Добірка наукової літератури з теми "Заходи запобігання корупції"

У статті розглядаються актуальні аспекти участі засобів масової інформації в запобіганні корупції в Україні. Визначено роль і значення засобів масової інформації (далі – ЗМІ – від автора) в системі запобігання корупції в державі, а також вказано на низку проблем, які впливають на оприлюднення викритих корупційних проявів. Розв’язання цих проблем сприятиме підвищенню ефективності антикорупційної політики держави. Також запропоновано перспективні заходи, що сприятимуть посиленню ролі і значення сучасних ЗМІ в існуючій системі запобігання корупції в Україні.

У статті досліджено держану політику у сфері запобігання і протидії корупції в Україні. Протягом діяльності нашої держави питання запобігання і протидії корупції постійно обговорювалися в державі, до цього процесу залучалися науковці, фахівці, представники правоохоронних органів. Гостро системні явища корупції в нашій державі почали проявлятися на початку дев'яностих років минулого століття, що спонукало державу до вжиття певних дій у цьому напрямі шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів. Першим таким правовим документом, спрямованим на подолання корупції в Україні, варто вважати Постанову Верховної Ради України «Про невідкладні заходи щодо боротьби з організованою злочинністю і корупцією» від 07.05.1993, якою передбачалося підготувати й унести на розгляд Верховної Ради України низку проектів законів, спрямованих на протидію корупції й організованій злочинності. Незважаючи на те що цей документ був політико-право-вим, він заклав підвалини подальшої правової політики держави у сфері боротьби з корупції. Особливо гостро питання боротьби з корупції постало останніми роками, коли вона стала загрозою правам людини та громадянина, верховенству права й демократії, правопорядку й соціальній справедливості, стала перешкодою сталому економічному розвитку суспільства, а також знижує інвестиційну привабливість України для інвесторів, заважає розвитку бізнесу, руйнує довіру до судової системи та правоохоронної системи. Про це свідчить обговорення цієї проблематики на шпальтах різноманітних засобів масової інформації представниками різних професій, державними посадовцями, оскільки негативне ставлення суспільства до корупції стало одним із багатьох складників, що спонукають державу вживати різноманітних правових заходів щодо запобігання і протидії корупції в державі. Водночас прийняття значної кількості законодавчих актів і створення відповідних структур у сфері запобігання і протидії корупції в державі поки свідчать, що сьогодні ефективна державна політика України у сфері запобігання корупції ще не вироблена, що потребує подальших наукових пошуків.

У статті викладено результати аналізу досвіду країн Європейського Союзу (Нідерланди та Фінляндія) впровадження механізмів запобігання політичній корупції, розробки та імплементації дієвих механізмів протидії політичній корупції в системі державного управління. Відповідно до мети поставлено та виконано завдання: проаналізовано особливості функціонування антикорупційних інституцій, що діють у Нідерландах та Фінляндії; розглянуто міжнародну практику у сфері запобігання та протидії корупції в іноземних органах державної влади та управління, а саме в країні Нідерланди та Фінляндії; досліджено базові принципи закордонних антикорупційних стратегій, які формувалися протягом плину часу на основі внутрішнього та іноземного досвіду. Крім того, автором виділено позитивні заходи протидії корупції, які можуть бути застосовані в Україні протягом становлення та розвитку інституційних суб’єктів протидії корупції. Зроблено висновки про необхідність і важливість запозичення дієвого зарубіжного досвіду протидії політичній корупції для побудови нової та спроможної антикорупційної системи в Україні. Фінляндія й Нідерланди, за результатами щорічного рейтингу, що укладається організацією Transparency International, починаючи з 1995 р., і ґрунтується на комплексі оцінок підприємців та аналітиків щодо рівня сприйняття корупції в різних сферах життя, є лідерами серед країн світу з найменшим рівнем корупції. У межах дослідження проаналізовано основи «фінської моделі» антикорупційної політики, що передбачає формування в різноманітних сферах умов, які не сприяють корупції, а також суттєву мінімізацію суспільно небезпечних наслідків такого соціально-економічного явища, як корупція. Розглянуто стратегічні цілі фінської програми «Національна стратегія боротьби з тіньовою економікою та злочинністю у сфері економіки на 2016–2020». До скандинавської моделі, з огляду на особливості побудови й реалізації підходів у заходах протидії корупції, віднесено також Королівство Нідерланди, де функціонує трьохрівнева система боротьби з корупцією. Розглянуто особливу роль Служби публічного обвинувачення. Проаналізовано положення чинного антикорупційного законодавства, ефективність якого забезпечено широким набором засобів у сфері протидії корупції.

