Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Захист населення.
Статті в журналах з теми "Захист населення"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Захист населення".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Kolosok, Andrii. "СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ТА СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ КАРАНТИНУ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, № 22 (30 червня 2020): 64–71. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-02-64-71.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто економічну сутність категорій «соціальне забезпечення» та «соціальний захист» населення, вказано на проблему ототожнення даних понять, досліджено їх зміст та взаємозв’язок. Відмічено, що категорія «соціальний захист» є ширшим поняттям, яке включає в себе «соціальне забезпечення». Досліджено особливості соціального захисту населення в умовах карантину на прикладі Волинської області. Відмічено наявні тенденції, проблеми, управлінські помилки органів державної влади та окреслено найблищі перспективи. Запропоновано до використання та дано визначення поняття «гібридний надзвичайний стан». Визначено пріоритетні напрями забезпечення ефективного соціального захисту населення в умовах карантину
2
Смірнов, Д. О. "Протипожежний захист населення". Безпека життєдіяльності, № 7, липень (2018): 15–16.
Знайти повний текст джерела
3
Західна, Оксана, Андрій Довгий та Назарій Карлик. "СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ". Молодий вчений, № 11 (99) (30 листопада 2021): 372–79. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-81.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено теоретичні питання функціонування системи соціального захисту в Україні, наведена структура системи соціального захисту населення в Україні та охарактеризовано основні складові системи соціального захисту. Проведено аналіз динаміки видатків зведеного бюджету на соціальний захист та соціальне забезпечення населення протягом 2016-2020 рр. Здійснено оцінку основних соціально-економічних індикаторів рівня життя населення як наслідок впливу функціонування системи соціального захисту. Окреслено напрями удосконалення системи соціального захисту в Україні.
4
Бакай, Андрій. "АРХЕТИПНІ ДЖЕРЕЛА РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ МЕДИЧНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ". Public management 18, № 3 (29 травня 2019): 44–58. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-44-58.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто архетипні джерела і нормативно-правові основи розвитку та функціонування державної системи медичного забезпечення і захисту населення України у надзвичайних ситуаціях, визначено сучасні проблеми та запропоновано нові підходи до організації публічного адміні- стрування медичним забезпеченням населення України у надзвичайних си- туаціях та реалізації потреби населення в медичному захисті при виникнен- ні надзвичайних ситуацій у мирний і військовий час.
Схарактеризовано основні форми організації системи охорони здоров’я у надзвичайних ситуаціях, проведено оцінку ключових проблем з організації медичного захисту (як системи заходів організаційно-управлінського харак- теру та їх реалізації), наголошено на доцільності об’єднання та спільного використання цивільно-військових органів та систем оперативного управ- ління при подоланні наслідків надзвичайних ситуацій з використанням між- народного досвіду в організації інтегрованої системи медичного забезпечен- ня, що за певних умов дасть змогу досягнути сумісності з питань медичного забезпечення у спільних операціях з підтримання миру. Визначено поняття “медичне забезпечення” та “медичний захист”, теоретично обґрунтувано не- обхідність структурно-організаційних трансформацій системи охорони здо- ров’я. Наголошено на подальшому розвитку загальної системи медичного забезпечення зі збереженням безпекової складової на засадах єдиного ме- дичного простору та її інтеграції в загальнодержавну систему охорони здо- ров’я.
Проаналізовано існуючі моделі міжвідомчої кооперації з питань медич- ного забезпечення населення, розглянуто існуючі ограни управління медич- ним захистом населення та проектні форми міжвідомчої взаємодії у надзви- чайних ситуаціях воєнного і мирного характеру, підтверджено доцільність удосконалення механізмів міжвідомчої взаємодії з організації медичної до- помоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях.
Визначено основні передумови побудови солідарного медичного про- стору відомчих медичних служб та цивільної системи охорони здоров’я, що зумовлює необхідність централізації механізмів управління медичним захи- стом населення, визначення та впровадження єдиних принципів організа- ції медичної допомоги, розроблення і реалізації нових стратегій та програм міжсекторальної та міжвідомчої взаємодії.
5
Mahortov, P. "ПОНЯТТЯ “ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА (ЗАХИСТ)” У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК СКЛАДОВА ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ". Актуальні Проблеми Державного Управління, № 2(56) (29 жовтня 2019): 97–102. http://dx.doi.org/10.34213/ap.19.02.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються проблеми понятійного апарату у сфері цивільної оборони (захисту) населення у надзвичайних ситуаціях. Проаналізовано закони пострадянських держав, в яких визначено поняття “цивільна оборона (захист)”. Наголошено на необхідності напрацювання єдиної стратегії органів державного управління щодо забезпечення громадської безпеки в контексті захисту (оборони) населення від надзвичайних ситуацій.
6
Червякова, О. В. "Розвиток національного законодавства у сфері соціального захисту населення." Bulletin of Alfred Nobel University Series "Law" 1, № 1 (2020): 71–79. http://dx.doi.org/10.32342/2709-6408-2020-1-1-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано систему соціального законодавства України, що є достатньо розгалуженою, вона включає в себе акти загальної дії та акти спеціальної дії, які спрямовані на певні категорії та гру- пи соціально вразливих верств населення. Зокрема держава гарантує соціальний захист, передбаче- ний Конституцією України, право на соціальний захист гарантується загальнообов’язковим держав- ним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та ор- ганізацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі дер- жавних, комунальних та приватних установ для догляду за інвалідами. Зазначено, що потребує по- дальшого вдосконалення законодавство щодо соціального захисту мирного (цивільного) населення, яке постраждало внаслідок бойових дій чи збройних конфліктів. Водночас низкою підзаконних актів встановлюється порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; особливос- ті реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; по- рядок використання коштів, що надійшли від фізичних та юридичних осіб для надання одноразової грошової допомоги постраждалим особам та внутрішньо переміщеним особам; здійснення соціаль- них виплат внутрішньо переміщеним особам; питання фінансування бюджетних установ, здійснен- ня соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і органі- заціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Каз- начейства; перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здій- снюють свої повноваження.
7
Kolosok, Andriy. "СОЦІАЛЬНЕ ІНВЕСТУВАННЯ В КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 3, № 19 (27 вересня 2019): 48–54. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-03-48-54.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто теоретичні та прикладні аспекти соціального захисту населення в Україні, визначено його специфіку та особливості формування. Досліджено еволюцію становлення поняття «соціальний захист», проаналізовано вітчизняні та зарубіжні визначення даної наукової категорії, сформовано власне бачення з позиції соціального інвестування. Обґрунтовано значимість соціального інвестування в контексті ефективного забезпечення соціального захисту населення. Розкрито сутність та складові соціальних інвестицій. Виокремлено основні проблеми соціального захисту населення, сформовано пріоритетні напрями його розвитку на загальнодержавному та регіональному рівні.
8
Andriy Kolosok, Andriy Kolosok. "СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, № 17 (11 березня 2019): 38–45. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-01-38-45.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти соціального захисту населення в Україні та у Волинській області, визначено його специфіку та особливості становлення. Проаналізовано програму житлових субсидій, виплату державної соціальної допомоги, санаторно-курортне оздоровлення, пільгове забезпечення, заборгованість із виплати заробітної плати та її рівень. Розглянуто соціальний захист населення в цілому і його особливих категорій: інвалідів, новонароджених, внутрішньопереміщених та демобілізованих осіб, учасників операції об’єднаних сил, Революції Гідності й членів їхніх сімей. Згруповано основні показники соціального захисту регіону, визначено їх динаміку. Виокремлено основні проблеми соціального захисту населення, сформовано пріоритетні напрями його розвитку на загальнодержавному та регіональному рівні. Обґрунтовано помилковість наявної системи житлових субсидій, вказані її основні недоліки та альтернативи використання бюджетних коштів.
9
Shevchenko, Natalia, та B. V. Nosulko. "СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ". Public Administration and Regional Development, № 5 (10 вересня 2019): 622–44. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.05.08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сутність та значення соціального захисту сільського населення в умовах реформування місцевого самоврядування. З’ясовано його місце в політиці соціальної держави. Проблемне поле окреслено тим що на сьогоднішній день реформована система місцевого самоврядування в Україні не повністю може задовольнити потреби сільського населення. Діяльність органів місцевої влади у деяких територіальних громадах не є достатньою для підтримки та забезпечення сприятливих життєвих умов всебічного розвитку суспільства.
