Добірка наукової літератури з теми "Збирач інформації"

У статті розкрито механізми захисту персональної інформації у чаті. Сформовано низку проблем, які є ключовими у забезпеченні безпечного інформаційного простору для спілкування. Запропоновано формальний опис глобальних комунікацій з використанням дискретних структур. Наголошено, що захист особистої інформації є важливою проблемою у розподілених сервісах і мережевих комунікаціях, включаючи хмарні сервіси. Тому слід застосовувати спеціальні технологічні та організаційні заходи щодо захисту персональних даних. Підкреслено призначення заходів захисту, як спеціально технічних так і організаційних. Обґрунтовано той факт, що права на конфіденційність пов'язані з особистою інформацією яку, безпосередньо, можна зібрати в процесі використання мережевих засобів спілкування. Позначено, що можна збирати і фіксувати будь-яку особисту інформацію без відома користувача, і, більш того, особисті дані можуть бути передані на законних підставах будь-якій третій особі. Сформовано модель здійснення комунікацій у мережі Інтернет, яка включає дві окремі групи: учасники / особи, визначені як сукупність користувачів, що мають можливість ініціалізації віддаленого доступу через Інтернет та інформаційне середовище, з конкретними технологічними компонентами для визначення конкретної структури і призначення простору, в тому числі модуль для попередньої реєстрації та збір даних у власній базі даних. Запропоновано графічну інтерпретацію життєвого циклу обробки персональних даних з детальним описом кожної окремої позиції. Структуровано всі можливі ланки зв’язку політики захисту даних із загальною структурою політики безпеки і структурними рівнями системи захисту персональних даних. Сформовано чотири основні механізми захисту персональної інформації у чаті та запропоновано у подальшому виконати формування єдиного підходу до реалізації системи захисту персональної інформації у соціальних мережах з урахуванням міжнародного досвіду.

Існування в сучасному інформаційному середовищі зумовлює безперешкодний доступ до інформаційних ресурсів, зокрема мережі Інтернет. Всесвітня інформаційна мережа Інтернет об’єднує в собі велику кількість регіональних мереж і, одночасно, мільйони комп’ютерів з будь-якого куточка планети, з метою, зокрема, широкого доступу до інформаційних ресурсів усього світу, а тому мережа Інтернет має неабияку перевагу у порівнянні з іншими джерелами інформації. На сьогодні Інтернет – це не лише загальнодоступний спосіб спілкування та обміну інформацією, а також один із найпопулярніших видів мас-медіа у світі, зокрема і в нашій країні. Глобалізаційні процеси у світі, інформатизація суспільства, запровадження новітніх інформаційних технологій зумовлюють пріоритетність та суспільне визнання важливості інформаційних правовідносин. Як один з видів мас-медіа в Україні мережа Інтернет може бути джерелом поширення неправдивої інформації суб’єктами цих правовідносин, що є важливою проблемою на сьогодні. Зазначене підкреслює важливість дослідження проблеми правового регулювання Інтернет-ЗМІ в Україні. Зроблено висновок, що сьогодні в Україні відбувається активний розвиток глобальної мережі Інтернет, втім правове регулювання цієї сфери, зокрема діяльності Інтернет-медіа, потребує законодавчого переосмислення та вдосконалення. Адже, із урахуванням стану інформатизації суспільства, стрімкого розвитку інформаційних правовідносин, одним із важливих завдань національного законодавця сьогодні є нормативне врегулювання питання діяльності Інтернет-ЗМІ. Прийняття відповідних нормативно-правових актів врегулювало б процедуру притягнення Інтернет - ЗМІ до відповідальності за поширення неправдивої або сфальсифікованої інформації. В цьому контексті мова йде про підготовку проєкту закону про Інтернет–ЗМІ, який, перш за все, вирішить питання правового статусу таких засобів масової інформації, їх діяльності, відповідальності, способів їх легалізації. В зазначеному контексті, необхідно зважати на норми та принципи ст. 34 Конституції України, що гарантують свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію на власний вибір, для того щоб нормативне врегулювання діяльності Інтернет–ЗМІ не було розцінене як спроба держави контролювати свободу слова та свободу засобів масової інформації.