Протягом періоду незалежності нашої держави питання запобігання і протидії корупції постій- но обговорюються, до цього процесу залучаються науковці, фахівці, представники правоохоронних органів. Гостро системні явища корупції в Україні стали проявлятися на початку дев’яностих років ми- нулого століття, що спонукало державу вживати певних заходів у цьому напрямі шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів. Першим таким правовим документом, спрямованим на по- долання корупції в Україні, слід вважати Постанову Верховної Ради України «Про невідкладні заходи щодо боротьби з організованою злочинністю і корупцією» від 7 травня 1993 р., якою передбачалося підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України низку проектів законів, спрямованих на про- тидію корупції і організованій злочинності. Незважаючи на те, що цей документ був політико-право- вим, він заклав підвалини подальшої правової політики держави у сфері боротьби з корупцією. Осо- бливо гостро питання боротьби з корупцією постало в останні роки, коли неправомірні дії і зловжи- вання владою та службовим становищем стали загрозою правам людини і громадянина, верховен- ству права й демократії, правопорядку та соціальній справедливості, перешкодою стабільному еко- номічному розвитку суспільства, а також причиною зниження інвестиційної привабливості України для інвесторів, завадою для розвитку бізнесу, чинником руйнування довіри до судової та правоохо- ронної систем.

У статті висвітлено явище корупції як чинник загрози національній безпеці сучасної України й надано пропозиції щодо нівелювання корупційних проявів у вітчизняній системі національної безпеки. Змістовно розкрито сутність таких полікомпонентних понять як «корупція», «національна безпека України», «національні інтереси України», «загрози національній безпеці України», «антикорупційна політика», «антикорупційна стратегія». Зазначено складові національної безпеки України, її основні об’єкти. Визначено основні інституціональні загрози національній безпеці сучасної України. З’ясовано причини та умови виникнення, існування та розповсюдження сучасної корупції. Розкрито корупцію як сучасне транснаціональне й транскордонне явище. Охарактеризовано глобалізаційне явище корупції з позиції транснаціоналізму. З’ясовано характерні риси явища корупції в сучасній Україні. Визначено місію, мету сучасної антикорупційної політики. Здійснено системний аналіз проектів антикорупційних стратегій України. Запропоновано актуальні положення до ймовірної національної антикорупційної стратегії. Надано практичні пропозиції щодо зменшення рівня корупції у вітчизняних органах публічної влади. Аргументовано зв'язок існування корупції з наявністю людського чинника. Визначено роль та значення корупції у питаннях міждержавної взаємодії та міжнародної співпраці. Теоретико-практично обґрунтовано нагальну потребу в удосконаленні та розвитку механізмів запобігання та протидії корупції з урахуванням закордонного досвіду на сучасному етапі розвитку української держави. З метою запровадження дієвих механізмів реалізації вітчизняної антикорупційної політики запропоновано прямі та інституційні заходи протидії корупції.

Стаття присвячена дослідженню позитивного досвіду зарубіжних країн щодо запровадження ефективної антикорупційної політики. Зазначається, що нині під корупцією варто розуміти зловживання службовим становищем, зловживання повноваженнями, отримання неправомірної вигоди, комерційний підкуп або інше незаконне використання фізичною особою свого посадового становища всупереч законним інтересам суспільства і держави з метою отримання вигоди у вигляді грошей, цінностей, іншого майна або послуг майнового характеру, інших майнових прав для себе або для третіх осіб або незаконне надання такої вигоди зазначеній особі іншими фізичними особами. Зловживання може бути однією з форм корупції (формою злочинних діянь посадової особи або групи осіб), але не вичерпує всієї повноти визначення корупції. Акцентується увага на тому, що всі регіони України вражені корупцією. Саме з метою зниження цих показників владою було створено ряд державних установ, покликаних протидіяти корупції. Прийнято виділяти вісім таких органів, проте, на нашу думку, необхідно виділяти ще дев'ятий, а саме «уповноважений підрозділ із питань запобігання корупції в Національній поліції України». Автори доходять висновку, що українське законодавство, на жаль, майже не містить правових засобів, спрямованих на усунення причин та умов, що призводять до виникнення корупційних ризиків. Також одним із найважливіших напрямів удосконалення антикорупційного законодавства є запровадження соціологічних досліджень у всіх сферах економіки. Зазначені дії допоможуть стежити за поширенням корупції, аналізувати діяльність органів щодо протидії корупції, а також виявити проблемні сфери та недоліки правового регулювання. Отже, для досягнення результатів у протидії корупції в сучасному світі необхідно використовувати не тільки заходи залякування, а й створити такі умови в суспільстві, щоб корупція була чужа суспільним нормам.