Визначено, що питання щодо здійснення соціального захисту населення набувають особливої актуальності у складних умовах децентралізації, адже соціальний захист – це засіб збереження стабільності та злагоди в суспільстві. Також наголошено що важливим вектором реформ виступає модернізація соціального захисту населення. Тому виникає необхідність пошуку шляхів удосконалення цієї сфери, тому саме в умовах децентралізації ключова роль в управлінні територіальних громад належить місцевим органам влади. Вони координують діяльність усіх господарських структур, беруть участь у розробці та реалізації соціальних проектів, вирішують питання розподілу коштів. Проаналізовано діяльність органів місцевого самоврядування щодо організації надання соціальних послуг на рівні територіальної громади. В результаті проведених досліджень обґрунтовано необхідність удосконалення міжбюджетних відносин щодо збільшення повноважень місцевих органів влади під час розрахунку потреби у фінансових ресурсах для соціального захисту населення.
10
Budaieva, І. V., H. О. Revenko, V. V. Маvrutenkov, О. P. Shtepa, V. H. Rezvykh, О. V. Kuzmenko та I. P. Belova. "Визначення показників ризику виникнення дифтерії на підставі дослідження антидифтерійного імунітету у населення Дніпропетровщини". ACTUAL INFECTOLOGY 9, № 5-6 (26 січня 2022): 21–26. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.9.5-6.2021.246692.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Вакцинація є найбільш ефективною ланкою первинної профілактики. Серологічний моніторинг за інфекційними захворюваннями, що охоплюються національними програмами імунізації, дуже важливий, оскільки він надає актуальну інформацію щодо тягаря інфекції та імунологічного статусу населення. Мета дослідження: навести аналіз епідеміологічного моніторингу протидифтерійного захисту населення, показати узагальнюючу епідеміологічну ситуацію щодо дифтерії та визначити показники ризику виникнення дифтерії серед населення Дніпропетровщини. Матеріали та методи. Епідеміологічний аналіз протидифтерійного імунітету (2017–2019 рр.) проводився на підставі результатів імуноферментного аналізу рівнів антитіл IgG проти дифтерійного токсину у 271 мешканця Дніпропетровщини. Результати. Аналіз результатів виявив, що лише 30,6 % (n = 83) населення мають рівні антитоксичних антитіл 1,0 МО/мл і більше, що обумовлює цим особам достатній захист проти дифтерії в найближчі 5–7 років життя. Разом з тим більшість населення (69,4 %) потребує негайної одноразової бустерної вакцинації (n = 134; 49,5 %) або негайної базової вакцинації (n = 54; 19,9 %) внаслідок низьких показників антитоксичних протидифтерійних антитіл. У групі віком 8–15 років 65,9 % (n = 62) потребують негайної базової або бустерної вакцинації, це свідчить про те, що у дітей цього віку не сформований базисний імунологічний захист внаслідок порушень графіку вакцинації або її відсутності. У групі віком 27 років і старше 79,1 % (n = 72) досліджених не мають протективних рівнів антидифтерійних антитіл, що свідчить про відсутність фактичного захисту проти дифтерії. Висновки. Результати роботи свідчать про недостатній популяційний захист населення проти дифтерії. У зв’язку з цим є актуальними питання розробки стратегічних заходів масової імунопрофілактики дифтерії як дітей, так і дорослих. У країні повинні проводитися регулярні епідеміологічні моніторинги, які вивчали б популяційний імунітет проти дифтерії та інших керованих інфекцій і складали перспективний стратегічний і тактичний план з ліквідації недоліків в роботі щодо проведення масової імунопрофілактики населення.
11
Шпарага, Ю. І. "Адміністративно-правові засоби діяльності регіонального департаменту соціального захисту населення". Актуальні проблеми держави і права, № 83 (6 лютого 2020): 268–77. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i83.142.
Повний текст джерелаАнотація:
Показаний власний погляд на адміністративно-правові засоби діяльності регіонального Депар-таменту соціального захисту населення. Визначено, що під адміністративно-правовими засобами ді-яльності регіонального Департаменту соціального захисту населення необхідно розуміти сукупність адміністративно-правових норм, які розглядаються з позиції їх функціонального призначення для вирішення конкретних завдань регіонального Департаменту соціального захисту населення та регу-лювання відносин, що складаються в діяльності регіонального Департаменту соціального захисту на-селення. Звернення громадян є одним із засобів захисту їхніх прав та законних інтересів. Організація роботи з розгляду звернень та особистого прийому громадян є одним із важливих напрямків діяльності регіонального Департаменту соціального захисту населення, спрямованих на захист конституційних прав і свобод людини і громадянина, зміцнення законності та правопорядку. Наголошено, що сукуп-ність адміністративно-правових засобів охоплюється адміністративно-правовим методом регулювання і передбачає застосовування регіональними департаментами соціального захисту населення в процесі правозастосовної діяльності для забезпечення регулювального впливу норм адміністративного права на управлінські суспільні відносини. Висвітлено зміст адміністративно-правових засобів діяльності регіонального Департамент соціального захисту населення. Надано види адміністративно-правові за-соби діяльності регіонального Департаменту соціального захисту населення. Охарактеризовано окремі адміністративно-правові засоби діяльності Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації. З’ясовано, що адміністративно-правові засоби діяльності регіонального Департаменту соціального захисту населення є методами практичного здійснення його цілей, завдань і функцій. Такими методами є систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити, щоб виконати задачі, що ставляться перед регіональним Департаментом соціального захисту населення.
12
Стеблюк, М. І. "Захист населення при ядерній аварії". Безпека життєдіяльності, № 3 (2007): 19–22.
Знайти повний текст джерела
13
Стеблюк, М. І. "Захист населення при ядерній аварії". Безпека життєдіяльності, № 3 (2007): 19–22.
Знайти повний текст джерела
14
Стеблюк, М. І. "Захист населення при ядерній аварії". Безпека життєдіяльності, № 3 (2007): 19–22.
Знайти повний текст джерела
15
Deneha, O. "ПРОБЛЕМИ ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНОГО АПАРАТУ ДЕРЖАВИ ЯК СУБ’ЄКТА ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ". Juridical science 1, № 5(107) (3 квітня 2020): 246–51. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-1.30.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні обов’язок щодо організації та надання населенню соціального забезпечення покладено на державу, адже у статті 3 Конституції України встановлено, що саме держава бере на себе виконання соціально-забезпечувальної функції, а соціальне забезпечення населення є складовою спрямованості держави на захист прав і свобод громадян та надання їм відповідних гарантій. Функціонування в України системи органів, які представляють державу у соціальному забезпеченні, прийняття системи нормативно-правових актів соціального законодавства, піклування Української держави про потерпілих від нещасного випадку на виробництві, осіб з інвалідністю, безробітних, пенсіонерів, осіб, які втратили годувальника, а також інших категорій населення, які зазнали негативного впливу соціальних ризиків, свідчать про те, що наша держава рухається у даному напрямку. Євроінтеграція в Україні призвела до реформування соціального захисту населення і, відповідно, збільшення повноважень суб’єктів права соціального забезпечення. Це відповідно до стандартами Ради Європи та Європейського Союзу про те, що соціальне забезпечення включено до системи, яка включає, окрім соціального забезпечення (через соціальне страхування), інші форми захисту, що передбачені суб’єктом право на забезпечення, зокрема державну соціальну допомогу, а також спеціальний та унікальний (додатковий) соціальний захист для певних категорій населення. Зроблено висновок, що ключова проблема на сьогодні являє собою відсутністю чіткого розуміння, яким чином держава реалізує свою компетенцію у соціальному забезпеченні. Встановлено, що вітчизняні дослідники, аналізуючи дане питання, переважно виділяють різні переліки органів, які представляють державу у соціальному забезпеченні, тому нами здійснено систематизацію існуючих підходів. У процесі аналізу проблем правового регулювання діяльності держави як суб’єкта права соціального забезпечення в умовах євроінтеграції України, ми прийшли до висновку, що у основі кожної із них перебуває недосконалість чинного законодавства: воно є застарілим, перенасиченим нормативно-правовими актами, неадаптованим до європейських стандартів, суттєво відрізняється від соціального законодавства європейських держав. Нами встановлено, що найбільш оптимальним шляхом для вирішення існуючих проблем є систематизація соціального законодавства України. Також запропоновано ратифікувати ряд європейських соціальних стандартів і тим самим завершити процес адаптації вітчизняного соціального законодавства до соціального законодавства Європейського Союзу.