Статтю присвячено визначенню можливостей застосування знань про емоційний штучний інтелект у процесі викладання курсу «Загальна (когнітивна) психологія» для студентів-психологів. Уточнено визначення поняття «емоційний штучний інтелект»: це інтелектуальні системи, які здатні розпізнавати емоції людини та інтерпретувати їх. Запропоновано комплекс навчальних завдань, спрямованих на вивчення емоційного штучного інтелекту майбутніми психологами: збір наукової інформації про феномени штучного інтелекту та емоційного штучного інтелекту, зображень про емоційний штучний інтелект; аналіз художніх відеофільмів про емоційний штучний інтелект; аналіз комп’ютерних ігор на основі емоційного штучного інтелекту. Проаналізовано результати навчальної діяльності студентів-психологів з вивчення проблематики емоційного штучного інтелекту у формі психологічних есе та мультимедійних творчих проєктів. Виділено типові помилки, які були допущені авторами мультимедійних творчих проєктів (велика кількість слайдів, відсутність чіткого плану, перенасиченість текстом, анімацією). Презентовано накопичені цифрові ресурси з художніми відеофільмами та комп’ютерними іграми на основі емоційного штучного інтелекту. Продемонстровано зміну уявлень студентів після активного збору інформації про емоційний штучний інтелект (стосовно параметра рефлексивності). Визначено, що застосування знань про емоційний штучний інтелект у процесі професійної підготовки майбутніх психологів сприяло реалізації їх рефлексивних та творчих можливостей. Відзначено ряд загальних та фахових компетентностей, які формуються у студентів при вивченні проблематики емоційного штучного інтелекту, зокрема це вміння самостійно збирати та критично аналізувати інформацію щодо феноменів інтелекту, штучного інтелекту, емоційного штучного інтелекту; здатність до професійного самовдосконалення засобом усвідомлення власних емоційних здібностей (здатності розпізнавати емоції, здатності розуміти власні емоції, управляти ними, здатності до емпатії).

У статті проаналізовано особливості синтаксису текстів англомовних митних документів. Авторами виявлена специфіка синтаксичних структур анкетних частин текстів комплексу офіційних митних документів. Увага зосереджена на аналізі прикладів застосування таких структур у тексті митного документа. Виявлено специфічні особливості їх використання в комплексі митної документації. Продемонстровано шляхи скорочень синтаксичних конструкцій, що необхідно для пришвидшення роботи з такими документами на етапах розмитнення товару, обслуговування пасажирів під час перетину кордону. Виявлено, що у форматі митного документа є постійні компоненти та ті, що заповнюються адресатом, тобто змінні фрагменти. У результаті дослідження встановлено, що постійні компоненти діють як тема, а змінні – як рема. У момент заповнення офіційного документа усталені та змінні частини представляються у свідомості адресата як варіант синтаксичної комбінації, що є аналогом речення з опущеним синтаксичним елементом – присудком. Авторами запропоновано вважати ці синтаксичні конструкції тема-рематичною структурою. В процесі роботи розглянуто та проаналізовано приклади застосування таких конструкцій. Установлено, що змінні компоненти можуть бути незначними і становлять лише певні персональні або кількісні характеристики, необхідні для здійснення митного процесу. Аналіз синтаксичних структур комплексу англомовних митних документів показав також наявність конструкцій із багатокомпонентною ремою. Використання таких синтаксичних фрагментів має на меті максимальний збір інформації в межах невеликого англомовного офіційного документа. Дослідження синтаксису анкетних сегментів митних документів дозволив виявити наявність дієприкметників у складі усталених частин у постпозиції до визначуваного слова. Встановлено, що такі вирази є скороченою модифікацією підрядного атрибутивного і діють у такому вигляді для стислого подання інформації. Митні документи призначені збирати та передавати інформацію задля потреб митної справи, і цей факт стає базовим для формування специфічної структури з конкретними синтаксичними закономірностями, які властиві таким текстам.