У статті проаналізовано стан протидії корупції в Україні та роль органів прокуратури в організації протидії цим проявам. Наголошено, що на сьогодні стан протидії корупції досить низький у порівнянні з розвиненими європейськими країнами, що заважає повноцінній реалізації гарантованих Конституцією прав та свобод громадян, всебічному розвитку громадянського суспільства створює негативний імідж української держави на міжнародній арені. Основна мета роботи полягає у тому, щоб на підставі узагальнення чинного кримінального процесуального законодавства, практики його застосування та аналізу спеціальної літератури визначити роль органів прокуратури у криміналь-них провадженнях щодо корупційних злочинів. Сформульовано, що Україна використала досвід передових європейських країн у протидії корупції та з цією метою було внесено зміни у чинне кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство, а також створені та унормована діяльність таких органів як САП, НАБУ, НАЗК, ДБР, на які покладено обов’язок організації та здійснення заходів щодо протидії корупційним проявам та реагування на вчинені корупційні злочини. Крім того приділена значна увага співпраці України з європейськими інституціями щодо протидії корупції. Наголошено, що українська держава виконала значний обсяг рекомендацій європейських інституцій, що дозволило приєднатися до GRECO і як наслідок покращило співпрацю з ЄС у питаннях проти-дії корупції. Підкреслено, що на сьогодні ще не повністю закінчено всі заходи, які направлені на реформування правоохоронної системи України з метою покращення ефективності протидії корупції і цей процес необхідно удосконалювати враховуючи європейські та світові тенденції.

У статті визначено спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями. На спеціально-кримінологічному рівні запропоновано доповнити наявні сьогодні заходи запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями, такими, як покладення на детективів Національного антико-рупційного бюро України обов'язку заводити оперативно-розшукові справи (на зміну права, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України»), що приведе статусне законодавство у відповідність до оперативно-розшукового (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»); конкретизація порядку реєстрації, обліку та розгляду заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, віднесені законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України, або про необґрунто-вані активи шляхом передбачення особливих процедур для Національного антикорупційного бюро України в Положенні про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення; проведення аналізу діяльності окремих державних органів, підрозділів і служб, службових повноважень державних службовців задля виявлення потенційних можливостей для зловживання; запровадження сучасних психотехнологій для проведення професійно-психологічного добору кадрів з урахуванням специфіки служби задля запобігання прийняттю на службу в органи влади осіб, які пов'язані з антигромадськими елементами, кримінальними структурами; визначення переліку посад працівників управлінських ланок, кандидати на заміщення яких підлягають обов'язковій спеціальній перевірці; запровадження на постійній основі профілактичної ротації керівного складу через кожні п'ять років; розроблення спеціальних програм навчання та підвищення кваліфікації працівників з питань запобігання корупції у професійній та службовій діяльності; запровадження практики оперативного інформування кадрів щодо усіх виявлених фактів корупції серед їх працівників; оприлюднення через засоби масової інформації та прес-службу матеріалів, що пов'язані з корупційними діями працівників, запровадження постійної практики радіо- та телевізійних виступів (звітів) перед населенням керівників територіальних органів з висвітленням як позитивних, так і негативних фактів їх роботи на місцях; вирішення проблеми про підвищення рівня матеріального забезпечення державних службовців із низькими окладами і встановлення доплат до їх заробітної плати залежно від кількості та якості роботи, зокрема запровадження грошової та іншої компенсації за роботу в позаробочий час.