16
Юрченко, Ольга. "ДОКУМЕНТАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ЯК ВІДДІЛІВ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ". Society. Document. Communication, № 6/2 (4 липня 2019): 219–34. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-6/2-219-234.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито актуальну проблему сучасних вимог до документаційного забезпечення діяльності центрів соціального обслуговування, що виконують роль відділів захисту населення. В Україні існує розвинута система соціального обслуговування. Конституція України закріпила право громадян на соціальний захист і встановила систему державних гарантій здійснення цього права. Соціальне забезпечення та захист громадян України є одним з важливих напрямів діяльності держави. Держава несе обов’язки по матеріальному підтриманню своїх громадян, створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Сьогодні здійснення права людини на соціальний захист в Україні організовано у кількох організаційно-правових формах, які розрізняються за такими ознаками, як коло осіб, що підлягають забезпеченню; джерела і способи фінансування; види, умови та розміри забезпечення; органи що надають забезпечення. Держава забезпечує населення послугами, які йому потрібні, за допомогою територіальних центрів соціального обслуговування та різних недержавних та державних соціальних служб. Такі центри створюються за рахунок державних коштів та підпорядковуються Міністерству соціальної політики України. Кожен з територіальних центрів складається з відділень, які обслуговують різні групи населення відповідно від стану їхнього здоров’я та ситуації, в якій вони опинилися. Важливе значення для ефективної роботи системи соціального захисту має документне забезпечення здійснення цього процесу, застосування сучасних інформаційних технологій, технологій документування. Документація територіальних центрів соціального обслуговування має свою специфіку. Для будь-якого документознавця необхідно знати різні види документів та специфіку оформлення будь-якої документації незалежно від сфери діяльності установи.
17
Демчак, Р. Є. "Соціально-економічний захист населення: теоретичний аспект". Теоретичні та прикладні питання економіки, Вип. 25 (2011): 144–50.
Знайти повний текст джерела
18
Петруня, О. М., та Р. В. Старинець. "Використання об'єктів технічного обслуговування автомобілів у системі цивільного захисту міст України". Сучасні технології та методи розрахунків у будівництві, № 12 (14 грудня 2019): 155–67. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2410-6208-2019-2(12)-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізована динаміка надзвичайних ситуацій в Україні за останні десть років. Встановлені шляхи надійного захисту населення міст при виникненні надзвичайних ситуацій, які нададуть можливість оперативно ліквідовувати наслідки небезпек у різноманітних сферах людської діяльності. Розглянуті заходи в системі цивільної оборони, направлені на виконання завдань, спрямованих на захист цивільного.
19
Гнатенко, К. "До питання всезагальності права на соціальний захист". Юридичний вісник, № 2 (21 серпня 2020): 31–36. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1700.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано один із ключових принципів права соціального забезпечення - всезагальність права на соціальний захист та його роль у розбудові моделі соціальної і правової держави.
Зазначено, що існуюча вітчизняна система соціального захисту характеризується низкою суттєвих недоліків, серед яких доцільно вказати на неохопленність соціальним забезпечення всього населення країни, недосконалість системи державної соціальної допомоги, несправедливість розподілу державних соціальних трансфертів, низьку адресність під час надання соціальної підтримки та орієнтацію на екстенсивне охоплення нею населення, нерозвиненість системи соціального страхування, неефективність фінансового забезпечення заходів державного соціального захисту тощо. Невід'ємним складником процесів просування України на шляху до ЄС та розбудови соціально орієнтованої економіки є впровадження науково обгрунтованої соціальної політики, створення ефективної системи соціального захисту, поширення її на все населення країни, що потребує соціальної допомоги, як утілення принципу всезагальності (універсальності) системи соціального захисту. Водночас вітчизняна наука права соціального забезпечення недостатньо приділяє уваги громадянству як умові призначення державної соціальної допомоги, тоді як міжнародні стандарти соціального захисту закріпили право кожного на достатній життєвий рівень, тим самим гарантуючи надання соціальної допомоги не лише громадянам власної держави, а й іноземцям.
Сформована в нашій країні система державного соціального забезпечення не відповідає сучасним соціально-економічним викликам, які постають перед нею в усе більших масштабах: демографічним тенденціям; структурним змінам в економіці та на ринку праці; характеру умов та організації оплати праці. Звернено увагу на неузгодженість вітчизняного законодавства з досліджуваного питання, що потребує внесення відповідних змін і доповнень. Адже соціальне забезпечення є правом людини, й усім людям незалежно від того, де вони живуть, має бути гарантований принаймні мінімальний рівень базового соціального захисту. Останній повинен бути все-загальним, базуватися на соціальній солідарності і бути спрямованим на соціальну інтеграцію.
20
ГОЛОВІНА, Лариса. "СУЧАСНІ ТРЕНДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ: АНАЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ". Humanitas, № 6 (23 лютого 2022): 105–13. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.6.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Окреслення сучасних трендів організації соціального забезпечення населення України відбулося на засадах узагальнення науково-методичного базису вітчизняних та зарубіжних учених із використанням офіційних даних Державної служби статистики України, Міністерства соціальної політики України, Державної казначейської служби України, Центру громадської експертизи. У статті наведено результати аналізу темпів зростання державних витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення населення. Проаналізовано структуру видатків зведеного бюджету України, динаміку кількості пенсіонерів усіх категорій у регіональному розрізі за період 2010–2020 рр. За результатами аналізу встановлено, що в Україні спостерігаються стійкі тенденції в організації соціального забезпечення, серед яких переважно зростаючий тренд державних витрат на соціальний захист і соціальне забезпечення населення, стійкий тренд у пенсійному забезпеченні, який характеризується витратами на соціальний захист пенсіонерів на рівні більш ніж 50% та суттєва диференціація пенсійного забезпечення по регіонах України, яка майже не змінюється протягом Усього періоду незалежності України. Встановлено, що поряд зЫ стійкими трендами в організації соціального забезпечення населення України відбуваються трансформації, які визначають нові тренди. З’ясовано, що протягом аналізованого періоду відбулося уповільнення темпів зростання соціального забезпечення населення України, яке напряму пов’язане зі зміною структур видатків соціального забезпечення за 2018–2020 рр. Доведено, що зростання видатків державного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення у 2020 році проти 2019 року зумовлено зміною механізму надання у 2020 році пільг та житлових субсидій та передачею повноважень Міністерству соціальної політики, що зумовило зниження міжбюджетних трансфертів.
21
Льовочкін, С. "Соціальний захист населення в контексті фінансової політики". Науковий вісник Академії державної податкової служби України, № 2 (2000): 87–92.
Знайти повний текст джерела
22
Князькова, Л. М. "Систематизація законодавства про соціальний захист населення України". Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності, № 2 (55) (2015): 31–38.
Знайти повний текст джерела
23
Бориченко, К. В., та К. В. Бориченко. "ЩОДО ЕКОНОМІЧНОЇ ДОСТУПНОСТІ СУДОВОГО ЗАХИСТУ ПРАВА НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, № 29 (25 січня 2022): 40–46. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.714.
Повний текст джерелаАнотація:
Бориченко К. В. Щодо економічної доступності судового захисту права на соціаль- ний захист. – Стаття. Стаття присвячена дослідженню теоретичних та практичних аспектів економічної до- ступності захисту права на соціальний захист в Україні в сучасних умовах. Встановлено, що з огляду на визначені ставки судового збору, належного до сплати в разі звернення до суду в соціальних спорах із заявами, скаргами, за видачею документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, зростання рівня прожиткового мінімуму, від якого за- лежить грошовий вираз судового збору, і стабільно низький рівень пенсійного забезпечен- ня та забезпечення грошовими соціальними допомогами за збільшення кількості порушень права на соціальний захист доступ до суду у процесі захисту права на соціальний захист не можна вважати безперешкодним з економічного погляду. З огляду на загальний рівень доходів населення, кількість малозабезпечених сімей, сімей із дітьми, одиноких громадян, бездомних осіб та безпритульних дітей, пенсіонерів, право на соціальний захист яких по- рушується, надання пільг зі сплати судового збору лише обмеженому колу суб’єктів є сут- тєвим обмеженням доступу цих та інших осіб до судового захисту досліджуваного права. Доведено, що з огляду на схожу правову природу грошових виплат у системі соціально- го захисту та заробітної плати доцільно поширити практику звільнення від сплати судового збору позивачів – у справах про стягнення заробітної плати, на позивачів – у справах про стягнення належних людині грошових виплат у сфері соціального захисту. Встановлено, що доцільність звільнення від плати судового збору фізичних осіб у спра- вах щодо захисту права на соціальний захист зумовлена також тим, що відповідні спори вирішуються за правилами спрощеного позовного провадження, що зазвичай не передба- чає повідомлення й участі учасників справи в разі її розгляду судом, що значно економить витрати на здійснення правосуддя. Із започаткуванням роботи Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи відповідні витрати будуть скорочені ще більше.