Зростання в сучасних умовах рівня захворюваності людей тягне за собою неухильний прогрес у використанні лікарських засобів. Проте шкода, яку вони можуть принести, нерідко переважає користь від їх застосування. Загальносвітова тенденція – збільшення рівня сенсибілізації людей до різноманітних факторів, у тому числі до ліків. Левову частку серед усіх побічних реакцій лікарських засобів, що реєструються в закладах охорони здоров’я в Україні, становлять алергічні реакції, або реакції гіперчутливості. Їх може спровокувати будь-який лікарський препарат, навіть якщо раніше хворий його не використовував. Небезпека даного ускладнення значно зростає при ігноруванні факту можливої перехресної алергії. Саме тому інформація про високу ймовірність останньої при використанні ліків у сенсибілізованих пацієнтів є важливим компонентом викладання фармакології студентам. У статті висвітлюються питання небезпечності проявів і частоти перехресної алергії при застосуванні антибіотиків бета-лактамної групи, сульфаніламідних препаратів, нітрофуранів. Дається перелік міжнародних назв препаратів вказаних груп, зареєстрованих в Україні. Наголошується на важливості ефективного попередження алергічних реакцій на ліки у всіх випадках їх застосування. Для цього необхідно ретельно збирати фармакологічний анамнез, з’ясовувати, чи були в пацієнта алергічні реакції на інші речовини, у тому числі на харчові продукти, чи не хворіє він на якісь алергічні захворювання. Слід з обережністю призначати комбіновані препарати, перевіряти хімічну структуру їх компонентів. У сумнівних випадках важливо проводити in vitro та in vivo діагностичні тести. Формування у студентів навички обережного ставлення до використання ліків сприятиме ефективному попередженню негативних наслідків фармакотерапії, зокрема алергічних реакцій.

Статтю присвячено дослідженню актуального питання про сутність і зміст конвенційного права на вільневираження своїх поглядів і співвідношення принципів його реалізації з можливістю порушення прав та інтересівдержави, громади й конкретної людини. Розглянуто підстави й випадки, коли свобода слова може бути правомірно обмежена, вказується, що такі чинники повинні встановлюватися законом і бути необхідними для поважання прав і репутації інших осіб, охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров’я чи моральностінаселення. Важливо, щоб, реалізуючи свободу слова, не було перейдено прийнятні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб тощо. Проаналізовано міжнародно-правові акти, які стверджують баланс вказаних інтересів,зокрема статті 8 та 10 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Наголошується, що правилацих статей досить часто перебувають у протистоянні одне з одним. І під час практичного їх застосування надзвичайно важливо знайти баланс між охоронюваними законом інтересами. Адже інформаційна свобода неодмінностосуватиметься відкритості відомостей особистого характеру про певну особу, її конфіденційні дані можуть бутипоширені і в такий спосіб – вчинене певне втручання в приватні права. Але, з іншого боку, не підлягає надмірномувтручанню й основне право цивілізованої спільноти на свободу збирати й поширювати інформацію. Тому видається важливим правильний та адекватний розсуд правозастосовних органів під час розв’язання спірних питань.У роботі наголошується на визначальній ролі практики Європейського суду з прав людини, яка дає змогу встановити критерії надання переваги тим чи іншим суспільним інтересам у разі виникнення колізії між публічним правом на поширення інформації і приватним правом на недоторканність особистого життя, безпеку та моральністьгромади. У статті на конкретних прикладах рішень ЄСПЛ проілюстровано підходи Суду до розв’язання складних питань. Показано, що від того, наскільки під час здійснення нормальних суспільних відносин дотримуєтьсябаланс різних, іноді протилежних, прав і свобод, залежить значною мірою рівень демократії.