У статті розглянуто сутність та поняття превентивних заходів щодо запобігання корупції, їх реалізацію в Україні; досліджено дискурс сучасних медіаресурсів щодо корупції в Україні. Корупція в Україні є перешкодою для ефективного функціонування політичних реформ. Безперечно, варто враховувати перехідний стан сучасного українського суспільства, який створює як можливості для відкритості політики, так і складнощі впровадження заходів запобігання корупції. Статистичне дослідження щодо індексу сприйняття корупції показує не надто позитивний рейтинг України, що змушує задуматися про важливість упровадження превентивних заходів із запобігання корупції, а опитування міжнародних агенств свідчать про зневіру українців у боротьбі з корупцією. Всі ці факти, безсумнівно, створюють резонанс на шпальтах рейтингових медіаресурсів. У свідомості громадськості за допомогою медіа формується думка, що корупція не наносить шкоди суспільству, тому окремі громадяни можуть вибирати корупційні шляхи вирішення повсякденних проблем. Потрібно подолати стереотип толерантності щодо корупції. Масштабність корупції та несформованість антикорупційного дискурсу діє на окрему особистість як певна норма. Деякі вчені стверджують, що в Україні представлена особлива корупція – кризового типу, яка вражає як державу, так і медіа та громадянське суспільство. Це одна з головних проблем реалізації антикорупційної стратегії в нашій державі. З одного боку, корупція – це принизливе, аморальне і протиправне явище, з іншого – у медіа так і не сформовано антикорупційний дискурс. Щоб досягти ефективного результату в запобіганні корупції, культуру корупційних впливів має витіснити культура ефективної співпраці громадян та держави і велика суспільна відповідальність. Багато українців готові до змін та прагнуть змінюватися. Щоби здійснити перехід від корумпованої держави до такої, де громадськість не часто стикається з корупцією, потрібна широка дискусія як основа антикорупційного дискурсу.

У статті розглянуто електронне декларування як прояв технічної допомоги у розширенні можливостей держави щодо посилення заходів фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання державних та інших, прирівняних до них функцій; проаналізовано функціональність електронного декларування у системі фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування; узагальнено практику здійснення заходів фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування на прикладі Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області. Охарактеризовано сутність, зміст та цілі електронного декларування, простежено еволюцію розуміння та технологічного втілення цього процесу в деяких країнах. Підкреслено, що електронне декларування представляє собою оприлюднення інформації про свої доходи, майно, цінні папери, активи, інші корпоративні права, фінансові зобов’язання, видатки, правочини тощо. Його правове регулювання здійснюється Законом України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року, який визначає правові й організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст і порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Обґрунтовано, що система електронного декларування є інструментом, який здатний підвищити ефективність і керованість нашої держави, адже така система сприятиме усуненню корупційних ризиків у роботі державних службовців, позитивно вплине на їхню роботу й дасть змогу підвищити їхній авторитет. Проаналізовано функціональність електронного декларування у системі фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування. Досліджено, що фінансовий контроль здійснюється з використанням специфічних організаційно-правових форм і методів державними органами та спрямований на забезпечення фінансової дисципліни публічними службовцями, на виявлення правопорушень і вжиття заходів впливу щодо порушників, на виявлення причин і умов, що сприяють цим правопорушенням, та на вжиття заходів до їх усунення. Виокремлено заходи щодо фінансового контролю публічних осіб: перевірка електронних декларацій; моніторинг способу життя декларантів; спеціальна перевірка кандидатів на певні посади; перевірка на доброчесність; контроль за забезпеченням відкритості інформації; контроль за відкритістю діяльності органів державної влади. Узагальнено практику здійснення заходів фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування (на прикладі Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області). З’ясовано, що в Баштанській райдержадміністрації відповідальною особою з питань запобігання та виявлення корупції визначено завідувача сектора взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи апарату райдержадміністрації, до завдань та обов’язків якого відносяться питання, пов’язані з фінансовим контролем державних службовців райдержадміністрації. Проведено аналіз своєчасності подання державними службовцями апарату райдержадміністрації та її структурних підрозділів декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави у 2017-2019 роках. Зроблено висновок, що аналіз фінансового контролю державних службовців Баштанської райдержадміністрації показав чітко сформовану схему дій для перевірки електронних декларацій та налагоджену співпрацю органів державної влади щодо оперативного реагування на порушення вимог законодавства. Зазначено, що запуск нового режиму декларування публічних службовців було визнано значним кроком вперед, а сама система декларування вважається однією із найбільш прогресивних у світі. Одночасно із цим, впровадження електронного декларування на практиці показало ряд суттєвих викликів, які можуть впливати на дієвість цього інструменту та його ефективність у подоланні корупції в Україні. Підкреслено, що система електронного декларування загалом може принести очікуваний результат лише тоді, коли на практиці буде належно функціонувати кожна з її складових: існуватиме якісна нормативно-правова база; реєстр декларацій безперешкодно та належно працюватиме; суб’єкти декларування матимуть достатні знання вимог декларування та розумітимуть його цілі; НАЗК повноцінно та об’єктивно виконуватиме свої повноваження; правоохоронні органи будуть ефективно проводити досудові розслідування виявлених правопорушень.