24
Ткачук, Роман. "УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНИМ ЗАХИСТОМ ЯК СКЛАДОВА МУНІЦИПАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ВЕЛИКОГО МІСТА". Науковий вісник: Державне управління, № 2(8) (30 червня 2021): 152–84. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-2(8)-152-184.
Повний текст джерелаАнотація:
Стан захищенності кожного члена громади, власне сам захист від різних надзвичайних ситуацій, пожеж та небезпечних подій має безпосередній вплив на подальший соціально-економічний розвиток територіальної громади та зростання добробуту її населення. У ході реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні значущі для безпеки населення повноваження передаються на найближчий до громадян базовий рівень влади – в територіальні громади. Рівень ризику в некомерційній муніципальній діяльності потребує чіткого усвідомлення керівництвом зростання очікувань з боку суспільного оточення та місцевих громад. Процеси децентралізації державного управління також висувають нові вимоги до муніципальної діяльності та збільшують відповідальність органів місцевого врядування за реалізацію ефективних змін. Прямування України шляхом дмократичних трансформацій вимагає партнерської співпраці між державою та місцевим самоврядуванням, спрямованим на подальший розвиток суспільства, його демократизацію, зміщення пріоритетів саме на громадянина, на забезпечення його потреб і реалізацію його прав, зокрема таких як право на безпечний оточуючий світ. Кодексом цивільного захисту визначено повноваження місцевої влади у сфері цивільного захисту, що спрямовані на розбудову відповідної територіальної підсистеми, реалізацію територіальних і місцевих програм із створення відповідних підсистем, спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, забезпечення техногенної та пожежної безпеки. Наразі з передачею низки повноважень у сфері цивільного захисту на місцевий рівень у керівників місцевих органів виконавчої влади має сформуватися розуміння того, що запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на місцевому рівні та ліквідація їх наслідків є вимагає відповідної підготовки та планування заходів спільно з органами управління і підрозділами Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а також відповідного розподілу бюджетних видатків на своєму рівні. Саме тому збереження безпеки міст, особливо великих, тягне за собою створення громадської інфраструктури для проведення заходів і впровадження технологій, які забезпечують захист громадян. З метою оптимізації структури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), а також забезпечення виконання завдань з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами затверджено структуру Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), до складу якого включено Управління з питань цивільного захисту. Створення Департаменту муніципальної безпеки Київської міської державної адміністрації було обґрунтовано практикою реагування на НС на рівні міста, зважаючи на те, що функціонування виокремлених підрозділів на напрямами діяльності ускладнює взаємодію та координацію дій в умовах виникнення НС на місцевому рівні за рахунок витрат часу на узгодження заходів з реагування та розподілу наявних матеріально-технічних ресурсів.
25
Байлема, Т. "Соціальний захист населення Поділля у 1918–1920 роках". Етнічна історія народів Європи, Вип. 28 (2009): 78–83.
Знайти повний текст джерела
26
Щербата, Г. М. "Соцыальний захист населення: теоретико-методологічний аспект соціологічного аналізу". Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства:методологія,теорія, методи, № 881 (2009): 204–8.
Знайти повний текст джерела
27
Кінаш, Н. Б. "НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА ТА ЗАХИСТ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ". Прикарпатський юридичний вісник, № 38 (5 листопада 2021): 8–13. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i38.886.
Повний текст джерелаАнотація:
Кінаш Н. Б. Національна безпека та захист грома-дянства України: реалії сьогодення, перспективи май-бутнього. – Стаття.У статті з'ясовано, що однією з основних причинзменшення чисельності населення України є тим-часова окупація національної території, а також за-значено, що акт агресії Російської Федерації протиУкраїни призвів та призводить до набуття громадя-нами України альтернативного громадянства іншоїдержави, що також є загрозливим викликом у сферінаціональної безпеки. Політика держави у сфері реа-лізації захисту громадянства за обставин тимчасовоїокупації частини державної території України вима-гає концентрованого дуалізму, зокрема концептуаль-но-національного та конструктивно-міжнародногопідходів. Установлено, що у нинішніх умовах захистгромадянства України є об’єктивною реакцією суве-ренної держави на зовнішні виклики. Це передбачаєрозроблення Концепції правової політики державиу сфері захисту громадянства за обставин тимчасо-вої окупації частини державної території Українивід загроз національній безпеці, вироблення новоїта вдосконалення чинної нормативно-правової базиу цій сфері, а також судової системи, зокрема шля-хом ратифікації Статуту Міжнародного криміналь-ного суду. Участь України у міжнародних урядовихорганізаціях та приєднання до міжнародних угоднадає низку можливостей для використання міжна-родної правозахисної мережі як додаткового дієвогоінструментарію впливу на захист громадянства за об-ставин тимчасово окупованої території України, щозначно підвищує здатність та результативність йогореалізації.
28
В., Татаренко Г., та Татаренко І. В. "ПРАВОВА ПРОСВІТА НАСЕЛЕННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ СУСПІЛЬСТВА". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 1 (37) (24 січня 2020): 87–94. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2019-37-1-87-94.
Повний текст джерелаАнотація:
Становлення України як демократичної правової держави неможливо без підвищення рівня правосвідомості громадян, формування соціальної поведінки, що базується на повазі до права і закону, на ефективному механізмі захисту прав і свобод. Політика держави повинна бути спрямованою на посилення впливу та створення різноманітності форм правового навчання, освіти, подолання правового нігілізму і популізму, на задоволення потреб населення у правових знаннях.
У статті розглядаються проблеми правової освіти та просвіти, формування правової культури населення; а також питання, пов’язані з реформування державної політики в сфері підвищення правової культури та освіченості населення.
Визначено, що найважливішими напрямками діяльності держави є інформування населення про права та свободи людини, про способи їх захисту;ефективне ведення державної політики в галузі забезпечення громадян безкоштовною юридичною допомогою. Велике значення в правовій освіті населення мають засоби масової інформації і ефективність здійснення правової пропаганди, інформування громадян про зміни в законодавстві.
Підкреслюється, що правова культура виступає елементом механізму реалізації конституційних прав громадян нарівні з нормами, що закріплюють ці права, їх гарантіями, юридичними обов'язками і правосвідомістю. Розвиток правової культури населення забезпечується за допомогою системи правової освіти, правові основи якої встановлено як внутрішньо-національним так і міжнародним законодавством. Акцентується увага на тому, що питання правової просвіти в Україні мають історичне коріння, аналізується просвітницька діяльність Товариства «Просвіта». Розглядаються питання співвідношення понять «правова освіта» і «правова просвіта», форми, завдання та цілі правового просвітництва.
Актуальність проблеми зміцнення рівня правової культури шляхом повішення ефективності правової освіти та просвіти визначається необхідністю всебічного розвитку громадянського суспільства, заохоченням членів суспільства до активної участі в розбудові правової, демократичної, соціальної держави.
Ключові слова: правова просвіта, правова культура, правове виховання, правосвідомість, громадянин, населення, право, правовий захист, відповідальність.
29
Длугопольська, Т. "Історія розвитку законодавства про соціальний захист населення: міжнародний аспект". Актуальні проблеми правознавства, Вип. 3 (7) (2016): 58–63.
Знайти повний текст джерела
30
Ключко, О. М. "МЕДИЧНА ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ СТАНУ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ ІЗ ЗАХИСТОМ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ". Medical Informatics and Engineering, № 1 (22 червня 2020): 17–28. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2020.1.11126.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати розробки нової медичної інформаційної системи на основі баз даних для моніторингу ряду показників стану здоров'я населення. Інформаційна система розроблена нами для моніторингу в часі ряду біохімічних та інших чисельних показників, що характеризують стан організму обстежуваної особи в умовах тих територій українського Полісся, що зазнали екологічного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Система є мережевою, Інтернет-базованою, містить ряд взаємопов'язаних електронних баз упорядкованих даних із відповідним виводом цієї інформації на монітори, в тому числі даних біохімічної лабораторії щодо наявності речовин-забруцню-вачів довкілля в організмі. Передбачена можливість попереднього автоматизованого аналізу даних, а також захист персональних даних пацієнтів та інших обстежених осіб за допомогою оригінальної розробки електронного апаратного ключа. Наведено інформацію про структуру розробленої системи, її функції та функції деяких її найважливіших блоків, зразки розробленого авторами програмного забезпечення та засобів захисту інформації.
31
Підлипна, Р. П. "Загострення соціальних ризиків в Україні в контексті пандемії COVID-19". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 2 (29 квітня 2021): 57–62. http://dx.doi.org/10.36930/40310209.
Повний текст джерелаАнотація:
Систематизовано передумови виникнення соціальних ризиків в Україні, охарактеризовано основні проблеми перерозподілу ресурсів. Показано, що недостатність нормативно-правового регулювання якості надання соціальних послуг ускладнює контроль за ефективністю видатків на соціальні заходи. Виявлено, що нестабільність економічної ситуації в Україні, підсилена впливом пандемії Covid-19, призвела до зростання ризиків смерті значної частини українських громадян, інвалідізації чи довготривалої втрати працездатності, значного зростання матеріальних затрат на лікування, зростання рівня безробіття (у т.ч. прихованого) та погіршення соціально-економічного забезпечення працівників. Проаналізовано загальну і структурну динаміку видатків Державного бюджету, відзначено зростання видатків на соціальний захист населення та охорону здоров'я. Показано, що аналогічна тенденція структурної динаміки витрат соціального спрямування зумовлена намаганням інституційної підтримки населення в умовах пандемії. Водночас, виявлено зміни в програмах соціального захисту населення, які свідчать про зменшення фінансування окремих соціальних програм та додаткову бюджетну підтримку Пенсійного фонду України. Критично проаналізовано доцільність витрат коштів Фонду боротьби з Сovid-19, виявлено понад 37 % нецільового спрямування коштів. З огляду на загрозливу динаміку третьої хвилі пандемії, що проявилась стрімким зростанням добової кількості інфікованих і померлих внаслідок захворювання Covid-19 та тенденцією до зменшення віку нових хворих, досліджено можливості і перспективи імунізації населення як основного інструменту боротьби із пандемією, доведено, що недостатність коштів можна було компенсувати шляхом ефективнішого спрямування витрат Фонду. Окреслено інші соціальні ризики, зокрема проаналізовано тенденції зростання безробіття в умовах карантинних обмежень.
32
Ковач, Валерія. "ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ РИНКУ ПРАЦІ". Public management 22, № 2 (26 лютого 2020): 93–104. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-93-104.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено основні підходи до участі деpжави у фоpмуванні політики зайнятості: 1) участь деpжавних оpганів в регулюванні ринку пpа- ці, пpи якому вони беpуть на себе лише ті функції, які не можуть бути вико- нані pинковими механізмами; 2) зaходи aктивного впливу деpжави на сферу упpавління зaйнятістю населення. Зазначено, що деpжавне регулювання за- йнятості повинно бути спрямовано на стимулювання попиту на pобочу силу та розробку сукупності заходів, що сприяють скоpоченню пропозиції робо- чої сили. Запропоновано пoлітику зайнятості населення напpавити, насам- перед, на зміну характеpу ринку пpаці за допомогою пеpеходу від надлиш- кової зайнятості з невисокою продуктивністю пpаці до поєднання низького pівня безробіття з високопpодуктивною зайнятістю. Зазначено, що об’єктом пoлітики зайнятості є не тільки офіційно заpеєстровані безpобітні, а й все пpацездатне нaселення. Представлено визначення поняття “деpжавна полі- тика в галузі зайнятості населення”. Структуровано та запропоновано осно- воположні напpями деpжавної політики зайнятості населення. Проаналізовано гарантії держави щодо pеалізації прав гpомадян на пpацю та соціальний захист від безробіття. Вважаємо, що всі види гаpантій зайнятості населення доцільно об’єднати в одну главу “Державні гарантії зайнятості”, в якій слід визначити умови їх pеалізації та джеpела фінансування. При цьому в Зако- ні про зайнятість доцільно визначити поняття “система деpжавних гаpантій зайнятості”, яка, на нашу думку, являє сoбою сукупність загaльних (для всіх громадян), спеціальних (для слабозахищених категорій населення) і сoці- альних (для безробітних) гaрантій. Запропоновано види гарантій за цільо- вим призначенням: гаpантії забезпечення зайнятості; матеріальної підтрим- ки безpобітних; гаpантії при прийомі на роботу і звільнення. За категоpіями населення гарантії пропонується дифеpенціювати на загальні, спеціальні та соціальні. Пропонується, зaлежно від джеpела фінансування класифікувати гарантії зайнятості населення, що pеалізуються за рахунок: деpжавного бю- джету; міcцевих бюджетів; кoштів наймачів. Запропонана система забезпе- чення зaйнятості населення, яка являє сoбою сукупність деpжавних органів і організацій, що здійснюють реалізацію політики зайнятості нaселення, і включає pізні рівні управління, службу зайнятості, нормативно-правову базу та деpжавні гарантії зайнятості та захисту від безробіття.
33
Кривенко, Ю. В. "ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ ТА ДОБРОВОЛЕЦЬ: ПРАВОВИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 3(28) (16 березня 2020): 166–70. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).342.
Повний текст джерелаАнотація:
Правовий та соціальний захист населення – це базова функція правової і соціальної держави. Однак механізми такого захисту не можуть бути тотожними для всіх груп населення. Це визначається специфікою взаємозв’язку особистих, групових і громадських інтересів в кожному конкретному випадку. Серед соціальних груп суспільства особливе місце посідають військовослужбовці, а у нас до них додаються ще й добровольці, статус яких не визначено у законодавстві. Їхнє специфічне призначення – це служба інтересам всього суспільства і держави. Ця служба накладає низку істотних обмежень на їхній правовий статус і правове становище в суспільстві, що особливо важливо відзначити з урахуванням ведення військових дій на території нашої держави. Водночас законодавець не поширює цей статус на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції (зокрема, здійснювали волонтерську діяльність). Проблема правових гарантій реалізації прав і обов’язків військовослужбовців та осіб, які були у складі добровольчих формувань, була і залишається однією з найбільш важливих з огляду на ведення бойових дій на території нашої держави. Автор вважає за необхідне впорядкувати законодавство без повторення відповідних норм у правових актах різної юридичної сили та узгодити загальнотеоретичні поняття. Це дозволить уникнути багатьох проблем на практиці. Існує окрема проблема із визнанням добровольців особами, що були у складі добровольчих військових формувань і брали участь у бойових діях. Така тенденція є негативною як в соціальному, так і правовому контексті.
34
Єрофеєв, М. І. "МІСЦЕВИЙ РІВЕНЬ УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ СИТУАЦІЙ (ПРАВОВІ ПИТАННЯ)". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 2, № 94 (30 червня 2021): 200–210. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.94.200-210.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз правового забезпечення участі органів місцевого самоврядування в організації заходів із захисту населення та територій від надзвичайних екологічних ситуацій. Акцентовано увагу на державній системі захисту довкілля від наслідків техногенних аварій, стихійного лиха та на місці й ролі в цій системі органів місцевого самоврядування. Обґрунтовано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку із організацією заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного походження та ліквідації їх наслідків, узгодження законодавства про цивільний захист України з екологічним законодавством у відповідних питанннях. Зокрема, доводено потребу у встановленні на законодавчому рівні чіткої процедури ініціювання органами місцевого самоврядування питання про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації, а також обґрунтовано необхідність наповнення Кодексу цивільного захисту України приписами про надзвичайні екологічні ситуації, узгодження цього Кодексу із відповідними актами екологічного законодавства.
35
Папієв, М. "Соціальний захист населення в умовах фінансово-економічної кризи в Україні". Україна: аспекти праці, № 2 (2009): 7–13.
Знайти повний текст джерела
36
Zhuravel, V. "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ЩОДО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ СУДОВОЇ СИСТЕМИ". Juridical science, № 6(108) (4 квітня 2020): 314–21. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.38.
Повний текст джерелаАнотація:
Правовий статус працівників судової системи може встановлюватися лише національним законодавством, оскільки від цього залежить на скільки незалежною буде діяльність суддів, чи справлятиметься держава із визначеним економічним навантаженням. Водночас, стан соціального захисту населення безпосередньо впливає на реалізацію соціальних та інших природних прав людини й громадянина в державі, а тому становить й міжнародний інтерес та захищається міжнародними інструментами. Також, варто зауважити, що соціальний захист населення та зокрема працівників судової системи є нерозривним від фінансового забезпечення, адже для надання соціальної допомоги, пенсійних виплат, підтримання закладів охорони здоров’я чи проведення інших заходів із запобігання чи захисту від соціальних ризиків необхідні кошти, коли економічні можливості держав є різними. На відміну від інших природних прав людини, соціальні права неможливо втілити лише завдяки їх декларуванню чи встановленню заборон, як, наприклад, заборони на катування. Наголошено, що європейські норми права щодо соціального захисту та забезпечення націлені на встановлення спільного для всіх учасників ЄС чи країн, що підписали певний міжнародний акт рівня соціального захисту населення, а також вирішення ситуацій подвійного соціального забезпечення. Європейські норми права схожі з міжнародними рівнем своєї загальності, однак мають більш обов’язковий характер. Зроблено висновок, що основі проведеного дослідження, можливо дійти висновку, що механізм міжнародного соціального захисту працівників судової системи досі є недостатньо розробленим та потребує удосконалення. Як норми права, так й міжнародні органи влади переважно є загальними, тобто не спеціалізуються на соціальних правах та їх захисту в контексті функціонування судової системи. Проблемним аспектом є й взаємодія міжнародного та національних механізмів, адже рішення міжнародних органів переважно є не обов’язковими, а міжнародні норми права впроваджуються лише частково, що зменшує ефективність їх дії. Водночас, механізм міжнародного правового регулювання соціального захисту працівників судової системи є менш впорядкованим та системним в порівнянні з національним, а отже складним для опрацювання та визначення міжнародних стандартів в даній сфері.
37
Korobka, I. M., та S. S. Pavlov . "Стратегічні напрями удосконалення публічного управління ризиками та загрозами надзвичайних ситуацій: організаційно-правові підходи". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (31 липня 2020): 122–28. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються теоретичні та практичні питання стратегічних напрямів удосконалення публічного управління ризиками та загрозами надзвичайних ситуацій у частині використання організаційно-правових механізмів публічного управління та адміністрування. Розкриті категорії та суспільні відносини в сфері стратегічного управління ризиками надзвичайних ситуацій, зокрема досліджено теоретичні розробки та погляди науковців на стан і цілі системи (механізмів) стратегічного управління в сфері цивільного захисту в Україні за умов нових викликів і світових пандемій.
Мета статті. В даній роботі поставлено за мету з’ясувати трактування категорій «стратегічне управління ризиками та загрозами», «ризики надзвичайних ситуацій» і «публічне управління ризиками» в якості окремих управлінських категорій, визначення яких пов’язане з використанням сучасних механізмів і методів (інструментів) публічного управління в країні. Дослідити новітні теоретичні розвідки та позиції українських авторів щодо формування організаційно-правових механізмів (законодавства) у сфері стратегічного управління ризиками та загрозами за умов реформування всієї національної управлінської системи, зокрема в безпековій сфері.
Наукова новизна. В роботі комплексно досліджено теоретичні питання організаційно-правового забезпечення функціонування механізмів публічного управління та адміністрування. Обґрунтовано теоретичне розуміння змісту категорії «організаційно-правовий механізм», «цивільний захист» і «публічне управління ризиками», обґрунтовано також необхідність оновлення та модернізації організаційно-правових механізмів публічного управління та адміністрування за сучасних умов і нових викликів для людства (COVID-19).
Висновки. У статті обґрунтовані наукові положення щодо удосконалення використання стратегічних підходів в управлінській практиці в сфері захисту населення (територій, майна та ін.), які знаходяться ще на початковому етапі.
Встановлено, що в сучасних умовах провідним нормативно-правовим актом в цій сфері є Кодекс цивільного захисту, який регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту. Кодекс усуває суперечності та дублювання законодавства, але потребує суттєвого опрацювання за умов нових безпекових викликів сьогодення, зокрема COVID-19.
38
Кравченко, С. В. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАУКОВОГО ТА ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО СУПРОВОДУ У СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (15 квітня 2022): 69–74. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.4.12859.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: аналіз сучасної законодавчої бази нормативно-правового регулювання організації наукового та інформаційно-аналітичного супроводу органів державної влади, що формують державну політику у сфері громадського здоров’я.
Матеріали і методи, що використані при виконанні роботи: бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу, системного підходу та аналізу.
Результати. Проаналізовано законодавчі та нормативно-правові документи щодо регулювання організації наукового й інформаційно-аналітичного супроводу органів державної влади, що формують державну політику у сфері громадського здоров’я: Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз», Правила санітарної охорони території України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України (КМУ).
Висновок. У статті розкрито сучасний стан і сутність законодавчого нормативно-правового регулювання організації наукової та інформаційно-аналітичної підтримки органів державної влади України, що формують державну політику у сфері громадського здоров’я.
39
Berezhanskyi, T., та M. Pashechko. "РОЗРОБКА ПОКРИТТІВ ДЛЯ РЕГЕНЕРАЦІЇ ВУЗЛІВ ПОЖЕЖНОЇ ТЕХНІКИ ТА ПРОТИПОЖЕЖНОГО ОБЛАДНАННЯ". Fire Safety 39 (29 грудня 2021): 5–11. http://dx.doi.org/10.32447/20786662.39.2021.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодення диктує нові правила та потребує від суспільства постійної готовності до нових викликів – при-родних та техногенних загроз. Техногенне суспільство, технології в цілому швидко розвиваються. Природні явища: глобальне потепління, забрудненість екосистем та ін. зумовлюють природні катаклізми, які трапляються все частіше. Це потребує постійної готовності до захисту населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій. Реалізацію функції держави, спрямованої на захист населення, територій, навколишнього природного се-редовища та майна від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру та ліквідацію їх наслідків покладено, в першу чергу, на пожежно-рятувальні підрозділи служби цивільного захисту України.Зрозуміло, що існує ряд чинників, які впливають на ефективність виконання пожежно-рятувальними підрозділами своїх функцій, таких як: організація роботи підрозділів та служби цивільного захисту в цілому, індивідуальна та колективна теоретична і практична підготовка, а також багато інших, серед яких і технічне за-безпечення. Якісне та надійне технічне забезпечення підрозділів цивільного захисту України є запорукою ефек-тивної роботи служби пожежно-рятувальних підрозділів і як наслідок безпеки населення України.Тому удосконалення, підвищення надійності, ресурсу роботи та універсальності пожежного та аварійно-рятувального обладнання є актуальним завданням сьогодення.Зносостійкі евтектичні покриття системи Fe-Mn-C-B-Si леговані Cr виконані у вигляді порошкових дротів відзначаються від 1,8 до 10 разів зносостійкістю від матеріалів серійного виробництва. Ці матеріали окрім високої зносостійкості також характеризуються хорошими зварювальними властивостями, що дає змогу наносити їх на деталі пожежної техніки та аварійно-рятувального обладнання за допомогою методів електродугового, плазмо-вого наплавлення та методом напилення, а також іншими перспективними методами. Методи регенерації деталей пожежної техніки та аварійно-рятувального обладнання евтектичними покриттями дають змогу продовжити ре-сурс роботи вузлів та підвищити їх зносостійкість.Розроблено склад зносостійкого покриття на основі евтектичного сплаву системи Fe-Mn-C-B-Si легованого Cr, який відзначається найкращою зносостійкістю серед досліджуваних взірців. Покриття характеризується хо-рошими зварювальними властивостями, тому його можна рекомендувати для регенерації та продовження терміну експлуатації вузлів і деталей пожежної техніки та обладнання.
40
Shulga, Anastasia, та Natalia Surina. "Соціальний захист дитинства в Україні: нормативно-правове забезпечення та сучасний стан (на прикладі Миколаївської області)". Public Administration and Regional Development, № 8 (30 червня 2020): 618–53. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.08.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано нормативно-правове забезпечення соціального захисту дитинства в Україні, окреслено сучасний його стан (на прикладі Миколаївської області), виявлено існуючі проблеми у досліджуваній сфері та запропоновано способи їх вирішення. На початку статті визначено сутність поняття «соціальний захист» та «соціальний захист дитинства», наведено різні точки зору вчених на тлумачення цих двох термінів. Основна частина статті присвячена характеристиці становлення системи соціального захисту дитинства та її нормативно-правового забезпечення. Встановлено, що за роки незалежності України у вирішенні питань соціального захисту дітей ратифіковано низку міжнародних нормативно-правових актів, прийнято векторні вітчизняні закони та інші правові документи, вивчається та застосовується кращий іноземний досвід розвинутих країн світу в побудові сучасної національної системи охорони дитинства тощо. Також вжито суттєвих заходів щодо запровадження в країні проактивної соціальної політики стосовно родин, які виховують дітей. При цьому з’ясовано, що наразі вітчизняна система соціального захисту дітей не відповідає всім потребам населення країни та повною мірою не виконує взяті на себе зобов’язання, спрямовані на забезпечення соціально-правових гарантій прав дітей. Проаналізовано систему закладів інституційного догляду та виховання дітей, а також досліджено розподіл дітей за віком, за терміном перебування у закладах по їх догляду в Миколаївській області тощо. Встановлено, що деінституціалізація має на меті запровадження змін у системі захисту дитинства, орієнтованих передусім на збереження та підтримку сім’ї, якнайкраще забезпечення прав та інтересів дітей. Така політика є умовою для проведення реформ, які спрямовані на зменшення рівня сирітства в країні. У підсумку зазначено, що комплексна реалізація запропонованих у статті заходів сприятиме вирішенню існуючих проблем у вітчизняній системі соціального захисту дитинства, координації і спрямуванню дій усіх суб’єктів соціальної роботи на раннє виявлення сімейного неблагополуччя, надання родинам із дітьми комплексної підтримки і допомоги в подоланні складних життєвих обставин.
41
Сивко, Л. "Українське та зарубіжне закоодавство про захист населення і територій від стихійних лих". Український часопис міжнародного права, № 3 (2007): 100–108.
Знайти повний текст джерела
42
Сивко, Л. "Українське та зарубіжне закоодавство про захист населення і територій від стихійних лих". Український часопис міжнародного права, № 3 (2007): 100–108.
Знайти повний текст джерела
43
Karpchuk, Nataliia. "ГУМАНІТАРНА ДОПОМОГА ТА ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЯК НАПРЯМ ДІЯЛЬНОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ДЛЯ СПРИЯННЯ МІЖНАРОДНОМУ МИРУ Й БЕЗПЕЦІ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (5) (29 травня 2019): 13–22. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2019-01-13-22.
Повний текст джерелаАнотація:
Гуманітарна допомога й цивільний захист належать до напрямів зовнішньополітичної діяльності Європейського Союзу. Допомога спрямовується через 200+ міжнародних і місцевих партнерських організацій та агентств і підтримується тисячами європейських волонтерів. Це робить ЄС одним із найпотужніших донорів гуманітарної допомоги у світі. На міжнародній арені Союз підтримує й пропагує свої цінності та інтереси й сприяє миру, безпеці, сталому розвитку і взаємній повазі між народами. Збереження життя, запобігання та полегшення людських страждань, збереження честі й гідності населення, яке постраждало від стихійних лих та техногенних криз, – місія Генерального директорату Європейської комісії з питань цивільного захисту й операцій із гуманітарної допомоги. Уся діяльність ЄС та країн-членів у сфері надання гуманітарної допомоги здійснюється відповідно до норм міжнародного гуманітарного права і його базових принципів: гуманності, нейтральності, неупередженості та незалежності. Операції з надання допомоги ЄС керуються такими додатковими принципами: координації, узгодженості й взаємодоповнюваності між задіяними учасниками; якості, ефективності та підзвітності; різноманітності партнерських відносин. Низка нормативно-правових документів регулює гуманітарну діяльність ЄС щодо збереження життя людей під час надзвичайних ситуацій, подолання їхніх негайних негативних наслідків; надання необхідної допомоги постраждалим від довготривалих криз, особливо там, де уряди виявляються неспроможними допомогти; боротьби з наслідками переселення населення; забезпечення готовності до ризиків стихійних лих і використання відповідного швидкого раннього попередження й системи втручання тощо. Із 1992 р. ЄС надавав допомогу потерпілим після численних катастроф по всьому світу, зокрема жертвам війни в Югославії, геноциду в Руанді, громадянської війни в Судані; постраждалим від стихійних лих у Тихоокеанському регіоні, Західній Африці, на Балканах тощо. Сьогодні Україна також є реципієнтом гуманітарної допомоги ЄС .
44
Boreiko, V. I. "ШЛЯХИ ЗАЛУЧЕННЯ ДОДАТКОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ". Actual problems of regional economy development 2, № 12 (26 квітня 2016): 121–26. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.12.121-126.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті досліджено роль інвестиційних ресурсів в забезпеченні динамічного розвитку економіки країни; проаналізовано динаміку надходження прямих іноземних інвестицій в Україну та депозитів населення, залучених комерційними банками; обґрунтовано, що, для створення сприятливого середовища для інвесторів, Україні необхідно посилити правовий захист комерційних інтересів інвесторів, надати їм податкові пільги, забезпечити страхування їх виробничих і комерційних ризиків, скасувати оподаткування депозитів громадян та відшкодовувати їм всю суму вкладів при банкрутстві комерційних банків.
45
Бані-Насер, Фаді. "Міжнародно-правовий захист цивільного населення та інших категорій осіб під час збройних конфліктів". Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України, № 6 (2015): 79–87.
Знайти повний текст джерела
46
Malykha, I. M. "До проблеми сутності поняття «внутрішньо переміщені особи»: державна політика та регіональна практика". Grani 18, № 8 (13 червня 2015): 6–11. http://dx.doi.org/10.15421/1715147.
Повний текст джерелаАнотація:
Автором обґрунтовано актуальність дослідження поняття «внутрішньо переміщена особа» в умовах сучасних реалій українського суспільства. У статті пояснена необхідність визначення статусу так званих вимушених мігрантів – категорії населення, нової для історії незалежної України. Наголошується на необхідності створення власної нормативноправової бази, яка б відповідала міжнародним стандартам і врегульовувала б механізми надання допомоги внутрішньо переміщеним особам. Розглянуто проблеми вищезазначеної категорії населення та способи їх вирішення у Волинській області. За умов ведення війни на території країни, кризового стану економіки Україна постала перед рядом викликів та загроз, які необхідно вирішувати оперативно та злагоджено. Внутрішньо переміщені особи – категорія населення, яка вперше з’явилась за час існування незалежної України. Стаття пояснює необхідність визначення законного статусу даної категорії населення та регламентування реалізації її прав та свобод. Внутрішньо переміщені особи (ВПО) – особи, що були змушені покинути своє постійне місце проживання, але не залишили територію (визначену кордонами) держави. Автором обумовлена актуальність дослідження статусу вимушених мігрантів на території України та на регіональному рівні, зокрема, у зв’язку із постійним збільшенням чисельності ВПО через анексію Криму та військові дії на Сході. Прийняття Закону України «Про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» стало позитивним зрушенням, проте вимагає подальшої роботи із виконання задекларованих норм.
47
Махортов, Павло. "ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ НАСЕЛЕННЯ В ДЕРЖАВНОМУ ТА РЕГІОНАЛЬНОМУ ВИМІРІ". Public management 23, № 3 (20 березня 2020): 165–77. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-165-177.
Повний текст джерелаАнотація:
Підкреслено, що в сучасних умовах вибір раціональної держав- ної політики у сфері забезпечення безпеки населення і захисту критично важ- ливих об’єктів у надзвичайних ситуаціях передбачає дослідження основних теоретичних і практичних підходів до організації системи державного управ- ління в Україні.