Сучасний стан розвитку теорії нотаріального процесу можна визнати задовільним, оскільки вчені виконали значну роботу з аналізу та вирішення тих проблем, із якими стикаються нотаріуси та інші уповноважені на вчинення нотаріальних дій особи. Тому вважаємо доцільним привернути увагу до малодосліджених питань, які пов’язані з вчиненням нотаріальних проваджень з іноземним елементом. У зв’язку з цим у статті запропоновано підходи до формування такого поняття, як “транснаціональний нотаріальний процес”, визначення його складових і функцій. Мета статті полягає у тому, щоб сформувати концептуальні підходи до сприйняття сутності, змісту транснаціонального нотаріального процесу, його місця у правовій системі, значення для науки й охорони безспірних прав суб’єктів цивільних відносин з іноземним елементом через вчинення нотаріальних дій і висловити автор ські гіпотези на предмет такого поняття, як “іноземний елемент” у теорії нотаріального процесу. Тоді, коли значна частина українців перетинає кордони України, вступає у різноманітні відносини в іноземних країнах, а також на території України іноземні громадяни набувають права власності на об’єкти нерухомості, не можна не володіти інформа цією про те, які наслідки виникатимуть при вступі їх до шлюбу, у разі смерті тощо. Тому потрібно активно збирати і систематизувати інформацію про те, які особливості спадкування будуть у випадку смерті громадянина України за кордоном та іноземця в Україні, хто і які нотаріальні дії в такому або подібному випадках має право вчиняти. Практично в кожній країні світу існує своя система спадкування, яка відрізняється від вітчизняної моделі, але в Україні вони залишаються практично недослідженими. В іноземних країнах напрацьовано величезний досвід діяльності нотаріусів, який залишається так само мало вивченим українськими вченими, але його аналіз мав би показати оптимальні шляхи удосконалення організації та діяльності українського нотаріату, налагодження зв’язків між нотаріусами різних країн. Водночас величезні обсяги інформації мають бути систематизовані, інакше вони так і залишаться не використаними. Всі наведені аргументи й спонукали автора до дослідження означеної проблематики.

Формулювання проблеми. Урахування під час навчання фахових математичних навчальних дисциплін принципу фундування знань у процесі вивчення основних математичних понять надає можливість студенту вибирати індивідуальну освітню траєкторію та специфіку майбутньої професійної діяльності. У зв'язку з цим математична освіта майбутнього вчителя математики в даний час потребує якісних змін. Цифрові технології надають широкі можливості модернізації підготовки майбутніх учителів математики. Матеріали і методи. Системний аналіз наукової, навчальної та методичної літератури; порівняння та синтез теоретичних положень; узагальнення власного педагогічного досвіду та досвіду колег з інших закладів вищої освіти, деякі загально математичні та спеціальні методи різницевого числення. Результати. У статті розглянуто особливості реалізації фундування знань у процесі вивчення математичних понять під час освоєння математичної діяльності у різних математичних курсах засобами цифрових технологій у фаховій підготовці майбутніх учителів математики на прикладі одного із досить універсальних методів знаходження скінченних сум, в основі якого лежать поняття та інструменти різницевого числення, що є дискретним аналогом інтегрування. Наведений метод проілюстровано достатньою кількістю прикладів знаходження скінченних сум, які підтверджують універсальність застосування даного методу для досить широких класів послідовностей. Важливим є саме опанування студентами наскрізної ідеї застосування універсальних методів знаходження скінченних сум, а не їх конкретна реалізація та проведення громіздких обчислень. Вважаємо, що доцільно доповнити технології навчання фахових математичних дисциплін у вищій школі провідним спеціалізованим програмним забезпеченням з математики. Висновки. Реалізація такого підходу дозволить сформувати у майбутніх учителів математики знання та уявлення про міжпредметні зв'язки у шкільному курсі математики, про можливості використання цифрових технологій в процесі вивчення шкільного курсу математики, розвивати уміння самостійно збирати, аналізувати, передавати математичну інформацію, використовувати програмні засоби та апаратні пристрої для здійснення збору, обробки, зберігання та передачі інформації, оцінювати та обирати засоби цифрових технологій для організації навчального процесу з математики, усвідомлення можливостей інформаційного середовища для забезпечення якості навчально-виховного процесу в умовах Нової української школи.