Огороднійчук Д.А. Адміністративно-правові засади запобігання та протидії корупції. – Рукопис. Магістерська робота зі спеціальності 081 «Право». – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Факультет соціології і права. Кафедра господарського та адміністративного права. Київ, 2018. Магістерську роботу присвячено дослідженню адміністративно-правових засад запобігання та протидії корупції. Визначено природу походження та сутність корупції та корупційних діянь; охарактеризовано адміністративно-правові заходи запобігання та протидії корупції, а також їх види; розглянуто адміністративний примус та його види, а також відповідальність за корупційні діяння; окреслено адміністративно-правовий статус новостворених антикорупційних органів, а також особливості їх діяльності; проаналізовано зарубіжний досвід запобігання та протидії корупції; окреслено проблеми, з якими зіткнулась держава на шляху до подолання корупції.
Ogorodniychuk D.A. Administrative and Legal Principles of Prevention and Counteraction of Corruption. - The manuscript. Master Thesis in speciality 081 “Law”. – National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”. Faculty of Sociology and Law. Department of Economic and Administrative Law. Kyiv, 2018. Master Thesis is dedicated to the study of the administrative and legal principles of prevention and counteraction of corruption. The nature of the origin and essence of corruption and corrupt acts is determined; administrative-legal measures of prevention and counteraction to corruption, as well as their types, were characterized; administrative coercion and its types, as well as responsibility for corrupt acts are considered; outlined the administrative and legal status of newly created anti-corruption bodies, as well as the peculiarities of their activities; foreign experience of corruption prevention and counteraction is analyzed; outlined the problems faced by the state on the way to overcoming corruption.
Огороднийчук Д.А. Административно-правовые основы предотвращения и противодействия коррупции. - Рукопись. Магистерская работа по специальности 081 «Право». - Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт имени Игоря Сикорского». Факультет социологии и права. Кафедра хозяйственного и административного права. Киев, 2018. Магистерская работа посвящена исследованию административно-правовых основ предотвращения и противодействия коррупции. Определена природа происхождения и сущность коррупции и коррупционных деяний; охарактеризованы административно-правовые меры предупреждения и противодействия коррупции, а также их виды; рассмотрено административное принуждение и его виды, а также ответственность за коррупционные деяния; очерчено административно-правовой статус новых антикоррупционных органов, а также особенности их деятельности; проанализирован зарубежный опыт предотвращения и противодействия коррупции; обозначены проблемы, с которыми столкнулось государство на пути к преодолению коррупции.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2017. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню адміністративно-процесуальних засад запобігання корупції в Україні. Охарактеризовано основні підходи до розуміння сутності корупції як соціального, політичного, економічного, морально-психологічного, управлінського та правового явища. Визначено зміст та надано класифікацію заходів запобігання корупції. Охарактеризовано зміст та структуру адміністративно-правового механізму запобігання корупції. Досліджено адміністративно-процесуальні засади запобігання корупції, охарактеризовано систему правових принципів як основу процесу реалізації антикорупційної діяльності, законотворчої діяльності в сфері запобігання корупції та взаємодії суб’єктів запобігання корупції. Здійснено аналіз та надано характеристику стану нормативно-правового регулювання сфери запобігання корупції. Розкрито зміст процесуальної форми таких антикорупційних заходів запобігання корупції, як спеціальна перевірка стосовно осіб, що претендують на обіймання посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, заходів фінансового контролю, врегулювання конфлікту інтересів та проваджень у справах про правопорушення, пов’язані з корупцією. Визначено особливості провадження зазначених антикорупційних заходів. На основі аналізу стану реалізації антикорупційної діяльності сформульовано конкретні пропозиції щодо оптимізації процесу здійснення окремих заходів запобігання корупції.

Коротченко Д. О. Антикорупційні програми як інструмент запобігання правопорушенням у сфері публічної служби в Україні : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Є. В.Курінний. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 121 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 121 сторінок, містить 73 джерела використаної інформації. Корупція в України була та залишається широко поширеною проблемою. У 2019 році в Індексі сприйняття корупції міжнародної організації Transparency International Україна зайняла 126-те місце зі 180 країн, що досліджувалися. Корупційні правопорушення в сфері публічної служби в Україні здійснюють негативний вплив на розвиток економічних показників країни, здійснення соціальних перетворень, реалізацію прав та свобод людини і громадянина, знижують довіру до державних інституцій та принижують репутацію держави на міжнародній арені. Забезпечення ефективної боротьби з корупцією в Україні неможливо без детального дослідження антикорупційних програм України й інших країн, виявлення їх проблемних аспектів та шляхів вдосконалення. У зв’язку з цим, в кваліфікаційній роботі здійснено аналіз зарубіжного досвіду боротьби з корупцією, національних антикорупційних програм та надано пропозиції щодо поліпшення останніх. Крім того, врахування як позитивного так і негативного досвіду боротьби з корупцією в інших країнах дозволяє сформувати більш ґрунтовні та виважені рекомендації щодо удосконалення національної антикорупційної діяльності, в тому числі й головного її інструменту – антикорупційної програми України. Об’єктом кваліфікаційної роботи є суспільні відносини, що виникають в процесі розробки, прийняття, впровадження та реалізації антикорупційних програм в Україні та світі. Предметом кваліфікаційної роботи є антикорупційні програми як інструмент запобігання правопорушенням у сфері публічної служби в Україні та зарубіжних країнах.
EN : Qualifying work consists of 121 pages, contains 73 sources of information used. Corruption in Ukraine has been and remains a widespread problem. In 2019, in the Transparency International Corruption Perceptions Index, Ukraine ranked 126th out of 180 countries surveyed. Corruption offenses in the sphere of public service in Ukraine have a negative impact on the development of economic indicators of the country, the implementation of social transformations, the realization of human and civil rights and freedoms, reduce trust in state institutions and degrade the country's reputation in the international arena. Ensuring an effective fight against corruption in Ukraine is impossible without a detailed exploring of anti-corruption programs of Ukraine and other countries, identifying their problematic aspects and ways to improve. In this regard, in the qualification work we made an analysis of foreign experience in combating corruption, national anti-corruption programs and gave suggestions for improving national anti-corruption programs. In addition, taking into account both positive and negative experiences in the fight against corruption in other countries allows us to form more thorough and balanced recommendations for improving national anti-corruption activities, including its main tool - Ukraine's anti-corruption program. The object of study of this work is public relations that arise in the process of development, adoption and implementation of anti-corruption programs in Ukraine and the other countries. The study examined anti-corruption programs as a tool to prevent public service offenses in Ukraine and abroad.

Романова Ю. О. Розробка заходів удосконалення етики публічного службовця як засіб запобігання та протидії корупції : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 281 "Публічне управління та адміністрування" / наук. керівник Н. П. Капітаненко. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 121 с.
UA : В кваліфікаційній роботі розглянуто теоретико-методологічні засади етики публічного службовця як засобу запобігання та протидії корупції. Встановлено організаційно-правове забезпечення етики публічного службовця як складової антикорупційної політики. Охарактеризовано етичні кодекси як один з елементів етичної інфраструктури. Вивчено та проаналізовано зарубіжний досвід функціонування етики публічного службовця (США, Великобританія, Франція, Литва, Норвегія). Приділено увагу виявленню можливостей для удосконалення публічної етики як засобу запобігання та протидії корупції в Україні.
EN : The theoretical and methodological principles of ethics of a public servant as a means of preventing and combating corruption are considered in the qualification work. The organizational and legal support of the ethics of public servants as a component of anti-corruption policy has been established. Codes of ethics are described as one of the elements of ethical infrastructure. The foreign experience of functioning of ethics of the public servant (the USA, the Great Britain, France, Lithuania, Norway) is studied and analyzed. Attention is paid to identifying opportunities for improving public ethics as a means of preventing and combating corruption in Ukraine.