Зазначено, що аналіз й оцінка стану державного управління значно утруд- нені, оскільки вони тісно взаємопов’язані з державно-управлінською й еко- номічною ситуацією в Україні, невизначеністю низки суспільно-політичних та економіко-управлінських проблем, які безпосередньо впливають на всю систему державного управління. Особливо це актуально в сучасних умовах, коли фактори світового розвитку можуть розглядатись як такі, що гальму- ють розвиток, коли все більше країн замислюються над проблемою захисту національних цінностей (а в умовах пандемії коронавірусу COVID-19, що хопила весь світ, це стає світовою тенденцією). У зв’язку з цим у держав- ному управлінні велике значення в методологічному аспекті надається саме організаційним методам вирішення проблеми, за допомогою яких досягаєть- ся сформульована мета. Зазначено, що останнім часом значно посилилась увага науковців до питань, пов’язаних із системою організаційних механіз- мів державного управління національною безпекою держави. Серед них варто назвати таких авторів, як Т. Кравцова, Г. Калініченко, В. Воронкова, А. Оболенський, О. Коротич, А. Харчук, Р. Сукач та інші, які присвятили свої дослідження різним аспектам цієї проблематики. Однак сучасні дослідники зосереджують увагу переважно на окремих проблемах, при цьому питан- ня перетворення України на ефективну державу з точки зору забезпечення ефективної політики національної безпеки, особливо в питаннях цивільного захисту населення, ще не стали предметом всебічного науково-практично- го вивчення, що, своєю чергою, потребує системного аналізу ролі та місця цивільного захисту населення в державному управлінні громадською безпе- кою як частини забезпечення національної безпеки. Виходячи з цього, ме- тою статті є аналіз основних наукових підходів щодо організаційних механіз- мів державного управління цивільного захисту населення в державному та регіональному вимірі в перехідний період розвитку. Доведено, що в найза- гальнішому й приблизному вигляді можна вважати, що в сучасний період перед організацією державного управління України об’єктивно стоять такі завдання:
1. Модернізація всієї системи державного управління в Україні, подальша децентралізація державної влади, оптимізація діяльності існуючої системи виконавчої влади.
2. Розгортання й зміцнення суспільних інститутів, що забезпечують стій- кий демократичний розвиток суспільства та держави.
3. Формування й практичне здійснення державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки населення і захист критично важливих об’єктів.
4. Забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки суб’єктів державного управління на регіональному рівні, створення сприятливих мирних умов (в умовах ведення бойових дій на частині території України, що особливо акту- ально) для життєдіяльності регіону.
5. Досягнення гармонійного, збалансованого і взаємопов’язаного розвит- ку регіонів у взаємодії з центром на основі поглиблення процесів формуван- ня та функціонування загальнонаціонального ринку.
Питання про зміст і структуру функцій державного управління у сфері забезпечення безпеки населення і захисту критично важливих об’єктів поля- гає у визначенні місця і ролі регіональних суб’єктів державного управління у певній сфері життєдіяльності. Саме місце і роль регіону визначають його зміст і форму, а потім функції управління та інші особливості. На основі проведених досліджень визначено структуру та основні напрями діяльно- сті щодо забезпечення системи безпеки, яку слід розглядати як сукупність структур у сфері державної влади України та суб’єктів управління на місцевому рівні, організацій і громадян, а також спеціально створюваних органів управління, сил і засобів, які здійснюють цілеспрямовану діяльність і беруть безпосередню участь у реалізації цілей і завдань забезпечення безпеки у сфе- рі цивільного захисту.
48
Сохань, М. "Сучасний стан та ефективність системи соціальної допомоги особам із сімейними обов’язками в Україні". Юридичний вісник, № 2 (26 серпня 2020): 274–80. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1733.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано сучасний стан та ефективність системи соціальної допомоги особам із сімейними обов'язками в Україні, на підставі чого зроблено відповідні висновки. Зазначено, що система соціальної підтримки населення в Україні, зокрема такої категорії осіб, як сім'ї з дітьми, тільки стала на шлях трансформації за новітнім курсом, тому за останні декілька років із метою підвищення її ефективності відбувається активний перерозподіл ресурсів із надання соціальної допомоги за принципом універсальності та уніфікованості на надання соціальних допомог і послуг, котрі сприятимуть формуванню у громадян активної життєвої позиції. Спираючись на досвід світових практик та моделей організації систем соціальної підтримки, керуючись принципами та механізмами, покладеними в основу їх реалізації, модель соціальної допомоги має бути універсальною, рухливою, базуватись на засадах гуманізму та розвиненій суспільній свідомості. За міжнародними стандартами, головним завданням системи соціального захисту для країн із перехідною економікою, до яких належить й Україна, повинно бути пом'якшення негативного впливу факторів, що виникають під час здійснення соціальних та економічних реформ, на найбільш соціально незахищені категорії населення, до яких віднесено й осіб із сімейними обов'язками.
Водночас акцентовано увагу на певній невпорядкованості відповідних видів соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства, оскільки норми, які визначають допомоги, послуги й пільги для сімей із дітьми, багатодітних, неповних та малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів із дитинства та дітей-інвалідів та встановлюють соціальні гарантії реалізації їх права на соціальний захист, розосереджені в багатьох підзаконних нормативно-правових актах, що ускладнює застосування їх на практиці, а також призводить до незнання громадянами своїх соціальних прав. У зв'язку із цим, підтримуючи інших науковців, унесена пропозиція щодо систематизації чинного законодавства у сфері соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства та прийняття єдиного нормативно-правового акта, який би регулював це питання - Кодекс соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні.
49
Кропивницький, Віталій Станіславович, та Віталій Володимирович Коваленко. "РОЛЬ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Науковий вісник: Державне управління, № 1 (20 вересня 2019): 48–56. http://dx.doi.org/10.32689/10.32689/2618-0065-2018-1/1-48-56.
Повний текст джерелаАнотація:
Серед загроз забезпеченню сталого розвитку в Україні не останнє місце посідають надзвичайні ситуації різного характеру у вигляді стихійних лих, техногенних катастроф, терористичних та диверсійних актів, регіональних конфліктів із застосуванням військової сили. Їх ігнорування в сучасних умовах ставить під питання не лише економічне зростання та соціальний добробут, а й забезпечення національної безпеки країни. Тому захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від НС шляхом запобігання таким ситуаціям, мінімізації та ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період належить до основних функцій держави і згідно із законодавством, має назву цивільного захисту. Організація цивільного захисту в Україні на всіх етапах його становлення та розвитку безпосередньо пов’язана з національною безпекою і обороною держави. Органи та підрозділи цивільного захисту віднесені до суб’єктів забезпечення національної безпеки України. У статті здійснено аналіз розвитку наукової думки щодо організації цивільного захисту як складової національної безпеки держави, дисертаційних досліджень та деяких наукових праць вітчизняних учених і фахівців з питань державного управління у сфері цивільного захисту. Розглянуто роль та місце цивільного захисту в системі забезпечення національної безпеки України. Відповідно до Закону України «Про основи національної безпеки України» органи та підрозділи цивільного захисту віднесено до суб’єктів забезпечення національної безпеки України, визначено загрози національним інтересам і національній безпеці України у сфері цивільного захисту, основні напрями державної політики з питань національної безпеки України у сфері цивільного захисту. Зосереджено увагу на особливій актуальності подальшого реформування єдиної державної системи цивільного захисту, вдосконаленні державного управління у сфері цивільного захисту за цих умов.
50
Парубець, О. М., та Д. О. Сугоняко. "КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ ТА СУСПІЛЬСТВА". Підприємництво та інновації, № 10 (30 грудня 2019): 129–35. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/10.19.
Повний текст джерелаАнотація:
Глобальні модернізаційні процеси, що відбуваються в економіці й суспільстві під впливом розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, потребують розроблення нових підходів до функціонування і розвитку системи соціального захисту населення. Недостатній рівень інформаційної взаємодії між органами державної влади, місцевого самоврядування, інститутами соціального захисту громадян та населенням призводить до невідповідності якості соціальних послуг міжнародним стандартам. Формування єдиного інформаційного простору дасть змогу підвищити рівень обізнаності стосовно програм соціального захисту та забезпечити рівну доступність населення до соціальних послуг, незважаючи на місце їх проживання і вік. У статті виявлено проблеми в системі соціального захисту населення, пов’язані з відсутністю розвиненої інформаційної інфраструктури надання соціальних послуг населенню. Розроблено стратегію розвитку системи соціального захисту населення України в умовах розвитку інформаційної економіки й обґрунтовано мету і пріоритети її реалізації, вектори, індикатори та засоби реалізації.