових документів Організації Українських Націоналістів. Наукова новизна полягає у здійсненні однієї із перших спроб порівняльного аналізу конкретних правових документів ОУН (програма організації, заява, відозва, комунікат, меморандум, рішення, інструкції та інші). Висновки. На основі фондів: Державного архіву Львівської області (ДАЛО), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОУ), Центрального державного архіву громадських об՚єднань України (ЦДАГОУ), Центрального державного історичного архіву України, м. Львів (ЦДІАЛУ), націоналістичних газет та праць істориків О. Кентія, І. Гавриліва, Ю. Киричука, П. Мірчука, М. Посівнича щодо діяльності ОУН в 1929–1939 рр., висвітлено особливості і значення правових документів у формуванні Організації та її боротьбі. Програма ОУН як правовий документ висвітлює силове розв՚язання українського питання в умовах окупації. Означення устрою Великого Збору ОУН твердять, що Український націоналізм є духовним і політичним рухом. Маніфестом можемо вважати звернення Конгресу Українських Націоналістів 1929 р. до українців про утворення ОУН. Через «Заяву УВО до всього культурного світу» організація охарактеризувала політику Польщі щодо українців. Інструкції у сфері організаційної діяльності ОУН стосувалися передовсім розвідки та служб ОУН і друкувалися в газеті «Сурма». Рішення Празької конференції мали забезпечити підготовку кадрів для майбутнього військового конфлікту. Як видно із правових офіційних документів, Організація створювалася як організація військовиків з метою боротьби за визволення свого народу. Жанри документів також підтверджують глобальність ОУН і її можливість роботи на державному рівні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Volkov, Evgeniy, та Anatolii Loishyn. "Фінансування Міністерства оборони України як фактор впливу на систему ресурсного забезпечення потреб оборони". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 2 (30 квітня 2021): 198–208. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.2.17.

Повний текст джерела

Анотація:

Результати дослідження викликають цікавість у науковців та управлінців, які обіймаються проблематикою всебічного забезпечення потреб оборони України. В умовах збройної агресії Російської Федерації на сході України та тимчасової анексії АР Крим забезпечення нагальних потреб оборони України є найвищим пріоритетом державної політики. Інтеграція України у Європейський простір та намагання набути довгоочікуваного членства в НАТО потребує перегляду та удосконалення механізмів забезпечення національної безпеки України, у тому числі, ресурсного забезпечення. Ключовим питанням статті є здійснення аналізу динаміки видатків з державного бюджету на потреби Міністерства оборони України в умовах триваючої агресії з боку РФ та напрями їх використання. Невід’ємним аспектом в процесі вивчення даної тематики став аналіз витрат на розвиток, закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння, військової техніки, засобів, обладнання та динаміки обсягів видатків на утримання Збройних Сил України. Наведено динаміку показників номінального ВВП до потреби оборонних видатків. Запропоновані мінімальні кроки для удосконалення існуючого механізму фінансового забезпечення потреб оборонного, оборонно-промислового комплексу, створення ефективної системи управління в кризовий період. Проведений у статті аналіз дозволив ідентифікувати наявні прогалини бюджетного процесу, що проявляються за рахунок нестабільно орієнтовних показників видатків, мінливості затверджених планів асигнувань, до яких вносяться постійні зміни. Підтверджена необхідність у розподілі видатків на потреби відповідно до найкращих світових практик. Ключовим питанням у контексті проблематики дослідження виділено тривалу економічну та політичну кризу та наявність тривалої боротьби з корупцією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Збройна боротьба"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями