Статті в журналах з теми "Збитки підприємства"

У статті розглянуто динаміку кількості підприємств за їх розмірами та наведено чистий прибуток (збиток) від їхньої діяльності. Установлено, що значна кількість різних за розмірами підприємств щорічно зазнає збитків. Для уникнення даної тенденції підприємствам доцільно вчасно використовувати санаційні заходи, які здатні вивести підприємство з незадовільного фінансового стану, поліпшити його платоспроможність та прибутковість. Розглянуто трактування поняття «санація» вітчизняними та зарубіжними науковцями. Установлено, що залежно від характеру антикризових заходів підприємство може застосовувати у своїй діяльності захисну та наступальну тактики. Наведено характеристики зовнішньої та внутрішньої санації. Розглянуто основні види зовнішньої санації, джерела отримання грошових надходжень під час відновлення боргової платоспроможності підприємства та форми санації з урахуванням чинника фінансового забезпечення.

Використання кадрового потенціалу та його оцінка є дієвим методом управління персоналом, що дає змогу дослідити потенційні можливості працівників та доцільність інвестицій у персонал. Залежно від стратегії та форми підприємства кожний від оцінювання вимагає певних показників та методик. У статті розглянуто найбільш поширені та ефективні з них. Оцінка ефективності кадрового потенціалу служить для координації та поліпшення управління кадрами підприємства та формування системи розвитку персоналу. У сучасному економічному середовищі не існує єдиного підходу до оцінки кадрового потенціалу. Але це можна розглянути з позитивного боку, адже кожне підприємство може вибрати або розробити саме ту методику, яка є найбільш привабливою та дієвою в конкретних умовах певної організації. Сучасні методи оцінки кадрового потенціалу та його використання визнані ефективними, але не універсальними, тобто кожне підприємство повинне засновуватися на своїх індивідуальних факторах роботи, особливостях господарювання у галузі та економічних умовах країни у цілому. Управління кадровим потенціалом підприємства незалежно від його розмірів та кількості персоналу є одним із найважливіших чинників функціонування та розвитку економіки на рівні організації, країни та світу в цілому, адже жоден суб’єкт господарювання не зможе існувати без робочої сили. Саме кваліфікація кадрів підприємства, їх рівень освіти та професійні навички мають прямий вплив на розвиток та просування бізнесу, а їхні потенційні можливості є базою для подальшого зростання економіки регіону та країни. Головним чинником, що має сильний негативний вплив на ефективність кадрового потенціалу, є втрата працівників унаслідок плинності кадрів. Саме заради результативності інвестицій у персонал та успішності управління кадровим потенціалом підприємство має забезпечити низький рівень плинності своїх кадрів та високий рівень стабільності трудових ресурсів, адже через звільнення кадрів організація несе збитки та втрачає час на пошук, підготовку та впровадження нових працівників, які потребують особливої уваги керівництва на початку своєї трудової діяльності.

У статті розглянуто місце розрахунків із постачальниками й підрядниками у діяльності підприємств, у т. ч. аграрних, зокрема у наявності кредиторської заборгованості та управління нею. Виявлено чинники, які спричиняють її мимовільне приховування через недосконалість в обліку та аналізі, порушення платіжної дисципліни, погіршення ділової репутації та збитки. Установлено, що одним із найбільш поширених видів поточних зобов’язань є саме розрахунки з постачальниками та підрядниками підприємства або кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Наведено найбільш типові приклади таких ситуацій та їхні наслідки. Виявлено, що в умовах прискорення всіх процесів господарської діяльності, з одного боку, і наявності інфляції – з іншого, ліберальної валютної політики значення та роль своєчасних розрахунків із постачальниками і підрядниками по кредиторській заборгованості зростають, як і їх правильний та своєчасний облік для потреб управління. Обґрунтовано пропозиції щодо обліку розрахунків та кредиторської заборгованості, спрямовані на вдосконалення управління ними.

Актуальність теми дослідження. Одним з альтернативних рішень питання другого незалежного джерела живлення електроспоживачів можуть бути використані джерела розосередженої генерації, розташованої на території підприємства, з метою електропостачання відповідальних електроприймачів у аварійних ситуаціях та в інших псевдоаварійних режимах роботи, з метою зменшення витрат за спожиту електроенергію та підвищення рівня надійності електропостачання. Водночас аналіз розподілу потоків споживання електроенергії свідчить, що велика частка електричної енергії припадає саме на локальні енергетичні об’єкти. Це обумовлює загалом актуальність ви-вчення питання особливостей прогнозування електроспоживання з мережі в умовах підприємств та актуальності застосування при цьому комбінованого підходу, особливо при впровадженні в структуру електропостачання цих підприємств розосередженої генерації. Постановка проблеми. Проблемою цієї роботи є питання підвищення енергоефективності гірничорудних підприємств. До того ж досвід показує, що попри недовантаження електричних потужностей, збитки від аварійних перерв енергозабезпечення з кожним роком зростають.Аналіз останніх досліджень і публікацій. У попередніх авторських дослідженнях було обґрунтовано необхідність оптимізації режимів роботи електричного обладнання гірничорудних підприємств у разі застосування розосередженої генерації. За критеріями економічності та ефективності передбачається формування ефективних режимів в умовах постійного зростання навантаження електроспоживачів та збільшення реальної складової спожитої електричної енергії (ЕЕ), згенерованої при використанні розосередженої генерації. Для досягнення максимального економічного ефекту при застосуванні розосередженої генерації в умовах гірничорудних підприємств, систем керування навантаженням та акумулюючого обладнання, особливо важливим є організація планування електроспоживання, оперативного й оптимального вибору режимів генерації електричної енергії, розосередженої генерації та оперативного керування режимами роботи енергетичного обладнання, яке використовується для забезпечення ефективного й безперебійного функціонування обладнання електроспоживачів гірничорудних підприємств, з метою здешевлення видобування залізорудної сировини, в умовах узгодження режимів роботи джерел генерації гірничорудних підприємств і зовнішньої електромережі.Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Враховуючи складність технологічного процесу та специфіку функціонування гірничих підприємств, актуальним науково-практичним завданням є розробка методу оптимізації режимів роботи енергетичного обладнання залізорудних підприємств при впровадженні в структуру електропостачання цих підприємств розосередженої генерації. Постановка завдання. Таким чином, актуальним науково-практичним завданням є синтез методу оптимізації режимів роботи енергетичного обладнання залізорудних підприємств при впровадженні в структуру їх електропостачання розосередженої генерації. Це дозволить ефективно впроваджувати джерела розосередженої генерації в структури електропостачання гірничорудних підприємств.Виклад основного матеріалу. Враховуючи те, що на підприємствах актуальним є впровадження в загальну структуру систем електроживлення розосередженої генерації, запропоновано впровадження відновлюваних джерел енергії. Між тим, що не менш важливо, досвід показує, що незважаючи на недовантаження електричних потужностей, збитки від аварійних перерв енергозабезпечення з кожним роком зростають. Кожний параметр загальної оптимізації вибору режимів роботи енергетичного обладнання гірничорудних підприємств має різний ступінь впливу. Тому для вироблення оптимальних режимів роботи джерел розосередженої генерації в умовах гірничорудних підприємств за критеріями економічності та ефективності, пропонуємо використати запропоновану цільову функцію. Висновки відповідно до статті. На гірничорудних підприємствах актуальним та можливим є впровадження в загальну структуру систем електроживлення розосередженої генерації на базі відновлюваних джерел енергії. Водночас з метою достатньо енергоефективного використання таких мініелектростанцій у структурах систем електроживлення необхідно ґрунтовно аналізувати питання, пов’язані з режимами роботи енергетичного обладнання цих підприємств. Запропонований метод дозволяє оптимізувати роботу енергетичного обладнання гірничорудних підприємств при впровадженні до структури їх електропостачання розосередженої генерації.

У статті розглянуто сутність фінансового ризику, виокремлено джерела невизначеності та установлено походження фінансового ризику. Проаналізовано чистий прибуток (збиток) підприємств України та підприємств Житомирської області за основними видами економічної діяльності 2014-2018 років. Встановлено, що частка прибуткових підприємств збільшилась, але кількість збиткових підприємств є досить великою. Визначено основні етапи управління ризиками, за допомогою яких підприємство стає більш резистентним до непередбачуваних обставин, особливо до різних видів ризиків. Побудовано блок-схему моніторингу фінансових ризиків підприємства, за допомогою якої суб'єкти господарської діяльності зможуть швидко реагувати на непередбачувані події. Врахування основних етапів управління ризиками та застосування блок-схеми моніторингу фінансового ризику підприємств допоможе суб'єктам господарювання попереджати, ідентифікувати та уникнути досліджуваного ризику.

У статті досліджено кризові умови, у яких опинились вітчизняні промислові підприємства. Аргументовано необхідність здійснення ефективного управління фінансовими ризиками в умовах нестаціонарної економіки України. Сформульовано сутність процесу управління та його складових. Наголошено на тому, що спектр необхідних управлінських рішень у сфері ризик-менеджменту значним чином визначається циклічністю розвитку промислових підприємств, тривалістю життєвого циклу галузі / підприємства / технологій та обладнання / продукції, що виготовляється, а також стадіями циклів, на яких перебуває досліджуване підприємство. Доведено доцільність побудови моделі управління фінансовими ризиками, яка може базуватись на одній із трьох форм ризик-менеджменту, що можуть бути представлені зовнішнім, внутрішнім або комбінованим управлінням. Розроблено та представлено узагальнену схему моделі управління фінансовими ризиками промислового підприємства, яка враховує ризикоформуючі фактори зовнішнього і внутрішнього середовища, включає суб’єкт і об’єкт управління, ґрунтується на цілях і задачах управління. Обґрунтовано необхідність врахування наявних нормативно-правових, кадрових, фінансових та інших обмежень, які знатні посилити негативний вплив фінансових ризиків на процеси функціонування і розвитку підприємств та підвищити ймовірність отримання додаткових збитків.

У статті розглянуто економічний зміст та нормативне регулювання обліку результатів діяльності підприємства, а також теоретичні та методологічні засади формування, оцінювання і визнання у бухгалтерському обліку інформації про доходи та фінансові результати діяльності. Зазначено проблеми теорії та практики обліку фінансових результатів підприємства. Окреслено основні напрямки вдосконалення обліку фінансових результатів підприємства. Фінансовими результатами діяльності суб’єктів підприємництва є прибуток або збиток. Діяльність підприємств у сфері фінансових результатів спрямована на забезпечення отримання прибутку та його оптимальний розподіл і використання, а за наявності збитків – на встановлення їх причин та джерел покриття. Досягнення позитивного, збалансованого з потребами фінансового результату забезпечується цілеспрямованим управлінням процесом формування прибутку на основі комплексного урахування всіх зовнішніх та внутрішніх чинників, що впливають на виробництво та реалізацію товарів, робіт, послуг.

У статті визначено рівень ефективності діяльності підприємств транспортної галузі регіону за допомогою аналізу показників приведеної собівартості перевезення, рентабельності діяльності, чистого прибутку (збитку) від діяльності підприємств. Запропоновано заходи щодо забезпечення подальшого розвитку підприємств транспортної галузі на регіональному рівні. Визначено, що сучасний стан трансформаційних перетворень у регіональному середовищі характеризується зростаючим інтересом до питань підвищення ефективності діяльності підприємств транспортної галузі. Об’єктивна оцінка ефективності діяльності підприємств транспортної галузі має велике значення, оскільки характеризує успішність менеджменту підприємства, формує його імідж, обґрунтовує доцільність інвестицій.

Метою статті є вдосконалення тактики ліквідації наслідків вибухів газопилових сумішей, ускладнених екзогенними пожежами, в гірничих виробках вугільних шахт, що дозволить своєчасно і в повній мірі забезпечити порятунок застряглих людей, підвищити безпеку роботи гірничих рятувальників при ліквідації наслідків цих аварій, зменшити економічні збитки підприємств. Наукова новизна роботи полягає у розв’язанні науково-прикладної задачі вдосконалення тактики (технології) ліквідації наслідків вибухів газопилових сумішей, ускладнених екзогенними пожежами, в гірничих виробках вугільних шахт, що дозволить своєчасно і в повній мірі забезпечити порятунок застряглих людей, підвищити безпеку роботи гірничих рятувальників при ліквідації наслідків цих аварій, зменшити економічні збитки підприємств, які пов’язані із втратою техніки, гірничих виробок і запасів вугілля, що підготовлені до виїмки, в виїмкових полях, що інтенсивно відпрацьовуються, великих аварійних збитків, які пов’язані із простоями лав або несвоєчасною підготовкою фронту очисних робіт.

В статті досліджено науково-теоретичну базу ефективності діяльності підприємств. На основі опрацьованих джерел розширено термін еколого-економічна ефективність діяльності суб’єктів господарювання, яка є результатом ефективних управлінських рішень спрямованих на утримання балансу між економічними та екологічними показниками виробничої діяльності, врахуванням впливу на довкілля в майбутніх періодах виробничих циклів та витратами на природоохоронні заходи згідно стратегії розвитку підприємства. Розглянуто питання економічної та екологічної ефективності природоохоронних заходів лісової галузі спрямованих на утримання балансу між економічною віддачею виробничих процесів та екологічним збитком. Досліджено природохоронні витрати лісової галузі та визначено їх еколого-економічну ефективність в майбутніх періодах. Доведено, що для забезпечення ефективного управління лісовою галуззю є важливим дослідження методів оцінки ефективності природоохоронних заходів лісогосподарських підприємств, розробка нормативно методичних розрахунків екологічних збитків та антропогенного впливу на довкілля. Досліджено принципи екологічної ефективності, що полягають у прагненні отримувати прибуток, але разом з цим знижувати вплив на довкілля і зменшувати використання природних ресурсів, цим самим підвищувати рентабельність лісової галузі.

Відомим на сьогоднішній день критеріям ефективності виконання вантажних перевезень властивий ряд недоліків. Стосовно разових перевезень у міжнародному сполученні такими недоліками є неврахування особливостей виконання перевезень у певних напрямках, стану ринку, випадковості елементів транспортного процесу, прибутковості перевезення по відношенню до його тривалості. Для їх усунення як критерій ефективності виконання перевезень вантажів за разовими заявками було запропоновано використовувати питомий прибуто перевізника за добу витраченого на оборотний рейс часу. Він являє собою випадкову величину, закон розподілу якої визначається розподілами його складових. Отриманий аналітичний вираз щільності розподілу даного критерію зробив можливим отримання графіків щільності ймовірності питомого прибутку. Дослідження даної щільності було здійснено шляхом проведення повного факторного експерименту. Отримані в результаті криві щільності ймовірності дають уявлення про закономірності зміни питомого прибутку автотранспортного підприємства від виконання перевезень вантажів за разовими замовленнями в напрямку країн ЄС та СНД в залежності від транспортної зони, до якої здійснюється перевезення, тарифу на його виконання в прямому напрямку та відстані доставки. Дані закономірності стали основою для ймовірнісної оцінки ризиків при здійсненні перевізної діяльності за відомих умов виконання рейсу у напрямку з України за кордон, що є цінною інформацією для перевізників при прийнятті рішення щодо виконання перевезення. Так, в роботі приводяться значення ймовірності виникнення критичного ризику, тобто ризику мати збитки за результатами перевезення. На основі результатів проведених експериментальних досліджень розроблено рекомендації щодо прийняття рішень про виконання разових міжнародних перевезень, спрямовані зорієнтувати перевізників на ведення статистики доходів, витрат та часових складових транспортного процесу та дозволяють визначити доцільність здійснення доставки чи встановити пріоритет обслуговування заявок.

У статті досліджено ключові показники фінансової стійкості підприємств сфери гостинності на основі організаційно-економічного аналізу функціонування USG Holding та одного з наймасштабніших та конкурентоздатніших складників компанії «ТОВ «Сушия». Із відкритих даних проаналізовано основні показники фінансової стійкості, зокрема динаміку чистого доходу від реалізації продукції (у гривневому та доларовому еквівалентах), динаміку чистого прибутку (збитку), динаміку показників основних засобів та нематеріальних активів та динаміку поточних зобов’язань за 2012–2018 рр. На основі проведеного дослідження визначено, що ефективність фінансової та бізнес-діяльності підприємств сфери гостинності в умовах трансформації і глобалізації економіки країни, динамічності та мінливості економічного середовища у світі та в Україні зокрема визначається передусім його фінансовим станом. Обґрунтовано, що стратегічним чинником фінансової безпеки, інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності та кредитоспроможності є фінансова стійкість підприємств, особливо в період економічних глобалізаційних змін, коли фінансова стійкість стає обов’язковим критерієм ефективного розвитку невиробничого сектору економіки України (сфери послуг). Визначено, що результати проведеного дослідження дають змог стверджувати, що обов’язковими умовами поліпшення фінансового стану підприємств сфери гостинності у ринкових умовах господарювання є постійний аналіз і своєчасна ґрунтовна діагностика змін, що відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства, а також вчасне й максимально ефективне реагування на зміни ключових визначальних показників фінансової стійкості. Визначено перспективу подальших досліджень, зокрема проведення ґрунтовного аналізу фінансової стійкості на конкретному підприємстві сфери гостинності з визначенням його поточної фінансової стійкості за допомогою методу комплексного розрахунку рейтингової оцінки фінансового стану підприємств сфери гостинності, з метою розроблення унікального механізму забезпечення фінансової стійкості, що базуватиметься на особливостях конкретного закладу – концептуальних основах, які включають мету, завдання та функції управління, організаційну структуру, систему забезпечення механізму, критерії оцінювання рівня фінансової стійкості, унікальну систему брендингу та систему комплаєнс-контролю.

Досліджено, що проявом облікової політики певного рівня у сфері бухгалтерського обліку є встановлення нормативних лімітів, якими є бухгалтерський облік та фінансова звітність, їх закріплення в законодавчих документах. Відзначено, що впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності в країні відбувається в умовах і під впливом конкретних економічних, політичних, правових і культурних факторів. Проаналізовано регулятори, які визначили типовий перелік аспектів, які впливають на процес застосування МСФЗ. Зазначено, що в усьому світі існують відмінності у формуванні економічних показників, тому Закон «Про національну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», тобто бухгалтерський облік підприємств, визначено як одну з пріоритетних сфер, у якій українське законодавство було налаштовано. Досліджено досвід країн ЄС щодо організації бухгалтерського обліку. Визначено, що в Польщі рекомендації щодо щорічної фінансової звітності повинні містити принаймні баланс, звіт про прибутки та збитки й додаткову інформацію до фінансових звітів; надавати правдиву та достовірну інформацію про активи, зобов’язання, фінансовий стан та прибутки або збитки компанії; опубліковані кожною компанією у відповідному національному реєстрі підприємств. В Ірландії податкові різниці, що виникають унаслідок звільнення від подвійного оподаткування попередньо узгоджених платежів за збитки, пов’язані з державними розрахунками, інших податкових пільг – торговельних збитків, торгових платежів, виробничих збитків, виробничих платежів, також визнаються окремо в податковій звітності. Зазначено, що в європейських країнах – Німеччині, Швеції, Греції, Італії, Іспанії та Португалії – розрахунок оподатковуваного доходу на основі податкового законодавства базується на тих самих методах розрахунку, які надають інформацію про податкові надходження та витрати в системі бухгалтерського обліку й податкову звітність виключно з бази інформації бухгалтерів. Були розроблені рекомендації щодо вдосконалення бухгалтерського обліку в країнах ЄС.

Мета статті – розвиток і вдосконалення тактики ліквідації та ізоляції розвинутих пожеж у вибухонебезпечних дільницях з інертизацією рудничної атмосфери для запобігання вибухів газопилових сумішей, що дозволить підвищити ефективність і безпеку гірничорятувальних робіт, зменшити економічні збитки підприємств. Методологічною основою досліджень роботи є загальні закони та категорії теорії пізнання, зокрема, положення матеріалістичної діалектики, які сприяли розумінню об’єкта, предмета, мети і завдань дослідження у контексті взаємообумовленості здобутків і потреб практики. Методи формальної логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, абстрагування) надали змогу детальніше усвідомити зміст досліджуваних питань роботи. Під час проведення досліджень, для розв’язання поставлених задач, в комплексі застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: методи індукції (на етапі збору, систематизації і обробки інформації для проведення досліджень) та дедукції (у процесі теоретичного осмислення проблеми), системно-аналітичний, порівняльний аналізи, метод аналізу визначень тощо. Наукова новизна роботи полягає у розв’язанні науково-прикладної задачі розвитку і вдосконалення тактики ліквідації та ізоляції розвинутих пожеж у вибухонебезпечних дільницях з інертизацією рудничної атмосфери, для запобігання вибухів газопилових сумішей, що дозволить підвищити ефективність та безпеку гірничорятувальних робіт з ліквідації наслідків цих аварій, зменшити економічні збитки підприємств. Рішення аналітичної задачі визначення конкретного обсягу подачі парогазової суміші генераторами інертних газів безпосередньо в осередок пожежі дозволить правильно оцінити газову обстановку в ньому і прийняти доцільне і ефективне оперативне рішення на ліквідацію аварії. Розвиток і вдосконалення тактики ліквідації та ізоляції розвинутих пожеж у вибухонебезпечних дільницях з інертизацією рудничної атмосфери, для запобігання вибухів газопилових сумішей, дозволить підвищити ефективність та безпеку гірничорятувальних робіт з ліквідації наслідків цих аварій, зменшити економічні збитки підприємств, які пов’язані із втратою машин, механізмів, обладнання, гірничих виробок і запасів вугілля, що підготовлені до виїмки, в виїмкових полях, що інтенсивно відпрацьовуються, великих аварійних збитків, які пов’язані із простоями лав або несвоєчасною підготовкою фронту очисних робіт.

У статті досліджується досвід, особливості та тенденції застосування безпілотної авіації іноземними країнами в інтересах оцінювання збитків, що завдаються об’єктам економіки і фізичним особам унаслідок різних за походженням надзвичайних ситуацій, що є актуальним питанням для України. Метою статті стало визначення особливостей і тенденцій щодо застосування безпілотної авіації в іноземних країнах в інтересах оцінювання збитків від надзвичайних ситуацій. У результаті досліджень за об’єктом впливу негативних факторів визначено види збитків від надзвичайних ситуацій, що є предметом оцінювання за допомогою безпілотних літальних апаратів у зарубіжних країнах: шкода життю і здоров’ю конкретних людей (медико-біологічні), що визначається конкретними порушеннями їх здоров’я, що призводить до соціальних втрат і, у підсумку, скорочення середньої очікуваної тривалості життя; збитки соціально-економічній системі (соціально-економічні), що проявляється у втраті того чи іншого виду власності, витратах на переселення людей, виплатах компенсацій постраждалим, втраченій вигоді від не заключення або розірвання ділових контрактів, порушенні процесу нормальної господарської діяльності, погіршенні умов життєдіяльності людей тощо; збитки державі (соціально-політичні); шкода природному середовищу (екологічні), під яким розуміється погіршення природного середовища або витрати на його відновлення, втрати народногосподарської цінності територій або витрати на її реабілітацію. Результати проведених досліджень дозволили зробити такі висновки: використання інформації від видової й параметричної апаратури, що встановлюється на борту безпілотників, дозволяє іноземним країнам оперативно проводити оцінювання збитків від аварій на промислових підприємствах, залізничних катастроф з небезпечними вантажами, терористичних актів, визначати ступінь забруднення великих територій хімічними або ядерними відходами, визначати збитки від лісових пожеж тощо. Безпілотні літальні апарати, за досвідом іноземних країн, є сучасним найдоступнішим, оперативним і об’єктивним джерелом актуальної просторової інформації. Акцентується увага на тому, що застосування безпілотної авіації для оцінювання збитків від надзвичайних ситуацій державними структурами створило підстави для страхових компаній щодо використання безпілотників у свій діяльності. Напрямами подальших досліджень запропоновано вважати: дослідження сучасного досвіду і світових тенденцій щодо застосування безпілотної авіації провідними країнами світу для прогнозування і в ході ліквідації надзвичайних ситуацій; дослідження способів протидії аматорським безпілотникам, що заважають рятувальникам під час ліквідації надзвичайних ситуацій, тощо

Перехід України до сучасних вимог ринкової економіки вимагає від під- приємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності про- дукції та послуг на основі ефективних форм господарювання та управління виробництвом, саме ці аспекти стали основою даної статті, адже виробничі запаси є важливою складовою діяльності кожного сучасного підприємства, а їх облік є необхідним для правильного відображення фінансового стану виробництва. Жодне підприємство не обходиться без застосування виробни- чих запасів у своїй господарській діяльності. Запаси представляють собою один з найважливіших факторів забезпечення сталості та безперервності відтворення. Цю важливу роль відіграють всі складові частини сукупного матеріального запасу, в тому числі товарно-матеріальні цінності, що знахо- дяться у підприємства. Безперервність виробництва вимагає постійної наяв- ності сировини і матеріалів, для повного задоволення потреб виробництва в будь-який момент їх використання. Контроль над цим забезпечує пра- вильний і своєчасний облік запасів. Дослідження обліку виробничих запа- сів має велике ключове значення для ефективного фінансового управління Запаси можуть складати значну питому вагу не тільки в складі оборотних активів, але й в цілому в активах підприємства. Це може свідчити про те, що підприємства зазнають труднощів зі збутом своєї продукції, що в свою чергу може бути обумовлено низькою якістю продукції, порушенням техно- логії виробництва і вибором неефективних методів реалізації. Порушення оптимального рівня виробничих запасів призводить до збитків у діяльності компанії, оскільки збільшує витрати по зберіганню цих запасів, відволікає з обороту ліквідні кошти, збільшує небезпеку знецінення товарів і зниження їх споживчих якостей, призводить до втрати клієнтів. Таким чином, кожен бухгалтер неминуче стикається з необхідністю відображення в обліку опе- рацій з виробничими запасами, їх всебічне вивчення і правильне розуміння сутності запасів товарно-матеріальних цінностей, їх значення і ролі в еконо- міці підприємств, стоїть в ряді найважливіших проблем з економії та раціо- нального використання матеріальних цінностей на виробництві, постановки завдань щодо вдосконалення технологій виробництва.

Лисеюк А. М., Половко А. Є.ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКС-ПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ БАЗИОПОДАТКУВАННЯ ПОДАТКУ НАПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВМета статті – розглянутикласичний податок на прибуток146ЮРИДИЧНИЙ ВІСНИК, 2021/3підприємств в українських реаліях ічи є він справедливим, в тому числіз огляду на розподіл податковогонавантаження, рівень надходженьдо державного бюджету тачисленні проблеми, пов’язані зйого адмініструванням, а такожрозглянути перспективи цьогоподатку в умовах економічногопадіння та збитковостіпідприємств в Україні, здійсненнясудової експертизи щододослідження бази оподаткуванняподатку на прибуток підприємств,метою якого є уникненнявиведення грошових коштів утінь та подальших маніпуляційдля уникнення сплати податківпідприємствами.Наявна в Україні модельоподаткування прибуткувідповідає моделям більшості країнЄвропейського Союзу, механізмадміністрування залишаєтьсянедосконалим, податковенавантаження зміщене на невеликукількість платників податків,про що можна зробити висновки.Навантаження, що припадаєна законослухняного платникаподатків, є несправедливим тастворює додаткові перепони упідприємницькій діяльності.Попри тенденцію до зниженняфіскальної ролі податку на прибутокпідприємств в Україні, він досізалишається бюджетоутворюючим,поступаючись надходженнями лишеподатку на прибуток та податкуна доходи фізичних осіб.Виявлено, що номінальнезростання надходжень податкузумовлене детінізацією відносин,тобто розкриттям схем-махінаційшляхом залучення експертів, щодосліджують базу оподаткуванняпідприємств та сприяютьрозслідуванню противоправнихдіянь, які настають унаслідокздійснення дій – засновниківта інших осіб-представників,що належать до підприємства,котре займається відмивання чиіншим протиправним діянням, щозавдає державі збитків шляхомпротиправних дій та маніпуляційіз готівковими коштами такоштами, що перебувають набанкових рахунках.Встановлено, що суттєвихструктурних змін у надходженняхцього податку не спостерігається,хоча наявна тенденція до зростаннячастки приватних підприємствта підприємств державної йкомунальної форм власності. Прицьому майже чверть надходженьцього податку забезпечилилише сім найбільших платниківподатків, серед яких є державніпідприємства, що вказує на потребув аналізі усієї підприємницькоїсфери та залучення особливоїуваги до добросовісного виконаннясвоїх обов’язків у частині сплатиподатків підприємцями.

Сучасні умови господарювання, які формуються під впливом систематичних економічних криз, вимагають від власників підприємств побудови сучасних підходів до управління. В умовах пандемії значна частина підприємств зазнала збитків та була змушена припинити свою діяльність. Основною причиною такого становища стала неспроможність підприємств швидко адаптуватися до змін та вимог ринку. Отже, актуальним постає питання використання новітніх технологій у виробництві та просуванні товарів на ринку. Проте поряд із зазначеним зміни в суспільстві вимагають не лише розроблення стратегій завоювання ринку та забезпечення конкурентоспроможності, а й пропонування продукції, попит на яку визначає ринок. Актуальним постає питання застосування інновацій у поєднанні з маркетинговими технологіями «інноваційного маркетингу», основною метою якого є досягнення максимальної ефективності управління підприємством в умовах суспільних трансформацій.

Стаття присвячена обґрунтуванню необхідності впровадження технології економного виробництва на будівельному підприємстві. Розглянуто доцільність застосування концепції пісного виробництва як інструменту управління економічною ефективністю підприємства в будівельній галузі. У цій роботі розкрито значення поняття худого виробництва, описано мету та спосіб його реалізації. Узагальнено види втрат при реалізації інвестиційних та будівельних проектів, які необхідно мінімізувати для підвищення економічної ефективності будівельної компанії, а саме: втрати через перевиробництво, втрата часу через очікування, втрати через непотрібне транспортування, втрати через непотрібну обробку, втрати через непотрібні запаси, втрати через надання неякісних послуг, втрати через ігнорування людського фактору. Розкрито зміст перелічених збитків та яку загрозу вони представляють для діяльності будівельного підприємства. Принципи економного виробництва будівельної компанії, яких необхідно дотримуватися при організації будівельного процесу: визначення вартості, визначення потоку створення вартості, забезпечення потоку, "видобуток" продукту та кайзену. Саме застосування концепції бережливого виробництва в управлінні інвестиційними та будівельними проектами підвищить економічну ефективність та конкурентоспроможність будівельної компанії.

Сьогодні, коли більшість виробників намагаеться не тільки заполонити ринок нашої країни, а й піти далі – вийти на рівень міжнародної торгівлі, ми вважаемо, що питання заповнення фінансової звітності за міжнародними правилами заслуговує особливої уваги. Фінансова звітність – дуже важливий елемент, який виступає джерелом інформації про стан підприємства. Вона дає можливість зібрати показники, на основі яких можна зрозуміти які нововведення принесли позитивні результати, а які привели лише до збитків, дозволяє дійти висновку, які рішення що до змін необхідно прийняти, щоб у майбутньому уникнути недоліків, які були присутні у минулих періодах, та які заходи допоможуть підприємству підвищити ефективність роботи. У роботі досліджено стандарти та різниця заповнення та подання документів, згідно стандартів національних та міжнародних.

Анотація. Метою дослідження є розроблення інтегрального показника оцінювання ефективності менеджменту фінансового стану суб’єктів підприємництва в Україні, а також визначення впливу на нього обсягу капітальних інвестицій, витрат на персонал та оплату праці. Зауважено, що динамічність зовнішнього, зокрема інституціонального середовища підприємництва, несприятливі кон’юнктурні зміни вимагають систематичного перегляду методики оцінювання ефективності менеджменту фінансового стану суб’єктів підприємництва. Оперативне оцінювання ефективності менеджменту фінансового стану підприємницької діяльності дозволяє контролювати трансформаційні та трансакційні витрати за рахунок вдало обраної стратегії перспективного розвитку підприємства. Акцентовано увагу на фрагментарності, застарілості та суперечливості в науковому світі вже розроблених методів і моделей оцінювання ефективності менеджменту фінансового стану суб’єктів підприємництва. З урахуванням цього запропоновано модель оцінювання ефективності менеджменту фінансового стану великих, середніх і малих підприємств. Розроблена модель надасть можливість державним посадовцям, суб’єктам підприємницької діяльності, міжнародним установами та іншим стейкхолдерам оцінювати поточну ефективність менеджменту фінансового стану великих, середніх та малих підприємств. Інтегральну оцінку ефективності менеджменту фінансового стану суб’єктів підприємництва запропоновано відзначати на основі трьох первинних показників: відсоток прибуткових підприємств серед усіх підприємств цієї групи; фінансовий результат до оподаткування підприємств, що одержали прибуток; фінансовий результат до оподаткування підприємств, що одержали збиток. Виявлено, що зниження ефективності менеджменту фінансового стану суб’єктів підприємництва в Україні почалося з 2012 року для всіх видів підприємств. Досліджено вплив на інтегральну оцінку ефективності менеджменту фінансового стану підприємств показників обсягів капітальних інвестицій, витрат на персонал та оплату праці. Виявлено, що обсяг капітальних інвестицій, витрати на персонал та оплату праці істотно впливають на фінансовий стан середніх і малих підприємств. Ключові слова: менеджмент, фінансовий стан, капітальні інвестиції, прибуток, фінансовий результат. Формул: 27; рис.: 1; табл.: 5; бібл.: 21.

Обгрунтовано, що в умовах деіндустріалізації держави доцільно проводити стратегію інноваційної експансії, метою якої є виробництво, що забезпечує сферу торгівлі і послуг, соціальне забезпечення життєдіяльності населення, наукове обґрунтування використання природного капіталу. Соціальний, екологічний та економічний ефект від запровадження екологічної сертифікації включає: сумарні вигоди отримані в результаті проведення екологічної сертифікації продукції ы послуг, технологій та у сфері природокористування, сумарні витрати й збитки. Обгрунтовані складові для екологічної сертифікації: позитивні вигоди, сумарні витрати, очікувані прямі витрати, непрямі витрати, прямі збитки тощо. Доведено, що для екологічної сертифікації доцільно використовувати всі види існуючих нормативних документів: основоположні, галузеві та стандарти підприємств, технічні умови, директиви щодо методичного, аналітичного, метрологічного, екологічного обґрунтування економічної її доцільності.

У статті розглянуто стан розвитку підприємств лісового господарства і лісозаготівлі та запропоновано узагальнюючий підхід до питання визначення економічних загроз їх самодостатності, згідно з яким сутність її може бути охарактеризована як досягнення якісного і кількісного рівня ефективності функціонування господарюючої системи, так і певний стан захищеності від загроз збалансованої, стійкої і стабільної роботи. Визначено, що економічні загрози самодостатності розвитку підприємств – це будь-які обставини або події, які можуть привести не лише до поточного порушення наявних бізнес-процесів, одержання збитків або зменшення доходів, так і втрати гарантій учасникам господарювання на збереження і примноження вкладених активів і створеного іміджу. Дослідження дозволило узагальнити наявні економічні загрози, які стоять на шляху до самодостатнього їх розвитку за окремими напрямами, зокрема у сфері: бюджетно-податкової політики, відносин з постачальниками та підрядниками, ціноутворення на об’єкти діяльності, платоспроможності, ефективності господарювання, автономії, інвестування, окупності витрат, створення цільових резервів, продуктивності праці, впливу інфляційних процесів, формування доданої вартості, приросту ринкової вартості підприємств, побудова системи контролінгу, капіталізації потенціалу та превентивно-профілактичної протидії тіньовій економіці. Проведене оцінювання наявних економічних загроз державним лісогосподарським підприємством із урахуванням впливу реалізації інтересів стейкхолдерів надає можливість отримання комплексної оцінки рівня самодостатності господарювання, що сприяє прийняттю більш ефективних управлінських рішень щодо покращення стану економічної безпеки, стійкості функціонування та розвитку лісової галузі. Подальші дослідження доцільно спрямувати на обґрунтування превентивно-профілактичної, оперативно-інформаційної та прогностичної функцій, які є абсолютною основою забезпечення самодостатнього розвитку підприємств лісової галузі. Це дозволить протистояти ідентифікованим і потенційним загрозам самодостатньому розвитку підприємств шляхом ефективного управління ризиками в процесі своєї господарської діяльності.

У статті розглянуто та систематизовано категорії «прибуток» та «збиток» з подальшим визначенням суті фінансових результатів. Обгрунтовано, що метою фінансових результатів підприємства є пошук імперативів збільшення прибутку, як основного фінансового результату діяльності, використовуючи інноваційні засоби в напрямку його нарощення. Тобто, ефективне управління формуванням та використанням фінансових результатів підприємства дасть змогу забезпечити зростання достатку власників підприємства як фундаментальної основи фінансового менеджменту, що проявляється в зростанні вартості підприємства та створенні прибуткового результату

Розглянуто проблеми обліку фінансових результатів за видами діяльності комерційного підприємства. Виявлено невідповідність класифікації видів діяльності згідно з НП(С)БО-1 та іншою нормативною базою з організації синтетичного обліку, складання фінансової звітності. Визначено шляхи вдосконалення обліку фінансових результатів шляхом корегування змісту, назви, кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку доходів, витрат фінансової, інвестиційної діяльності, їх фінансових результатів. Це стало підґрунтямподальшого розвитку методики складання звіту про фінансові результати шляхом перегрупування статей доходів, витрат та додання статей прибутку (збитку) від фінансової та інвестиційної діяльності підприємства.

У статті розглянуто сутність оборотних активів, та ризики, пов’язані з процесом формуванням їх оптимальної структури. Визначено вплив прискорення обіговості оборотних активів на фінансові результати діяльності підприємства. Аргументовано процедури постійного моніторингу і аналізу ефективності використання оборотних активів, що забезпечує керівництво підприємства своєчасною інформацією та дозволяє прийняти обґрунтовані управлінські рішення щодо оптимального формування обсягу оборотних активів. Розкрито дефініцію оборотних (мобільних) активів як системоутворюючого елемента поліфункціональних змін масштабів розвиненості структурних одиниць з одного боку – комерційного продукту(послуги) за ознакою його матеріально-речової форми, з іншого – як діяльність з безпосереднього його створення та реалізації в безперервному кругообігу форм власності, що убезпечує: агломерацію різних за природою суб’єктно-орієнтованих відносин та ущільнення взаємодії між усіма ієрархічними рівнями. З’ясовано, що коли підприємства знаходяться на повному самофінансуванні, визначення оптимальної потреби в оборотних активах як в цілому, так і по кожній складовій, має важливе значення. Збільшення суми оборотних активів вище за цей оптимум приводить до збитку через зайві кошти та невикористання наявних матеріальних ресурсів. У той же час зменшення оборотних активів підприємств, в порівнянні з їх оптимальним значенням, спричиняє простої устаткування і інші втрати, пов'язані з відсутністю тих або інших необхідних матеріальних ресурсів. Раціональне управління оборотними активами припускає їхню оптимізацію виходячи з потреби підприємства. Обґрунтовано напрями підвищення ефективності використання оборотних активів в залежності від стадії кругообігу, що включають економічно-фінансові детермінанти, джерела та інструментарій регулювання для створення результативної політики управління оборотними активами у загальній стратегії управління активами підприємства для формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, оптимізації джерел їхнього фінансування. Опрацьовано критерії підвищення ефективності використання оборотних активів, що включають: прискорення їх обіговість за допомогою підвищення обсягу реалізованої продукції з забезпеченням довгострокового її випуску на замовлення, а також ретельної і своєчасної добірки продукції на відвантаження; використання методів нормування оборотних активів – метод прямого розрахунку, аналітичний (дослідно-статистичний) метод, коефіцієнтний метод; підвищенням ліквідності та платоспроможність підприємства; дотримання оптимального співвідношення власних і позикових оборотних активів, а також складання бюджетів поточних надходжень і витрат. Для системної оптимізації структурних одиниць визначені такі шляхи управління дебіторською заборгованістю, як надання знижок за швидку оплату; факторинг; контроль стану розрахунків з покупцями при відстроченій(простроченій) дебіторській заборгованості; системний аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості; класифікація дебіторської заборгованості залежно від її якості та створення резервів безнадійних боргів; проведення моніторингу дебіторської заборгованості і порівняння її показників з такими ж показниками по галузі, конкурентів та даними минулих років. В залежності від стадії кругообігу визначено пріоритетні шляхи підвищення ефективності використання оборотних активів: скорочення матеріальних запасів на складах за рахунок зниження наднормативних запасів матеріалів, внаслідок поліпшення постачання, за рахунок зниження норм витрат матеріалів на одиницю продукції; зменшення тривалості циклу виробництва основної продукції за рахунок застосування нової техніки і технології, підвищення продуктивності праці, норм витрат ресурсів, зменшення часу перебування в заділах деталей, складальних одиниць; скорочення залишків нереалізованої продукції через прискорення реалізації, підвищення ефективності роботи служби маркетингу, удосконалення розрахунків, поліпшення комплектності постачань; підвищення ритмічності виробництва внаслідок рівномірності випуску і відвантаження продукції, удосконалення планування і організації виробництва.

У статті аналізуються позиції вчених щодо взаємо-дії слідчих з оперативними підрозділами та іншими недержавними суб’єктами безпеки під час виявлення та розслідування злочинів на підприємствах харчової промисловості. Актуальним завданням правоохорон-них органів є захист економічних інтересів громадян, суб’єктів господарювання та держави від злочинних посягань. Зростаюча світова економічна криза, а та-кож політичні, економічні й соціальні перетворення останніх років в Україні, звісно, не могли оминути продовольчу сферу, помітне місце в якій посідає харчо-ва промисловість. Галузі харчової промисловості відне-сені до числа пріоритетних сфер життєзабезпечення, від розвитку яких залежать соціально-економічний стан суспільства і продовольча безпека держави. Ви-рішення проблеми продовольчої безпеки неможливе без вжиття ефективних заходів щодо боротьби зі злочи-нами, що вчиняються у сфері харчового виробництва, тому що дії злочинців істотно ускладнюють і навіть дискредитують процес становлення нових економіч-них відносин і проведення реформ. Значна частина матеріальних збитків, установлених у даної категорії, припадає на частку підприємств і організацій м’ясної, цукрової, молочної, хлібопекарської, а також спир-тової, лікеро-горілчаної та виноробної галузей харчо-вої промисловості. Визначено особливості взаємодії слідчих з оперативними підрозділами та іншими не-державними суб’єктами безпеки під час виявлення та розслідування злочинних дій на підприємствах харчо-вої промисловості, її поняття, форми, методи, рівні та запропоновано шляхи підвищення ефективності такої взаємодії в процесі розкриття злочинів у продовольчій сфері. Обґрунтовується, що протидія злочинам має об’єднувати різні з них. Розглянуто засади взаємодії слідчих, оперативних та недержавних суб’єктів систе-ми безпеки під час розслідування злочинів, що знайш-ли своє відображення в Кримінальному процесуально-му кодексі України та відомчих нормативно-правових актах.

Узагальнено підходи щодо класифікації принципів та складо- вих ризик-менеджменту при державному регулюванні будівельної галузі. Для розуміння прикладного характеру дотримання принципів ризик-ме- неджменту при регулюванні галузі будівництва обґрунтовано, що для зни- ження ризику (попередження та зменшення ймовірного збитку) в цій галузі за надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру держава ре- гулює правове поле таких процесів, встановлюючи низку вимог в норматив- них документах і стандартах з будівництва, а також створюючи закони та підзаконні акти, що регулюють питання проектування та будівництва. Цими документами встановлюються обов’язки конкретних суб’єктів (ви- конавців) щодо зменшення можливого ризику, передбачаються конкретні заходи, санкції в разі їх невиконання, а також визначаються умови та поря- док регулювання господарської та іншої діяльності. Одним з видів діяльно- сті держави щодо попередження ризиків та підвищення якості і надійності об’єкта будівництва, що проектується, гарантій безпеки перебування в ньо- му людини, є державна система ліцензування діяльності в будівельній галу- зі. Таким чином, діяльність держави в цій сфері пов’язана саме з управлін- ням ризиками. Зазначено, що державно-управлінські процеси також важко передбачува- ні та пов’язані з діяльністю підприємств і організацій, де держава виступає як підприємець (державні підприємства) чи бізнес-партнер. Обґрунтовано, що принципи ризик-менеджменту визначені у різних сферах з використанням різних підходів, які мало корелюються між собою. Тому вини- кає необхідність адаптації напрацювань світової наукової думки щодо управ- ління ризиками не лише в наукових доробках, а саме в конкретному прикладно- му їх характері. Зазначено, що принципи ризик-менеджменту, вироблені ISO, можуть бути повною мірою (без виключень) взяті за основу при будівництві та експлуатації споруд, зазначаючи їх зміст і специфіку для будівельної галузі.

Проаналізовано проблеми і завдання, з якими зіштовхнулися ресторанний бізнес та сфера обслуговування на підприємствах громадського харчування в період локдауну, викликаного пандемією COVID-2019. Зазначено, що створена ситуація завдала величезних збитків закладам ресторанного господарства та іншим сферам економіки. Установлено основні проблеми, серед яких – заборона на обслуговування відвідувачів через зали, відсутність сучасних технологій, неможливість виплачувати заробітну плату працівникам. Здійснено аналіз законодавчої бази щодо підтримки підприємницького сектору в умовах пандемії. Розглянуто та проаналізовано низку методичних рекомендацій та санітарних правил для роботи ресторанного бізнесу.

Мета. Мета статті полягає у висвітленні результатів дослідження з визначення характеристик, факторів і форм реалізації економічних інтересів суб’єктів (учасників) ринку продукції тваринництва з одночасним розширенням інструментарію вимірювання рівня узгодженості цих інтересів. Методологія / методика / підхід. Теоретико-методичною основою дослідження стали діалектичний метод пізнання економічних процесів, фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених щодо дослідження сутності й змісту економічних інтересів учасників агропродовольчого ринку. Для досягнення поставленої мети використано системний підхід, методи інституціональної політичної економії, узагальнення, індукції, дедукції, аналізу, синтезу та порівняння. Результати. Досліджено характерні ознаки сучасних економічних інтересів; визначено основні фактори, які призводять до розбалансованості інтересів учасників агропродовольчого ринку; з’ясовано оптимальні форми реалізації суперечливих інтересів представників ринку продукції тваринництва; доведено доцільність розширення інструментів вимірювання рівня задоволеності (узгодженості) економічних інтересів; обґрунтовано важливість формування механізмів взаємодії (співіснування) інтересів і способів оптимального (злагодженого, гармонійного) їх поєднання; запропоновано блок-схему агропродовольчого ланцюга поставок тваринницької продукції; розраховано розмір отриманої доданої вартості, понесених витрат на персонал та отриманого прибутку (збитку) з розрахунку на одного зайнятого в розрізі видів економічної діяльності таких суб’єктів ринку продукції тваринництва в Україні: виробники сільськогосподарської продукції тваринництва, представники оптової торгівлі сільськогосподарською сировиною та живими тваринами, підприємства переробної харчової промисловості (м’ясного та молочного напрямів), учасники оптової та роздрібної торгівлі продуктами харчування. Оригінальність / наукова новизна. Уперше запропоновано як інструмент кількісного визначення рівня узгодженості економічних інтересів між учасниками ринку продукції тваринництва розраховувати розміри отриманої доданої вартості, понесених витрат на персонал та отриманого прибутку (збитку) на одного зайнятого в розрізі видів економічної діяльності. Практична цінність / значущість. Розширення інструментарію визначення рівня узгодженості (задоволеності) економічних інтересів учасників ринку продукції тваринництва може слугувати прийомом кількісного вираження рівня узгодженості економічних інтересів пов’язаних організаційно-технологічним процесом суб’єктів будь-якого ринку.

Становлення України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави передбачає необхідність проведення політичних, соціально-економічних та правових реформ, реформування та удосконалення існуючої податкової системи. Перед Україною постає вибір шляху розвитку в напрямі сучасної цивілізаційної моделі, реалізація якого покликана сприяти прогресу в усіх сферах життєдіяльності суспільства й держави. Податкові реформи, що відбуваються в Україні, безпосередньо впливають на стан правового регулювання відносин у сфері публічних фінансів та залежать від податкової політики, яка розробляється на різних рівнях управління. Ці зміни зумовлюють необхідність переосмислення багатьох питань, до кола яких відносяться і проблеми прибуткового оподаткування. Мета статті полягає у тому, щоб на основі вітчизняного і зарубіжного законодавства проаналізувати податок на прибуток підприємств як один з основних доходів формування бюджету у будь-якій країні, виявити наявні проблеми та запропонувати напрями і шляхи їх вирішення. Методами дослідження стали такі методи, як логічний, історико-правовий, системно-структурний, формально-юридичний та порівняльно-правовий метод. На основі проведеного дослідження запропоновані зміни до Податкового кодексу України, які сприятимуть подальшій гармонізації податкового законодавства, спрощенню адміністрування податку на прибуток підприємств, матимуть позитивний ефект на процеси економічного зростання та підвищення інвестиційної привабливості країни загалом. Встановлено, що класична модель оподаткування прибутку підприємств в сьогоднішніх складних економічних реаліях в країні є неефективною, оскільки податок на прибуток має низку суттєвих недоліків, серед яких не тільки складні правила розрахунку об'єкта оподаткування та проблеми з накопиченням збитків, але й те, що значною перешкодою для становлення в Україні конкурентоспроможної у глобальному вимірі національної економіки та забезпечення належної технологічної та екологічної безпеки є високий рівень зносу основних засобів. Запропоновано перейти до моделі податку на виведений капітал, запровадження якого дозволить вирішити існуючі системні проблеми, пов'язані з адмініструванням податку на прибуток підприємств, відновити справедливість в оподаткуванні, спростити ведення бізнесу та в певній мірі скоротити витрати платників податків на виконання податкового обов'язку.

У статті розглянуто поняття та характерні ознаки, притаманні комерційній таємниці у трудових відносинах. Зроблено висновок, що розгляд інституту комерційної таємниці саме крізь призму відносин роботодавця та найманого працівника дозволить глибше, ґрунтовніше зрозуміти сутність комерційної таємниці та її місце в економічній безпеці підприємства, принципову відмінність від інших видів інформації з обмеженим доступом. Звернено увагу на декілька важливих моментів, а саме: обов'язок нерозголошен-ня комерційної таємниці повинен бути належним чином визначений у корпоративних чи нормативних актах; інформація про наявність використання комерційної таємниці у процесі виконання посадових обов'язків має обов'язково бути закріплена під час укладення трудового договору; у роботодавця повинна бути реальна можливість дострокового припинення трудових відносин у разі порушення працівником вимог нерозголошен-ня; наявність механізму відшкодування працівником збитків, завданих неправомірним розголошенням комерційної таємниці. Комерційну таємницю у трудових відносинах розглянуто як відомості економічного, виробничого, технічного й організаційного характеру, які стали відомі працівникові через специфіку виконання посадових обов'язків та повинні зберігатися ним у таємниці, а їх розголошення має спричиняти для нього негативні наслідки відповідно до закону та норм укладеного договору. До характерних ознак комерційної таємниці віднесено такі: закріплення обов'язку не розголошувати комерційну таємницю; інформація про наявність використання комерційної таємниці у процесі виконання посадових обов'язків має обов'язково бути закріплена під час укладення трудового договору; наявність у роботодавця реальної можливості дострокового припинення трудових відносин у разі порушення працівником вимог нерозголошен-ня; наявність механізму відшкодування працівником збитків, завданих неправомірним розголошенням комерційної таємниці; можливість притягнення до різних видів юридичної відповідальної за скоєння працівниками під час виконання трудових функцій діянь, що посягають на правовий режим обігу комерційної таємниці.

Розглянуто законодавство країн Європейського Союзу та України щодо перевезень небезпечних вантажів і встановлено, що суть питання правового регулювання перевезення цих вантажів полягає у визначенні ризику виникнення потенційних негативних наслідків за недотримання нормативного законодавства під час перевезення вантажів підвищеної небезпеки та здійснення з ними інших маніпуляцій під час транспортування, зокрема на залізницях. Проаналізувавши спеціалізовані національні і міжнародні регламенти перевезень небезпечних вантажів з'ясовано, що технічне регулювання перевезення небезпечних вантажів не встановлює спеціальних вимог екологічної безпеки, звітності та контролю. Унаслідок дослідження ризиків заходів державного нагляду за дотриманням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря вантажних станцій регіональної філії "Львівська залізниця" визначено, що вантажні станції, які працюють з небезпечними вантажами, потребують кризового менеджменту у таких питаннях, як наявність дозволів на викиди забруднювальних речовин до атмосферного повітря стаціонарними джерелами; розроблення спеціальних заходів з охорони атмосферного повітря в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; виконання виробничого контролю інструментально-лабораторними вимірами параметрів викидів забруднювальних речовин; стаціонарних і пересувних джерел; виконання нормативів вмісту забруднювальних речовин у відпрацьованих газах транспортних та інших пересувних засобів; виплату та нарахування екологічного податку на викиди забруднювальних речовин до атмосферного повітря. Визначено також, що економічні інструменти у сфері природоохоронної діяльності, а саме податки, плата за завдані збитки, штрафи, є мотиваторами ведення екологічно безпечної діяльності підприємствами, для яких необхідним є створення системи безперервного моніторингу, ситуаційне моделювання великомасштабних техногенних аварій і катастроф, а також розроблення системи екологічного оцінювання безпеки залізничного транспорту, оскільки на сьогодні не вирішені методологічні проблеми прогнозу їх динаміки у середньо- і довготерміновій перспективі.

Обсяг економічних збитків від екологічних катастроф, спричинених техногенними аваріями під час бойових дій, часто досить важко підрахувати. Здебільшого дешевше і технологічно простіше відновити населений пункт або підприємство в новому місті. Відповідно до норм чинного законодавства технологічний тероризм – це злочини, які вчиняють з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження або компонентів, інших шкідливих речовин для здоров'я людей. Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначають такі види надзвичайних ситуацій: a) техногенного характеру; б) природного характеру; в) соціального характеру; г) воєнного характеру. Розроблено підходи, які покликані спростити прогнозування експлуатаційних ризиків та забезпечити коректну оцінку залишкового ресурсу нафтогазопроводів, які експлуатують в умовах бойових дій. За результатами проведених випробовувань, ґрунтуючись на кінетичних кривих деформації та користуючись розробленою методикою, визначено області низькочастотної корозійної втоми для основного металу та зварного з'єднання трубопроводів. Запропонований спосіб потребує подальшого вдосконалення у плані комплексного прогнозування живучості, залишкового ресурсу та експлуатаційних ризиків.

В сьогоденні питання всебічної оцінки природних ресурсів залишаються найменш вивченими. Відповідно цьому важливим та актуальним є питання економічної оцінки природних ресурсів, виступає основою ціни на природні ресурси, що дає можливість розглядати їх як одну із форм капіталу і брати участь у товарно-грошових відносинах. Об’єктивна необхідність оцінки обумовлюється дією загальних економічних законів, їх роллю та змістом у процесі виробництва незалежно від будь-якої суспільної формації, а ступінь цієї необхідності – рівнем та характером розвитку матеріального виробництва. Економічна оцінка природних ресурсів є результатом економічних розрахунків, на основі яких визначається прогноз цінності окремих компонентів природи. Вона має безперечний вплив на формування структури економіки, вибір заходів, пов'язаних з природоохоронною діяльністю, формування соціально-економічних, науково-технічних програм розвитку підприємства, регіонів, країни. Економічна оцінка також забезпечує стратегію розвитку окремого підприємства від формування затрат до розподілу прибутку, з її допомогою формуються відносини на ринку природних ресурсів та ін. Оскільки природні ресурси є основою суспільного виробництва, то економічна оцінка відіграє роль у формуванні всіх економічних зв'язків суспільного виробництва, виконує планово облікову і стимулюючу функції і в цьому контексті, безумовно, є економічною категорією. Об’єктами оцінки вартості природних ресурсів можуть бути: запаси природних ресурсів; природні об’єкти, що перебувають у власності, а також різні права, пов’язані з їхнім використанням оренда, концесія, право забудови, екосистемні послуги й екологічні блага функції, що виконуються природними об’єктами екологічний збиток. Відомі дві концепції економічної оцінки природних ресурсів: витратна, яка визначається за критерієм витрат на освоєння і використання нових ресурсів, і рентна – за критерієм народногосподарського ефекту ренти. Основа утворення ренти – якісні відмінності природних ресурсів. Економічною основою її існування, як відомо з теорії рентних відносин, є монополія держави на експлуатацію кращих за якістю природних ресурсів. За одних і тих же засобів виробництва і технологічних рішень праця у кращих умовах є більш продуктивною.

У статті розглянуто ключові проблеми, зміни та обмеження в діяльності підприємств готельно-ресторанної індустрії в період Covid-19. Також розглянуто статистичні дані, що надають уявлення про стан та тенденції розвитку готельно-ресторанного бізнесу в Україні в період пандемії. Проаналізовано вплив пандемії коронавірусу (COVID-19), яка спричинила величезні перебої в роботі підприємств різних галузей. Виявлено низку проблем, з якими стикається готельний та ресторанний бізнес в Україні. Надано практичні пропозиції щодо виходу з кризи, упровадження яких дасть змогу зменшити рівень негативного впливу наслідків пандемії. Коронавірус завдав серйозних збитків готельному та ресторанному бізнесам в Україні, на відновлення сектору може піти не один рік. Внаслідок цього майже вся світова економіка дала тріщину. Безліч галузей економіки у всьому світі втратили свої позиції, а мільйони людей втратили робочі місця. Все це негативно позначається на добробуті людей, їх фінансовому становищі та може призвести до великої економічної кризи. Крім цього були накладені жорсткі обмеження на соціально-культурну сферу життя. Серед них можна виділити такі як, заборона відвідування масових святкових/спортивних заходів, закриття магазинів, кафе, салонів, готелів та інше, обмеження в пересуванні в межах країни та за кордон. Вітчизняний готельно-ресторанний бізнес одним із перших відчув на собі наслідки, які приніс із собою карантин. Це одна з тих галузей, де наявна жорстока конкуренція за місце «під сонцем» і існує необхідність постійно розвиватись, щоб задовольнити усі бажання клієнтів. Через карантин люди були змушені забути про подорожі, кордони були закриті, а туристичні агенти змушені були повернути своїм клієнтам кошти за заброньовані тури. Карантинні заходи майже повністю призвели до зупинки таких галузей економіки, як готельний та ресторанний бізнес, авіаперевезення, роздрібна торгівля тощо.

Розкрито суть та значення обґрунтування інвестицій у великі соціально-екологічні проєкти та проблеми оцінки ефективності таких проєктів. Різні інвестиційні проєкти, що фінансуються за рахунок коштів бюджету всіх рівнів підлягають державній експертизі, що здійснюється уповноваженими на те органами державної влади. Інвестиційні проєкти незалежно від джерел фінансування і форм власності об’єктів капітальних вкладень підлягають експертизі до їх затвердження, зокрема екологічній експертизі. Рішення щодо оцінки інвестиційного проєкту полягає у визначенні різних видів ефективності інвестиційного проєкту: суспільної, комерційної ефективності участі в проєкті. Ефективність участі в проєкті включає: ефективність для підприємствучасників, ефективність для акціонерів підприємств-учасників, бюджетну ефективність. При цьому, під «ефективністю» мається на увазі те,наскільки реалізація даного проєкту відповідає меті і інтересам його учасників, а також тих, кого безпосередньо стосується процес реалізації. Отож, необхідно підібрати критерії оцінки інвестиційних проєктів, які будуть основою для прийняття управлінських рішень. Обґрунтування економічної ефективності інвестиційного проєкту характеризується системою показників, що відображають співвідношення витрат і фінансових результатів реалізації проєкту. Витрати і інші результатипроєкту в розрахунках економічної ефективності виражаються у вигляді грошового потоку. Проаналізовано основні методи оцінки інвестиційних проєктів їх суть, переваги і недоліки. Для визначення ціни ризику рекомендується використовувати показники, які враховують як можливість настання несприятливої події, так і величину збитку від нього. Такими показниками можуть бути дисперсія, середньоквадратичне відхилення і коефіцієнт варіації. Для можливості економічного тлумачення і порівняльного аналізу цих показників рекомендується переводити їх в грошовий формат. Запропоновано комплекс показників для оцінки інвестиційних проєктів з мінімізацією ризиків.

Проаналізовано стан використання технологій дистанційного зондування землі (ДЗЗ) в лісових масивах України, де ведеться видобуток корисних копалин, на прикладі бурштину. Досліджено проблему незаконного видобутку бурштину здійснено аналіз обсягів шкоди, що завдається лісам у процесі такої діяльності з використанням авіаційної розвідки та супутникових знімків різної серії. Акцентовано увагу на масштаби антропогенного тиску на території лісових масивів України внаслідок видобування бурштину. Висвітлено здобутки вітчизняних установ супутникового дослідження порушених земель та розглянуто проблеми і перспективи застосування супутникових даних для вирішення завдань, пов'язаних з нелегальним видобутком бурштину. Проаналізовано можливості ідентифікації місць видобутку бурштину на територіях лісогосподарських підприємств за знімками Landsat, WorldView і Sentinel. Висока інформативність спостережень зі штучних супутників Землі дає змогу швидко й об'єктивно оцінювати ділянки, порушені видобутком бурштину та оцінити втрати лісових ресурсів, а також дослідити зміни, які відбулися у лісових насадженнях, виявлення нових місць видобутку для подальшого контролю їх правомірності. Цей метод виявлення осередків незаконного видобутку корисних копалин дає змогу своєчасно вживати заходів щодо раціонального використання лісових ресурсів і запобігати збиткам, заподіяним неконтрольованим захопленням лісових масивів з подальшим видобутком бурштинових копалин.

Стаття спрямована на дослідження механізмів податкової політики країн Європейського Союзу (далі – ЄС) з акцентуванням уваги на підходах до оподаткування туристичного бізнесу до початку та протягом 2020 року. Необхідністю проведених досліджень є зміни у податковому та фінансовому законодавстві у країнах ЄС під впливом світової пандемії COVID-19. Відображено основні аспекти оподаткування та підходи до реалізації податкової політики у країнах ЄС з найвищим рівнем туристичної привабливості та кількість відвідувань туристами. Відображенo статистичні дані, які демонструють міру зайнятості у туристичному бізнесі та впливу обсягів туристичного бізнесу на зростання ВВП ЄС загалом та в окремих країнах зокрема. Показано відсоткове співвідношення податкових сплат за рівнями податкової ієрархії ЄС, що доводить необхідність підтримки туризму як важливої сфери для працевлаштування та підвищення привабливості туристичних країн та окремих локацій для зростання внутрішніх та зовнішніх туристичних потоків. Проаналізовано фінансові та податкові механізми та інструменти, які запроваджені окремими країнами ЄС для підтримки підприємств, що зазнали збитків при карантинних умовах та обмеженні своєї діяльності у період світової пандемії. Акцентовано на змінах у загальній політиці ЄС щодо надання податкової інформації країнами-членами щодо резидентів та нерезидентів у бізнес-середовищі та туристичній сфері зокрема.

Ольшевська Ю. М., Берлач А. І. Матеріальна від­повідальність державних службовців за чинним зако­нодавством України. - Стаття. У статті розглянуто особливості інституту матері­альної відповідальності державних службовців за нор­мами чинного законодавства. Автором проаналізовано особливості процедури, підстави та порядок притяг­нення до матеріальної відповідальності державних службовців, висвітлено співвідношення норм Закону України «Про державну службу» та актів трудово­го законодавства. Розглянуто підходи вітчизняних науковців до розуміння правової природи інституту матеріальної відповідальності державних службовців, а також значення положень Постанови Пленуму Вер­ховного Суду № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їхніми працівниками» від 29 грудня 1992 року при застосуванні до притягнення до матеріальної відповідальності державних службов­ців як суб’єктів трудового права. Автор доходить висновку, що матеріальна відпові­дальність є засобом забезпечення дотримання посадови­ми та службовими особами вимог законодавства та пра­вил внутрішнього розпорядку, посадових інструкцій. Також вона дозволяє компенсувати шкоду, понесену публічними органом або державою у зв’язку з вчинен­ням службового проступку її посадовою службовою осо­бою. Характерною особливістю інституту матеріальної відповідальності державних службовців є особливості правового статусу державних службовців як суб’єктів службового права. Насамперед вона полягає у тому, що відповідно до норм Конституції шкода, завдана рішен­нями чи діяльністю державного органу, його посадових чи службових осіб, компенсується державою за рішен­ням суду, а держава має право в порядку регресу вима­гати відшкодування своїх збитків у державного служ­бовця. При цьому в Законі України «Про державну службу» закріплено порядок процедури притягнення до відповідальності державних службовців, яка відріз­няється від процедури, закріпленої для інших катего­рій працівників в актах трудового законодавства. Зазначено про прогалини у вітчизняному законо­давстві в цій сфері, зокрема про відсутність регулюван­ня процедури оскарження рішення про притягнення до матеріальної відповідальності державного службов­ця, визначення віднесення моральної шкоди до збитків в рамках інституту матеріальної відповідальності.

УДК 334; JEL Classification: М21, R42 Анотація. Протягом свого історичного існування, людство стикалося з багатьма кризами, які згодом ставали «старт-апами» для розвитку суспільства в цілому. Таким випробуванням сучасності стала пандемія COVID-19, яка вплинула на всі сфери економіки держав, на звичний спосіб життя, на соціальну та культурну взаємодію. Пандемія також вплинула на діяльність підприємств приватного бізнесу і змусила їх розробляти нові методи ведення бізнесу. З початку 2020 року і до теперішнього часу підприємці відчувають значні труднощі ведення індивідуального бізнесу. Загострення пандемії коронавірусу в 2021 році створило значний вплив на світову економіку та продовжує впливати на всі види діяльності. Спостерігається значне зменшення попиту на споживчі товари. Транспортний сектор також відноситься до найбільш постраждалого, внаслідок зупинки якого збитки для держави колосальні, а для регіонів, часом катастрофічні. Проведення заходів реабілітації є стратегічним вектором. Рядом досліджень висвітлено та доведено вплив підприємництва на розвиток держави в цілому і транспортного підприємництва зокрема. Тому в рамках даного дослідження запропоновано ургентні заходи його державної фінансової підтримки. Методики дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: порівняльний аналіз наукової літератури та інформаційних джерел на основі методів порівняння, систематизації та узагальнення; узагальнення результатів аналізу, логічна генерація висновків, математичне моделювання. Результати. На підставі розгляду проблеми фінансового забезпечення підприємництва, доведено актуальність і необхідність державної підтримки підприємництва з метою реабілітації секторів економіки, що найбільше постраждали від пандемічних викликів COVID-19. Визначено умови віднесення секторів економіки до категорії найбільш постраждалих На підставі показників ризикованості та пріорітетності сектора економіки можливо визначити сектори економіки для розподілу фінансових вливань. Наукова новизна: запропоновано комплексну методику фінансового забезпечення підприємництва в контексті фінансових капіталовкладень з метою реабілітації секторів економіки, що враховує ризикованість та пріорітетність сектора економіки. Практична значущість: Дане дослідження практично цікаво державним органам управління при розподілі коштів за вектором підтримки найбільш постраждалих секторів економіки від пандемічних викликів, а теоретично – дослідникам, що займаються питаннями фінансового забезпечення та державного адміністрування.

Сучасний і перспективний розвиток морського флоту нерозривно пов'язане з безпекою мореплавання, яке забезпечується безвідмовним і надійним функціонуванням систем життєзабезпечення і суднового устаткування. У зв'язку з цим виникає необхідність в розвитку сучасних методів оперативної діагностики для контролю технічного стану обладнання. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропоновано систему технічної діагностики обладнання морського судна на базі методу кількісної термографії. Дана система дозволяє зменшити для компаній, власників суден кількість експлуатаційних витрат, капіталовкладень та збитків. Тепловізійна діагностика є ефективним методом оцінки технічного стану обладнання на судах морського флоту і берегових підприємствах. Застосування методів кількісної термографії обумовлено необхідністю виявлення дефектів електро- і теплоенергетичних пристроїв на ранній стадії безпосередньо в режимі експлуатації. Представлена система тепловізійних випробувань, об'єктів або матеріалів об'єднує різні заснована на телевізійної час зйомки. Представлені основні етапи застосування системи технічного контролю суднових пристроїв і засобів на основі методів кількісної термографії. Метод тепловізійного обстеження електротехнічного обладнання в цілому являє собою сукупність заходів, необхідних для проведення випробувань і вироблення адекватної експертної оцінки. Розглянуто приклади застосування телевізійної техніки на морських судах, наведені результати телевізійних випробувань на прикладі аналізу стану суднових кабельних трас. Представлені матеріали імітаційного моделювання. Нові методи та засоби діагностики та прогнозування, призначені для підвищення експлуатаційної надійності суднових систем та механізмів.

В статті охарактеризовано значення маржинального аналізу при прийнятті управлінських рішень. Обгруновано, що витрати та маржинальний прибуток є ключовими показниками при прийнятті управлінських рішень. Встановлено, що витрати для аналізу беззбитковості поділяються на змінні і постійні, при цьому, ціна повинна покрити повну собівартість, яка визначається виключно для потреб управлінського обліку. Методика розрахунку собівартості в управлінському обліку має певні особливості, зокрема для потреб управління визначають різні види собівартості. Розглянуто методику формування собівартості виготовленої і реалізованої продукції за змінними і постійними виробничими витратами. Обґрунтовано необхідність розрахунку собівартості продукції за методом «директ-кост» для маржинального аналізу. Розглянуто методику маржинального аналізу та розрахунку точки беззбитковості. Запропоновано для потреб управлінського обліку та управління витратами, деталізувати і визначати маржинальний прибуток за джерелами його отримання: від реалізації продукції та загальний маржинальний прибуток. Для прийняття управлінських рішень рекомендовано здійснювати розрахунок точки беззбитковості послідовно за етапами та видами маржинального прибутку: розрахунок точки беззбитковості на основі постійних виробничих витрат і маржинального прибутку від реалізації продукції; розрахунок точки беззбитковості на основі загальних постійних витрат, загальних змінних витрат та маржинального прибутку підприємства. Це дозволить визначати верхню і нижню межу величини точки беззбитковості, ціни та обсягів реалізації продукції для покриття постійних витрат і не отримання збитків. Для більш детального маржинального аналізу та визначення прибутку за видами діяльності слід визначати маржинальний прибуток і за видами діяльності, при цьому розподіливши доходи, змінні і постійні витрати в розрізі видів діяльності.

У статті розкриваються особливості застосування заходів юридичної відповідальності та її різновиди за порушення норм земельного законодавства. Звертається увага на невідповідність положень різних галузей права, проаналізовано чинне законодавство та охарактеризовано особливості адміністративної, кримінальної та цивільної відповідальності за порушення норм земельного законодавства. Особливість цієї теми полягає в тому, що відповідальність можна охарактеризувати з різноманітних сторін, а також описуються її особливості в кожній галузі права. Визначено сутність та характерні особливості притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності у сфері земельних відносин. За результатами дослідження було виявлено, що адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства відрізняється власною нормативною підставою у вигляді правових норм, закріплених у статтях Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших нормативно-правових актах, а також особливим порядком притягнення та накладення адміністративних стягнень. Розглянуто сучасний стан правового забезпечення кримінальної відповідальності у сфері земельних відносин в Україні. Проаналізовано зміст основних нормативно-правових актів, що стосуються питань регулювання відповідальності за правопорушення у сфері земельних відносин. Також було розглянуто дисциплінарну відповідальність, яка характеризується тим, що до осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, винних у вчиненні дисциплінарних проступків земельно-правового характеру, застосовуються заходи особистого впливу у вигляді накладення дисциплінарних стягнень. У статті розкриваються норми цивільно-правової відповідальності. Зазначено, що вона застосовується за земельні правопорушення, які характеризуються збитками, наприклад, за використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, тому норми земельного законодавства тісно пов’язані із нормами цивільного законодавства, а тому такий вид відповідальності потребує окремої уваги та ретельного аналізу. Таким чином, юридична відповідальність постає необхідною правовою гарантією законності у сфері земельних відносин.

Наукові дослідження стають ефективними тоді, коли природу подій чи явищ можна розглядати з єдиних позицій, виробити універсальний підхід до них, сформувати загальні закономірності. Більшість сучасних фундаментальних наукових проблем і високих технологій тісно пов’язані з явищами, які лежать на границях різних рівнів організації. Природничі та деякі з гуманітарних наук (економіка, соціологія, психологія) розробили концепції і методи для кожного із ієрархічних рівнів, але не володіють універсальними підходами для опису того, що відбувається між цими рівнями ієрархії. Неспівпадання ієрархічних рівнів різних наук – одна із головних перешкод для розвитку дійсної міждисциплінарності (синтезу різних наук) і побудови цілісної картини світу. Виникає проблема формування нового світогляду і нової мови.Теорія складних систем – це одна із вдалих спроб побудови такого синтезу на основі універсальних підходів і нової методології [1]. В російськомовній літературі частіше зустрічається термін “синергетика”, який, на наш погляд, означує більш вузьку теорію самоорганізації в системах різної природи [2].Мета роботи – привернути увагу до нових можливостей, що виникають при розв’язанні деяких задач, виходячи з уявлень нової науки.На жаль, теорія складності не має до сих пір чіткого математичного визначення і може бути охарактеризована рисами тих систем і типів динаміки, котрі являються предметом її вивчення. Серед них головними є:– Нестабільність: складні системи прагнуть мати багато можливих мод поведінки, між якими вони блукають в результаті малих змін параметрів, що управляють динамікою.– Неприводимість: складні системи виступають як єдине ціле і не можуть бути вивчені шляхом розбиття їх на частини, що розглядаються ізольовано. Тобто поведінка системи зумовлюється взаємодією складових, але редукція системи до її складових спотворює більшість аспектів, які притаманні системній індивідуальності.– Адаптивність: складні системи часто включають множину агентів, котрі приймають рішення і діють, виходячи із часткової інформації про систему в цілому і її оточення. Більш того, ці агенти можуть змінювати правила своєї поведінки на основі такої часткової інформації. Іншими словами, складні системи мають здібності черпати скриті закономірності із неповної інформації, навчатися на цих закономірностях і змінювати свою поведінку на основі нової поступаючої інформації.– Емерджентність (від існуючого до виникаючого): складні системи продукують неочікувану поведінку; фактично вони продукують патерни і властивості, котрі неможливо передбачити на основі знань властивостей їх складових, якщо розглядати їх ізольовано.Ці та деякі менш важливі характерні риси дозволяють відділити просте від складного, притаманного найбільш фундаментальним процесам, які мають місце як в природничих, так і в гуманітарних науках і створюють тим самим істинний базис міждисциплінарності. За останні 30–40 років в теорії складності було розроблено нові наукові методи, які дозволяють універсально описати складну динаміку, будь то в явищах турбулентності, або в поведінці електорату напередодні виборів.Оскільки більшість складних явищ і процесів в таких галузях як екологія, соціологія, економіка, політологія та ін. не існують в реальному світі, то лише поява сучасних ЕОМ і створення комп’ютерних моделей цих явищ дозволило вперше в історії науки проводити експерименти в цих галузях так, як це завжди робилось в природничих науках. Але комп’ютерне моделювання спричинило розвиток і нових теоретичних підходів: фрактальної геометрії і р-адичної математики, теорії хаосу і самоорганізованої критичності, нейроінформатики і квантових алгоритмів тощо. Теорія складності дозволяє переносити в нові галузі дослідження ідеї і підходи, які стали успішними в інших наукових дисциплінах, і більш рельєфно виявляти ті проблеми, з якими інші науки не стикалися. Узагальнюючому погляду з позицій теорії складності властиві більша евристична цінність при аналізі таких нетрадиційних явищ, як глобалізація, “економіка, що заснована на знаннях” (knowledge-based economy), національні і світові фінансові кризи, економічні катастрофи і ряд інших.Однією з інтригуючих проблем теорії є дослідження властивостей комплексних мережеподібних високотехнологічних і інтелектуально важливих систем [3]. Окрім суто наукових і технологічних причин підвищеної уваги до них є і суто прагматична. Справа в тому, що такі системи мають системоутворюючу компоненту, тобто їх структура і динаміка активно впливають на ті процеси, які ними контролюються. В [4] наводиться приклад, коли відмова двох силових ліній системи електромережі в штаті Орегон (США) 10 серпня 1996 року через каскад стимульованих відмов призвели до виходу із ладу електромережі в 11 американських штатах і 2 канадських провінціях і залишили без струму 7 млн. споживачів протягом 16 годин. Вірус Love Bug worm, яких атакував Інтернет 4 травня 2000 року і до сих пір блукає по мережі, приніс збитків на мільярди доларів.До таких систем відносяться Інтернет, як складна мережа роутерів і комп’ютерів, об’єднаних фізичними та радіозв’язками, WWW, як віртуальна мережа Web-сторінок, об’єднаних гіперпосиланнями (рис. 1). Розповсюдження епідемій, чуток та ідей в соціальних мережах, вірусів – в комп’ютерних, живі клітини, мережі супермаркетів, актори Голівуду – ось далеко не повний перелік мережеподібних структур. Більш того, останнє десятиліття розвитку економіки знань привело до зміни парадигми структурного, функціонального і стратегічного позиціонування сучасних підприємств. Вертикально інтегровані корпорації повсюдно витісняються розподіленими мережними структурами (так званими бізнес-мережами) [5]. Багато хто з них замість прямого виробництва сьогодні займаються системною інтеграцією. Тому дослідження структури та динаміки мережеподібних систем дозволить оптимізувати бізнес-процеси та створити умови для їх ефективного розвитку і захисту.Для побудови і дослідження моделей складних мережеподібних систем введені нові поняття і означення. Коротко опишемо тільки головні з них. Хай вузол i має ki кінців (зв’язків) і може приєднати (бути зв’язаним) з іншими вузлами ki. Відношення між числом Ei зв’язків, які реально існують, та їх повним числом ki(ki–1)/2 для найближчих сусідів називається коефіцієнтом кластеризації для вузла i:. Рис. 1. Структури мереж World-Wide Web (WWW) і Інтернету. На верхній панелі WWW представлена у вигляді направлених гіперпосилань (URL). На нижній зображено Інтернет, як систему фізично з’єднаних вузлів (роутерів та комп’ютерів). Загальний коефіцієнт кластеризації знаходиться шляхом осереднення його локальних значень для всієї мережі. Дослідження показують, що він суттєво відрізняється від одержаних для випадкових графів Ердаша-Рені [4]. Ймовірність П того, що новий вузол буде приєднано до вузла i, залежить від ki вузла i. Величина називається переважним приєднанням (preferential attachment). Оскільки не всі вузли мають однакову кількість зв’язків, останні характеризуються функцією розподілу P(k), яка дає ймовірність того, що випадково вибраний вузол має k зв’язків. Для складних мереж функція P(k) відрізняється від розподілу Пуассона, який мав би місце для випадкових графів. Для переважної більшості складних мереж спостерігається степенева залежність , де γ=1–3 і зумовлено природою мережі. Такі мережі виявляють властивості направленого графа (рис. 2). Рис. 2. Розподіл Web-сторінок в Інтернеті [4]. Pout – ймовірність того, що документ має k вихідних гіперпосилань, а Pin – відповідно вхідних, і γout=2,45, γin=2,1. Крім цього, складні системи виявляють процеси самоорганізації, змінюються з часом, виявляють неабияку стійкість відносно помилок та зовнішніх втручань.В складних системах мають місце колективні емерджентні процеси, наприклад синхронізації, які схожі на подібні в квантовій оптиці. На мові системи зв’язаних осциляторів це означає, що при деякій критичній силі взаємодії осциляторів невелика їх купка (кластер) мають однакові фази і амплітуди.В економіці, фінансовій діяльності, підприємництві здійснювати вибір, приймати рішення доводиться в умовах невизначеності, конфлікту та зумовленого ними ризику. З огляду на це управління ризиками є однією з найважливіших технологій сьогодення [2, 6].До недавніх часів вважалось, що в основі розрахунків, які так чи інакше мають відношення до оцінки ризиків лежить нормальний розподіл. Йому підпорядкована сума незалежних, однаково розподілених випадкових величин. З огляду на це ймовірність помітних відхилень від середнього значення мала. Статистика ж багатьох складних систем – аварій і катастроф, розломів земної кори, фондових ринків, трафіка Інтернету тощо – зумовлена довгим ланцюгом причинно-наслідкових зв’язків. Вона описується, як показано вище, степеневим розподілом, “хвіст” якого спадає значно повільніше від нормального (так званий “розподіл з тяжкими хвостами”). У випадку степеневої статистики великими відхиленнями знехтувати вже не можна. З рисунку 3 видно, наскільки добре описуються степеневою статистикою торнадо (1), повені (2), шквали (3) і землетруси (4) за кількістю жертв в них в США в ХХ столітті [2]. Рис. 3. Системи, які демонструють самоорганізовану критичність (а саме такі ми і розглядаємо), самі по собі прагнуть до критичного стану, в якому можливі зміни будь-якого масштабу.З точки зору передбачення цікавим є той факт, що різні катастрофічні явища можуть розвиватися за однаковими законами. Незадовго до катастрофи вони демонструють швидкий катастрофічний ріст, на який накладені коливання з прискоренням. Асимптотикою таких процесів перед катастрофою є так званий режим з загостренням, коли одна або декілька величин, що характеризують систему, за скінчений час зростають до нескінченності. Згладжена крива добре описується формулою,тобто для таких різних катастрофічних явищ ми маємо один і той же розв’язок рівнянь, котрих, на жаль, поки що не знаємо. Теорія складності дозволяє переглянути деякі з основних положень ризикології та вказати алгоритми прогнозування катастрофічних явищ [7].Ключові концепції традиційних моделей та аналітичних методів аналізу і управління капіталом все частіше натикаються на проблеми, які не мають ефективних розв’язків в рамках загальноприйнятих парадигм. Причина криється в тому, що класичні підходи розроблені для опису відносно стабільних систем, які знаходяться в положенні відносно стійкої рівноваги. За своєю суттю ці методи і підходи непридатні для опису і моделювання швидких змін, не передбачуваних стрибків і складних взаємодій окремих складових сучасного світового ринкового процесу. Стало ясно, що зміни у фінансовому світі протікають настільки інтенсивно, а їх якісні прояви бувають настільки неочікуваними, що для аналізу і прогнозування фінансових ринків вкрай необхідним став синтез нових аналітичних підходів [8].Теорія складних систем вводить нові для фінансових аналітиків поняття, такі як фазовий простір, атрактор, експонента Ляпунова, горизонт передбачення, фрактальний розмір тощо. Крім того, все частіше для передбачення складних динамічних рядів використовуються алгоритми нейрокомп’ютинга [9]. Нейронні мережі – це системи штучного інтелекту, які здатні до самонавчання в процесі розв’язку задач. Навчання зводиться до обробки мережею множини прикладів, які подаються на вхід. Для максимізації виходів нейронна мережа модифікує інтенсивність зв’язків між нейронами, з яких вона побудована, і таким чином самонавчається. Сучасні багатошарові нейронні мережі формують своє внутрішнє зображення задачі в так званих внутрішніх шарах. При цьому останні відіграють роль “детекторів вивчених властивостей”, оскільки активність патернів в них є кодування того, що мережа “думає” про властивості, які містяться на вході. Використання нейромереж і генетичних алгоритмів стає конкурентноздібним підходом при розв’язанні задач передбачення, класифікації, моделювання фінансових часових рядів, задач оптимізації в галузі фінансового аналізу та управляння ризиком. Детермінований хаос пропонує пояснення нерегулярної поведінки і аномалій в системах, котрі не є стохастичними за природою. Ця теорія має широкий вибір потужних методів, включаючи відтворення атрактора в лаговому фазовому просторі, обчислення показників Ляпунова, узагальнених розмірностей і ентропій, статистичні тести на нелінійність.Головна ідея застосування методів хаотичної динаміки до аналізу часових рядів полягає в тому, що основна структура хаотичної системи (атрактор динамічної системи) може бути відтворена через вимірювання тільки однієї змінної системи, фіксованої як динамічний ряд. В цьому випадку процедура реконструкції фазового простору і відтворення хаотичного атрактора системи при динамічному аналізі часового ряду зводиться до побудови так званого лагового простору. Реальний атрактор динамічної системи і атрактор, відтворений в лаговому просторі по часовому ряду при деяких умовах мають еквівалентні характеристики [8].На завершення звернемо увагу на дидактичні можливості теорії складності. Розвиток сучасного суспільства і поява нових проблем вказує на те, що треба мати не тільки (і навіть не стільки) експертів по деяким аспектам окремих стадій складних процесів (професіоналів в старому розумінні цього терміну), знадобляться спеціалісти “по розв’язуванню проблем”. А це означає, що істинна міждисциплінарність, яка заснована на теорії складності, набуває особливого значення. З огляду на сказане треба вчити не “предметам”, а “стилям мислення”. Тобто, міждисциплінарність можна розглядати як основу освіти 21-го століття.

Кожне підприємство має правові, економічні та етичні цілі, які варіюються від забезпечення обов’язкової безпеки до комерційних цілей та корпоративного громадянства. Для досягнення цих цілей підприємства беруть на себе певний ризик. Баланс між ризиком та винагородою – це постійна проблема, незалежно від того, які дії виконуються. Одним з сучасних інструментів управління ризиками в процесі антикризового управління є техніка «краватка-метелик» (Bowtie), яку можна використовувати для візуалізації, оцінки та безпосередньо управління ризиками. Аналіз «краватка-метелик» – це методологія якісної оцінки ризику, яка забезпечує спосіб ефективної візуалізації складних сценаріїв ризику у зручному для розуміння графічному форматі та показує взаємозв’язок між причинами небажаних подій та вірогідністю збільшення втрат та збитків. Bowtie може відображати дії, що запобігають появі та розвитку ризику на підприємстві, а також відновлювальні заходи, які дозволяють обмежити можливі ефекти після настання даного ризику, специфічні для кожного достовірного результату.

У статті досліджено основні показники фінансових результатів українських підприємств за видами економічної діяльності. Проаналізовано основні тенденції офіційних показників фінансових результатів за 2019-2020 роки, наведено темпи зростання прибутку та збитків. Виявлено найбільш стабільні – прибуткові та найбільш потерпілі – збиткові за період карантину галузі господарства. Визначено основні чинники, що вплинули на тенденцію зниження прибутковості, збільшення кількості збиткових підприємств, які негативно впливають на економіку країни в цілому. Запропоновано дієві засоби підтримки суб’єктів господарювання, які спрямовані на забезпечення сталого розвитку підприємства, підвищення його прибутковості, стійкості до мінливих умов навколишнього середовища.

Використання інформаційних систем (ІС) пов'язано з певною сукупністю ризиків. Під ризиком, як правило, розуміється можливість того, що будь-які цілі під час реалізації проєкту автоматизації діяльності підприємства не будуть досягнуті. Аналізу факторів ризику передують: планування заходів для зниження впливу факторів ризику на результат проєкту і прийняття рішень на різних етапах процесу створення інформаційної системи. Усі суб'єкти, які беруть участь і приймають рішення у процесі автоматизації підприємства (замовник – підприємство і системний інтегратор – постачальник), здійснюють аналіз ризиків кожний зі своєї позиції. Тому необхідно вжити економічно виправдані заходи захисту, коли можливий збиток неприйнятно великий, З точки зору інформаційної безпеки, періодичне переоцінювання ризиків є необхідним для контролю ефективності діяльності в галузі інформаційної безпеки.