Проблема розкриття та здійснення досудового роз-слідування, зокрема, і проведення слідчих (розшуко-вих) дій у кримінальних провадженнях, розпочатих за фактами незаконного збирання з метою викори-стання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю суб’єкта господарської діяльно-сті, а також розголошення комерційної таємниці, без-перечно є. Вона зумовлена відсутністю достатніх пра-вових знань з організації та методики розслідування, тактики проведення слідчих (розшукових) дій слідчи-ми органами, а також відсутністю юридичної літерату-ри та наукових розробок із цієї тематики.У статті частково розкрито та проаналізовано першо-чергові слідчі (розшукові) дії, які необхідно проводити при отриманні інформації про факти незаконного збиран-ня з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю. Водночас у статті виокремлені типові слідчі ситу-ації, характерні для початкового етапу розслідування незаконного збирання та розголошення комерційної або банківської таємниці, та встановлено, що черговість слідчих (розшукових) дій у кримінальних проваджен-нях, розпочатих за фактами незаконного збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю або банківську таємницю, а також розголошення комерційної або бан-ківської таємниці, їх послідовність залежить від кон-кретної слідчої ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування.Вперше визначено, які саме слідчі (розшукові) дії необхідно проводити в першу чергу в процесі розсліду-вання незаконного збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю або банківську таємницю. Розглянуто про-цесуальний порядок та тактику їх проведення.Проведення вказаних слідчих (розшукових) дій із дотриманням наукових рекомендацій та врахуванням певних тактичних особливостей сприятиме отриманню криміналістично значимої доказової інформації вже на початковому етапі розслідування незаконного зби-рання та розголошення комерційної таємниці.

Стаття висвітлює проблеми оцифрування експозиції традиційних музеїв, зокрема навчальних. Зазначено, що віртуальні музеї стали, по суті, новою формою поширення знань і що нині вони мають значно більше відвідувачів, ніж музеї «реальні». Щоправда, в Україні робота зі створення повноцінних віртуальних музеїв лише починає розгортатися. Проаналізовано переваги, які надає оцифрування музейних фондів. Насамперед це – краще збереження й безпека експозиції, більші можливості для відтворення незбережених експонатів. Віртуальна експозиція уможливлює зручний доступ для мешканців інших міст і країн. Особливо актуальною ця можливість стала під час карантинних заходів, пов’язаних з пандемією COVID-19. Віртуальна експозиція, на відміну від традиційної, підтримує використання музейних ресурсів у цілодобовому режимі. Вона відкриває перспективу залучення конкретного музею до всесвітньої музейної мережі. Відвідувач має змогу або обрати віртуальний тур із запропонованих музеєм, або самостійно «прокласти маршрут» екскурсії відповідно до своїх уподобань. Віртуальні експонати приваблюють своєю видовищністю, більшою оглядовістю й інтерактивністю. Відвідувач отримує ширший доступ до інформації про експонати. Комп’ютерні технології уможливлюють надання інформації різним категоріям: фахівцям, студентам, особам з профільною та непрофільною освітою, школярам. Відзначено, що новітні мультимедійні засоби дають змогу радикально модернізувати традиційні види музейної роботи, вийти далеко за межі класичної моделі музею. Сучасний віртуальний музей – не просто копія експозиції, а самостійне, якісно нове культурне середовище, цифровий інформаційний комплекс, що значно перевершує параметри музеїв традиційного типу. У статті розглянуто перспективи оцифрування фондів Лінгвістичного навчального музею при Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Заснований 1992 року, музей збирає, досліджує, зберігає та експонує матеріали, що відображують збагачення лінгвістичних знань, для подальшого використання в навчальній та екскурсійній роботі. Нині стоїть питання про віртуалізацію його експонатів відповідно до сучасних тенденцій у розвитку музейної справи.